.

Ультраструктурні еквіваленти ендокринної функції серця хребетних в нормі та патології: Автореф. дис… канд. біол. наук / Т.Р. Скибінська, Нац. мед. у

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2761
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Ім.О.О.Богомольця

СКИБІНСЬКА ТЕТЯНА РОСТИСЛАВІВНА

УДК 611.12-013+611:577.95:616.12

УЛЬТРАСТРУКТУРНІ ЕКВІВАЛЕНТИ
ЕНДОКРИННОЇ ФУНКЦІЇ СЕРЦЯ ХРЕБЕТНИХ
В НОРМІ ТА ПАТОЛОГІЇ

14.03.09.- гістологія, цитологія, ембріологія

Автореферат диcертації
на здобуття наукового ступеня
кандидата біологічних наук

Київ-1999

Дисертація є рукописом

Робота виконана в лабораторії електронної мікроскопії Науково-дослідного лабораторного центру Національного медичного університету ім.О.О.Богомольця

Науковий керівник: доктор біологічних наук, професор Стеченко Людмила Олександрівна, завідуюча лабораторією електронної мікроскопії Науково-дослідного лабораторного центру Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Коломійцев Андрій Костянтинович, завідувач кафедри гістології Медичного інституту Української асоціації народної медицини

доктор біологічних наук, професор Малюк Віктор Іванович, професор кафедри екології Національного університету “Києво-Могилянська академія”

Провідна установа: Тернопільська державна медична академія
ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України,
кафедра гістології, цитології та ембріології, м. Тернопіль

Захист відбудеться “ 21 ” травня 1999 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.003.04 Національного медичного університету ім.О.О.Богомольця, 252057, Україна, м.Київ-57, пр.Перемоги, 34, морфологічний корпус, ауд. N 3.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного університету ім.О.О.Богомольця, 252057, м.Київ, вул. Зоологічна, 1.

Автореферат розісланий “ 20 ” квітня 1999 р.

