.

Вікові особливості взаємодії еритроцитів та лейкоцитів крові людини: Автореф. дис… канд. біол. наук / Л.В. Беркало, УААН. Ін-т свинарства. — Полтава

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2604
Скачать документ

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК
ІНСТИТУТ СВИНАРСТВА УААН
БЕРКАЛО Любов Володимирівна
УДК 612.11-612.6
ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ЕРИТРОЦИТІВ
ТА ЛЕЙКОЦИТІВ КРОВІ ЛЮДИНИ
03.00.13 – фізіологія людини та тварин
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата біологічних наук
Полтава – 1999

Дисертація є рукопис.
Робота виконана у Центральній науково-дослідній лабораторії Української медичної стоматологічної академії (м. Полтава)
Науковий керівник – кандидат медичних наук, старший науковий співробітник, КАЙДАШЕВ ІГОР ПЕТРОВИЧ, Українська медична стоматологічна академія завідувач Центральної науково-дослідної лабораторії
Офіційні опоненти: – доктор біологічних наук, професор, РИБАЛЬЧЕНКО ВОЛОДИМИР КОРНІЙОВИЧ,
Київський державний університет ім. Тараса Шевченка, завідувач лабораторії мембранології;
– кандидат біологічних наук, доцент ка¬федри нормальної фізіології ЗАПОРОЖЕЦЬ ТЕТЯНА МИКОЛАЙОВНА, Українська медична стоматологічна академія
Провідна установа – Харківський медичний університет, кафедра нормальної фізіології
Захист відбудеться 5 березня 1999 року
о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради
К.44.351.01 при Інституті свинарства УААН за адресою:
314006, м. Полтава, Шведська могила.
З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту свинарства УААН, м. Полтава, Шведська могила.
Автореферат розісланий 2 лютого 1999 р. вчений секретар спеціалізованої ради,
кандидат біологічних наук Підтереба О.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ.
АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ. Сучасне уявлення про структуру біологіч¬них мембран розкриває їх визначну роль в забезпеченні та регуля¬ції фізіологічної активності клітин організму. [Раппопорт С., 1986]. Останнім часом значну увагу привернули дослідження імуно¬модулюючих властивостей мембран [Киселева А.Ф., Чернышенко Л.В., Радзиховский А.П., Кейсевич Л.В.,1994; Козлов В.А.1998; Коэн С., Уорд П., Мак-Класки Р.,1983]. Враховуючи, що одним з основних компонентів фізіологічного оточення імуноцитів еритроцити, дос¬лідження імуномодулюючих властивостей еритроцитарних мембран на¬було значного розповсюдження [Кайдашев I.П.,1996; КозловВ.А.,1998]
Еритроцит – своєрідна імунокомпетентна клітина внаслідок існування на її поверхні рецепторів до гуморальних імунних чин¬ників та сорбції на поверхні ендогенних імуномодуляторів. Зміна властивостей еритроцитарної поверхні може викликати різноманітні порушення функції імунної системи [Кайдашев І.П.,1996]. Поверх¬неві глюкопротеїди мембран здатні забезпечувати взаємодію еритро¬цитів з лімфоцитами та поліморфноядерними лейкоцитами. Основою цієї взаємодії є поява демаскованих, внаслідок десіалізації, за¬лишків бета галактози, що викликає активацію Т-клітин та поліморфноядерних лейкоцитів [Кайдашеа І.П.,1996; Кайдашев И.П., Катрушов А.В., Мищенко В.П.,1993]. Фізіологічні імунотропні властивості еритроцитарних мембран визначаються, головним чином, наявністю на їх поверхні рецепторів ендогенних імуномодуляторів, сорбцією імуноактивних речовин та станом мембранних глюкопротеїдів. Стан глюкопротеїдів мембран – щільно пов’язаний з систе¬мою антигенів груп крові [Дранник Г.Н., Дизик Г.М.,1990; Жибурт Е.Б., Серебряная Н.Б., Ионова А.И. и др.,1997].
