АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ НЕВРОЛОГІЇ, ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ

АМН УКРАЇНИ

ГРАБАР ІРИНА ВАСИЛІВНА

УДК 615.099 – 008.441.1 – 615.03 –
612.07

Залежність від летких розчинників у дітей та підлітків

(клініко-терапевтичні аспекти)

14.01.17 – наркологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти
МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор СОСІН Іван Кузьмич,
Харківська медична академія післядипломної освіти, кафедра наркології,
завідувач кафедри

Офіційні опоненти: доктор медичних наук МІНКО Олександр Іванович,
Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України,
завідувач відділу клінічної та соціальної наркології

доктор медичних наук, професор
СКРИПНІКОВ Андрій Миколайович, Українська медична стоматологічна
академія, завідувач кафедри психіатрії, наркології та медичної
психології

Провідна установа: Донецький державний медичний університет

Захист відбудеться 04.07.2005 р о_13-30____ годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 64.566.01 при Інституті неврології,
психіатрії та наркології АМН України за адресою:61068, м. Харків, вул.
Академіка Павлова, 46.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту неврології,
психіатрії та наркології АМН України за адресою: 61068, м. Харків, вул.
Академіка Павлова, 46.

Автореферат розісланий 03.06.2005р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат медичних наук, доцент
Л.І.Дяченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Проблемі психічних та поведінкових
розладів внаслідок вживання летких розчинників присвячена значна
кількість сучасних досліджень (В.С. Битенский, А.Е. Личко, 1991; В.Г.
Москвичев, 2002; А.В. Погосов, А.В. Козырева, 2002; И.А. Бабюк, И.К.
Сосин, 2004).

У структурі контингенту осіб, які залежні від психоактивних речовин,
питома вага хворих на інгаляційну токсикоманію має тенденції до
неухильного зростання і за останні роки набула епідемічного характеру.
Про це свідчать наукові публікації, дані офіційної медичної статистики
та повсякденна клінічна практика (В.М. Синицький, 1996; О.І.
Мінко, І.В. Лінський, 2004). В залежності від регіону для інгаляцій
найчастіше використовуються засоби побутової хімії – клей “Момент”,
бензин, толуол, ацетон.

Враховуючи, що зловживання інгалянтами викликають катастрофічні
сомато-неврологічні наслідки серед дітей та підлітків, стає очевидною
актуальність цієї проблеми у загальнодержавному масштабі.

У той же час надто бракує досліджень, присвячених вивченню особливостей
клінічних проявів гострої інтоксикації інгалянтами. Одним із найменш
вивчених аспектів цієї проблеми є клініка синдрому патологічного
потягу. Серйозні розбіжності виявлені в питанні розвитку абстинентного
синдрому. Ряд дослідників не визнають його наявність (О.Н. Елисеев, Т.И.
Исмаилов,1987; И.Н. Пятницкая, 2002; В.С. Битенский, А.Е. Личко, 1991).

Одним із найважливіших аспектів інгаляційної токсикоманії є психічні
наслідки. Деякі автори розглядають їх як прояви психоорганічного
синдрому, внаслідок токсичної енцефалопатії (В.А. Руженков, 1997; В.Г.
Москвичев, 2002; А.Н. Ибатов, А.А. Бажин, 1990). Недостатньо вивчено
питання соматичних та антропометричних наслідків вживання інгаляційним
шляхом засобів побутової хімії.

До цього часу не розроблені ефективні засоби і методи лікування,
профілактики та реабілітації дітей та підлітків, хворих на інгаляційну
токсикоманію.

Зв?язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження було
проведено у рамках науково-дослідницької роботи кафедри наркології
Харківської медичної академії післядипломної освіти за темою
“Обгрунтування, розробка та застосування нових підходів до комлексної
терапії в наркології” (номер державної реєстрації 0103U001139).

Мета і задачі дослідження. Обгрунтувати новий підхід до лікування
психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання летких розчинників
на основі багатофакторного мониторінгу клініко-психопатологічної
картини, патопсихологічних, патофізіологічних та антропометричних
параметрів.

Для досягнення зазначеної мети у роботі були поставлені наступні задачі:

Вивчити соціально-демографічні предиспонуючі фактори ризику та
особливості контингенту осіб, залежних від летких розчинників.

2. Визначити вплив інтоксикаційного фактору на сферу психічної
діяльності, психологічний статус, метаболічні та морфологічні показники,
загальнофізичний розвиток дітей та підлітків (за даними антропометрії).

3. Обгрунтувати принципи комплексної патогенетичної терапії інгаляційних
форм токсикоманії і вивчити її ефективність.

Об?єкт дослідження. Психічні, поведінкові розлади, особливості
особистості та антропометричний статус дітей та підлітків, хворих на
інгаляційну токсикоманію.

