.

Відновлення працездатності спортсменів під впливом адаптогенів: Автореф. дис… канд. наук фіз. виховання і спорту / Хайтам Аль Надер, Нац. ун-т фіз.

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2487
Скачать документ

Національний університет
фізичного виховання і спорту України

ХАЙТАМ АЛЬ НАДЕР

УДК 796.422.072.2

ВІДНОВЛЕННЯ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ СПОРТСМЕНІВ
ПІД ВПЛИВОМ АДАПТОГЕНІВ

24.00.01 – Олімпійський і професійний спорт

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук
з фізичного виховання і спорту

Київ – 1999

Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у Національному університеті фізичного виховання і спорту України, Державний Комітет України з фізичної культури і спорту.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Ященко Алла Григорівна, головний науковий співробітник Державного науково-дослідного інституту фізичної культури і спорту.
Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор Євгенєва Лідія Яківна, професор кафедри медико-біологічних дисциплін Національного університету фізичного виховання і спорту України.
кандидат педагогічних наук, доцент Македон Анатолій Антонович, завідувач кафедри фізичного виховання Українського державного університету харчових технологій.
Провідна організація – Харківський державний інститут фізичної культури, Державний комітет України з фізичної культури і спорту, м. Харків.

Захист відбудеться “28” травня 1999 року о 14год.30хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.829.01 Національного університету фізичного виховання і спорту України (252150, м. Київ-150, вул. Фізкультури, 1).
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету фізичного виховання і спорту України (252150, м. Київ-150, вул. Фізкультури, 1).
Автореферат розіслано “ 27 ” квітня 1999 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
доктор педагогічних наук, професор Л.Я. Іващенко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність. Адаптація організму спортсмена до тренувальних навантажень обумовлює вдосконалення його кваліфікації та зростання спортивних результатів. Відомо, що процес переходу організму спортсмена на новий адаптаційний рівень здійснюється через стомлення (Фольборт Г.В., 1958; Моногаров В.Д.,1986; Тхоревський В.І.,1992). Однією з реальних можливостей для розширення адаптації є використання речовин, які стимулюють адаптаційні процеси, як-от адаптогенів тваринного і рослинного походження (Сейфулла Р.Д., 1998; Сейфулла Р.Д. і Азизов А.П., 1998; Садиков Ш.Б., 1990; Inderst R. , 1989 і ін.).
В теперешній час використовується велика кількість таких речовин, механізми їх дій різні; так, ензими мають, в основному, регенеративний, протизапальний, а також імуномодулюючий вплив (Рансбергер К., 1994,1996; Суздальницький Р.С., та ін., 1996); спіруліна – стимулює пластичні процеси (Спирулина и здоровье, 1997), ефірна олія лаванди є активатором центральної нервової системи (Ткачук М., Битко С.Н., 1990; Yashiro K. , Sakamato T. , Ohmore M. , 1996).
Очевидно, що застосування різних адаптогенів з метою розширення адаптаційних можливостей спортсмена повинно бути обумовлене конкретними задачами тренувального процесу, видом спорту, рівнем тренованості спортсмена. На жаль, дотепер такого роду дослідження, за безсумнівної їх актуальності, поодинокі.
Зв’язок роботи з науковими програмами. Дане дослідження виконане у відповідності зі Зведеними планами науково-дослідних робіт у галузі фізичної культури і спорту Державного Комітету України з фізичної культури і спорту на 1984-1996 р. шифр теми 2.32, № державної реєстрації 0195 И 0103190 “Розробка комплексної системи медико-біологічного контролю за функціональною підготовленістю спортсменів вищого класу”, а також Зведеного плану НДР у галузі фізичної культури і спорту, Державного Комітету України з фізичної культури і спорту на 1998-2000 р. шифр теми 2.3.10 “Вивчення ознак порушення адаптації висококваліфікованих спортсменів до тренувальних і змагальних навантажень”.
Метою даного дослідження є вивчення впливу адаптогенів рослинного і тваринного походження на адаптацію спортсмена до тренувального навантаження. Про стан адаптації судили за позитивною динамікою спеціальної працездатності під час тренувального процесу, а також периферичного (зокрема, мозкового) кровообігу. Підставою для такого підходу слугувало наступне: стан серцево-судинної системи в ході тренувального процесу є лімитуючим чинником. Досить інформативне вивчення стану периферичної ланки серцево-судинної системи. Роботами (Бомштейн О.З., Яхонтова В.И. і Сентяброва Н.Н.,1980, Ященко А.Г. (1997, 1998) показана динаміка змін мозкового кровообігу під впливом тренувального навантаження різної інтенсивності або об’єму в різних видах спорту, а також, у процесі відновлення.
Задачі дослідження.
У ході виконання даної роботи передбачалося рішення розв`язання таких задач:
– на підставі вивчення стану мозкового кровообігу у спортсменів різних спеціалізацій визначити стан адаптації периферичної ланки серцево-судинної системи до тренувальних навантажень;
-вивчити вплив спіруліни на мозковий кровотік та працездатність веслярів;
-вивчити вплив вобензиму на мозковий кровотік та спеціальну працездатність легкоатлетів, бігунів на середні дистанції;
-вивчити вплив вдихання олії лаванди на мозковий кровотік та ефективність ігрових дій гандболісток;
