.

Вплив психологічного чинника на архітектуру сучасних індивідуальних житлових будинків в умовах України: Автореф. дис… канд. архіт. / М.В. Омельяненк

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 2706
Скачать документ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
БУІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

Омельяненко Марина Вікторівна

УДК 728.37

ВПЛИВ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЧИННИКА НА
АРХІТЕКТУРУ СУЧАСНИХ ІНДИВІДУАЛЬНИХ
ЖИТЛОВИХ БУДИНКІВ В УМОВАХ УКРАЇНИ

Спеціальність 18.00.02 –
Архітектура будівель та споруд

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата архітектури

Київ – 1999
Дисертація є рукописом.
Роботу виконано на кафедрі основ архітектури та архітектурного проектування Київського національного університету будівництва і архітектури (КНУБА) Міністерства освіти України.

Науковий керівник кандидат архітектури, професор
Лошаков Ігор Йосипович,
професор кафедри основ архітектури та архітектурного проектування Київського національного університету будівництва і архітектури

Офіційні опоненти доктор архітектури, професор
РЄПІН Юрій Гаврилович,
зав.відділом архітектури житла Українського зонального науково-дослідного і проектного інституту по цивільному будівництву

кандидат архітектури, доцент
НІКОЛАЄНКО Володимир Анатолійович,
доцент кафедри дизайну архітектурного середовища Полтавського державного технічного університету імені Юрія Кондратюка

Провідна організація Харківський державний технічний університет будівництва і архітектури, архітектурний факультет, Міністерство освіти України, м. Харків

Захист відбудеться 24 червня 1999 року о 1300 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.056.02 при Київському національному університеті будівництва і архітектури за адресою: 252037, Київ-37, Повітрофлотський проспект 31, ауд.466.

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці Київського національного університету будівництва і архітектури: м. Київ, Повітрофлотський просп., 31.

