.

Застосування нових гепатопротекторів для корекції порушення обмінних процесів в комплексній терапії хворих на псоріаз (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 4423
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

СИЗОН ОРИСЯ ОРЕСТІВНА

УДК : 616. 517 – 008. 9 – 085. 244

Застосування нових гепатопротекторів для корекції порушення обмінних
процесів в комплексній терапії хворих на псоріаз

14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття
наукового

ступеня кандидата медичних
наук

Київ –
2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Львівському національному медичному університеті імені
Данила Галицького Міністерства охорони здоров’я України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Глухенький
Борис Тихонович,

Інститут
медицини праці АМН

України,
провідний науковий

співробітник
відділу професійної

патології

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Буянова Олександра
Василівна,

Івано –
Франківська державна

медична академія,

завідувач кафедри
дерматовенерології

кандидат медичних
наук, професор

Федорич Павло
Володимирович,

Українська
військово-медична

академія, професор
кафедри

військової загальної практики –

сімейної медицини

Захист дисертації відбудеться 17.01. 2008 р. на засіданні
спеціалізованої Вченої ради Д. 26.003.02 при Національному медичному
університеті ім. О.О. Богомольця за адресою: 01023, м. Київ, вул..
шовковична 39/1, центральна міська клінічна лікарня, корпус 2.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного медичного
університету ім. О.О. Богомольця (адреса: 03057, м. Київ, вул.
Зоологічна 1).

Автореферат розісланий 15.12. 2007р.

Вчений секретар спеціалізованої

Вченої ради, доктор медичних наук,

професор
Свирид
С.Г.

Присвячується світлій пам’яті доктора медичних наук професора Юрія
Миколайовича Туркевича

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Псоріаз (лускатий лишай) – найбільш поширений
діагноз популяції останнього десятиріччя ( Некипелова А.Р., 2001). У
силу хронічного рецидивного довготривалого перебігу хвороби частішають
важкі форми псоріазу, стійкі до терапії, які нерідко інвалідизують
хворих і, навіть, зумовлюють їх смерть (Мордовцев В.Н., Рассказов
Н.И.,1996; Рожков Г.С., 2000). На псоріаз страждає 2%-3% населення
земної кулі, незалежно від статі, віку та етнічної належності. У
загальній структурі патології шкіри в Україні питома вага цього
захворювання досягає 8-10%, а серед госпіталізованих у дерматологічні
стаціонари 30-40% (Владимиров В.В., Меньшикова Л.В., 1998; Андрашко
Ю.В., 2005; Анфілова М.Р. та співав. 2005), тобто в наш час псоріаз
продовжує залишатися актуальною проблемою. Незважаючи на велику
кількість робіт (Потоцкий И.И. и соавт. 1976; Ramgocy A., 1984;
Swanbeck G., 1994; Решетняк Е.В., 2001), присвячених вивченню
псоріатичної хвороби, етиологія, багато аспектів його патогенезу
вимагають подальшого вивчення. Згідно з сучасним уявленням псоріатична
хвороба розглядається як генетично детерміноване, хронічне, полісистемне
захворювання організму мультифакторіальної природи, що характеризується
доброякісною гіперпроліферацією епідермісу, еритематозно-сквамозними
висипаннями, стадійністю, нерідко важкістю перебігу та залученням в
патологічний процес опорно-рухового апарату, внутрішніх органів із
відповідними морфологічними та функціональними змінами (Скрипкин Ю.К.,
2005; Андрашко Ю.В., 2005). Деякі дослідники при трактуванні генезу
псоріазу схиляються до версії переважаючого впливу ендотоксикозу,
спровокованого дефіцитом жовчі (внаслідок порушення синтезу або
виділення) та генетично обумовленою патологією верхніх відділів тонкої
кишки у вигляді „згладження” кишкових ворсинок і витончення кишкової
стінки, які ведуть до імунно-обмінних порушень та розвитку псоріатичної
хвороби, як синдрому поліорганної недостатності (Джон Пегано, 2001).

У наш час псоріаз продовжує залишатися актуальною медико-соціальною
проблемою не лише за показниками захворюваності, а й через більш важкий
прогресуючий перебіг хвороби, часто асоційованою із захворюваннями
органів, що містять сполучну тканину, особливо печінки, нирок, та
недостатню ефективність рекомендованої терапії (Дащук A.M., Ткаченко
С.Г., 1998). Це, в свою чергу, приводить до тимчасової непрацездатності,
інвалідності, зниження якості життя пацієнта (Чернишов П.В., 2005). Така
проблема пояснюється відсутністю уніфікованого, науково обґрунтованого
опису етіопатогенетичного механізму розвитку даного дерматозу, а,
відповідно, й тактики вибору надійних та специфічних підходів і засобів
його радикального лікування та профілактики (Коляденко В.Г. та співав.
2006).

