ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

СКНАР Оксана Миколаївна

УДК 159.922:316.613:316.46

Соціально-психологічна модель гендерної поведінки політичного лідера в
уявленнях студентської молоді

19.00.05 – соціальна психологія, психологія соціальної роботи

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті соціальної та політичної психології АПН
України, м.Київ.

Науковий керівник — доктор психологічних наук, професор,

член-кореспондент АПН України

Татенко Віталій Олександрович,

Інститут соціальної та політичної психології АПН України,

головний науковий співробітник

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор

Ложкін Георгій Володимирович,

Національний університет фізичного виховання і спорту України,

завідувач кафедри психології і педагогіки

кандидат психологічних наук, доцент

Корнєв Микола Никифорович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри соціальної психології

Провідна установа —

Інститут психології ім.Г.С.Костюка АПН України, лабораторія соціальної
психології, м.Київ

Захист відбудеться “15” вересня 2005 р. о 13 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради К 26.457.01 в Інституті соціальної та
політичної психології АПН України за адресою: 04070, м.Київ,
вул.Андріївська, 15.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту соціальної та
політичної психології АПН України за адресою: 04070, м.Київ,
вул.Андріївська, 15.

Автореферат розісланий “12” серпня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат психологічних наук

старший науковий співробітник І.В.Жадан

ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Суттєві суспільно-політичні трансформації, що
відбуваються в нашій країні, сприяють підвищенню уваги до проблеми
політичного лідерства. Актуальність соціально-психологічних досліджень
політичного лідерства зумовлена, з одного боку, недостатнім рівнем
розробки даної проблеми, особливо в Україні, де перші кроки в цьому
напрямку були здійснені лише на початку 90-х років, з другого боку –
високими запитами практики на розробку даної наукової тематики. Питання
про те, за якими критеріями здійснюється оцінка політичних лідерів,
цікавлять як науковців (соціальних психологів, політологів, соціологів
та інших дослідників цього феномена), так і представників прикладної
сфери (політтехнологів, іміджмейкерів тощо).

У сучасному науковому знанні загальновизнаним є факт, що належність до
певної статі є одним з найзначущих параметрів оцінки кожної людини.
Водночас лідерство як соціально-психологічний феномен у вітчизняній
науці вивчалося переважно без врахування статі, оскільки лідерська роль
апріорно вважалася за маскулінну.

Гендерні дослідження, трактування понять маскулінності і фемінінності
(Ш.Берн, Т.В.Говорун, Р.А.Джонсон, Е.Іглі, В.Ю.Каган, З.C.Карпенко,
О.Кікінежді, І.С.Кльоцина, І.С.Кон, І.В.Лебединська, Г.В.Ложкін,
Д.Маєрс, О.В.Мітіна, В.В.Москаленко, Л.Е.Орбан-Лембрик, В.Ф.Петренко,
Т.М.Титаренко, З.Фрейд, К.Хорні, К.Г.Юнг, Basow), з одного боку, і
вивчення проблем політичного лідерства (Г.А.Авцинова, О.О.Булавін,
Д.І.Видрін, О.Л.Вознесенська, Л.Я.Гозман, Г.Г.Дилігенський,
О.А.Донченко, І.В.Жадан, М.Н.Корнєв, Д.В.Ольшанський, А.Пахарєв,
О.В.Петрунько, Г.Г.Почепцов, М.М.Слюсаревський, В.О.Татенко,
Н.Г.Тригубова, П.Д.Фролов, О.Б.Шестопал та iн.) – з іншого,
здійснювалися вченими різної спеціалізації і майже не перетиналися.

Таким чином, один з важливих критеріїв оцінки політичних лідерів –
гендерний критерій – донедавна в наукових дослідженнях належним чином не
враховувався. Результати ж такого дослідження мають як наукову цінність
(оцінка та прогнозування гендерної поведінки політичних лідерів; аналіз
уподобань виборців та прогнозування електоральних переваг з урахуванням
гендерного фактора), так і суто прикладну (оцінка гендерного іміджу
політичного лідера; оптимізація, корекція гендерного образу політика;
розробка гендерного іміджу для цільової електоральної аудиторії) вагу.
Для політичних лідерів знання критеріїв оцінки гендерної поведінки
розкриває можливість для рефлексії щодо гендерного потенціалу, розширює
можливості індивідуального самовираження, може значно збагатити
репертуар гендерної поведінки.

Актуальність дослідження особливостей гендерної поведінки політичних
лідерів в уявленнях студентської молоді зумовлено насамперед тим, що ця
категорія, з одного боку, становить значну частину виборців, є доволі
активною в політичному плані соціально-демографічною групою, динамічним
елементом соціальної структури суспільства, а з іншого, – в майбутньому
поповнить лави політичних лідерів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано
у межах науково-дослідних робіт Інституту соціальної та політичної
психології АПН України “Теоретико-методологічні та організаційні засади
розвитку соціальної і політичної психології в Україні” (державний
реєстраційний номер 0100U000246).

