КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з БДЖ

1. Заходи підтримання безпеки в нормальних умовах

Одним з найважливіших завдань охорони праці є забезпечення таких умов
праці, які б вилучали можливість дії на працюючих різного роду
небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

Згідно зі статтею 153 Кодексу законів про працю, власник підприємства
зобов’язаний забезпечити належне технічне обладнання всіх робочих місць
і створювати на них умови праці відповідно до нормативних актів з
охорони праці.

Умови праці — це сукупність факторів виробничого середовища і
виробничого процесу, які впливають на здоров’я і працездатність людини
під час її професійної діяльності.

Працездатність — здатність людини до праці, яка визначається рівнем її
фізичних і психофізіологічних можливостей, а також станом здоров’я та
професійною підготовкою.

Безпека — відсутність неприпустимого ризику, що пов’язаний з можливістю
нанесення ушкодження.

Безпека праці — стан умов праці, за якого відсутній виробничий
травматизм.

Безпека умов праці — стан умов праці, за яких вплив на працюючого
небезпечних і шкідливих виробничих факторів взагалі відсутній або дія
шкідливих виробничих факторів не перевищує граничне допустимих рівнів.

Безпека виробничого процесу — здатність виробничого процесу відповідати
вимогам безпеки праці під час його проведення в умовах, встановлених
нормативно—технічною документацією.

Безпека виробничого устаткування — здатність устаткування зберігати
безпечний стан при виконанні заданих функцій у певних умовах протягом
встановленого часу.

Умови праці поділяються на 4 класи:

1 клас — оптимальні умови праці, за яких зберігається здоров’я працюючих
і працездатність підтримується на високому рівні протягом тривалого
часу;

2 клас — допустимі умови праці, за яких параметри факторів виробничого
середовища не перевищують встановлені гігієнічні нормативи;

3 клас — шкідливі умови праці, які характеризуються наявністю факторів
виробничого середовища і трудового процесу, рівні яких перевищують
гігієнічні нормативи і можуть мати негативний вплив на організм
працюючого; шкідливі умови праці поділяються на 4 ступені (за величиною
перевищення гігієнічних нормативів і виразності змін у організмі
працюючих);

4 клас — небезпечні (екстремальні) умови праці, що характеризуються
таким рівнем виробничих чинників, коли їхня дія протягом робочої зміни
створює великий ризик виникнення тяжких форм професійних захворювань,
отруєнь, загрозу для життя.

Нанесення травми людині на виробництві зумовлюється наявністю фізичних,
хімічних, біологічних та психофізіологічних небезпечних і шкідливих
виробничих чинників.

Фізичні небезпечні виробничі чинники — це рухомі машини, елементи
обладнання, вироби, матеріали, підвищена або знижена температура
поверхні обладнання чи матеріалів, небезпечна напруга електричної
мережі, енергія стиснутого газу, повітря тощо.

Хімічні небезпечні та шкідливі виробничі чинники — це дія на людину
їдких, токсичних та подразнюючих речовин. Хімічні небезпечні та шкідливі
виробничі фактори поділяються:

• за характером дії на організм людини (загальнотоксичні, подразнюючі,
канцерогенні, мутагенні);

• за способом проникнення до організму людини (через органи дихання,
через систему травлення, через шкірний покрив).

Біологічні небезпечні та шкідливі виробничі чинники — це біологічні
об’єкти, вплив яких на працюючих призводить до травми або захворювання
(бактерії, віруси, рослини, тварини).

Психофізіологічні небезпечні та шкідливі чинники — це фізичні та
нервово-психічні перевантаження.

Безпечність виробничих процесів досягається комплексом проектних та
організаційних рішень. Це — вибір технологічного процесу, робочих
операцій, черговості обслуговування обладнання тощо. Безпечність
виробничих процесів полягає у запобіганні впливу небезпечних і шкідливих
факторів на працюючих. Забезпечується це завдяки організаційним заходам
(навчання, інструктажі, виконання вимог інструкцій з охорони праці) та
технічним засобам безпеки.

