Міністерство освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад

“Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені
Григорія Сковороди”

Костенко Оксана Олексіївна

УДК [001+378] : 63:378.4 (091) „18/19”

Становлення і розвиток сільськогосподарської науки та освіти в
університеті Святого Володимира (1834-1917)

07.00.07 – історія науки і техніки

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Переяслав-Хмельницький – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Центрі історії аграрної науки Державної наукової
сільськогосподарської бібліотеки Української академії аграрних наук

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Капелюшний Валерій Петрович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

професор кафедри історії

для гуманітарних факультетів

Офіційні опоненти: доктор фізико-математичних наук, професор

Новиков Микола Миколайович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

професор кафедри металофізики

кандидат історичних наук

Чайка Наталія Григорівна,

Українсько-арабський інститут

міжнародних відносин МАУП,

декан факультету заочної форми навчання

Провідна установа: Інститут історії України Національної академії наук
України, відділ історії України ХІХ – поч. ХХ ст., м. Київ

Захист відбудеться “21” жовтня 2006 р. об 11 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради К 27.053.01 у ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький
державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” (08401,
м. Переяслав-Хмельницький, вул. Сухомлинського, 30)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ
“Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені
Григорія Сковороди”

(08401, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Сухомлинського, 30)

Автореферат розісланий “20” вересня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук, доцент О.Ф. Глоба

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Здобувши політичну незалежність, наше суспільство
опинилося перед необхідністю глибоких перетворень у всіх сферах
життєдіяльності. Одними з першочергових постали питання розбудови
організації вітчизняної науки й освіти відповідно до європейських
стандартів. Сьогодні при комплексному розгляді історії розвитку
галузевої науки та освіти України особливу зацікавленість викликають
трансформаційні процеси, що відбувалися в другій половині ХІХ – на
початку ХХ ст. У цей період вітчизняною аграрною наукою було накопичено
не тільки цінний досвід, а й досягнуто значних успіхів світового рівня.
Однак про більшість із них тривалий час не згадували, їх не
досліджували, а тому й недооцінювали. Створення університетів було
обумовлене господарським та культурно-політичним розвитком тогочасної
Росії. З моменту започаткування вищої освіти в університетах
впроваджувалося й вивчення аграрних дисциплін. В Україні систематична
наукова робота в галузі сільського господарства розпочинається з появою
перших університетів: Харківського (1805) і Київського (1834). Провідне
місце в розвиткові аграрних наук в Україні займав Університет святого
Володимира. Наукова спадщина вчених-аграріїв – професорів, викладачів і
вихованців Київського університету – залишила глибокий слід в історії
становлення та розвитку вітчизняної науки. З багатьох напрямів її вони
були фундаторами у світовому контексті.

У сучасних умовах є всі підстави та можливості ствердити доробок
вітчизняних учених, окремих установ та наукових шкіл. Традиції, наукові
здобутки перших галузевих наукових осередків, що створювалися при
університетах, широко використовуються сільськогосподарськими
науково-дослідними установами України і нині. Рівень наших знань з
історії становлення вітчизняної аграрної науки, на жаль, залишається
недостатнім. Узагальнюючі праці з історії перших вітчизняних аграрних
наукових центрів а також провідних напрямів, створених вітчизняними
вченими-аграріями, практично відсутні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є
складовою частиною науково-дослідної роботи Державної наукової
сільськогосподарської бібліотеки УААН “Історія започаткування,
становлення та розвитку сільськогосподарської дослідної справи в
Україні” (№ держреєстрації 0102 U 001526).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертації полягає в тому, щоб на
основі аналізу наявної спеціальної галузевої літератури, документальних
матеріалів та архівних даних, їх критичного осмислення й узагальнення
об’єктивно відтворити історично обумовлений розвиток
сільськогосподарської науки та освіти на Київщині, узагальнити й
висвітлити досвід сільськогосподарської наукової, освітньої та
просвітницької діяльності Університету святого Володимира.

Поставлена мета передбачає виконання таких завдань:

— з’ясувати стан наукового висвітлення та охарактеризувати джерельну
базу теми;

— розглянути передумови і сам процес створення сільськогосподарської
кафедри при Університеті святого Володимира;

— висвітлити роль Київського університету як вищого навчального закладу,
що займав чільне місце в розвитку вітчизняної сільськогосподарської
науки;

— визначити місце Університету святого Володимира в системі вищої
фахової освіти Наддніпрянщини;

— оцінити значення інтелектуального внеску Київського університету в
розвиток наукового забезпечення аграрного виробництва регіону;

— дослідити внесок найбільш видатних педагогів Київського університету
у становлення та розвиток вітчизняної сільськогосподарської дослідної
справи.

Об’єктом дослідження є становлення та розвиток сільськогосподарської
науки, зокрема, дослідної справи в Україні (XIX – початок XX ст.).

Предмет дослідження – становлення і діяльність кафедр та допоміжних
установ при Університеті святого Володимира з наукового забезпечення
аграрного сектора регіону.

Методологічна основа дослідження передбачає вивчення науково-освітньої
діяльності сільськогосподарської кафедри Університету св. Володимира в
розвитку та перспективі на основі єдності історичного й логічного,
загального та особливого, з урахуванням внутрішньої логіки досліджуваних
процесів, їх систематичності та неперервності, у зв’язку з розвитком
суспільства. Дисертаційне дослідження ґрунтується на методологічних
принципах історизму та об’єктивності. При виконанні поставлених завдань
використано такі методи дослідження: порівняльно-історичний, синхронний,
ретроспективний, стадіально-регіональний, інші загальнонаукові та
допоміжні методи.

Хронологічні межі дослідження – 1834-1917 рр. Нижня межа пов’язана з
передумовами та створенням у Києві в 30-х рр. ХІХ ст. Університету св.
Володимира, де було започатковано на спеціальній кафедрі викладання
предмета “сільське господарство”. Верхня межа – 1917 р. – обумовлена
зміною суспільно-політичного життя, що спричинило руйнування
загальноімперської системи сільськогосподарської освіти та науки,
викликало закриття одних та відкриття інших галузевих навчальних
закладів.

