.

Сучасні підходи до діагностики та лікування туберкульозного спондиліту (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
106 3988
Скачать документ

ІНСТИТУТ ПАТОЛОГІЇ ХРЕБТА ТА СУГЛОБІВ

ІМЕНІ ПРОФЕСОРА М.І. СИТЕНКА АМН УКРАЇНИ

ГОЛКА ГРИГОРІЙ ГРИГОРОВИЧ

УДК 616/711-002.5-071-089

Сучасні підходи до діагностики та лікування туберкульозного спондиліту

14.01.21 – травматологія та ортопедія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Харків – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти,
МОЗ України.

Науковий консультант: доктор медичних наук професор

ВИСЮК Микола Іванович

Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач
кафедри травматології, вертебрології та анестезіології

Офіційні опоненти : доктор медичних наук

ПРОДАН Олександр Іванович

Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І.Ситенка
АМН України, головний науковий співробітник

доктор медичних наук професор

ФІЩЕНКО Віталій Якович

Інститут травматології та ортопедії АМН України,

завідувач відділу хірургії хребта з республіканським нейрохірургічним
“спінальним” центром

доктор медичних наук професор

КЛИМОВИЦЬКИЙ Володимир Гарійович

Науково-дослідний інститут травматології та

ортопедії Донецького державного медичного

університету ім. М.Горького МОЗ України, директор

Провідна установа: Національний медичний університет ім.
О.О.Богомольця, кафедра травматології та ортопедії, МОЗ України, м.
Київ.

Захист відбудеться “25” лютого 2005 р. об 11.30 на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д.64.607.01 Інституту патології хребта та
суглобів імені професора М.І.Ситенка АМН України (61024, м. Харків, вул.
Пушкінська, 80).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту патології хребта
та суглобів імені професора М.І.Ситенка АМН України (61024, м. Харків,
вул. Пушкінська, 80).

Автореферат розісланий “21” січня 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради доктор медичних наук В. О. РадченкоАктуальність теми.
Захворюваність на туберкульоз в Україні після тривалого періоду зниження
з 1991 р. стала значно підвищуватися. Серед численних відомих причин
росту захворюваності на туберкульоз особливе місце займає криза системи
активного виявлення туберкульозу серед населення, що сприяє накопиченню
прихованих джерел інфекції та різкому погіршенню епідеміологічної
обстановки.

Крім того, відсутність на місцях спеціалістів з кістково-суглобового
туберкульозу (КСТ) утруднює не тільки рішення проблеми ранньої
діагностики, але й тактику подальшого кваліфікованого лікування
виявленого кістково-суглобового туберкульозу.

В Україні частка екстрапульмональних локалізацій туберкульозу становить
10,6 % у загальній структурі випадків захворювань на туберкульоз. В
умовах сучасної епідеміологічної обстановки кістково-суглобовий
туберкульоз займає перше місце в структурі захворюваності на
позалегеневий туберкульоз (ПЛТ) у нашій країні, а туберкульоз хребта
займає перше місце в структурі уражень кісток та суглобів.

За даними В.М. Лаврова (2002), у країнах СНД діагностичні помилки при
кістково-суглобовому туберкульозі складають від 40 до 75 %, а при
запущених формах спондиліту – до 46 %. У високорозвинених країнах, за
даними Hodgson A.R., Stock F.E. (1994), діагностика цих захворювань
також викликає значні труднощі.

Епідеміологічна ситуація з позалегеневого туберкульозу у нашій країні
характеризується значною кількістю не виявлених хворих (Фещенко Ю.І.,
Ільніцький І.Г., Мельник В.М., Панасюк О.В., 1998).

Базуючись на загальній епідеміологічній ситуації з туберкульозу у
цілому, у найближчі роки слід очікувати значного зростання числа хворих
на ПЛТ. Очевидно, проблеми ПЛТ в останні роки будуть наростати та
набувати все більш важливого значення.

У доступній нам літературі за останні два десятиріччя не знайшла
відображення диференційна діагностика туберкульозного спондиліту (ТС) із
неспецифічним спондилітом, пухлинами хребта і деструктивно-дистрофічними
захворюваннями.

Завдяки цьому стає очевидною актуальність проблем розробки нових
діагностичних підходів до верифікації туберкульозної етіології
захворювання хребта, розробки алгоритму діагностики ТС з формуванням
груп ризику.

На цей час у терапії хворих туберкульозним спондилітом досягнуті певні
успіхи, але проблема лікування туберкульозу хребта не може вважатися
вирішеною, так як інвалідність внаслідок цього захворювання серед всіх
локалізацій кістково-суглобового туберкульозу складає 53,5 % (Гарбуз
А.Е., 1997; Коваленко Д.Г., Гарбуз А.Е., 1988; Лавров В.Н., 2002). Існує
ряд невирішених питань, що стосуються можливості, термінів та характеру
хірургічних втручань при даних захворюваннях. До теперішнього часу не
встановлено чітких показань для консервативного лікування ТС.

Впровадження у практику хірургічних методів лікування спондиліту не
забезпечило оптимальних умов регенерації кісткової тканини, скорочення
термінів лікування та зниження інвалідності. Це пояснюється рядом
факторів: тривалістю передопераційної антибактеріальної терапії на фоні
жорсткого постільного режиму впродовж 4-6 міс; недостатнім радикалізмом
резекції осередку деструкції, внаслідок чого не видаляються повністю
некротичні тканини; тривалістю постільного післяопераційного режиму
впродовж 2–4 міс.

Така тривала гіподинамія веде до виникнення у післяопераційному періоді
низки ускладнень, і в першу чергу – серцево-судинних, порушення
мінерального обміну (Грунд В.Д., Липетенок Р.В., 1982; Лавров В.Н.,
1988). Частота випадків розсмоктування, перелому та зміщення
трансплантата, а також утворення несправжнього суглоба між резектованими
тілами хребців складає від 12,5 до 44 % (Савченко-Моценко А.В., Корнев
К.В., Ракитянская А.Ф., 1972; Маттис В.А., 1972; Лавров В.Н., 1988).

При існуючих методиках лікування тривалість перебування хворих навіть з
обмеженими формами туберкульозного спондиліту у стаціонарі складає
10-12 міс, а формування кісткового блоку між резектованими тілами
хребців закінчується через 1,5–2 роки. Впродовж цього періоду пацієнти є
інвалідами І–ІІ групи (Гарбуз А.Е., 1988; Лавров В.Н., 1988).

Необхідно проводити пошук шляхів значного скорочення термінів
передопераційної підготовки хворих, а також можливостей ранньої їх
активізації після оперативного втручання та скорочення у цілому
стаціонарного етапу лікування шляхом оптимізації етіопатогенетичної
терапії.

Висловлене свідчить також про доцільність розробки нових
реконструктивно-відновних операцій при хірургічному лікуванні
туберкульозного спондиліту з використанням різних варіантів заміщення
кісткових дефектів тіл хребців, а також методики малоінвазивних
оперативних втручань.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана відповідно плану науково-дослідних робіт Харківської
медичної академії післядипломної освіти і є фрагментом теми “Стан
сполучної тканини та особливості її реакції в умовах патології”
(держреєстрація №0103U004137). Автором особисто відібрані хворі для
проведення клініко-рентгенологічних досліджень, проведено обстеження та
лікування 175 хворих ТС, проаналізовані результати комплексного
клініко-рентгенологічного та лабораторного

обстеження, розроблено алгоритм діагностики та нові методи лікування
хворих ТС.

Мета роботи: розробити комплексну систему ранньої діагностики та
лікування хворих на туберкульозний спондиліт, спрямовану на підвищення
ефективності лікування.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні задачі:

1. Провести аналітичне дослідження стану проблеми, тенденції розвитку й
оцінити перспективу дослідження у цьому напрямку.

2. Виявити сучасні особливості перебігу захворювання, використовуючи
клінічні, імунологічні, патоморфологічні методи дослідження і дані
променевих методів обстеження. На підставі отриманих даних розробити
критерії ранньої діагностики, диференційно-діагностичну таблицю,
створити алгоритм діагностики ТС.

3. Встановити основні фактори ризику захворювання, а також прогностичні
критерії розвитку неврологічних розладів та їх тяжкості.

4. Розробити комплексну методику лікування хворих з урахуванням форм
туберкульозного процесу, супутніх захворювань з використанням методів
місцевої терапії.

5. Обґрунтувати показання для консервативного та оперативного методів
лікування ТС, виявити оптимальний термін проведення оперативних
втручань.

6. Удосконалити консервативний метод лікування.

7. Удосконалити відомі та розробити нові методи реконструктивних
хірургічних втручань на хребті з використанням керамічних імплантатів,
насичених специфічними антибактеріальними препаратами (АБП).

8. Розробити методику малоінвазивних оперативних втручань для хворих з
наявністю вираженої супутньої патології та поліорганними специфічними
ураженнями.

9. Провести клінічну оцінку розробленої тактики діагностики та лікування
туберкульозного спондиліту.

Об’єкт дослідження: туберкульозний спондиліт.

Предмет дослідження: рання діагностика та лікування, хворі на
туберкульозний спондиліт.

Методи дослідження: клінічні, променеві, лабораторні, в т.ч.
патоморфологічні, імунологічні, статистична обробка результатів.
Використані засоби: рентгенівський апарат, комп’ютерний томограф,
ЯМР-томограф, ультразвуковий сканер, ПЕОМ.

Наукова новизна та теоретична значущість роботи. На значному клінічному
матеріалі розроблено комплексну систему ранньої діагностики та лікування
хворих на туберкульозний спондиліт, спрямовану на підвищення
ефективності лікування. Отримані нові знання про залежність тяжкості
неврологічних розладів від рівня ураження хребта і величини деструкції
хребців.