Вчений секретар
Спеціалізованої вченої ради
доктор медичних наук, професор В.Г.Черкасов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Дослідження останніх років дають підстави стверджувати, що серце має вис¬коефективну гормональну систему регуляції як функції серцево-с󬬬динної системи, так і підтримання загального гомеостазу організму. Є вагомі докବ¬зи функціонування в серці власної ендокринної, пବ¬ракринної та аутокринної гормональних систем. Багато уваги приділяється останнім часом вивченню роботи тканинної горм-нальної системи серця, продукт діяльності якої передсердний натрійуретичний пептид (ПНУП), синтезується в міокарді передсердь та вушок серця.
Морфологічним еквівалентом ендокринної гормональної системи серця є специфічні передсердні гранули, вперше описані в 1956 році Кішем. Розшифровка хімічної природи гранул, а саме те, що вони містять передсердний натрійуретичний пептид [De Bold A.I. et al., 1981], багато в чому дозволила прояснити роль серця як ендокринного органу, який при допомозі цього гормону здійснює регуляцію ряду життєво важливих функцій в організмі шляхом взаємодії з найважливішими регуляторними системами: ренін-ангіотензин-ренін-альдостероновою, симпатоадреналовою, калікреїн-кініновою [Алексеенко Л.П., Орехович В.Н, 1987; Постнов А.Ю., 1987; Мойбенко А.А., Павлюченко В.Г., 1990; Lang L.E. et al., 1985; Needleman Ph. et al. , 1985; De Bold A. et al. , 1991; Tummala P. et al., 1992 Anderson S., Vora J.P., 1995; Hirata Y. et al.,1995; Komers R., 1996; Zietse R. et al., 1997; Chattington P.D. et al., 1998].
Підтвердженням функціонування ендокринної та паракринної гормональних систем в серці було виявлення міокардіальної ренін-ангіотензивної системи, а також здатності ендотелію коронарних судин і гемомікроциркулято𬬬ного русла серця синтезувати цілий ряд вазоактивних речовин.
При клінічних випробовуваннях було показано, що всі ті фізіологічні ефекти ПНУП, які виявлені в дослідах на тваринах, спостерігаються і у людини [Кантен М., Жене Ж., 1986]. Тому дані про ультраструктурні прояви ендокринної функції міокарда серця в філо- та онтогенезі допоможуть розкрити не тільки особливості розвитку і будови структур, відповідальних за цю функцію, але й сприятимуть кращому розумінню тих морфо-функціональних змін, які можуть бути наслідком пошкодження серцевих міоцитів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація виконана в рамках галузевої наукової програми Науково-дослідного лабораторного центру Національного медичного університету МОЗ України по темі: “Вивчити структурні особливості ендокринної функції серця в умовах легеневої гіпертензії”, номер державної реєстрації 0194ИО20877.
Мета і задачі дослідження. Мета роботи – встановити особливості стану та змін ультраструктурних еквівалентів ендокринної функції серця в філо-, онтогенезі хребетних та при деяких патологічних станах.
Для досягнення вказаної мети поставлені такі задачі:
1. Вивчити стан передсердних гранул (морфологічного еквівалента ендокринної функції серця) в філогенетичному ряду хребетних за даними ультраструктурного та стереологічного аналізу.
2. Встановити закономірності ультраструктурних змін передсердних гранул в онтогенезі щура.
3. Визначити ультраструктурні особливості еквівалентів ендокринної функції серця в умовах серцево-судинної патології в клініці (вроджений дефект міжшлуночкової перегородки, ускладнений гіпертензією у малому колі кровообігу) та експерименті (легенева гіпертензія, введення попередника синтезу оксиду азоту (NO) – L-аргінину в умовах гіперхолестеринемії).
4. Дати порівняльну характеристику змін морфологічних еквівалентів ендокринної функції серця в філо-, онтогенезі хребетних та при патології.
Наукова новизна отриманих результатів. Використання в роботі історичного та експериментального підходів, можливостей трансмісійної електронної мікроскопії та принципів морфометричного аналізу матеріалу дозволило отримати принципово нові дані, які істотно доповнюють та розвивають уявлення про секреторну функцію серця:
Вперше встановлені розмірні та кількісні особливості трьох типів передсердних гранул, які відповідають різним стадіям секреторного циклу, у різних представників хребетних.
Вперше вивчені зміни розмірів, форми і перерозподіл гранул в онтогенезі щура, що дозволяє охарактеризувати направлення мінливості ендокринної функції серця на різних етапах індивідуального розвитку.
З’ясований стан ультраструктурних еквівалентів ендокринної функції серця (передсердних гранул кардіоміоцитів і секреторних гранул ендотеліоцитів) при клінічній та експериментальній гіпертензії.
Представлені докази збільшення розмірів і перерозподіл типів гранул в умовах застосування L-аргініну як попередника синтезу оксиду азоту (NO) в умовах гіперхолестеринемії.
Встановлені ознаки рекапітуляції, які характеризують стан передсердних гранул в онтогенезі, а також в умовах клінічної та експериментальної патології серця.
Практичне значення отриманих результатів. На підставі комплексного електронномікроскопічного та морфометричного аналізу філогенетичного, онтогенетичного, експериментального і біопсійного матеріалу представлено узагальнення про ультраструктурні еквіваленти ендокринної функції серця в нормі і патології; охарактеризовано явище рекапітуляції передсердних гранул в філо-, онтогенезі та при патології; з’ясовано і кількісно визначено закономірності перерозподілу гранул в онтогенезі та при патології. Отримані результати представляють можливість пошуку нових засобів профілактики і лікування гіпертензії в малому колі кровообігу. Результати дослідження можуть бути використані в учбовому процесі на кафедрах гістології, цитології та ембріології, нормальної і патологічної фізіології, кардіології, ендокринології.
Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведений аналіз літературних джерел, виконані електронномікроскопічні та морфометричні дослідження, проведена статистична обробка, аналіз і узагальнення отриманих результатів. Експерименти по моделюванню гіперхолестеринемії у кролів та введення на її фоні L-аргініну автором проведено спільно з півробітниками відділу фізіології кровообігу Інституту фізіології ім. О.О.Богомольця НАН України (керівник чл-кор. НАН України В.Ф.Сагача.)*
Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи доповідались і обговорювались на III з’їзді анатомів, гістологів, ембріологів та топографоанатомів УРСР (Чернівці, 1990 р.); науковій конференції “Примене-ние электронной микроскопии в медицине” (Київ, 1992 р.); міжвузівському симпозіумі, присвяченому 30-річчю НДЛЦ НМУ (Київ, 1992 р.); науковій конференції “Актуальні питання морфології” (Івано-Франківськ, 1994 р.); III конференції асоціації серцево-судинних хірургів України (Київ, 1995 р.); науковому симпозіумі “Актуальные вопросы морфологии сердца” (Дніпропетровськ, 1996 р.); виїзній сесії Української академії наук націо-нального прогресу (Тернопіль, 1997 р.); конференції “Морфологія – ветеринарії і медицині” (Б.Церква,1998 р.); 3-ій науково-практичній кон-ференції “Актуальні проблеми експериментальної медицини” (Київ, 1999 р.).
Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 12 робіт, із них 3 статті в профільних журналах.
Структура та об’єм дисертації. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, опису матеріалу і методів дослідження, розділу результатів власних досліджень, розділу аналізу і узагальнення результатів дослідження, висновків та списку використаних джерел (225, із них 191 – іноземних). Робота викладена на 152 сторінках, включає 5 таблиць, ілюстрована 47 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження.
Матеріалом дослідження були кусочки міокарда різноманітних представників філогенетичного ряду. Вивчено міокард риб (Pisces): короп
______________________________________
* Автор щиро вдячна співробітникам названого відділу за постійну увагу і допомогу у спільних дослідах.