Метою дослідження є розробка та емпірична перевірка
соціально-психологічної моделі гендерної поведінки політичного лідера,
що існує в уявленнях української молоді.

Гіпотеза дослідження полягає у тому, що:

існуюча в буденній свідомості система гендерних стереотипних уявлень про
чоловіка та жінку істотно впливає на сприйняття політичних лідерів;

в уявленнях молоді складові гендерної поведінки (гендерні
характеристики) політичного лідера не є нормативно дихотомічними, вони
певним чином взаємодіють, утворюючи гнучку різнопланову
соціально-психологічну модель;

найбільш розповсюдженою моделлю гендерної поведінки політичного лідера є
модель з переважанням маскулінних характеристик.

Для перевірки гіпотези та досягнення мети дослідження було поставлено
такі завдання:

З’ясувати ступінь розробленості в соціальній психології проблеми
гендерних особливостей поведінки політичних лідерів.

Провести емпіричне дослідження гендерних особливостей поведінки
політичних лідерів, відображених в уявленнях молоді.

Визначити соціально-психологічні форми прояву гендерної поведінки
політичних лідерів, як вони представлені в уявленнях молоді.

Розробити соціально-психологічні критерії оцінки гендерної поведінки
політичних лідерів.

Об’єкт дослідження: політичне лідерство як соціально-психологічний
феномен.

Предмет дослідження: соціально-психологічні особливості гендерної
поведінки політичних лідерів, відображені в уявленнях молоді.

Для розв’язання поставлених завдань та перевірки гіпотези було
використано методи: теоретичний аналіз та систематизація результатів
наукових досліджень з розроблюваної теми. В емпіричному дослідженні
використано комплекс методів: експертне опитування, анкетування;
модифікований метод класифікації (сортування) об’єктів Г.Міллера; метод
особистісного семантичного диференціалу Ч.Осгуда; техніка “Профіль
психологічного гендера особистості” (О.Б.Старовойтенко), методика
Т.Лірі, контент-аналітичні процедури; методи математичної статистики
(зокрема факторний аналіз).

Наукова новизна дослідження полягає полягає у виявленні та
реконструюванні соціально-психологічної моделі гендерної поведінки
політичного лідера; визначенні критеріїв оцінки гендерної поведінки
політичних лідерів; а також у виявленні факту обумовленості моделей
поведінки не стільки біологічною статтю, скільки вираженістю маскулінних
/ фемінінних рис, відбитих (відображених) у гендерній поведінці.

Практичне значення дослідження.

Результати, отримані в дослідженні, можуть бути використані:

1) психологами-практиками для аналізу та прогнозування як особливостей
гендерної поведінки політичних лідерів, так і електоральних уподобань та
переваг;

2) політтехнологами, іміджмейкерами як для оцінки реального гендерного
образу політичного лідера, так і для створення нового, чи оптимізації
вже існуючого іміджу з врахуванням гендерного аспекту, а також для
корекції гендерного іміджу для цільової електоральної аудиторії;

3) політичними лідерами для рефлексії своїх гендерних ресурсів і
розширення свого поведінкового репертуару;

4) у навчальному процесі для розробки нових програм, орієнтованих на
формування гендерної та політичної культури студентської молоді, що
важливо в умовах трансформації українського суспільства.

Апробація результатів дослідження. Головні положення дисертації дістали
своє відображення в публікаціях автора, доповідалися та обговорювалися
на засіданнях лабораторії методології психосоціальних та
політико-психологічних досліджень Інституту соціальної та політичної
психології АПН України. Результати роботи доповідалися на ІІІ
Всеукраїнській науковій конференції “Проблеми політичної психології та
її роль у становленні громадянина Української держави” (Київ, 2001),
Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених “Молодь та
суспільство: шляхи вирішення проблем” (Одеса, 2001); міжнародній
науково-практичній конференції “Формування гендерного паритету в
контексті сучасних соціально-економічних перетворень” (Київ, 2002), на
звітних наукових сесіях Інституту соціальної та політичної психології
АПН України (Київ, 2002; 2003), науково-практичному семінарі
“Саморозвиток особистості, спільноти, організації: теорія і практика”
(Луцьк, 2003), міжнародній конференції “Лідерство. Гендерні перспективи”
(Санкт-Петербург, 2003), міжлабораторному дисертаційному семінарі
Інституту соціальної та політичної психології АПН України (Київ, 2005).

