НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Ситюк Микола Петрович

УДК 619:616.988.73.615:371-097.3

Визначення оптимальних строків вакцинації поросят проти класичної чуми
свиней, одержаних від імунних свиноматок

16.00.03 – ветеринарна мікробіологія та вірусологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті ветеринарної медицини Української академії
аграрних наук (УААН)

Науковий керівник- кандидат ветеринарних наук Шиков Олександр
Тихонович,

Інститут ветеринарної медицини
УААН, завідувач

лабораторії епізоотології

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, академік УААН Романенко

Володимир Пилипович, Інститут
ветеринарної медицини

УААН, завідувач лобораторії
імунології та генетики

кандидат ветеринарних наук, доцент
Ташута Сергій

Григорович, Національний аграрний
університет, доцент

кафедри мікробіології, вірусології
та біотехнології

Провідна установа — Білоцерківський державний аграрний університет,
кафедра

мікробіології, вірусології та
зоології Міністерства

аграрної політики України, м. Біла
Церква

Захист дисертації відбудеться “ 16 ” червня 2004 р. о 1000
годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.03 у
Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ-41, вул.
Героїв оборони, 15, навчальний корпус 3, ауд. 65.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного
університету за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 13,
навчальний корпус 4, к. 41.

Автореферат розісланий “ 14 ” травня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
Міськевич С.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Стратегія боротьби з класичною чумою свиней (КЧС) у
світі була і залишається неоднорідною. В останні десятиріччя більшість
країн європейської спільноти (ЄС) виключає застосування живих вакцин, в
деяких при ліквідації спалахів захворювання поряд із забоєм хворих
тварин проводиться часткова імунізація, а в державах СНД, в тому числі і
Україні, повсюдна вакцинація свиней є основним засобом профілактики КЧС.

Вакцинація призводить до різкого зниження економічних втрат та
покращення епізоотичної ситуації щодо КЧС (В. А. Сергеев, Е. А.
Непоклонов, Т. И. Алипер, 2001; В. В. Макаров, С. И. Джупина, А. А.
Коломыцев, 2001). При розробці в Україні науково-обгрунтованої програми
з вивчення закономірностей епізоотичного процесу і особливостей цієї
інфекції, вакцинопрофілактиці слід визначати певне місце в системі
контролю і ліквідації КЧС (О. Т. Шиков, Л. П. Гришок, 1999, 2000).
Тактика застосування вірусвакцин, з урахуванням системи утримання і віку
поголів’я, потребує подальшого вирішення (М. В. Бабкін, 2002), а система
заходів повинна бути диференційованою для кожної країни, регіону з
урахуванням конкретних умов (В. А. Прискока, Ю. А. Собко, С. В. Аранчій,
2000).

КЧС може бути ліквідована в окремих епізоотичних зонах при систематичній
вакцинації в поєднанні із ветеринарно-санітарними заходами на протязі
довготривалого часу (C. Terpstra, 1991).

На сьогодні в Україні виготовляються та застосовуються проти КЧС дві
живі вірусвакцини: авірулентна суха вірусвакцина АСВ Сумської та
Херсонської біофабрик та культуральна вірусвакцина ЛК-М
Науково-виробничого підприємства “Біо-Тест-Лабораторія”.

Незважаючи на те, що розроблені настанови по застосуванню
вірусвакцин проти класичної чуми свиней, в практичних умовах нашої
держави не існує уніфікованої схеми вакцинопрофілактики КЧС. Так,
державні обласні, районні управління ветеринарної медицини України, а
іноді фахівці господарств різних форм власності в межах певних районів
керуються різними, часто необгрунтованими схемами профілактичних щеплень
свинопоголів’я проти КЧС і, головне, без урахування попереднього
імунного статусу тварин, особливо поросят, одержаних від імунних
матерів. Свиноматок щеплюють перед кожним осіменінням, і, з урахуванням
дворазового опоросу, вони вакцинуються двічі на рік, що не відповідає
вимогам діючої настанови, згідно якої останніх імунізують 1 раз на рік
за 15-20 днів до осіменіння.

Пасивні (материнські) антитіла сприяють захисту народжених
поросят від КЧС в початковий період життя, які в наступному здатні до
повного зникнення з організму тварин. Тому, в системі профілактичної
вакцинації виникає питання визначення оптимальних строків імунізації
молодняка з материнськими антитілами та створення у нього напруженого
протективного імунітету.

Поряд з тим, що вакцинація проводиться без урахування
імунологічного стану поросят, ще існує практика застосування обох вакцин
в одному і тому ж господарстві. Саме невивченість вказаних питань
потребує обгрунтування щодо профілактичної вакцинації. Тому, визначення
строків згасання материнських антитіл, а також застосування протичумних
вакцин (АСВ і ЛК-М), особливо серед поголів’я поросят, одержаних від
імунних матерів в умовах промислового та традиційного ведення
свинарства, та здійснення техніко-модифікованих підходів діагностики КЧС
і було предметом наших досліджень.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота виконувалась за державним завданням (№
держреєстрації 0101U000819) 06.06. “Розробити систему контролю,
діагностики, прогнозування та профілактики класичної чуми свиней”
(2001-2005рр.). Робота виконана за період 2001-2004 рр..

Мета і завдання досліджень. Метою досліджень було визначення
імунологічних властивостей вірусвакцин проти КЧС на свинях різних
вікових груп, з урахуванням імунного статусу свиноматок, та внесенням
необхідної корекції шляхів специфічної профілактики класичної чуми
свиней.

Для досягнення мети поставлено такі завдання:

дослідити імуногенні властивості виробничих серій вірусвакцин проти КЧС
(АСВ і ЛК-М);

простежити наявність материнських антитіл в організмі поросят з
урахуванням їх рівня у сироватці крові, молозиві і молоці свиноматок;

вивчити імунологічну відповідь у поросят та підсвинків, щеплених
вірусвакцинами проти КЧС в умовах свинарських господарств з різною
технологією;

визначити оптимальні строки вакцинації поросят, що походять від імунних
свиноматок;

здійснити техніко-модифіковані підходи у вдосконаленні діагностики
класичної чуми свиней в мазках-відбитках, шляхом заміни предметних
скелець на лунки пластикових планшет;

внести корективи щодо щеплення свиней проти чуми з урахуванням
попередніх рівнів вірусспецифічних антитіл у тварин певного
господарства;

визначити місце застосування “booster” (бустер) доз вакцин при
ліквідації КЧС.

Об’єкт дослідження – визначення строків вакцинації поросят
проти класичної чуми свиней.

Предмет дослідження – свині різного віку та сироватки крові
від них, вірусвакцини проти класичної чуми свиней.