Територіально дослідження обмежувалося землями Правобережної України,
які входили до складу Київського шкільного округу (Київська, Подільська,
Волинська та Чернігівська губернії), значну частину якого займало, за
територіально-адміністративним поділом того часу, Київське
генерал-губернаторство (Київська, Волинська та Подільська губернії). За
розподілом на економічно-виробничі регіони Російської імперії ці землі
складали окремий регіон, що мав у той період назву Південно-Західний
край. За сучасним адміністративно-територіальним поділом України це
частково землі Київської, Черкаської, Вінницької, Житомирської,
Хмельницької, Рівненської та Волинської областей.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що:

вперше здійснено комплексне дослідження з розвитку сільськогосподарської
науки, підготовки наукових кадрів, фахівців сільського господарства в
межах Імператорського університету святого Володимира (1834-1917) м.
Києва;

запропоновано періодизацію становлення та розвитку сільськогосподарської
науки в Київському університеті, виявлено специфіку науково-освітньої
діяльності кафедри сільського господарства на кожному із запропонованих
етапів розвитку ВНЗ;

здійснено комплексну оцінку доробку науковців-аграріїв, що працювали на
кафедрі, а також визначено галузеву спрямованість інших університетських
кафедр та науково-допоміжних установ;

висвітлено органічний взаємозв’язок навчальної, наукової та виробничої
діяльності університетських підрозділів аграрного спрямування;

на прикладі Київського університету удосконалено обґрунтування
першочергового значення університетів, що діяли на українських землях, у
процесі становлення вітчизняної сільськогосподарської науки, дослідної
справи зокрема;

поглиблено досліджено та охарактеризовано комплекс чинників, які
зумовили становлення сільськогосподарських кафедр при університетах;

набуло подальшого розвитку розкриття маловідомих сторінок життя та
науково-освітньої діяльності вітчизняних учених-аграріїв, викладачів
Київського університету.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в такому
контексті і вказаних хронологічних межах тема не була комплексно
висвітлена в історичній літературі. Реконструйовано маловідомі, забуті
напрями діяльності Київського університету. Розглянуто роль вітчизняних
учених університету в подальшому розвитку сільськогосподарської науки,
до наукового обігу введено значну кількість досі невідомого матеріалу,
що надало можливість по-новому оцінити окремі аспекти історії Київського
університету.

Без урахування досвіду університетських кафедр як особливої форми
розвитку науково-дослідної справи, використання накопичених ними знань
та багаторічного досвіду неможливе подальше тлумачення сучасних
проблемних явищ взаємозв’язку між наукою та виробництвом, а також етапів
розвитку сільськогосподарської науки й галузі в цілому.

Теоретичні висновки, узагальнення та конкретний фактичний матеріал
дослідження можуть бути використані в нормативних курсах та спецкурсах з
історії України, фахової сільськогосподарської освіти, розвитку
вітчизняної вищої школи. Матеріали дисертації сприятимуть подальшим
науковим пошукам з проблем історії аграрної науки, а також можуть бути
використані при дослідженні життєвого шляху, наукової спадщини
вітчизняних учених-аграріїв, що працювали на Правобережжі в
досліджуваний період.

Особистий внесок здобувача. Наведені в дисертації наукові результати та
висновки отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення та висновки
дисертації доповідалися та обговорювалися на наукових конференціях,
семінарах, наукових аграрних історико-бібліографічних читаннях, а також
на засіданнях методичної комісії Центру історії аграрної науки, вченої
ради Державної наукової сільськогосподарської бібліотеки УААН та в
Центрі історії природознавства Переяслав-Хмельницького державного
педагогічного університету імені Григорія Сковороди.

З викладом змісту окремих розділів та основних наукових результатів
автор дослідження виступав на міжрегіональних науково-практичних
семінарах молодих учених у Східноукраїнському університеті імені
Володимира Даля, (м. Луганськ 2003 – 2005 рр.); на Всеукраїнській
науково-практичній Інтернет-конференції “Сучасний соціокультурний
простір – 2005” (м. Київ, вересень 2005 р.); на третій конференції
молодих учених та спеціалістів у Державній науковій
сільськогосподарській бібліотеці УААН, (м. Київ, травень 2006 р.).

Публікації. За матеріалами досліджень, представлених у дисертації,
опубліковано 9 наукових праць, серед яких 5 статей – у наукових фахових
виданнях, 4 – у збірниках матеріалів наукових конференцій та семінарів.
Усі публікації одноосібні.

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Її обсяг
становить 185 сторінок основного тексту. Праця складається зі вступу,
4-х розділів, висновків, списку використаних джерел та 4-х додатків.

Основний зміст роботи

У вступі розкрито актуальність, наукову новизну дисертаційного
дослідження; обґрунтовано мету, завдання, хронологічні межі; висвітлено
практичне значення, включено відомості про апробацію результатів
дослідження та наукові праці дисертанта.

У першому розділі “Історіографія проблеми та джерелознавчі засади”
висвітлено стан наукової розробки теми, здійснено історіографічний
аналіз праць за темою дисертації, подано характеристику джерел,
використаних у процесі дослідження; проаналізовано опубліковані праці з
проблеми розвитку аграрної науки та освіти, заснування Університету
святого Володимира, а також становлення сільськогосподарських кафедр при
університетах.

До загальних праць з історії університету, що вийшли друком у ХІХ ст.,
перш за все, належить література, написана до 50-річного ювілею закладу.
Вагоме значення для вивчення становлення та діяльності
сільськогосподарської кафедри, заснування допоміжних
навчально-практичних установ, науково-освітянської діяльності перших
викладачів кафедри при Київському університеті мали праці
М.Ф. Владимирського-Буданова та С.В. Іконникова.

Наукові розвідки І.І. Мещерського, В.В. Вешнякова та І.О. Стебута
містять історичний опис становлення аграрної освіти при університетах
різних європейських країн та Російської імперії.

З реорганізацією навчального закладу за часів радянської влади відомості
про сільськогосподарську діяльність Київського університету були не
дослідженні. Проте в аналізі загальної діяльності нових, утворених за
радянських часів кафедр, знаходимо відомості й про дослідження вчених,
що працювали на кафедрі агрономії.

Деякі аспекти розвитку сільськогосподарської науки в межах Київського
університету розкрито також у виданнях видатного українського вченого в
галузі агрохімії та фізіології рослин академіка АН УРСР і ВАСГНІЛ,
президента Української академії сільськогосподарських наук П.А. Власюка,
який відзначав високий рівень науково-освітньої діяльності перших
викладачів аграрної кафедри, вказував на велике значення для
сільськогосподарської науки і практики досліджень, що проводилися
відомими вченими університету в аграрній галузі: Г.Ф. Якубовським,
С.М. Ходецьким, С.М. Богдановим, А.В. Країнським.

Протягом 50-80 рр. ХХ ст. в окремих часописах виходять ювілейні статті
про вчених: С.М. Богданова, А.В. Країнського, В.В. Колкунова,
С.М. Ходецького. Таким чином, необхідно зауважити, що за радянський
період було обмаль наукових розвідок, присвячених діяльності окремих
учених-аграріїв, що працювали при Університеті св. Володимира. Наукових
публікацій щодо діяльності самої кафедри автором не було знайдено. Праці
дослідників радянського часу містять чимало фактичних даних, а також ряд
положень про роль відомих учених та ВНЗ загалом у розвитку вітчизняної
сільськогосподарської науки. Обмеженість у висвітленні питань за
радянських часів пояснюється, перш за все, утвердженою офіційною думкою,
що стрімкий розвиток аграрної науки розпочався тільки за часів
радянської влади, яка сприяла становленню наукових та науково-освітніх
закладів.

