.

Соціальна сфера села та економічний механізм регулювання її розвитку: Автореф. дис… д-ра екон. наук / М.К. Орлатий, Ін-т аграр. економіки УААН. — К.

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
118 2493
Скачать документ

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК
ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ

ОРЛАТИЙ Михайло Кузьмович

УДК 631.1:301

СОЦІАЛЬНА СФЕРА СЕЛА
ТА ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ
РЕГУЛЮВАННЯ ЇЇ РОЗВИТКУ

Спеціальність 08.02.03 – Організація управління,
планування і регулювання економікою

А в т о р е ф е р а т
дисертації здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук

Київ – 1999 р.

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті аграрної економіки УААН.

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор,
Заслужений діяч нау-ки і техніки України
БУГУЦЬКИЙ Олексій Андрійович –
Інститут аграрної економіки УААН,
головний науковий співробітник

Офіційні опоненти:
доктор економічних наук, професор, член-кореспндент УААН
АМБРОСОВ Володимир Якович – Інститут аграрної економіки
УААН завідувач Харьківського відділу науково-виробничих
формувань;

доктор економічних наук, професор, професор, академік УААН
БОРЩЕВСЬКИЙ Петро Прокопович – Рада продуктивних сил
України НАН України, заступник голови Ради;

доктор економічних наук МОЛДАВАН Любов Василівна –
Інститут економіки НАН України, головний науковий співробітник.

Провідна установа – Національний аграрний університет,
Кабінету Міністрів України, кафедра економіки АПК

Захист дисертації відбудеться ” 16 ” лютого 1999 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.350.01 по захисту дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук в Інституті аграрної економіки УААН (252127, м.Київ- 127, вул. Героїв оборони, 10, конференц-зал, 3-й поверх).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту аграрної економіки УААН (м.Київ, вул. Героїв оборони, 10, 2-й поверх).