Вперше:

– дана характеристика клінічних та патоморфологічних проявів
захворювання в залежності від імунологічних показників, на підставі чого
розроблено нові підходи до діагностики та лікування хворих;

– досліджено роль і значення сучасних променевих методів діагностики ТС
(ультразвукова діагностика (УЗД), комп’ютерна томографія (КТ),
магнітно-резонансна томографія (МРТ));

– виділені найбільш характерні типи деструкції хребців при ТС на
підставі проведеного аналізу результатів променевих методів обстеження;

– розроблено комплексну етапну методику лікування хворих ТС з
урахуванням форми туберкульозного процесу, наявності ускладнень,
супутньої патології;

– обґрунтовано консервативний метод лікування ТС;

– встановлено, що радикальні оперативні втручання у хворих з
ускладненими формами ТС доцільно проводити після короткочасного
інтенсивного курсу комплексної терапії впродовж 4-8 тижнів;

– обґрунтована можливість і доцільність використання керамічних
імплантатів, насичених препаратами спрямованої дії, що дає можливість
досягти ліквідування специфічного процесу, відновлення анатомічної
цілості та опороздатності хребтового стовпа, усунення або зменшення
тяжкості спинномозкових розладів;

– розроблена методика малоінвазивних оперативних втручань для хворих з
наявністю вираженої супутньої патології та поліорганними специфічними
ураженнями, що дозволила розширити показання для хірургічного лікування,
значно зменшити ризик оперативних втручань та ризик генералізації
туберкульозного процесу у хворих на туберкульозний спондиліт.

Практичне значення отриманих результатів. Системі охорони здоров’я
передана нова високоефективна технологія діагностики та лікування
туберкульозного спондиліту, яка дозволяє покращити результати лікування
цієї тяжкої категорії хворих. Розроблений алгоритм діагностики та
диференційно-діагностична таблиця ТС дозволяють уникнути помилок, які
призводять до незадовільних результатів при розв’язуванні задач
діагностичного, прогностичного та лікувального характеру.

В дослідженні визначені показники для консервативного й оперативного
лікування хворих ТС. Розроблені та впроваджені в практику ефективні
методики оперативного лікування ускладнених форм ТС з виконанням
розклинювального спондилодезу керамічними імплантатами, насиченими
специфічними антибактеріальними препаратами (АБП) (спосіб лікування
спондиліту, переважно туберкульозного (патент № 60044А, UA), спосіб
катетеризації артерій при хірургічному лікуванні спондиліту (патент №
61772А, UA), спосіб кісткової біопсії (патент № 60145 А, UA).

Дані методики дозволяють проводити своєчасну діагностику, оптимізувати
лікування, зменшити травматичність хірургічного втручання, створити
сприятливі умови для ранньої реабілітації, поширити показання для
оперативного лікування хворих з ускладненими формами ТС навіть при
наявності вираженої супутньої патології та поліорганних специфічних
уражень.

За результатами досліджень підготовлено та видано підручник для
студентів вищих навчальних закладів (розділ з КСТ), два посібника для
лікарів-інтернів і лікарів, що проходять підготовку в закладах
післядипломної освіти.

Результати дослідження використовуються у клінічній практиці Обласної
клінічної травматологічної лікарні м. Харкова, Інституту патології
хребта та суглобів імені професора М.І.Ситенка АМН України, Обласної
туберкульозної лікарні № 1 м. Харкова, навчальному процесі на кафедрах
Харківської медичної академії післядипломної освіти та Харківського
державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Наведені в роботі матеріали наукових
досліджень є особистим внеском автора у проблему, що вивчається. Автором
було обґрунтовано мету та задачі дослідження, підібрані адекватні методи
досліджень, визначені показання до застосування конкретного методу
лікування.

Проведено обстеження і лікування 175 хворих на ТС, проаналізовані та
узагальнені клінічні, лабораторні матеріали, дані променевих методів
обстеження. Виконано статистичну обробку і аналіз отриманих результатів,
розроблено критерії діагностики та етапного лікування, запропоновано
нові методи оперативного лікування.

Результати досліджень покладені в основу розробленої автором технології
діагностики та лікування хворих на ТС, отримано 3 деклараційних патенти
України.

Автор висловлює глибоку подяку завідувачу відділу ушкоджень та
захворювань хребта ІПХС ім. проф. М.І.Ситенка АМН України д.м.н. проф.
Г.Х.Грунтовському за допомогу при розробці і впровадженні методики
оперативного лікування ускладнених форм ТС з використанням керамічних
імплантатів, завідувачу лабораторії морфології сполучної тканини ІПХС
д.б.н. проф. Н.В.Дєдух і лікарю-патологоанатому цієї лабораторії
М.І.Криничанській за консультативну допомогу при виконанні морфологічних
досліджень.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації викладені
на конференції “Нове в травматології та ортопедії” (Ялта, 1993);
Всеукраїнській науковій конференції “Керамопластика в
реконструктивно-відновлювальній хірургії опорно-рухового апарату”
(Харків, 1998); ХІІІ науково-практичній конференції SICOT
(Санкт-Петербург, 2002); конференції, присвяченій 95-річчю ІПХС імені
професора М.І.Ситенка АМН України (Харків, 2002); науково-практичній
конференції з міжнародною участю, присвяченій 25-річчю кафедри
травматології і вертебрології ХМАПО (Харків, 2003); ІІІ з’їзді
фтизіатрів і пульмонологів України (Київ, 2003); Українській
науково-практичній конференції з актуальних проблем ортопедії та
травматології “Спондилодез, патологія стопи та гомілковостопного
суглоба” (Харків, 2003); Республіканській науково-практичній конференції
з міжнародною участю, присвяченій 20-річчю центру спінальної травми
ДУБілНДІТО (Мінськ, 2004); Всеукраїнській науково-практичній конференції
з міжнародною участю, присвяченій 80-річчю кафедри травматології та
ортопедії Національного медичного університету (Київ, 2004);
Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю
“Актуальні питання сучасної ортопедії та травматології”, присвяченій
85-річчю ІТО АМНУ (Київ, 2004); засіданнях товариства
ортопедів-травматологів (Харків, 1992, 1999, 2001, 2002).

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи опубліковано в 30
наукових працях, з них 1 монографія, 2 посібники, 1 підручник, 17 статей
у провідних наукових фахових виданнях, 3 патенти України на винахід, 6
робіт в матеріалах конференцій, з’їздів.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду
літератури, 8 розділів власних досліджень, списку використаної
літератури, додатків. Робота викладена на 275 сторінках машинописного
тексту, містить 24 таблиці, 62 ілюстрації. Список літературних посилань
містить 369 інформаційних джерел, з них вітчизняних та з країн СНД –
257, іноземних – 112.

МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

В основу роботи покладені дані досліджень та лікування 175 хворих на
активний, вперше діагностований ТС, що у період з 1990 по 2003 рр.
знаходились на лікуванні у відділенні кістково-суглобового туберкульозу
Харківської Обласної туберкульозної лікарні №1, що є клінічною базою
кафедри травматології та вертебрології ХМАПО.

Всі проліковані хворі були розподілені на дві групи.

До першої групи увійшло 93 (53,1 %) хворих, у яких лікування проводилось
з оперативним втручанням, та другої – 82 (46,9 %) пацієнти, яких
лікували без оперативних втручань, тобто консервативно.

Розподіл хворих за статтю та віком подано у таблиці 1. Вік хворих був у
межах від 17 до 75 років. Треба відмітити, що розвиток ТС найбільш
характерний для осіб зрілого віку.

Таблиця 1

Розподіл хворих за статтю та віком

Стать Вік, роки

Всього

17-20

21-30

31-40

41-50

51-60

> 60

абс

%

І

ІІ

І

ІІ

І

ІІ

І

ІІ

І

ІІ

І

ІІ

І

ІІ

І

ІІ

Ч 2 2 6 4 7 5 20 16 20 16 3 4 58 47 62,4 53,7

Ж 1 2 2 3 6 4 15 12 9 10 2 4 35 35 37,6 42,7

Всього абс

3

4

8

7

13

9

35

28

29

26

5

8

93

82

%

3,2

4,8

8,6

8,5

14,0

11,0

37,7

34,2

31,2

31,7

5,3

9,8

100

Серед хворих переважали особи з ураженням тіл хребців. Тільки у двох
пацієнтів першої групи були уражені задні відділи хребців.

Розподіл хворих за локалізацією ураження та кількістю уражених хребців
поданий у таблиці 2. У переважній кількості спостережень в обох групах
відмічено ураження тіл двох хребців. Найбільш часто, як у першій, так і
в другій групах уражалися грудний та поперековий відділи хребта. При
ураженні грудного відділу хребта залучення у запальний процес тіл трьох
хребців відмічалося більш часто.

Таблиця 2

Розподіл хворих за локалізацією та кількістю уражених хребців

Локалізація Число хребців

2

3

Всього

І гр.

ІІ гр.

І гр.

ІІ гр.

І гр.

ІІ гр.

Шийний 6 2 2 1 8 3

Грудний 28 23 6 3 34 26

Грудопоперековий 18 12 – – 18 12

Поперековий 30 39 – – 30 39

Попереково-крижовий 3 2 – – 3 2

Всього 85 78 8 4 93 82

Для якісної оцінки неврологічних розладів ми використовували шкалу
Frankel/Asia.

При цьому хворі, які підлягали оперативному втручанню (І група), за
ступенем неврологічних розладів були розподілені таким чином: тип А – 8,
В – 12, С – 16, D – 40, Е – 17 хворих.

