Реферат на тему:

Хімічні і біологічні фактори небезпеки.

План

Хімічні фактори небезпеки.

Біологічні фактори небезпеки.

Хімічні фактори небезпеки

Загальна характеристика хімічних речовин. Протягом свого

життя людина постійно стикається з великою кількістю шкідливих

речовин, які можуть викликати різні види захворювань, розлади здоров’я,
а також травми як у момент контакту, так і через певний проміжок часу.
Особливу небезпеку становлять хімічні речовини, які залежно від їх
практичного використання можна поділити на:

промислові отрути, які використовуються у виробництві (розчинники,
барвники) є джерелом небезпеки гострих і хронічних інтоксикацій при

порушенні правил техніки безпеки (наприклад, ртуть, свинець, ароматичні

сполуки тощо);

отрутохімікати, що використовуються у сільському господарстві

для боротьби з бур’янами та гризунами (гербіциди, пестициди);

лікарські препарати;

хімічні речовини побуту, які використовуються як харчові добавки,

засоби санітарії, особистої гігієни, косметичні засоби;

хімічна зброя.

Залежно від характеру дії на організм людини хімічні речовини
поділяються на: токсичні, подразнюючі, мутагенні, канцерогенні,
наркотичні, задушливі, ті, що впливають на репродуктивну функцію,
сенсибілізатори.

Токсичні речовини — це речовини, які викликають отруєння усього
організму людини або впливають на окремі системи людського організму
(наприклад, на кровотворення, центральну нервову систему).

Ці речовини можуть викликати патологічні зміни певних органів,
наприклад, нирок, печінки. До таких речовин належать такі сполуки, як
чадний газ, селітра, концентровані розчини кислот чи лугів тощо.

Подразнюючі речовини викликають подразнення слизових оболонок, дихальних
шляхів, очей, легень, шкіри (наприклад, пари кислот, лугів,

аміак).

Мутагенні речовини призводять до порушення генетичного коду, зміни
спадкової інформації. Це — свинець, радіоактивні речовини тощо.
Канцерогенні речовини викликають, як правило, злоякісні новоутворення —
пухлини (ароматичні вуглеводні, циклічні аміни, азбест,

нікель, хром тощо).

Наркотичні речовини впливають на центральну нервову систем)

(спирти, ароматичні вуглеводи).

Задушливі речовини приводять до токсичного набряку легень (оксид
вуглецю, оксиди азоту).

Прикладом речовин, що впливають на репродуктивну (народжу вальну)
функцію, можуть бути: радіоактивні ізотопи, ртуть, свинець тощо
Сенсибілізатори — це речовини, що діють як алергени. Це, наприклад
розчинники, формалін, лаки на основі нітро — та нітрозосполук тощо

Дуже негативні наслідки має вплив саме отруйних речовин на живі
організми, повітря, грунт, воду тощо. Своєю дією ці речовини призводять
до критичного стану навколишнього середовища, впливають на здоров’я та
працездатність людей, на їх майбутнє покоління.

Отруйними називаються речовини, які призводять до ураження всіх живих
організмів, особливо людей та тварин.

Шляхи проникнення отруйних речовин в організм людини: через шкіру,
органи дихання та шлунок.

Ступінь ураження отруйними речовинами залежить від їх токсичності,
вибіркової дії, тривалості, а також від їх фізико-хімічних властивостей.

За вибірковістю дії шкідливі речовини можна поділити на:

серцеві — кардіотоксична дія: ліки, рослинні отрути, солі барію, калію,

кобальту, кадмію тощо;

нервові — порушення психічної активності (чадний газ, фосфор

органічні сполуки, алкогольні вироби, наркотичні засоби, снотворні
ліки);

печінкові — хлоровані вуглеводні, альдегіди, феноли, отруйні гриби;

ниркові — сполуки важких металів, етиленгліколі, щавлева кислота;

кров’яні — похідні аніліну, анілін, нітрити;

легеневі — оксиди азоту, озон, фосген.

