Реферат на тему

Безпека життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій

План

1. Організація ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій

2. Загальні правила виживання та особистої безпеки у разі виникнення
надзвичайних ситуацій

3. Принципи, способи та засоби захисту населення в умовах надзвичайних
ситуаціях

Література

1. Організація ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій

Для організації робіт щодо ліквідації наслідків аварій, катастроф,
стихійних лих утворюються Державні комісії з надзвичайних ситуацій —
ДКНС. ДКНС діють при Кабінеті міністрів країни, в областях, містах,
регіонах як на постійній основі, так і у випадку виникнення НС. До їх
функцій входить забезпечення постійної готовності до дій
аварійно-рятівних служб, контроль за розробкою та реалізацією заходів з
попередження можливих аварій і катастроф. Усі завдання з ліквідації НС
виконуються по черзі у максимально короткі строки.

У першу чергу вирішуються завдання щодо термінового захисту населення,
запобігання розвитку чи зменшення впливу НС і завдання з підготовки та
виконання рятувальних та інших невідкладних робіт. 3 цією метою
виконуються:

сповіщення населення про небезпеку чи загрозу небезпеки;

евакуація людей та тварин із небезпечних зон, використання засобів
профілактики захворювань, травматизму, надання медичної та іншої
допомоги;

локалізація аварій, зупинка чи зміна технологічного процесу,
попередження і гасіння пожеж;

приведення в готовність органів управління, сил і засобів для
рятувальних робіт, ведення розвідки в осередках ураження, оцінка
ситуації, що склалася.

Рятувальні та інші невідкладні роботи починаються одразу ж у міру
готовності сил та засобів для їх проведення, ведуться безперервно з
необхідною заміною рятівників і ліквідаторів при дотриманні техніки
безпеки та заходів перестороги.

Наступними, вирішуються завдання щодо забезпечення життєдіяльності
населення в районах, що постраждали внаслідок аварії, катастрофи чи
стихійного лиха.

Проводиться відновлення зруйнованого житла, спорудження тимчасових
будівель (намети, землянки, навіси тощо), відновлення енерго- та
водозабезпечення, ліній зв’язку, об’єктів комунального обслуговування.
Також здійснюються санітарне очищення осередку ураження, забезпечення
людей продуктами харчування, предметами першої необхідності та ін.
Одночасно розпочинаються роботи з відновлення функціонування уражених
об’єктів.

Багато видів НС можна прогнозувати, що дає можливість завчасно
спланувати основні заходи з ліквідації їх наслідків. Проведення робіт за
підготовленим планом (відкорегованими згідно з реальною ситуацією)
дозволить значно прискорити ці роботи, зменшити масштаб наслідків
аварії, катастрофи.

Сутність рятувальних та інших невідкладних робіт — це усунення
безпосередньої загрози життю та здоров’ю людей, відновлення
життєзабезпечення населення, запобігання або значне зменшення
матеріальних збитків. Рятувальні та інші невідкладні роботи включають
також усунення пошкоджень, які заважають проведенню рятувальних робіт,
створення умов для наступного проведення відновлювальних робіт. РІНР
поділяють на рятувальні роботи і невідкладні роботи.

До рятувальних робіт відносяться:

розвідка маршруту руху сил, визначення обсягу та ступеня руйнувань,
розмірів зон зараження, швидкості і напрямку розповсюдження зараженої
хмари чи пожежі;

локалізація та гасіння пожеж на маршруті руху сил та ділянках робіт;

визначення об’єктів і населених пунктів, яким безпосередньо загрожує
небезпека;

визначення потрібного угрупування сил і засобів запобігання і
локалізації небезпеки;

пошук уражених та звільнення їх з-під завалів, пошкоджених та палаючих
будинків, із загазованих та задимлених приміщень;

розкриття завалених, захисних споруд та рятування з них людей;

надання потерпілим першої допомоги та евакуація їх (при необхідності) у
лікувальні заклади;

вивіз або вивід населення із небезпечних місць у безпечні райони;

організація комендантської служби, охорона матеріальних цінностей і
громадського порядку;

відновлення життєздатності населених пунктів і об’єктів;

пошук, розпізнавання і поховання загиблих;

санітарна обробка уражених;

знезараження одягу, взуття, засобів індивідуального захисту, територій,
споруд, а також техніки;

соціально-психологічна реабілітація населення.