-вивчити взаємозалежності між станом мозкового кровотоку та спеціальної працездатності спортсменів.
Наукова новизна проведеного дослідження полягає у проведеному вперше аналізі ефективності адаптогенів із різним механізмом дії на функціональний стан спортсмена та спеціальної працездатності; отримані нові факти, які характеризують динаміку змін тонусу мозкових судин різного діаметра і венозний відтік під впливом тренувального навантаження.
Практична значущість роботи надає можливість тренерам і спортсменам використовувати конкретні адаптогени (із вказівками тривалості їх застосування та дозування) стосовно виду спорту і задач тренувального плану. Метод оцінки периферичного кровообігу впроваджений у практику роботи КНГ з гандболу.
Особистий внесок дисертанта полягає у систематизації й аналізі літератури, організації груп випробуваних, контролю за прийомом спортсменами досліджуваних адаптогенів, аналізі отриманих кількісних характеристик. У дослідженнях, виконаних спільно, дисертанту належить проведення досліджень.
Апробація досліджень. Основні положення дисертації обговорювалися на конференціях відділу Державного науково-дослідного інституту фізичної культури і спорту, республіканських конференціях (Львів, 1997, 1998; Харків, 1997, 1998) та з’їздах (Донецьк, 1998); міжнародній конференції (Словаччина, 1996, разом з А.Г. Ященко).
Публікації. Дисертант опублікував 7 друкованих робіт, з них 3 – у фахових виданнях, у матеріалах конференцій та збірниках наукових праць: Львів 1997, 1998, Харків 1998, 1999, – а також у журналах (Фізіологічний журнал № 3, т.44., 1998, і Medicina Sportiva № 3, 1996 (разом з А.Г. Ященко).
Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 160 сторінках, складається з вступу, огляду літератури, розділу “Методи й організація досліджень”, 3-х розділів власних досліджень, обговорення результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку цитованої літератури, який містить 219 публікацій, із них 169 публікації країн СНД та 50 публікацій закордонних авторів. Дисертація ілюстрована 13 таблицями і 27 малюнками.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Роль адаптогенів тваринного і рослинного походження у поліпшенні працездатності спортсмена
Спеціальна працездатність спортсмена є найголовнішою передумовою для реалізації його спортивної майстерності. Чинники, які лімітують працездатність, не цілком збігаються, залежно від виду спорту, тому велике значення має адекватний добір відновлювальних засобів з урахуванням типу енергозабезпечення систем, які обмежують подальше зростання навантаження. Р. Сейфулла (1998), оцінюючи фармакологічний моніторинг у спорті, підкреслює, що за усіх видів енергетичного забезпечення м’язової діяльності адаптогенам належить вагома роль в оптимізації відновлення. Важливим чинником, який відіграє одну з першорядних ролей у розв`язанні проблеми поліпшення працездатності спортсмена, є принципово новий підхід – чітке уявлення про чинник, який лімітує працездатність, а також адекватні методи контролю ефективності адаптогену, який застосовується. Виходячи з механізму дії адаптогену, можна вибирати найбільш ефективні, які відповідають конкретній задачі стосовно виду спорту.
Однією із необхідних умов для правильної оцінки процесу адаптації є адекватна оцінка її ознак і проявів у функціональних системах. На даному етапі низка ознак, які характеризують адаптивні перебудови в активних системах добре відома: брадикардія і збільшення ударного об’єму крові у спортсменів, які тренуються на розвиток витривалості, збільшення м’язової маси у важко-атлетів і культуристів тощо. Останнім часом вийшла низка робіт, які показують можливість оцінити адаптацію серцево-судинної та нейро-гуморальної системи за станом мозкового кровообігу Бомштейн О.З.,1982; Гайдар Б.З. із співавт., 1986, Митагвария Н.П.,1984; Яхонтов Н.Н., 1980; Ященко А.Г.,1997-1999). Таким чином, очевидно, що адаптогени тваринного і рослинного походження можуть відігравати важливу роль у розширенні адаптаційних можливостей спортсмена, про ефективність такого роду речовин можна судити, вивчаючи динаміку стану мозкового кровообігу.
Спіруліна – адаптоген, який має виражений вплив на відновлення пластичних втрат спортсмена
Spirulina platensis належить до класу синьо-зелених мікроводоростей. Вихідними місцями її зростання вважається Мексика (Південна Америка) та озеро Чад (Центральна Африка). Систематичне вивчення корисних властивостей спіруліни належить до 20 сторіччя, перші публікації про використання спіруліни як харчової добавки – до 1938 року (Спіруліна і здоров’я, м. Миколаїв,1997). В наш час спіруліна стандартизована у 70 країнах світу, широко використовується у вигляді харчових добавок, у косметичній промисловості, комерційний щорічний продаж спіруліни у світі перевищує 1000 тонн.
У 1995 р. (24.02) Президія Вченої ради Міністерства здоров’я України схвалила вивчення фармакологічних та специфічних властивостей спіруліни з метою використання її як харчової добавки, а також для лікування ряду захворювань.
У НДІ Геронтології АН України, а також у Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця одержані дані про відсутність побічних дій, а також про ефективність спіруліни, яка культивується на Україні. У 1996 р. у НДІ гігієни харчування розроблені, а МЗ України затверджені технічні умови (ТУ 2148100 15. 002-96) на виробництво спіруліни як харчової добавки. Даних про використання спіруліни як адаптогена для вивчення її впливу на спеціальну працездатність у доступній літературі не виявлено, хоча практичне застосування її у спорті відомо протягом кількох років.
