Реферат на тему:

Класифікація негативних факторів у системі «людина-середовище її
існування»

Людина живе, безупинно обмінюючись енергією з навколишнім середовищем,
бере участь у кругообігу речовини в біосфері. В процесі еволюції
людський організм пристосувався до екстремальних кліматичних умов
–низьких температур півночі, високих температур екваторіальної зони, до
життя в сухій пустелі й на сирих болотах. У природних умовах людина має
справу з енергією сонячної радіації, руху повітря, хвиль земної кори.
Енергетичний вплив на незахищену людину, що потрапила в шторм чи смерч,
в зону землетрусу, діючого вулкана або грозу, може перевищити
припустимий для людського організму рівень і нести небезпеку його
травмування чи загибелі. Рівні енергії природного походження залишаються
практично незмінними. Сучасні технології і технічні засоби дозволяють
якоюсь мірою знизити їхній небезпечний вплив, однак складність
прогнозування природних процесів і змін у біосфері, недостатність знань
про їх природу, створюють труднощі в забезпеченні безпеки людини в
системі “Людина – природне середовище”.

Поява техногенних джерел теплової й електричної енергії, вивільнення
ядерної енергії, освоєння родовищ нафти і газу зі спорудженням протяжних
комунікацій породили небезпеку різноманітних негативних впливів на
людину і середовище існування. Енергетичний рівень техногенних
негативних впливів росте, зростає і неконтрольований вихід енергії в
техногенному середовищі, що є причиною збільшення числа каліцтв,
професійних захворювань і загибелі людей.

Негативні фактори, що впливають на людей поділяються, на природні, і
антропогенні – викликані діяльністю людини. Наприклад, пил у повітрі
з’являється в результаті виверження вулканів, вітрової ерозії ґрунту,
разом з тим величезна кількість частинок викидається промисловими
підприємствами.

Небезпечні, шкідливі і уражаючи фактори по природі дії у свою чергу
ділять на фізичні, хімічні, біологічні і психофізичні.

До фізичних небезпечних, шкідливих та уражаючих факторів відносяться:

машини і механізми, що рухаються, рухливі частини устаткування, хитливі
конструкції і природні утворення;

гострі і падаючі предмети;

підвищення і зниження температури повітря і навколишніх поверхонь;

підвищена запилованість і загазованість повітря;

підвищений рівень шуму, інфразвуку, ультразвуку, вібрації;

підвищений чи знижений барометричний тиск;

підвищений рівень іонізуючих випромінювань;

підвищена напруга в мережі, що може замкнутися на тіло людини;

підвищений рівень електромагнітного випромінювання, ультрафіолетової та
інфрачервоної радіації;

недостатність та заниженість контрастності освітлення;

підвищена яскравість, пульсація світлового потоку.

До хімічних небезпечних, шкідливих та уражаючих факторів відносяться:
агресивні речовини, що використовуються в технологічних процесах;
промислові отрути і отруйні речовини (сильнодіючі отруйні речовини –
СДОР), отрутохімікати; засоби захисту рослин; мінеральні добрива;
лікарські засоби, застосовувані не по призначенню; бойові отруйні
речовини.

Хімічно небезпечні, шкідливі та уражаючи фактори підрозділяються по
характеру впливу на організм людини і по шляху проникнення в організм.

Біологічно небезпечними і шкідливими факторами є:

патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, особливі види
мікроорганізмів спірохети і рикетсії, гриби), а також продукти їхньої
життєдіяльності – токсини;

рослини, що містять небезпечні речовини;

заражені патогенними мікроорганізмами та хворі тварини.

Біологічне забруднення навколишнього середовища виникає в результаті
аварій на підприємствах біотехнології, очисних спорудах, недостатньо
очищеному устаткуванні промислових та побутових стоків.

Психофізіологічні небезпечні фактори – це такі фактори, які обумовлені
особливостями характеру та організації праці, параметрів устаткування,
яким обладнано робоче місце. Вони можуть впливати на функціональний стан
організму людини, його самопочуття, емоційну та інтелектуальну сфери і
приводити до стійкого зниження працездатності і порушення стану
здоров’я.

??????????&?дливі виробничі фактори поділяються на фізичні (статичні і
динамічні) і нервово-психічні перевантаження: розумова перенапруга,
перенапруга аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження.