Публікації. Основні результати та окремі положення дисертаційного
дослідження викладено в 12 публікаціях, з яких 6 – у фахових наукових
виданнях, 4 – у матеріалах і тезах конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Структура дисертації зумовлена логікою
дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, висновку, списку
використаних джерел з 277 найменувань та 4 додатків. Загальний обсяг
дисертації 191, а основної частини – 153 сторінки. Текст містить 26
таблиць, 16 рисунків і 10 графіків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено її об’єкт та
предмет, сформульовано мету та головні завдання, гіпотези, висвітлено
наукову новизну, розкрито практичне значення отриманих результатів,
наведено дані про апробацію роботи.

Перший розділ “Гендерна поведінка політичного лідера як предмет
соціально-психологічного дослідження” присвячено загальному теоретичному
аналізу проблеми гендерних особливостей поведінки політиків.

У підрозділі “Гендерний підхід до вивчення соціально-психологічних явищ”
проаналізовано основні напрями, в межах яких відбувалася розробка
поняття “гендер” та підходи до його розуміння.

Однією з найбільш значущих характеристик кожної людини, у тому числі й
політичних лідерів, є належність до певної статі. Стать – це комплекс
анатомічних, поведінкових та соціальних ознак, які визначають людину як
чоловіка або жінку. Розрізняють статі: біологічну (анатомічні,
фізіологічні відмінності між статями), психологічну (характеристика
особистості та її поведінки під кутом зору маскулінності /
фемінінності). Маскулінність / фемінінність – сукупність глибинних
психологічних ознак (характеристик), які визначають відмінності в
чоловічій і жіночій поведінці. Це особистісна категорія, тоді як гендер
є соціальною категорією. Поняття гендер відображає те, як риси
маскулінності / фемінінності виявляються в соціальній поведінці.

Встановлено, що гендер – це комплекс соціально сконструйованих
відмінностей: психологічних, соціальних та культурних ознак, за якими
розрізняють особи чоловічої та жіночої статі – маскулінні та фемінінні.
На рівні буденної свідомості уявлення про чоловіче і жіноче функціонує у
вигляді гендерних стереотипів – стандартизованих уявлень про відповідні
їм моделі соціальної поведінки та риси характеру, які утворюють певні
типи: “маскулінний”, “фемінінний” та “андрогінний”.

Гендерна поведінка політичного лідера – це виконання соціальної функції
політика з огляду на стать як соціальне явище (гендер).

На основі теоретичного узагальнення наукових даних щодо типових
гендерно-психологічних відмінностей чоловіків та жінок було виокремлено
такі критерії розрізнення маскулінних/фемінінних рис: 1) соціально
орієнтовані ознаки – ступінь домінування та ступінь автономності; 2)
індивідуально орієнтовані ознаки – емоційність – раціональність;
інтуїтивність – розсудливість; форми мислення, а також спрямованість
особистості.

У підрозділі “Класифікація соціально-психологічних характеристик
поведінки політичних лідерів” проаналізовано наукові джерела з питань
політичного лідерства та узагальнено риси, що визначаються дослідниками
як найбільш притаманні ідеальному лідеру. Виділено перелік основних
критеріїв, за якими можна класифікувати соціально-психологічні
характеристики поведінки політичних лідерів. А саме: 1) соціально
орієнтовані ознаки: домінування, комунікативні та моральні
характеристики; 2) індивідуально орієнтовані ознаки: психодинамічні
характеристики, інтелектуально-когнітивні, вольові та емоційні, а також
спрямованість особистості. Встановлено, що гендерний критерій при оцінці
політичних лідерів належним чином не враховувався.

У підрозділі “Гендерні аспекти соціально-психологічного дослідження
поведінки політичних лідерів” проаналізовано результати теоретичних та
емпіричних досліджень з питань політичного лідерства у гендерному
вимірі. Виділено два основних напрями дослідження означеного феномену.
До першого з них належать ті, що спрямовані на вивчення власне
політичних лідерів. У межах цього напряму найпомітнішими є
“біографічний”, представлений біографіями, мемуарами, публіцистичними
роботами; “політико-соціологічний”, у рамках якого збиралися статистичні
дані про участь чоловіків і жінок у політичному житті, аналізувалися
причини зниження представництва жінок у владних структурах за часів
демократії та низької представленості жінок у парламентах Росії й
України, а також перешкоди, які постають на шляху жінок до політичної
влади; та “соціально-психологічний”, спрямований переважно на виявлення
іміджевих характеристик політичних лідерів – чоловіків і жінок –
підходи.