Біохімічний склад спіруліни детально вивчений: до її складу входять білки (60-70 %), вуглеводи (10-20 %), мікроелементи (7-10 %), жирні кислоти (0,7-0,9 %), хлорофіл (0,76-0,94 %) і фотоцианін (1,5 %). Вітамінний склад спіруліни орієнтований на В групу; із жирних кислот – переважають ненасичені, всі елементи спіруліни знаходяться у збалансованому вигляді і добре засвоюються. Відомо, що за дефіциту ненасичених кислот порушується обмін холестерину, в результаті чого розвивається атеросклероз. Стосовно проблем спорту спіруліна може бути корисною для спортсмена, який протягом тривалого часу активно використовує запаси енергетичних речовин, а також підлягає впливу мікро- і макротравм. Спіруліна, яка є джерелом легкозасвоюваних білків, незамінних амінокислот, вітамінів, ненасичених жирних кислот та мікроелементів, безсумнівно знайде своє більш широке застосування у спортивній практиці.
В наш час у багатьох головних лабораторіях світу йде поглиблене дослідження генетичного складу спіруліни (Steinemann D. Lill. H. ,1995), встановлене збільшення утворення антитіл під час вживання спіруліни (Lorenz-Arnaldos T. , Lorez -Serrano M. a. oth. ,1994). Виходячи з усього, спіруліна відіграє важливу роль в активації ферментативних реакцій (Spata a. oth. , 1995; Salvi S. a. oth. ,1994). Завдяки успіхам сучасної молекулярної біології з’явилася можливість підсилювати той або інший складовий фрагмент спіруліни, збільшувати вміст йоду або кобальту, копіювати її різні різновиди (Singh Y., Kumar H. D., 1994). З вищевикладеного випливають широкі перспективи застосування спіруліни у спорті, однак залежно від мети її використання, виду спорту, фази тренувального циклу тривалість і дозування її прийому можуть бути різними. Необхідно вивчити ці можливості конкретно, відповідно до поставленої задачі і, що не менш важливо, необхідно об’єктивно й адекватно описувати досліджуваний процес.
Вобензим – фермент, який активує життєво-важливі процеси в організмі людини є не менш перспективним для розширення адаптаційних можливостей спортсмена. Як відомо, біохімічні процеси, які відбуваються в організмі людини, обумовлюють саму можливість його існування – виникнення, індивідуальний розвиток, розмноження, захист від шкідливих впливів, відновлення – у всіх цих процесах ензими виступають у ролі каталізаторів. За своєю хімічною природою ензими – це білки, які складаються з одного або декількох ланцюжків – апоензимів, а також низькомолекулярних груп або коензимів. Послідовність розташування амінокислот обумовлена генетично, вона і визначає структуру ензима, в свою чергу, це забезпечує найвищу ефективність і надійну вибірність (селективність) біокаталізаторів, якими є ензими (Рансбергер К., 1996; Рансбергер К., Ной С., 1994; Штаудер Г.,1996). Найбільш важливою функцією біокаталізаторів-ензимів є зниження активації енергетичних бар’єрів біохімічних реакцій (Системна ензимотерапия С,П., 1995). З погляду ензимотерапії, найбільшу зацікавленість викликають гідролази-ензими, які розщеплюють органічні молекули; головну роль відіграють протеінази, які розщеплюють білки. Специфічність стосовно субстрату означає, що кожна протеіназа розщеплює лише білки визначеного типу і разом з цим лише за умов перебування його у визначеній ланці поліпептидного ланцюга. Цю властивість ензимів люди навчилися використовувати дуже давно, у наш час цей принцип переживає друге народження – на підставі комплексу наукових досліджень в галузі клінічної та фундаментальної біохімії, молекулярної біології й імунології, поліферментні препарати почали широко використовувати як протизапальний, імуномоделюючий, а також вторинний – седативний засіб для широкого спектру показників.
Препарат вобензим розроблений М. Вольфом і К. Рансбергером (Німеччина) більш 25 років тому. Він являє собою збалансовану систему гідролаз тваринного і рослинного походження з додатком рутину, останній поліпшує стан ендотелію судин, зменшує проникність судинної стінки, зв’язує вільні радикали (Baumgartner I. , Baumgartner M. ,1985).
До складу 1 таблетки вобензима входять папаїн 60 мг (164 їж), бромелаїн 45 мг (225 їж), трипсин 24 мг ( 12 їж), хімотрипсин 1 мг, панкреатин 100 мг (300 їж), амілаза 10 мг , ліпаза 10 мг, рутин 50 мг.
Препарати Вобензим, Вобе-Мугас, Флогензим успішно застосовуються у клінічній практиці таких країн як Німеччина, Австрія, Франція, Швейцарія, Італія, Чехія, Словаччина, Мексика. Лише у в Німеччині цими препаратами лікується більш 1 млн. пацієнтів на рік (4 місце серед усіх лікарських засобів). Досить широко вобензим і флогензим застосовуються у спортивній медицині. Виходячи з ефективної розсмоктувальної дії, вобензим почали широко застосовувати під час лікування різноманітних травм.
Однак, інші сторони дії ензимних препаратів не знайшли достатнього наукового вивчення. У доступній літературі знайдена лише одна робота Суздальницького Р.С. із співавт., (1996) у якій наведені результати пошукового дослідження впливу вобензима на адаптивні процеси у спортсменів. Відповідно до наших уявлень проблема використання ензимних препаратів для збільшення працездатності спортсмена актуальна і заслуговує на детальний розгляд.
Ефірна олія лаванди – активатор центральної нервової системи та метаболізму
