Реферат
на тему:
Іонізуючі випромінювання
Іони повітря утворюються внаслідок дії космічних та сонячних променів і
випромінювання радіоактивних речовин тощо. У повітрі приморських
місцевостей під час прибою, біля водоспадів і гірських річок, а також
навколо штучних фонтанів у повітрі, яке має негативний заряд, є велика
кількість іонів води, що заряджені позитивно. У процесі дії вищевказаних
факторів та приєднання до іонів окремих молекул, комплексу молекул та
інших домішок (диму, туману тощо) у повітрі створюються відповідні
стійкі комплекси -легкі, середні та важкі іони, які постійно руйнуються
та вступають у нові комбінації. Наявність легких іонів з негативним
зарядом є показником чистоти повітря. Коливання їх кількості залежить
від пори року, місцевості, наявності промислових підприємств та інших
факторів. Чистим можна вважати таке повітря, в 1 см3 якого міститься від
500 і більше пар легких іонів. У сільських та гірських районах, на
морських узбережжях їх кількість може збільшуватися до 1000-3000 в 1
см3.
Підвищений вміст важких та зменшення легких іонів свідчить про
забрудненість повітря димом, вихлопними газами, пилом і спостерігається
в більшості випадків у населених пунктах, де є багато джерел забруднення
атмосфери. Важкі та середні іони також можуть накопичуватись у повітрі
закритих приміщень, де відсутня ефективна вентиляційна система і є
скупчення людей, що призводить до забруднення повітря і негативного
впливу на здоров’я присутніх.
На підставі проведених досліджень можна вважати, що легкі іони позитивно
впливають на функціонування всіх систем організму – нервової,
серцево-судинної, дихальної та інших, поліпшують обмінні процеси. Тому
одним із потужних лікувальних і загально-зміцнювальних факторів
санаторіїв та будинків відпочинку, що розташовуються у лісистих,
приморських та гірських місцевостях, є аероіонотерапія. У закритих
приміщеннях підвищений вміст легких іонів створюють за допомогою
кондиціонерів та іонізаторів повітря.
Вміст у повітрі радіоактивних речовин, що утворюються під впливом дії
космічного випромінювання (радіоізотопи вуглецю- 14, фосфору-32) та
виділяються із грунту (родон, торон тощо), зумовлює радіоактивність
повітря. У процесі дихання атмосферним
повітрям, особливо у місцях, де відзначається підвищена концентрація цих
радіоізотопів, відбувається опромінення легенів з еквівалентною річною
дозою до 0,25 мЗв.
Енергія Сонця є основним джерелом постачання біосфері тепла, світла та
енергії. На верхній межі атмосфери потік сонячної енергії становить 2950
кДж/см2 за добу. До поверхні Землі за рік доходить менше 230 кДж/см2
видимих сонячних променів, але і цієї частки достатньо для існування
життя на нашій планеті. Сонячна енергія спричиняє переміщення величезних
повітряних мас, внаслідок чого виникають зміни погоди та визначається
клімат, вона ж разом із силою тяжіння є причиною кругообігу води та
виникнення морських і океанських течій.
Продукти харчування є своєрідними «консервами» накопиченої сонячної
енергії і разом із сонячним промінням, що потрапляє через шкіру людини,
забезпечують як її існування, так і інших різноманітних форм життя на
Землі.
Іонізуючі випромінювання (ІВ), діючи на організм людини, викликають в
ньому зворотні та незворотні зміни. Внаслідок іонізації та збудження
складних молекул відбувається їх дисоціація, викликана розриванням
хімічних зв’язків. Такі зміни є ознакою безпосередньої дії радіації.
Опосередкована дія зумовлюється радіаційно-хімічними змінами,
зумовленими продуктами радіолізу води. Вільні радикали Н– та ОН–,
маючи більш високу активність, реагують з молекулами білка, ферментів та
інших елементів біологічної тканини.