Автореферат розісланий ” 15 ” січня 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,
доктор економічних наук, професор
МАЛІК М.Й.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Серед актуальних проблем розвитку села чільне місце посі-дає його соціальна сфера. В переважній більшості регіонів вона є основним фактором впливу на вирішення цілого ряду важливих завдань села, зокрема, відтворення і стабілі-зації чисельності сільського населення, поліпшення демографічної ситуації, підвищення життєвого рівня селян, розвитку основних галузей соціальної інфраструктури та ефекти-вності їх функціонування. Це, в свою чергу, потребує вирішення комплексу питань щодо розробки концептуальних основ та обгрунтування напрямів удосконалення еконо-мічного механізму регулювання розвитку і функціонування соціальної сфери села. Ра-зом з тим розвиток соціальної сфери села розглядається як специфічна і невід’ємна скла-дова реформування соціально-економічних, організаційних і правових відносин в аграр-ному секторі на етапі становлення та впровадження принципів ринкової економіки в сільському господарстві України з урахуванням виробничих та природно-кліматичних умов окремих регіонів.
В останні роки уповільнилася розбудова соціальної сфери села, яка значною мірою визначається рівнем розвитку та ефективністю функціонування соціальної інфраструкту-ри. Незважаючи на прийняття Закону України “Про пріоритетність соціального розвитку села і агропромислового комплексу в народному господарстві”, розробку “Концепції на-ціональної програми відродження села на 1995-2005 роки”, та інші нормативні доку-менти, які передбачають здійснення якісних змін рівня життя трудівників села та подо-лання регіональних диспропорцій в забезпеченні сільського населення соціально-культу-рними благами і створення належних умов для відродження села та формування повно-цінного життєвого середовища для селян, дія прийнятих законів та постанов шодо соці-ального розвитку села в умовах загострення соціально-економічної та фінансової кризи залишається малоефективною, а деякі положення правових актів навіть не виконуються.
Відсутність ефективної політики народонаселення в сільській місцевості України, незадовільні умови праці і побуту значно ускладнюють демографічну ситуацію, негатив-но впливають на поселенську мережу і вимагають визначення стратегічних напрямів розвитку соціальної сфери села та удосконалення економічного механізму регулювання її розвитку і функціонування. Віковий склад населення свідчить, що село катастрофічно старіє. Третина селян – пенсіонери. Ситуація погіршується, також високим рівнем депо-пуляції.
В останні роки практично не проводились дослідження щодо ефективності капі-тальних вкладень в соціальну сферу села і розвиток її інфраструктури. Протягом остан-ніх років витрати на розвиток соціальної сфери АПК продовжували скорочуватись. Не приділялося достатньої уваги таким важливим питанням, як залежності рівня розвитку соціальної сфери від умов формування та використання місцевих бюджетів. Якщо рані-ше при формуванні місцевого бюджету використовувався нормативний принцип, то ни-ні цей процес залежить головним чином від виробничої діяльності тих галузей еконо-міки, які підпорядковані місцевим Радам. Спад виробництва, несвоєчасні фінансові роз-рахунки держави з підприємствами агропромислового комплексу за здану сільськогос-подарську продукцію тощо значно зменшують її доходну частину і видатки місцевого бюджету, які повинні направлятись на зміцнення матеріально-технічної бази соціальної інфраструктури. В умовах економічної кризи важко знайти для цього кошти в місцевих бюджетах чи залучити товаровиробників до надання матеріальної допомоги.
У зв’язку з вищевикладеним необхідна розробка економічного механізму регулювання розвитку соціальної сфери села, обгрунтування концептуальних основ і напрямів підвищення ефективності її функціонування в інтересах стабілізації аграр-ного виробництва та відтворення трудового потенціалу села. По суті вихід з кризового стану соціальної сфери можливий лише за умови системної реалізації комплексу заходів з пріоритетних напрямів її подальшого розвитку, регулювання економічних відносин, розробки механізму реорганізації об’єктів соціальної інфраструктури та фінансового за-безпечення розвитку її матеріально-технічної бази на перспективу. Все це і зумовило ви-бір теми і структурну побудову дисертаційної роботи та її актуальність.
Стан вивчення проблеми. На різних етапах становлення нашої держави певний вклад у наукову розробку теоретико-методологічних, прикладних економічних і соціаль-но-демографічних проблем розвитку соціальної сфери внесли вчені України: В.Я.Амбросов, Д.П.Богиня, П.П.Борщевський, О.А.Бугуцький, М.Х.Вдовиченко, А.І.Доценко, Г.І.Купалова, П.А.Лайко, Е.М.Лібанова, В.І.Лишиленко, М.Й.Малік, М.М.Махненко, М.І.Нижній, С.І.Пирожков, І.В.Прокопа, В.С.Стешенко, Г.С.Фтомов, Л.О.Шепотько, В.Г.Швець, К.І.Якуба та інші дослідники. Проблеми планування та упра-вління соціальними процесами на селі відображені в наукових працях В.П.Вихруща, С.Й.Завадського, В.М.Ма-леса, Л.В.Молдаван, О.І.Образцова, І.Х.Степаненка, В.В.Юрчишина.
Разом з тим в умовах реформування економічних відносин соціальні проблеми і особливо питання механізму регулювання її розвитку і функціонування недостатньо до-сліджені як в теоретичному, так і в прикладному плані. Незважаючи на значну кількість робіт проблема в комплексі залишається малодослідженою і насамперед в перехідний пе-ріод до ринкової економіки. Необхідно також зазначити, що в наукових розробках відсу-тнє єдине застосування категорій “соціальна сфера”, “соціальна інфраструктура” і триває дискусійний процес уточнення суті та функцій цих категорій. Не одержав належного ви-значення метод оцінки рівня розвитку соціальної сфери та критеріїв її ефективності. Не вирішеними залишаються питання комплексного розвитку сільських територій, тобто зростає потреба у вивченні теоретичних, методологічних і практичних аспектів пробле-ми соціального розвитку села. Все це потребує пошуку нових підходів до вдосконалення механізму регулювання розвитку і функціонування соціальної сфери села та її інфрастру-ктури, що зумовлює високу актуальність теми дисертаційної роботи та її народногоспо-дарську значимість.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації та зміст дослідження безпосередньо пов’язані з розробкою загальнодержавної програми “Концепція національної програми відродження села на 1995-2005 роки”, а також з ви-конанням тематики наукових досліджень відділу соціального розвитку Інституту агра-рної економіки УААН, яка координувалася відповідними завданнями на період 1979-1997 років:
• “Розробити пропозиції по підвищенню життєвого рівня сільського населення і пере-творенню сільськогосподарської праці в різновидність індустріальної” (номер державної реєстрації 79007293; 1978-1980 рр.);
• “Розробити пропозиції по визначенню потреби, раціональному закріпленню механіза-торських кадрів в сільськогосподарських підприємствах Української РСР (за завдан-ням Міністерства сільського господарства УРСР; 1979-1982 рр.);
• “Розробити науково обгрунтовані пропозиції по прискоренню соціального розвитку села, зближенню матеріальних та культурно-побутових умов життя міського і сільсь-кого населення в Українській РСР” (номер державної реєстрації 018200800690; 1981-1985 рр.);
• “Розробити пропозиції по соціальному розвитку села Української РСР в умовах агро-промислової інтеграції” (номер державної реєстрації 0085093; 1986-1990 рр.);
• “Регіональні особливості соціально-демографічного розвитку села в умовах ринкових відносин” (на замовлення Міністерства сільського господарства і продовольства Укра-їни, 1992-1993 рр.);
• “Розробити пропозиції по відтворенню трудового потенціалу сільськогосподарського виробництва та поліпшення умов життя на селі” (на замовлення Міністерства сільсь-кого господарства і продовольства України, 1994-1995 рр.;
• “Реструктуризація сільськогосподарських підприємств та фінансування” (розділ “Фор-мування повноцінного життєвого середовища в сільській місцевості), 1997р.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є вивчення питань становлення соці-альної сфери села та удосконалення економічного механізму регулювання її розвитку і функціонування в перехідний період до ринкової економіки. Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
• визначення основних методологічних підходів оцінки розвитку соціальної сфери села в умовах реформування суспільно-політичних та економічних відносин на селі та управління соціальним розвитком села;
• обгрунтування критеріїв ефективності та показників, які визначають рівень розвитку соціальної сфери;
• аналіз сучасної демографічної ситуації в сільській місцевості та кількісна оцінка тенде-нцій формування трудового потенціалу села;
• проведення системного аналізу сукупних доходів сільських трудівників, їх формуван-ня та використання;
• виявлення взаємозв’язків між системою сільського розселення і рівнем розвитку соці-альної інфраструктури;
• обгрунтування напрямів формування сільської соціальної інфраструктури та фінансо-во-економічної основи її розвитку;
• визначення потреби і структури капітальних вкладень в основні об’єкти соціальної ін-фраструктури села на перспективу;
• розробка концептуальних основ і обгрунтування напрямів удосконалення економіч-ного механізму регулювання розвитку і функціонування соціальної сфери села.
Предмет і об’єкт дослідження. Предметом дослідження є теоретичні, методологічні і прикладні питання економічного механізму регулювання розвитку і функціонування соціальної сфери села в умовах переходу аграрного виробництва до ринкової економіки.
Об’єктом досліджень виступає соціальна сфера села України та її соціальна інфра-структура.
Інформаційною базою дослідження є дані перепису населення України за 1959-1989 рр., матеріали статистичної звітності Державного комітету статистики Украї-ни, Міністерства агропромислового комплексу України, аналітичні огляди Науково-дос-лідних інститутів НАН України, дані річних звітів сільськогосподарських підприємств областей, районів і окремих господарств, а також результати соціологічних досліджень автора, літературні джерела тощо.
Методологія і методика досліджень. Теоретичною і методологічною основою до-сліджень є діалектична логіка, положення матеріалістичного розуміння історії та систем-ний і комплексний підхід до вивчення економічних процесів з урахуванням різних аспе-ктів проблеми, а також наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем розвит-ку соціальної сфери села. У роботі широко використана спеціальна демографічна, еконо-мічна і соціальна література, а також Закони України і Постанови Кабінету Міністрів України щодо розвитку агропромислового комплексу та соціальної сфери села. В роботі використані такі загальнонаукові прийоми і методи, як аналіз і синтез, системний підхід, узагальнення, порівнення, моделювання. Як інструмент при вирішенні поставленої мети дослідження застосовувались методи групувань, монографічний, експерементальний та графічний способи аналізу статистичної інформації.
Наукова новизна дослідження. На основі комплексного вивчення сучасного ста-ну і тенденцій розвитку соціальної сфери села розроблено економічний механізм регу-лювання її розвитку і функціонування в умовах переходу аграрного виробництва до ринкової економіки. Робота охоплює ряд нових наукових результатів і положень, які ви-носяться на захист:
• уточнення економічної сутності та змісту категорій “економічний механізм регулю-вання розвитку соціальної сфери села”, “соціальна сфера села”;
• розробка методологичних підходів до системного дослідження соціальної сфери села в період формування ринкових відносин;
• виявлення закономірностей взаємодії економічних, соціально-демографічних процесів на селі та тенденцій розвитку соціальної сфери;
• удосконалення економічного механізму управління соціальним розвитком села в умо-вах аграрної реформи;
• обгрунтування нових видів діяльності суб’єктів соціальної інфраструктури села;
• визначення пріоритетів подальшого розвитку соціальної інфраструктури;
• розробка методики оцінки рівня розвитку об’єктів соціальної сфери з урахуванням ви-значенням інтегрального (комплексного) показника ;
• оцінка тенденцій та прогнозні розрахунки розвитку і фінансового забезпечення мате-ріально-технічної бази сільської соціальної інфраструктури на регіональному рівні;
• розробка концептуальних основ і обгрунтування напрямів удоско нален-ня економічного механізму регулювання розвитку та функціонування соціаль-ної сфери села і реорганізації її підприємств на перспективу.
Дослідження проблем становлення соціальної сфери села та економічного механіз-му регулювання її розвитку в умовах переходу аграрного виробництва до ринкової еко-номіки проведено вперше.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що впровадження у виробництво одержаних результатів дослідження сприятиме підвищенню ефективності функціонування соціальної сфери села та удосконалення економічного механізму регу-лювання її розвитку в умовах переходу сільського господарства до ринкової економіки. Запропонована комплексна оцінка рівня розвитку соціальної інфраструктури може бути використана в період передпланового прогнозування розвитку об’єктів соціальної сфери села на різних рівнях управління. Реалізація основних теоретичних і практичних резуль-татів дослідження спрямована на комплексне вирішення питань розвитку і ефективного функціонування соціальної сфери села: зокрема, покращання відтворення сільського на-селення та ефективну дію економічного механізму регулювання розвитку і удосконалення сільської соціальної інфраструктури. За результатами досліджень готува-лися і передавалися директивним та сільськогосподарським органам України доповідні записки, аналітичні огляди, пропозиції тощо. До найбільш важливих з них слід віднес-ти: План економічного і соціального розвитку сільськогосподарських підприємств Со-кальського району Львівської області на 1986-1990 рр.(1986 р.); пропозиції по розвитку соціальної інфраструктури села на ХШ п’ятирічку і на більш віддалену перспективу (1987 р.); Комплексний план економічного і соціального розвитку сільськогосподарсь-ких підприємств Ставищанського району Київської області на 1986-1990 рр.; доповідна записка “Соціально-економічні умови стабілізації трудових ресурсів села та підвищення ефективності їх використання” (1989 р.); доповідь-аналіз “Стан і основні напрямки по-дальшого розвитку спеціалізації, кооперації та інтеграції в сільському господарстві рес-публіки” (1990 р.); доповідь-аналіз “Підвищення ефективності розвитку соціальної ін-фраструктури Вінницької області” (1990 р.); доповідь-аналіз “Соціальні та економічні фа-ктори міграційного відпливу сільського населення, особливо молоді, пропозиції по створенню їм необхідних умов праці та побуту на виробництві, закріпленню в гос-подарствах” (1990 р.); пропозиції про вдосконалення компенсаційних виплат на соціаль-не перевлаштування села міськими підприємствами і організаціями за використання тру-дових ресурсів села (1990 р.); доповідь-аналіз “Розвиток сільської комунальної служби України” (1992 р.); доповідь-аналіз “Аналіз формування матеріально-технічної бази соці-альної інфраструктури села” (1992 р.); розділ “Трудові ресурси і соціальний розвиток се-ла”) в доповіді-аналізі “Сільське господарство України у 1992 р.” (1992 р.); доповідь-ана-ліз “Розвиток служби побуту на селі” (1994 р.); розділ “Соціальний стан села” в доповіді–аналізі “Ринок продовольства, інфраструктура і механізм ринкових відносин” (1994 р.); доповідна записка ”Про стан соціального розвитку села”, 1998 р.
Наукові розробки автора знайшли відображення в одноосібній і колективних мо-нографіях, окремих розділах і підрозділах книг, рекомендаціях, нормативно-довідкових виданнях, зокрема, особисто і у співавторстві підготовлено:
• Науково-методичні матеріали по організації управління економікою і соціальною сфе-рою на основі розширення прав самоуправління та самофінансування на території сільської (селищної) Ради народних депутатів, 1990 р.;
• Науково-аналітична розробка “Соціальна сфера села”, 1992р.; Рекомендації по соціаль-ному розвитку села в умовах становлення ринкових відносин, 1993 р.;
• Наукова статистико-аналітична розробка “Економічний і соціальний стан аграрного сектора України”, 1997р.;
• Науково-аналітичне видання “Агропромислове виробництво: стан і тенденції (1990-1997)”, розділ 1У, 1997 р.
Особистий внесок здобувача полягає в розробці теоретико-методологічних і практичних аспектів розвитку соціальної сфери села в Україні, реалізація яких сприятиме підвищенню ефективності її функціонування в перспективі. Проведено комп-лексне дослідження соціальної сфери села та проблем економічного механізму регулю-вання її розвитку і функціонування в перехідний період аграрного виробництва до ринкової економіки, зокрема, розроблені концептуальні основи розвитку соціальної сфе-ри на перспективу, опрацьовано механізм реорганізації об’єктів соціальної інфраструкту-ри. Наукові результати отримані автором особисто.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження апробовані у звітах відділу соціального розвитку Інституту аграрної економіки УААН, доповіда-лися на наукових і науково-практичних конференціях і семінарах з питань розвитку села і АПК України.
Наукові результати знайшли відображення в ”Рекомендаціях по соціальному роз-витку села в умовах становлення ринкових відносин”. Автор брав також участь в розро-бці проекту Закону України “Про пріоритетність соціального розвитку села та агропро-мислового комплексу в народному господарстві України”, в роботі таких міжнарод-них, республіканських та регіональних науково-практичних конференцій з питань соціального розвитку села: Києві (1977 р., 1982 р., 1983 р., 1984 р., 1989 р., 1991 р., 1993 р.), Полтаві (1979 р.), Хмельницьку (1980 р.), Меліузі (1982 р.), Дніпропетровську (1982 р., 1993 р.), Таллінні (1984 р.), Алма-Аті (1985 р.), Ужгороді (1987 р.), Новосибірсь-ку (1990 р.), Челябінську (1990 р.), Умані (1992 р.), Львові (1993 р.), Донецьку (1993 р.), Вашингтоні (1997 р.). Крім того результати досліджень доповідалися і обговорювалися на багатьох семінарах та нарадах.
На актуальні розробки та впровадження результатів досліджень автор має заклю-чення і відгуки Міністерства агропромислового комплексу України, окремих обласних, районних агропромислових об’єднань, які підтверджують практичну значимість прове-дених наукових досліджень і отриманих результатів.
Публікації з результатів дослідження. По темі дослідження опубліковано 131 на-укову працю загальним обсягом понад 128 друкованих аркушів, з яких особисто автору належать 75,3 друкованих аркуша. Із загальної кількості публікацій – одноосібна моно-графія (11,5 друк.арк.); 7 колективних монографій (розділи і підрозділи); 12 брошур; 3 ре-комендацій; 41 стаття в журналах і наукових збірниках тощо.
Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається з вступу, чо-тирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Її обсяг становить 385 сторінок комп’ютерного тексту, містить 79 таблиць, 34 рисунки. Список викорис-таної літератури включає 265 найменувань.

Структура роботи :
ВСТУП.
Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ СЕЛА. 1.1.Основи формування соціальної сфери села та економічний механізм регулювання її розвитку. 1.2.Виробничо-економічні передумови розвитку і функціонування соціальної сфери. 1.3.Особливості методології і методики дослідження. 1.4.Методика оцінки рівня розвитку основних об’єктів соціальної сфери села.
Розділ 2. АНАЛІЗ СТАНУ ВІДТВОРЕННЯ СІЛЬСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ. 2.1.Демографічна ситуація на селі. 2.2.Розселення сільського населення. 2.3.Матеріальний добробут сільських жителів.
Розділ 3. ОЦІНКА РІВНЯ РОЗВИТКУ ОСНОВНИХ ГАЛУЗЕЙ СІЛЬСЬКОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ. 3.1.Галузі соціально-побутового призначення. 3.2.Галузі соціально-культурного обслуговування.
Розділ 4. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ І НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯМ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ СЕЛА. 4.1.Пріоритетні напрями розви-тку соціальної сфери. 4.2.Реформування і регулювання економічних відносин в соціаль-ній сфері села в умовах переходу до ринкової економіки. 4.3.Механізм реорганізації об’єктів соціальної інфраструктури. 4.4. Удосконалення економічного механізму управ-ління соціальним розвитком села. 4.5.Прогноз розвитку і фінансового забезпечення мате-ріально-технічної бази об’єктів соціальної сфери села.
ВИСНОВКИ. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ. ДОДАТКИ.

Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі – ”Теоретичні та методологічні основи економічного механізму регулювання соціальної сфери села” – розглянуто питання формування соціальної сфери села та економічний механізм регулювання її розвитку, особливості методології та методики досліджень, виробничо-економічні передумови розвитку і функ-ціонування соціальної сфери.
В наукових дослідженнях проблемам соціального розвитку села надається багато уваги, особливо в умовах реформування економічних відносин в агропромисловому комплексі на етапі становлення і впровадження принципів ринкової економіки. На сучасному етапі зростає потреба в розробці економічного механізму регулювання розвитку соціальної сфери села та його складових – економічних, фінансово-кредитних, організаційних і правових відносин, які обумовлюють в цілому відповідний рівень розвитку соціальної сфери села.
В процесі дослідження встановлено, що реформування економічних відносин в аграрному секторі – одна з найважливіших проблем розвитку соціальної сфери села. В багатьох регіонах країни вона стала важливим фактором вирішення таких актуальних завдань, як поліпшення демографічної ситуації, підвищення матеріального добробуту селян тощо.
Соціальна сфера села є складовою аграрної економіки, яка відображає певне коло специфічних відносин, що складають єдину систему. Функціонування соціальної сфери села як економічної категорії знаходить своє відображення у процесах, що забезпечують життєдіяльність людини у суспільстві. Умовно її можна поділити на чотири блоки: сільське населення, поселенська мережа, матеріальний добробут і соціальна інфраструктура.
Вихідними позиціями такого дослідження мають бути:
• діалектична єдність і суперечливість явищ і його оточення. Суть цього явища полягає в тому, що соціальна сфера села розглядається як складова системи економічних відносин, у взаємозв’язку з іншими видами відносин, послідовному і динамічному їх розвитку, урахуванням різнобічного впливу різних груп факторів самих відносин, а також явищ і процесів, що їх оточують;
• ідеологічна підпорядкованість інтересам селянина (людини) як суб’єкта відносин. По суті будь яке дослідження має проводитися в інтересах людини, для задоволення її потреб;
• врахування теоретичних і практичних розробок, які прямо чи опосередковано стосуються вивчення даних явищ.
Організаційна структура і специфічні особливості соціальної сфери села та необхідність розробки економічного механізму регулювання її розвитку і функціонуванні обумовили логічну схему і послідовність проведення дослідження, порядок розгляду окремих питань, структурну побудову дисертаційної роботи.
Формування на селі сучасної високорозвиненої соціальної сфери, яка спроможна максимально задовольнити населення в різноманітних послугах, поліпшити умови праці та проживання селян розглядалися в дисертації як стратегічний напрям її розвитку. В роботі застосовано групування соціально-економічних показників по історико-географічних регіонах, що дає можливість виявити закономірності, які історично, економічно, демографічно й культурологічно складалися в сільській місцевості України (Галичина, Волинь, Закарпаття, Буковина, Поділля, Наддніпрянщина, Придніпров’я, Слобожанщина, Донбас, Причорномор’я і Крим).
Акцентується увага на тому, що розвиток соціальної сфери села безпосередньо пов’язаний з розвитком економіки функціонуючих підприємств, які розташовані в сільській місцевості, можливостей виділення ними необхідних капітальних вкладень і матеріальних ресурсів в соціальну інфраструктуру. Це викликає необхідність вивчення теоретичних і прикладних питань розвитку місцевого самоврядування, інвестування сільської соціальної інфраструктури, розробки економічного механізму розвитку і функціонування соціальної сфери села.
Поняття ”економічний механізм регулювання розвитку соціальної сфери села”, ми розглядаємо, як комплексну систему специфічних організаційно-економічних факторів і елементів соціальної сфери (економічне становище, територіальне розміщення, історико-географічні та етнічні регіони, демографічна ситуація, трудовий потенціал та розселення сільських жителів, їх матеріальний добробут, вартість наданих послуг населенню, управління соціальними процесами, форми господарювання на селі) та функціонування соціальної інфраструктури (галузі, підгалузі, об’єкти соціально-побутового призначення та соціально-культурного обслуговування) яка обумовлює в цілому відповідний рівень розвитку соціальної сфери села.
Сучасна система економічного механізму регулювання соціальним розвитком села включає економічні, організаційні та правові важелі. Крім того вона потребує детального вивчення кожного з важелів, визнаючи при цьому його роль і місце в економічній стратегії, яка б забезпечила високу ефективність ринкової економіки, зокрема подоланню кризових явищ у соціальній сфері села.
Розвиток соціальної сфери, більш повне задоволення особистих потреб людини залежить від її матеріального добробуту, який в свою чергу залежить від рівня розвитку матеріального виробництва. В процесі виробничої діяльності працівник не тільки одержує заробітну плату за свою працю, а й бере участь у формуванні власності (капіталу), прибутку та управлінні підприємством. Створені в галузях матеріального виробництва матеріальні та фінансові ресурси в повному обсязі повинні направлятись також на утримання і розвиток соціальної інфраструктури села. І чим ефективніше спрацьовує виробництво тим більше відрахувань поступає в бюджет (державний, місцевий), в тому числі на розвиток і будівництво об’єктів соціальної сфери.
У загальному механізмі взаємодії виробничої та невиробничої сфер галузей економіки держави суттєве значення має оптимальність розподілу матеріальних і фінансових ресурсів, а також їх перерозподіл у розвиток та функціонування соціальної інфраструктури. Звідси результативність матеріального виробництва залежить не тільки від його організації, але й від удосконалення системи управління соціально-економічним розвитком території. Оптимальний варіант розвитку мережі соціальної інфраструктури через зворотний зв’язок впливає на ступінь реалізації виробничого потенціалу регіону (району). Саме такий розгляд взаємодії систем дає підставу зосередити дослідження на удосконаленні механізму управління соціальними процесами, як чинника матеріального виробництва (рис.1).
Для комплексного визначення сучасного рівня розвитку соціальної інфраструктури, а також при прогнозуванні на різних мікро- і макрорівнях автор пропонує обчислення інтегрального коефіцієнта.
існуюча система показників розвитку соціальної інфраструктури має деякі особливості, вони відрізняються один від одного, їх не можна співставляти між собою, Наприклад, житло виміряється квадратними метрами; дошкільні дитячі заклади – місцями в садках та яслах; загаль-ноосвітні школи – учнівськими місцями; торгівля – квадратними метрами торговельної площі; громадське харчування – посадочними місцями; лікарні – ліжко-місцями; поліклінічні заклади – відвідуваннями в зміну тощо. Тому методична основа розрахунків полягає у

використанні узагальненого критерію – методу зваженої суми. Для приведення окремих критеріїв до єдиної розмірності часто використовують нормативні їх значення:

С =* Wі Ріф / РіN ( 1 )

де: С – користь узагальненого критерію;
Wі – вага (важливість) і-го критерію;

Ріф ,РіN – відповідно фактичне і нормативне значення окремого
критерію.

Після перетворення окремих натуральних показників в узагальнений показник задається як середнє геометричне окремих показників. Якщо хоча б один з них не задовольняє вимог, то якими б не були великими інші, узагальнений показник буде невисоким.

Математичні розрахунки, зроблені за формулою (1) дозволили отримати безрозмірні показники, які тільки в такому вигляді можна співставляти між собою та давати порівняльну або узагальнену оцінку рівня розвитку об’єктів соціальної сфери села. В нашому випадку комплексний показник розвитку основних об’єктів соціальної сфери села в цілому по Україні становив 43,3 відсотка. В той же час серед регіонів високий рівень наведеного показника спостерігається на Волині (40,4 %), Галичині і Наддніпрянщині (40,1 %), низький – на Донбасі та Криму, відповідно 31,2 і 28,9 відсотків (рис. 2).
У другому розділі – ”Аналіз стану відтворення сільського населення” – проаналізовано основні його складові: демовідтворювальні процеси на селі, розселення, матеріальний добробут сільських жителів. Встановлено, що з поглибленням кризових явищ загальноекономічного характеру в сільській місцевості загострюється демографічна ситуація. Так, на початок 1998 р. на селі мешкало 16,3 млн. чол., або 32,2% всього населення держави. Протягом 1970-1997 рр.
чисельність сільських жителів зменшилась на 5,1 млн. чол. Скорочення
супроводжується низьким рівнем народжуваності, високою смертністю та інтенсивним старінням сільського населення. Нині у кожному четвертому селі не народжуються діти, в кожному десятому немає дітей віком до 5 років, а в кожному дванадцятому – молоді (16-29 років).В

Рис.2. Рівень розвитку основних об’єктів соціальної
сфери села, відсотків
розрахунку на дві сільські сім’ї припадає лише одна дитина віком до 16 років. Понад 120 сільських адміністративних районів віднесені до зони демографічної та поселенської кризи. Одночасно на селі відбувається звуження демографічної бази. Якщо у 1970 р. в розрахунку на 100 чол. працездатного віку припадало 45 пенсіонерів, то у 1997 р. відповідно 60 чол. похилого віку (табл.1).
За 1970-1998 рр. середній вік сільського населення підвищився на 14,1% і у 1997 р. становив 39,7 років, в тому числі у чоловіків –36,1 та у жінок – 42,8 років, а в порівнянні з міським населенням – майже на 5 років вищий. Найгіршим цей показник є в Чернігівській, Хмельницькій, Черкаській, Сумській та Вінницькій областях, де середній вік сільського населення дорівнює 43-47 роки.
Природне скорочення чисельності населення в сільській місцевості, погіршення його статево-вікової структури, міграційний рух істотно впливають на структуру сільської поселенської мережі. Як наслідок, великі села перетворюються в середні, середні – в невеликі, невеликі – в дрібні.
З соціальної точки зору сільські населені пункти є середовищем відтворення населення і трудового потенціалу. На початок 1998 р. в країні налічувалось 28,8 тис. од. сільських населених пунктів. Середній розмір сільського населеного пункту за 1970-1997 рр. зменшився з 684 до 569 чол., або на 17,1%.
Жителі більшості сіл (57%) зайняті переважно в сільськогосподарському виробництві, 12,3% – працюють на промислових підприємствах, 2,6% – у будівельних організаціях, 3,4% – на транспорті та зв’язку і 19,1% – в галузях соціальної інфраструктури. Із загальної кількості зайнятого сільського населення 26,5% працюють за межами свого населеного пункту.
В сільській місцевості на території 10,9 тис. населених пунктів (38,1%) розташовані самостійні сільськогосподарські підприємства, 16,8 тис. сіл (58,7%) – окремі аграрні виробничі підрозділи сільськогосподарських підприємств, 8,2 тис. сіл (28,7%) – промислові підприємства, кооперативи, підсобні підприємства та промисли, 1,1 сіл (3,8%) – підприємства транспорту, 966 сіл (3,5%) – будівельні організації.
Одна із суттєвих причин збільшення малих сіл – відсутність виробничих підрозділів, що значно звужує сферу прикладання праці
жителів цих сіл і є вирішальним фактором міграції сільського населення, особливо молоді, в інші населені пункти. Так, за даними суцільного обстеження на 1 січня 1996 р. у 7058 сільських населених пунктах (24,7%) не розташовано ніяких виробничо-управлінських підрозділів та
Таблиця 1. Характеристика сільського населення та
поселенської мережі

Показники 1970 р. 1990 р. 1997 р.

