.

Структурно-функціональні зміни печінки і мінеральної щільності кісткової тканини та їх корекція у хворих на виразкову хворобу (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2732
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЛИХАЦЬКА Галина Василівна

УДК 616.36-008.6-02:616.342-002.44( – 085.243

Структурно-функціональні зміни печінки і мінеральної щільності кісткової
тканини та їх корекція у хворих на виразкову хворобу

14.01.36 – гастроентерологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Івано-Франківськ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Тернопільському державному медичному
університеті

імені І.Я. Горбачевського МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки

України, професор ШВЕД Микола
Іванович,

Тернопільський державний медичний
університет

імені І.Я. Горбачевського МОЗ
України, кафедра внутрішньої

медицини з курсом клінічної
імунології та алергології,

завідувач кафедри

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, заслужений лікар України,
професор

ВОЛОШИН Олександр Іванович,
Буковинський державний

медичний університет МОЗ України,
кафедра пропедевтики

внутрішніх хвороб, завідувач
кафедри

доктор медичних наук, професор

ВДОВИЧЕНКО Валерій Іванович,
Львівський

національний медичний університет

ім. Данила Галицького МОЗ України,
кафедра терапії № 1 факультету

післядипломної освіти, завідувач
кафедри

Провідна установа: Інститут терапії імені Л.Т. Малої АМН України,

відділ гастроентерології (м. Харків)

Захист відбудеться “ 6 ” жовтня 2006 року о 1100 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 20.601.01 у Івано-Франківському
державному медичному університеті МОЗ України (76018, м.
Івано-Франківськ, вул. Галицька, 2).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Івано-Франківського
державного медичного університету МОЗ України за адресою: 76018, м.
Івано-Франківськ, вул. Галицька, 7.

Автореферат розісланий “ 05 ” вересня 2006 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор
О.І. Дєльцова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У загальній структурі захворювань органів травлення
провідне місце займає патологія шлунка і дванадцятипалої кишки. Близько
70,0 % від загальної чисельності хвороб органів травлення припадає на
виразкову хворобу, гастрити та дуоденіти (Ю.О. Філіппов, І.Ю. Скирда,
2005). За даними Є.М. Нейка і А.Д. Захараша (2000), у певних регіонах
України, особливо забруднених після аварії на ЧАЕС, спостерігається
зростання захворюваності на виразкову хворобу. Пептична виразка
дванадцятипалої кишки посідає друге місце (18,5 %) після
хронічного гастриту (24,4 %), хворіють нею переважно люди молодого
працездатного віку (О.Я. Бабак, 2003; В.Г. Передерій, 2003; Н.В.
Харченко, 2003).

В останні десятиліття все більше дослідників звертають увагу на часте
поєднання різних захворювань шлунково-кишкового тракту (О.І. Волошин і
співавт., 2003; А.А. Опарін, 2004; Ю.М. Степанов, А.В. 2005). На
сьогоднішній день патогенез кожного окремо з цих захворювань вивчений
всебічно, однак, не досліджена взаємозалежність основних патогенетичних
факторів у розвитку та прогресуванні вказаних патологій. Спільними
механізмами пошкодження і деструкції клітинних мембран слизової оболонки
гастродуоденальної зони з розвитком ульцерогенезу та
структурно-функціональних змін гепатоцитів є неконтрольована активація
вільнорадикального окиснення ліпідів (ВРОЛ) та порушення імунної
реактивності з розвитком вторинного імунодефіцитного стану (Т.Д.
Звягінцева, 2002; М.Г. Гончар, В.Є. Нейко, 2003; О.Я. Бабак, 2005).
Патологія шлунково-кишкового тракту, у т.ч. дванадцятипалої кишки і
печінки, може бути причиною розвитку інших патологічних станів, що
взаємообтяжує перебіг основного захворювання і утруднює вибір адекватної
програми лікування. Одним із таких патологічних станів є розвиток
остеопорозу (ОП), який, згідно даних ВООЗ, є основною причиною
інвалідності та смертності від переломів кісток (Н.А. Корж, В.В.
Поворознюк, 2002; І.П. Королюк, А.Г. Шехтман, 2005).

