Реферат

на тему:

Небезпеки природного та техногенного походження

План:

І. Техногенні небезпеки:

1. Небезпеки, пов’язані з використанням транспортних засобів.

2. Небезпеки пов’язані з використанням горючих, легкозаймистих і
вибухонебезпечних речовин і матеріалів.

3. Фактори, які впливають на наслідок ураження електричним струмом.

4. Шкідливі речовини в повітрі, воді та продуктах харчування.

5. Небезпеки, пов’язані з експлуатацією та утриманням житла:

а) Небезпека поганої роботи системи водопостачання;

б) Небезпека поганої якості води, що постачається;

в) Небезпека, пов’язана з поганою роботою каналізаційних мереж;

г) Небезпеки, які пов’язані з недостатніми потужностями очисних споруд;

д) Небезпеки, які пов’язані з аваріями теплових та інших станцій, що
постачають теплоносії ;

е) Небезпеки, пов’язані з поганою організацією санітарної очистки міст;

є) Небезпеки, пов’язані з витоком газу.

ІІ. Природні небезпеки:

1. Геологічно небезпечні явища:

а) землетруси;

б) вулканізм.

2. Стихійні явища екзогенного походження:

а)селі;

б) карст;

в) зсуви;

г) обвал;

д) осип;

е) абразія.

3. Метеорологічно небезпечні явища:

а) сильний дощ, град;

б) сильна спека;

в) суховії, посухи, ураганні вітри;

г) циклони;

д) шквали, смерчі, пилові бурі;

е) сильні снігопади і заметілі, сильні морози, сильні ожеледі;

є) тумани.

4. Гідрологічні надзвичайні ситуації

5. Природні пожежі:

а) лісова пожежа;

б) торф’яна пожежа.

ІІІ. Список літератури.

ТЕХНОГЕННІ НЕБЕЗПЕКИ

Небезпеки, пов’язані з використанням транспортних засобів.

Виникнення небезпек, що пов’язані з використанням транспортних засобів,
залежать, насамперед, від їх експлуатації. Так, вміст шкідливих речовин
у відпрацьованих газах формує вплив на навколишнє середовище.

Небезпечним є вміст окису вуглецю (СО) і також вміст вуглеводів
(парафінів, олефінів, ароматичних речовин).

Експлуатація транспортних засобів з підвищеною токсичністю чи димністю у
відпрацьованих газах призводить до забруднення навколишнього середовища
і виникнення загрози отруєння водія та пасажирів транспортного засобу.

Негерметична паливна система призводить до витікання палива з паливної
системи. Особлива небезпека може виникнути у вигляді пожежі внаслідок
попадання палива на гарячі вузли й агрегати чи короткого замкнення.
Негерметичність з’єднань виявляється зовнішнім оглядом або за
характерним запахом бензину чи дизельного палива.

Несправна система випуску відпрацьованих газів у вигляді відсутності
глушника чи його несправність призводять до підвищення рівня шуму під
час вихлопу відпрацьованих газів в атмосферу, що негативно впливає на
учасників дорожнього руху і передусім на самого водія транспортного
засобу.

Небезпеки, пов’язані з використанням горючих, легкозаймистих і
вибухонебезпечних речовин і матеріалів.

Найбільш небезпечним місцем, де знаходяться горючі, легкозаймисті та
вибухонебезпечні речовини і матеріали, є склади їх зберігання

Склад нафтопродуктів розміщують з додержанням певних протипожежних
відстаней до інших споруд, будинків, шляхів, лісових масивів та посівів
нафтопродуктів. Протипожежних розривів треба додержувати і між окремими
резервуарами або спорудами на самому складі. Між ними роблять земляні
вали. Територію нафтобази огороджують парканом і

обкопують канавою. Бригадні нафтосклади оборюють смугою завширшки 1,5 м.

На території нафтоскладу не можна палити цигарок, користуватися гасовими
ліхтарями, заводити двигуни трактора чи автомобіля, заправляти їх. Не
можна в’їжджати на територію нафтоскладу газогенераторними автомобілями.