Актуальною проблемою сучасної фізіології є визначення ме¬ханізмів старіння організму, вікових змін фізіологічних функцій, що може надати суттєві практичні рекомендації продовження життя людей [Чернушенко К.Ф.,1997]. Відомо, що імунна система піддається вираженим віковим змінам [Шапиро С., Гершон Г.,1993], але аналіз сучасної літератури показав відсутність відомостей про ві- кові зміни процесів взаємодії між еритроцитарними мембранами та лейкоцитами на основі змін поверхневих глюкопротеїдів еритроцитів
ЗВ’ЯЗОК РОБОТИ З НАУКОВИМИ ПРОГРАМАМИ, ПЛАНАМИ, ТЕМАМИ. Дане дослідження є самостійним фрагментом конкурсної теми
ДКНТ України “Вивчення взаємодії еритроцитів та нейтрофільних лейкоцитів в ініціації внутрішньосудинного гемолізу” номер держ¬реєстрації 0193U034654, шифр 01.03.00/041-93 та було покладено в основу планової науково-дослідної роботи Української медичної стоматологічної академії “Деякі вікові особливості взаємодії еритроцитів та лейкоцитів”, номер держреєстрації 0196UO21065, шифр 04/571, 96.03.06.
МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ. Метою дослідження було вста¬новлення вікових змін глюкопротеїдів еритроцитарних мембран та їх впливу на показники клітинного імунітету. У відповідності з метою роботи були поставлені завдання дослідити у донорів різних віко¬вих груп (з урахуванням груп крові):
– стан глікопротеїдного профілю рецепторного поля мембран ерит¬роцитів;
– стан показників імунної системи;
– імуномодулюючі ефекти мембран еритроцитів;
– імуномодулюючі ефекти компонентів, що сорбовані на мембранах еритроцитів.
НАУКОВА НОВИЗНА ОТРИМАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ. Вперше виявлена за¬лежність імуномодулюючих властивостей мембран еритроцитів від віку людей. Такі зміни властивостей визначаються станом мембран¬них глюкопротеїдів еритроцитів.
Вперше виявлено, що з віком людини на мембранах еритроцитів починають сорбуватися речовини, яким притаманна імунодепресивна дія та здатність екранувати вуглеводні залишки мембран.
Вперше виявлено вікові межі змін показників імунної системи людини при взаємодії еритроцитів з лейкоцитами; продемонстровано, що процеси взаємодії між клітинами імунної системи та еритроцита¬ми з віком суттєво змінюються.
ПРАКТИЧНА ЦІННІСТЬ ОДЕРЖАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ. Доведено: ці зміни полягають в тому, що взаємодія еритроцитарних мембран з лейкоци¬тами з віком змінюється фазно. Найбільш нестабільною ця взаємодія настає в 46 – 52 роки та стабілізується до 60 років. Вік 46 – 52 роки є фактором ризику розвитку патології, що пов’язана з пору¬шенням функції імунної системи. Найбільш виражені зміни у людей, які мають групи крові А(II), В(III). Встановлено: еритроцитарні мембрани та речовини, що сорбовані на їх поверхні, у людей літнь¬ого віку проектують імуносупресивні властивості, що має братися до уваги під час гемотрансфузій.
Важливість подальшого вивчення взаємодії еритроцитів та лей¬коцитів, стану еритроцитарних мембран та сорбованих на її по¬верхні компонентів, що впливають на імунну систему, надає змогу з’ясувати механізм патогенезу захворювань, пов’язаних з порушенням структури еритроцитарних мембран, пояснити зміни імунної ре¬активності організму в різні вікові періоди.
Результати використовуються у навчальному процесі кафедр нормальної фізіології людини, клінічної фармакології з курсом клінічної імунології, мікробіології, вірусології та загальної імунології Української медичної стоматологічної академії.
ООБИСТИЙ ВНЕСОК ЗДОБУВАЧА. Автор розробив програму досліджень, особисто виконав всі імунологічні та гематологічні дослідження. Дисертант самостійно провів аналіз усього отриманого фактичного матеріалу. Розробка основних положень та висновків роботи також належить дисертанту.
АПРОБАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДИСЕРТАЦІЇ. Основні положення дисертаційної роботи обговорювались на Міжвузівських науково-практичних конференціях “Фізіологія і патологія перекисного окислення ліпідів, гемостазу та імуногенезу” (1996, 1997, 1998 р., Полтава), Міжнародній конференції молодих вчених “Фізіологія та пато¬логія перекисного окислення ліпідів гемостазу та імуногенезу (Полтава, 1997 р.). Робота пройшла апробацію на засіданні ради Української медичної стоматологічної академії (1998 р.).