Предмет дослідження. Нові підходи до лікування інгаляційної токсикоманії
у дітей та підлітків.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше вивчені та описані на
достатньому клінічному матеріалі із застосуванням сучасних методів
дослідження клінічні особливості сучасних форм інгаляційної токсикоманії
у дітей та підлітків, знайдені предиктори формування аддиктивних форм
поведінки. За підсумком комплексного клініко-психопатологічного,
патопсихологічного дослідження дитячо-підліткового контингента із
залежністю від інгаляцій леткими розчинниками виявлено негативний вплив
даної групи психоактивних речовин на дитячий організм. Описана низка
клінічних феноменів, які доповнюють відомі, класичні описи інтоксикації
леткими органічними розчинниками. Запропонована система прогнозування на
підставі багатофакторної, індивідуальної оцінки соціальної,
мікросоціальної сфер, особливостей спадковості, психології особистості,
умов виховання. Розроблені нові, патогенетично обумовлені підходи до
лікування залежності від інгалянтів. Цей фрагмент дисертаційної роботи
виконаний на рівні винаходу (Висновок про видачу патенту від 11 квітня
2005р. по заявці № 200500476). На моделі вітчизняного ентеросорбента
“Силлард П” обгрунтована і показана висока ефективність ентеросорбційної
детоксикації. Вивчено регіональний регістр (на моделі Луганського
регіону) токсикоманічних речовин як психоделічних, циркулюючих серед
дітей та підлітків.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблена спеціальна карта
клініко-соціального моніторингу, хворого на інгаляційну токсикоманію.
Розроблена клінічна рубрифікація інгаляційних форм токсикоманії у дітей
та підлітків. Запропонований новий підхід до комплексного лікування із
застосуванням ентеросорбенту “Силлард П”, ехінацеї пурпурної та
вітамінно-мікроелементного комплексу “Триовіт”, який значно зменшує
термін лікування абстинентного синдрому, супутньої патології, прискорює
редукцію рівня інтоксикації організму. Вперше в клінічній наркологічній
практиці застосовано та запропоновано для впровадження новий вітчизняний
ентеросорбент “Силлард П” (у комплексі), що дозволило значно підвищити
ефективність детоксикаційної терапії.

Запропоновані рубрифікаційні критерії об?єктивізації діагностики:
візуальні, вербальні, дезадаптивні.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом виконане планування та
проведення всіх представлених у роботі досліджень. Особисто автором
обстежено 90 дітей та підлітків, хворих на інгаляційну токсикоманію.
Розроблена спеціальна карта комплексного моніторингу, проведено
клініко-психопатологічне обстеження. Автором самостійно проведено
антропометричне обстеження і оцінка стану фізичного розвитку. Здійснено
технічну реалізацію методу визначення середньомолекулярних пептидів за
участю міської біохімічної лабораторії. Одержані дані були оброблені та
проаналізовані самостійно.

Самостійно розроблено спосіб лікування та проведено його впровадження у
клінічну практику. Автором проведена математична статистична обробка
результатів дослідження та їх наукова інтерпретація. Дисертаційна робота
є особистим науковим досягненням здобувача.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації були представлені
у доповідях на науково-практичній конференції молодих вчених Харківської
медичної академії післядипломної освіти “Нові технології в медицині”
(Харків, 2000); межрегіональній конференції “Актуальні проблеми сучасної
психіатрії”, присвяченій 25-річчю Луганської обласної клінічної
психоневрологічної лікарні (Луганськ, 2001); II Національному конгресі
невропатологів, психіатрів та наркологів України “Психоневрологія XXI
віку” (Харків, 2002); III Українській науково-практичній конференції з
міжнародною участю “Психотерапія та психопрофілактика у лікуванні станів
хімічної залежності” (Харків, 2002); конференції молодих психіатрів
Харківської медичної академії післядипломної освіти “Актуальні питання
розвитку сучасної психіатрії” (Харків, 2003); науково-практичній
конференції з міжнародною участю “Психіатрія, наркологія і медична
психологія сьогодні” (Луганськ, 2004).

Розроблений комплекс лікування дітей та підлітків, які інгаляційним
шляхом вживають леткі розчинники, впроваджено у роботу
лікувально-профілактичних закладів м. Луганська.

Публікації. За матеріалами дисертації надруковано 8 робіт, з яких 5
статей – у атестованих ВАК України спеціалізованих виданнях ( з них 3 –
самостійні).

Структура дисертації. Дисертація викладена на 157 сторінках
машинописного тексту (основний текст — 136 сторінок, перелік
використаної літератури — 21 сторінка), містить 23 таблиці, 17
малюнків на 20 сторінках і складається з вступу, огляду літератури
(перший розділ); розділу, присвяченого загальній характеристиці
обстежених хворих і методів дослідження (другий розділ), 3 розділи
власних досліджень, підсумку, висновків, списку літератури, що містить
238 першоджерел, з них 167 вітчизняних і 71 закордонних, і додатку.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Робота проводилася з 1999 по 2004 роки у
дитячо-підлітковому відділенні Луганського обласного наркологічного
диспансеру.