І щоб запобігти нагромадженню статичної електрики і утворенню іскор,
коли переливають нафтопродукти, заземлюють усі металеві резервуари, в
тому числі автоцистерни під час зливання і наливання, а також металеві
трубопроводи; між кільцями трубопроводу встановлюють металеві перемички;
поплавки покажчиків рівня у резервуарах з’єднують гнучким провідником з
корпусом резервуара; на гумові шланги для перекачування нафтопродуктів
намотують дріт, що з’єднує наконечник із заземленим металевим
трубопроводом.

Розлиті нафтопродукти засипають землею. Використаний обтиральний
матеріал збирають у металевий ящик з кришкою. Порожні бочки з-під
нафтопродуктів зберігають окремо. Відкривають бочки спеціальними
ключами, використовувати для цього зубила і молотки забороняється. На
нафтоскладі має бути щит з протипожежним інвентарем, засоби для гасіння
пожежі (пісок, вогнегасники, кошма) і пожежний насос. Світильники,
вимикачі та електропроводка на території бензосховищ мають відповідати
вимогам.

Склади вугілля і торфу являють собою або відкриті майданчики, або
вугільні ями і підвали.

За здатністю до самозапалення кам’яне і буре вугілля поділяють на 2
групи: а) стійке — антрацит і пісне вугілля (марки Т); б) небезпечне —
решта кам’яного і все буре вугілля. Небезпечний також кусковий і
фрезерний торф. Самозапалення виявляється, зокрема, за білим нальотом на
поверхні, за появою пари, їдкого диму та осідання частини штабеля, а
взимку — за таненням снігу навколо штабеля. Не можна зберігати в
загальному штабелі небезпечне і стійке вугілля. Небезпечне вугілля
зберігають у штабелях заввишки не більше 2,5 м (а в підвалах — не глибше
1 м) і завширшки до 20 м. Довжина не обмежується. Між штабелями має бути
відстань не менше 1 м. Під час укладання вугілля його шар за шаром
ущільнюють котками, стежачи за тим, щоб у штабель і під нього не
потрапляли ганчірки, трава, солома, папір, тріски або торф. Якщо торф
або вугілля у штабелі розігрілося до температури понад 60 °С, штабель
додатково утрамбовують. Вугілля, що зайнялося у штабелях, не
дозволяється гасити водою, а торф можна. Вогнища вугілля або торфу треба
негайно ліквідувати. Горіння торфу припиняють, розбираючи штабель і
засипаючи місце, що горить, вогким торфом. На автомобілях та інших
машинах, що працюють на складах торфу, мають бути іскрогасники. Палити
цигарки на цих складах забороняється. Опори навісів, підлогу і
перекриття підвалів, що їх використовують під вугільний склад,
виготовляють з вогнетривких матеріалів.

Склади лісоматеріалів і дерев’яної тари огороджують. Лісоматеріали
зберігають у штабелях заввишки не більше 4 м з розривами між ними не
менше 3 м. Територію складу треба систематично очищати від кори, трісок,
тирси та іншого сміття, а в жаркі дні — поливати водою. Склад має бути
забезпечений засобами гасіння пожежі.

Постійні склади зерна будують з вогнетривких матеріалів, а якщо із
спалимих, то оштукатурених або обмащених вогнезахисною сумішшю. Під час
засипання, сортування або очищення зерна виділяється багато пилу, який
слід регулярно прибирати.

Електроустаткування зерносховища вибирають таке, щоб воно відповідало
вимогам, Світильники та апарати застосовують пилонепроникні, а
розподільні щитки, що мають запобіжники, розміщують у сусідніх
пожежобезпечних приміщеннях.

Тимчасові склади зерна на полях оборюють смугою завширшки не менше 3 м
Процес сушіння зерна має бути автоматизованим. Обов’язкова також
сигналізація про місцеве перегрівання зерна, яке може призвести до
пожежі. Основні вимоги пожежної профілактики на складах зерна такі: не
палити цигарок, додержувати протипожежних розривів, не розміщувати
склади біля повітряних електричних ліній.

Фактори, які впливають на наслідок ураження електричним струмом.

Тяжкість електротравми визначається впливом факторів:

— електричного характеру — величина напруги, сила струму, вид струму
(постійний чи змінний), частота при змінному струмі;

— неелектричного характеру — тривалість дії електроструму;

— навколишнього середовища — температура, тиск, вологість повітря;

— шляху протікання струму через тіло людини.

