.

Структурно-компонентна організація фінансово-бухгалтерських терміносполучень в українській мові: Автореф. дис… канд. філол. наук / О.Г. Чумак, Київ.

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2970
Скачать документ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ЧУМАК ОЛЕНА ГРИГОРІВНА
УДК 808.3: 001.4+657

СТРУКТУРНО-КОМПОНЕНТНА ОРГАНІЗАЦІЯ ФІНАНСОВО-БУХГАЛТЕРСЬКИХ ТЕРМІНОСПОЛУЧЕНЬ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Спеціальність 10.02.01 – українська мова

Автореферат
Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Київ – 1998

Дисертацією є рукопис
Роботу виконано на кафедрі фонетики і граматики слов`янських мов Київського державного лігвістичного університету

Науковий керівник – академік АН ВШ України, доктор філологічних наук, професор Болдирєв Ростислав Васильович, Київський державний лінгвістичний університет, завідувач кафедри фонетики і граматики слов`янських мов
Офіційні опоненти – доктор філологічних наук, професор Жайворонок Віталій Вікторович, Інститут мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України, провідний науковий співробітник;
– кандидат філлогічних наук Симоненко Людмила Олександрівна, Інститут української мови НАН України, провідний наковий співробітник.
Провідна установа – Рівненський державний педагогічний інститут, кафедра української мови.

Захист відбудеться “20” листопада 1998 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.19 в Київському університеті імені Тараса Шевченка (ки., бульвар Шевченка, 14).
З дисертацією можна ознайомитись у науковій біліотеці Київського університету (м.Київ, вул.Володимирська, 58, к.10).
Автореферат розіслано “19 жовтня 1998 року.
Учений секретар Шахова Л.І.

Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. Термінологія є важливою частиною лексики лі¬т嬬ра¬тур¬ної мови. У сучасному мовознавстві, особливо в останні де¬ся¬т謬річчя, знач¬но поси¬лив¬ся інтерес до вивчення питань термінологічної нау¬ки, насамперед до станов¬лення і формування окремих терміно¬сис¬тем, особ¬ливостей функціонування термінів у літе¬ра¬тур¬ній мові, їх стан¬дар¬тизації.
Проблеми формування і функціонування термінів у літе¬ра¬турній мові, зо¬кре¬ма питання стандартизації галузевих терміно¬сис¬тем, роз¬гля¬да¬ються у дослід¬женнях Г.О.Винокура, О.О.Реформатського, Ф.П.Фі¬ліна, Д.С.Лотте, В.П.Дани¬лен¬ко, П.Й.Горецького, Д.Х.Ба¬ран-ника, Л.С.Паламарчука, Т.І.Пань¬ко, Л.М.По¬люги, А.Й.Баг¬мут, О.О.Та¬ра¬нен¬ка, Т.Р.Кияка, Л.О.Симоненко, Б.П.Михай¬ли¬ши¬на, В.С.Ка¬лашника, І.М.Кочан, Г.П.Мацюк та ін. Галузева терміно¬ло¬гія виникає пере¬важ¬но на основі живої народної мови, використовуючи її слово-твор¬чі можливості. Зокрема, особливості фор¬му¬вання українських галузевих терміно¬систем зумовлюються струк¬турно-граматичною специ¬фі¬кою на¬ціо¬нальної мови. Водночас термінотворення породжує свої специфічні мовні моделі, що, прони¬каю¬чи у загальнолітературну лек¬си¬ку, розши¬рю¬ють її слово¬твір¬ний потенціал.
Кожна галузь науки розвиває певний корпус спеціалізованих по¬нять, які ви¬ра¬жаються організованою системою термінологічних номіна¬цій. Термінологічна розбудова мови віддзеркалює суспільний розвиток, зокрема, науковий прогрес.
Сучасне слов’янське термінознавство зорієнтовано на подальшу розробку таких важливих питань, як “місце та лінгвістичний статус термінів серед інших номінативних одиниць; тріада “реалія – поняття – найменування (термін)” та її онто¬логія; невербальні засоби для називання термінованих понять, їх право¬мірність і обµрунтована мета використання; психо-, етно-, соціолінгвістичні напрями терміно¬ло¬гіч¬них досліджень…; термінологія з позицій когнітивної лінгвістики; стратифікація спеціальних найменувань (номенклатурні знаки, пе¬ред¬терміни, квазітерміни, професіоналізми, варіанти), їх інтегральні і диферен¬ційні ознаки” (“Система і структура східно¬слов’янських мов”, Київ, 1998, с. 151). У вивченні закономірностей розвитку терміно¬лексики, її семантичного простору принципово вирішальним є визнання такої поетапної генетичної ієрархії, за якою у схематичній послідовності типу “предмет або явище дійсності  його образ у свідомості людини  група значень, що відповідають цьому образу і поняттю про предмет  словесне позначення” термін посідає крайню точку, зумовлюючи витворення відповідних типів висловлювання” (“Українська термінологія і сучасність”, Київ, 1996, с. 23). Тут на особливу увагу заслуговують дослідження, спрямовані на системний аналіз засобів термінотворення, що зумовлено звичайно не лише особливостями наукової національно-мовної картини світу, власне її структурою, але й своєрідністю тенденцій національно-мовного словотвору, статусу його твірних компонентів і категорій, а також інтернаціональними моделями словотвірних інновацій, спричинених прогресом науки й техніки сучасного світу (Л.В.Щерба, В.В.Виноградов, І.К.Білодід, М.М.Покровський, О.І.Смирницький, О.С.Мель-ничук, В.Т.Кломієць, В.М.Ру¬са¬нівський, В.В.Акуленко, І.І.Ко¬валик, І.Р.Вихо¬ванець, М.О.Карпенко, О.О.Зем¬ська, О.С.Куб¬ря¬ко¬ва, О.М.Тихонов, Г.П.Їжакевич, В.В.Лопатін, М.П.Кочерган, Н.Ф.Клименко та ін.).
У слов’янському мовознавстві кінця XX ст., зокрема, у лінгвістичній україністиці й у лінгвістичній русистиці активізуються дослідження, пов’язані із вивченням структурних особливостей тер¬міно¬систем, специфіки двох різних структурних типів номінативних одиниць – простих (однослівних) і складених термінів. Зде¬біль¬шо¬го термінологи аналізують однослівні (прості) терміни, а розряд скла¬дених терміно¬одиниць (терміносполучень) рідко потрапляв досі в поле зору дослідників. Із робіт загального характеру, присвячених цій проблемі, слід назвати передусім монографічні дослідження О.М.Кожина, Д.С.Лотте, В.П.Даниленко, П.Й.Го¬рець¬кого, Л.О.Симоненко, А.С.Зеленька, у яких тією чи іншою мірою висвітлювалися питання семантики і структурної організації складених термінів.