Методи дослідженнь – клініко-епізоотологічні – проводили
епізоотологічне обстеження господарств (СВАТ “Агрокомбінат Калита” і
Агрофірма “Агрома”) з урахуванням умов утримання та годівлі свиней,
спостереження за загальним станом і поведінкою тварин, вимірювання
температури тіла, підрахунок кількості лейкоцитів в 1 мкл крові, а в
осередку КЧС вивчали шляхи занесення збудника інфекції, перебіг,
клінічні ознаки захворювання та патологоанатомічні зміни; вірусологічні
– у сироватках крові тварин визначали наявність пасивних материнських та
поствакцинальних антитіл, а у крові та патологічному матеріалі виявляли
антиген вірусу КЧС; статистичні – використовували для визначення
достовірності отриманих результатів.

Наукова новизна отриманих результатів. Визначені найбільш
оптимальні строки профілактичної вакцинації поросят, одержаних від
щеплених проти класичної чуми свиней свиноматок (80-90 діб) у порівнянні
з тими, які проводились у 45 діб.

Запропоновано прискорений спосіб діагностики КЧС з
використанням кролячого антисвинячого імуноглобуліну G, міченого
пероксидазою хріну (Одержано патент на винахід № 58868 А, 2003).

Практичне значення отриманих результатів. Результати
досліджень показали науково-обгрунтовану неефективність ранньої
вакцинації поросят, народжених імунними свиноматками. Внесені корективи
щодо вакцино-профілактики класичної чуми свиней у СВАТ “Агрокомбінат
Калита”, з проведенням її у віці 80-90 діб, затверджені Державним
департаментом ветеринарної медицини Мін АПК України 24.06.03 р.

Матеріали дисертації використовуються у навчальному процесі
при викладанні студентам факультету ветеринарної медицини Національного
аграрного університету дисциплін ветеринарна вірусологія, епізоотологія
та інфекційні хвороби.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем особисто розроблені
методичні підходи до вирішення поставленого завдання, проведені
експериментальні дослідження, аналіз одержаних результатів, їх наукове
обгрунтування і статистична обробка, опубліковані результати досліджень,
оформлено рукопис дисертації.

Апробація результатів дисертації

Результати досліджень, які викладені в дисертації, заслухані
та обговорені на:

засіданнях вченої ради Інституту ветеринарної медицини УААН (2001-2003
рр.);

науково-практичній конференції “Сучасні ветеринарні та технологічні
аспекти свинарства”, Пуща-Водиця, березень, 2002;

міжнародній науково-практичній конференції “Біотехнологія у ветеринарній
медицині”, присвяченій 25-річчю створення Інституту ветеринарної
медицини УААН, м. Київ 9-11 вересня, 2002;

міжнародній науково-практичній конференції “ИЭКВМ – 80 лет на передовом
рубеже ветеринарной науки”, м. Харків,15-19 жовтня, 2002;

семінарі завідуючих епізоотологічними відділами Луганської, Кримської,
Запорізької, Закарпатської та Житомирської областей з питань специфічної
профілактики КЧС, м. Київ, квітень, 2003;

І-му міжнародному конгресі спеціалістів ветеринарної медицини України
(секція інфекційної патології), м. Київ, липень, 2003;

нараді в управлінні ветеринарної медицини Дніпропетровської області за
участю головних державних лікарів ветеринарної медицини районів та
завідуючих районних лабораторій з актуальних питань вакцинопрофілактики
КЧС, жовтень, 2003.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 праць, у т.ч.
10 статей у фахових виданнях. Отримано патент України на винахід.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 148
сторінках комп’ютерного тексту і містить: вступ, огляд літератури,
загальну методику та основні методи досліджень, результати
експериментальних досліджень, аналіз і узагальнення результатів
досліджень, висновки, пропозиції виробництву, список використаних
джерел, додатки. Робота ілюстрована 11 рисунками, 12 таблицями та 4
додатками. До списку літератури входять 226 джерел, у т. ч. 61 –
далекого зарубіжжя.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріали і методи. Дослідження імуногенних властивостей вітчизняних
вірусвакцин проти КЧС (АСВ і ЛК-М) проведені в умовах біофабричного
виготовлення та контролю, а визначення оптимальних строків вакцинації
поросят, одержаних від імунних свиноматок, — в господарствах з різною
технологією ведення свинарства та схемами імунізації їх проти чуми (СВАТ
“Агрокомбінат Калита” і Агрофірма “Агрома”).

Лапінізована вірусвакцина АСВ готується на кролях (кров, селезінка,
лімфатичні вузли). Така технологія не дозволяє накопичувати високих
титрів вакцинного вірусу.

Вірусвакцина ЛК-М виготовляється на культурі клітин тестикулів ягнят
(ТЯ), що дозволяє напрацьовувати високі титри вакцинного антигену.
Вивчення деяких властивостей виробничих серій вірусвакцин проти КЧС (АСВ
і ЛК-М) — стерильність, нешкідливість, імуногенність, проводили на
підсвинках 3-6 місячного віку в біофабричних умовах, а оцінку
імунологічної відповіді з урахуванням показників підрахунку кількості
лейкоцитів — в лабораторних дослідженнях. В дослідах використано 3 серії
вірусвакцини АСВ (№1, 2, 3) та 3 серії вакцини – ЛК-М (№ 14, 15, 16),
кожну з яких згідно “ТУ У” перевіряли на 10 – ти неімунних до вірусу КЧС
тваринах. При перевірці АСВ 3-м підсвинкам вакцину вводили на
нешкідливість — 10-1, 5 голів вакцинували на імуногенність (3-х тварин в
розведенні 10-2 та 2-х — 10-3) і 2 підсвинки служили контролем вірусу.
Вакцину ЛК-М вводили двом тваринам на нешкідливість 10-1, а на
імуногенність щеплювали 6 голів, з яких по два підсвинки вакцинували в
розведеннях: 10-3, 10-4, 10-5 і двоє були контролем вірусу.
Завершальним етапом придатності виготовлених серій вакцин було
контрольне зараження тварин на 14-й день після щеплення вірулентним
вірусом КЧС, штам “Ші — Мінь”, з інфекційною активністю 104 ЛД50/см3. В
усіх випадках вакцинацію тварин проводили внутрішньом’язево в ділянці
верхньої третини шиї в дозі 2 см3.

