Реферат на тему

Безпека життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій

План

Запобігання надзвичайним ситуаціям та організація дій для усунення їх
негативних наслідків

2. Класифікаційні ознаки надзвичайних ситуацій

3. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій.

4. Причини виникнення виробничих аварій

5. Дії адміністрації, персоналу та населення при виникненні надзвичайних
ситуацій.

Література

1. Запобігання надзвичайним ситуаціям та організація дій для усунення
їх негативних наслідків

Постановою Кабінету Міністрів України №1099 від 1998р “Про порядок
класифікації надзвичайних ситуацій” затверджено “Положення про
класифікацію надзвичайних ситуацій”.

Надзвичайна ситуація – порушення нормальних умов життя і діяльності
людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою,
стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела (може
призвести) до загибелі людей або значних матеріальних втрат.

Надзвичайна ситуація (НС) – це спричинена джерелом небезпеки ситуація,
за якої на певній території, акваторії чи господарському об’єкті
порушуються нормальні умови життя та діяльності людей, виникає загроза
їх життю чи здоров’ю, завдається шкода об’єктам економіки, особистому
майну чи природному довкіллю.

Загальні ознаки надзвичайної ситуації:

— наявність або загроза загибелі людей чи значне погіршення умов їх
життєдіяльності;

— заподіяння матеріальних і економічних збитків;

— істотне погіршення стану довкілля.

До надзвичайних ситуацій, як правило, призводять аварії, катастрофи,
стихійні лиха та інші події, такі як епідемія, терористичні акти,
збройні конфлікти тощо. Деякі вчені розглядають виникнення НС як
наслідок загострення суперечностей між суспільством і природою,
пов’язане із занадто великими масштабами впливу людства на природне
середовище. Пояснюється це швидким зростанням населення Землі,
розширенням господарської діяльності, різким збільшенням
енергоспоживання та використання інших природних ресурсів. Інші
пов’язують НС із обмеженістю знань людства про навколишній світ, що
нерідко не дозволяє передбачити усі наслідки реалізації тих чи інших
науково-технічних рішень та проектів. Втручаючись у природу, законів
якої людство ще далеко не пізнало, та створюючи все більш потужні
інженерні комплекси та технічні системи, люди формують нове штучне
середовище існування, закономірності існування якого їм ще недостатньо
відомі. Якщо ще врахувати, що моральний та загальнокультурний розвиток
цивілізації відстає від темпів науково-технічного прогресу, то стане
зрозумілим, що внаслідок цього збільшується ризик виникнення
надзвичайних ситуацій.

Серед причин, які викликають НС, особливо потрібно виділити такі, як
аварії, катастрофи, стихійні лиха. Ці поняття часто переплітаються, люди
їх плутають.

Аварія – небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об’єкті,
або території загрозу для життя і здоров’я людей і призводить до
руйнування будівель споруд, обладнання та транспортних засобів,
порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди
довкіллю. Аварії, в залежності від наслідків (збитків) поділяються на
дві категорії, а за розмірами розрізняють легкі, середні, важкі та
особливо важкі аварії.

Катастрофа – велика за масштабом аварія чи інша подія, що призводить до
тяжких, трагічних наслідків для людини, тваринного чи рослинного світу,
змінюючи умови середовища існування.

Серед катастроф виділяють події, пов’язані із різними проявами руйнівних
сил природи, які об’єднані під загальною назвою “стихійні лиха”.

Серед природних явищ розрізняють небезпечні природні явища та стихійні
лиха.

Небезпечне природне явище – стихійна подія природного характеру, яка за
своєю інтенсивністю, масштабом поширення та тривалості може викликати
негативні наслідки.

Стихійне лихо – катастрофічне природне явище чи процес, які можуть
викликати людські жертви, значну матеріальну шкоду та інші важкі
наслідки.

Стихійні лиха переважно пов’язані із природними процесами і можуть бути
спровоковані антропогенною діяльністю.

Відповідно до причин походження подій, що можуть зумовити виникнення НС
розрізняють:

Надзвичайні ситуації техногенного характеру: транспортні аварії
(катастрофи), пожежі, вибухи чи їх загроза, аварії з викидом (загрозою
викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин,
раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і
спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах.

