Контролльна робота
Наркотики і наркоманія. Захист продуктів харчування в умовах
радіоактивного забруднення
План
Наркотики і наркоманія.
Захист продуктів харчування в умовах радіоактивного забруднення.
1. Наркотики і наркоманія
Споконвіку люди прагнули знайти засіб, щоб полегшити біль. Уперше людина
випробувала на собі наркотичні властивості багатьох речовин цілком
випадково: вдихаючи дим від спалених речовин, використовуючи в їжу
продукти бродіння, приправи і напої рослинного походження (вино, медовий
напій, мак, кава, чай та ін.). Поступово використання алкогольних
напоїв, опію та інших наркотиків стає причиною виникнення наркоманії.
Після алкогольної наркоманії виникає опіоманія, яка швидко поширюється
серед народів Сходу.
Кожна наркотична речовина специфічно діє на центральну нервову систему.
Тому залежно від різновиду речовини і її кількості організм людини може
бути доведений до різних станів: від заціпеніння до повного наркозу, від
сну до гіпнозу, від часткового знеболювання— місцевого наркозу до
галюцинацій. Такі ефекти виникають в зв’язку з загальним чи частковим
блокуванням, пригнічуванням, гальмуванням центральної нервової системи,
під впливом наркотичних речовин на мозковий больовий центр чи на
периферичні нервові закінчення. Але є речовини, які, навпаки, збуджують
чи стимулюють діяльність центральної нервової системи, завдаючи їй
великої шкоди, поступово руйнуючи її.
Наркотики — це речовини, які призводять до стану заціпеніння, отупіння,
запаморочення. Поняття наркотик сьогодні охоплює широке коло речовин і
рослин, а також продуктів, які з них отримали, які чинять наркотичну
дію.
Під наркоманією розуміють не тільки стимулювання наркотичними засобами
появи збудженого чи пригніченого стану центральної нервової системи, але
й звикання організму до них, бажання їх приймати і за відсутності
безпосередніх причин: болю, втоми, страху та інших станів. Головною
причиною такої пристрасті е ефект ейфорії, який різною мірою притаманний
усім наркотикам.
Хімічний аналіз ейфоричних наркотиків виявив у їх складі речовини, за
структурою близькі до індолу. Індол міститься у багатьох сполуках, які
використовуються в роботі нервових клітин. Ця подібність навела вчених
на думку про хімічну мімікрію. Пристосувавшись під індольні сполуки,
наркотики проникають через оболонки тих нервових клітин, збудження яких
викликають у людини відчуття блаженства.
У XI—XII ст. у Болонському університеті було розроблено 140—150 приписів
наркотичних засобів, які використовуються як болетамувальні. Отже,
наркотики можуть відігравати двояку роль: бути помічниками людини, коли
їх використовують як медичний препарат, і ворогом, коли свідомо чи
несвідомо зловживати ними. Наркоманія виявляється в нестримній
пристрасті до наркотичних речовин, які зумовлюють ейфорію. Наркоманія,
характеризується появою типових змін у психіці людей і їх пристрасті до
постійного вживання однієї чи декількох речовин, які мають наркотичні
властивості.
У більшості хворих виявляються особистісні зміни. При цьому більш ніж у
50% випадків спостерігалися чіткі прикмети зниження пам’яті й інтелекту,
а у 71% хворих — помітне зниження морально-етичних якостей, деградація.
Ці найбільш типові наслідки наркоманії і визначають найбільшу соціальну
небезпеку наркоманів. Крім того, якщо йдеться про медико-соціальні
наслідки наркоманії, слід пам’ятати про високу ймовірність захворіти на
СНІД, часті випадки смертельного наслідку не тільки у зв’язку з
випадковим передозуванням наркотиків, але й через самогубство і нещасні
випадки в стані наркотичного1 сп’яніння. Біохімія наркотиків. Наркотики
— це група речовин різного походження, які об’єднує подібна дія на
організм. Більшість цих речовин рослинного походження, вони входять до
складу різних частин вихідних рослин (опійний мак, індійська конопля,
кущі кофе, мате, коли коки та ін.), а також продуктів, які з них
отримують (гашиш, анаша, маріхуана та ін.).
Зазначимо, що невелика кількість неорганічних речовин також має
заспокійливі і снодійні властивості. В останні десятиріччя створено
синтетичні морфіноподібні та інші психофармакологічні препарати з
сильною наркотичною дією (понад 1000).
