Реферат на тему:

Функція листків, види листків, будова

План

Функція листів.

Види листків їх морфологічні будова.

1.1. Листок – обмежений у рості бічний виріст пагона. Функція листка –
фотосинтез випаровування води (транс по) газообмін. Крім цих основних
функцій у результаті ідіоактації до різних умов існування листки,
видозмінюючись, можуть нагромаджувати поживні речовини (цибуля,
капуста), вода (алое) захищати рослину від поїдання тваринами (комочки
кактуса і барбарису), здійснювати вегетативне розмноження (бегонія,
фіалка), ловити і перетравлювати комах, (росичка, непентіс (рухати і
закріплювати слабкі стебла (вушка гороху, вини), видаляти продукти
речовин під час листопаду у дерев і кущів).

1.2. Крім фотосинтезу і обміну в листках відбувається процес
транспірації – випаровувати води. Основну роль у випаровуванні виконують
продихи, частково в цьому процесі бере участь і вся поверхня мийка. Тому
розрізняють транспірацію проходу і кутикулярну – крізь поверхні
кутикули, яка вкриває епідерміс листка. Кутикулярна трансляція значно
менша за продихову; у старих листках вона становить 5-10 % загальної
трансляції, а в молодих, які мають таку кутикулу, може досягти 40-70%.

1.3.Оскільки трансляція здійснюється в основному крізь продихи, в яких
проникає і вуглекислий газ для процесу фотосинтезу, існує взаємозв’язок
між випаровуванням води і нагромадження сухої речовини в рослин.
Кількість води яку рослина випаровує для побудови 1 г сухої речовини,
називається трансляційним коефіцієнтом. Його величина коливається від 30
до 1000 г і залежить від умов зростання, виду і сорту рослин.

На побудову свого тіла рослина використовує 0,2% води, яка проходить
крізь ті, решта витрачається на терморегуляцію і транспорт. Мінеральних
речовин. Трансляція сприяє надходженню води в корінь і підійманню її по
стеблу до листків і тим самим підтримує постійний рух води в рослині. У
зв’язку з цим листки дістали назву верхнього водяного насоса, а коренева
система – нижнього водяного насоса, який накачує воду в рослину.

Випаровування захищає листків від перегрівання, що має велике значення
для всіх процесів життєдіяльності рослини, особливо фотосинтезу. Рослини
посушливих районів, а також у суху погоду випаровують більше води, ніж
за умов підвищеної вологості. Випаровування води крім продихів,
регулюють захисні утвори на шкірці листка. Цими утворами є кутикула,
восковий наліт, опущення різними волосками. У рослин-сукулентів листок
перетворився на колючку (пантуси), а його функції виконує стебло.
Рослини вологих районів мають великі листкові пластинки, на шкірці
листків немає захисних утворів.

У разі утрудненого випаровування у рослин відбувається гутація –
виділення крізь водяні продихи крапель води. Ці явища у природі
спостерігаються вранці, коли повітря насичене водяною парою, або перед
дощем.

В умовах лабораторії явище гутацій можна спостерігати, вкривши молодів
проростки пшениці скляним ковпаком. Через короткий час на кінчиках
листків з’являються краплі рідини. Біологічним пристосуванням рослин, що
захищає від випаровування, є листопад – масове обпадання листків на
холодний або жаркий період року. В помірних зонах дерева спадають листки
на зиму, коли перші не можуть подавати воду з мерзлої землі, а мороз
висушує рослину. У тропіках листопад спостерігається в сухий період
року.

Підготовка до опадання листків розпочинається в міру розслаблення
інтенсивності життєвих процесів наприкінці літа – на початку осені.
Насамперед руйнується хлорофіл, інші пігменти (каратин і ксантофіл)
зберігаються довше і надають листкам осіннього забарвлення. Згодом біля
основи черешка листка утворюється відокремлюваний шар, який у вигляді
диска пронизує всі тканини крім провідних шляхів. Ці елементи жилок
листка ізолюються останніми, закупорюванням їх продуктами
життєдіяльності. Після цього листок відривається, а на стеблі
залишається слід – листковий рубель. На час листопаду листки старіють, у
них нагромаджуються непотрібні продукти обміну речовин, які видаляються
з рослини разом з опалим листям.

1.7. Ісі рослини (зазвичай це дерева і кущі, рідше — трави) поділяються
на листопадні і вічнозелені. У листопадних листки розвиваються упродовж
одного вегетаційного періоду. Щороку з настанням несприятливих умов вони
обпадають. Листки вічнозелених рослин живуть від 1 до 15 років.
Відмирання частин старих і утворення нових листків відбувається
постійно, дерево здається вічнозеленим (хвойні, цитрусові).

Висновок:

Листок – обмежений у рості бічний виріст пагона. Функція листка –
фотосинтез, випаровування води (транспірація), і газообмін.

Основну роль випаровування води виконують продихи, частково в цьому
процесі бере участь і вся поверхня листка. Тому розрізняють транспірацію
продихову і кутилярну, яка вкриває епідерміс листка.

Кількість води, яку рослина випаровує для побудови 1 г сухот речовини
називається трансляцією коефіцієнта.

