УКРАЇНСЬКИЙ ОРДЕНА “ЗНАК ПОШАНИ” НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ

ІНСТИТУТ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА ТА АГРОЛІСОМЕЛІОРАЦІЇ

ім. Г. М. ВИСОЦЬКОГО

Івашинюта Сергій Володимирович

УДК 630*425: 630*561.24

Сучасний стан лісів зеленої зони м. рівне та заходи щодо посилення їх
еколого-захисних функцій

06.03.03 – лісознавство і лісівництво

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Харків – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Українському ордена “Знак Пошани” науково-дослідному
інституті лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г. М.
Висоцького Державного комітету лісового господарства України та
Національної академії наук України.

Науковий керівник – кандидат сільськогосподарських наук,

старший науковий співробітник

Ворон Володимир Пантелеймонович, Український ордена “Знак Пошани”
науково-дослідний інститут лісового господарства та агролісомеліорації
ім. Г. М. Висоцького, завідувач лабораторії екології лісу

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор

Гузь Микола Михайлович, Державний вищий навчальний заклад “Національний
лісотехнічний університет України”, завідувач кафедри лісових культур і
лісової селекції

кандидат сільськогосподарських наук, доцент

Турко Василь Миколайович, Державний вищий навчальний заклад “Державний
агроекологічний університет”, завідувач кафедри лісівництва, лісових
культур і таксації лісу

Провідна установа – Український науково-дослідний інститут гірського
лісівництва ім. П. С. Пастернака

Захист відбудеться “ 30 ” травня 2007 р. о 14 00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради К 64.828.01 в Українському ордена “Знак
Пошани”

науково-дослідному інституті лісового господарства та агролісомеліорації

ім. Г. М. Висоцького за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 86

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського ордена “Знак
Пошани” науково-дослідного інституту лісового господарства та
агролісомеліорації за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 86

Автореферат розісланий “_20_” квітня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Лось С. А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ліси зелених зон навколо міст і промислових центрів
займають майже 15 % площі лісового фонду України. Вони виконують важливі
екологічні функції й використовуються переважно в рекреаційних цілях.
При цьому ці лісостани зазнають суттєвого впливу комплексу несприятливих
природних і антропогенних чинників, у тому числі аеротехногенного
навантаження. Водночас, рекреаційне лісокористування часто здійснюється
без належного обґрунтування і врахування стану лісів.

Для збереження й посилення еколого-захисних функцій лісів зеленої зони
м. Рівне необхідним є проведення досліджень впливу й післядії окремих
природних і антропогенних чинників на стан і розвиток деревостанів, а
також розробка лісівничих заходів, спрямованих на збереження й посилення
ролі лісів у зменшенні негативних наслідків техногенного впливу та
рекреаційного навантаження на навколишнє середовище.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження
виконувалися в лабораторії екології лісу УкрНДІЛГА в межах держбюджетних
тем № 13 “Розробити основні положення щодо організації та ведення
лісового господарства в лісах зелених зон населених пунктів України для
забезпечення стійкості лісів, стабільності виконання ними екологічних
функцій та раціонального лісокористування” (2003–2005 рр.; № державної
реєстрації 0103U001838) і № 75 “Оцінка стану та стійкості лісів зелених
міст і населених пунктів, організація їх моніторингу та розробка
оптимізованих технологій рекреаційного лісокористування” (2005 рр., №
державної реєстрації 0103U001839), а також госпрозрахункової теми № 44
“Вивчити сучасний стан лісів зеленої зони м. Рівне та розробити заходи
щодо посилення їх еколого-захисних функцій” (2003–2005 рр.).

Мета і завдання досліджень. вивчення антропотехногенної трансформації
лісів зеленої зони м. Рівне та розробка заходів щодо посилення їх
еколого-захисних функцій.

Для досягнення поставленої мети передбачалося виконати такі завдання:

– виявити роль основних лімітуючих чинників природного і антропогенного
походження в розвитку лісів зеленої зони м. Рівне;

– вивчити особливості забруднення снігового покриву та ґрунтів під
впливом викидів РВАТ “Азот” і “Волиньцемент” в атмосферу;

– виявити особливості динаміки структури лісового фонду зеленої зони
м. Рівне на прикладі лісів техногенної зони РВАТ “Азот”;

– узагальнити інформацію щодо динаміки санітарного стану й радіального
приросту соснових деревостанів, дослідити їх регенерацію в умовах
зменшення обсягу викидів РВАТ “Азот” і трансформацію лісів у техногенній
зоні РВАТ “Волиньцемент”;

– дослідити особливості рекреаційної дигресії різних компонентів
соснових екосистем і розробити регіональну систему діагностичних
показників для визначення ступеня рекреаційної дигресії соснових
насаджень зеленої зони м. Рівне;

– узагальнити досвід створення лісових культур і проведення санітарних
рубок в умовах аеротехногенного забруднення ;

– розробити заходи щодо підвищення стійкості й посилення екологічних
функцій лісів зеленої зони м. Рівне в умовах антропогенного впливу.

Об’єкт досліджень – процеси трансформації лісових екосистем в умовах
аеротехногенного забруднення та рекреаційного навантаження.

Предмет досліджень – ліси зеленої зони м. Рівне, які піддаються впливу
аеротехногенного забруднення та рекреаційного навантаження.

Методи дослідження: методи порівняльної екології, а також
загальноприйняті у лісознавстві, лісовій таксації, дендрохронології,
геоботаніці та ґрунтознавстві методики. Отримані дані опрацьовано
методами математичної статистики із використанням прикладних
комп’ютерних програм.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше виявлено сучасні тенденції
динаміки структури лісового фонду та особливості трансформації різних
компонентів лісових екосистем в умовах впливу на них аеротехногенного
забруднення, рекреаційного навантаження та інших негативних чинників. на
основі узагальнення даних аналізу попередніх досліджень лабораторії
екології лісу УкрНДІЛГА та особистих спостережень за станом соснових
деревостанів техногенної зони РВАТ “Азот” і “Волиньцемент” виявлено
основні закономірності розвитку лісових насаджень при зниженні
аеротехногенного навантаження. Вперше досліджено особливості
рекреаційної трансформації різних компонентів соснових екосистем і
розроблено регіональну систему діагностичних показників ступеня
рекреаційної дигресії соснових насаджень зеленої зони м. Рівне.

Практичне значення одержаних результатів. Виявлені тенденції
трансформації лісів зеленої зони м. Рівне в умовах впливу
аеротехногенного забруднення, рекреаційного навантаження та інших
чинників можуть бути використані при розробці сценарних моделей розвитку
лісостанів в умовах антропогенного впливу, що сприятиме ефективнішому
плануванню та впровадженню науково обґрунтованих господарських заходів
щодо збереження лісів зеленої зони м. Рівне і ведення лісового
господарства в них. За результатами узагальнення досвіду створення
лісових культур і проведення санітарних рубок в умовах аеротехногенного
забруднення запропоновано заходи щодо підвищення стійкості й посилення
екологічних функцій лісів зеленої зони м. Рівне. Матеріали, викладені в
дисертаційній роботі, можуть бути використані при підготовці фахівців
лісового господарства та екологів у вищих навчальних закладах.