Неорганічні речовини. Інертні гази, які входять до складу атмосферного
повітря, чинять слабку наркотичну дію. Із них тільки гелій
використовується в медицині для полегшення дихання при лікуванні.
Ретельно очищений від домішок оксидазоту (II) застосовується як
знеболювальна речовина в хірургічній практиці, при тяжких пологах тощо.
Він виводиться з організму, не спричинюючи побічних дій, і тому для
наркозу намагаються використовувати цей газ, а не ефір. До речі, оксид
азоту здатний викликати звикання і пристрасть.
Броміди, які є складовою частиною багатьох лікарських препаратів, що
використовуються як заспокійливі і снодійні, провокують побічні явища.
Органічні речовини. Деякі насичені вуглеводні аліфатичного (жирного)
ряду чинять слабку наркотичну дію, але в медицині їх не застосовують.
Лише циклопропан вважають одним із сильних інгаляційних наркотичних
засобів, хоча він і токсичний.
Ненасичені етиленові й ацетиленові вуглеводні — сильніші наркотики, але
вони є більш токсичними! Це стосується бензолу та вуглеводнів з
конденсованими бензольними ядрами, які чинять не тільки токсичну, але й
канцерогенну дію. Вуглеводні широко використовуються як розчинники і
пальне.
Галогенопохідні вуглеводнів. Сила, швидкість і тривалість наркотичної
дії залежать від різновиду, кількості й способу зв’язку галогенів у
молекулах органічної речовини, від фізичних властивостей, цієї речовини.
Наркотична дія хлороформу чи три хлор м ста ну виявляється дуже швидко.
Хлористий етил, чи хлоретан, являє собою безбарвну рідину, яку
використовують як анестезійний засіб у зуболікувальній практиці та при
травмах. Хлористий етил знеболююче впливає на нервові закінчення,
одночасно діє як охолоджувальний засіб на пошкоджені тканини.
Гідроксильні похідні вуглеводнів аліфатичного ряду. Усі насичені спирти
впливають на організм як наркотики. Особливо небезпечним є етиловий
спирт.
Приймання метилового спирту всередину призводить до сп’яніння і
одночасно шкодить очам: вживання навіть 10 мл метилового спирту доводить
до повної сліпоти, а більша доза може стати смертельною. Досить
отруйними вважаються й сивушні олії, які утворюються при спиртовому
бродінні паралельно з етиловим спиртом. До них належать первинний і
вторинний пропіловий спирт, ізобутиловий спирт, а також два амілові
спирти.
У медицині використовуються головним чином похідні спиртів. Діетиловий
ефір — летка рідина, яка чинить яскраво виражену-наркотичну дію і
використовується для загального наркозу при операціях і для
місцевої анестезії. Наркотичний вплив дивінілового ефіру у
чотири рази вищий, ніж діетилового, водночас він є і більш токсичним.
Азотисті похідні (амінопохідні) вугільної, барбітурової і бензойної
кислот. Азотисті похідні вугільної кислоти: карбамід, або сечовина, і
карбамінова кислота — заспокійливо діють на нервову систему, тому їх
широко використовують як снодійне. При тривалому вживанні організм
звикає до них, що змушує збільшувати дозу або замінювати їх на інші
снодійні засоби. Веронал, чи діетилбарбітурова кислота (сучасна назва
барбітал), спричинює стабільний, глибокий, але важкий сон, досить
токсичний. Побічні явища його дії — млявість, нудота, блювання, головний
біль.
У 1911 р. отримано люмінал (сучасна назва — фенобарбітал), який є одним
з ефективних снодійних засобів. Відомі й інші похідні барбітурової
кислоти, які мають більш складну циклічну структуру – гексенал,
сонбутал, ректон, пронаркон (сучасна назва амітал-натрій). Остання
речовина офіційно віднесена до наркотиків через високу токсичність і
небезпеку швидкого розвитку наркоманії.
Амінопохідні бензойної кислоти є високо реакційноздатними речовинами і
входять до складу деяких ефірних олій. Ефіри ss-амінобензойної кислоти
мають анестезійні властивості. Анестезин, чи етиловий ефір
n-амінобензойної кислоти, був одним із перших синтетичних препаратів,
використовуваних для знеболювання.
