.

Спеціальна силова підготовка дзюдоїстів високої кваліфікації у передзмагальному періоді: Автореф. дис… канд. наук з фіз. виховання і спорту / Ю.О. Ю

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2770
Скачать документ

НАЦIОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ УКРАЇНИ

Юхно Юрій Олександрович

УДК: 796.81.071.5

СПЕЦІАЛЬНА СИЛОВА ПІДГОТОВКА ДЗЮДОЇСТІВ ВИСОКОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ У ПЕРЕДЗМАГАЛЬНОМУ ПЕРІОДІ

24.00.01 – Олімпійський і професійний спорт

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з фізичного виховання та спорту

КИЇВ – 2000

Дисертацією є рукопис
Роботу виконано у Національному університеті фізичного виховання і спорту України, Державний комiтет України з фізичного виховання та спорту.
Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, доцент Чочарай Захарiй Юрійович, Національний університет фізичного виховання і спорту України, доцент кафедри спортивних єдиноборств.
Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Ященко Алла Григорівна, Державний науково-дослідний інститут фізичної культури і спорту, головний науковий співробітник лабораторії діагностики функціональних резервів організму;
кандидат педагогічних наук, доцент Фетісов Валентин Іванович, Національний університет фізичного виховання і спорту України, завідувач кафедри спортивних єдиноборств.
Провідна установа – Національний педагогічний університет ім. М. Драго-манова, Міністерство освіти України, м. Київ.
Захист дисертації відбудеться ’’29’’ лютого 2000 р., о 15 годині 30 хвилин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.829.01 Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, м. Київ, вул. Фізкультури,1).
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, м. Київ, вул. Фізкультури,1).
Автореферат розісланий ’’27’’ січня 2000 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
доктор педагогічних наук Смульський В.Л.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Спортивна боротьба на сучасному етапі її розвитку відрізняється високими вимогами до різних сторін підготовки спортсменів. Багато фахівців (Кузнєцов В.В. 1970; Рибалко Б.М. 1971, 1976; Туманян Г.С. 1983; Кочурко Е.І., Сьомкін О.О. 1984; Дахновський В.С., Лещенко С.С. 1989; Mark Mysuyk, Barry Davis 1994 та ін.) вважають, що фізична, психологічна і теоретична підготовка борців виявляється у їх технічних діях, від ступеня досконалості яких залежить, як остаточний підсумкок, успіх виступу спортсменів у змаганнях.
Особливе значення у різних видах боротьби фахівцями приділяється силовій підготовці спортсменів (Мартіросов Е.Г., Рибалко Б.М. 1966; Мартьянов В.А., Івлєв В.Г. 1984; Матвеєв С.Ф. 1985; Пархомович Г.П. 1993 Brian Caffary 1994). Так, за даними Медведя О.В., Кочурко Е.І. [1985] здатністьсть вибірково виявляти значні м’язові зусилля дозволяє борцям успішно виконувати комбінації, вчасно застосовувати контрприйоми, що як підсумок значно підвищує надійність реалізації технічних дій. У спортсменів за таких умов з’являється велика впевненість у своїх силах, боротьба стає більш цілеспрямованою, атакуючою і технічно різноманітною. Тому можна погодитися з думкою більшості фахівців про те, що результативність технічних дій багато в чому визначається рівнем розвитку силових якостей спортсменів. Задача розробки засобів і методів ефективного вдосконалення цих якостей є надзвичайно актуальною для сучасної боротьби. Її успішне розв’язання, на думку головних тренерів, дозволить задіяти значні резерви навчально-тренувального процесу і підняти на якісно новий рівень теорію та практику цього виду спорту. Незважаючи на очевидну актуальність сформульованої проблеми, фахівці дотепер, на жаль, ще не знайшли оптимальних способів її вирішення. Це пояснюється, мабуть, з одного боку, високим ступенем координаційної складності техніки дзюдо, не повною мірою доступної сьогодні для прямого інструментального дослідження а, з іншого боку, – відсутністю адекватної методології, яка дозволяє на об’єктивному біомеханічному підгрунті розробляти раціональні моделі силової біодинамічної структури технічних дій дзюдоїстів і цільові програми вдосконалення їх силової підготовки.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Тематика дисертаційної роботи погоджена з планом НДР НУФВСУ на 1998 – 2000 р.р. за темою: 1.6.1. ’’Керування формуванням ефективних біомеханічних систем технічних дій у спортивному тренуванні” № 0196 U 010529.