Чисельність населення, млн.чол. 21,1 16,9 16,3

Структура населення за віком,
відсотків:
молодше працездатного
працездатне
старше працездатного

28,3
49,4
22,3

22,2
49,2
28,6

21,6
49,1
29,3

На 1000 чол. працездатного віку
припадає осіб:
непрацездатних 1022 1034 1041
в т.ч. старше працездатного віку 451 583 597

Середній вік населення, років 34,8 39,8 39,7
в тому числі:

чоловіків 31,3 35,9 36,1
жінок
37,2 43,0 42,8
Середній розмір сім’ї, чол. 3,6 3,4 3,2

Коефіцієнти природного відтво-
рення населення (в розрахунку на
1000 чол.):
народжених 14,5 12,7 10,3
померлих 10,5 16,1 19,0
природне скорочення (приріст) +4,0 -3,4 -8,7
шлюбів 8,4 7,9 6,2
розлучень 0,8 1,6 1,9

Кількість сільських населених пунктів, тис.од.
31,7
28,6
28,8

Число жителів на один сільський
населений пункт, чол.
684
591
569
об’єктів. Це насамперед села з людністю до 200 чол. (75,5%).
Сільська поселенська мережа має три основні форми розселення: дрібно-, середньо- і крупноселенську. До дрібноселенської системи розселення увійшли регіони (області) з великою часткою малих сіл з чисельністю жителів до 200 чоловік. Більшість малих сіл зосереджена в таких регіонах, як Слобожанщина (Сумська область – 59% від загальної кількості сіл, Харківська – 53,4% і Полтавська – 49,3%), Придніпров’я (Дніпропетровська область – 51,2%) та Наддніпрянщина (Чернігівська область – 49,5%). В той же час крупних сіл, з чисельністю населення понад 1000 чол., найбільше розташовано на Буковині (Чернівецька область – 55%), Закарпатті (Закарпатська область – 49,3%) та Галичині (Івано-Франківська область – 44,4%).
Серед чинників, які впливають на рівень розвитку соціальної сфери села важливе місце займає матеріальний добробут селян. В його основі – формування та використання сукупного доходу сім’ї, споживання найважливіших продовольчих і непродовольчих товарів, забезпеченість населення послугами тощо.
В останні роки змінилась структура доходів сільських сімей. Різко підвищились доходи від їх особистого підсобного господарства та доходи з інших джерел. В той же час скоротилися трудові доходи та надходження від суспільних фондів споживання. Якщо в 1990 р. оплата праці в колгоспі та заробітна плата членів сім’ї займала в сукупному доході 59,4%, то у 1997 р. трудові доходи сімей, які проживають у сільській місцевості, дорівнювали 23,2%; надходження від особистого підсобного господарства – відповідно 28,8 і 52,7%. Частка витрат на накопичення зменшилась за вказаний період з 21,4% до мінус 0,1% (рис.3).
Основним джерелом доходів сільського населення є особисті підсобні господарства (ОПГ). Вони мають велике соціально-психологічне значення, оскільки господарство селянина завжди вважалось найважливішою складовою способу його життя і формування сімейного бюджету. В умовах економічної кризи роль цих господарств значно підвищилась.
На початок 1998 р. господарства населення мали присадибні ділянки загальною площею 4020 тис.га, в них було 3743 тис.гол. великої
рогатої худоби, з них 2817 корів, 5699 тис. свиней, 1492 тис. овець та кіз, 95 млн.голів птиці усіх видів. У структурі виробництва питома вага виробленої продукції в ОПГ населення в загальному її обсязі в 1997 р. становила 55,6% проти 29,4% у 1990 р., а обсяги виробництва збільшилися проти 1990 р. на 7 %.
Одним з головних джерел сукупних доходів сільських жителів є
Формування сукупного доходу

заробітна плата (оплата праці). В 1997 р. номінальна величина її збільшилась у сільськогосподарському виробництві проти 1995 р. у 2,2 раза і становила 100 грн. в середньому за місяць. В регіональному розподілі вона має свої особливості. Якщо на Закарпатті середньомісячна оплата праці у колективних сільськогосподарських підприємствах дорівнювала 55 грн. у розрахунку на одного працюючого, Причорномор’ї – 93, то на Слобожанщіні – 96 грн., Придніпров’ї – 93, Донбасі – 92 грн.
Грошові витрати формуються під прямим впливом рівня платоспроможності сільського населення. В зв’язку з цим непомірне зростання цін на продукти харчування, промислові товари, тарифи на житлово-комунальні та інші послуги призвело до збільшення витрат сільського населення, істотного зниження його життєвого рівня.
В структурі витрат різко зросли витрати на харчування і так само знизились витрати на непродовольчі товари. Тобто коштів вистачало лише на придбання малого за обсягом асортименту групи непродовольчих товарів.
Внаслідок безперервного зростання цін зменшується купівельна спроможність сільського населення, знижується не тільки споживання непродовольчих товарів та послуг, а й споживання окремих продуктів харчування. У середньому в 1997 р. у сільській сім’ї суттєво скоротився обсяг споживання найважливіших продуктів харчування, зокрема м’яса, риби та інших. Велика частина сільського населення (люди похилого віку, багатодітні сім’ї, безробітні) знаходяться в скрутному матеріальному становищі. Ці малозабезпечені соціальні групи людей змушені обмежувати свої раціони харчування, що негативно впливає на їх організм, погіршує стан здоров’я, знижує трудову активність.
У третьому розділі – ”Оцінка рівня розвитку основних галузей сільської соціальної інфраструктури” – проведена оцінка функціонування та розвитку основних галузей соціально-побутового призначення і соціально-культурного обслуговування жителів села.
Сільська соціальна інфраструктура є частиною соціальної інфраструктури держави або регіону, яка охоплює житлове і комунальне господарство, освіту, культуру і мистецтво, охорону здоров’я, фізичну культуру і соціальне забезпечення, кредитування та страхування; службу побуту, транспорт і зв’язок в частині, пов’язаній з обслуговуванням населення, інші галузі, а також торгівлю та громадське харчування. В цілому соціальна інфраструктура села налічує понад 50 галузей. Кожній галузі притаманні своя організаційна структура, форми обслуговування населення, механізм функціонування тощо.
З діяльністю підприємств, організацій та установ соціальної інфраструктури пов’язана життєдіяльність людини: з часу народження, виховання в дошкільному закладі, навчання у загальноосвітній школі, трудової діяльності. В той же час результати діяльності окремих галузей соціальної інфраструктури визначаються рівнем загальної та професійної освіти населення, культури, стану його здоров’я, середньої тривалості життя, розміру вільного часу та його використання.
Сучасна мережа соціальної інфраструктури села охоплює 6,2 млн. од. житлових будинків, 9,8 тис. дошкільних закладів, 15 тис. загальноосвітніх шкіл, 18,4 тис. будинків культури і клубів, 1 тис. лікарень, 2,2 тис. амбулаторно-поліклінічних закладів, 16,4 тис. фельдшерсько-акушерських пунктів, 43,3 тис. магазинів, 12 тис. закладів громадського харчування, 6 тис. підприємств побутового обслуговування, 10,3 тис. спортивних майданчиків тощо (табл.2).
Внаслідок подальшого спаду виробництва, поглиблення диспаритету цін, несвоєчасних розрахунків держави з сільськогосподарськими товаровиробниками значно знижується їх доходність і платоспроможність. Тому протягом останніх років витрати на розвиток соціальної сфери АПК постійно скорочуються. Загальний обсяг капітальних вкладень невиробничого призначення за 1990-1997 рр. зменшився у 4,7 раза.
Середньорічний обсяг капітальних вкладень невиробничого призначення в розрахунку на одного сільського жителя має свої регіональні особливості. Зокрема, якщо на Поділлі цей показник складав 100,3, Наддніпрянщині – 63,2 грн. (у фактичних цінах), то на Закарпатті відповідно – 7,6, Буковині – 14,8 гривень.
Відбуваються і структурні зміни капітальних вкладень у соціальну сферу села. Аналіз табл.3 свідчить, що за 1995-1997 рр. серед замовників капітального будівництва знижується частка підприємств і організацій, розташованих в сільській місцевості , збільшується частка капітальних вкладень місцевого бюджету і населення. Аналогічна тенденція спостерігається і в житловому будівництві, де головне місце належить приватному сектору (населенню). Не дивлячись на значне скорочення інвестицій у соціальну сферу основним джерелом їх надходження зберігається за підприємствами АПК (38,8%) і населенням (38,4%). Проте існуюча структура капітальних вкладень за джерелами фінансування не відповідає сутності механізму функціонування соціальної інфраструктури села, який передбачає провідну роль місцевих органів влади та самоврядування.
В умовах економічної кризи, постійного зростання кошторисної вартості капітального будівництва, погіршення фінансового стану сіль-

