.

Аксіома про потенційну небезпеку. Класифікація небезпек (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1234 30968
Скачать документ

Реферат на тему:

Аксіома про потенційну небезпеку. Класифікація небезпек

Виходячи з основних задач, головним об’єктом вивчення БЖД є потенційна
і реальна небезпека, під якою розуміють явища, процеси, об’єкти, здатні
у визначених умовах негативно впливати на природні процеси, що
протікають у біосфері і завдавати шкоду здоров’ю людини безпосередньо чи
побічно.

Кожний об’єкт матеріального світу, що містить енергетичні, хімічні чи
біологічні активні компоненти характеризується тим чи іншим ступенем
небезпеки. Таким чином, ця характеристика є невід’ємною формою їхнього
існування. Виходячи з цього, формується аксіома про потенційну
небезпеку:

Потенційна небезпека є універсальною властивістю процесу взаємодії
людини із середовищем існування на всіх стадіях життєвого циклу.

Аксіома про потенційну небезпеку визначає, що всі дії людини й усі
компоненти середовища існування (насамперед технічні і технологічні)
крім позитивних властивостей і результатів мають здатність генерувати
негативні фактори. Причому, будь-яка нова позитивна дія чи результат
предметної діяльності людини неминуче супроводжується виникненням нової
потенційної небезпеки чи групи небезпек.

Справедливість аксіоми потенційної небезпеки підтверджена аналізом
системи «людина – середовище існування» на всіх етапах її розвитку. Так,
на ранніх стадіях розвитку, при відсутності технічних засобів людина
відчувала значний вплив небезпек природного походження (підвищена,
знижена температура повітря; атмосферні опади, землетруси, контакти з
дикими тваринами і т.п.).

У процесі розвитку системи «людина – середовище існування» до природних
небезпек додалися численні небезпеки техногенного походження – вібрація,
шум, електромагнітні поля, висока напруга в електричній мережі,
збільшення концентрації шкідливих речовин у повітрі, воді, ґрунті і т.п.

Виходячи з того факту, що природа походження небезпек, шкідливий чи
небезпечний вплив, який вони наносять, рівень їх локалізації і ряд інших
їхніх характеристик відрізняються значною розмаїтістю, у безпеці
життєдіяльності розроблений ряд відповідних класифікацій.

Метою цих класифікацій є забезпечення системного підходу до визначення
ступеня негативного впливу конкретної потенційної чи реальної небезпеки
на людину і біосферу. Класифікація небезпек розроблена на основі
положень таксономії.

Таксономія це наука про класифікацію і систематизацію явищ, процесів,
об’єктів. Так як небезпека являє собою в більшості випадків комплексне
явище, яке найчастіше має складну ієрархічну структуру, що має багато
ознак, таксономування їх виконує важливу роль в організації наукового
знання в області безпеки життєдіяльності і тим самим дозволяє розкрити
природу небезпеки.

По природі походження небезпеки класифікуються на природні, антропогенні
й антропогенно-природні.

По природі дії небезпеки підрозділяються на наступні основні групи:
фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні.

До фізичних небезпек відносяться: шум, вібрація, електромагнітні й
іонізуючі випромінювання, параметри мікроклімату (температура, відносна
вологість повітря, рухливість повітря), атмосферний тиск, рівень
освітленості, запиленість, загазованість повітря, і т.д.

До хімічних небезпек відносяться: отрутні, токсичні речовини у різних
фазових станах (газоподібному, рідкому чи твердому).

Біологічні небезпеки – це небезпечні і шкідливі мікро- і
макроорганізми, продукти їхньої життєдіяльності і життєдіяльності людей.

Психофізіологічні – статичні і динамічні перевантаження, розумова
перенапруга, одноманітність праці, емоційні стреси.

Наступною класифікацією небезпек є поділ за часом прояву негативних
наслідків після реалізації небезпеки. Такий підхід дозволяє виділити їх
у дві наступні групи: імпульсні та кумулятивні.

Під імпульсними небезпеками маються на увазі такі, негативний вплив яких
на людину і середовище існування виявляється безпосередньо після
реалізації небезпеки. Рівень негативних наслідків таких небезпек
знижується з плином часу.

Кумулятивні небезпеки характеризуються підвищенням рівня небезпеки в
плині деякого періоду часу після їхньої реалізації.

Небезпеки класифікуються так само за рівнем локалізації. У цьому плані
вони підрозділяються на зв’язані з літосферою, гідросферою, атмосферою,
космосом та комплексні.

По викликуваних наслідках небезпеки класифікуються на такі, котрі
викликають стомлення, захворювання, травми, летальні випадки.

По виду збитку, який наноситься небезпекою вони підрозділяються на
соціальні, технічні, екологічні і комплексні.

Небезпеки класифікуються також по сфері прояву: виробничі, військові,
шляхово-транспортні, побутові, спортивні.

За структурою небезпеки підрозділяються на прості і похідні, що
породжуються впливом простих.

По характеру впливу на людину небезпеки розділяються на активні і
пасивні.

До пасивних відносяться небезпеки, що активізуються за рахунок енергії
дій людини. До них відносяться гострі (колючі і що ріжуть) нерухомі
предмети та елементи; нерівності поверхні, по якій переміщається людина;
ухили, підйоми, незначне тертя між дотичними поверхнями, однією з яких є
частина тіла людини і т.п.

До активних небезпеками відносяться такі, котрі реалізуються в
результаті вивільнення потенційної енергії об’єктів предметної
діяльності людини в природних умовах чи в аварійних, нестандартних
ситуаціях.

o

oe

$

 

c

$

`„?