У разі ураження людини електричним струмом основним уражуючим фактором є
сила струму, що проходить через тіло людини. При цьому ступінь
негативного впливу на організм людини збільшується із зростанням струму.

Можна виокремити декілька характерних видів струму.

Відчутний струм — малий струм, який людина починає відчувати: в
середньому близько 1,1 мА при змінному струмі частотою 50 Гц і близько 6
мА при постійному струмі. Ця дія обмежується при змінному струмі слабким
свербежем і легким пощипуванням (поколюванням), а при постійному струмі
— відчуттям нагріву шкіри на ділянці, що доторкується до струмовідних
частин. Найменше значення відчутного струму називається пороговим
відчутним струмом. Невідпускаючий струм — струм, що викликає в разі
проходження через тіло людини непереборні судорожні скорочення м’язів
руки, в якій затиснутий провідник, а його найменше значення називається
пороговим невідпускаючим струмом. При змінному струмі (50 Гц) величина
цього струму перебуває в межах 20—25 А. При постійному струмі
невідпускаючих струмів, власне кажучи, немає, оскільки при певних
значеннях струму людина може самостійно розтиснути руку, в якій
затиснутий провідник, і таким чином відірватися від струмовідної
частини.

Однак в момент відриву виникають болісні скорочення м’язів, аналогічні
за характером і больовим відчуттям тим, які спостерігаються при змінному
струмі. Сила струму становить приблизно 50—80 мА.

Цей струм і прийнято умовно за поріг невідпускаючих струмів при
постійній напрузі.

Фібриляційний струм. Змінний (50 Гц) струм 50 мА і більше, проходячи
через тіло людини по шляху «рука — рука» або «рука — ноги», діє як
подразник на м’язи серця, що розташовані глибоко в грудях. Це небезпечно
для життя людини, оскільки через 1—3 с з моменту замикання кола через
людину може настати фібриляція або зупинка серця. При цьому припиняється
кровообіг і, відповідно, в організмі виникає нестача кисню; це, в свою
чергу, швидко призводить до припинення дихання, тобто наступає смерть.

Струм понад 5 А, як постійний, так і змінний, викликає раптову зупинку
серця, минаючи стан фібриляції. Водночас із зупинкою серця виникає і
параліч дихання, причому після швидкого відключення струму дихання, як
правило, самостійно не відновлюється.

Безпечним струмом можна вважати такий струм, який протягом тривалого
часу (декілька годин) може проходити через людину, не завдаючи їй шкоди
і не викликаючи ніяких відчуттів. Точні значення безпечного струму не
встановлені, але для практичних цілей його найбільше значення можна,
певно, вважати рівним 50—75 мкА при змінному струмі промислової частоти
(50 Гц) і 100—125 мкА — при постійному струмі.

Шкідливі речовини в повітрі, воді та продуктах харчування.

Забруднення пестицидами продуктів харчування. Найчастіше продукти
харчування забруднені хлор-, фосфор-, і ртутьорганічними сполуками,
похідними карбомінової, тио- і дитиокарбомінової кислот, бромідами.

Накопичення стійких хімічних речовин в продуктах харчування найчастіше
пов’язано з порушенням правил і регламенту їх використання, підвищеною
дозою препарату відносно рекомендованої, недотримання термінів
останнього обробітку рослин перед збором врожаю (час чекання) та ін.

В багатьох випадках причиною забруднення пестицидами фуражних культур є
вирощування їх в міжряддях оброблених садів.

Зміст хлорорганічних пестицидів у продуктах тваринного походження може
бути пов’язано із обробкою ними забійної і молочної худоби з метою
боротьби а ектопаразитами.

Чим більша стійкість і токсичність пестицидів, тим серйозніший їх
негативний вплив на живу природу і людину. їх стійкість до факторів
навколишнього середовища (сонячного світла, кисню, мікробіологічного
трощення та ін., можливість отрутохімікатів зберігатися тривалий час)
більшою мірою визначає їх небезпеку.

Зловживання пестицидами вже в найближчому часі здатне спровокувати вибух
ракових захворювань і мутацій. Ці генетичні зміни незворотні. Пестициди
негативно впливають на нервову і серцево-судинну системи.