ПУБЛІКАЦІЇ. Результати дисертації опубліковано в 6 наукових працях, 1 з них – без співавторів у виданнях рекомендова¬них ВАК України.
ОБСЯГ РОБОТИ. Дисертація викладена на 121 сторінці друкованого тексту українською мовою і складається з вступу, огляду літератури, розділу “Матеріали та методи досліджень”, власних досліджень, кореляційного аналізу та обговорення отриманих ре¬зультатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних літературних джерел, що містить 120 робіт. Дисертація ілюстрована 1 малюнком, 43 таблицями та 2 схемами.
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Для вирішення поставлених завдань проведено обстеження 109 донорів чоловічої і жіночої статі 4-х вікових груп з урахуванням груп крові за системою АВ0. Перша вікова група (18-24 роки, 25 чол.) – період завершення фізичного розвитку організму, станов¬лення імунологічного та гормонального статусу. Друга вікова група (25-31 рік, 27 чол.) – період стаціонарного стану, який відповідає молодому зрілому вікові. Третя вікова група (46-52 ро-ки, 26 чол.) – період старшого зрілого віку, який характеризується регресивними змінами в організмі: інволюція тимусу, дисгормоноз, зниження синтезу статевих гормонів, мають місце зміни показників імунної системи. Четверта вікова група (60-70 років, 31 чол.) – період стабілізації життєздатності організму на мінімальному рівні [Дворецкий Л.И. 1998, Бальсевич В.К., Запоро¬жанов В.А. 1987, Хрипкова А.Г. 1978, Кайдашев І.П. та інш. 1996].
Об’єктами досліджень були кров, еритроцити та плазма крові. У людей натщесерце проводили забір крові за допомогою одноразових пластикових шприців з кубітальної вени в центрифужні сіліконовані пробірки з 3,8% розчину цитрату натрію (співвідношення 9:1). Дослідження проводили на суспензії лейкоцитів (конц. 15,0х10 /л) [Кост Є.А.,1978]. Відмиті еритроцити отримували триразовою відмивкою центрифугуванням на протязі 20 хв. при 3000 об/хв. Зби¬рали супернатанти після першої та третьої відмивок, в подальшому суператанти 1 та 3. До отриманої суспензії лейкоцитів в рівній кількості додавали фізіологічний розчин натрія хлориду, відмиті еритроцити, супернатанти 1 та 3 і інкубували протягом 1 год. при температурі 37О С.
В пробах визначали комплекс показників субпопуляцій лейко¬цитів та фізіологічної активості клітин крові людини [Лебедев К.А., Понякина И.Д., 1990]. Проводили підрахунок кількості лейко¬цитів в камері Горяєва та лейкоцитарної формули в забарвлених за Романовським – Гімза мазках крові [Кост Є.А.1978].
Поверхневі маркери лімфоцитів визначали непрямим імунофлюо¬ресцентним методом за допомогою моноклональних антитіл до поверх¬невих антигенів лейкоцитів людини: СД3 (Т-клітини), СД4 (Т-хелпе¬ри), СД8 (Т-супресори), СД22 (В-клітини) [Клаус Дж.,1990].
Лімфоцити виділяли із гепаринізованої венозної крові центри¬фугуванням на градієнті Фікол-Верографіну (густина 1,077г/мл). 1-0,1 млн. лімфоцитів в об’ємі 50 мкл вносили в центрифужні пробірки. До клітин додавали 5 мкл моноклональних антитіл, які тестували, та інкубували 45 хв. при +4 С. До осаду відмитих клітин додавали 50 мкл F(ab)2-фрагментів антитіл вівці до імуно¬голобулінів миші, мічених ФІТЦ у розчиненні 1:100. Клітини з на-бутою флюорисценцією підраховувалися за допомогою флюоресцентного мікроскопу “Люмам Р-8”. Кількість антиген-позитивних клітин підраховували як відсоток флюоресцуючих клітин на 200 лімфоцитів за винятком відсотку флюоресцуючих клітин, що підраховували в препараті негативного контролю.
За допомогою діагностичних наборів поліклонів анти-А, анти-В та анти-АВ ТОО “Гематолог”, (Росія, (ТУ9398-205-27575295- 94) визначали групи крові людини системи АВ0.