Вище сказане пояснює необхідність подальшого поглибленого
вивчення механізмів розвитку псоріазу, зокрема, значення порушення
обмінних процесів в ґенезі цього захворювання та асоціаційних
зв’язків печінкової патології з псоріатичним процесом на шкірі.
Існування дискутабельності щодо трактування поєднаного перебігу
патологічних змін у шкірі та печінці, як прояву єдиного патологічного
процесу псоріатичної хвороби спонукала нас до необхідності з’ясування
залежності проявів псоріазу від функціонального стану печінки та в
подальшому – обґрунтування клінічно встановлених фактів (Дащук А.М.,
1993; Yoshiba E.M., Steinbrecher U.P., 1997). У цьому аспекті актуальним
є пошук та апробація нових ефективних методів терапії хворих на
псоріаз, які б дозволили прискорити лікувальний ефект, збільшити час
ремісії, попередити розвиток інвалідизуючих форм дерматозу, підвищити
якість життя цих пацієнтів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертаційні
дослідження є фрагментом науково-дослідних робіт кафедри
дерматовенерології ФПДО Львівського національного медичного університету
імені Данила Галицького ІН.33.00.0001.96. „Застосування біостимулюючих
препаратів для корекції порушених обмінних процесів хворих на екзему”
1996 – 2000рр. виконання (№ держреєстрації 0196V013959) та
ІН.33.00.0001.01 „Імунологічні зміни у хворих на псоріаз та їх корекція
із застосуванням нових імуномодуляторів” 2001 – 2005 рр. (№
держреєстрації 0101U009236). Дисертанткою самостійно виконано фрагмент
„Клініко-лабораторне обґрунтування застосування фітостимулюючих
препаратів в комплексному лікуванні псоріазу ”.

Мета дослідження. Удосконалити комплексну терапію псоріазу з
урахуванням особливостей клінічного перебігу дерматозу у різних вікових
групах та аналізу результатів дослідження функціонування гепатобіліарної
системи в організмі хворих, в тому числі ряду показників білкового,
ліпідного, вуглеводневого, ферментного, пігментного обміну печінки, їх
кореляційних взаємозв’язків, що дозволить підвищити ефективність
лікування та розширити уявлення з патогенезу захворювання.

Завдання дослідження:

1. Дослідити характер та особливості перебігу псоріазу в осіб різних
вікових категорій на сучасному етапі у мешканців Львівської області.

2. Вивчити можливі чинники ризику виникнення псоріазу, а також
клінічного прогресування і загострення шкірного псоріатичного процесу в
обстежених хворих різних вікових груп.

3. Дослідити наявність порушень функціонування ряду внутрішніх органів і
систем, зокрема печінки, шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної
систем у хворих на псоріаз.

3.1. Вивчити характер та ступінь порушення ряду показників білкового
обміну у хворих на псоріаз та визначити можливі патогенетичні механізми
відповідних змін, зокрема їх взаємозв’язку з функціональним станом
печінки.

3.2. Дослідити активність індикаторних ферментів печінки та амілази
сироватки крові у хворих на псоріаз з урахуванням терміну тривалості,
поширеності та стадії перебігу шкірного псоріатичного процесу.

3.3. Провести аналіз рівню показників, які віддзеркалюють метаболічні
зміни в ліпідному та вуглеводневому спектрах крові хворих на псоріаз з
урахуванням стадії перебігу шкірного псоріатичного процесу (прогресуюча,
стаціонарна, регресуюча ).

4. Вивчити можливість корелятивного зв’язку спектру біохімічних
показників, які відображають функціональний стан печінки з характером
перебігу шкірного псоріатичного процесу.

5. Визначити алгоритм дослідження показників функціонального стану
гепатобіліарної системи у хворих на псоріаз та оцінити
діагностично-прогностичне значення ступеня їх порушень як додаткового
критерію активності подальшого перебігу псоріазу.

6. На підставі результатів проведених комплексних досліджень
запропонувати орієнтовну схематичну модель патогенезу псоріазу як
системного захворювання.

7. Розробити удосконалений, патогенетично обґрунтований метод лікування
псоріазу, який передбачає індивідуалізоване залучення до комплексної
терапії хворих на цей дерматоз сучасних вітчизняних гепатопротекторних
препаратів природного походження, спрямованих на корекцію порушень
гепатобіліарної системи організму, що буде сприяти підвищенню
ефективності лікування.

Об’єкт дослідження. Хворі на псоріаз.

Предмет дослідження. Особливості патогенезу та клінічного перебігу
псоріазу. Дослідження функціонування шлунково-кишкового тракту,
гепатобіліарної та серцево-судинної систем у хворих на псоріаз.
Біохімічні дослідження вмісту загального білка, сечовини, альбумінів у
сироватці крові, процентного співвідношення білкових фракцій, рівня
тимолової проби; вмісту загальних ліпідів, в-ліпопротеїдів,
тригліцеридів, холестеролу; концентрації глюкози, серомукоїдів;
активності аланінаміно- та аспартатамінотрансфераз (АлАТ, АсАТ);
концентрації білірубіну. Диференційована клініко-лабораторна
ефективність різних методів терапії.