Новокаїн отримали у 1905 p., і він посів одне з провідних місць серед
знеболювальних синтетичних препаратів.
Алкалоїди-наркотики. Алкалоїди — це особлива група азотовмісних
органічних сполук, які мають високу біологічну активність. Алкалоїди
містяться в деяких рослинах і є продуктами їх життєдіяльності. Для
багатьох алкалоїдів досі не знайдено синтетичних замінників.
Алкалоїди вважаються цінними лікарськими препаратами. Відомо понад 1000
алкалоїдів, але кількість їх безперервно зростає. Це пов’язано з тим, що
в останні десятиріччя зросла зацікавленість проблемами фітохімії (хімії
рослин) і фітотерапії (лікування лікарськими рослинами). Тепер відомий
склад близько 200 алкалоїдів. Незважаючи на численні досліди, вчені не
можуть синтезувати деякі найбільш важливі для медицини алкалоїди,
зокрема, морфін (морфій, який був відкритий ще в 1806 p.). Половина всіх
відомих алкалоїдів відкрита після 1930 р.
Відомий з давніх-давен опій лікарі та знахарі вважали універсальним
лікувальним препаратом. Опій, чи опіум (від давньо-грец. — рослинний
сік) — засохлий на повітрі сік з нестиглих головок снодійного маку. Сік
являє собою складну суміш із білкових речовин, каучуку, смол, цукрів і
більш ніж 20 алкалоїдів (морфін, кодеїн, папаверин та ін.). В опії
алкалоїди є у вигляді солей молочної, сірчаної та інших кислот, їх вміст
коливається в дуже широких межах (від 1—3% до 15—20%). Опій паралізує
центральну нервову систему та різні центри травної системи, впливає на
зір, викликає надмірне збудження спинного мозку і підвищення
рефлекторної активності.
Морфін є основним алкалоїдом опію і його склад змінюється в дуже широких
межах (від 3 до 12%, іноді досягає 20%). У 1803 р. французькі фармацевти
Сеген і Деран довели, що морфін є складовою опію, а через три роки
молодому аптекарю Фр. Сертюрнеру вдалося отримати з водного екстракту
кристалічний продукт, який він назвав морфіном на честь Морфея — бога
сну. В 1832 р. був виділений із водного екстракту опію ще один алкалоїд
— кодеїн. Обидва алкалоїди є гетероциклічними сполуками зі складною
структурою.
Морфін має сильні знеболювальні властивості, що виявляється у блокуванні
больового центру головного мозку, тамує кашель, але утруднює дихання, бо
пригнічуюче діє на дихальний центр, зменшує рухому секреторну активність
шлунка і кишок, викликає нудоту, а іноді блювання, знижує обмін речовин,
є слабким снодійним. Морфін і його хлорид використовують у медицині, як
сильнодіючий болетамувальний засіб. Тривале застосування морфіну
призводить до розвитку одного з різновидів наркоманії — морфінізму.
Кодеїн — чинить слабшу наркотичну дію, ніж морфін, але водночас сильно
діє на рефлекторну діяльність. Використовується як засіб проти кашлю,
рідше — як снодійне чи знеболювальне.
Г е”р о ї н — похідна морфіну, володіє такою ж сильною наркотичною дією.
Однак як лікарський препарат не використовується, позаяк при вживанні
часто виникає хвороблива пристрасть до нього. Незважаючи на те що
виробництво героїну заборонено, розвивається нелегальний героїновий
бізнес.
Кокаїн і деякі подібні до нього алкалоїди містяться в листі дикорослих
кущів коки. Із цих рослин виділено і вивчено лише сім алкалоїдів,
найважливіший із яких — кокаїн — відкритий Німаном у 1860 р. Кокаїн
вважається сильнодіючою отруйною речовиною. Найбільш важливою серед його
фармакологічних властивостей є паралізуюча дія на волокна суттєвих
нервів. У медицині застосовують для поверхневого знеболювання
кон’юнктиви й рогівки ока, слизових оболонок рота і носа. Головний
негативний ефект кокаїну — збуджувальна дія, яка породжує відчуття
легкості. З часом з’являється пристрасть до кокаїну — кокаїнізм.
Систематичне вживання кокаїну призводить до розладу нервової системи.
