Реферат на тему:

Надзвичайні ситуації мирного і воєнного часів та їх вплив на
життєдіяльність людей

План

1.Основні визначення і класифікація надзвичайних ситуацій .

2.Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні
ситуації

3.Надзвичайні ситуації воєнного часу.

1. Основні визначення і класифікація надзвичайних ситуацій та їх
характеристика

Надзвичайна ситуація — це порушення нормальних умов життя і діяльності
людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою,
стихійним лихом або іншими чинниками, що призвело (може призвести) до
загибелі людей та/або значних матеріальних втрат. Загальними ознаками
надзвичайних ситуацій є: матеріальні збитки, істотне погіршення стану
довкілля, наявність або загроза загибелі людей, чи суттєві погіршення
умов їх життєдіяльності.

Потенційно небезпечний об’єкт — об’єкт, що містить небезпечні речовини в
кількості, що може привести до аварії або катастрофи, або на якому
відбуваються виробничі процеси з указаними речовинами.

Аварія — небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об’єкті,
території або акваторії загрозу для життя й здоров’я людей і призводить
до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів,
порушення виробничого або транспортного процесу, завдає шкоди довкіллю.

Потенційно небезпечний об’єкт — об’єкт, на якому використовуються,
виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються
небезпечні радіоактивні, пожежовибухові, хімічні речовини та біологічні
препарати, гідротехнічні і транспортні споруди, транспортні засоби, а
також інші об’єкти, що створюють загрозу виникнення НС.

Пожежа — Неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що
розповсюджується у часі і просторі (ДСТУ 2272).

Стихійне лихо — руйнівне небезпечне чи стихійне природне явище чи процес
значного масштабу, внаслідок якого може виникнути або виникла загроза
життю і здоров’ю людей, статися ушкодження або знищення об’єктів
економіки та компонентів довкілля.

Хімічно небезпечний об’єкт — об’єкт, де зберігають, переробляють,
використовують чи транспортують небезпечні хімічні речовини, у разі
аварії на якому чи під час його руйнування можуть загинути або отримати
ушкодження хімічно небезпечними речовинами люди, тварини і рослини,
статися хімічне забруднення довкілля.

За масштабом поширення з урахуванням тяжких наслідків НС можуть бути:

O об’єктового рівня;

O місцевого рівня;

O регіонального рівня;

O загальнодержавного рівня

За швидкістю і раптовістю протікання НС класифікують на :

O Раптові ( вибухи, землетруси, транспортні аварії та катастрофи)

O НС, які швидко поширюються ( наприклад аварії з викидом СДОР,
утворення хвиль прориву на гідрологічних спорудах, пожежі тощо);

O НС, які поширюються з помірною швидкістю ( аварії з викидом
радіоактивних речовин, аварії на комунально-енергетичних мережах);

O НС, яка повільно поширюється ( наприклад: посухи, епідемія, екологічні
небезпечні явища).

НС у своєму розвитку проходять п’ять умовних етапах фаз:

O Перша – нагромадження відхилень від нормального стану або процесу;

O Друга – ініціювання надзвичайної події ( аварії чи стихійного лиха);

O Третя – процес надзвичайної події, під час якої відбувається вплив на
людей, об’єкти і природне середовище, ці фаза є наслідком і розвитком
другої;

O Четверта – дії вторинних вражаючих факторів під впливом можливих
надзвичайних умов;

O П’ята – ліквідація наслідків НС. П’ята фаза за часом починається ще до
завершення третьої фази і поєднуватися з четвертою

Державний класифікатор НС / УДК НС – 019-2001 так класифікує надзвичайні
ситуації:

НС природного характеру – небезпечні геологічні, метеорологічні,
гідрологічні явища, деградація ґрунтів чи надр, пожежі в природних
екосистемах, зміни стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність
та масове отруєння людей, інфекційні захворювання сільськогосподарських
тварин, масова загибель диких тварин, ураження сільськогосподарських
рослин хворобами та шкідниками та ін..