У біофабричних та виробничих умовах вивчення імунологічної відповіді
обох вакцин проводилось на підсвинках. У всіх вказаних тварин з очного
синусу в стерильні одноразові шприци – “моновети” відбирали венозну
кров. Наявність специфічних антитіл до вірусу КЧС у сироватці крові
визначали імунопероксидазним тестом у реакції нейтралізації на
перещеплюваній культурі клітин SK-6 з використанням стерильних
96-лункових планшет. Слід додати, що імунопероксидазний мікрометод
реакції нейтралізації разом з методом флуоресціюючих антитіл
рекомендований МЕБ та міжнародними стандартами для виявлення антигену і
антитіл до вірусу КЧС та затверджений Держдепартаментом ветеринарної
медицини України. На кожному планшеті ставили контролі: клітин, вірусу
та позитивної сироватки і розтитровували дослідні сироватки крові.
Титром антитіл вважали останнє розведення сироватки, при якому були
відсутні характерні структури – бляшки (конгломерати або окремі
зафарбовані клітини, уражені вірусом КЧС) від світло-рожевого до
темно-червоного кольору цитоплазм із світлими ядрами. Титри антитіл
згідно сучасних вимог були переведені в логарифми з основою 2 (log 2).

Загалом у дослідах по перевірці 6-ти виробничих серій вірусвакцин проти
КЧС було використано 60 підсвинків масою тіла 30-50 кг. На 15 тваринах
вивчалася нешкідливість вакцин, 33-х — їх імуногенність, а 12 підсвинків
були контрольними (контроль вірусу).

Вивчення оптимальних строків імунізації поросят в умовах
свиногосподарств проводилося на 144-х народжених поросятах, одержаних
від 24-х імунних свиноматок. Наявність стадного імунітету проти КЧС
визначено на 85-ти основних свиноматках, 34-х кнурах, 20-ти поросятах
ділянки Pig bally.

В осередку класичної чуми свиней досліджено 20 голів поросят
двохмісячного віку масою тіла 10-12 кг, 7 підсвинків 7-8 міс., кнура та
свиноматку віком 1,5 року, які раніше не вакцинувались проти КЧС.

Перед постановкою дослідів у всіх господарствах свиней номерували
бірками та вушними вищипами.

При встановленні діагнозу на класичну чуму свиней використовували
клініко-епізоотологічний, гематологічний, патологоанатомічний методи,
метод флуоресціюючих антитіл (МФА), прискорений спосіб діагностики КЧС з
використанням кролячого антисвинячого імуноглобуліну G, міченого
пероксидазою хріну з наступною індикацією вірусу в культурі клітин
імунопероксидазним тестом.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Оцінка імуногенних властивостей виробничих серій вакцин проти КЧС в
умовах біофабричного контролю. При вивченні обох вірусвакцин проти КЧС
відбір крові проводили перед щепленням і кожної доби після вакцинації та
на 6-у, 9-у, 12-у доби після контрольного зараження.

В результаті перевірки 3-х виробничих серій вакцини АСВ виявлення
специфічних антитіл до вірусу КЧС у тварин в імунопероксидазному тесті
спостерігали, починаючи з 10-ої доби після вакцинації на рівні від 0,34
± 0,28 до 0,77 ± 0,32 log 2. На 15-у добу, безпосередньо перед
зараженням, рівні антитіл підвищились від 2,12 до 3,64 ± 0,06 log 2.
Після контрольного зараження, починаючи з 6-ої доби, відмічали подальше
підвищення показників антитіл практично у всіх тварин від 2,58 ± 0,03 до
4,59 ± 0,02 і до 12-ої доби по закінченню досліду вони досягали рівня
3,65 ± 0,27 – 5,42 ± 0,13 log 2 (строк спостереження).

Дещо інші результати були одержані при проведенні аналогічних
досліджень з використанням 3-х серій вірусвакцини ЛК-М, де була виявлена
більш рання поява специфічних антитіл проти вірусу КЧС, яка
реєструвалась у тварин з 7-ої доби після вакцинації на рівні 1,06 ± 0,75
– 1,83 ± 0,32 log 2 і до зараження титр антитіл був майже в два рази
вищим від АСВ (4,07 ± 0,14 — 5,7 ± 0,06 log 2). Зростання
вірусспецифічних антитіл продовжувалось і після контрольного зараження:
вони досягали рівня 5,95 ± 0,23 — 8,49 ± 0,09 log 2.

Результати вивчення шести виробничих серій вірусвакцин АСВ і
ЛК-М згідно “ТУ У” показали, що вакциновані тварини не хворіли, а
контрольні — інтактні підсвинки загинули в строки з 9-ої по 12-у доби
після зараження з характерними для КЧС клінічними та
патологоанатомічними змінами та ознаками гострої лейкопенії (у деяких
тварин до 1,57 ± 0,02 тис. в 1 мкл крові).

Вивчення передачі материнських антитіл народженим поросятам
і вплив їх на формування поствакцинального імунітету проти КЧС в умовах
свиногосподарств. Вивчення передачі народженому молодняку материнських
антитіл до вірусу класичної чуми свиней з молозивом, строки їх
присутності в молоці свиноматок, динаміка елімінації цих антитіл у
підростаючих поросят та їх вплив на наступне формування активного
поствакцинального імунітету проти КЧС проводили в двох господарствах
Київської області: СВАТ “Агрокомбінат Калита” та Агрофірма “Агрома”.
Крім того визначали груповий імунітет проти КЧС у різних статево-вікових
групах свиней.

Для цього у СВАТ “Агрокомбінат Калита” було відібрано 10
свиноматок, ревакцинованих вірусвакциною АСВ. Дослідження сироваток
крові свиноматок на наявність антитіл проти КЧС проводили до опоросу та
на 1-у, 10-у, 20-у, 30-у доби після народження поросят, а молозива та
молока в зазначені строки після опоросу (рис. 1).

Рис. 1 Рівень специфічних антитіл проти вірусу КЧС у
сироватках крові, молозиві та молоці свиноматок, ревакцинованих вакциною
АСВ, (M±m, n=10)

На рис. 1 показано, що титр нейтралізуючих антитіл проти вірусу
КЧС у сироватках крові свиноматок після опоросу знизився в межах ± 1 lоg
2 і не змінювався на протязі всього періоду підсосу – 30 діб (час
спостереження), а у молозиві на 1-у добу після опоросу був практично
відповідним їх рівню в сироватці крові (7,12 ± 0,57 lоg 2), r = 0,8. В
подальшому антитіла в сироватці молока знижувались і на 10-у добу були
на рівні 5,28 ± 0,47 lоg 2, а на 20-у добу вже не виявлялися.

Поряд з дослідженням сироваток крові та молока свиноматок в
аналогічні строки після опоросу вивчали наявність материнських антитіл у
поросят та їх вплив на формування активного поствакцинального імунітету
проти класичної чуми свиней. Для цього в кожному гнізді, від згаданих 10
свиноматок, маркували по 6 поросят-сисунів, від яких відбирали сироватки
крові на 1-у, 10-у, 20-у та 30-у доби після народження, а потім в 45 діб
перед вакцинацією та через кожні 15 діб після щеплення і ревакцинації.