Автореферат розісланий 20 травня 1999 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
Тімохін В.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Вступ. Історичні перетворення в Україні призвели до активізації будівництва індивідуальних житлових будинків. Власне цей процес почався дещо раніше, коли були скасовані обмеження на розміри та величину житлової площі так званих “дач” або садових будинків. Таким чином можна констатувати, що стартова позначка лавиноподібного “самобуду” почалась ще задовго до оголошення незалежності нашої держави.
Саме в стихійності вказаного процесу і народжувались майбутні проблеми, які в наш час дедалі більше привертають до себе увагу спільноти.
Почати з того, що помалу поняття садового будинку змінилося на поняття приміського або заміського будинку та навіть садиби.
На жаль принципи проектування або певніше задуму таких споруд залишилися на попередньому “садовому” рівні. Переважаючими стали утилітарні чинники, які доповнились будівельною експансією – бажання набудувати якомога більше без врахування функціональної програми та характеру довкілля. Таким чином та територіях, відведених для садових масивів зросли скупчення потворних гіпертрофованих споруд, що вщент знищили не тільки краєвид, але й рекреаційний ресурс. Врешті самодіяльна щільна забудова являє собою екологічну загрозу, яка вже починає виявлятися в засмічених навколишніх полях, луках, річках та лісах.
В той же час вказаний процес був досить передбачений, коли врахувати непідготованість суспільства до вказаних історичних змін ні в практичному, ні в теоретичному планах.
Дійсно, великий, навіть в історичних масштабах розрив в еволюції архітектури індивідуальних будинків призвів до того, що не тільки забудовники, але й проектувальники опинилися перед низкою проблем щодо типізації, класифікації, функціональної програми та об’ємно-планувальної структури сучасного індивідуального житлового будинку. На цьому явищі відзначився і певний стереотип неприйнятності досвіду аналогічного будівництва в капіталістичних країнах внаслідок розбіжності соціально-економічного устрою.
Це не означає, що теоретичні дослідження та практичні пошуки були повністю припинені: така актуальна проблема, як формування індивідуального житла знайшла широке відображення у вітчизняній спеціальній літературі не тільки історичній, але й сучасній.
Актуальність дослідження. Великі зміни сталися у визначенні функціональної структури та розмірів корисної площі індивідуальних житлових будинків. Якщо в умовах соціалістичної економіки та державного устрою нормативна база віддзеркалювала склад родини та кількість її членів, то в ринковому господарстві за основу приймаються фінансові можливості забудовника.
Це впливає не тільки на збільшення корисної та житлової площі будинку, але й на значне розширення кількості функцій. Таким чином сучасні умови проектування та будівництва в Україні вимагають перегляду звичних нормативних засад.
Вивчаючи характер впливу різноманітних чинників на архітектуру індивідуального житлового будинку, були розглянуті праці таких авторів як Мойсеєнко З., Шило Н., Косминої Т., Хан-Магометова С., Лаврика Г., природно-кліматичний чинник в працях: Биркої К., Девидсона Б., Лицкевича В., соціально-демографічний – Карташова К., Кордо І., Платонова Г., психо-фізіологічний – Глазичева В., Іконникова А., а також дослідження, що були присвячені питанням рішення щільної забудови Трубнікової Н., Репіна Ю. та ін.
Необхідно відзначити, що відсутність соціального замовлення та економічних засад обмежувала авторів історичним аналізом та рекомендаціями щодо вдосконалення планувальної структури, композиції та декору традиційних сільських будинків різних за розмірами з врахуванням регіональних особливостей.
Інтерес до вимог сучасної проектно-будівельної практики визначив доцільність звернення до світового досвіду, віддзеркаленому в роботах таких авторів, як Ф. Л. Райт, Міс ван дер Рое та ін.
Незважаючи на очевидну користь врахування наукових та практичних матеріалів зарубіжних країн, треба відзначити, що вони не в повній мірі відповідають сучасній специфіці проектування та будівництва індивідуальних житлових будинків в Україні, її культурних традицій та регіональних особливостей. Водночас сучасні наукові та літературні джерела, а також аналіз проектної та будівельної практики як вітчизняної, так і світової, не дають можливості врахувати партисипаційного чинника, що визначає залежність архітектурного рішення від особливостей психологічного типу замовника, його естетичних уподобань, культурного та освітнього рівня, фахової приналежності.
Таким чином сформувалась тема наукового дослідження “Вплив психологічного чинника на архітектуру сучасних індивідуальних житлових будинків в умовах України”.
Об’єктом дослідження є індивідуальні житлові будинки.
Предметом дослідження є функціональна та архітектурно-художня організація індивідуальних житлових будинків.
Межі дослідження: архітектура міських, передміських та заміських котеджів на теренах України.
Мета дослідження: визначання науково обгрунтованих рекомендацій щодо проектування сучасних типів індивідуальних житлових будинків в Україні із врахуванням психології сприйняття.
Завдання роботи:
– Диференціювання та класифікація індивідуальних житлових будинків.
– Визначення емоційного впливу при сприйнятті.
– Визначення функціональної структури.
– Визначення композиційних та об’ємно-планувальних закономірностей архітектури індивідуальних житлових будинків.
– Вияв морфологічних особливостей архітектури індивідуальних житлових будинків.
Методи дослідження. Для отримання достовірних висновків та рекомендацій використовуються науково-теоретичні методи дослідження, що містять аналітичний огляд досвіду проектування, будівництва та експлуатації індивідуальних житлових будинків, натурні обстеження, опитування мешканців, замовників та проектувальників, дисперсний та морфологічний аналіз, метод екстраполяції, психологічні дослідження, експериментальне та реальне проектування.
Наукова новизна визначається у типологічній ознаки та класифікації сучасних індивідуальних житлових будинків та перспективі їх розвитку, а також впливі психологічних чинників на формування екстер’єру та інтер’єру, основні критерії оцінки проектних розробок, ступінь свободи архітектурних рішень.
На захист виносяться такі наукові положення:
– визначення типів сучасних індивідуальних житлових будинків, що будуються в Україні;
– – межі благодійного впливу середовища на емоційний стан людини;
– можливі функціональні структури індивідуальних житлових будинків на сьогодення;
– рекомендації по визначенню композиції, об’ємно-планувальної структури та архітектурно-художніх рішень сучасних типів індивідуальних житлових будинків;
– методика визначення більш вдалого проектного рішення індивідуального житлового будинку
Практичне значення полягає в тому, що висновки та рекомендації роботи можуть бути використані в реальному проектуванні та будівництві індивідуальних житлових будинків та житлових масивів, а також у навчальному процесі; підвищення якості планувальних, функціональних просторових, композиційних та художніх рішень.
Апробація результатів роботи. Головні висновки та методичні рекомендації впроваджено в навчальний процес на архітектурному факультеті КДТУБА (1997/98 навчальний рік).
Основні результати роботи доповідались на науково-практичних конференціях КДТУБА (1995, 1996, 1997, 1998).
Публікації: за матеріалами дисертації опубліковано 4 статті у наукових збірках обсягом 13 сторінок, 2 – у співавторстві обсягом 10 сторінок.
Обсяг та структура роботи. Дисертація містить вступ, три глави та висновок, перелік основної використаної літератури, додатки – загальним обсягом – 104 сторінки тексту, 45 ілюстрацій, а також список літератури з 163 найменувань.

ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі визначається основна проблема, наукова та соціальна актуальність теми, ступінь вивченості питань, мета, задачі та методика дослідження.
В першому розділі “Аналітичний огляд проектування, будівництва та експлуатації індивідуального житлового будинку” розглядається еволюція будівництва індивідуального житла, розвиток функціональних програм, композиційних, об’ємно-планувальних та технічних рішень. Визначаться типологічні характеристики, класифікація сучасних типів індивідуальних житлових будинків в Україні.
Житло постійне чи тимчасове, де людина проводить значну частину свого життя чи якийсь період часу, потребує однаково багато уваги. Житло – це те, що змінюється в умовах розвитку суспільства, і кожна епоха висуває свої вимоги. Різними є і терміни перетворення житла: тисячоріччя в далекому минулому та дуже короткі відрізки часу в ХХ сторіччі.
Однак постає питання: в разі, коли має місце безперервний поступ культури та цивілізації чи не є повернення до традиції супротивним рухом – так би мовити повернення в печери? Всім відомий термін властивий лише Україні – “шароваризація культури”, що виник внаслідок надмірності зусиль деяких діячів естради в запобіганнях перед козацьким гопаком. Не будемо зосереджуватись на походженні шароварів та варто врахувати згубний вплив активності тих, хто за будь-яких обставин тримається за вітром, а вірніше – за сьогоденним набутком. Таким чином, ми опинились перед дилемою: – чи варто триматися традиції, хоча б в архітектурі та будівництві? Відповідь на це запитання можлива лише за умов розуміння, як накопичення позитивного досвіду в практичній діяльності та об’єму пізнання. На жаль подекуди в більшості традиція пропагується досить формально. Не кажучи вже про механічне перенесення вишиваних орнаментів в будівлі без розуміння символіки форм та кольору, слід звернути увагу на більш небезпечні запозичення, як, наприклад, влаштування стріх на багатоповерхових будинках, які несуть смертельну небезпеку в разі падіння важкої бурульки. Та, мабуть, відношенню до традиції варто дати професійну оцінку з точки зору її корисності. Почнемо з розташування будинку: всім відомий принцип “моя хата з краю”. Цей принцип навіть набув негативного значення, як свідчення егоїзму. Та коли заглибитись в минуле, мова йшла про певну ізоляцію помешкання, розміщення його в середині ділянки, оточення садочком, городами.
Нехтування цим традиційним принципом призвело до створення сумнозвісних шеренг на радгоспних вулицях. Та можна дещо виправдати проектувальників у тому, що будинки були однакові. Мова йшла коли не про ритм, то хоча б про метр в композиції. Як не дивно, вивільнення творчих та економічних можливостей лише погіршило ситуацію.
Коли на невеликій території скупчились різнобарвні та амбіційні “фазенди” нових українців – склалась ситуація, яка нагадує збіговисько оперних солістів, які заповзято співають різноманітні арії.
Отже, порушений ще один традиційний принцип – єдність ритміки, масштабу, модульної системи.
До речі, традиційний живописний, неодноразово відображений в мистецтві тин, який захищав від пересічної худоби, але відкривав всі візуальні переваги садиби зараз замінений на глуху, високу залізобетонну огорожу.
Історичний досвід свідчить про доцільність обмеження не тільки окремого помешкання, та навіть окремої забудови, та навіть міста.
Всупереч тому ми стали свідками необмеженого розширення міст, яке вимагає відповідного розвитку мереж водопостачання, каналізації, електрики, газу тощо. Поруч з тим невиправдано розширюються площі окремих будинків. Тут марно закликати до врахування традицій – адже відомо про граничне самообмеження в народному будівництві. Варто звернути увагу на те, що більшість корисної площі використовується і перетворюється на комору, а радше – склад. Території передмістя мають досить помітні відмінності в забудові в порівнянні як з урбанізованим, так і з сільським середовищем. В останні десятиріччя передмістя стали теренами активної будівельної діяльності, спочатку обмеженого жорсткими нормативами спорудження “садових” будинків (важко називати їх дачами), а надалі, після зняття обмежень – нагромадженням гіпертрофованих за розмірами і недосконалих в архітектурі споруд.
Аналіз проведений в роботі визначив існуючи у сучасному індивідуальному будівництві можливі позитивні та негативні риси:
Недоліки:
– планування за принципом колгоспного села, ігнорування існуючої та перспективної забудови;
– зневага до оточення;
– надмірні площі приміщень, що погано освітлюються, та частіше не обладнані та врешті використовуються як звалища.
Також те що корисно сьогодні:
– пропорційність, модульність, єдиний масштаб, майстерність, звідси цілісність забудови та можливе створення ансамблів;
– оточення хати садочком, велика відстань від сусідів;
– увага до малих форм, вражаюча живописність та гармонія кольору;
– гармонізація з довкіллям, передбачення антропогенного краєвиду.