Мета роботи. Вдосконалення методики спеціальної силової підготовки дзюдоїстів високої кваліфікації у передзмагальному періоді.
Мета, яка поставлена в роботі досягалася шляхом вирішення таких задач:
1. Вивчення біомеханічних особливостей моторики дзюдоїстів та характеристик біодинамічних елементів техніки виконання прийомів у дзюдо спортсменами високої кваліфікації.
2. Розробки методики спеціальної силової підготовки дзюдоїстів високої кваліфікації з урахуванням індивідуальних особливостей моторики спортсменів у передзмагальному періоді підготовки.
3. Дослідження ефективності системи рухових завдань і засобів педагогічного контролю під час вдосконалення спеціальної силової підготовки дзюдоїстів
Наукова новизна роботи полягає у тому, що процес спеціальної силової підготовки дзюдоїстів високої кваліфікації у передзмагальному періоді, поданий як керована педагогічна система, крітеріями ефективності функціонування якої є біодинамічні характеристики моторики спортсменів і кількісні параметри техніки атакуючих рухових дій.
У даній роботі вперше схарактеризовані біодинамічні характеристики рухових дій спортсменів, які виконують найбільш результативні технічні дії у дзюдо. Отримано дані про зміни біомеханічних властивостей скелетних м’язів борців високої кваліфікації за умов спеціальної силової підготовки у передзмагальному періоді, що дозволило розробити методику та засоби вдосконалення системи спеціальної силової підготовки дзюдоїстів високої кваліфікації у передзмагальному періоді спортивного тренування.
Практична значимість проведених досліджень полягає у розробці методики вдосконалення спеціальної силової підготовки дзюдоїстів високої кваліфікації у передзмагальному періоді, підгрунтям якої є вивчення біодинамічних характеристик основних технічних дій, а також на врахуванні динаміки зміни біомеханічних властивостей скелетної мускулатури. Результати проведених досліджень можуть бути використані:
• у процесі підговки дзюдоїстів різної кваліфікації в СДЮШОР;
• у теорії та методиці викладання дзюдо у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах.
Отримані дані впроваджені у навчальний процес для студентів Національного університету фізичного виховання і спорту України, які спеціалізуються на дзюдо, у практику підготовки дзюдоїстів високої кваліфікації національної збірної України, що підтверджується актом впровадження від 8 грудня 1997 року.
Особистий внесок автора полягає в організації досліджень, проведенні експериментів, а також в аналізі та теоретичному узагальненні отриманих даних. Робота виконана самостійно. Автор зробив основний внесок при підготовці спільних публікацій.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень повідомлялися на наукових конференціях НУФВСУ; кафедрах спортивних єдиноборств і кінезіології; методичних семінарах головних тренерів Федерації дзюдо України; міжнародному науковому конгресі ’’Сучасний Олімпійський спорт”, Київ, 1997 р.; 47-ій науково-методичній конференції Українського державного університету фізичного виховання і спорту, Київ, 1997 р.
Публікації. Результати досліджень опубліковані у 16 наукових працях. Серед них – 1 практичні рекомендації, 10 статей і 5 тез.
Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, 6-ти розділів, висновків, практичних рекомендацій, списку літератури і додатків. Загальний обсяг роботи – 158 сторінок. Основний текст доповнений 15 таблицями, 26 малюнками і 4 додатками. Список літератури складається з 226 вітчизняних і закордонних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обгрунтовується актуальність досліджуваної проблеми; мета і задачі дослідження; розкривається наукова новизна, теоретична та наукова значимість роботи; вказуються основні положення винесені, на захист.
У першому розділі ’’Силові якості як складова частина спортивної майстерності’’ на підставі даних вітчизняної та закордонної літератури проводиться аналіз існуючих методів розвитку силових якостей спортсменів і дослідження шляху вдосконалення процесу спеціальної силової підготовки; характеристик технічних засобів, які застосовуються у боротьбі. Розглядаються також дані про біомеханічні властивості скелетних м’язів і місце педагогічного контролю у силовій підготовці спортсменів високої кваліфікації.
У другому розділі ’’Методи й організація дослідження” подані загальні відомості про контингент досліджуваних, використані методики та організацію досліджень.