За тривалістю дії шкідливі речовини можна поділити на три групи:

летальні, що призводять або можуть призвести до смерті (у 5%

випадків) — термін дії до 10 діб;

тимчасові, що призводять до нудоти, блювоти, набрякання легенів,

болю у грудях — термін дії від 2 до 5 діб;

короткочасні — тривалість декілька годин. Призводять до подразнення у
носі, ротовій порожнині, головного болю, задухи, загальної слабості,

зниження температури.

Велика кількість захворювань, а також отруєнь виникає із проникненням
шкідливих речовин — газів, парів, аерозолів — в організм людини головним
чином через органи дихання. Цей шлях дуже небезпечний, тому що шкідливі
речовини, потрапляючи у кров, розносяться по всьому організму. Аерозолі
викликають загально токсичну дію у результаті проникнення пилових
часточок (до 5 мкм) в глибокі дихальні шляхи, в альвеоли, частково або
повністю розчиняються в лімфі і, поступаючи у кров, викликають
інтоксикацію. Високодисперсні пилові часточки дуже важко вловлювати.

Отруйні речовини потрапляють у шлунково-кишковий тракт через
недотримання правил особистої гігієни, — наприклад, харчування або
куріння на робочому місці без попереднього миття рук. Ці речовини
відразу можуть потрапляти у кров з ротової порожнини. До таких речовин,
наприклад, належать Жиророзчинні сполуки, феноли, ціаніди.

Шкідливі речовини можуть потрапляти в організм людини через шкіру, як
при контакті з руками, так і у випадках високих концентрацій токсичних
парів і газів у повітрі на робочих місцях. Розчиняючись у шкірному жирі
та потових залозах, речовини можуть надходити у кров. До них належать
легкорозчинні у воді і жирах вуглеводні, ароматичні аміни, бензол,
анілін тощо. Ураження шкіри безумовно прискорює проникнення отруйних
речовин в організм.

Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин. Для послаблення
впливу шкідливих речовин на організм людини, для визначення ступеня
забрудненості довкілля та впливу на рослинні та тваринні організми,
проведення екологічних експертиз стану навколишнього середовища або
окремих об’єктів чи районів в усьому світі користуються такими
поняттями, як ?гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин
(полютантів), ?гранично допустимі викиди (ГДВ), ?гранично допустимі
екологічні навантаження (ГДЕН), ?максимально допустимий рівень (МДР),
?тимчасово погоджені викиди (ТПВ) та орієнтовно безпечні рівні впливу
(ОБРВ) забруднюючих речовин у різних середовищах.

ГДК встановлюються головними санітарними інспекціями в законодавчому
порядку або рекомендуються відповідними установами, комісіями на основі
результатів комплексних наукових досліджень, лабораторних експериментів,
а також відомостей, одержаних під час і після різних аварій на
виробництвах, воєнних дій, природних катастроф з використанням тривалих
медичних обстежень людей на шкідливих виробництвах (хімічні виробництва,
АЕС, шахти, кар’єри, ливарні цехи).

Доки існують шкідливі види антропогенної діяльності, щоб обмежити їх
вплив на природне середовище, потрібно нормувати кількість шкідливих
речовин, які викидаються в повітря, ґрунти, води всіма типами
забруднювачів, постійно контролювати викиди різного типу об’єктів,
прогнозуючи стан довкілля та приймаючи відповідні санкції і рішення щодо
порушників законів про охорону природи.

В основу нормування всіх забруднювачів у нормативах різних країн
покладено визначення ГДК у різних середовищах. За основу приймають
найнижчий рівень забруднення, що ґрунтується на санітарно-гігієнічних
нормах (див. додаток 1, табл.1, 2, 3).

Слід зазначити, що ГДК забруднювачів у нормативах різних країн часто
різняться, хоча й незначно.

Вважається, що ГДК шкідливої речовини — це такий вміст її у природному
середовищі, який не знижує працездатності та самопочуття людини, не
шкодить здоров’ю у разі постійного контакту, а також не викликає
небажаних (негативних) наслідків у нащадків.

Визначаючи ГДК, враховують ступінь впливу не лише на здоров’я людини,
але й на диких та свійських тварин, рослини, гриби, мікроорганізми й
природні угруповання в цілому.

Найновіші дослідження свідчать, що нижніх безпечних меж впливів
канцерогенів та іонізуючої радіації не існує. Будь-які дози, що
перевищують звичайний природний фон, є шкідливими.