Терміносполучення – один із основних способів термінологічної но¬мінації, і за спостереженням дослідників вони становлять понад 70% термінів у різних терміносистемах (у досліджуваній фінансово-бух¬гал¬тер¬ській галузі – близько 78%).
До цього часу залишаються недостатньо вивченими багато аспектів, що визначили б функціональну та семантико-структурну специфіку внутрішньої граматичної організації складених термінів (їх лінгвістичний статус, сфери функціонування), а також співвідношення з термінами-однословами: критерії диференціації спеціальних і вільних сполучень та фразеологізмів, закономірності словотвору, зрештою, прин¬ципи фіксації терміносполучень у словниках різних типів. Чекають на своє розв’язання проблеми уніфікації та стандартизації таких термінів, а також діахронного вивчення якісних і кількісних змін у структурі галузевих терміносистем.
Предмет дослідження – фінансово-бухгалтерські терміни (далі – ФБТ) українсь¬кої мови: стан їх фіксації у словниках, особливості функціонування протягом XX століття, структура словосполучень як одного із способів фінансово-бухгалтерської термінологічної номінації, основні параметри і моделі словосполучень у межах досліджуваної терміносистеми.
Матеріал дослідження – понад 4000 найпоширеніших складених ФБТ, представлених переважно у таких галузевих словниках XX ст., як: Доманицький В. Словарик. Пояснення чужих та не дуже зрозумілих слів, Київ, 1906 (далі – Дом.); Українська службова термінологія й зраз¬ки службових папер / Зладив В.М. Р.-Б-Вид. неофіціальне, Київ, 1918 (далі – СТ); Падалка Л. Російсько-український діловодний словник, Пол¬та¬ва, 1918 (далі – П.); Короткий Московсько-укра¬їнський словник судівництва та діловодства, 2-е вид., Полтава, 1918 (далі – К.); Короткий російсько-український технічний словничок фінансових термінів (для вжитку співробітників Губфінвідділу), Київ, 1924 (далі – Ф.); Російсько-укра¬їн-сь¬кий словник банкового діловодства / За ред. В.І.Орловського та І.М.Ше¬лудь¬ка, Київ, 1925 (далі – БД); Гіржель А., Рін Д. Українська мова в бухгалтерії та статис¬тиці, Одеса, 1926 (далі – Г.); Практичний Російсько-Український словник ділової мови (конторської та рахівничої) (склали Є.Лінкевич, Б.Михайлович, П.Скрип¬ник і І.Сте¬па¬ненко), Київ, 1926 (далі – Рах.), Кривченко В. і Iгнатович В. Словник економічної тер¬мі¬но¬логії (проєкт), Харків; Київ, 1930 (далі – ЕТ); Во¬ро¬б¬йо¬ва С.А., Молодід Т.К. Російсько-український словник соціально-еко¬но¬мічної лексики / За ред. акад. І.К.Білодіда, Київ: Наук. думка, 1966 (далі – СЕЛ); Ро¬сійсько-укра¬їнський словник наукової термінології. Сус¬пільні науки / За ред. проф. Т.К.Чер¬торизької, Київ: Наук. думка, 1994 (далі – НТ); За¬городній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник, Львів: Центр Європи, 1997 (далі – ФС).
У дисертаційній роботі використано також матеріали академічного “Слов¬ни¬ка української мови: в 11 т.” (Голова ред. колегії – акад. І.К.Білодід) (Київ: Наук. думка, 1970-1980), “Словника іншомовних слів” / За ред. акад. О.С.Мельничука (Київ: Наук. думка, 1985), академічного “Російсько-українського словника” (Голо¬ва ред. колегії – акад. І.К.Білодід), I-III, Київ: Наук. думка, 1968; “Русско-украинского словаря современных банковских, финансово-кредитных и коммер¬чес¬ких терминов” Л.Г.Боярової, А.П.Коржа (Харьков, 1997), “Словника-посіб¬ника економічних термінів (російсько-українсько-англійського)” / За ред. проф. Т.Р.Кияка (Київ, 1997), “Російсько-українського словника (сфера ділового спілку¬вання)” О.О.Тараненка, В.М.Брицина (Київ, 1996).
Мета дисертаційної роботи – багатоаспектне дослідження струк¬тур¬но-ком¬понентної організації фінансово-бухгалтерських термі¬носпо¬лу¬чень в українській літературній мові XX ст.
Меті дослідження відповідають такі основні завдання:
– проаналізувати лексико-семантичні й синтаксичні способи терміно¬утво¬рен¬ня в історії формування української фінансово-бухгалтерської терміно¬логії;
– охарактеризувати загальні принципи репрезентації фінансово-бух¬гал¬терсь¬кої термінології в українських галузевих словниках ХХ ст.;
– встановити квалітативні параметри українських складених ФБТ у зістав¬ленні з основним корпусом українських термінів фінан¬сово-бухгалтерської семантики;
– систематизувати за компонентно-структурним кодом українські ФБТ ХХ ст.;
– визначити практичні параметри компонентної структури складених українських фінансово-бухгалтерських терміно¬спо¬лучень;
– виявити типові граматичні моделі українських складених ФБТ та їх варіативність, встановити термінотворчу продуктивність даних структур у діахронії (початок ХХ ст. – кінець ХХ ст.);
– розглянути явища синтаксичної дублетності в українській бухгалтерській термінології ХХ ст.;
– дослідити основні сучасні тенденції формування складених термінів у системі термінологічної лексики української літературної мови.
Методологічною основою дослідження є лінгвофілософська концеп¬ція мови В. фон Гумбольдта, яка µрунтується на уявленнях про мову як специфічну систему, що функціонує і розвивається у зв’язку з історією суспільства, історією народу.
У роботі ви¬ко¬ристано переважно описовий метод (при аналізі струк¬тур¬них особливостей складених фінансово-бухгалтерських термі¬нів), метод компо¬нент¬ного аналізу (для визначення компонентів, з яких утворені терміноодиниці різної лінійної довготи) і елементи ста¬тистичної методики і моделювання (для кіль¬кіс¬них характеристик аналізованих термінів та достовірної інтерпретації фактичного матеріалу).
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в укра¬їн¬сь¬кому мовознавстві подається комплексний аналіз великого масиву недосліджених раніше складених фінансово-бухгалтерських тер¬мі¬но¬сполучень, аналізується стан розвитку фінансово-бухгалтерської терміносистеми української літературної мови на різних етапах її формування протягом XX століття.