В другому розділі “Формування функціонально-планувальних структур індивідуального житлового будинку із врахуванням психологічного чинника.” досліджуються основні чинники формування функціональних та планувальних структур, визначаються умови їх реалізації, склад житлових та допоміжних приміщень та їх параметри. Головним чинником в даному дослідженні визначається психологічний. Це доводиться за допомогою виявлення характеристик сприйняття різних форм простору. Одним з таких напрямків можна вважати психологію. Вивчаючи людину як комплекс сталих поведінкових реакцій, можна встановити деякі межі впливу оточення на психічний стан людини з негативного чи позитивного боку. Але чиста психологія займається людиною, застосовуючи при цьому, головним чином, психодіагностику, тобто в залежності від тестування реципієнта на будь-якому рівні визначається його тип і характер.
В комплексі з архітектурою психологія допомагає визначити ступінь впливу оточуючого середовища на людину, визначає однозначні реакції на фізичний вплив, сигнали різної складності та характеру. Однак знання лише механізму психіки людини недостатнє необхідно мати уяву і про мислення того, для кого проектується ця споруда. Адже сприйняття одного й того ж об’єкту неадекватне, все залежить від суми знань про оточуючий світ; все сприймається в дусі власного світовідчуття.
Зіткнення глядача з не зрозумілим та не знайомим раніше йому об’єктом може викликати реакцію допитливості, інтересу, прагнення пізнати більше та глибше, однак, в деяких випадках це може породжувати дратування та відторгнення інформації і виникнення “конфлікту незрозуміння”. Сфера творчості архітектора включає в себе рішення цієї проблеми. Розділ психології піднімає і допомагає досліджувати проблему і є методологічною основою досліджень. Також в цьому розділі проводиться порівняний аналіз варіантів планувальних та об’ємно-просторових структур індивідуальних житлових будинків. Житлове середовище має ієрархічну структуру – від елементарного житлового простору до середовища поселення. Критерієм оцінки розселення має бути комфорт проживання людини. Він з’ясовується ступенем ізольованості процесів життєдіяльності та їх забезпечення просторовим середовищем та технологічним обладнанням.
Важливою характеристикою умов проживання є його довготривалість:
постійне, тимчасове, нетривале.
Кожен з видів життєдіяльності родини реалізується за допомогою головних та допоміжних процесів. Для здійснення кожного з них потребуються певні вимоги, які повинні відповідати специфіці самого процесу та визначатися як наслідок характеру діяльності людини та його вимог до місця здійснення даного процесу та його обладнанню.
Діяльність людини характеризується:
– ступенем стаціонарності (нерухома, малорухома, динамічна);
– ступенем активності (активна, пасивна);
– режимом здійснення: частотою (регулярна, періодична, епізодична, тривалістю (довга, тимчасова);
– ступенем спілкування (індивідуальна, згрупована, загальнородинна).
Вимоги до місця здійснення процесу та його обладнання характеризуються:
– ступенем локальності (визначення місця здійснення, обмежена кількість місць чи у всьому просторі індивідуального житлового будинку);
– ступенем оснащеності (стаціонарне обладнання, епізодичне обладнання, без обладнання);
– ступенем освітлення, звукоізоляції, вентиляції, температурним та вологим режимом);
– сумісністю (повна просторова ізоляція, можливість у сусідніх неізольованих просторах, можливість здійснення в одному і тому ж просторі).
З точки зору архітектурно-планувальної організації індивідуального житла у життєдіяльності родини повинні бути визначені ті процеси, які в силу свого характеру розрізняються за місцем здійснення, ступенем його обладнання, ізоляції, освітлення і т.д.
В той же час процеси, ідентичні по просторовим вимогам здійснення і які розрізняються набором використаних предметів, можуть бути об’єднані в одну групу та розглядатися як єдиний умовний процес життєдіяльності (наприклад, розумові заняття, які включають процеси читання, письма, креслення і т.д. при приготуванні учбових завдань, самоосвіти, професійної діяльності і т.д.).
Специфіка образу життя різних родин визначається можливими процесами здійснення кожного з головних видів життєдіяльності.
Поєднуючи деякі типи діяльності можна визначити класифікацію її видів, що дозволить скорегувати простір, визначити відповідні зони та приміщення:
1) Професійна діяльність. Професійна творчість; праця “на дому”; заняття професійною діяльністю з метою підвищення класифікації. 2)Непрофесійна творчість. Науково-технічна; художня; деякі види любительської діяльності. 3) Діяльність з метою підвищення самоосвіти, отримання інформації. Читання та прослуховування інформації, підготування до занять, отримання спеціальної інформації. 4)Відпочинок та розваги. Прийом гостей, розваги; перегляд телепередач, фільмів; прослуховування музики; читання художньої літератури. 5) Спорт. Загальна оздоровча гімнастика; заняття спортом з метою фізичного удосконалення. 7) Представництво. 8) Усередині родини; позародинні; зустрічі з друзями; професійні зустрічі.