З цією метою, згідно планової (45 діб) схеми профілактичних щеплень, 30
поросят, одержаних від 5-ти свиноматок (І група), було провакциновано
вірусвакциною АСВ, серія № 1, і таку ж кількість поросят (ІІ група) від
інших 5-ти свиноматок було щеплено вакциною ЛК-М, серія № 12, з
наступною їх ревакцинацією відповідними вакцинами у віці 90 діб (рис.
2).

Рис. 2 Рівень специфічних антитіл проти вірусу КЧС у сироватці крові
поросят, щеплених вірусвакцинами АСВ і ЛК-М у 45 та ревакцинованих у 90
— добовому віці, (M ± m, n=60)

Співставлення показників рис. 1-2 свідчать про те, що рівень
материнських антитіл у сироватках крові народжених поросят корелює з
титром антитіл молозива свиноматок (r = 0,8) та утримується майже на
одному рівні протягом 20 діб (6,44 ± 0,3 — 6,67 ± 0,35 lоg 2).
Подальші спостереження свідчать про зниження материнських антитіл у
поросят між 20-ою і 45-ою добами після народження до рівня 4,8 ± 0,3 lоg
2. Досить цікавим було те, що в сироватках крові поросят, котрі ссали
передні соски, спостерігали дещо вищі рівні материнських антитіл (± 1
lоg 2) порівняно з їх ровесниками, які споживали молозиво та молоко
задніх сосків.

Негативний вплив пасивних антитіл на формування поствакцинального
імунітету був показаний на поросятах, одержаних від імунних матерів. У
першому досліді, з вакцинацією поросят віком 45 діб, на 15-у добу після
щеплення вакциною АСВ у тварин із титром материнських антитіл 3,08
lоg 2 і вище поствакцинальні антитіла взагалі не утворювались, а в
тварин з наявністю пасивних антитіл у титрі 2,67 lоg 2 і нижче
імунологічну відповідь реєстрували на рівні 1,08-1,33 lоg 2. Надалі,
через 45 діб після щеплення, імунологічна відповідь у поросят на
введення вакцини АСВ була на рівні 0,89 ± 0,18 lоg 2. Тобто, за цей
проміжок часу (1,5 місяці) тварин слід рахувати не захищеними — рівнем
захисту свиней від захворювання на КЧС, за даними багатьох
дослідників, вважається титр антитіл 3 lоg 2 (Юсупов Р.Х., Ильясова
Г.Х., 1995, Сюрин В.Н., з співав., 1998; Вишняков И.Ф., з співавт.,1998,
Бабкін М.В., 2000).

Подальша планова ревакцинація підсвинків вірусвакциною АСВ (90
діб) сприяла підвищенню імунітету проти КЧС. Так, на 15-у добу, у тих
тварин, що мали попередні рівні поствакцинальних антитіл, останні
підвищувались до титру 4,71 ± 0,44 lоg 2, а у тварин, в яких не
реєстрували антитіл, їх показники фіксували в межах 3,46 ± 0,68 lоg 2.
До 30-ої доби після ревакцинації спостерігали накопичення
вірусспецифічних антитіл (5,0 ± 0,15) і по закінченню циклу відгодівлі
їх середній рівень становив 5,13 ± 0,35 lоg 2.

Другий дослід був проведений з використанням вірусвакцини ЛК-М в
наближено-ідентичних умовах щодо І-го, а саме кількість голів, строків
їх вакцинації, ревакцинації і досліджень наявності антитіл.

В цьому досліді також встановлено корелятивну залежність відносно
динаміки зниження пасивних материнських антитіл у поросят до 45-добового
віку. Наступні спостереження показали суттєву різницю щодо
поствакцинальних антитіл після введення вакцини ЛК-М, а саме, на 15-у
добу після імунізації підсвинків рівень антитіл був 4,01 ± 0,27 і до
30-ої доби він підвищився до рівня 5,54 ± 0,21 lоg 2 та утримувався до
строку ревакцинації, реалізація якої сприяла подальшому підвищенню
імунної відповіді у тварин: на 15-у добу (7,61 ± 0,12), 30-у (8,79 ±
0,13) і під завершення циклу відгодівлі (8,87 ± 0,12 lоg 2).

Ще два досліди по вивченню впливу материнських антитіл на
формування імунологічної відповіді проти КЧС на 84-х поросятах від 14
свиноматок (з попарно згрупованими титрами специфічних антитіл до вірусу
КЧС від 3,53 до 9,45 lоg 2) були проведені в господарстві Агрофірма
“Агрома”. Відбір молозива та молока у свиноматок, з урахуванням
попередніх даних, проводили вже на 1-у, 10-у доби, а далі кожного дня до
20-ої доби, а кров відбирали – до опоросу і на 1-у, 10-у, 20-у та 30-у
доби після (час спостереження), рис. 3.

Дані рис. 3 вказують на те, що середній титр антитіл проти вірусу КЧС у
сироватках крові свиноматок був на рівні 6,59 ± 0,53, а в добу після
опоросу знижувався в середньому на ± 1 lоg 2 (5,52 ± 0,54 lоg 2), і
зберігався на такому рівні протягом 30 діб (до відлучення). У першу добу
після опоросу титри антитіл у молозиві свиноматок майже співпадали з їх
показниками в сироватках крові (r = 0,9). Колостральні антитіла проти
вірусу КЧС у всіх свиноматок виявлялися до 10-ої доби. Період повної
елімінаціі молозивних антитіл залежав від їх вихідного рівня у сироватці
крові, а саме: у свиноматок, з титром антитіл 3,53 – 3,62 lоg 2,
колостральні антитіла не виявлялись на 13-у добу; 4,45 – 5,62 lоg 2 — на
14-у; 6,53 — 7,87 lоg 2 — на 15-у; 8,62 – 8,78 lоg 2 — на 16-у; 9,03 –
9,45 lоg 2 — на 17-у доби після опоросу.

Рис. 3 Рівень специфічних антитіл проти вірусу КЧС у сироватках
крові, молозиві та молоці свиноматок, ревакцинованих вакциною ЛК-М,
(M±m, n=14)

?

o

. ` ¦

I

I

?

r

c

¤

:0;U;2=D>a>[email protected],Q‚Q4R?R1/4S&U*V?W?XdZx[2_///////ooeeeeoeeesss
sssssssssssee

&

&

yZ{}A} ?I?ae‚?‡E‹???“F–x—B›2?/iaaaaa/aaa*aIIAeAeAeAeAeAe

R У цьому господарстві, як і в попередньому, під кожною свиноматкою,
маркували по 6 поросят таким чином, що трьом тваринам вводили
вірусвакцину АСВ, а іншим трьом ЛК-М. У подальшому 84-х поросят було
розділено на 2 підгрупи по 42 голови в кожній, одну з яких вакцинували в
60-добовому, а другу в 90-добовому віці (рис. 4-5).