Теоретичне значення даної роботи визначається тим, що результати прове¬де¬ного в ній структурно-компонентного аналізу фінансово-бухгал¬тер¬ських терміно¬спо¬лучень української літературної мови істотно роз¬ши¬рюють сучасні уявлення про способи їх формування, поглиб¬лю¬ють теоретичні знання про терміно¬спо¬лу¬чен¬ня як один з основних видів термінологічної номінації, дають змогу окрес¬ли¬ти продуктивні граматичні мо¬де¬лі аналізованих галузевих ФБТ.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що матеріали дисертації можуть бути використані у навчальних курсах із галузевого термінознавства та історії термінографії, а також у практичній лексикографії.
Апробація роботи
Основні положення дисертації й результати дослідження обговорю¬ва¬лись на засіданнях кафедри фонетики і граматики слов’янських мов Київського дер¬жав¬ного лінгвістичного університету, а також на міжнародних наукових кон¬фе¬ренціях “Актуальні питання сучасної філології” (Київ, 1996), “Про¬відні лінг¬віс¬тич¬ні концепції XX ст.” (Львів, 1996), “Проблеми зіставної семантики” (Київ, 1997), “Суспільствознавчі науки та відродження нації” (Луцьк, 1997), Все¬ук¬ра¬їнській науковій конференції “Українська термінологія і сучасність” (Київ, 1996), Степанівських читаннях при Московському університеті (1996). З теми дисертації опубліковано 7 наукових праць, з них 3 статті у наукових збірниках.
На захист виносяться такі основні положення:
1. Сучасна фінансово-бухгалтерська термінологія української літе¬ра¬турної мови – результат історичного розвитку української мови. У процесі еволюції терміносистеми змінювалися способи номінації спеціальних понять фінансово-бухгалтерської семантичної сфери: від переважно лексико-семантичного способу творення термінологічних одиниць, продуктивного у староукраїнській мові XIV-XV ст. і діловій староукраїнській мові XVI-XVII ст., до утворення складених термінів на сучасному етапі розвитку української мови.
2. Українська фінансово-бухгалтерська термінологія, розвиваючись протягом багатьох віків, особливо широко фіксується у галузевих слов¬ни¬ках з початку XX ст. Саме спеціальні лексикографічні праці цього пе¬рі¬оду відбивають важливі процеси формування фінансово-бухгалтерської термінології як окремої під¬сис¬те¬ми лексики національної мови.
3. Одним з основних результатів сучасної галузевої термінологічної номі¬на¬ції є активізація утворення складених термінів, що як лексико-граматична єд¬ність характеризуються функціональною стабільністю і цілісністю їх семантичної струк¬тури, складність якої пов’язана з формально-граматичною складністю терміна.
4. Продуктивність структурних моделей складених термінів зале¬жить від лексико-граматичної специфіки основної парадигми: збіль¬шен¬ня кількості компонентів у словосполученні веде до зниження продуктивності аналітичних термінологічних конструкцій.
5. Основні принципи структурно-компонентної організації укра¬їн¬ської фі¬нан-сово-бухгалтерської термінології пов’язані із закономірними тенденціями формування національної терміносистеми як важливої частини лексичної сис¬теми української літературної мови.
Структура та зміст роботи
Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку умовних скорочень використаних джерел і бібліографії.
У вступі обµрунтовано актуальність і наукову новизну роботи, визначено матеріал і методи дослідження, його мету і основні завдання, теоретичне і прак¬тичне значення, сформульовано основні положен¬ня, що виносяться на захист.
У першому розділі “З історії формування української фінансово-бухгалтерської термінології” розглядається ономасіологічний аспект фінансово-бухгалтерської термінології – аналізуються особливості використання семантико-словотворчих засобів національної мови у різні періоди розвитку галузевих терміносистем. Зокрема, харак¬те¬ри¬зу-єть¬ся лексико-семантичний спосіб терміно¬тво¬рення як найпродук¬тив¬ні¬ший на ранніх етапах розвитку галузевої термінології та синтаксичний спосіб, специфіка якого виявляється, перш за все, у створенні тер¬мі¬но¬спо¬лучень – важливого засобу поповнення корпусу національних терміноодиниць.
Лексико-семантичний спосіб термінотворення пов’язаний із внутрішніми змінами слова, переосмисленням лексичного значення, закріпленого за ним у лексичній системі національної мови. Тут – у структурі лексико-семантичного поля деяких лексем – відбувається внутрішнє перегрупування сем, що при¬зводить до переміщення на перший план перифійної семи в словах, які раніше не функціонували як терміни, власне не були термінологічними: позика, рахунок, каса, прибуткувати, заставити, мито, провіз та ін. У процесі історичного розвитку української фінансової терміносистеми саме на основі лексико-семантичного способу словотвору відбулося роз¬межу¬ван¬ня термінологічної і загальновживаної лексики в нормативних словниках літературної мови, виді¬ли¬лися базові фінансово-бухгалтерські терміни, що згодом стали ядром спеціальної лексики.
У системі української фінансово-бухгалтерської термінології деякі лексеми є дуже давніми за походженням, як і подібні терміни у російській мові, – по¬в’язуються з давньоруськими термінологічними утвореннями, про що, зокрема, свідчать зафіксовані у пам’ятках давньоруської писемності XI-XII ст. того часу слова типу мытъ, коуна, дань, скотъ (“Словарь древнерусского языка”, М., т. I., 1988, с. 435-436; т. II, 1989, с. 426-427; т. IV, 1991, с. 330-331; Срезневский И.И. Материалы для словаря древнерусского языка, М., т. III, 1912, с. 388; “Етимологічний словник української мови”, К., т. I, 1982, с. 379, т. III, 1989, с. 140-141, 467; Фасмер М. Этимологический словарь русского языка, М., т. I, 1964, с. 318, 484; т. II, 1967, с. 417; т. III, 1971, с. 26, 655).
Староукраїнська і сучасна фінансово-бухгалтерська термінологія розви¬ва¬ється як за рахунок загальновживаних слів, значення яких почали виразно закріплюватися за спеціалізованим термінологічним слововживанням, так і за рахунок широкого використання іншомовних запозичень, наприклад, староукр.: коштъ, личба, рахунокъ, укр. кредит, фінанси. Лексеми названого типу, що пере¬да¬ють поняття катего¬рі¬аль¬но¬го характеру у фінансово-бухгалтерській терміно¬логії, кваліфікуються як базові терміни.