Під спостереженням знаходилося 90 хворих чоловічої статі з поведінковими
та психічними розладами внаслідок вживання органічних летких
розчинників. Хворі складали 3 вікові групи: 9-11 років – 14 хворих
(15,5%), 12-14 років – 43 (47,8%) та 15-16 років – 33 пацієнта
(36,7%). Переважна більшість пацієнтів вживали клей “Момент” – 69
обстежених (76,7%), 10 пацієнтів (11,1%) — толуол, 7 хворих
використовували для інгаляцій бензин (7,8%) і 4 підлітка вживали різні
інгалянти, не віддаючи перевагу будь-якому (4,4%).

Основними методами дослідження були клініко-психопатологічний,
комплексний моніторинг хворого на інгаляційну токсикоманію за
спеціально розробленою картою, методи психологічного тестування,
визначення рівня інтоксикації організму на моделі середньомолекулярних
пептидів, антропометричний метод, визначення морфологічного складу
крові.

Комплекс застосованих методів дозволив різнобічно вивчити
психопатологічні, патопсихологічні, патофізіологічні особливості стану
хворих на інгаляційну токсикоманію дітей та підлітків.

Отримані результати дослідження були піддані математичній обробці та
аналізу їхньої статистичної достовірності за допомогою непараметричних
критеріїв, критерію t (Стьюдента), методу Фішера. В усіх випадках
порівнянь визначалася імовірність випадку розходжень “р”. Розходження
приймалися статистично значимими при р?0,05. При обробці отриманих
результатів використовувався пакет комп?ютерних програм SPSS, версія
6.0.

Результати дослідження і їх обговорення. Відповідно до мети та задач
дослідження в роботі проводилося вивчення чинників і умов формування
залежності від інгаляцій леткими розчинниками.

Серед обстеженого контингенту хворих більшість дітей та підлітків
виховувались в неповних сім’ях (53,3%) та в соціальних закладах
(25,6%), що було додатковим свідоцтвом ролі сім’ї у формуванні
інгаляційної токсикоманії в дитячо-підлітковому віці. У 95,0% випадків
неповна сім’я була представлена тільки матір’ю та дітьми.

Аналізуючи взаємовідносини в повних та умовно повних (вітчим, мачуха)
сім’ях, виявлено, що значно переважали сім’ї з конфліктними
взаємовідносинами (54,0%), декілька менше (28,0%) асоціальних сімей.
Асоціальність батьків виявлялась алкоголізмом одного або обох батьків,
кримінальними тенденціями, наявністю судимостей. При вивченні
розповсюдженості алкоголізму серед членів сімей виявлено, що у 58
підлітків (64,4%) обоє батьків або один з них (батько, вітчим, мати)
страждали алкоголізмом. У 6 пацієнтів (6,7%) батьки зловживали
наркотичними речовинами.

Тип виховання переважно був дисгармонійним. Виховання по типу
гіпоопіки мало місце у 49,3%, жорстоких відносин у 13,0% підлітків
та емоційного відвернення у 14,5%. Домінуючі типи виховання
об’єднувало виключення дитини зі сфери пріоритетних інтересів сім’ї.
Соціальний стан обстежених нами підлітків мав такий характер: більшість
(55 осіб або 61,1%) були учнями, 28 дітей (31,1%) не вчилися і не
працювали; 7 підлітків (7,8%) працювали менш одного року на підсобних
роботах.

Серед всіх обстежених дітей та підлітків 74,5% (67 осіб) мали тільки
початкову освіту, 22,2% (20 підлітків) мали освіту 8 класів, решта 4,4%
(3 пацієнта) закінчили 9 класів та продовжували навчання в училищах,
23,3% (21 чоловік) перервали навчання до 6 класу.

У 90% пацієнтів відмічалася низька успішність в школі та значні
прогалини в знаннях. 17,8% (16 дітей) дублювали програму одного класу.
Серед дітей і підлітків, у яких була середня та задовільна успішність
(10,0%, 9 чоловік), переважали ті, хто виховувався на час дослідження в
повних, гармонійних сім’ях. Спочатку, в молодших класах, вони показували
достатньо високий рівень знань, але потім успішність швидко знизилась.
Цей період збігався з часом початку вживання інгалянту.

При визначенні індивідуально-особистих факторів виявлено, що у
обстеженої групи підлітків значно частіше зустрічались епілептоїдний
(22,0%), нестійкий (29,3%) та гіпертимний тип (20,0%) акцентуації
характеру. Серед дітей і підлітків з інгаляційною токсикоманією
акцентуації характеру за сензитивним, психастенічним та
астено-невротичним типам практично не зустрічалися.