Визначення ступеня зміни рецепторного профілю мембран ерит¬роцитів проводили за методикою Кайдашева І.П. та співавт. (1995] таким чином: набирали 0,1 мл крові, стабілізували 0,05 мл 4,5 % розчином цитрата натрію, тричі відмивали 0,15 М хлориду натрія, центрифугували 10 хв. при 300 g. 0,05 мл осаду еритроцитів ресуспендували в 2 мл 0,15 М хлориду натрія.
В кожну лунку стандартного планшету для імунологічних ре¬акцій (ТУ-64-2-278-79) вносили по 0,05 мл 0,15 М хлориду натрія. Лектини в кількості 1 мг розчиняли в 2 мл 0,15 М хлориду натрія (готували беспосередньо перед використанням). Потім в перші лунки вертикальних рядів вносили по 0,05 мл розчину відповідного лекти¬на. Після чого виконували кратні розведення, переносячи 0,05 мл вмісту 1-ої лунки в 2-у лунку і т.д.
Вносили в кожну лунку шести вертикальних рядів 0,05 мл суспензії еритроцитів проби, інкубували при кімнатній температурі 35-45 хв. Облік аглютинації оцінювали візуально, за трьохбальною системою, складаючи кількість балів аглютинації в лунках кожного вертикального ряду. Повну аглютинацію приймали за 3 бали, аглюти¬націю, при якій аглютинати покривали 2/3 лунки – 2 бали, якщо аг¬лютинати покривали 1/3 лунки – 1 бал, відсутність аглютинації – 0 балів. Таким чином, бал аглютинації прямо пропорційно відображає ступінь аглютинації еритроцитів, а число місць зв’язування лек¬тинів з рецепторами мембран еритроцитів обернено пропорційне балу аглютинації [Кайдашев І.П. та співавт.1995].
В роботі використано набір лектинів: лектин насіння лимської квасолі (ЛНЛК), лектин насіння сочевиці (ЛНС), лектин зародків пшениці (ЛЗП), лектин бобовника анагіролистного (ЛБА), конкана¬валін А (Кон А), лектин кори бузини чорної (ЛКБЧ), які охоплюють практично весь спектр вуглеводних залишків, що зустрічаються на біологічних мембранах.
Методом бласттрансформації лімфоцитів визначали загальну імунологічну реактивність та функціональну активність хелперних і супресорних Т-клітин. Дослідження хелперної та супресорної актив¬ності Т-лімфоцитів проводили на виділених лімфоцитах (Пастер
Е.У., Позур В.К.,1989). Функціональна активність Т-хелперів виз¬начаµться хелперним ефектом (ХЕ), а активність Т-супресорів – відсотком супресії (ВС), що вираховується за формулами: ХЕ = 100 (b – a)/b; ВС = 100 (a – b)/b, де; a – відсоток лімфобластів в контролі, b – відсоток лімфобластів в досліді.
Отриманий цифровий матеріал був статистично оброблений на ПЕОМ IBM PC/AT-286 “Omega”. Проводили обчислення середньої ариф¬метичної (М), середньоквадратичного відхилення (m), помилки се¬редньої арифметичної (м), вірогідність отриманих результатів по коефіцієнту Ст’юдента (t), коефіцієнтів кореляції між якісними показниками (r).
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
Важливою проблемою сучасної фізіології є розкриття фундамен¬тального механізму старіння організму. Старіння організму можна розглядати як старіння окремих клітин або як процеси старіння ор¬ганізму в цілому. Визначенню цих аспектів присвячено велику кількість робіт, але повної ясності у цьому питанні поки що не досягнуто [Чернушенко К.Ф.,1997; Шапиро С.,1993; Бутенко
Г.М.,1997].
Однією з важливих систем організму, що набуває виражених вікових змін є імунна система. Роботами Г.М. Бутенко [1993, 1998] показано, що у вікових змінах активності лімфоцитів визначна роль належить внутрішньотимічній диференціації Т-лімфоцитів у тимусі, яка пов’язана з добре відомою віковою інволюцією тимусу. Вікові зміни імунної системи в значній мірі обумовлені впливом мікроото¬чення імуноцитів [Бутенко Г.М. та спіавт.,1997]. В той же час існують відомості про вікову зміну імуномодулюючих властивостей еритроцитів, які є найближчим оточенням циркулюючих лімфоцитів [Кайдашев І.П.,1996]. В зв’язку з цим, ми вивчили стан глікопро¬теїдного профілю рецепторного поля мембран еритроцитів у донорів різних вікових груп. Для цього було використано оригінальний ме¬тодичний підхід, в основу якого покладено аглютинацію еритроцитів вуглеводспецифічними глікопротеїдами (лектинами). Одночасно, ми оцінювали показники аглютинації відмитих еритроцитів, що дало можливість оцінити зміни вуглеводного профілю рецепторного поля, які залежать від сорбованих на мембранах речовин.