До невідкладних робіт відносяться:

прокладання колонних шляхів та улаштування проїздів (проходів) у завалах
та на зараженій території;

локалізація аварій на водопровідних, енергетичних, газових і
технологічних мережах;

ремонт та тимчасове відновлення роботи комунально-енергетичних систем і
мереж зв’язку для забезпечення рятувальних робіт;

зміцнення або руйнування конструкцій, які загрожують обвалом і
безпечному веденню робіт;

Рятувальні та інші невідкладні роботи здійснюються у три етапи. На
першому етапі вирішуються завдання:

щодо екстреного захисту населення;

з запобігання розвитку чи зменшення впливу наслідків;

з підготовки до виконання РІНР.

Основними заходами щодо екстреного захисту населення є:

оповіщення про небезпеку;

використання засобів захисту;

додержання режимів поведінки;

евакуація з небезпечних у безпечні райони;

здійснення санітарно-гігієнічної, протиепідемічної профілактики і
надання медичної допомоги;

локалізація аварій;

зупинка чи зміна технологічного процесу виробництва;

попередження (запобігання) і гасіння пожеж

На другому етапі проводяться:

пошук потерпілих;

витягання потерпілих з-під завалів, з палаючих будинків, пошкоджених
транспортних засобів;

евакуація людей із зони лиха. аварії, осередку ураження;

надання медичної допомоги;

санітарна обробка людей;

знезараження одягу, майна, техніки, території;

проведення інших невідкладних робіт, що сприяють і забезпечують
здійснення рятувальних робіт.

Для ліквідації наслідків хімічного зараження та проведення рятувальних
робіт у першу чергу залучаються санітарні дружини, зведені загони
(команди, групи), команди (групи) знезараження, формування механізації.
Спочатку в осередок вводяться санітарні дружини, формування
радіаційного і хімічного захисту, охорони громадського порядку та ін.

Особовий склад формувань забезпечується засобами індивідуального
захисту, антидотами, індивідуальними протихімічними пакетами та
підготовляються до порядку дій в осередку ураження.

В осередку хімічного ураження, перш за все, надається допомога
потерпілим (ураженим), проводиться відбір за складністю поранення та
організовується евакуація в медичні установи. Осередок ураження
оточується — здійснюється знезараження місцевості, транспорту, споруд, а
також санітарна обробка особового складу формувань і населення. В
першу чергу, надягаються протигази на уражених, їм надається перша
медична допомога, вводячи антидоти.

Формування знезаражування дегазують проїзд та переходи, територію,
споруди, техніку, чим забезпечують дії інших формувань, а також
виведення населення із осередку хімічного ураження.

Необхідно завжди пам’ятати, що при проведенні рятувальних робіт в
осередку хімічного ураження можливий застій зараження повітря в
підземних спорудах, приміщеннях, парках, закритих дворах, а також
розповсюдження його по трубопроводах та тунелях. Тому після завершення
рятувальних робіт або заміни формувань направляються на пункти
спеціальної обробки. Пункти спеціальної обробки розгортаються на
незараженій території (місцевості) та поблизу маршрутів виходу формувань
і населення.

2. Загальні правила виживання та особистої безпеки у разі виникнення
надзвичайних ситуацій

Під надзвичайними ситуаціями розуміється стихійне лихо, виробнича
аварія, екологічна катастрофа, соціально-політичні конфлікти. Але якщо
діям в умовах природних чи техногенних екстремальних ситуацій присвячено
досить багато наукових розробок, положень, інструкцій, нормативів, то
проблема поведінки особи в умовах соціально-політичних та
державно-управлінських конфліктів, що в сучасних умовах стає
актуальнішою, розкрита недостатньо. За невизначеністю ситуації, рівнем
ризику, психічною нестійкістю, з такими екстремальними ситуаціями, як
землетрус, паводок чи цунамі, необхідно порівнювати мітинги,
демонстрації та введення надзвичайного стану.