Фінансово-бухгалтерські терміни, об’єднані інтегральною семою, утворюють різні лексико-тематичні групи (далі – ЛТГ), серед яких є ЛТГ із загальною семантикою: 1) “певна грошова сукупність як оплата”, 2) “сукупність багатства, цінностей”, 3) “фінансові операції, процеси”, 4) “папери”, 5) “фінансові установи та заклади”, 6) “показники і оди¬ни¬ці вимірювань у фінансових опе¬ра¬ціях”, 7) “елементи обліку”, 8) “професії та рід занять”, 9) “властивості, якості, ознаки та стан”, а також 10) “назви осіб-учасників фінансових операцій”.
У процесі розвитку української національної термінології від давніх часів до кінця XX ст. лексико-семантичний спосіб термінотворення поступово втрачає продуктивність; значно продуктивнішим стає син¬так¬сич¬ний спосіб терміно¬тво¬рен¬ня, поширення якого дає змогу точніше пере¬дати видові термінологічні поняття. Так, у XVII-XIX ст. в укра¬їн¬сь¬ку фінансово-бухгалтерську термінологію поряд з однослівними термінами входять такі складні найменування, як акцизний збір, подушний податок, дати в позику, взяти в заставу, сплачувати (гасити) борги, талон до асигновки і т.ін. Складені терміни чи термінологічні словосполу¬чення у дисертації розглядаються як терміни, утворені шляхом приєднання до однослівного терміна слів-уточнювачів (детермінантів) з метою конкретизації вихідного поняття та утворення його видових корелятів. Зокрема, складені термі¬ни, родовим терміном яких є слово “вексель” (дисконтовий вексель, вексель на одержання, вексель в чужоземній валюті та ін.), кваліфікуються як серія терміно¬спо¬лучень (далі – ТС) з однаковим домінантним терміном. Кожне з цих тер¬мі¬но¬сполучень виступає як специфічна лексико-граматична єдність, що відзна¬ча¬ється функціональною цілісністю лексико-семантичного поля, співвідноситься з кон¬к¬рет¬ним поняттям і фіксується як певна реєстрова одиниця з складною компонентною структурою.
Терміносполучення у порівнянні з однослівними термінами дають більш точне визначення конкретних спеціальних понять. Такі структури мають чіткі систематизуючі властивості і в кінці XX ст. є най¬про¬дук¬тивнішим способом термінотворення в українській фінансово-бухгалтерській термінології.
Серед інших словотворчих засобів у термінотворенні значною активністю від-значається морфологічний спосіб (суфіксальний, префіксальний, пре¬фіксаль-но-суфіксальний), суть якого полягає у поєднанні афіксальних морфем з мотивованою основою слова. У кожній галузевій тер¬міно¬логії української мови складається певна система словотворчих засобів, яка з одного боку відповідає загальномовним нормам словотвору, з іншого – має свою морфологічну термінологічну спеціалізацію. У фінансово-бухгалтерській тер¬міно¬логії морфоло¬гіч¬на спеціалізація виражається в регулярності передачі однотипних понять за допомогою однотипних словотворчих засобів і моделей. Наприклад, для найме¬ну-вання ознак та властивостей предметів і явищ при тер¬міно¬творенні ви¬ко¬ристовують суфікс -ість (ліквідність, конверто¬ва¬ність, платоспроможність, кре¬ди¬то¬здатність), для утворення назв дій і процесів уживаються суфікси -ння (акцептування, страхування, асигнування, депонування) і -ація (інкасація).
Словотвірні засоби термінологічної номінації поширюються і на композитні термінологічні утворення. Такий спосіб словотворення економніший щодо ін¬ших, але утворені за його допомогою термінологічні одиниці в українській фінансово-бухгалтерській терміносистемі фіксуються рідко. Це в основному складноскорочені слова, що за морфемним скла¬дом тотожні відповідному сино¬ні¬мічному словосполученню: зарплата (заробітна плата), ощадкаса (ощадна каса), бухоблік (бухгалтерський облік), госпрозрахунок (господарський розрахунок), держбанк (державний банк), фінвідділ (фінансовий відділ) і т.ін. Ширше пред¬став¬лено випадки поєднання основоскладання і суфіксації: позикоодержувач, чекодер¬жа¬тель, віродавець, векселеодержувач та ін.
У складі фінансово-бухгалтерської термінології наявні лексичні од謬ниці, утворені шляхом апозитивного складання (лотерея-алегрі, раху¬нок-фактура, премія-брутто, банк-гарант, бюджет-брутто) чи з препозицією атрибута: бланко-вексель, брутто-премія, брутто-ставка, соло-вексель, франко-валюта, суперкомісія та ін. Такі малочисельні утворення у дисертаційній роботі кваліфікуються як терміни, ускладнені при¬к¬лад¬кою, чи як бінарні структури, компоненти яких пов’язані між собою сурядним зв’язком.
У другому розділі “Фінансово-бухгалтерська термінологія і галузева українська лексикографія XX століття” подається загальна харак¬те¬рис¬тика прин¬ципів репрезентації галузевими словниками ФБТ у контексті основних тенденцій формування термінологічної системи української мови в XX ст., відзначаються процеси активізації практичної галузевої лексикографії в 20-30 роки, нові аспекти формування фінансово-бухгалтерської термінології в другій половині XX ст., особливості розвитку галузевої української термінографії кінця ХХ ст., зокрема аналізуються галузеві лексикографічні праці, які фіксують складені ФБТ у лексичній системі української літературної мови.
Українська термінологічна лексикографія бере свій початок з другої половини XIX ст., коли почали з’являтися узагальнюючі теоретичні праці, пов’я¬зані з форму¬люванням основних вимог до укладання спеціальних галузевих словників. Першими науковими дослідженнями теоретичних засад української термінологічної лексикографії стали праці М.Левченка і П.Єфименка. Основи ж її заклав І.Верхратський, який визначив принципи збирання народної терміно¬ло¬гії, а також шляхи можливого її використання в галузевому термінознавстві. Значний вплив теоретичної спадщини І.Верхратського особливо позначився на практичній галузевій термінографії XX ст., зокрема й фінансово-бухгалтерській.
На початку ХХ ст. лексика фінансово-бухгалтерської семантики переважно фіксується у тогочасних словниках іншомовних слів, у збір¬ках службової (діло¬вод¬ської) термінології та в інших галузевих лек¬сикографічних джерелах, зокрема, таких, як “Словарик. Пояснення чужих та не дуже зрозумілих слів” В.Дома¬ниць¬ко¬го (1906 р.), “Українська службова термінологія й зразки службових папер” (1918 р.), “Російсько-український діловодний словник” Л.Падалки (1918р.), “Ко¬рот¬кий Московсько-український словник судівництва та діловодства” (1918 р.).