Але кожна функціональна планувальна структура повинна мати і різні пластичні рішення, для досягнення естетичної виразності:
– ортогональна (переважно плани прямокутної форми);
– полігональна (плани з гоcтрими кутами);
– пом’якшена (подолання кристалічності);
– пластична (органічні форми);
– конгрегаційна (поєднання ортогональних та пом’якшених форм).
Поєднання ступені пластичності із структурною організацією дає можливість мати принципово нові планувальні рішення, які б в значній мірі задовольнили споживача. Такі рішення відповідають і естетичним вимогам до індивідуального житлового будинку, але впливають на психологічний стан по-різному. І тут важливо визначити, які архітектурно-планувальні рішення є чи можуть бути найдоцільнішими з точки зору сприйняття їх людиною, а також економічні при їх здійсненні на практиці.
Однією з найважливіших проблем при вирішенні цього питання є з’ясування транзитних сполучень в планувальній структурі житла. Цьому питанню дуже багато приділялось уваги багатьма фахівцями. Як свідчить досвід вітчизняний та закордонний, транзити відіграють дуже велику роль у планувальному рішенні. Однак, якщо це впливає на планування будинку, то, звичайно, неминуче цей вплив відображається і на об’ємно-просторовому вирішенні споруди, а отже, на психологічному впливі на глядачів-спостережників.
Далі, порівнявши та зкорегувавши найкоротші лінії транзиту із пересуванням у просторі (враховуючи психологію людини), можна вивести загальну закономірність параметрів для створення органічної форми житлового середовища.
Пересуваючись по житловому будинку, що складається з різноманітних знакових утворень, кожен з яких має своє емоційне навантаження, ми обираємо найкоротший та найкращий шлях. Оточуюча простота поверхонь та ліній не протистоять складності та змістовності
В третьому розділі “Пропозиції щодо розробки сучасного індивідуального житла” розглядаються композиційні та архітектурно-художні рішення індивідуальних житлових будинків. Планувальна структура індивідуального житлового будинку визначається: місце розташування майбутньої будівлі, площина ділянки, кількість членів родини замовника, рід діяльності членів родини, побажання замовника, матеріальні можливості замовника.
Все це впливає на об’ємно-просторове рішення індивідуального житлового будинку. Процеси життєдіяльності та діяльності можуть відбуватися в різноманітних просторових схемах, але при цьому взаємозв’язки між окремими елементами структури індивідуального житлового будинку в більшості зберігаються. Головну роль при виборі потрібної планувальної структури грає оптимізація процесів. Вона пов’язана з фізіологією людини і спрямована на створення оптимальних умов життя та діяльності споживача. Загальна структура сучасного житлового будинку відображає різноманітність всіх елементів, зв’язків та процесів.
Також визначається важливість вирішення питання пристосування об’ємно-планувальних структур.
1. На горизонтальних ділянках можливо застосування всіх типів структур, хоч мостові та грибоподібні значно та невиправдано дорожчі за інші. 2. На схилах – грибоподібні, зміщені та мостові. 3. На складному рельєфі – мостові та зміщені. Також заглиблені та напівзаглиблені. Для визначення оптимального композиційного рішення індивідуального житлового будинку необхідно обрати головні критерії. В ролі такого критерію можуть виступати різноманітні чинники, які впливають на формування індивідуального житлового будинку: містобудівна ситуація, функціональна програма (залежить від діяльності мешканців майбутнього будинку), економічність рішення (фінансові можливості споживача), раціональна конструктивна схема і т.д.
Роблячи висновки з попередньої глави можна з’ясувати форми якої геометрії мають переваги. На прикладі індивідуального житлового будинку із сауною, басейном, тренажерним залом, солярієм, ліфтом та 7 житловими кімнатами можна позначити єднання комфорту та ідеальної виразності образу.
Відомо, що форма оцінюється за такими об’єктивними властивостями, як метр, ритм, пропорції.
Геометрична характеристика форми виражається співвідношенням головних параметрів, особливостями її меж, величиною кута між елементами. Переважання розвитку розміру по одному напрямку характеризує лінійну форму. Розвиток форми по двом вимірам – двохмірну. Об’ємну форму визначає розвиток по трьом вимірам.
Співвідношення параметрів форми визначає емоційні оцінки. При тотожності параметрів форма оцінюється як статична. Всі ці якості належать до даного прикладу. Зростає попит не тільки на збільшення комфорту та корисність використання кожного метру будинку, але і надання йому якостей цілком нового, естетично виразного та неподібного на банальні композиційні рішення.
Контрастність параметрів викликає відчуття динамічності. Геометрична характеристика форма викликає і зміни її меж, контурів, поверхонь.