Рис. 4 Рівень специфічних антитіл проти вірусу КЧС у
сироватці крові поросят, щеплених вірусвакцинами АСВ і ЛК-М у
60-добовому віці, (M ± m, n=42)

Як показано на рис. 4, рівень пасивних антитіл у сироватці крові
поросят-сисунів вже у першу добу після народження та прийому молозива
відповідав його рівню в молоці матері (r = 0,9). Такий титр антитіл
утримувався в сироватці крові поросят протягом 20 діб і в подальшому
знижувався кожні 15 діб в межах ± 1 lоg 2.

У цьому досліді, хоча щеплення поросят проводилось на 15 діб пізніше (60
днів), однак наявність материнських антитіл на рівні 2,49 ± 0,47 lоg 2
все ж таки гальмувала формування імунологічної відповіді. Так, після
щеплення поросят вакциною АСВ рівень поствакцинальних антитіл становив
лише 1,94 ± 0,4 lоg 2. Проте, після щеплення вакциною ЛК-М, починаючи з
15-ої доби, у всіх імунізованих тварин спостерігали формування
поствакцинальних антитіл проти КЧС на рівні 4,71 ± 0,32, який на 210-у
добу становив 5,65 ± 0,28 lоg 2.

Наступний дослід був проведений на 42-х поросятах, одержаних від інших
7-ми свиноматок з аналогічним рівнем антитіл. При цьому половину
підсвинків було провакциновано вірусвакциною АСВ, а іншу – ЛК-М у
90-добовому віці (рис.5).

Рис. 5. Рівень специфічних антитіл проти вірусу КЧС у сироватці крові
поросят, щеплених вірусвакцинами АСВ і ЛК-М у 90-добовому віці, (M ± m,
n=42)

Детальне співставлення графічних зображень (рис. 4, 5) вказує на те, що
найвищі показники титрів поствакцинальних антитіл були встановлені при
введенні обох вакцин саме підсвинкам 90-добового віку, коли імунологічна
відповідь вдвічі перевищувала її рівень у тварин аналогів, яких
вакцинували у віці 60 днів, що свідчить про вибір оптимального строку
проведення профілактичної вакцинації.

Накопичені дані щодо впливу пасивних материнських антитіл на формування
поствакцинального імунітету у поросят, одержаних від імунних проти КЧС
свиноматок, дозволяють розглядати це імунобіологічне явище як реакцію
нейтралізації між пасивними антитілами і вакцинним вірусом in vivo. Тому
при формуванні активного імунітету у поросят, з присутнім рівнем
материнських антитіл, введення вакцини АСВ недостатнє, так як вміст
кількості вакцинного вірусу в одній щеплюваній дозі неспроможний долати
бар’єр пасивних антитіл.

Прискорений спосіб діагностики КЧС з використанням
кролячого антисвинячого імуноглобуліну G, міченого пероксидазою хріну.
Маніпуляції з крихкими покривними скельцями при постановці реакції
флуоресціюючих антитіл не виключають можливості травматизації
дослідників та більш тривалого виконання у часі, що спонукало нас
випробувати інші методичні підходи при діагностиці КЧС із залученням МФА
та імунопероксидазного тесту.

Суть реакції зводиться до виявлення в мазках-відбитках
патологічного матеріалу клітин, уражених вірусом класичної чуми свиней,
специфічного забарвлення цитоплазм червоного кольору різної
інтенсивності та світлих ядер, котрі виявляються при позитивній оцінці
імунопероксидазним методом. Кількість забарвлених клітин у полі зору
залежить від ступеню розвитку хвороби та накопичення вірусу в організмі
тварин.

Постановка реакції: з патологічного матеріалу (органи) ножицями
вирізали шматочки розміром, відповідним діаметру дна лунок пластикових
планшет. Дотиком до фільтрувального паперу видаляли наявну рідину.
Мазки-відбитки готували шляхом легкого доторкання до поверхні дна лунок
планшета поверхнею зрізу шматочка органа за допомогою очного пінцету. З
одного досліджуваного органу робили мазки-відбитки в 4-х лунках.
Мазки-відбитки в кожній лунці фіксували внесенням 0,1 см3 40 % — ного
розчину ацетону (ЧДА) на протязі 15 хвилин, після чого останній
видаляли, а планшет підсушували протягом 5-ти хвилин при кімнатній
температурі. Далі в лунки вносили по 0,05 см3 робочого розведення
гіперімунної свинячої сироватки проти КЧС, яку розводили на 2% розчині
сухого знежиреного молока у фосфатно-буферному розчині (ФБР), рН
7,2-7,4. Планшет витримували в умовах термостату при +37(С протягом 30
хвилин. Після цього сироватку видаляли, а лунки промивали 4-5 разів ФБР
за допомогою восьми-канальної піпетки. Потім вносили по 0,05 см3
робочого розведення кон’югату (кролячий антисвинячий IgG, мічений
пероксидазою хріну) і витримували планшет в умовах термостату при +37(С
протягом 30 хвилин. В робоче розведення кон’югату брали 0,02 см3
кролячого антисвинячого Ig G, міченого пероксидазою хріну, та 5 см3 2%
р-ну сухого знежиреного молока у ФБР, рН 7,2-7,4. Після видалення та
відмивання кон’югату в лунки вносили по 0,05 см 3 розчину барвника
(3-аміно-9-етил-карбазол) з експозицією 10-15 хвилин. Розчин барвника
готували з розрахунку на 1 планшет так: 0,002 г
3-аміно-9-етил-карбазолу розчиняли в 0,3 см3 розчину димексиду і вносили
5 см 3 Na-ацетатного буферу, рН 5,0, після чого додавали 0,05 см3 3 %
розчину перекису водню (Н2О2). Для зупинки реакції використовували
фізіологічний розчин, котрий вносили по 0,1 см3 в лунки планшета. Облік
реакції проводили під інвертованим мікроскопом з прогляданням кожної
лунки. Критерієм оцінки була ступінь зафарбовування структури уражених
клітин.