До основних особливостей масових демонстрацій та мітингів належать
наступні:

— крайній популізм — простота лозунгів, вимог, рішень;

— обов’язкова наявність так званих дій, які об’єднують (згуртовують)
людей, перетворюючи їх у масу, натовп (організатори використовують
наступні прийоми: колективне покачування, взявшись за руки, скандування
коротких лозунгів, загальний спів, підстрибування, оплески);

— практично повне відключення аналізаторських функцій психіки окремої
людини, обов’язкова атмосфера сьогоднішньої перемоги, під якою
розуміється сам факт проведення мітингу, спільне подолання певних
перепон тощо;

— різке зростання полярних емоційних оцінок і реакцій: від яскраво
вираженої ненависті до «чужих» ідей і людей, до некритичної любові до
«своїх».

Збираючись на мітинг, необхідно знати, чи санкціонований він. Якщо
мітинг заборонений, то це екстремальна ситуація з самого початку. Але
навіть коли мітинг санкціонований, необхідно виконувати деякі правила
безпеки, які державні службовці повинні знати, зокрема:

— залишити дітей вдома;

— взяти з собою посвідчення особи;

— застебнути на одязі усі ґудзики;- обійтися без краватки, кашне, сумки;

— не брати з собою колючих чи ріжучих предметів, скляного посуду;

— без крайньої необхідності не брати плакати на жердинах чи палицях (їх
можуть використати як зброю і як зброю можуть кваліфікувати працівники
правоохоронних органів);

— зняти з одягу різні знаки і символіку;

— якщо ви не журналіст, то краще обійтися без фотоапарата чи камери.

На мітингу необхідно постійно прогнозувати події. Це основний інструмент
безпеки. Так, дуже важливо постійно спостерігати за станом людського
натовпу, становищем на флангах, маневрами сил охорони порядку. Під час
мітингу триматися подалі від міліції. На неї часто спрямовується
невдоволення натовпу, що підтверджують пляшки, каміння, палиці, які
кидають учасники мітингу (демонстрації). Звичайно, не менш небезпечні і
зворотні дії.

При цьому необхідно скласти карту мітингу (вигляд зверху), чітко
зафіксувати можливі шляхи відходу та екстреного порятунку через двері,
провулки, під’їзди (найбільш небезпечні місця: скляні вітрини, бар’єри,
залізні огорожі, мости, підземні тунелі).

Не потрібно наближатися до агресивно налаштованих груп, стояти біля
контейнерів зі сміттям, картонних коробок, дитячих колясок без
господаря, наступати на кульки чи пакети. Невідомо, що в них лежить і
коли підірветься.

Якщо міліція розпочала операцію з розсіювання натовпу або виникла
сутичка з хуліганами, не потрібно втрачати спокою і контролю над собою.
Головне — не робити різких рухів, не кричати і не бігти. Усім своїм
виглядом необхідно демонструвати миролюбство.

Під час розсіювання натовпу можлива панічна втеча, характерними рисами
якої є:

— завжди спрямована від небезпеки;

— люди не намагаються будь-яким чином вплинути на хід подій;

— напрямок втечі ніколи не буває випадковим: людина біжить або відомою
дорогою, або рухається в масі тих, які біжать;- за своїм характером
панічна втеча є асоціальним явищем, у цей момент мати може покинути
дитину, чоловік — дружину, люди раптово стають джерелом небезпеки один
для одного;

— людина, охоплена панікою, часто перебільшує реальну небезпеку, щиро
вірить, що стан вкрай небезпечний (панічна втеча припиняється, коли
людина думає, що знаходиться поза небезпечною зоною);

— людина, охоплена панікою, погано усвідомлює, але її думки не є
нерозумними (проблема скоріше в тому, що вона не шукає альтернативних
рішень і не бачить деталей свого рішення, інколи — головних, як у
типовому для пожеж випадку: стрибок із смертельно високої висоти).

Зупинити натовп, який деякі дослідники вважають особливим біологічним
організмом, що діє за своїми законами, може або диво, або могутній
«емоціональний тормоз» (стрес). В останньому випадку це розстріл
панікерів, категоричні команди сильної вольової людини, яку натовп добре
знає і якій довіряє.

Найкращий спосіб уціліти в натовпі — обійти його, а коли це неможливо —
у будь-якому випадку не йти проти нього. Якщо ж натовп втягнув у себе,
необхідно остерігатися як його країв, так і середини, уникаючи всього,
що не рухається. Головне — не впасти, а якщо впали, то необхідно закрити
голову руками, підтягти під себе ноги і ривком негайно вставати.