Розмір форми оцінюється по абсолютним та відносним критеріям. Спочатку проводиться порівняння розміру з умовними одиницями вимірювання, а потім із величинами різноманітного значення. Якщо при абсолютній оцінці мірності одиниці вимірювання відповідає мірності форми, то відносна оцінка розміру дозволяє зіставляти різні види форм.
Відносним критерієм оцінки розмірів якої-небудь форми є порівняння її з розмірами людини. Сполучення оцінок розмірності форми по абсолютним та відносним критеріям характеризує виразність розмірів форми, її масштабність.
Виразність розмірів коректується усіма об’єктивними властивостями форми. Наприклад, застосування літніх приміщень (терас, балконів та ін.) надає будинку більше пластичності, впливає на відносну масштабність будинку.
Поверхні форми віддзеркалюють частину падаючого на неї світлового потоку. Відношення віддзеркаленого потоку до падаючого визначає світлість форми, яка емоційно впливає на глядача. Світлість поверхонь впливає на сприйняття та оцінку розмірів, ваги та інших властивостей форми. Зміна світла може навіть коректувати її геометричну характеристику.
Фактура та структура поверхонь несуть візуальну інформацію о фізико-механічних властивостях форми, виявляє її монолітність, пухкість, твердість, м’якість і т.д.
Зіставлення об’єктивних властивостей форми та її елементів полягає в основі оцінки розчленування форми. Засобом розчленування форми є дискретне зміна будь-якого з її властивостей (геометрії, кольору, розміру, світлості).
Створюючи образ архітектор повинен забезпечити по можливості більше оригінальності. Навіть людині з обмеженим тезаурусом сучасний житловий будинок здається банальним. З таким уявленням про житло вона народилася, зростала та передає це уявлення своїм нащадкам.
Необхідно застосування суто професійного підходу до цього питання, адже повна партисипація призведе до банальності.
Партисипаційний метод – залучення замовника до творчого процесу – є найважливішим і найкориснішим для досягнення певної мети при проектуванні нового типу індивідуального житлового будинку. Але цей процес не може бути всеосяжним. Треба встановити межу врахування побажань споживача, інакше нові будинки не будуть нічим відрізнятися від того, що ми маємо на сьогодення. Умови замовника повинні обмежитися лише врахуванням складу його родини, перспективами її розвитку та сценаріями життєдіяльності членів родини.
Після визначення умов замовника фахівець повинен визначити його психологічний тип та уподобання. Це допоможе при створенні більш комфортного середовища, яке б благодійно впливало б на мешканців будинку.
Вивчаючи світовий досвід проектування можна відзначити, що залучення мешканців до проектувального та будівного процесу є його важливою частиною. Збереження та підтримка індивідуальних бажань до середовища в цілому, є головною метою архітекторів. Тому перш ніж пропонувати, чи змінити існуючий стан вже існуючого середовища пропонується призвести опитування мешканців оточуючих будинків.
В супереч партисипаційному методу проектування існує також суто професійне ставлення до виконання будь-якого завдання на проектування. В цьому випадку головним є неординарний підхід фахівця до вирішення замовлення.
Методика проектування має собою таку особливість, як застосування та створення образу із подвійним кодуванням. Тобто можливі різні спроби сприйняття в залежності від професійного рівня фахівця. Також не менш важливим є неординарний підхід до вирішення проектного завдання та пропонування концептуальної моделі майбутнього будинку. Наступним кроком є саме професійна оцінка рішення чи експертна, тому що оцінюється лише фахівцями. Ця методика заперечує участь замовника до коректування проекту та його аналізу. Архітектор програмує сприйняття споживача, але і він сам може перевірити себе, якщо не довіряє своєму смаку, за допомогою створеної програми.
Існує п’ять етапів для отримання інформації про створений проект:
1. Генерування – тестування рішення. Процес прийому інформації та виробу елементів рішення один за одним послідовно.
2. Іспит – визначає чи є деякі вимоги вірними, чи ні. Якщо ні, здійснюється повернення до попереднього етапу, або це може цілком задовольняти і програма продовжує свою роботу.
3. Горопідвищення – процедура знаходження оптимуму, якщо не вдається здійснюється повернення на етап раніше, або продовжує.
4. Евристичний пошук – розгляд експонентно розвинутого простору, та визначення його за естетичними характеристиками.
5. Завершальний етап – надання інформації про проектне рішення за критеріями оптимальними для визначення якості даного будинку, які були закладені у програмі.
Створення програми надає можливість визначити якості даного проектного рішення, не тільки фахівцям, але і майбутнім мешканцям. Проводиться також порівняний аналіз архітектурних рішень з врахуванням ступеню слідування архітектурним традиціям, мірі осучаснення, стилістичних особливостей та наводяться рекомендації з методики проектування індивідуальних житлових будинків означених в роботі типів.