Небезпеки, пов’язані з експлуатацією та утриманням житла.

Небезпека поганої роботи системи водопостачання

Першою ланкою в технічній системі водопостачання і забезпечення водою
мешканців житлових районів є забір води з джерела, який здійснюється
водозабірними спорудами.

Водозабірні споруди мають відповідати вимогам «СНиП 2.04.02-84» і
забезпечувати:

— забір з джерела розрахункового розходу води і подання її споживачу;

— захист системи водопостачання від попадання в неї сміття, планктону,
біологічних обростань, наносів, льоду й іншого;

— неприпустимість до водоприймальника риби на водоймищах риби
господарчого призначення.

Порушення вимог «СниП» створюють небезпечні фактори водопостачання
сільських і міських помешкань.

З метою отримання води високої якості в умовах господарчо-питного
водопостачання широко використовують водозабірні споруди на будь-яких
глибинах і в різних водоносних породах.

Небезпека поганої якості води, що постачається

Вода, що постачається для використання людиною, має відповідати вимогам:
відносно її температури, мутності, кольору, водневого показника, складу
речовин (загальний зміст солі), п жорсткості, запахів та присмаків,
бактеріального забруднення.

Небезпека, пов’язана з поганою роботою каналізаційних мереж

До небезпек, що пов’язані з експлуатацією каналізаційної мережі, можна
віднести забрудненість стічних вод великими і малими фракціями, що
здатні створювати пробки. Це відбувається внаслідок наявності малих
витрат і швидкостей потоку, коли можливе відкладення великих фракцій
забруднення, що становить основу пробки. В подальшому розвитку
відбувається затримання дрібних фракцій і зростання пробки за розміром,
і, як результат, це призводить до аварійної ситуації.

Небезпеки, які пов’язані з недостатніми потужностями очисних споруд

Такі небезпеки виникають при аваріях на визначених спорудах, що
пов’язано з їх старінням (моральним і фізичним), а також як результат
можливих викидів (підприємств чи природних).

Небезпеки, які пов’язані з аваріями теплових та інших станцій, що
постачають теплоносії (особливо взимку)

Внаслідок аварійних ситуацій (відсутності теплоносіїв) в будинках,
спорудах та ін. має місце зниження температур, що призводить до
захворювань серед населення. Крім того, відбувається замерзання
теплоносіїв у самій системі постачання, що призводить до руйнування цієї
системи і завдає великих збитків споживачам тепломереж.

Небезпеки, пов’язані з поганою організацією санітарної очистки міст

До таких небезпек належать:

— несвоєчасне видалення залишків діяльності людей;

— несвоєчасне, неправильне чи недостатнє їх знешкодження і
знезараження;

— несвоєчасне віддалення снігових наметів і сміття;

— формування стихійних звалищ, що є джерелом розповсюдження інфекційних
захворювань.

Небезпеки, пов’язані з витоком газу

Наявність такої небезпеки потребує комплексних рішень щодо запобігання
отруєнь і вибухів. Тому одночасно з відключенням газу необхідно
відключити й електропостачання.

ПРИРОДНІ НЕБЕЗПЕКИ

Небезпечне природне явище — подія природного походження або результат
діяльності природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом
поширення і тривалістю можуть вражати людей, об’єкти економіки та
довкілля.

Серед надзвичайних ситуацій природного походження в Україні найчастіше
трапляються:

геологічно небезпечні явища, такі як зсуви, обвали та осипи, просадки
земної поверхні різного походження та ін.;

метеорологічні небезпечні явища, такі як зливи, урагани, сильні
снігопади, сильний град, ожеледь;

гідрологічно небезпечні явища, такі як повені, паводки, підвищення рівня
ґрунтових вод та ін.;

природні пожежі лісових та хлібних масивів;

масові інфекції та хвороби людей, тварин і рослин.

Аварії природного характеру класифікуються за такими основними ознаками:

— за масштабами наслідків відповідно до територіального поширення;

— за розмірами заподіяних (очікуваних) економічних збитків та людських
втрат;

за кваліфікаційними ознаками надзвичайних ситуації.

