Міністерство охорони здоров’я України

ЛьвівськиЙ національний медичний університет імені

Данила Галицького

Заячківська

Оксана Станіславівна

УДК 612.014.4: 612.31/.32:612.6.03

Роль локальної стрес-лімітуючої системи у механізмах цитопротекції
слизової оболонки cтравоходу і шлунка

14.03.03 – нормальна фізіологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Львів – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському національному медичному університеті імені
Данила Галицького.

Науковий консультант: доктор медичних наук, професор,

член-кореспондент
АМН України,

Гжегоцький Мечислав
Романович,

Львівський
національний медичний

університет імені
Данила Галицького,

завідувач кафедри
нормальної фізіології

Офіційні опоненти: доктор медичних наук,
професор,

академік
АМН України, член-кореспондент

НАН
України і Російської АМН,

Kоркушко
Олег Васильович,

Інститут
геронтології АМН України,

керівник
відділу клінічної фізіології та

патології
внутрішніх органів, м. Київ

доктор
медичних наук, професор

Скляров
Олександр Якович,

Львівський
національний медичний

університет імені Данила Галицького,

завідувач
кафедри біологічної хімії

доктор
біологічних наук, професор

Берегова
Тетяна Володимирівна,

Київський
національний університет

імені
Тараса Шевченка МОН України,

завідувач
відділу фармако-фізіології

НДІ
фізіології імені академіка Петра Богача

Захист дисертації відбудеться „14” вересня 2007 року об 11 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.600.03 у Львівському
національному медичному університеті імені Данила Галицького (79010, м.
Львів, вул. Пекарська, 69).

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського
національного медичного університету імені Данила Галицького (79000, м.
Львів, вул. Січових стрільців, 6).

Автореферат розісланий „ 14 ” серпня 2007 року.