Ефірні олії рослин мають виражені фітонцидні властивості, досить часто поєднані із стимулюючим впливом на центральну нервову систему, можуть значно впливати на організм людини і її працездатність (Ткачук В.Г., Шаповал В.В., Кольцова Н.А., 1987,1989; Рощина В.Д., 1979; Паминский В.Г., 1985; Ziegler J. ,1996$ Lee C. F. , Katsnura T. F. ,1994).
За фізико-хімічними властивостями ефірні олії є слабов`язкими рідинами з невисокою летючістю і високою температурою кипіння, вони добре розчиняються в оліях. Більшість ефірних масел малотоксичні, мають незначно виражену наркотичну дію. Орієнтовно гранично припустимі дози ефірних масел 50-300 мг/м, що в 104 ступеня вище природних або терапевтичних доз. Терапевтичне застосування ефірних масел пов’язане з їх спрямованою дією на збудливі системи, зокрема на симпатичну нервову систему – симпатикотропний вплив (Разумович В.Н., 1984). Існує думка, що під впливом ефірних масел можлива активація Т-залежних антитіл, тобто можливий імуностимулюючий вплив (Говорун М.І., 1981). Не менш значимою є активація бактерицидних властивостей шкіри, пригнічення патогенної мікрофлори (Ткачук В.Г., Битко С.Н.,1990).
Є дані, які свідчать про те, що ефірні олії мають властивості підсилювати обмін речовин, а також прискорювати репаративні процеси в організмі під час їх тривалого застосування (Булатов П.К. і ін.,1985; Антошин Б.В.,1984).
На думку ряду авторів (Копелева А.Н. і ін., 1984; Кривенко В.В. і ін., 1984; Гейхман Л.З., 1981; Чекман С.И.,1987) серійний вплив ефірних масел зменшує стан “хронічного стресу”, збалансовує процеси збудження і гальмування.
Різнорідність даних про характер впливів ефірних масел на організм людини свідчить про недостатність сучасних знань з цього питання. Водночас сам собою факт впливу ефірних масел на людину не викликає сумнівів. У спорті кілька авторів досліджували вплив олії лаванди (Ткачук В.Г. і ін.,1984). Лаванда містить олію двох видів, вплив одного з них має вдвічі більш виражений антистресовий ефект. Природнім є виникнення інтересу до дослідження впливу олії лаванди в ігрових видах спорту, де “стресовий” компонент дуже виражений (Битко С.Н. і ін.,1990,1992).
ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Під час проведення даної роботи суворо дотримувалися таких організаційних принципів: 1. спортсмени, які входили до складу контрольної чи дослідної груп у кожній програмі досліджень, були однієї статі, віку, рівня спортивного тренування; 2. режим життя, обсяг та інтенсивність тренувальних навантажень були ідентичні для всіх, хто брав участь у дослідженні спортсменів; 3. до і після завершення кожної програми проводилося педагогічне тестування, під час вибору педагогічних тестів враховувався вид спорту; 4. до і після завершення кожної програми проводилося вивчення стану мозкового кровообігу у всіх учасників кожної програми; 5. досліджуваний адаптоген був єдиним значимим чинником, здатним впливати на функціональний стан і спеціальну працездатність спортсменів, які входять до складу дослідної групи у кожній із 3-х програм.
У якості випробуваних у даній роботі брали участь студенти першого і другого курсів Національного університету фізичної культури і спорту України 1978-1979 р.р. народження, які мали перший спортивний розряд у циклічних видах спорту: веслування на байдарках і каное (n=8), біг на середні дистанції (n=18). Окрім цього, в якості випробуваних брали участь гандболістки 1974-1978 р.р. народження, майстри спорту і майстри спорту міжнародного класу (n=16). Проведено 3 програми досліджень із вивченням впливу адаптогенів тваринного і рослинного походження (спіруліни, вобензиму та олії лаванди) на мозковий кровотік і спеціальну працездатність спортсмена.
Методи дослідження. У ході виконання задач дисертаційної роботи використовували такі методи дослідження: 1. вивчення спеціальної літератури; 2. педагогічне тестування з урахуванням спеціалізації спортсмена, учасника програми; 3. імпедансна тетраполярна реоплетизмографія (реоенцефалографія); 4. методи математичної статистики; 5. графопобудовні програми “Diasta”.
Метод реоенцефалографії дозволяє за змінами електропровідності досліджуваної ділянки тіла судити про кровонаповнення судин у ній, а також про ступінь тонічної напруги судинної стінки. Для аналізу амплітудно-часових відрізків РЕГ-кривої використовували диференціальну криву (Минц А.Я., Ронкин М.А., 1967). Для характеристики тонусу артерій великого калібру реєстрували показники Q-a, мс, а також ВБН, мс, вважаючи що зменшення величини останнього показника є свідченням про зниження тонусу судинної стінки. Для характеристики стану артерій середнього калібру реєстрували ВМН. мс, вважаючи що збільшення величини ВМН у 3 і більше разів, у порівнянні з величиною ВБН, є свідченням підвищення тонусу судини; ДКІ, % і ДСІ % характеризують тонус артеріол і венул, збільшення їх до 90 % і вище – ознака недовідновлення, стомлення, порушення адаптації до тренування; АРГ, ум. од. – показник кровонаповнення судин досліджуваної області; ВО, % – венозний відтік, збільшення даного показника до 25 % і вище – ознака порушення венозного відтоку. Отримані дані підлягали статистичній обробці (X, ± mt Заціорський В.М.,1982). Оформлення ілюстрацій проводилося з використанням графопобудовних комп`ютерних програм (Diasta).
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
Динаміка спеціальної працездатності та стану мозкового кровообігу у спортсменів різних видів спорту під впливом адаптогенів