Дія технічних засобів захисту повинна забезпечити безпеку працюючих від
початку робочого процесу до його закінчення і не має припинитися раніше
за дію небезпечного або шкідливого виробничого фактора.

Основними технічними засобами безпеки для запобігання виробничого
травматизму є огороджувальні та запобіжні пристрої, блокування,
профілактичні випробування машин.

Основні вимоги, що висуваються до технічних засобів безпеки — це
підвищення продуктивності праці, зниження небезпеки та шкідливості при
обслуговуванні обладнання та виконанні технологічних операцій,
надійність і міцність, зручність під час обслуговування устаткування та
засобів захисту, виконання вимог технічної естетики.

Важливу роль відіграє використання комплексної механізації,
автоматизації та дистанційного керування в тих випадках, коли дію
небезпечних і шкідливих виробничих факторів не можна усунути.

Безпечність виробничого устаткування досягається: правильним вибором
принципів дії, конструктивних схем, матеріалів, робочих процесів,
максимальним використанням засобів механізації, автоматизації,
дистанційного керування; врахуванням вимог до технічної документації з
монтажу, експлуатації, ремонту, транспортуванню і зберіганню.

З точки зору охорони праці основними вимогами до устаткування є
безпечність для здоров’я і життя людей, надійність і зручність під час
експлуатації. При проектуванні машин і механізмів обов’язково повинні
враховуватися ергономічні вимоги: розміщення механізмів керування на
робочому місці, зусилля для приведення в дію механізмів керування тощо.

При конструюванні устаткування частини, що обертаються, рухаються,
комунікації (трубопроводи, кабелі тощо) необхідно розміщувати у корпусі
машини, щоб вилучити можливість доступу до них працюючих. Устаткування
має відповідати вимогам електробезпеки і гарантувати захист працюючих
від ураження електричним струмом.

У конструкції устаткування повинні передбачатися вбудовані (місцеві)
відсмоктувачі, необхідні для видалення пожежо- і вибухонебезпечних
сумішей, небезпечних і шкідливих хімічних речовин, пилу тощо
безпосередньо з місця їх виникнення. Щоб уникнути шуму та вібрації або
знизити їх до регламентованих рівнів, необхідно застосовувати
звукопоглинаючі матеріали, кожухи тощо.

Механізми керування технологічним обладнанням повинні мати безпечні та
зручні форми і поверхню, встановлюватися у безпечному для працюючих
місці, приводитись у дію зусиллями, що встановлені відповідними нормами,
мати напис про призначення, інструкцію з експлуатації тощо.

При монтажі всі стаціонарні машини, верстати, апарати тощо мають бути
встановлені й закріплені таким чином, щоб вилучити можливість їхнього
зсуву під час роботи.

Під час експлуатації все технологічне устаткування має утримуватися у
справному стані й використовуватися лише за призначенням. Крім того,
необхідно усунути можливість випадкового дотику працюючих до
устаткування, що має температуру понад 45°С. Якщо цього зробити
неможливо, поверхня устаткування повинна мати теплоізоляцію або
огородження.

Технологічне устаткування, обслуговування якого пов’язане з
переміщеннями працюючого на висоті, повинне мати безпечні й зручні за
конструкцією і розмірами робочі майданчики, переходи та драбини.
Майданчики та драбини заввишки понад 1,3 м від підлоги обладнуються
поручнями.

Устаткування має підлягати періодичному профілактичному оглядові,
ремонтам за графіками.

Щойно встановлене устаткування приймається комісією за участю
представників органів державного нагляду за охороною праці.

2. Виробнича травма, професійні захворювання

Виробничий травматизм — це явище, що характеризується сукупністю
виробничих травм і нещасних випадків на виробництві.

Виробнича травма — це травма, отримана працюючим на виробництві
внаслідок недотримання вимог охорони праці.

