Реферат на тему:

Мислення у процесі праці

Мислення і його операційні компоненти

Прогрес людства пов’язаний з безперервним процесом пізнання
навколишнього світу, відкриттям нових закономірностей і взаємозв’язків
між предметами і явищами, розв’язанням нових складних і гострих проблем
у ході реалізації поставлених цілей, обумовлених тими чи іншими
потребами. Для цього недостатнім є відображення світу на рівні чуттєвого
пізнання у формі образів, а необхідним є пізнання його на логічному
рівні, яке забезпечується процесом мислення.

Мислення — це процес опосередкованого, узагальненого відображення
людиною дійсності в найбільш істотних взаємозв’язках і відношеннях. Воно
соціально обумовлене, нерозривно пов’язане з мовою, виникає на основі
практичної діяльності з чуттєвого пізнання і здійснюється за допомогою
системи відповідних операцій.

У процесі мислення, використовуючи дані відчуттів, сприймань, уявлень,
людина виходить за межі чуттєвого пізнання і пізнає такі явища
зовнішнього світу, їх властивості і відношення, які безпосередньо не
сприймаються. Інакше кажучи, мислення виявляється як абстрактне,
опосередковане. Відокремлення тих чи інших властивостей від об’єкта
здійснюється за допомогою фіксації їх у поняттях, словах. Слово, таким
чином, є матеріальною оболонкою для думки, яка стає безпосередньою
дійсністю для людей. Результатами, продуктами процесу мислення є думки у
вигляді понять, суджень, умовиводів.

Поняття — це думка, в якій відображаються загальні, істотні і специфічні
ознаки предметів та явищ дійсності. Зміст понять розкривається в
судженнях.

Судження — це відображення зв’язків між предметами і явищами дійсності
або між їх властивостями та ознаками.

Умовивід — це такий зв’язок між думками (поняттями, судженнями),
внаслідок якого з одного або кількох суджень випливає інше судження, яке
базується на суті вихідних суджень.

У процесі мислення людина спирається на знання і досвід, нагромаджений
минулими поколіннями, оперує словарним запасом мови, створеним ними.
Разом з тим мислення кожної людини формується і розвивається в процесі
її власної активної пізнавальної діяльності і спрямовується на
розв’язання тих завдань, які є найбільш актуальними.

У процесі праці мислення має цілеспрямований характер і зумовлюється її
метою, необхідністю розв’язання нових проблем, змінами обставин та умов
діяльності, коли застарілих способів і засобів уже недостатньо. У цьому
випадку виникає проблемна ситуація, яка характеризується наявністю
різних суперечностей і вимагає формування на її основі усвідомленого
завдання, що вирішується завдяки мисленню.

Під завданням розуміють гостру необхідність встановити зв’язок між
явищем та його причиною або вибрати програму дій, яка забезпечила б
досягнення поставленої мети.

Мотиви мислення у процесі праці проявляються як специфічно пізнавальні і
неспецифічні. У першому випадку спонукальними рушійними силами мислення
як діяльності виступають інтереси і мотиви, в яких виявляються
пізнавальні потреби працівника. У другому випадку мислення здійснюється
під впливом зовнішніх факторів, а не суто пізнавальних інтересів. Цілком
очевидно, що поєднання цих мотивів забезпечує високу ефективність
мислення, що особливо необхідно у творчій праці.

Рух думки людини від заданого до знайденого, від фактів до висновків,
від оцінки ситуації до прийняття рішення здійснюється за допомогою таких
операційних компонентів мислення, як аналіз, синтез, порівняння,
абстракція, узагальнення, конкретизація, класифікація, систематизація.

Аналіз — це виділення в об’єкті тих чи інших його сторін, елементів,
властивостей, зв’язків, відносин. Це розчленування цілого на частини.

Синтез — об’єднання окремих елементів на основі виявлених у процесі
аналізу істотних зв’язків.

