РЕФЕРАТ

на тему:

Гарячі точки у світі

Різні науково-дослідні організації, які займаються проблемами гарячих
точок планети, дають трохи відмінні кількісні оцінки сучасної ситуації і
привласнюють їм свої рейтинги.

Так, Гейдельбергський інститут (ФРН) у 2006 році зареєстрував 278
конфліктів. 35 з них мають гостронасильницький характер. У збройних
зіткненнях беруть участь і регулярні війська, і загони бойовиків. Але
людські втрати несуть не тільки вони: ще більше жертв серед мирного
населення.

У 83 випадках конфлікти протікали в менш твердій формі, тобто
застосування сили відбувався тільки час від часу. В інших 160 випадках
конфліктні ситуації не супроводжувалися бойовими діями. 100 з них носили
характер декларативного протистояння, а 60 протікали у формі схованого
протиборства.

По оцінках Центру оборонної інформації (США), у світі спостерігається
тільки 15 великих конфліктів (втрати перевищують 1 тис. чоловік).
Експерти Стокгольмського інституту СІПРІ вважають, що в 2006 році в 16
точках планети відбувалося 19 великих збройних конфліктів.

Більше половини всіх гарячих точок приходиться на Африканський
континент. На Близькому Сході уже кілька років йде війна в Іраці.
Афганістан, де намагається навести порядок НАТО, теж ще дуже далекий від
заспокоєння, і інтенсивність нападів талібів і бойовиків Аль-Каіди на
урядові структури, війська і поліцію, на військові підрозділи
Північноатлантичного альянсу тільки зростає.

Деякі міжнародні експерти припускають, що збройні конфлікти щорічно
забирають до 300 тис. життів, в основному – мирних громадян. На них
припадає від 65 до 90% втрат (цифра коливається в залежності від
інтенсивності бойових дій). Статистика свідчить, що тільки 5% загиблих у
Першій світовій війні були мирними жителями, а в Другий світовий вже
близько 70% убитих.

Однак у жодному з нинішніх збройних конфліктів не відбуваються зіткнення
між різними країнами. Боротьба йде усередині неблагополучних держав.
Урядам протистоять різні воєнізовані формування повстанців, бойовиків і
сепаратистів. І усі вони переслідують самі різні цілі.

Ще в 2001 році після масштабних терактів у Нью-Йорку і Вашингтоні США
оголосили війну міжнародному тероризму, однак і сьогодні, п’ять років по
тому, їй не видно кінця, у неї втягуються все нові сили.

Наприклад, не спадає хвиля насильства в Іраці. Після окупації цієї
країни і скинення режиму Саддама Хусейна в 2003 році на війська
Сполучених Штатів і їхніх союзників обрушилися удари бойовиків. Сьогодні
Ірак все більше скочується в прірву громадянської війни. Багато
експертів США, і насамперед члени спеціальної комісії наполягають на
виведенні американських військовослужбовців з цього регіону. Однак
хазяїн Білого дому на прохання генералів і у відповідності зі своїми
намірами у будь-що здобути перемогу вирішив збільшити чисельність
контингенту джи-ай.

В Судані йде запекле протиборство між мусульманською північчю і
християнським півднем, що прагне домогтися автономії. Перші сутички між
Народною армією звільнення Судану і Рухом за справедливість і рівність
відбулися в 1983 році. У 2003 році протистояння знайшло форму нещадної
війни в Дарфурі. Тут теж не видно кінця збройному насильству і
напруженість продовжує тільки зростати.

Хоча ООН, багато інших міжнародних організацій намагаються стабілізувати
обстановку у світі, їхнього зусилля поки не приносять відчутних
результатів. Великі збройні зіткнення відбуваються майже на всіх
континентах, і їхнє число поки не тільки знижується, а навпаки –
зростає.

