.

Соціально-психологічні детермінанти адиктивної поведінки (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 4590
Скачать документ

Інститут психології імені Г.С.Костюка АПН України

УДК 159.9.019.4:316.4.06:373.66

Савчук Олексій Вікторович

Соціально-психологічні детермінанти

адиктивної поведінки

19.00.05 – соціальна психологія; психологія соціальної роботи

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата
психологічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському національному університеті імені Тараса
Шевченка, кафедра соціальної психології.

Науковий керівник доктор психологічних наук, професор

Максимова Наталія Юріївна,

професор кафедри соціальної роботи Київського національного університету
імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти доктор психологічних наук, професор

Яковенко Сергій Іванович,

начальник кафедри практичної психології

Навчально-наукового інституту підготовки кадрів

громадської безпеки та психологічної служби

Київського національного університету внутрішніх справ

кандидат психологічних наук

Бохонкова Юлія Олександрівна,

доцент кафедри психології

Східноукраїнського національного університету імені В.Даля

Провідна установа – Харківський національний університет імені
В.Н.Каразіна, кафедра прикладної психології

Захист відбудеться “4” липня 2006 р. об 11:00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.453.01 в Інституті психології
ім.Г.С.Костюка АПН України за адресою: 01033, Київ-33, вул. Паньківська,
2.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту психології
ім.Г.С.Костюка АПН України за адресою: 01033, Київ-33, вул. Паньківська,
2.

Автореферат розісланий “__2___” червня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.О.Балл

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Процес реформування української державності потребує
нових підходів до багатьох соціальних проблем. Однією з них є поширення
наркоманії, що набуває масового характеру серед молоді. Державні заходи,
спрямовані на протидію розповсюдження нарковживання, поки що не дають
значного ефекту. Це пояснюється, на нашу думку, зокрема, тим, що
діяльність відповідних структур здійснюється без науково-психологічного
обґрунтування. Не з’ясувавши соціально-психологічні детермінанти
виникнення адиктивної поведінки, неможливо розробити ефективні програми
профілактики цього явища.

Необхідність визначення соціально-психологічних чинників адиктивної
поведінки саме у підлітків зумовлена тим, що цей вік є найбільш
сенситивним у плані виникнення різноманітних девіацій в поведінці, що
свідчить про наявність відхилень й у розвитку особистості (А.Айхорн,
Ю.О.Бохонкова, В.Т.Кондрашенко, Ю.А.Клейберг, С.І.Яковенко). Як
зазначають дослідники (В.С.Бітенський, Б.Г.Херсонський, С.В.Дворяк,
Н.Ю.Максимова та інші), захворювання підлітка на наркоманію чи
алкоголізм не є випадковим; цьому завжди передує низка життєвих
обставин, що негативним чином впливають на особистісний розвиток дитини.

Особлива увага приділяється аналізу соціальної ситуації розвитку дитини
в алкогольно узалежненій сім’ї. Дослідження Є.Водійло, Г.Р.Грибанової,
Є.М.Маслюкової, Є.Меллібруди, В.Д.Москаленко, Л.О.Рязанової, В.Штандер,
A.T.Beck, C.A.Johnson, J.A.Smith, J.Woitiz довели, що всі сім’ї, в яких
зловживають алкоголем, є дисфункційними. В сім’ї, обтяженій алкогольним
узалежненням, дитина підсвідомо випрацьовує відповідні настановлення та
форми поведінки, що допомагають їй вижити у родині, проте надалі
зумовлюють її соціальну дезадаптацію.

Виходячи з аналізу літературних джерел (О.М.Балакірева, А.А.Вдовиченко,
В.В.Гульдан, О.О.Яременко, J.G.Woititz), можна констатувати, що
особистість підлітків, які вживають наркотики чи алкоголь, значно
відрізняється від особистості соціально-адаптованих підлітків. Автори
зазначають, що існують певні риси, котрі унеможливлюють продуктивне
розв’язання життєвих проблем, а це може стати поштовхом для виникнення
психологічної готовності до вживання психотропних речовин. Проте яким
чином виникають зазначені особливості особистості, за якими параметрами
можливо визначити підлітків, схильних до алкоголізму та наркоманії,
залишається невідомим. Потребують також з’ясування ступені впливу
соціального оточення на актуалізацію психологічної готовності до
нарковживання. Таким чином, проблема детермінант адиктивної поведінки є
недостатньо розробленою, що зумовлює необхідність подальшого вивчення
закономірностей виникнення узалежнення від психотропних речовин.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Вибраний напрям дослідження є складовою тематичного плану досліджень
кафедри соціальної роботи Київського національного університету імені
Тараса Шевченка “Психологічні детермінанти життєвих цінностей
студентської молоді” (номер держреєстрації 02БФ13-02), „Дослідження
індивідуально-типологічних психофізіологічних особливостей студентів,
учнів та встановлення закономірностей і механізмів формування
психологічних детермінант життєвих цінностей” (номер держреєстрації
0102U003112).