Вчений секретар

cпеціалізованої вченої ради Томашова С.А

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Проблема ефективної і безпечної цитопротекції
проксимального відділу системи травлення набула сьогодні глобального
медико-соціального значення, оскільки показники поширеності
кислотоасоційованих хвороб (КАХ), за даними ВООЗ, перевищують 20 %.
Центральне місце серед них посідають гастроезофагеальна рефлюксна
хвороба (ГЕРХ), для якої характерне збільшення темпу приросту показників
захворюваності в останнє десятиліття, та виразкова хвороба.
Фундаментальні дослідження проблеми ГЕРХ є винятково своєчасними через
потенційно небезпечний спектр ускладнень у разі її прогресування:
виразково-ерозивні ураження (2-7 %), кровотеча (< 2 %), формування стриктур (4-20 %) та стравоходу Барретта (10-15%) (Modvin I.M., Sachs G., 2005). Дослідженнями П. Місюни (2004), та R.C. Fitzgerald (2005) встановлено, що тривале пептичне ураження сприяє трансформуванню стравоходу Барретта в аденокарциному стравоходу, одне з найнебезпечніших гастроентерологічних злоякісних захворювань. И.В. Маев (2003-2005), Т.В. Майкова (2004), G. Mozsik et al. (2000-2006) серед сучасних особливостей виразкової хвороби, ерозивного гастриту, неерозивної диспепсії виділяють їх хронічний перебіг, багатогранність клінічних проявів, поліморбідність і рефрактерність до лікувальних заходів, що робить дослідження фізіологічних захисних механізмів опірності слизової оболонки стравоходу (СОС) і шлунка (СОШ) пріоритетними. Попри велику кількість наукових публікацій, як вітчизняних (Панасюк Є.М., 1985-2001; Гжегоцький М.Р., 1987-2006; Скляров О.Я., 1998-2006; Берегова Т.В., 1998-2006), так і закордонних (Watanabe T., 1979-2006; Takeuchi K., 1980-2006; Konturek S.J., 1980-2006; Okabe S., 1981-2006; Аrakawa T., 1993-2006; Motilva V., 1994-2001; Филаретова Л.П., 1998-2006), в яких висвітлено досягнення у вивченні фундаментальних засад молекулярно-клітинних механізмів цитопротекції, у фізіології травлення до тепер залишаються остаточно нез’ясованими процеси мобілізації природних захисних сил, що володіють здатністю обмежувати уражувальний вплив на епітеліальних бар’єр стравоходу та шлунка. Відомо, що цілісність СОС і СОШ забезпечується повноцінним функціонуванням механізмів біорегуляції, що включає взаємовплив процесів цитопротекції та нейрогуморального регулювання. Встановлено, що головними індукторами цитоагресії в слизовій оболонці проксимального відділу травної системи є ішемія, хімічні чи інфекційні чинники, як Helicobacter pylori та його токсичні метаболіти, як VacA, CagA. Природними молекулярними факторами ішемічного пошкодження, що викликають вазоконстрикцію, є біорегулятори ендотеліального походження та нестача монооксиду азоту (NO). За ураження хімічного типу визначальним є лавиноподібне нагромадження активних форм кисню (АФК) або безпосередній вплив НСl, жовчних кислот, етанолу чи застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП). Сформульована на початку 90-х років Tarnawski A., Szabo S. et al. (1991); Arakawa T. et al. (1993) концепція біорегуляції на сьогоднішній день трансформувалась у причинно-наслідкову взаємозалежність молекулярних механізмів з залученням широкого кола інших медіаторів у процеси міграції клітин, проліферації, реепітелізації, ангіогенезу, депозиції камбіальних клітин і перерозподілу компонентів матриксу. Незаперечними є включення імунологічних механізмів у ульцерогенез та особливості прематураційної автомодифікації клітинної реактивності, що визначають індивідуальну чутливість, надійність, економічність і резервну потужність стереотипних субклітинних механізмів протидії цитоагресивним чинникам (Резніков О.Г., 1996; Ткачук С.С., 2000). Особливу роль у протидії цитоагресивним чинникам виконують природні захисні сили, до яких належить функціонування локальної стрес-лімітуючої системи (ЛСЛС). Багатокомпонентна ЛСЛС: NO/NOS (Furchgott R.F., 1986; Ignarro L.J., 1987), ПГ/ЦОГ (Vane J.R., 1971; Robert A., 1979-1985), антиоксидантна (Остапченко Л.І., 1998–2006; Ohta Y., 2003), аденозинергічна (Brzozowski T., 2000-2006), білків теплового шоку (Lindquist, S.L., 1996-2007; HYPERLINK "http://gopubmed.biotec.tu-dresden.de/Yggdrasil/?q=%22Rafiee%20P%22%5bAU %5d" \o "Query GoPubMed for author '\"Rafiee P\"[AU]'" \t "_blank" Rafiee P . 2006) системи є природним засобом мультимодальної дії, що забезпечує стійкість клітин і відновлення їхніх фізіологічних функцій після припинення пошкоджувального впливу та здатна індукувати захисні протекторні дії, володіє властивістю до активування у процесі адаптації, а її екзогенні метаболіти чи їх аналоги підвищують стійкість до стресу (Меерсон Ф.З., 1989; Малышев И.Ю., Манухина Е.Б., 1999). Саме ці обставини стали вагомим поштовхом для розробки концепції участі ЛСЛС у механізмах цитопротекції СОС, СОШ у взаємодії з механізмами біорегуляції, як актуальної і перспективної проблеми фізіології травлення та гастроентерології, оскільки встановлення за її складовими критеріїв функціональної неспроможності епітеліального бар’єра проксимального відділу травної системи розширить сучасні уявлення про молекулярно-клітинні механізми формування ендогенної резистентності до цитоагресивного впливу, сприятиме розробці профілактичних заходів і методів ранньої діагностики КАХ. Проблема має тісний зв’язок з практичною гастроентерологією, оскільки з’ясування в експериментальних умовах особливостей цілеспрямованого ефекторного впливу ЛСЛС на механізми цитопротекції та біорегуляції стравоходу й шлунка, а також на функціонально пов’язані органи за умов виснаження функціональних резервів ЛСЛС поглибить знання про патогенетичні механізми КАХ, що стало б передумовою створення нових безпечних езофагогастропротекторних засобів противиразкової дії (Dorababu M. et al., 2004; HYPERLINK "http://www.ncbi.nlm.nih.gov/entrez/query.fcgi?db=pubmed&cmd=Search&itoo l=pubmed_Abstract&term=%22Dixon+RA%22%5BAuthor%5D" \o "Click to search for citations by this author." Dixon R.A . et al., 2005; HYPERLINK "http://www.ncbi.nlm.nih.gov/entrez/query.fcgi?db=pubmed&cmd=Search&itoo l=pubmed_Abstract&term=%22Scalbert+A%22%5BAuthor%5D" \o "Click to search for citations by this author." Scalbert A . et al., 2005; HYPERLINK "http://www.ncbi.nlm.nih.gov/entrez/query.fcgi?db=pubmed&cmd=Search&itoo l=pubmed_Abstract&term=%22Zhang+XY%22%5BAuthor%5D" \o "Click to search for citations by this author." Zhang X.Y . et al., 2005) та аргументувало б їх подальше вивчення з метою застосування у лікувальній практиці (Ayada K. еt al., 2003; Gower W.R. et al., 2003). Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану наукових досліджень Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (ЛНМУ) і є фрагментом наукових тем кафедри нормальної фізіології: „Дослідження особливостей функціонально-метаболічних резервів секреторних органів травного тракту та встановлення критеріїв їхньої оцінки за умов впливу екзо- та ендоекологічних факторів” (2000 – 2002 рр., № державної реєстрації 0100U002258); ”Оцінка адаптаційних можливостей функціонально-метаболічних систем організму з метою покращення діагностики ранніх донозологічних станів та підвищення ефективності їх профілактики та корекції” (2003 – 2005 рр., № державної реєстрації 0103U002369 ІН 25.01.0001.03); „Дослідження критеріїв оцінки стану функціонально-метаболічних систем організму з метою виявлення їх адаптаційно-компенсаторних можливостей при зміні ендо- і екзоекологічних умов середовища” (2006 – 2010 рр., № державної реєстрації 0106U012661, ІН 25.01.0001.06), затверджена на засіданні Вченої ради ЛНМУ, протокол № 4-ВР від 28 травня 2003 року. Мета дослідження – вивчення ролі ЛСЛС у механізмах цитопротекції СОС і СОШ за умов моделювання ульцерогенезу та з’ясування особливостей її активності, пошук нових езофагогастропротекторних засобів, механізм дії яких ґрунтується на активуванні ЛСЛС. Задачі досліджень: Вивчити органоспецифічну активність ЛСЛС у цитопротекторних механізмах слизової оболонки проксимального відділу травної системи у щурів за умов моделювання уражень різного генезису. Обґрунтувати нові експериментальні моделі геморагічно-деструктивних пошкоджень стравоходу кислотного та алкалічного типів, які б за структурно-функціональними ознаками відповідали клінічним проявам рефлюкс-езофагіту (РЕ), та провести порівняння з іншими експериментальними моделями ураження СОС. Встановити фізіологічні механізми езофагопротекції за діапазоном кількісних й якісних змін параметрів ЛСЛС: локального кровоплину стравоходу (ЛКС), структурно-функціональних еквівалентів резистентності епітеліального бар’єра, цитокінового профілю у базальних умовах, за моделювання РЕ без/з блокуванням активності систем NO/NOсинтази (NOS) і ПГ/циклооксигенази (ЦОГ) і виснаження ресурсів складових природної опірності: передепітеліальної – за сіалоаденоектомії (САЕ) та післяепітеліальної – за фармакологічного виключення іннервації капсаїцином (капсаїцинової денервації, КД). Охарактеризувати зміни ЛСЛС під впливом дисфункції ендотелію, порушення метаболізму арахідонової кислоти, оксидативного стресу за умов моделювання виразкоутворення СОШ топічного (етанолового), нетопічного (стресового) типу, функціональної неспроможності TRPV1-експресованих аферентних капсаїцин-чутливих нервів (КЧН) і екзогенної корекції засобами, що є активаторами компонентів ЛСЛС. Дослідити взаємозв’язок між активністю ЛСЛС і ступенем деструкції СОС, СОШ та у формуванні поєднаних деструктивних уражень у функціонально пов’язаних органах: ротова порожнина–стравохід–шлунок; шлунок–дванадцятипала кишка (ДПК)–печінка; визначити критерії ЛСЛС для обмеження структурно-функціональної неспроможності епітеліального бар’єра проксимального відділу травної системи. Провести порівняльний аналіз взаємозалежності між активністю компонентів ЛСЛС і цитохімічними особливостями міжклітинних і клітинно-матриксних ознак епітеліального бар’єра СОС і СОШ на базальному рівні, за умов моделювання впливу різних пошкоджувальних чинників і корекції цитопротекторними засобами. Обґрунтувати за механізмами дії ЛСЛС розробку нових цитопротекторних засобів, їх ефективність і можливість застосування в лікуванні та профілактиці КАХ. Об’єкт досліджень: механізми цитопротекції СОС і СОШ за умов впливу різних пошкоджувальних чинників, маркери перебігу, засоби корекції геморагічно-деструктивних порушень проксимального відділу травної системи. Предмет досліджень: роль компонентів ЛСЛС у характеристиці та регулюванні захисних механізмів структурно-функціональної трансформації слизової оболонки проксимального відділу травної системи за умов цитоагресивного впливу, їх участь у підвищенні резистентності епітеліального бар’єра стравоходу, шлунка, а також у формуванні поєднаних деструктивних уражень органів травлення. Методи дослідження. Для виконання окресленої проблеми проводили in vivo дослідження впливу активності ЛСЛС СОС і СОШ у нормі, за умов моделювання ураження стравоходу кислотно-пепсиновою або біліарно-трипсиновою сумішшю та стресового й етанолового виразкоутворення в СОШ; порушення інтеграційних взаємовідношень паракринних чинників унаслідок блокади того чи іншого компонента ЛСЛС і виснаження ресурсів природної бар’єрної функції; визначення стану мікроциркуляції за допомогою доплерівської лазерної флоуметрії; кількісно-якісна оцінка геморагічно-деструктивних змін на основі застосування візуально-аналогової шкали (ВАШ) і планіметрії (Erbil Y. et al., 2005; Hayakawa T. et al., 2006). Особливості цитолітичних процесів епітеліального бар’єра визначені напівкількісним гістоморфологічним (Автандилов Г.Г., 1990) і цитохімічним аналізом за допомогою лектинового маркування (Луцик А.Д. и др., 1989; Антонюк В.О., 2005), стан про- та антиоксидантних процесів і кінцеві продукти метаболізму NO – біохімічними та молекулярно-біологічними методами; маркери імуномодуляції – імунологічними методами; цитокіновий профіль – імуноферментним аналізом (ІФА); використано статистичні методи. Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів. Отримані у роботі результати та їх інтерпретація мають фундаментальне теоретичне значення, оскільки вирішують наукову проблему про природу механізмів цитопротекції СОС та СОШ, що є одним із ключових питань фізіології травлення. На основі отриманих експериментальних даних сформульована концепція участі багатокомпонентної ЛСЛС у механізмах біорегуляції діяльності проксимального відділу травної системи в фізіологічних умовах та ульцерогенезі. Вперше обґрунтовано механізми функціонування ЛСЛС у стравоході, а також розширено знання про них у шлунку, які пов’язані з формуванням опірності епітеліального бар’єра та підтримкою клітинного гомеостазу, а за їх неспроможності доведено невідворотність формування порушень структурно-функціональної цілісності. Обґрунтовано застосування оригінальних експериментальних моделей індукції уражень СОС, які дають змогу відтворити морфо-функціональні зміни стравоходу, що ревалентні макро- та мікроскопічним ознакам уражень СОС ГЕРХ. Уперше продемонстровано, що у разі КД і САЕ за умов моделювання цитолізу СОС, ураження ендогенної резистентності стравоходу виникають унаслідок виснаження ресурсів природної ЛСЛС. У роботі вперше проведено комплексний аналіз впливу мелатоніну (МТ) на структурно-функціональні характеристики трансформації цитопротекторних механізмів СОС в умовах кислотного та алкалічного ураження шляхом активування ендотелійопосередкованого та простаноїдного компонентів ЛСЛС і модифікації цитокінової відповіді. Вперше показано виразний езофагопротекторний ефект МТ в умовах модифікації активності ЦОГ і блокади ендотеліальних механізмів вазорегулювання та потенційні езофагопротекторні властивості урсодезоксихолевої кислоти (УДХК). Уперше вивчено особливості експресії лектинових рецепторів стравоходу за умов моделювання РЕ різного генезису і проаналізована роль глікокон’югатів у підтримці цілісності епітеліального бар’єра СОС. За результатами порівняльного аналізу уражень СОС і СОШ, викликаних блокадою компонентів ЛСЛС і КД, аргументовано провідну роль NO/NOS і ПГ/ЦОГ систем у механізмах цитопротекції епітеліального бар’єра СОС і СОШ. Досліджено особливості вазотропної, антирадикальної та імунотропної дій МТ і можливість його застосування як гастропротектора. Вперше продемонстровано можливість різних шляхів корекції структурно-геморагічних уражень у СОШ через активування компонентів ЛСЛС рослинними проантоцианідинами (ПА) екстракту зернят грейпфрута (ЕЗГ) і калини, а також ?-3 поліненасичених жирних кислот (ПНЖК) і похідних тіазолотіопірану (новий засіб, створений групою вчених ЛНМУ під керівництвом проф. Б.С. Зіменковського та проф. Р.Б. Лесика), поглиблено знання про характер дії екстракту насіння амаранту (ЕНА) та проведено наукове обґрунтування їх впливу. Вперше виявлено зміну експресії глікокон’югатів СОШ за умов екзогенного активування ЛСЛС (МТ і ПА), що доводить їхню важливість у забезпеченості природної резистентності та структурно-функціональної цілісності епітеліального бар’єру шлунка. Практичне значення отриманих результатів. Сформульована концепція зміцнення захисних функцій проксимального відділу травної системи за рахунок мобілізації природної ЛСЛС демонструє доцільність появи нового напряму у профілактично-лікувальній тактиці ГЕРХ, що полягає у використанні засобів аналогів ЛСЛС. Отримані результати підтвердили гіпотезу, що цитопротекторні механізми залежать від функціонування ЛСЛС проксимального відділу травної системи, а ендотеліальна дисфункція, ураження епітеліальних клітинних мембран, виснаження показників системи антиоксидантного захисту можуть в перспективі слугувати маркерами ранньої діагностики КАХ. Порушення функціонування слинних залоз слід трактувати як фактор ризику розвитку ГЕРХ, що дозволить виявляти ранні стадії захворювання. Запропоновані нові моделі РЕ, однотипні з ГЕРХ за ознаками структурно-функціонального пошкодження СОС, є репрезентативними для застосування у наукових дослідженнях. Виявлені зміни вмісту інтерлейкіну-1? (ІЛ-1?) і фактора некрозу пухлин-? (ФНП-?) треба розглядати як прогностичні ознаки перебігу ГЕРХ. Враховуючи езофагогастропротекторну дію МТ, УДХК, рослинних ПА, ЕНА, ?-3 ПНЖК і похідних тіазолотіопірану, що ґрунтується на противиразковому впливі, їх доцільно рекомендувати для доклінічного дослідження як засоби комплементарної й альтернативної медицини з метою впровадження у практичну гастроентерологію. Встановлення геморагічно-деструктивних змін за ВАШ, модифікації лектин глікопротеїнової кон’югації у СОС і СОШ допоможе оптимізувати діагностику КАХ. Результати дисертаційної роботи впроваджено у наукову діяльність і навчальний процес ЛНМУ імені Данила Галицького, НДІ фізіології ім. акад. Петра Богача Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, Львівського національного університету ім. Івана Франка, Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського, Буковинського державного медичного університету, використовуються у Львівському обласному діагностичному центрі МОЗ України. За результатами досліджень отримано деклараційні патенти України на корисну модель: „Застосування екстракту насіння амаранту багряного як гастропротекторного засобу” Пат. № 9192. UA, A61K35/78, № заявки u2005 01374; Заявлено 15.02.2005; Опубл. 15.09.2005, Бюл. № 9; „Застосування екстракту зернят грейпфрута (Citrus paradise) як гастропротекторного засобу” Патент № 10166. UA, A61K35/78, № заявки u2005 01385; Заявлено 15.02.2005; Опубл. 15.11.2005, Бюл. №11; ”9-(4’-флуорофеніл)-3,7-дитіа-5-азатетрацикло [9.2.1.02,10.04,8] тетрадецен-4(8)-ону-6, який виявляє гастропротекторну дію” Пат. № 17828. UA, А61К 31/38; А 61Р 1/00, № заявки u200604181; Заявлено 14.04, Опубл. 16.10.2006. Бюл. №10. Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно визначені мета і задачі наукового дослідження, проаналізовано актуальність і ступінь дослідженості тематики роботи, розроблено методичні підходи і дослідницьку програму роботи, опрацьовано моделі, згідно з якими особисто виконані експериментальні дослідження. Автор власноруч здійснила обробку отриманих даних стосовно репрезентативності виявлених в організмі змін, розкритті їх механізмів за допомогою комплексу фізіологічних, морфологічних, біохімічних, імунологічних і молекулярно-біологічних показників. Написання всіх розділів, аналіз і теоретичне узагальнення результатів, визначення наукової новизни, формулювання висновків належать особисто автору. Гістологічні дослідження проведено сумісно з к. мед. н., доцентом кафедри патологічної анатомії О.М. Гаврилюк (зав. – проф. Ю.О. Поспішіль), лектиногістохімічні (ЛГХ) – д. мед. н., професором кафедри гістології, цитології та ембріології А.М. Ященко (зав. – проф. О.Д. Луцик), імунологічні – за допомогою співробітників ЦНДЛ (зав. – д. мед. н., с. н. с. Б.П. Кузьмінов) ЛНМУ. Експериментальний фрагмент роботи, що стосувався дослідження ролі ЛСЛС за умов моделювання деструктивних уражень СОС, СОШ і коригувальної дії МТ, ЕНА і ЕЗГ, імуноферментні, молекулярно-біологічні дослідження здобувач виконала спільно зі співробітниками кафедри фізіології Ягелонського університету, м. Краків, Польща (керівник – проф. В.В. Павлік). У дисертації не використовувались теоретичні ідеї і практичні розробки співавторів опублікованих робіт. Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати роботи були представлені та обговорені на міжнародній конференції „Механизмы функционирования висцеральных систем”, присвяченій 75-річчю від дня народження А.М. Уголєва (14–16 березня 2001р., Санкт-Петербург), конференції „Механізми фізіологічних функцій в експерименті та клініці”, присвяченій 100-річчю від дня народження заслуженого діяча науки України проф. Я.П. Склярова (4–5 жовтня 2001 р., Львів), 7-му Конгресі Європейської асоціації клінічних фармакологів і терапевтів (25-29 травня 2005 р., Познань, Польща), міжнародній конференції „Neuro-humoral and cellular regulatory mechanism of digestion processes” (5–7 жовтня 2005 р., Київ), 44-му щорічному зібранні канадської асоціації гастроентерологів та гастроентерологічній школі (Canadian Digestive Disease Week, 24 – 27 лютого 2006 р., Банфф, Канада), XVII з’їзді Українського фізіологічного товариства з міжнародною участю (18–20 травня 2006 р., Чернівці), всеукраїнській науково-практичній конференції „Проблеми сучасної морфології” (18–20 травня 2006 р., Полтава), XХIII конгресі Польського фізіологічного товариства „Physiology without limits” (14–16 вересня 2006 р., Варшава, Польща), ІV Національному конгресі АГЕТ України (21–23 вересня 2006 р., Сімферополь), науково-практичній конференції з міжнародною участю „Хронобіологія і хрономедицина: теоретичні та клінічні перспективи” (12 – 13 жовтня 2006 р., Чернівці), міжнародній науковій конференції, приуроченій до 60-ліття новоствореної кафедри фізіології людини і тварин Львівського національного університету імені Івана Франка ”Механізми функціонування фізіологічних систем” (8 – 11 листопада 2006 р., м. Львів). Публікації. Положення дисертації викладено у 43 публікаціях автора, з них 28 статей (в тому числі 24 – у провідних вітчизняних фахових виданнях, 4 – в іноземних часописах), 3 патенти, 12 робіт у збірниках матеріалів вітчизняних і міжнародних конференцій, конгресів і з’їздів. Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, розділу, в якому описані матеріали, об’єкти та методи досліджень, чотирьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків, списку використаних джерел, що містить 535 літературних джерел (200 вітчизняних і країн СНД та 335 іноземних авторів), чотирьох додатків. Роботу викладено на 312 сторінках, з яких основний текст займає 240 сторінок, та проілюстровано 77 рисунками і 18 таблицями. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ Матеріал і методи досліджень. Дослідження проведені в експериментах in vivo на 708 шурах-самцях згідно з правилами „належної лабораторної практики” (GLP) з дотриманням загальних етичних принципів проведення експериментів на тваринах, ухвалених І національним конгресом з біоетики (Київ, 2000) та з урахуванням стандартів комітету з біоетики Ягелонського університету відповідно до міжнародних принципів “Європейської конвенції про захист хребетних тварин, яких використовують для експериментів і в інших наукових цілях” (Страсбург, 1986) шляхом виявлення функціональних, біохімічних, імунологічних, морфологічних і молекулярно-біологічних змін за умов моделювання РЕ та виразкоутворення у СОШ. Прилади, що використовувалися в експериментах, пройшли метрологічний контроль. Для отримання достовірних даних у дослідженнях тварин поділили на групи: інтактних, контрольної групи, тих, що піддаються впливу ульцерогенного фактора і плацебо (фізіологічний розчин) чи одночасної корекції засобом, що є потенційним активатором ЛСЛС. Особливості стресреактивності визначали за поведінковими реакціями тварин у тесті „відкрите поле”, виокремлюючи високорезистентних (ВСР) та низькорезистентних (НСР). Для відтворення уражень СОС використовували оригінальні моделі індукції РЕ кислотного та алкалічного типів за допомогою внутрішньостравохідного перфузування кислотно-пепсинової суміші, що складалась з 0,25 N HCl з пепсином (0,1 мг/мл перфузату) та жовчі (1 мл), або біліарно-трипсинової, що містила дезоксихолеву кислоту (ДХК, 10 мг/мл розчину), трипсин (1 мл), фосфатний буфер та жовч (1 мл). Для виразкоутворення СОШ застосовували широковживані моделі: стресового ульцерогенезу за Takagi K.Y. et al., 1964 та етанолові ураження стандартним способом (Стефанов О.В., 2001). У дослідженнях для моделювання активності ЛСЛС використовували МТ (віта-мелатонін, „Київський вітамінний завод”, Україна, і мелатонін, Sigma Chemical Co., США) у дозі 20 мг/кг (Reiter R.J. et al., 2003; Jaworek J. et al., 2005), в/о, ?-3 ПНЖК (епадол, „Київський вітамінний завод”, Україна) у дозі 30 мг/кг (Шиш А.М. і співавт., 2004), в/ш протягом 8 тижнів, УДХК (урсохол, „Дарниця”, Україна) в дозі 5 мк/кг (Lapenna D. et al., 2002), в/ш, засоби рослинного походження в дозозалежний спосіб для встановлення ефективної дози: ЕНА (НВЦ „Даніка”, Україна), виготовлений шляхом екстрагування з амаранту багряного (Amarantus hypochondricus), в дозах 0, 125; 0,25; 0,5 мл/100 г маси тіла, в/ш; ЕЗГ Citrus paradise („Citro-kvapky”, HERB-PHARMA, Словаччина) – в дозах 8; 16; 32; 64 мг/кг, в/ш; екстракт калини (Viburnum opulus) – в дозах 25; 50; 75 мг/кг і новостворений засіб 9-(4’-флуорофеніл)-3,7-дитіа-5-азатетрацикло[9.2.1.02,10.04,8] тетрадецен-4 (8)-ону-6), лабораторний шифр Les-2104, синтез якого здійснено на кафедрі органічної хімії та фармакосинтезу ЛНМУ (зав. – проф. Б.С. Зіменковський), – у дозі 20 мг/кг (Лесик Р.Б., 2004-2006), в/ш, протягом 7 днів. Для вивчення NO/NOS системи використовували моделювання генерації і/або активності NO за допомогою інгібітору – L-NNA (від англ. – NG-nitro-L-arginine) у дозі 20 мг/кг (Konturek P.C., et al., 2004-2006), в/о, а також комбінували введення L-NNA у поєднанні з донором NO/NOS системи L-аргініном у дозі 200 мг/кг (Stern J. E., 2004), в/ш. Для модуляції активності системи ПГ/ЦОГ вживали, за рекомендаціями Cho C.-H., Wang J.-Y., 2002, неселективний та селективний блокатори ЦОГ: індометацин (ІНДО) в дозі 5 мг/кг, в/о та рофекоксиб (РОФ) у дозі 10 мг/кг, в/о, а також синтетичний аналог ПГЕ2 – 16,62-діметил-ПГЕ2 5 мкг/кг (Terano A., 1984), в/о. Для дослідження ролі TRPV1-експресованих аферентних нервів у механізмах пошкодження СОС і СОШ застосовували тварин з КД, яким попередньо, за 2 тижні до індукування ураження, вводили п/ш капсаїцин в дозі 125 мг/кг (Brzozowski T., 2004). Для встановлення функціональної ролі біологічно активних регуляторів (БАР) слини у механізмам цитопротекції СОС використовували тварин, яким попередньо проводили білатеральну САЕ підщелепних і привушних залоз звиклим способом, а також застосовували додаткове введення епідермального фактора росту (EGF) в дозі 20 мкг/кг (Konturek S.J., 1991), в/о, на тлі САЕ. Усі препарати були виробництва „Sigma Chemical Co.”, США. Для визначення функціонального стану локального кровоплину стравоходу (ЛКС) і шлунка (ШКП) застосовували лазерну доплерівську флоуметрію („Biotechnical Science”, Model RGF-2, Японія). Для оцінювання макроскопічних уражень стравоходу використовували рекомендації Всесвітньої організації ендоскопії травної системи, які становлять основу клінічного ендоскопічного діагностування ГЕРХ. Для інформативності вираження кількісно-якісних проявів деструкції СОС використовували макроскопічний індекс уражень стравоходу (МІС) від 0 до 3 балів: 0 – без змін; 1 – гіперемія, поодинокі ерозії; 2 – множинні ерозії з петехіями, наявність невеликих виразок; 3 – виразка значних розмірів або декілька виразок, некротичні зміни, перфорація (Li Y. et al., 2005). Площу уражень СОШ визначали методом планіметрії. Для гістологічних досліджень матеріал фіксували в 10 % забуференому розчині формаліну. Подальше проведення матеріалу виконували за загальноприйнятою методикою, фарбування гематоксиліном та еозином (ГЕ). Вивчення препаратів проведено за допомогою мікроскопа Olympus BX 41 з цифровою камерою Olympus С4040Z із програмним забезпеченням Olympus DP-Soft. Для аналізу гістоморфологічних змін СОС застосовували чотирибальну ВАШ з урахуванням стану епітеліального шару (0 – без змін; 1– часткова десквамація рогового шару (РШ); 2 – ерозія; 3 – виразка), регенеративних змін (0 – без змін; 1 – базальна гіперплазія; 2 – мітози, акантоз; 3 – утворення акантотичних тяжів), інтенсивності лейкоцитарної інфільтрації (0 – відсутня, 1 – помірна, 2 – середня, 3 – виражена). Альтеративні зміни (АЗ) СОШ оцінювали так: 0 – норма; 1 – дистрофічні зміни та моноцелюлярний некроз поверхневого епітелію; 2 – вогнищеві некрози та невеликі поверхневі ділянки десквамації епітелію; 3 – виразки. Стромально-судинні зміни (ССЗ): 0 – норма; 1 – набряк, стази; 2 – лейкостази, периваскулярні поодинокі лейкоцити; 3 – периваскулярні крововиливи, лейкоцитарні інфільтрати, гіалінові мікротромби. Цитотопографію рецепторів лектинів вивчено набором лектинів (НПК „Лектинотест”, ЛНМУ) різної вуглеводної специфічності: лектин арахісу, Аrachis hypogaea, PNA (специфічний до ssDGal-Н?3DGalNAcDGal); лектин виноградного слимака, Helix pomatia, НРА (специфічний до ?NAcDGal); лектин бузини чорної, Sambucus nigra, SNA (специфічний до Neu5Ac/2 (6Gal); лектин зародків пшениці, Triticum wulgare, WGA (специфічний до NAcDGlc?NAc Neu); їх відеоаналіз здійснювали ліцензованою системою AVerMedia. Стан про- та антиоксидантної системи оцінювали за вмістом малонового діальдегіду (МДА) у плазмі крові за методикою Р.А. Тимурбулатова, Е.С. Селезнева, 1981, експресію супероксиддисмутази (СОД) у гомогенатах СОШ за полімеразною ланцюговою реакцією (ПЛР) з використанням набору СОД 525 (виробництва ОXIS International, Inc., США), активність у плазмі крові СОД – за методом В.А. Костюк (1990), каталази (КАТ) – за методом М.А. Королюк (1988), глутатіонпероксидази (ГПО) – за методом В.М. Моіна (1986), вміст кінцевих метаболітів NO – нітрит аніона (NO2-) за методом Green L.C. (1982), ліпопротеїнів низької щільності (?-?П) – методом Бурштейна, Самай (Горячковський А.М., 1994), лужної фосфатази (ЛФ) – турбідиметричним методом по гідролізу фенілфосфату (Чернушенко Е.Ф., Колосова Л.С., 1978). Для встановлення напруженості адаптивно-захисних змін організму розраховували інтегральний гематологічний прогностичний показник (ІГПП) за методикою О.З. Масної-Чалої, 2005. Стан клітинної ланки імунітету оцінювали за вмістом Т- і В-лімфоцитів тестом комбінованого розеткоутворення за методом Mendes et al., 1974, а також за вмістом 0 (NK)-лімфоцитів, Т-активних лімфоцитів – за Beanko et al., 1971 та Kerman et al., 1976, Т-теофілінрезистентних клітин (хелперів) i Т-теофілінчутливих клітин (супресорів) – за Limatibul et al., 1978. Визначення ІЛ-1? і ФНП-? проводили за допомогою ІФА, використовуючи набір „BioSourse Cytoscreen” згідно з інструкцією виробника („BioSource International”, США). Статистична обробка результатів виконувалася за допомогою пакета програм “STATISTICA FOR WINDOWS 5.0” (Statsoft, USA). Розподіл параметричних показників у вибірках був нормальним (гаусівським) – перевірка за W критерієм Шапіро–Вілка (Shapiro–Wilk’s W-test). У зв’язку з наявністю більш ніж двох груп дослідження порівняння параметричних характеристик здійснювали шляхом апостеріорного аналізу (блок ANOVA – дисперсійний аналіз) з попарним порівнянням середніх значень з допомогою критерію Ньюмен–Кейлса (Neuman–Keuls) (Боровиков В.П., 2001; Гланц С., 1999). Результати досліджень та їх обговорення. У наших дослідженнях вивчено вплив компонентів ЛСЛС на ефекторні елементи СОС і СОШ, що забезпечують можливість оптимізації цитопротекторних механізмів відповідно до змін внутрішніх і зовнішніх умов. Для експериментального моделювання порушень природних захисних механізмів СОС і СОШ на різних рівнях біорегуляції (особливо міжклітинних і міжтканинних взаємозв'язків) використовували спотворення стереотипу динамічної відповіді на пошкодження шляхом блокади тієї чи іншої складової ЛСЛС, що зумовлювало функціональну неспроможність епітеліального бар’єра проксимального відділу органів травлення, віддзеркалюючи функціональне напруження та недостатність фізіологічних механізмів цитопротекції. Роль ЛСЛС за умов моделювання деструктивних уражень СОС та коригувальної дії цитопротекторів. Перфузія кислотно-пепсинового розчину викликала виразні макроскопічні ушкодження на СОС, які характеризувались утворенням геморагічних ерозій та виразкових уражень на тлі масивного набряку й гіперемії CОС, тоді як особливістю езофагодеструктивного ефекту трипсину та ДХК – дегідратація та коагуляційний некроз CОС (рис. 1), що стали результатом значного інгібування біосинтезу ПГ та погіршення локального кровопостачання. а б в Рис. 1. Макроскопічні зміни СОС під час внутрішньостравохідного перфузування: кислотного розчину (а, б); алкалічного розчину (в). Дослідження стану слизової оболонки, мікроциркуляції стравоходу та цитокінового профілю проведено із плацебо та МТ на тлі моделювання РЕ – кислотного та алкалічного типів уражень СОС (рис.2). Рис. 2. Зміни СОС і ЛКС за умов моделювання РЕ без/з корекцією МТ (*– p<0,05 до контролю для ЛКС; + – p<0,05 до контролю для МІС); M±m, n=8–10. Встановлено виразнішу ангіотоксичну дію кислотно-пепсинового пошкодження порівняно з дією трипсину та ДХК. У тварин, що отримували МТ, виявлено достовірне зменшення площі уражень СОС: МІС зменшився на 48 % у випадку моделювання кислотно-пепсинового та на 31 % – у випадку трипсино-біліарного пошкодження щодо відповідних показників з плацебо (рис.2). Односпрямовані гіперемічні зміни ЛКС, індуковані МТ, занотовано в кислотній (збільшення на 11 %) і алкалічній (на 27 %) моделях РЕ, відповідно до аналогічних значень з плацебо. При аналізі гістологічних змін стравоходу тварин за ВАШ, яким моделювали ураження і не застосовували корекцію МТ, встановлено АЗ паренхіматозних елементів і ССЗ порівняно з тваринами контрольної групи (рис.3). Рис. 3. Порівняльний аналіз змін епітеліального шару (ліворуч) і ступеня лейкоцитарної інфільтрації (праворуч) СОС за ВАШ в умовах кислотного (2 і 3 групи) і алкалічного (4 і 5 групи) РЕ без/з корекцією МТ (3 і 5 групи). У поверхневому шарі зареєстровано паракератоз, вогнищеву або дифузну десквамацію мас кератогіаліну; в епітеліальних елементах виражені АЗ, акантолізис з відшаруванням поверхневих частин епітеліального шару. Виявлено також множинні фокальні некрози, ерозії, виразки. За коригувального впливу МТ для епітеліального шару СОС характерні ознаки паракератозу, локального витончення РШ, вакуолізація епітеліоцитів, водночас ССЗ менш інтенсивні. У прилеглій до СОС сполучній тканині простежено периваскулярні крововиливи та різного ступеня лейкоцитарні інфільтрати. Виразне зменшення лейкоцитарної інфільтрації у групах тварин, які отримували МТ можна пояснити імуномоделювальними і протизапальними властивостями МТ, що відомо з результатів досліджень О.В. Коркушко (2003) та Э.Б. Арушанян (2006). При вивченні динаміки вмісту ІЛ-1? та ФНП? встановлено, що у тварин контрольної групи концентрація ІЛ-1? у сироватці крові становила 24,31±0,54 пг/мл, ФНП? – 1,04±0,21 пг/мл. Моделювання кислотно-пепсинового РЕ призвело до достовірного збільшення ІЛ-1? до 55,35±11,53 пг/мл, ФНП? – 6,08±0,94 пг/мл. При введенні МТ простежено зменшення вмісту ІЛ-1? на 42,2 %, а концентрації ФНП? – на 23,4 % порівняно з даними групи, що отримувала плацебо (р<0,05). За умов алкалічного РЕ встановлено збільшення вмісту ІЛ-1? удвічі і ФНП? утричі порівняно з контролем (p<0,05), а введення МТ давало таку ж односпрямовану тенденцію, як у моделі кислотного ураження: зменшення ІЛ-1? на 11,4 % (p<0,05) і ФНП? – на 54 % порівняно з тваринами, що не отримували корекції. Корекція цитолітичного впливу, індукованого кислотно-пепсиновим та біліарно-трипсиновим перфузуванням, за рахунок стимулювання локального кровопостачання та зменшення геморагічно-деструктивних проявів СОС з урахуванням встановленого феномена протизапальної дії за динамікою змін вмісту ІЛ-1? і ФНП?, та наукові дані (Кононов А.В., 2006; Орловський О.В., 2006; Sjoblom M., Felmstrom G., 2003; Reiter R.J. et al., 2003) про те, що молекулярні механізми цитопротекції тісно пов’язані з функціональним станом органів (повноцінність слизоутворення, інтенсивність оновлення клітинного пулу, васкуляризація, які забезпечують потрапляння ПГ, EGF, TGF-? ?