Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут журналістики

ОЛТАРЖЕВСЬКИЙ Дмитро Олегович

УДК 070:504

Висвітлення екологічної тематики на сторінках сучасної української преси
(засади, проблематика, досвід, жанрові форми та мовностилістичні
прийоми)

Спеціальність 10.01.08 – журналістика

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі мови та стилістики Інституту журналістики
Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Непийвода Наталія Федорівна, Інститут журналістики Київського
національного університету імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри мови
та стилістики.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Іванов Валерій Феліксович, Інститут журналістики Київського
національного університету імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри
організації масовоінформаційної діяльності.

кандидат філологічних наук, доцент

Сорока Микола Олексійович.

Провідна установа:

Національний університет “Києво-Могилянська академія”.

Захист дисертації відбудеться 13 вересня 2004 року о 14 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.34 Київського
національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м.
Київ, вул. Мельникова, 36/1, Інститут журналістики.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці ім. М. О. Максимовича
Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:
01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розіслано 11 серпня 2004 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор філологічних наук Н. М. Сидоренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Протягом останніх кількох десятиріч екологічні проблеми в усьому світі
виходять на передній план. Вони є особливо актуальними і для
українського суспільства, яке зазнало значних негативних впливів
(екологічних, соціальних, економічних) унаслідок техногенної катастрофи,
яка сталася на Чорнобильській АЕС. Цілком очевидно, що на переосмислення
людиною ставлення до довкілля насамперед впливають засоби масової
комунікації (ЗМК), які можуть ефективно формувати екологічне мислення
масової аудиторії.

Актуальність наукового дослідження зумовлена потребою вироблення
методологічних засад висвітлення екологічної тематики в сучасній
українській пресі, що, у свою чергу, спричинене зростанням
соціально-комунікативного попиту на екологічну інформацію.

Дослідження особливостей подання екологічної проблематики у вітчизняних
ЗМІ, визначення головних чинників, які впливають на зміст і якість
екопублікацій сприятиме втіленню в життя інформаційної політики України.
Важливо дослідити діяльність вітчизняної екожурналістики,
проаналізувавши публікації з проблематики довкілля у пресі останнього
періоду, визначити загальні тенденції, позитивні та негативні моменти
цього журналістського напряму.

Нині, після тривалого періоду занепаду, українська економіка вступає у
фазу санації. Однак ці позитивні зрушення мають і зворотний бік. Адже за
сприятливих економічних умов активно розвиватиметься виробництво, а
відтак проблеми екології постануть з іще більшою силою. Це означає, що
від представників мас-медіа, які висвітлюють екологічну тематику,
вимагатиметься концентрація уваги, зусиль, застосування нових методів і
знань. А отже, аналіз і систематизація накопиченого досвіду української
екожурналістики, визначення тенденцій у висвітленні проблем довкілля,
безперечно, є необхідним для подальшого вдосконалення діяльності
мас-медіа.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційний
проект виконано в рамках комплексної програми науково-дослідних робіт
Інституту журналістики Київського національного університету імені
Тараса Шевченка “Системи масової комунікації та світовий інформаційний
простір” (номер державної реєстрації № 01БФ045-01).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи – визначити засади,
проблематику, досвід, жанрові форми та мовностилістичні прийоми
висвітлення екологічної тематики на сторінках сучасної української
преси, а також окреслити шляхи підвищення якості та ефективності цього
напряму журналістської діяльності.

Завдання роботи:

1. Розглянути теоретико-історичні передумови висвітлення екологічної
тематики в українських ЗМІ.

2. Проаналізувати публікації з проблематики довкілля в сучасних
українських друкованих мас-медіа, а також в Інтернет-виданнях.

3. Дослідити проблематику, досвід, жанрові форми та мовностилістичні
прийоми висвітлення екологічних питань у сучасних українських ЗМІ на
основі проаналізованих публікацій.

4. Визначити шляхи підвищення якості та ефективності публікацій на
екотематику.

Об’єкт дослідження – публікації на екологічну проблематику в сучасній
українській друкованій пресі та на сторінках Інтернет-видань.

Предмет дослідження – проблематика, жанрові форми та мовностилістичні
прийоми висвітлення екологічної тематики в сучасній українській пресі.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є наукові
принципи об’єктивності, історизму, комплексності, достовірності. Для
виявлення загальних і особливих рис у процесах висвітлення екологічної
проблематики застосовано загальнонаукові методи – емпірико-аналітичний,
порівняльний та описовий. Використано проблемно-тематичний,
жанрово-видовий та системно-функціональний підходи, а також метод
наукового прогнозування.

Наукова новизна одержаних результатів. Новизна цієї дисертаційної роботи
полягає в тому, що аналіз висвітлення екологічної тематики у сучасних
загальнонаціональних українських друкованих ЗМІ здійснено з урахуванням
світового досвіду категоризації сучасних видів преси.

Запропоновано розподіляти загальнополітичні друковані мас-медіа за
спільними тенденціями у поданні проблематики довкілля на три умовні
категорії: масова, якісна та офіційна преса.

Систематизовано форми висвітлення екологічної тематики залежно від
комунікативних можливостей кожної категорії мас-медіа.

Визначено проблематику, жанрові форми та мовностилістичні прийоми
висвітлення питань екології в сучасних українських ЗМІ.

Подано аналіз форм і тенденцій висвітлення проблематики довкілля в
Інтернет-виданнях.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали та результати
дисертаційної роботи можна використовувати для методичного забезпечення
журналістських майстерень, для навчальних спецкурсів з екології,
екожурналістики, організації екологічної діяльності. Такі спецкурси
сприятимуть формуванню в майбутніх журналістів навичок та вмінь у
підготовці публікацій на екологічну тематику. Крім того, одержані
результати можна застосувати в роботі конкретних мас-медіа для
визначення ефективності подання матеріалів з екотематики, коригування та
вдосконалення практичної діяльності екологічних журналістів, підвищення
їхньої професійної майстерності.