Методи дослідження:

Клінічний – встановлення діагнозу, визначення ступеня тяжкості перебігу
захворювання, контроль за ефективність лікування.

Біохімічний – визначення в крові ряду показників білкового, ліпідного,
ферментного, пігментного та вуглеводного обміну.

Визначення індексу PASI, його регресу.

Статистичний – оцінка достовірності (за методом Фішера Стюдента та
комп’ютерної програми Microsoft Excel) та виявлення кореляційних звязків
між отриманими показниками.

Наукова новизна отриманих результатів. На підставі аналізу результатів
проведених комплексних сучасних клініко-лабораторних і спеціальних
досліджень доведено вплив виявленої в обстежених хворих на псоріаз
різних вікових категорій різнопланової вісцеральної патології з боку
різних органів і систем організму, зокрема шлунково-кишкового тракту,
гепатобіліарної та серцево-судинної систем на характер та тяжкість
клінічного перебігу псоріазу, що вказує на системність порушень в
організмі при цьому дерматозі.

Вперше у обстежених хворих на псоріаз встановлено виразну корелятивну
залежність між рівнями порушень ряду біохімічних показників, що
відображають функціональний стан печінки, зокрема білкового, ліпідного,
вуглеводневого, ферментного і пігментного обміну, на різних стадіях
(прогресуюча, стаціонарна, регресуюча) перебігу псоріатичного процесу.
При цьому, при прогресуючій стадії дерматозу було зареєстровано найбільш
виразний зворотній взаємозв’язок між показниками рівнів серомукоїдів та
тимолової проби, а прямий взаємозв’язок – між показниками рівню
в-ліпопротеїдів та серомукоїдів, тимолової проби та активності АлАТ.
Разом з тим, у хворих на стаціонарну стадію псоріазу показники вмісту
б2-глобулінів тісно одновекторно корелювали з рівнем г-глобулінів, а
рівню тригліцеридів був притаманний досить виразний зворотній
взаємозв’язок з рівнями загальних ліпідів, альбумінів, серомукоїдів:
б1-глобуліни різнонаправлено взаємодіяли з альбумінами.

Виявлені певні неоднорідні зміни біохімічних показників при
різних стадіях псоріазу вказують на існування взаємозв’язку
функціонального стану печінки та активністю шкірного псоріатичного
процесу, що розширює уявлення з системних механізмів патогенезу
дерматозу.

Патогенетично обґрунтована доцільність проведення визначення
ряду біохімічних показників для оцінки ступеня дисфункції
гепатобіліарної системи у хворих на псоріаз, що може слугувати
додатковим діагностично-прогностичним критерієм оцінки активності
подальшого клінічного перебігу дерматозу, а також розробки тактики
проведення комплексної індивідуалізованої терапії.

Запропонована схематична модель патогенезу псоріазу як
системного захворювання, що ґрунтується на встановленому порушенні ряду
біохімічних показників в організмі хворих та доведеному взаємозв’язку
відповідних порушень з активністю шкірного псоріатичного процесу.

Доведена раціональність застосування в комплексному
індивідуалізованому лікуванні псоріазу ряду вітчизняних сучасних
гепатопротекторних лікарських препаратів рослинного походження
(фламікару, силібору, „Світанку”), механізм дії яких спрямований на
корекцію порушень у гепатобіліарній системі організму хворих та підвищує
ефективність лікування.

Практичне значення отриманих результатів. Полягає в розробці та
апробації диференційовано-го методу комплексної терапії хворих на
псоріаз із застосуванням нових фітогепатопротекторів фламікар, силібор,
„Світанок” з урахуванням особливостей впливу кожного з них на стан
гепатобіліарної системи, що призводить до її нормалізації та передбачає
отримання більш швидкого клініко-лікувального ефекту, подовження
ремісії. Це, в свою чергу, підвищує соціально-економічну цінність
запропонованого терапев-тичного підходу, оскільки під впливом лікування
зменшується перебування хворого в стаціонарних умовах та збільшується
профілактична здатність вказаного методу, а, отже – підвищується якість
життя пацієнта.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно визначено мету і завдання
роботи, складено і виконано план досліджень, проведено аналіз даних
літератури. Дисертанткою проведено забір і підготовку матеріалу для
лабораторних методів досліджень. Значну частину лабораторних досліджень
виконано за безпосередньої участі автора. Самостійно розроблено
удосконалений метод терапії і проведено комплексне лікування хворих на
псоріаз з використанням нових фітогепатопротекторів фламікар, силібор,
„Світанок”, а також кількісна, статистична обробка отриманих даних з
відповідними заключеннями та висновками.