Особистий внесок здобувача. Викладені у дисертаційній роботі положення є
результатом дослідницької роботи автора, проведеної протягом 2002–2005
рр. Застосування комплексу методичних підходів, проведення польових і
камеральних досліджень, аналіз одержаних даних, а також формулювання
висновків і рекомендацій виробництву здійснено автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
представлено на міжнародній науковій конференції “Ліс, наука,
суспільство” (30–31 березня 2005 р., м. Харків), міжнародних
науково-практичних конференціях “Наукові основи ведення сталого лісового
господарства” (28–30 вересня, 2005 р., м. Івано-Франківськ) і
“Лісівництво України в контексті світових тенденцій розвитку лісового
господарства” (21–23 вересня 2006 р., м. Львів).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 8 робіт, із яких 5
статей (в т.ч. 5 у фахових журналах) і 3 публікації у матеріалах
конференцій.

Структура і обсяг дисертації. Загальний обсяг дисертації становить 256
сторінок комп’ютерного друку (основний текст – 191 сторінка), містить 30
таблиць, 55 рисунків. Складається із вступу, семи розділів, висновків та
рекомендацій виробництву, списку використаних джерел (300 найменувань, з
них 76 – іноземними мовами) та шести додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

АНТРОПОГЕННА ТРАНСФОРМАЦІЯ ЛІСІВ І ФАКТОРИ ЗНИЖЕННЯ

ЇХ СТІЙКОСТІ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

Проаналізовано й узагальнено матеріали, які характеризують
аеротехногенне забруднення як фактор загрози нормальному існуванню лісів
(Цветков, 2002; Голубець, 2005), основні закономірності пошкодження
деревної рослинності при забрудненні атмосфери, у т.ч. механізми дії та
діагностику аеротехногенного пошкодження лісів фітотоксикантами
(Кулагин, 1974; Илькун, 1978; Гудериан, 1979; Cartner, 1981; Ruskova,
1982; Николаевский, 1983; Пастернак, Ворон, 1994; Михайлова, 1997; Chiwa
2002; Шелухо, 2003; Менщиков, 2004); зниження приросту і продуктивності
деревостану як інтегрального показника його техногенних змін (Ворон,
1974; Вайчис, 1984; Ярмишко, 1997). Проаналізовано стійкість
деревостанів до несприятливих антропогенних чинників (Sharms, 1976;
Гудериан, 1979; Карпенко, 1981; Мартынюк, 1983; Swieboda, 1985;
Сергейчик, 2001; Никонов 2004).

Впливу рекреації та особливостям росту і розвитку лісової рослинності,
змінам властивостей природних компонентів лісових екосистем
(деревостану, ґрунтів, надґрунтового покриву тощо) присвячено численні
публікації (Зеликов, 1961; Будрюнас, 1971; Жижин, 1975; Зеленский и др.,
1976; Кучерявый, 1981; Бондарук, 2004), де детально описано загальні
механізми антропогенної трансформації різних типів лісових екосистем і
їх складових, зміни біологічної стійкості окремих видів рослин, їхні
еколого-морфологічні характеристики, у тому числі й ті, що впливають на
стійкість до чинників аеротехногенного забруднення та рекреації.

Необхідний диференційований підхід до визначення стійкості лісових
екосистем на різних рівнях їх організації, оцінки наслідків різних видів
антропогенного впливу з урахуванням лісотипологічних умов. Це є важливим
для раціонального використання лісових ресурсів, діагностики стану лісів
і впровадження системи лісогосподарських заходів, спрямованих на
підвищення їхньої стійкості.

ПРОГРАМА, МЕТОДИКА, ОБ’ЄКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

ТА ОБСЯГ ВИКОНАНИХ РОБІТ

Для вивчення впливу окремих чинників на ліси використано методи
системного, ретроспективного аналізу, порівняльної екології, а також –
прийняті у лісівництві, лісовій таксації, дендрохронології, геоботаніці
та ґрунтознавстві.

Антропотехногенний вплив на лісові екосистеми вивчали шляхом закладання
екологічних рядів за ступенем збільшення навантажень. Так, у техногенній
зоні РВАТ “Азот” дослідження проведено на 25 постійних пробних площах
(ППП), закладених ще в 1982–1987 рр., які складали три екологічні ряди
за рівнем навантаження та розміщені на відстані від 4 до 25 км від
підприємства. Трансформацію лісів у техногенній зоні РВАТ “Волиньцемент”
вивчали на 5 тимчасових пробних площах (ТПП). Дослідження рекреагенних
змін сосняків проведено на 6 ППП з різним ступенем рекреаційного
навантаження в урочищі Бичаль (Любомирське лісництво ДП “Рівненське
ЛГ”), що розміщене на відстані понад 20 км від РВАТ “Азот” і РВАТ
“Волиньцемент”, де вплив забруднення був практично відсутній. Ґрунти
дерново-підзолисті. Тип лісорослинних умов – свіжий складний субір (С2).

Пробні площі закладали згідно з загальноприйнятими у лісівництві та
лісовій таксації методиками. Стан дерев і насаджень оцінювали згідно з
“Санітарними правилами в лісах України” (1995) з урахуванням методичних
положень для сосни звичайної, розроблених лабораторією екології
УкрНДІЛГА (1987). стан деревостану оцінювали за індексом санітарного
стану (ІС). Проби снігу відбирали стандартним снігоміром (Василенко,
Назаров, Фридман, 1985). Хімічний аналіз снігу здійснювали відповідно до
“Руководства по контролю загрязнения атмосферы” (1979).

Ґрунти вивчали за Д. В. Воробйовим (1967), описували за Н. К. Крупським
та ін. (1979), властивості ґрунтів – за загальноприйнятими у
ґрунтознавстві методиками: фізичні – за (Вадюнина, 1986), а хімічні – за
(Аринушкина, 1970). Трансформацію ґрунтів вивчали за методичними
підходами екологічного моніторингу (Гришина та ін., 1991). Вміст важких
металів у ґрунті визначали рентген-флуоресцентним методом на
рентген-спектрометричному устаткуванні (УРС). Результати аналізували за
геохімічними показниками (Сает, Ревич, Янич та ін., 1990).

при дослідженні впливу рекреаційних навантажень на лісові екосистеми на
видовому рівні особливу увагу приділено лісоутворювальним породам.
Стадії рекреаційної дигресії визначали за “Нормативно-справочными
материалами для таксации лесов Украины и Молдавии” (1987).

Вплив рекреаційних навантажень на біорізноманіття живого надґрунтового
покриву соснових екосистем проаналізовано шляхом загального
геоботанічного опису за методом Д. В. Воробйова (1967). Біорізноманіття
надґрунтового покриву оцінювали за індексом Шеннона-Уівера (Одум, 1986).

динаміку радіального приросту сосняків досліджували методами
дендрокліматології (Битвинскас, 1974) та дендроекології (Cook, 1981): в
умовах аеротехногенного впливу РВАТ “Азот” – на 11 ППП західного та
північно-східного екорядів, а в зоні рекреаційного навантаження – на 5
ппп різного ступеня рекреаційної дигресії. Статистичну обробку отриманих
даних проведено за стандартними методиками (Лакин, 1980; Доспехов, 1985)
із використанням прикладних комп’ютерних програм.