У лексикографічних працях початку ХХ ст. передусім позначаються власне українські терміноутворення, а також ФБТ іншомовного поход¬ження. Словники початку XX ст. фіксують запозичення фінансово-бухгалтерських термінів (асиг¬новка, аукціон, кредит, сума, фінанси, банкір, аванс, біржа, штраф, вексель, каса, маклер, контора, реєстр, кошторис та ін.).
Перші спроби лексикографічного впорядкування української фі¬нан¬сової лексики початку XX ст. свідчать, що основний корпус ФБТ становить близько 600 домінантних (переважно простої граматичної будови) одиниць на позначення таких основних категоріальних понять фінансової діяльності, як а) грошові одиниці, капіталовкладення, майно; б) фінансові операції та процеси; в) цінні папери та робоча документація; г) кредити (позики), оплата, податки. Часто зустрічаються й назви різно¬манітних фінансових установ, організацій, спілок.
У 20-30 рр. розпочинається наукове опрацювання української термінології. Термінологічна робота в Україні набула планомірного і систематичного характеру з заснуванням (1921 р.) Інституту української наукової мови. Найпродук¬тивніший період у створенні словників фінансової сфери припадає на 1924–1931 рр. Саме тоді виходять перші галузеві словники фінансово-бухгалтерських термінів, кращими з яких були “Російсько-український словник банкового діловодства” (за ред. В.Ор¬ловського та І.Шелудька) (1926 р.) та “Словник економічної термінології” І.Кривченка та В.Ігнатовича (1930 р.), що містять також посилання на використані джерела. У фінансових (економічних) слов¬ни¬ках 20-30 рр. ХХ ст. ФБТ подаються за алфавітним чи алфавітно-гніз¬до¬вим принципом порядку слів, використовуються також пояснювальні умовні граматичні й стилістичні позначки. Реєстри аналізованих лексикографічних праць включають фінансові терміни-однослови, значну кількість найпоширеніших аналітичних структур і найуживаніші у фінансовій сфері фразеологічні звороти. Проте у словниках 20-30 рр. ХХ ст. відсутні єдині принципи добору і граматичного оформлення реєстрових слів, зокрема, в українській частині двомовних лексико¬гра¬фіч¬них праць фіксується ряд невдалих щодо лексико-граматичної структури термінів (типу витрачено за щот сміти, сквитувати касу, убезпечення коштом з кого належатиме). З усіх лексикографічних праць цього періоду найширшим є термінологічний фонд “Словника економічної термінології” І.Кривченка.
Укладачі більшості галузевих перекладних словників цього періоду цілком слушно вбачали своє завдання не тільки у буквальному перекладі рідною мовою російської термінології, але й у створенні на µрунті української мови власне національної термінології, що було характерним для становлення терміно¬ло¬гіч¬них систем інших слов’янських мов.
Термінографія 20-30 рр. свідчить, що на кінець 30-х років XX ст. основний лексичний фонд фінансової терміно¬сис¬теми суттєво поповнився, невід’ємною частиною його стали складені терміни переважно дво-три¬ком¬понентні терміносполучення. У цілому ж роз¬ши-рилися словотворчі параметри аналізованої термінології. Так, “Словник економічної термінології” щоразу подає по кілька десятків видових терміно¬спо¬лу¬чень. Тут основним завданням тогочасного термі¬но¬утворення був пошук точного відповідника з народної мови, його функціо¬наль¬но спрямована термінологічна спеціалізація і використання переваж¬но обме¬же¬ної кількості іншомовних термінів.
Реалізацію нових теоретичних засад українського галузевого тер¬міно¬тво¬рення у 50-60 рр. ХХ ст. репрезентує “Російсько-український словник соціаль¬но-економічної лексики” С.А.Воробйової та Т.К.Молодід. Специ¬фіка розвитку суспільних процесів в Україні у цей час (зниження статусу української мови в державних установах і закладах освіти) не могли не вплинути на формування української наукової термінології і на сферу її фіксації. Зокрема, даний словник, порівняно з словником І.Кривченка, засвідчує уникання питомо українських лексем – відповідників іншомовних ФБТ, невиправдане вживання російських запозичень, надмірне калькування, невлас¬тиве для української мови граматичне оформлення окремих морфем: авизо – авізо, казначейский – державної скарбниці, казначейський; получка – получка, одержування, одержання; торговый – торговий, торговельний.
Лексикографічна праця С.А.Воробйової та Т.К.Молодід відбиває в основ¬ному не кількісні, а якісні зміни в лексичному складі фінансової термінології, що відбулися за попередні три десятиліття. Так, витворилися і почали функціонувати в цій сфері багато похідних термінологічних одиниць, які не засвідчено у словниках 20-30 років: від агент – агентство, агентство банкове, агентура, агентура іноземного капіталу; від фінанси – фінансовий, фінансування, фінан¬систка, фінансований, фінансово-кредитний, фінансово-економічний та ін.
Збільшилася кількість багатокомпонентних складених фінансово-бухгалтер¬сь¬ких термінів, їх граматична структура розши¬ри¬лася за рахунок службових час¬тин мови – прийменників і сполучників: міжнародний банк для реконструкції і розвитку, оплата за кількістю й якістю праці, злиття банкового капіталу з промисловим капіталом і т.д.
Позитивним для даної термінографічної праці можна вважати те, що вона (як і лексикографія цього періоду взагалі) є нормативним словником. Словник С.А.Воробйової та Т.К.Молодід – одне з небагатьох лексикографічних видань, яке, хоч і неповно, але в цілому відбиває стан української фінансової терміно¬логії 50-60 рр. ХХ ст..
У 80-90 рр. значно активізується розробка проблем українського терміно¬знавства. Останнім часом видано близько 280 переважно перекладних, різних за обся¬гом і призначенням галузевих словників. Найвагомішим серед них є акаде¬міч¬ний “Російсько-український словник наукової термінології. Суспільні науки” /За ред. проф. Черторизької Т.К. (1994 р.), який характеризується передусім нор¬ма¬тивністю й систем¬ністю добору українських і російських термінів, широкими граматично-стильовими позначками реєстрових термінологічних лексем. У ньому зафіксовано значну кількість і таких ФБТ, яких не було у спеціальних лексико¬графічних працях попередніх років (наприклад, ажур, марко, маркетинг, міні-чек, акордний договір, фінансова монополія, тариф страхових внесків).