Об’єкт дослідження: соціально-психологічні аспекти адиктивної поведінки
підлітків та молоді.

Предмет дослідження: соціально-психологічні чинники адиктивної поведінки
підлітків та молоді.

Мета дослідження: розкрити соціально-психологічні закономірності
виникнення адиктивної поведінки підлітків та молоді і розробити
концептуальні підходи до профілактичної роботи з неповнолітніми.

В основу нашого дослідження було покладене припущення про те, що однією
з провідних детермінант адиктивної поведінки є відчуття емоційного
неблагополуччя, що виникає внаслідок неможливості задоволення потреби у
самореалізації та у близьких стосунках із значущими людьми.

Завдання дослідження:

1. Провести теоретичний аналіз підходів до вивчення
соціально-психологічних аспектів адиктивної поведінки.

2. Емпірично виявити зв’язок між специфікою життєвої ситуації підлітків
„групи ризику” та їх ставленням до нарковживання.

3. З’ясувати особливості функціонування мотиваційної сфери у підлітків
та молоді, які схильні до адиктивної поведінки.

4. Обґрунтувати напрями диференціації роботи з профілактики адиктивної
поведінки підлітків і молоді.

Методологічними та теоретичними засадами нашого дослідження є принципи
детермінізму, єдності свідомості і діяльності, взаємозалежності
зовнішніх та внутрішніх чинників становлення особистості
(Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко та інші). У
відповідності з концептуальними підходами М.Й.Боришевського,
В.В.Москаленко, Т.М.Титаренко, Т.С.Яценко та інших до процесу
соціалізації особистості нами були визначені експериментальні засади
дослідження. На основі закономірностей перебігу адиктивної поведінки,
виявлених Е.Є.Бехтелем, Ю.В.Зав`яловим, Н.Ю.Максимовою, І.М.П`ятницькою,
були визначені напрями дослідження соціально-психологічних детермінант
зазначеного феномену.

Методи дослідження: у процесі дослідження було застосоване анонімне
опитування осіб віком 14-18 років, що представляли репрезентативну
вибірку усіх областей України, з метою з’ясування ставлення респондентів
до вживання психотропних речовин, а також соціальних умов їх
життєдіяльності. Вивчалися ціннісні орієнтації, особливості мотиваційної
сфери та схильність до ризику з використанням методики М.Рокіча,
мотиваційного тесту Хекхаузена, методики Цукермана; ступінь
задоволеності стосунками з оточуючими та здатність досліджуваних до
інтеграції власного життєвого досвіду вивчались відповідно з
використанням методик О.І.Купрєєвої та О.М.Назарук.

У процесі обробки експериментального матеріалу застосовувались методи
математичної статистики та комп’ютерна обробка даних у програмі SPSS.

Надійність та вірогідність одержаних результатів забезпечувалися вибором
методів, що відповідали меті і завданням дослідження; стандартизацією
модифікованих нами методик на достатньо репрезентативній вибірці;
взаємоперевіркою результатів застосованих методів, статистичною обробкою
отриманих даних.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у виявленні таких
соціально-психологічних передумов адиктивної поведінки:

Уточнено уявлення про роль ставлення підлітків та молоді до вживання
психотропних речовин у виникненні адиктивної поведінки.

Доповнено перелік рис особистості, що детермінують схильність до
адиктивної поведінки.

Визначено, що відсутність соціальної підтримки та порушення у стосунках
з оточуючими є однією з детермінант адиктивної поведінки підлітків.

З’ясовано зв’язок між особливостями розвитку мотиваційної сфери і
прагнення до зміни психічного стану штучним шляхом.

Розроблені психологічні основи диференційованої системи профілактики
наркоманії у підлітків відповідно до наявності в них особистісної
схильності до адиктивної поведінки.

Теоретичне значення дослідження полягає у поглибленні розуміння
соціально-психологічних детермінант виникнення адиктивної поведінки
підлітків та молоді, в обґрунтуванні психологічних основ системи
диференційованої профілактики, а також у створенні методики виявлення
підлітків, яким притаманна схильність до адиктивної поведінки.