о регенеруючих клітин, і сигнальних молекул, що продукуються стовбуровими клітинами і міофібрилами), підтверджують активувальний вплив МТ на NO/NOS і ПГ/ЦОГ компоненти ЛСЛС стравоходу. Для перевірки участі NO/NOS і ПГ/ЦОГ компонентів ЛСЛС у формуванні езофагопротекції проведено дослідження в умовах модифікації їхньої активності та впливу МТ на опірність епітеліального бар’єра під час цитолізу, насамперед, кислого типу, що відповідає природній шлунковій секреції (рис. 4). Застосування L-NNA достовірно збільшувало площу ураження СОС (МІС збільшився удвічі), що проявлялось масивними геморагічними змінами та виразним зменшенням ЛКС – на 19,7 % (p<0,05) стосовно тварин, яким вводили плацебо. Рис 4. Зміни ЛКС і МІС за умов моделювання кислотного РЕ та модифікування активності NO/NOS і ПГ/ЦОГ компонентів ЛСЛС без/з корекцією МТ (*– p<0,05 до контролю для ЛКС; + – p<0,05 до контролю для МІС); M±m, n=8–10. У випадку спотворення синтезу ПГ екзогенною дією неселективного блокатора ЦОГ ІНДО простежено появу некротичних змін на СОС з перфораціями та достовірне зменшення ЛКС (на 23,2 %) щодо показників контролю. Введення МТ спричиняло виразний цитопротекторний та вазодилятаторний ефекти: достовірне збільшення показників ЛКС на 10-15 % порівняно з тваринами, що не отримували корекції. За умов поєднаного впливу МТ і L-NNA встановлено зменшення ознак деструкції та езофагальну гіперемію порівняно з результатами тварин, що отримували плацебо. На підставі аналізу типових гістологічних езофагодеструктивних змін за ВАШ, виявлено, що екзогенний вплив МТ сприяв регресу значних проявів цитоагресії: послабилися ознаки епітеліальних АЗ, поліпшилася мікроциркуляція та зменшився ступінь лейкоцитарної інфільтрації СОС. Вплив МТ сприяв репаративній регенерації навіть за умов моделювання зміни активності NO/NOS і ПГ/ЦОГ компонентів СОС. Аналіз динаміки ІЛ-1? та ФНП? показав, що корекція кислотно-пепсинового впливу та блокади NO/NOS системи призвела до зменшення ІЛ-1? на 43,3 % (p<0,05), ФНП? – на 65,5 %. При гальмуванні активності ПГ/ЦОГ системи встановлено достовірне збільшення ІЛ-1? до 53,98±3,67 пг/мл, ФНП? – 9,47±0,70 пг/мл, тоді як МТ спричиняв зменшення ІЛ-1? 52,91±3,34 пг/мл, ФНП? – 9,15±0,88 пг/мл. Наш висновок про те, що один із механізмів езофаго-протекторної дії МТ обумовлений його властивостями імуномодулятора синтезу прозапальних цитокінів, підтверджуються даними HYPERLINK "http://www.ncbi.nlm.nih.gov/entrez/query.fcgi?db=pubmed&cmd=Search&itoo l=pubmed_AbstractPlus&term=%22Cao+W%22%5BAuthor%5D" \o "Click to search for citations by this author." Cao W . (2006), який повідомляє про участь ІЛ-1? і ФНП-? в ініціації дисфункцій стравоходу. Отже, нами експериментально встановлено провідну роль компонентів ЛСЛС NO/NOS та ПГ/ЦОГ у формуванні природної резистентності СОС, про що повідомляють також Hayakawa T., et al. (2006). Можливість моделювання якості, тривалості цитоагресивного навантаження сприяє стандартизації отримання геморагічно-деструктивних уражень СОС, що максимально наближені до клінічних морфо-функціональних ознак РЕ ГЕРХ і є виправданою моделлю для вивчення резистентності епітеліального бар’єру СОС in vivo. Застосування спеціально розробленої ВАШ та вміст ІЛ-1? і ФНП? можуть бути маркерами інтенсивності геморагічно-деструктивних уражень стравоходу, а раціональне активування ЛСЛС сприяє стабілізації мікроцирку-ляції стравоходу, а отже, трофіки тканин, зменшенню стромальних геморагічних проявів, лейкоцитарної інфільтрації власної пластинки, інтенсифікації регенерації та зменшенню вмісту прозапальних цитокінів. Для встановлення особливостей впливу КЧН, які, утворюючи щільні сплетення волокон навколо судин підслизової основи, вивільняють ряд потужних нейропептидів, серед яких важливе місце посідає кальцитонін генспоріднений пептид (СGRP) і БАР слини, проведені дослідження при різних варіантах модуляції про- та антиульцерогенних чинників. Показано, що спричинена КД дезінтеграція складних молекулярних механізмів природних захисних реакцій викликала підвищену уразливість епітеліального бар’єра до впливу йонів водню та пепсину, що продемонстровано збільшенням МІС на 50 %. Ушкодження СОС за індукції КД за природою нейродистрофічні, а за деструктивними характеристиками належать до типу некротичних. Зауважено, що зміни регіонального кровопостачання СОС були односпрямованими з морфологічними трансформаціями епітеліального шару (рис. 5). На основі даних Ward S.M. (2003) про поширеність TRPV1-рецепторів у стравоході змодельоване пригнічення синтезу CGRP призвело до зменшення ЛКС на 30 % (p<0,05), що зумовлює порушення обмінно-трофічних процесів і кровопостачання, а отже, погіршення локального забезпечення важливими матриксними факторами, які детермінують виразкозагоєння (Dickman R., 2006; Wada N., 2006). Рис 5. Зміни ЛКС і МІС за умов моделювання кислотного РЕ та модифікування природної опірності СОС під час КД і САЕ (* – p<0,05 до контролю для ЛКС; + – p<0,05 до контролю для МІС); M±m, n=8–10. У тварин з САЕ констатовано чіткі ознаки цитоагресії, що виявились у зростанні МІС до трибальних пошкоджень і зменшенні ЛКС на 34 % стосовно контролю, тоді як корекція EGF поліпшувала кровопостачання СОС і зменшувала деструктивні прояви порівняно з групою, яка не отримувала EGF. Аналіз мікроскопічних уражень СОС виявив спільні характерні зміни у тварин з КД і САЕ, що охарактеризовано як множинні геморагічні, виразково-ерозивні ураження. У прилеглих до епітеліального шару структурах виявлено крововиливи і мікротромби у судинах мікроциркуляторного русла. Екзогенна дія EGF зменшувала ознаки ерозивно-виразкового пошкодження, що пояснюється структурною реорганізацією мембран епітеліального клітин. Аналіз цитокінового профілю показав, що КД спричиняє достовірне збільшення вмісту ІЛ-1? – 71,96±4,54 пг/мл, та зменшення ФНП-? – 0,46±0,16 пг/мл порівняно з показниками тварин з інтактними КЧН. Завчасно проведена CАЕ призвела до збільшення ІЛ-1? 56,00±2,95 пг/мл і ФНП-? 6,11±1,79 пг/мл (p<0,05), що суттєво не відрізнялись від показників групи зі збереженими слинними залозами (55,35±11,5 і 34,66±1,63 пг/мл, відповідно). Екзогенна дія EGF у тварин з CАЕ під час моделювання уражень СОС спричинила достовірне зменшення ІЛ-1? до 47,65±3,47 пг/мл, ФНП-? – 2,98±0,37 пг/мл (удвічі менше, ніж у щурів з САЕ), що потрактовано як протизапальний ефект. Отримані результати засвідчують важливу роль БАР слини у формуванні передепітеліального компонента бар’єрної функції СОС (Guh J.Y., 2001; Fujiwara Y. et al., 2006). Встановлено, що КД і САЕ призвели до послаблення резистентності не лише СОС і СОШ, а й слизової оболонки ясен та язика, тоді як в інших групах такого не простежено. У яснах спостерігалися десквамація РШ, везикули, ерозивно-виразкові утворення, акантоз, лейкоцитарна інфільтрація базальної пластинки, причому аналогічні зміни виявлено у слизовій язика, що підтверджує поєднаний деструктивний характер пошкоджень, які формуються у функціонально пов’язаних органах як наслідок дисфункції ЛСЛС і виявляються глибокими однотипними морфо-функціональними змінами (Urita Y., et al., 2006). Наші дані підтверджується клінічними спостереженнями над особливостями характеру уражень структур ротової порожнини в осіб з КАХ (Oginni A.O., 2005). Відомо, що у формуванні бар’єрної функції органів травлення важливу роль відіграють слизоутворюючі епітеліоцити та такі продукти їх синтетичної діяльності, як фукоглікопротеїни, протеоглікани та інші глікополімери (Dixon J., 2001). Водночас глікокон’югати є високочутливою динамічною інформаційною системою, здатною модифікувати мікросередовище структур, з якими кон’югують лектини заради підтримки клітинного гомеостазу (Kodaira H., 2000; Maruyama M., 2002). Для дослідження глікопротеїнового профілю епітеліального бар’єра стравоходу в умовах моделювання кислотного та алкалічного РЕ та корекції МТ вивчено особливості розподілу та вміст специфічних рецепторів лектинів PNA, SNA, WGA. Одержане виразне структурування епітеліального бар’єра СОС щурів контрольної групи на шари: базальний (БШ), остистий (ОШ), поверхневий (ПШ) використано для інтерпретації просторової орієнтації та експресії лігандів лектинів. Одержані дані вважали за „умовну норму” (рис. 6, б, в, г). Кислотна агресія посилювала інтенсивність експресії рецепторів лектину PNA у напрямку від ПШ до БШ епітеліального бар’єра стравоходу, що дає підстави трактувати отримані результати як посилення проявів захисної відповіді. Вплив трипсину та ДХК призвів до інтенсивної експресії рецепторів лектину PNA у ПШ з ознаками кератинізації з одночасною їх редукцією в ОШ і БШ (рис. 6, е). Така змінена структура вуглеводного профілю експресованих рецепторів може бути сигналом або пристосуванням до елімінації уражених клітин. Помірна інтенсивність реакцій з лектином SNA у разі алкалічного РЕ порівняно з кислотним РЕ засвідчує потужний цитоагресивний вплив біліарно-трипсинової суміші на сіалоспецифічні рецептори епітеліального бар’єра стравоходу. Корекція МТ призвела до модифікації глікопротеїнової відповіді. Відмічено редукцію лектинових рецепторів PNA на апікальній поверхні епітеліальних клітин ПШ з ознаками кератинізації до ознак сильної та в ОШ – помірної реакції (рис. 6, к). Отримані дані опосередковано свідчать про прискорення відновлювальних проліферативних процесів, що є характерною фізіологічною ознакою цитопротекції. Окрім того, за впливу МТ простежено збільшення вмісту сіалоспецифічних рецепторів у ОШ до лектину SNA (рис. 6, л), що є ознакою посилення продукування муцинів і притаманне захисним відповідям, індукованим активуванням ресурсів ЛСЛС СОС. Отримані результати підтверджують захисно-пристосувальний характер секреторної активності, міжклітинних і клітинно-матриксних співвідношень СОС в умовах РЕ, а екзогенне активування ЛСЛС засвідчило спрямованість реакцій на послаблення проявів цитоагресії (Farnadi A., 2002). Г/Е PNA SNA WGA a б в г Контроль д е є ж Моделювання кислотного РЕ з к л м Моделювання кислотного РЕ + мелатонін Рис 6. Динаміка морфологічних змін СОС за умов моделювання кислотного РЕ та коригувального впливу МТ. Н/Е; збільшення х 300 (a, д); 600 (з). ЛГХ профіль експресії PNA (б, е, к), SNA (в, є, л) і WGA (г, ж, м); збільшення х 600. Поява в БШ цитохімічних ознак хвилеподібної експресії WGA (рис. 6, м) свідчить про те, що індуковане МТ активування ендотеліальних механізмів ЛСЛС суттєво допомагає потраплянню у ділянки деструкції сигнальних молекул, які посилюють процеси репарації, що і визначає інтенсивність та співвідношення процесів цитолізу та цитопротекції. Слід зазначити, що рівночасно МТ призвів до інтенсифікації проліферативних процесів у СОС, що спричинило зміну товщини епітеліального шару і зменшення папілярних виростів. Проведені Л.В. Дегтярьовою (2003) ЛГХ дослідження показали, що глікокон’югати беруть участь у формуванні слизово-бікарбонатного бар’єра слизової оболонки органів травлення. Наші результати про виразний вазодилятаторний ефект у кровопостачанні стравоходу та мозаїчні зміни експресії рецепторів PNA, SNA, WGA лектинів, індукованих МТ, опосередковано підтверджують поліпшення продукування слизу як мукоцитами, так і езофагальними підслизовими залозами, що сприяє езофагопротекції. Для вивчення особливостей ендотелійопосередкованої активності NO/NOS у езофагопротекції в умовах корекції УДХК за умов РЕ в поєднанні зі зміною паракринного контуру регулювання (блокада ПГ/ЦОГ системи) було проведено аналіз змін вмісту NO2-. Встановлено, що моделювання кислотного РЕ без та з поєднанням блокади системи ПГ/ЦОГ ІНДО викликало зменшення вмісту NO2- на, відповідно, 18 % та 30 %, порівняно з групою контролю (7,45±0,02 мкмоль). Такий характер змін може свідчити про те, що одночасна блокада ПГ/ЦОГ і цитоагресивне навантаження зменшують дилятаційний потенціал кровопостачання СОС. Пошкоджувальний вплив кислотної та алкалічної агресії викликав геморагічно-деструктивні зміни як у ділянках переходу плоского епітелію у призматичний СОС, так і в гастродуоденальній зоні, вистеленій призматичним епітелієм. Також простежуються виразний набряк у підслизовій основі, розширення міжклітинних з’єднань, потовщення базальних мембран. Альтерація епітелію, заокруглення клітин спричиняють зміни топології мембран, а отже, їхньої плинності, порушення зв’язків, що забезпечують контакти з базальною мембраною, призводить до інтенсифікації процесів катаболізму, послаблюючи захисні механізми формування резистентності епітеліального бар’єра проксимального відділу травної системи. Застосування УДХК викликало достовірне (p<0,05) збільшення вмісту NO2- – до 8,01±0,03 мкмоль і 8,11±0,03 мкмоль, відповідно, і попереджувало розвиток вазоконстрикторних реакцій, послаблюючи ключову ланку розвитку цитодеструктивних змін. При вивченні впливу УДХК на стан COC в умовах алкалічного РЕ зареєстровано зменшення пошкоджувального впливу жовчі та збільшення вмісту NO2- на 14 % порівняно з тваринами, що отримували плацебо, а за умов блокади ПГ/ЦОГ системи – на 24 % (р<0,05) відносно показників тварин, яким не вводили ІНДО. Отримані результати інтерпретовано як прояви вазотропного впливу УДХК, що активізує NO/NOS компонент ЛСЛС. Реакція строми у тварин, які отримували корекцію, обмежувалась набряком, стазами у судинах мікроциркуляторного русла, що можна пояснити антиоксидантною, мембранотропною та антигеморагічною дією УДХК. Підсумовуючи отримані результати, можна стверджувати, що експериментальна модифікація природної резистентності СОС спричиняє дисфункцію ЛСЛС у протидії цитоагресії. Запропоновані нові моделі відтворення уражень СОС є співвідносними експериментальними способами формування геморагічно-деструктивних змін СОС для дослідження механізмів цитопротекції та виразкозагоєння. Резистентність епітеліального бар’єра стравоходу, за нашими даними, зумовлена функціонуванням ЛСЛС, слинних і езофагальних підслизових залоз, повноцінними механізмами біорегуляції. Кислотно-пепсинова та біліарно-трипсинова цитоагресія реалізуються у подібних, проте не тотожних геморагічно-деструктивних змінах СОС, що підтверджено морфологічними дослідженнями і профілем експресії рецепторів PNA, SNA, WGA лектинів епітеліоцитів. Виявлені нашими дослідженнями неспецифічні та специфічні зміни кислотного та алкалічного типів уражень СОС допомагатимуть з’ясуванню механізмів противиразкового впливу МТ і УДХК, що аргументує доцільність подальшого їхнього вивчення як коригувальних засобів ендотеліальної дисфункції, геморагічно-деструктивних процесів СОС і коректорів фармакотерапії НПЗП. Отримані результати сприятимуть розробці критеріїв норми і функціональної неспроможності природної опірності СОС за параметрами ЛСЛС, вмістом ІЛ-1? і ФНП-?, даними морфологічних досліджень за ВАШ і ЛЦХ аналізом для оптимізації діагностично-лікувальних заходів КАХ. Роль ЛСЛС за умов моделювання деструктивних уражень СОШ та коригувальної дії цитопротекторів. Значна поширеність, труднощі досягнення позитивних результатів у лікуванні КАХ шлунка свідчать про багатогранність патогенетичних аспектів і потребу подальшого пошуку нових засобів лікування. На нашу думку, існують гастропротекторні засоби, механізми дії яких реалізуються через мобілізацію біорегуляторних механізмів природної ЛСЛС СОШ за рахунок біосинтезу простагландинів, антиоксидантної дії, нормалізації метаболічних процесів і локального кровоплину. Отримані дані про роль NO/NOS, ПГ/ЦОГ компонентів ЛСЛС та CGRP за умов впливу потенційного гастропротектора ЕНА, який, за попередніми дослідженнями Є.М. Панасюка (1997-2001); М.Р. Гжегоцького, (2002-2003), виявляє антирадикальну та антиоксиданту дії, графічно представлені на рис. 7, де показано середню площу ураження СОШ щурів у моделі етанолового виразкоутворення з зареєстрованими змінами ШКП. Рис. 7. Зміни площі ураження СОШ і ШКП за умов етанолового виразкоутворення і дозозалежного впливу ЕНА (* – p<0,05 до контролю); М±m; n=10. Вплив ЕНА в дозі 0,5 мл/100 г сприяв значному поліпшенню кровоплину, що свідчить про відновлення мікроциркуляції та обмеження процесів ушкодження за рахунок мультимодального впливу NO. Порівняльні дослідження впливу ЕНА за умов КД засвідчили, що блокада синтезу CGRP призвела до збільшення площі ураження у 2,7 разу і зменшення ШКП (17 %) порівняно з показниками тварин з інтактними КЧН. Наші дані підтверджують важливість порушень мікроциркуляції в утворенні нейродистрофічних пошкоджень СОШ і свідчать про виражену противиразкову активність ЕНА за рахунок активування ПГ/ЦОГ і NO/NOS компонентів ЛСЛС (Baenkler H.W., 2004; Takeeda M., 2004). Для вивчення потенційного дозозалежного впливу на ЛСЛС шлунка ЕЗГ, багатого на ПА, що, за даними літератури, виявляє виразну антиоксидантну та цитопротекторну дії (Tirillini B., 2000; Giamperi L., 2004), проведено порівняльні дослідження засобу в умовах етанол- і стрес-індукованого ульцерогенезу. Етанол спричинював типові некротичні пошкодження різної глибини і середньої площі 86±5 мм2 та зменшував ШКП на 38 % (за дії плацебо) порівняно з контрольними тваринами (72,17(1,7 мл/хв/100г тканини, що було прийнято за 100 %). Гастропротекторний вплив ЕЗГ чинив у дозі 32 мг/кг, що супроводжу-вався збільшенням ШКП на 18 % і зменшенням площі ушкоджень СОШ у 3,7 разу (p<0,05), а також був аналогічним до впливу синтетичного аналога ПГЕ2, який застосовували в такий ж спосіб, як ЕЗГ. Засвідчено, що за умов моделювання стрес-індукованого ульцерогенезу ефективна цитопротекторна дія ЕЗГ настає при дозі 32 мг/кг. Для підтвердження участі ПГ/ЦОГ компонента ЛСЛС застосовували екзогенну дію неселективного блокатора ЦОГ ІНДО, який нівелював гастропротекторну дію ЕЗГ, збільшуючи кількість геморагічно-деструктивних пошкоджень удвічі, і зменшував ШКП на 12 % (p<0,05); і селективного блокатора ЦОГ РОФ, який викликав подібні ефекти, але меншої виразності, що пояснюється високоспецифічним селективним впливом на ЦОГ-2 і гальмуванням синтезу цитопротекторного ПГЕ2 (Tegeder I., 2000; Fujimura T., 2006). Враховуючи ключову роль мікроциркуляції у формуванні захисних властивостей СОШ, вивчали зміни резистентності СОШ за умов моделювання активності NO/NOS системи (блокада L-NNA без/з сумісною дією L-аргініну) та коригувального впливу ЕЗГ (табл. 1). Встановлено, що застосування L-NNA різко зменшувало цитопротекторний вплив ЕЗГ, що проявлялось у достовірному збільшенні площі уражень у 9,5 рази та зменшенні ШКП при етанолових пошкодженнях СОШ. Корекція ЕЗГ впливу блокування активності NO/NOS шляхом екзогенного введення L-NNA відновлювала гастропротекцію та покращувала перфузію СОШ за рахунок ендотелійзалежного розслаблення судин СОШ. & @ B D p r & ( ( * D r * ¦ L o ]„b , R d z | c ¤ ¦ L i o "-oP!R!?!O!>«@»~»?»-S?[A]e]uuuueeeeaOEAA±YYY