Дисертантка висловлює вдячність і повагу лікарю-лаборанту 2-ї міської
поліклініки Романишин Д.П. за технічну допомогу при виконанні фрагменту
досліджень за темою дисертаційної роботи.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації
доповідались та обговорювались на :

Научно-практической конференции. – Днепропетровск-Хмельницкий, 1998.

VІІ з`їзді дерматовенерологів України. – Київ, 1999.

Семінарському занятті для лікарів дерматовенерологів. – Львів, 1999.

Congress of the 5th world wide international medical student’s and young
doctors congress. – Katovice ( Poland ). – 2000. – 12 – 14
April.;

Міжнародній конференції молодих вчених 11 – 13 жовтня. – Львів, 2001.

Обласній тематично-науковій конференції лікарів-дерматовенерологів. –
Львів, 2003.

Науково-практичному міжнародному семінарі ”Патологія шкіри та слизових”.
– Львів, 2006.

Засіданнях кафедри дерматовенерології ФПДО Львівського національного
медичного університету ім. Данила Галицького. – Львів, 2006.

Науково-практичній конференції „ Досягнення молодих вчених
дерматовенерологів” 7 – 8 грудня . – Київ, 2006.

Обласній тематично-науковій конференції лікарів-дерматовенерологів. –
Львів, 2007.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 20 наукових
праць. В тому числі, 7 з них є

журнальними одноосібними статтями у виданнях, рекомендованих ВАК
України, 9 тез доповідей, 2 інформаційні листи, методичні рекомендації,
патент України на винахід №11545 U.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота виконана на 216
сторінках машинописного тексту. Основна частина роботи має 168
машинописних сторінок, 21 з яких містять тільки ілюстративний матеріал (
займають об’єм цілої сторінки ). Вона складається із вступу, огляду
літератури, матеріалів і методів дослідження, клінічної характеристики
хворих, 4 глав власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів,
висновків, практичних рекомендацій, списку літератури, що містить 181
джерело (127 – кирилицею, 54 – латиницею), 26 сторінок займають
додатки. Робота містить 32 таблиці, 3 рисунки і 3 пакети фотографій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Матеріали і методи. За період з 1997 по 2003 роки нами було проведене
клініко-лабораторне обстеження та лікування 138 хворих на псоріаз, які
знаходились на амбулаторному лікуванні при 2-ій міській поліклініці та
стаціонарному – у Львівському обласному шкірновенеричному диспансері.
Серед них жінок – 56, чоловіків – 82, віком від 10 до 78 років (у
середньому вік хворих – 43,4 роки). Контрольна група складалась з 26
здорових осіб. Для вирішення поставлених завдань хворі на псоріаз були
всебічно обстежені, за показами проконсультовані суміжними
спеціалістами. Комісією з біомедичної етики Львівського національного
медичного університету імені Данила Галицького встановлено, що
дисертаційні дослідження виконані з дотриманням основних положень та
норм біоетики ( протокол 39 від 14.04.06р.).

Всі лабораторні дослідження проводились на базі 2-ї міської клінічної
поліклініки м. Львова. Визначали показники білкового обміну, а саме:
вміст загального протеїну, сечовини, альбумінів у сироватці крові,
процентне співвідношення білкових фракцій, рівень тимолової проби;
ліпідного – вміст загальних ліпідів, в-ліпопротеїдів, тригліцеридів,
холестеролу; вуглеводневого – концентрацію глюкози, серомукоїдів;
активність аланінаміно- та аспартатамінотрансфераз (АлАТ, АсАТ), амілази
сироватки крові; вмісту жовчних пігментів, зокрема, концентрацію
білірубіну. Визначення біохімічних тестів проводилося на
концентраційному фотоелектричному колориметрі КФК – 2 Загорського
оптико-механічного заводу (виробничого об’єднання “ЗОМЗ”). При
біохімічних дослідженнях використовувались різні набори реактивів.
Зокрема, вміст загального протеїну, активність трансаміназ вимірювався
за допомогою набору реактивів виробництва “SIMKO Ltd, активність
амілази, холестеролу, сечовини, рівень тимолової проби, білірубіну
визначалися з використанням набору реактивів БІО-Lachema-Тест
виробництва ЧНДР (БРНО): AMS, CHOL-150,ТG, Urea- 450, TTT-150, Bil st.