Практичне значення одержаних результатів.

Визначені напрями диференційованої системи профілактики адиктивної
поведінки у підлітків та молоді. Розроблена і апробована методика
експрес-діагностики наявності особистісної схильності у підлітків до
вживання психотропних речовин.

Впровадження результатів дослідження відбувалося в середній школі № 221
Соломенського району м.Києва, у формі практичної роботи з профілактики
адиктивної поведінки учнів, у Міжвідомчому центрі соціальної та
клінічної наркології МОЗ та НАН України. Результати дисертаційного
дослідження використані у викладанні курсу лекцій “Соціальна
профілактика наркоманії та ВІЛ/СНІД” на факультеті соціології та
психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка
та у проведенні практичних занять із дисципліни „Методи роботи з групами
ризику”.

Апробація результатів дисертації: Основні результати дослідження
обговорювались на засіданнях кафедри соціальної психології Київського
національного університету імені Тараса Шевченка, конференціях студентів
та аспірантів факультету соціології та психології Київського
національного університету імені Тараса Шевченка у жовтні 2002 р, квітні
2003 р., Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми
девіантної поведінки: історія, теорія, практика” 25-27 листопада 2002 р.
у м.Києві, Шостій Міжнародній конференції молодих науковців „Проблема
особистості в науці: результати та перспективи досліджень” 25-26 вересня
2003 року, Другій міжнародній науково-практичній конференції
“Валеологія: сучасний стан, напрямки та перспективи розвитку” у
м.Харкові, 2004, Сьомій Міжнародній конференції молодих науковців
„Проблема особистості в науці: результати та перспективи досліджень”
23-24 квітня 2005 року.

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 6
друкованих праць, з них 3 публікації у фахових наукових виданнях,
рекомендованих ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу,
трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (161 найменування)
та 5 додатків. Дисертація містить 15 таблиць та 2 ілюстрації. Загальний
обсяг дисертації 192 сторінки, з яких список використаних джерел займає
17 сторінок; додатки – 19 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, сформульовано мету і
завдання дослідження, визначено об’єкт, предмет і методичний
інструментарій. Висвітлено наукову новизну та практичну значущість
одержаних результатів роботи. Подано дані про апробацію результатів
дисертаційного дослідження та впровадження їх в практику.

У першому розділі “Теоретичний аналіз соціально-психологічних
детермінант адиктивної поведінки” здійснено аналіз досліджень
вітчизняних і зарубіжних авторів з проблем наркоманії, алкоголізму та
інших різновидів узалежнення, визначено зміст основних понять,
розглянуто фактори виникнення потягу до вживання психотропних речовин у
підлітків та молоді, а також існуючі зараз програми та моделі
профілактики поширення алкоголізму й наркоманії. З’ясовано, що
психологічні умови наркотизації включають вплив зовнішніх та внутрішніх
чинників на виникнення потягу до психотропних речовин. Зіткнення людини
з обставинами, що перешкоджають реалізації в житті її базових соціальних
потреб, детермінує виникнення потягу до зміни свого психічного стану
штучним шляхом, що виступає захисною реакцією перед труднощами.

Результати вивчення соціально-психологічного аспекту проблеми виникнення
адиктивної поведінки (А.А.Гребенюк, Н.Ю.Максимова, Л.Ф.Щербина,
A.J.Sameroff, R.Jessor) свідчать, що на розповсюдження наркоманії
суттєво впливають механізми соціального контролю. Виявлено, що вживання
підлітками наркотиків має безпосередній зв’язок з відсутністю соціальної
підтримки в сім’ї.

У кожному з типів проблемних сімей існують специфічні особливості
стосунків, які будуть надавати наркоманії підлітка певний смисл. Так, у
деструктивних сім’ях наркотизація спрямована найперш на компенсацію
нестачі емоційних контактів у сім’ї. Якщо в сім’ї існує хронічний
конфлікт між батьками, то наркотики можуть слугувати засобом зняття
інтраперсонального конфлікту у підлітка. Більш того, нарковживання
підлітка, як і будь-яка інша тяжка хвороба дитини, в таких сім’ях може
відігравати компенсаторну роль, оскільки хронічний конфлікт між
подружжям через проблему нарковживання дитини відходить на другий план.
В авторитарних батьків наркоманія підлітка може розглядатися як крайня
форма протесту проти системи стосунків, яка ігнорує його дорослішання. У
сім’ях, що розпалися, нарковживання може виконувати функцію ослаблення
напруження в сімейній структурі, в який залишився підліток, звільнення
від емоційної залежності від батька, який проживає поза сім’єю.