Рішення поставлених задач здійснювалося за допомогою таих методів дослідження: аналізу літературних даних, узагальнення передового досвіду тренерів і спортсменів; педагогічних спостережень; педагогічного експерименту з використанням конкретних педагогічних і біомеханічних методів дослідження: електроміотонографії, електротензодинамографії та відеозйомки; контролю змагальної діяльності; результати досліджень оброблялися методами математичної статистики з використанням ЕОМ.
Дослідження були проведені у Національному університеті фізичного виховання і спорту України, на кафедрах спортивних єдиноборств і кінезіології. Робота велася протягом 1993р. – 1996р. і складалася з чотирьох етапів. Послідовність постановки та рішення задач диктувалася логікою дослідницького процесу й результатів, які одержувалися.
На першому етапі досліджень (листопад 1993р. – лютий 1994р.) для рішення поставлених задач використовувалися методи вивчення й узагальнення досвіду практичної роботи тренерів, аналіз спеціальної науково-методичної літератури, педагогічні спостереження змагальної діяльності дзюдоїстів високої кваліфікації. Об’єктом спостереження були змагання: чемпіонати країни, Європи та світу. Усього було проаналізовано 75 змагальних поєдинків. Дані методи були необхідні для більш детального вивчення сучасної методики тренування дзюдоїстів і пошуку шляхів інтенсифікації процесу вдосконалення технічної майстерності борців.
На другому етапі досліджень (лютий 1994р. – жовтень 1994р.) проводився попередній експеримент, у якому взяло участь 20 дзюдоїстів високої кваліфікації. Другий етап передбачав визначення ефективності загальноприйнятих методик тренування спортсменів високої кваліфікації. Разом з цим у результаті проведених досліджень були отримані кількісні характеристики основних елементів техніки дзюдо і вивчені біомеханічні властивості скелетної мускулатури дзюдоїстів високої кваліфікації.
На третьому етапі досліджень (листопад 1994р. – березень 1995р.) створювалося підгрунтя спеціалізованої методики силової підготовки дзюдоїстів.
На останньому, четвертому етапі досліджень (квітень 1995р.-лютий 1996р.) проводився порівняльний педагогічний експеримент з метою визначення ефективності запропонованої методики вдосконалення спеціальної силової підготовки дзюдоїстів високої кваліфікації. Педагогічний експеримент продовжувався протягом двох шеститижневих передзмагальних мезоциклів у підготовчому періоді річного циклу.
З метою дослідження ефективності впливу запропонованої методики випробувані обстежувалися повторно. Як критеріїв оцінки ефективності процесу спеціальної силової підготовки виступали тестові завдання.
У третьому розділі ’’Особливості спеціальної силової підготовки дзюдоїстів високої кваліфікації’’ приводяться дані про проведені педагогічні спостереження на найбільших загальнонаціональних і міжнародних змаганнях. Результати цих змагань показали, що структура технічного арсеналу сучасного дзюдо відрізняється великою розмаїтістю рухових дій різної спрямованості. Загальний обсяг змагальної техніки сьогодні складає, в середньому, біля 160 технічних дій, із них 93 – результативних у 75 проаналізованих двобоях. Найбільше ефективними в цьому разі, як правило, є: кидок підхопленням (61%), кидок підсадом, гомілкою сідаючи, (66%) та кидок через спину (52%).
Електротензодинамометричні дослідження проводилися з метою вивчення кількісних критеріїв біодинаміки виконання технічних дій дзюдоїстів. Для проведення цих досліджень використовувався автоматизований вимірювально-обчислювальний комплекс кафедри кінезіології, що включав: електротензодинамометричну платформу ПД-3А; підсилювач електричних сигналів БВП-2; універсальну плату перетворення електричних сигналів СЕТУ- 10; принтер; операційну систему MS-DOS версії старша за 3.10; спеціальне програмне забезпечення у вигляді файла KNZ2. EXE. Разом з цим реєструвалася: максимальна сила відштовхування відносно вертикальної складової реакції опори (Fzmax, Н); максимальна сила відштовхування відносно сагітальної складової реакції опори (Fxmax, Н); максимальна сила відштовхування відносно фронтальної складової реакції опори (Fymax, Н); результативна сила відштовхування (Fmax, Н); градієнт сили відштовхування (G, Н); час досягнення максимальної сили (Tmax, с).
Біодинамічний аналіз координаційної структури найбільш ефективних технічних дій дозволив виявити найважливіші силові компоненти цих прийомів, реалізація яких за умов змагань, як правило, визначає рівень результативності рішення спортсменами основних рухових задач (табл. 1).

