Реферат з охорони праці

Електротравми

Електричний струм.

Електротравма.

Перша допомога при електротравмах.

Електрика є постійним супутником та помічником людини. Немає такої сфери
людської діяльності, де б вона не використовувалася. Разом з тим
електрична енергія несе в собі постійну небезпеку. За даними ВОЗ, щороку
на земній кулі від ураження електричним струмом гине 25 000 осіб, від
удару блискавки — 150—300 осіб.

Якщо електрична мережа знаходиться під напругою, це покаже будь-який
прилад, увімкнений у неї. Але якщо прилад не дає показів, то це зовсім
не означає, що струм не проходить по лінії. Може статися, що цей прилад
недостатньо чутливий чи просто несправний. Тіло людини — хороший
провідник електричного струму. В разі прямого контакту зі струмом
останній проходить крізь нього, уражуючи шкіру, тканини, внутрішні
органи, спричинюючи опіки. У будь-якому випадку потерпілий стає
учасником електричного ланцюга згідно із законом Ома. Відомі випадки,
коли людина гинула навіть від напруги 40—60 В через зупинку дихання і
серцевої діяльності.

Електричний струм характеризується двома основними параметрами: силою і
напругою. Смертельною вважається сила струму, що дорівнює 0,05—0,1 А.
Саме силою струму зумовлюється тяжкість електротравми. Напруга відіграє
хоч і меншу, але теж значну роль. Так, небезпечним вважається струм
напругою вищою ніж 36 В. Сучасні побутові прилади, особливо
радіотелевізійна техніка, використовують електричний струм напругою від
12 до 25 000 В і силою від 0,001 до 6 А. У зв’язку з цим слід точно
виконувати всі правила техніки безпеки, експлуатуючи такі прилади, щоб
не зазнати електротравми. Перебуваючи під дією струму, потерпілий сам
собі допомогти не зможе.

Електротравма — це ураження, що виникає під дією електричного струму чи
блискавки — розряду атмосферної електрики. Спричинює місцеві та загальні
порушення в організмі людини. Серед місцевих уражень — опіки шкіри і
тканин у місцях входу в тіло та виходу з нього електричного струму. Такі
опіки бувають різними за тяжкістю, найчастіше нагадують термічні опіки
III—IV ступенів. Можливий розрив тканин, що оточують місця ураження.

Найнебезпечніші внутрішні пошкодження. Оскільки наша нервова система
також працює за принципом електричних явищ, вона страждає передусім.
Уражений, як правило, відразу непритомніє, його м’язова система дуже
скорочується, спостерігається параліч дихальної системи і глибоке
пригнічення серцево-судинної діяльності.

У разі ураження блискавкою стан потерпілого ще гірший. Характерними є
розвиток паралічу, глухота, зупинка дихання. Стан потерпілого в окремих
випадках може бути настільки тяжким, що він мало чим відрізняється від
мерця — шкіра бліда, зіниці широкі і не реагують на світло, дихання і
пульс відсутні. Встановити ознаки життя в цьому випадку можна лише дуже
уважно прослуховуючи ділянку серця стетофонендо-скопом чи за допомогою
спеціальних приладів — електрокардіографів.

За більш-менш легких електротравм можуть спостерігатися запаморочення,
загальна слабкість.

У більшості випадків потерпілого можна врятувати, якщо правильно і
своєчасно подати йому допомогу. Відразу ж слід визначити джерело струму
і звільнити потерпілого від його дії. Для цього потрібно викрутити
електричні пробки, вимкнути перемикачі, обірвати чи перерізати дроти
(інструментом з добре ізольованими ручками, сокирою) чи відвести їх від
ураженого (сухою палкою, гілкою). Можна перемкнути два дроти, що несуть
струм, між собою. Якщо дріт, що перебуває під струмом, нічим перерізати,
необхідно відтягнути потерпілого за нижній край сорочки чи пальта,
обгорнувши руку шарфом, курткою чи якоюсь тканиною.