Введення надзвичайного стану. На час введення надзвичайного стану
можуть, як правило, встановлюватися наступні обмеження:

— особливий режим виїзду та в’їзду;

— обмеження свободи пересування територією, на якій введено надзвичайний
стан;

— посилення охорони громадського порядку та об’єктів, які забезпечують
життєдіяльність населення;

— заборона мітингів, вуличних демонстрацій, зборів, страйків, інших
масових заходів;

— обмеження руху транспортних засобів.

Крім того, можуть вводитися й додаткові обмеження:

— комендантська година, тобто заборона знаходитися на вулицях та в інших
громадських місцях без спеціально виданих перепусток та документів, які
засвідчують особу, в установлені години;

— обмеження свободи друку та інших засобів масової інформації шляхом
введення попередньої цензури; при цьому можливий тимчасовий арешт
друкованої продукції до скасування надзвичайного стану, а також
тимчасове вилучення звукопідсилюючої апаратури та розмножувальної
техніки;

— призупинення, після відповідного попередження, діяльності політичних
партій та масових рухів;

— перевірка документів у місцях скупчення громадян, а у виняткових
випадках — при отриманні даних про наявність у них зброї;

— особистий огляд речей, житла та транспортних засобів;

— обмеження або заборона продажу зброї, отруйних речовин, спиртних
напоїв (допускається тимчасове вилучення у громадян вогнепальної та
холодної зброї, боєприпасів, отруйних і вибухових речовин, а у
підприємств, закладів та організацій — навчальної воєнної техніки і
радіоактивних речовин).

)X*+o+¦,t-?-&.h.O. /oooooooooooooooooooooooooooo

n0poooooooooooooooooooooooooooo

Особливий режим управління з державних причин вводиться в ніч із суботи
на неділю або з неділі на понеділок (після стихійного лиха — залежно від
обставин). Вранці на перехрестях і площах з’являються військові патрулі
та бойова техніка.

Під охорону армії беруться найбільш значимі заклади: вокзали,
телестудії, банки, редакції газет тощо. Під контролем буде телефонний та
поштовий зв’язок (зокрема, можуть відключатися автоматичні міжнародні
лінії). Можливе припинення виходу більшості газет. На особливий режим із
змінами в програмах передач буде переведене радіомовлення та
телебачення.

У перші дні під контролем армії різко впаде злочинність. Робота торгівлі
збережеться на попередньому рівні. Можливе покращення роботи транспорту,
на вулицях стане вільніше. В особливому режимі можуть працювати
фінансові установи, так що рахунки в банках будуть заблоковані. Скоріше
за все, заняття у школах та вузах будуть відмінені. Необхідно продумати,
з ким залишаться діти. Особливо це стосується працівників системи
зв’язку, транспорту, постачання, виробничий режим яких може стати значно
жорсткішим. Необхідно завжди мати при собі документи, так як при
порушенні комендантської години громадяни без документів затримуються на
строк до трьох діб.

Щоб правильно орієнтуватися в ситуації, при появі військ необхідно
налаштуватися на місцеву радіостанцію або включити телевізор. Можна
зв’язатися зі своєю установою чи закладом, щоб з’ясувати, чи немає змін
у режимі роботи, а коли ви на роботі — із сім’єю, щоб узгодити свої дії.
При цьому серед оптимальних варіантів захисту сім’ї — від’їзд на дачу.
Під час евакуації при собі необхідно мати документи (і саме в кишені, а
не сумці чи машині), трохи продуктів і найнеобхідніші речі. Цінності
брати не рекомендується, їх краще сховати в надійному місці. Можливі
пограбування квартир, але досвід свідчить, що вони розпочинаються не
раніше ніж через 2-3 дні після початку бойових дій.

Побачивши па вулиці зелену чи закамуфльовану воєнну техніку, водій
будь-якого транспортного засобу повинен пам’ятати, що головною вулицею є
та, якою їде ця техніка. Механік-водій бачить дорогу не через вітрове
скло, а через триплекси, і пішохода чи навіть автомашину, які
знаходяться занадто близько від танка, може і не помітити. До того ж він
не чує окриків, сигналів автомобілів чи міліцейських свистків, а всю
інформацію отримує від командирів тільки по радіо. На перехресті
головним є військовий регулювальник.