На сьогоднішній день детально розроблено і впроваджено в клінічну
практику ефективні стандарти лікування як виразкової хвороби (Маастрихт
– 2,2000; 3,2005), так і захворювань печінки (О.Я. Бабак, 2003, 2005;
Ю.М. Степанов і співавт., 2005). Однак велика кількість медикаментозних
засобів, які рекомендуються для корекції даних захворювань, уже самі по
собі можуть викликати побічні ефекти і погіршувати перебіг основного
захворювання. Не дивлячись на постійне оновлення переліку лікарських
середників, сучасна фармакотерапія все ще немає препаратів, здатних
ефективно виліковувати всіх хворих на виразкову хворобу (ВХ) і
попереджати розвиток її рецидивів (В.Є. Нейко, 1998; Г.Д. Фадєєнко,
2002; В.І. Вдовиченко і співавт., 2004; О.Я. Бабак, 2005; S. Marchi,
2000; A.T. Lassen, 2001). Тому пошук безпечних і ефективних засобів
лікування даної мікст-патології є актуальним і перспективним.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є
складовою частиною планової науково-дослідницької роботи Тернопільського
державного медичного університету імені І.Я. Горбачевського
“Клініко-патогенетичні та морфо-функціональні особливості ІХС при
супутньому хронічному бронхіті, цукровому діабеті, виразковій хворобі та
їх диференційована терапія” (№ державної реєстрації 0103U001017),
співвиконавцем якої є дисертант.

Мета дослідження. Підвищити ефективність лікування хворих на ВХ в
поєднанні зі структурно-функціональними змінами печінки шляхом
диференційованого застосування селенвмісного препарату триовіту,
антиоксидантного і дезінтоксикаційного засобу глутаргіну та
остеотропного препарату кальцеміну для корекції порушень перекисного
окиснення ліпідів (ПОЛ), імунної реактивності організму та мінеральної
щільності кісткової тканини.

Задачі дослідження:

Вивчити особливості клінічного перебігу ВХ у хворих із функціональними
змінами печінки залежно від стану імунної реактивності, змін ПОЛ та
антиоксидантної системи захисту (АОСЗ).

Дослідити динаміку клінічного перебігу, імунного статусу, активності ПОЛ
та АОСЗ у хворих на ВХ в поєднанні зі структурно-функціональними змінами
печінки під впливом комплексної терапії з включенням селенвмісного
препарату триовіту.

Вивчити динаміку клінічного перебігу, імунного статусу, активності ПОЛ
та АОСЗ у хворих на ВХ під впливом комплексної терапії з включенням
глутаргіну.

Вивчити зміни мінеральної щільності кісткової тканини та їх динаміку під
впливом комплексного лікування з включенням остеотропного препарату
кальцеміну.

Розробити комплексну програму діагностики та диференційованого
лікування хворих на ВХ в поєднанні зі змінами функціонального стану
печінки.

Об’єкт дослідження: хворі на ВХ в поєднанні зі
структурно-функціональними змінами печінки.

Предмет дослідження: динаміка імунної реактивності, ПОЛ та АОСЗ, зміни
ендогенної інтоксикації (ЕІ) та мінеральної щільності кісткової тканини
(МЩКТ) у хворих на ВХ зі структурно-функціональними змінами печінки під
впливом лікування селенвмісним препаратом триовітом та детоксикаційним
засобом глутаргіном.