Джерела дослідження. Для аналізу різних аспектів висвітлення екологічної
тематики використано публікації:

у вітчизняних спеціалізованих екологічних виданнях, що виходили з 1990-х
років до 2003 року;

у загальнополітичних українських друкованих ЗМІ, що виходили протягом
2001 року, зокрема:

а) газети “Сегодня”, “Вечерние вести”, “Україна молода” (вибір саме цих
трьох видань зумовлений тим, що вони належать різним
фінансово-політичним групам, мають різні соціальні позиції, з яких
висвітлюють і екологічну проблематику);

б) тижневик “Дзеркало тижня” (це видання максимально наближене до
найкращих зразків світових якісних видань, воно має найбільший досвід
існування, усталені форми викладу матеріалу, творчі традиції, а
проблематика довкілля в ньому представлена найбільш широко та
систематично);

в) газета органів державної виконавчої влади “Урядовий кур’єр”;

в українських Інтернет-виданнях, які публікують екологічну тематику і
функціонували станом на лютий 2002 року (http://www.for-ua.com,
http://www.korrespondent.net, www.mignews.com.ua,
http://www.greenparty.org.ua, http://proeco.visti.net,
http://today.viaduk.net, www.zerkalo-nedeli.com, http://www.day.kiev.ua,
http://www.vv.com.ua та інші ).

Особистий внесок здобувача. Опубліковані праці, в яких викладено основні
положення дисертації, виконано автором одноосібно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати
дисертаційної роботи викладено в доповідях на науково-практичних
конференціях: “Українська журналістика – 2000” (м. Київ, 18 квітня 2000
р.), “Перспективи розвитку журналістської освіти на посттоталітарному
просторі” (м. Київ, 20-21 квітня 2001 р.), “Україна в європейському
інформаційному просторі” (м. Київ, 6 липня 2001 р.), “Журналістика 2002.
Проблеми світового інформаційного простору” (м. Київ, 24 травня 2002
р.), а також на круглому столі “Інформаційна політика: сучасність і
перспективи” (м. Київ, 25 жовтня 2001 р.), міжнародному семінарі
“Інтернет-журналістика в Україні: Прорив до свободи слова?” (м. Київ,
7-8 червня 2002 р.) і міжнародній конференції “Доступ до інформації в
Україні: сучасний стан та шляхи вдосконалення” (м. Київ, 20-21 вересня
2002 р.).

Основні висновки щодо методів висвітлення екологічної тематики в
друкованих мас-медіа (зокрема, в офіційній пресі) були використані
дисертантом у практичній діяльності під час роботи на посадах
кореспондента та оглядача газети “Урядовий кур’єр”, де протягом
1995–2001 р. р. опубліковано низку журналістських матеріалів на
екологічну тематику.

Публікації. Основні результати дослідження викладено в трьох
публікаціях, розміщених у виданнях, зареєстрованих ВАК України як
фахові.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів,
висновків (179 сторінок), списку використаної літератури (214 позицій) –
разом 196 сторінок.

ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано вибір теми дослідження та її актуальність,
сформульовано мету і завдання роботи, визначено об’єкт і предмет
дослідження, окреслено наукову новизну та практичну цінність отриманих
результатів.

У першому розділі дисертації – “Теоретико-історичні засади екологічної
журналістики в контексті українських друкованих мас-медіа” –
проаналізовано головні чинники (історичні, суспільно-політичні,
комунікаційні, науково-теоретичні), які вплинули та впливають і нині на
способи й тенденції висвітлення екологічної тематики на сторінках
вітчизняної преси. Узагальнюються сучасні наукові погляди та
формулюється суть досліджуваної проблеми.

У підрозділі 1.1. – “Історико-політичні та комунікаційні передумови
розвитку екологічної тематики” – розглянуто розвиток екологічної думки,
зроблено історичний екскурс у процес входження екологічної проблематики
в суспільну свідомість, досліджено витоки, історію екологічної
журналістики у світі, а також специфіку її розвитку в нашій державі.
Показано, що брак методологічного та практичного досвіду,
соціально-комунікативні проблеми, успадковані від тоталітарного
суспільства, аварія на ЧАЕС стали важливими історичними чинниками, що
мали вплив на розвиток висвітлення екотематики.

У підрозділі 1.2. – “Екологічна проблематика в структурі сучасного
інформаційного простору України” – стисло проаналізовано загальний стан
вітчизняного медіа-простору й охарактеризовано ситуацію, в якій
відбувається висвітлення екологічної тематики в сучасній українській
пресі. Складні об’єктивні умови, а також специфічна економічна,
політична атмосфера, в якій розвиваються вітчизняні ЗМК, значною мірою
впливають на способи висвітлення екологічної тематики. Зроблено
висновок, що однією з ознак розвитку сучасної української преси є
збільшення кількості видань, пошук ними нових, незайнятих ніш
інформаційного простору, проте ці позитивні зрушення ще не переросли в
тенденцію до розширення соціально значущої тематики, до якої належить
екотематика. Наголошується, що екологічна проблематика – це особливий
різновид інформації, який має свою специфіку подання.

Докладно розглянуто стан наукового опрацювання досліджуваної проблеми.
Екологічна журналістика є відгалуженням журналістики як фаху,
теоретичний фундамент якої створювали відомі вітчизняні науковці (Д.
Прилюк, А. Москаленко). Сучасні українські журналістикознавці (В. Різун,
В. Іванов) успішно продовжують розвивати напрямок масовоінформаційної
діяльності. Значних зусиль у вивчення ефективності впливу газетного
тексту, його стилістичних особливостей докладають Н. Непийвода, О.
Пономарів, А. Мамалига. На особливу увагу заслуговують дослідження
жанрових форм у журналістиці (В. Шкляр).