Q Q Q

??????????

??????????

?

?

1/4

E

I

O

Oe

O

U

Ue

TH

ae

O

ae

ae

Lae

?

A

Ae

o

Ae

Dixon R.A . (2005).

Таблиця 1

Вплив екстракту зернят грейпфрута на СОШ та зміни ШКП у щурів за умов
етанолового виразкоутворення та моделювання активності NO/NOS системи,
М±m, n=6-8

Експериментальна група Середня площа ураження, мм2 ШКП, % від

інтактних тварин

Без введення L-NNA

Плацебо 82±5 63±3

ЕЗГ (32 мг/кг) 8±1,5 81±4*

З введенням L-NNA

Плацебо 88±4 58±3

ЕЗГ (32 мг/кг) 76±3+ 66±5+

L-аргінін (200 мг/кг) + ЕЗГ (32 мг/кг) 12±2е 79±3е

Примітка: * p<0,05 порівняно з плацебо, + p<0,05 порівняно з відповідною групою без L-NNA, е p<0,05 порівняно з відповідною групою без L-аргініну. Зміна кровопостачання СОШ під впливом ЕЗГ сприяла активізації транспортно-обмінних процесів між кров’ю та тканинами, а отже, трофічних процесів і слизоутворення, відповідно, зменшуючи цитодеструктивний вплив змодельованої відповіді. Як видно з табл. 2, за умов стресового ульцерогенезу використання КД сприяло збільшенню площі ураження СОШ у 1,5 разу та зменшенню ШКП на 19 % порівняно з тваринами, яким не робили КД. Введення ЕЗГ поліпшувало локальне кровопостачання СОШ (ШКП збільшувався на 17 %). Таблиця 2 Вплив екстракту зернят грейпфрута на площу уражень СОШ і ШКП за умов стрессового виразкоутворення та зміни активності КЧН, М±m, n=6-8 Експериментальна група Середня площа ураження, мм2 ШКП (% від інтактних тварин) Нормальна іннервація Контроль (плацебо) 18±3 67±4 ЕЗГ (32 мг/кг, в/ш) 8±0,5* 78±3* Капсаїцинова денервація Контроль (плацебо) 28±4 54±3 ЕЗГ (32 мг/кг, в/ш) 16±3+ 64±4+ ЕЗГ (32 мг/кг, в/ш)+CGRP 9±1,3е 74±3е Примітка: * p<0,05 порівняно з контролем, + p<0,05 порівняно з відповідною групою з нормальною іннервацією, е p<0,05 порівняно з відповідною групою з KД без введення CGRP. Зважаючи на значні зміни резистентності СОШ в умовах КД вирішили застосувати на такому тлі додатково екзогенне введення СGRP (10 нг/кг) разом з ЕЗГ. Вплив CGRP нівелював ефекти КД (показники середньої площі уражень СОШ і ШКП наближались до показників аналогічної групи тварин з нормальною іннервацією), тому ефект ЕЗГ потрактовано як гастропротекторний. Отже, активувальний вплив рослинних ПА на мобілізацію ЛСЛС, що сприяє вазодилятації й цитопротекції, запобігає утворенню геморагічно-деструктивних уражень на СОШ під час індукції ульцерогенезу, а також виявляє виразну противиразкову дію в умовах моделювання функціональної неспроможності природної резистентності епітеліального бар’єра (спотворення стереотипу відповіді NO/NOS і ПГ/ЦОГ сигнальних шляхів і деаферентації КЧН). При вивченні стану системи про- та антиоксидантного захисту (АОЗ) за умов дозозалежного впливу ЕЗГ на мобілізацію системи АОЗ встановлено, що моделювання ульцерогенезу викликало статистично значуще підвищення інтенсивності процесу перекисного окислення ліпідів (ПОЛ). Так, вміст МДА достовірно (p<0,05) збільшився до 14,8±2,3 нмоль/г білка (етанолові пошкодження), 16,8±2,3 нмоль/г білка (стресові пошкодження) порівняно з показниками інтактних тварин (0,5±0,02 нмоль/г білка). Відомо, що новоутворені продукти мають мембранотоксичні властивості й сприяють утворенню описаних деструктивних явищ СОШ. Вплив ЕЗГ супроводжувався зниженням вмісту МДА у щурів, а при дозі 64 мг/кг досягав 6,6±0,7 нмоль/г білка або 8,6±0,8 нмоль/г білка (p<0,05) відповідно в моделях етанолового або стресового виразкоутворення, що пояснюється потужним антирадикальним впливом ЕЗГ. Виявлені антиоксидантні властивості ЕЗГ підтверджені дослідженнями мРНК СОД, проведеними за допомогою ПЛР, оскільки перевагами такого методу є висока точність та специфічність. Графічне інтерпретування співвідношення мРНК СОД до мРНК ?-актину подано на рис. 8. Рис. 8. Динаміка співвідношення СОД мРНК до ?-актину у СОШ щурів інтактних (темний колір) та експериментальних груп з етанол-індукованими пошкодженнями СОШ за умов плацебо та дозозалежної дії ЕЗГ (a – Р<0,05 відносно інтактних щурів, b – Р<0,05 відносно групи контролю з плацебо); М±m, n=6-8. Інтенсивність детекції мРНК СОД була суттєво більшою для СОШ інтактних тварин, ніж тих, що зазнали етанолового пошкодження й отримували плацебо, а вплив ЕЗГ призвів до посилення сигналу, про що свідчить потужне експресування мРНК СОД. Для встановлення активувального впливу ЛСЛС рослинним засобом проведено порівняльні дослідження структурно-функціональних характеристик СОШ за умов стресового ульцерогенезу та дозозалежного введення ПА Viburnum opulus. Виявлено, що катехолемія спричиняла множинні ерозивно-виразкові пошкодження точкового та лінійного характеру й достовірне збільшення площі ураження СОШ до 20,90±0,84 мм2, тоді як введення ПА (75 мг/кг) викликало достовірне зменшення площі уражень майже удвічі порівняно з групою контролю. Встановлено характерні зміни вмісту NO2-. У тварин, які споживали ПА (75 мг/кг), реєстрували достовірне збільшення NO2- – на 25 % і зменшення вмісту МДА на 27 % від аналогічних результатів групи контролю (p<0,05). Трансформація ПОЛ супроводжувалась змінами активності АОЗ: ПА викликали збільшення активності СОД на 12 %, порівняно з тваринами, які отримували плацебо. Встановлено, що зміни активності ГПО і КАТ мали таку ж спрямованість. Отже, збільшення активності АОЗ за умов стресу можна трактувати як компенсаторну реакцію, призначену для усунення кількості АФК, а за впливу ПА – позитивну прогностичну ознаку захисту біологічних мембран від впливу продуктів ПОЛ, що зареєстровано й іншими дослідниками (Попова Л.Д., 2004; Решетняк Н.В., 2006). Аналіз динаміки змін ?-ЛП засвідчив вірогідне зменшення їх вмісту у тварин, що отримували ПА, порівняно з аналогічними показниками контролю, що можна трактувати як підтримку метаболічного гомеостазу для інтенсифікації використання енергетичних ресурсів. Зменшення активності ЛФ на 18 % (p<0,05) за впливу ПА (75 мг/кг) підтверджується меншими альтеративними пошкодженнями та мікрогемодинамічними розладами прилеглої строми СОШ, які виявляються мікродефектами латеральних контактів між епітеліоцитами, локальною десквамацією, набряком підслизової основи, зменшенням лейкоцитарної інфільтрації власної пластинки слизової, дрібними крововиливами та мікротромбами. При вивченні методом лектин-пероксидазної техніки вуглеводних детермінант встановлено, що стрес-індуковані ураження викликають ослаблення експресії рецепторів ?DGal-специфічного лектину PNA, як в епітеліоцитах, так і в клітинах залоз СОШ поряд з виразними ознаками міжепітеліального набряку, дефектами апікальних полюсів поверхневих епітеліоцитів (рис. 9). Введення ПА сприяло інтенсифікації рецепторів PNA у клітинах епітелію та редукції – в залозах СОШ, що можна пояснити мобілізацією процесів слизоутворення. Індукована стресовим виразкоутворенням мінливість маркування лектинами HPA та WGA, викликана відмінностями у синтезі, формуванні й виділенні різних компонентів слизу, зміні адгезивних властивостей поверхневих мембран епітеліоцитів, про що повідомляють також М.Т. Рустамова, А.А.Хамраев (2005). а б в PNA г д е HPA є ж з WGA Рис. 9. Динамічні зміни експресії глікокон’югатів епітеліального бар’єра шлунка. Рецептори лектинів PNA (а, б, в), HPA (г, д, е) і WGA (є, ж, з) у СОШ у щурів контрольної (а, г, є) групи, за умов стрес-індукованих уражень (б, д, ж), корекції ПА (є, ж, з); збільшення x 300. Так, у ДПК виявлено характерні ознаки: збільшення кількості келихоподібних клітин у ворсинках і криптах, гіперплазія залоз Бруннера, що свідчить про розвиток компенсаторних реакцій унаслідок мобілізації ЛСЛС. Отже, враховуючи, що активація ЛСЛС ПА рослинного походження зумовлена антирадикальною, вазотропною, мембранотропною діями, то результати досліджень про механізми впливу можуть бути використані як основа при створенні засобу противиразкової дії для профілактики і лікування КАХ. Наш висновок узгоджується з даними Sugiyama T. (2004) у тому, що ПА екстракту Gingo biloba впливають на активність цитохрома Р450, та Iwasaki Y. (2004) – про гастропротекторний вплив ПА шляхом поліпшення цитопротекції та гастрин-стимулювального впливу. Порівняльні дослідження показали, що ЛЦХ СОШ є перспективним напрямом діагностики особливостей функціональної спроможності природної резистентності гастродуоденальної ділянки, що підтверджують Н.А. Волошин, Е.А. Григорьева (2005), які вважають широке впровадження ЛГХ у практику важливим завданням медико-біологічних досліджень. При вивченні неспецифічних змін ЛСЛС, спрямованих на підтримку адекватного структурно-метаболічного гомеостазу СОШ за умов стресового виразкоутворення МТ запобігав розвитку руйнування міжепітеліальних і клітинно-матриксних взаємозв'язків СОШ, що пояснюється його плейотропною дією (Сагач В.Ф., 2006; Elsenbruch S. 2005, HYPERLINK "http://www.ncbi.nlm.nih.gov/entrez/query.fcgi?db=pubmed&cmd=Search&term =%22Esparza+JL%22%5BAuthor%5D" \o "Click to search for citations by this author." Esparza J.L ., 2005). Порівняльні дослідження вмісту NO2- показали, що стрес- відповідь спричиняє мобілізацію системи NO/NOS, яка є наслідком фізіологічного процесу залучення iNOS, причому суттєвих відмінностей між ВСР та НСР не виявлено. Під впливом МТ збільшився вміст NО2- у ВСР на 27,9 %, НСР – меншою мірою, що можна пояснити особливостями функціональної мобілізації азотзалежних реакцій. Показник активності процесів ліпопероксидації – МДА майже не відрізнявся у контрольних групах ВСР (56,74±7,08 мкмоль/мл) та НСР (66,50±2,36 мкмоль/мл) щурів. При цьому виявлено стрес-індуковане збільшення вмісту МДА в 2,5 разу (p<0,05) у ВСР і 1,7 разу (p<0,05) для НСР порівняно з відповідними контрольними групами тварин. Введення МТ спричинювало достовірне зменшення МДА до 66,50±1,61 мкмоль/мл у ВСР і до 83,19±1,49 мкмоль/мл у НСР. Подібність у динаміці змін вмісту МДА при застосуванні МТ можна узагальнити як метаболічне підтвердження антирадикальної дії засобу. Оскільки активність АОЗ у крові істотно наростає у станах, пов’язаних з деструктивними та цитолітичними процесами у клітинних та субклітинних структурах, зменшення активності СОД за впливу МТ у ВСР до 194,69 ± 4,60 од.акт./мл*хв і у НСР – 279,07 ±4,05 од.акт./мл*хв порівняно до тварин, що не отримували корекції, пояснюється як цитопротекторний ефект. Післястресова активність КАТ у ВСР, яким вводили МТ, перевищувала значення у 1,87 разу (p<0,05), сягаючи найвищого рівня, що свідчило про активну мобілізацію антиоксидантних реакцій, тоді як у НСР – збільшення у 1,25 разу (p<0,05) порівняно з відповідними значеннями без коригувального впливу. При дослідженні динаміки змін активності ГПО встановлено, що стрес викликав мобілізацію активності ГПО більшою мірою у ВСР, ніж у НСР. Вплив МТ призвів до активування даного ензиму як у ВСР, так і в НСР (на 40 %, p<0,05). Отримані результати можна пояснити тим, що антирадикальний вплив МТ сприяв зменшенню деструкцій СОШ, що виявилось у меншій виразності компенсаторних реакцій мобілізації ГПО. Це відповідає даним літератури, згідно яких, МТ виявляє антиоксидантну активність як in vitro, так і in vivo (Barrenetxe J., 2004, Jaworek J., 2004). Згідно з сучасним трактуванням, АФК є ключовими фізіологічними чинниками, які беруть участь у сигнальній трансдукції (АР-1, NF-KB) та експресії низки генів, відповідальних за активність ензимів-антиоксидантів, проліферацію і диференціацію клітин тощо (Umegaki E., 2006). Нашими результатами підтверджено, що експресія проявів пошкоджувального впливу в СОШ є універсальною реакцією організму шляхом мобілізації АОЗ ЛСЛС. Важливу роль у виразкоутворенні відіграють азотзалежні імунотропні реакції (Storr M., 2002; Mineiro M., 2006). МТ, як імуномоделювальний засіб, впливає на утворення і функціонування лімфоцитів, гранулоцитів, мононуклеарних фагоцитів, визначаючи разом з кортизоном добовий ритм продукування цитокінів, бере участь у трансформації механізмів запального процесу ( HYPERLINK "http://www.ncbi.nlm.nih.gov/entrez/query.fcgi?db=pubmed&cmd=Search&itoo l=pubmed_AbstractPlus&term=%22Carrillo%2DVico+A%22%5BAuthor%5D" \o "Click to search for citations by this author." Carrillo-Vico A , 2005). У ВСР стресова реакція характеризувлась істотним лейкоцитозом, збільшенням вмісту лімфоцитів. Імунограми відрізнялась зростанням 0 (NK) клітин, зменшенням В-лімфоцитів, загальних Т-лімфоцитів та Т-супресорів. Жоден показник стану імунітету не відхилявся від норми більше ніж на 33 %. Введення МТ спричинило зменшення лейкоцитозу та суттєве збільшення ІГПП (близько 10 балів), а також збільшення вмісту В-лімфоцитів і модифікації субпопуляцій Т-лімфоцитів: зменшення Т-хелперів та збільшення Т-супресорів. У НСР екзогенний вплив МТ виявлявся зменшенням лейкоцитозу, ІГПП сягав 7 балів. Крім того, констатовано вищі від норми вміст лімфоцитів та найбільша кількість Т-лімфоцитів, загальних і активних, а також зменшення кількості 0 (NK) клітин і Т-супресорів. Зміни в кількості популяцій та субпопуляцій лімфоцитів, характер імунотропних запальних реакцій свідчать про імуномодуляторний характер впливу МТ, зменшення проявів запальних реакцій та їх залежність від особливостей стрес-резистентності тварин, що підтверджено дослідженнями С.С. Ткачук, В.П. Пішака (1999-2006). Для розв’язання завдання участі ЛСЛС у формуванні поєднаних деструктивних уражень у функціонально пов’язаних органах за умов індукції стресу вивчено структурні еквіваленти змін у слизовій оболонці ротової порожнини, ДПК, а також печінки. Викликане стресом гіперактивування ПОЛ, порушення функціонального патерну ейказаноїдів, ендотеліальна дисфункція, що за даними Slomiany B.L., Slomiany A. (2002); Tanigawa T. (2005); Lim D.J. (2006), спричиняють порушення йон-транспортних систем і синтезу HSP, призводячи до змін у порядку пакування і конформації білків, розбалансування реакцій розпаду та ресинтезу ліпідів, підвищення проникливості мембран, погіршення трофіки. Зважаючи на індуковане МТ активування ключових факторів ЛСЛС: NO/NOS, ПГ/ЦОГ компонентів і АОЗ, – виявлено позитивну динаміку зменшення ознак руйнування міжепітеліальних контактів і клітинностромальних взаємозв’язків епітеліального бар’єра проксимального відділу травної системи. Слід зазначити, що з урахуванням особливостей, морфологічні зміни в яснах та язику були однотипними. Порушення будови РШ були представлені витонченням; тоді як у НСР – частковим руйнуванням РШ, паракератозом, що пояснюються відмінностями у мобілізації АОЗ. При дослідженні мікроархіотектоніки печінки виявлено значні альтеративні зміни та гемодинамічні розлади. Ураження паренхіми включали ознаки нерівномірно вираженої великовакуольної дистрофії. Неспецифічними морфологічними характеристиками порушень мікрогемодинаміки печінки були розширення синусоїдів, гіперемія центральних вен, дрібні геморагії у ділянках некрозу. За впливу МТ спостерігались дрібні фокуси загиблих гепатоцитів шляхом апоптозу. Зареєстровані зміни печінки свідчать про цитопротекторний вплив МТ, який можна пояснити активуванням ЛСЛС, що викликає зменшення незворотних змін клітини та залучення механізму апоптозу, індукованого стрес-реакцією (Олійник E. В., Meщишин І.