ЛІСИ ЗЕЛЕНОЇ ЗОНИ м. РІВНЕ ТА ФАКТОРИ, ЩО ЛІМІТУЮТЬ

ЇХ РОЗВИТОК

площа лісів зеленої зони м. Рівне (ЛЗЗР) становить майже 31 тис. га, в
т. ч. лісопаркова частина – 6, лісогосподарська – 25 тис. га. загальна
площа ЛЗЗР відповідає чинним нормативам, а площа лісопаркової частини
навіть перевищує їх. До зеленої зони входять ліси ДП “Рівненське ЛГ”
(26,2 %) і “Клеванське ЛГ” (73,8 %) Рівненського обласного управління
лісового господарства. Вони належать до двох фізико-географічних
областей – Волинського Полісся та Волинської височини. в цілому природні
умови є сприятливими для розвитку рослинності, але в окремі роки посухи
негативно впливали на неї.

Серед біотичних чинників на ліси впливають шкідливі комахи та збудники
хвороб, видовий склад яких у період з 1960 до 2003 рр. був доволі
широкий. Серед хвороб лісу постійно активними були коренева губка та
опеньок осінній.

особливо небезпечним для лісів є забруднення атмосфери Рівненськими ВАТ
“Азот” і “Волиньцемент”. У викидах РВАТ “Азот” гази та аерозолі кислот
становлять майже 80 %. Серед сірковмісних газів особливо небезпечними
для рослин є сірчаний і сірчистий ангідриди, азотовмісних – оксиди азоту
та аміак. За винятком NH4+, всі гази є кислими. Найбільшу кількість
викидів фітотоксикантів зареєстровано в середині 70-х років, абсолютний
максимум (75,1 тис. т) у 1978 р. (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка основних викидів РВАТ “Азот”

Після екологічної катастрофи 1979 р. було вжито заходів щодо зменшення
викидів атмосферних забруднювачів і до середини 80-х років їхня
кількість знизилася у 3–4 рази.

Рівненське ВАТ “Волиньцемент” забруднює атмосферу викидами сильнолужного
цементного пилу, а також оксидами азоту й сірки. В середині 80-х років
XX ст. обсяги викидів в атмосферу перевищували 30, а викиди пилу – 23
тис. т/рік. з кінця 80-х рр. обсяги викиду забруднювачів в атмосферу
постійно зменшувалися, зокрема у 1999 році порівняно з 1985 р. – на
91,4 %.

Небезпека аеротехногенних викидів для лісів полягає в тому, що поряд із
повітрям відбувається забруднення снігу, підстилки та ґрунтів, тобто
компонентів лісових екосистем, від яких залежить їхній розвиток.

У період інтенсивного забруднення в зоні обох виробництв виявлено
підлуговування опадів. У зоні РВАТ “Азот” причиною цього є викиди
аміаку, в районі цементного виробництва – викиди пилу. Із зниженням
рівня викидів хімічний склад снігового покриву істотно покращився, а у
2005 році вже був близьким до фонового.

В першій половині 80-х років відмічено значні зміни хімізму ґрунтів. У
радіусі до 11 км від РВАТ “Азот” кислотність зросла до екстремально
кислої, що призвело до збільшення в ґрунтово-поглинальному комплексі
вмісту іонів водню і вимивання лужних катіонів. При цьому в 7-км-вій
зоні від РВАТ “Азот” вміст сульфатів у 3,6 разу перевищував контроль.
Рівень негативних змін зростав із наближенням до РВАТ “Азот”. Найвищий
вміст сульфатів виявлено в сосняку на відстані 7 км від “Азоту”, де
поряд із накопиченням сульфатів у верхньому гумусовому горизонті ще
вищий вміст їх (у 7–14 разів більший, ніж на відстані 15 км) виявлено на
глибині 70–130 см, тобто в 60-см шарі ґрунту над щільним шаром мергелю.