Водночас аналіз наукових праць засвідчив, що проблемам висвітлення
екологічної тематики сьогодні приділяється недостатня увага. Можна
говорити про завершення стихійного самоформування нової спеціалізації –
екологічної журналістики та заснування напряму діяльності мас-медіа,
методико-теоретичну базу якого тільки починають розробляти науковці.

Серед теоретичних здобутків екожурналістики слід відзначити працю
російської дослідниці Т. Беневоленської, а також підручник, виданий
колективом авторів Московського державного університету, який проектує
специфіку питання висвітлення екологічної тематики в Росії на ЗМІ всіх
пострадянських держав, зокрема й України. Це чи не єдиний доступний
посібник з екожурналістики, який відповідає вимогам сучасності і може
використовуватися на практиці. Слід відзначити й перекладений та
адаптований до наших умов посібник американських
екожурналістів-теоретиків, виданий за сприяння TACIS, який містить не
лише теоретичну частину, а й систематизований аналіз практичного досвіду
висвітлення екотематики.

Відомий український еколог і громадський діяч В. Борейко створив низку
наукових праць, котрі, хоч і не мають прямого стосунку до екологічної
журналістики, але є систематизованим масивом знань, дотичних до питань
висвітлення проблематики довкілля у ЗМІ. Це, зокрема, дослідження в
галузі природоохоронної історії, діяльності громадських екологічних
організацій щодо методів поширення екологічної інформації, взаємодії
“зелених” і ЗМІ тощо.

Значним авторитетом у галузі вітчизняної екожурналістики користуються
праці О. Бєлякова, кандидата філологічних наук, доцента Інституту
журналістики Київського національного університету імені Тараса
Шевченка. Одним із перших у нашій державі він почав розвивати важливий
теоретичний напрям журналістики – екожурналістику. Одна з його ранніх
наукових робіт була присвячена історії та розвитку екологічної преси в
Україні. Не менш цікавою й масштабною є праця Бєлякова, де на прикладі
ЗМІ нашої держави та Німеччини розглядаються комунікації як інструмент
екологічної політики. У 2001 році побачили світ ще дві роботи Бєлякова,
а у 2003 році – доповнений та перероблений варіант навчального посібника
– “Екологічна проблематика в засобах масової інформації”, які, по суті,
є першим серйозним науковим узагальненням накопиченого українською
екожурналістикою досвіду.

У підрозділі 1.3. – “Загальна характеристика підходів, принципів і
проблем висвітлення екологічної тематики в українських ЗМІ” –
досліджуються спільні головні моменти у методиці висвітлення екологічної
тематики в різних типах видань, зважаючи на їхній
соціально-комунікаційний статус, запити читацької аудиторії, інтереси
засновників тощо. Подається загальна характеристика сильних та слабких
сторін підходів до цього виду журналістської діяльності на підставі
оцінок науковців. Зазначається, зокрема, що для масових видань спільною
незадовільною тенденцією є проблема цілісності матеріалу, коли
екологічні повідомлення подаються стисло, на передній план виходить саме
факт і обставини, що могли б надати йому певної сенсаційності. Водночас
ігноруються інші важливі моменти й пояснення, які часто є ключем до
загального розуміння читачем запропонованого матеріалу, від чого подія,
про яку розповідає газета, випадає із загального екологічного контексту.

Другий розділ дисертації – “Екологічна проблематика у вітчизняних ЗМІ” –
присвячений комплексному аналізові публікацій на екологічну тематику в
різних типах преси. У цьому розділі розкривається хід експериментальних
досліджень, результати яких підтверджують теоретичні позиції, викладені
в першому розділі.

У підрозділі 2.1. – “Спеціалізовані екологічні видання України” –
розглядається екологічна преса як особливий різновид друкованих
мас-медіа, що має власні специфічні комунікативні можливості у
представленні проблематики довкілля. Кількість і склад спеціалізованої
екологічної преси є нестабільним і таким, що постійно змінюється. На це
здебільшого впливають політичні, фінансово-економічні та інші чинники
загальнодержавного масштабу, через що більшість видань виходить
нерегулярно. З огляду на тематичну спрямованість виділено кілька
категорій спеціалізованої екологічної преси, на прикладі низки
публікацій вивчається проблематика та комунікативна діяльність
екологічної преси.

У підрозділі 2.2. – “Екологічна тематика у загальнополітичній пресі” –
проводиться аналіз екопроблематики та досвіду діяльності масової,
якісної та офіційної преси. Вивчається спрямованість і комунікативні
засоби різних видів загальнополітичних мас-медіа з огляду на їхній
масово-інформаційний формат.

Аналізується ступінь ефективності використання в українській масовій
пресі можливостей інформаційно-новинневого підходу у висвітленні
екотематики. Досліджуються проблеми надмірної драматизації фактів,
концентрації на сенсаційності, критичних та катастрофічних подіях,
незбалансованого подання екологічної теми, що більше тяжіє до негативних
прикладів тощо, а також поверховості викладу екологічного матеріалу.
Розглядається також хибна практика представлення екотематики лише крізь
призму повідомлень інформагентств, за якої спостерігається ефект
непричетності події та читача, комунікативної відокремленості
висвітлюваної проблеми від конкретного ЗМК та його аудиторії. Разом з
тим досліджуються приклади вдалого подання екопублікацій, розрахованих
на масового споживача, в яких висвітлюються найрізноманітніші аспекти
взаємодії людини та навколишнього середовища. Такі публікації дають
змогу не лише заволодіти цікавістю читача, а й вийти на дослідження
серйозних екологічних питань, наприклад, проблем забруднення
навколишнього середовища, глобального потепління.