Поряд з термінологічними російсько-українськими словниками в укра¬їнській термінографії 90-х років XX ст. з’являються і перші словники тлумачного типу, зокрема й такі, які стосуються фінансової сфери. До них належить “Фінансовий словник” А.Г.Загороднього, Г.Л.Вознюка та Т.С.Смовженко (1996), що містить тлумачення основних фінансових понять, які характеризують фі¬нан¬со¬ву сис¬тему держави, фінанси підприємств, фінансування і підприємницьку діяльність, цінні папери і фондовий ринок, грошовий обіг, фінансове плану¬ван¬ня, аналіз фінансового стану підприємств, фінансовий менеджмент, міжнародні фінанси, податкову систему, страхування. Особливий інтерес для даного дослід-жен¬ня станов¬лять реєстрові багатокомпонентні терміни, структура яких спів¬від¬нсить¬ся з поширеними номінативними синтаксичними конструкціями (держав¬ний реєстр фізичних осіб-платників та інших обов’язкових платежів; ефективність капітальних вкладень в оновлення чинного виробництва), іноді – з складно-підряд¬ни¬ми синтаксичними конструкціями (кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики; розрахунки, що базуються на зарахуванні взаємних вимог). Наявність подібних ускладнених аналітичних терміноутворень фінансової семан¬ти¬ки репрезентує нові лінії лексико-граматичного розвитку і стандартизації української фінансової терміносистеми.
У третьому розділі “Граматична структура фінансово-бухгалтерських терміно-сполучень” аналізується формально-граматична парадигма структури фінансово-бухгалтерських терміносполучень.
За граматичною природою домінантних компонентів ТС, зокрема за приналеж¬ністю їх до певної частини мови, ФБТ поділяються на іменні та діє¬слів¬ні термінологічні конструкції. Тут типові моделі ФБТ кодифікуються переважно за такими пара¬мет¬рами, як кількість компонентів, кореспонденція з певним морфо¬класом слів, позиція у лінійно організованій структурі, тип синтаксичного зв’язку у термінологічній конструкції, функціонально-семантична характеристика компонентів терміносполучень.
I. Досліджуваний матеріал свідчить, що у фінансово-бухгалтерській терміно¬системі української мови іменні структури становлять 90% від усього складу ФБТ. Семантичний тип службових частин мови, зокрема прий¬мен¬ника та сполучника, впливає на характер семантичних зв’язків між повнозначними словами у структурі типових моделей ФБТ.
1. За формально-морфологічними ознаками у корпусі іменних терміно¬ло¬гічних сполучень виділяються 4 основних типи конструкцій: безприй¬мен¬никові іменні, прийменникові, сполучниково-іменні, прий¬мен¬никово-сполучникові імен¬ні. У кожному з цих типів конструкцій визначено продуктивні, малопро¬дуктивні і непродуктивні моделі ФБТ. Так, серед безприйменникових іменних конструкцій продуктивними виступають бінарні, трикомпонентні та чотири¬ком¬понентні ТС.
1.1. Найпродуктивнішою бінарною безприйменниковою конструк¬цією (62%) є модель A+S (прикметник+іменник). Бінарні атрибутивні конструкції типу A+S, S+A служать основою різнокомпонентних терміносполучень. Семантичними домінантами атрибутивних моделей A+S і S+A виступають переважно відносні прикметники типу грошовий [курс грошовий (ЕТ, 32), позика грошова (ЕТ, 19), емісія грошова (ЕТ, 91)], кредитовий [ринок кредитовий (ЕТ, 68), сальдо кредитове (Г., 113), бік кредитовий (Г., 118)] та фінансовий [фінансовий баланс (НТ, 44), відділ фінансовий (Г., 82), система фінансова (Г., 114)].
Приклади використання в ролі атрибутів якісних прикметників в жодному проаналізованому лексико¬гра¬фічному джерелі не досягають значної кількості; у сучасній термінографії спостерігається тенденція до спаду активності вжи¬ван¬ня таких структур із якісними прикметниками (з 4% – на початку ХХ ст. до 2% – у 90 рр ХХ ст.).
Прикметники-терміноелементи моделі A+S за своєю морфоло¬гіч¬ною будовою – переважно прості, одноосновні. Складні прикметники у фінансово-бухгалтерській терміносистемі цю функцію виконують у по¬оди¬ноких випадках: прибут¬ково-майновий податок (Рах., 68), коротко¬час¬ний кредит (Рах., 39), ак¬тив¬но-пасивні рахунки (НТ, 500), паперово-грошова емісія (НТ, 585), хоч спостері¬гається загальна тенденція до поступового зростання кількості термінів з такими лек¬се¬ма¬ми. Якщо на початку ХХ ст. такі складні номінації становили 3% від загальної кількості бінарних ФБТ, то у словниках 60-90 рр. їх чисельність збіль¬ши¬лась до 5%.
Серед атрибутивних бінарних ФБТ спорадично зустрічаються також слово¬спо¬лучення дієприкметника з іменником [внесок прострочений (Г., 44), трата акцептована (ЕТ, 82)]. Залежний компонент такої синтаксичної конструкції, позначаючи позачасову постійну ознаку, практично втрачає свою дієслівність, передає лише якісну характеристику.
Для сучасної фінансово-бухгалтерської термінології порівняно з лексико¬гра¬фічними джерелами початку ХХ ст. характерною є тенденція до зменшення вживання дієприкметників, особливо актив¬них, у складі атрибутивних бінарних ФБТ (з 5% до 3%).
Спостереження над фінансово-банківськими лексикографічними дже¬релами дозволяють стверджувати, що продуктивність моделі A+S не тільки залишається високою протягом всього ХХ ст., але й помітно збільшується в сучасний період – з 57% до 67% від загальної кількості аналітичних структур. Відбувається це, перш за все, за рахунок розширення атрибутами первісних однослівних ФБТ.
Серед бінарних безприйменникових конструкцій друге місце за шкалою продуктивності (17%) належить моделі S+S1 (іменник у називному відмінку + іменник у формі непрямих відмінків). Часто те саме поняття у лексикографічних джерелах (особливо початку ХХ ст.) позначається паралельним утворенням за моделлю S+S1 і за моделлю S+А, наприклад: стаття видатку, видаткова (Г., 118), калькуляція купівлі, купівна (ЕТ, 25), книга прибутків, прибуткова (ЕТ, 27), допомога грішми, грошова допомога (Рах., 23), книга довгів, довгова (ЕТ, 27).
Окрему семантичну групу моделі S+S1 становлять ФБТ з абстрактним віддієслівним іменем у синтаксичному центрі. Такі терміноодиниці найчастіше фіксуються лексикографічними джерелами. У даних терміносполученнях най¬чіт¬кіше виражено об’єктні відношення, тут віддієслівні іменники виступають як омоніми до термінів, які позначають процес.