Серед сучасних діячів науки вперше поставив питання про роль Київського
університету у становленні агрономічної освіти та науки на Київщині
доктор сільськогосподарських наук, професор В.А. Вергунов. Під його
керівництвом тема становлення сільськогосподарської науки та освіти в
межах Київського університету частково розкривається в дослідженнях, що
проводяться в Центрі аграрної науки при Державній науковій
сільськогосподарській бібліотеці УААН. Сучасні вчені, звертаючись до
наукового спадку відомих вітчизняних аграріїв ХІХ – початку ХХ ст. або
досліджуючи певну проблему сільськогосподарської науки чи виробництва,
аналізують, а тим і підтверджують науково-освітню діяльність професорів
Київського університету з аграрних проблем, що вирішувалися для Київщини
та українських територій в цілому. Проте ювілейні видання, що вийшли
друком на честь 170-річчя із дня заснування університету, відображають
історію становлення його кафедр і відділень, науково-освітні напрями
роботи відомих учених різних галузей, але не містять жодної згадки про
діяльність кафедри сільського господарства.

Слід зазначити, що, крім вказаної науково-історичної літератури, існують
достовірні та різноманітні джерела, у яких здійснено опис
сільськогосподарської наукової, освітньої та просвітницької діяльності
Київського університету в ХІХ – на початку ХХ ст. Серед неопублікованих
праць відомості про діяльність університету містять документи багатьох
архівів, що знаходяться в м. Києві. Державний архів м. Києва (ДАК) має
фонд 16 – Київський університет святого Володимира, – який безпосередньо
утримує всю дореволюційну документацію цього навчального закладу.
Декілька фондів різних архівів містять інформацію, яка стосується
досліджень учених або відображає окремі заходи, що проводилися
університетом. Архівні матеріали фонду № 731 містять інформацію про
Київське товариство сільського господарства і сільськогосподарської
промисловості, членами якого були і професори Київського університету
святого Володимира С.М. Ходецький, С.М. Богданов та Д.І. Піхно.
Документи фондів Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім.
В.І. Вернадського (НБУВ ІР) зберігають неопубліковані матеріали різних
наукових та господарських підрозділів університету, уміщують офіційні
документи та примірники статутів, інших офіційних видань Київського
університету, відображають діяльність викладачів сільського господарства
Університету св. Володимира (наприклад, С.М. Ходецького, ф. 51).

Вивчення першоджерел з історії Імператорського університету святого
Володимира та аграрного розвитку регіону, наукових праць радянських та
сучасних вітчизняних істориків науки дають можливість стверджувати, що
науково-освітня діяльність викладачів Київського університету впливала
на розвиток аграрної сфери, становлення вітчизняної аграрної науки та
фахової освіти на Київщині. З огляду на відтворення історії аграрної
науки, дослідної справи в Україні постала необхідність ретельного
комплексного вивчення участі університетів, розташованих на українських
землях, у становленні й розвитку сільськогосподарської науки та освіти.

У другому розділі “Передумови становлення сільськогосподарської освіти
та науки на Київщині” подано аналіз розвитку сільськогосподарської
освіти в країнах Європи, розглянуто передумови заснування університету в
Києві, описано першопричини виникнення окремої сільськогосподарської
кафедри в освітньому університетському курсі саме при Університеті
святого Володимира.

У підрозділі 2.1. “Університети ХІХ ст. та поширення наукових
агрономічних знань у Європі” аналізуються два напрями становлення вищої
освіти: створення сільськогосподарських закладів при університетах та
відкриття окремих спеціальних ізольованих навчальних установ. Робиться
висновок, що першою країною, де було в освітній курс уведено вчення про
сільське господарство й створювалися спеціалізовані освітні заклади,
стала Німеччина. Першою спеціальною науково-освітньою установою була
школа, утворена “батьком агрономії” Альбрехтом Теєром. У другій половині
ХІХ ст. набув широкого розвитку теоретичний напрям сільськогосподарської
освіти, що забезпечувало викладання при університетах. При багатьох
європейських університетах створювалися окремі сільськогосподарські
кафедри.

У підрозділі 2.2. “Становлення та розвиток сільськогосподарських
науково-освітніх центрів” розкривається процес уведення
сільськогосподарської освіти в навчальний процес російських
університетів та створення перших вищих фахових закладів. Зазначається,
що на території сучасної України до 1917 року вища сільськогосподарська
освіта базувалася тільки на відповідних кафедрах Харківського,
Київського й Новоросійського (Одеса) університетів та Київського
політехнічного інституту. Відповідно до штатних розкладів назва кафедри,
обсяг і зміст сільськогосподарських предметів змінювалися, що
затверджувалося статутами російських університетів.

У підрозділі 2.3. “Заснування Імператорського університету святого
Володимира” простежуються основні події, що передували відкриттю
університету в Києві, аналізується наявність агрономічних досліджень у
закладах, що стали базою для заснування університету, визначається
сутність російської освітянської політики.

Зокрема, обґрунтовується висновок, що загальний стан освіти в
Наддніпрянській Україні визначався освітянською політикою царської
Росії, яка була спрямована, з одного боку, на використання
культурно-історичного й соціально-економічного потенціалу України, а з
іншого – на реалізацію політико-ідеологічних цілей: повну русифікацію,
ліквідацію опозиційності, виховання висококваліфікованих кадрів,
лояльних до уряду.

Визначається, що перша окрема сільськогосподарська кафедра була відкрита
при Київському університеті в 1834 р., в інших університетах
запроваджена статутом 1835 р. Три визначні фактори спричинили введення
сільськогосподарської кафедри при заснуванні університету. По-перше,
введення кафедр було зумовлене загальнодержавною політикою російського
уряду в галузі освіти у зв’язку з роботою Комісії з удосконалення
землеробства в Росії (1833). По-друге, два польські заклади, на базі
яких було створено Київський університет, – Кременецький ліцей та
Віленський університет – до закриття мали у своєму складі
сільськогосподарські відділення. При ліцеї діяла сільськогосподарська
школа, при університеті – Інститут сільського домоведення. По-третє,
вирішальне значення мав досить високий рівень наукової роботи в галузі
природознавства в цих закладах. З часом сільськогосподарські кафедри
було відкрито в інших університетах, розташованих в українських землях:
Харківському та Новоросійському.

У підрозділі 2.4. “Розвиток наук природознавчого циклу при Київському
університеті” підтверджується, що наукові розробки з геодезії, хімії,
мінералогії, зоології, ботаніки та технології сприяли розгортанню
сільськогосподарських досліджень того періоду та в подальшому обумовили
розвиток і вузькогалузеву спеціалізацію агрономічних досліджень.
Питанням наукового забезпечення аграрного виробництва завжди приділялася
належна увага в науково-дослідній роботі природознавчих кафедр
Київського університету. Сприятливі природно-географічні умови, висока
потенційна родючість земель історично зумовили агарно-господарський
характер розвитку українських земель. Учені Університету святого
Володимира навіть у період становлення закладу надавали посильну
науково-практичну допомогу з розвитку сільського господарства і
переробної промисловості. Так, при ботанічному саду університету була
влаштована приватна практична школа із садівництва. Професори й
викладачі природничих кафедр Київського університету займалися вивченням
природи й економіки України. У 1851-1864 рр. при університеті працювала
„Комісія для опису губерній Київського шкільного округу”, проводилися
спеціальні з’їзди викладачів природознавства. Сільськогосподарським
науковим пошукам сприяла науково-суспільна робота Київського товариства
дослідників природи. Завдяки цій низці факторів Київський університет
став першим університетом у Росії, де в освітньому процесі була
заснована та поступово набувала свого розвитку окрема
сільськогосподарська кафедра.