Другий напрям дослідження гендерних аспектів політичного лідерства –
вивчення буденної свідомості (тобто того, якими постають політичні
лідери в масовій свідомості). Він менш розроблений і представлений лише
окремими дослідженнями. Так, вивчалися найпоширеніші серед населення
іміджі бажаного кандидата у президенти України, в т.ч. й типи іміджів
гендерного плану (Інститут соціальної та політичної психології АПН
України); досліджувались основні смислові компоненти іміджу політиків, у
т.ч. й жіночої статі (А.П.Супрун, Н.Г.Янова); вивчалися стереотипи
сприйняття портретних зображень політичних лідерів, у т.ч. враховувався
гендерний критерій (О.Л.Вознесенська) та деякі інші. У більшості
досліджень не ставилося спеціальне завдання вивчити й порівняти гендерну
поведінку політичних лідерів різної статі чи існуючі в масовій
свідомості гендерно-психологічні образи політиків тощо. Окремі дані
виявлялись як додаткові факти в ході вирішення інших наукових завдань.
Встановлено, що існує як гендерний стереотип, так і лідерський. Водночас
гендерний критерій для оцінки політичних лідерів практично не
застосовувався. Аналіз наукової літератури засвідчив нерозробленість
питань, пов’язаних з вивченням гендерно-психологічних характеристик
поведінки політичних лідерів.

У другому розділі “Емпіричне дослідження гендерних аспектів поведінки
політичних лідерів” описано етапи, завдання та процедура емпіричного
дослідження, дано характеристику основних методів та обґрунтовано підбір
дослідницького інструментарію, проаналізовано отримані емпіричні дані.

Показано, що засобом (формою) репрезентації досліджуваного явища (в тому
числі й гендерної поведінки політичного лідера) може бути модель, яка є
спрощеним аналогом явища (об’єкта, феномена тощо), в якому збережено
його найсуттєвіші ознаки та випущено випадкові. Це замінник оригіналу,
який дає змогу вивчити або відзначити різні його якості (властивості).

Для вивчення гендерних характеристик поведінки політичних лідерів, які
існують в уявленнях молоді, нами була розроблена програма емпіричного
дослідження. Вона передбачає поетапну реалізацію серії дослідницьких
процедур, об’єднаних єдиною логікою, що зумовлена дослідницькими
завданнями. Вивчення гендерних характеристик поведінки політичних
лідерів відбувалося у три послідовних етапи: 1) добір, уточнення та
доповнення емпіричних індикаторів, що репрезентують простір гендерних
ознак; 2) з’ясування гендерних профілів поведінки
абстрактних лідерів обох статей; 3) визначення гендерних складових
психологічних профілів поведінки реальних політичних лідерів.

На першому етапі дослідження було визначено якості, які вичерпно
описують маскулінні / фемінінні характеристики поведінки чоловіка та
жінки. Ми отримали набір гендерних якостей, що в подальшому слугували
базовими ознаками (дескрипторами) для опису гендерної поведінки
політичних лідерів (чоловіків і жінок). Такими оцінними дескрипторами
визначено: “автономність – залежність”, “агресивність – поступливість”,
“владність – виконання”, глобальний інтелект – конкретний інтелект”,
“дистанційованість – емпатія”, “об’єктна спрямованість – суб’єктна
спрямованість”, розсудливість – інтуїтивність”, “раціональність –
емоційність”, “рефлексивність – самопереживання” та “спрощеність –
витонченість”. Для реалізації завдання було використано методи:
класифікації об’єктів Г.Міллера, модифікований нами для завдань
дослідження; опитування, анкетування. На цьому етапі в дослідженні взяли
участь 182 респонденти – студенти та аспіранти різних вузів м.Києва
віком від 17 до 30 років. Серед них 93 особи чоловічої статі та 89
–жіночої.

На другому етапі дослідження було розроблено гендерні профілі поведінки
абстрактних лідерів обох статей. Для їх оцінки та відтворення було
використано техніку “Профіль психологічного гендера особистості”
(О.Б.Старовойтенко), методику Т.Лірі. Було опитано 101 молоду особу (52
чоловіки та 49 жінок) – студентів київських вузів віком від 17 до 30
років.

Встановлено, що гендерний профіль поведінки лідера-чоловіка є переважно
маскулінним та наближається до стереотипу чоловіка. У ньому яскраво
виражені такі маскулінні гендерні фактори, як домінування та інтелект.

З’ясовано, що гендерний профіль поведінки жінки-лідера є андрогінним. У
ньому виражені такі фемінінні гендерні фактори, як емоційність та
самопрезентація. Зазначені якості стосуються в основному не ділових чи
професійних, а “суто жіночих” характеристик, що пояснюється впливом
гендерного стереотипу. Маскулінні якості в психологічному профілі
поведінки жінки-лідера представлено “автономністю”, “владністю” та
“об’єктною спрямованістю”. Найважче було оцінити респондентам інтелект
жінки-лідера. Стійким та доволі сталим виявилось уявлення про те, що
жінці, навіть лідеру, не обов’язково бути розумною.

Щодо жінки-лідера висуваються вимоги одночасно і як до лідера (бажають,
щоб була незалежною, “діловою” та домінантною), і як до жінки (очікують
від неї поступливості, емпатійності, дружелюбності та естетичності).

Z

?

6 ^ e $

?

??

4

6

8

:

< >

@

B

Z

?

?

4 6 ^ ? e &

???&

?