Нещасний випадок на виробництві — це раптовий вплив на працівника
небезпечного виробничого фактора чи середовища, внаслідок якого
заподіяна шкода його здоров’ю або смерть.

Нещасні випадки — це травми, гострі професійні захворювання та отруєння,
теплові удари, опіки, обмороження, утеплення, ураження електричним
струмом, блискавкою, ушкодження внаслідок аварій, пожеж, стихійного
лиха, контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і
флори.

Небезпечний виробничий фактор — це фактор, дія якого на працюючого у
відповідних умовах призводить до травми або іншого раптового погіршення
здоров’я.

Шкідливий виробничий фактор — це фактор, вплив якого на працюючого
призводить до професійного захворювання.

Залежно від рівня і тривалості дії шкідливий виробничий фактор може
стати небезпечним.

Патологічний стан людини, зумовлений роботою і пов’язаний з надмірним
напруженням організму або несприятливою дією шкідливих виробничих
факторів, називається професійним захворюванням.

Професійне захворювання виникає як наслідок дії на працюючого
специфічних для даної роботи шкідливих виробничих факторів, і якщо їх не
буде, виникнути не може. Наприклад, виникнення вібраційної хвороби
внаслідок роботи з недосконалою щодо вібрації бензопилою.

Професійні захворювання є наслідком багаторазової, тривалої дії на
органи людини відповідних виробничих шкідливих чинників: пилу, пару,
газів, шуму, вібрації, випромінювань тощо.

До професійних захворювань відносять також і професійні отруєння.
Отруєння можуть бути гострими або хронічними, що виникають внаслідок
тривалої дії на людину шкідливих речовин.

Для успішного вирішення питань зниження виробничого травматизму і
профзахворювань на підприємстві велике значення має знання причин їх
виникнення, що дозволяє розробляти конкретні плани щодо запобігання
нещасних випадків.

Ці причини можна поділити на дві групи: виробничо-технічні та
психофізіологічні (такі, що визначаються психологією та фізіологічними
особливостями працюючих).

Виробнича-технічні причини поділяють на такі:

• організаційні;

• технічні;

• санітарно-гігієнічні.

До організаційних причин відносяться:

• низька виробнича дисципліна;

• неякісне навчання безпечним методам виконання робіт і проведення
інструктажів;

• відсутність інструкцій на робочому місці;

• порушення режиму праці та відпочинку працюючих;

• незабезпеченість необхідною технологічною документацією;

• недостатній контроль за дотриманням норм і правил охорони праці
тощо.

До технічних причин відносяться:

• відсутність устаткування і пристроїв на машинах, механізмах і
технологічному обладнанні, що забезпечують їх безпечну роботу;

• незадовільний технічний стан машин, механізмів та технологічного
обладнання;

• порушення технологічного процесу;

• низький рівень механізації та автоматизації різних виробничих
процесів;

• неправильний вибір технологічних режимів;

• неякісне проведення технічного обслуговування та ремонту машин і
механізмів.

До санітарна-гігієнічних причин відносяться:

• невідповідність метеорологічних умов санітарним нормам;

• підвищений вміст виробничого пилу, а також отруйних речовин у
повітрі;

• незадовільний санітарний стан різного роду виробничих і побутових
приміщень;

• незадовільне природне та штучне освітлення тощо. До
психофізіологічних причин відносяться:

• незадовільний психологічний клімат у колективі;

• антропологічна невідповідність працюючого умовам праці;

• незадоволеність працею;

• алкогольне сп’яніння.

Список використаної літератури:

Винокурова Л.Е., Васильчук М.В., Гаман М.В. Основи охорони праці.
Підручник. – К., 2001.

Джигирей В.С., Жидецький В.Ц. Безпека життєдіяльності. – Львів, 2000.

Денисенко Г.Ф. Охрана труда. – М., 1985.

Луковников А.В. Охрана труда. – М., 1994.

PAGE

PAGE 2

Похожие записи