ОСНОВНІ ВИСНОВКИ, РЕЗУЛЬТАТИ ТА РЕКОМНДАЦІЇ

1. На основі узагальнення досвіду визначені та розглянуті основні типи сучасних індивідуальних житлових будинків, з виявленням окремих груп приміщень: житлові, службові, представницькі, допоміжні. Міський тип будинків визначається розташуванням більшої кількості житлових приміщень. З точки зору образу треба більше приділяти уваги гармонійному зв’язку з навколишнім середовищем. Заміський тип будинку завдяки можливому нетривалому використанню дозволяє мати більш обмежений набір приміщень, головним чином житлові, допоміжні та службові. Приміський тип будинків має поширену функціональну структуру та багато приміщень, що запрограмовані та можуть змінюватися за сценарієм життєдіяльності та діяльності конкретного споживача.
2. Запропоновано поєднання двох сфер науки архітектуру та психологію в комплексі, що допомагає у визначенні ступеню впливу оточуючого середовища на людину. У сфері психології важливим є також розділ візуального уявлення та сприйняття, який визначає потрібні еквіваленти предметів та явищ дійсності, які в свою чергу наділені відбитками умов їх існування в даному просторі. Також важливим є поняття сенсорного сприйняття та з’ясування міри використання його архітекторами при проектуванні індивідуальних житлових будинків чи взагалі будь-яких об’єктів.
3. Виявлені особливості сприйняття середовища людиною та закономірності впливу об’ємів на її нервовий стан. А також можливості корекції простору, що є важливим для архітектора при створенні оточуючого простору, благодійно впливаючого на емоційний стан людини. Психологічні процеси підсвідомості мають прямий вплив на сприйняття, уявлення, відчуття та ін. Проявлення цих процесів не завжди несе позитивний характер. В подібних випадках на організм впливає комплекс подразників однієї модальності. Синтез відчуттів виникає як наслідок створення нервових зв’язків, спливаючих на подразники та на їх тимчасові, просторові та інші відносини.
4. Зміна умов проживання у сьогоденні веде до зміни деяких процесів життєдіяльності та діяльності людини. Це веде до зміни та різноманітності планувальних структур. Визначені основні структурні типи планів із різним ступенем пластичності.
Важливою характеристикою умов проживання є його довготривалість: тимчасове, постійне, нетривале. Важливе місце в диференціації приміщень індивідуального житлового будинку займають форми контактів членів родини, кількість та склад кожного процесу життєдіяльності. В залежності від характеру процесу контакти можуть бути загальні та індивідуальні. При цьому кожна родина взаємодіє в цілому та поділяється внутрішні групи, в яких здійснюється процеси життєдіяльності, та індивіди.
5. Визначені основні типи будинків:
– Особняк; представницькі приміщення та обслуговуючого персоналу, житлові приміщення та для гостей, або: вхідна група, обслуговуючий персонал та допоміжні приміщення, (бел’єтаж) представницькі приміщення, житлові приміщення.
– Котедж: цокольний поверх – допоміжні приміщення, 1 поверх – представницькі, 2 поверх – житлові приміщення.
– Садиба: приміщення денного використання, допоміжні приміщення; житлові приміщення; житлові приміщення,
– Дача: приміщення денного використання, житлові приміщення.
Розробка проектних рішень даних типів житлових будинків залежить від програмування життєвих процесів.
6. Поширення будівництва індивідуальних житлових будинків потребує і різноманітності планувальних структур та визначення її пластичності. Важливе місце при обранні необхідної планувальної структури відіграє оптимізація процесів, що спрямована на створення оптимальних умов життя та діяльності споживача.
Виявлені фактори, що впливають на створення та обрання об’ємно-планувальних структур індивідуального житлового будинку та розробка та зазначення їх основних типів:
– площинні;
– стелажні;
– зміщені;
– грибоподібні;
– мостові;
– комбіновані;
– атріумні;
Також визначається найбільш сприятливе застосування планувальних структур та розміщення їх при складних природних умовах. Варіанти утворення та застосування різноманітних об’эмно-планувальних рішень індивідуальних житлових будинків в значній мірі залежить від природного факту, тобто при розташуванні будинку на рельєфі.
7. Оптимальне композиційне рішення індивідуального житлового будинку визначається обранням головних критеріїв, в ролі яких виступають різноманітні чинники, що впливають на формування формоутворення індивідуальних житлових будинків: містобудівна ситуація, функціональна програма, економічність рішення, раціональна конструктивна схема, тощо. Об’єктивні властивості форми, що є засобами архітектурної композиції будинку, такі: – геометрична характеристика, орієнтація в просторовому середовищі, розмір, світлість, колір, фактура.
8. Побудова структури виконання проектного завдання щодо індивідуального житлового будинку із використанням напрямків методики проектування, яка надає можливість залучити споживача до процесу створення для нього середовища. Сьогодні бажання заказника є головним визначальним фактором щодо площі та взагалі величини будинку. Скорегувавши його потреби з точки зору професіонала архітектор повинен зробити ідеальне середовище. Ця методика при проектуванні має назву – партисипаційна, тобто залучення замовника до процесу проектування. Другим є суто професійний підхід, тобто архітектор сам є замовником та виконавцем проектувального рішення.
9. Розроблена програма, за допомогою якої можливе обрання більш вдалого проектного рішення. Програма працює на базі розрахунку показників, які характеризують якості даного проекту. Результати даної програми використовуються як допоміжний матеріал для застосування комфортного житла, як зовні так і внутрішнього простору.

Список опублікованих праць по темі дисертації:
1. Щеглова М.В. (Омельяненко М.В.) Образно-эмоциональные характеристики индивидуального жилого дома. В зб.: Сучасні проблеми архітектури та містобудування. Випуск 1. – К.: КДТУБА, 1997. – С.186 – 190.
2. Омельяненко М.В. Українське житло: минуле чи майбутнє? В зб.: Сучасні проблеми архітектури та містобудування. Випуск 2. – К.: КДТУБА, 1997. – С.137 – 139.
3. Омельяненко М.В. Архітектурна традиція: дотримуватись чи зневажити? В зб.: Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті. Випуск 5. – Харків, ХХПІ, 1997. – С. 38 – 40.
4. Щеглова М.В. (Омельяненко М.В.) Про геометричну параметризацію формоутворення в архітектурі. В зб.: Прикладна геометрія та інженерна графіка. Випуск 61. – КДТУБА, 1996. – С. 228 – 230.
5. Омельяненко М.В. Емоційний вплив об’ємно-просторової структури індивідуального житлового будинку. — В зб.: Сучасні проблеми архітектури та містобудування. Вип.4. — К.: КНУБА, 1999. — с.149-151.
6. Омельяненко М.В. Оцінка планувальної структури житлового будинку шляхом аналізу рухів людини. — В зб.: Сучасні проблеми архітектури та містобудування. Вип.5. — К.: КНУБА, 1999. — с.125-128.
7. Омельяненко М.В., Лошаков І.Й. Напрями вдосконалення житлової забудови передмістя. В зб.: Сучасні проблеми архітектури та містобудування. Випуск 3. – К.: КДТУБА, 1998. – С.181 – 187.
8. Омельяненко М.В., Добровольський Л.А., Меженна Н.Ю. Традиції українського житла.- К.: Архітектура України. №4, 1992. – С.18-20.