(Cyprinus carpio) – 5; земноводних (Amphibia): озерна жаба (Rana ridibunda) – 5; рептилій (Reptilia): ящірка (Lacerta agilis L.) – 3, черепаха (Testudo g.) – 2; птахів (Aves): домашня курка (Gallus domesticus) – 5; ссавців (Mammalia): щур лінії Вістар (Rattus w. ) – 5. Усього досліджено 25 представників хребетних. Вивчені різні регіони серця – передсердя і шлуночки.
Для з’ясування становлення ультраструктурних еквівалентів ендокринної функції серця в онтогенезі досліджувалося праве передсердя і правий шлуночок від 15-ти лабораторних щурів у різноманітні періоди індивідуального розвитку: 20-ти добовий ембріон, 1-но, 7-ми, 30-ти добовий і 6-ти місячний щур.
Для вивчення компенсаторних можливостей серця, пов’язаних із його ендокринною функцією, і визначення деяких рекапітуляційних ознак філогенезу в патології досліджено міокард при деяких серцево-судинних захворюваннях. Вивчені біоптати правого вушка серця хворих, які страждали вродженими вадами серця. Ці об’єкти отримували в Київському НДІ серцево-судинної хірургії, де хворі проходили необхідне загальноклінічне та спеціальне обстеження (ЕКГ, ФКГ, УЗД, ендоваскулярне зондування, біохімічне дослідження газів крові й ін.). Матеріал узятий від 9 хворих з вродженими дефектами міжшлуночкової перегородки, ускладненими гіпертензією у малому колі кровообігу різноманітних вікових груп (від 6 місяців до 1 року, від 1,5 до 4 років, від 4 років і більше) по 3 у кожній групі. Контролем служив матеріал від 3-х хворих з вродженими вадами серця без легеневої гіпертензії.
Експериментальну групу тварин складали собаки з легеневою гіпертензією, моделювання якої здійснювали шляхом мікроемболізації судин легень гетерогенними еритроцитами (5-8 мл/кг 50% суспензії відмитих курячих еритроцитів на фізіологічному розчині). Вивчені праве передсердя і правий шлуночок серця 5-ти собак через 6 місяців після початку експерименту та 3-х контрольних тварин.
Експериментальна гіперхолестеринемія моделювалася на 3-х кроликах породи шиншилла шляхом введення на протязі 4 місяців через зонд щодня 0,2 г розчиненого в соняшниковій олії холестерину на 1 кг маси тварини. Іншу групу складали 3 тварини, які крім атерогенної дієти одержували кожний день протягом 4 місяців внутрішньовенно 25 мг/кг L-аргініну (фірма “Sigma”, США). Крім того досліджувалася група віварійного контролю (3 тварини). Аналізувався міокард правого передсердя.
Матеріал фіксували в 1% розчині чотирьохокису осмію за Колфільдом протягом двох годин на холоді. Об’єкти зневоднювали в етанолі зростаючої концентрації, в ацетоні і заливали в суміш епону з аралдітом за загальноприйнятою схемою [Карупу В.Я., 1984]. Ультратонкі зрізи одержували на ультратомах LKB і Reichert, контрастували їх 2% розчином уранілацетату на 70% етанолі протягом та цитратом свинцю і потім вивчали в електронному мікроскопі ЕМВ-100БР, ЕМ-125К. З метою кількісної оцінки змін передсердних гранул серця у філо-, онтогенезі і при деяких патологічних станах міокарда, застосований метод морфометричного аналізу, в основу якого покладені принципи стереометрії [Вейбель, 1970; Автандилов, 1979, 1980, 1984]. Морфометричний аналіз проводився за допомогою спеціально розробленої комп’ютерної програми “Органела” на напівавтоматичному пристрої обробки графічних зображень. Визначені такі показники як периметр, площа, фактор форми специфічних передсердних гранул I, II і III типів, а також їхнє відсоткове співвідношення. По кожному із перелічених показників визначались середнє значення величини, середнє квадратичне відхилення, похибка середньої, коефіцієнт варіації та коефіцієнт точності визначення середньої окремо для кожної досліджуваної тварини. Кількість гранул підраховувалась на 10 стандартних фрагментах кардіоміоцитів для кожного об’єкту. Статистична обробка отриманих р嬬¬зультатів здійснювалась відповідно рекомендацій, які містяться в посібниках з математичної статистики [Урбах В.Ю., 1964; Лакин Г.Б., 1973]. Порівняння результатів здійснювалось за допомогою параметричного критерію Стьюдента. Но – гіпотеза про відсутність ймовірних розбіжностей між порівняльними середніми відхилялася при Р 0,05.