Це слід робити дуже обережно, тому що дотик до потерпі того
незахищеними руками небезпечний. В окремих випадках небезпечно навіть
наближатися до нього (якщо він має контакт з високовольтною лінією).
Можлива небезпека виникнення високовольтної дуги довжиною до 6 м, що
призведе до появи нових жертв. Пам’ятайте, що вологий ґрунт та мокрі
взуття і одяг так само небезпечні.

Після звільнення від струму потерпілого відправляють у медичний заклад.
Всім постраждалим необхідна госпіталізація, навіть якщо травми незначні.
У стаціонар хворого слід доставляти лежачим, його треба добре зігріти.
Під час транспортування варто бути особливо уважним, оскільки в
будь-який час можуть виникнути запаморочення, зупинка дихання тощо.

У випадку тяжких уражень струмом чи атмосферною електрикою, особливо під
час появи ознак «смерті», потрібно негайно приступити до штучного
дихання, яке інколи необхідно проводити кілька годин. Категорично
забороняється ураженого блискавкою закопувати в землю. Це призводить до
погіршення стану: утруднює дихання і кровообіг, спричинює
переохолодження і, звичайно, затягує термін подання кваліфікованої
допомоги.

Після того як до потерпілого повернеться свідомість, його треба напоїти
водою, соком, чаєм. Кава та алкогольні напої не рекомендовані. Хворого
тепло вкривають і доставляють у лікарню.

Поняття про радіоактивність, радіаційний фон

Радіоактивність

Штучна радіоактивність.

Радіація

? – промені

? – промені

? – промені.

Доза опромінення.

На кожного мешканця Землі постійно діє так званий природний радіаційний
фон, який формується з космічної радіації та випромінювань радіоактивних
речовин, що містяться в земній корі. Сумарна річна доза природного
опромінення дорівнює 70—200 мілірентгенів (мР) і не становить загрози
для здоров’я людини. Навіть додаткова доза опромінення, яку людина
дістає під час медичних обстежень, цілком безпечна. Робота у специфічних
умовах, наприклад на атомних електростанціях, хоч і пов’язана з деяким
ризиком, але особливої небезпеки для здоров’я також не становить,
оскільки суворо регламентована санітарно-гігієнічними вимогами.

Небезпека дії йонізуючого випромінювання виникає під час опромінень у
набагато більших дозах. Подібні ситуації мають місце у випадку аварій на
ядерних установках, коли відбувається забруднення води, ґрунту, повітря
радіоактивними ізотопами, внаслідок ядерних вибухів під час випробувань
ядерної зброї чи завдавання ядерного удару.

Так, під час аварії на Чорнобильській АЕС, де використовувався реактор
типу РБМК, в який завантажувалося 180 т ядерного палива, в атмосферу
потрапило багато різних типів радіонуклідів, що за сумарною активністю
дорівнює 5 • 107 Кі.

Радіоактивність — це розпад ядер деяких елементів та ізотопів, що мають
надлишок нейтронів або протонів. Природна радіоактивність є довільним
процесом. На Землі чимало місць із підвищеним радіаційним фоном. Це, як
правило, родовища урану, радіоактивних сланців, торієві піски, радонові
мінеральні джерела. В Україні до таких місць належать міста Хмільник,
Миронівка, Жовті Води.

Космічне випромінювання складається з галактичного та сонячного. Його
досить мала енергія зростає в стратосфері та йоносфері Землі. Це
випромінювання складається в основному з протонів і важких ядер.
Потрапивши в атмосферу, вони, стикаючись з різними атомами і молекулами
елементів повітря, спричиняють появу радіонуклідів (Тритій, Карбон-14,
Бери-лій-7, Натрій-22 та ін.), що разом з опадами випадають на землю.

Штучна радіоактивність — це радіоактивність, спричинена діяльністю
людини. Зміст такої діяльності полягає в добуванні енергії під час
ядерної реакції (взаємодії ядер з елементарними частинками, що
супроводжується перетворенням ядер і виділенням величезної кількості
енергії). Радіоактивний розпад не залежить від таких зовнішніх фізичних
факторів, як тиск, температура, склад повітря тощо. Під час цього
процесу і виникає радіація.