U

Ue

TH

?l?0??!?

?l?0??!?

oeUIoAIo?oAo?oAoAoAoAoAoAoAoIoI¤IAo?o?o?oI?z?oAo- h‘D

O

??????????чний диференціал Ч.Осгуда, техніка “Профіль психологічного
гендера особистості” (О.Б.Старовойтенко). Було залучено 302 респонденти
– студенти різних спеціальностей 9-ти вузів м.Києва. Серед них чоловіків
– 150, жінок – 152 особи. Вік респондентів – від 17 до 30 років.

Встановлено, що гендерні профілі поведінки політичних лідерів-чоловіків
та лідерів-жінок, за невеликими винятками, відрізняються неістотно.
Респонденти схильні приписувати майже всім політикам “автономність”,
“агресивність”, “владність”, “об’єктну спрямованість”, “розсудливість”,
“раціональність” та “рефлексивність”, тобто маскулінність.

Жінки-політики отримали більш високі оцінки за показниками автономності,
агресивності та інтелекту.

Показано, що істотно відрізняється самопрезентація політичних лідерів –
чоловіків та жінок. “Витонченість” як самоестетизація, уміння “подати”
себе – жіноча якість, яка є прийнятною в сучасній політиці.

З’ясовано, що уявлення респондентів про політиків-чоловіків більш схожі
між собою, тоді як оцінки щодо жінок-лідерів варіюють більшою мірою. Це
пояснюється тим, що еталонний стереотип політика-чоловіка вже існує,
тоді як стосовно політиків-жінок він ще не сформований.

Дані, отримані нами на цих трьох етапах, було покладено в основу аналізу
гендерних характеристик поведінки політичних лідерів, відображених в
уявленнях молоді.

У третьому розділі “Особливості гендерної поведінки політичних лідерів в
уявленнях молоді” реконструйовано соціально-психологічну модель
гендерної поведінки політичного лідера та представлено ймовірні
емпіричні варіанти цієї моделі, а також визначено критерії оцінки
гендерної поведінки політичних лідерів.

За критерієм співвідношення гендерних якостей виявлено три основні
групи, на які в уявленнях молоді поділяються політичні лідери: політики
маскулінного типу поведінки; політики маскулінно-фемінінного типу
поведінки і тип політиків з “розмитим”, невизначеним гендерним
статусом.

На основі даних, отриманих в емпіричному дослідженні, було відтворено
соціально-психологічні форми прояву гендерної поведінки політичних
лідерів у вигляді моделей.

Модель поведінки політика маскулінного типу передбачає демонстрацію
характеристик сили, домінування, незалежності та інтелекту.

Особливості та своєрідність поєднання у різних співвідношеннях аспектів
маскулінності та фемінінності визначають можливі варіанти поведінки
політичного лідера маскулінно-фемінінного типу: 1)
маскулінно-фемінінного типу з позитивним впливом фемінінності на
професійний стиль (для такої моделі гендерної поведінки характерні
демонстрація інтелекту, незалежності, поступливості, емпатичності,
витонченості), 2) маскулінно-фемінінного типу з негативним впливом
фемінінності на професійний стиль (визначається такими характеристиками:
домінування, незалежність, дистанційованість, рефлексивність,
спрощеність, надмірна емоційність, імпульсивність), 3)
скомпенсованого маскулінно-фемінінного типу, адаптованого до професії
(характеризується виявами ознак: домінування, незалежності, об’єктної
спрямованості, розсудливості, раціональності, витонченості, конкретного
інтелекту) та 4) врівноваженого фемінінно-маскулінного типу, що вміло
використовує переваги своєї статі (такій моделі властива демонстрація
ознак: незалежності, домінування, інтелекту, інтуїтивності,
емпатійності, витонченості).

Як відносно самостійна існує модель гендерної поведінки політичного
лідера з невизначеним гендерним статусом, для якої характерна
демонстрація маскулінних якостей (спрощеність, відсутність естетики
самовираження, невміння презентувати себе, агресивність, владність та
залежність). Проте вони не є яскраво вираженими, а, навпаки,
невизначені, розмиті, невиразні, надто звичайні.

У дослідженні розроблено такі критерії оцінки гендерної поведінки
політичних лідерів: 1) диференційованість за ознакою полярності; 2)
соціально орієнтовані ознаки: якість (властивість), спрямованість та тип
взаємодії; 3) індивідуально орієнтовані ознаки: якість (властивість),
спрямованість та тип взаємодії.

Реконструйована соціально-психологічна модель гендерної поведінки
політичного лідера є узагальненим відображенням сукупності моделей,
отриманих емпіричним шляхом, та співвідноситься з ними як абстрактне і
конкретно-існуюче (рис. 1).

