РЕФЕРАТ

на тему:

Метеорологічна небезпечні явища

Протягом останнього десятиріччя в Україні зафіксовано близько 240
випадків виникнення катастрофічних природних явищ метеорологічного
походження зі значними матеріальними збитками.

Внаслідок лише одного смерчу на Волині в 1997 р. загинуло 4 і дістало
поранення 17 чол., зруйновано близько 200 будинків, знищено та
пошкоджено 60 тис. га посівів. Для ліквідації наслідків смерчу
залучалося 1 700 чоловік та 100 одиниць спеціальної техніки у складі
підрозділів та формувань цивільної оборони, підрозділів інших
міністерств та відомств.

Небезпечні метеорологічні явища, що мають місце в Україні: сильні зливи
(Карпатські та Кримські гори); град (на всій території України); сильна
спека (степова зона); суховії, посухи (степова та східна лісостепова
зони); урагани, шквали, смерчі (більша частина території); пилові бурі
(південний схід степової зони); сильні тумани (південний схід степової
зони); сильні заметілі (південний схід степової зони); снігові заноси
(Карпати); значні ожеледі (степова зона); сильний мороз (північ Полісся
та схід лісостепової зони); крім того, вздовж узбережжя та в акваторії
Чорного і Азовського морів мають місце шторми, ураганні вітри, смерчі,
зливи, обмерзання споруд та суден, сильні тумани, заметілі, ожеледі.

В Україні щорічно спостерігається до 150 випадків стихійних
метеорологічних явищ. Найчастіше повторюються сильні дощі, снігопади,
ожеледі, тумани. Рідше бувають пилові бурі, крижані обмерзання.

Найбільше потерпає від впливу стихійних метеорологічних явищ степова
зона, де відмічаються явища, притаманні як для теплого (сильна спека,
пилові бурі, суховії, лісові пожежі), так і холодного (сильні морози,
сильна ожеледь) періоду року.

Для Українських Карпат найбільш характерні сильні зливи, що викликають
селеві та зливові потоки, град, сильні вітри, тумани, заметілі, сильні
снігопади.

Узбережжя Чорного та Азовського морів знаходиться в зоні впливу
атмосферних явищ, характерних для морського клімату.

Сильні дощі. В Україні серед стихійних явищ найпоширенішими є сильні
дощі (зливи). Вони спостерігаються щорічно і поширюються на значні
території. Найчастіше вони трапляються у Карпатах та горах Криму.

Град. В теплий період року сильні дощі супроводжуються градом, що завдає
відчутних збитків сільськогосподарським культурам.

Град — це атмосферні опади у вигляді частинок льоду неправильної форми.

Найчастіше град випадає у гірських районах Криму та Карпат. На рівнинній
території України число днів з градом не перевищує двох.

У 40% випадків випадіння граду спостерігається дрібний інтенсивний град.
Великий град помічається в період з кінця серпня до середини вересня в
Автономній Республіці Крим, у Полтавській, Чернівецькій, Тернопільській
областях, менший — у Сумській, Луганській, Запорізькій, Миколаївській,
Одеській та Херсонській областях.

Сильна спека. У степовій зоні щорічно буває сильна спека з температурою
вище 30°С, причому в деякі роки вона перевищує 40°С. Меншою вона буває в
зонах Полісся та лісостепу.

Суховії. В Україні інтенсивні суховії спостерігаються майже щорічно.

Суховії — це вітри з високою температурою і низькою відносною вологістю
повітря.

Під час суховіїв посилюється випаровування, що при нестачі вологи у
ґрунті часто призводить до в’янення та загибелі рослин. Найбільш зазнає
дії суховіїв степова зона, а також частково зона лісостепу.

Посухи. Тривала та значна нестача опадів, частіше при підвищеній
температурі та низькій вологості повітря, що викликає зниження запасів
вологи у ґрунті і, як наслідок, погіршення росту, а іноді і загибель
рослин. Найчастіше вони зустрічаються на півдні степової зони. У
більшості випадків мають локальний характер і дуже рідко займають площі
до 30-50% території України.