Ф., 2004; Bubenik G.A., 2002; Ercan F., 2004). Отже, напруження та виснаження компенсаторно-пристосувальних механізмів опірності проксимального відділу травної системи призводить до генералізованих пошкоджень, дисфункції епітеліального пласта і мікроциркуляції, дисрегуляції запальних реакцій, недостатності пластичних процесів, що втілюється у поєднаних ураженнях органів травлення. Згідно з окресленими завданнями проведено ЛГХ обробку препаратів для ідентифікації глікополімерів у СОШ і ДКП. У тварин контрольних груп задокументовано особливості розподілу вуглеводних детермінант ?-галактози, N-ацетил-?глюкозаміну, N-ацетил-?галактозаміну (HPA-, PNA-, WGA-, SNA-кон’югації), причому суттєвих цитоморфологічних відмінностей між ВСР та НСР щурами не діагностовано, крім того, стрес-індуковані ураження сприяли перерозподілу рецепторів лектинів, що пояснено цитодеструктивним впливом катехолемії, вазоконстрикції і, як наслідок, кількісно-якісними змінами слизоутворення. При введенні МТ рецептори НРА констатували у гландулоцитах кінцевих секреторних відділів шлункових залоз у СОШ та ентероцитах з облямівкою ДПК. У тварин цієї групи помічено також високу спорідненість рецепторів лектину НРА до мукоцитів залоз Бруннера. Перелічені зміни потрактовано як ознаки поліпшення продукування та секреції слизу. Інтенсивну експресію біополімерів ?DGal виявлено у складі шийкових мукоцитів з локалізацією у ділянці дна шлункових ямок, що є ознакою клітинної репарації. Це твердження узгоджується з результатами досліджень Maruyama M., et al. (2002). Цитотопографію рецепторів сіалогліканів підмічено у гландулоцитах кінцевих секреторних відділів і вивідних проток, крім того у парієтальних клітинах вивідних проток власних залоз шлунка цієї групи тварин констатовано глікокон’югати у формі NАcDGal, які виявляли лектином НРА. Водночас зареєстровано посилення експресії рецепторів лектину WGA як у складі гландулоцитів кінцевих секреторних відділів власних залоз, так і у складі глікокаліксу епітеліоцитів СОШ, що формують слизовий бар’єр. Отримані результати можна трактувати як зміцнення захисного муцинового бар’єра, пов’язаного з синтезом і вивільненням простаноїдів, покращенням локального кровопостачання під впливом МТ, що описують й інші дослідники ( HYPERLINK "http://www.ncbi.nlm.nih.gov/entrez/query.fcgi?db=pubmed&cmd=Search&itoo l=pubmed_Abstract&term=%22Kvetnoy+IM%22%5BAuthor%5D" Kvetnoy I.M ., 2002; Boutin J., 2005). Окрім того, у тварин, яким вводили МТ, зауважено ЛГХ ознаки активування ентеральної нервової системи. Маркером нейроцитів підслизового нервового сплетення можна вважати лектин WGA, завдяки якому відбулось чітке верифікування їхніх вуглеводних детермінант, що опосередковано свідчить про пристосувальні зміни нейро-гуморального регулювання для підтримки гомеостазу мікросередовища клітин строми та локального кровопостачання структур травної системи (Szabo S., Khomenko T., 2006). Це, зокрема, сприяє зміні захисних властивостей слизу, його в’язкості та співвідношення гідрофобність–гідрофільність, що в кінцевому підсумку формує важливий передепітеліальний компонент СОШ, який визначає резистентність епітеліального бар’єра до дії цитоагресивних чинників. Порівняльний аналіз об’єктивних змін селективної цитотопографії лектинів СОШ підтвердив перспективність ЛГХ як діагностичного методу верифікації активізації ЛСЛС. Оскільки у протидії агресивному люменальному впливу у молекулярно-клітинних механізмах цитопротекції СОШ важливу роль відіграють фосфоліпіди епітеліального бар’єра шлунка (Modvin I.M., Sachs G., 2005), привертає увагу можливість модифікування резистентності епітеліального бар’єра СОШ ?-3 ПНЖК, які, за результатами наукової групи О.О. Мойбенка (2004-2006), збільшують вивільнення NO, зменшують реактивність судин на дію агоністів адренорецепторів, а отже, є потенційними активаторами ЛСЛС. Ми вважали за доцільне провести дослідження впливу ?-3 ПНЖК на механізми морфо-функціональної цілісності СОШ за умов стресового виразкоутворення та модифікування активності ЛСЛС блокадою синтезу ПГ ЦОГ-1 і ЦОГ-2. Встановлено, що у тварин групи, які споживали ?-3 ПНЖК, вміст NО2- збільшився на 36 % (р<0,05), порівняно з контролем. Водночас за даними планіметрії спостерігалося зменшення середньої площі пошкоджень СОШ – на 33 % і, відповідно до встановленої системи градації ВАШ, виявлено гістологічні ознаки зменшення АЗ епітелію, лейкоцитарної інфільтрації, а також кількості периваскулярних крововиливів. Під впливом ІНДО кількість ерозій і виразок (3-бальні пошкодження) становили 28 %, невеликі поверхневі ділянки десквамації епітелію – 68 %, фокальний некроз – 24 %, що свідчить про зменшення утворення цитопротекторних ПГ і погіршення перфузії тканин за рахунок вазоконстрикції. Отримані дані про коливання вмісту NО2- у тварин, яким модифікували активність ПГ/ЦОГ компонента ЛСЛС, показали, що РОФ достовірно збільшував вміст NО2- на 21 % (p<0,05) порівняно з тваринами, яким корекцію не проводили. Крім того, ознаки альтерації епітеліального шару СОШ виявлялись дистрофічними змінами, ознаками фокального некрозу у 70 % і поверхневою дескамацією у 30 % випадків, що зумовлено високоспецифічним антициоксигеназним (ЦОГ-2) впливом РОФ (Takeeda M., et al., 2004). Вплив ?-3 ПНЖК був виразним статистично значущим антирадикальним і зменшував вміст МДА на 32 % порівняно з групою контролю (p<0,05), тоді як за поєднаного застосування з ІНДО чи РОФ захисний ефект слабшав. Одночасно зареєстровано зміни активності АОЗ, при цьому модуляція показників СОД, КАТ, ГПО була різноспрямованою. Дослідження засвідчили, що застосування ?-3 ПНЖК спричинило збільшення активності СОД на 47 %, тоді як на тлі неселективної блокади ЦОГ (ІНДО) така активуюча дія нівелювалась, а за застосування РОФ, селективного блокатора ЦОГ-2, – зберігалась. Отриманий результат можна пояснити почерпнутими з літератури відомостями про те, що блокатори ЦОГ-2 володіють властивостями антиоксидантів (Подплетная Е.А., Мамчур В.Й., 2005). Зміна активності ГПО мала таку ж спрямованість, як і КАТ, а саме: підвищувалась для тварин, що отримували плацебо, тоді як за блокади ЦОГ-1 – простежено зменшення у 1,23 разу; РОФ – 2,4 разу порівняно з тваринами, які отримували плацебо. Збільшення активності антиоксидантних ензимів за індукції стресу можна трактувати як компенсаторний характер, призначений для усунення кількості вільнорадикальних продуктів та їх метаболітів, а значне збільшення за дії ?-3 ПНЖК – як позитивну ознаку захисту, що передбачає мобілізацію АОЗ та мембранотропний вплив у протидії цитоагресивним чинникам. Одночасно встановлено, що обидва ізоензими ЦОГ є важливими для активування ЛСЛС СОШ через молекулярні механізми міжклітинної взаємодії (Yokoyama K., 2006). Важливим для дослідження потенційних гастропротекторних властивостей похідних тіазолотіопірану стали результати їхнього попереднього вивчення in vivo i in vitro науковою групою Б.С. Зіменковського, Р.Б. Лесика у 2004-2006 рр., що вказують на потужний антиоксидантний, антиішемічний, мембраностабілізуючий ефекти цих засобів. Застосування ВАШ показало, що гістологічні прояви ураження епітелію СОШ у тварин, яким коригували стресове виразкоутворення Les-2104, були менш вираженими (2-бальні пошкодження у 60 %, 1-бальні – у 40 %), ніж у щурів, яким вводили плацебо (3-бальні – у 20 %, 2-бальні – у 60 %, 1-бальні – у 10 %), а реакція прилеглої строми обмежувалась набряком і стазами у судинах локального кровопостачання, лейкоцитарною інфільтрацією власної пластинки СОШ, що статистично реалізувалось 2-бальними пошкодженнями у 40 % і 1-бальними – у 60 % тварин. Застосування Les-2104 в моделі гострого стресу сприяло збільшенню вмісту NO2- на 35 % (р<0,05) порівняно з тваринами, що отримували плацебо. Це може свідчити про підвищення вазотропної ендотеліальної активності NO, яке сприяє розслабленню гладком’язових клітин, поліпшує локальне кровопостачання СОШ. Тварини, які отримували Les-2104, під час стрес-відповіді мали нижчий вміст продукту ПОЛ – МДА (р<0,05), що свідчить про антирадикальний вплив цього засобу. Les-2104 викликав збільшення активності СОД на 29 % (р<0,05), КАТ зростала на 58 % (р<0,05) під час індукції стресового ульцерогенезу порівняно з тваринами, що отримували плацебо. Активність ГПО за коригувального впливу досліджуваного засобу була достовірно виразніше підвищена (в 1,4 разу). Отримані морфо-функціональні результати є взаємопов’язаними, демонструють ознаки мобілізації ЛСЛС, яка обмежує цитоагресивний вплив, і свідчать про виразну цитопротекторний вплив Les-2104 за умов моделювання ураження СОШ нетопічного характеру. Виявлений мембранопротекторний, вазотропний, антирадикальний, антиоксидантний та антигеморагічний ефекти дають підстави для висновку про гастропротекторний вплив Les-2104, що ґрунтується на екзогенній активації складових ЛСЛС СОШ: NO/NOS, ПГ/ЦОГ компонентів і антиоксидантного захисту. Отже, викладена концепція підтверджує необхідність подальших досліджень ЛСЛС у реалізації реакцій проксимального відділу травної системи. Сукупність отриманих результатів засвідчила доцільність застосування МТ, засобів рослинного походження, УДХК, ?-3 ПНЖК, похідних тіазолотіопірану як модуляторів активності природної резистентності епітеліального бар’єра СОС і СОШ, оскільки їх інгредієнти володіють активувальним впливом на ЛСЛС. Противиразковий вплив досліджуваних засобів опосередкований мембранотропним, вазотропним, антирадикальним та антиоксидантним ефектами, що слугує аргументом на користь продовження їх доклінічного вивчення з метою створення нових ефективних і безпечних засобів профілактики, альтернативного та комплементарного лікування КАХ. ВИСНОВКИ У дисертаційній роботі представлено нове вирішення актуальної проблеми у галузі фізіології травлення – активізації механізмів біорегуляції цитопротекторних властивостей слизової оболонки проксимального відділу травної системи на підставі вивчення та узагальнення результатів експериментальних морфо-функціональних досліджень впливу ендотелій-опосередкованого, простаноїдного та антиоксидантного компонентів локальної стрес-лімітуючої системи. Проведеними дослідженнями науково обґрунтовані критерії функціональної неспроможності епітеліального бар’єра стравоходу і шлунка та розкриті механізми впливу перспективних засобів корекції за умов ульцерогенезу. Це послужило підставами до таких висновків: 1. За умов модельних досліджень різного генезису, що є співвідносні з етіопатогенезом формування клінічних ознак кислотоасоційованих хвороб стравоходу і шлунка, доведена роль локальної стрес-лімітуючої системи у біорегуляторних механізмах цитопротекції слизової оболонки проксимального відділу травної системи. Виявлено, що прояви деструкції епітеліального бар’єра стравоходу і шлунка детерміновані координаційною взаємозалежністю функціонального стану мікроциркуляції з активністю простаноїдного, мобілізацією чи виснаженням антиоксидантного компонентів та імуномотропних реакцій. 2. Обґрунтовані в роботі оригінальні експериментальні моделі внутрішньостравохідного перфузування є адекватними для вивчення резистентності епітеліального бар’єра стравоходу in vivo, дають змогу з’ясувати природу резистентності його слизової оболонки та пояснити роль ендотеліального і простаноїдного компонентів локальної стрес-лімітуючої системи. Моделювання цитоагресивного кислотно-пепсинового чи трипсин-біліарного впливу підтверджено місцевими та загальними реакціями, типовими для рефлюкс-езофагіту кислотоасоційованих захворювань. Блокування цитопротекторного впливу монооксиду азоту і простагландинів призвело до збільшення деструктивних проявів епітеліального бар’єра стравоходу вдвічі, погіршенню стану мікроциркуляції стравоходу на 20 % і 23 %, відповідно. 3. Встановлено кількісні та якісні зміни реакцій компонентів локальної стрес-лімітуючої системи слизової оболонки стравоходу у нормі, за умов блокади їхньої активності, видалення слинних залоз та корекції цитопротекторними засобами. Описаний феномен резистентності слизової оболонки стравоходу зумовлений функціонуванням локальної стрес-лімітуючої системи стравоходу, слинних і езофагальних підслизових залоз, повноцінною біорегуляцією, що забезпечує підтримку гомеостазу клітинних структур, та особливостями експресії мембранних і секреторних глікопротеїнів епітеліоцитів. 4. Верифікована роль капсаїцинчутливих нервів у біорегуляції цитопротекторних реакцій слизової оболонки стравоходу. Капсаїцинова денервація за умов кислотно-пепсинового цитолізу підсилювала прояви функціональної неспроможності епітеліального бар’єра стравоходу в 1,5 разу і виснажувала компенсаторні механізми ендотеліальної ланки вазорегулювання на 30 %, зумовлюючи порушення обмінно-трофічних процесів і локального забезпечення важливими факторами, які детермінують виразкозагоєння. 5. Завдяки застосуванню візуально-аналогової шкали за запропонованою 4-бальною градацією доповнено знання про стадійність альтерації епітеліального бар’єра та виявлено структурно-функціональну залежність між активністю компонентів локальної стрес-лімітуючої системи та ступенем перебудови взаємозв’язків „клітина–клітина”, „клітина–матрикс”, лейкоцитарною інфільтра-цією слизової оболонки стравоходу і шлунка, що дає підстави рекомендувати її як складову алгоритму діагностики змін проксимального відділу травної системи. 