Піддавши аналізу отримані результати, можна зробити висновки про зміну кількості вуглеводних залишків еритроцитарних мембран, пов’язану з віком організму. З віком еритроцити поступово збіль¬шують кількість місць зв’язування з лектинами, що мають різну спорідненість до кінцевих залишків глікопротеїдів. Отримані дані передбачають, що речовини сорбовані на мембрані, блокують зв’язу¬вання лектинів з глікопротеїдами мембран еритроцитів, змінюючи рівень аглютинації (табл. 1).
Таблиця 1.
Вікові зміни вуглеводного профілю рецепторного поля
мембран еритроцитів в порівнянні з першою віковою групою
Вікові.
Групи Групи
Крові Відмиті еритроцити Невідмиті еритроцити
0 (I) Neu-5AC-(2-6)Gal  –
25 – 31 рік A (II) N-AC-D-Gal 
а-L-Fuc  N-AC-D-Gal 
Neu-5AC-(2-6)- Gal 
В (III) – –
АВ(IY) Neu 5AC-(2-6)Gal  –
0 (I) Neu-5AC-(2-6)Gal  –
46 – 52 роки A (II) N-AC-D-Gal N-AC Neu, N-AC-D-Glu
а-D-Man 
c В (III) а-L-Fuc  а-D-Man 
N-AC-Neu, N-AC-D-Glu 
Neu-5АC-(2-6)Gal 
АВ(IY) – –
0 (I) а-L-Fuc 
Neu-5AC-(2-6)Gal  а-L-Fuc 
60 – 70 років A (II) а-L-Fuc 
а-D-Man  N-AC-Neu, N-AC-D-Glu 
а-D-Man 
Neu-5AC-(2-6)Gal 
N-AC-D-Gal 
В (III) Neu-5AC-(2-6)Gal  а-D-Man 
АВ(IY) а-D-Man 
а-D-Fuc 
Neu-5AC-(2-6)Gal  а-D-Man 
Примітки:  – зниження числа місць зв’язування рецепторів з мемб¬ранами еритроцитів;
 – збільшення числа місць зв’язування рецепторів з мембранами еритроцитів.
Таким чином, нами виявлені вікові зміни рецепторного профілю мембран еритроцитів, які починають розвиватися в період 46 – 52 років та стабілізуються у термін 60 – 70 років. Найбільше виявле¬но змін у осіб, що належать до А(II) та В(III) груп крові, але не до О(I) та АВ(IY), що може бути пов’язано з віковим зниженням специфічності різноіменних аглютиніна та аглютиногену. Крім того, отримані дані передбачають вікову зміну вуглеводних компонентів, що сорбуються на еритроцитах.
Наступними дослідженнями стало з’ясування вікових змін стану імунної системи. Отримані результати показують, що найбільше вікові зміни торкаються фагоцитарної активності нейтрофілів та вмісту IgM; Т-ланка суттєво змінювалась лише в 4-й віковій групі. Звертає на себе увагу фазність змін показників імунної системи. Визначилася різноспрямованість змін фагоцитарної активності нейт¬рофілів та показників специфічного імунітету (кількість Е-РУЛ, 0-клітин та рівень IgM). Вікове зниження числа лімфоцитів (в т.ч.Т-клітин) певною мірою компенсується зростанням внеску компо¬нентів неспецифічної резистентності організму та гуморального імунітету (IgM).
Враховуючи отримані дані та дані літератури [Козлов В.А., 1988,1998; Каральник Б.В.1992; Васильев А.П.1996], ми дослідили вплив еритроцитів на основні показники клітинного імунітету. Для цього до суспензії лейкоцитів додавали в контрольній серії невідмиті еритроцити, а в дослідні серії тричі відмиті еритроцити тих самих осіб. Після інкубації з еритроцитами вивчали показники клітинного імунітету.