НС техногенного характеру – транспортні аварії (катастрофи), пожежі,
неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду)
небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове
руйнування споруд та будівель; аварії на інженерних мережах і спорудах
життєзабезпечення, електроенергетичних системах, аварії в системах
нафтогазового промислового комплексу, на очисних спорудах,
гідродинамічні аварії на греблях, дамбах та ін..

НС соціально-політичного характеру, пов’язані з протиправними діями
терористичного і антиконституційного спрямування — збройні напади,
захоплення і утримання важливих об’єктів або реальна загроза вчинення
таких акцій; збройні напади, захоплення і утримання атомних
електростанцій або інших об’єктів атомної енергетики або реальна загроза
вчинення таких акцій; замах на керівників держави та народних депутатів
України; напад, замах на членів екіпажу повітряного або морського
(річкового) судна, викрадення або спроба викрадення, знищення або спроба
знищення таких суден; захоплення заручників з числа членів екіпажу чи
пасажирів, встановлення вибухового пристрою у громадському місці,
установі, організації, підприємстві, житловому секторі, на транспорті;
зникнення або викрадення озброєння та небезпечних речовин з об’єктів
зберігання, використання, переробки та під час транспортування;
виявлення застарілих боєприпасів, аварії на арсеналах, складах
боєприпасів та інших об’єктах військового призначення з викидом уламків,
реактивних та звичайних снарядів, нещасні випадки з людьми та ін.

НС воєнного характеру, пов’язані з наслідками застосування звичайної
зброї або зброї масового ураження, під час якої виникають вторинні
фактори ураження населення. Вони визначаються окремими нормативними
документами і тому в даному класифікаторі не деталізовані, а зазначені
на найвищому рівні деталізації в угрупованні з кодом 40000 «НС воєнного
характеру».

У цьому класифікаторі використовують нормативні посилання на такі
стандарти:

ДСТУ 2272-93 Система стандартів безпеки праці. Пожежна безпека. Терміни
та визначення;

ДСТУ 3041-95 Система стандартів у галузі охорони навколишнього
середовища та раціонального використовування ресурсів. Гідросфера.
Використання і охорона води. Пожежна безпека. Терміни та визначення;

ДСТУ 3513-97 Метеорологія. Терміни та визначення основних понять;

ДСТУ 3517-97 Гідрологія суші. Терміни та визначення основних понять;

ДСТУ 3891-99 Безпека у надзвичайних ситуаціях. Терміни та визначення
основних понять;

ДСТУ 3994-2000 Безпека у надзвичайних ситуаціях. Чинники фізичного
походження Терміни та визначення.

2. Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні
ситуації

Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації
(далі ЄДС НС ) — це державна система, яка включає центральні органи
виконавчої влади, РМ Автономної Республіки Крим, державні адміністрації
областей, міст Києва і Севастополя та районів, виконавчі органи Рад,
державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і
засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням природної та
техногенної безпеки, організовують проведення роботи із запобігання
надзвичайним ситуаціям природного та техногенного походження і
реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля,
зменшення матеріальних втрат.

Головною метою ЄДС НС є забезпечення реалізації державної політики на
всій території України у сфері запобігання і ліквідації надзвичайних
ситуацій техногенного та природного характеру, захисту населення і
територій від наслідків аварій, катастроф та стихійного лиха.

Основними завданнями ЄДС НС є:

O забезпечення запобігання виникненню НС;

O забезпечення готовності органів управління, сил і засобів;

O проведення рятувальних і невідкладних аварійно-відновлювальних робіт
та організація життєзабезпечення потерпілого населення;

O розробка нормативно-правових актів, державних норм і стандартів;

O здійснення цільових та науково-технічних програм;

O забезпечення сталості функціонування об’єктів економіки;

O збирання і опрацьовування інформації про НС;

O визначення потреби у силах, матеріальних і фінансових ресурсах;

O здійснення державного нагляду, експертизи і контролю;

O створення та раціональне використання матеріально-технічних ресурсів;

O своєчасна та достовірна інформація населення про обстановку та вжиті
заходи;

O оповіщення населення про загрозу та виникнення НС;

O соціальний захист потерпілого населення;

O захист населення у надзвичайних ситуаціях;

O міжнародне співробітництво у сфері захисту населення і територій від
надзвичайних ситуацій.