Такими ж властивостями, як і кокаїн, володіють і інші присутні в
рослинах речовини, відомі ще в давнину. Наприклад, гунни пили напій,
приготовлений з індійських конопель. Сьогодні як наркотик використовують
отруйну смолу, яку видобувають із цієї рослини (гашиш, марихуана).
Кофеїн — алкалоїди, що містяться в зернах кави, в листках чаю та в інших
рослинах. У невеликих дозах стимулює роботу серця і діяльність нервової
системи. Він викликає збудження кровоносних судин і тим самим підвищує
кров’яний тиск. Однак надмірне вживання кави може призвести до спазму
коронарних артерій, які живлять серцевий м’яз.
Учені всього світу намагаються виявити причини вживання наркотиків,
механізми, які лежать в основі формування наркотичної залежності. При
цьому висловлюються різні точки зору: одні зазначають переважну роль
біологічних факторів у розвитку наркоманії, інші надають перевагу
виключно зовнішнім факторам — умовам виховання і оточенню.
У суто психологічному плані в основі тяги до наркотиків є прагнення до
зниження напруги і почуття, тривоги, до втечі від проблем, пов’язаних з
дійсністю. У багатьох випадках до вживання наркотиків призводять поганий
настрій, невпевненість у собі, особливо у психічно неврівноважених
підлітків. Повторне вживання наркотика закріплює звичку, механізмом
формування якої є умовний рефлекс. Механізм формування звички та
пристрасті (залежності) до наркотиків і токсичних засобів, включаючи
алкоголь і нікотин, реалізується на рівні регуляції обміну речовин у
клітинах, насамперед нервових, а саме, регуляції виділення та
нейтралізації гак званих нейромедіаторів — речовин, які відповідають за
збудження і гальмування як в окремих клітинах, так і в нервовій системі
організму. Відомо, що ця звичка дуже швидко оволодіває людиною, глибоко
проникає в її сутність, стає складовою її характеру. Притаманна людям
слабкої волі та психічно неврівноваженим, схильним штучно піднімати
настрій і працездатність, впевненість у собі виражається у прагненні
знайти джерело натхнення у наркотиках.
Виникнення наркоманії пов’язане з ілюзорним «стимулюючим» ефектом, яким
володіють наркотики. “Виявлено, що чим більший ейфорійний ефект мають
наркотичні речовини, тим швидше розвиваються звикання і пристрасть до
них.
Однією з умов розвитку наркоманії є відсутність спеціальних знань у
людини і нерозуміння тієї великої небезпеки, яку таїть у собі вживання
наркотиків, чи то через цікавість, чи як снодійного. Близько 50—80% усіх
наркоманів уперше спробували наркотики виключно через цікавість.
Розвиваються три основні клінічні феномени вживання наркотиків:
психічна залежність, яка полягає в тому, що людина не може прожити без
наркотика. З часом психічна залежність зростає і відповідно збільшуються
дози наркотика;
фізична залежність, яка полягає в тому, що в результаті більш чи менш
тривалого прийому наркотик стає частиною обміну речовин, і організм уже
не здатний обходитися без нього. Якщо наркоман припиняє вживати
наркотики, він відчуває сильні фізичні муки. Виникає особливий психічний
і фізичний стан, який називається абстинентним синдромом. Щоб
ліквідувати прикмети абстиненції, наркоман приймає щораз більші дози
наркотика;
зростання витривалості (толерантності) до приймання наркотика, тобто
наркомани зі стажем приймають набагато-більші дози наркотика, ніж на
початковому етапі.
Психічна залежність характерна для всіх різновидів наркоманії й
токсикоманії, чого не можна впевнено сказати про фізичну залежність, яка
не завжди виявляється досить чітко. Психічна залежність переважно
виникає раніше, ніж фізична, її прояв стійкий і тривалий, вона важко
піддається лікуванню і є основною причиною відновлення приймання
наркотиків після проведеного лікування, тобто рецидиву хвороби. У
зв’язку з цим «стрижневою» і обов’язковою прикметою наркоманії слід
вважати саме психічну залежність. Наркоманія як тяжкий хворобливий стан
і набута звичка обов’язково призводить до психічної і фізичної
деградації людини і в кінцевому підсумку — до смерті. Наркоманія виникає
тоді, коли наркотик стає необхідним супутником людини у повсякденному
житті. Без уживання наркотика вона втрачає сон, апетит, не може
нормально працювати, у неї зникає бажання спілкуватися з оточуючими,
пропадає добрий настрій.