Методи дослідження: загальноклінічні та біохімічні обстеження
доповнювали вивченням показників ПОЛ та АОСЗ, ЕІ; імунної реактивності
організму – показників клітинного та гуморального імунітету;
інструментальними дослідженнями: денситометрія поперекового відділу
хребта, ультразвукове дослідження (УЗД) органів черевної порожнини,
езофагогастродуоденофіброскопія (ЕГДФС) з цитологічним та гістологічним
дослідженням, полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) на виявлення ДНК
Helicobacter pylori (Нр); внутрішньошлункова рН-метрія; статистичну
обробку отриманих результатів проведено за допомогою комп’ютерних
програм “Statistica V.5” та “Excel”.

Наукова новизна роботи. Уперше вивчено взаємозв’язок між
ульцерогенезом, порушеннями ПОЛ, АОСЗ, імунної реактивності у хворих на
ВХ в поєднанні зі структурно-функціональними змінами печінки та
кісткової системи. Отримано комплексні дані про зміни функціонального
стану печінки, імунної реактивності, ПОЛ та АОСЗ, МЩКТ у хворих на ВХ,
що проявляються синдромами цитолізу, холестазу, інтоксикації, вторинним
імунодефіцитом, активацією ВРОЛ і зниженням функціонального стану АОСЗ
та втратою МЩКТ.

Уперше встановлено, що частота остеопатій у хворих на ВХ з ураженням
печінки становить 68,0 %: із них у 51,4 % діагностується остеопенія, у
9,7 % – остеопороз і в 6,9 % – остеосклероз. Доведено, що частота
розвитку і вираженість остеопенії корелює зі змінами показників ЕІ,
активністю ВРОЛ та вираженністю імунодефіциту (r=0,347 – 0,559).

Обгрунтовано патогенетичну необхідність включення в комплексну терапію
хворих на ВХ зі структурно-функціональними змінами печінки селенвмісного
препарату триовіту та дезінтоксикаційного гепатопротектора глутаргіну
для відновлення імунної реактивності та функціональної здатності АОСЗ
організму, що сприяє швидшому настанню та більш тривалій ремісії
хвороби, а з метою корекції остеодефіциту у хворих на ВХ з реактивним
гепатитом патогенетично доцільним є довготривале (4-6 місяців)
застосування остеотропного препарату кальцеміну.

Практичне значення одержаних результатів. Комплекс запропонованих
досліджень дозволяє визначити особливості клініко-патогенетичних
варіантів перебігу ВХ в поєднанні зі структурно-функціональними змінами
печінки та патогенетично обґрунтовує доцільність диференційованого
застосування селенвмісного препарату триовіту, дезінтоксикаційного
засобу глутаргіну та остеотропного препарату кальцеміну в комплексній
терапії та профілактиці прогресування зазначеної мікст-патології.
Диференційований вибір програм лікування хворих на ВХ з ураженням
печінки сприяє швидшому та повнішому регресу клініко-лабораторної
симптоматики, відновленню параметрів імунного статусу, ВРОЛ та МЩКТ.

Встановлено, що для своєчасної діагностики функціонального стану печінки
та ступеня остеодефіциту у хворих на ВХ необхідно визначати рівень АсАТ,
АлАТ, активність ПОЛ, стан імунної реактивності, ЕІ, а також проводити
УЗД печінки та денситометричне обстеження поперекового відділу хребта.