За допомогою проблемно-тематичного аналізу проаналізовано місце та
значення екологічної інформації у масовому виданні. Наголошено на
важливості на досліджуваному етапі розвитку вітчизняної екожурналістики
конкретно-місцевого, локального підходу до висвітлення проблематики
довкілля, звернення до регіональних проблем, які дозволяють масовому
читачеві сприймати екожурналістику ближче, більш усвідомлено, як таку,
що перебуває безпосередньо у сфері його особистих інтересів.

Якісна преса розглядається як така, що найбільше пристосована до
висвітлення екологічної тематики завдяки жанровій спрямованості.
Проаналізовано позитивний досвід аналітичної журналістики, яка має на
меті уважне, ретельне вивчення й систематизацію фактів. Негативні,
критичні явища у довкіллі зображуються не спрощено, а з фахової точки
зору, розглядаються не зовнішні форми явища, а його природа, витоки.

Досліджено специфіку подання екологічних публікацій в офіційній пресі,
яка має свої комунікативні завдання та творчу специфіку. Розглянуто
загальні чинники, що впливають на діяльність екожурналістів в офіційних
мас-медіа. Відзначено позитивний досвід офіційних видань у використанні
широких можливостей для представлення проблем довкілля як в
аналітичному, так і в інформаційному форматі. Така функціональна
багатогранність іде на користь висвітлення екологічної тематики, адже
воно не обмежується стислим форматом новин, а реалізується більш
ґрунтовно на тематичних сторінках, подається у зв’язку з конкретними
державними рішеннями. Вивчаються комунікативні переваги офіційних ЗМК,
зокрема, прямий доступ до офіційних джерел інформації, можливість
отримувати її безпосередньо від фахівців державних структур із найменшою
втратою достовірності.

Серед негативних тенденцій зазначено домінування офіціозу, який витісняє
зі сторінок газети екологічні та інші соціально важливі повідомлення. Це
призводить до того, що екотематика в офіційній пресі висвітлюється
несистематично, часто втрачає актуальність.

Підрозділ 2.3. – “Екологічна тематика в українських Інтернет-виданнях” –
присвячений аналізові проблематики екологічних повідомлень на
електронних сторінках усесвітньої глобальної мережі. Наведено
узагальнення щодо стану розвитку цього новітнього різновиду ЗМК,
наголошено на його високому потенціалі в розповсюдженні екологічної
інформації. На основі кількісно-якісного вивчення вмісту вітчизняного
Інтернет-простору, здійсненого за допомогою пошуку за ключовими словами,
аналізується проблема недостатньої кількості веб-сайтів, присвячених
екотематиці, та відсутності в Україні справжніх (у класичному розумінні)
екологічних Інтернет-видань. Існуючі веб-сторінки умовно поділяються на
три категорії: загальноновостійні сайти, де з’являються публікації на
екологічну тематику; сайти – “дзеркала” друкованих видань, де є постійні
екологічні рубрики; спеціалізовані екологічні Інтернет-видання. Подано
аналіз специфіки, методів висвітлення екотематики на основі конкретних
веб-сайтів, що належать до кожної з трьох категорій.

Третій розділ дисертації – “Жанрові форми та мовностилістичні прийоми
масово-інформаційної діяльності у висвітленні екотематики в ЗМІ” –
присвячений дослідженню лінгвістично-комунікативних методів, що їх
використовує сучасна українська екожурналістика. На прикладі публікацій
з проблем довкілля у різних видах мас-медіа проведено аналіз можливостей
застосування жанрових форм і мовностилістичних прийомів у зв’язку з
конкретними завданнями з проблематики довкілля. Вивчається значення
цього інструментарію для вдосконалення масовоінформаційної діяльності,
підвищення виразності та комунікативної ефективності екопублікацій.

У підрозділі 3.1. – “Жанрові форми” – увагу сконцентровано на вивченні
практики використання жанрових форм при висвітленні екотематики залежно
від типу й спрямованості мас-медіа. Досліджено, як оперування жанровими
формами може впливати на розкриття тем, пов’язаних із довкіллям, на
процес створення публікації, на визначення її текстових рамок та
лінгвістичних засобів. Проаналізовано можливості жанрів та їх
зображувальний потенціал, способи застосування форм інформаційного,
аналітичного та художньо-публіцистичного жанру. Аналітичні жанри в
екожурналістиці розглядаються як найбільш ефективний засіб для розкриття
екотематики в мас-медіа. Зокрема, формат якісного видання дозволяє
приділити екологічній тематиці постійну рубрику та урізноманітнювати
жанрові форми: від невеличких оперативних заміток, інтерв’ю, репортажів
до аналітичних статей, нарисів тощо. Масова преса, навпаки, у своїй
діяльності спирається здебільшого на інформаційні жанри. Хоча
журналістика фактів далеко не завжди може розкрити складну й
взаємопов’язану сутність процесів та явищ у довкіллі, але вона також має
низку беззаперечних переваг, оскільки вирізняється новизною,
небанальністю фактів, пошуком виняткових подій, які здатні задовольнити
людську допитливість. Розширена замітка, кореспонденція, коментар тощо –
увесь цей арсенал може бути привабливим для висвітлення екотематики у
масовій пресі.

Підрозділ 3.2. – “Мовностилістичні прийоми у висвітленні екологічної
тематики” – присвячений дослідженню лінгвістичних засобів
екожурналістики, їхніх можливостей у посиленні впливу газетного
матеріалу, поглиблення сприйняття проблем, пов’язаних із довкіллям.
Розглядається ефективність масовоінформаційного впливу, успішність
розкриття екологічної проблематики залежно від різноманітності та
доречності мовностилістичних прийомів, що їх використовує екожурналіст,
уміння майстерно інтерпретувати цікаві факти. Досліджено процес
формування типових мовних формул, напрацювання лексичного арсеналу та
оптимальних синтаксичних моделей екологічної журналістики.

8

:

< >

@

B

D

F

H

J

L

N

f

h

j

l

?