В.М.Ялтонський, порівнюючи поведінку, спрямовану на подолання перешкод,
у здорових підлітків і підлітків, хворих на наркоманію, виявив, що у
здорових підлітків у структурі долаючої поведінки спостерігається
виражене переважання активних стратегій. Розвиток емпатії й аффіліації
як комунікативних навичок зменшує стресовий вплив і позитивно впливає на
інші складові долаючої поведінки здорових підлітків. Для них є
характерними широкі соціальні зв’язки, в їх соціально-підтримуючий
процес включені сім’я, друзі, взагалі, – значущі інші, ці підлітки
активно використовують і приймають соціальну підтримку.

У процесі переходу від адиктивної поведінки до наркоманії у підлітків
відбувається деформація стратегії пошуку соціальної підтримки.
Неможливість отримати потрібну підтримку в сім’ї та в інших близьких
значущих людей приводить підлітків з адиктивною поведінкою до
наркотизуючого середовища (Н.О.Сирота). У підлітків, про яких йдеться,
провідною поведінковою стратегією є уникання, проміжний стан займає
стратегія самостійного розв’язання проблем, найбільш слабко вираженою є
стратегія пошуку соціальної підтримки. У підлітків, хворих на
наркоманію, соціальні зв’язки розпадаються і не забезпечують задоволення
їх потреби у соціальній підтримці.

Наступним чинником, який впливає на виникнення адиктивної поведінки, є
співвідношення у людини пасивних і активних механізмів реагування на
стресову ситуацію. Останнім часом низкою досліджень доведено, що
адиктивну поведінку доцільно розглядати як псевдоадаптивний спосіб
подолання стресу. Зокрема, Е.Б.Клубова (1995), вивчаючи механізми
психологічного захисту в узалежнених від алкоголю, дійшла висновку, що у
них переважає захисний механізм “заперечення”. Було встановлено, що
заперечення хвороби несе в собі функцію захисту “Я” і є частиною
загальної структури ставлення до хвороби.

Дослідження Е.С.Романової і Л.Р.Гребеннікова (1996) підтвердили високий
рівень дисгармонійності особистості у хворих на алкогольну
узалежненість.

Аналіз наявного досвіду впровадження профілактичних програм та заходів,
спрямованих на створення системи виховання в підлітків прагнення до
здорового способу життя, доводить, що основою існуючої в Україні системи
профілактики алкоголізму і наркоманії є інформаційно-попереджувальний
метод, який здебільшого зводиться до залякування. Проте цей метод не
може бути ефективним з ряду причин. Зокрема, він не враховує того факту,
що розуміння цінності здоров’я приходить до людини в зрілому віці. Більш
того, цей метод є не лише малоефективним, а й небезпечним, оскільки
надання інформації про наркотичні речовини може викликати зацікавленість
у молодих людей та бажання випробувати на собі вплив тієї чи іншої
наркотичної речовини. Отже, головною вадою існуючої традиційної
пропаганди здорового способу життя є наївне уявлення про те, що досить
надати людям корисну інформацію, і вони одразу почнуть діяти відповідно
тому, як їм порадили. Для того, щоб сформувати у підлітків та молоді
свідому мотивацію до здорового способу життя, необхідні науково
обґрунтовані спеціально спрямовані впливи, що надані у відповідній формі
та враховують особистісні особливості цільової групи.

Здійснений нами теоретичний аналіз проблеми показав, що серед
психологічних факторів, що впливають на динаміку розповсюдження
адиктивної поведінки неповнолітніх, автори виокремлюють неадекватну
реакцію на фруструючу ситуацію, псевдоадаптивні способи подолання
стресу, високий рівень дисгармонійності особистості, гіпертрофовану
потребу у відчутті ризику. Серед соціальних факторів автори виокремлюють
відсутність соціальної підтримки, позитивно спрямованих впливів
мікросоціуму, а також неадекватний зміст та методи превентивної освіти.
Проте жодна концепція виникнення узалежнення від алкоголю та наркотиків
не є вичерпною та переконливою. Тому необхідно з’ясувати вагу кожного із
факторів у комплексному впливі чинників виникнення узалежнення
неповнолітніх від психотропних речовин та вдосконалити концептуальні
підходи до профілактичної роботи.