Вищевикладене — тільки орієнтовний алгоритм дій. Усі надзвичайні
ситуації — надзвичайні по-своєму. Але необхідно бути дуже обачливим та
обережним, оскільки дії міліції і військових ведуться відповідно до
чинного законодавства про введення надзвичайного стану, який передбачає
обмеження прав і свобод громадян, а також установ, підприємств та
організацій.

3. Принципи, способи та засоби захисту населення в умовах надзвичайних
ситуаціях

Щорічно в різних країнах світу, у різних галузях діяльності людини
трапляються мільйони нещасних випадків, сотні тисяч з яких закінчуються
трагічно. Страждають люди всіх професій на виробництві, в побуті, в
армії, на транспорті. Країни зазнають великих збитків від аварій,
катастроф, стихійних лих, пожеж які призводять до загибелі людей. В
Україні найважливіші функції безпеки життєдіяльності людини затверджено
Указом Президента України від 28 жовтня 1996 року, передано в
компетенцію Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах
захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи. Ці функції
спрямовані на захист населення від наслідків стихійних лих, аварій та
катастроф, а також від можливого застосування ворогом сучасних засобів
ураження (особливо від зброї масового ураження). Захист населення — це
комплекс заходів, спрямованих на попередження негативного впливу
наслідків надзвичайних ситуацій чи максимального послаблення ступеня їх
негативного впливу.

Основні принципи щодо захисту населення:

Захист населення планується і здійснюється диференційовано, залежно від
економічного та природного характеру його розселення, виду і ступеня
небезпеки можливих надзвичайних ситуацій;

Усі заходи щодо життєзабезпечення населення готуються заздалегідь і
здійснюються на підставі законів держави.

При захисті населення використовуються усі наявні засоби захисту
(захисні споруди, індивідуальні засоби захисту, евакуацію із небезпечних
районів та інше).

Громадяни повинні знати основні свої обов’язки щодо безпеки
життєдіяльності, дотримуватися установлених правил поведінки під час
надзвичайних ситуацій.

Основні заходи щодо забезпечення захисту населення в надзвичайних
ситуаціях:

1.Повідомлення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій
та постійне його інформування про наявну обстановку.

2.Навчания населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту
і діяти у надзвичайних ситуаціях.

3.Укриття людей у сховищах, медичний, радіаційний та хімічний захист,
евакуація населення з небезпечних районів.

4.Спостереження та контроль за ураженістю навколишнього середовища,
продуктів харчування та води радіоактивними, отруйними, сильнодіючими
отруйними речовинами та біологічними препаратами.

5.Організація і проведення рятувальних та інших робіт у районах лиха й
осередках ураження.

Засоби індивідуального захисту поділяються на засоби індивідуального
захисту органів дихання та індивідуального захисту шкіри.

За принципом захисної дії засоби індивідуального захисту органів дихання
поділяються на фільтруючі та ізолюючі.

До засобів індивідуального захисту органів дихання фільтруючого типу
відносяться фільтруючі протигази ГП-5, ГП-7, респіратори, ватномарлеві
пов’язки.

Фільтруючі протигази призначені для захисту органів дихання, очей та
обличчя від отруйних і радіоактивних речовин та бактеріальних засобів.

Принцип дії фільтруючого протигаза грунтується на ізоляції органів
дихання від забрудненого навколишнього середовища й очищення вдихнутого
повітря від токсичних аерозолів і парів у фільтруючо-поглинаючій
системі.

Респіратори використовуються для захисту органів дихання від
радіоактивного пилу (Р-2), від парів і газів на виробництві із СДОР
(РПГ-67, РУ-60, РУ-60МУ).

Ізолюючі засоби індивідуального захисту органів дихання призначені для
захисту органів дихання, обличчя та очей від шкідливих речовин у повітрі
в умовах ізоляції органів дихання від навколишнього середовища.

Принцип дії протигазу заснований на виділенні кисню із хімічних речовин
при поглинанні вуглекислого газу і вологи, які видихає людина, тобто
перетворенні СО2 на О2.