Результати дослідження та їх обговорення

Порівняльний аналіз ультраструктури міокарда серця в філогенезі
Отримані результати свідчать, що у міокарді всіх вивчених нами представників філогенетичного ряду хребетних присутні скорочувальні міоцити, що містять специфічні секреторні гранули, відомі в літературі як передсердні [B.Kisch, 1956]. У риб, амфібій, рептилій та птахів такі кардіоміоцити виявляються і в передсердях, і в шлуночках, але переважна їх більшість зосереджена в передсердях. У ссавців, включаючи людину, гранули в нормі виявляються тільки в передсердях і вушках серця.
Кількість гранул в клітинах варіює – деякі з них мають значну кількість гранул, тоді як інші містять поодинокі гранули. Гранули розміщені по усій цитоплазмі клітини: між міофібрилами, в підсарколемальній зоні, але більша їх частина знаходиться в зоні комплексу Гольджі.
За ультраструктурною організацією серед популяції гранул можна виділити три типи. Перший тип характеризується високою електронною щільністю і гомогенизованим матриксом, який оточений мембраною і електроннопрозорим навколомембранним обідком. Гранули другого типу містять менш електроннощільний матрикс, мають мембрану, проте навколомембранный обідок практично відсутній. Гранули третього типу містять найбільш електроннопрозорий матрикс, зовнішня мембрана в них відсутня. Ці типи гранул відображають послідовні стадії секреції гормону (ПНУП). Перший тип ми відносимо до молодих гранул, що сформувалися. Другий – це зрілі структури, третій тип – гранули, що дифундують, тобто такі, що виводяться з клітини шляхом дифузії.
Кількісне співвідношення трьох типів гранул у різноманітних представників хребетних має свої видові особливості (табл.1) і, ймовірно, може відображати співвідношення процесів синтезу, накопичення і виведення пептиду з клітини.
Таблиця 1
Стереологічні показники передсердних гранул кардіоміоцитів
у різноманітних представників хребетних
Вид
тварини Типи гранул Передсердя Шлуночок
Середня площа,
10-2 мкм2 Фактор форми К-сть гранул Середня площа,
10-2 мкм2 Фактор форми К-сть гранул
% Абсо-лютна % Абсо-лютна
Карп I 2,14* 0,25 0,85* 0,02 17 2,53* 0,24 0,81* 0,01 19
II 1,89* 0,18 0,79*0,01 47 46 2,93*0,35
0,87*0,01 52 34
III 1,94*0,29 0,83*0,01
36 2,24*0,50
0,75*0,01 29
Жаба I 2,31*0,09 0,86*0,01 30 2,48*0,20
0,91*0,01 10
II 1,99*0,10 0,82*0,01 30 347 2,26*0,30
0,91*0,01 43 97
III 1,78*0,07 0,79*-,01
40 1,69*0,11
0,79*0,02 47
Ящірка I 1,93*0,20 0,75*0,03 55 1,66*0,37
0,81*0,04 48
II 2,11*0,21 0,89*0,01 22 51 3,94*0,07
0,91*0,02 19 18
III 2,34*0,44 0,79*0,05
23 1,58*0,25
0,89*0,04 33
Тритон I 1,78*0,21 0,85*0,02 49 1,47*0,09
0,92*0,01 58
II 1,63*0,22 0,85*0,03 33 63 1,46*0,16
0,92*0,01 42 33
III 3,16*0,65 0,91*0,02 18 – – –
Черепаха I 1,40*0,13 0,74*0,05 45 2,66*0,43
0,78*0,09 57
II 1,48*0,21 0,73*0,06 29 38 2,84*0,58
0,93*0,01 14 14
III 1.50*0,24 0,81*0,03
26 3,38*0,24
0,93*0,02 29
Курка I 2,89*0,16 0,89*0,02 26 2,04*0,20
0,85*0,04 24
II 2,32*0,32 0,89*0,01 27 41 2,59*0,31
0,88*0,01 35 28
III 2.15*0,13 0,91*0,01
47 1,76*0,24
0,90*-,01
41
Щур I 1,89*0,16 0,89*0,02
27 – – –
II 2,72*0,36 0,89*0,01
29 41 – – –
III 1.95*0,17 0,91*0,01
44 – – –
Собака I 2,09*0,15 0,90*0,02
18 – – –
II 2,59*0,26 0,91*0,01
35 61 – – –
III 1.78 *0,11 0,89*0,01
46 – – –
Кролік I 3,27*0,20 0,89*0,02
21 – – –
II 2,98*0,21 0,89*0,01
38 78 – – –
III 2,76*0,20 0,91*0,01
41 – – –