Застосування підвищених доз протичумних вакцин безпосередньо у вогнищі
захворювання КЧС. Випробування 10-кратних доз вірусвакцин було проведено
в одному з фермерських господарств, де реєструвалося захворювання КЧС.
Згідно анамнезу тварини не вакцинувались проти КЧС і утримувались у
трьох хлівах одного подвір’я, а в годівлю входили відходи різних
їдалень, з чим і пов’язано занесення інфекції. Перебіг хвороби був
такий: спочатку загинули 5 підсвинків та свиноматка. Попередній діагноз
був встановлений на підставі характерних клінічних ознак, гематологічних
досліджень (виражена лейкопенія) та результатів патологоанатомічного
розтину двох вимушено забитих підсвинків.

Від усіх тварин відбирали венозну кров для підрахунку кількості
лейкоцитів. Подальшими лабораторними дослідженнями з використанням
імунопероксидазного тесту в культурі клітин SK-6, МФА та розробленим
нами прискореним способом діагностики КЧС визначали наявність антигену
вірусу чуми свиней.

Серед 20 поросят двохмісячного віку у шести голів спостерігали
підвищення температури тіла від 40,1 до 41,1?С, пригнічення та зниження
апетиту. Даних тварин було поділено на 2 групи (по 10 голів у кожній).
Поросят першої групи вакцинували 10-кратними дозами вакцини АСВ, а
другої — ЛК-М. Відбір крові для досліджень проводили до щеплення та
через 7, 14 і 30 діб після.

В результаті досліджень встановлено, що у трьох поросят першої
групи до введення вакцини АСВ виявлено підвищення температури тіла, а в
крові лейкопенію на рівні 6,24; 7,19; 6,45 тис/мкл крові та наявність
вірусу КЧС у титрах: 2,2; 2,2; 1,7 lg відповідно. Після вакцинації у
поросят-вірусоносіїв спостерігали прогресивний розвиток захворювання, з
подальшим зниженням кількості лейкоцитів (2,27-4,77 тис. в 1 мкл) та
накопиченням вірусу в крові до 3,53 ± 0,14 lg, які загинули протягом 16
діб після щеплення. При розтині у них спостерігали характерні для КЧС
патологоанатомічні зміни. Решта тварин цієї групи, в крові яких не було
виявлено вірусу КЧС, залишились живими.

При дослідженні патологічного матеріалу від загиблих
тварин-вірусоносіїв з використанням згаданих методів у всіх випадках
реєстрували наявність антигену вірусу КЧС.

Однак, зовсім інші результати були одержані після щеплення
поросят-ровесників другої групи культуральною вірусвакциною ЛК-М. Серед
тварин цієї групи у трьох поросят також спостерігали підвищення
температури тіла, лейкопенію – 5,50; 7,95; 6,79 тис/мкл та присутність
вірусу КЧС у титрі 2,7; 1,7; 2,2 відповідно. Проте, на 7-у добу після
вакцинації в крові 2-х вірусоносіїв рівень антигену знизився в межах ± 1
lg, а в одного взагалі не виявлявся, до того ж в їх сироватці крові
відмічали формування специфічних антитіл на рівні 1,03 – 1,12 lоg 2. На
14-у добу після вакцинації титр антитіл становив 5,46 ± 0,21 lоg 2, а на
30-у добу – 7,54 ± 0,31 lоg 2. Слід додати, що у поросят-вірусоносіїв
після введення 10-кратних доз вакцини ЛК-М поряд із зникненням польового
вірусу у крові та формуванням специфічних антитіл, показники кількості
лейкоцитів нормалізувались до 30-ої доби.

Отже, констатуючи дані дослідження, необхідно відмітити, що
присутність високих титрів вакцинного антигену (вакцина ЛК-М) дозволила
не тільки перешкодити прогресуючому розвитку вірулентного вірусу в
організмі поросят, а й стабілізувати показники кількості лейкоцитів
крові з одночасним формуванням вірусспецифічних антитіл.

ВИСНОВКИ

1. Визначені оптимальні строки вакцинації поросят, народжених імунними
свиноматками проти класичної чуми свиней. Показано, що материнські
антитіла при застосуванні вірусвакцин АСВ і ЛК-М негативно впливають на
формування поствакцинального імунітету. Розроблено прискорений спосіб
діагностики КЧС з використанням кролячого антисвинячого імуноглобуліну
G, міченого пероксидазою хріну (патент на винахід № 58868 А, 2003).

2. Наявність антитіл у неімунних до КЧС тварин після введення
протичумних вакцин ЛК-М та АСВ виявляли на 7-у та 10-у доби відповідно.

3. Захисним рівнем гуморальних антитіл до КЧС є титр 2,12 log 2 і вище.
Такі тварини не хворіють при зараженні їх високовірулентним штамом
“Ші-Мінь” в дозі 104 ЛД50/см3.

4. Рівень материнських антитіл проти КЧС у поросят залежить від
вихідного у свиноматок і корелює у перші доби після народження із титром
антитіл сироваток молозива та крові їх матерів (r= 0,8 – 0,9).

5. Колостральні антитіла в сироватках молока імунних до КЧС свиноматок
зникають до кінця другої декади після опоросу.

6. Строки присутності та наступного зниження пасивно-набутих
материнських антитіл у поросят, одержаних від імунних проти КЧС
свиноматок, суто індивідуальні і залежать від вихідного рівня кожної
матері, але у переважної більшості таких поросят згадані антитіла до
90-добового віку повністю зникають і лише у поодиноких тварин
виявляються на рівні слідових – 0,33 log 2.

7. Поствакцинальний імунітет у щеплених проти КЧС поросят залежить від
вихідного рівня материнських антитіл. Рівень антитіл 0,19 ± 0,1 log 2 і
нижче здатна долати вакцина АСВ, а рівень 5,1 ± 0,31 log 2 — вакцина
ЛК-М.

8. Розроблені науково обгрунтовані рекомендації оптимальних термінів
вакцинації молодняка свиней.

9. Застосування підвищених доз біофабричних вірусвакцин дозволяє
захистити тварин безпосередньо в осередку КЧС.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

При вакцинації поросят проти КЧС необхідно брати до уваги не тільки їх
вік, а й слід визначати наявність материнських протичумних антитіл для
прогнозування доцільності проведення імунізації.

Поросят, що походять від імунних свиноматок, слід імунізувати у віці не
раніше 80 діб.

У господарствах, де проводиться щеплення свиней проти КЧС, слід брати до
уваги показники серологічних досліджень сироваток крові поголів’я, яке
підлягає ревакцинації; останню проводити за умов зниження стадного
імунітету до титрів 2,12 log 2 і менше.

У лабораторних дослідженнях при постановці діагнозу на КЧС, поряд з
імунопероксидазним та імуноферментним методами, використовувати
розроблений нами прискорений спосіб виявлення вірусу класичної чуми
свиней у патологічному матеріалі від тварин, які загинули або були
вимушено забиті.