Таблиця 1
Основні показники, які характеризують біодинамічну структуру опірних взаємодій дзюдоїстів під час виконання різних технічних дій до проведення педагогічного експерименту (n=25, x)
Біодинамічні Технічні дії, які виконувалися
показники кидок підхопленням кидок через
спину кидок підсадом
гомілкою сідаючи
Fz max, H 2613  218 3660  328 2154  208
Fx max, H 471  41 408  46 698  72
Fy max, H 452  39 380  41 452  46
F max, H 2644  220 3696  329 2188  207
GRAD, H/c 14846  1239 18121  1625 8977  870
t, c 0,176  0,017 0,202  0,013 0,24  0,019

Для вимірювання біомеханічних характеристик скелетних м’язів спортсменів у дослідженні використовувався автоматизований комп’ютерний комплекс, який складається з п’єзоелектричного інерційного акселерометра СМВ-30S, підсилювача електричних сигналів, універсальної плати перетворення електричних сигналів, комп’ютера з програмним забезпеченням таі принтера. Міотонометричні дослідження були засновані на аналізі згасаючих м’язових коливань, викликаних дозованим (каліброваним) ударом. Методика, яка застосовувалась у роботі, грунтувалася на модифікованому в 1995 році Лапутіним А.М. методі міотонометрії з використанням персонального комп’ютера, що дозволяє одержувати інформацію про стан скелетних м’язів у графічній та цифровій формі в реальному масштабі часу. Ця методика дає можливість найбільш повно проаналізувати зміни біомеханічних властивостей скелетної мускулатури під час впливу фізичних вправ, зокрема, вона дозволяє реєструвати такі параметри м’язів: амплітуда коливань у стані ізотонічної та ізометричної напруги (Aізотон і Aізомет, мм), частоту коливань м’язів (Fізотон і Fізомет, Гц), енергетику коливань м’язів у ізотонічній та ізометричній напрузі (Qізотон і Qізомет, Дж), індекс жорсткості м’язів (IF, відн. од.), індекс демпферності (IQ, відн. од.) (табл. 2).