Надзвичайні ситуації природного характеру: небезпечні геологічні,
метеорологічні, гідрологічні явища, деградація грунтів чи надр, природні
пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність
людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження
сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану
природних ресурсів та біосфери

Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру: пов’язані з
протиправними діями терористичного і антиконституційного спрямування,
збройні напади, захоплення і утримання важливих об’єктів, ядерних
установок і матеріалів, систем зв’язку та телекомунікацій, напад чи
замах на екіпаж повітряного чи морського судна, викрадення (спроба
викрадення) чи знищення суден, замах на керівників держави та народних
депутатів України, захоплення заложників, встановлення вибухових
пристроїв у громадських місцях, зникнення (крадіжка) зброї, вибухових
матеріалів, радіоактивних речовин, виявлення застарілих боєприпасів;

Надзвичайні ситуації воєнного характеру: пов’язані з наслідками
застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під
час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок
зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ
радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів,
вибухівки, сильнодіючих отруйних речовин, токсичних відходів,
транспортних та інженерних комунікацій.

Відповідно до територіального поширення, обсягів заподіяних або
очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, за
класифікаційними ознаками визначаються такі рівні надзвичайних ситуацій:

локальні – коли виникає загроза для порушення життєдіяльності лише
однієї особи або мікроколективу (сім’ї, виробничої бригади, пасажирів
одного купе тощо);

об’єктові – розгортаються на території об’єкта або на самому об’єкті і
наслідки якої не виходять за межі об’єкта або його санітарно-захисної
зони;

місцеві – виходять за межі потенційно небезпечного об’єкта, а також у
разі коли для її ліквідації необхідні матеріальні технічні ресурси в
обсягах, що перевищують власні можливості потенційно-небезпечного
об’єкта, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного
бюджету. До місцевого рівня також належать всі НС, які виникають на
об’єктах житлово- комунальної сфери та інших , що не входять до
затверджених переліків потенційно небезпечних об’єктів;

регіональні – розгортається на території двох та більше адміністративних
районів або загрожує перенесенням на територію суміжної області, а також
у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси
в обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менш
одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету.

Загальнодержавні (національні) – виникає на території двох або більше
областей або загрожує транскордонним перенесенням.

Розрізняють також континентальні та глобальні (загально планетарні)
рівні надзвичайних ситуацій.

2. Класифікаційні ознаки надзвичайних ситуацій

Для кожного виду надзвичайних ситуацій міністерства та інші центральні
органи виконавчої влади розробляють конкретні класифікаційні ознаки
(фізичні, хімічні, технічні, статистичні та інші) і спеціальні ознаки,
що характеризують загрозу або виникнення надзвичайної ситуації, а також
три значення кожної ознаки, що визначають:

порогове значення ознаки, перевищення якої відносить ситуацію до рангу
надзвичайних і вимагає від оперативного чергового персоналу потенційно
небезпечного об’єкта або диспетчерської служби населеного пункту чи
адміністративного району сповістити про це оперативних чергових і штаби
ЦО району та області для прийняття першого рішення щодо віднесення
ситуації до відповідного рівня;

порогове значення ознаки, у разі досягнення чи перевищення якої
регіональні органи повинні негайно сповіщати про факт надзвичайної
ситуації галузеві міністерства, інші центральні органи виконавчої влади,
на об’єкті яких виникла ця ситуація, а також оперативного чергового МНС,
терміново залучати до ліквідації надзвичайної ситуації необхідні сили та
засоби, включаючи аварійно-рятувальні формування з інших
адміністративних районів (міст);

порогове значення ознаки, у разі досягнення чи перевищення якої
вимагається термінове залучення до реагування на надзвичайну ситуацію
необхідних сил та засобів, матеріальних та технічних ресурсів або
резервів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, на
об’єктах яких виникла ця ситуація, включаючи аварійно-рятувальні
формування з інших регіонів та підприємств, а також для МНС, яке, у разі
потреби залучає до ліквідації надзвичайної ситуації необхідні сили та
засоби військ і спеціалізованих формувань цивільної оборони, координує
зусилля всіх залучених організацій, несе відповідальність за своєчасне,
повне і адекватне реагування на надзвичайну ситуацію.