Небезпечні і шкідливі фактори по природі своєї дії можуть відноситися
одночасно до різних груп.

Принципи нормування небезпечних, шкідливих та уражаючих факторів.

Нормування – це визначення кількісних показників факторів навколишнього
середовища, що характеризують безпечні рівні їхнього впливу на стан
здоров’я й умови життя населення. Нормативи не можуть бути встановлені
довільно, вони розробляються на основі усебічного вивчення взаємин
організму з відповідними чинниками навколишнього середовища. Дотримання
нормативів на практиці сприяє створенню комфортних умов праці, побуту і
відпочинку, зниженню захворюваності, збільшенню довголіття і
працездатності всіх членів суспільства.

В основу нормування покладені принципи збереження сталості внутрішнього
середовища організму (гомеостазу) і забезпечення його єдності з
навколишнім середовищем, залежності реакцій організму від інтенсивності
і тривалості впливу факторів навколишнього середовища, пороговості в
прояві несприятливих ефектів.

При обґрунтуванні нормативів використовується комплекс фізіологічних,
біохімічних, фізико-математичних і інших методів дослідження для
виявлення початкових ознак шкідливого впливу факторів на організм.
Особлива увага приділяється вивченню віддалених ефектів: онкогенного,
мутагенного, алергенного впливу на статеві залози, ембріони і потомство,
що розвивається. Остаточна апробація нормативів здійснюється при їхньому
використанні на практиці шляхом вивчення стану здоров’я людей, що
контактують з нормованим фактором. Існують методи обліку комбінованої
дії комплексу шкідливих факторів. У залежності від нормованого фактора
навколишнього середовища розрізняють: гранично допустимі концентрації
(ГДК), допустимі залишкові кількості (ДЗК), гранично допустимі рівні
(ГДР), орієнтовно безпечні рівні впливу (ОБРВ), гранично допустимі
викиди (ГДВ), гранично допустимі скиди (ГДС) і інші.

Гранично допустимий рівень фактора (ГДР) – це той максимальний рівень
впливу, який при постійній дії протягом усього робочого стажу не
викликає біологічних змін адаптаційно-компенсаторних можливостей,
психологічних порушень у людини і його потомстві.

Нормативи є складовою частиною санітарного законодавства та основою
попереджувального і поточного санітарного нагляду, а також служать
критерієм ефективності оздоровчих заходів, що розробляються і
здійснюються з метою створення безпечним середовище існування.

ЛІТЕРАТУРА

Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного
та природного характеру: Закон України.– К.: – 2000.

Бабенко О.І., Задорожна О.М.,Черевко Р.І. Безпека життєдіяльності людини
в надзвичайних ситуаціях: Навч.посібник.– К.: ІЗМН. – 1996.– 224с.

Миценко І.М. Забезпечення життєдіяльності людини в навколишньому
середовищі: Навч. Посібник. – Кіровоград. – 1998.– 292с.

Чирва Ю.О.,Баб’як О.С. Безпека життєдіяльності: Навч.посібник. – К.:
АТІКА.– 2001.– 304с.

Джигирей В.А. та ін. Безпека життєдіяльності: Навч.посібник. – Львов:
“Афіша”. – 1999.–254с.

Литвак С.М., Михайлик В.О. Безпека життєдіяльності: Навч.посібник. –
Миколаїв: ТОВ “Компанія ВІД”. – 2001. – 230с.

Методичні вказівки і завдання для самостійної роботи студентів з курсу
“Безпека життєдіяльності людини”, КНЕУ.– 1998. –44с.

Каммерер Ю.Ю.,Кутырев А.К., Харкевич А.Е. Защитные сооружения
гражданской обороны :Учеб.пособие.– М.: Энергоатомиздат. – 1985.– 232с.

Шубин Е.П. Гражданская оборона : Учебное пособие. – М.: Просвещение. –
1991. – 223с.

Жалібо Е.П. Безпека життєдіяльності.– Львів.: “Новий світ”. – 2000.
–320с.

СтеблюкМ.І. Цивільна оборона.– Київ.: “Знання-прес”. –2003.– 430 с.

Алексеенко В.А. Биосфера и жизнедеятельность: Учеб.пособие. – Логос,
2002.– 212с.

Похожие записи