&

AПри рішенні задач забезпечення безпеки життєдіяльності основним етапом
є прогнозування потенційних і аналіз реальних небезпек, що дозволяє
оцінити передбачуваний рівень їхнього негативного впливу на людину і
навколишнє середовище. У цьому плані розрізняють апріорні й
апостеріорні ознаки небезпек.

До першої групи, – апріорних, відносяться ознаки, що зафіксовані і
вивчені на основі досвіду реалізованих небезпек. Такі ознаки
використовуються для рішення задач попередження і ліквідації наслідків у
випадку реалізації конкретної і відомої небезпеки.

Апостеріорні ознаки відносяться до потенційних невідомих чи невивчених
небезпек. Вони виявляються в період, що передує реалізації небезпек.
Унаслідок цього вони піддаються вивченню і класифікації в період
реалізації і постреалізаційний періоди. Після цього дані дають змогу
трансформувати апостеріорні ознаки небезпеки в клас апріорних.

Життєдіяльність людини безпосередньо зв’язана з біосферою Землі. Стан
біосфери, її екологічних систем, закономірність протікання енергетичних
і біохімічних процесів, тобто динамічна рівновага системи «людина –
середовище існування» залежить від рівня негативних природних і
антропогенних факторів.

Так, концентрація пилу і ступінь загазованості повітря, впливають на
інтенсивність припливу сонячної енергії до екологічних систем і механізм
фотосинтезу, круговорот хімічних елементів і речовин в екологічній і
біохімічній природних системах, що уразливі стосовно впливу таких
природних і антропогенних факторів. Зазнав негативного впливу і процес
круговороту води в природі в результаті глобальної зміни клімату на
Землі.

В результаті інтенсифікації науково-технічного розвитку суспільства слід
підкреслити зростання інтенсивності впливу негативних факторів на
біосферу Землі, що пов’язано з безупинним зростанням енергетичного рівня
антропогенних факторів, а також підвищення рівня природних факторів.

При чому слід зазначити, що підвищення рівня та інтенсивності природних
факторів, в основному, пов’язане з діяльністю людини, яка у глобальному
масштабі впливає на закономірність протікання природних процесів, які
регулюють життєдіяльність біосфери Землі. Цей тезис відноситься,
частково, до явища глобального підвищення температури повітря в
масштабах Землі, підвищення інтенсивності ультрафіолетової радіації, які
змінюють природні, сформовані у процесі еволюції закони розвитку
біосфери. Фізична суть цих явищ розглядається нижче.

Не поглиблюючись у подробиці формування цих змінних процесів зрозуміло,
що такі ґрунтовні зміни в характеристиках біосфери викликають адекватну
негативну реакцію організму людини. Це пов’язано з тим, що він не
пристосований до динаміки наявних змін характеристик біосфери. У зв’язку
з таким положенням фізико-хімічні, біологічні процеси, які протікають у
організмі людини підлягають підвищеному негативному зовнішньому впливу.
Це, логічно, викликає появу нових захворювань, які спостерігаються не
тільки у людини, але і в елементах біосфери – її флори та фауни.

Формування визначених вище негативних процесів пояснюється об’єктивною
реальністю еволюції людини і обґрунтовано також тим фактом, що
наприклад, активність діяльності природних процесів, які протікають у
ядрі Землі, у гідросфері, атмосфері та її літосфері, при абстрагуванні
від діяльності людини, в наявний період часу можна прийняти умовно
постійною.

Виходячи з вище викладеного можна зробити висновок, що вказані вище
глобальні зміни природних факторів викликані діяльністю людини. У
зв’язку з тим, що описані зміни характеристик навколишнього середовища
знаходяться на рівні інтенсивності природних процесів, логічно іх
віднести до групи антропогенно-природних негативних факторів.

Список літератури

Бакка М.Т., Мельничук А.С, Сівко В.К. Охорона і безпека життєдіяльності
людини: Конспект лекцій. – Житомир: Льонок, 1995.

Барабаш В.И., Шкрабак В.С. Психология безопасности труда. – С-Пб., 1996.

Безопасность жизнедеятельности; Учебник / Под ред. проф. Э.А.
Арустамова. 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Изд. дом «Дашков и К», 2000.

Безопасность жизнедеятельности. Уч. пособие / Под ред О.Н. Русака. –
ЛТА, С- Пб., 1996.

Белов С.В. Безопасность жизнедеятельности. М.: Высш. шк. 2001 г.

Безопасность труда в промышленности / К.Н. Ткачук, П.Я. Галушко, Р.В.
Сабарно и др. – К.: Техніка, 1982.

Безпека життєдіяльності / За ред. Я. Бедрія. – Львів: Афіша, 1998.

Джигирей В.С., Жидецький В.Ц. Безпека життєдіяльності. – Львів: Афіша,
1999.

Заплатинський В.М. Безпека життєдіяльності / Опорний конспект лекцій. –
К.: КДТЕУ, 1999. – 208 с.

Жидецький В.Ц., Джигірей В.С., Мельников О.В. Основи охорони праці. 2-ге
вид. стереотипне. – Львів: Афіша, 2000.

Заверуха Н. М. Безпека життєдіяльності. – К.: Комерційний коледж, 1998

Коржик Б.М. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності. Навч. посібник –
Харків, 1995. – 107 с.

Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини. Навчальний посібник. 2-е
видання. – Львів: Львівський банківський коледж; К.: Т-во Знання, КОО,
1999.

Пістун І.П. Безпека життєдільності: Навч. посібник. – Суми: Вид-во
«Університетська книга», 2000.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020