Зміни хімізму ґрунтів у зоні ват “Волиньцемент” мають інший характер.
Кислотність світло-сірих ґрунтів є значно нижчою від фону. Так, рН
верхнього горизонту сягає 7,55, коли ґрунти вже вважаються
слабо-лужними. При цьому зростає сума поглинених основ і вміст різних
форм кальцію, основної складової викидів пилу. Валовий вміст важких
металів у досліджуваних ґрунтах вищий за фонові значення. Відповідно до
величини сумарного техногенного забруднення, рівень забруднення у цьому
районі є слабким (Zc < 16). Найбільші перевищення фонового вмісту характерні для Cu – 1,5 – 4 рази; Ni – 1,7 – 2,2; Zn – 1,1 – 2,2; Cr – 1,1 – 2,1 разу. Серед природних чинників, які, поряд із забрудненням, лімітують розвиток лісів, є наявність на глибині понад 1 м шару мергелю, який, з одного боку, перешкоджає проникненню кореневих систем, а з іншого – є потужним геохімічним бар’єром, вище від якого накопичуються лужні й важкі метали, сульфати й бікарбонати. Рекреаційне використання лісів навколо м. Рівне порівняно з іншими містами Полісся є незначним – у ДП “Клеванське ЛГ” лише 20 % лісів. Це обумовлене їх розташуванням на значній відстані від обласного центру та невисокою естетичною цінністю у зв’язку з їхньою деградацією внаслідок дії забруднення. Однак у результаті цього концентрація відпочиваючих в окремих лісових масивах досягає значного рівня і ліси зазнають значного рекреаційного навантаження. ОСОБЛИВОСТІ ДИНАМІКИ СТРУКТУРИ ЛІСОВОГО ФОНДУ ТЕХНОГЕННОЇ ЗОНИ РІВНЕНСЬКОГО ВАТ “АЗОТ” Пуск у дію в кінці 60-х років ХХ ст. об’єднання “Азот” і аеротехногенне всихання деревостанів не призвели до негативних змін співвідношення земель у лісовому фонді (ЛФ) ДП “Клеванське ЛГ”, оскільки на місці зрубаних деревостанів вчасно створювали лісові культури. Не було відмічено також появи промислових пустищ. Характерною особливістю сучасних лісів району є диспропорція вікової структури, що утворилася внаслідок інтенсивних рубок, які почали проводити ще за польської влади. Протягом останніх тридцяти років відбулося певне вирівнювання вікової структури лісів, але вона ще далека від оптимальної. Негативною рисою динаміки ЛФ, починаючи з 80-х років, стало зниження повноти деревостанів – за період 1979 – 2000 рр. унаслідок зменшення частки високоповнотних деревостанів середня повнота знизилася з 0,75 до 0,72. Загальна зміна запасу лісів ДП ”Клеванське ЛГ” за період 1980 – 1989 рр. була на 290 тис. м3 меншою, ніж за попереднє десятиріччя. АЕРОТЕХНОГЕННА ТРАНСФОРМАЦІЯ ЛІСІВ ЗЕЛЕНОЇ ЗОНИ М. РІВНЕ Техногенна зона Рівненського ВАТ “Азот” вибір місця будівництва РВАТ „Азот” з надзвичайно фітотоксичним характером і масштабами забруднення довкілля був невдалим, оскільки створювалася загрозу існуванню лісів зеленої зони м. Рівне. Критична ситуація виникла в 1979 році, коли викидами було гостро пошкоджено хвойні ліси на площі 459 га. Завдяки технологічним заходам обсяг викидів у подальшому знизився в першій половині 80-х до 20 – 25 тис. т на рік. Однак цього виявилося недостатньо для відновлення нормального розвитку деревостанів. До того ж тривало погіршення стану лісів у всіх напрямках від джерела забруднення. радіус сильного ослаблення сосняків північно-східного екоряду розширився з 5,5 до 10 км, ослаблених – 7 до 15 км. У другій половині 80-х років, коли обсяг викидів збільшився до 24 – 29 тис. т/рік, у північно-західному напрямку радіус сильного ослаблення лісів досяг 6,5 км, а ослаблених – 21 км, в північному – відповідно 10 і 12 км. Пошкоджуваність деревостанів залежить від їх складу, віку, просторової будови тощо. Найгірший стан мали хвойні деревостани, особливо старших вікових груп. Стан високоповнотних деревостанів є найкращим. Відносне поліпшення стану деревостанів унаслідок проведення санітарних рубок було тимчасовим і лише приховувало реальне пошкодження: оскільки вирубували найбільш пошкоджені дерева, то середній стан деревостану здавався кращим. Проте зрідження деревостанів давало змогу фітотоксикантам проникати углиб лісового масиву. Це підтверджується й більшим пошкодженням дерев поблизу просік, прогалин і узлісь. Техногенне забруднення відігравало провідну роль у пошкодженні лісів, однак посухи 1983, 1987 та 1990 рр. були тим поштовхом, після якого різко погіршився стан сосняків. у 1990 році майже всі сосняки ДП “Клеванське ЛГ” мали симптоми пошкодження фітотоксикантами (табл. 1). За 13 років площа пошкоджених лісів різко збільшилася: від 0,5 тис. га в 1979 р. до 2,5 в 1984 р., 4,7 – у 1988 р і 23,4 тис. га в 1991 р. Таблиця 1 Площі зон за інтенсивністю пошкодженням лісів ДП “Клеванське ЛГ” під впливом РВАТ “Азот” (га/%) Лісництво Зони за інтенсивністю пошкодження лісів пошкоджені сильно пошкоджені разом Новоставське 4638 100 – – 4638 Клеванське 3114 66,9 1535 33,1 4649 Суське 1139 28,8 2820 71,2 3959 Решуцьке 1044 25,0 3136 75,0 4180 Олександрійське 6104 97,0 191 3,0 6295 Всього 16039 67,6 7682 32,4 23721 Хоча до середини 90-х років річний обсяг викидів знизився до 3–4 тис. т, істотного покращення стану хвойних насаджень не відбулося. Стан лісостанів відновлювався надзвичайно повільно, оскільки в них унаслідок дії забруднення відбулися значні негативні структурно-функціональні зміни, які призвели до передчасного старіння насаджень: в епіцентрі разового викиду форма крони змінювалася від широкоовальної до парасолькоподібної. Зменшення дефоліації та покращення стану насаджень були відмічені лише у другій половині 90-х років, а значні позитивні зміни – лише в 2001–2003 рр., коли обсяг викидів знизився до 2,4–3,2 тис. т /рік. У деревостанах екорядів спостерігали зміну категорій стану від сильно ослаблених до ослаблених. Радіальний приріст сосняків до початку забруднення викидами РВАТ “Азот” лімітувався кліматичними чинниками, насамперед посухами. В період сильного забруднення (1976–1989 рр.) в сосняках північно-східного екоряду, які розташовані в напрямку пануючих вітрів, відмічено найбільшу депресію приросту. в умовах зменшення обсягу викидів РВАТ “Азот” стабілізацію приросту відмічено в середині, а зростання – лише в кінці 90-х років (рис. 2). Для найближче розташованих до джерела забруднення деревостанів обох екорядів у період відновлення (1990–2003 рр.) характерне значне збільшення радіального приросту, причому він випереджає приріст дерев на контролі. Ці деревостани значною мірою зріджені санітарними рубками, в результаті чого більшість дерев мають статус “вільно стоячих”, для яких характерним є значне збільшення приросту за діаметром (світловий приріст). Трансформація лісів у техногенній зоні РВАТ “Волиньцемент” Найвища продуктивність у техногенній зоні характерна для хвойних деревостанів. Середня зміна приросту ялинників перевищує 6 м3/га на рік, а бонітет деревостанів – Іа. Інші породи мають значно гірші таксаційні показники. Однак на розвиток ялини негативно впливає сильне підлуговування й засолення шару ґрунту над шаром мергелю внаслідок забруднення довкілля. Тому індекс стану навіть у молодняків 2 класу віку свідчить про їх сильне ослаблення. Рис. 2. Динаміка радіального приросту сосняків у північно-східному напрямку техногенної зони РВАТ “Азот” Дуб звичайний є середньо-стійким до забруднення атмосфери, однак його розвиток лімітується потужністю ґрунтів, оскільки дуб має потужну кореневу систему з глибоким стрижневим коренем. Саме цим пояснюється поганий стан чистих дубняків. Дещо кращим є стан насаджень інших листяних порід (клена гостролистого, клена явора, а також граба). Ці породи, маючи поверхневу кореневу систему, можуть непогано переносити наявні складні ґрунтові умови. Однак при створенні лісових культур ці породи можна використовувати лише як другорядні. ОСОБЛИВОСТІ РЕКРЕАЦІЙНОЇ ДИГРЕСІЇ РІЗНИХ КОМПОНЕНТІВ СОСНОВИХ ЕКОСИСТЕМ ЗЕЛЕНОЇ ЗОНИ М. РІВНЕ Однією з основних причин рекреаційної дигресії соснових екосистем зеленої зони м. Рівне є ущільнення ґрунтів. Найчіткіше характеризують інтенсивність цього процесу об’ємна маса і твердість ґрунту (рис. 3). При цьому значне ущільнення поверхневих горизонтів ґрунтів (особливо на IV–V стадіях рекреаційної дигресії насаджень), де зосереджено від 70 до 95 % загальної маси коренів, призводить до утворення умов, близьких до анаеробних, унаслідок чого погіршується стан лісостанів. естетичні властивості лісів істотно знижуються внаслідок нанесення рекреантами механічних пошкоджень деревам. Посилення деградації насаджень супроводжується збільшенням площі механічних пошкоджень стовбурів – від 0,0–0,1 м2 на І–ІІ стадіях дигресії насаджень до 0,6 м2 на V стадії. Причому, якщо на І–ІІ стадіях площа механічних пошкоджень ніколи не перевищує 0,1 м2, то на IV–V стадіях пошкодження площею понад 0,5 м2 становлять 37–50 %, а площа майже третини з них перевищує 1 м2. Внаслідок інтенсивної рекреації погіршується стан дубово-соснових насаджень. Вони вже на ІІІ стадії рекреаційної дигресії є сильно ослабленими, а на V стадії наближаються до категорії всихаючих. Здорові дерева трапляються лише в насадженнях І–ІІ стадій рекреаційної дигресії. У міру посилення рекреаційних навантажень погіршується стан дерев сосни звичайної ІІ і ІІІ класів Крафта. Рис. 3. Залежність середнього індексу стану соснових насаджень зеленої зони м. Рівне від об’ємної маси верхнього шару ґрунту рекреаційний вплив є перешкодою для формування у насадженнях повноцінного другого деревного ярусу. Він сформований лише в лісах І–ІІ стадій рекреаційної дигресії. Вже в насадженнях ІІІ стадії деградації ярус має зрідження з тенденцією до мозаїчного розташування дерев. На ІV стадії цей ярус можна виділити лише умовно, а на V стадії навіть будь-які залишки другого ярусу відсутні. Розташування дерев мозаїчне, у вигляді окремих біогруп. Загалом це призводить до спрощення структури деревостану – формуються одноярусні чисті біологічно нестійкі сосняки. V r i ? x z   H J L L N P R T V r   c x z c i ???????  L4L?LTHLooooeeea*A***A**···· `„A J’3/4”F?/////////////oaeUaeaeaeaeaeIU Ff x татистично доведено наявність зрідження деревних ярусів, зниження повноти і середнього приросту за запасом досліджуваних деревостанів при збільшенні рекреаційного навантаження. Збільшення рекреаційного навантаження на деревостани негативно впливає на виконання ними екологічних функцій: зменшуються продукування кисню та депонування вуглецю. На основі дендрохронологічних досліджень виділено три періоди росту деревостанів. Особливо значне зниження радіального приросту характерне для останнього періоду (1996–2003 рр.), коли особливо посилилося рекреаційне використання насаджень. У сосняку ІІ стадії дигресії радіальний приріст знизився на 20 %, на ІІІ і ІV стадіях – на 42 та 40 % відповідно. Показники загального біорізноманіття надґрунтового покриву варіюють у межах 4,095–5,077 і не пов’язані лінійною залежністю із стадіями рекреаційної дигресії. Динаміка індексів Шеннона-Уівера (ІН) складніша: їхні значення збільшуються від мінімуму на І стадії дигресії до максимуму на ІІІ стадії і поступово знижуються майже до вихідних значень на ІV–V стадіях. Очевидно, що заміна одних рослинних угруповань на інші на початку деградації відбувається переважно внаслідок механічного впливу витоптування. У загальному біорізноманітті надґрунтового покриву із зростанням стадії рекреаційної дигресії збільшується частка малорічних і зменшується – багаторічних рослин. Це дає змогу використовувати відсоткові індекси біорізноманіття біоморф різної тривалості життєвого циклу для визначення особливостей рекреаційної сукцесії дубово-соснових лісів (С2) Полісся. Дослідження трав’яного ярусу сосняків із дубовим ярусом свіжої грабової судіброви зеленої зони м. Рівне свідчать, що внаслідок ущільнення ґрунту, пошкодження лісової підстилки, порушення режимів освітлення, водозабезпечення та аерації, а також безпосереднього механічного впливу рекреантів відбуваються негативні зміни загального біорізноманіття рослинних угруповань, які залежать від ступеня рекреаційних навантажень. Антропогенна деструкція лісових екосистем може супроводжуватися збільшенням кількості видів за рахунок інвазії чужорідних ценоелементів унаслідок ослаблення природного “імунітету” лісового ценозу та виникнення вільних ніш. Дигресивні зміни біорізноманіття лісових екосистем характеризуються задернінням, зменшенням різноманіття папоротеподібних і хвощеподібних на користь покритонасінних, які абсолютно переважають на ІV стадії рекреаційної дигресії. При цьому достовірно збільшуються як абсолютні значення індексів Шеннона-Уівера класу Дводольних, так і показники їхнього відсоткового внеску до загального біорізноманіття. Водночас зменшуються відповідні показники в Однодольних рослин; збільшується різноманіття родин Poaceae, Lamiaceae і Asteraceae, постійна багаторічна рослинність частково замінюється на тимчасову одно-дворічну; відбуваються десільватизація, олучнення й рудеризація. Результати проведених досліджень рекреаційних змін середньовікових дубово-соснових лісів зеленої зони м. Рівне дали змогу встановити діапазон значень показників для визначення ступеня рекреаційної дигресії дубово-соснових насаджень Рівненського Полісся (табл. 2). Ці показники рекомендується використовувати для визначення відповідних тенденцій у розвитку лісових екосистем в умовах рекреаційного лісокористування та прогнозу стану насаджень. ОСОБЛИВОСТІ ВЕДЕННЯ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА В УМОВАХ АЕРОТЕХНОГЕННОГО ЗАБРУДНЕННЯ В ЛІСАХ ЗЕЛЕНОЇ ЗОНИ М. РІВНЕ Кардинальне розв’язання проблеми збереження і відновлення лісів в умовах аеротехногенного забруднення та рекреаційного впливу можливе насамперед при оптимальному поєднанні дій щодо зниження забруднення до допустимих рівнів, збільшення ефективних заходів, спрямованих на підвищення стійкості лісових екосистем. Оскільки на стійкість лісових екосистем можна впливати лише у певних інтервалах техногенного навантаження, то основним у системі лісоохоронних заходів має бути нормування ступеня аеротехногенного забруднення довкілля. Таблиця 2 Діапазон значень показників для визначення ступеня рекреаційної дигресії дубово-соснових насаджень Рівненського Полісся Відносні показники Стадії рекреаційної дигресії І ІІ ІІІ ІV V Твердість ґрунту, кг/см2 < 11,0 11,1–12,5 12,6–14,0 14,1–15,5 > 15,5