Ураганні вітри. Найважливішими характеристиками урагану є швидкість
вітру, шлях його руху, розміри та будова ураганів, середня тривалість
дії урагану. Вітер, швидкість якого більше 29 м/с (12 балів за шкалою
Бофорта, табл. 2.9), є ураганним вітром.

Ураган — це вітер силою 12 балів за шкалою Бофорта.

На більшій частині території України вітри зі швидкістю більше 25 м/с
бувають майже щорічно. Найчастіше — в Карпатах, горах Криму та на
Донбасі.

Ураганні і штормові вітри взимку часто призводять до виникнення снігової
бурі, яка призводить до значно менших руйнівних наслідків.

Таблиця 2.9.

Шкала Бофорта

Бали Швидкість вітру, м/с Назва вітрового режиму Ознаки

0 0-0,5 Штиль Дим з труби йде вертикально

1 0,6-1,7 Легкий вітерець Дим вигинається

2 1,8-3,3 Легкий бриз Легке тремтіння листя дерев

3 3,4 — 5,2 Малий бриз Ворушаться легкі прапорці

4 5,3 — 7,4 Помірний бриз Коливаються тонкі гілки дерев

5 7,5 — 9,8 Бриз Тонкі дерева, кущі коливаються

6 9,9- 12,4 Свіжий вітер Коливаються товсті гілки

7 12,5- 15,2 Сильний вітер Стволи дерев вигинаються

8 15,3-18,2 Шквал Важко йти проти вітру

9 18,3-21,5 Сильний шквал Починають пошкоджуватись будівлі

10 21,6-25,1 Буря Дерева ламаються

11 25,2 — 29,0 Сильна буря Товсті дерева вивертає з корінням

12 > 29 Ураган Пошкодження дерев та будівель

Пильні або пісочні бурі засипають сільськогосподарські угіддя, будинки,
споруди, дороги і т. д.

Шквальні бурі характеризуються раптовістю і нерідко великою руйнівною
силою, іноді супроводжуються сильними опадами.

Вихрові бурі — це складні вихрові утворення, що зумовлені циклонічною
діяльністю і розповсюджуванням на великій площі. Вони поділяються на
пильні, без пилу, сніжні і шквальні бурі.

Смерчі. Найменш досліджене, але найбільш руйнівне явище. Це атмосферний
вихор, що виникає у грозовій хмарі та розповсюджується у вигляді темного
рукава або хоботу (частіше декількох) за напрямком до поверхні суші або
моря. Він супроводжується грозою, дощем, градом і, якщо досягає поверхні
землі, майже завжди завдає значних руйнувань, вбираючи у себе воду та
предмети, що зустрічаються на його шляху, піднімаючи їх високо над
землею і переносячи на значні відстані. Руйнівну дію цієї стихії можна
порівняти з дією ударної хвилі ядерної зброї.

У стародавніх літописах відмічається, що в ті часи смерчі відбувалися
2-3 рази на століття. Як правило, смерчі супроводжуються сильними
зливами і градом, що посилює їх небезпечність. Це найменша за розмірами
та найбільша за швидкістю обертання форма вихрового руху повітря. За
співвідношенням довжини та ширини виділяють дві групи смерчів:
змієподібні (чи лійкоподібні) та хоботоподібні (чи колоноподібні). За
місцем виникнення вони поділяються на такі, що сформувалися над сушею, і
такі, що сформувалися над водою. За швидкістю руйнувань є швидкі
(секунди), середні (хвилини) та повільні (десятки хвилин).

В Україні рідко складаються умови для формування смерчів, в основному це
явище спостерігається влітку. За останні 20 років зареєстровано 34
випадки. Найбільш характерні вони для степової зони та центрального
Полісся. Найчастіше це — територія Запорізької і Херсонської областей та
Криму. Невеликі смерчі спостерігаються майже щорічно то в одній, то в
іншій області (1-2 випадки на рік) і носять, як правило, локальний
характер, його тривалість невелика (до 10 хвилин). Звичайно смерчі
завдають значних збитків господарству і призводять до людських жертв.