¤

Визначено основні характеристики стилю викладу екоінформації та засоби
досягнення цього завдяки професіоналізмові журналіста, скрупульозності у
поводженні зі словом, вмінню лаконічно, образно викладати думки,
дотримуватися системності та нормативності обраних мовних засобів.
Проаналізовано, як за допомогою різних експресивних засобів можна
домогтися розширення можливостей мовної творчості, формування глибокого
емоційно-чуттєвого сприймання екологічного тексту. Окремо розглядається
специфіка інтерпретації та вербального оформлення екологічно-наукової
інформації.

У “Висновках” узагальнено результати проведеного дослідження і викладено
основні положення дисертації.

Екологія є новою науковою галуззю, а висвітлення екологічної тематики –
порівняно нове явище в сучасній вітчизняній журналістиці. А отже, є
потреба визначити основні аспекти екожурналістики, зокрема розробити
методологічні засади роботи журналістів з екологічною інформацією,
принципи побудови відповідних публікацій, проаналізувати використовувані
жанри і мовностилістичні прийоми, а також окреслити шляхи підвищення
якості та ефективності цього виду журналістської діяльності.

1. Специфічними є історичні передумови зародження екологічної тематики в
українських ЗМІ, які зумовлюють відповідні нагальні завдання української
екожурналістики.

На підходи до висвітлення проблематики довкілля наклали свій відбиток
інформаційна закритість, цензура, які панували в тоталітарному
радянському суспільстві та які частково успадкував сучасний український
режим. Звідси випливає перше завдання екожурналістики – подолання цих
пережитків.

Другим об’єктивним фактором, який вплинув на формування досвіду
висвітлення екотематики, стала Чорнобильська аварія. Ця екологічна
катастрофа значно вплинула на морально-психологічний стан суспільної
свідомості української нації, через що сьогодні екологічна інформація
сприймається аудиторією особливо гостро. А отже, висвітлюючи проблеми
довкілля, журналіст має дотримуватися принципів виваженості та
коректності, об’єктивності та професіоналізму.

Ситуативне перевантаження суспільної свідомості інформацією про
екологічні проблеми з часом призвело до соціальної апатії та певної
девальвації проблематики навколишнього середовища. Тому ще одним
актуальним завданням сучасної вітчизняної екожурналістики є відновлення
пріоритетності та соціального інтересу до питання охорони довкілля. Для
цього треба створювати нові, виразні форми відображення цієї тематики в
мас-медіа.

2. Проаналізувавши публікації з проблем довкілля в сучасних українських
мас-медіа, можна відзначити низку негативних тенденцій: поверховість
журналістських досліджень, брак аналітичності, недостатнє заглиблення у
зміст і причини екологічних подій та явищ, висвітлення їх із позицій
негативізму.

Журналісти часто експлуатують екопроблематику, висвітлюючи лише ті її
сторони, які можуть вразити читача негативом, сенсаційністю чи
курйозністю. Такі публікації зазвичай не здатні забезпечити аудиторію
повною, достовірною та об’єктивною інформацією. Через брак глибоких,
зрілих висновків щодо тих чи інших екологічних подій та явищ
проблематика довкілля в мас-медіа часто стає другорядною, не здатною
привернути увагу читачів, а відтак утрачає свій глибокий соціальний
підтекст у ЗМІ.

3. Зважаючи на неоднорідність мас-медіа та різне їх призначення,
видається доречним розглядати досвід, проблематику, засоби та основні
тенденції розвитку екожурналістики у трьох основних групах ЗМІ: у
спеціалізованій екологічній пресі, в загальнополітичній пресі (яку теж
можна поділити на три умовні підкатегорії: масова, якісна та офіційна
преса), а також в Інтернет-виданнях. Кожна з цих категорій має свої
комунікативні особливості, методи та можливості.

Спеціалізована екологічна преса є особливим різновидом ЗМІ.
Комунікативне призначення такої преси – обслуговування діяльності
екологічних громадських та науково-освітянських інституцій, інформування
вузького кола читачів про специфічні події та явища, пов’язані з
охороною довкілля та використанням природних ресурсів.

За організаційними напрямами можна виділити кілька категорій
спеціалізованої екологічної преси: науково-популярні видання;
інформаційні бюлетені громадських організацій та екологічних проектів;
наукові видання, пов’язані з екотематикою; науково-технічні видання з
екологічним ухилом; екологічно-розважальні видання.

Аналіз діяльності з висвітлення проблематики довкілля у
загальнополітичній пресі довів, що ця категорія ЗМІ має найбільший
масово-комунікативний потенціал, зумовлений високою тиражністю,
охопленням широкої читацької аудиторії, а отже, в ідеалі може слугувати
ефективним носієм екологічної інформації.

Можливості масових видань дають змогу репрезентувати складні екологічні
проблеми у формі, доступній для сприйняття широкою читацькою аудиторією.
Хоч інформаційно-новинний формат інтерпретації матеріалу, властивий
масовим виданням, не є найкращим для зображення проблем довкілля, він
має низку позитивних рис, які варто використовувати в журналістській
практиці для досягнення більшої впливовості екопублікацій: новизна,
непересічність фактів, винятковість подій, – усе це здатне задовольнити
людську допитливість.

Попри значний комунікативний потенціал екологічної тематики, сучасні
українські масові видання не використовують його повною мірою.
Публікації про екологічні катаклізми, техногенні аварії часто подаються
не як одні з основних суспільно значущих тем, а як другорядні події
місцевого значення.

Аналіз друкованих ЗМІ дає змогу виділити нові жанрові підходи у
висвітленні екотематики, коли у масових виданнях використовується
жанровий симбіоз, з’являються такі оригінальні форми, як екологічний
фейлетон чи екологічне журналістське розслідування.