Таблиця 2. Наявність і рівень розвитку основних об’єктів соціальної інфраструктури села України
1990 р. 1997 р.
Об’єкти Наявність об’єктів,
тис.оди- ниць Введено
в дію,
об’єктів Питома вага сільських посе-лень, які мають об’єкти, % Наявність об’єктів, тис.оди- ниць Введено
в дію,
об’єктів Питома вага сі-льських посе-лень,які ма-ють об’єкти, %
Житловий фонд, млн.кв.м 347,8 2,5 х 365,4 1,4 х
Дошкільні заклади, тис.місць 12,5 19,7 43,8 10,5 1,1 36,6
Загальноосвітні школи, тис.учн.місць 15,1 60,8 52,4 15,2 12,4 52,5
Клуби і будинки культури, тис.місць 21,0 32,1 70,8 19,3 12,4 67,1
Дільничні лікарні,тис.ліжок 1,5 0,7 5,7 1,6 0,05 4,5
Амбулаторно-поліклінічні заклади,
тис.відвідувань у зміну 1,6 6,4 6,5 2,1 0,6 6,6
Фельдшерсько-акушерські пункти 16,4 … 56,5 16,4 … 56,9
Магазини 60,5 … 97,2 43,6 … 61,8
Підприємства громадського харчування 18,3 … 27,1 11,6 … 27,8
Підприємства служби побуту 22,5 … 37,1 7,1 … 10,0
Газопровідні мережі, тис.км х 3,6 8,4 х 4,2 19,6
Водопровідні мережі, тис.км х 1,7 16,0 х 0,4 22,1
Каналізація, км х … 3,2 х 1,4 3,1
Загальний обсяг капітальних вкладень
у соціальну сферу АПК, млн.грн. х 3617 х х 776 х
в тому числі на:
одного сільського жителя, грн. х 215 х х 47 х
одне село, тис. грн. х 126 х х 27 х

Таблиця 3. Структурні зміни капітальних вкладень
у соціальну сферу села

1995 р. 1997 р.
Всього капітальних вкладень в т.ч. у житлове бу- дівництво Всього капітальних вкладень в т.ч. у житлове бу- дівництво
Всього освоєно капітальних
вкладень зарахунок усіх дже-
рел фінансування (включаючи
кошти населення на будів-
ництво власних житлових бу-
динків), млрд. грн. 1,4 0,6 0,7 0,4

в тому числі:
а) за замовниками будівництва,
всього 100,0 100,0 100,0 100,0
з них:
– підприємства та організації
галузей АПК 59,0 31,7 45,9 16,1
– інші підприємства та орга-
нізації 18,3 10,3 6,8 7,6
– місцеві органи державного
управління та самовряду-
вання 1,3 11,7 9,0 6,9
– населення 21,3 46,3 38,4 69,4

б) за джерелами фінансування,
всього 100,0 х 100,0 х
з них:
– кошти підприємств і органі-
зацій: 60,4 х 45,6 х
агропромислового комплексу 42,1 х 38,8 х
інших галузей економіки 18,3 х 6,8 х
– бюджетні асигнування 18,2 х 16,0 х
– кошти населення 21,4 х 38,4 х

Частка капітальних вкладень у
житлове будівництво в загальному
обсягу, % 46,2 х 55,3 х

ськогосподарських підприємств знижуються обсяги введення в дію основних об’єктів соціальної інфраструктури. Так, за 1996-1997 рр. (в середньому за рік) порівняно з 1991-1995 рр. будівництво житла зменшилось в 1,9 раза, дошкільних закладів – у 8,6 раза, загальноосвітніх шкіл – у 2,3 раза, клубів і будинків культури – у 10,6 раза, амбулаторно-поліклінічних закладів – в 5,3 раза, лікарень – в 2,2 раза.
Обмеженість власних коштів сільськогосподарських підприємств, відсутність фінансування з державного та місцевого бюджетів на утримання об’єктів соціальної інфраструктури призвели до значного скорочення на селі закладів освіти, культури, охорони здоров’я, підприємств торгівлі, побуту, транспортного обслуговування тощо.
Поряд із зменшенням обсягів будівництва об’єктів соціальної інфраструктури триває практика їх закриття. Так, за 1991-1997 рр. було закрито 1972 дитячих дошкільних заклади, 162 школи, 246 дільничних лікарень, 49 фельдшерсько-акушерських пунктів.
Відсутність механізму державного регулювання процесами інвестування сільської соціальної інфраструктури зумовило те, що майже в половині регіонів України переважають села, що не мають об’єктів повсякденного обслуговування населення (дошкільні заклади, загальноосвітні школи, підприємства побутового призначення, торгівлі та громадського харчування, медичні заклади). Враховуючи це, бюджетні асигнування доцільно спрямовувати в першу чергу на створення таких об’єктів у сільських населених пунктах, де вони конче необхідні, а також на їх утримання.
Створення кожній людині нормальних житлових умов завжди було головною проблемою на селі. Історично склалося так, що селянину доводилось облаштовувати власне житло за особисті кошти, власними силами та за допомогою рідних і односельців. Як наслідок, нині 97,2% житлового фонду знаходиться у приватній власності. В цілому сільський житловий фонд на початок 1998 р. становив 367,5 млн.кв.м. Крім того, на території сільських населених пунктів розташовано 4 тис. гуртожитків, 332 готелі.
Проте економічна криза у державі створила несприятливі умови для подальшого розвитку об’єктів соціальної сфери села, які знаходяться в стані занепаду та руйнації. В останні роки значно скорочується кількість дошкільних закладів, магазинів, підприємств громадського харчування та побутового обслуговування тощо.
Умови життя сільського населення, рівень його обслуговування не відповідають сучасним вимогам і можливостям. Висока вартість платних послуг, відсутність джерел фінансової підтримки, недосконала податкова політика, велике розпорошення та недостатня мережа підприємств соціальної інфраструктури не дає змоги їй нормально функціонувати. Як правило, об’єкти соціальної сфери будували у великих селах, на центральних садибах сільськогосподарських підприємств. Водночас велика кількість малих та віддалених сіл не забезпечені соціальними установами. Нині більшість колективних сільськогосподарських підприємств не мають коштів навіть на просте відтворення виробництва, велика кількість їх була розукрупнена. Крім того, негативним є й те, що не всі нові форми господарювання, які з’явилися на селі, беруть участь у вирішенні соціальних проблем села. Нові господарі, як правило, сприяють розвиткові тих галузей і виробничих підрозділів, які забезпечують одержання надприбутку за короткий термін, зацікавлені у вивільненні робочої сили, що за нормальних ринкових умов було б виправдано. Внаслідок економічної кризи, яка виникла не з вини сільськогосподарського товаровиробника, виникають передумови соціальної кризи на селі.
Безперервний ріст цін на соціальні послуги негативно позначається на життєвому рівні сільського населення. Крім того, споживання платних послуг стримується різким зниженням реальних доходів сільських жителів. Фактичний рівень цих послуг порівняно з нормативом становить лише 1%.
Нині основу платного обслуговування населення в сільській місцевості складають: житлово-комунальні послуги – 57,3%, побутові – 17,1, зв’язку – 8,5, санаторно-курортні та оздоровчі – 7,2, пасажирського транспорту – 4,9, культури – 0,6, утримання дітей в дошкільних закладах – 0,6% тощо. В розрахунку на душу населення платні послуги у сільській місцевості у 1997 р. складали 62,7 гривень. В той же час платні послуги у міських поселеннях майже у 4 рази вище ніж на селі.
Для того щоб запобігти подальшому згортанню в сільській місцевості обсягу послуг, необхідно визначити базову програму безкоштовного забезпечення ними сільського населення. Мінімальний рівень споживання послуг слід визначати на рівні гарантій, які надає держава на житло, охорону здоров’я, освіту, екологічну безпеку тощо, спираючись на досягнутий рівень обслуговування, а також досвід інших країн.
У четвертому розділі – ”Концептуальні основи і напрями удосконалення економічного механізму управління розвитком та функціонуванням соціальної сфери села” – розглянуто пріоритетні напрями розвитку соціальної сфери, обгрунтовано основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності у сільській соціальній інфраструктурі, розроблено економічний механізм управління соціальним розвитком села, визначено перспективну потребу капітальних вкладень, що спрямовуються на розвиток соціальної інфраструктури.
Створення найбільш сприятливих умов для життя, праці, побуту та відпочинку сільського населення незалежно від величини, густоти та рангу сільських населених пунктів лежать в основі пріоритетних напрямів. Досягнення цієї мети можливе при визначенні основних завдань державної політики з питань розвитку соціальної сфери села. Це насамперед:
• сприяння (державна підтримка) розвитку агропромислового виробництва;
• вплив на демографічну ситуацію в сільській місцевості;
• покращання матеріального добробуту і умов життя сільських жителів;
• удосконалення, збереження існуючої сільської поселенської мережі та відродження села;
• створення економічного механізму реорганізації об’єктів соціальної інфраструктури;
• призупинення руйнації та згортання підприємств соціальної інфраструктури;
• забезпечення необхідного рівня розвитку матеріально-технічної бази підприємств, організацій та установ соціальної сфери.
Вивчення складових соціальної сфери села в сучасних умовах дає можливість визначити першечергові напрями. До них в першу чергу відносяться: підвищення матеріального добробуту, покращання демографічної ситуації. Механізм економічного регулювання розвитку соціальної інфраструктури передбачає визначення основних пріоритетів: сільське житлове будівництво, транспортне сполучення, шляхове господарство, охорона здоров’я та освіта.
Серед основних проблем розвитку соціальної сфери виникло протиріччя, зумовлене, з одного боку, великою капіталомісткістю об’єктів, з другого – обмеженістю ресурсів. На нашу думку, найбільш актуальним є визначення інвестиційних пріоритетів у подальшому розвитку підприємств соціальної інфраструктури, зокрема в окремих її галузях і напрямах.
Враховуючи те, що кожний регіон (область, район або село) має свої особливості, різний рівень забезпеченості об’єктами соціальної інфраструктури, а також потенційні можливості, необхідно підходити раціонально і залучати до цього на різних рівнях думку громади. Мешканці конкретного сільського поселення (громада) мають право вирішувати, що їм в першу чергу будувати і як розпоряджатися коштами місцевого бюджету, або державних (Національної, регіональних) програм з питань соціального відродження села.
Реформування економічних відносин в аграрному секторі економіки зумовлює необхідність адекватних перетворень у галузях соціальної сфери. Проте погіршення економічного стану сільськогосподарських підприємств різних форм господарювання негативно вплинуло на скорочення їх соціальної діяльності, в той же час місцеві органи влади не можуть повною мірою сформувати доходну частину місцевого бюджету. В зв’язку з цим зменшуються загальні обсяги асигнувань на утримання освітніх установ, закладів культури, охорони здоров’я, спорту тощо.
В процесі перетворення підприємств і організацій соціальної інфраструктури села місцеві органи самоврядування повинні здійснювати контроль за ходом реорганізації, відповідно до якої ці об’єкти повинні:
• обов’язково виконувати у своїй діяльності соціальні функції (без перепрофілювання);
• визначатися в процесі реорганізації об’єктів з організаційно-правовою формою, яка забезпечить виконання відповідних функцій.
При передачі об’єктів соціальної інфраструктури необхідно у кожному конкретному випадку дотримуватись загальних умов, які зумовлюють створення господарського товариства на базі колишнього підрозділу сільськогосподарського підприємства. Засновниками господарського товариства може бути група фізичних або юридичних осіб.
Місцеві органи влади мають право передавати юридичним і фізичним особам підприємства та інші заклади, які належать їм, в постійне або тимчасове користування (продавати, здавати в оренду, обмінювати, використовувати їх як заставу). Згідно з чинним законодавством реорганізація об’єктів соціальної сфери може здійснюватися шляхом продажу, перетворення, оренди, злиття або ліквідації об’єкта (рис.4).
Найбільш прийнятними організаційно-правовими формами підприємницької діяльності для галузей соціальної інфраструктури є товариство з обмеженою відповідальністю, сервісний кооператив, при-ватне підприємство, а якщо це великі структури, то в окремих випадках можуть створюватись відкриті (ВАТ) чи закриті акціонерні товариства ( ЗАТ).
Перехід до ринкових відносин у сільській соціальній сфері вимагає розробки та удосконалення економічного механізму управління її розвитком і функціонуванням. Державне управління соціальною сферою повинно здійснюватись на всіх рівнях. Провідна роль при цьому має належати територіальним органам управління і самоврядування.