У разі коли наслідки аварії (катастрофи) можуть бути віднесені до різних
галузей, або конкретних видів НС, остаточне рішення щодо її класифікації
приймає комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних
ситуацій на тому рівні, до якого відноситься ця ситуація, після розгляду
сумарного набору порогових значень класифікаційних ознак.

Особливості оцінки та реагування на надзвичайні ситуації воєнного
характеру визначаються законодавством, окремими нормативами і
відповідними оперативними і мобілізаційними планами.

3. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій.

Найбільш ефективний спосіб зменшення шкоди та збитків від надзвичайних
ситуацій – запобігти їх виникненню, а в разі виникнення виконувати
відповідні до даної ситуації заходи.

Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій – це підготовка та
реалізація комплексу заходів, спрямованих на регулювання безпеки,
проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу
виникнення надзвичайної ситуації на основі даних моніторингу
(спостережень), експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого
перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну
ситуацію або пом’якшення її можливих наслідків.

Зазначені функції запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного і
природного характеру в нашій країні покликана виконувати Єдина державна
система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і
природного характеру (ЄДСЗР), затверджена Постановою Кабінету Міністрів
України від 3 серпня 1998р №98. ЄДСЗР включає в себе центральні та
місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад, державні
підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами,
які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки,
організують проведення роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям і
реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля,
зменшення матеріальних втрат. ЄДСЗР складається з постійно діючих
функціональних та територіальних підсистем і має чотири рівні :
загальнодержавний, регіональний, місцевий та об’єктовий. Кожен рівень
ЄДСЗР має координуючі та постійні органи управління.

Координуючими органами ЄДСЗР є:

на загально державному рівні: — Державна комісія з питань
техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;

— Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення;

на регіональному рівні – комісії обласних державних адміністрацій з
питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;

на місцевому рівні – комісія районних державних адміністрацій і
виконавчих органів рад з питань техногенно-екологічної безпеки та
надзвичайних ситуацій;

на об’єктовому рівні – комісії з питань надзвичайних ситуацій об’єків.

До систем повсякденного управління ЄДСЗР входять оснащені необхідними
засобами зв’язку, оповіщення, збирання, аналізу і передачі інформації:

центри управління в надзвичайних ситуаціях, оперативно-чергові служби
уповноважених органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного
захисту населення усіх рівнів;

диспетчерські служби центральних та місцевих органів виконавчої влади,
державних підприємств, установ та організацій.

До складу сил і засобів ЄДСЗР входять військові і спеціальні цивільні
аварійно-рятувальні (пошуково-рятувальні) формування, які
укомплектовуються з урахуванням необхідності проведення роботи в
автономному режимі не менше трьох діб і перебувають у стані постійної
готовності, а також недержавні (добровільні) рятувальні формування.
Залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації, що
прогнозується або виникла, може існувати один із таких режимів
функціонування ЄДСЗР: повсякденної діяльності, підвищеної готовності,
діяльності у надзвичайній ситуації , діяльності у надзвичайному стані.

З метою ліквідації наслідків надзвичайної ситуації у мирний час може
поводитися цільова мобілізація.

Ефективність функціонування систем захисту населення і територій
досягається через завчасну підготовку, оперативне реагування та
ефективне управління під час надзвичайних ситуацій, своєчасне
відновлення життєдіяльності населення в їх зоні.

4. Причини виникнення виробничих аварій

Виробничі аварії можуть бути різноманітними. Причинами їх можуть бути:
стихійні лиха (землетруси, зсуви, повені, пожежі тощо). а також
порушення технології виробництва і правил техніки безпеки.

Найбільш типовими наслідками аварій можуть бути:

вибухи, пожежі, затоплення, завали шахт, зараження навколишнього
середовища сильнодіючими отруйними речовинами.