Механічне пошкодження стовбура

Частка дерев, % < 2 3–10 11–30 31–60 > 61

Середня площа, м2 / дерево < 0,2 0,2–0,5 > 0,5

Зміни в деревостані

Іс першого ярусу 1,0–2,5 2,51–3,0 > 3,0

Повнота > 0,75 0,68–0,74 0,58–0,67 < 0,58 ZMсер сосни, м3/га за рік > 6,3 5,9–6,3 4,8–5,8 > 4.8

Zr Втра-ти, % 0 20 21–40 >40

Депонування CО2

< 8 9–18 19–30 > 30

Продукування О2

< 5 5–7,5 7,6–25 > 25

Характеристики

другого ярусу Повноцінний або зріджений, рівномірний по всій площі
Зрідже-ний, фор-мування окремих

біогруп Окремі

невеликі

біогрупи Відсут-ній пов-ністю

Показники біорізноманіття рослинних угруповань

Загальне

біорізноманіття (Iн) 4,10–4,33 4,49–4,79 4,80–5,08 4,44–4,82 4,18–4,45

Біоморфи за тривалістю життєвого
циклу, %

Одно- дворічники 0–1 2–11 12–20 21–27 28–32

Багаторічники 100–99 98–89 88–80 79–73 72–68

Екоморфи, %

Сільванти (Sil) 99–91 90–71 70–41 40–15 14–0

Пратанти (Pr) 1–5 6–15 16–23 24–35 36–44

Рудеранти (Ru) 0–3 4–14 15–36 37–50 51–56

Залежно від ступеня аеротехногенного пошкодження деревостанів необхідно
виділяти зони пошкодження. Певного зменшення техногенного забруднення
можна досягти лісогосподарськими методами шляхом формування оптимальної
лісистості району і оптимізації розміщення лісових насаджень на
територіях, суміжних із джерелами забруднення.

Важливим напрямом лісогосподарської діяльності в аеротехногенно
порушених лісах зеленої зони м. Рівне є лісокультурні заходи. У зв’язку
з тим, що забруднення повітря призводить до всихання хвойних насаджень,
недоцільним є створення лісових культур із хвойних порід у зонах
сильного аеротехногенного пливу.

Аналіз стану лісових культур, що створені на місті зрубаних сильно
пошкоджених деревостанів, свідчить, що заміна нестійких до техногенного
забруднення хвойних лісостанів на листяні в регіоні досліджень відбулася
успішно. Створені листяні культури з домінуванням дуба звичайного мають
добрий стан і задовільні таксаційні характеристики. Поряд із дубом
звичайним, доцільним є ширше впровадження в культури модрини
європейської, а на ділянках, які мають рекреаційне значення, – дуба
червоного.