Засоби захисту шкіри призначенні для захисту тіла людини в умовах
зараження місцевості СДОР, отруйними та радіоактивними речовинами та
біологічними засобами. Вони також використовуються при здійсненні
дегазаційних, дезінфекційних і дезактиваційних робіт. До засобів захисту
шкіри відносяться:

— загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК);

— легкий захисний костюм (Л-1);

— інші засоби.

Одним із основних засобів захисту населення у надзвичайних обставинах
мирного та воєнного часу є укриття людей у захисних спорудах,
розташованих за місцем проживання, роботи та навчання. Захисні споруди
залежно від захисних властивостей розподіляються на:

— сховища;

— протирадіаційні укриття (ПРУ);

— простіші укриття.

Сховищами називаються інженерні споруди герметичного зразка, які
забезпечують надійний захист людей від уражаючих факторів ядерного
вибуху, отруйних та сильнодіючих отруйних речовин (ОР, СДОР),
бактеріальних засобів (БЗ), а також високих температур і обвалень
будівель.

За місцем розташування сховища можуть бути вбудованими під будинками (у
підвалах), побудованими поза будинками. У мирний час їх використовують
під господарські приміщення.

Протирадіаційні приміщення (ПРУ) призначені для захисту людей від
зовнішнього гама-випромінювання та безпосереднього попадання
радіоактивного пилу в органи дихання .людини, на шкіру та одяг, а також
світлового випромінювання ядерного вибуху. При належній міцності
конструкцій ПРУ в стані часткового захистити від дії ударної хвилі та
уламків зруйнованих будинків.

Найпростіші укриття-щілини викопують на глибину до 180-200 см,
шириною 100-120 см, по дну — 80 см, із входом під кутом 90 град. до
повздовжньої осі. Щілина може бути відкритого або перекритого типу.

Як діяти за сигналами цивільної оборони при аварії на атомній станції

Почувши звуки сирен і гудків, ввімкнути радіоточку, радіо- і телевізійні
приймачі. Почувши оповіщення, укритися у захисній споруді, підвалі або у
будівлі, де застав сигнал. У будівлі зачинити вікна, двері, вентиляційні
отвори, загерметизувати кімнату (квартиру), створити триденний запас
води. Прийняти препарат йодистого калію: дорослі і діти від 2 років і
старші – 1 таблетку – 0,125 г, діти до 2 років – 1/3 таблетки, запиваючи
чаєм, водою. При відсутності таблеток приймати 5%-ну настойку йоду: для
дітей, старших за 2 роки – 1-2 каплі на 100 г молока (поживної суміші) 3
рази в день. Надягти марлеву пов’язку, по можливості знаходитись подалі
від вікон і зовнішніх стін. Свійських тварин загнати у приміщення для
тварин. Здійснити герметизацію джерел водопостачання і кормів.

Одержавши повідомлення про евакуацію, зібрати необхідний запас
продуктів, що не псуються, на 2-3 доби, медикаменти, 5%-ну настойку
йоду, одяг, взуття, речі туалету, постільну білизну, документи, найбільш
цінні речі і гроші (загальна вага речей на одну людину не повинна
перевищувати 50 кг).

Упакувати все у поліетиленові мішки, чекати підходу автотранспорту. З
підходом автотранспорту або на призначений час у квартирі необхідно
відключити газ, воду, електроприлади і т. п., натягти плащ з капішоном,
панчохи, рукавички, узяти речі і змінне взуття, закрити квартиру (дім) і
прямувати до місця посадки.

При аварії на хімічно небезпечному об’єкті

Почувши звуки сирен і гудків, ввімкнути радіоточку, радіо- і телевізійні
приймачі. Прослухавши повідомлення, виконати отримані рекомендації.
Опинившись у хімічному вогнищі, потрібно швидко вийти із нього по
вказівці працівників цивільної оборони або самостійно в бік,
перпендикулярний напрямку вітру.

При знаходженні у приміщенні здійснити його герметизацію. Надягнути
засоби індивідуального захисту. Залишити нижні поверхи будівель і йти до
підвищених місць, що розташовані над територією. Надати допомогу старим
і хворим особам. Повідомити сусідів про отримані відомості.