В анамнезі дітей та підлітків, які вживали інгаляційним шляхом леткі
розчинники, значно частіше зустрічалися екзогенно-органічні ураження як
антенатальні, одним із проявів яких були стигми дизембріогенезу
(готичне піднебіння, низький ріст волосся, очний гіпертелоризм,
мікрофтальмія, коротка шия), так і постнатальні (черепно-мозкові
травми). Частіше спостерігалися хронічні соматичні захворювання,
переважно дихальних шляхів, шлунково-кишкового тракту. Вплив екзогенних
шкідливостей у дитячому віці призвів до наявності у обстежених
нервово-психічних порушень у вигляді підвищеної збудженості (29,0%),
гіпердинамічного синдрому (20,0%), неврозоподібних синдромів (15,5%),
невропатії (6,6%).

Було вивчено хронологічне співвідношення віку початку тютюнопаління та
віку початку інгаляційного вживання летких розчинників. З 90 обстежених
тільки 2 не палили, інші мали стаж тютюнопаління в середньому 3 роки, у
той час як середні значення “стажу” інгаляцій дорівнювали півтора роки.
Таким чином, тютюнопаління є перехідним мостом, трампліном для
інгаляційного вживання летких розчинників, а в подальшому і інших форм
аддикції.

Для вивчення клінічної картини різних форм інгаляційної токсикоманії всі
пацієнти були розділені на групи за віком та видом інгалянту.

Таблиця 1

Розподіл хворих за віком та видом вживаного інгалянту

Віковий

діапа-

зон

Всі хворі

n=90

В и д і н г а л я н т у

Клей “Момент”

(n=69)

Толуол

(n=10)

Бензин

(n=7)

Різні інгалянти

(n =4)

Абс

%

Абс

%

Абс

%

Абс

4%

Абс

%

9- 11 років 14 15,5 11
16,0 2 20,0 1 14,3 0
0

12-14 років

43

47,8 35 50,7 4 40,0 2
28,6 2 50,0

15-16 років

33 336,7 23 33,3 4 40,0
4 57,1 2 50,0

Всього

90 100,0 69 100,0 10 100,0
7 100,0 4 100,0

Примітка: в кожній групі відсоток відраховувався від загальної
кількості пацієнтів цієї групи.

Середній вік обстежених дітей та підлітків склав 13,63±1,72 роки. Значна
більшість (69 пацієнтів) в якості інгалянту вживали клей “Момент”.
Даний інгалянт є найбільш доступним засобом для луганської популяції
хворих.

Перші спроби інгалянту у всіх хворих проходили в групі ровесників.
Мотивом залучення були інтерес, наслідування старшим за віком,
прагнення до самоствердження, сварки в сім’ї або вплив ватажка
підліткової групи.

Початкова доза інгалянту складала 15-20 мл, для клею “Момент”- 1 тюбик
(100 мл) розподілявся на 5-6 осіб. Початковий час інгаляції коливався
від 5 до 20 хвилин.

При вивченні клінічних особливостей інгаляційної токсикоманії леткими
розчинниками була проаналізована доза вживаного інгалянту за наступними
критеріями: а) доза, яка викликала сп’яніння (ДВС); б) доза, яка
фактично вживалася за 1 сеанс (ДФВ); в) доза, яка максимально вживалась
(ДМВ); г) тривалість інгаляції (ТІ) за 1 сеанс; д) кількість вдихань для
досягнення ейфорії та галюцінацій (КВ).

Виявилось, що на момент обстеження, при сумарній оцінці всіх хворих,
середня доза інгалянту, яка викликала сп’яніння, склала 65,7 ±10,5 мл,
загальна доза на кожний сеанс — 67,1±9,0 мл; доза, яка максимально
переносилась – 101,5±19,7 мл. Якщо враховувати вік обстежених пацієнтів
і тип інгалянту, то виходило, що інтоксикація була значною. За рік
хворий застосовував для інгаляцій до 24 літрів токсичної речовини (клей
“Момент”, бензин, толуол). Цей факт в значній мірі пояснював
катастрофічні соматоневрологічні, енцефалопатичні наслідки (зниження
інтелекту, погіршення пам’яті, трансформацію характерологічних
особливостей, тотальне сповільнення показників фізичного розвитку).

Таблиця 2

Доза інгалянта на 1 сеанс залежно від тривалості його вживання

Трива- лість вживан-ня Вид інга-лянту Показник дози

ДВС

(мл)

ДФВ

(мл)

ДМВ

(мл)

ТІ

(хв)