При постійному вживанні наркотиків виникає хронічне наркотичне отруєння,
яке спричинює розлад функцій багатьох органів і систем організму,
особливо центральної нервової системи. Тому наркоманія вважається
хронічним нервово-психічним захворюванням. Вона поступово призводить до
психічного розладу, пов’язаного зі звуженням кола зацікавлень, швидкої
зміни настрою, зниження працездатності, погіршення пам’яті і втрати
почуття відповідальності.
Кожний різновид наркоманії зумовлює в організмі людини специфічні зміни.
Існує певна психологічна характеристика індивіда, схильного до
наркоманії. Утруднена соціальна адаптація приводить його до вживання
наркотиків, за допомогою яких він хоче досягти відчуття відповідності
між своїми вимогами і можливостями самовираження, реалізувати поставлену
перед собою мету. Щоб підтримувати ілюзорну рівновагу, він знову й знову
приймає наркотики, і так поступово опиняється в зачарованому колі:
негативний емоційний стан — наркотик — поглиблення негативного
емоційного стану — збільшення дози наркотика.
Однією з причин поширення наркоманії є швидке збільшення кількості
наркотичних речовин, завдяки появі нових стимулюючих, заспокійливих та
інших засобів, які прямо діють на психіку людини і отруюють організм.
Діагноз «наркоманія» ставлять лише тоді, коли захворювання виникло від
вживання засобів, внесених до офіційного списку наркотичних речовин.
Якщо захворювання викликане вживанням засобів, не внесених у перелік
наркотичних речовин, ставлять діагноз «токсикоманія».
Механізм дії хімічних препаратів на нервову систему мало вивчений.
Відомо лише, тривала дія їх парів може спричинити сильні галюцинації. На
відміну від наркотиків, препарати побутової хімії не викликають ейфорії.
Вони лише приглушують свідомість на рівні токсичного ефекту. Тут не
формується психічна та фізична залежність. На відміну від наркотиків,
психотропних і снодійних засобів препарати побутової хімії не дають
стану «похмілля», не викликають тяжких станів, пов’язаних з
абстиненцією.
Загальне уявлення про використання в медичній практиці психотропних
препаратів дає класифікація, запропонована Всесвітньою організацією
охорони здоров’я.
Нейролептики (терапевтичний ефект при психозах та інших психічних
розладах).
Анксіолітичні седативні засоби, чи малі транквілізатори (послаблюють
патологічний страх, напруження, збудженість).
Антидепресанти — речовини, що використовуються при лікуванні
патологічних депресивних станів.
Психостимулятори (інша назва цієї групи препаратів — галюциногени) —
речовини, які викликають у здорових людей порушення психічної
діяльності.
2. Захист продуктів харчування в умовах радіоактивного забруднення
Для створення безпеки проживання населення в умовах радіоактивного
забруднення території при постійному вживанні в їжу місцевих продуктів
харчування необхідно дотримуватися низки простих правил, їх дотримання і
своєчасне здійснення виключає накопичення радіонуклідів вище
встановлених норм у вирощених сільськогосподарських продуктах і
вироблених продуктах тваринництва.
При радіоактивному забрудненні основна особливість підготовки продуктів
рослинництва безпосередньо до використання або для подальшої переробки
полягає у застосуванні нескладних заходів первинної дезактивації і
технологічної обробки. Це такі загальноприйняті способи, як миття у
проточній воді овочів і фруктів, очищення овочів, картоплі, зрізання
головок коренеплодів, зривання верхніх листків капусти та інше. Ці
заходи знижують радіоактивне забруднення продуктів у 2 —10 і більше
разів.
Подальша переробка овочів і фруктів (соління, маринування і т.п.)
зменшує вміст радіоактивних елементів у продуктах. При цьому розсоли,
маринади вживати не рекомендується.
Картопля. Перед використанням у їжу або на відгодівлю тваринам картоплю
ретельно відмити від ґрунту, її миють у проточній воді або двічі-тричі
міняють. Очищення картоплі від лушпиння також знижує радіоактивне
забруднення. Після цих операцій вона може бути використана безпосередньо
в їжу і для подальшої технологічної переробки (на крохмаль та ін.).