Рис.4. Модель реорганізації підприємств, організацій, закладів
та установ соціальної сфери села
Відповідні повноваження їх грунтуються на законодавчих документах, а саме: законах України ”Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві України” і ”Про місцеві Ради та місцеве самоврядування”.
Формування нового механізму управління соціальним розвитком сільських територій повинно передбачити децентралізацію функцій, за якого вищому рівню управління передаються лише ті з них, які не може чи не зацікавлений вирішувати нижчий. Так, сільська (селищна) Рада здійснює будівництво дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, а також закладів торгівлі та служби побуту, лікарняних та інших медичних установ, тобто соціальних об’єктів повсякденного користування. Районний рівень забезпечує населення соціальними об’єктами періодичного попиту, у віданні областей зосереджуються функції координуючого характеру. Вони координують діяльність усіх структур по вертикалі, формують соціальні програми, вирішують питання оподаткування і розподілу коштів (рис.5).

Державна програма соціально-економічного
розвитку України

Державна програма соціально-економічного
розвитку регіона (області)

Програма соціально-економічного розвитку
адміністративного району (міста)

Програма соціально-економічного розвитку
сільської (селищної) Ради

Рис.5. Структура державного управління соціально-
економічним розвитком

В перехідний період управління комплексним розвитком сільських територій повинно бути програмно-цільовим. Такі форми управління отримали останнім часом широкий розвиток в розвинених країнах світу. Аналізуючи світовий досвід формування різноманітних програм соціально-економічного розвитку села необхідно зазначити, що, наприклад, у Сполучених Штатах Америки комплексний розвиток інфраструктури сільських районів пов’язаний з державним бюджетним фінансуванням через державні соціальні та економічні програми. Розвиток сільських районів тут підтримується 40 програмами, в яких задіяні 12 різних міністерств, відомств, агенцій. Пріоритет цих програм – розвиток інфраструктури та комунального господарства, кредитування та надання субсидій для індивідуального житлового будівництва, стимулювання підприємницької активності та створення робочих місць.
Удосконалення економічного механізму управління соціальним розвитком села потребує створення (відновлення) міжгалузевого органу управління (комісії) по координації всіх підприємств, організацій та установ, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також на регіональному рівні в питаннях прискореного розвитку та ефективного використання соціальної інфраструктури в сільській місцевості, постійного поліпшення умов життя селян.
В економічному механізмі регулювання розвитку соціальної сфери села значну роль відіграють довгострокові прогнози (програми). Перехід до ринкових відносин суттєво змінює методику прогнозних розрахунків щодо розвитку матеріальної бази підприємств, організацій та установ соціальної сфери. При визначенні обсягу капітальних вкладень, введення основних об’єктів соціальної інфраструктури найпильніша увага приділяється показникам у натуральному виразі, бо вартісні показники в сучасних умовах надто нестабільні.
Для виконання програми подальшого розвитку соціальної інфраструктури села необхідно забезпечити її матеріальну базу основними будівельними матеріалами, виробами і конструкціями, запроваджувати новітні технології, здійснювати реконструкцію та технічне переоснащення існуючої індустріальної сільської будівельної бази, а також розвивати мережу малих і приватних підприємств, які могли б виробляти будівельні матеріали з місцевої сировини. Згідно з прогнозними розрахунками автора за період 2001-2010 рр. передбачається ввести: житла – 91,1 млн. кв.м, дошкільних закладів – 134,3 тис. місць, загальноосвітніх шкіл – 225 тис. учнівських місць, закладів культури – 715 тис. місць, підприємств громадського харчування – 556,3 тис. посадочних місць, лікарень – 28,3 тис. ліжок, амбулаторно-поліклінічних закладів – 78,1 тис. відвідувань в зміну.
На період до 2010 р. потреба в будівельній цеглі дорівнюватиме 54,8 млрд. штук умовної цегли, цементу – 162,3 млн. т, металу – 12,3 млн. т, щебеня – 36,5 млн. т. Забезпеченість сільського населення житлом, об’єктами соціально-культурного та побутового призначення становитиме у 2000 р. – 46,4%, у 2005 р. – 60,1%, у 2010 р. – 78,1%.
Розвиток підприємств соціальної інфраструктури села залежить від впровадження нових форм господарювання, удосконалення розміщення цих об’єктів, створення такого економічного механізму регулювання розвитку соціальної сфери, який би забезпечив найсприятливіші умови для максимального задоволення сільських жителів різноманітними соціальними послугами і запитами за їх місцем проживання, а в кінцевому підсумку підвищення життєвого рівня селян. Це дасть можливість сільському населенню зберегти його багатовікові національні традиції, звички та самобутність українського народу.

Висновки

1. Подолання кризових явищ у соціальній сфері села в період переходу до ринкових відносин потребує розробки економічного механізму регулювання соціальними процесами, зокрема за допомогою організаційних, правових та соціально-економічних важелів.
2. Поліпшення демографічної ситуації в сільській місцевості повинно спрямовуватись шляхом покращання статево-вікової структури населення, подолання гострої депопуляції, розширення сфери прикладання праці селян; поліпшення охорони здоров’я та медичної допомоги населенню; створення належних виробничих та побутових умов праці, додержання вимог техніки безпеки, охорони праці та виробничої санітарії, полегшення домашньої праці тощо.
3. Забезпечення гарантованого мінімуму соціального обслуговування сільського населення, який держава повинна надавати своїм громадянам у реалізації їх законних прав на житло, охорону здоров’я, екологічну безпеку, освіту, участь у культурному житті, поліпшення соціального середовища на селі.
4. Забезпечення жителям села сприятливих умов для приватизації та купівлі житла, а також створення фонду підтримки індивідуального житлового будівництва повинно забезпечуватись шляхом надання пільгових і довгострокових кредитів для індивідуальних забудовників.
5. Надання сільським жителям соціально рівних можливостей задоволення особистих потреб на мінімальному рівні повинно відбуватись незалежно від величини сільського населеного пункту і місця його розташування.
6. Введення в дію об’єктів соціальної сфери необхідно здійснювати за сучасними проектами, надаючи перевагу багатофункціональним комплексам, дифіренцюючи їх залежно від підпорядкування та розміру населеного пункту.
7. З боку держави, місцевих органів влади та самоврядування повинна бути всебічна підтримка новим господарюючим суб’єктам, зокрема малим та середнім комерційним підприємствам у наданні сільському населенню різноманітних соціальних послуг.
8. Система соціального захисту сільського населення, зокрема неповних та багатодітних сімей, інвалідів, пенсіонерів потребує удосконалення. Вона повинна враховувати такі питання: створення гарантованих фондів відрахувань до місцевого бюджету у вигляді натуральної продукції, які використовуються безпосередньо для надання дійової та адресної допомоги малозахищеним верствам населення; організація госпрозрахункових підрозділів (кооперативів) з надання послуг (обробіток присадибних ділянок, заготовка кормів, палива, ремонт житла і присадибних будівель тощо).
9. Формування економічних відносин у соціальній сфері села має свою специфіку, що дає можливість створювати різноманітні господарські структури. Процес реорганізації соціальної інфраструктури дозволить збільшити обсяг різних видів послуг, розширити кількість робочих місць тощо.
10. Місцеві органи влади та самоврядування в процесі розробки програм розвитку підприємств сфери послуг (усіх форм власності) повинні визначати для них граничні розміри субсидій, порядок їх розрахунку, пільгове кредитування, оподаткування та страхування; забезпечення необхідним технічним обладнанням, інвентарем.
11. Надати право самоврядним структурам самостійно формувати соціальну інфраструктуру за принципом реального попиту та можливості задоволення жителів села послугами, створити умови для управління на державному та місцевому рівнях комплексним розвитком сільських територій.
12. Розробити Національну програму розвитку агропромислового виробництва та відродження села на перспективу, для цього пропонуються розрахунки обсягів капітальних вкладень, введення основних об’єктів соціальної інфраструктури тощо.