Серед пацієнтів, які лікувалися консервативно (ІІ група), виражених
неврологічних ускладнень було значно менше: тип А – 0, В – 0, С – 3, D –
7, E – 72 хворих.

Серед пацієнтів І групи у 13 клінічно визначалися великі напливні
абсцеси, 9 хворих мали норицеві форми, причому у 5 з них методом
бактеріального посіву відділяного з нориць виділені мікобактерії
туберкульозу (МБТ).

Всі хворі до встановлення діагнозу туберкульозного спондиліту і
надходження до спеціалізованого відділення тривалий час (від 3 міс до
одного року, а в 10 випадках більше) находились на лікуванні в закладах
загальнолікувальної мережі у різних спеціалістів з іншими діагнозами
(табл. 3).

Таблиця 3

Розподіл хворих за строками встановлення діагнозу ТС

Тривалість

хвороби, міс до 3

4-6

7-9

10-12

більше 12

Всього

І

ІІ

І

ІІ

І

ІІ

І

ІІ

І

ІІ

І

ІІ

К-ть хворих абс.

15

39

48

36

11

3

10

3

9

1

93

82

%

16,1

47,5

51,6

43,9

11,8

3,7

10,7

3,7

9,7

1,2

100

100

З табл. 3 видно, що діагноз ТС було встановлено в термін до 3 міс від
початку хвороби тільки у 15 хворих І групи і у 39 – ІІ групи. У решти
пацієнтів виявлення ТС потребувало значно більше часу. Це можливо
пояснити не тільки стертістю клінічних проявів туберкульозного процесу,
але й відсутністю настороженості лікарів загальнолікувальної мережі
відносно цього захворювання.

Методи дослідження.

Діагностику ТС завжди починали з оглядової рентгенографії.

При розгляді ступеня руйнування хребців, що оцінюється відносно здорових
хребців за бічною рентгенограмою хребта в частках висоти тіл хребців (до
1/3, 1/2 і майже повністю), ми виділили 4 форми деструкції хребців:

І форма – контактно-епіфізарна малодеструктивна форма з незначним
руйнуванням кісткової тканини в межах субхондральних зон (до 1/3 висоти
тіл); відмічена у 9 хворих І групи (9,6 %) і у 62 пацієнтів ІІ групи
(75,7 %);

ІІ форма – контактно-тілова з руйнуванням тіл хребців в межах від 1/3 до
2/3 їх висоти; відмічена у 68 хворих І групи (73,1%) у 10 хворих ІІ
групи (12,2 %);

ІІІ форма – обширні субтотальні та тотальні руйнування тіл хребців
відмічені у 12 хворих І групи (12,9 %) і у 4 ІІ групи (4,8 %);

ІV форма – за типом карієсу – відмічена у 4 хворих І групи (2,4 %) і у 6
хворих ІІ групи (7,3 %).

Характер руйнувань хребців в обох групах хворих принципово відрізнявся.
В І групі переважала глибока контактна деструкція з утворенням єдиної
деструктивної порожнини (68 хворих І групи 73,1 %), а у 62 (75,7%)
хворих ІІ групи переважала контактно-епіфізарна малодеструктивна форма.
Серед пацієнтів І групи значно частіше зустрічалися також поширені
субтотальні та тотальні руйнування тіл хребців.

Таким чином, серед хворих І групи деструктивні зміни були більш
виражені.

Мієлографія була виконана 24 хворим І групи з різним ступенем
неврологічного дефіциту. При аналізі результатів обстежень виділено три
варіанти компресії дурального мішка при активному ТС:

1. Локальна часткова компресія дурального мішка абсцесом з візуалізацією
контурів абсцесу – 14 хворих (58,3 %). У даних хворих спостерігався
неврологічний дефіцит типу “С” та “Д” за Frankel.

2. Повний лікворний блок (зупинення контрасту на рівні деструкції) – 8
хворих (33,8 %) (з цієї групи 5 хворих мали неврологічний дефіцит типу
“В” та 3 з типом “С”).

3. Нерівномірне контрастування дурального мішка, коли контрастна
речовина на рівні компресії не візуалізувалася, але визначалася вище й
нижче зони компресії – 2 хворих (8,3 %), які мали неврологічний дефіцит
типу “С” (за Frankel).

Таким чином, контрастна мієлографія є поглибленим методом
рентгенологічного дослідження. Показанням до виконання мієлографії були
неврологічні розлади, виявлення деструктивних порожнин, відкритих у
хребтовий канал або передлежачих до нього. Абсолютним протипоказанням
була непереносимість хворими препаратів, що містять йод, відносними –
технічна неможливість виконання процедури, тяжкий стан хворого.

Магнітно-резонансна томографія хребта

Показання для МРТ:

– при доступності методу – у всіх випадках спинномозкового дефіциту;

– для ранньої діагностики дисцитів, при підозрах на осередкові форми
спондиліту;

– при грубих кіфотичних деформаціях, що ускладнюють візуалізацію
дурального мішка іншими засобами;

– при спінальному дефіциті, що зберігається після декомпресійних
операцій;

– для діагностики паравертебральних абсцесів при неспроможності
рентгенологічних даних.

Проведено аналіз даних МРТ-дослідження 42 хворих І групи та 10 ІІ групи.

При аналізі результатів МРТ-обстежень виявлені епідуральні абсцеси у 26
хворих І групи й у 4 ІІ групи. На МРТ для них було характерне порушення
циркуляції ліквору на рівні компресії, відсутність резервного простору в
хребтовому каналі, зменшення сагітального розміру спинного мозку і зміна
інтенсивності сигналу від нього.

Наявність напливних абсцесів за допомогою цього методу обстежень
виявлено у 30 хворих І групи й у 6 – ІІ групи.

Обстежені за допомогою МРТ пацієнти І групи в подальшому були оперовані,
що дозволило порівняти операційні знахідки з даними МРТ-дослідження.
Кореляція МРТ з операційними даними за нашим матеріалом склала 100 %.

Важливо підкреслити, що спинний мозок на МРТ видно на всій протяжності,
можна оцінити його стан, структуру, протяжність та причину компресії.
Структурна візуалізація спинного мозку особливо необхідна при
розходженні даних мієлографії та неврологічного статусу при відсутності
позитивної неврологічної динаміки після декомпресії спинного мозку.

МРТ відображає не кісткову структуру, а стан кісткового мозку та ділянки
інфільтрації в ньому, коли ще немає помітного на рентгенограмах
руйнування кісткових балок. Виконані одночасно оглядові рентгенограми та
магнітно-резонансні томограми продемонстрували суттєву перевагу МРТ у
виявленні туберкульозного оститу хребта, коли розміри деструкції ще
малі, немає значного зниження висоти суміжних дисків та абсцесів, тобто
найбільш частих та добре відомих ознак туберкульозного спондиліту. У той
же час на МРТ неможливо оцінити кісткову структуру хребта, наявність
кісткових секвестрів, ділянок остеопорозу та остеосклерозу, що важливо
при вирішенні питань нозологічної діагностики. Тому для постановки
діагнозу та повної оцінки патології необхідне обстеження хворого як
мінімум двома методами, включаючи МРТ та КТ або МРТ та рентгенографію.

Комп’ютерна томографія хребта

Показання для КТ:

1. Для ранньої діагностики ТС (при наявності клінічних проявів запалення
у хребті і при відсутності чітких рентгенологічних даних стосовно
деструктивних змін, поперечний перетин підтверджує факт деструкції
кістки, відновлені фронтальні й сагітальні зображення показують її
характер та глибину).

2. При недостатній рентгенологічній інформації про співвідношення
деструктивних кісткових порожнин з просвітом хребтового каналу,
паравертебральними тканинами та сусідніми органами.

3. Для визначення поверхневих руйнувань тіла хребця, що звичайно погано
візуалізується на рентгенограмах. Такі руйнування часто супроводжуються
значними паравертебральними абсцесами.

4. Для виявлення зруйнованих кісткових елементів задньої хребтової
колони (дуга, відростки, дуговідросткові суглоби).

5. Для уточнення характеру руйнувань у складних для рентгенологічного
дослідження ділянках – субокципітальній, попереково-крижовій.

КТ проведено у 42 хворих (30 – І гр., 12 – ІІ гр.).

Використання даного методу дозволило уточнити ступінь та характер
ураження кісткової тканини, у тому числі дуг та відростків, на ранніх
стадіях виявити кісткову деструкцію із секвестрами, які можуть мігрувати
в оточуючі м’які тканини, хребтовий канал.

При аналізі даних, отриманих за допомогою КТ, серед різних типів
руйнування хребців на поперечних зрізах виділені три характерних для
туберкульозного спондиліту:

1) осередковий тип деструкції, який характеризується одним або
декількома округлими ділянками руйнування кісткових балок з чіткими
склерозованими контурами та одним або декількома щільними секвестрами в
середині осередку;

2) субтотальний та тотальний тип – тіло хребця зруйновано у значній мірі
та постає у вигляді великої кількості хаотично розташованих щільних
кісткових фрагментів, частина з яких може мігрувати в оточуючі тканини;

3) деструкція за типом карієсу, коли периферичні відділи хребця
“з’їдені” поверхнево або більш глибоко без утворення секвестрів;

За даними КТ частота зустрічальності осередкового типу деструкції
складала 30 (71,4 %) випадків – це найбільш характерний для
туберкульозного спондиліту тип деструкції. Значні тотальні та
субтотальні руйнування тіл хребців виявлено у 10 пацієнтів – 23,8%.
Деструктивні зміни за типом карієсу відмічені у 2 хворих (4,7%).

