Реферат на тему:

“Факти зниження і шляхи підвищення життєдіяльності людини”

1. ФАКТОРИ ЗНИЖЕННЯ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

Для створення нормальних умов виробничої діяльності необхідно
забезпечити не лише комфортні метеорологічні умови, а й необхідну
чистоту повітря. Внаслідок виробничої діяльності у повітряне середовище
приміщень можуть надходити різноманітні шкідливі речовини, що
використовуються в технологічних процесах.

Шкідливі речовини можуть проникати в організм людини через органи
дихання, органи травлення, а також шкіру та слизові оболонки. Через
дихальні шляхи потрапляють пари, газо- та пилоподібні речовини, через
шкіру переважно рідкі речовини. Через шлунково-кишкові шляхи потрапляють
речовини під час ковтання, або при внесенні їх в рот забрудненими
руками.

Основним шляхом надходження промислових шкідливих речовин в організм
людини є дихальні шляхи. Завдяки величезній (понад 90 м2) всмоктувальній
поверхні легенів утворюються сприятливі умови для потрапляння шкідливих
речовин у кров.

Шкідливі речовини, що потрапили тим, чи іншим шляхом в організм можуть
викликати отруєння (гострі чи хронічні). Ступінь отруєння залежить від
токсичності речовини, ЇЇ кількості, часу дії, шляху проникнення,
метеорологічних умов, індивідуальних особливостей організму. Гострі
отруєння виникають в результаті одноразової дії великих доз шкідливих
речовин (чадний газ, метан, сірководень).

Хронічні отруєння розвиваються внаслідок тривалої дії на людину
невеликих концентрацій шкідливих речовин (свинець, ртуть, марганець).
Шкідливі речовини потрапивши в організм розподіляються в ньому
нерівномірно. Найбільша кількість свинцю накопичується в кістках, фтору
— в зубах, марганцю — в печінці. Такі речовини мають властивість
утворювати в організмі так зване „депо» і затримуватись в ньому тривалий
час.

При хронічному отруєнні шкідливі речовини можуть не лише накопичуватись
в організмі (матеріальна кумуляція), але й викликати «накопичення»
функціональних ефектів (функціональна кумуляція).

Ступінь несприятливого впливу шкідливих речовин, що присутні в повітрі
робочої зони визначається також низкою інших чинників. Наприклад,
підвищена температура і вологість, як і значне м’язеве напруження, в
більшості випадків, підсилюють дію шкідливих речовин.

Суттєве значення мають індивідуальні особливості людини. З огляду на це
для робітників, які працюють у шкідливих умовах проводяться обов’язкові
попередні (при вступі на роботу) та періодичні (1 раз на 3, 6, 12 та 24
місяці, залежно від токсичності речовин) медичні огляди.

Шкідливі речовини, що потрапили в організм людини спричинюють порушення
здоров’я лише в тому випадку, коли їхня кількість в повітрі перевищує
граничну для кожної речовини величину. Під гранично допустимою
концентрацією (ГДК) шкідливих речовин в повітрі робочої зони розуміють
таку концентрацію, яка при щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом
8 годин чи іншої тривалості (але не більше 40 годин на тиждень) за час
всього трудового стажу не може викликати професійних захворювань або
розладів у стані здоров’я, що визначаються сучасними методами як у
процесі праці, так і у віддалені строки життя теперішнього і наступних
поколінь.

За величиною ГДК в повітрі робочої зони шкідливі речовини поділяються на
чотири класи небезпеки (ГОСТ 12.1.007-76):

— 1-й — речовини надзвичайно небезпечні, ГДК менше 0,1 мг/м3 (свинець,
ртуть, озон);

— 2-й — речовини високонебезпечні, ГДК 0,1…1,0 мг/м3 (кислоти сірчана
та соляна, хлор, фенол, їдкі луги);

— 3-й — речовини помірно небезпечні, ГДК 1,1…10,0 мг/м3 (вінілацетат,
толуол, ксилол, спирт метиловий);

— 4-й — речовини малонебезпечні, ГДК більше 10,0 мг/м3 (аміак, бензин,
ацетон, гас).

Гранично допустимі концентрації деяких шкідливих речовин в повітрі
робочої зони в таблиці 1.

Необхідно зазначити, що в списку ГДК, поряд з величиною нормативу, може
стояти літера, яка вказує на особливість дії цієї речовини на організм
людини:

О — гостронаправленої дії;

А — алергічної дії;

К — канцерогенної дії;

Ф — фіброгенної дії.