КВ

1 рік Клей

42,0±3,9

44,3±5,4

64,1±4,2

54,0±4,6

9,7±0,2

Бензин

95,2±7,0

120,0±

31,1 200,0±

45,3

54,0±4,8

9,2±0,2

Толуол

76,7±

12,4

128,9±

31,1

200,0±

33,5

43,0±6,4

7,4±0,2

1-2 роки Клей

56,2±7,8

66,9±9,6

107,1±

16,4

50,5±5,7

10,1±0,5

Бензин

150,0±

37,0

150,0±

48,4

200,0±

60,4

120,7±

8,9

10,8±2,4

Толуол

103,3±

11,2

169,9±

38,4

200,0±

35,6

70,0±4,7

7,3±1,2

Більше 2 років Клей

100,0±

19,1

123,3±

10,6

200,0±

10,0

72,5±

10,6

11,5±1,2

Бензин

160,0±

47,6

190,8±

48,3

240,0±

53,8

120,9±

7,6

12,6±0,7

Толуол

161,0±

13,7

180,4±

35,5

250,0±

50,0

90,2±8,2

12,6±0,6

Також були отримані докази на користь наявності феномену зміненої
реактивності на моделі динаміки толерантності. За даними таблиці 2, зі
збільшенням стажу інгаляцій доза, яка викликала сп’яніння, зросла
суттєво, з 71,0±7,4 до 140,3±16,7 мл, практично в 2 рази (р<0,05). Особливо великий підйом толерантності мав місце при інгаляції клею (з 42,0 до 100 мл) та толуолу (з 76,7 до 161,0 мл). Клінічна картина токсичного сп’яніння була різноманітною. Психоделічна дія парів інгалянту починалася через 2-3 хвилини. При перших спробах хворі відмічали негативні відчуття: головний біль, нудоту, запаморочення. В подальшому ці негативні симптоми зникали, з’являвся стан ейфорії, приємної релаксації, веселості, сміху. При збільшенні тривалості вдихання пацієнти відмічали появу ілюзій та елементарних галюцінацій. Якщо підліток вживав інгалянт регулярно впродовж 1-2 місяців, у нього формувалась “групова психична залежність”, яка проявлялася прагненням знаходитись у своїй компанії та вживати інгалянт. При утриманні від вживання інгалянту пацієнти ставали роздратованими, відчували психічний дискомфорт. Батьки помічали, що у дітей погіршилась пам’ять, успішність у школі швидко знижувалась, вони ставали агресивними, брехливими, йшли з дому на декілька днів. При систематичному вживанні інгалянту впродовж 6 місяців формувалась індивідуальна психічна залежність. Інгаляції леткими розчинниками здійснювалися наодинці, підлітки вже не приховували від рідних, вчителів своєї залежності. Хворі відмічали компульсивний потяг до інгалянту, у них виявлялись елементи фізичної залежності: м’язовий біль, головний біль, дисфорія, анорексія, нежить, порушення сну, які проходили після повторної інгаляції. У хворих, які впродовж двох років систематично вживали інгалянт, в клінічній картині на перший план виходили зміни особистості: звуження інтересів, послабшення пам’яті, зниження критики та інтелекту, морально-вольових рис. Підлітки знаходились в колі асоціальних осіб, брали участь в хуліганських діях, мали приводи до міліції. В цей час хворі вже пробували інші психоактивні речовини, в тому числі і наркотичні, такі як гашиш, ефедрон, опій. Була встановлена закономірна інгаляційна низка: тютюнопаління? інгаляції леткими розчинниками ? паління коноплі. При дослідженні клінічної картини інгаляційної токсикоманії у дітей та підлітків були виявлені деякі розбіжності залежно від виду інгалянта. Сп’яніння, викликане інгаляцією парів клею “Момент”, характеризувалося ейфорією, відсутністю значного рухливого збудження та онейроїдним станом. Психічні порушення від толуолу починались з ейфорії та рухливої розгальмованості, які змінювались делірієм. Інтоксикація бензином характеризувалась появою запаморочення, дзвону в вухах, нудотою вже після перших вдихань. Разом з цим підлітки відчували стан сп’яніння з розладами свідомості по типу приголомшення, на тлі яких з’являлись психосенсорні розлади, гіпнагогічні та істинні галюцінації. " ” ? e e Ue?–yyYYYYy @ - " $ ?????$??????¬?$ & ( * , . 0 2 4 P R T ? @ @ @ @ @ @ @ @ @ @ @ @ @ @ @ @ Ff} @ ого розвитку”, “нестійка увага”. Проведений кореляційний моніторинг виявив коморбідність різних рис характеру з тривалістю вживання інгалянтів. Інгаляційна інтоксикація леткими розчинниками нівелювала такі преморбідні риси характеру як доброта, рішучість, довіра, стійкість до навіювання, рівновага, витриманість. На зміну їм приходили такі негативні риси як злопам’ятність, істеричність, байдужість, зухвалість, підозрілість та тривожна недовірливість. Таким чином, кожна з раніше позитивних рис характеру піддавалась негативному деструктивному впливу інтоксикантів в межах залежних форм поведінки. Аналіз одержаних даних показав, що найбільш вірогідну основу стуктури особистості підлітка складали такі негативні риси характеру як “істеричність”, “злопам’ятство”, “байдужість”, “підозрілість”. З метою виявлення негативного впливу інгаляцій органічних летких розчинників на організм дітей та підлітків із залежністю від засобів побутової хімії були вивчені деякі патофізіологічні показники. Була проведена оцінка рівня інтоксикації організму у 90 