Таблиця 2
Результати педагогічного контролю процесу спеціальної силової підготовки дзюдоїстів. Біомеханічні властивості скелетних м’язів після виконання різних технічних дій до педагогічного експерименту (IV – індекс жорсткості (відн. од.), IQ – індекс демпферності (відн. од.)), (n=25, x+)
Технічні дії, які виконувались
кидок підхопленням кидок через спину кидок підсадом
гомілкою сідаючи
Назва м’язів Біомеханічні характеристики
IV IQ IV IQ IV IQ
m. deltoideus 0,970,23 1,190,21 0,890,13 1,180,25 0,790,10 1,170,22
m. biceps brachii 1,250,26 1,360,29 1,320,24 1,410,27 1,210,19 1,420,29
m. latissimus dorsi 0,470,09 1,120,21 0,510,19 1,070,21 0,640,18 1,020,19
m. erector spinae 0,680,19 1,290,24 0,700,18 1,360,22 0,660,10 1,270,23
m. biceps femoris 0,730,15 1,260,21 0,720,29 1,180,21 0,750,12 1,230,23
m. rectus femoris 1,460,23 1,590,32 1,470,30 1,630,29 1,440,17 1,520,29

У четвертому розділі ’’Принципи побудови цільових програм’’ представлені дані про методологічне підгрунтя технології розробки програм спортивно-технічного вдосконалення для дзюдоїстів високої кваліфікації з урахуванням біодинамічних характеристик основних технічних дій та біомеханічних властивостей скелетних м’язів. Наводяться результати розробки програм технічного вдосконалення для спортсменів високої кваліфікації, які спеціалізуються на дзюдо. Ці програми узгоджені з можливостями моторики спортсменів, складені з урахуванням того, що спеціальна силова підготовка дзюдоїстів є підсистемою їх технічної підготовки. Показано, що всі технічні засоби виміру стану моторики спортсменів, які застосовувалися, повинні використовуватися разом з цим у процесі тренування також як засоби контролю рівня технічної майстерності дзюдоїстів високої кваліфікації.
Для ефективного вдосконалення силової (біодинамічної) структури технічних дій у педагогічному експерименті використовувалася методика, яка грунтувалася на приватних дидактичних принципах побудови та добору спеціальних вправ. Перший принцип полягає у необхідності відповідності біомеханічної структури спеціальних вправ такій же структурі елементів рухового апарату, які її реалізують. Це означало, що біомеханічна структура моторики дзюдоїстів була своєрідним орієнтиром для побудови рухового складу й індивідуального добору спеціальних вправ, відтворення їх характеристик у процесі тренування. Другий принцип полягає у необхідності поєднання біомеханічної структури спеціальних вправ із такою ж структурою відповідних елементів спортивної техніки. Одним із найбільш доступних варіантів використання цих принципів у наших власних дослідженнях застосовувався такий методичний підхід, який дозволяв дотримуватися умови біодинамічної подоби спеціальних вправ, яка відповідає структурі механізмів рухів досліджуваних елементів спортивної техніки.
Біомеханічні дослідження вищезгаданих зразків техніки рухів дзюдоїстів дозволили встановити найважливіші структурні закономірності кожного елемента. Біомеханічні характеристики рухового апарату спортсменів, зокрема, їхньої скелетної мускулатури дозволили отримати об’єктивну інформацію про те, які його структури реалізують ті або інші елементи досліджуваних технічних дій. Такі дані стали підгрунтям для розробки спеціальних фізичних вправ, які сприяють успіху силової підготовки дзюдоїстів високої кваліфікації.
У п’ятому розділі ’’Спеціальна силова підготовка дзюдоїстів високої кваліфікації у спортивному тренуванні’’ подані матеріали з розробки цільових програм тренування, які орієнтовані на переважаючий розвиток у спортсменів спеціальних силових якостей.
Після проведення тримісячного циклу тренувань із використанням цільових педагогічних програм випробувані піддавалися спеціальному тестуванню. Тестування містило в собі виконання атакуючих дій тривалістю 3 хвилини і реалізацією 45 технічних в середньому темпі з партнером рівної ваги. Частота серцевих скорочень до навантаження, в середньому, склав 65+5 уд/хв, а після навантаження – 170+10 уд/хв.
У результаті реєстрації підсумкових контрольних показників, яких досягли спортсменами за період педагогічного експерименту, було встановлено, що у дзюдоїстів високої кваліфікації спостерігається наявність статистично достовірних розходжень у біодинамічних характеристиках технічних дій. Так, максимальна сила опірної реакції відносно вертикальної осі під час виконання кидка підхопленням у спортсменів збільшувалася, в середньому, на 9,1% (Р0,05), максимальна сила реакції опори відносно сагітальної осі знизилася на 1,8% (Р>0,05), результативна сила збільшилася на 8,9% (Р0,05), результативнаа сила збільшувалася на 7,7% % (Р0,05). Під час виконання кидка через спину у борців були зареєстровані такі зміни: максимальна сила реакції опори відносно вертикальної осі, в середньому, збільшувалася на 5,7% (Р0,05), ця ж максимальна сила відносно сагітальної осі збільшувалася на 7% (Р0,05) (табл. 3) (мал. 1, 2, 3).