Під стихійним лихом розуміють таке явище природи, яке не може бути
відвернуте і характеризується порушенням нормальної життєдіяльності
значної групи населення, загрози для їх життя, руйнуванням чи
затопленням та знищенням матеріальних цінностей. До них відносяться:

повені;

селеві потоки;

урагани;

зсуви;

землетруси та інші.

До стихійних лих відносяться також масові лісові пожежі по тим втратам,
які вони завдають народному господарству і великій небезпеці для
населення, що проживає у районах, охоплених пожежами.

F

H

? ¶ R

z

x Oe uuuuuuuuuuuuuuuuiiiiiiaO

&

gdXpo

.

F

R

nooooocoooooocooooooooooooo

“$“A“„”>•¤•TH–X—I?oocooooooooooooooooooooooo

W аварій, а іноді і причиною їх можуть бути вибухи і пожежі.

Такі стихійні явища природи, крупні аварії у промисловості і на
транспорті, які спричинили загибель людей, великі руйнування і знищення
матеріальних цінностей, відносяться до категорії катастроф.

Крупні виробничі аварії і катастрофи можуть призводити до загибелі людей
і завдавати відчутних втрат народному господарству.

Тому забезпечення безаварійної роботи підприємств слід розглядати як
важливу державну справу, яка потребує повсякденної уваги керівництва.
інженерно-технічних працівників. Аварії можуть трапитися на будь-яких
промислових підприємствах і на транспорті, унаслідок безвідповідального
відношення до своїх обов’язків усіх посадових осіб. а також робітників і
службовців підприємства і недодержання ними правил техніки безпеки.

Однак, найбільшу небезпеку являють собою об’єкти. що виробляють чи
застосовують у технології сильнодіючі отруйні речовини, вибухо і
пожежонебезпечні матеріали і продукти. Небезпечними об’єктами є також
склади, бази. залізничні станції і порти, де зберігаються чи маються
запаси цих матеріалів і продуктів. Аварії можуть трапитися унаслідок:

— стихійних лих;

— допущення прорахунків у проектуванні будівництві і обладнанні
підприємства;

— введення в експлуатацію промислових об’єктів з великими недоробками і
відступами від проектів;

— прийняттям в експлуатацію вентиляційних систем без випробування на
ефективність їх роботи;

недоробок по техніці безпеки і охороні праці тощо.

Вони можуть бути також наслідком порушення технологічного процесу,
несправності електропроводки і недостатнього впровадження надійних
систем пожежогасіння.

Аварії виникають і унаслідок необачного поводження з вогнем.

Крім того, причинами аварії можуть бути: порушення вимог і правил
техніки безпеки: низька трудова і технологічна дисципліна, відсутність
належного контролю за процесом виробництва.

Аналіз причин аварій показує, що вони виникають головним чином унаслідок
поганої навченості персоналу, допущеної халатності, порушень
технологічного процесу виробництва і правил техніки безпеки.

Для запобігання аваріям на промислових підприємствах і транспорті
заздалегідь розробляються і здійснюються організаційно-технічні заходи,
спрямовані на підвищення стійкості і безаварійності роботи.

Вивчення причин виникнення аварій і всебічна оцінка ступеня їх
небезпечності дасть можливість правильно визначити заходи, що до їх
попередження, передбачити необхідні дії по захисту людей і зниженню
втрат.

5. Дії адміністрації, персоналу та населення при виникненні надзвичайних
ситуацій.

Важливим фактором забезпечення безаварійної роботи є вивчення і суворе
дотримання всіма інженерно-технічними працівниками правил і норм техніки
безпеки. Основними заходами по ліквідації наслідків аварій і стихійних
лих є:

— оповіщення робітників і службовців, ЦО і населення, що проживає
поблизу об’єкту, екстрена евакуація;

— комплексна розвідка об’єкту на якому виникла аварія;

— рятування людей з-під завалів, із оточуючих і ушкоджених будівель і
споруд;

— надання медичної допомоги потерпілим від аварії, вивіз у лікувальні
установи;

— гасіння пожеж;

— локалізація аварії на комунально-енергетичних мережах, перешкоджаючих
веденню рятувальних робіт;

— улаштування проїздів і підходів до місць аварій;

— руйнування ненадійних конструкцій, розбирання завалів;

— демонтаж зберігшогося устаткування, якому загрожує небезпека;

— організація комендантської служби.