У третьому розділі “Становлення аграрної освіти в Київському
університеті” простежено зміни у викладанні сільськогосподарських
дисциплін у межах університетського курсу, відображено розвиток та
наведено періодизацію діяльності сільськогосподарської кафедри
Київського університету, проаналізовано становлення її
науково-допоміжних та практичних закладів.

У підрозділі 3.1. “Заснування кафедри сільського господарства при
Київському університеті” розглянуто діяльність ректора Університету
стосовно природничих наук та відображено перші роки викладання на
кафедрі. Вказується, що важливу роль у відкритті кафедри відіграв
М.О. Максимович, який розумів необхідність розвитку
сільськогосподарської освіти серед українського населення та мав певний
досвід у викладанні ботанічних дисциплін у Московській землеробській
школі. Вказується, що низький науково-освітній рівень викладацької
діяльності першого завідувача кафедри – Е.К. Мерця – не надав бажаного
розвитку сільськогосподарській кафедрі. Тому дванадцятирічний період з
моменту відкриття університету (1834 р.) до приходу на господарські
кафедри російських учених (1846 р.) вважається періодом становлення
сільськогосподарських дисциплін при Імператорському університеті святого
Володимира. Не дивлячись на позитивні обставини факту заснування кафедри
в Університеті св. Володимира, наявну базу для влаштування
сільськогосподарських навчально-допоміжних закладів, що були передані з
попередніх навчальних закладів, діяльність кафедри була фрагментарною і
не сприяла поширенню не тільки сільськогосподарської освіти, а й науки
серед населення регіону.

У підрозділі 3.2. “Загальні тенденції трансформації університетського
курсу “Сільське господарство” розкриваються зміни у викладанні курсу
сільського господарства при університетах.

Із затвердженням Університетського статуту 1835 р. до курсу російських
університетів було введено окремий предмет – сільське господарство, що
зумовлювало викладання лише короткого енциклопедичного курсу, який
включав відомості з різних галузей сільського господарства. Згодом
статутом 1884 р. були введені кафедри агрономічної хімії (або
агрономії). З цього часу агрономія розглядалася як самостійна наука.
Проте термін “агрономія” об’єднував відомості з усіх галузей аграрного
виробництва й, по суті, ототожнювався з терміном “сільське
господарство”.

Відмінності економічного і сільськогосподарського виробництва Росії
вимагали відповідного розширення і поглиблення спеціальних знань,
повсюдного введення фахової освіти. На початку ХХ ст. в Києві існувало
два вищих освітніх заклади: Університет святого Володимира й Київський
політехнічний інститут. Обидва заклади надавали вищу агрономічну освіту.
Передові вчені розуміли важливість сільськогосподарського курсу і
відстоювали його введення при вітчизняних університетах, що повинно було
сприяти вдосконаленню системи спеціальної агрономічної освіти, а також
підвищенню рівня вітчизняного аграрного виробництва.

У підрозділі 3.3. “Розвиток науково-освітнього процесу аграрного
спрямування при Імператорському університеті святого Володимира”
простежуються зміни у викладанні сільськогосподарських дисциплін при
Університеті святого Володимира, з’ясовується час заснування та роль
науково-допоміжних установ, аналізується діяльність професорів та
викладачів кафедри щодо її розширення.

Другий період роботи кафедри (так званий початковий) – 1846-1878 рр. –
пов’язаний з науковим доробком перших вітчизняних викладачів аграрних
наук Київського університету: Г.Ф. Якубовського та С.М. Ходецького. За
час роботи цих фахівців був облаштований агрономічний кабінет, для
проведення теоретичних занять створювалася необхідна матеріальна база,
формувалася спеціальна бібліотека.

Третій період – 1878-1885 рр. – період тимчасового призупинення наукової
роботи кафедри, пов’язаний з відсутністю в університеті фахівця з
агрономії. Завідування агрономічним кабінетом, як і викладання наук
сільськогосподарського циклу, було покладено на екстраординарного
професора кафедри зоології Н.В. Борецького.

Найбільшого значення розвиток агрономічної науки набув у четвертий
період – 1885- 1917 рр., який пов’язаний з дослідженнями професора
агрономії С.М. Богданова. Упродовж четвертого періоду на кафедрі
агрономії Київського університету, крім С.М. Богданова, працювали
професор В.В. Колкунов та доценти А.В. Країнський, І.В. Бельговський,
М.І. Васильєв, В.П. Поспєлов. У цей час здійснювалася спроба
трансформації кафедри в окреме відділення, що сприяло розширенню
наукової діяльності сільськогосподарського спрямування.

У підрозділі 3.4. “Значення діяльності сільськогосподарської кафедри
Київського університету у 1834-1917 рр.” визначається, що Київський
університет у передреволюційний період становив собою науково-освітній
центр, зокрема і в аграрній галузі.

Серед почесних членів університету були крупні землевласники, урядовці
та науковці, які сприяли розвитку як науки, так і агропромислового
виробництва того часу: Р.Е. Траутфеттер, Х.Х. Стевен, О.О. Бобринський,
К.С. Веселовський, Д.І. Менделєєв та інші. Високий рівень викладання
сільськогосподарських дисциплін сприяв тому, що багато випускників
університету продовжували навчання у вищих спеціальних закладах
Російської імперії, а в подальшому стали відомими організаторами
вітчизняної аграрної науки. Серед них необхідно назвати прізвища
видатних у сільськогосподарській галузі науковців: ботаніка, фізіолога
рослин, мікробіолога, академіка Всеукраїнської академії наук
М.Г. Холодного (1882-1953), ґрунтознавця, академіка АН УРСР
О.Н. Соколовського (1884-1959), агрохіміка та фізіолога рослин,
академіка ВАСГНІЛ Є.В. Бобка (1890-1956), ґрунтознавця професора Г.Г.
Махова (1886-1952) та багатьох інших.

R

u

*

r

®

R

?

?

?

?

?

E

I

u

r

®

o

/V0`1?2?3ae4oeccUOAeOO±??????AeO

yyyy

¤

„ ^„1/4`„

ва та біології розробляли матеріали сільськогосподарського спрямування,
незважаючи на функціонування в Києві великого навчально-наукового
закладу – Київської сільськогосподарської академії. Тому при аналізі
історії розвитку сільськогосподарської освіти та науки необхідно
визначати і враховувати внесок вітчизняних університетів, зокрема й
Університету святого Володимира, у становлення наукових напрямів
аграрної галузі.

У четвертому розділі “Розвиток сільськогосподарської науки в
Університеті святого Володимира” відображено наукові здобутки професорів
сільськогосподарської кафедри та аграрну спрямованість досліджень інших
кафедр.

У підрозділі 4.1. “Науково-освітня діяльність професора С.М. Ходецького”
подається аналіз наукового спадку одного з перших професорів кафедри
сільського господарства, який понад 27 років працював в університеті.