Основною проблемою створення лісових культур у техногенній зоні РВАТ
“Волиньцемент” є підбір головних порід. Використання дуба є недоцільним,
оскільки він має потужну кореневу систему. Серед хвойних поверхневу
кореневу систему має ялина звичайна, але вона не є стійкою до
техногенного забруднення, особливо лужного. Використання сосни звичайної
має бути обмежене як із зазначеної причини, так і у зв’язку з наявністю
в неї потужної кореневої системи. При вирощуванні сосни звичайної на
малопотужних ґрунтах, особливо на мергелях, доцільно використовувати її
екотип, який росте на крейдяних відкладеннях.

Перспективними породами при створенні лісових культур є також сосни
чорна та кримська, бук лісовий, які можуть успішно рости на кам’янистих
вапнякових ґрунтах. Ці породи доцільно використовувати як головні, а
граб, клен гостролистий, явір – як другорядні. На ділянках, які
розташовані на більшій відстані від джерела забруднення, можна
використовувати також сосну звичайну та ялину звичайну.

Розміщувати лісові насадження і задавати напрямок рядів створюваних
культур у зоні техногенного забруднення слід таким чином, щоб, з одного
боку, утворити бар’єри на шляху проникнення забруднювачів у лісові
масиви, а з іншого, – досягти максимальної їх провітрюваності. На межі
лісових масивів з боку джерела забруднення доцільно створювати щільні
узлісся шириною 20–30 м із газостійких деревних порід.

Одним із важливих чинників, що впливає на рівень газостійкості лісових
насаджень, є стан мінерального живлення. Тому система агротехнічних
заходів має бути спрямована на створення оптимальних умов росту.
Дослідженнями встановлено, що в техногенній зоні РВАТ “Азот” у типі
лісорослинних умов В2–3–С2–3 оптимальною дозою внесення мінеральних
добрив (за діючою речовиною) є N60 P60 K60. Кращі результати одержані
при спільному внесенні повного добрива (NPK) і комплексу мікроелементів:
Мn10, В3, Cu5, Co10, Zn10.

Обсяг вибіркових санітарних рубок у лісах техногенної зони значно
збільшився після пуску в 1969 році РВАТ “Азот”. Особливо значне
зростання їх обсягу в Решуцькому лісництві відмічене після гострого
пошкодження лісів у 1979 році. в лісництвах, що розташовані далі від
“Азоту”, обсяг вирубаної деревини був значно нижчим. Найбільше рубок
проведено в північно-східному напрямку (в Решуцькому лісництві), тобто в
напрямку інтенсивного разового викиду 1979 року, менше – у північному
напрямку (Суське лісництво) і найменше в Західному напрямку
(Клеванському і Новоставському лісництвах). Різке зростання обсягів
рубок у 1979–1983 рр. пов’язане також із посушливими погодними умовами
(рис. 4).

Рис. 4. Динаміка площ вибіркових санітарних рубок у лісах техногенної
зони

РВАТ “Азот” в окремих лісництвах ДП “Рівненське ЛГ”

За період інтенсивного техногенного забруднення (з 1979 по 1993 рр.)
вибірковими санітарними рубками в Решуцькому лісництві було охоплено
93 %, Суському – 81 % і Клеванському – 72 % від площі лісництв. Проте
особливо відчутна різниця між ними відмічена за обсягом зрубаної
деревини. За вказаний період у лісництвах (Решуцькому,
Олександрійському, Суському і Клеванському) разом було додатково зрубано
96,3 тис. м3 деревини.

В Решуцькому лісництві в 1979–1983 рр. понад 80 % площі вибіркових
санітарних рубок знаходяться в зоні сильного пошкодження. Подібна
тенденція виявлена і в Суському лісництві. Оскільки площа сильно
пошкоджених лісів у Клеванському лісництві значно менша, то на цю зону
припадає лише 22–35 % площі і 31–38 % обсягу зрубаної деревини. Ще менша
ця частка в Олександрійському лісництві.

В 1968–1973 роки, коли вплив забруднення на ліси був ще незначним, в
Решуцькому лісництві обсяги вибіркових санітарних рубок у соснових і
дубових насадженнях були майже однаковими. В період сильного забруднення
це співвідношення змінилося: в 1979–1983 роки – 82 %, а в 1984–1988 –
взагалі 100% обсягу цих рубок припадає на сосняки. Подібну тенденцію
спостерігаємо в менших обсягах і в інших лісництвах.

Аналіз лісогосподарської діяльності в лісах техногенної зони РВАТ “Азот”
свідчить про доцільність використання окремих підходів до ведення
лісового господарства в них з урахуванням зонування за рівнем
аеротехногенного пошкодження деревостанів.

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

Дисертація присвячена екологічним проблемам лісів зеленої зони м. Рівне,
зокрема виявленню особливостей трансформації компонентів лісових
екосистем в умовах впливу різних рівнів аеротехногенного навантаження,
надмірного рекреаційного лісокористування та інших негативних для лісу
чинників. Узагальнено досвід створення лісових культур і проведення
санітарних рубок в умовах забруднення та запропоновано заходи щодо
підвищення стійкості й посилення екологічних функцій лісів зеленої зони
м. Рівне. На підставі отриманих результатів зроблено такі основні
висновки та рекомендації:

1. Серед абіотичних чинників в окремі роки на досліджувані ліси
негативно впливали посухи, серед біотичних – шкідливі комахи і збудники
хвороб. Особливо небезпечним антропогенним чинником є викиди в атмосферу
РВАТ “Азот” і “Волиньцемент”. Небезпека їх для лісів полягає також у
тому, що забруднюються не лише аеротоп (повітря, опади), а і трофотоп
(підстилка та ґрунт) екосистеми.

2. У період інтенсивного забруднення сніговий покрив підлуговувався у
техногенній зоні РВАТ “Азот” викидами аміаку, ВАТ “Волиньцемент”
сильнолужнього пилу. Із зменшенням обсягу викидів рівень забруднення
снігу значно знизився і в 2005 р. вміст іонів став близьким до
фонового.

3. Зміни хімізму ґрунтів у техногенній зоні РВАТ “Азот” виявляються у
збільшенні кислотності, вмісту сульфатів, зростанні у
ґрунтово-поглинальному комплексі частки іонів водню і вимиванні лужних
катіонів, порушення балансу різних форм азоту. В техногенній зоні ВАТ
“Волиньцемент” у сірих ґрунтів зростають лужність, сума поглинутих основ
і вміст різних форм кальцію – основної складової викидів цементного
пилу. Валовий вміст Cu, Ni, Zn, Cr значно перевищує фон.

4. Особливістю досліджуваних ґрунтів є наявність у деяких насадженнях
техногенної зони РВАТ “Азот” і на всіх навколо “Волиньцементу” на
глибині 120 см шару мергелю, який перешкоджає проникненню забруднювачів
у ґрунтові води. В результаті цього в зоні цементного виробництва
реакція ґрунту в 30-см шарі стає середньолужною, зростають сума
поглинутих основ, вміст кальцію, важких металів, іонів HCO3- та SO42-. В
сосняку на відстані 7 км від РВАТ “Азот” у 60-см шарі ґрунту над шаром
мергелю вміст сульфатів у 7–14 разів більший, ніж на контролі.