Кореляція КТ з операційними даними на нашому матеріалі складала 95,3%. У
двох випадках при локалізації деструктивного процесу у поперековому
відділі виражена інфільтрація m.iliopsoas була розцінена нами як
наявність напливного абсцесу, а при подальших оперативних втручаннях
напливні абсцеси були відсутні.

Розповсюдженість деструктивного процесу з тіла хребця на основу та ніжку
дуги хребця відмічалася у 7 пацієнтів І групи (7,5%), при цьому у 4 з
них ураження дуги було однобічним, а у 3 – двобічним.

Ізольоване ураження дуги хребця відмічено у двох хворих І групи.

Важливо підкреслити, що можливості комп’ютерної поздовжньої
реконструкції у різних площинах – фронтальній, сагітальній, косих й
отримання об’ємних зображень підвищують інформативність методу.

Бактеріологічні дослідження проводилися в бактеріологічній лабораторії
ОТЛ №1 м. Харкова сумісно з лікарем-бактеріологом.

Найбільш доступним для бактеріологічного дослідження патологічним
матеріалом був гній напливних абсцесів. Бактеріологічному дослідженню
підлягав також матеріал, отриманий безпосередньо з осередку деструкції
хворих І групи. Забір та підготовку матеріалу для дослідження проводили
у стерильних умовах.

Бактеріологічне підтвердження діагнозу отримано у 32 хворих І групи
(32,4%), з них у 20 хворих МБТ виділені тільки методом посіву, в
останніх – тільки методом бактеріоскопії і у 10 випадках позитивні
результати отримані двома методами.

Аналіз інформативності різного патологічного матеріалу показав, що
найбільша кількість позитивних результатів, як методом посіву, так і
бактеріоскопічним, отримана із вмісту абсцесів – у 20 хворих гній на
тампонах та відділяне нориці мали суттєво менш знахідок – у 5 хворих.
Також низька частота виділення МБТ з операційного матеріалу, включаючи
грануляції та казеозні маси, – у 7 хворих.

Культури МБТ у 15 хворих характеризувалися низькою життєздатністю.
Масивність виділення МБТ в більшості випадків не перевищувала 10
колоній. Лише у 5 хворих І групи мікобактерії характеризувалися високою
життєздатністю (масивність виділення МБТ більше 50 колоній).

Таким чином, в результаті проведених бактеріологічних досліджень
встановлено, що особливістю всього патологічного матеріалу при ТС є його
олігобацилярність, що підтверджується даними інших авторів (Вишневская
Е.Б., 1998; Васильев А.В., 2000). Це обумовлює особливе відношення до
мікробіологічного дослідження, велику ретельність при його проведенні та
необхідність вдосконалення бактеріологічних методів діагностики ТС.

Імунологічні особливості захворювання.

З метою вивчення імунологічних особливостей захворювання в обох групах
спостережень були проведені: шкірно-алергічна проба за реакцією Манту з
2ТО, визначення вихідного рівня титру протитуберкульозних антитіл (ПТАТ)
методом імуноферментного аналізу (ІФА), а також аналіз неспецифічних
лабораторних показників (ШОЕ, аналіз лейкоцитограм).