Вплив спіруліни на мозковий кровообіг та спеціальну працездатність у веслярів
У групи кваліфікованих веслярів вивчали стан мозкового кровообігу в підготовчому періоді тренувального циклу. Реєстрація основних параметрів мозкового кровотоку здійснювалася через 1годину після тренування.
Показано, що в більшості спортсменів обстеженої групи мозковий кровообіг свідчив про достатню адаптацію до тренувальних навантажень. У окремих спортсменів виявлені гемодинамічні зрушення, характерні для недовідновлення, напруження адаптаційних процесів. У 3 спортсменів спостерігалося значне підвищення тонусу артерій середнього калібру, артеріол і венул, але разом з цим кровонаповнення судин істотно не знижувалося. З усіма спортсменами було проведене тестування з навантаженням, яке поступово підвищувалося.
Тренувальний режим залишався незмінним, але спортсмени приймали щодня спіруліну.
Після закінчення восьмиденного прийому спіруліни було проведене повторне тестування з визначенням рівня спеціальної працездатності, а також стану мозкового кровотоку.
Показано, що після завершення курсу прийому спіруліни проявилася тенденція до нормалізації тонусу великих артерій, більш виражена стосовно судин середнього діаметра, разом з цим асиметрія даного показника більше не виявлялася, поліпшився венозний відтік (див. табл.1).
Таблиця 1
Вплив прийому спіруліни на стан мозкового кровотоку у веслярів (n=8 )
ВБН, мс
п л АРГ, ум.од.
п л ДКІ, %
п л ДСІ
п л ВВ
п л
1. 134 149,5 54,5 58 82,16 94,2 82,41 96,11 26,2 18,3
2. 102 104 56,4 60,2 75 85,45 81,33 89,65 24,8 21,7
1. до прийому
2. після прийому спіруліни.
Більш виражене поліпшення мозкового кровообігу проявилося у тих спортсменів, у яких у вихідному стані виявлялися відповідні гемодинамічні зрушення.
Результати педагогічного тестування показали приріст спеціальної працездатності, а також більш швидке відновлення ЧСС після закінчення тесту у спортсменів після проведеного курсу прийому спіруліни порівняно з вихідними даними.
Очевидно, що прийом спіруліни протягом 8-10 днів істотно розширює адаптативні можливості спортсмена, про це свідчить поліпшення мозкового кровотоку, збільшення спеціальної працездатності із зменшенням “ціни” за виконану роботу (Солодков А.С.,1991), про що свідчить зменшення приросту ЧСС у відповідь на більший обсяг виконаної роботи. Це свідчить про вияв принципу економізації функцій. Очевидно також, що спіруліна є дуже ефективним відновним засобом, що в нашому дослідженні виявляється в оптимізації мозкового кровообігу.
Вобензим – стимулятор, який оптимізує мозковий кровообіг і спеціальну працездатність бігунів на середні дистанції
Тренувальні навантаження на витривалість пред’являють значні вимоги до основних фізіологічних систем організму спортсмена, в результаті чого, адаптуючись до них, системи переходять на інший режим функціонування. Природньо, було припустити, що, поставляючи організму спортсмена додаткову кількість ферментів, які мають добре виражену протизапальну та седативну дії, можна очікувати поліпшення реалізації адаптаційних перебудов. Для вирішення питання, як і якою мірою будуть виявлятися впливи споживання вобензима, спортсмени (бігуни на середні дистанції) були поділені на 2 групи: контрольну (n=8) і дослідну (n=10); тренувальні навантаження були однаковими для обох груп спортсменів, відмінністю стало лише те, що одна з груп спортсменів приймала протягом 3-х тижнів вобензим 10 таблеток щодня (4+3+3). До початку реалізації програми всі спортсмени пройшли педагогічне тестування, що включало біг на 600 м і біг стрибками на 100 м. Середній час пробігання 600 м дистанції у спортсменів обох груп істотно не відрізнявся – 1 хв. 30 с і 1 хв. 29 с відповідно. Детальне вивчення стану мозкового кровообігу перед початком програми показало, що у спортсменів обох груп спостерігалися ознаки недовідновлення, такі як порушення венозного відтоку, підвищений тонус артеріол та венул, однак такі зрушення істотно не відбивалися на кровонаповненні судин досліджуваної області.
Таблиця 2
Середні величини основних параметрів мозкового кровообігу у бігунів на середні дистанції перед початком програми з вивченням впливу вобензима
Q – а, мс
п л ВБН, мс
п л ВМН,мс
п л АРГ,ум.од.
п л ДКІ, %
п л ДСІ, %
п л ВВ, %
п л
1. 107,4 109,1 49,7 43,77 748 77,7 60,14 61,4 84,9 98,4 88,6 98,2 32,3 30,05
2. 108,6 107,6 44,3 44 72,2 82,2 50,6 56 93,8 88,8 98,3 80,9 26,8 27,15