Таблиця 3
Основні показники, які характеризують біодинамічну структуру опірних взаємодій дзюдоїстів під час виконання різних технічних дій після проведення педагогічного експерименту (n=25, x  )
Біодинамічні Технічні дії, які виконувалися
показники кидок підхопленням кидок через
спину кидок підсадом
гомілкою сідаючи
Fz max, H 2852  230 3870  376 2322  298
Fx max, H 487  112 389  41 778  75
Fy max, H 444  42 407  38 448  47
F max, H 2879  232 3909  374 2357  226
GRAD, H/c 17180  1386 19747  1919 10008  1287
t, c 0,166  0,015 0,196  0,021 0,232  0,023

Технічні дії, які виконувалися
кидок підхопленням кидок через спину кидок підсадом
гомілкою сідаючи
Назва м’язів Біомеханічні характеристики
IV IQ IV IQ IV IQ
m. deltoideus 1,130,29 1,030,26 1,080,11 1,060,19 0,910,10 1,010,16
m. biceps brachii 1,420,23 1,210,23 1,490,18 1,270,28 1,340,21 1,260,25
m. latissimus dorsi 0,560,10 0,980,22 0,590,11 0,940,18 0,760,15 0,950,18
m. erector spinae 0,790,21 1,120,26 0,780,15 1,220,23 0,790,12 1,120,21
m. biceps femoris 0,820,19 1,130,23 0,870,19 1,050,24 0,870,18 1,090,23
m. rectus femoris 1,600,23 1,450,29 1,570,27 1,490,26 1,570,19 1,330,21

У шостому розділі ’’Обговорення результатів власних досліджень’’ підводиться підсумок проведеної роботи, в результаті якої була доведена актуальність підвищення ефективності спеціальної силової підготовки у передзмагальному періоді тренування дзюдоїстів. Доведено можливість використання показників, які характеризують біомеханічні властивості скелетних м’язів спортсменів як об’єктивних критеріїв оцінки якості готовності основних груп м’язів до реалізації рухових механізмів різних технічних дій у дзюдо. Подано методологію використання біомеханічних характеристик для аналізу технічних дій у дзюдо, вивчені діапазони основних біодинамічних показників основних технічних дій у спортсменів високої кваліфікації.
В ході дослідження розширені можливості використання методів електротензодинамографії та міотонометрії для оцінювання рівня технічної підготовки дзюдоїстів; отримані нові уявлення про зміни стану скелетної мускулатури під впливом спеціальних фізичних навантажень у дзюдоїстів високої кваліфікації.
Результати дослідження показали, що запропонована технологія силової підготовки досить ефективна. У процесі виконання роботи отримані нові знання в галузі теорії та методики силової підготовки дзюдоїстів у передзмагальному періоді тренування; загальної змагальної структури техніки дзюдо на сучасному етапі її розвитку; біодинамічних закономірностей техніки основних атакуючих прийомів у дзюдо; біомеханічних властивостей скелетної мускулатури дзюдоїстів високої кваліфікації.