Завдяки аналітичній спрямованості, ретельному вивченню й систематизації
фактів, глибоким висновкам якісна преса є найбільш придатною для
висвітлення екологічної проблематики. Виважена аналітика, властива цьому
виду загальнополітичної преси, має стати жанрово-комунікативною основною
вітчизняної екожурналістики, адже саме такий підхід здатен найповніше
розкрити складну й взаємопов’язану сутність процесів та явищ у довкіллі.

На відміну від масової преси, якісні видання менше тяжіють до
сенсаційності та поверхових суджень, вони універсальніші, мають
можливість застосовувати широкий спектр творчих прийомів, жанрових форм
викладу матеріалу: від подієвих заміток, коментарів – до статей, круглих
столів, нарисів тощо.

Екологічні публікації у якісному виданні характеризуються тематичною
різнобічністю, ґрунтовністю, послідовністю. Хоч увага в них нерідко
загострюється на негативних, критичних ситуаціях, робиться це не
спрощено, а комплексно, розглядаються не лише зовнішні ознаки явища, а і
його природа, витоки.

З огляду на широкий тематичний спектр якісна преса має можливість
зосереджуватися як на екологічних проблемах локального, місцевого
масштабу, так і на планетарних явищах, котрі потребують серйозних
досліджень, аналітичних викладок, розширеного текстового формату.

Негативною для аналітичної преси тенденцією можна вважати невиправдано
часту появу публікацій, які обслуговують полеміку між представниками
полярних наукових, громадсько-політичних таборів, у результаті чого одна
й та сама екологічна проблема обговорюється з номера в номер і, врешті,
втрачає унікальність, а натомість справді злободенні та цікаві теми
випадають із поля зору.

Офіційна преса найбільш придатна для оприлюднення офіційної екологічної
політики. Винятковою сферою діяльності офіційної преси може стати
висвітлення інформації щодо екологічної експертизи проектів у галузі
будівництва, реконструкції, запуску в експлуатацію об’єктів, які можуть
являти собою потенційну небезпеку для навколишнього середовища.

Визначено загальні чинники, які впливають на діяльність екожурналістів в
офіційних мас-медіа: будь-яка інформація, подана такими виданнями,
сприймається аудиторією як офіційна точка зору, що вимагає від автора
особливої форми викладення матеріалу, ретельної перевірки та певної
фільтрації фактів; статус офіційного видання накладає певні обмеження на
критичне висвітлення екологічних подій та явищ, пов’язаних із діяльністю
державних органів – засновників ЗМІ.

Комунікативними перевагами офіційних ЗМІ над іншими категоріями
мас-медіа є прямий доступ до офіційних джерел інформації, можливість
отримувати її безпосередньо від фахівців державних структур і з
найменшою втратою достовірності. Таким чином, офіційні видання мають
додаткові можливості у висвітленні екологічних проблем національного
масштабу, аспектів державної екологічної політики тощо.

За стилем викладу інформації офіційні видання менше тяжіють до
категоричних коментарів, необґрунтованих припущень і різких зауважень,
вони не ставлять собі за мету створити з будь-якого матеріалу сенсацію.
Така специфіка є позитивною передумовою для написання зважених і
глибоких екологічних публікацій.

До негативних сторін офіційної преси можна віднести цензуру з боку
представників органів державної влади, своєрідний стиль подання
інформації, який часто програє іншим мас-медіа в образності,
пересиченість обов’язковими офіційними матеріалами, які важко
сприймаються масовим читачем.

В Україні практично немає класичних спеціалізованих екологічних
Інтернет-ресурсів, відсутні портали екологічних новин, порівняно мало
Інтернет-видань, які б висвітлювали екологічну тематику. Існуючі
веб-сторінки умовно поділяються на три категорії: загальноновостійні
сайти, де періодично з’являються публікації з екологічної проблематики;
сайти – “дзеркала” друкованих видань, де є постійні екологічні рубрики;
спеціалізовані екологічні Інтернет-видання. Проблематика довкілля в
Інтернеті представлена, головним чином, на сайтах – “дзеркалах”
друкованих ЗМІ, тому вони мають ті самі вади, що й їхні паперові
аналоги.

Проте попри певні недоліки, пов’язані з проблемами становлення, Інтернет
порівняно з традиційними ЗМК має беззаперечні переваги, а в перспективі
може стати найефективнішим та наймасовішим інструментом поширення
екологічної інформації.

Використання певних жанрових форм висвітлення екологічної проблематики
має велике значення для вдосконалення масовоінформаційної діяльності,
підвищення виразності та комунікативної ефективності екопублікацій.
Майстерне оперування жанровими формами допомагає в розкритті тем,
пов’язаних із довкіллям, у створенні публікації, визначенні її текстових
рамок та лінгвістичних засобів.

Серед інформаційних жанрів, використовуваних для розкриття екологічної
проблематики, слід відзначити замітку, яка дає змогу оперативно викласти
фактаж, привернути до нього увагу широкої аудиторії завдяки простій та
зручній для сприйняття схемі викладу; репортаж, який, хоч і рідко
використовується в чистому вигляді, але має значну творчу та зображальну
привабливість, надає матеріалу динамічності, емоційності,
документальності; а також інтерв’ю, яке дає змогу залучати експертів до
обговорення певних екологічних подій та легко сприймається читачем.

Використання аналітичних жанрів є найбільш доцільним та виправданим для
висвітлення екотематики, оскільки вони дають змогу підходити до проблеми
більш комплексно та змістовно. З-поміж них слід відзначити
кореспонденцію, що має ширший зображувальний потенціал, ніж замітка та
інші інформаційні жанри; статтю, яка найчастіше та найуспішніше
використовується при аналітичному розгляді екологічних тем, оскільки
дозволяє всебічно дослідити ту чи іншу проблему, пов’язану з довкіллям,
і представити результати у сконцентрованому вигляді; коментар, який має
широкі жанрово-комунікаційні можливості і дає змогу привернути увагу
читача до соціально важливого факту за допомогою власної інтерпретації
відомого широкій аудиторії явища або викладу точки зору фахівця.