За наявності в повітрі чи воді кількох забруднювачів односпрямованої дії
повинна виконуватись така умова:

С1/ГДК1 + С2/ГДК2 + … + С/ГДК = 1,

де С1, С2,…, С — фактичні концентрації Забруднювачів, мг/м3; ГДК1,
ГДК2, …, ГДК — ГДК забруднювачів, мг/м3

Якщо зазначена умова не виконується, то кажуть, що санітарний стан не
відповідає нормативним вимогам.

Дуже шкідливою є сумарна дія таких полютантів, як сірчаний газ, діоксид
азоту, фенол, аерозолі, сірчана (Н2SO4) та фтористоводнева (НF)

кислоти.

Для визначення максимальної разової ГДК використовуються високочутливі
тести, за допомогою яких виявляють мінімальні впливи забруднювачів на
здоров’я людини у разі короткочасних контактів (виміри біопотенціалів
головного мозку, реакція ока тощо).

Для визначення тривалих впливів забруднювачів (токсикантів) проводять
експерименти на тваринах, використовують дані спостережень під час
епідемій, аварій, додаючи до певного пирогового впливу коефіцієнт
запасу, що знижує дію ще в кілька разів.

Для різних середовищ ГДК одних і тих самих токсикантів відрізняються.

ГДК речовин в природних водах поділяються на:

ГДК вод господарсько-питного харчування;

ГДК вод рибного господарства.

У ґрунтах ГДК речовин визначають переважно для одного шару. Речовини не
повинні шкідливо впливати на якість вирощуваної людиною для споживання
продукції, а також на здатність ґрунту самоочищуватись, нормально
функціонувати. Останнім часом дедалі більше робиться розрахунків ГДК для
продуктів харчування.

Основними засобами захисту людини від впливу шкідливих речовин є
?гігієнічне нормування їх вмісту у різних середовищах, а також ?різні
методи очищення газових викидів (адсорбція, абсорбція, хімічне
перетворення) та стоків (первинне, вторинне та третинне очищення).

Хімічна зброя. Одним із видів зброї масового ураження є хімічна зброя.
Її дія базується на використанні бойових токсичних хімічних речовин, до
якої відносять отруйні речовини і токсини, що уражають людей, тваринні
та рослинні організми. Ці речовини мають високу токсичність і можуть
викликати як тяжкі, так і смертельні ураження. Для отруйних речовин і
токсинів характерним є проникання у приміщення, споруди, сховища,
уражаючи усе живе. Іноді з визначенням факту застосування цього виду
зброї та визначенням її типу виникають труднощі.

Біологічні фактори небезпеки

• Загальна характеристика біологічних об’єктів. Одним з видів

небезпеки є біологічні речовини, до яких відносять макроорганізми

(рослини та тварини) і патогенні мікроорганізми, збудники інфекцій

них захворювань (бактерії, віруси, грибки, рикетсії, спірохети, най

простіші).

• Отруйні рослини. Близько 700 видів рослин можуть викликати

важкі чи смертельні отруєння людей. Токсичною речовиною отруйних

рослин є різні сполуки, які належать переважно до алкалоїдів,
глюкозидів, кислот, смол, вуглеводнів тощо.

За ступенем токсичності рослини поділяють на:

отруйні (біла акація, бузина, конвалія, плющ тощо) ;

дуже отруйні (наперстянка, олеандр тощо);

смертельно отруйні (білена чорна, беладона, дурман звичайний).

Наведемо характеристику дії отруйних рослин на організм людини:

Отруйна рослина Час початку дії Характеристика впливу на організм людини

Білена чорна через 30-40 хв. Почервоніння обличчя і шиї, збуджений стан,
судоми рук та ніг, галюцинації, слинотеча, а згодом сухість у роті тощо.

Цикута через 5 хв. Часте блювання, сильна слинотеча, запаморочення,
блідість шкіри, з’являються сильні судоми.