Задача кожного працюючого на підприємстві — знати основні правила
поведінки при аваріях, вміти діяти в обставинах, що при цьому склалися.
Ці правила і послідовність дій треба вивчати, постійно пам’ятати і вміти
практично виконувати.

В аварійний ситуації важливою задачею є оповіщення про аварію. Кожний
робітник і службовець будь-якого об’єкту народного господарства повинен
вміти користуватися наявними на підприємстві оповіщувачами. Кожний
робітник підприємства, пов’язаний з можливою газовою обстановкою,
повинен знати способи виклику газорятівників.

Для ліквідації стихійних лих, виробничих аварій і рятування потерпілих
на об’єктах народного господарства у першу чергу залучаються спеціальні
підрозділи (газорятівників, пожежників і т. ін.), при необхідності
можуть залучатися формування ЦО.

З виникненням аварій робітники і службовці, що входять до складу
формування ЦО, зобов’язані негайно прибути на місце збору. Робітники і
службовці підприємства, що не входять до складу формувань, повинні бути
також готові вести роботи по ліквідації аварії, по спасінню потерпілих
на об’єктах.

Ліквідація наслідків стихійних лих і аварій може здійснюватись одночасно
на всьому об’єкті або по окремих його ділянках при наявності достатніх
сил і засобів. При цьому розпочинають їх у першу чергу там, де необхідно
надати допомогу людям, на ділянках, які становлять найбільшу небезпеку.

Перша медична і лікарська допомога надається перш за все потерпілим, що
знаходяться у шоковому стані, а також вивільнені з-під уламків завалів.
Вивільнення людей з-під великих завалів проводиться з додержанням
особливих заходів перестороги, їм надається невідкладна медична допомога
на місці з подальшою евакуацією у лікувальні установи.

Виробничим аваріям звичайно сприяють пожежі, що створюють у деяких
випадках найбільшу небезпеку. Обстановка в осередку пожежі може
створитися досить складна, особливо при наявності руйнувань, завалів,
порушення і навіть припинення водопостачання. Боротьба з вогнем
пов’язана із рятуванням людей, якщо частина персоналу підприємства
опинилася у зоні, охопленій полум’ям. Наявність у виробництві
вибухонебезпечних і швидко займистих матеріалів може погіршити
становище. Тому до ліквідації пожежі необхідно залучити технічний
персонал підприємства, який добре знає розташування апаратури, що
знаходиться під великим тиском, місцезнаходження вибухонебезпечних чи
отруйних речовин, а також можливості використання стаціонарних засобів
пожежегасіння.

У першу чергу локалізують і гасять ті осередки пожежі, які становлять
перешкоду рятувальним роботам і створюють загрозу подальшого поширення
вогню.

Особовий склад формувань пожежегасіння повинен суворо дотримуватись
правил безпеки, слідкувати за станом будівельних конструкцій, що
загрожують обвалом, і не допускати, щоб вогонь оточував працюючих. При
сильній задимленості особовий склад, що приймає участь у гасінні пожежі,
повинен діяти у протигазах і використовувати інші захисні засоби.

Пожежі впливають на людей дуже сильним психологічним ефектом. Відомо, що
паніка серед людей навіть при невеликих пожежах є причиною значних
жертв. Знаючи правила поведінки, людина, захоплена цим лихом, у
будь-якій обстановці зможе не лише врятувати своє життя, але й надати
допомогу у рятуванні інших людей, матеріальних цінностей від вогню.

При самопорятунку і рятуванні інших людей у будинках охоплених вогнем,
діяти слід швидко, оскільки основною небезпекою є висока температура
повітря, задимлення, можливі обвалення будівельних конструкцій. Палаюче
приміщення треба долати, накрившись з головою мокрою ковдрою, цупкою
тканиною чи верхнім одягом, крізь сильно задимлене приміщення слід
повзти чи рухатись пригинаючись. Двері у задимлене приміщення слід
відчиняти обережно, бо швидкий потік повітря викличе спалах полум’я.
Ввійшовши у приміщення, де можуть бути люди, слід гукнути їх, відшукуючи
потерпілих, треба пам’ятати, що діти від переляку ховаються під ліжко,
шафу, забиваються у кутки, в інші місця.