Диференційованість за ознакою полярності

Соціально орієнтовані ознаки

КРИТЕРІЇ оцінки гендерної поведінки політичних лідерів

Індивідуально орієнтовані ознаки

тип взаємодії

спрямованість

якість

(властивість)

Автономність – залежність

Дистанційованість – емпатія

Об’єктна спрямова-ність – суб’єктна спрямова-ність

Глобальний інтелект – конкретний інтелект

Агресивність – гнучкість

Рефлексив-ність – самопере-живання

Розсудливість – інтуїтивність

Владність – виконання

Раціональність – емоційність

Спрощеність –витонченість

Рис. 1. Соціально-психологічна модель гендерної поведінки політичного
лідера

У моделі враховано розроблені в ході дослідження критерії оцінки
гендерної поведінки політичного лідера та запропоновано можливий перелік
гендерних характеристик, за яким здійснюється таке оцінювання.
Відтворена модель може виконувати оцінювально-прогностичну функцію.

ВИСНОВКИ

1. Встановлено, що одним із важливих соціальних критеріїв, що впливає на
оцінку поведінки політичних лідерів, є гендер. Гендер відображає те,
яким чином риси маскулінності / фемінінності виявляються в соціальній
поведінці. Як основні критерії розрізнення маскулінних та фемінінних рис
особистості визначено: 1) соціально орієнтовані ознаки: ступінь
домінування, ступінь автономності; 2) індивідуально орієнтовані ознаки:
емоційність – раціональність, інтуїтивність – розсудливість, форми
мислення, спрямованість особистості.

Питання, пов’язані з вивченням гендерно-психологічних характеристик
поведінки політичних лідерів в уявленнях молоді, є найменш дослідженими
з огляду на складність гендерного аналізу та новизну гендерної
проблематики.

2. Проведене емпіричне дослідження гендерних особливостей поведінки
політичних лідерів в уявленнях молоді дало змогу встановити, що феномени
буденної свідомості, закріплені у вигляді стереотипів, стосовно того,
якою має бути жінка та жінка-політик, є протилежними: якщо жінка
оцінюється як фемінінна, то жінка-політик – переважно як маскулінна.
Жінка-лідер характеризується як андрогінна. З’ясовано, що чоловік —
лідер-чоловік — політичний лідер-чоловік оцінюється практично ідентично,
а саме як маскулінний.

Отримані результати дослідження свідчать про те, що уявлення
респондентів щодо гендерної поведінки лідера-чоловіка є більш схожими,
“однозначними”, узгодженими між собою, тоді як стосовно жінки-лідера
варіюють більшою мірою. Це пояснюється існуванням еталонного стереотипу
поведінки лідера-чоловіка, тоді як стосовно лідера-жінки він ще не
сформований.

3. Визначено, що соціально-психологічними формами прояву гендерної
поведінки політичних лідерів є: 1) модель поведінки політика
маскулінного типу; 2) маскулінно-фемінінного типу в різних варіантах: з
позитивним впливом фемінінності на професійний стиль; з негативним
впливом фемінінності на професійний стиль; скомпенсованого
маскулінно-фемінінного типу, адаптованого до професії; врівноваженого
фемінінно-маскулінного типу, що вміло використовує переваги своєї статі;
3) модель гендерної поведінки політичного лідера з “розмитим”,
невизначеним гендерним статусом

Підтверджено гіпотезу про те, що найбільш розповсюдженою є модель з
переважанням маскулінних характеристик. Обґрунтовується положення про
те, що модель поведінки політика обумовлена не стільки біологічною
статтю, скільки вираженістю маскулінних / фемінінних рис, відбитих
(відображених) у гендерній поведінці.

4. Соціально-психологічними критеріями оцінювання гендерної поведінки
політичних лідерів визначено: 1) диференційованість за ознакою
полярності; 2) соціально орієнтовані ознаки: якість (властивість),
спрямованість та тип взаємодії; 3) індивідуально орієнтовані ознаки:
якість (властивість), спрямованість особистості та тип взаємодії.

Реконструйована соціально-психологічна модель гендерної поведінки
політичного лідера є узагальненим відображенням сукупності моделей,
отриманих емпіричним шляхом, і співвідноситься з ними як абстрактне і
конкретно існуюче. У моделі враховано розроблені критерії оцінки
гендерної поведінки політичного лідера та запропоновано можливий перелік
гендерних характеристик, за яким відбувається таке оцінювання.
Відтворена модель може виконувати оцінювально-прогностичну функцію.

Оскільки предметом дослідження були соціально-психологічні особливості
гендерної поведінки політичних лідерів, відображені в уявленнях
студентської молоді, то за межами роботи залишились інші вікові та
соціальні категорії. Запропоноване дослідження охопило тільки певні
аспекти такого складного соціально-психологічного феномена, як гендерна
психологія політичного лідерства. Перспективними є подальші розвідки в
таких напрямах, як виділення типів ситуацій, за яких та чи інша модель
гендерної поведінки політичного лідера є найбільш ефективною,
конструктивною, а також з’ясування того, за яких умов певна модель має
переваги в способах та результатах політичної діяльності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

Гендер у політиці: проблеми та перспективи запровадження // Психологія.
Зб. наук. праць НПУ ім. М.П. Драгоманова, Вип. 14, 2001. – С. 69–78.