1. контрольна група;
2. дослідна група.

Як видно з поданих даних істотних розходжень у стані мозкового кровообігу у випробуваних обох груп не було. Наступне дослідження стану кровообігу після прийому вобензима показало, що мозковий кровообіг значно нормалізувався, особливо чітко такого роду нормалізація простежувалася у тих випадках, коли у вихідному стані мали місце елементи його порушення. Найбільш значимо поліпшився венозний відтік, знизився тонус артеріол, однак кровонаповнення істотно не збільшилося.
Аналіз всіх отриманих даних свідчив про те, що у частини випробуваних мозковий кровотік значно поліпшився, однак приблизно у третини спортсменів істотного поліпшення не спостерігалося.
Відзначалося підвищення вмісту гемоглобіну під впливом прийому вобензима, чітко цей ефект виявлявся у тих спортсменів, у яких у початковому стані вміст гемоглобіну був знижений.
Педагогічне тестування показало, що час подолання дистанції 600 м у спортсменів обох груп поліпшився, однак, у спортсменів дослідної групи поліпшення результату було більш значимим (1 хв. 29 с для контрольної групи, 1 хв. 27 с для спортсменів, які приймали вобензим).
Таким чином прийом вобензима протягом 2-3 тижнів ( 10 таблеток щодня) справляє виражений нормалізуючий вплив на мозковий кровотік, тобто вобензим може розцінюватися як ефективний адаптоген. Про це ж свідчить і більш значне зростання спеціальної працездатності, яке виявилося у поліпшенні спортивного результату у спортсменів, які приймали вобензим.
Вплив вдихання лаванди на мозковий кровотік і ефективність ігрових дій гандболісток
У 16 гандболісток у стані спокою вивчався стан мозкового кровотоку протягом різних періодів тренувального процесу. Аналіз отриманих даних свідчить про те, що основні параметри, які характеризують мозковий кровотік протягом тривалого періоду тренувань змінюються незначно.
Аналіз стану мозкового кровообігу у гандболісток, яким проводили протягом 10 днів 30-хвилину інгаляцію ефірної олії лаванди, виявив: у 2 рази збільшилася кількість спортсменок, у яких величина венозного відтоку нормалізувалася; у 8 із 16 гандболісток знизився тонус пре- і посткапілярів, дещо зменшився тонус артерій середнього калібру, для декількох спортсменок вдихання лаванди було неефективним.
Особливо наочно ефективність вдихання лаванди для оптимізації мозкового кровообігу простежувалася у тих випадках, коли у вихідному стані у спортсменок виявлялися ті або інші відхилення у кровонаповненні судин мозку. Проведено аналіз ефективності ігрових дій гандболісток (Тхорєв В.В., 1992). Виявлено збільшення ефективності в турі змагань, який проводився після закінчення програми порівняно із туром, який передував початку програми з вдиханням олії лаванди.
ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Результати проведеного дослідження свідчать про те, що адаптогени рослинного і тваринного походження (спіруліна, вобензим та олія лаванди) розширюють адаптаційні можливості спортсменів: збільшується працездатність у веслярів, швидше відновлюється після навантаження ЧСС, поліпшуються спортивні результати у бігунів на середні дистанції, поліпшується ефективність ігрових дій гандболісток. Разом з цим значно нормалізується стан мозкового кровотоку. В наш час ряд досліджень (Бомштейн О.З., Яхонтов и Сентябрев Н.Н., Ященко А.Г.) встановили, що після тренувальних або стандартних навантажень виявляються характерні зміни мозкового кровотоку: з’являються порушення венозного відтоку, асиметрія парних показників, підвищується тонус артерій середнього калібру, а також артеріол і венул. У більш виражених випадках зменшується кровонаповнення мозкових судин. Таким чином, вивчаючи динаміку стану мозкового кровотоку під впливом досліджуваних адаптогенів, можна об’єктивно оцінювати їх ефективність. Зацікавленість адаптогенами різного походження в останні роки стає більш широкою (Молотковський Д.С. і ін.,1984; Голота Л.Г.,1986; Бобылева Е.Б., Макарова Т.В.,1991 і ін.).
На наш погляд ця галузь досліджень має великі перспективи у спорті. Адаптогени необхідно використовувати з урахуванням їх механізму дії стосовно виду спорту і періоду тренувального процесу. Адаптогени особливо ефективні під час розвитку стомлення центральної нервової системи. Адаптогени, на відміну від допінгів, не виключають регуляторні системи. Під час стомлення правильне вживання адаптогенов може в 1,5 -2 рази підвищити працездатність спортсмена.
ВИСНОВКИ
1. Аналіз вітчизняної і закордонної літератури свідчить про більш широке використання адаптогенів із метою розширення адаптаційних можливостей спортсменів, однак разом з цим, як правило, не враховуються особливості механізму дії означених адаптогенів, а також особливості виду спорту і конкретні задачі періоду тренувального процесу.
2. Стан мозкового кровотоку може інформативно відбивати такі зрушення адаптації як стомлення, недовідновлення, стрес; разом з цим з’являється асиметрія парних гемодинамічних показників, порушується венозний відтік, значно підвищується тонус артеріол і венул, зменшується кровонаповнення судин мозку.