Під час пожежі на людях спалахує одяг. При невеликих ділянках палаючого
одягу вогонь може бути погашений шляхом збивання його курткою,
рукавицею. Не виключено, що у деяких випадках люди в палаючому одязі
намагаються бігти. Необхідно зупинити їх, накинувши на таких потерпілих
будь-яке полотнище, щільно притуливши його до тіла потерпілого. Цим може
бути досягнуте припинення припливу повітря до місця горіння і
самогоріння.

При виникненні пожежі на виробництві у першу чергу треба повідомити
пожежну команду, а потім сміливо вступати у боротьбу з вогнем.

Для гасіння пожеж застосовуються : вода, пісок, вогнегасники і інші
підручні засоби . Крім цих засобів треба застосовувати підготовлений
протипожежний інвентар, пінні, порошкові і вуглекислотні вогнегасники, а
також підручні матеріали, що мають вогнегасну дію.

Бензин, гас, різні органічні масла і розчинники, палаючу електропроводку
водою гасити не можна, їх слід гасити за допомогою пінних і порошкових
вогнегасників, шляхом засиплення піском і землею, а якщо вогнище пожежі
невелике — накрити його брезентовим покривалом, важкою тканиною чи
одягом, змоченим водою. Палаючу електропроводку гасити можна лише
впевнившись, що з неї знята напруга.

Треба бути уважним при наявності обвислих проводів: не з’ясувавши, що
провід знеструмлено, слід вважати його під напругою і вживати відповідні
заходи безпеки.

На ряді об’єктів народного господарства здійснюється виробництво,
використання, зберігання, а у деяких районах і перевезення сильнодіючих
отруйних речовин (СДОР). Це стосується перш за все підприємств хімічної,
нафтопереробної, нафтохімічної та інших споріднених з ним галузей
промисловості, підприємств, що мають холодильні установки в яких
застосовується як холодильний агент речовини типу аміаку, водопровідних
і очисних споруд, що використовують хлор, залізничних станцій, що мають
колії рухомого складу для СДОР, а також складів і баз з запасами
отрутохімікатів, чи інших аналогічних речовин. Серед СДОР можуть бути:
аміак, хлор, окис вуглецю, сірчастий ангідрид, сірковуглець,
трихлористий фосфор, фтористий водень та. ін.

У наслідок стихійних лих (наприклад, під час землетрусу , пожежі чи
залізничної катастрофи) чи при аварії на виробництві, можливі виливи
(викиди) СДОР і пов’язані з ними зараження місцевості і повітря. При
цьому не виключені ураження людей, що знаходяться у районах виливу
(викиду) СДОР.

Після виявлення викиду в атмосферу СДОР чи розливу її по території слід
негайно сповістити всіх, хто може опинитися у небезпечній зоні,
включаючи і житловий сектор, який межує з об’єктом.

Робітники і службовці, а у деяких випадках і жителі прилеглих районів на
випадок аварії повинні бути забезпечені промисловими фільтруючими
протигазами, призначеними для захисту від даного виду СДОР.

Робота по ліквідації аварії у першу чергу спрямована на те, щоб
припинити розповсюдження отруйної речовини в атмосферу і розтікання її
по місцевості. Для цього потрібно відключити ушкоджену ділянку перекрити
крани і інші запірні пристрої. На розриви, що утворилися у ємностях і
трубопроводах, накласти пластирі, муфти, у необхідних випадках забити
пробки із дерева чи металу, перекачати СДОР з ушкоджених ємностей у
справні. Крім того, для збору отруйних речовин необхідно відкопати рови
і канави.

Розвідники, як тільки виявлять зараження, визначають концентрацію СДОР ,
уточнюють зони небезпечного і надзвичайно небезпечного зараження,
позначують їх межу, встановлюють шляхи підходу, характер і масштаби
руйнувань, стан людей і обладнання. Район, де відбулася аварія
обов’язково оточується, посторонні не допускаються.