На основі вивчення специфічних (рівень ПТАТ) і неспецифічних
(лейкоцитограма) показників імунітету хворих ТС до початку лікування з
метою виявлення їх діагностичної цінності в оцінці ступеня активності
запального процесу виявлена залежність між вираженістю специфічної
гуморальної відповіді та клінічним перебігом захворювання. Встановлено,
що початково високі титри ПТАТ мають хворі з перевагою
ексудативно-некротичного компонента запальної реакції, їх рівень у 2,3
рази (РD j c U 4¶~¶AeEthEAEaueaRi iococUcoOIOIOIOIOIOIOIOEAeO3/4·3/4·3/4·3/4°3/4°3/4°3/ 4°3/4·3/4·3/4·3/4·3/4·3/4·3/4Ae3/4Ae3/4Ae3/4·3/4·3/4·3/4·3/4·3/4· @ @ @ @ @ @ @ @ @ @ ? p $ @ @ @ @ $ @ @ @ @ $ @ @ @ @ $ @ @ @ @ $ @ @ @ @ $ @ @ $ @ @ @ @ @ $ @ @ @ @ $ @ @ @ @ $ @ @ @ @ $ @ @ @ @ $ @ @ $ @ @ @ @ $ @ @ @ @ $ @ @ @ @ @ @ $ @ @ @ @ $ @ @ @ @ $ @ @ @ @ $ @ @ @ @ $ @ @ $ @ @ @ @ @ @ $ @ @ @ @ $ @ @ @ @ $ @ $ @ @ @ $ @ @ @ @ $ @ @ @ @ $ @ @ ?сті встановлення діагнозу за допомогою клінічних, рентгенологічних, лабораторних методів дослідження, включаючи пробну терапію, показана трепанобіопсія осередку деструкції. Рис. 1. Алгоритм діагностики хворих на туберкульозний спондиліт Нозологічна діагностика ТС включала у всіх випадках оглядову рентгенографію у двох площинах, яка виконувалась на основі даних огляду хворого. Подальша діагностика поглиблювалась за задачами хірургічного лікування. Розробка ряду нових технологій променевої діагностики хребта значно поширила діагностичні можливості. До традиційного рентгенологічного методу додавалися контрастна мієлографія, комп’ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія. Поява нових високотехнологічних методів викликає надію з їх допомогою вирішити всі діагностичні задачі. Накопичений світовий досвід та наші дані показують, що жоден з вказаних методів при його ізольованому використанні не вирішує всіх діагностичних проблем. Діагностика ТС базується на співставленні клінічних, лабораторних, бактеріологічних та рентгенологічних даних і нових методів променевої діагностики. Разом з тим, в останні роки у зв’язку з патоморфозом захворювання зустрічаються суттєві відхилення від типової клінічної картини з гострими запальними проявами, включаючи лабораторні дані, зі стертими імунологічними показниками на фоні послабленого імунітету, а також з нетиповими рентгенологічними проявами. Для верифікації таких уражень часто необхідна трепанобіопсія осередків деструкції. В результаті обробки бази даних серед вперше виявлених хворих на ТС нами відібрані та проаналізовані провокуючі фактори для розвитку захворювання, які зустрічались у обстежених хворих. Ці фактори умовно поділялися на дві групи: А – органні (клінічні); Б – соціальні. Органні фактори – це наявність в анамнезі сумнівних діагнозів: пухлин хребта, радикулітів, спондилітів, спондильозів, міжреберних невралгій, міозитів, а також синдромів, пов’язаних з рефлекторним порушенням функції внутрішніх органів неясної етіології. Фактори групи Б – це соціальні фактори, що найбільш часто зустрічалися у обстежених пацієнтів: некомпенсоване нетуберкульозне захворювання: мешкання або праця у шкідливих умовах; низький рівень доходів; шкідливі звички – алкоголізм, наркоманія, куріння; контакт з хворим на туберкульоз у відкритій формі. В зв’язку з тим, що значна частина хворих в теперішній час надто пізно звертається за медичною допомогою, ми ставили питання перед лікарями загальної лікарської мережі (ЗЛМ) не стільки про раннє, скільки про активне виявлення ТС з формуванням груп ризику. При планових виїздах в райони області лікарів фтизіоортопедів ОТЛ №1 м.Харкова завжди підкреслювалось, що першочерговим завданням лікарів загальнолікувальної мережі є цілеспрямований відбір осіб, що зазнали впливу факторів ризику, у котрих потенційно висока вірогідність розвитку захворюваня: при роботі з контингентами лікарської (фельдшерської) дільниці поліклініки, сільської амбулаторії, фельдшерсько-акушерського пункту; при проведенні профілактичних періодичних оглядів населення, а також робітників підприємств, організацій, закладів. А для своєчасного виявлення або виключення туберкульозної природи захворювання кожний хворий з наявністю факторів ризику, особливо з атиповим перебігом захворювання і недостатньою ефективністю лікування, повинен бути обстежений з урахуванням характерних особливостей клініки туберкульозу хребта. Використання запропонованих алгоритмів діагностики ТС, диференційно-діагностичної таблиці з урахуванням групи ризику дозволило значно скоротити кількість запущених та ускладнених форм цього захворювання. Якщо у 1995 р. серед хворих, що надішли до відділення КСТ ОТЛ із вперше діагностованим активним ТС, відсоток запущених та ускладнених форм складав 77,6 %, то у 2002 р. – 39,2 % (зниження майже у 2 рази), що свідчить про високу ефективність розроблених методів діагностики. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ТС Нами розроблена система комплексного лікування хворих на ТС, що складається з трьох етапів. Серед пацієнтів з активним вперше діагностованим ТС відокремлено дві групи хворих (рис. 2). Рис. 2. Розподіл хворих на групи за формами захворювання. Лікування хворих на ТС в обох групах проводилось у 3 етапа: Основними завданнями І етапу лікування в обох групах були: 1. Зменшення проявів деструктивного процесу у хребті та інших органах. 2. Зменшення симптомів інтоксикації. 3. Запобігання грубій компресії спинного мозку та іншим ускладненням: менінгіту, пролежням, амілоїдозу внутрішніх органів. 4. Профілактика розвитку побічних ефектів протитуберкульозної терапії. 5. Санація норицевих ходів. У цей період вирішувалося питання визначення необхідності та спроможності хірургічного лікування, а також обсягу та черговості операцій. Хіміотерапія – проводилась за наявності неускладненого активного процесу трьома специфічними АБП, за наявністю ускладнень (неврологічний дефіцит, абсцес, нориця) 4-5 специфічними АБП, обов’язково проводилося також патогенетичне лікування. Тривалість І етапу – 1,5-2 міс. При наявності у хворих прогресуючих спинномозкових розладів терміни підготовки до оперативного втручання скорочували до 2-3 тижнів. Основними завданнями ІІ етапу лікування у хворих з ускладненими формами захворювання (І група) є: оперативна ліквідація локального осередку у тілах хребців, відновлення опороздатності хребта, усунення компресії спинного мозку, видалення абсцесів шляхом проведення хірургічного втручання, нормалізація стану хворого після операції шляхом проведення інтенсивної післяопераційної терапії; зняття симптомів інтоксикації, стимуляція процесів остеорепарації. У хворих ІІ групи (неускладнені форми) на цьому етапі досягали подальшого зменшення активності специфічного деструктивного осередку у хребті, розсмоктування паравертебральних запальних інфільтратів шляхом продовження активної етіопатогенетичної терапії без оперативного втручання. Тривалість етапу складала 3-4 міс. У ІІ групу хворих увійшли також 10 пацієнтів з неврологічним дефіцитом (3 з них мали тип “С” і 7 – тип “D”), що є показанням для проведення оперативного втручання, але в зв’язку з наявністю у них некомпенсованої супутньої патології ризик проведення операції був надто великий, і вони продовжували лікуватися консервативно, але режим хіміотерапії у них був аналогічний такому у хворих з ускладненими формами (І група). Основним завданням ІІІ етапу лікування в обох групах є: кінцева санація туберкульозних осередків, запобігання розвитку стійкості МБТ до АБП, стимуляція процесів остеорепарації, відновлення опорної функції хребта, покращення функції спинного мозку. Даний етап лікування виконувався як у спеціалізованому стаціонарі, так і в умовах профільного санаторію та денного стаціонару. Тривалість етапу – 2-3 міс. Інтенсивність хіміотерапії в цей період у хворих з ускладненнями 2 АБП, без ускладнень також 2 АБП (але за інтермітуючою схемою – через день). ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ ХРЕБТА Мета хірургічного лікування туберкульозу хребта така: видалення туберкульозних осередків та абсцесів; усунення компресії спинного мозку та його корінців; відновлення опороздатності хребта; запобігання ускладненням. У 93 хворих І групи з ускладненими формами спондиліту показанням до операції стали наявність вираженого деструктивного процесу у хребті та ускладнень захворювання – спинномозкових розладів, великих напливних абсцесів, нориць, відсутність позитивної клініко-рентгенологічної динаміки у перші два місяці інтенсивної терапії. При виконанні оперативних втручань віддавали перевагу переднім доступам. У 20 випадках проведені оперативні втручання із застосуванням заднього доступу й резекції 1-2 ребер (кісткотрансверзектомія). Порушення, що були з боку легенів, серця, а також наявність деструкцій заднього опорного комплексу у даній групі хворих не дозволили застосовувати радикальні операції переднім доступом. Характеристика проведених оперативних втручань Розроблені та використані методики операцій з урахуванням особливостей патології та ступеня вираженості неврологічного дефіциту були згруповані у чотири основні типи оперативних втручань. 1. Операції, що поєднують радикальну частину (абсцесотомію, резекцію уражених хребців) з декомпресією спинного мозку та які завершують розклинювальним спондилодезом керамічним імплантатом. 2. Операції декомпресії спинного мозку у хворих з обмеженими деструктивними змінами, що мають вихід у хребтовий канал при зберіганні опорної здатності хребта (без кісткової пластики). 3. Малоінвазивні оперативні втручання. 4. Оперативні втручання, які поєднують радикальну частину операції й стабілізацію хребтового сегмента металевими фіксаторами. Перші три типи операцій застосовані у хворих з різними спинномозковими розладами. Операції четвертого типу були проведені хворим без значно виражених клінічних проявів ураження спинного мозку, але з наявністю виражених деструктивних змін у хребцях, поширених напливних абсцесів. Операції І типу виконані у 55 хворих (59,1 %), 2 типу – у 18 (19,4 %), 3 типу – 11 (11,8 %). Операції 4 типу були проведені у 9 пацієнтів (9,7 %). Операції І типу складались з 4 основних етапів: 1) абсцесотомія; 2) резекція суміжних поверхонь тіл хребців, яку проводять по всьому поперечнику (у межах здорових тканин); 3) передньобічна декомпресія спинного мозку шляхом резекції задніх відділів тіл уражених хребців на протяжності 3-5 см та розтину просвіту хребтового каналу. З нього видаляли патологічні тканини (гній, грануляції), які компримували нервові корінці та оболонки спинного мозку; 4) розклинювальний передньобічний спондилодез. Результати, отримані в експериментах та клініках ІПХС ім. проф. М.І. Ситенка АМНУ, де виконано більш ніж 1000 оперативних втручань з використанням корундової кераміки для міжтілового спондилодезу як при ушкодженнях, так і при захворюваннях хребта, стали фундаментальною базою для впровадження кераміки в практику хірургії хребта та при туберкульозному спондиліті. За методикою, розробленою в ІПХС імені професора М.