Смерч вважається стихійним явищем, якщо максимальна швидкість вітру в
ньому складає 25 м/с і більше; а для акваторій 30 м/с. Розміри смерчу
складають: в попереку 5-10 км, рідше до 15 км; у висоту 4-5 км, іноді до
15 км.

Воронка — основна складова смерчу. Становить спіральний вихор, який
складається з надзвичайно швидкого обертання повітря з домішками води,
пилу і т. д.

Швидкість обертання повітря у воронці досягає 600-1000 км/г, а інколи і
1300 км/г.

Час виникнення смерчу складає від декількох хвилин до декількох десятків
хвилин, а час дії — від декількох хвилин до декількох годин. Загальна
довжина смерчу визначається від декількох сотень метрів до декількох
десятків кілометрів. Середня швидкість переміщення смерчу складає 50-60
км/г, іноді може досягати до 240 км/г.

Смерч, при зіткненні з землею, викликає великі руйнування, особливо в
сільському і лісовому господарстві та соціально-побутовій сфері.

Смерчі, як правило, діляться на 4 групи: * пильні вихри; * малі смерчі
короткої дії; * малі смерчі тривалої дії; * смерчі — ураганні вихри.
Іноді виділяють водяні смерчі, що розвиваються над водною поверхнею.

Шквали. Можуть виникати в будь-яких місцях України, але найчастіше
шквали бувають у степовій, лісостеповій зоні та Поліссі. Це різке
короткочасне (хвилини і десятки хвилин) посилення вітру, іноді до 30 —
40 м/с з зміною його напрямку, найчастіше це явище спостерігається під
час грози.

Штормовий (шквальний) вітер на території України спостерігається дуже
часто, а його швидкість буває в основному від 20 до 29 м/с, а іноді і
більше 30 м/с. У гірських масивах Криму і Карпат, західних і
північно-західних областях країни швидкість вітру досягає 40 м/с.

ІІІквалонебезпечна ситуація може виникнути на всій території України.
Один раз у 3 — 5 років шквали виникають у Вінницькій, Волинській,
Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Кіровоградській, Київській,
Одеській, Львівській, Харківській, Херсонській областях та на території
Криму. Шквали мають яскраво виявлений добовий рух.

Циклони — ділянка низького тиску в атмосфері з мінімумом у центрі.
Погода при циклонах переважно похмура з сильними вітрами.

В Азово-Чорноморському басейні виділяються своїми руйнівними наслідками
осінні циклони. За своїми властивостями, походженням та наслідками вони
схожі на тропічні урагани. На Азовському морі циклони часто призводять
до штормів, які супроводжуються місцевим підняттям рівня моря, що
призводить до великих збитків.

Пилові бурі. Виникають в Україні щорічно в різних районах, найчастіше в
степовій зоні. Це складні атмосферні явища, що характеризуються
переносом пилу та піску з сильними та тривалими вітрами, що знищують
поверхню ґрунту. Типове явище у зораних степах, яке завдає значної шкоди
сільському господарству. Пилові бурі за кольором та складом пилу, який
переноситься, бувають: * чорні (чорноземи); * бурі та жовті (суглинок,
супісок); * червоні (суглинки з домішками окислів заліза) та білі
(солончаки).

Дуже часто бувають короткочасні чорні бурі тривалістю до однієї години,
велика кількість їх також може тривати від 10 до 12 годин і порівняно
рідко такі бурі тривають понад добу. Червоні бурі тривають довше —
протягом декількох днів. Висота підйому пилу може досягати 2 — 3 км ,
але найчастіше це — 1-1,5 км. У зимово-весняний період у центральних та
південних областях України спостерігаються сніжно-пилові бурі.