Коренеплоди. Перш ніж використовувати в їжу або переробляти коренеплоди
(буряк, моркву, брукву, редьку), їх потрібно очистити від частинок
ґрунту і зрізати головки коренеплодів. Наступна обробка продуктів
(варіння, соління та ін.) ще більше зменшує їх радіоактивне забруднення.
Огірки, редиска та інші овочі. Перед використанням огірків, капусти,
цибулі, петрушки, редьки, салату та інших овочів потрібно ретельно
промити їх від частинок ґрунту. Наступні операції з підготовки овочів
для безпосереднього їх використання в їжу проводять традиційним способом
Фрукти та ягоди. Всі фрукти та ягоди, що виросли на садових ділянках,
перед використанням в їжу, перед переробкою ретельно миють. Технології
приготування варення, соків, компотів, джомів не відрізняються від
звичайних.
Олійні культури. Загальноприйняті способи переробки олійних культур для
одержання олії забезпечують значне зниження вмісту в них радіоактивних
речовин.
Зернові і зернобобові культури. Кукурудза та інші зернові культури після
обробки можуть використовуватися в їжу і на підгодівлю худобі без
обмежень на всій території України за зоною відселення від АЕС Горох
квасоля та інші зернобобові культури використовуюся без обмежень у
районах радіоактивного забруднення з густотою 25 Кц/ш. При більшій
густоті вирощування цих культур не рекомендується,
Дотримання прийомів обробки забезпечує можливість безпечного
використання овочів, фруктів, олійних, зернових та зернобобових культур
а також продуктів їх переробки практично в усіх районах проживання за
зоною відселення. Відходи від переробки продуктів рослинництва,
одержаних за цією зоною, йдуть на корм сільськогосподарським тваринам
без обмежень.
Молоко. Для зниження концентрації радіоактивних речовин молоко можна
переробляти на молочні продукти, тим самим виключаючи потрапляння в
організм людини значної кількості радіоактивних речовин У домашніх
умовах це робиться двома шляхами: обезжирення сироватки та сиру;
виготовлення жирного сиру і сироватки, яку в їжу використовувати не
можна.
При переробці сметани і вершків на вершкове масло основна частина
радіоактивних речовин йде в пахту. Якщо вершкове масло перетопити, то
радіоактивних речовин можна позбутися практично повністю.
Таким чином, молоко і ряд молочних продуктів, що мають рівень
радіоактивного зараження, не потрібно знищувати. Залежно від ступеня
зараження можна виготовити з них продукти, які в подальшому
використовуються для харчових або кормових цілей.
М’ясо. Існують досить прості для використану ч домашніх умовах способи
зниження концентрації радіонуклідів у м’ясі і м’ясопродуктах Зменшити
радіоактивну зараженість м’яса можна, наприклад, шляхом його
засолювання.
При цьому найбільший ефект досягається за умови, якщо розрізати його на
шматки і потім засолити, багаторазово змінюючи розсіл до досягнення в
м’ясі допустимої концентрації радіоактивних речовин (радіоцезій
переходить у розсіл 4 видаляється з продукту).
Можлива також обробка м’яса, що містить радіоцезій, проточною водою або
0,85%-ним розчином кухонної солі. Ефективність цього способу зростає із
збільшенням часу контакту м’яса з рідиною, підвищенням ступеня його
подрібнення (шматки 2,5 см) та інтенсивності перемішування. Однак слід
пам’ятати, що при обробці дуже подрібненого м’яса (м’ясна стружка)
втрачається велика кількість (до 36%) харчових поживних речовин, при
цьому бульйон в їжу не використовують.
Ефективність зменшення кількості радіоцезію від способу переробки м’яса
в домашніх умовах відображено в табл. 33.
Таблиця 33
Ефективність зменшення радіоцезію у продуктах харчування
Спосіб обробки Продукт Ступінь зниження радіоцезію у продукті
Варіння (30-40 хв.) М’ясо 3-6
Промивання у проточній воді протягом 12 год. або в 0,85%-му розчині
кухонної солі М’ясо 1,5-3
Перетоплення Сало 20
Хоча сало містить менше радіоактивних речовин, ніж інші продукти
тваринництва, та у певних ситуаціях його потрібно переробляти.
Наприклад, для приготування солоного шпика методом мокрого посолу, в
процесі якого радіонукліди виділяються зі сала в розсіл.