Гриби від 15 хв. до 2-3 діб Нестерпний біль під грудьми, постійне
блювання, згущення крові, судоми, призводить до летальних випадків

Отруйні тварини. Серед тваринних організмів отруйні форми трапляються
частіше, ніж в рослинних організмах. Отрути, що виробляються тими чи
іншими організмами, є хімічними чинниками, які беруть участь у
міжвидових взаємодіях. Приклади використання хімічних речовин для нападу
або захисту можна знайти на всіх сходинках еволюційного розвитку.
Наведемо приклади деяких небезпечних тварин.

Тваринний організм Вплив на організм людини

Павук ( тарантул) Надзвичайно сильні больові відчуття, головний біль,
слабкість, порушення свідомості, судоми, тахікардія, підвищення тиску,
летальні випадки

Кліщі Укуси, почервоніння, стан загального отруєння

Комахи (оси, бджоли, мурашки, жуки ) Алергічні реакції, анафілактичний
шок, неврози шкіри, запалення, больові відчуття, летальні наслідки

Риби (скати, морські дракони, скорпени) Уколи, слабкість, деколи втрата
свідомості, діарея, судоми, порушення дихання, зниження тиску, летальні
випадки

Рептилії (кобри, змії) Параліч скелетної й дихальної мускулатури,
пригнічення функцій центральної нервової та дихальної систем, в’ялість,
апатія, гальмування рефлексів, патологічний сон, летальні випадки

* Патогенні організми. Особливостями дії мікроорганізмів є:

висока ефективність зараження людей;

здатність викликати захворювання внаслідок контакту здорової

людини із хворою або з певними зараженими предметами;

наявність певного інкубаційного періоду, тобто з моменту зараження

до прояву повного захворювання (від декількох годин до десятків днів);

певні труднощі з визначенням окремих видів збудників;

здатність проникати в негерметизовані приміщення, інженерні споруди і
заражати в них людей.

В організм людини збудники інфекцій можуть потрапляти:

через верхні дихальні шляхи (повітрям);

через шлунково-кишковий тракт (повітряно-крапельним);

через проникнення у кров (переважно кровососними паразитами);

через шкіру та слизові оболонки.

Основними інфекційними захворюваннями в наш час вважають ?чуму,
?сибірку, ?сап, ?холеру, ?лихоманку, ?віспу, ?ботулізм, ?грип тощо.
Проникаючи у внутрішні органи людини, збудники інфекційних захворювань
можуть викликати різні розлади, як клінічного, так і анатомічного
характеру. Деякі із збудників захворювань можуть спричиняти інфекційні
хвороби через харчі (вода, молоко, продукти), вживаючи які людина
хворіє. Поширенню багатьох інфекцій сприяють комахи, а також
недотримання правил особистої гігієни.

Дуже велика кількість інфекційних захворювань передається через дихальні
шляхи. Збудники цих захворювань паразитують на слизових оболонках носа,
горла, гортані, тобто на слизових так званих верхніх дихальних шляхів.
При спілкування хворого зі здоровою людиною збудник захворювання
передається під час розмови — з носа і рота найдрібніші частки слизу
розбризкуються і внаслідок цього відбувається ураження здорової людини.
Патогенні мікроорганізми легко проникають у верхні дихальні шляхи
здорової людини. Внаслідок цього відбувається поширення епідемій,
особливо в місцях скупчення людей. Боротьба з цими захворюваннями
ведеться , ізоляцією хворих, за допомогою правил особистої гігієни та
безпеки.

При зараженні кров’яними інфекціями, що передаються в момент
укусу комахами, необхідно використовувати такі засоби, як ізоляцію
інфікованих людей, їх лікування, захист неінфікованих людей від укусів
комах, знищення збудників інфекційних захворювань тощо.

Хворих, уражених інфекцією зовнішніх покривів, необхідно повністю
ізолювати, зробити родичам та близьким потерпілого відповідні щеплення.
Розглянемо характеристику цих представників.