І все-таки за останні роки деякі конфлікти припинилися по різних
причинах. Трохи незвичайним шляхом були зупинені збройні зіткнення в
Індонезії й Індії. Так, війна між індонезійським урядом і
сепаратистською організацією «Вільний Ачех» продовжувалася більше 30
років. У ній загинуло понад 120 тис. чоловік. Однак після того, як на
провінцію Ачех зійшло руйнівне цунамі, інсургенти і влади погодилися
співробітничати в справі допомоги потерпілим. За допомогою міжнародних
посередників сторони підписали договір про припинення вогню. У липні
2006 року парламент Індонезії проголосував за надання Ачеху прав
автономії.

Трохи раніше майже аналогічна ситуація склалася в Кашмірі. Починаючи з
1989 року уряд Індії вів боротьбу з тамтешніми сепаратистами. Їхні
воєнізовані угруповання були тісно пов’язані з ісламськими екстремістами
в сусідньому Пакистані і з бойовиками «Аль-Каіди». У 2002 році повстанці
навіть загрожували підірвати на території Індії ядерну боєголовку. Однак
коли в жовтні 2005 року в Кашмірі відбувся сильний землетрус, лідери
більшості з 23 екстремістських угруповань цього штату, які вимагала
державотворення чи приєднання до Пакистану, почали переговори з Делі.
Сьогодні в Кашмірі де-факто діє не дуже стійкий режим перемир’я.

Ізраїль, довгий час знаходиться в стані конфлікту з Палестинською
автономією, на сучасному етапі став підтримувати Ясіра Арафата
президента, що змінив, Махмуда Аббаса. У такий спосіб Тель-Авів
намагається протидіяти терористичному угрупованню ХАМАС, законним шляхом
захопивший політичне лідерство в ПА, але який продовжує не визнавати
раніше підписані угоди з Ізраїлем.

Влади Алжиру почали вести війну з релігійними екстремістами в 1991 році.
Протистояння з бойовиками ісламістів, у якому загинуло близько 150 тис.
чоловік, припинилося через виснаження сил обох сторін. Аналогічним чином
завершився конфлікт у Кот Д’івуарі (Беріг Слоновой Кістки). Встановлення
мирних відносин у цьому регіоні було досягнуто за допомогою ООН.

На Філіппінах армії і спецслужбам удалося значно послабити ісламістську
організацію «Абу Сайаф» (війна йде з 1999 року), а в Уганді –
екстремістську «Армію Бога» (конфлікт почався в 1986 році). На
латиноамериканському континенті уряд Колумбії і правоекстремістська
організація Об’єднані сили самооборони не дуже давно дійшли згоди про
припинення вогню. Більшості з бойовиків була надана амністія. Однак
ватажки і деякі активісти ОСС одержали по 8 років тюремного ув’язнення
(за умовами угоди термін перебування за ґратами не повинен був
перевищувати цю цифру). На початку цього року на милість влади здалося
вже 2,5 тис. повстанців.

Що ж стосується Росії, то для її керівництва залишається «головним
болем» Північний Кавказ, незважаючи на припинення там широкомасштабних
бойових дій. Правда, як повідомив 27 грудня начальник карного розшуку
МВС Чечні Алаш Масаєв, загальна чисельність екстремістських груп, що
оперують на території республіки, не перевищує 150 чоловік. За словами
Масаєва, за 11 місяців у ЧР затримані 418 бойовиків і їхніх активних
пособників, при наданні збройного опору 58 бойовиків знищені.

Війни і великі конфлікти в 2006 році

 

№ Країна/Регіон Ворогуючі сторони Причини протистояння Початок конфлікту
Стан Інтенсивність

Центральна і Південна Африка

1 Центрально-Африканська Республіка Союз демократичних сил за Релли/Уряд
Боротьба за владу 2005 А 2

2 Республіка Чад Арабські етнічні групи/Африканські етнічні групи
Боротьба за державну і регіональну владу 2003 А 2

3   Повстанські угруповання/Уряд Етнічна і соціально-економічні,
боротьба за державну владу 2005 А 2

4 Демократична Республіка Конго Племінні утворення/Центральний уряд
Етнічна і соціально-економічні, боротьба за державну владу 1997 В 2

5 Ефіопія Уряд/Народно-патріотичний фронт Ефіопії Боротьба за державну
владу 1998 А 2