Основні результати дисертаційної роботи впроваджені в клінічну практику
гастроентерологічних та терапевтичних відділень Тернопільської,
Рівненської, Хмельницької обласних клінічних лікарень, міських клінічних
лікарень № 2 і № 3 м. Тернополя та використовуються в навчальному
процесі кафедр терапії Буковинського, Івано-Франківського,
Тернопільського державних медичних університетів, про що засвідчують
акти впровадження.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом особисто проведено відбір
пацієнтів, залучених у дослідження, а також розроблено методологічний
алгоритм їх обстеження, проведено науковий, статистичний аналіз та
узагальнення клінічних, лабораторних та інструментальних даних,
сформульовано висновки та практичні рекомендації, які випливають із
результатів досліджень. Здобувач забезпечив впровадження в практику
отриманих результатів дослідження та відображення їх у друкованих
працях.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
заслухано на спільному засіданні кафедр терапії медичного факультету та
факультету післядипломної освіти Тернопільського державного медичного
університету, на наукових конференціях (Вінниця, 2004, 2005), (Одеса,
2004), (Харків, 2003, 2005), на VII з’їзді Всеукраїнського лікарського
товариства (Київ, 2003), на ІІІ Українському конгресі гастроентерологів
(Дніпропетровськ, 2005).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 18 наукових праць, із них
10 (4-одноосібні) – журнальні статті в наукових фахових виданнях,
рекомендованих ВАК України, 8 тез доповідей конференцій, з’їздів,
конгресів, а також видано 2 інформаційних листи.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена українською мовою на
146 сторінках основного тексту і складається зі вступу, огляду
літератури, опису матеріалів і методів досліджень, 4 розділів
результатів власних досліджень, аналізу й узагальнення отриманих
результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних
джерел. Дисертація проілюстрована 40 таблицями та 10 рисунками. Список
використаних джерел містить 323 праці, з них 250 кирилицею та 73
латиною.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Обстежено 111 хворих на ВХ з
локалізацією виразки в дванадцятипалій кишці та 30 практично здорових
осіб. Серед обстежених пацієнтів було 85 (76,6%) чоловіків та 26 (23,4%)
жінок у віці від 18 до 72 років. Середній вік пацієнтів становив
36,02±2,3 роки, тривалість хвороби – від 2 місяців до 20 років. Залежно
від тривалості ВХ хворі були поділені на 3 групи: перебіг хвороби до 5
років був у 50 (45,1%) пацієнтів, від 5 до 10 років – у 34 (30,6%) і
понад 10 років – у 27 (24,3%) хворих. При цьому серед обстежених
переважали хворі з середньою важкістю захворювання – 65 (58,6 %)
пацієнтів.

Усім хворим при поступленні на стаціонарне лікування проводилось повне
клінічне, лабораторне та інструментальне дослідження, яке включало
ЕГДФС, визначення рівня кислотоутворення шлунка за допомогою
інтрагастральної рН-метрії, рентгенологічне обстеження органів грудної
клітки та шлунково-кишкового тракту, УЗД органів черевної порожнини,
денситометричне дослідження поперекового відділу хребта, а також
визначення рівня ферментів АлАТ, АсАТ в сироватці крові, білірубіну,
холестерину, показників ЕІ – МСМ1, МСМ2, імунного статусу, ПОЛ та АОСЗ.

Для визначення ефективності запропонованих схем терапії, їх впливу на
гелікобактерну інфекцію та організм у цілому, використовували сучасні
методики діагностики гелікобактеріозу: ЕГДФС з біопсією, уреазний тест,
цитологічне дослідження мазків-відбитків, гістологічне дослідження
біоптатів, у частини хворих (40,5 %) – полімеразну ланцюгову реакцію
(ПЛР). Дослідження проводились двічі: до і після відповідного курсу
лікування. Також до лікування визначали в крові IgG-антитіла до Нр
методом імуноферментного аналізу.

Ураження печінки діагностували на підставі клінічного перебігу,
наявності гепатомегалії за даними об’єктивного огляду та УЗД, появі і
вираженості цитолітичного і холестатичного синдромів, порушень ВРОЛ та
системи імунітету. Для оцінки цитолітичного синдрому визначали
активність амінотрансфераз у сироватці крові за методом І.С.
Балаховського (1987). Порушення пігментного обміну визначали за
кількістю загального білірубіну методом Єндрашека (1987), визначення
холестерину проводили за методом Ілька (1987). Крім загальноприйнятого
клінічного і лабораторного дослідження вивчали показники імунного
статусу, ВРОЛ та АОСЗ, ЕІ.