Висока активність віддієслівних іменників у бінарній структурі фінансово-бухгалтерських термінів пояснюється специфікою самої фінансової термінології, очевидно зумовленої, передусім, необхідністю деталізації термінологічної номіна¬ції різних видів фінансових операцій і фінансових реалій: покриття витрат (П., 62), реалізація акцій (ЕТ, 66), падіння курсу (СЕЛ, 93), мобільність балансу (Г., 70).
1.2. У системі фінансово-бухгалтерської термінології протягом ХХ ст. ре¬єст¬ри галузевих словників стабільно фіксують, крім бінарних, також трикомпо¬нентні безприйменникові конструкції. У лексико¬гра¬фіч¬них джерелах 60-90 рр. їх продуктивність зростає, а лексико-граматична структура представлена чотирма основними моделями: S+A+S1, A+S+S, S+S1+S2, A+S+S.
Найпродуктивнішою серед трикомпонентних ФБТ є модель S+A+S1 (імен-ник+прикметник+іменник), репрезен¬то¬ва¬на 330 терміноло¬гічними одини¬ця¬ми. У синтаксичній структурі цієї моделі семантична бінарна домінанта (A+S) пере¬важно стоїть у формі родового відмінка: подача гербової оплати (БД, 48), учинення фінансової підтримки (Г., 78), масштаб металевих (металічних) грошей (СЕЛ, 137), пересування ломбардних кредитів (НТ, 333). Модель S+A+S1 протягом століття не зменшує своєї термінотворчої активності: її продуктивність зростає з 70% до 76% від загальної кількості трикомпонентних ФБТ ХХ ст.
Трикомпонентна модель A+S+S (прикметник+іменник+іменник) є резуль¬та¬том атрибутивного поширення синтаксичного домінантного компонента суб¬стан¬тивної бінарної структури S+S, напр.: карткова система рахів¬ництва (Г., 62). Трикомпонентна субстантивна модель S+S1+S2, очевидно, є результатом син¬так¬сичного розширення домінант¬ного компонента субстантивною конструкцією у функції атрибута, напр.: тарифи оплати праці (СЕЛ, 300), облік використо¬ву¬вання кредитів (Г., 127).
Деякі трикомпонентні ФБТ репрезентують комплекс ознак, які харак¬те¬ризують базове термінологічне поняття. Саме цим, можливо, пояснюється форму¬вання моделі A+A+S, напр.: безіменне акційне товариство (П., 4).
1.3. Найпродуктивнішою серед чотирикомпонентних безприймен¬нико¬вих іменних конструкцій є модель S+A+S+A (іменник+прик¬метник+імен¬ник+прик¬мет¬ник). Три модифікації даної моделі (S+A+S+A, A+S+A+S, S+A+A+S) зумов¬лені різними принципами подачі в реєстрі словників атрибутивних ком¬понентів, що у кінці ХХ ст. зафіксовані переважно в препозиції до субстантивних компо¬нентів, напр.: премі¬аль¬на система заробітньої платні (ЕТ, 50), безпро¬цент¬ний випуск державної позики (НТ, 85), середня швидкість банкнотного обігу (НТ, 457).
1.4. Малопродуктивні типи безприйменникових іменних кон¬ст¬рук¬цій пред¬став¬ле¬ні двома моделями чотирикомпонентних термінів (S+S+A+S; S+A+A+S) і чотирма моделями полікомпонентних термінів (S+A+S+A+A; S+S+A+A+S; S+Дієпр.+A+A+S; S+S+A+S+A+S).
У дисертації аналізуються також непродуктивні моделі безприйменникових іменних конструкцій, які спорадично фіксуються лише у реєстрах словників початку і середини XX ст. Серед таких безприйменниково-іменних конструкцій виділяється 12 моделей, репре-зен¬тованих переважно полікомпонентними струк¬ту¬рами. Тут поширення структури терміносполучень пов’язане з урізнома¬ніт¬нен¬ням семантико-морфологічних моделей, з одного боку, і зменшенням частотності функціонування, з другого.
2. Структура іменних аналітичних ФБТ часто ускладнюється приймен¬ни¬ка¬ми. У корпусі прийменниково-іменних конструк¬цій виділяється понад 30 моде¬лей. Продуктивними серед них є S+P+S, S+P+A+S та S+P+S+A+S, які акумулюють в собі понад 250 фінансово-бухгалтерських ТС, напр.: плата від роботи (БД, 59), банк для зовнішньої торгівлі (СЕЛ, 29; НТ, 45), позика (позичка) на виплату заробітної плати (НТ, 483). Як і в безприйменниково-іменних конструкціях, малопродуктивними тут здебільшого виступають полікомпонентні ФБТ (5 і більше компонентів). У структурі термінологічних конструкцій такого типу прийменник виконує функцію синтаксичного дериватива, що сприяє процесам номінації у термінотворенні і розширює типологічну парадигму ФБТ.
Серед непродуктивних прийменниково-іменних конструкцій лексикогра¬фіч¬ні джерела періоду 20-30-і рр. ХХ ст. фіксують двокомпонентні утворення за моделлю P+S, що наближаються до специфічних, т. зв. “термінологічних фра¬зео¬ло¬гізмів”, напр.: у борг (Г., 51), до сплати (ЕТ, 50), поза балансом (ЕТ, 3), без зарахування (ЕТ, 21).
3. Окрему групу серед іменних структур становлять моделі ФБТ, ускладнені сполучниками. У лексикографічних джерелах ХХ ст. фіксується 53 термінооди¬ни¬ці такого типу, яким властива різна продуктивність. Це здебільшого група термінів-описів. Кожен з них, крім сурядного синтаксичного зв’язку між сло¬ва¬ми, поєднує в собі один з підрядних зв’язків – іменникове керування або узгодження, що репрезентовані першою і другою бінарними мікроструктурами в складі аналітичного терміна-опису. Продуктивними тут виступають лише три¬ком¬понентні ФБТ, утворені за моделлю S+S+Спол.+S (імен¬ник+імен-ник+спо¬луч¬ник+іменник), напр.: книга трасантів та індосантів (ЕТ, 27), обіг чеків і векселів (СЕЛ, 175), збалансування доходів і видатків (НТ, 488). Повнозначні слова в складі таких ФБТ переважно виступають у лексичній системі української мови як окремі спеціальні фінансові терміни.
Малопродуктивними в українських лексикографічних джерелах ХХ ст. є сполучниково-іменні конструкції, утворені за такими полікомпонентними (5 і більше компонентів) моделями, як: S+A+S+Спол.+S, S+S+S+Спол.+S та S+A+A+Спол.+A+S.