Надзвичайні ситуації природного характеру:

Геологічно небезпечні явища

Землетруси — підземні поштовхи у земній корі чи верхній частині мантії,
що викликають коливання земної поверхні, спричиняють деформацію земної
кори та деформування чи руйнування інженерних споруд.

Землетруси захоплюють великі території і характеризуються: руйнуванням
будівель і споруд, під уламки яких потрапляють люди; виникненням масових
пожеж і виробничих аварій; затопленням населених пунктів і цілих
районів; отруєнням газами при вулканічних виверженнях; ураженням людей і
руйнуванням будівель уламками вулканічних гірських порід; ураженням
людей і виникненням осередків пожеж у населених пунктах від вулканічної
лави; провалом населених пунктів при обвальних землетрусах; руйнуванням
і змиванням населених пунктів хвилями цунамі; негативною психологічною
дією.

Вулканізм — сукупність явищ, обумовлених проникненням магми з глибини
землі на її поверхню.

Матеріальні втрати від вивержень грязьових вулканів досить значні —
знищуються будівлі, селища тощо. Активні вулкани виділяють пари ртуті,
вміст якої в атмосферному повітрі під час виверження зростає на 1—2
порядки. Це призводить до виникнення геохімічних аномалій, шкідливих для
здоров’я людини.

Стихійні явища екзогенного походження

Селі. Сель — стрімкий потік великої руйнівної сили на басейнах гірських
річок, що складається із суміші води та крихких, ламких порід і виникає
внаслідок інтенсивних дощів чи танення снігу, а також прориву завалів і
морен.

Причинами виникнення селевих потоків майже завжди є сильні зливи,
інтенсивне танення снігу та льоду, розмив гребель водойм, а також
землетруси та виверження вулканів. Виникненню їх сприяють і антропогенні
фактори: вирубка лісів і деградація ґрунтів на гірських схилах, вибухи
гірських порід при прокладанні доріг, роботи у кар’єрах, неправильна
організація обвалів та підвищена загазованість повітря, що згубно діє на
ґрунтово-рослинний покрив.

Карст. Карстове провалля — западина на поверхні землі, яка виникла
внаслідок розчинення гірських порід поверхневими чи підземними водами.

Зсуви — зміщення мас гірських порід вниз по схилу під дією сили земного
тяжіння без втрати контакту з нерухомою основою на більш низький
гіпсометричний рівень. Вони характерні для зон тектонічних зрушень,
високих терас, схилів ерозійних систем, рік та водосховищ.

Зсуви можуть бути викликані як природними, так і штучними причинами. До
природних належать: збільшення крутизни схилів, підмив їх основи
морською чи річковою водою, сейсмічні поштовхи та інше. Штучними
причинами є руйнування схилів дорожніми канавами, надмірним виносом
ґрунту, вирубкою лісів, неправильним вибором агротехніки для
сільськогосподарських угідь на схилах та інше. Згідно з міжнародною
статистикою, до 80 % сучасних зсувів пов’язано з діяльністю людини.

Обвал — відрив снігових (льодяних) брил або мас гірських порід від схилу
чи укосу гір та їх вільне падіння під дією сил тяжіння.

Обвали природного походження спостерігаються у горах, на берегах морів,
обривах річкових долин. Це — результат послаблення зв’язаності гірських
порід під дією процесів вивітрювання, підмиву, розчинення та дії сил
тяжіння. їх виникненню сприяє геологічна будова місцевості, наявність на
схилах тріщин та зон дроблення гірських порід.

Осип — це нагромадження щебеню чи ґрунту біля підніжжя схилів.

Абразія — це процес руйнування хвилями прибою берегів морів, озер та
водосховищ.

Метеорологічно небезпечні явища

Сильний дощ — дощ з кількістю опадів понад 50 мм на рівнинній території
та 30 мм в гірських районах тривалістю менше 12 годин.

Град — частинки льоду, різні за розмірами, формою і структурною
неоднорідністю, що випадають із шарувато-дощових хмар у теплий період
року.

Сильна спека — підвищення температури повітря до плюс 35 °С і вище.

Суховії. Суховії — це вітри з високою температурою і низькою відносною
вологістю повітря. Під час суховіїв посилюється випаровування, що при
нестачі вологи у ґрунті часто призводить до в’янення та загибелі рослин.

