РЕФЕРАТ

на тему:

“Гігієнічне нормування виробничого мікроклімату. Засоби запобігання
несприятливому впливу виробничого мікроклімату на організм людини”

Особливості метеорологічних умов приземного шару повітря невеликих
ділянок земної поверхні або виробничих і побутових приміщень називають
мікрокліматом.

Поняття «клімат» і «мікроклімат» не досить раціональні при вивченні умов
закритих приміщень, де з метою гігієнічної оцінки мікроклімату необхідно
дати фізіологічний, чітко визначений критерій. Ось чому під поняттям
<<мікроклімат» виробничих приміщень слід розуміти сукупність факторів, що впливають на певні фізіологічні функції: терморегуляцію організму і теплообмін із зовнішнім середовищем. Гігієністи вивчають самостійно цілий комплекс кліматичних факторів і не враховують спільну дію з іншими факторами (освітлення, барометричний тиск тощо). Деяких мікрокліматичних факторів взагалі немає в умовах закритих приміщень (атмосферні опади, географічний рельєф тощо). Отже, на терморегуляцію організму впливають такі фактори: температура повітря та оточуючих предметів, вологість, рух повітря. На мікроклімат виробничих приміщень впливає технологічний процес. Виробничі приміщення поділяються на холодні, з нормальною температурою, гарячі. При низькій температурі проводиться робота в холодильниках, складських приміщеннях, елеваторах, холодильних цехах тощо. До гарячих виробничих приміщень належать доменні, сталеплавильні, прокатні цехи металургійної промисловості, ливарні машинобудівної промисловості, фарбувальні й сушильні відділи текстильної промисловості, вугільні шахти тощо. Технологічний процес може впливати також і на вологість повітря виробничих приміщень. Джерелами підвищення вологості повітря можуть бути гальванічні ванни, фарбувальні апарати тощо. Відносна вологість повітря у таких цехах досягає 80-90 % і навіть 100 %. Рідше у виробничих цехах може бути знижена вологість повітря. Тоді вологість досягає 20-30 %. Повітря із зниженою вологістю викликає відчуття сухості слизових оболонок верхніх дихальних шляхів (табл. 1). Основні причини руху повітря у виробничих приміщеннях: - конвекційні потоки повітря внаслідок різної температури поверхонь технологічного устаткування; - струмені повітря з отворів вентиляційних пристроїв; - повітряні потоки, створені рухом машин, людей. Через відкриті вікна та двері (в зимовий період) повітря проникає у виробниче приміщення з великою швидкістю, що створює протяги. Швидкість руху повітря на робочому місці змінюється в межах 0,09-5,00 м/с. Таблиця 1 Нормовані значення температури, відносної вологості, швидкості руху повітря (теплий період року) Категорія роботи Температура ( в °С) Відносна вологість (в %) Швидкість руху повітря ( в м/с) Допустима (на постійних і непостійних робочих місцях) Оптимальна Допустима Оптимальна Допустима (на постійних і непостійних робочих місцях) Оптимальна Верхня межа Нижня межа Легка 22-25 28-30 21-19 40-60 55-60 ОД 0,1-0,2 Середньої важкості 2а 21-23 27-29 18-17 40-60 65 0,3 0,2-0,4 Середньої важкості 26 20-22 27-29 16-15 40-60 70 0,3 0,2-0,5 Важка 18-20 26-28 15-13 40-60 75 0,4 0:2-0,б Несприятлива дія виробничого мікроклімату проявляється насамперед в порушенні процесів терморегуляції, функції різних органів та систем. Незважаючи на значні коливання температури, вологості та руху повітря у виробничих умовах, організм справляється з ними завдяки терморегуляційному апарату. Але при тривалій дії особливо несприятливого мікроклімату терморегуляційні властивості організму стають недостатніми, порушується тепловий баланс, виникають порушення в стані всього організму. Висока температура повітря в поєднанні з тепловим випромінюванням і фізичним навантаженням негативно впливає на серцево-судинну систему (табл. 9.2), водно-сольовий обмін, дихання. Спостерігаються зниження артеріального тиску, згущення крові. Механізація виробничих процесів, насамперед пов'язаних з ,важкою фізичною працею, є