6   Клан Гуджи/Клан Борена Боротьба за регіональну владу, ресурси 2005 А
2

7 Гвіне-Бісау Уряд/Рух демократичних сил Касаманса Боротьба за
регіональну владу 2006 Новий 2

8 Нігерія Уряд/Бойовики иджо/бойовики итсекири Ресурси 1997 А 2

9 Сенегал Рух демократичних сил Касаманса – Садио/Уряд Автономія 1982 А
2

10 Сомалі Повстанські угруповання польових командирів/уряд Боротьба за
державну владу 1980 А 3

11 Судан Дарфур: Народна армія звільнення Судану/ Рух за справедливість
і рівність/ Уряд, арабські найманці джанджавид Боротьба за регіональну
владу, ресурси 2003 А 3

12   Кочові арабські племена Хотия Баггара/Навиба Абалла Ресурси 2005 В
1

13   Бойовики племінної групи Нуер/Суданський народно—визвольний рух
Боротьба за регіональну владу 2006 Новий 2

Азія і Тихоокеанський регіон

14 Індія Кашмірські і пакистанські сепаратисти/Уряд Відділення 1947 В 2

15   Ліве угруповання “Наксалити”/Уряд Ідеологія 1997 В 2

16 Майнамар Уряд/Етнічні меншості Відділення 1948 А 2

17 Пакистан Національна армія звільнення Белуджистана, бойовики
народності балоч/Уряд Автономія, ідеологія, ресурси 1998 А 2

18   Бойовики провінції Вазиристан/Уряд Боротьба за регіональну владу
2004 В 2

19 Філіппіни Бойовики Абу-Сайяаф/Уряд Відділення 1991 В 2

20 Шрі-Ланка Тигри звільнення Тамил Илама (східна група)/ Тигри
звільнення Тамил Илама (північна група) Боротьба за регіональну владу
2004 А 2

21   Тигри звільнення Тамил Илама/Уряд Відділення 1976 А 3

22 Таїланд Мусульманські бойовики південних провінцій/Уряд Відділення
1784 В 2

Північна Африка і Близький схід

23 Алжир Групи ісламських екстремістів/Уряд Боротьба за державну владу,
ідеологія 1919 Б 2

24 Афганістан Бойовики руху “Талибан”, “Аль-Каиди”, наркобарони / Уряд,
коаліційні сили НАТО Боротьба за державну владу, ідеологія 1994 А 3

25 Ірак Екстремістські угруповання бойовиків / Міжнаціональні сили,
національний уряд Протистояння окупаційним військам 2004 А 2

26   Національні екстремістські угруповання/Уряд Боротьба за державну
владу, ідеологія 2004 Б 3

27 Ізраїль Терористичні угруповання Ісламський джихад, ХАМАС, ФАТХ,
Бригади мучеників Аль-Акси й ін./Уряд Відділення, ідеологія, ресурси
1920 В 2

28   Ізраїль/Ліван Територіальні претензії, ідеологія 1967 В 2

29   Бойовики “Хезболлах” /Уряд Ідеологія 1982 А 3

30 Туреччина Збройні угруповання курдів/Уряд Відділення 1920 В 2

31 Ємен Рух молоді, що вірить,/Уряд Релігійні 2004 В 2

Латинська Америка

32 Колумбія Революційні збройні сили Колумбії (ФАРК)/Уряд Боротьба за
регіональну владу, ідеологія 1964 В 2

Примітки:

1 – криза (спорадичне застосування сили, щонайменше однієї з протиборчих
сторін);

2 – важка криза (періодичне застосування сили конфронтуючими
сторонами);

3 – війна;

А – напруженість зростає;

Б – напруженість убуває;

В – інтенсивність конфлікту не міняється

Неурядова організація США «Fund for peace» обнародувала перелік найбільш
проблемних країн світу. За визначенням організації, проблемними
вважаються країни, в яких більшість населення не вважає уряд легітимним,
а уряд не може ефективно контролювати територію країни.

Цього року перелік очолили Судан, Ірак, Пакистан, Афганістан, Північна
Корея, Непал, Узбекистан і Киргизстан. Україна на 86-му місці.

Похожие записи