Принцип визначення загального білка в сироватці крові
базувався на основі біуретової реакції [Базарнова М.А., Морозова В.Т.,
Меншиков В.В. 1990, Золотницкая Р.П., Делекторская Л.Н. и др. 1987].
Визначення білкових фракцій сироватки крові здійснювались за методом Ома
і Маккорда [Горячковський А.М. 1994, Денисюк В.К. 1992]. Тимолова проба
розраховувалася турбодиметричним методом за Маклаганом з визначенням
ступеня помутніння при взаємодії сироватки з насиченим розчином тимолу у
вероналовому буфері [Денисюк В.К. 1992, Меншиков В.В. 1987]. Принцип
визначення вмісту сечовини здійснювався диацетилмонооксимним методом
[Меншиков В.В. 1987, Комаров Ф.И., Коровкин Б.Ф 1999]. Вміст загального
білірубіну в сироватці крові визначався за методом Ієндрашика [Богданов
В.К., Ротарь Г.М. 2000]. В основі наборів для визначення активності
аланінаміно-трансферази (АлАТ) та аспартатамінотрансферази (АсАТ)
закладений уніфікований динітрофенілгідразиновий метод Райтмана-Френкеля
[Базарнова М.А., Морозова В.Т., Меншиков В.В. 1990]. Активність амілази
визначалася за допомогою амінокластичного методу за Каравеєм зі стійким
нерозчинним субстратом [Комаров Ф.И., Коровкин Б.Ф 1999]. Рівень
серомукоїдів сироватки крові визначають турбодиметричним методом
[Горячковський А.М. 1994]. Визначення вмісту глюкози в сироватці крові
здійснювалося глюкозоксидазним методом [Балаховский И.С. 1987, Денисюк
В.К. 1992]. Визначення вмісту загальних ліпідів у сироватці крові
проводилося за допомогою кольорової реакції з сульфофосфаніловим
реактивом [Богданов В.К., Ротарь Г.М. 2000]. Рівень ( -ліпопротеїдів
визначався за допомогою експрес-методу, який базується на реакції
гепарину з сироваткою крові при наявності хлориду кальцію [Золотницкая
Р.П., Делекторская Л.Н. и др. 1987]. Визначення концентрації
тригліцеридів у сироватці крові здійснювалося колориметричним методом
[Базарнова М.А., Морозова В.Т., Меншиков В.В. 1990]. Концентрація
холестеролу в сироватці крові визначалася на основі методики Ілька
[Богданов В.К., Ротарь Г.М. 2000].

Перевірку гіпотез і оцінку кількості хворих проводили за
допомогою статистичної теорії вибіркового методу [Лапач С.Н., Губенко
А.В., Бабич П.Н. 2001]. Для встановлення можливого взаємозв’язку між
показниками біохімічного аналізу крові ми підраховували коефіцієнт
кореляції [Довжанський С.И.1990, Лапач С.Н., Губенко А.В., Бабич П.Н.
2001].

Оцінка стану псоріатичної хвороби здійснювалася через Індекс
площі та важкості псоріазу РАSI (Psoriasis area and severity index) та
його регресію [Джон Пегано 2001]. В якості критерію оцінки вихідного
стану та ефективності лікування враховувались терміни припинення свіжих
висипань, периферичного росту, зменшення інтенсивності забарвлення
елементів висипу, початок регресу, розсмоктування папул, зменшення
інфільтрації в їх основі, лущення. Динаміка патологічних зсувів
реєструвалася на 4, 10, 15, 20- й день. Клінічні результати лікування
оцінювались за наступними критеріями: 100 % відповідає чистій шкірі; 85%
– значне поліпшення клінічного та лабораторного стану; 50 % – середнє
поліпшення; 0,05). У ході досліджень спостерігалася чітка обернена
залежність збільшення рівня глюкози від відповідного зменшення в 1,2
рази концентрації загального білірубіну сироватки крові хворих.

Для оцінки дезорганізації сполучної тканини печінки
визначався показник вмісту серомукоїдів в сироватці крові у хворих на
псоріаз. Виявили загальне зниження їх рівня в 1,3 – 1,5 рази,
порівняно з показником у здорових осіб (Р0,05 ). Отже, пігментоутворювальна функція
печінки не є важливою ланкою загального патогенетичного механізму
розвитку псоріатичної хвороби, проте повинна враховуватися при
комплексній оцінці загального стану печінки.

У ході роботи виявлено корелятивний зв’язок між змінами деяких
біохімічних показників, що відображають функціональний стан печінки на
всіх етапах розвитку псоріатичної хвороби.

Саме сильні корелятивні зв’язки між зміною біохімічних показників
вказують на те, що при псоріазі існує певна стадійність взаємопов’язаних
порушень, яка, як показали наші дослідження, співпадає з клінічним
перебігом, що дозволило вважати їх патогенетичними (зокрема у
прогресуючій стадії: найбільш виражений зворотній взаємозв’язок (-0,9)
спостерігається між серомукоїдами та тимоловою пробою, а прямий (+0,7) –
між показниками рівня в-ліпопротеїдів та серомукоїдів, тимолової проби
та активністю АлАТ; у стаціонарній: вміст б2-глобулінів тісно
одновекторно (+0,7) корелюють з г-глобулінами, а тригліцериди зворотнім
сильним зв’язком (від -0,6 до -0,7) взаємодіють з загальними ліпідами,
альбумінами, серомукоїдами; б1-глобуліни з альбумінами (-0,6). Слабкі та
середньої сили корелятивні зв’язки з наближенням до слабких різного
характеру були виявлені між іншим біохімічними показниками сироватки
крові хворих, що не дає можливості встановити закономірності та вказує
на багатогранність і складність метаболічних порушень при псоріазі.