Це призводить до порушення біохімічних процесів в організмі. При цьому
порушуються обмінні процеси, сповільнюється та припиняється ріст тканин,
виниають нові хімічні з’єднання, невластиві організму токсини. Це
призводить до порушення життєдіяльності організму.
Викликані вільними радикалами хімічні реакції захоплюють молекули, не
захоплені випромінюванням, що є проявом специфічної дії іонізуючого
випромінювання на біологічні об’єкти.
Радіаційний вплив поділяється на соматичний та генетичний. Соматичний
вплив виявляється як гостра або хронічна променева хвороба, локальні
променеві ушкодження.
Можливі також віддалені реакції організму. Спостерігаються порушення
структурних елементів, відповідальних за спадковість.
Існують порогові значення дози випромінювання. За одноразового
рівномірного гама-випромінювання всього тіла з дозою 0,25 Гр змін у
стані здоров’я не спостерігається.
При поглинальній дозі 0,25-0,5 Гр мають місце тимчасові зміни складу
крові, котрі швидко зникають.
При дозах 0,5-1 Гр виникає почуття втоми, у 10% опромінених
спостерігається блювання, помірні зміни складу крові.
При поглинальній дозі 1,5-2 Гр спостерігається короткочасна легка форма
променевої хвороби. Проявом її є тривала лімфопенія. З’являється
блювання протягом першої доби після опромінення. Смертельних наслідків
не спостерігається.
При дозі 2,5-4 Гр виникає променева хвороба середньої важкості. Протягом
першої доби виникають нудота та блювання. Знижується вміст лейкоцитів в
крові, з’являються підшкірні крововиливи, в 20% випадків можливий
смертельний наслідок. Смерть настає через 2—6 тижнів після опромінення.
При поглиненій дозі 4-6 Гр розвивається важка форма променевої хвороби.
50% випадків захворювання закінчується смертю протягом першого місяця.
При дозах понад 6 Гр розвивається вкрай важка форма променевої хвороби.
Всі випадки захворювання закінчуються смертю внаслідок інфекційних
захворювань та крововиливів.
Наведені вище дані мають місце за відсутності лікування. В наш час існує
ряд протипроменевих засобів і комплексне лікування, що дозволяє
виключити летальний наслідок при дозах близько 10 Гр.
Хронічна променева хвороба може розвинутись за умови систематично
повторюваного опромінення нижче значення доз, котрі викликають гостру
форму, але вище гранично допустимої дози.
Найбільш характерними ознаками хронічної променевої хвороби є зміни
складу крові, деякі симптоми з боку нервової системи, місцеві ураження
шкіри, ураження кришталика, пневмосклероз, зниження імунореактивності
організму.
Іонізуючі випромінювання викликають також віддалені наслідки — лейкози,
злоякісні новоутворення, раннє старіння.
Ступінь впливу радіації залежить від того чи є опромінення зовнішнім чи
внутрішнім. Внутрішнє опромінення виникає при вдиханні, ковтанні
радіоізотопів та проникненні їх в організм через шкіру.
Можуть бути локальні ураження, оскільки деякі речовини поглинаються і
накопичуються в конкретних органах. Наприклад, кальцій, радій, стронцій
тощо накопичуються в кістках. Ізотопи йоду викликають ушкодження
щитовидної залози. Рідкоземельні елементи викликають переважно пухлини
печінки. Ізотопи цезія, рубідія викликають порушення кровотворення,
атрофію яєчників, пухлини м’яких тканин.
Найбільш небезпечними при внутрішньому опроміненні є
альфа-випромінювальні ізотопи полонія та плутонія.
Список використаної літератури:
Джигрей В.С., Жидецький В.Ц. Безпека життєдіяльності. Навчальний
посібник. – Вид. 3-тє, доповнене. – Львів, 2000.
Кодекс законів про працю.
Закон України “Про охорону праці”
Єлисєєв А.Г. Охорона праці. – К., 2001.
Винокурова Л.Е., Васильчук М.В., Гаман М.В. Основи охорони праці. – К.,
2001.
PAGE
PAGE 2
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