І.Ситенка АМН України, проводили насичення керамічних імплантатів спеціфічними АБП (ізоніазид, офлоксацин, канаміцин та ін.). Використання керамічних імплантатів дозволило вирішити одночасно декілька задач – забезпечити первинну стабілізацію хребтового сегмента, усунути зовнішню фіксацію, уникнути ряду ускладнень у ранньому післяопераційному періоді. Застосування імплантатів з кераміки зменшує травматичність та час операції, бо зникає необхідність у додатковому оперативному втручанні з узяття аутотрансплантата. Поряд з цим, суттєвою перевагою використання керамічних імплантатів є те, що після насичення їх специфічними АБП вони створювали депо етіотропних препаратів безпосередньо в осередку. Після публікації у російському журналі “Проблемы туберкулеза” нашого першого досвіду використання керамічних імплантатів при оперативному лікуванні ускладнених форм ТС (Грунтовский Г.Х., Голка Г.Г, Танцура А.В., 1998) групою російських вчених СПбНДІФП була проведена експериментальна оцінка нових пластичних матеріалів, у тому числі й керамічних імплантатів з подібними фізико-хімічними характеристиками, у хірургії кісткового туберкульозу (Беллендир Э.Н., Адамов Б.М., Данова И.В., 2002). В результаті проведених експериментальних досліджень ці автори підтвердили наш висновок про можливість і доцільність використання корундової кераміки у хірургії кістково-суглобового туберкульозу. Техніка проведення операції 1 типу полягала у такому. При наявності абсцесів виконували абсцесотомію. Для розкриття хребтового каналу використовували методику СПбНДІФП (Васильев А.В., 2000). Після резекції уражених тіл хребців в межах здорових тканин та формування паза проводили розклинювання резектованих хребців за допомогою висувного валика (на операційному столі). Спеціальним вимірювачем визначали розмір боків паза та розраховували по ньому розмір трансплантата. Потім формували трансплантат з блоку кераміки за допомогою остеотомів. Проводили індивідуальну підгонку трансплантата по ширині паза, по довжині він на 1-2 мм перевищував протяжність паза. Потім, в стані реклінації на валику операційного столу, трансплантат забивали у сформований паз за допомогою імпактора, убирали розклинювальний валик, тим самим боки паза зближувались та заклинювали трансплантат, що забезпечувало його біологічну компресію. При цьому трансплантат розклинював і міцно фіксував тіла хребців. Принципово важливим є максимально тісний контакт трансплантата зі стінками паза. Встановивши дренаж (мікроіригатор) для підведення антибіотиків до порожнини, де був абсцес, навідними швами ушивали передню поздовжню зв’язку. Рану пошарово ушивали. Передньобічний розклинювальний спондилодез, що проводили наприкінці операції, досягав декількох цілей. По-перше, стабілізації ураженого відділу хребта та усунення патологічної рухомості на рівні зруйнованого міжхребцевого диска, і впливу нестабільних елементів хребців на нервові корінці та спинний мозок. По-друге, розклинювальна дія трансплантата, який вклинювали, приводила в значній мірі до відновлення анатомічних співвідношень між залученими у процес тілами хребців, усування компресії спинного мозку та його корінців. Поряд з цим суттєвою перевагою використання керамічних імплантатів було те, що вони після насичення їх специфічними АБП створювали депо етіотропних препаратів безпосередньо в осередку. Операції другого типу були виконані 18 хворим з неврологічними розладами, вони принципово відрізнялися від операцій І типу відсутністю розклинювального спондилодезу. Після виконання оперативного втручання зберігалася стабільність уражених сегментів хребта, а розмір створеного кісткового дефекту був незначним і, як правило, не потребував заміщення. У декількох випадках (5 пацієнтів) при збереженій стабільності з метою заміщення кісткового дефекту використовували керамічні імплантати. Операції третього типу розроблені для соматично тяжких хворих (з декомпенсованими супутніми захворюваннями, а також у осіб похилого віку). У цю групу увійшли пацієнти з абсолютними показаннями для проведення радикальних оперативних втручань, але з дуже високим ризиком останніх. У цієї категорії хворих проводили малоінвазивні оперативні втручання за розробленим способом (патент України № 60044 А, А61В17/56). Рис. 3. Схема малоінвазивного оперативного втручання при ТС Основна ідея цього способу лікування полягає у виконанні закритого доступу до осередку деструкції ураженого хребця, введенні лікарських препаратів безпосередньо до нього (рис. 3). Згідно запропонованому способу, доступ до осередку деструкції виконували під рентгеноконтролем шляхом закритої трепанації через один з коренів дуги ураженого хребця, що робить виконання цього доступу малоінвазивним, з незначним об’ємом хірургічного втручання. Встановлення в доступі до осередку деструкції двопросвітного катетера, евакуація некротичних тканин і промивання осередку деструкції шляхом введення через зазначений катетер лікарських препаратів з вибірковим спектром дії на мікрофлору осередку дозволяє покращити фармакодинаміку специфічної терапії. Такі малоінвазивні операції проведено у 11 пацієнтів І групи. Важливо відмітити, що вже через кілька днів після хірургічного втручання на фоні діючого лікування стан хворих значно поліпшувався – зменшувалися прояви інтоксикації, біль, покращувалися показники гемограм. На контрольних рентгенограмах, які виконували через 2–3 міс, визначалося суттєве зменшення або зникнення напливного абсцесу, ущільнення (початкове склерозування) осередку деструкції. На наш погляд, ця методика може використовуватися не лише у тяжких у соматичному плані хворих, а й у решти пацієнтів як етап оперативного лікування ТС. Операції четвертого типу виконували у хворих з великими напливними абсцесами або з наявністю виражених деструктивних змін, але без значних неврологічних розладів. Характерною особливістю цих оперативних втручань було те, що розмір кісткового дефекту після виконання радикальної частини операції був значним, а неврологічний дефіцит помірним, що дозволяло підіймати хворого у вертикальне положення через 3–5 днів після оперативного втручання (у корсетах за допомогою милиць). Цій категорії хворих, після виконання радикального етапу, проводили стабілізацію ураженого сегмента хребта різними фіксаторами (пластинами ХНДІОТ, ЦІТО, фіксаторами для переднього спондилодезу). Таким чином, визначними рисами реконструктивної хірургії хребта при ускладнених формах туберкульозного спондиліту є такі: 1. Використання широких передніх доступів, які дозволяють маніпулювати на ураженому сегменті хребта під контролем зору. 2. Радикальне видалення всіх патологічних та життєвонеспроможних тканин шляхом абсцесотомії, економної моделюючої резекції тіл хребців (радикальна частина операції) зі створенням кісткового ложа для імплантата. 3. Кістковопластичне заміщення дефектів у передніх відділах хребта керамічними імплантатами та міцна фіксація трансплантатів, розклинювальний спондилодез. 4. Комплексність втручання, яка поєднує усунення трьох основних факторів патології: специфічного осередку деструкції, спинномозкових розладів, порушень анатомічної цілості та опороздатності хребтового стовпа. Це досягається одночасними діями на хребті, хребтовому каналі, спинному мозку та його оболонках. Реабілітація хворих на ТС Медикаментозно-відновне лікування починалося у перші дні після операції. Воно включало, поряд з антибактеріальною терапією, препарати для зниження набряку та гіпоксії спинного мозку (лазикс, еуфілін, кавінтон, стероїдні гормони), покращення мікроциркуляції (реополіглюкін, трентал), метаболізму у нервових клітинах (ноотропні засоби, нікотинова кислота, прозерин) та інші лікарські засоби в залежності від клінічного перебігу. Головною метою рухової реабілітації було відновлення активних рухів кінцівок і в подальшому ходьби. Ми використовували принцип етапної рухової реабілітації, яка заснована на послідовному відновленні компонентів ходьби (Ульріх Е.В., Мушкін О.Ю., 2002). У хворих з грубим неврологічним дефіцитом на першому етапі за допомогою нашкірної електростимуляції спинного мозку й м’язів нижніх кінцівок, пропріоспінальної ініціації енергійними ритмічними рухами рук, пасивними рухами досягали появи контролюючих рухів чи довільно викликаної спастики. По мірі появи контролюючих рухів, співвідношення викликаних та довільних змінювалося в бік останніх, стимуляційні методи при цьому ставали допоміжними для полегшення та корекції природних рухів. На наступному етапі добивалися освоєння пози на колінах з опорою на руки. Після появи елементів природної локомоторної активності (повзання) навчали хворих пересуванню стоячи на колінах з додатковою опорою руками. У подальшому досягали стійкої підтримки вертикальної пози і ходьби у полегшених умовах (за допомогою милиць, в корсеті, ортезі). Навчання ходьбі у більшості пацієнтів починалось через 1-3 місяці після операції. Обсяг навантаження, вигляд пристосувань залежав від ступеня відновлення функції спинного мозку. У тих випадках, коли відновлення ходьби виявлялось неефективним, завданням реабілітаційного лікування було поширення адаптаційних можливостей хворого та вироблення механізмів пристосування до пересування, у тому числі з використанням додаткових засобів зовнішньої опори. РЕЗУЛЬТАТИ ЛІКУВАННЯ НЕВРОЛОГІЧНИХ РОЗЛАДІВ Результати лікування спинномозкових розладів в обох групах пацієнтів подані у таблиці, з даних якої видно, що у більшої частини хворих вдалося досягти повного або значного відновлення функцій спинного мозку (табл. 4). Таблиця 4 Результати лікування спинномозкових розладів у хворих І та ІІ груп Ступінь відновлення Ступінь компресії спинного мозку (за Frankel) Всього хворих А В С Д Е Абс. % І ІІ І ІІ І ІІ І ІІ І ІІ І ІІ І ІІ Повний - - 2 - 4 - 20 3 15 60 41 63 44,1 76,8 Значний 2 - 4 - 8 2 18 3 2 12 34 17 36,6 20,8 Частковий 2 - 3 - 4 1 2 1 - - 11 2 11,8 2,4 Мінімальний 1 - 2 - - - - - - - 3 - 3,2 - Без динаміки 3 - 1 - 0 - - - - - 4 - 4,3 - Всього 8 0 12 0 16 3 40 7 17 72 93 82 100 100 З 20 хворих з різко вираженою клінічною картиною спінальних розладів (тип А та В) повне відновлення неврологічного статусу виявлено у 2 хворих та значне у 6 хворих І групи. Всього повне відновлення неврологічного статусу виявлено у 41 хворого І групи та 63 – ІІ групи, значне відновлення у 34 та 17 хворих І та ІІ груп відповідно. Важливо підкреслити, що отриманий від операції навіть невеликий позитивний ефект дозволяє запобігти подальшому погіршенню неврологічного статусу. У 4 пацієнтів І групи з наявністю виражених тривало існуючих спинномозкових розладів не вдалося досягти позитивної динаміки неврологічного дефіциту. Відсутність вираженої динаміки відновлення неврологічного статусу у частини хворих І групи можна пояснити глибиною ураження спинного мозку та великою давністю його компресії. Таким чином, повне та значне відновлення неврологічного статусу було відмічено у 75 (80,7 %) пацієнтів І групи, з урахуванням хворих з частковим та мінімальним покращенням функції спинного мозку загальна ефективність лікування неврологічних розладів хворих І групи досягла 95,7 % від числа всіх пролікованих хворих зі спінальними розладами. Серед хворих ІІ групи було 10 з наявністю вираженого неврологічного дефіциту (3 тип С і 7 тип Д). З цього числа хворих у 3 відмічено повне відновлення неврологічного статусу, значне у 5 і часткове у 2 пацієнтів. У всіх хворих з незначним неврологічним дефіцитом відмічено повне та значне відновлення неврологічного статусу зі зникненням больового синдрому. Загальні результати лікування оцінювали використовуючи шкалу, запропоновану Ульріх Е.