С.М. Ходецький опублікував близько 40 наукових праць. Учений дослідив
умови ведення господарства на Лівобережжі, у південному лісостепу, у
степу. Консультуючи землевласників, готуючи для них рекомендації і
проекти, С.М. Ходецький пропагував втілення ідеї ведення екологічно
збалансованого сільськогосподарського виробництва, що підтверджує широке
коло наукових його наукових інтересів: ботаніка, зоологія, рільництво,
тваринництво, лісознавство. Рекомендації професора щодо відбору
плідників, розвитку організмів залежно від природно-економічних умов,
впливу зовнішнього середовища (клімату, ґрунту, кормів) на формування
властивостей молодого організму, утримання свійських тварин при
утворенні нових порід тощо й сьогодні не втратили своєї актуальності.
С.М. Ходецький не був представником панівних у тодішній царській Росії
Петербурзької чи Московської сільськогосподарських шкіл, обстоював
погляди, зумовлені специфікою українського аграрного досвіду. Тому
видатний учений, праці якого в галузі тваринництва і рослинництва мали
велике практичне значення для розвитку вітчизняного сільського
господарства другої половини ХІХ ст., на жаль, не знайшов з боку
офіційних російських, а згодом і радянських істориків науки належного
вшанування.

У підрозділі 4.2. “Основні напрями наукових досліджень професора
С.М. Богданова” відображено науковий спадок професора кафедри агрономії,
життя якого було повністю пов’язане з Університетом святого Володимира.

У кінці ХІХ – на початку ХХ ст. професор Університету святого Володимира
С.М. Богданов був знаним та відомим фахівцем аграрної справи не тільки в
межах Російської імперії, а й за кордоном.

З 1885 р. по 1907 р. вчений очолював кафедру агрономії Київського
університету, де проводилися сільськогосподарські досліди з чисто
практичних питань: надавалися рекомендації про біологічні властивості
ґрунту, підвищення родючості і врожайності різних сільськогосподарських
рослин; вивчалися питання агротехніки і насінництва, а також
розроблялися конкретні заходи із покращення родючості піщаних ґрунтів.
Одночасно вирішувалися й чисто теоретичні проблеми. На підставі
численних дослідів С.М. Богданов ще в 1889 р. вперше у світі дав
класифікацію ґрунтової води, сформулював поняття “мертвого” (не
засвоюваного рослинами) запасу води в ґрунті. Його теоретичні висновки
про водні властивості ґрунту та про водний режим рослин мали виняткове
значення в розвиткові агрономічної науки та сільськогосподарської
практики. Особливу цінність вони отримали пізніше у зв’язку з широким
запровадженням на практиці зрошення ланів.

Крім різнопланових наукових досліджень, професор С.М. Богданов вів
широку громадську та педагогічну діяльність: сприяв поширенню
агрономічних знань у широких колах землевласників, багато зробив у
напрямі розширення викладання агрономії в межах університету та
становлення вузькофахових сільськогосподарських дисциплін.

Підрозділ 4.3. “Розвиток мікробіології та діяльність А.В. Країнського”
містить відомості про започаткування при Київському університеті
фактично нової для сільського господарства галузі знань.

За короткий час (з 1908 р. по 1914 р.) А.В. Країнський виконав і
надрукував ряд експериментальних досліджень над різними групами
ґрунтових мікробів. Ці дослідження привернули до нього увагу не тільки в
державі, а й за кордоном. Головними питаннями, що розробив А.
Країнський, є питання засвоєння атмосферного азоту мікроорганізмами, а
також збагачення ґрунту азотом і вивчення життєдіяльності актиноміцетів
у ґрунті. Дослідник виділив і вивчив активність азотобактера в дев’ятьох
ґрунтових різновидах України. А.В. Країнський був першим ученим, що
відкрив цілющі антибіотичні властивості грибка „Actinomyces griseus”.

У підрозділі 4.4. “Наукові дослідження, педагогічна та громадська
діяльність професора В.В. Колкунова” описано науково-освітню діяльність
ученого, який з 1910 р. по 1919 р. працював на кафедрі агрономії
університету. Його наукові пошуки сприяли розвитку селекції
посухостійких сільськогосподарських рослин та поширенню фізіологічних
досліджень. Він також вважається одним із засновників екологічних
тенденцій в анатомії рослин. В.В. Колкунов у результаті власних дослідів
на злакових культурах і цукровому буряку обґрунтував ряд заходів, що
сприяли підвищенню посухостійкості сільськогосподарських рослин.
Дослідження В.В. Колкунова показали, що більш урожайні сорти кукурудзи
відрізняються розміром клітин, однак у посушливі роки ця закономірність
виявлялася зворотною. Заслуга В. Колкунова полягає в тому, що він
установив визначену залежність розміру устячок і клітин від зовнішніх
умов.

Для розвитку викладання сільськогосподарських дисциплін при Університеті
св. Володимира в останній період його існування була вагомою робота
професора В.В. Колкунова з розширення та поглиблення фахового освітнього
процесу. Не дивлячись на закриття університетської агрономічної кафедри,
теоретичні розробки професора, спрямовані на розширення курсу агрономії,
сприяли згодом створенню та становленню вузькоспеціальних дисциплін
сільськогосподарської науки.

У підрозділі 4.5. “Сільськогосподарська спрямованість досліджень на
кафедрах університету” відповідно аналізується внесок учених Київського
університету в розвиток вузькофахових сільськогосподарських дисциплін.

Крім учених-аграріїв, питаннями наукового забезпечення
сільськогосподарського виробництва займалися вчені інших кафедр.
Професору кафедри фізичної географії П.І. Броунову належить велика
заслуга в заснуванні вітчизняної сільськогосподарської метеорології. З
1892 р. при Київському університеті проводила дослідження Придніпровська
мережа метеорологічних станцій, до роботи якої багато зусиль доклали
Й.Й. Косоногов та К.М. Жук. Велике значення для розвитку аграрної галузі
мали й наукові розробки геологів-ґрунтознавців П.А. Тутковського,
П.М. Чирвинського та В.М. Чирвинського. Багато зробив для економічного
обстеження, розробки економічних питань стосовно сільськогосподарського
виробництва Південно-Західного краю економіст-аграрник, професор
Київського університету Д.І. Піхно. За пропозицією та під методичним
керівництвом професора хімії М.А. Бунге проводився хімічний контроль
продукції цукрових заводів.

На природничому відділенні Університету святого Володимира сільське
господарство викладалося як самостійний курс упродовж усього періоду
існування закладу. Протягом цього часу відбувався процес формування
вузькогалузевих дисциплін аграрної науки. Теоретичні та практичні
розробки вчених університету були складовими комплексу передумов
формування перших наукових шкіл аграрної галузі, визначним етапом
становлення вітчизняної системи спеціальної освіти для підготовки
фахівців вищої кваліфікації.

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження було простежено основні
тенденції розвитку агрономічної освіти впродовж ХІХ – початку ХХ ст.,
яка здійснювалася при університетах Російської імперії, розташованих в
українських землях; визначено внесок науковців Університету святого
Володимира в організацію першої сільськогосподарської кафедри,
становлення аграрної науково-просвітницької діяльності в Україні та
розвиток вітчизняної і світової агрономії. У результаті проведеного
дослідження автором зроблено висновки, які виносяться на захист.