одним з радикальних засобів боротьби з перегріванням організму. Має значення також перехід на нові технологічні процеси, при яких не буде потреби працювати в умовах високої температури та інтенсивного теплового випромінювання. У виробничих приміщеннях слід забезпечити безперебійне видалення нагрітого повітря через отвори у верхній зоні приміщення. Таблиця 2. Залежність частоти серцевих скорочень (ЧСС) від мікроклімату Температура повітря (в °С) Відносна вологість (в %) Швидкість руху повітря (в м/хв) ЧСС за 1 хв 30 36 1,0 66-72 34 31 1,0 78-88 34 37 2,0 80-84 35 34 3,0 80-90 Одночасно треба подбати про надходження повітря із зовнішнього середовища через вікна. З метою поліпшення тепловіддачі організму в гарячих цехах застосовують обдування працівників повітрям за допомогою повітряних душів. Обдування працівників рекомендується в тих випадках, коли температура повітря в приміщенні перевищує 25 °С. А, Б - відкриття стулок фрамуг при безвітряній погоді в теплу і холодну пору року; В, Г-те саме при боковому вітрі; 1-літні припливні отвори; 2-зимові припливні отвори; 3 - вертиляційний ліхтар. Для регуляції водно-сольового обміну використовують для пиття підсолену кухонною сіллю (0,5 %) газовану воду. До заходів особистої профілактики відносяться короткочасні перерви під час роботи, які проводяться в кабінах з водяним охолодженням, використання спецодягу. Серед запобіжних заходів проти переохолоджень можна назвати усунення потоків холодного повітря, що потрапляють через вікна та двері. Утеплення вікон і дверей, відповідна будова стін І перестінків також є запобіжним заходом проти переохолодження. Робітники, які працюють у холодному приміщенні, повинні бути забезпечені спецодягом. Душ з температурою 35-40 °С протягом 10 хвилин відіграє також позитивну роль. Виробничий шум, вплив на організм і заходи профілактики Шум - неприємний або небажаний звук чи сукупність звуків, що заважають сприйняттю корисних звукових сигналів, порушують тишу, чинять шкідливу або подразливу дію на організм людини, знижують його працездатність. Джерелами шумів є тіла, що вібрують: станки, двигуни, ручні механізовані інструменти, обладнання, що використовується у,виробничих процесах. Шум складається з багатьох коливань, серед яких не завжди можна визначити основну частоту, а лише перевагу частот тієї чи іншої ділянки. Чутливість вуха людини неоднакова до звуків різних частот. Людина значно краще чує високі тони, ніж низькі. Найменш чутливе вухо до частоти, нижчої 50 Гц. Для отримання слухового відчуття необхідний мінімум енергії звукових коливань, який визначає поріг слуху. Поріг розміщується найбільш низько в межах 400-500 Гц. Посилення інтенсивності звуку від порога - суб'єктивне відчуття (гучність - непропорційна до зростання звукової енергії). Фізіологічне відчуття зростання гучності виникає, коли змінюється сила звуку в певну кількість разів. Так, підсилення звуку в 10 разів сприймається як збільшення чутливості у 2 рази. Одиницею вимірювання інтенсивності звуку є Бел. Але прийнято користуватися не белом, а однією десятою його частиною - децибелом (дБ). Уся шкала від порога чутливості до больового відчуття складає 13 бел чи 130 децибел (дБ). Шуми поділяються на низькочастотні - менше 350 Гц, серєдньочастотні - від 350-800 Гц, високочастотні -понад 800 Гц. Джерелами високочастотного шуму є пневматичне і ручне клепання (110-115 дБ), обрубка металічних деталей (115-120 дБ), млини для подрібнення цементу (108 дБ), ткацькі станки (104 дБ) тощо. Середньочастотного - токарні станки, пневмотранспортери (95-105 дБ), транспортні шуми (85 дБ), низькочастотного - парові двигуни (90 дБ) (табл.9.3). Проявом впливу шуму на організм є порушення слухової та інших функцій організму. Дія шуму на організм викликає на початкових стадіях запаморочення, яке проходить з плином часу. Організм поступово пристосовується до нових умов праці. Тривалий вплив шуму, особливо високочастотного, призводить