АНОТАЦІЯ
Омельяненко М.В. Архітектура сучасних індивідуальних житлових будинків в Україні із врахуванням психологічного чинника. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.02 – Архітектура будівель і споруд. – Київський державний технічний університет будівництва і архітектури, Київ, 1999.
В дисертації розроблені та науково обгрунтовані принципи, засоби та прийоми формоутвоерння функционально-планувальних структур індивідуальних житлових будинків із врахування психологічного чинника. В роботі визначені особливості психологічного сприйняття форми та простору в цілому. Також визначена класифікація сучасного індивідуального житла в умовах соціально-економічних перетворень в Україні. Запропоновано застосування об’ємно-просторових структур незалежно від місця розташування та природно-кліматичних умов, а також пропозиції, щодо застосування методології проектування в сучасних умовах для створення більш комфортного індивідуального житлового будинку.
Ключові слова: просторові структури, індивідуальний житловий будинок, психологія сприйняття, експресивний вплив, вплив середовища, формоутворення, внутрішній простір.

АННОТАЦИЯ
Омельяненко М.В. Архитектура современных индивидуальных жилых домов в Украине с учетом психологического фактора. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата архитектуры по специальности 18.00.02 – Архитектура зданий и сооружений. Киевский государственный технический университет строительства и архитектуры, Киев, 1999.
В диссертации разработаны и научно обоснованы принципы, средства и приемы формообразования, функционально-планировочных структур индивидуальных жилых домов с учетом психологического фактора в Украине. В работе выделены особенности психологии восприятия формы и пространства в целом. Для объяснения результатов восприятия объектов отмечены в работе социологические и психологические факторы, которые определяют методологический подход для конкретного образа, что и активизирует действие информации об объекте.
Увеличение строительства индивидуальных жилых домов требует разнообразия в объемно-пространственных и планировочных структурах. Важную роль при выборе необходимого решения играет оптимизация процессов, которые направлены на создание комфортабельных условий жизни и деятельности будущего жильца. Для этого определены типы планировочных структур, а также их наиболее благоприятное размещение.
Определена классификация современного индивидуально жилья в соответствии с социально-экономическими преобразованиями в государстве. Разработаны предложения по применению объемно-пространственных структур независимо от характера местности и природно-климатических условий, а также по применению методологии проектирования в современных условиях для создания более комфортабельного индивидуального жилого дома.
Изменение условий жизни на современном этапе привело к изменению некоторых процессов жизнедеятельности и деятельности человека. Важным и характерным условием проживания является продолжительность. В работе жилье характеризуется как временное постоянное, сезонное. А также делится на такие типы: 1). Особняк, в состав которого могут входить такие группы помещений: представительские, обслуживающего персонала, жилые, вспомогательные; 2). Коттедж – жилые, представительские, вспомогательные группы помещений; 3). садиба – вспомогательные, жилые, служебные группы помещений; 4). Дача – жилые и летние помещения.
Проработка проектных решений данных типов жилых домов зависит от программирования жизненных процессов или наличия функциональной программы. Важную роль в дифференциации помещений играют формы контактов членов семьи, количество и состав каждого процесса жизнедеятельности.
В данной работе предложен процесс выполнения проектного задания на индивидуальный жилой дом с использованием направлений методики проектирования, которая дает возможность привлечь заказчика к процессу создания для него идеальной среды для проживания и работы, так как сегодня желание заказчика, является главным определяющим фактором при создании нормативной базы для данного проекта. Скорректировав его потребности с точки зрения логического архитектурного подхода профессионал должен создать идеальную комфортабельную среду.
Другой метод проектирования основан на чистом профессионализме архитектора без вмешательства будущего жителя дома, т.е. архитектору дается возможность быть самому и заказчиком и исполнителем проектного решения индивидуального жилого дома.
Для облегчения задачи, при выборе проектного решения, заказчику может быть предложена программа, разработанная в данной работе. Программа работает на базе расчета показателей, которые характеризуют качество данного проекта.
Ключевые слова: пространственные структуры, индивидуальный жилой дом, психология восприятия, экспрессивное воздействие, воздействие среды, формообразование, внутреннее пространство.

ANNOTATION

Mrs. Marina V. Omelianenko Architecture of Modern individual living houses in Ukraine with account of psychological factor, – Manuscript.
Dissertation looking for scientific degree of Doctor of Architecture Speciality 18.00.02 – Architecture of building and constructions, The Kiev State University of Construction and Architecture, Kiev, 1999.
Principles, facilities and methods of shaping and functional – planning structures of individual living houses with account of psychological factor are investigated and scientifically substantiated. Peculiarities of shape and space perception are marked out in the research. Classification of modern individual dwelling corresponding to social – economical changes in the state is specified. Proposals on using of volume structures non-dependent from relief and natural – climatic conditions are given as well as proposals for current design nethology at presents in order to create more comfortable individual living house.
Key words: volume structures, individual living house, psychology of perception, expressive influence, environmental impact, shaping, interior space.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020