Специфічні аналітичні жанри (лист, круглий стіл, журналістське
розслідування) надають додаткові комунікативні переваги у висвітленні
проблем довкілля.

Художньо-публіцистичні жанри, які поєднують переваги
якісно-аналітичного, роз’яснювального, яскравого у творчому плані
способів зображення картини дійсності, дають змогу висвітлювати
екологічні явища й події за допомогою високохудожніх засобів, образно та
переконливо. Хоча ці форми тепер у мас-медіа використовуються рідко,
однак, зважаючи на їхню витонченість, художню досконалість та
оригінальність, із розвитком екожурналістики творчий інтерес до них має
поступово відродитися.

Ефективність масовоінформаційного впливу, успішність розкриття
екологічної проблематики значною мірою залежать від різноманітності та
доречності мовностилістичних прийомів, що їх використовує екожурналіст,
від уміння майстерно інтерпретувати цікаві факти за допомогою виразних
лінгвістичних засобів.

Основними характеристиками стилю викладу екоінформації мають бути
легкість і доступність для сприйняття. Цього можна досягти завдяки
скрупульозності журналіста у поводженні зі словом, вмінню лаконічно,
образно викладати думки, дотримуватися системності та нормативності
обраних мовних засобів. В інформаційних жанрах, властивих масовій пресі,
використовується здебільшого лаконічний стиль, насичений фактажем,
динамікою. Такий текст не вимагає особливої художності, епітетів і
метафор, емоційних засобів вираження, а слововживання повинне бути
максимально точним, позбавленим стилістичних прикрас.

Аналітичні жанри, котрі є прерогативою якісної преси та певною мірою
офіційних видань, найчастіше тяжіють до оповідного (звичайного) стилю,
який дозволяє вводити авторську оцінку події чи явища, посилювати
комплексний виражально-функціональний вплив мовних одиниць. Саме такий
стиль викладу є найбільш придатним для зображення екологічних проблем.
При висвітленні екотематики важлива як денотативно-десигнативна (або
предметно-логічна), так і конототивна (емоційно забарвлена) складова
інформації.

Оскільки змалювання краси та неповторності природи потребує образності,
лексичного розмаїття, широкого спектру мовностилістичних прийомів, то
можна зробити висновок, що використання художньо-публіцистичних засобів
зумовлене самою специфікою екологічної тематики.

Публікації з проблематики довкілля у ЗМІ призначені здебільшого для
широкої аудиторії читачів, для яких екологічні повідомлення є лише
певною складовою в загальному інформаційному потоці, тому така адресна
концепція потребує від журналіста передусім створення потрібного
перцептивного текстового тла.

За допомогою метафор, персоніфікації, інших експресивних засобів можна
домогтися глибокого емоційно-чуттєвого сприймання екологічного тексту,
багатоманітності асоціативних зв’язків у свідомості реципієнта.
Журналістський твір із проблем довкілля повинен містити конототивну
інформацію (звісно, в межах жанрових вимог), але при цьому не повинен
бути переобтяженим нею.

Екожурналістові досить часто доводиться стикатися з проблемою
інтерпретації та вербального оформлення наукової інформації. Через
звужений спектр мовно-виразних засобів, обмеження у використанні
стилістичних ресурсів наукова тональність зменшує комунікаційну
привабливість екологічного матеріалу. Намагання наблизити газетну
публікацію з проблем довкілля до формату наукової праці, надмірно
ускладнюючи текст професіоналізмами, термінами, роблячи його стилістично
безбарвним та сухим, є недоцільним для преси (особливо для якісних та
офіційних видань). Інтерпретуючи науковий матеріал, журналіст має
свідомо обирати оптимальну словесну та синтаксичну форми тексту, щоб
публікація набула мовної привабливості.

4. Головним засобом підвищення ефективності висвітлення екологічної
проблематики у вітчизняних мас-медіа є вдосконалення професійної
підготовки екожурналістів. У свідомості екожурналіста треба створювати
базову світоглядну систему загальних уявлень про місце та роль людини у
природі, сутність процесів і явищ, які відбуваються в довкіллі. Це дасть
змогу сформувати глобальне бачення проблем взаємин між людиною й
природою, особливу систему світосприйняття. Цей науково-теоретичний
фундамент доцільно зводити з використанням здобутків міждисциплінарних
знань (екологія, філософія, соціологія, історія тощо). Не менш важливу
роль відіграє професійна етика екожурналіста, культура подання
матеріалів.

Для глибокого розуміння екологічної проблематики журналіст повинен
володіти систематизованими прикладними знаннями, які можна застосувати
для аналізу та правильної інтерпретації конкретних подій та явищ, які
відбуваються в природі. Такі знання можна отримувати, вивчаючи додатково
основи дотичних до екожурналістики наук, наприклад, біології, хімії,
фізики, медицини.

Для підвищення впливовості, переконливості, образності та читабельності
публікацій із тематики довкілля екожурналіст має оволодіти методикою
творчого використання широкого спектру жанрових форм, а також
мовностилістичних прийомів.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Олтаржевський Д. О. Екологічна тематика на сторінках сучасної
української преси // Вісник Київського національного університету ім.
Тараса Шевченка. Серія “Журналістика”. – К.: ВПЦ “Київський
університет”, 2001. – Вип. 9. – С. 38-39.

2. Олтаржевський Д. О. Екологічна тематика на сторінках українських
Інтернет-видань // Актуальні питання масової комунікації. – К., 2002. –
Вип. 3. – Ч. 2. – С. 18-21.

3. Олтаржевський Д. О. Специфіка висвітлення екологічної тематики в
офіційних виданнях на прикладі газети “Урядовий кур’єр” // Актуальні
питання масової комунікації. – К., 2003. – Вип. 4. – С. 28-32.