Імунологічне обстеження включало визначення СD3+, СD4+, СD8+, СD22+ в
цитотоксичному тесті з моноклональними антитілами фірми “Сорбент ЛТД”
(Росія). Визначення рівня імуноглобулінів сироватки крові проводили
за G. Manchini, (1965) методом радіальної імунодифузії, циркулюючих
імунних комплексів (ЦІК) – за методом селективної преципітації в
3,75 % етиленгліколі (П.В. Барановський, В.С. Данилишина, 1983).
Дослідження стану ПОЛ за вмістом МДА та ДК проводили за методом L.
Placer et al. (1969). Стан активності АОСЗ вивчали на підставі
визначення активності ферментів АОСЗ – супероксиддисмутази (СОД),
каталази, церулоплазміну, концентрації глутатіону відновленого (ГВ)
(Е.Е. Дубініна і співавт., 1983). Визначення рівня молекул середньої
маси проводили за методикою М.І. Габрієлян та співавт. (1984).

З метою кількісної оцінки МЩКТ використовували двофотонний
рентгенівський денситометр (DEXA) для осьового скелета фірми
LUNAR (США).

Усім хворим проводилось виявлення маркерів гепатитів В, С методом
імуноферментного аналізу. Позитивний аналіз був критерієм виключення
пацієнта з дослідження.

Відповідно до використаної програми лікування, усі обстежені хворі були
поділені на 4 репрезентативні групи методом випадкової вибірки. Усі 35
хворих 1-ої групи на тлі дієти № 1 отримували стандартну
антигелікобактерну терапію (Маастрихт – 2, 2000): омепразол по 20 мг 2
рази на день, амоксицилін по 1000 мг 2 рази на день та кларитроміцин по
500 мг 2 рази на день. Курс лікування становив 14 днів. Хворим 2-ої
групи (38 пацієнтів) додатково до стандартної терапії включали триовіт
по 1 капсулі 2 рази на день упродовж 14 днів. 3-тя група (38 хворих)
отримувала на тлі стандартної терапії глутаргін. Перші 5 днів по 50 мл
на 150 мл фізрозчину внутрішньовенно краплинно, потім досередини по 0,75
г на добу протягом 10 днів. 4-ту групу склали 31 хворий, які були
виділені з попередніх 3 груп, що на тлі остеотропної терапії (кальцемін
адванс по 2 табл. на добу впродовж 2 міс, потім кальцемін у добовій дозі
2 табл. протягом 4 міс) одержували: 1-ша підгрупа (n=10) ( стандартну
антигелікобактерну терапію; 2-га ( модифіковане лікування з триовітом
(n=10); 3-тя ( модифіковану терапію з глутаргіном (n=11).

Отримані цифрові дані оброблені методами варіаційної статистики та
кореляційного аналізу.

Результати досліджень та їх обговорення. Особливостями клінічної картини
хвороби в обстежених пацієнтів були більш важкий її перебіг і
нашарування синдромів ураження гепатобіліарної системи. Так, у пацієнтів
із мікст-патологією спостерігались відчуття важкості та розпирання в
правому підребер’ї (у 56,4 % випадків), нудота (у 52,3 %), сухість та
гіркота в роті (у 48,6 %). Об’єктивно визначено пальпаторно-перкуторне
збільшення печінки в 33,3 %, болючість печінки при пальпації – у 32,4
%, субіктеричність склер – у 50,5 % хворих. При УЗД печінки відмічалось
збільшення її розмірів, посилення ехоструктури. Косий вертикальний
розмір правої долі збільшувався в середньому з 14,30±0,45 до 17,10(0,22
см (рAE  & 70,05); ЦІК – на 44,5 % (р(0,05), IgM – на 23,5 % (р(0,05) та підвищення IgA на 8,5 % (р(0,05). У хворих 1-ої та 2-ої груп відзначено лише достовірне зниження ЦІК. При вивченні впливу запропонованих програм лікування на імунні порушення залежно від ступеня важкості мікст-патології встановлено, що в усіх хворих відмічалось збільшення СD3+ (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020