до значного зниження слуху, а іноді й до повної глухоти. Необхідно відзначити тимчасове зниження слуху, яке наступає під час праці в шумних цехах. Потім слух відновлюється. У швидкості розвитку глухоти, тобто стійкого порушення слуху, має значення, окрім Інтенсивності й спектрального складу, індивідуальна чутливість людей. Значно раніше, ніж порушується функція органа слуху, проходять негативні зміни в центральній нервовій системі, особливо у вегетативній. Відзначено, що щум на організм людини має місцеву і загальну дію. При цьому прискорюються пульс, дихання, підвищується артеріальний тиск, змінюються рухова та секреторна функції шлунка й інших органів. Негативно впливає шум і на нервову систему, викликаючи головний біль, безсоння, послаблення пам'яті, сповільнення психічних реакцій, що призводить до порушень працездатності. Для боротьби з виробничим шумом слід використовувати такі заходи: - Ізоляція джерел шуму у виробничих приміщеннях шляхом створення перегородок (дерев'яних, цегляних) з перенесенням пульта управління за перегородку, якщо можливо, треба встановити біля них звукоізольовані кабіни для обслуговуючого персоналу; - встановлення агрегатів, робота яких супроводжується шумом або вібрацією (молоти, штампувальні автомати і ін.) на вібро-ізолюючі матеріали чи на спеціальний фундамент; - заміна технологічних процесів, які супроводжуються шумом, безшумними; - розміщення цехів з шумними технологічними процесами на певній відстані від жилих приміщень і обсадити їх зеленими насадженнями. Стіни цехів повинні бути потовщеними, а з внутрішнього боку — облицьовані спеціальними акустичними плитами; - використання індивідуальних засобів захисту органа слуху (заглушки, вкладиші, навушники, шоломи); - дотримання допустимих рівнів шуму. Виробнича вібрація, вплив на організм та заходи профілактики Виконання багатьох технологічних операцій пов'язане з впливом вібрації на працівників. Зокрема, постійне вдосконалення механізованих інструментів, що пов'язане із зростаючим числом ударів та обертів, розширення масштабів використання транспорту, сільськогосподарських машин призвели до того, що вібрація на виробництві є одним із найбільш поширених шкідливих факторів. З фізичної точки зору, вібрація являє собою сукупність коливальних рухів, що повторюються через певні проміжки часу і характеризуються певною частотою коливань, амплітудою та прискоренням. Амплітуду, тобто максимальне зміщення тіла, що коливається відносно положення рівноваги, визначають в одиницях довжини -міліметрах. Частоту коливань вимірюють у герцах, тобто кількістю повних коливань за одиницю часу. Частота - це найбільш істотна характеристика вібрації, оскільки реакція організму на різні частоти коливань неоднакова. Поєднання амплітуди і частоти вібрації називають її параметром. Тілу, яке коливається, властиве І прискорення руху. Прискорення характеризує крайню ділянку інфразвукових частот, вимірюється у см/сек. За способом передачі на тіло людини виробничі вібрації поділяють на загальні й місцеві, або локальні. Вібрації загальні або робочого місця в цілому - це вібрації підлоги або верстатів і різних механізмів ударної дії на транспортних та сільськогосподарських машинах, Локальні вібрації - це вібрації пневматичних та електричних інструментів, а також виробів, які працівник тримає в руках під час обробки їх на шліфувальних верстатах. Вібрація є загальнобіологічним фактором, що діє на будь-які клітини і тканини. Вібрація невеликої інтенсивності протягом короткого проміжку часу позитивно діє на організм людини: підвищує обмін речовин, м'язову силу й обмін речовин, знижує втому, прискорює заживлення ран. У зв'язку з цим, вібрацію можна використати і з лікувальною метою. Використана література: Загальна гігієна з основами екології: Підручник / За ред. В А. Кондратюка. - Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. Деревицький С.І. Виробництво і гігієна. – К., 1989.

Похожие записи