Анотація

Олтаржевський Д. О. Висвітлення екологічної тематики на сторінках
сучасної української преси (засади, проблематика, досвід, жанрові форми
та мовностилістичні прийоми). – Рукопис.

Дисертація подана на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних
наук за спеціальністю 10.01.08 – журналістика. – Інститут журналістики
Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Київ,
2004.

Дисертацію присвячено засадам, проблематиці, досвіду, жанровим формам та
мовностилістичним прийомам висвітлення екологічної тематики в сучасній
українській пресі, а також шляхам підвищення якості та ефективності
цього напряму журналістської діяльності.

Цілеспрямовано й комплексно розглядаються питання практичного
висвітлення екологічної тематики в сучасних загальнонаціональних
українських друкованих ЗМІ з огляду на історичні передумови та
об’єктивні чинники, які впливають на її розвиток у наш час.
Проаналізовано публікації на екотематику в низці вітчизняних мас-медіа з
урахуванням специфіки різновидів преси. У дослідженні запропоновано
розподіляти загальнополітичні друковані мас-медіа за спільними
тенденціями у представленні проблематики довкілля на три умовні
категорії: масова, якісна та офіційна преса. Проведено аналіз публікацій
природоохоронного напрямку в кожній з категорій. Окремо проаналізовано
висвітлення проблематики довкілля в Інтернет-виданнях. Систематизовано
знання про практичні форми висвітлення екологічної тематики залежно від
спрямованості та можливостей видань. Викладено пропозиції щодо
вдосконалення діяльності ЗМІ в цьому напрямі.

Ключові слова: українська преса, журналістикознавство, екологічна
тематика, екожурналістика, навколишнє середовище, екологічна інформація,
Інтернет-видання.

Аннотация

Олтаржевский Д. О. Освещение экологической тематики на страницах
современной украинской прессы (основы, проблематика, опыт, жанровые
формы и языковостилистические приемы). – Рукопись.

Диссертация представлена на соискание ученой степени кандидата
филологических наук по специальности 10.01.08 – журналистика. – Институт
журналистики Киевского национального университета имени Тараса Шевченко.
– Киев, 2003.

Диссертация посвящена основам, проблематике, опыту, жанровым формам и
языковостилистическим приемам освещения екологической тематики в
современной украинской прессе, а также путям повышения качества и
эффективности этого направления журналистской деятельности.

Целенаправленно и комплексно рассматриваются вопросы практического
освещения экологической тематики в современных общенациональных
украинских печатных СМИ с учетом исторических предпосылок и объективных
факторов, оказывающих влияние на ее развитие в наши дни.
Проанализированы публикации на екотематику в ряде отечественных
масс-медиа с точки зрения специфики разновидностей прессы. В
исследовании предложено распределять общеполитические печатные
масс-медиа по общим тенденциям в представлении проблематики окружающей
среды на три условные категории: массовая, качественная и официальная
пресса, а также проведен анализ публикаций этого направления в каждой из
категорий. Отдельно проанализировано освещение проблематики окружающей
среды в Интернет-изданиях. Систематизированы знания о практических
формах освещения экологической тематики в зависимости от направленности
и возможностей изданий.

Автор приходит к выводу, что освещение екотематики в современных
украинских печатных масс-медиа находится на стадии формирования
методико-теоретических основ, практических средств, что объясняет их
несовершенство. Наряду с тем, что количественный объем экологической
информации, которую подают СМИ, а также бессистемность этой деятельности
не отвечают потребностям современного украинского общества, критической
оценки заслуживают качественные характеристики этой информации. Общими
недостатками публикаций о проблемах окружающей среды является то, что
они часто являются поверхностными, в них не хватает углубления в
содержание и причины экологических событий и явлений. Готовя такие
материалы, журналисты часто используют негативные, сенсационные или
курьезные моменты. Общей неудовлетворительной тенденцией СМИ является
освещение экологической тематики с точки зрения негативизма.

Изложены предложения относительно совершенствования деятельности СМИ в
этом направлении, методики подготовки экожурналистов, разработки новых
программ для обеспечения их профессионального роста, обогащения
теоретических знаний.

Ключевые слова: украинская печать, деятельность масс-медиа,
журналистиковедение, экологическая тематика, экожурналистика, окружающая
среда, экологическая информация, Интернет-издания.

Annotation

Oltarzhevskiy D. O. Highlighting the ecological issues in modern
Ukrainian mass media (foundations, problems, experience, genres shapes
and lingvostylistic methods). – The manuscript.

The dissertation is presented to obtain the candidate degree in
Philology by specialty 10.01.08 – Journalism. – Institute of journalism
Kiev national Taras Shevchenko University. – Kyiv 2003.

The thesis is dedicated to the foundations, problems, experience, genres
shapes and lingvostylistic methods of highlighting the ecological issues
in modern Ukrainian mass media as well to the means of increasing the
efficiency of this trend in journalism.

The issues of practical coverage of ecological domain in modern
Ukrainian country-wide circulation printed media have purposeful and
complex reporting with a consideration to historical prerequisites and
objective elements that have an impact on its development nowadays. The
analysis into the publications of ecological domain in an array of
national mass media was conducted with heed to peculiarities of
different media types. The research suggests the partition of general
political printed media into three categories earmarking them by common
trends in presenting the environmental agenda: mass, quality and
official press. Also a separate inquest into the publications of the
type in each category was done. A separate analysis into the coverage of
environmental topics in the Internet media was fulfilled. The knowledge
on the practical forms of reporting the ecological subjects depending on
their aim and possibilities of the publishers was structured. The
proposals on the perfection of functioning of the mass media in the
domain were also outlined.

Key words: Ukrainian press, mass-media activity, science of journalism,
environmental subjects, environmental journalism, environment,
environmental information, Internet-editions.

Похожие записи