3. Показано, що у добре адаптованих до тренувальних навантажень спортсменів різної спеціалізації (циклічні й ігрові види спорту) мозковий кровообіг характеризується дещо підвищеним тонусом (> 75 %) артеріол і венул, відсутністю асиметрії парних гемодинамічних показників, величина венозного відтоку не перевищує верхню межу норми (25 %),кровонаповнення судин достатнє.
4. Після тренувального навантаження спостерігаються характерні зрушення мозкової гемодинаміки, які мають свої особливості залежно від виду спорту: тонус великих артерій у представників циклічних видів (веслярі, бігуни на середні дистанції) дещо зменшується; тонус артеріол і, меншою мірою венул підвищується, перевищуючи 98-100%; часто виявляється асиметрія парних гемодинамічних показників, ці зрушення об’єктивно відбивають стан стомлення або недовідновлення спортсменів.
5. Підвищення тонусу пре – і посткапілярів за незначно виражених ознак порушення венозного відтоку (не більш 28-35 %) без істотної зміни кровонаповнення судин досліджуваної галузі відбиває адаптивні перебудови, які обумовлені дією фізичного або психічного навантаження.
6. Прийом спіруліни протягом 8-10 днів (1 капсула після їжі три рази на день) супроводжується значною гармонізацією кровотоку (зникає асиметрія парних гемодинамічних показників, знижується тонус артерій середнього калібру, а також артеріол, зникають або стають менш вираженими ознаки порушення венозного відтоку), що є свідченням розширення адаптаційних можливостей спортсмена до поточного тренувального навантаження. Поряд із цим у спортсменів, які приймають спіруліну, зростає працездатність (судячи з результатів тестів із навантаженням, яке поступово зростає).
7. Прийом вобензиму (4+3+3 таблетки щодня протягом 2-3 тижнів) характеризується більш вираженим поліпшенням працездатності у спортсменів, які приймають адаптоген (поліпшення спортивного результату на 7 %) порівнянно з результатами, які мали місце у контрольної групи (приріст спортивних результатів на 0,25 %).
8. Вдихання ефірної олії лаванди (тридцять хвилин щодня протягом 10 днів) супроводжується поліпшенням стану мозкового кровотоку в більшості гандболісток, разом з цим істотно підвищується ефективність їх ігрових дій.
9. Вивчення стану мозкового кровотоку методом тетраполярної імпедансної реоплетизмографії (реоенцефалографії) може вважатися інформативним методичним підходом для об’єктивного судження про стан адаптації спортсмена, для виявлення недовідновлення, для попередження перетренованості. Вивчення стану мозкового кровообігу може бути використане для контролю ефективності будь-яких досліджуваних впливів на функціональний стан спортсмена і його працездатність.
10. Досліджувані нами адаптогени тваринного і рослинного походження (спіруліна, вобензим, олія лаванди) є дуже ефективними для розширення адаптивних можливостей спортсменів, для прискорення їх відновлення після тренувальних навантажень.
Основні положення дисертаційної роботи викладені у таких публікаціях:
1. Хайтам Аль Надер. Влияние вдыхания лаванды на мозговой кровоток// Збірник наукових праць. Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. Харків, ХХПИ, № 6, 1998, с.9-11.
2. Хайтам Аль Надер. Информативность показателей мозгового кровообращения для оценки адаптации периферического кровообращения при мышечной нагрузке// Зборник научных работ. Физическое воспитание студентов творческих специальностей, г. Харьков, ХХПИ, № 5, 1999, с.43-47.
3. Хайтам Аль Надер. Восстановление работоспособности спортсменов под влиянием адаптогенов // Зборник научных работ. Физическое воспитание студентов творческих специальностей, г. Харьков, ХХПИ, № 6,1999, с.41-46.
4. Хайтам Аль Надер. Стан мозкового кровообігу у легкоатлетів в стані спокою // Матеріали першої Всеукраїнської конференції аспірантів у галузі фізичної культури і спорту. Львів, 1997, с.142-143.
5. Хайтам Аль Надер. Вплив адаптогенів рослинного походження на стан мозкового кровообігу та спортивну працездатність спортсменів різних видів спорту // Матеріали другої Всеукраїнської конференції аспірантів “Молода спортивна наука України”. Львів, 1998, с.131-135.
6. Хайтам Аль Надер. Вплив виконання стандартного навантаження на велоергометрі на мозковий кровообіг у спортсмена тренованого на витривалість// Фізіологічний журнал, 1998, т.44 № 3, с.279-280.
7. Yashchenko A.J., Haitham Al Nader.The Influence of training Session on the brain blood circulation in swimmers Medicina Sportiva N 3, 1996, p.119
Хайтам Аль Надер. Відновлення працездатності спортсменів під впливом адаптогенів. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.01 – Олімпійський і професійний спорт. Національний університет фізичного виховання і спорту України, Київ, 1999.
Дисертація присвячена вивченню впливу адаптогенів (спіруліни, вобензиму та олії лаванди) на відновлення працездатності спортсменів. Бралася до уваги можливість шляхом паралельного вивчення динаміки працездатності та стану мозкового кровообігу отримати можливість об’єктивної оцінки функціонального стану спортсмена.
Доведено, що вищезазначені адаптогени суттєво розширюють адаптивні можливості спортсмена, прискорюють відновлення після тренувальних навантажень та оптимізують мозковий кровотік.
Ключові слова: адаптогени тваринного та рослинного походження, відновлення спеціальної працездатності спортсмена, мозковий кровотік.