Посухи. Тривала та значна нестача опадів, частіше при підвищеній
температурі та низькій вологості повітря, що викликає зниження запасів
вологи у ґрунті і, як наслідок, погіршення росту, а іноді і загибель
рослин.

Ураганні вітри. Ураган — це вітер силою 12 балів за шкалою Бофорта.

Циклони — область низького тиску в атмосфері з мінімумом у центрі.
Погода при циклонах переважно похмура з сильними вітрами.

Шквали — короткочасне різке збільшення швидкості вітру, що
супроводжується зміною його напряму.

Смерчі — сильний вихор, який опускається з основи купчасто-дощової хмари
у вигляді темної вирви чи хобота і має майже вертикальну вісь, невеликий
поперечний перетин і дуже низький тиск у центральній його частині.
Найменш досліджене, але найбільш руйнівне явище. Він супроводжується
грозою, дощем, градом і якщо досягає поверхні землі, майже завжди завдає
значних руйнувань, вбираючи у себе воду та предмети, які трапляються на
його шляху, піднімаючи їх високо над землею і переносячи на значні
відстані.

Пилові бурі — довготривале перенесення значної кількості пилу та піску
сильним вітром зі швидкістю понад 15 м/с, тривалістю понад 12 годин.

Сильні снігопади і заметілі. Сильні снігопади — інтенсивне випадання
снігу у кількості більше 20 мм за період менше 12 годин (визначається
шаром талої води), що призводить до значного погіршення видимості та
припинення руху транспорту.

Сильні морози — зниження температури повітря до мінус ЗО °С і нижче.

Сильні ожеледі — шар щільного матового чи прозорого льоду діаметром
понад 20 мм, що наростає на дротах та наземних предметах внаслідок
замерзання крапель дощу, мряки або туману. Ожеледь виникає на земній
поверхні та на предметах при намерзанні переохолоджених крапель дощу або
туману, частіше при температурі повітря трохи нижче 0 С.

Тумани. Явища, що погіршують видимість на шляхах, створюють перешкоди
для роботи різних видів транспорту, сприяють забрудненню повітря.

Гідрологічні надзвичайні ситуації

Повені, паводки — фази водного режиму річки, що можуть багаторазово
повторюватися в різні сезони року, характеризуються інтенсивним
збільшенням рівнів води внаслідок дощів чи сніготанення під час відлиг.

Природні пожежі

Лісові пожежі — неконтрольоване горіння на землях лісового фонду. Вони
виникають, в основному, з вини людини та внаслідок дії деяких природних
чинників (грози, вулканічної діяльності). Причиною пожеж буває виробнича
діяльність людини (спалювання відходів на прилеглих до лісу територіях)
та її необережність (вогнища, недопалки, сірники).

Торф’яна пожежа — загоряння висушеного торфовища внаслідок, природних
чинників або викликане штучно. Підземні (ґрунтові або торф’яні) пожежі
виникають часто в кінці літа, як продовження низових або верхових.
Заглиблення низових пожеж починається біля стовбурів дерев, потім воно
поширюється в усі боки до декількох метрів за добу. В осередках
ґрунтових пожеж створюються завали із опалих дерев і ділянок згорілого
торфу. Однак торф’яні пожежі можуть і не бути результатом лісових. Вони
часто захоплюють величезні простори і дуже важко піддаються гасінню.
Небезпека їх у тому, що горіння виникає під землею, створюючи порожні
місця у торфі, який уже згорів, і в ці порожнини можуть провалюватися
люди й техніка.

Таким чином, у зв’язку з наявністю в Україні досить значної загрози з
боку природних чинників, захист населення, навколишнього природного
середовища, промислових споруд, об’єктів від стихійного лиха, поруч із
захистом від надзвичайних ситуацій техногенного характеру, є важливим
державним завданням.

Література:

1. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. / За ред. В.Г.Цапка. – 2-ге
вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2003. – 397 с.

2. Пестун І.П. Безпека життєдіяльності. – К., 2000

3. Скобло Ю.С., Тіщенко Л.М., Цапко В.Г. Безпека життєдіяльності. –
Вінниця: Нова книга, 2000. – 368 с.

Похожие записи