Гендерний паритет у політичному лідерстві: уявлення молоді //
Психологічні перспективи. – 2003. – Вип.4. – С.60–65.

Гендерний портрет чоловіка та жінки в уявленнях молодих мешканців
м.Києва // Вісник. Збірник наукових статей Київського міжнародного
університету. Сер.: Педагогічні науки. Психологічні науки. – Вип. 3. –
К.: КиМУ, 2003. – 71–79.

Гендерно-психологічний портрет ідеального лідера: думка молоді //
Психологічні перспективи. – 2003. – Вип.3. – С.74–82.

Жінка в політиці: гендерний аспект // Гендер і культура: Зб. ст. /
Упоряд.: В.Агеєва, С.Оксамитна. – К.: Факт, 2001. – С. 202–209.

Маскулінне та фемінінне у психологічному портреті політичного лідера
(на матеріалі вивчення уявлень молоді м.Києва) // Наукові студії із
соціальної та політичної психології: Зб. статей / АПН України, Ін-т
соціальної та політичної психології; Редкол.: С.Д.Максименко,
М.М.Слюсаревський та ін. – К.: ТОВ “Міленіум”, 2002.– Вип. 6 (9). –
С.215–227.

Соціально-психологічні моделі гендерної поведінки політичних лідерів
очима молоді // Наукові студії із соціальної та політичної психології:
Зб. статей / АПН України, Ін-т соціальної та політичної психології;
Редкол.: С.Д.Максименко, М.М.Слюсаревський та ін. – К.: ТОВ “Міленіум”,
2003.– Вип. 7 (10). – С.199–213.

Соціально-психологічні моделі поведінки політичних лідерів // Соціальна
психологія. – 2004. – №3 (5). – С.39–46.

Вплив гендерних стереотипів на сприйняття політичних лідерів //
Формування гендерного паритету в контексті сучасних
соціально-економічних перетворень: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф.
(м.Київ, 5–7 грудня 2002р.). – К.: Держ. ін-т проблем сім’ї та молоді;
Укр. ін-т соціальних досліджень, 2002. – С.169–172.

Модели гендерного поведения политических лидеров: результаты
эмпирического исследования // Лидерство. Гендерные перспективы: Труды
первой международной конференции / Под ред. Л.А.Герасимовой. – Спб.:
СпбГУ ИТМО, 2004. – С. 61–63.

Політичне лідерство: гендерний аспект // Молодежь и общество: пути
решения проблем: Сб. научных трудов в 2-х томах / Сост. и науч. ред. –
проф. Н.В.Соколов. – Одесса: ИСЦ, 2001. – Т.1. – С. 97–100.

Політичний лідер: спроба гендерного погляду на проблему // Проблеми
політичної психології та її роль у становленні громадянина Української
держави: Зб. наук. праць / За заг. ред. В.М.Литвина та
М.М.Слюсаревського. – К.: Інф.-вид. Центр Тов-ва “Знання” України, 2001.
– Вип.3. – С.134–136.

Скнар О.М. Соціально-психологічна модель гендерної поведінки політичного
лідера в уявленнях студентської молоді. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за
спеціальністю 19.00.05 – соціальна психологія, психологія соціальної
роботи. – Інститут соціальної та політичної психології АПН України,
Київ, 2005.

Дисертація присвячена вивченню гендерних особливостей поведінки
політичних лідерів. Визначено основні критерії розрізнення маскулінних
та фемінінних рис особистості. Виділено перелік основних критеріїв
класифікації соціально-психологічних характеристик поведінки політичних
лідерів. Проаналізовано результати теоретичних та емпіричних досліджень
з питань політичного лідерства у гендерному вимірі.

Виявлено стійкі спільні та відмітні гендерні критерії, за якими
здійснюється оцінювання студентською молоддю політичних лідерів різної
статі. Побудовано соціально-психологічну модель гендерної поведінки
політичного лідера, яка є узагальненим відображенням сукупності моделей,
отриманих емпіричним шляхом. У моделі враховано розроблені в ході
дослідження критерії оцінки гендерної поведінки політичного лідера та
запропоновано можливий перелік гендерних характеристик, за яким
відбувається таке оцінювання.

Ключові слова: гендер, маскулінність, фемінінність, гендерна поведінка
політичного лідера, модель поведінки.

Скнар О.Н. Социально-психологическая модель гендерного поведения
политического лидера в представлениях студенческой молодежи. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук
по специальности 19.00.05 – социальная психология, психология социальной
работы. – Институт социальной и политической психологии АПН Украины,
Киев, 2005.