Отже, ми прийшли до висновку, що за фізіологічних умов мемб¬рани еритроцитів не мають значного імуномодулюючого впливу, але в термін 46-52 роки вони починають вірогідно впливати на стан по¬казників імунної системи.
Ми дослідили вміст субпопуляції лімфоцитів за даними експресії поверхневих мембранних маркерів СD3, CD4, СD8, CD22 (Т-клітини, Т-хелпери, Т-ефектори, В-клітини, відповідно). Рівень експерсії диференційних молекул на лімфоцитах осіб 1-ої та 3-ої вікових груп майже не відрізнявся, за винятком збільшення рівня CD8 та зниження рівня CD22 у 3-й віковій групі (46-52роки).
Також, нами було оцінено вплив нативних еритроцитів на по¬казники бласттрансформації лімфоцитів, на неспецифічний мітоген конканавалін А та специфічний туберкулін. Для цього в культураль¬не середовище вносили еритроцити донорів 46-52 років та 18-24 років. При цьому еритроцити додавалися до лімфоцитів 1-ої та 3-ої вікових груп гетеро- та гомохронно. Внесення до лімфоцитів 1-ої вікової групи еритроцитів донорів 3-ої вікової групи (гетерохрон¬но) дещо пригнічували спонтанну бласттрансформацію, але сприяли мітогеніндукованій бласттрансформації. Внесення до лімфоцитів 3-ої вікової групи аналогічних еритроцитів (гомохронно) суттєво не впливало на показники спонтанної та підсилювало мітогеніндуко¬вану бласттрансформацію. Еритроцити 1-ої вікової групи незначно підвищували хелперний ефект, а 3-ої – його різко знижували. Відсоток супресії під дією еритроцитів в обох вікових групах підвищувався, особливо в 3-ій віковій групі.
З даних літератури відомо, що реакція лімфоцитів на неспе¬цифічну стимуляцію мітогенами може відрізнятися від реакції на специфічні стимули [Чернушенко К.Ф., 1997]. Тому ми дослідили вплив еритроцитів на бласттрансформацію лімфоцитів під дією спе-цифічного стимулу – туберкуліну. При стимулюванні туберкуліном еритроцити обох вікових груп виявляли стимулюючу дію, яка відрізнялася гетерохронністю.
В наступній серії дослідів ми дослідили імуномодулюючу дію речовин, що сорбуються на мембранах еритроцитів, на стан клітин¬ного імунітету в залежності від віку організму. Для цього до лей¬коцитарної суспензії додавали фізіологічний розчин, супернатанти 1 та 3. Як показали дослідження, на мембранах еритроцитів людей віком 18-31 років сорбуються компоненти, які не мають суттєвої імунотропної дії. У віці 46-52 роки на еритроцитах починають сор¬буватися речовини здатні підвищувати адгезивні властивості нейт¬рофілів та число теофілінчутливих Е-РУЛ. У віці 60-70 років ерит¬роцити сорбують речовини, які мають імуносупресивний вплив, зни¬жують число Е-РУЛ та М-РУЛ.
Виявлена зміна показників клітинного імунітету під дією еритроцитарних мембран та сорбованих на них речовин. Це виявило необхідність проведення кореляційного аналізу взаємодії та зв’яз¬ку між станом еритроцитарних мембран та властивостями сорбованих на них речовин. Для узагальнення вікових змін зв’язку імунотроп¬ної дії мембран еритроцитів та речовин, що сорбовані на них, ми виділили три основні показники Е-РУЛ, Е-РУН, М-РУЛ та використали елементи кластерного аналізу. Отримані результати показали, що основним показником, який визначає формування кластерів є М-РУЛ. Таким чином, з віком порушується переважно комбінований вплив мембран еритроцитів та сорбованих на них речовин на стан М-РУЛ.
Ми висунули припущення про те, що зміна імуномодулюючого впливу мембран еритроцитів з віком може бути пов’язана з станом мембранних глікопротеїдів (табл. 2).
Таким чином, імуномодулююча дія мембран еритроцитів пов’яза¬на із станом глікопротеїдів їх мембран. Наявні результати підтверджують припущення [Кайдашев І.П.,1996; Козлов В.А.,1998] про природу імуномодулюючих властивостей мембран еритроцитів.
0.9
Таблиця 2.
Вікові зміни кореляційних зв’язків між імунотропною дією
мембран еритроцитів та станом їх поверхневих глікопротеїдів (p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020