Порівняння дозволяє виявити схожість або відмінність між предметами,
явищами та їх властивостями.

Абстрагування забезпечує виокремлення одних ознак і відкидання інших,
менш істотних.

Узагальнення передбачає об’єднання предметів і явищ за суттєвими
ознаками і властивостями.

Конкретизація означає виділення якоїсь сторони предмета або явища.

Класифікація пов’язана з віднесенням окремого предмета, явища до групи
на основі найбільш суттєвих ознак.

Систематизація забезпечує поділ і наступне об’єднання груп об’єктів у
певному порядку як за суттєвими, так і несуттєвими ознаками.

Усі ці операції проявляються не ізольовано одна від одної і реалізуються
в процесі розв’язання реальних проблем.

Порівняння, аналіз, узагальнення працівник здійснює тоді, коли перед ним
постає проблемна ситуація.

Формулювання питання у проблемній ситуації, вирішення якого є
необхідним, — перший, найбільш складний етап у процесі вирішення
проблеми. Другий етап полягає у висуванні та аналізі різних гіпотез, що
дозволяє всебічно розглянути один і той самий об’єкт, знайти
правильніший шлях розв’язання завдання. Перевірка гіпотез є третім
етапом розв’язання завдання. При цьому можуть уточнюватися умови,
інформація тощо. Четвертий етап полягає у перевірці вирішення завдання,
оцінці отриманих результатів і затрачених зусиль.

Вирішення завдання може здійснюватися на основі пасивного використання
алгоритму, тобто шляхом виконання відомих інструкцій або методом
аналогії. Більш творчий підхід до вирішення пов’язаний з урахуванням
змісту завдання та особливостей конкретної ситуації. Справжнє творче
розв’язання завдання передбачає переборення інерції мислення, розробку
нової стратегії, яка базується на результатах тривалої розумової
діяльності.

Отже, мислення у процесі праці проявляється як репродуктивне та творче.

Репродуктивним називається таке мислення, яке за умов постійних
подразників зводиться до відтворення раніше сформованих думок. Якщо ж
склад, послідовність і зв’язки між подразниками порушуються, то мозок
виявляє невизначеність ситуації, що стимулює і мобілізує творче
мислення.

Творче мислення — це мислення, яке пов’язане зі створенням нових,
оригінальних продуктів або умов праці та життєдіяльності.

Види мислення

Залежно від змісту праці і вирішуваних завдань розрізняють три види
мислення: наочно-дійове, наочно-образне і словесно-логічне.

Наочно-дійове, або сенсомоторне, мислення — найпростіша форма мислення,
при якому операції аналізу і синтезу поєднуються з практичними діями.
Так, розчленовуючи виробничу операцію на прийоми і дії, робітник
здійснює практичний аналіз, а з’єднуючи окремі вузли і деталі, він
реалізує практичний синтез, який до цього існував у вигляді думки.

Наочно-образне мислення характеризується тим, що зміст розумового
завдання базується на образному матеріалі. Працівник аналізує, порівнює,
узагальнює різні образи предметів і явищ, співвідносить їх з раніше
нагромадженою інформацією. Наприклад, оператор формує уявлення про
реальну ситуацію на основі прийнятої і декодованої інформації.

Словесно-логічним, або понятійним, мисленням називається процес
відображення у свідомості людини істотних зв’язків і відношень між
предметами і явищами матеріального світу. Понятійне мислення — необхідна
умова і зміст всякої творчої розумової праці.

У практичній діяльності людини всі види мислення нерозривно пов’язані,
постійно переходять одне в одне при вирішенні різноманітних завдань.

Особливе значення в процесі праці має так зване оперативне мислення, під
яким розуміють такий процес розв’язання практичних завдань, у тому числі
і завдань управління, в результаті якого формується суб’єктивна модель
операцій і дій, яка забезпечує розв’язання поставленого завдання.