дітей та підлітків, які інгаляційним шляхом вживали засоби побутової хімії. За показник рівня інтоксикації був прийнятий показник концентрації середньомолекулярних пептидів в крові хворих. За вікову норму були взяті власні дані, які отримані при обстеженні 30 практично здорових дітей та підлітків. При надходженні в наркологічний стаціонар у хворих відмічався підвищений рівень інтоксикації організму, свідоцтвом чому був високий вміст середньомолекулярних пептидів у всіх вікових групах, який перевищував норму в 2-2,5 рази (р<0,001). У дітей молодшої (9-11 років) та середньої (12-14 років) вікових груп кількість середньомолекулярних пептидів достовірно перевищувала цей показник у старшій групі (р<0,001 та р<0,05, відповідно), що пояснювалось більш тяжкими змінами, які викликав інгалянт в організмі дітей молодшої вікової групи. Також були отримані дані про те, що рівень інтоксикації організму прямо залежав від тривалості вживання інгалянту. При “стажі” застосування інгаляційним шляхом засобів побутової хімії більш ніж 2 роки, кількість середньомолекулярних пептидів (СМП) перевищувала норму практично в 3 рази (0,77±0,04 г/л, р<0,001). Порівнюючи кількість СМП у пацієнтів, які вживали різні засоби побутової хімії (клей “Момент”, толуол, бензин), ми не знайшли статистично достовірної різниці між відповідними групами хворих. Таким чином, на рівень підвищення інтоксикації організму різновид леткого розчинника достовірного впливу не мав. Для визначення впливу інгалянтів на фізичний розвиток підлітків нами були проведені антропометричні виміри зросту, маси тіла та периметра грудної клітини. За вікову норму були прийняті стандарти фізичного розвитку, запропоновані Інститутом охорони здоров’я дітей та підлітків АМН України (2002). При оцінці зросту хворих ми виявили, що у всіх вікових групах чітко прослідковується тенденція відставання по даному показнику. Максимальне відставання зросту характерно для 14-тирічних підлітків - 19 см від середньої вікової норми (р<0,01). Відомо, що 14 років – це час другого зростового стрибку і початку статтєвого дозрівання, і в цей період організм підлітка найбільш уразливий під дією несприятливих факторів, якими є леткі розчинники. 94,8% 14-тирічних підлітків мали зріст до 160 см (р<0,01), хоч вікова норма для цього віку складала 166,1±9,0 см. 47,61% 15-тирічних підлітків мали зріст до 160 см (р<0,05), при віковій нормі 172 см та 50% 16-тирічних пацієнтів також мали зріст до 160 см при віковій нормі 176 см (р<0,05). За показником “периметр грудної клітини” обстежені хворі у всіх вікових групах відставали від ровесників. Зі збільшенням стажу вживання інгалянту дефіцитні тенденції збільшувались. Статистично вірогідна розбіжність, за нашими спостереженнями, починалась з 11 років. Найбільша різниця зафіксована у 14-тирічних підлітків (69,7±3,0 см при віковій нормі 79,5±4,7 см). Негативний вплив на даний показник фізичного розвитку виявлений для всіх видів інгалянтів. Також у всіх вікових групах діти та підлітки відставали від однолітків за масою. Вірогідно значне відставання виявлялось в групі 14-тирічних підлітків (р<0,05). Зниження середнього показнику маси тіла виявлялось у всіх підлітків, незважаючи на вид інгалянту. Оцінка фізичного розвитку була проведена центільним методом з визначенням гармонійності розвитку та соматотипу дітей та підлітків, які інгаляційним шляхом вживали леткі розчинники. Більшість хворих мала тотальне відставання розвитку, тобто патологічно пропорційне рівномірне зниження зросту, маси тіла та периметра грудної клітини. При визначенні соматотипу встановлено, що всі пацієнти 9-ти, 10-ти років, а також більшість обстежених в групах 11-ти-, 12-ти-, 14-ти-, 15-ти- та 16-тирічних дітей та підлітків мали мікросоматотип. Зі збільшенням “стажу” інгаляцій кількість підлітків із низьким фізичним розвитком зростала – в 12 років 50%, в 16 років вже 85,3%. Ця тенденція зберігалася для всіх типів інгалянтів. Пари летких розчинників чинили значний вплив на морфологічний склад крові, що підтверджено нашими дослідженнями. При цьому різні засоби побутової хімії викликали неоднакові порушення в складі крові. При інгаляції клею “Момент” до 1 року в крові пацієнтів вірогідно знижувався рівень лейкоцитів, але, при більш тривалому його вживанні, рівень лейкоцитів значно підвищувався, а також підвищувався рівень ШОЕ (швидкість осідання еритроцитів). Вживання інгаляційним шляхом толуолу на початковому етапі приводило до еритроцитозу та сповільненню ШОЕ. Якщо хворий вживав толуол більше 2-х років, це викликало у нього еритропенію та зменшення кольорового показника. Вживання парів бензину до 1 року вірогідно збільшувало кількість лейкоцитів, при більш тривалому вживанні цього інгалянту (до 2-х років) в крові відмічався