4. Прийменниково-сполучникові іменні термінологічні конструкції у галузевій українській лексикографії ХХ ст. є переважно малопродук¬тивними (напр.: податок з добутку та майна [ЕТ, 37]) та непродуктивними (напр.: рахунок прибутків од перевозок господарчого вантажу для інших залізниць та органів транспорту [Рах., ]).
II. Àíàë³ç ëåêñèêîãðàô³÷íèõ äæåðåë ñâ³ä÷èòü, ùî â ëåêñè÷í³é ñèñòåì³ óêðà¿íñüêî¿ мови ХХ ст. дієслівні ФБТ за своєю термінотворчою продуктивністю значно по¬сту¬па¬ють¬ся іменним: у галузевих словниках протягом XX ст. спостерігається зменшення їх загальної кількості від 10% до 5,5%. Найуживаніші дієслівні фінансово-бухгалтерські терміни (понад 300 лексем) утворюються за п’ятьма продуктивними моделями: V+S – (дієслово+іменник), V+P+S – (дієсло¬во+прий¬менник+іменник), V+S+P+S – (дієслово+імен¬ник+прий¬менник+іменник), V+A+S – (дієслово+прик¬мет¬ник+іменник) та V+P+A+S – (дієслово+приймен¬ник+прик-мет¬ник+іменник). Першоосно¬вою таких дієслівних складених ФБТ здебільшого виступає бінарна модель V+S, напр.: реалізувати позику (НТ, 418), покрито векселем (Г., 94), фіксується по кошторису (Г., 129). Інша продуктивна трикомпонентна дієслівна модель типу V+A+S, можливо, є результатом структурного розширення домінантним дієслівним компонентом бінарної іменної моделі A+S: виплачувати+ (заробітна плата)  виплачувати заробітну плату (СЕЛ, 57).
Як свідчать матеріали лексикографічних джерел, дієслівні фінансово-бухгалтерські терміни, утворені за продуктивними моделями, становлять 83% від загальної їх кількості.
Серед дієслівних моделей малопродуктивними є такі моделі, як V+Adv, S+V, V+A, A+V, V+S+S, V+P+S+S. Непродуктивні дієслівні моделі, зафіксовані в реєстрах словників 20-30 рр. ХХ ст. переважно од¬ним-двома прикладами, іноді виступають як такі специфічні син¬так¬сич¬ні звороти, що перебувають на стадії переходу від оказіональних мовленнєвих утворень до серії узусних складених термінологічних номінацій.
У висновках узагальнюються результати проведеного комплексного дослід¬ження структурно-компонентної організації фінансово-бухгал¬терських терміно¬спо¬лучень як одного з основних видів термінологічної номінації в українській літературній мові.
Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях:
1. Слов’янський словотвір і сучасна термінологічна номіна¬ція // Су¬спільство¬знавчі науки і відродження нації. Ч. III. – Луцьк. – 1997. – С. 150-153.
2. Двохкомпонентні словосполучення як вид термінологічної номінації в українській і російській мовах // Проблеми зіставної семантики. – Київ: Київський державний лінгвістичний університет. – 1997. – С. 281-282.
3. Складні слова і терміносполучення як вид термінологічної номінації (на матеріалі фінансово-кредитних термінів української та російської мов // Українська термінологія і сучасність. – Київ. – 1997. – С. 110-113.
4. Особливості кредитно-фінансових терміносполучень в українському діло¬вому мовленні // Українська термінологія і сучасність. – Київ. – 1996. – С. 85.
5. Іншомовні елементи в терміносистемах української і російської мов // Актуальні питання сучасної філології. – Київ. – 1996. – С. 105.
6. Номинация и типология терминообразования (на материале русского и украинского языков // Степановские чтения. – Москва. – 1996. – С. 87.
7. Функціонально-комунікативна спрямованість складних терміноутворень в українській мові // Провідні лінгвістичні концепції кінця XX століття. – Львів. – 1996. – С. 264-265.

Чумак О.Г. Структурно-компонентна організація фінансово-бухгалтерських терміно-спо¬лучень в українській мові. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеці-альністю 10.02.01 – українська мова, Київський університет імені Тараса Шевченка, Київ, 1998.
У роботі досліджуються фінансово-бухгалтерські терміносполучення як один з важливих видів термінологічної номінації. Встановлюються основні типи структурно-компонентної організації українських фінансово-бухгалтерських терміносполучень, ви¬яв¬ля¬ються квалітативні й формально-граматичні параметри складених фінансово-бухгалтерських термінів у лексико-граматичній системі сучасної української літературної мови, характеризуються основні лінії розвитку української фінансово-бухгалтерської термінології XX ñò.
Ключові слова: словник, термін, однослівний термін, терміносполучення, фінан¬со-во-бухгалтерський, іменні конструкції, дієслівні конструкції, продуктивність моделі.

Чумак Е.Г. Структурно-компонентная организация финансово-бух¬гал¬терс¬ких тер¬мино-сочетаний в украинском языке. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 – украинский язык, Киевский университет имени Тараса Шевченко, 1998.
В работе исследуются финансово-бухгалтерские словосочетания как один из важных видов терминологической номинации. Устанавливаются основные типы структурно-компонентной организации украинских финансово-бух¬гал¬терс¬ких словосочетаний, обнаруживаются квалитативные и формально-грам¬ма¬тические параметры составных финансово-бухгалтерских терминов в лек¬си¬ко-грамматической системе современного украинского литературного языка, характеризуются основные линии развития украинской финансово-бухгал¬терской терминологии ХХ в.
Ключевые слова: словарь, термин, однословный термин, термино¬со¬че¬та¬ние, финан-сово-бухгалтерский, именные конструкции, глагольные конструк¬ции, продуктивность модели.

Chumak O.H. Structural and Componental Arrangement of Terminological Complexes in Sub-languages of Finance and Accountancy in Ukrainian. – The Manuscript.
The dissertation is submitted in candidacy for the scientific degree of Kandidat of Philology. The field of concentration 10.02.01 – Ukrainian Linguistics, Kyiv University named after Taras Shevchenko, Kyiv, 1998.
The research deals with terminological complexes in sub-languages of finance and accountancy as one of the important kinds of terminological nomination. The main types of structural and componental arrangement of Ukrainian terminological complexes in finance and accountancy have been established. There have been defined the qualitative and formal grammar parameters of compound terminological units of finance and accountancy in lexical and grammar systems of modern literary Ukrainian. The major lines of the XX century terminological development in finance and accountancy in Ukrainian are characterised.
The key words of the research are: Vocabulary, Term, One-Word Term, Terminological Complex, Finance and Accountancy, Substantive Constructions, Verb-Group Constructions, Productiveness of a Model.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020