Список основних опублікованих праць за темою дисертації

Монографії, розділи в книгах, брошури

1. Орлатий М.К. Соціальна сфера села.- К.:ІАЕ УААН, 1997.- 200 с. (одноосібна монографія, 11,5 др.арк.).
2. Бугуцький О.А., Купалова Г.І., Орлатий М.К. та ін. Аграрна праця та соціальний розвиток села.- К.: ВІПОЛ, 1996.-302 с. (колективна монографія, 17,5 др.арк.) в т.ч. автора підрозділи 6.2; 6.3; 6.4; С.235-268 (соціальний розвиток села).
3. Вдовиченко М.Х., Орлатий М.К., Якуба К.І. та ін. Соціальне відродження і розвиток села в умовах становлення ринкової економіки.- К.: Урожай, 1993.- 210 с. (колективна монографія, 12,6 др.арк.), в т.ч. автора С.133-138, 143-144, 153-166 (соціальне відродження села).
4. Вдовиченко М.Х., Орлатий М.К., Купалова Г.І. Соціально-економічний розвиток села.- К.: Урожай, 1989.- 152 с. (колективна монографія, 5,6 др.арк.) в т.ч. автора – розділи 3 ,4 -С.60-140 (соціальні аспекти розвитку).
5. Бугуцький О.А., Орлатий М.К. Форми господарювання та розвиток соціальної сфери в аграрному секторі – Підрозділ у колективній монографії ”Розвиток форм господарювання на селі”.- К.: Урожай, 1993.- 376 с., в т.ч. автора С.365-370 (соціальні проблеми в нових умовах господарювання).
6. Муштрук А.І., Орлатий М.К., Булавка О.Г., Ярошенко І.Ф. Житлові умови, побут та охорона здоров’я сільських жителів – підрозділ у колективній монографії ”Соціально-трудовий потенціал аграрної економіки”.- К.:ТОВ Комплекс Віта, 1996.- 228 с., в т.ч. автора С.139-142, С.154-156 (житлові та побутові умови).
7. Зинич В.Т., Муштрук А.І., Орлатий М.К. ”Соціально-економічні проблеми розвитку села” (колективна монографія) § 3 гл. ІІ, § 4 гл. ІІІ, § 4 гл. ІV.- К.: Наукова думка, 1988.- 325 с., в т.ч. автора С. 78-84, С.95-107, С.168-178 (культурно-побутові проблеми).
8. Орлатий М.К. Поліпшення соціальних умов та їх роль у закріпленні кваліфікованих кадрів на селі – підрозділ монографії О.А.Бугуцького ”Підвищення ефективності праці в сільському господарстві”. –К.: Урожай, 1980. – 168 с., в т.ч. автора С.147-154 (соціально-економічні проблеми).
9. Орлатий М.К. Продуктивність праці та використання трудових ресурсів – підрозділ монографії О.А.Бугуцького ”Аналіз економічної ефективності сільськогосподарського виробництва”.- К.: Урожай, 1976.- 264 с., в т.ч. автора С.89-93 (використання трудових ресурсів).
10. Саблук П.Т., Бугуцький О.А., Орлатий М.К. та ін. Економічний і соціальний стан аграрного сектора України (наукова статистико-аналітична розробка).- К.: Віпол, 1997.- 373 с., в т.ч. автора С. 139-174, С. 199-371 (соціальна сфера села).
11. Шейко П.В., Вдовиченко М.Х., Орлатий М.К. та ін. Соціальна сфера села (Науково-аналітична розробка).- К.: УПД, 1992.-200 с., в т.ч. автора С.87-194 (соціальна інфраструктура села).
12. Саблук П.Т., Ситник В.П., Шпичак О.М., Орлатий М.К. та ін. Про стан соціального розвитку села (доповідна записка).- К.: ІАЕ УААН, 1998. – 47 с., в т.ч. автора С.5-15, 19 (демографічна ситуація, соціальна інфраструктура).
13. Булавка О.Г., Орлатий М.К., Купалова Г.І. та ін. Організація системи управління соціальним розвитком сільських територій (брошура).- К.: ТОВ “Терно-Граф”, 1998.- 63 с., в т.ч. автора С.3-22, 43-47 (організаційна структура управління).
14. Орлатий М.К., Булавка О.Г. та ін. Реорганізація об’єктів соціальної сфери села: (методичні засади).- К.: ТОВ “Терно-Граф”, 1998.- 34 с., в т.ч. автора С.3-10, 13-34 (принципи та схема реорганізації).
15. Орлатий М.К. Розвиток служби побуту на селі (доповідь-аналіз).- К.: ІАЕ УААН, 1994.- 40 с.
16. Вдовиченко М.Х., Лайко П.А., Орлатий М.К., Якуба К.І. та ін. Рекомендації по соціальному розвитку села в умовах становлення ринкової економіки.- К.: ІАЕ УААН, 1993.- 55 с., в т.ч. автора С.37-40, 52-55 (розміщення об’єктів соціальної сфери та їх функціональне управління).
17. Орлатий М.К., Кісіль М.І., Стецюк П.А. та ін. Розвиток сільської комунальної служби України (доповідь-аналіз). К.: УкрНТІ, 1992. –79 с., в т.ч. автора С.3-10, 24-79 (об’єкти комунальної служби).
18. Орлатий М.К., Горупащенко В.М. Підвищення ефективності розвитку соціальної інфраструктури села Вінницької області (доповідь-аналіз).-Вінниця, 1990.- 86 с., в т.ч. автора С.4-10, 73-60 (аналіз функціонування).
19. Вдовиченко М.Х., Муштрук А.І., Орлатий М.К. Комплексний план економічного і соціального розвитку сільськогосподарських підприємств (брошура).- Ставище, 1987.- 110 с., в т.ч. автора С.6-9, 36-56, 69-80 (соціальний розвиток).
20. Латиш А.А., Вдовиченко М.Х., Орлатий М.К. та ін. Тенденції та резерви розвитку особистих підсобних господарств населення Української РСР.- К.: УОП, 1986.- 57 с., в т.ч. автора С.3-14, 25-27 (соціально-економічні умови).
21. Вдовиченко М.К., Гамерський М.Д., Орлатий М.К. та ін. Комплексний розвиток села (брошура).- К.: Реклама, 1985.-14 с., в т.ч. автора С.8-12 (соціальні аспекти).
22. Вдовиченко М.Х., Муштрук А.І., Орлатий М.К., Кравець В.В. План економічного і соціального розвитку сільськогосподарських підприємств Сокальського РАПО Львівської області на 1986-1990 рр.- Сокаль, 1985.- 94 с., автора С.22-40, 54-75 (соціальний розвиток).

Статті в наукових виданнях

23. Орлатий М.К. Проблеми реорганізації об’єктів соціальної сфери села // Український журнал з питань агробізнесу “Пропозиція”, 1998, № 10.- С.56-57.
24. Орлатий М.К. Методи системного аналізу розвитку соціальної інфраструктури села // Міжнародний науково-виробничий журнал ”Економіка АПК”, № 3, 1997.- С.73-76.
25. Орлатий М.К. Економічні відношення у соціальній сфері села України // Агроекономіка.- Мінськ, 1997.- №10.- С.5-7.
26. Орлатий М.К. Розвиток сільської поселенської мережі України // Вісник аграрної науки.- 1997.- №10.- С.67-70.
27. Орлатий М.К. , Булавка О.Г., Івашкевич Ю.І. Створення повноцінного життєвого середовища на селі // Український журнал з питань агробізнесу “Пропозиція”.- 1997.- № 3.- С.70-72, в т.ч. автора С.70-71 (культурно-побутові умови).
28. Муштрук А.І., Орлатий М.К. Проблеми благоустрою сільського житла // Збірник наукових праць ”Теорія і практика підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва”.- Тернопіль, 1996.- С.103-104, в т.ч. автора С.103 (житлові умови).
29. Бугуцький О.А., Орлатий М.К. Споживання матеріальних благ сільським населенням України // Україна: аспекти праці.- 1996, №6.- С.28-33, в т.ч. автора С.29,31-32 (матеріальний добробут).
30. Орлатий М.К., Булавка О.Г., Івашкевич Ю.І. Вплив оздоровчої сфери на трудовий потенціал села // Україна: аспекти праці.- 1995, №5-6.. С.55-57, в т.ч. автора С.56-57 (оздоровча сфера села).
31. Орлатий М.К. Розвиток соціальної сфери села // Науковий збірник “Перетворення сільського господарства в Україні: досвід, перспективи”.- Київ, 1995.- С.120-123.
32. Бугуцький О.А., Орлатий М.К., Ярошенко І.О. Стимулювання охорони праці в сільському господарстві // Охорона праці.- 1995.-№8.- С.30-33, в т.ч. автора С.30-31 (виробничі умови).
33. Муштрук А.І., Орлатий М.К. Проблеми житлово-комунального обслуговування сільських жителів //Вісник аграрної науки.- 1995.-№5.- С.32-37, в т.ч. автора С. 34-36 (умови побуту).
34. Орлатий М.К. Соціальна сфера села: сучасний стан і перспектива // Економіка АПК.- 1995, №4.-С.74-77.
35. Орлатий М.К. Розвиток сфери соціального обслуговування сільського населення України // Збірник доповідей міжнародного симпозіуму ”Аграрні реформи в країнах СНД, Центральної та Східної Європи при переході до ринкових відносин: науково-дослідні та освітні аспекти”.-К., 1995.- С.356-362.
36. Вдовиченко М.Х., Муштрук А.І., Орлатий М.К., Нестерець М.А. Соціальний стан села // Збірник ”Ринок продовольства, інфраструктура і механізм ринкових відносин”. -К.: ІАЕ УААН, 1994.- С.20-27, в т.ч. автора С.24-27 (життєвий рівень).
37. Плонський В.Я., Орлатий М.К. Комунально-побутове обслуговування та соціальний захист населення в умовах реформи // Збірник наукових праць ”Українське село: вихід із кризи”.- К.: ІЕ НАНУ, 1994.- С.112-119, в т.ч. автора С.112-114 (побутове обслуговування).
38. Лайко П.А., Орлатий М.К. Економічні перетворення у соціальній сфері села // Економіка, закон, ринок.- К.: Нива, 1994, №3.- С.26-28, в т.ч. автора С.27-28 (проблеми відродження села).
39. Бугуцький О.А., Орлатий М.К. Не технікою єдині // Закон і люди.- 1993.- №4.- С.12-13, в т.ч. автора С.12 (соціальні аспекти).
40. M.Vdovichenko, P.Laiko, M.Orlaty.Formirc the new social condinions in rural sector //Absnracts of reports and speaches of parcipants of international Symposium of Aqricultral Economists ”Aqricultural Economics Educational and Research Aqenda for Wations in Transition”. –Kiev, 1993. -P.63-66, avtor P.64-65.
41. Вдовиченко М.Х. Орлатий М.К., Якуба К.І. Трудові ресурси і соціальний розвиток села // Збірник ”Сільське господарство України в 1992 році”.- К.: ІАЕ УААН, 1992.- С.37-47, в т.ч. автора С.45-47 (соціальний розвиток).
42. Орлатий М.К. Розвиток соціальної інфраструктури в сільській місцевості Української РСР // Республіканський міжвідомчий тематичний науковий збірник ”Економіка і організація сільського господарства”, вип. 90.- К.: ВПП УкрНТІ, 1992.- С.36-44.
43. Вдовиченко М.Х., Муштрук А.І., Орлатий М.К. Соціально-економічні фактори зростання продуктивності праці // Республіканський міжвідомчий науковий збірник ”Економіка і організація сільського господарства”, вип.88.- К.: Урожай, 1992.- С.52-54, в т.ч. автора С.53 (соціально-економічні аспекти).
44. Орлатий М.К. Розвиток соціальної інфраструктури на сучасному етапі //Збірник наукових праць ”Село в умовах формування ринкових відносин”. –К.:ІЕ НАНУ, 1992. -С.114-118.
45. Орлатий М.К. Розвиток охорони здоров’я в сільській місцевості Українській РСР //Матеріали Всесоюзних координаційних зборів ”Проблеми економіки праці і соціального розвитку села”. К., 1991. С.279-281.
46. Вдовиченко М.Х., Муштрук А.І., Орлатий М.К. Стан і основні напрями подальшого розвитку спеціалізації, кооперації та інтеграції в сільському господарстві республіки (доповідь-аналіз). –К.: УПК УСХА, 1990. –С.70-78, в т.ч. автора С.73-76 (соціальні проблеми).
47. Вдовиченко М.Х., Муштрук А.І., Орлатий М.К. Стан і перспективи соціального розвитку села в Українській РСР // Схема розвитку і розміщення сільського господарства СРСР на період до 2005 року.- М., 1990.- С.25-29, в т.ч. автора С.27-28 (соціальний розвиток).
48. Вдовиченко М.Х., Муштрук А.І.,Орлатий М.К. Соціальні аспекти закріплення кадрів на селі // Республіканський тематичний науковий збірник ”Економіка і організація сільського господарства”, вип. 85.- К.: Урожай, 1989.- С.33-37, в т.ч. автора С.34-35 (соціальні умови).
49. Бугуцький О.А., Орлатий М.К. Концепція розвитку соціальної інфраструктури села // Збірник наукових праць відділу ВАСГНІЛ по Нечерноземній зоні РСФСР ”Трудовий потенціал села: формування і використання”.- Ленінград, 1989.- С.143-151, в т.ч. автора С.146-150 (підприємства соціально-культурного та побутового призначення).
50. Орлатий М.К., Латиш А.А. Соціально-економічні аспекти зайнятості сільського населення в особистому підсобному господарстві // Республіканський міжвідомчий науковий збірник ”Економіка і організація сільського господарства”, вип.83.- К.: Урожай, 1988.- С.86-88, в т.ч. автора С.87-88 (соціальні аспекти).
51. Збарська Л.М., Муштрук А.І., Орлатий М.К. Регулювання розвитку особистого підсобного господарства //Науково-технічний бюллетень ”Соціальні проблеми розвитку сільського господарства в умовах інтенсифікації виробництва”, вип. №22/29. Новосибірськ, 1987. С.25, в т.ч автора С.25.
52. Орлатий М.К. Про шляхи подальшого росту культури на селі // Збірка наукових праць ПВ ВАСГНІЛ ”Підвищення ефективності використання праці в сільському господарстві і соціальний розвиток села”. – Харків, 1985.- С.114-118.
53. Вдовиченко М.Х., Орлатий М.К. Соціальне планування в сільськогосподарських підприємствах //Матеріали координаційних зборів ”Проблеми економіки праці, матеріального стимулювання і соціального розвитку села”. Алма-Ата, 1985. – С.145-147, в т.ч. автора С.145 (соціальний розвиток села).
54. Орлатий М.К. Роль професійної орієнтації в закріпленні молоді на селі // Республіканський міжвідомчий науковий збірник ”Економіка і організація сільського господарства”, вип. 76.- К.: Урожай, 1985.- С.73-76.
55. Орлатий М.К., Карасьов І.К. Забезпеченість і ефективність використання кваліфікованих кадрів в сільському господарстві Української РСР // Праці ДСГІ ”Формування і раціональне використання ресурсів сільськогосподарських підприємств агропромислового комплексу Степової зони Української РСР”, т.55.- Дніпропетровськ, 1984.- С.42-45, в т.ч. автора С.43-44 (соціальні умови).
56. Бельський О.Г., Калінчик М.В., Орлатий М.К. Економічні і соціальні передумови підвищення ефективності сільськогосподарської праці // Вісник сільськогосподарської науки.- 1984, №4.- С.87, в т.ч. автора С.87 (соціально-економічні передумови).
57. Муштрук А.І., Орлатий М.К, Вдосконалення інтеграції особистих підсобних господарств з суспільним виробництвом в Українській РСР//Матеріали науково-практичних зборів ”Соціально-економічні аспекти розвитку особистого підсобного господарства і його інтеграція з суспільним виробництвом”. Таллінн, 1984. С.86-88, в т.ч. автора С.86-87 (соціальні проблеми).
58. Орлатий М.К. Про покращення забезпеченості сільського господарства спеціалістами // Науково-технічний бюлетень ”Проблеми вдосконалення господарського механізму і оцінка ефективності використання виробничих ресурсів”, вип. 29.- Новосибірськ, 1983.- С.35-37.
59. Бугуцький О.А., Орлатий М.К. Використання і закріплення робочої сили в сільському господарстві // Економіка сільського господарства -М., 1981.- № 11.- С.6-9, в т.ч. автора С.8-9 (соціально-побутові умови праці).
60. Вдовиченко М.Х.,Муштрук А.І., Орлатий М.К. Соціально-економічні фактори розвитку сільськогосподарського виробництва // Вісник сільськогосподарської науки.- 1981.- №7.- С.49-52, в т.ч. автора С.50 (соціальні фактори).
61-131. Матеріали міжнародних, республіканських та обласних науково-прак –
тичних конференцій, інші публікації, зміст яких відображений в дисер-
таційній роботі (1976-1998 рр.).