Таблиця 1

Гранично допустимі концентрації деяких шкідливих речовин в повітрі
робочої зони

Примітка: П — пари; А —аерозоль.

Загальні заходи та засоби попередження забруднення повітряного
середовища на виробництві та захисту працюючих включають:

— вилучення шкідливих речовин з технологічних процесів, заміна шкідливих
речовин менш шкідливими і т. п. Наприклад, свинцеві

білила замінені на цинкові, метиловий спирт — іншими спиртами, органічні
розчинники для знежирювання — миючими розчинами на основі води;

— удосконалення технологічних процесів та устаткування (застосовування
замкнутих технологічних циклів, неперервних технологічних процесів,
мокрих способів переробки пиломатеріалів тощо);

— автоматизація і дистанційне управління технологічними процесами та
обладнанням, що виключає безпосередній контакт працюючих з шкідливими
речовинами;

— герметизація виробничого устаткування, робота технологічного
устаткування під розрідженням, локалізація шкідливих виділень за рахунок
місцевої вентиляції, аспіраційних укрить;

— нормальне функціонування систем опалення, загальнообмінної вентиляції,
кондиціювання повітря, очистки викидів в атмосферу;

— попередні та періодичні медичні огляди робітників, які працюють у
шкідливих умовах, профілактичне харчування, дотримання правил особистої
гігієни;

— контроль за вмістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони;

використання засобів індивідуального захисту.

2. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

Оздоровча фізична культура

Наприкінці ХХ століття економічно розвинених країнах світу набула
поширення епідеміянеінфекційних захворювань (зокрема серцево-судинних)
людини, які за медико-демографічною статистикою стали головними
причинами інвалідності та смертності. Це пов’язано із суттєвими змінами
побутових тасоціально-культурних умов життя населення, передовсім
значним зменшенням його фізичної активності, внаслідок детренованості. В
результаті детренованості знижуються функції і резерви всіх органів.
Виникає не тільки послаблення і атрофія м’язів, але й функціональна
неповноцінність серця з вираженими атеросклеротичними змінами коронарних
судин.

Дослідження показуть, що під впливом фізичних тренувань суттєво
покращуються функції основних органів і систем людини. Аеробна здатність
організму. Атому й витримування фізичних навантажень залежить від стану
систем транспортування кисню. Вона визначається ЧСС, серцевим викидом,
здатністю раціонального перерозподілу регіонального кровообігу при
фізичних навантаженнях і кількістю відновленого гемоглобіну в крові,
який повертається в легені. Фізичні тренування збільшуються
функціональну здатність кожної з цих ланок.

У результаті фізичних тренувань МСК зростає на 16-33%. Добре треноана
людина протягом 8 год. може витримувати навантаження в межах 50%, а
нетренована – лише 25% максимальної аеробної здатності. Підвищення
витривалості в результаті тренувань пов’язане з багатьма факторами,
серед яких певну роль відіграє більш ефективне постачання киснем
працюючих м’язів. Слід особливо наголосити на необхідність регулярних
тренувань, оскільки детренованість виникає вже серез 2 тижні після
припинення занять. Порівняльні дослідження ефекту тренувань у різному
віці (16-18, 20-40, 50-60 років) показали, що в результаті 4-тижневих
занять у всіх вікових групах значно поліпшились показники гемодинаміки і
фізичної працездатності. Довготривале перебування здорової людини у
ліжку призводить до зниження МСК від 17 до 33%, 6-ти тижневий ліжковий
режим удвоє зменшує здатність здорової людини витримувати фізичні
навантаження. Розвивається атрофія м’язів, негативний азотний баланс,
демінералізація костей, збільшується виділення кальцію з сечею,
підвищується ймовірність утворення каменів у нирках, інфекцій сечового
міхура, знижується основний обмін, обмін крові, погіршуються реакції на
зміну положення тіла, спостерігається низка інших глибоких фізіологічних
порушень.

Численні фізіологічними дослідженнями доведено, що вправи. Ни яких
базуються тренування серцево-судинної і дихальної систем, повинні бути
ізотонічними (динамічними), а не ізометричними (статичними); аеробними,
а не анаеробними; перервними, а не безперервними; субмаксимальними, а не
максимальними.

Тренування повинно тривати не менше 30 хв., бажано щоденно, але не рідше
п’яти разів на тиждень. Важливе значення має регулярність занять, позаяк
для досягнення певного рівня фізичного стану симагається набагато більше
зусиль, ніж для його підтримання. Для того, щоб досягти поліпшення
фізичного стану, навантаження під час тренування повинні бути досить
інтенсивними і тривалими. Найбільш простим і досить точним показником
рівня навантаження є ЧСС. Максимально допустимі ЧСС під час фізичних
вправ у осіб різного віку подані в таблиці 1.