моноцитоз. Якщо підліток продовжував вдихати пари бензину впродовж двох та більше років, в лейкоцитарній формулі вірогідно збільшувався рівень паличкоядерних нейтрофілів. Зважаючи на ті зміни, що викликали засоби побутової хімії при їх вживанні інгаляційним шляхом, нами був запропонований новий підхід до лікування інгаляційної токсикоманії із застосуванням у комплексній терапії вітчизняного ентеросорбенту “Силлард П”, настоянки ехінацеї пурпурної та вітамінно-мікроелементного комплексу з селеном “Триовіт”. Клінічна картина наслідків зловживання підлітками летких розчинників характеризувалась наявністю виражених симптомів інтоксикації. Хворі скаржились на поганий сон, відчуття стомлення, порушення пам?яті. У відділенні були агресивними, вередливими, імпульсивними та дратівливими, часто вступали в суперечки між собою та з персоналом. Із супутніх розладів найбільш частіше зустрічались: хронічний трахеобронхіт, ларингіт, хронічний гастродуоденіт, захворювання жовчних шляхів, піодермії, лімфоаденопатія, вірусні інфекції. Рівень в крові середньомолекулярних пептидів значно підвищувався (в 2,5 рази) (р<0,001), відбувалися значні зміни в морфологічному складі периферичної крові. Для підвищення ефективності лікування та корекції виявлених порушень 52 підліткам основної групи у комплексі лікувальних традиційних заходів були призначені “Силлард П”, настоянка ехінацеї пурпурної та триовіт. “Силлард П” призначали внутрішньо по 2,0 г один раз на добу через 3 години після останнього прийому їжі протягом 14 днів. Настоянку ехінацеї пурпурної приймали внутрішньо по 10-15 крапель 3 рази на добу, а триовіт по 1 капсулі на добу після прийому їжі протягом одного місяця. Групою порівняння були 38 підлітків із числа залежних, які отримували тільки традиційну терапію (розчин глюкози, вітаміни В1, В6, ноотропи, гепатопротектори). Клінічне обстеження дітей та підлітків проводилось у динаміці: до лікування і після лікування через 3-4 тижні. Результати проведених клінічних спостережень та імунологічних досліджень у динаміці показали, що комбінація “Силларду П”, настоянки ехінацеї та триовіту здійснювала позитивний ефект у обстежених підлітків. Так, у пацієнтів основної групи на фоні лікування, на відміну від хворих контрольної групи, з?являлася критика до свого стану, покращувались процеси запам?ятовування і відтворення інформації, тужно-дисфоричний фон настрою позитивно змінювався. З боку соматичної сфери теж було значне покращення. У дітей з групи порівняння, які отримували тільки традиційну терапію, зміни показників були несуттєвими і побільшості вірогідно не відрізнялись від початкових даних. Згідно з даними таблиці 3, до лікування рівень середньомолекулярних пептидів у всіх пацієнтів був підвищений практично в 2,5 рази (0,68±0,03 г/л при нормі 0,28±0,02 г/л, р<0,001). Після лікування у дітей та підлітків, які отримували тільки традиційне лікування, початково підвищений рівень СМП знижувався, але вірогідно не відрізнявся від початкових даних (0,56±0,03 г/л при початковому показнику 0,68± 0,03 г/л, р<0,05). Таблиця 3 Динаміка показника інтоксикації (СМП, г/л) у пацієнтів, які отримували запропонований комплекс лікування, М ? m Показ-ник Вікова норма n=30 До початку лікування n=90 р1 Основ-на група n=52 р1 р2 Група порівняння n=38 р1 р2 р3 р3 СМП, г?л 0,28? 0,02 0,68? 0,03 ??? 0,30? 0,02 ??? 0,56? 0,03 ??? ??? Примітка: р1 – вірогідність різниці з групою здорових підлітків, р2 – із початковими даними, р3- з підгрупою підлітків основної групи, позначено ??? при р ? 0,001. У пацієнтів, які разом із курсом традиційної терапії отримували комплекс “Силларду П”, настоянки ехінацеї пурпурної та триовіту, рівень СМП досягав вікової норми (0,30±0,02 г/л) і вірогідно відрізнявся від початкових даних (0,68±0,03 г/л, р<0,001). Ефективність запропонованого комплексу була зареєстрована на підставі інших об’єктивних методів обстеження: психологічного тестування, неврологічного та соматичного обстеження. Таким чином, можна вважати доцільним включення “Силларду П”, настоянки ехінацеї пурпурної та триовіту до комплексу терапевтичних заходів при психічних та поведінкових розладах у дітей та підлітків внаслідок вживання летких розчинників. ВИСНОВКИ В дисертації дано практичне обгрунтування й нове вирішення наукової задачі встановлення соціально-демографічних, предиспонуючих факторів, клініко-психопатологічних особливостей залежності дитячо-підліткового контингенту від летких розчинників та розробка нових підходів до лікування. Багатофакторний аналіз залежності від летких розчинників у дітей та підлітків дозволив встановити основні соціально-демографічні особливості та предиспонуючі фактори, до яких, за отриманими даними, відносяться: неповна і асоціальна сім’я, алкогольна залежність