АНОТАЦІЇ

Орлатий М.К. Соціальна сфера села та економічний механізм регулювання її розвитку. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.02.03. – Організація управління, планування і регулювання економікою. – Інститут аграрної економіки УААН, Київ, 1999.
Розглянуто теоретико-методологічні основи формування та функціонування соціальної сфери села, розроблено економічний механізм регулювання її розвитку. Проаналізовано демографічну ситуацію, поселенську мережу в сільській місцевості, матеріальний добробут селян. Визначено основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності у сільській соціальній інфраструктурі. Розроблено концептуальні основи і прогноз розвитку матеріальної бази об’єктів соціальної сфери, визначено заходи щодо поліпшення умов життя сільських жителів. Обгрунтовано напрями удосконалення економічного механізму управління розвитком і функціонуванням соціальної сфери села.
Ключові слова: соціальна сфера, населення, поселенська мережа, матеріальний добробут, соціальна інфраструктура, соціальні умови життя, економічний механізм регулювання, прогноз.

Orlatiy M.K. The Social Sphere and Economical Mechanisms of Rural Development. – Manuscript.
Doctoral thesis to obtain scientific degree Doctor of Economical Sciences on the speciality 08.02.03 – Organization of control, planning and regulation of economy. – Institute of Agrarian Economy of Ukrainian Academy of Agricultural Sciences. Kyiv, 1999.
The problems of the rural community development have been studied. The theoretical and methodological fundamentals of formation and functioning of rural community were considered, the economical mechanism of rural development was elaborated. It was analysed demographic situation, territorial distribution and welfare of rural population. The main organization-legal forms of business activity in rural social infrastructure are determined. It is developed the conceptual basis and prognosis of development on the material basis of the subjects of social infrastructure. The measures, directed to improvement of living conditions for rural population were determined. It were grounded the ways of improvement of economical mechanism of control and development of rural social infrastructure.
Key words: social sphere, welfare, rural population, settling network, social infrastructure, social conditions, economical mechanisms, prognosis.
Орлатый М.К. Социальная сфера села и экономический механизм регулирования её развитием. – Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени доктора экономических наук по специальности 08.02.02 – Организация управления, планирование и регулирование экономикой. – Институт аграрной экономики УААН, Киев, 1999.
Рассмотрены теоретико-методологические основы формирования и функционирования социальной сферы села. Раскрывается сущность экономического механизма регулирования ёё развитием. Проанализированы демографическая ситуация, поселенческая сеть в сельской местности, материальное благосостояние сельских тружеников. Выявлены закономерности взаимодействия економических, социально-демографических процессов на селе и тенденции развития социальной инфраструктуры. Раскрыты концептуальные основы, определены мероприятия по улучшению условий жизни сельского населения.
Сущность научной новизны основных результатов исследования заключается в: уточнении экономической сущности и содержания категорий “экономический механизм регулирования развития социальной сферы села”, “социальная сфера села”; методологических подходов к системному исследованию социальной сферы села в период формирования рыночных отношений; выявлении закономерностей взаимодействия экономических, социально-демографических процессов на селе и тенденции развития социальной сферы; определении приоритетов дальнейшего развития социальной инфраструктуры; разработке методики оценки уровня развития объектов социальной сферы села с определением ее интегрального (комплексного) показателя; оценке тенденций развития и финансового обеспечения материальной базы сельской социальной инфраструктуры на перспективу.
В диссертации исследуются проблемы реорганизации предприятий, организаций и учреждений социальной инфраструктуры села. Обоснованы основные организационно-правовые формы предпринимательской деятельности в социальной сфере. Процес реорганизации объектов социальной сферы предусматривает увеличение объёмов различных видов услуг, расширение рабочих мест, создание надлежащих условий для функционирования разных форм хозяйствования.
Соискателем обоснованы направления усовершенствования экономического механизма управления развитием и функционированием социальной сферы села. Переход к рыночным отношениям в аграрном секторе, передача объектов социальной инфраструктуры в коммунальную собственность, а также накопленый опыт разрешения социальных проблем, вызывают необходимость создания (восстановления) межотраслевого органа управления (комиссии) по координации решения вопросов по социальному развитию села. Основными функциями этого органа являются: осуществление разработки и контроль выполнения Национальной и региональных програм комплексного социально-экономического развития сельских територий. На региональном (областном) уровне орган управления социальным развитием села, должен координировать работу предприятий и организаций (всех форм собственности) по обеспечению реализации Закона Украины ”О приоритетности социального развития села и агропромышленного комплекса в народном хозястве Украины”. В своей деятельности областная структура управления должна взаимодействовать с районным звеном государственных администраций, а также исполнительными комитетами районных, городских, поселковых и сельских Советов, общественными организациями.
Автором предлагается для практического использования и анализа современных социальных проблем в сельской местности историко-географические регионы, которые сформировались в Украине (Галычина, Волынь, Закарпатье, Буковина, Подолье, Надднепрянщина, Приднепровье, Слобожанщина, Донбасс, Причорноморье и Крым). Они в полной степени отражают те экономические, природно-географические, этнографические и другие факторы, которые влияют на развитие социальной сферы данного региона. Разработана методика оценки определения уровня развития объектов социальной сферы села, а также при ёё прогнозировании на разных микро- и макроуровнях. Кроме того разработан прогноз развития материальной базы социальной инфраструктуры села на перспективу. Приводятся расчёты потребности в основных строительных материалах на период до 2010 года.
Ключевые слова: социальная сфера, население, расселенческая сеть, материальное благосостояние, социальная инфраструктура, социальные условия, экономический механизм регулирования, прогноз.

Підписано до друку 11.01.1999 р.
Формат 60 х 84/16. Папір друк.
Ум.друк. арк. 2,0. Обл.-вид. Арк. 2,0.
Тираж 120 прим. Зам. №
ДОП ІАЕ
252127, Київ, вул. Героїв оборони,8

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020