У процесі праці людина мислить професійними поняттями, тобто у неї
формується професійний склад мислення.

Професійне мислення — це інтелектуальна діяльність щодо розв’язання
професійних завдань. Високий рівень професіоналізму працівника
пов’язаний з теоретичним, творчим мисленням і розвиненим практичним
інтелектом.

Об’єктивний процес інтелектуалізації праці вимагає формування у
працівника мислення, спрямованого на оновлення знань, підвищення
кваліфікації, знаходження нових, оригінальних способів розв’язання
проблем, прогнозування ситуацій і прийняття нестандартних рішень.

За умов переходу до ринкової економіки формою відображення економічної
дійсності стає економічне мислення — узагальнене пізнання людьми
економічних процесів і явищ, їх істотних зв’язків в економічних поняттях
і категоріях.

Індивідуальні особливості мислення

Індивідуальні особливості мислення у різних людей зумовлені різним
співвідношенням і рівнем розвитку його видів, а також якостями
пізнавальної діяльності.

Серед якостей розуму виділяють: глибину, широту, гнучкість, критичність,
самостійність, конкретність, послідовність, швидкість думки.

Глибина розуму характеризується вмінням проникати в суть проблеми і
всебічно її розглядати, виявляти причини, передбачати наслідки явищ і
подій.

Широта розуму проявляється у вмінні охопити широке коло питань, творчо
мислити в різних галузях знань.

Гнучкість розуму пов’язана з вмінням змінювати способи вирішення проблем
залежно від конкретних умов.

Критичність розуму — це вміння не підпадати під вплив чужих думок, а
правильно оцінити їх сильні і слабкі сторони, а також свої висновки і
дії.

Самостійність розуму проявляється у вмінні самому побачити проблему і
вирішити її.

Конкретність розуму означає вміння не тільки охопити всю проблему, а й
виокремити в ній найбільш суттєве й важливе.

Послідовність думки — це вміння швидко приймати правильні, обгрунтовані
рішення.

Сукупність усіх розумових здібностей, які забезпечують людині можливість
вирішувати різноманітні завдання, називається інтелектом. Інтелект як
здатність раціонально мислити, розумно діяти, зокрема у сфері трудової
діяльності, дозволяє людині свідомо адаптуватися до навколишнього
середовища.

Методи вивчення мисленнєвих процесів

Вивчення мисленнєвих процесів працівників використовується для оцінки
динаміки їхньої працездатності та індивідуальних особливостей вирішення
конкретних задач, зумовлених змістом трудової діяльності.

Індивідуальні особливості вирішення задач проявляються у швидкості,
інтелектуальній активності, тобто у знаходженні найбільш раціональних
методів, та якості, а зміни цих показників протягом робочого дня
свідчать про характер динаміки працездатності і розвиток втоми
працівників. Найбільш поширеними є методики: «кількісні відношення»,
«числові ряди», «відшукування аналогій», «арифметичний рахунок», тест
«виключення понять» та ін. [19].

Методика «кількісні відношення» застосовується для оцінки логічних
умовиводів, коли на основі відомих суджень формулюються нові судження.
Працівникові пропонують вирішити 18 однотипних логічних задач, в яких
потрібно зробити висновок про співвідношення між двома величинами, тобто
визначити і записати, яка з величин є більшою. Наприклад:

На виконання всіх завдань відводиться 5 хвилин. Враховуються
продуктивність (кількість виконаних завдань) і точність виконання роботи
в різні періоди робочого дня.

Методика «числові ряди» використовується для оцінки логічного мислення.
Працівникові дають бланки, на яких надруковані ряди чисел (не менше 7):

2, 4, — — 32, 64, 128;

24, 21, 19, 18, 15, 13 — —;

1, 4, 9, 16 — — 49, 64, 81, 100;

1, 3, 6, 8, 16, 18 — — 76, 78.