Як видно із гістограми (рис.), у риб, жаб, птахів і ссавців перший тип гранул складає приблизно одну третину всієї популяції, тоді як відсоткове

КАРП

ЖАБА

ЯЩІРКА

ТРИТОН

ЧЕРЕПАХА

КУРКА

СОБАКА

ЩУР

КРОЛІК

Рис. Розподіл I, II і III типів (в %) специфічних передсердних гранул в кардіоміоцитах передсердь і шлуночків серця у різних представників хребетних

співвідношення другого і третього типів у різних представників хребетних дещо різняться. Домінування другого типу гранул в кардіоміоцитах риби свідчить про переваження процесів їх накопичення у цього представника. У птахів і ссавців процеси накопичення і виведення гранул приблизно збалансовані. У представників рептилій – ящірки, тритона і черепахи в кардіоміоцитах переважають гранули І типу. Кількість же гранул у клітині незначна, причому, часто гранули І типу спостерігаються в підсарколемальній зоні. Тому можна припустити, що в рептилій поряд із дифузією ПНУП виведення цього пептиду відбувається і шляхом екзоцитозу. Відносно абсолютної кількості гранул необхідно відмітити, що хоча кількість їх варіює, але суттєво цей показник не відрізняється в різних представників хребетних. Дещо окремо стоїть клас земноводних, де кількість гранул в кардіоміоцитах вірогідно більша (майже в 6-7 разів), ніж в інших представників хребетних.
У ендотелії кровоносних мікросудин в усіх вивчених представників хребетних спостерігаються гранули типу Вейбеля-Палладе і гранули округлої форми по своїй структурі подібні до передсердних гранул.
Принципову подібність структурної організації гранул у далеко стоячих у філогенетичному ряду хребетних можна пояснити явищами паралелізму, що пов’язані з загальним походженням і функціональним призначенням. Відмінності в тривалості та співвідношенні різних фаз секреторного циклу є проявом дивергентного розвитку. Очевидно, жаба, яка пристосована і до водного, і до наземного існування, потребує підвищеної ендокринної функції серця.
Порівняльні морфологічні дані переконують також й у тому, що філогенетично обумовлена реконструкція центрального органу кровообігу, пов’язана з переходом від двокамерного до трьох- і далі – до чотирьохкамерного серця, що супроводжується зміною гемодинаміки, призводить до зростання ендокринної функції в передсердях, де концентрується продукція специфічних передсердних гранул. Розвиток чотирьохкамерного серця у хребетних приводить до підвищення тиску в правому передсерді в порівнянні з венозним серцем риб, що у свою чергу позначається на процесах синтезу і виведення специфічних передсердних гранул, які містять ПНУП. Можливо, що саме зміни гемодинаміки обумовлюють те, що кардіоміоцити шлуночків перестають синтезувати передсердні гранули.
Варто підкреслити, що зміна середовища існування, навіть така радикальна як вихід із води на сушу, істотно не впливає на структурну організацію передсердних гранул кардіоміоцитів хребетних, а змінює їх кількісне представництво і перерозподіл по типах, тобто, процеси секреції ПНУП.
Ультраструктурні еквіваленти ендокринної функції серця в онтогенезі
В пренатальному періоді онтогенезу щурів кардіоміоцити, що містять передсердні гранули, присутні у вушках, передсердях і шлуночках. У постнатальному онтогенезі вони виявляються тільки у вушках і передсердях. Як і у філогенезі, у різноманітні періоди онтогенезу серед передсердних гранул можна виділити три типи.
У 20-добового ембріона переважна більшість кардіоміоцитів і в передсердях, і шлуночках містить специфічні передсердні гранули всіх трьох типів. Кардіоміоцити мають велику кількість гранул, серед яких більше ніж 50% складають гранули II типу (табл.2). Це свідчить про перевагу процесів накопичення прогормону в клітинах.
Таблиця 2
Стереологічні показники передсердних гранул кардіоміоцитів
щурів в онтогенезі
Термін спостережень Типи гранул Передсердя Шлуночок
Середня площа,
10-2 мкм2 Фактор форми К-сть гранул Середня площадь,
10-2 мкм2 Фактор форми К-сть гранул
% Абсо-лютна % Абсо-лютна
20- добовий I 2,39*0,20
0,87*0,01 13 1,99* 0,35 0,83* 0,02 4
ембріон II 2,52*0,11
0,85*0,01 52 176 2,89*0,17 0,82*0,01 64 118
щура III 1,90*0,09*
0,81*0,01 35 2,03*0,15 0,82*0,02 32
1-но добовий I 2,43*0,27
0,85*0,04 8 – –
щур II 4,05*0,43*,x 0,91*0,01 39 119 – – –
III 3,56*0,24*,x 0,91*0,01 53 – – –
7-ми добовий I 2,69*0,18
0,92*0,01 45 – – –
щур II 4,07*0,56*
0,91*0,02 20 20 – – –
III 2,69*0,42*,x 0,93*0,01 35 – – –
1-но місячний I – – – – – –
щур II 5,23*0,05
0,91*0,01 25 201 – – –
III 3,90*0,19
0,87*0,01 75 – – –
6-ти місячний I 1,89*0,16
0,89*0,02 27 – – –
щур II 2,72*0,36*,x 0,89*0,01 29 41 – – –
III 1,95*0,17x
0,91*0,01 44 – – –

У 1-но добового щура клітини зі специфічними гранулами виявляються вже тільки в передсердях. В кардіоміоцитах зменшується загальне число
гранул і суттєво підвищується кількість гранул III типу, тобто гранул, що дифундують. Зареєстроване нами різке вивільнення гранул із клітин відбувається в період, коли підвищується тиск у великому колі кровообігу, а опір току крові та тиск у малому колі суттєво знижується [Волкова О.В., Пекарский М.И., 1976]. Згідно даних літератури відомо, що концентрація ПНУП в перфузаті має пряму залежність від тиску у правому передсерді [Ruskoaho H. et al., 1986; Burnett J. et al., 1989], а підвищення рівня гормону, що циркулює в крові, супроводжується зменшенням числа гранул і навпаки [Choi K. C. et al., 1994; Baralis G. et al., 1997; Wu S. Q. et al., 1998]. Тому можна припустити, що суттєве зменшення після народження кількості передсердних гранул в кардіоміоцитах передсердь і повне їх зникнення із кардіоміоцитів шлуночків пов’язане не зі змінами тиску у малому колі кровообігу, а скоріше може бути наслідком інших факторів, таких як підвищення тиску у великому колі кровообігу або стресу, якого зазнає організм під час народження.
*- йомовірно по відношенню до попереднього типу гранул (Р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020