Територіальна підсистема ЄДС НС — це складова частина єдиної державної
системи (ЄДС НС), яка включає – місцеві органи виконавчої влади,
виконавчі органи Рад, державні підприємства, установи та організації з
відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням
техногенної та природної безпеки, організовують проведення роботи із
запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру
і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля
Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя,
зменшення матеріальних втрат.

Функціональна підсистема ЄДС НС — це складова частина єдиної державної
системи (ЄДС НС), що створюється на базі міністерств та інших
центральних органів виконавчої влади, включає їх регіональні та місцеві
структурні підрозділи, підпорядковані державні підприємства, установи та
організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють в межах
своєї компетенції нагляд за забезпеченням техногенної і природної
безпеки, організовують проведення роботи із запобігання надзвичайним
ситуаціям техногенного та природного характеру і реагування у разі їх
виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних
втрат.

Органи управління ЄДС НС – це органи виконавчої влади або їх структурні
підрозділи, які призначені для безпосереднього керівництва діяльністю
щодо запобігання і реагування на надзвичайні ситуації в межах своєї
компетенції.

Органи управління ЄДС НС діляться на координуючі (державна комісія з ТЕБ
і НС, Національна рада безпеки життєдіяльності, постійні комісії з ТЕБ і
НС, об’єктові комісії з НС), постійні (КМУ, МНС України, органи з НС
міністерств і відомств, державні територіальні і місцеві виконавчі
органи, управління (відділи) з питань НС та ЦЗН, органи з НС
регіональних, міських і районних служб, управління об’єктів економіки,
служби з НС), повсякденні (оперативно-чергові служби МНС України,
управлінь (відділів) з питань НС та ЦЗН, суб’єктів господарської
діяльності).

Систему забезпечення функціонування ЄДС НС складають: фінансові
(резервний фонд КМУ, резервні фонди територіальних і місцевих органів
виконавчої влади у розмірі 1% від зведеного річного бюджету),
матеріальні (ресурси Держкомрезерву, МНС, окремих міністерств і
відомств, територіальних органів виконавчої влади, суб’єктів
господарської діяльності), транспортні (МО, Мінтрансу, МВС та інших,
транспортних підприємств, суб’єктів господарської діяльності),
оповіщення і зв’язку (МНС, МВС, МО, Держкомзв’язку, Мін-трансу,
Мінагропрому та інших, а також їх територіальних органів, суб’єктів
господарської діяльності).

3. Надзвичайні ситуації воєнного часу

Надзвичайні ситуації воєнного характеру пов’язані з наслідками
застосування звичайної зброї або зброї масового ураження, під час якої
виникають вторинні фактори ураження населення.

До сучасних засобів ураження відносять ядерну, хімічну, бактеріологічну
зброю та інші види сучасних технологічних розробок..

В залежності від типу заряду ядерну зброю поділяють на атомну,
термоядерну, комбіновану, нейтронну. Потужність ядерних боєприпасів
прийнято вимірювати тротиловим еквівалентом.

При вибуханні ядерного боєприпаси за мільйонні частки секунди
виділяється колосальна кількість енергії, в зоні ядерних реакцій
температура підвищується до десятків мільйонів градусів, утворюючи дуже
сильне світлове випромінювання, максимальний тиск досягає мільярдів
атмосфер. Такий величезний тиск, викликає потужну ударну хвилю з потоком
нейтронів і гамма-випромінюванням, яке називають проникаючою радіацією.

Хімічна зброя заснована на використанні бойових токсичних хімічних
речовин і токсинів, які уражають організм людини чи тварини а також
різного виду рослин. 22 квітня 1918 року у району містечка Іпр німецькі
війська провели першу газобалонну атаку ( використовуючи хлор) у
результаті якої в перші години загинуло близько 6 тис чол.. а 15 тис
одержали ураження різного ступеня складності.