У крупному свинокомплексі СВАТ “Агрокомбінат Калита” внесено корективи
щодо специфічної профілактики проти класичної чуми свиней з перенесенням
щеплень поросят з 45-добового віку в більш пізні строки – 90 діб, що
затверджено Державним департаментом ветеринарної медицини України.

Перелік робіт, опублікованих за темою дисертації:

1. Ситюк М.П. Визначення імунологічної відповіді імунопероксидазним
тестом у свиней, щеплених лапінізованою вірусвакциною “АСВ” проти
класичної чуми // Вісн. Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. – Біла Церква,
2002. – Вип. 21. – С. 203-208.

2. Ситюк М.П., Шиков О.Т. Вивчення показників кількості лейкоцитів крові
у підсвинків, щеплених проти класичної чуми свиней лапінізованою вірус
вакциною АСВ // Наук. вісн. ЛДАВМ ім. С.З. Гжицького. – Львів, 2002. –
Т. 4. Ч. 1. – С. 144-147. Дисертанту належить основна частина
досліджень.

3. Ситюк М.П. Імунологічна відповідь у підсвинків, щеплених проти
класичної чуми свиней лапінізованою вірус вакциною “АСВ” // Наук. пр.
Полтав. держ. аграр. ак-мії. : Ветеринарні науки. – Полтава, 2002. – Т.
2. Вип. 21. – С. 203-205.

4. Комплексне вивчення протичумної вакцини “ЛК-М” / О.Т. Шиков, М.П.
Ситюк, В.І. Білоконь та ін. // Ветеринарна біотехнологія. – Київ, 2002.
— № 2. – С. 263-268. Дисертант провів гематологічні та серологічні
дослідження.

5. Ситюк М. П. Роль материнських антитіл у поросят при формуванні
активного імунітету проти класичної чуми свиней // Вісн. Білоцерків.
держ. аграр. ун-ту. – Біла Церква, 2002. – Вип. 23. – С. 168-176.

6. Испытание иммуногенности производственных серий вирусвакцины “ЛК-М”
против классической чумы свиней / О. Т. Шиков, М. П. Сытюк, В.И Билоконь
и др. // Міжвідомчий темат. наук. зб. : Ветеринарна медицина. – Харків,
2002. – Вип. 80. – С. 641-647. Дисертанту належать серологічні
дослідження.

7. Ситюк М. П., Шиков О. Т., Ображей А. Ф. Застосування десятикратних
доз вірус-вакцин (АСВ і “ЛК-М”) безпосередньо у вогнищі класичної чуми
свиней // Аграрний вісник причорномор’я, зб. наук. праць: ветеринарні
науки. – Одеса, 2003. Вип. 21 – С. 183-188. Дисертант приймав участь у
визначенні протичумних антитіл в сироватках крові свиней та індикації
вірусу КЧС у патологічному матеріалі.

8. Ситюк М. П. Вплив пасивних материнських антитіл на формування
поствакци-нального імунітету проти класичної чуми свиней // Вісн.
Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. – Біла Церква, 2003. – Вип. 25. Ч. 3. –
С. 59-74.

9. Ситюк М. П. Виявлення поствакцинальних антитіл до вірусу класичної
чуми свиней методами імуноферментного та імунопероксидазного аналізу //
Наук. вісн. ЛДАВМ ім. С.З. Гжицького. – Львів, 2003. – Т. 5. Ч. 3. – С.
154-160.

10.Ситюк М. П. Порівняльна оцінка імунологічних властивостей вакцин
проти класичної чуми свиней із штаму “К” лапінізованою АСВ та
культуральною “ЛК-М” // Ветеринарна біотехнологія. – Київ, 2003. — № 3.
– С. 126-139.

11.Ситюк М. П., Білоконь В. І., Шиков О. Т., Собко Ю. А. Прискорений
спосіб діагностики класичної чуми свиней з використанням кролячого
антисвинячого імуноглобуліну G, міченого пероксидазою хріну. Патент
України № 2002119050. Бюл. №8, 2003.

12.Ситюк М.П., Шиков О.Т., Ничик С.А. Вивчення деяких поствакцинальних
показників у свиней, щеплених проти класичної чуми свиней лапінізованою
вірусвакциною “АСВ” // Наук. – практ. конф. : “Сучасні ветеринарні та
технологічні аспекти свинарства”. – Київ, 2002. – С. 38-40.

Ситюк М.П. Визначення оптимальних строків вакцинації поросят проти
класичної чуми свиней, одержаних від імунних свиноматок. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за
спеціальністю 16.00.03 – ветеринарна мікробіологія та вірусологія.
Національний аграрний університет, К., 2004.

У роботі показані оптимальні строки вакцинації поросят проти класичної
чуми свиней, що народжені імунними свиноматками. Визначено вплив
материнських антитіл на формування активного поствакцинального імунітету
проти КЧС із застосуванням живих вірусвакцин: АСВ і ЛК-М в умовах
господарств. У всіх випадках вивчалась імунологічна відповідь у тварин
на введення обох вакцин. Наявність антитіл до вірусу КЧС в сироватках
крові, молозива, молока визначали імунопероксидазним тестом у реакції
нейтралізації на перещеплюваній культурі клітин SK-6. В умовах
біофабричного виготовлення та контролю імуногенності даних вакцин
встановлені показники захисного рівня поствакцинальних антитіл проти
введення вірулентного вірусу КЧС штам, “Ші-Мінь”, в дозі 104 ЛД 50/см3.

Головним у роботі було вивчення імунологічної відповіді при вакцинації
поросят, що походять від імунних проти вірусу КЧС свиноматок. Ці
дослідження проведені у двох господарствах Київської області з різною
технологією ведення свинарства (СВАТ “Агрокомбінат Калита” і Агрофірма
“Агрома”). Виявлена корелятивна залежність передачі пасивних антитіл
свиноматками народженому молодняку. Визначено період перебування
материнських антитіл у сироватках молока свиноматок та крові їх поросят.
Показано вплив материнських антитіл на формування активного
поствакцинального імунітету проти КЧС у строки щеплень поросят 45, 60 і
90 денного віку.

Для виявлення антигену вірусу КЧС у патологічному матеріалі
запропонований прискорений спосіб діагностики КЧС з використанням
кролячого антисвинячого імуноглобуліну G, міченого пероксидазою хріну.

Застосування, в особливих випадках, десятикратних доз згаданих вакцин
може бути ефективним і здатним захищати тварин.

Ключові слова: класична чума свиней, вакцини, вірулентний вірус,
сироватка крові, молозиво, молоко, антитіла, антиген.