Висновки
1. Аналіз спеціальної літератури показав, що передзмагальний період підготовки дзюдоїстів високої кваліфікації відрізняється вираженою спеціалізацією тренувального процесу, а силова підготовка спортсменів є основним компонентом цього періоду спортивної підготовки. Встановлено, що у теорії та методиці сучасного дзюдо дотепер не була сформована єдина концепція спеціальної силової підготовки висококваліфікованих спортсменів.
2. Дослідженнями доведено, що високий ступінь координаційної складності технічних дій спортсменів і кількісні показники, які її характеризують, можуть служити об’єктивними критеріями для побудови ефективної системи керування процесом спеціальної силової підготовки дзюдоїстів.
3. Педагогічні спостереження, які проведилися на найбільших національних і міжнародних змаганнях, свідчать про те, що структура технічного арсеналу сучасного дзюдо відрізняється великою розмаїтістю рухових дій. Загальний обсяг змагальної техніки складає, в середньому, біля 160 спеціалізованих рухових дій, найбільш ефективними з яких є: кидок підхопленням (20%), кидок підсадом гомілкою сідаючи (17%) і кидок через спину (16%),- від загального обсягу використаних технічних дій у змагальній діяльності.
4. Біодинамічний аналіз найбільш ефективних технічних дій (кидок підхопленням, кидок підсадом гомілкою сідаючи і кидок через спину) дозволив виявити їх найважливіші силові компоненти: максимальна сила відштовхування відносно вертикальної складової реакції опори; максимальна сила відштовхування відносно сагітальної складової реакції опори; максимальна сила відштовхування відносно фронтальної складової реакції опори; результативна сила відштовхування; градієнт сили відштовхування; час досягнення максимальної сили.
5. У результаті проведеного педагогічного експерименту з використанням запропонованих засобів і методів контролю спеціальної силової підготовки спортсменів встановлені статистично достовірні розходження біодинамічних характеристик досліджуваних технічних дій, які виконувалися дзюдоїстами високої кваліфікації. Так, максимальна сила опірної реакції відносно вертикальної осі під час виконання кидка підхопленням, у середньому, збільшувалася на 9,1% (Р0,05), максимальна сила відносно сагітальної осі знизилася на 1,8% (Р>0,05), результативна сила збільшилася на 8,9% (Р0,05), результативна сила збільшувалася на 7,7% (Р0,05). Під час виконання кидка через спину зареєстровані такі зміни: максимальна сила відносно вертикальної осі, в середньому, збільшувалася на 5,7% (Р0,05), максимальна сила відносно сагітальної осі збільшувалася на 7% (Р0,05).
6. У процесі досліджень було експериментально встановлено, що у реалізації найбільш ефективних технічних дій у висококваліфікованих дзюдоїстів беруть участь переважно такі скелетні м’язи спортсменів, як дельтоподібний м’яз, двоголовий м’яз плеча, м’яз-розгинач хребта, найширший м’яз спини, двоголовий м’яз стегна і чотириголовий м’яз стегна, що підтверджується вираженою зміною їх біомеханічних властивостей безпосередньо під впливом спеціальних фізичних вправ.
7. Дослідженнями доведено, що такі кількісні показники пружньо-в’язких властивостей м’язів, як індекс жорсткості й індекс демпферності можуть об’єктивно характеризувати їх скорочувальні можливості і використовуватися у спеціальній силовій підготовці дзюдоїстів як основні критерії оцінки її ефективності. Із зростанням рівня спеціальної силової подготовленості жорсткість досліджуваних груп м’язів у спортсменів збільшується, а їх демпферність у цьому разі зменшується, разом з цим збільшуються їх скорочувальні можливості.
8. Розроблена методика біомеханічного контролю за умов вдосконалення спеціальної силової підготовки дзюдоїстів на передзмагальному етапі, виявилася більш ефективною порівняно з загальноприйнятими методами, що підтверджується наявністю статистично достовірних розходжень у показниках, які об’єктивно характеризують скорочувальні можливості скелетної мускулатури спортсменів. Встановлено, що в результаті педагогічного експерименту скорочувальні можливості м’язів спортсменів збільшилися в середньому на 13% (Р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020