Haitham Al Nader.
Restoration of Workability of the athlete’s due to influence of adaptogenes. – Manuscript.
Dissertation for the degree of Candidate of physical education in 24.00.01 – Olympic and professional sports, Ukrainian state university of physical education and sport, Kyiv, 1999.
The work is devoted to investigation for adaptogenes influence (Spirulina, wobenzym, oil of lavenda) on the workability restoration in the athlete’s, there were investigated the possibility of parallel studying brain blood circulation and dynamic of workability to get the data about the functional state of the athletes.
It was shown, that investigated adaptogenes significantly, increase adaptive possibility of the athlete’s, also increase the rate of restoration after the training loads as also optimize the brain blood circulation.
Key words: adaptogenes of animal and plant origin; restoration of special workability, brain blood circulation.

Хайтам Аль Надер. Восстановление работоспособности спортсмена под влиянием адаптогенов. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук по физическому воспитанию и спорту по специальности 24.00.01- Олимпийский и профессиональный спорт. Национальный университет физического воспитания и спорта Украины, Киев, 1999.
Диссертация посвящена изучению влияния адаптогенов (спирулины, вобензима, масла лаванды) на восстановление работоспособности спортсмена. Проведено параллельное изучение динамики состояния мозгового кровообращения и специальной работоспособности в ходе тренировочного процесса у спортсменов, принимавших вышеуказанные адаптогены.
Установлено, что у хорошо адаптированных спортсменов различной специализации (циклические и игровые виды спорта) мозговое кровообращение характеризуется несколько повышенным тонусом (> 75 ) артериол и венул, отсутствует асимметрия парных гемодинамических показателей, величины венозного оттока, не превышают верхнюю границу (не более 25 %), кровенаполнение мозговых сосудов достаточное. После тренировочной нагрузки наблюдаются характерные сдвиги мозговой гемодинамики, имеющие ряд особенностей в зависимости от вида спорта. Прием спирулины в течение 8-10 дней (1 капсула 3 раза в день) сопровождается значительной нормализацией кровотока, а также увеличением работоспособности спортсменов (судя по тесту со ступенчатоповышающейся нагрузкой).
Прием вобензима (4+3+3 таблетки ежедневно) в течение 2х- – 3-х недель сопровождается существенным приростом работоспособности спортсмена, мозговой кровоток при этом нормализуется у преимущественного большинства спортсменов. Вдыхание масла лаванды 30 минут ежедневно после тренировки в течение 10 дней положительно сказывается на эффективности игровых действий гандболисток, восстановление после нагрузки ускоряется.
Вдыхание эфирного масла лаванды (тридцать минут ежедневно в течение 10 дней) сопровождается улучшением состояния мозгового кровотока у большинства гандболисток, при этом существенно повышается эффективность их игровых действий.
Изучение состояния мозгового кровотока методом тетраполярной импедансной реоплетизмографии (реоэнцефалография) может считаться информативным методическим подходом для объективного суждения о состоянии адаптации спортсмена, для выявления недовосстановления, для предупреждения перетренированности. Изучение состояния мозговогоо кровообращения может быть использовано для контроля эффективности любых изучаемых воздействий на функциональное состояние спортсмена и его работоспособность.
Изученные адаптогены (спирулина, вобензим, масло лаванды) характеризуясь различными механизмами действия, являются весьма эффективными для расширения адаптативных возможностей спортсмена, ускорения восстановления после тренировочных нагрузок.
Ключевые слова: адаптогены животного и растительного происхождения; восстановление специальной работоспособности спортсмена; мозговой кровоток.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020