Епідемії, епізотії і епіфітотії

Епідемії — це масове поширеній інфекційних захворювань серед людей на
значній території.

Епізотії — це значне поширення хвороб тварин, що перевищує рівень
захворювання в даному регіоні.

Важливою умовою захисту людей від епідемій є ефективні
санітарно-епідемічні заходи, що спрямовані на зниження інфекційних
захворювань і ліквідацію небезпечних хвороб.

Велике значення має раннє діагностування інфекційних хвороб тифу,
дизентерії, кіру, поліомієліту, сибірської виразки, малярії, сапу, ящура
та ін. Такі захворювання, як чума, холера, жовта пропасниця, віспа,
підлягають спеціальному обліку.

Для того, щоб ефективно захистити населення в період епідемії, треба
мати необхідні засоби колективного та індивідуального захисту (вакцини,
сироватки, бактеріограф, антибіотики), а також провести роботи по
захисту води та їжі

Зона епідемічного зараження включає район виникнення епідемії і район
поширення, а також характеризується довжиною, глибиною і площею.
Територія, в межах, якої виникли масові ураження людей та
сільськогосподарських тварин, називається осередком біологічного
ураження.

Для попередження поширення інфекції в осередку ураження встановлюється
карантин. В районах, прилеглих до осередку біологічного ураження,
вводиться режим обсервації.

Карантин — це система протиепідемічних і режимних заходів, що спрямовані
на повну ізоляцію осередка і ліквідацію в ньому інфекційних захворювань.
На зовнішніх кордонах карантинного району встановлюється охорона,
регулюється рух. Забороняється вихід людей, вивіз речей та продуктів
харчування. Вхід в район карантину дозволяється спеціальним формуванням
і медичному персоналу.

Обсервація передбачає проведення ізоляційних лікувально-профілактичних
заходів, що спрямовані на припинення розповсюдження інфекційних
захворювань. До режимних заходів в районі обсервації відносяться:
максимальне обмеження в’їзду і виїзду; заборона вивозу речей, які не
пройшли знезаражування; посилення медичного контролю за продуктами
харчування і водою, зменшення руху по зараженій території і інші заходи.

В зонах епідемій з самого початку їх виникнення проводяться заходи по
знезаражуванню (дезинфекції), а також знищенню комах і гризунів
(дезинсекція і дератизація).

Епіфітотії — масштабні захворювання рослин, що призводять до втрати 50 і
більше відсотків врожаю. Сьогодні самими імовірними і потенційно
небезпечними інфекціями, що ведуть до корозії зернових культур,
являються фузаріоз колоса, бура іржа, мучниста роса;

Література

Бедрій Я.І., Джигирей В.С., Кидисюк А.І. та ін. Безпека життєдіяльності
– Львів, Афіша, 1999.

Васильчук М.В., Медвідь М.К., Сачков Л.С., Збірник нормативних
документів з безпеки життєдіяльності. Київ – 2000.

Даценко І.І. Гігієна та екологія людини – Львів, Афіша, 2000.

Депутат О.П., Коваленко І.В., Мужик І.С. Цивільна оборона, Львів,
Афіша, 2000.

Джигирей В.С., Жидецький В.Ц., Безпека життєдіяльності – Львів, Афіша,
2000.

Дубицький А.Е. Медицина катастроф М. 1994.

Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності.
Навчальний посібник, Київ «Каравела» 2001, Львів, Новий світ, 2000.

Жидецький В.Ц., Джигирей В.С. Основи охорони праці – Львів, Афіша, 2000.

Заплатинський В.М. Безпека життєдіяльності – Київ, КДТЕУ, 1997.

Захарченко М.В. Безпека життєдіяльності – Львів, За вільну Україну,
1997.

Збірник документів з питань безпеки життєдіяльності в системі освіти –
Львів, 1997.

Катренко Л.А., Пістун І.П. Охорона праці в галузі освіти, Суми.
Університецька книга, 2000.

Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини – Львів, Банківський коледж,
1999.

Лозниця В.С. Психологія та педагогіка – Київ, ЕксОб, 2000.

Методичний посібник з цивільної оборони і надзвичайних ситуацій, Київ,
1997.

Миценко І.М. Забезпечення життєдіяльності людини в навколишньому
середовищі – Кіровоград, 1998.

Похожие записи