У другому розділі “Емпіричне дослідження соціально-психологічних
детермінант адиктивної поведінки підлітків та молоді” розкриваються
методичні засади емпіричного дослідження, описується процедура відбору
досліджуваних, хід констатуючого експерименту. Аналізуються результати
емпіричного дослідження причин вживання алкоголю та наркотиків
неповнолітніми та молоддю, особливості стосунків з оточуючими та
особистісні особливості, зокрема, функціонування мотиваційної сфери у
досліджуваних, яким притаманні прояви адиктивної поведінки, та у їх
однолітків нормативної групи.

Дослідження складалося з трьох етапів.

На першому етапі було проведено анонімне анкетне опитування учнів 9-11
класів, студентів коледжів та технікумів (віком 14-18 років). Опитування
проводилося у рамках спільного проекту Міністерства внутрішніх справ
України та Міжвідомчого центру клінічної та експериментальної наркології
Міністерства охорони здоров’я і Національної академії наук України.
Опитуванням були охоплені підлітки та молодь усіх обласних центрів
України, а також ті, що мешкають у сільській місцевості (по одній школі
та одному вищому навчальному закладу першого-другого рівня акредитації в
обласному центрі та по дві школи в селах кожної з областей України).
Загальна кількість опитуваних склала 1810 осіб.

На другому етапі дослідження вивчались: особистісні особливості
(зокрема, особливості мотиваційної сфери), ціннісні орієнтації підлітків
з адиктивною поведінкою, їхня схильність до ризику; ступінь
задоволеності стосунками з оточуючими зараз та в ретроспективному
аспекті. Для вивчення цих параметрів були застосовані методика М.Рокіча,
мотиваційний тест Х.Хекхаузена та методика ретроспективного дослідження
мотивації досягнення, що була розроблена нами на основі тесту
Х.Хекхаузена; використовувалась методика М.Цукермана (з метою виявлення
ступеня інтенсивності потреби підлітків у ризику) та малюнковий тест
“Неіснуюча тварина”. На цьому етапі у дослідженні брали участь 210 осіб,
віком 14-17 років.

Методичний інструментарій третього етапу складали проективні методи,
спрямовані на визначення ставлення підлітків до можливості регулювання
свого емоційного стану штучним шляхом, особистісних особливостей та
особливостей цілепокладання у підлітків, які схильні до вживання
психотропних речовин, а також рівень їх задоволеності своїми
міжособистісними стосунками. Ми використосували методику О.І.Купрєєвої
“Я, значущі, інші”, метод діагностики ступеня здатності людини до
інтеграції власного життєвого досвіду на основі аналізу наративів
(О.М.Назарук) та модифікований нами “Тест незакінчених речень”. У
третьому етапі дослідження взяли участь 226 осіб.

Викладемо найважливіші результати.

За демографічними ознаками, серед респондентів 41,6% належали до
чоловічої статі та 58,4% – до жіночої; 27% респондентів мешкали у
сільській місцевості (включно з 6,6% – мешканцями районних центрів) і
73% – жителі міст.

В анкеті були враховані такі соціальні чинники як матеріальний стан
сім’ї, соціальні умови життєдіяльності, особливості структури сім’ї
(наявність батьків тощо). Проте значущих відмінностей за даними
показниками між групами підлітків, які не вживають, та тими, які
вживають наркотичні речовини, не виявлено. Відмінності спостерігаються
за такими показниками: наявність батька (у групі підлітків, які вживають
наркотичні речовини, процент повних сімей становить 36%, тоді як у групі
підлітків, які не вживають наркотичні речовини, – 82%); допомога з боку
родини у важку хвилину (36% підлітків, які вживають наркотичні речовини,
вважають, що ніхто не допоможе їм у важку хвилину). До того ж, якщо 43%
підлітків нормативної групи зазначають, що у них інколи виникають
проблеми з батьками, то, на відміну від цього, 53% підлітків, що
вживають наркотичні речовини, зазначають, що у них завжди були і є
серйозні проблеми у стосунках з батьками. Результати анкетування
показали, що кожен третій підліток з адиктивною поведінкою не знаходить
контакту з батьками, батьки не розуміють його інтересів та потреб, а у
кожного п’ятого досліджуваного цієї групи стосунки з батьками носили
ворожо-конфліктний характер. Простежується достовірний зв’язок (за
критерієм хі-квадрат Пірсона на рівні p b " Ae „J `„J „J ^„AE`„J „J ^„J $зазначили, що палять коноплю, 17% час від часу вживають амфетамін, опіати, галюциногени, інгалянти тощо. Усі респонденти цієї групи є нікотинозалежними, тобто давно і систематично палять сигарети. Порівняння результатів опитування зазначених груп свідчить про наявність відмінностей за рядом показників. Так, існує статистично значущий зв’язок на рівні p 

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020