Наявні історико-наукові, зокрема історико-аграрні дослідження,
недостатньо повно відтворюють тенденції становлення та розвитку
вітчизняної сільськогосподарської науки на початковому її етапі, а саме
проблему науково-освітньої діяльності сільськогосподарського спрямування
університетів, розташованих на українських землях, протягом XIX –
початку XX ст. як особливої форми організації науки і просвітницької
діяльності. Відсутність узагальнюючого дослідження, що висвітлювало б
внесок Імператорського університету святого Володимира в аграрній
галузі, і недостатність історіографічних розвідок ставлять на перший
план джерельну базу як основу для вивчення історії становлення та
розвитку агрономічної кафедри університету. Обґрунтовується, що наявна
джерельна база в цілому є достатньою для цілісного й комплексного
дослідження поставленої наукової проблеми.

Важливий вплив на відкриття і становлення першої сільськогосподарської
кафедри при заснуванні Імператорського університету святого Володимира
мали три визначні фактори: по-перше, започаткування кафедр було
обумовлене загальнодержавною політикою російського уряду в галузі
освіти; по-друге, два польські заклади, на базі яких згодом було
створено Київський університет (Кременецький ліцей та Віленський
університет), до закриття мали у своєму складі сільськогосподарські
відділення; по-третє, вирішальне значення мав високий рівень наукової
роботи з природничих наук та створення необхідних науково-допоміжних
установ.

Вищі навчальні заклади, які створювалися в сільськогосподарських
регіонах, ставали науково-освітніми центрами, у завдання яких входило
сприяння розвитку головних регіональних виробництв, зумовлених місцевими
природно-економічними умовами. Для губерній Київського шкільного округу
головною економічною галуззю було сільське господарство та переробка
його продукції. Закономірно, що створений у землеробському регіональному
центрі – Києві – Університет святого Володимира впродовж ХІХ ст. був
науковим сільськогосподарським центром, де, крім підготовки кадрів, була
зосереджена практично вся аграрна наука регіону.

Кафедра сільського господарства існувала при університеті св. Володимира
з моменту навчально-наукової діяльності закладу – з 1834 р., що свідчить
про введення Статутом 1835 р. до освітніх програм університетів
Російської імперії сільськогосподарських дисциплін, тому науково-освітню
діяльність сільськогосподарської кафедри Університету святого Володимира
варто розглядати як приклад аналогічної роботи інших університетів, що
були розташовані на теренах України (Харківського та Одеського), а також
як характерну особливість розвитку аграрної науки й дослідної справи в
Україні до 1917 року.

Виділено чотири періоди науково-освітньої діяльності
сільськогосподарської кафедри Університету святого Володимира: І –
1834-1846 рр. – період становлення кафедри; ІІ – 1846-1878 рр. – період
розгортання роботи; ІІІ – 1878-1885 рр. – період тимчасового
призупинення наукової роботи; IV – 1885-1917 рр. – період поглиблення
наукової діяльності та спроб розширення кафедри за рахунок поглибленої
спеціалізації.

Назва кафедри, обсяг і зміст сільськогосподарських предметів змінювалися
відповідно до штатних розкладів, які затверджувалися статутами
російських університетів. У І і ІІ періоди діяльності кафедри переважно
викладався короткий енциклопедичний курс із різних галузей сільського
господарства, упродовж IV періоду викладання на кафедрі змінювалося, що
було пов’язано зі спробою введення окремої спеціалізації “Агрономія”.

Визначну роль у становленні та розвитку агрономічної науки й освіти в
межах Київського університету відіграли видатні вчені в галузі
сільського господарства: С.М. Ходецький, С.М. Богданов, А.В. Країнський
та В.В. Колкунов, кожен із них зробив значний особистий внесок у
становлення вузькофахових сільськогосподарських дисциплін.

У зв’язку з широким спектром викладання сільського господарства впродовж
І і ІІ періодів коло наукових інтересів професора С.М. Ходецького
складали ботаніка, зоологія, рільництво, тваринництво, садівництво,
лісознавство; учений опублікував близько 40 наукових праць, у яких
надано практичні рекомендації з комплексного ведення сільського
господарства на українських територіях.

Учені, які працювали на агрономічній кафедрі впродовж IV періоду,
сприяли становленню вузькогалузевих дисциплін: професор С.М. Богданов
був одним із засновників учення про фізіологію рослин та
сільськогосподарське ґрунтознавство, А.В. Країнський –
сільськогосподарської мікробіології, професор В.В. Колкунов – селекції
та посухостійкості.

Крім указаної сільськогосподарської кафедри, науковими проблемами
аграрного виробництва займалися вчені інших кафедр: професор
П.І. Броунов був засновником сільськогосподарської метеорології,
сільськогосподарське спрямування мали розробки геологів-ґрунтознавців
П.А. Тутковського, П.М. Чирвинського та В.М. Чирвинського, питання
сільськогосподарської економіки досліджував професор Д.І. Піхно,
професор М.А. Бунге керував хімічним контролем продукції переробної
промисловості регіону. Це далеко не повний перелік дослідників, котрі
займалися проблемами аграрного спрямування.

Теоретичні та практичні розробки вчених університету були складовими
комплексу передумов формування перших наукових шкіл з аграрної галузі,
визначним етапом становлення вітчизняної системи фахової освіти, а також
розвитку агарної науки та дослідної справи зокрема.

З позиції національного самовизнання в умовах незалежності України при
підготовці та виданні на державному рівні енциклопедичних довідкових
видань до них обов’язково слід включати імена професорів Університету
св. Володимира: С.М. Ходецького, С.М. Богданова, А.В. Країнського,
В.В. Колкунова, що зробили значний особистий внесок у становлення
вітчизняної сільськогосподарської дослідної справи. Для більш повного
розкриття значення науково-педагогічної спадщини в розвитку вітчизняної
освіти та науки Київському національному університету імені Тараса
Шевченка доцільно видати спеціальну монографію, яка б розкривала шляхи
становлення агрономічної освіти та науки в Університеті святого
Володимира.

Публікації за темою дисертації

Костенко О. Перші викладачі «сільського господарства» Київського
університету // Історія української науки на межі тисячоліть: Зб. наук
праць / Відп. ред. О.Я. Пилипчук. – Вип. 17. – К., 2004. – С. 91-96.

Костенко О. Науково-освітня сільськогосподарська діяльність в
Університеті св. Володимира у Києві // Історія української науки на межі
тисячоліть: Зб. наук праць / Відп. ред. О.Я. Пилипчук. – Вип. 17. – К.,
2005. – С. 96-102.

Костенко О.О. Передумови введення та розвиток сільськогосподарської
освіти при вітчизняних університетах // Історія української науки на
межі тисячоліть: Зб. наук. праць / Відп. ред. О.Я. Пилипчук. – Вип. 23.
– К., 2006. – С. 118-126.

Костенко О.О. До історії становлення вітчизняної агрономічної науки
(огляд наукового доробку вчених університету святого Володимира) //
Часопис української історії: Зб. наук. статей / Голов. ред. А.П. Коцур.
– Вип. 4. – К., 2006. – С. 20–24.