Таблиця 1 Максимально допустима ЧСС при фізичних вправах

Вік, роки ЧСС за 1 хв.

Менше 30 165

30-39 160

40-49 150

50-59 140

60 і більше 130

Важливими факторами високої ефективності і безпеки фізичних тренувань є
поступове збільшення навантаження і суворий лікарський контроль.

Аеробні вправи позитивно впливають на емоційну і психологічну рівновагу
особистості.

Фактор зменшення стресу.

Фізичні вправи в кінці дня допомагають контролювати стресові ситуації і
зменшувати нервову збудливість. Ймовірно,що збільшення швидкості обміну
речовин нейтралізує ефект підвищеної секреції адреналіну. Фізичні вправи
діють як природний фактор, який знищує надлишки гормонів і допомагає
організму вернутися до стану гармонії.

Ендорфіновий ефект.

Гормони, які називаються ендорфінами посилено виробляються під час
занять фізичними вправами. Ендорфіни впливають на розумову діяльність.
Іноді при депресії рівень ендорфінів виявляється ненормально низьким, і
в таких ситуаціях фізична активність має особливо велике значення.

Принцип зміни особистості.

Цей елемент емоційної гармонії узагальнює багато позитивних змін,
спричинених аеробними вправами. Одні описують цей ефект як підвищення
самооцінки і впевненості в собі. Інші вважають, що сили, отримані від
занять аеробікою, переходять на інші аспекти життя.

На початку 60 –х років К. Купер сформулював систему очок аеробіки.
Основне завдання при складанні програм різних фізичних вправ – знайти
еквівалент, за яким можна було б порівнювати аеробну цінність фізичних
навантажень різного виду, Купер визначив енергетичну цінність кожного
виду навантаження.

Система очок побудована таким чином, що, набираючи певну кількість очок
протягом тижня, ми отримуєм адекватний тренувальний ефект, не звертаючи
при цьому увагу на пуль під час навантаження. Хоч можна і вирахувати
оптимальний пульс. Для цого потрібно від 205 відняти половину свого віку
(у жінок від 220 відняти вік). Нариклад, в 50 років максимальна
розрахункова ЧСС у чоловіків складе 205-25 =180, у жінок – 220-50 = 170.

Українська національна система тіловиховання людини.

Кожний народ, залежно від соціально-економічних умов розвитку,
психологічного складу, а також географічного положення. Історично
виробляв самобутні види ігор та окремі фізичні справи, способи їх
використання, які потім і склали своєрідні системи національного
тіловиховання.

Цікаву й самобутню систему фізичного виховання запорізьких козаків
описали В.С. Пилат та Є.Н. Приступа в книзі “Традиції української
національної фізичної культури” (Львів, 1991).

Спортивна аерообіка.

Поряд з іншими визнаними в усьому світі видами рухової активності в
90-тих роках велику популярність здобули ритмопластичні форми
гімнастики: аеробіка америкнської кінозірки Джейн Фонди, ритмічна
гімнастика і її різновиди (джаз-гімнастика,поп-гімнастика тощо).

Медико-біологічні засоби

Особливе місце серед засобів відновлення, які підвищують життєдіяльність
людини, посідають раціональне харчування. Фармакологічні перпарати,
лікарські рослини, оксигенотерапія, фізіотерапія, гідротерапія. Масаж.
Використання спеціальних мазей і кремів, загартування.

Раціональне харчування.

Серед численних факторів навколишнього середовища. Які постійно
впливають на організм людини. харчування є одним з найважливіших,
оскільки воно забезпечує найвищу людську цінність – здоров’я. Організм
людини підпорядковується законам термодинаміки. Відповідно до цього
сформульовано перший принцип раціонального харчування: енергетична
цінність раціонального харчування складу їжі фізіологічним потребам
організму в харчових продуктах – другий принцип. Різноманітність
споживаних продуктів складє третій принцип раціонального харчування.

Харчування в умовах радіонуклідного забруднення.

Сучасна концепція радіозахисного харчування (за В.І. Смоляром) базується
на трьох основних положеннях: максимально можливе зменшення надходження
радіонуклідів з іжею; гальмування процесу всмоктування і нагромадження
радіонуклідів в організмі і, нарешті, дотримання принципів раціонального
харчування. Зменшити надходження радіонуклідів в організм з їжею можна,
знижуючи вміст у продуктах за допомогою різних технологічних прийомів. А
також складаючи раціон з продуктів. Що вміщують мінімальну кількість
радіонуклідів.