За тактичним призначенням отруйні речовини (далі ОР) поділяються на :
смертельні, тимчасові, подразливі:

ОР смертельної дії: нервово-паралетичні (Ві-ікс, зарін, зоман);
шкірно-наривного ( іпріт), загально отруйні ОР ( синильна кислота,
хлор-ціан), задушливі (фосген);

ОР, які тимчасово виводять з ладу ( Бі-зет);

ОР подразливі ( хлорацетофенон, адамсіт, Сі-Ес)

Біологічна зброя заснована на використанні хвороботворних властивостей
деяких мікробів і токсичних продуктів їх життєдіяльності.

Використовуються патологічні мікроорганізми – збудники інфекційних
захворювань. В залежності від розмірів, будови і біологічних
властивостей їх поділяють на :

O Бактерії ( чуми, сибірської виразки, сап та ін.);

O Рикетсії – клітини палички ( висипний тиф, плямиста лихоманка та ін.);

O Грибки – мікроорганізми рослинного походження;

O Віруси – велика група біологічних організмів, які мають клітинну
структуру, здатних розвиватися і розмножуватися тільки в живих клітинах
( натуральна віспа, тропічна лихоманки, ящур та ін.).

Нові види зброї — променева зброя, радіочастотна зброя, геофізична зброя
– сукупність різних засобів, які дозволяють використовувати у воєнних
цілях руйнівну силу неживої природи шляхом їх штучного ініціювання:
таких як ураган, штучні землетруси, гірські обвали, магнітні бурі,
посухи , руйнування озонового шару.

Література:

1. Адабашев И. И. Трагедия или гармония? Природа — машина — человек.
—М.: Мысль, 1973. —365 с.

2. Алтунін А. Т. Формирования гражданской обороны в борьбе со стихийными
бедствиями. –М., 1978.

3. Гражданская оборона: Учебник для вузов / Под ред. Д. И. Михайлика. —
М.: Высш. шк., 1986. — 207 с.

4. Губський А.І. Цивільна оборона. Для пед. Ін-тів. – Львів.,
„Ластівка”, 1995. – 216 с

5. Демиденко Г. П. Защита объектов народного хозяйства от оружия
массового поражения. – К., 1987.

6. Державний класифікатор НС / УДК НС – 019-2001.

7. Депутат О. П., Коваленко І. В., Мужик І. С. Цивільна оборона.
Підручник /За ред. полковника В. С. Франчука. – Львів, Афіша, 2001. –
336 с.

8. Закон України „ Про цивільну оборону” – 1993 р.

9. Закон України від 14 січня 1998 р Про захист людини від впливу
іонізуючих випромінювань:.–К.,1998

10. Закон України „ Про захист населення і територій від надзвичайних
ситуацій техногенного і природного характеру” 2000 рік.

11. Егоров П. Т. и др. Гражданская оборона: Учебник для вузов. –3-е
изд., перераб. — М.: Высш. шк., 1987. – 303 с.

12. Максимов М.Т., Оджагов Г.О. Радиоактивные загрязнения и их
измерения: Учеб. пособие. 2-е изд., перераб. и доп. — М.:
Энергоатомиздат, 1989. — 304 с.

13. Мірошниченко М. Про землетруси в Україні // Надзвичайні ситуації
2004.

14. Мовчан Л. Повені – біда рукотворна // Надзвичайні ситуації. — 2003
С87.

15. Руководство по защите продовольствия находящегося в системе
госторговли от оружия массового поражения. – М.: 1984.

16. Руководство по организации и работе подвижного пункта питания,
продовольственного и вещевого снабжения. — М., 1984.

17. Смоляр В. І. Харчування в умовах радіонуклідного забруднення. — К.:
Здоров’я, Український червоний хрест, 1991. — 32 с.

18. Методика прогнозування масштабів зараження СДОР при аваріях на
хімічно -небезпечних об’єктах на транспорті. – К., Штаб ЦО України,
1992.

19. Стеблюк М. І. Цивільна оборона: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2003.
– 455 с.

20. Шоботов В.М. Цивільна оборона: Навчальний посібник . — Київ „ Центр
навчальної літератури”2004 р.

21. Шубин Е.П. Гражданская оборона . Учебное пособие – Москва,
1991.с75-121.

Похожие записи