Необхідно встановити закономірність у послідовності чисел і підібрати
числа, які повинні доповнити ряд. На виконання роботи дається 10 хвилин.
Враховуються кількість і правильність вирішення задач.

Для оцінки логічності мислення, встановлення логічних відношень між
поняттями призначені методики «виключення понять» і «відшукування
аналогій».

Суть тесту «виключення понять» полягає в тому, що працівникам
зачитуються декілька серій слів (15—20). Кожна серія складається з п’яти
слів, з яких чотири об’єднані спільним родовим поняттям, а п’яте не
відноситься до цього поняття. Після зачитання кожної серії працівник
протягом 10 с повинен визначити зайве слово і записати рядом з номером
серії. Наприклад, ялина, береза, роза, дуб, сосна. Зайвим буде слово
«роза». Враховуються кількість правильних відповідей.

Методика «відшукування аналогій». Працівникові дають бланк, у лівій
частині якого надруковані пари слів, що знаходяться між собою в певних
логічних відношеннях. У правій частині бланка під кожним заданим словом
надруковані п’ять інших слів, з яких одне пов’язане з заданим словом
логічним зв’язком, аналогічним вихідній парі. Потрібно визначити і
підкреслити це слово. Наприклад,

Театр

Глядач Бібліотека

а) полиці, б) книги, в) читач,

г) бібліотекар, д) комп’ютер

Таких завдань 19. Час виконання 3 хвилини. Враховується кількість
правильних відповідей.

Методика «арифметичний рахунок» використовується для оцінки швидкості
мисленнєвих процесів, продуктивності операцій мислення, виявлення
динаміки втоми.

Працівникам дають бланки, які містять 70 арифметичних задач, що
передбачають виконання чотирьох арифметичних дій. Всі ці дії потрібно
здійснювати «подумки» і записувати відповіді під рискою.

Приклад завдання, що містить 10 задач, наведено далі.

53 74 94 9 40 85 6 100 93 40

+ 47 – 66 – 87 * 5 : 5 – 57 * 5 – 73 – 58 * 2

: 2 * 4 * 3 – 39 + 79 : 4 * 3 : 3 : 5 – 55

– 41 + 48 – 15 * 4 – 69 * 5 – 72 * 5 * 3 : 4

* 3 : 8 : 6 + 76 : 3 + 58 : 2 + 47 + 79 * 3

На виконання семи таких завдань дається 10 хвилин. Враховується
кількість правильно вирішених задач і помилок.

Ці методики використовуються також при проведенні професійного відбору.
Для цього результати індивідуальних досліджень переводять у бали.

Література

Агапова Е. Г. Основы физиологии и психологии труда. — Самара, 1991. —
149 с.

Асеев В. Г. Преодоление монотонности труда в промышленности. — М.:
Экономика, 1974. — 191 с.

Влияние условий труда на работоспособность и здоровье операторов / Под
редакцией А. О. Навакатикяна. — К.: Здоров’я, 1984. — 144 с.

Горшков С. И., Золина З. М., Мойкин Ю. В. Методики исследований в
физиологии труда. — М.: Медицина, 1974. — 311 с.

Зинченко В. П., Мунипов В. М. Основы эргономики. — М.: Экономика,
1980. — 343 с.

Интегральная оценка работоспособности при умственном и физическом труде
(Метод. рекомендации) / Е. А. Деревянко, В. К. Хухлаев и др. — М.:
Экономика, 1976. — 76 с.

Климов Е. А. Введение в психологию труда. Учебник для

ВУЗов. — М.: Культура и спорт, ЮНИТИ, 1998. — 350 с.

Количественная оценка тяжести труда. Межотраслевые методические
рекомендации / Составители В. Г. Макушин и др. — М.: Экономика, 1988. —
116 с.

Косилов С. А. Очерки физиологии труда. — М.: Медицина, 1965. — 371 с.

Косилов С. А. Физиологические основы НОТ. — М.: Экономика, 1969. —
302 с.

Похожие записи