В., Мушкіним О.Ю. (2002). Віддалені результати лікування ТС вивчені у 85 хворих І групи (91,4 %) і у 76 хворих ІІ групи (92,7 %) у термін від 1 до 10 років. Клінічне, рентгенологічне, неврологічне обстеження, а також в показаних випадках комп’ютерна томографія не виявили рецидивів захворювання. При цьому відмінні результати отримані у 46 хворих І групи (54,2 %) і у 65 – ІІ групи (85,6); хороші – у 21 (24,7 %) хворих І групи та у 9 (11,8 %) пацієнтів ІІ групи; задовільні – у 14 (16,4 %) хворих І групи та у 2 (2,6 %) ІІ групи, незадовільні – у 4 (4,7 %) хворих І групи. Використання методик рухової реабілітації у хворих на ТС, що ускладнений неврологічним дефіцитом, дозволило у переважної кількості випадків досягти покращення або повного відновлення втраченої здатності пацієнта до ходьби або пересування. У пацієнтів з різними неврологічними ускладненнями ТС лише в 4 випадках не отримано позитивного ефекту. В результаті лікування 20 хворих з початковою картиною нижньої параплегії (типи А та В за Frankel) у 13 відновлена здатність до самостійного пересування, в тому числі у 8 – функціонально повноцінна ходьба (типи Е та D за Frankel). Результати кісткової пластики через рік після операції простежені у 64 хворих (90 % від усіх хворих, яким був проведений передньобічний спондилодез). У 62 хворих (97 %) спостерігався кістково-керамічний блок оперованих хребців. У двох спостереженнях, коли керамічні імплантати були видалені через інфікування, сформувався фіброзний блок з тіл оперованих хребців, але без клінічних ознак нестабільності хребта. В результаті через рік після операції перебудова імплантатів в основному закінчувалася, однак пориста структура імплантатів частково зберігалася та простежувалася рентгенологічно. Відмічалося зменшення склерозу тіл хребців. У віддаленні строки спостереження, через 2-3 роки після операції, зберігалася тенденція до зменшення склерозу тіл хребців, структура імплантатів наближалася до структури тіл суміжних хребців. Однак контури імплантатів простежувались й у більш віддалені строки, особливо при довжині імплантатів більше 5 см. Таким чином, через рік після операції кістково-керамічний блок спостерігався у 98,2 % хворих. Застосування імплантатів з максимально можливим заповненням створеного після резекції тіл хребців діастазу дозволило значно зменшити строки післяопераційного постільного режиму. Загальні терміни стаціонарного лікування були значно зменшені як за рахунок зменшення часу перебування на постільному режимі, так і через більш швидку адаптацію до вертикального положення. Таким чином, аналіз віддалених результатів, проведений у обстежених хворих, показав, що застосування комплексної терапії та реконструктивної хірургії ТС з застосуванням керамічних імплантатів дозволяє добитися високої ефективності лікування. ВИСНОВКИ 1. Туберкульозний спондиліт є одним із найтяжчих та найпоширеніших специфічних туберкульозних уражень опорно-рухової системи. Достовірна діагностика хвороби здійснюється в більшості випадків при маніфестації клініко-рентгенологічних проявів, наявності грізних ускладнень. Така ситуація неминуче призводить до прогресування деструктивного процесу, зумовлює суттєві труднощі і збільшує терміни лікування, тобто проблема діагностики та лікування ТС є актуальною, а питання консервативного та оперативного лікування потребують поглибленого вивчення. Підвищення ефективності лікування хворих можливо досягти шляхом розробки і впровадження сучасної технології діагностики, оптимізації лікування, розробки нових перспективних методів хірургічного лікування. 2. Установлена наявність прямого кореляційного зв’язку між вираженістю запальної реакції в ураженому сегменті хребта і рівнем циркулюючих протитуберкульозних антитіл, що можна використовувати для прогностичної оцінки перебігу ТС. 3. Раннє виявлення ТС повинно базуватися на комплексному клініко-рентгенологічному обстеженні осіб, що обтяжені факторами підвищеного ризику розвитку захворювання і мають початкові клінічні симптоми захворювання хребта неясної етіології. Для своєчасного виявлення туберкульозу хребта необхідно формувати групи ризику з урахуванням соціальних факторів, перенесеного туберкульозу інших локалізацій та підвищеного рівня протитуберкульозних антитіл методом ІФА. Встановлена висока ефективність використання з метою диференційної діагностики ТС розробленої диференційно-діагностичної таблиці, алгоритму діагностики. 4. Рентгенологічне дослідження є базовим при нозологічній діагностиці ТС. МРТ, КТ і КМГ є високоефективними методами дослідження, що уточнюють дані рентгенографії, особливо при визначенні компресії спинного мозку, наявності паравертебральних абсцесів та ізольованих туберкульозних осередків у тілах хребців і задньому опорному комплексі. Можливості сучасних методів променевої візуалізації патології хребта дозволяють покращити діагностику ранніх проявів ТС. 5. Тяжкість неврологічних ускладнень ТС залежить від рівня ураження хребта та спинного мозку і величини деструкції в ураженому сегменті. 6. Розроблений комплексний метод лікування ТС, що складається із 3 етапів і включає інтенсивну антибактеріальну терапію, патогенетичне лікування, ортопедичний режим, в показаних випадках оперативне втручання, є ефективним методом лікування хворих з активним вперше діагностованим ТС. 7. Посилення специфічної дії протитуберкульозних препаратів при їх сполученні з протимікробними препаратами (макролідами, цефалоспоринами, фторхінолонами) – один із можливих та перспективних шляхів покращення результатів етіотропної терапії ТС. 8. Показанням до хірургічних методів лікування потрібно вважати наявність значного неврологічного дефіциту, обумовленого стисканням спинного мозку, великих напливних абсцесів, нориць, а також при відсутності переконливих даних за позитивну динаміку запального процесу протягом перших 2-3 місяців інтенсивного лікування. 9. Основним і найбільш відповідальним етапом лікування ускладнених форм ТС є радикально-відновлювальні операції, що проводяться сумісно з інтенсивною антибактеріальною терапією, патогенетичним лікуванням. Найбільш сприятливим терміном для проведення оперативного втручання є період клінічної компенсації захворювання через 1,5-2 місяці від початку інтенсивної терапії. 10. Радикальне хірургічне лікування ускладнених форм ТС з подальшим розклинювальним спондилодезом керамічними імплантатами, насиченими специфічними АБП, дозволяє усунути неврологічний дефіцит, відновити опороздатність хребта, добитися формування кістково-керамічного блоку та стійкої ремісії захворювання. 11. Розроблена нами методика малоінвазивного оперативного втручання при ускладнених формах ТС може бути методом вибору при лікуванні хворих з тяжкою супутньою патологією. 12. Апробація запропонованої комплексної системи лікування хворих ТС, що включає діагностичні заходи і різні методи консервативного й оперативного лікування, в залежності від форми захворювання, наявності ускладнень дозволила досягти позитивних результатів з затиханням запального процесу та повного або часткового відновлення функції спинного мозку в 95,7 % випадків, відновлення опороздатності хребтового стовпа в 98,2 % хворих. СПИСОК РОБIТ, ОПУБЛIКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦIЇ 1. Корж М.О., Грунтовський Г.Х., Голка Г.Г., Кузнецова І.М. Яким чином має бути розв’язана проблема кістково-суглобового туберкульозу в нашій країні // Відновна хірургія деструктивних форм кістково-суглобового туберкульозу і остемієліту та їх наслідків. – Київ: Здоров’я, 2002. – С. 135-142. Особистий внесок автора полягає в проведенні аналізу шляхів удосконалення спеціалізованої допомоги хворим КСТ в Україні. 2. Голка Г.Г. Туберкульоз кісток і суглобів // Фтизіатрія. Підручник для студентів вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації. – Харків: Факт. –2004. -Гл.20. – С.213-223. 3. Голка Г.Г., Хвисюк О.М. Кістково-суглобовий туберкульоз: Навчальний посібник – Харків: Прапор, 2004. – 120 с. Особистий внесок автора полягає в проведенні досліджень, лікуванні хворих КСТ, аналізі отриманих даних. 4. Голка Г.Г. Кістково-суглобовий туберкульоз у дітей // Дитяча ортопедія: Учбовий посібник для лікарів-інтернів. – Харків: Крокус, 2004. – С.120-127. 5. Грунтовский Г.Х., Голка Г.Г., Танцура А.В. Оперативное лечение туберкулезного спондилита с применением керамических имплантатов // Проблемы туберкулёза. - 1998. - №5. - С.34-37. Особистий внесок автора полягає в проведенні клінічних досліджень, оперативних втручань, аналізі отриманих даних. 6. Корж Н.А., Грунтовский Г.Х., Голка Г.Г., Кузнецова И.Н. Современное состояние проблемы костно-суставного туберкулеза и пути её решения // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2001. - № 1. - С. 5-9. Особистий внесок автора полягає в проведенні аналізу стану надання спеціалізованої медичної допомоги хворим на КСТ в Україні та виявлення шляхів її вдосконалення. 7. Хвисюк Н.И., Голка Г.Г., Завеля М.И. Реконструктивно-восстановительные операции при лечении туберкулезных спондилитов // Ортопедия, травматология и протезирование. – 2002. - № 3. – С. 121-124. Особистий внесок автора полягає в розробці і проведенні оперативних втручань та аналізі отриманих результатів. 8. Голка Г.Г. Діагностика причин неврологічних ускладнень у хворих з активним туберкульозним спондилітом // Укр. вісник психоневрології. – 2003. – Вип. 2.– С. 10-13. 9. Голка Г.Г. Современные аспекты диагностики костно-суставного туберкулеза // Вісн. ортопедії, травматології та протезування. – 2003. – № 2.– С. 27-32. 10. Голка Г.Г. Помилки й труднощі діагностики туберкульозного спондиліту // Вісн. ортопедії, тавматології та протезування. – 2003. – № 3.– С. 17-21. 11. Голка Г.Г. Оперативное лечение осложненных форм туберкулезного спондилита // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2003. -№ 3. – С. 28-33. 12. Голка Г.Г. Принципи променевої діагностики кістково-суглобового туберкульозу // Укр. радіологічний журнал. - № 1. – 2003. – С. 25-31. 13. Голка Г.Г. Наш опыт оперативного лечения костно-суставного туберкулеза // Укр. пульмонологічний журнал. – 2003. - № 2. – С. 147. 14. Хвисюк Н.И., Голка Г.Г. Диагностика костно-суставного туберкулеза // Проблеми медичної науки та освіти. – 2003. - № 3. – С. 56-63. Особистий внесок автора полягає в розробці алгоритму діагностики ТС, аналізі отриманих даних. 