Його величина коливається від 30 до 1000 г і залежить від умов зростання
виду і сорту рослин.

На побудову свого тіла рослина використовує в середньому 0,2% води, яка
проходить крізь неї, решта витрачається на терморегуляцію і транспорт
мінеральних речовин. Транспірація сприяє надходженню води в корінь і
підійманню її по стеблі до листків і тим самим підтримує постійний рух
води в рослині.

Випаровування захищає листки від перегрівання. Випаровування води, крім
продихів, регулюють захисні утвори на шкірці листка.

Гутація – виділення крізь водяні продихи крапель води. У разі
утрудненого випаровування у рослин відбувається гутація, це явище у
природі спостерігається вранці, коли повітря насичене водяною парою, або
перед дощем.

Усі рослини поділяються на листопадні і вічнозелені. У листопадних
листки розвиваються упродовж одного вегетаційного періоду. Щороку вони
обпадають. Листки вічнозелених, рослини живуть від 1 до 15 років. Старі
частини листків відмирають і утворюються нові, це відбувається постійно.

Види листків та їх морфологічна будова

1.1.Листки у більшості рослин зелене, найчастіше пластинчасті, зазвичай
мають двобічну симетрію. Розміри від кількох міліметрів до 10-15 м.
Листок формується з клітин твірної тканини конуса наростання стебла.
Зачаток листка диференціюється на листкову пластинку.

Черешок за допомогою якого листок прикріплюється до стебла, і прилистки.
У деяких рослин черешків немає, такі листки на відміну від черешкових
називають сидячими. Прилистки також бувають не в усіх рослин. Вони є
придатними біля основи черешка листка. Форма їх різноманітна (плівки,
лусочки маленькі листочки, комочки), функція захисна.

1.2. Прості і складні листки розрізняють за числом листкових пластинок.
Простий листок має одну пластинку й обпадає цілком. У складного листка
на черешку розміщено кілька пластинок.

Вони прикріплюються до головного черешка своїми маленькими черешками, їх
називають листочками. У разі відмирання складного листка спочатку
обпадають листочки, а потім – головний черешок.

1.3. Листкові пластинки різноманітні за формою: лінійні (знаки) овальні
(анація), ланцетні (верба), яйцеподібні (груша), стрілоподібні
(стрілолисті), Листкові пластинки у різних напрямках пронизані жилками,
що є судинно-волокнистими пучками і падають листкові міцності. У листків
дводольних рослин найчастіше сітчасте або перисте жилкування, а в
листків однодольних – паралельне або дугове. Край листкової пластинки
може бути суцільним (таки Листок називають цілокраїм – бузок) або з
виїмками. Залежно від форми виїмок по краю листової пластинки
розрізняють листки зубчасті, пилчасті, виїмчасті. У зубчастих листків
зубці мають однакові боки (бук, ліщина). У пилчастих – один бік зубця
довший за інший (груша), город часті – мають гострі виїмки і тупі
опуклості (манія, розхідник). Всі ці листи називають суцільними,
оскільки виїмки у них неглибокі. Коли розрізи листкової пластинки
досягають 1/4 її ширина, листки називають лопатевими. Листки, пластинки
яких мають розрізи більше за 1/4 їхньої ширини, називають роздільними
(мак), якщо розрізи заходять ще далі, до середини, листки називають
розсіченими (рищина, ріп’ях). Якщо листки видовжені, то вони відповідно
бувають перистолопатеві (дуб, жовтозілля), перистороздільні (цикорій,
мак, дикий), користорозсічені (ріп’ях, півонія), якщо ж листки округлі,
вони відповідно поділяються. На пальчасто лопатеві (клен), пальчасто
роздільні (анемона) і пальчасто розсічені (сон широколистий).

1.4. За оптимальних умов росту нижні і верхні листки неоднакові:
розрізняють низові, серединні і верхівкові листки. Так дифереціювання
помітне ще у брунці.

Низові, або перші листки пагона – недорозвинені та видозмінні листки, що
нагромаджують поживні речовини або виконують захисну й інші спеціальні
функції. Прикладом їх є луски цибулини, кореневищ, покривні луски
бруньок, листки, що обгортають нижню частину стеблотрав’янистих рослин,
сім’ядолі зародків (бобових, низові листки під час розвитку пагона
зазвичай обладають. До низових належать і листки прикореневих розеток.
Серединний – це типові для даного виду зелені фото синтезуючі листки
різноманітних форм і розмірів. Верхівкові листки розміщені на верхівці
пагона, де знаходяться суцвіття та квітки; вони відрізняються від
серединних меншими розмірами, простішою формою, а часто й іншими
забарвленнями. Це приквітки, покривні листочки квіток та суцвіть,
чашолистки, пелюстки. Тобто видозмінені листки, що виконують функції
захисту, приваблювання запилювачів.

1.5. Є три основні типи листкорозміщення: чергове, або спіральне,
супротивне і кільчасте. При черговому розміщенні поодинокі листки
прикріплені до стеблових вузлів по спіралі (яблука, фікус, береза). При
супротивному – два листки у вузлі розміщені один навпроти одного (бузок,
клен). Кільчасте листкорозміщення – три і більше листків у вузлі
обхоплюють стебло кільцем (елодея, вороняче око, хвощі).