Диссертация посвящена изучению гендерных особенностей поведения
политических лидеров. Теоретический анализ выделенных нами критериев
классификации социально-психологических характеристик поведения
политических лидеров показал, что гендерный параметр оценки политиков в
отечественных научных исследованиях практически не учитывался.
Установлено, что гендер является важным социальным критерием, влияющим
на оценку поведения политических лидеров. Гендер отображает то, как
качества маскулинности/ фемининности проявляются в социальном поведении.
Выделены критерии дифференциации маскулинных и фемининных качеств
личности: 1) социально ориентированные признаки: степень доминирования и
степень автономности; 2) индивидуально ориентированные:
эмоциональность–рациональность, интуитивность–рассудочность, формы
мышления, направленность личности. По этим критериям можно осуществлять
оценку гендерного поведения политического лидера. Проведен анализ
научной литературы по проблеме политического лидерства в гендерном
измерении. Выделены два основных направления изучения гендерного аспекта
политического лидерства: 1) исследования, направленные на изучение
собственно политических лидеров, в рамках которых наиболее заметны
“биографический”, политико-социологический и социально-психологический
подходы; 2) изучение того, какими предстают политические лидеры в
массовом сознании. Показана недостаточная разработанность вопросов,
связанных с изучением гендерных характеристик поведения политических
лидеров.

Эмпирическое исследование гендерных особенностей поведения политических
лидеров осуществлялось в три этапа: 1) подбор и уточнение эмпирических
индикаторов, репрезентирующих пространство гендерных признаков; 2)
выявление гендерных профилей поведения абстрактных лидеров обоего пола;
3) определение гендерных компонентов психологических профилей поведения
политиков и реконструирование на основе полученных данных форм
проявления гендерного поведения политических лидеров. Общая выборка –
630 респондентов. В качестве метода проверки гипотезы и решения
поставленных задач был использован комплекс исследовательских процедур,
осуществленных на основе техники “Профиль психологического гендера
личности” (Е.Б.Старовойтенко).

Показано, что социально-психологическими формами проявления гендерного
поведения политических лидеров являются: 1) модель поведения политика
маскулинного типа; 2) маскулинно-фемининного типа с подтипами:
положительным влиянием фемининности на профессиональный стиль;
негативным влиянием фемининности на профессиональный стиль;
скомпенсированного маскулинно-фемининного типа, адаптированного к
профессии; уравновешенного фемининно-маскулинного типа, умело
использующего преимущества своего пола и 3) модель гендерного поведения
политического лидера с “размытым”, неопределенным гендерным профилем.
Наиболее распространенной является модель гендерного поведения политика
с преобладанием маскулинных характеристик.

Выявлены устойчивые общие и отличительные гендерные критерии, лежащие в
основе оценивания студенческой молодежью политических лидеров разного
пола.

Разработаны критерии оценивания гендерного поведения политических
лидеров: 1) дифференцированность по признаку полярности; 2) социально
ориентированные признаки: качество (свойство), направленность и тип
взаимодействия; 3) индивидуально ориентированные признаки: качество
(свойство), направленность и тип взаимодействия.

Реконструирована социально-психологическая модель гендерного поведения
политического лидера, которая является обобщенным представлением
совокупности моделей, полученных эмпирическим путем и соотносится с ними
как абстрактное и конкретно существующее. В ней учтены разработанные
нами критерии оценки гендерного поведения политического лидера и
предложен возможный перечень гендерных характеристик, по которым
происходит такое оценивание. Модель может выполнять
оценочно-прогностические функции.

Ключевые слова: гендер, маскулинность, фемининность, гендерное поведение
политического лидера, модель поведения.

Sknar O. M. Socio-psychological model of political leader gender
behavior in students’ youth perception. – Manuscript.

Dissertation for the candidate degree in psychological science.
Specialty 19.00.05 – social psychology, psychology of social work. –
Institute of Social and Political psychology, Academy of Pedagogic
Sciences of Ukraine, Kyiv, 2005.

The dissertation is dedicated to exploration of gender characteristic of
political leaders’ behavior. It defines the major criteria for
distinguishing masculine and feminine characteristics of personality.
The most important classification criteria of socio-psychological
characteristics of political leaders’ behavior are defined. The results
of theoretic and empirical studies concerning the gender-related problem
of political leadership are analyzed.

The stable consimilar and dissimilar gender criteria according to which
students’ youth evaluates political leaders are assessed. The
socio-psychological model of political leader gender behavior which is a
generalization of a variety of models received in a result of empirical
analysis is developed. This model includes developed criteria of
political leader gender behavior evaluation and provides a probable list
of gender characteristics according to which this evaluation may occur.

Key words: gender, masculinity, femininity, gender behavior of political
leader, model of behavior.

PAGE \* Arabic 17

Похожие записи