Найбільші зрушення вказаних біохімічних показників спостерігалися при
виявленні супутньої патології серцево-судинної, гепатобіліарної систем
та травного каналу, тривалості псоріазу понад 5 років і поширеністю
патологічного процесу більше 50% площі ураження шкірного покриву.
Вираженість змін деяких порушень обмінних процесів корелювала з
клінічними проявами дерматозу (перебігом, тривалістю захворювання і
поширеністю патологічного процесу), що дозволило вважати їх
патогенетичними.

46THaaaev hc hc % hc hc hc hc ???????????????в-ліпопротеїдів, трансаміназ. Зниження вмісту серомукоїдів, як маркерів біологічного розпізнавання, внаслідок постійної стимуляції їх рецепторної ділянки токсинами, гормонами стресу, мікроорганізмами, лікарськими речовинами вказує на порушення регулювання росту, диферен-ціації клітин, що веде до пошкодження внутрішніх органів, які містять сполучну тканину, зокрема печінки. Момент початкової функціональної недостатності гепатобіліарної системи відображається паралельним збільшення рівня тимолової проби та активності печінкових ферментів, особливо АлАТ у прогресуючій стадії, що підкреслює найбільшу активність метаболічних процесів. Виявили синхронне зменшення рівня в-ліпопротеїдів, особливо в прогресуючій стадії дерматозу. Припускаємо, що патогетичною ланкою в розвитку псоріатичного хвороби, як колагенозу слід вважати активацію утворення серомукоїд-в-ліпопротеїдних комплексів з аутоімунними властивостями та скеруванням розвитку псоріатичного процесу за типом аутоімунного. Якщо кількість циркулюючих комплексів стає надмірним, а печінка не в стані очистити від них організм, то антигени будуть циркулювати через легені, серце, нирки, шкіру, приводячи, в кінцевому результаті, до синдрому поліорганної недостатності. Подальші виявлені зміни біохімічних показників сироватки крові хворих на псоріаз, які відображають функціональний стан печінки, вказували на тотальне ураження її паренхіми хронічним процесом запального характеру. Це, в свою чергу, пересвідчує нас у належності псоріатичної хвороби до групи колагенозів та на тісний зв’язок комплексу “шкіра-печінка-шкіра”, а отже – патогенетичній необхідності застосування лікувально-профілактичних заходів щодо нормалізації функції гепатобіліарної системи. Враховуючи дані наших досліджень, ми прийшли до висновку, що визначення запропонованих нами біохімічних показників сироватки крові, а саме : вмісту загального білку процентного співвідношення альбумінів та глобулінової фракції, рівня тимолової проби, активності трансміназ (АлАТ,АсАТ), амілази, рівня тригліцеридів та в-ліпопротеїдів, вмісту серомукоїдів, концентрації сечовини та білірубіну - є доцільним для характеристики функціонального стану печінки у таких хворих, прогнозування клінічного перебігу патологічного процесу на шкірі та динаміки лікування. Для усунення виявлених метаболічних порушень в гепатоцитах, стимуляції дезінтоксикаційної у хворих на псоріаз патогенетично обґрунтовано ми апробували застосування поряд з призначенням засобів “базової” терапії нових моногепатопротекторних препаратів рослинного походження: фламікар, силібор та комбінованого фітоконцентрату „Світанок” (НВТОВ „Екомед"). Фітопрепарати забезпечують найбільш природній захист організму, володіють значно меншим спектром побічних ефектів, доброю переносимістю, що дозволяє призначати їх тривалий час. Всіх хворих (138) було розбито на 4 групи : 1 – хворі , що отримували поряд з загальноприйнятою та дієтотерапією гепатопротектор фламікар (31 ), 2 – силібор (34) , 3 – „Світанок” (40) та 4 – контрольна група. Хворі останньої групи отримували системну базову і місцеву терапію залежно від стадії процесу, клінічного різновиду, сезонності псоріатичної хвороби з включенням застережень стосовно дієти. Традиційна схема лікування включала призначення десенсибілізуючих препаратів (30% розчин натрію тіосульфату, глюконат кальцію); антигістамінних (дімедрол, діазолін, супрастин, лоратидин) – при вираженому свербіжі; діуретиків (гіпотіазид, тріамтерен) – при ексудативній вираженості псоріатичного процесу; нестероїдних протизапальних засобів (індометацин, диклофенак) – при артропатичному псоріазі; вітамінів груп А,В,С,Д,Е. Із фізіотерапевтичних процедур застосовувались магнітотерапія, УФ – опромінення. Найбільш широко із місцевих протизапальних препаратів використовувались 2 – 5% саліцилова мазь, 1% – сірчано-саліцилова (при локалізації пошкодження на волосистій частині голови). У деяких випадках при генералізації псоріатичного процесу застосовувалися кортикостероїдні мазі. Фламікар - 5 % сироп поліекстракту із плодів горобини звичайної (Sorbus aucuparia). Препарат призначався для лікування хворих на псоріаз з першого дня загальноприйнятої терапії по такій схемі: у 1 день вранці після сніданку – по 5 мл (1 чайна ложка), запиваючи водою; на 2 день вранці та в обід після їди – по 5 мл, запиваючи водою; на 3 день вранці, в обід і третій раз – не пізніше 18 год після їди по 5 мл, запиваючи водою. У разі відсутності явищ дискомфорту надалі препарат призначався по 10 мл (1 десертна ложка ) 3 – 4 рази на день з достатньою кількістю води. Курс лікування 3 – 4 тижні. Силібор – препарат, що містить суму в флавоноїдів з плодів розторопші п’ятнистої ( Silibum Marianum ). Силібор призначався хворим лускатим лишаєм не залежно від стадії захворювання по 1 таблетці 3 рази денно до їди на протязі 1 місяця. Враховуючи, що при обстеженні хворих на псоріаз було виявлено широкий спектр супутньої патології внутрішніх органів, зміну показників функціональної активності печінки та й з метою порівняння ефекту застосування комбінованого гепатопротектора ми апробувавли рослинний концентрат „Світанок”, до його складу входить 24 біологічно активні речовини, добуті з рослинної речовини. Гепатопротектор „Світанок” – це біологічно сумісний, економічно вигідний засіб, який не пошкоджує слизову травного каналу і призначався по 30 – 30 крапель на 2 – 3 столових ложки води за 20 хвилин до чи через 20 хвилин після їди 2 – 3 рази щоденно. Фітопрепарати добре сприймалися, однак у перші дні прийому у 13 хворих, особливо 1 і 3 груп, спостерігалися диспепсичні явища, які пройшли на 3 - 4 день прийому. Розподіл по кількості днів-спостережень та ліжко- днів хворих на псоріаз у залежності від методів терапії, на нашу думку, дав достовірну картину різниці тривалості перебування обстежених під наглядом при застосуванні різних гепатопротекторів з однієї сторони та оцінку дії останніх з другої. У хворих на псоріаз найбільша кількість днів спостереження при застосуванні базової терапії припадала на групу, яка спостерігалася більше 30 днів ( в середньому 32 ). Включення гепатопротекторів у комплексну терапію хворих на псоріаз дає можливість зменшити їх перебування під спостереженням в середньому до 27 днів у 1-й, 29-30 - у 2-й та 26-27 – у 3-й. Враховуючи стадійність псоріатичної хвороби, слід відмітити, що при застосуванні лише базової терапії у групі осіб з прогресивним характером захворювання основний процент пацієнтів (83,3 %) лікувався в середньому протягом 38 – 39 днів. Оцінюючи ефективність впливу апробованих гепатопротекторів виявили найбільше зменшення тривалості спостереження у 1 групі хворих до 27 днів. У стаціонарній стадії псоріазу тривалість перебування під наглядом найменша у 3 групі обстежених, складаючи більше, як у 51% осіб у середньому 24 дні. У 66,7 % хворих, які застосовували фламікару комплексному лікуванні, кількість днів-спостережень реєструвалась в межах 20 – 25 днів. Проведений аналіз даних хворих 2 групи свідчить про те, що 44 % пацієнтів з включенням гепатопротектора силібору лікувалися в межах 25 – 30 днів ( в середньому 29 ). У той же час, у контрольній групі основна кількість хворих підлягали спостереженню 30 – 31 день. Із вказаного слід зробити висновок, що включення гепатопротекторів у комплексну терапію хворих на псоріаз дає можливість зменшити їх перебування під спостереженням, що приносить певний економічний ефект (зменшення затрат при перебуванні одного пацієнта на стаціонарному лікуванні від 40 до 80 гривен у залежності від стадії дерматозу та вибору гепатопротектора). Крім цього, хочемо зауважити, що нами відмічався ліпший ефект застосування гепатопротектора фламікару у прогресуючій стадії псоріатичної хвороби та у категорії хворих у віці менше 60 років у вигляді зменшення кількості днів-спостережень до 27. Препарат „Світанок” має особливо вагомий вплив на хворих зі стаціонарною стадією псоріазу та пацієнтів понад 60-и років, зменшуючи кількість їх перебування під наглядом до 23 – 24. На нашу думку, це зумовлено наявністю багатогранних метаболічних порушень при тривалому патологічному процесі та вікових змін старіючого організму, що потребує довгострокового застосування саме комбінованих гепатопротекторів. У процесі роботи ми аналізували динаміку висипань у хворих на псоріаз залежно від виду запропонованої терапії. Оцінюючи отримані дані, ми ще раз переконалися в доцільності застосування гепатопротекторів, особливо комбінованих типу „Світанок”, у комплексній терапії хворих на псоріаз, оскільки у даної категорії осіб динаміка псоріатичного процесу, починаючи від стабілізації висипань, у середньому на 4 – 6 днів випереджала відповідні показники у пацієнтів із загальноприйнятим лікуванням. Аналізуючи дані клінічних результатів комплексної терапії із застосуванням гепатопротекторів, ми виявили у 36 хворих клінічне одужання, значне покращення – у 37 та покращення у 26. Загалом позитивна динаміка відмічалась у 94,3 % випадків. У той же час погані показники були зареєстровані у 27,2 % хворих, що отримували лише загальноприйняте лікування. Найкращі клінічні результати виявились у хворих знову ж таки 3 групи обстежених (із застосуванням „Світанку”). Дещо поступались показники першої та другої груп. На отримані дані першої групи пацієнтів із ( застосуванням фламікару ), на нашу думку, вплинула наявність у ній переважаючої кількості хворих із прогресивною стадією псоріазу ( 90,3 % ) та 2 обстежених із обтяженим анамнезом (важка артропатична форма захворювання, тривале вживання великих доз алкоголю). При порівняльній лабораторній характеристиці впливу фітогепатопротекторів спостерігалася наближено однакової сили дія фламікару та „Світанку” на білково- та ферментоутворювальну функції печінки. Показники пігментносинтезуючої, ліпідної та вуглеводневої обмінної ланок краще реагували на застосування в комплексній терапії комбінованого гепатопротектора „Світанку”. При оцінці впливу силібору виявили частковий ефект нормалізації деяких показників ліпідного та пігментного обмінів. Окрім цього, ми зауважили, що у загальному лікування в осіб молодшого (60років) віку за ефективністю
суттєво не вирізнялося. Проте, відсоток пацієнтів молодшого віку, які
досягли повного клінічного одужання переважав над старшими (35,8 %
відповідно до 13,8 % ). Значне покращення виявлялось у два рази частіше
в пацієнтів похилого віку. Це означає, що у переважній більшості
випадків процес лікування у них завершувався на цьому етапі лікування.
Слід звернути увагу на те, що застосування гепатопротекторів у
комплексній терапії псоріатичної хвороби збільшило відсоток клінічного
одужання пацієнтів, особливо старшого віку. Окрім цього, спостерігалось
переважання ефективного впливу комбінованого гепатопротектора
„Світанок” у вказаної групи пацієнтів.