Органи ЦО у цей час повинні уважно стежити за метеорологічною
обстановкою. Напрямок вітру і температура повітря можуть змінюватись, і
це відіб’ється на характері і напрямку розповсюдження отруйних парів.

Не менш важливою турботою при ліквідації зараження є дегазація зараженої
території, споруд і устаткування. Як речовини для дегазації можуть бути
використані, наприклад, хлор, гашене вапно, лужні відходи промисловості.
Застосовують їх найчастіше у вигляді розчинів або кашиці.

Усі хто приймає участь у ліквідації аварії, забезпечуються промисловими
чи ізолюючими протигазами, захисним одягом, індивідуальними
протихімічними пакетами, медичними засобами.

У зонах можливих затоплень на місцевості слід додержуватись
встановленого порядку, зайняти підвищені місця. При рятувальних роботах
необхідно виявляти витримку і самовладання, суворо дотримуватись вимог
рятувальників. Не можна переповнювати рятувальні засоби (катери, човни,
плоти ), оскільки це загрожує безпеці рятувальників і врятованих.
Потрапивши у воду, слід скинути із себе важкий одяг і взуття, відшукати
поблизу плаваючі чи підвищені над водою предмети, скористатися ними до
отримання допомоги.

У випадку одержання сигналу сповіщення населення про наближення селевого
потоку чи зсуву, а також при перших ознаках їх появи, треба якомога
швидше залишити приміщення попередити про небезпеку оточуючих і вийти у
безпечне місце. Залишаючи приміщення, слід загасити печі, перекрити
газові крани, вимкнути світло і електроприлади. Це допоможе відвернути
виникненні пожежі. Селеві потоки і зсуви являють серйозну небезпеку при
їх раптовій появі. У цьому випадку страшнішим за все є паніка.

У випадку захоплення когось потоком селю, треба надати потерпілому
допомогу усіма наявними засобами . Такими засобами можуть бути жердини,
канати чи мотузки, що подають рятівники. Виводити врятованих з потоку
треба у напрямку потоку із поступовим наближенням до краю.

На кожній ділянці аварійних робіт виставляється охорона і
спостерігачі, а біля небезпечних місць встановлюється огорожа і
вивішуються плакати з попередженнями про небезпеку.

Література

Бедрій Я.І., Джигирей В.С., Кидисюк А.І. та ін. Безпека життєдіяльності
– Львів, Афіша, 1999.

Васильчук М.В., Медвідь М.К., Сачков Л.С., Збірник нормативних
документів з безпеки життєдіяльності. Київ – 2000.

Даценко І.І. Гігієна та екологія людини – Львів, Афіша, 2000.

Депутат О.П., Коваленко І.В., Мужик І.С. Цивільна оборона, Львів,
Афіша, 2000.

Джигирей В.С., Жидецький В.Ц., Безпека життєдіяльності – Львів, Афіша,
2000.

Дубицький А.Е. Медицина катастроф М. 1994.

Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності.
Навчальний посібник, Київ «Каравела» 2001, Львів, Новий світ, 2000.

Жидецький В.Ц., Джигирей В.С. Основи охорони праці – Львів, Афіша, 2000.

Заплатинський В.М. Безпека життєдіяльності – Київ, КДТЕУ, 1997.

Захарченко М.В. Безпека життєдіяльності – Львів, За вільну Україну,
1997.

Збірник документів з питань безпеки життєдіяльності в системі освіти –
Львів, 1997.

Катренко Л.А., Пістун І.П. Охорона праці в галузі освіти, Суми.
Університецька книга, 2000.

Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини – Львів, Банківський коледж,
1999.

Лозниця В.С. Психологія та педагогіка – Київ, ЕксОб, 2000.

Методичний посібник з цивільної оборони і надзвичайних ситуацій, Київ,
1997.

Миценко І.М. Забезпечення життєдіяльності людини в навколишньому
середовищі – Кіровоград, 1998.

Похожие записи