Погіршення стану здоров’я в умовах підвищеного радіаційного впливу може
зумовлюватися не тільки забрудненням продуктів радіонуклідів, але й
порушенням у харчуванні. Експеиментальні дослідження показали, що
нестача в раціоні білків, вітамінів, мінеральних ресовин призводить до
накопичення радіактивного цезію і стронцію в організмі, і навпаки,
збагачення раціону молочним білком, вітамінами групи В і С сприяє їх
виведенню. Недостатнє споживання харчових речовин може призводити до
розвитку так званих хвороб дифіциту, до яких належать гіповітамінози.
Гіпомікроелементози, а також функціональні порушення в організмі. Що
передують вираженим патологічним процесам.

Тому насамперед необхідно дотримуватись таких принципів раціонального
харчування: а0 чіткої відповідальності між енергоспоживачами і
енергозатратами; б) оптимального співвідношення і достатього споживання
усіх життєво необхідних продуктів; в) максимального урізноманітнення
харчування; г) дотримання правильного режиму харчуваня.

Лікувальне голодування (розвантажувально-дієтична терапія).

Одним із важливих і, на жаль, ще мало вивчених шляхів збереження і
відновлення здоров’я тривале добровільне голодування. Історія людства
свідчить, що голодування, тобто повна відмова від їжі, здавна
рекомендувалася і було частиною обрядів християнської, буддитської і і
магометанської релігій.

На відміну від голоду, викливаного відсутністю харчових продуктів в
умовах надзвичайних ситуацій, лікувальне голодування (ЛГ) не проходить у
сресовій ситуації. При проведені ЛГ одна лише думка, що його можна у
будь-яку хвилину закінчити, створює психологічну обстановку, в якій
зовсім не має почуття безвихідності. ЛГ є дуже сильним лікувальним і
оздоровчим фактором. Цей метод при певних ситуаціях можна назвати
антифізіологічним.

Фармакологічні засоби.

Для підтримання працездатності, прискорення процесів відновлення після
великих перевантажень, при гострій і хронічній втомі. Перевтомі,
хворобливому стані сьогодні широко застосовують фармакологічні засоби,
зокрема перпарати рослинного погодження.

Серед фармакологічних засобів відновлення працездатності й профілактики
перевтоми особливе місце займають вітаміни. Нестача їх в організмі
призводить до зниження працездатності, втоми і різних хворобливих
станів.

Існують також фармакологічні прапарати, які регулюють метаболічні та
енергетичні процеси в організмі людини, а також її психічну діяльність.
Однак переважна кількість з них, крім корисної бажаної дії, можуть при
неправильному вживанні викликати так знані побічні шкідливі ефекти. Тому
їх використання можливе тільки за призначенням та під контролем лікаря.

Використання лікарських рослин.

Незважаючи на тенденцію щнайширше застосувати фітотерапію в практичній
медицині, обмежена обізнаність лікарів з лікувальними властивостями
рослин є однією з основних перешкод, через яку пропоновані лікарські
рослини все ще не можуть посісти належне місце у профілактиці
захворювань і зціленні. Водночас фітотерапія має певні переваги над
застосуванням сильно- і швидкодіючих ліків, оскільки таїть у собі значно
менше небезпеки та небажаних ефектів.

Психологічні засоби відновлення працездатності

До психологічних засобів відновлення працездатності належать
психотерапія, психопрофілактика та психогігієна.

Різноманітні впливи на організм через психічну сферу шляхом терапії,
профілактики, гігієни мають інформативний характер. Сигнали – носії
інформації продуктують психікою безпосередньо або опосередковано. Цим і
відрізняються дані впливи від інших засобів, наприклад, фармакологічних.
Психотерапія включає м’язеву релаксацію, спеціальні дихальні вправи, про
що вже згадувалось вище, а також гіпнотерапію.

Психопрофілактика – аутогенно психом’язеве тренування. Серед методів,
які дають можливість захистити психіху людини від шкідливих дій і
настроїти її на подолання трууднощів, стресових станів, на прешому місці
стоїть психічна саморегуляція.

Психічна саморегуляція – це дія людини на саму себе за допомогою слів і
відповідних їм уявних образів. Отже, слова, мова, уявні образи
умовно-рефлекторним шляхом впливають на функціональний стан різних
органів і систем позитивно чи негативно.