Санітарні заходи в особистих підсобних господарствах
Радіонукліди потрапляють в організм людини: або у вигляді розчинних
сполук; ланцюгами ґрунт — людина — рослина; через повітря, забруднюючи
продукти харчування. Дотримання санітарних правил на забруднених
територіях дозволяє практично усунути інший шлях надходження в організм
радіонуклідів.
Джерела проникнення радіоактивних речовин у житлові приміщення:
атмосферне повітря, дрова або торф, що використовують для опалення,
попіл від їх спалювання; побутові предмети, що вносяться з вулиці;
брудне взуття або одежа; забруднені продукти харчування та ін.
Зменшення забруднення досягають, дотримуючись чистоти в домашніх умовах:
у приміщеннях роблять вологе прибирання, робочу одежу і взуття залишають
поза жилими кімнатами, попіл із печей вибирають після попереднього
змочування його водою, побутові предмети перед тим, як внести в
приміщення, протирають.
Істотно знижують надходження радіоактивних речовин з порохом насадження
дерев і кущів біля помешкань. Особливо бажані посадки при розміщенні
будинків уздовж проїзних доріг.
Важливим заходом є перекопування ґрунту на необроблених ділянках (один
раз після забруднення місцевості), а також санітарна обробка території,
що прилягає до місця проживання: прибирання сміття і захоронения
харчових відходів. При цьому необхідно дотримуватися . певних вимог:
захоронения проводити в спеціально виритих ямах на глибину до 1 м (місце
захоронения повинно бути огороджене і позначене), воду після обмивання
взуття і предметів зливати в одному місці, віддаленому від джерела
питної води не менше, ніж на 20 м.
Санітарна гігієна при проведенні сільськогосподарських робіт спрямована
на зменшення дозових навантажень зовнішнього опромінювання, що
потрапляють на одежу та шкіру людини, і внутрішнього опромінювання від
радіоактивних речовин, які людина вдихає з повітрям. Звичайні способи
дотримання гігієни — миття з милом відкритих ділянок тіла після
виконання робіт, дотримання в чистоті одежі — практично захищають шкіру
людини від опромінювання. Щоб попередити попадання радіоактивних речовин
на тіло людини при догляді за тваринами і польових роботах, необхідно
мати змінну одежу. В кінці роботи її очищають від пороху. Зберігається
вона поза жилими приміщеннями.
Деякі види діяльності в особистому господарстві (скиртування сіна,
вибирання попелу, прибирання сміття та ін.) здійснюються в умовах
підвищеної запиленості. В цих випадках для попередження попадання
радіоактивних речовин з попелом у легені людини досить використати
засоби індивідуального протипилового захисту — марлеву пов’язку,
респіратори будь-яких типів, головний убір.
Поради щодо захисту продуктів харчування від нітратів
Екологічна чистота харчових продуктів залежить від зменшення впливу на
них хімічних речовин, які застосовуються для підживлення урожаю.
Працівники санепідемстанцій щодня контролюють ринки, перевіряючи
сільськогосподарську продукцію на вміст нітратів. Продукти, у котрих
нітрати перевищують допустимі норми, як правило, знищують і не
допускають до покупців. Проте кожному слід знати, як зменшити ризик
споживання нітратів, дії яких призводять не лише до тимчасових розладів
шлунково-кишкового тракту, а й можуть стати причиною важких захворювань.
Якщо зберігати овочі при низькій температурі та нормальній вентиляції,
то кількість нітратів у них поступово зменшується.
При такій системі зберігання через півроку в картоплі їх залишається не
більше 30 відсотків. За твердженням спеціалістів, при біохімічних
реакціях, які безупинно відбуваються в овочах під час їх зберігання,
мінеральний азот — головна ударна сила нітратів — перетворюється у
безпечний для організму органічний азот. Однак не відповідає дійсності
те, що при вимочуванні овочів у воді вони втрачають значну кількість
небезпечних солей. Щоправда, окрім картоплі.
Як практично зменшити вміст нітратів? У коренеплодах зрізайте верхню й
нижню частини (на одну четверту), в огірків — частину біля хвостика, у
капусти відривайте верхнє листя і качан. Перед тим, як варити картоплю,
рекомендується розрізувати її на чотири частини. Під час варіння
протягом 15 хв. більша кількість нітратів переходить у відвар. Квашена
капуста найбільш прийнятна для споживання через чотири— шість тижнів
після закваски. Інакше розчинені у розсолі нітрати знову всмоктуються
капустою.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