Сильні снігопади і заметілі. Сильні снігопади найчастіше спостерігаються
в Карпатах, а також у лісостеповій та степовій зонах.

На території Закарпатської, Івано-Франківської та Львівської областей
снігопади бувають щорічно протягом січня-лютого, а в прилеглих районах
до Карпат — іноді і в травні.

В основному по території України кількість снігових опадів складає 20-30
мм, іноді сягає 40-70 мм. В Карпатах в окремих випадках випадає більше
100 мм.

Один раз на три роки великі снігопади можна спостерігати на території
Автономної Республіки Крим, Вінницької, Київської, Чернівецької та
Черкаської областей, один раз на п’ять років на території Запорізької,
Дніпропетровської, Сумської, Тернопільської, Рівненської, Миколаївської
та Чернігівської областей.

Заметілі виникають майже щорічно в різних районах, особливо в Карпатах,
Криму, а також у Донбасі.

Сильні морози. В Україні в зимовий період спостерігаються сильні морози,
що сягають -30 °С та нижче.

Найхолодніша частина країни — східні і північно-східні області
(Луганська, Сумська, Харківська, Чернігівська) та гірські райони Карпат.
В цих місцевостях температура буває нижчою від — 35 °С .

Сильні ожеледі. Небезпечна ситуація на території країни в зв’язку з
ожеледями в основному пов’язана з виходом південних циклонів. Ожеледь
виникає на земній поверхні та на предметах при намерзанні
переохолоджених крапель дощу або туману частіше при температурі повітря
трохи нижче 0°С.

Сильна ожеледь може виникати з листопада до березня місяця, а найбільша
її вірогідність припадає на грудень — січень.

Особливо часто вона з’являється на території Донецького Кряжу,
Приазовській, Волинській, Подільській височинах та гірської частини
Криму. Товщина обмерзань сягає 35 мм та більше.

Визначальним фактором небезпечності ожеледі є не стільки інтенсивність,
скільки тривалість цього явища. Сильна ожеледь продовжується близько 12
годин, іноді до 2 діб.

Тумани. Явища, що погіршують видимість на шляхах, створюють завади для
роботи різних видів транспорту, сприяють забрудненню повітря.

Сильні тумани спостерігаються в основному в холодну половину року.
Найчастіше вони виникають у гірських районах Криму і Карпат, іноді на
південному березі Криму.

Сезон туманів починається у жовтні, закінчується у квітні. Кількість
днів з туманами тут становить близько 100, а з сильними туманами до 80.

На підвищених територіях центральної та південної частини України
(Донецький Кряж, Приазовська, Волинська, Подільська, Придніпровська
височини) кількість днів з туманами складає близько 80, з сильними
туманами — до 30.

На рівнинній території південної частини Степової зони тумани бувають
близько 30 днів на рік, а сильні — 10-20 днів протягом року.

Лавини.

Лавини — це снігова маса, що спадає зі схилів гір під дією сили ваги
(перевантаження схилів снігом, послаблення структурних зв’язків
усередині снігової товщі або їх спільної дії).

Формування лавин проходить у межах лавинного осередку, який складається
із зон зародження, транзиту і зупинки лавини. Лавини виникають на схилах
з крутизною від 15 до 50°.

Розміри лавин характеризуються масою (в т) або об’ємом (в м3), який може
змінюватися від декількох десятків кубометрів (т) до декількох мільйонів
кубометрів (т) снігу.

Швидкість є однією з основних характеристик лавини, що рухається,
величина якої може складати до 100 м/с.

Сила удару, що досягає 40 т/м2, а при наявності в лавині чужорідних
включень і більших значень (до 200 т/м2 ), визначає разом з дальністю
викиду і щільністю лавинного снігу величину дії лавини на об’єкти, що
знаходяться в її зоні.

За характером руху лавини діляться на лоткові, зсувні і стрибаючі,
залежно від особливостей утворюючого їх снігу — на сухі, вологі або
мокрі, а за характером поверхні сковзання — на пластові і ґрунтові.