Костенко О. Джерелознавча база до висвітлення питання науково-освітньої
діяльності аграрного спрямування в Університеті св. Володимира в ХІХ –
на початку ХХ ст. // Наукові записки з української історії: Зб. наук.
статей, присвячених пам’яті Олексія Стефановича Якименка. – Вип. 18. –
Тернопіль, 2006. – С. 77-83.

Костенко О.О. Університети ХІХ ст. та поширення наукових агрономічних
знань у Європі // Другий міжрегіональний науково-практичний семінар
молодих вчених. Матеріали. 27-28 серпня 2004 р. м. Луганськ. – Луганськ,
2004. – С. 32-36.

Костенко О.О. Становлення агрономічної науки при університеті святого
Володимира // Сучасний соціокультурний простір – 2005. Матеріали
Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції 26-30 вересня
2005 року. Частина 2. – К., 2005. – С. 4-6; E-mail: HYPERLINK
mailto:[email protected] [email protected]

Костенко О.О. До історії створення першої сільськогосподарської кафедри
// Внесок Донбасу в розвиток вітчизняного промислового потенціалу /
Матеріали Міжнародної наукової конференції – Луганськ: Вид-во СНУ
ім. В. Даля, 2005. – С. 205-209.

Костенко О.О. Науково-освітня діяльність сільськогосподарської кафедри
Київського університету (1834-1919) // Історія освіти, науки і техніки в
Україні: Матеріали Третьої конф. молодих учених та спеціалістів. 26-27
трав. 2006 р. / УААН. ДНСГБ. Центр історії аграр. науки, ДВНЗ
“Переяслав-Хмельницький держ. пед. ун-т ім. Г.Сковороди. Центр історії
природознавства, АН ВШ України. – К., Переяслав-Хмельницький, 2006. – С.
19-20.

Анотації

Костенко О.О. Становлення та розвиток сільськогосподарської науки та
освіти в Імператорському університеті святого Володимира (1834-1917).
Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.07 – історія науки і техніки. – ДВНЗ
“Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені
Григорія Сковороди”. – Переяслав-Хмельницький, 2006.

У дослідженні подається аналіз створення та діяльності
сільськогосподарської кафедри при Університеті святого Володимира. Через
аналіз роботи інших кафедр з’ясовано їхню діяльність аграрного
спрямування, розглянуто проблеми становлення вузькофахових
сільськогосподарських дисциплін.

У реферованій праці визначено основні етапи становлення та розвитку
сільськогосподарської освіти при Київському університеті, з’ясовано
особливості діяльності відповідної кафедри на кожному з етапів.

У результаті науково-історичного аналізу доведено виняткове значення
університетів імперської доби у становленні сільськогосподарської науки
та освіти на теренах сучасної України, визначено внесок видатних
учених-аграріїв – професорів, викладачів та випускників Імператорського
університету святого Володимира ХІХ – початку ХХ ст. – у становлення та
розвиток агрономічної науки, дослідної справи зокрема. Проаналізовано
просвітницьку діяльність аграрного спрямування, що проводилася вченими
університету.

Ключові слова: сільськогосподарська наука, досліди, агрономічний
кабінет, агрономічна лабораторія, кафедра, відділення, Університет
святого Володимира.

Костенко О.А. Становление и развитие сельскохозяйственной науки и
образования в Императорском университете святого Владимира (1834-1917).
Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по
специальности 07.00.07 – история науки и техники. – ГВУЗ
“Переяслав-Хмельницкий государственный педагогический университет имени
Григория Сковороды”. – Переяслав-Хмельницкий, 2006.

В диссертационном исследовании изложены результаты анализа
научно-педагогической деятельности сельскохозяйственной кафедры
Императорского университета святого Владимира.

Анализируется состояние научной разработки темы. В отдельном параграфе
представлены обзор литературы и характеристика источников,
использованных в процессе исследования. Указывается, что для освещения
темы особую ценность имели работы по истории университета
дореволюционного периода М.Ф. Владимирского-Буданова и С.В. Иконникова,
а также историко-аналитические труды И.И. Мещерского, В.В. Вешнякова и
И.О. Стебута по развитию сельскохозяйственного образования. Отмечается,
что основная часть работы построена на анализе архивных данных.
Использовались фонды таких архивов: г. Киева (ГАК), Центрального
государственного исторического архива Украины (ЦГИА).

В отдельной главе рассмотрен сложный процесс становления
сельскохозяйственного образования при университетах Европы и Российской
империи. Проанализированы общественно-экономические и исторические
предпосылки открытия университета в Киеве и создания отдельной кафедры
сельского хозяйства. Установлено, что Императорский университет святого
Владимира – первый университет в России, где в научно-образовательный
процесс была включена кафедра сельского хозяйства, со временем – кафедра
агрономии.

Прослежены тенденции к изменению в преподавании сельскохозяйственных
дисциплин университетского курса. На основе анализа структурных
изменений, направлений научно-исследовательской и преподавательской
работы на сельскохозяйственной кафедре предложена периодизация её
развития. Проанализировано становление агрономических
научно-вспомогательных и практических учреждений при университете.
Обосновываются положительные характерные черты развития
сельскохозяйственной науки в университетах в ХІХ – начале ХХ ст.

Отмечается значение деятельности первого ректора – доктора ботанических
наук М.А. Максимовича – как специалиста по естественным наукам.
Сравнивается деятельность первых преподавателей, определяется их вклад в
развитие сельскохозяйственной науки и учебный процесс Киевского
университета.

Анализируются учебные программы преподавания сельского хозяйства в
течение всего изучаемого периода. Исследован вклад киевских
ученых-аграриев в становление узкоспециальных дисциплин, формирование их
теоретических основ. В соответствии с обобщением сельскохозяйственной
научно-образовательной деятельности Императорского университета святого
Владимира делается вывод о первостепенном значении университетов,
расположенных на территории современной Украины, в становлении
отечественной сельскохозяйственной науки. В результате конкретных
биобиблиографических исследований обосновывается весомый вклад ученых –
профессоров и преподавателей Киевского университета – в становление
аграрной науки, отдельных ее направлений.

В данной работе выполнен анализ научного наследия С.М. Ходецкого –
одного из первых профессоров кафедры сельского хозяйства КУ, более 27
лет проработавшего в университете. Отображены результаты научной
деятельности профессора агрономии С.М. Богданова, научные открытия
которого были известны и за границей. Проанализирована ценность научных
открытий для становления новых научных направлений А.В. Краинского и
В.В. Колкунова.

Кроме того, анализируется вклад ученых других направлений: П.И Броунова,
И.И. Косоногова, К.Н. Жука, П.А. Тутковского, П.Н. Чирвинского и
В.Н. Чирвинского, Д.И. Пихно, а также Н.А. Бунге – в становление и
развитие узкоспециальных сельскохозяйственных дисциплин. Эти и другие
ученые в исследуемый период разрабатывали вопросы научного обеспечения
сельскохозяйственного производства в Киевском регионе.