Радіація — виділення елементарних частинок чи електромагнітної енергії
атомними ядрами під час їх поділу. Нині широко використовують термін
йонізуюче випромінювання, під яким розуміють промені різних типів і
походження, які в результаті проходження крізь речовину йонізують атоми
і молекули. Так, йонізація може бути спричинена електромагнітними
коливаннями (рентгенівським, синхротронним, гамма-випромінюванням) та
частинками (електронами, позитронами, протонами, альфа-частинками,
л-мезонами, прискореними ядрами, нейтронами). Найважливішим для людини і
в той же час небезпечним є ?-, ?- і ?-випромінювання.

?-промені — це потік позитивно заряджених ядер Гелію. Вони мають
найкоротший радіус дії (кілька сантиметрів у повітрі і 0,1 мм у живій
тканині). Небезпечні тільки під час прямого контакту зі шкірою чи
слизовими оболонками, але мають надзвичайну руйнівну силу, спричинюють
сильні опіки.

?-промені складаються з негативно заряджених електронів, що рухаються з
величезною швидкістю. В повітрі вони поширюються на кілька метрів, у
живій тканині — на кілька міліметрів.

?-промені мають електромагнітну природу і становлять найнебезпечніше
явище. Діють на відстані сотень метрів.

Крім типу випромінювання, важливе значення має фізичний стан та хімічні
властивості речовин, що містять радіоактивні ізотопи (радіонукліди). Це
визначає їх надходження в організм людини і локалізацію в тканинах. З
трьох шляхів надходження радіонуклідів у організм (через шкіру, повітря,
їжу) найнебезпечнішим є потрапляння їх з їжею.

У тканинах організму радіонукліди розподіляються по-різному. У кістках
накопичуються Стронцій, Кальцій, Барій, Радій, у печінці затримуються
Церій, Лантан, Прометій, у м’язах залишаються Калій, Рубідій, Цезій, в
селезінці та лімфатичних вузлах утримуються Ніобій, Рутеній, щитовидною
залозою поглинається Іод. Рівномірно по всьому тілу розподіляються
Тритій, Карбон, Ферум, Полоній.

Радіонукліди, що потрапили в організм людини, а також ті, що впливають
ззовні, йонізують речовини, що входять до складу живих тканин, діючи на
молекулярному рівні і спричинюючи різні зміни залежно від дози
опромінення.

Доза опромінення є кількісною оцінкою йонізації. Визначається кількістю
енергії радіації, поглинутої одиницею маси тіла. Одиницею виміру є грей
(табл. 3). Користуються також поняттям ефективна еквівалентна доза (Зв),
або біологічний еквівалент радіації (Бер).

Таблиця 3.

Одиниці вимірювання йонізуючого випромінювання

Фізичні величини У системі СІ Позасистемні Співвідношення

Активність, С

Поглинута доза, Д

Еквівалентна доза, Н

Експозиційна доза, X Бк

(беккерель)

Гр (грей)

Зв (зіверт)

Кл/кг (кулон на кілограм) Кі

(кюрі)

Рад (рад)

Бер (бер)

Р

(рентген) 1Бк — 1 розпад

за 1с = 2,710-11 Кі;

1Кі = 3,710-10Бк

1рад = 1 Дж/кг;

1рад= 10-2Гр=100 ерг/г

1Бер = 10-2 Зв =

= 10 2 Гр = 1 рад

1Кл/кг = = 3,7710-3Р;

1Р = 0,01Гр

Для вимірювання ступеня йонізації повітря, потужності дози
рентгенівського та гамма-випромінювання, загального рівня радіації
користуються старою одиницею вимірювання — рентгеном. Кінцевий результат
опромінення залежить перш за все від часу, протягом якого діяла радіація
певної потужності.

Похожие записи