Будь-яке листкорозміщення дає змогу рослинам умовлювати максимальну
кількість світлі, оскільки листки утворюють листкову мозаїку і не
затіняють один одного. Це досягається різною довжиною та різним згином
черешків, неоднаковістю розмірів та асиметрією листків.

1.6.Клітинна будова листка.

Листок, як і всі інші орган рослин, має клітинну будову. Верхня і нижня
поверхня листкової пластинки вриті шкірою (епідермісом). Живі безбарвні
клітини шкірки містять цитоплазму і ядро розміщуються одним суцільним
шаром. Зовнішні їхні оболонки потовщені. У шкірці знаходяться продихи –
щілини, утворені двома замикальними, або продиховими, клітинами.

Продихові клітини дрібні, зелені, парні, мають підковоподібну форму.
Оболонки цих клітин потовщені нерівномірно: внутрішня, звернена до
цілин, товстіша, ніж протилежна. Зміни тургору продихових клітин
спричинюють зміну їхньої форми, внаслідок чого продихова щілина буває
відкритою, звуженою або повністю закритою, залежно від умов
навколишнього середовища. Так, вдень продихи відкриті, а вночі і в
спекоту суху погоду – закриті. Роль продихів полягає у регулюванні
випаровування води рослиною і газообміну з навколишнім середовищем.

Проходи розміщені зазвичай на нижньому боці листка, але бувають і на
верхньому, іноді вони розподілені біль-менш рівномірно з обох боків
(кукурудза); у водяних рослин – лише на верхній поверхні листка.
Кількість продихів на одиницю площі листка залежить від виду рослин,
умов зростання, В середньому їх 100-300 на 1 мм2 поверхні, але може бути
значно більше.

Чим вище розміщений листок по стеблі, тим більш продихів по одиниці
площі його поверхні (хоча кожний зокрема продих менший).

Між верхньою і нижньою шкірками листкової пластинки розміщена м’якоть
листка (мезофіл). Під верхньою шкірою знаходиться один або кілька шарів
великих прямокутних клітин, які містять хлоропласти. Це стовпчаста, або
палісадна, паренхіма – основна асиміляційна тканина, в якій відбувається
процес фотосинтезу. Під палісадною паренхімою розміщені кілька шарів
клітин неправильної форми з великими міжклітинниками. Ці клітини
утворюють губчасту, або пухку паренхіму. В клітинах губчастої паренхіми
міститься менше хлоропластів. Вони виконують функцію транспірації,
газообміну і запасання поживних речовин.

1.7.М’якоть листка пронизана густою сіткою жилок (судинно-волокнистих
пучків), які забезпечують постачання листка водою і розчиненими в ній
речовинами, а також виведення з листка асимілятів. Жилки виконують
механічну роль. Будова судинно-волокнистих пучків основних жилок листка
типова, оскільки це продовження їх із стебла, але в міру галуження
пучків судини та ситоподібні трубки зменшуються. У найдрібніших відсутня
флоема, спрощується і ксилема – в ній немає трохей, залишається лише
небагато трахеїд. Закінчуються жилки поодинокими трахеїдами.

1.8.Мікроскопічна будова листкової пластинки істотно змінюється навіть у
межах однієї систематичної групи рослин залежно від умов їх зростання,
насамперед від освітлення і водопостачання. У тіньових листків, як
правило, немає стовпчастої паренхіми, і функцію фотосинтезу виконує
губчасто. Зелені пластиди тіньових листків утворюють більше хлорофілу
порівняно із світловими, що й забезпечує незалежну активність
фотосинтезу за умов недостатнього освітлення. Проходи не заглиблені і
випинаються над поверхнею листка, що сприяє активнішій транспірації.

Висновок

1.1.Листок складається з: листкова пластинка, черешок, прилистки, пазуха
листка.

Форма листків різноманітна. Функція захисна.

1.2.Є прості і складі листки. Їх розрізняють за числом листкових
пластинок. Простий листок має одну пластинку й обпадає, а складний має
кілька пластинок.

1.3.Листкові пластинки різноманітні за формою і лінійні, овальні
ланцетні, яйцеподібні, стрілоподібні та ін.

1.4.За оптимальних умов росту нижні і верхні листки неоднакові:
розрізняють низові, серединні і верхівкові листки.

1.5.Є три типи листкорозміщення чергове (спіральне). Супротивне і
кільчасте.

1.6. Клітинна будова листка вкрита шкіркою епідермосу. Ця шкірка містить
цитоплазму і ядро, розміщується одним суцільним шаром. Зовнішні їхні
оболонки потовщені.

1.7. Мякоть листка пронизана густою сіткою жилок. Ці жилки виконують
механічну роль.

1.8. Мікроскопічна будова листкової пластинки істотно змінюється навіть
у межах однієї систематичної групи рослин залежно від умов їх зростання,
насамперед від освітлення і постачання.

Похожие записи