6. Динамічна зміна селективної цитотопографії лектинів слизової оболонки стравоходу і шлунка на базальному рівні, за умов цитоагресії і коригувального впливу, ймовірно, зумовлена зміною слизоутворення внаслідок активування локальної стрес-лімітуючої системи. Простежено феномен „поступової деградації” слизоутворення в шлунку порівняно зі стравоходом і виявлено його залежність від особливостей протеолітичного впливу люменального вмісту на експресію різних типів глікопротеїнів слизу. Запропоноване комплексне цитохімічне вивчення функціонального стану слизової оболонки стравоходу і шлунка є доступним високоінформативним діагностичним і прогностичним тестом для кислотоасоційованих хвороб. 7. Встановлено механізми впливу нового ефективного цитопротекторного засобу мелатоніну, що ґрунтується на активуванні ендотелійопосередкованого, простаноїдного компонентів локальної стрес-лімітуючої системи і модифікації цитокінової (ІЛ-1? і ФНП?) відповіді. Залежно від моделі ураження слизової оболонки протизапальний вплив мелатоніну за кислотного типу (вміст ІЛ-1? зменшився на 48 %, ФНП? – на 23,4 %) є більшим, ніж за алкалічного (11,4 і 54 %, відповідно). Встановлений езофагопротекторний ефект за блокади активності циклоокигенази та NО-синтази дає підстави рекомендувати мелатонін як коректор фармакотерапії нестероїдних протизапальних препаратів і ендотеліальної дисфункції. 8. Показано, що дисфункція локальної стрес-лімітуючої системи унаслідок впливу цитоагресивних чинників реалізується у поєднаних деструктивних ураженнях проксимального відділу травної системи. Органоспецифічна цитопротекторна дія мелатоніну виявлена не лише в ефекторах, що зазнали уражувального впливу (слизова оболонка стравоходу і шлунка), а й у функціонально пов’язаних органах (слизова оболонка ясен і язика, дванадцятипала кишки і печінка), і залежить від неспецифічних особливостей вазотропних, цитопротекторних реакцій і швидкості мобілізації активності антиоксидантного захисту. 9. Доведено доцільність використання природних активаторів локальної стрес-лімітуючої системи рослинного походження – екстракту насіння амаранту, проантоцианідинів зернят грейпфрута та калини, що характеризуються поєднаним вазотропним, мембранотропним, антиоксидантним потенціалом і рекомендовані для створення нових ефективних та безпечних противиразкових засобів профілактики та комплексного лікування кислотоасоційованої патології. Результати дослідів з використанням L-NNА та L-аргініну свідчать, що природні проантицианідини володіють здатністю активувати NО-синтазу (кількість геморагічно-деструктивних пошкоджень зменшилась у 8 разів, а локальна мікроциркуляція – на 36 %), а їхній вплив за умов блокади циклооксигенази дає змогу запобігти порушенням природної гастропротекції. 10. Вивчені механізми спрямованої корекції ?-3 поліненасичених жирних кислот, урсодезоксихолевої кислоти та нових похідних тіазолотіопірану на активність NO-синтазної, циклооксигеназної та про- і антиоксидантної систем є основою для модуляції цитопротекторних реакцій епітеліального бар’єра і рекомендуються для використання у доклінічних дослідженнях з метою оптимізації лікувальних заходів. 11. Зміни показників компонентів локальної стрес-лімітуючої системи (ендотелійопосередкованого, простаноїдного, антиоксидантного захисту) пропонується розглядати як прогностичні маркери функціональної цілісності слизової оболонки стравоходу і шлунка, що в перспективі може бути використано для діагностування їхніх функціональних порушень. СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Заячківська О.С., Гжегоцький М.Р., Кшик М.М. До питання молекулярних механізмів локальної стрес-лімітуючої системи органів травлення // Таврический медико-биологический вестник. – 2003. – Т.7, № 1. – C. 34–38. (Дисертант розробила гіпотезу концепції, уклала планування матеріалу, провела огляд літератури, підготувала статтю до друку). Гжегоцький М.Р., Заячківська О.С. Роль капсаїцинчутливих сенсорних нервів та оксиду азоту в гастропротекції, індукованій екстрактом насіння амаранту // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. – 2004. – № 4. – C. 66–73. (Дисертант визначила мету роботи, планування експерименту, виконала експериментальні дослідження й проаналізовала одержані результати). Zayachkivska O.S., Konturek S.J., Drozdowicz D., Brzozowski T., Gzhegotsky M.R. Influence of plant-originated gastroprotective and antiulcer substances on gastric mucosal repair// Фізіол. журн. – 2004. – T.50, № 6. – С.118–126. (Дисертант визначила мету роботи, провела огляд літератури, планування експерименту, виконала фрагмент експериментальних досліджень, проаналізувала одержані результати, підготувала статтю до друку). Заячківська О.С. Вплив кальцитонін генспорідненого пептиду на гастропротекцію, індуковану екстрактом грейпфрута // Експериментальна і клінічна фізіологія та біохімія. – 2005. – 4. – С. 43–47. Заячківська О.С. Гжегоцький М.Р., Ковалишин В.І. Дифузна нейроендокринна система ротової порожнини і шлунка: дискусійні питання структури і функцій // Фізіологічний журнал. – 2005. – Т. 51, № 6. – С.79–90. (Дисертант визначила мету і завдання роботи, провела огляд літератури, взяла участь у збиранні матеріалів, обґрунтувала результати і підготувала статтю до друку). Мультифункціональна роль оксиду азоту в стресіндукованих ураженнях слизової ясен (експериментальне моделювання) / О.С. Заячківська, О.М. Гаврилюк, Л.В. Паніна, С.Ю. Яців, О.І. Терлецька, С.М. Ковальчук, І.О. Кухлевський // Експериментальна фізіологія і біохімія. – 2006. – №1. – С.41–49. (Дисертант визначила мету роботи, спланувала і виконала експериментальну частину, проаналізовувала одержані результати, підготувала статтю до друку). Заячківська О.С., Гаврилюк О.М. Динаміка та механізм морфофункціональних змін слизової оболонки гастродуоденальної ділянки за умов стресового ульцерогенезу // Вісник проблем біології і медицини. – 2006.– № 2. – С. 208–212. (Дисертант визначила мету роботи, планування експерименту, виконала експериментальну частини, проаналізувала одержані результати, уклала висновки і визначила новизну досліджень). Заячківська О.С. Гастропротекторна дія ?-3 поліненасичених жирних кислот за умов зміни функціонального патерну ейказаноїдів // Гастроентерологія: Міжвід. зб. – Дніпропетровськ: Журфонд, 2006. – Вип. 37. – С.81–87. Заячківська О.С. Імуномоделююча роль оксиду азоту як фактор захисту слизової оболонки гастродуоденальної ділянки за умов стресового пошкодження // Практична медицина. – 2006. – Т.12, № 2. – С. 132–140. Фізіологічні механізми впливу мелатоніну як гепатопротектора за умов стрес-індукованих уражень / О.С. Заячківська, О.М. Гаврилюк, І.О. Нєктєгаєв, О.І. Терлецька, С.М. Ковальчук, Л.В. Паніна, М.Р. Гжегоцький // Вісник наукових досліджень. – 2006. – № 3. – С. 101–105. (Дисертант визначила мету роботи, спланувала і виконала експериментальну частини, проаналізувала одержані результати, обґрунтувала висновки, підготувала статтю до друку). Експресія рецепторів лектинів у слизовій оболонці гастродуоденальної ділянки за умов стрес-індукованих уражень та корекції мелатоніном / О.С. Заячківська, Д.О. Луцик, А.М. Ященко, О.Р. Джура, О.Д. Луцик// Таврический медико-биологический вестник. – 2006. – Т.9, № 3. – C. 67–70. (Дисертант визначила мету роботи, виконала експериментальну частину й проаналізувала одержані результати). Заячківська О.С., Гаврилюк О.М. Морфофункціональні аспекти цитопротекції в моделі дуоденогастроезофагеального рефлюксу за умов дії селективних та неселективних блокаторів циклооксигенази // Збірник наук. праць співробітників НМАПО ім. П.Л. Шупика. – К., 2006.– Вип.15, кн.1. – С.661–667. (Дисертант визначила мету роботи, спланувала і виконала експериментальну частину, проаналізувала одержані результати, підготувала статтю до друку). Заячківська О. С. Значення ендогенних біорегуляторів слини у формуванні езофагопротекції за умов експериментального пошкодження стравоходу // Сучасна гастроентерологія. – 2006. – № 4. – С. 65–71. Морфофункціональні особливості езофагеального бар’єру при дії мелатоніну за умов експериментального пошкодження різного генезу / О.С. Заячківська, М.Р. Гжегоцький, О.М. Гаврилюк, З. Слівовський, С. Контурек // Вісник наукових досліджень. – 2006. – № 4. – С. 28–29. (Дисертант визначила мету роботи, спланувала і виконала експериментальну частину, проаналізувала одержані результати, підготувала статтю до друку). Особливості розвитку експериментального гастроезофагеального рефлюксу за умов впливу урсодезоксихолевої кислоти та зміни паракринного контуру регуляції / О.С. Заячківська, О.М. Гаврилюк, І.О. Нектєгаєв, Л.В. Паніна // Практична медицина. – 2006. – №5. – С.85–90. (Дисертант визначила мету роботи, спланувала експеримент, виконала експериментальну частину, проаналізувала одержані результати, підготувала статтю до друку). Заячківська О. С., Джура О.Р., Ященко А.М. Bивчення вазодилататорних ефектів мелатоніну на експресію лектинових рецепторів за умов експериментального езофагіту in vivo // Буковинський медичний вісник. –2006. – Т.10, № 4. – С.47–49. (Дисертант провела аналіз літератури, виконала експериментальну частину, проаналізувала одержані результати, підготувала статтю до друку). Заячківська О.С. Особливості розвитку експериментального стресового ульцерогенезу за дії рослинних проантоцианідінів // Експериментальна і клінічна фізіологія та біохімія. – 2006. – № 3. – С. 16–20. Модельні дослідження участі оксиду азоту, простаноїдів та глікокон’югатів епітеліального бар’єру стравоходу в езофагопротекції / О.С. Заячківська, М.Р. Гжегоцький, З. Слівовський, Т. Бжозовський, С.Я. Контурек, О.Р. Джура, А.М.Ященко // Лікарська справа. – 2006. – №7. – С.35–41. (Дисертант брала участь в розробці концепції, плануванні і виконанні експериментальної частини, підготувала статтю до друку). Заячківська О.С. Молекулярні механізми цитопротекторного впливу проантоцианідів рослинного походження при пошкодженнях слизової оболонки шлунка різного генезу // Фізіологічний журнал. – 2006. – № 6. – С.71–78. Роль мелатоніну як цитопротектора за умов експериментального езофагіту / О.С. Заячківська, М.Р. Гжегоцький, Ю.О. Поспішіль, З. Слівовський, С. Контурек // Медична хімія. – 2006. – № 4. – С.101–103. (Дисертант визначила програму досліджень, проаналізувала одержані результати, підготувала статтю до друку). Заячківська О.С. Вплив жирнокислотного складу клітинних мембран на гастропротекцію за умов стрес-індукованих уражень // Медичні перспективи. – 2006. – Т. 11. – С.24–27. Заячківська О. С. Значення NO-опосередкованого механізму резистентності слизової стравоходу // Український медичний альманах. – 2006. – Т.9, №6. – С.48–49. Особливості цитокінового профілю за умов експериментального езофагіту та модифікації цитопротекторних механізмів / О.С. Заячківська, М.Р. Гжегоцький, З. Слівовський, Т. Бжозовський, С.Я. Контурек // Лікарська справа. – 2006. – №8. – С. 94–96. (Дисертант визначила ідею, виконала експериментальну частину, проаналізувала одержані результати, підготувала статтю до друку). Функціональний стан мікроциркуляції стравоходу в генезі гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (експериментальні дослідження) / О.С. Заячківська, М.Р. Гжегоцький, О.М. Гаврилюк, З. Слівовський, Т. Бжозовський, С.Я. Контурека // Сучасна гастроентерологія. – 2007. – № 1. – С. 50–55. (Дисертант визначила логіку досліджень, виконала експериментальну частину, проаналізувала одержані результати, підготувала статтю до друку). Zayachkivska O.S., Konturek S.J., Drozdowicz D., Konturek P.C., Brzozowski T. Gastroprotective effects of flavonoids in plant extracts // Journal of Physiology and Рharmacology. – 2005.– V. 56, № 1. – P.219 – 231. (Дисертант брала участь в розробці концепції, проаналізувала дані літератури, виконала фрагмент експериментальної частини). Brzozowski T., Konturek P.C., Drozdowicz D., Konturek S.J., Zayachivska O.S., Paido R., Kwiecien S., Pawlik W., Hahn E. Grapefruit-seed extract attenuates ethanol - and stress-induced gastric lesions via activation of prostaglandin, nitric oxide and sensory nerve pathways // World J. Gastroenterol. – 2005. – V. 11, № 41. – P. 6450–6458. (Дисертант опрацювала дані літератури, виконала фрагмент експериментальної частини й проаналізувала одержані результати). Zayachkivska O. The effect of ?-3 polyunsaturated fatty acids modulation on nitric oxide and oxidative metabolism in the stress-induced gastic lesions // Annales Universitatis Mariae Curie-Sk?odowska. – Lublin, 2006. – V.19, № 1. – P. 175–177. Zayachkivska O.S., Gzhegotsky M.R., Terletska O.I., Lutsyk D.A., Yaschenko A.M., Dzhura O.R. Influence of Viburnum Opulus proanthocyanidins in stress-induced gastrointestinal mucosal damage // J. Physiol. Pharmacol. – 2006. – V.57, Suppl. 5. – Р.155–167. (Дисертант визначила мету роботи, проаналізувала дані літератури, спланувала і виконала експериментальну частину, проаналізувала одержані результати, підготувала статтю до друку). Пат. № 9192. UA, A61K35/78. Застосування екстракту насіння амаранту багряного як гастропротекторного засобу / М.Р. Гжегоцький, О.С. Заячківська (UA). – № заявки u2005 01374; Заявлено 15.02.2005; Опубл. 15.09.2005, Бюл. №9. (Дисертант виконала патентно-інформаційний пошук, обґрунтувала науково-теоретичні основи винаходу, брала участь у проведенні досліджень). Патент № 10166. UA, A61K35/78. Застосування екстракту зернят грейпфруту (Citrus paradise) як гастропротекторного засобу / М.Р. Гжегоцький, О.С. Заячківська (UA).– № заявки u2005 01385; Заявлено 15.02.2005; Опубл. 15.11.2005, Бюл. №11. (Дисертант виконано патентно-інформаційний пошук, обґрунтувала науково-теоретичні основи винаходу, провела дослідження). Патент № 17828. UA, А61К 31/38; А 61Р 1/00. ”9-(4’-флуорофеніл)-3,7-дитіа-5-азатетрацикло[9.2.1.02,10.04,8] тетрадецен-4(8)-ону-6, який виявляє гастропротекторну дію” / Б.С. Зіменковський, М.Р. Гжегоцький, О.С. Заячківська, І.В. Нектєгаєв, Д.В. Атаманюк, Р. Б. Лесик, Л.В. Паніна (UA).– № заявки u200604181; Заявлено 14.04, Опубл. 16.10.2006. Бюл. №10. (Дисертант виконала патентно-інформаційний пошук, обґрунтувала науково-теоретичні основи винаходу, взяла участь у проведенні досліджень). Заячківська О.С., Козак О.Р. Амарант: наукові досягнення і перспективи використання в медицині // Експериментальна та клінічна фізіологія та біохімія. – 1997. – № 2. – С. 36–41. (Дисертант провела літературний огляд, збір матеріалу, підготувала статтю до друку). Заячківська О.С., Куцик Л.Б., Макєєва Ю.