Сытюк Н.П. Изучение оптимальных сроков вакцинации поросят против
классической чумы свиней, полученных от иммунных свиноматок. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата ветеринарных наук по
специальности 16.00.03 – ветеринарная микробиология и вирусология.
Национальный аграрный университет, К., 2004.

В работе показаны оптимальные сроки вакцинации поросят против
классической чумы свиней, которые родились от иммунных свиноматок.
Определено влияние материнских антител на формирование активного
поствакцинального иммунитета против КЧС с применением живих вирусвакцин
АСВ и ЛК-М в условиях хозяйств. Во всех случаях изучался
иммунологический ответ у животных на введение обоих вирусвакцин. Наличие
антител в сыворотках крови, молозива, молока определяли
иммунопероксидазным тестом в реакции нейтрализации на перевиваемой
культуре клеток SK-6.

При изучении иммуногенности данных вакцин установлено начало появления
поствакцинальных антител против вируса КЧС после введения вакцины ЛК-М с
7-го, а АСВ с 10-го дня. Титр антител на уровне 2,12 log 2 и выше
обеспечивал защиту всех привитых поросят от высоковирулентного вируса
чумы свиней, штамм “Ши-Минь”, в дозе 104 ЛД 50/см3.

Главным в работе было изучение иммунологического ответа при вакцинации
поросят, происходящих от иммунных против вируса КЧС свиноматок. Эти
исследования проведены в двух хозяйствах Киевской области с различной
технологией ведения свиноводства (СОАО “Агрокомбинат Калита” и Агрофирма
“Агрома”). Эксперименты проводились так: группы свиноматок формировались
попарно с учетом титров специфических антител к вирусу КЧС от 3 до 9 log
2. Далее от каждой свиноматки отбирали по 6 поросят-сосунов, которых
разделяли на 2 подгрупы по 3 головы для введения каждой вакцины. В
последующем выяснение влияния присутствия материнских антител на
формирование активного поствакцинального иммунитета против КЧС
проводилось на упомянутых поросятах при достижении 45, 60 и 90 —
суточного возраста с ревакцинацией и без таковой. Изучение наличия
специфических антител к вирусу КЧС в сыворотках молозива, молока и крови
показало, что из молозива у большинства маток они элиминировали к 17-му
дню. Виявлено корелятивную зависимость передачи пассивных антител
свиноматками рожденному молодняку. Изучен период пребывания материнских
антител в сыворотках крови поросят, который зависел от исходного уровня
антител каждой свиноматки. У поросят, происходящих от матерей с низким
титром материнских антител, последние исчезали к 45 суткам, а в
90-суточном возрасте у большинства поросят наступала полная их
элиминация. Было показано, что при профилактической прививке поросят
против чумы в 45-суточном возрасте не достигается желаемых результатов,
а наблюдается понижение титров материнских антител за счет нейтрализации
вакцинного вирусного антигена пассивными антителами. Именно такой подход
к столь ранней иммунизации поросят, полученных от иммунних против КЧС
свиноматок, приводит к незащищенности последних от заболевания.
Эффективность вакцинации таких поросят показана лишь культуральной
вирусвакциной ЛК-М, которая за счет повышенного содержания вакцинного
антигена способна преодолевать барьер коллостральных антител и
формировать поствакцинальный иммунологический ответ. В результате
проведеных иследований был определен наиболее оптимальный срок
иммунизации поросят, происходящих от иммунных свиноматок — 90 суток. В
крупном свинокомплексе СОАО “Агрокомбинат Калита” внесены коррективы в
план специфической профилактики КЧС, с переносом вакцинации поросят с
45-суточного возраста на более поздний срок – 90 суток, которые были
утверждены Государственным департаментом ветеринарной медицины Украины.

Выщеизложенные результаты позволяют предложить при проведении плановых
профилактических вакцинаций таких поросят против КЧС определять наличие
изначальных титров материнских антител.

Для выявления антигена вируса КЧС в патологическом материале предложен
ускоренный способ диагностики классической чумы свиней с использованием
кроличьего антисвинного иммуноглобулина G, меченного пероксидазой хрена.
Модификация данного метода заключается в том, что вместо хрупких и
небезопасных в работе для операторов покровных стекол используются
пластиковые планшеты с плоским дном. Просматривание мазков-отпечатков в
лунках планшет проводится под инвертированным микроскопом и при
положительной оценке цитоплазма пораженных вирусом клеток приобретает
светлокрасный оттенок с прозрачным ядром.

Применение, в особых случаях, десятикратных доз изучаемых вакцин может
быть еффективным и способным защищать животных.

Ключевые слова: классическая чума свиней, вакцины, вирулентный вирус,
сыворотка крови, молозиво, молоко, антитела, антиген.

Sytiuk M. P. Determination of optimal terms of vaccination of piglets
from immune sows against classical swine fever . – Manuscript.

Dissertation for Ph. D. degree of veterinary sciences in specialized
field 16.00.03 – veterinary microbiology and virology. National
Agricultural University, Kiev, 2004.

In the work optimal terms of vaccination of piglets from immune sows
against classical swine have been shown. The influence has been studied
of maternal antibodies on the development of active postvaccinal
immunity to CSF, using live virus vaccines: ADV and LK-M in the
conditions of pig farms. In all cases the immunological response of
animals the both vaccines application has been studied.The presence of
antibodies to CSF virus in blood serum, colostrum, milk has been
dertermined, using immunoperoxidaze test in neutralization reaction on
the continuous cell culture SK-6. In the conditions of biofactory
manufacture and control of immunogenicity of the vaccines hav been
dertermined of the protective level of postvaccinal antibodies against
the introduction of virulent CSF virus, strain Shi-Min.

The most important part in the work is the study of immunological
response to vaccination of piglets from the sows immune against CSF
virus. These investigations have been carried out in two farms (Kiev
region) with different pig production technologies (AOAS Agrocombinat
“Kalyta” and Agrofirm “Agroma”). Correlative dependence of passive
antibodies transfer to born piglets by sows has been established.. The
time of maternal antibody presence in sows’ milk and in their piglets’
blood has been determined. The maternal antibody influence on the
development of active postvaccinal immunity to CSF has been shown in
piglets vaccinated at the age of 45, 60 and 90 days.

For the detection of CSF virus in pathological material a rapid method
of CSF diagnosis using horse radish – labelled rabbit antiswine Ig G
has been proposed.

The application (in special cases) of the mentioned vaccines may be
effective and suitable for the protection of animals.

Key words: classical swine fever, vaccines, virulent virus , blood
serum, colostrum, milk, antibodies, antigen.

PAGE 2

Похожие записи