Незалежно від факторів лавиноутворення, лавини діляться на чотири класи:

1-й клас — лавини, безпосередньою причиною виникнення яких є
метеорологічні фактори;

2-й клас — лавини, безпосередньою причиною виникнення яких є єдність
метеорологічних факторів і процесів, що проходять усередині снігової
товщі при таненні снігу;

3-й клас — лавини, безпосередньою причиною виникнення яких є процеси, що
проходять усередині снігової товщі;

4-й клас — лавини, безпосередньою причиною виникнення яких є різні
випадкові явища (землетруси, діяльність людини і т. д.).

За ступенем дії на господарську діяльність і навколишнє природне
середовище лавини діляться на:

стихійні особливо небезпечні явища — коли схід лавин завдає значної
шкоди населеним пунктам, об’єктам економіки і довкіллю;

небезпечні явища — коли схід лавин стає па перешкоді в господарській
діяльності окремих об’єктів економіки, рекреаційних і спортивних
комплексів, а також загрожує населенню і туристичним групам.

За ступенем повтору лавини поділяються на два класи — систематичні і
спорадичні. Систематичні лавини сходять кожен рік або один раз у 2-3
роки. Спорадичні лавини сходять один-два рази на 100 років, інколи
навіть рідше.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОГ ЛІТЕРАТУРИ

Атамашок В. Г., Ширшев Л. Г., Акимов Н. И. Гражданская оборона. Учебник
для вузов. — М.: Высшая школа, 1986.

Владимиров В.А., Михеев О.С., Хмель С.И. и др. Методика выявления и
оценки рациональной обстановки при разрушениях (авариях) атомных
электростанций. — М., 1989.

Губський А. І. Цивільна оборона. — К., 1995.

Демвденко Г.П., Кузьменко Э.П. и др. Защита объектов народного хозяйства
от оружия масового поражения. Справочник. — К., 1989.

Деміденко Г.П., Захист об’є ктів народного господарства від зброї
масового ураження. — К., 1996.

Депутат О. П., Коваленко І. В., Мужик І. С. Цивільна оборона/ За
редакцією B.C. Франка. Підручник. 2-ге вид., доп. — Львів: Афіша, 2001.

Дія населення в надзвичайних ситуаціях. РІД ЦО і НС. — К., 1997.

Допустимі рівні вмісту радіонуклідів стронцію і цезію у продуктах
харчування (ДР-97). МОЗ України. — К., 1997.

Загальні вимоги до розвитку і розміщення потенційно небезпечних
виробництв з урахуванням ризику надзвичайних ситуацій техногенного
походження. / Наукові керівники: член-кореспондент HАН України
С.І.Дорогунцов і генерал-лейтенант В.Ф. Гречанінов. — К.: НАНУ, 1995.

Леігович Г.Г. Довідник з цивільної оборони. — К., 1999.

Методика прогнозирования масштабов заражения сильнодействующими
ядовитыми веществами при авариях (разрушениях) на химически опасных
объектах и транспорте (РД 52.04.253-90): М.: Росгидромет, 1991.

Мігович Г.Г., Рабчук О.Г. Сильнодіючі отруйні речовини. -К., 1999.

Організація проведення рятувальних робіт при стихійних лихах, аваріях і
катастрофах. — М., 1990.

Попередження надзвичайних ситуацій / Під редакцією генерал-лейтенанта
В.Ф. Гречанінова. — К., 1997.

Справочник по гражданской обороне. Кол. авторов. — M.; Воеииздат, 1978.

Справочные данные о чрезвычайных ситуациях техногенного, природного и
экологического характера. В 3-х частях. — М., 1990.

Управление граждпнской обороной / Под ред. АЛ. Безлтосова. — М.:
Воениздат, 1986.

Чорнобильська аварія. Події. Факти. Цифри / Під керівництвом
генерал-лейтенанта М. С. Бондарчука. Штаб ЦО України. -К., 1990.

Похожие записи