В. Апоптичні зміни клітин слинних залоз при дисфункції щитовидної залози // Матеріали конференції „Механізми фізіологічних функцій в експерименті та клініці”, присвяченої 100-річчю від дня народження заслуженого діяча науки України проф. Я.П. Склярова (4-5 жовтня 2001 р.). – Львів, 2001. – С. 18. (Дисертант провела аналіз даних літератури, виконала фрагмент експериментальної частини й проаналізувала одержані результати). Влияние ионизирующего излучения на ультраструктурную организацию слизистой оболочки пищеварительного тракта / М.Р. Гжегоцкий, Е.Н. Панасюк, О.И. Мельник, Л.М. Хороз, Ю.С. Петришин, А.Г. Мисаковец, О.С. Заячкивская // Механизмы функционирования висцеральных систем: Тезисы докладов междунар. конференции, посвященной 75-летию со дня рождения А.М. Уголєва (14-16 марта 2001г.). – СПб., 2001. – С. 79. (Дисертант провела аналіз даних літератури, проаналізувала одержані результати). Заячківська О.С. Участь мозково-ентеричної осі в гастропротекції, індукованій речовинами рослинного походження // Фізіологічний журнал. – 2006. – Т.52, № 2. – С.162–163. – (Матеріали XVII з’їзду Укр. фізіол. товариства з міжнар. участю, Чернівці, 18–20 травня 2006 р). Нове в механізмах езофагоцитопротекції / О.Р. Джура, О.С. Заячківська, М.Р. Гжегоцький, А.М. Ященко // Матеріали міжнар. наукової конференції, приуроченої до 60-ліття новоствореної кафедри фізіології людини і тварин Львівського нац. університету ім. І. Франка ”Механізми функціонування фізіологічних систем” (8-11 листопада 2006 р., м. Львів). – Львів, 2006.– С.58 – 59. (Дисертант визначила мету роботи, проаналізувала літературні дані, спланувала і виконала експериментальної частину). Цитопротекторний вплив мелатоніну за умов експериментального стресогенного ураження слизової ротової порожнини та язика / С.В. Яців, О.С. Заячківська, М.Р. Гжегоцький, О.М. Гаврилюк // Матеріали міжнародної наукової конференції, приуроченої до 60-ліття новоствореної кафедри фізіології людини і тварин Львівського національного університету ім. І. Франка ”Механізми функціонування фізіологічних систем” (8 – 11 листопада 2006 р., м. Львів). – Львів, 2006. – С. 168 – 169. (Дисертант визначила мету досліджень, виконала фрагмент експериментальної частини, проаналізувала одержані результати, підготувала матеріал до друку). Zayachkivska O.S. Influence Amaranth induced gastroprotection and antiulcer action on gastric mucosal repair //Basic Clinical Pharmacology Toxicology. –2005. – V. 97, №1. – P.44. Zayachkivska O.S., Gzhegotsky M.R., Kovalyshyn V.I. Characterization of the oral diffuse neuroendocrine cells as morphological evidence of brain-gut axis // Hepato-Gastroenterology.– 2005. – V. 52, № 1. – Р. A191.– (15th World Congress of the International Association of Surgeons and Gastroenterologists (and Oncologists), September 7 – 10, 2005, Prague). (Дисертант визначила мету роботи, проаналізувала дані літератури, виконала фрагмент експериментальної частини, сформулювала висновки) Zayachkivska O.S., Gzhegotsky M.R., Kovalyshyn V.I. Detection of oral part of brain-gut axis // Abstract book of 2nd International Conference „Neuro-humoral and cellular regulatory mechanism of digestion processes”(October 5–7, 2005, Kyiv, Ukraine). – Kyiv, 2005. – Р.8. (Провела аналіз літератури, виконала фрагмент експериментальної частини, підготувала підсумки досліджень). Zayachkivska O.S. Role of brain-gut axis in gastroprotective action induced by plant-originated substances // Canadian J. Gastroenterology. – 2006. – V. 20, Suppl A. – P. 79A. – (Canadian Digestive Disease Week, 44th Annual Meeting of the Canadian Association of Gastroenterology, February 24–27, 2006, Banff, Alberta). Zayachkivska O.S. Role of Cell Membrane Composition Modification by ?-3 Polyunsaturated Fatty Acids in Stress-Related Ulcerogenesis // Digestion. – 2006. – V. 73, Suppl. 2. – P.20. – (12th International Conference on Ulcer Research (ICUR) & GI Satellite of IUPHAR 2006, July 7–9, 2006, Osaka, Japan). Zayachkivska O.S., Gzhegotsky M.R., Terletska O.I., Lutsyk D.A., Yaschenko A.M., Dzhura O.R. Influence of Viburnum Opulus proanthocyanidins in stress-induced gastrointestinal mucosal damage // J. Physiol. Pharmacol. – 2006. – V.57, № 2. – Р. 74. – (XXIII Congress of Polish Physiological Society „Physiology without limits”, September 14–16, 2006, Warsaw, Poland). (Дисертант визначила мету роботи, проаналізувала дані літератури, спланувала і виконала фрагмент експериментальної частини, проаналізувала одержані результати, підготувала публікацію до друку). AНОТАЦІЯ Заячківська О.С. Роль локальної стрес-лімітуючої системи у механізмах цитопротекції слизової оболонки стравоходу і шлунка. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.03.03 – нормальна фізіологія. – Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Львів, 2007. Розроблено концепцію участі локальної стрес-лімітуючої системи (ЛСЛС) у біорегуляторних механізмах цитопротекції за умов експериментального вперше запропонованого та апробованого моделювання уражень слизової оболонки стравоходу і шлунка. Вперше визначено модифікацію цитокінової відповіді, кількісні та якісні зміни реакцій ендотелійопосередкованого (NO/NOS), простаноїдного (ПГ/ЦОГ) компонентів ЛСЛС слизової оболонки стравоходу за умов кислотно-пепсинового, трипсин-біліарного цитолізу на тлі блокади їхньої активності, видалення слинних залоз і корекції цитопротекторними засобами. Обґрунтовано роль капсаїцинчутливих нервів у біорегуляції цитопротекторних реакцій стравоходу і шлунка, що детермінують обмінно-трофічні процеси та забезпечення важливими факторами виразкозагоєння. Аргументовано нові критерії дисфункцій ЛСЛС, що реалізуються у поєд-наних деструктивних ураженнях функціонально пов’язаних органів, і залежать від вазотропних, цитопротекторних реакцій і мобілізації активності антиоксидантного захисту. Особливості перебудови міжклітинних і клітинно-матриксних взаємозв’язків, експресії мембранних і секреторних глікопротеїнів рекомендовано для розробки нових методів діагностики проксимального відділу травної системи. Досліджені механізми дії нових потенційних езофагогастропротекторів. Ключові слова: локальна стрес-лімітуюча система, цитопротекція, слизова оболонка стравоходу, слизова оболонка шлунка, NO/NOS, ПГ/ЦОГ, глікопротеїни. АННОТАЦИЯ Заячковская О.С. Роль локальной стресс-лимитирующей системы в механизмах цитопротекции слизистой оболочки пищевода и желудка. – Рукопись. Дисертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.03.03 – нормальна физиология. – Львовский национальный медицинский университет имени Данила Галицкого, Львов, 2007. Разработана концепция участия локальной стресс-лимитирующей системы (ЛСЛС) в биорегуляторных механизмах цитопротекции в условиях экспериментального впервые предложенного оригинального и апробированого моделирования повреждений слизистой оболочки пищевода и желудка. Впервые определены модификация цитокинового ответа, количественные и качественные изменения реакций эндотелийопосредованного (NO/NOS), простаноидного (ПГ/ЦОГ) компонентов ЛСЛС слизистой оболочки пищевода во время кислотно-пепсинового, трипсин-билиарного цитолиза, на фоне блокады их активности, удаления слюнных желез и коррекции цитопротекторными средствами. Обоснована роль капсаицинчувствительных нервов в биорегуляции цитопротек-торных реакций слизистой оболочки пищевода и желудка. Аргументированы новые критерии дисфункций ЛСЛС, что реализуются в соединяющихся деструктивных поражениях функционально взаимосвязанных органов и зависят от неспецифических особенностей вазотропных, цитопротекторных реакций и мобилизации активности антиоксидантной защиты. Особенности перестройки межклеточных и клеточно-матриксых взаимосвязей, экспрессии мембранных и секреторных гликопротеинов рекомендуется использовать при разработке новых методов диагностики проксимального отдела системы пищеварения. Исследованы механизмы влияния новых потенциальных эзофагогастропротекторов. Ключевые слова: локальная стресс-лимитирующая система, цитопротекция, слизистая оболочка пищевода, слизистая оболочка желудка, NO/NOS, ПГ/ЦОГ, гликопротеины. SUMMARY Zayachkivska O.S. The role of local stress-limited system in cytoprotective mechanisms of esophageal and gastric mucosa. – Manuscript. The dissertation for scientific doctor degree of Medical Sciences in the speciality 14.03.03 – Normal Physiology. – Danylo Halytsky Lviv National Medical University, Lviv, 2007. The valuation of local stress-limited system (LSLS) components in bioregulatory mechanisms of cytoprotection in proximal part of gastrointestinal system (GI) has been carried out. It was found that in study of the different models of ulcerogenesis which accordant in signs to acid-related diseases LSLS plays a key role in modular activity of cytoprotective reactions in esophageal and gastric mucosa. In investigations for modification activity of LSLS were used rats with or without inhibition of prostaglandin (PG) generation by indomethacin or rofecoxib, nitric oxide (NO) formation by NG-nitro-L-arginine (L-NNA) or sensory nerves deactivation by capsaicin (125 mg/kg, sc) and also correction with melatonin (MT), ursodeoxycholic acid, plant-originated substances, ?-3 polyunsaturated fatty acids, compound from thiazolothiopyrane group. Acute esophageal lesions were induced in rats by the new original models of induction acidic and alkaline types of reflux-esophagitis (RE) via esophageal perfusion using tube inserted through the oral cavity with the tip in the mid portion of the esophagus. The test acidic solution consisted of 0,25 M HCl with addition of pepsin (0,1 mg/ml perfusate) with combination with bile (1 ml) or alkaline – consisted of deoxycholic acid (10 mg/ml perfusate) with trypsin (1 ml) and phosphate buffer with combination with bile (1 ml). Acute gastric lesions were induced by water immersion and restraint stress and ethanol administration. The esophageal injury was assessed by macroscopic score and histology activity index and gastric lesions – by planimetry, routine laboratory microscopic investigation and lectin histochemistry set, purified from plant and animal sources of Carpatian region. The esophageal mucosal and gastric mucosal blood flow (EBF and GBF, respectively) were determinated by laser Doppler blood flowmeter. NO content and pro- and antioxidant system were assessed by biochemistry and molecular biology methods, plasma IL-1? ? TNF-? – immunoassays. On the basis of result mentioned we concluded that the esophageal and gastric mucosa defense depend upon a balance of factors that promote injury of esophageal and gastric epithelial barrier, impairment of mucin formation and secretion, esophagogastral microcirculation and activation of LSLS which lead to limitation of the progression of aggressive processes. The mucosal integrity of the esophagogastral region is maintained by paracrine action of components of LSLS such as PG/COX and NO/NOS, pro- and antioxidant balance and capsaicin-sensitive afferent nerves. Capsaicin denervation during the acid-pepsin cytolysis aggravated the destruction of epithelial barrier in 1,5 times and exhausted endothelial mechanism of vasoregulation in 30 % affected exchange trophical processes that modulate cell responsiveness to ulcer repair factors. Exogenous MT possesses protective action mediated by PG and vasodilatatory effects of NO/NOS system as well as a reduction in oxidative stress induced in proximal part of GI. The level of proinflammatory cytokine IL-1? ? TNF-? increased in RE and MT administration significally decreased their level suggesting the anti-inflammatory effect of MT. Most remarkable differences of selective lectin binding in MT pre-treatment were detected. We determinated cytoorganospecific MT action directly on to esophageal and gastric mucosa and to functionally linked organs (oral and duodenal mucosa and liver) depending on special properties of vasotropic and cytoprotective reaction and mobilization of antioxidant activity. In animals with sialoadenectomia esophageal lesions were markedly worsened due to weakening mucus-bicarbonate barriers and hypocalcemia the affected epithelial surface permability, lack of EGF and other salivatory bioregulators and endothelial dysfunction. Our findings show that modifications of LSLS activity optimize resistance of epithelial barrier of proximal GI and can be used as corrector of side effect of pharmacotherapy of nonsteroidal anti-inflammatory drugs and endothelial dysfunction. The lectin binding pattern of glycoconjugates composition in epithelial cells in esophagus and stomach are promising histological markers of “cell-to-cell”, “cell-to matrix” interaction and take part in the eosphagogastral mucosal integrity. Key words: esophageal mucosa, gastric mucosa, cytoprotection, local stress-limited system, NO/NOS, PG/COX, antioxidant system, IL-1?, TNF-?, melatonin, plant-originated substances, lectin histochemistry. ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ?-?П – бета-ліпопротеїни АОЗ – антиоксидантний захист АФК – активні форми кисню в/о – внутрішньоочеревинне введення в/ш – внутрішньошлункове введення ГЕ – фарбування гематоксиліном та еозином ГЕРХ – гастроезофагеальна рефлюксна хвороба ГПО – глутатіонпероксидаза ДПК – дванадцятипала кишка ЕЗГ – екстракт зернят грейпфрута ЕНА – екстракт насіння амаранту ІГПП – інтегральний гематологічний прогностичний показник ІНДО – індометацин КАТ – каталаза КД – капсаїцинова денервація КЧН – капсаїцинчутливі нерви ЛКС – локальний кровоплин стравоходу ЛНМУ – Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького ЛФ – лужна фосфатаза МДА – малоновий діальдегід НСПЗ – нестероїдні протизапальні засоби п/ш –підшкірне введення ПА – проантоцианідини ПГ – простагландини ПЛР – полімеразна ланцюгова реакція ПНЖК – поліненасичені жирні кислоти ПОЛ – перекисне окиснення ліпідів РОФ – рофекоксиб САЕ – сіалоаденоектомія СБ – стравохід Барретта СОД – супероксиддисмутаза СОС – слизова оболонка стравохода СОШ – слизова оболонка шлунка УДХК – урсодезоксихолева кислота ЦОГ– циклооксигеназа ШКП – дослідження шлункового кровоплину СGRP – кальцитонін генспоріднений пептид EGF – епідермальний фактор росту НСl – соляна кислота Hp – Helicobacter pylori L-NNA – NG-nitro-monomethyl-L-arginine NO – оксид азоту NO2- – кінцевий метаболіт NO TRPV1– ваніллоїдні рецептори типу 1 PAGE 2 PAGE 41

Похожие записи