5. Викиди РВАТ “Азот” є фітотоксичними і негативно впливають на стан і
розвиток лісів зеленої зони м. Рівне від моменту початку виробництва. В
результаті техногенної аварії у 1979 році були гостро пошкоджені ліси на
площі 459 га. Зниження обсягу викидів у першій половині 80-х рр.
виявилося недостатнім для відновлення стану лісів. Радіус території, де
пошкоджувалися ліси, продовжував збільшуватися в усіх напрямках від
джерела забруднення, а площа цієї території у 1991 році зросла до 23,4
тис. га.

6. Пошкоджуваність деревостанів токсикантами залежить як від виду і
обсягів забруднювачів, так і від структури й породного складу
деревостанів. Найгірший стан мають хвойні деревостани, найменше
пошкоджувалися молодняки та високоповнотні деревостани. Оскільки при
зниженні повноти деревостанів токсиканти легше проникають углиб лісу,
після проведення санітарних рубок стан насаджень покращується лише
тимчасово.

7. Домінуючу роль у погіршенні стану лісів відіграло забруднення, вплив
якого підсилився в посушливі роки (1983, 1987 та 1990 рр.). Стан лісів
покращився лише у другій половині 90-х рр., причому відновлення
деревостанів відбувалося повільно. Внаслідок передчасного старіння лісів
під впливом техногенного забруднення відновлення доброго стану
середньовікових і старших насаджень не є можливим.

8. Всихання лісів не призвело до негативних змін співвідношення
категорій лісових земель у техногенній зоні РВАТ “Азот”. Однак починаючи
з середини 70-х років спостерігалося порушення структури лісів –
знижувалися повнота, запас, частка високоповнотних деревостанів.

9. У період інтенсивного забруднення (1979–1993 рр.) у Решуцькому,
Олександрійському, Суському і Клеванському лісництвах зріс обсяг
санітарних рубок і було додатково зрубано понад 96 тис. м3 деревини.
Понад 80 % площі санітарних рубок припадало на зону сильного
пошкодження і 82–100 % їх обсягу – на сосняки.

10. Основною причиною рекреаційної дигресії сосняків є ущільнення
ґрунтів і механічне пошкоджень дерев. При збільшенні об’ємної маси
верхнього шару ґрунту на 0,1 г/см3 індекс стану сосняків збільшується на
0,53 одиниці. Насадження ІІІ стадії рекреаційної дигресії – за станом
сильно ослаблені, V стадії – всихаючі. При посиленні деградації лісів
зростають частка і площа механічних пошкоджень стовбурів.

11. У рекреаційно порушених сосняках погіршується стан, знижуються
повнота, середній приріст за запасом. В результаті спрощення структури
виникають нестійкі одноярусні чисті сосняки. В насадженнях ІІІ – IV
стадій дигресії втрати в депонуванні СO2 та продукуванні О2 становлять
14–49 %, а радіальний приріст зменшується більше ніж на 40 %.

12. На початку рекреаційної деградації лісів основною причиною
негативних змін трав’яного покриву є витоптування, в подальшому –
трансформація екотопу. Його дигресія виявляється в задернінні, заміні
багаторічної лісової рослинності на тимчасову одно-дворічну лугову та
рудеральну, зникненні рідкісних видів.

13. Для збереження лісів зеленої зони м. Рівне в умовах антропогенного
впливу необхідні як зниження навантаження до допустимих рівнів, так і
впровадження системи заходів щодо підвищення їхньої стійкості.
Першочерговим у системі заходів має бути нормування антропогенних
навантажень.

14. З метою підвищення стійкості й посилення екологічних функцій лісів
зеленої зони м. Рівне в умовах антропогенного впливу рекомендується:

– в умовах інтенсивного аеротехногенного забруднення та сильного
пошкодження лісів

планування лісогосподарських заходів відповідно до зон за ступенем
пошкодження деревостанів;

у зоні сильного пошкодження лісів РВАТ “Азот” заміна нестійких до
забруднення хвойних порід на листяні; створення змішаних культур з
домінуванням дуба звичайного; впровадження в культури модрини
європейської, а в рекреаційних насадженнях – дуба червоного;

у техногенній зоні ВАТ “Волиньцемент” при створенні культур на
малопотужних мергелевих ґрунтах недоцільним є використання порід із
глибокою кореневою системою та порід, чутливих до забруднення;
рекомендується використовувати як головні породи сосну чорну та бук
лісовий, а як другорядні – граб, клен гостролистий та явір; доцільно
використовувати екотип сосни звичайної, який росте на крейдяних
відкладеннях.

розміщувати лісові насадження і задавати напрямок рядів створюваних
культур у зоні техногенного забруднення слід таким чином, щоб утворити
бар’єри на шляху проникнення забруднювачів у лісові масиви і забезпечити
максимальну їх провітрюваність;

у зонах сильного й середнього аеротехногенного пошкодження лісів
інтенсивність рубань догляду має бути низькою у зв’язку з необхідністю
збереження максимально можливої повноти насаджень;

у техногенній зоні РВАТ “Азот” для створення оптимальних умов
мінерального живлення пошкоджених сосняків доцільним є внесення
мінеральних добрив (N60 P60 K60) і комплексу мікроелементів: Мn10, В3,
Cu5, Co10, Zn10;

– в умовах рекреаційного навантаження

при визначенні ступеня рекреаційної дигресії та прогнозуванні
антропогенної трансформації соснових лісів Рівненського Полісся
використовувати розроблений діапазон значень показників рекреаційних
змін лісових екосистем зеленої зони м. Рівне;

для підтримання належного стану рідкісних видів рослин здійснити
інвентаризацію ділянок із їх наявністю та обмежити рекреаційну
діяльність на них.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Ворон В. П., Коваль І. М., Івашинюта С. В. Вплив аеротехногенного
забруднення на динаміку радіального приросту соснових деревостанів
техногенної зони РВАТ “Азот” // Лісівництво і агролісомеліорація. – Х.:
С.А.М., 2004.– Вип. 107. – С. 230–234 (здобувач брав участь в аналізі
матеріалів і написанні статті).

2. Ворон В. П., Івашинюта С. В. Аеротехногенні зміни довкілля та
трансформація лісів техногенної зони РВАТ “Волиньцемент” // Науковий
вісник УДЛТУ: Зб. науково-технічних праць. – Львів: УДЛТУ, 2004. –
Вип. 14.5. – С. 162–167 (здобувач брав участь у зборі та аналізів
польових матеріалів і написанні статті).

3. Ворон В. П., Івашинюта С. В. Динаміка трансформації соснових
деревостанів техногенної зони Рівненського ВАТ “Азот” // Науковий вісник
УДЛТУ: Зб. науково-технічних праць. – Львів: УДЛТУ, 2005. – Вип. 15.1. –
С. 20–28 (здобувач брав участь у зборі матеріалів і написанні статті)

4. Ворон В. П., Івашинюта С. В., Воронцова О. І. Динаміка структури
соснових лісів Клеванського ДЛГ в умовах аеротехногенного впливу //
Лісівництво і агролісомеліорація. – Х.: С.А.М., 2005. – Вип. 108. –
С. 210–218 (здобувач брав участь у зборі та аналізі матеріалів і
написанні статті).