Аналізуючи вище сказане, ми ще раз переконалися у раніше
припущеному, що ряд структурних та функціональних змін старіючого
організму впливають не лише на клінічні особливості псоріазу, а й на
очікувані результати лікування.

Провести об’єктивну порівняльну оцінку клінічної ефективності
лікування хворих на псоріаз дозволило співставлення показників індексу
PASI та його регресія у процесі використання різних методів терапії
вказаного дерматозу. До початку лікування у вивчених
клінічно-терапевтичних групах середні показники індексу PASІ не мали
вірогідних різниць (Р>0,05), що говорить про відносну однорідність
клінічної картини захворювання у всіх хворих. Після проведеного
лікування найбільше середнє значення індексу PASI спостерігалось у
групі хворих, які отримували загальноприйняте лікування. Трохи нижче
цей показник був у хворих ІІ клінічно-терапевтичної групи (із
застосуванням силібору). Найменший середній рівень PASI відмічався у
хворих, котрі в комплексній терапії застосовували гепатопротектор
„Світанок” – 5,1±0,6, тобто ці дані свідчать про те, що у вказаних
пацієнтів після закінченням лікування поширеність та ступінь тяжкості
шкірного процесу були найнижчими. Перша група хворих займала проміжне
місце між ІІ і ІІІ .

Більш повне уявлення про ефективність застосування нами методів
терапії для лікування псоріатичної хвороби ми отримали при порівнянні
регресії індексу PASI. Після лікування традиційними методами у групі
порівняння регресії індексу PASI була мінімальною. Лікування хворих ІІІ
групи запропонованим методом дозволило досягти максимальної
клінічно-терапевтичної ефективності – 78,9±0,8.

Під впливом терапії із застосуванням гепатопротекторів функція
печінки майже повністю нормалізувалася. Про це свідчить відсутність
кореляційного зв’язку та статистичної достовірності різниці із
показниками у здорових осіб вмісту загального білку, альбумінів,
глюкози, загального білірубіну, рівня тимолової проби, активності
амілази, трансаміназ, концентрації тригліцеридів, холестеролу сироватки
крові (у всіх випадках Р>0,05). Концентрація в-ліптопротеїдів
статистично відрізнялася від показників отриманих у групі здорових осіб,
проте, залишався в межах нормальних коливань ( Р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020