15. Голка Г.Г. Реабілітація хворих на туберкульозний спондиліт // Вісн. ортопедії та травматології. – 2003. - № 4. – С. 35-39. 16. Хвисюк Н.И., Голка Г.Г. Наш опыт лечения больных туберкулезным спондилитом // Проблемы туберкулеза. – 2003. - № 8. – С. 19-22. Особистий внесок автора полягає в розробці показань для консервативного методу лікування, проведенні оперативних втручань і аналізі отриманих результатів. 17. Голка Г.Г. Особенности диагностики и оперативного лечения туберкулезного спондилита в современных условиях // Літопис травматології та ортопедії. - 2003. - № 1-2. - С. 125-127. 18. Хвисюк Н.И., Голка Г.Г. Лечение больных костно-суставным туберкулезом // Проблеми медичної науки та освіти. – 2004. - № 1. – С. 60-66. Особистий внесок автора полягає в розробці комплексної системи лікування хворих КСТ. 19. Голка Г.Г. Шляхи підвищення ефективності лікування туберкульозного спондиліту // Ортопедия, травматология и протезирование. – 2004. - № 2. – С. 14-19. 20. Голка Г.Г. Костно-суставной туберкулез – актуальная проблема здравоохранения // Укр. пульмонологічний журнал. – 2004. – №1. – С. 54-57. 21. Голка Г.Г., Вырва О.Е., Головина Я.А. Оптимизация дифференциальной диагностики туберкулезного спондилита, опухолей позвоночника и других заболеваний // Ортопедия, травматология и протезирование. – 2004. - № 3. – С. 27-30. 22. Спосіб лікування спондиліту, переважно туберкульозного: Патент № 60044А, Україна, МКИ7 А61В17/56. / Г.Г. Голка (Україна). – №2003010411; Заявлено 16.01.2003; Опубл. 15.09.2003; Бюл. № 9 // Пром. власність. - 2003. - № 9. - С. 29-31. 23. Спосіб кісткової біопсії: Патент № 60145А, Україна, МКВ7 А61В10/00 / Г.Г. Голка (Україна). – № 2003021222; Заявлено 11.02.2003; Опубл. 15.09.2003; Бюл. № 9. // Пром. власність. - 2003. - № 9. 24. Спосіб катетеризації артерій при хірургічному лікуванні спондиліту: Патент № 61772A, Україна, МКВ7 А61В17/00, А61В17/56. / Г.Г. Голка (Україна). – № 2003043483; Заявлено 17.04.2003; Опубл. 17.11.2003; Бюл. № 11. // Пром. власність. - 2003. - № 11. 25. Хвисюк Н.И., Голка Г.Г., Кузнецова И.Н. Хирургическое лечение туберкулёза позвоночника с использованием керамических имплантантов // Тез. докл. 13 науч.-практ. конф. SICOT. – СПб., 2002.- С.223. Особистий внесок автора полягає в удосконаленні і проведенні оперативних втручань та аналізі отриманих результатів. 26. Голка Г.Г. Костно-пластические оперативные вмешательства при туберкулезе опорно-двигательного аппарата // Зб. наук. праць наук.-практ. конф. з міжнар. участю, присвяч. 25-річчю каф. травматології і вертебрології ХМАПО. – Харків, 2003. – С. 74-76. 27. Голка Г.Г. Отдаленные результаты реконструктивных оперативных вмешательств у больных с активным туберкулезным спондилитом // Зб. наук. праць наук.-практ. конф. з міжнар. участю, присвяч. 25-річчю каф. травматології і вертебрології ХМАПО. – Харків, 2003. – С. 106-107. 28. Голка Г.Г. Хирургическое лечение неврологических осложнений при туберкулезных спондилитах // Зб. наук. праць наук.-практ. конф. з міжнар. участю, присвяч. 25-річчю каф. травматології і вертебрології ХМАПО. – Харків, 2003. – С. 108-109. 29. Хвисюк Н.И., Голка Г.Г. Современные аспекты оперативного лечения больных активными туберкулезными артритами // Матер. Всеукр. наук.-практ. конф. з міжнар. участю. – К., 2004. – С. 60-64. Особистий внесок автора полягає в розробці і проведенні оперативних втручань та аналізі отриманих результатів. 30. Хвисюк Н.И., Голка Г.Г. Декомпрессивно-стабилизирующие оперативные вмешательства у больных с осложненными формами туберкулезного спондилита // Организация оказания нейротравматол. помощи при спинальной травме: Мат. респ. науч.-практ. конф. – Минск, 2004. – С. 130-131. Особистий внесок автора полягає в розробці і проведенні оперативних втручань та аналізі отриманих результатів. АНОТАЦІЯ Голка Г.Г. Сучасні підходи до діагностики та лікування туберкульозного спондиліту. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.21 - травматологія та ортопедія. Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І. Ситенка АМН України, Харків, 2005. В дисертації розроблений новий напрямок в лікуванні хворих на туберкульозний спондиліт на основі створення комплексної системи ранньої діагностики та лікування, спрямований на підвищення ефективності лікування. Виявлені сучасні особливості перебігу захворювання, використані клінічні, імунологічні, патоморфологічні методи дослідження і дані променевих методів обстеження. На базі отриманих даних створений алгоритм діагностики, розроблена діагностична таблиця для диференційної діагностики туберкульозного спондиліту з іншими захворюваннями. Розроблена комплексна система етапного лікування, установлені показання для консервативного і оперативного лікування, удосконалені методи хірургічних втручань. Розроблена методика малоінвазивних оперативних втручань. Проведено аналіз результатів лікування 175 хворих на туберкульозний спондиліт. Ключові слова: туберкульозний спондиліт, хребтовий сегмент, рання діагностика, лікування. АННОТАЦИЯ Голка Г.Г. Современные подходы к диагностике и лечению туберкулезного спондилита. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.21 - травматология и ортопедия. Институт патологии позвоночника и суставов имени профессора М.И. Ситенко АМН Украины, Харьков, 2005. Диссертация посвящена проблеме диагностики и лечения туберкулезного спондилита. Проведен анализ результатов обследования и лечения 175 больных. Установлено, что туберкулезный спондилит является одним из тяжелейших и наиболее распространенных специфических туберкулезных поражений опорно-двигательной системы. Достоверная диагностика болезни осуществляется в большинстве случаев при манифестации клинико-рентгенологических проявлений, наличии грозных осложнений. Такая ситуация неизбежно приводит к прогрессированию деструктивного процесса, обусловливает существенные трудности и увеличивает сроки лечения, то есть проблема диагностики и лечения туберкулезного спондилита является актуальной, а вопросы консервативного и оперативного лечения требуют углубленного изучения. Повышения эффективности лечения больных возможно достичь путем разработки и внедрения современной технологии диагностики, оптимизации лечения, разработки новых перспективных методов хирургического лечения, что определяет новое направление в ортопедии и травматологии. Организационные мероприятия по раннему выявлению туберкулезного спондилита должны преимущественно базироваться на комплексном клинико-рентгенологическом обследовании пациентов, отягощенных факторами повышенного риска развития болезни и имеющих начальные клинические симптомы заболевания позвоночника неясной этиологии. В организации профилактической работы по своевременному выявлению туберкулеза позвоночника необходимо формировать группы риска с учетом социальных факторов, перенесенного туберкулеза других локализаций и повышенного уровня противотуберкулезных антител методом ИФА. Установлена высокая эффективность применения с целью дифференциальной диагностики туберкулезного спондилита разработанной дифференциально-диагностической таблицы. Проведенные патоморфологические исследования показали, что воспалительный процесс при ТС у взрослых имеет ряд особенностей. Речь идет о совокупности специфических и неспецифических изменений, которые имеются в разных количественных соотношениях. Туберкулезную этиологию заболевания устанавливали при обязательном сопоставлении выявленных микроскопических особенностей с клинико-рентгенологическими данными в каждом конкретном случае. Данные лучевых методов исследования позволили изучить характер и степень выраженности деструктивных изменений в пораженных сегментах позвоночника и окружающих мягких тканях, установить наиболее характерные типы деструкции позвонков при ТС. На основании проведенных клинических, патоморфологических, иммунологических исследований разработан алгоритм диагностики, установлено, что тяжесть неврологических осложнений туберкулезного спондилита зависит от уровня поражения позвоночника и спинного мозга, а также от величины деструкции в пораженном сегменте. В диссертационном исследовании разработана комплексная трехэтапная методика лечения больных ТС, определены показания к консервативному и оперативному методам лечения. Оптимизирована методика консервативного лечения путем сочетания специфической и неспецифической антибактериальной терапии. Разработаны и внедрены в практику эффективные методики оперативного лечения осложненных форм ТС с выполнением расклинивающего спондилодеза керамическими имплантатами, насыщенными специфическими АБП, способ лечения спондилита, преимущественно туберкулезного (патент № 60044А, UA), способ катетеризации артерий при хирургическом лечении спондилита (патент № 61772А, UA), способ костной биопсии (патент № 60145 А, UA). Клиническая апробация разработанной современной технологии лечения больных туберкулезным спондилитом, которая включает диагностические мероприятия и различные методы консервативного и оперативного лечения, в зависимости от формы заболевания, наличия осложнений, позволила достичь положительных результатов с затиханием воспалительного процесса и полного или частичного восстановления функции спинного мозга в 95,7 % случаев, восстановления опороспособности позвоночного столба у 98,2 % больных, что позволяет говорить о создании новой технологии диагностики и лечения туберкулезного спондилита. Ключевые слова: туберкулезный спондилит, позвоночный сегмент, ранняя диагностика, лечение. ANNOTATION Golka G.G. Modern approaches to diagnosis and treatment of tuberculous spondylitis. - Manuscript. Thesis competing for a scientific degree of Doctor of Medical Science in speciality 14.01.21 - Traumatology and Orthopaedics. Sitenko Research Institute of Spine and Joint Pathology of the Academy of Medical Sciences of Ukraine, Kharkiv, 2005. In the thesis, a new trend in treating patients with tuberculous spondylitis on the basis of creation of a complex system for early diagnosis and treatment directed at improving efficacy of the treatment was worked out. Modern peculiarities in the course of the disease were revealed with use of clinical, immunological, pathomorphological methods of investigations and data of radial methods of examination. On the basis of the obtained data, an algorithm of diagnosis was developed, a diagnostic table for differential diagnosis of tuberculous spondylitis with other diseases was drawn up. A complex system of staged treatment was worked out, indications for conservative and surgical treatment were established, techniques of surgical interventions were improved. Results of treatment of 175 patients with tuberculous spondylitis were analysed. Key words: tuberculous spondylitis, spinal segment, early diagnosis, treatment. PAGE \* Arabic 1

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020