5. Ворон В. П., Коваль І. М., Івашинюта С. В. Вплив антропогенних
факторів на радіальний приріст соснових лісів зеленої зони м. Рівне //
Наукові основи ведення сталого лісового господарства: Матеріали
доповідей міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої
80-річчю з дня народження П. С. Пастернака (Івано-Франківськ, 28–30
вересня 2005 р.). – Івано-Франківськ: Екор, 2005. – С. 87–89. (здобувач
брав участь у аналізі матеріалів і написанні статті).

6. Ворон В. П., Івашинюта С. В., Целіщев О. Г., Коваль І. М. Особливості
рекреаційної дигресії різних компонентів соснових екосистем зеленої зони
м. Рівне. Науковий вісник УДЛТУ: Зб. науково-технічних праць. – Львів:
УДЛТУ, 2005. – Вип. 15.4. – С. 24–29 (здобувач брав участь у зборі
матеріалів і написанні статті).

7. Івашинюта С. В. Антропогенні зміни лісів зеленої зони м. Рівне //
Ліс, наука, суспільство: Матеріали міжнародної ювілейної наукової
конференції, присвяченої 75-річчю від дня заснування УкрНДІЛГА (30–31
березня 2005 р., м. Харків). – Харків: УкрНДІЛГА, 2005.– С. 71–72.

8. Ворон В. П., Івашинюта С. В., Коваль І. М., Леман О. В. Антропогенна
трансформація лісів зеленої зони м. Рівного і підвищення їх стійкості та
екологічних функцій // Лісівництво України в контексті світових
тенденцій розвитку лісового господарства: Матеріали міжнародної
науково-практичної конференції до 150-річчя витоків кафедри лісівництва
НЛТУ України (21–23 вересня 2006 р., м. Львів). – Львів: НЛТУ України,
2006. – С. 70–73 (здобувач брав участь у зборі матеріалів і написанні
статті).

АНОТАЦІЇ

Івашинюта С. В. сучасний стан лісів зеленої зони м. Рівне та заходи щодо
посилення їх еколого-захисних функцій. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських
наук за спеціальністю 06.03.03 – лісознавство і лісівництво –
Український науково-дослідний інститут лісового господарства та
агролісомеліорації ім. Г. М. Висоцького. – Харків, 2006.

Дисертація присвячена вивченню екологічних проблем лісів зеленої зони
м. Рівне та виявленню особливостей трансформації компонентів лісових
екосистем в умовах антропотехногенного навантаження. Аеротехногенні
викиди, поряд із повітрям, забруднюють опади, підстилку та ґрунт.
встановлено основні тенденції розвитку деревостанів техногенних зон РВАТ
“Азот” і “Волиньцемент”, у тому числі в умовах зниження аеротехногенного
навантаження. Вперше досліджено особливості рекреаційної дигресії різних
компонентів соснових екосистем і розроблено регіональну систему
діагностичних показників визначення ступеня рекреаційної дигресії
соснових лісів зеленої зони м. Рівне. Вивчено особливості
лісовідновлення, узагальнено досвід створення лісових культур,
проведення санітарних рубок в умовах аеротехногенного забруднення.
Запропоновано заходи щодо підвищення стійкості лісів зеленої зони
м. Рівне та виконання ними екологічних функцій.

Ключові слова: ліси зеленої зони міст, лімітуючі чинники, соснові
деревостани, радіальний приріст, аеротехногенне забруднення, рекреаційна
дигресія.

Ивашинюта С. В. Современное состояние лесов зеленой зоны г. Ровно и
мероприятия по усилению их эколого-защитных функций. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата сельскохозяйственных
наук по специальности 06.03.03 – лесоведение и лесоводство – Украинский
научно-исследовательский институт лесного хозяйства и агролесомелиорации
им. Г. М. Высоцкого. – Харьков, 2006.

Диссертация посвящена изучению особенностей трансформации лесных
экосистем зеленой зоны г. Ровно в условиях антропотехногенной нагрузки.
установлены основные тенденции развития сосновых древостоев техногенной
зоны РОАО “Азот” при различных уровнях нагрузки. К началу 90-х годов
практически все сосняки ГП “Клеванское ЛХ” имели симптомы
аэротехногенного повреждения. Ухудшение состояния и снижение прироста
сосняков было наиболее интенсивным в период засух. Состояние лесов
стабилизировалось лишь в конце 90-х годов, когда уровень выбросов
существенно снизился. полное восстановление состояния древостоев
невозможно, поскольку структурно-функциональные изменения привели к их
преждевременному старению.

В результате поступления выбросов в атмосферу, кроме воздуха,
загрязняются осадки, подстилки и почвы. В техногенной зоне РОАО
“Волыньцемент” действие загрязнения усиливается наличием на глубине
более 1 м пласта мергеля, выше которого, накапливаются щелочные и
тяжелые металлы, сульфаты и бикарбонаты.

Впервые исследованы особенности рекреационной дигрессии различных
компонентов сосняков зеленой зоны г. Ровно. Воздействие на них
рекреантов, наряду с механическим повреждением стволов, приводит к
существенным нарушениям лесной среды и как следствие этого – к
уменьшению среднего прироста и запаса насаждений, ослаблению насаждений.
С усилением рекреационных нагрузок ухудшаются показатели общего
биоразнообразия растительных сообществ. Предложена региональная система
показателей для диагностики степени рекреационной дигрессии.

антропогенные изменения лесов приводят к существенному нарушению их
санитарно-гигиенических функций и, прежде всего, – системы
продуцирования кислорода и депонирования углерода. Изучены особенности
лесовосстановления, обобщен опыт создания лесных культур и проведения
санитарных рубок в условиях загрязнения. Для комплексного использования
лесов зеленой зоны г. Ровно необходимо, наряду с максимально возможным
снижением антропотехногенных нагрузок, осуществлять мероприятия по
повышению устойчивости лесов.

Ключевые слова: леса зеленой зоны городов, лимитирующие факторы,
сосновые древостои, радиальный прирост, аэротехногенное загрязнение,
рекреационная дигрессия.

Ivashinyuta, S. V. The current state of the forests of green belt of
Rivne city and the measures aimed at enhancing their
ecological-protective functions. – A manuscript.

Dissertation for Ph.D degree in agricultural sciences (speciality
06.03.03 – forest science and forest management), Ukrainian Research
Institute of Forestry and Forest Melioration named after G. N. Vysotsky.
— Kharkiv, 2006.

The dissertation is dedicated to the studies of ecological problems in
green belt forests near Rivne city and to revelation of the patterns of
transformation of forest ecosystem components under impact of
anthropogenic industrial load. Aerotechnogenic emissions affect forests
as not only air is polluted but also precipitation, litter and soil. The
main tendencies in forest stand development in technogenic zone of
“Azot” and “Volyncement” plants were revealed with special reference to
the conditions of diminishing aerotechnogenic load. For the first time
the patterns of recreational degradation of different components of pine
forest ecosystems were studied and a regional system of diagnostic
indicators of degradation was developed for green belt forests of Rivne
city. The patterns of forest regeneration were investigated along with
summarizing the experience of silvicultural practice and sanitary
cuttings in conditions of emissions’ load. The measures aimed at
enhancing forests’ resistance and enhancing their ecological functions
in green belt of Rivne city are proposed.

Key words: forests of green belts, limiting factors, pine stands, radial
increment, aerotechnogenic pollution, recreational degradation.

PAGE 20

Похожие записи