Збудник Хвороба Вплив на організм людини

Бактерії Чума Морозить, підвищується температура, сильні головні болі,
втрата свідомості

Сибірка Підвищення температури, специфічні курбункули на шкірі та
слизових оболонках, сепсис, смерть

Холера Дія на клітини слизової оболонки, втрата води та солей
призводить до шоку

Ботулізм Зниження температури, нудота, блювота, в очах двоїться,
порушується мова та дихання

Натуральна віспа Підвищення температури, сильний головний біль,
блювота, набухання слизової оболонки очей та ротової порожнини, висип,
гнійні пухирці

Жовта лихоманка Підвищення температури, сильний головний біль, біль у
м’язах та кістках, біль у печінці, жовте забарвлення шкіри, кровотеча з
носа, блювота, кривавий пронос

Рикетсії Висипний тиф Підвищення температури, сильний головний біль,
морозить, втрата свідомості, лихоманка

Грибки Бластомікоз Ураження шкіри та легень, кісток, внутрішніх органів,
мозкової оболонки

Кокцидіодомікoз Нагадує грип, розповсюдження по всьому тілу, сухоти,
вражає центральну нервову систему

Біологічна зброя. Цей дуже небезпечний вид зброї призначений для
масового ураження живих організмів (людей, тварин, рослин), а також для
пошкодження військових об’єктів. Основу такого виду зброї становлять
патогенні організми (бактерії, віруси, грибки, рикетсії) та токсини, що
виробляють бактерії.

Біологічна (або бактеріологічна ) зброя — це спеціальний вид зброї,
зарядженої біологічними засобами.

Особливих методів захисту від негативної дії отруйних рослин і тварин не
існує. Лише необхідно досконало знати їх, знати симптоми їхньої дії,
вміти вирізняти їх серед інших і якомога рідше з ними «зустрічатися».

Одним з найефективніших методів боротьби з інфекційними захворюваннями є
їх специфічна профілактика. Вона заснована на створюванні штучного
імунітету шляхом попереджувальних щеплень. У наш час широкого вжитку
набули щеплення проти чуми, туляремії, бруцельозу, туберкульозу,
сибірки, правця, дифтерії, черевного тифу, висипного тифу, натуральної
віспи, коклюшу тощо. Проти деяких захворювань попереджувальні щеплення
проводяться за певним розробленим планом (проти віспи, дифтерії,
туберкульозу). Проти інших інфекцій щеплення проводять лише в тих
випадках, коли виникає загроза їх поширення.

Для успішної боротьби з інфекційними захворюваннями навіть в умовах
мирного часу у багатьох випадках необхідне здійснювати масові щеплення в
дуже короткі терміни.

У наш час існує велика кількість захворювань, збудники яких можуть бути
використані ворогом як бактеріальні засоби. Зробити щеплення проти всіх
цих захворювань неможливо, тому що жодна людина не витримає такої
кількості щеплень. У цих випадках, особливо для встановлення виду
застосованого збудника, вдаються до антибіотиків та інших спеціальних
препаратів. Вони забезпечують загибель вірусу у незахищеному щепленням
організмі, а також допомагають організму, якому зроблено щеплення, легше
справитись із збудниками захворювання. Також для лікування
використовуються бактеріофаги та лікувальні сироватки.

Бактеріофаги викликають в організмі людини розчинення хвороботворних
мікробів та упереджують розвиток хвороби або забезпечують лікувальний
ефект. Сироваткам властиве швидке створення в організмі штучного не
сприйняття того чи іншого інфекційного захворювання.

Для захисту від проникнення в організм людини інфекції використовують
такі ж засоби, як і для захисту від радіоактивних та хімічних отруйних
речовин. Ці засоби захисту поділяють на:

індивідуальні (протигази, захисні маски і засоби захисту шкіри);

колективні (спеціально обладнані інженерні споруди).

У комплексі заходів, спрямованих на проти біологічний захист,
обов’язковими складовими є дезинфекція, дезинсекція і дератизація.

Дезинфекція — це знищення або вилучення хвороботворних мікробів з
зовнішнього середовища. Поряд з дегазацією та дезактивацією дезинфекція
входить у поняття спеціальної обробки різних об’єктів з метою ліквідації
наслідків застосування бактеріологічної зброї.

Дезинсекція проводиться для знищення шкідливих для людини
комах та кліщів — збудників інфекційних захворювань.

Дератизація проводиться для боротьби з гризунами, що можуть бути
джерелом або переносниками інфекцій.

PAGE

PAGE 13

Похожие записи