Исследованы материалы, подтверждающие непосредственное участие ученых в
создании сельскохозяйственных обществ, в проведении
научно-просветительской работы аграрного направления в указанной
местности. Отмечается, что одним из важнейших направлений
просветительской работы было проведение специализированных выставок,
создание сельскохозяйственных периодических изданий, что способствовало
распространению отраслевых знаний и передового опыта.

Обосновываются выводы, что научно-образовательная работа Университета
святого Владимира, его специализированной кафедры непосредственно
способствовали дальнейшему развитию аграрной науки, становлению опытного
дела, созданию узкоспециальных предметов агрономического направления,
развитию аграрного производства в регионе.

В выводах обобщены результаты исследования.

Ключевые слова: сельскохозяйственная наука, опыты, агрономический
кабинет, агрономическая лаборатория, кафедра, отделение, Университет
святого Владимира.

Kostenko O.O. Formation and development of agricultural science and
education in St.Volodymyr Imperor’s University (1834-1917). The
manuscript.

Dissertation for PhD in. History competition by specialty 07. 00. 07. –
History of science and engineering – S.H.E.S.”Pereyaslav-Khmelnitsky
State Pedagogical University named after Grigory Skovoroda”–
Pereyaslav-Khmelnitsky, 2006.

The research shows the analysis of formation and funetionning of the
department in St.Volodymyr University. The analysis of colldhoration of
the other departments let us expose their activities in agricultural
direction, show the problems of foundation of highly specialized
Agricultural subjects.

The word defines basic stages of foundation and development of
agricultural education in Kyiv University, elucidates the peculiarity of
the corresponding department’s funetionnig at each stage.

The result of scientific- historical and lyses proves the particular
meaning of the University of Imperial ages in the foundation of
agricultural science and education at the formation of modern Ukraine,
shows the contribution of famous agricultural scientifists-professors,
teachers and graduates from St.Volodymyr Imperor’s University in XIX –
beginning of XX century to the foundation and development of agronomical
science and experiment work in particular. The research has analyzed the
educative activity of agricultural direction maintained by the
scientists and scientific – practical institutions of the University.

Key words: agricultural science, experiments, agronomical study,
agronomical laboratory, chair, department, St.Volodymyr’s University.

История Императорского университета Св. Владимира / Сост. проф.
М.Ф. Владимирский-Буданов. – Т.1: Университет Св. Владимира в
царствование императора Николая Павловича – К., 1884. – 674, 41 с.;
Биографический словарь профессоров и преподавателей Императорского
университета св. Владимира / Сост. под ред. проф. В.С. Иконникова. – К,
1884. – 36, 816 с.

Владимирский-Буданов М.Ф. Пятидесятилетие университета Св. Владимира //
Университетские известия. – 1884. – № 8. – С. 1-60.

Историко-статистические записки об ученых и учебно-вспомогательных
учреждениях Императорского университета св. Владимира (1834-1884) / Под
ред. В.С. Иконникова. – К., 1884. – 417, 68, 20 с.

Мещерский И.И. Высшее сельскохозяйственное образование в России и за
границей. – С-Пб., 1893. – 24, 403, 37 с.

Вешняков В. Обзор сельскохозяйственных учреждений в Англии, Франции,
Бельгии, Голландии, Германии и Италии. – С-Пб,1866 – 787 с.

Стебут И.А. Сельскохозяйственное знание и сельскохозяйственное
образование. – М., 1870. – 81 с.

Холодний М.Г. До історії мікробіології в Київському університеті //
Розвиток науки в Київському університеті за сто років. – К.: Вид-во
Київ. держ. ун-ту, 1935. – С. 93-104.; Історія Київського університету.
1834-1959. – К.: Вид-во Київського ун-ту, 1959. – 629 с.

Власюк П.А. Розвиток агрономії та ґрунтознавства в Київському
університеті // Праці КДУ (Природознавчі науки). – 1954. – С.37-57.;
Власюк П.А. Ґрунтознавство і агрохімія в Київському університеті //
Сільськогосподарська наука до 40-річчя Великого Жовтня / Українська
академія с.-г. наук; Редкол.: Власюк П.А., Василенко П.М.,
Романенко І.Н. та ін. – К.: Держ. вид — во с.-г. літ. УРСР, 1957. –
С. 34-36.

Пшеничний Н.І., Лучко О.С. Вчений-агроном (До 40-річчя з дня смерті
С.М.Богданова) // Наука і життя. – 1960. – № 3. – С. 29.;
Карышева К.А. Андрей Васильевич Краинский (130 лет со дня рождения) //
Врачебное дело. – 1958. – №7. – С. 766.; Орловський М.І., Оканенко А.С.
Видатні вчені. До сторіччя з дня народження професора В.В. Колкунова //
Вісник сільськогосподарської науки. – 1966. – №4. – С. 123-124.;
Матвієнко С.О. Український агроном і тваринник ХІХ сторіччя // Вісник
сільськогосподарської науки. – 1971. – №6. – С. 115-116.

Вергунов В. Агрономічна думка в Київському університеті:
започаткування, становлення та розвиток // Київський національний
університет у ХХІ столітті: Тези ювіл. наук.-теорет. конф., присвяч.
170-річчю Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка, 24 червня 2004 р. – К.:
ВПЦ „Київ. ун-т”, 2004. – С. 68-69.; Вергунов В. Київський національний
університет імені Тараса Шевченка – один із фундаторів вітчизняної
сільськогосподарської справи // Історія української науки на межі
тисячоліть: Зб. наук. праць / Відп. ред. О.Я. Пилипчук. – К., 2003. –
Вип.13. – С. 25-28.

Рибченко Д.В. Формування мережі та розвиток сільськогосподарських
освітніх закладів Київщини в ХІХ – на початку ХХ століття: Автореф. дис.
… канд. іст. наук: 07.00.07. – К., 2004. – 20 с.; Сіряченко С. Вклад
вчених університету св. Володимира в розвиток вітчизняної ботаніки та
фізіології рослин // Історія української науки на межі тисячоліть: Зб.
наук. праць / Відп. ред. О.Я. Пилипчук. – К., 2003. – Вип. 13. – С.
150-156.; Чайка Н. Наукова та організаційна діяльність професора
С.М. Ходецького в Київському товаристві сільського господарства та
сільськогосподарської промисловості // Історія української науки на межі
тисячоліть: Зб. наук. праць / Відп. ред. О.Я. Пилипчук. – К., 2002. –
Вип.8. – С. 232-237.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка. 1834-2004:
[Ілюстративно-інформаційне видання] / Ред. кол.: В. Литвин, Д. Табачник,
В. Кремень, В.Скопенко. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2004. –
183 с.; Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Імена
славних сучасників. (Довідково-біографічне видання) / Автори-упоряд.
О. Матвійчук, Н. Струк – К.: Вид-во ТОВ “Світ Успіху”, 2004. – 287 с.;
Київський національний університет імені Тараса Шевченка: [фотоальбом] /
Ред. кол.: В.В. Скопенко, О.В. Третяк, Л.В. Губерський  та ін. – К.:
Видавець А. Арутюнян, 2004. – 220 с.

PAGE 20

Похожие записи