Аутогенне тренування, за Шульцом, складається з двох ступенів: нижчого і
вищого. На нижчому ступені засвоюють формули, за допомогою яких можна
навчитися керувати своїми внутрішніми органами, судинами, окремими
функціям печінки, серця тощо. Після цього переходять до другого ступеня,
в результаті чого можна навчитися керувати своїми почуттями, думками,
викликаючи в собі ті чи інші відчуття.

Аутогенне психом’язеве тренування має на меті навчити людину свідомо
коректувати деякі автоматичні процеси в організмі. Його можна
застосувати з метою відновлення сил перед робочим днем, в перервах, а
також після робочего дня. Для зняття почуття тривоги, страху є певні
формули, тести. Для більш швидкого відновлення сил після втоми
рекомендується використовувати самонавіюваний сон, тобто навчитися
вводити себе на певний час в сон і самостійно виходити з нього бадьорим.
Тривалість навіюваного сну від 20 до 40 хв.

Психогігієна включає мистецтво взаємовідносин між людьми, духовну
гармонію Людини і Природи, комфортні умови побуту, різні види
відпочинку.

Профвідбір і профорієнтація

Для безпечної праці вадливим є видбір людиною такої професії, яка
нйкраще відповідала б її психічним можливостям. В різних галузях
виробництва люди часто не можуть оволодіти деякими професіями, хоч
успішно оволодівають іншими, технологічно не менш складними. Відбір і
подальший контроль професійної придатності для таких спеціальностей, як
монтажники і машиністи баштових кранів, бажано проводити з допомогою
медичних тестів, таких як в авіації і на залізничному транспорті. Для
цих професій необхідно, щоб зорово-рухові реакції були стійкими,
вестибулярний аппарат був в нормі.

Якщо вибір професії виявився випадковим, то у подальшій трудовій
діяльності реалізується, як звичайно, нетипові і несуттєві для даної
особистості можливості, в результаті чого наступає незадоволення або
апатія до роботи.

Повне розкриття задатків людини можливе, якщо вона правильно
підготується до майбутньої діяльності, вибере професію, оцінить свої
здібності, визначить свою придатність, глибоко усвідомить можливості
професійного росту в певній сфері, враховуючи вимоги суспільства і свої
інтереси.

Допомогти людям вибрати життєвий шлях, адаптуватися до професії,
вплинути на раціональний розподіл трудових ресурсів покликана система
профорієнтації.

Професійна орієнтація – це цілісна система, яка складається із
взаємозв’язаних компонентів, об’єднаних спільністю цілей і єдністю
управління: професійна освіта, професійна активізація, професійна
психодіагностика, професійний відбір (добір), професійна адаптація і
професійне виховання.

Професійна освіта передбачає надання повних знань про особливості різних
професій. Умови правильного вибору однієї з них, виховання позитивного
ставлення до різних видів професійної і громадської діяльності,
формування мотивованих професійних намірів, в основі яких лежить
усвідомлення соціально-економічних потреб суспільства і
психофізіологічних особливостей особи.

Метою професійної психодіагностики є вивчення особистості з метою
профорієнтації. В процесі профдіагностики вивчають характерні
особливості особи: інтереси, потреби, нахили, здібності, професійні
наміри, професійну направленість, риси характеру, темперамент, стан
здоров’я.

Професійна консультація виявляє відповідність індивідуальних
психологічних особливостей людини до специфічних вимог тієї чи іншої
професії. Розрізняють такі види консультацій: довідкові, формувальні,
медичні.

Професійний відбір здійснюється в спеціальних лабораторіях і переважно
для професій, пов’язаних з важкими умовами праці. Мета професійного
відбору – виявити придатність людини до конкретного виду праці.

Слід відрізняти профвідбір від профдобору. При проведенні профвідбору
вибирають найбільш відповідну даній професії особу, тобто ідуть від
професії до особи, а при профдоборі вибирають відповідну даній особі
професію, тобто ідуть від особи до професії.

Завершальним компонентом профорієнтації є професійна адаптація, яка
являє собою активний процес пристосування людини до виробництва, нової
соціальної ситуації, умов праці і особливостей конкретної спеціальності.
Професійна адаптація здійснюється в єдності із соціальною.

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ

Законодавство України про охорону праці, т.1.- Київ., 1995 р.

Джигирей В.С., Житецький В.Ц. Безпека життєдіяльності. – Львів, 2000.

Піскун І.П. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник.- Суми: вид.
“Університетська книга”, 1999 р.

Миченко І.М. Забезпечення життєдіяльності людини в навколишньому
середовищі. – Кіровоград, 2002.

Хижняк М.І., Нагорна А.М. Здоровя людини та екологія. – К., 2000.

Похожие записи