у батьків, дисгармонійне виховання по типу гіпоопіки, переважні нестійкий та епілептоїдний типи акцентуації, нервово-психічні розлади у ранньому дитячому віці та ранній початок тютюнопаління. Встановлені клініко-психопатологічні особливості гострої інтоксикації в залежності від різновида інгалянта. Так, при інгаляціях клею “Момент” на перший план виступали онейроїдні явища, при толуоловій інтоксикації головним був деліріозний стан, при бензиновій інтоксикації переважала ейфорія. У процесі збільшення тривалості захворювання спостерігалося зростання толерантності ( по усередненим даним на 50% за рік), що було основою зміни мотивів вживання, негативної трансформації характерологічних особливостей, а також зниження показників розвитку інтелекту, пам’яті, уваги, мислення у досліджених дітей та підлітків. Хронічна інтоксикація леткими розчинниками в дитячо-підлітковому віці вела до тотального зниження показників фізичного розвитку – зросту, маси тіла, периметра грудної клітини, що було особливо виразним в пубертатному віці. Так, 14-тирічні підлітки відставали від однолітків за масою в середньому на 12,87 кг, за зростом на 19 см, за периметром грудної клітини на 10 см. Наявність значущого інтоксикаційного фактору в організмі досліджених осіб ідентифікувалась на моделі середньомолекулярних пептидів: при “стажі” вживання інгалянта більше ніж 2 роки їх кількість перевищувала норму практично у 3 рази. За матеріалами вивчення морфологічного складу крові встановлено факт селективної кількісної та якісної зміни таких формених елементів крові як еритроцити, лейкоцити, а також показників гемоглобіну та ШОЕ. Так, вживання клею впродовж одного року приводило до лейкопенії, при більш тривалому вживанні – до стійкого лейкоцитозу та підвищенню ШОЕ. Патогенетично обгрунтовано, розроблено та впроваджено новий метод комплексного лікування залежності від летких розчинників, який включає: а) ентеросорбційну детоксикацію з використанням вітчизняного сорбенту “Силлард П”; б) фітопрепарат імуномодулюючої дії – настоянку ехінацеї пурпурної; в) вітамінно- мікроелементний препарат “Триовіт”. СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Сосин И.К., Грабарь И.В., Чуев Ю.Ф. Ингаляционная токсикомания у детей и подростков // Международный медицинский журнал. – 2000. – Т. 6, № 4. – С. 43-46 (дисертантом було проведене клініко-психопатологічне і психологічне дослідження хворих на інгаляційну токсикоманію, обробка отриманих даних та їх наукова інтерпретація). 2. Грабарь И.В. Клинические аспекты ингаляционной токсикомании у подростков // Український медичний альманах. – 2000. – Т. 3, № 5. – С. 48-50. 3. Грабарь И.В. Клинико-статистический анализ детско-подросткового контингента больных ингаляционной токсикоманией // Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених ХМАПО. – Харків, 2000. – С. 57. 4. Грабарь И.В. Энтеросорбционная детоксикация при ингаляционной токсикомании у подростков // Український вісник психоневрології. – 2000. – Т. 10, вип. 1 (30). – С. 254. 5. Грабар І.В. Трансформація характерологічних особливостей дітей та підлітків при патологічній залежності від летючих розчинників// Матеріали конференції молодих вчених. – Харків, 2003. – С. 20-22. 6. Оценка влияния социальных факторов на состояние здоровья детей г.Луганска / Третьякевич З.Н., Зубова Г.А., Степанова О.Ю., Таловерова Л.И., Рычкова Т.А., Грабар И.В. // Актуальні проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики. – 2004. – С. 323-326 (дисертантом здійснені дослідження, статистична обробка одержаних даних та їх наукова інтерпретація). 7. Грабар І.В. Клінічна оцінка та нові підходи до терапії інгаляційної токсикоманії у дітей та підлітків // Український медичний альманах. – 2004. - № 4 (додаток). – С. 31-34. 8. Грабарь И.В. Основные постулаты реабилитационно-профилактических программ при зависимости от летучих растворителей в детско-подростковом возрасте // Журнал психиатрии и медицинской психологии.- 2004.- №4 (14).- С. 176-180. АНОТАЦІЯ Грабар І.В. Залежність від летких розчинників у дітей та підлітків (клініко-терапевтичні аспекти). – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.17 – наркологія. – Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України, Харків, 2005. Дисертація присвячена проблемі комплексної оцінки клініко-психопатологічних, патопсихологічних особливостей, вивчення механізмів та закономірностей формування психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання летких розчинників, а також розробці, впровадженню та оцінці ефективності комплексу заходів з їхнього лікування. Було обстежено 90 дітей та підлітків віком 9-16 років хворих на інгаляційну токсикоманію з метою оцінки їх клінічних та соціально-демографічних особливостей. У всіх хворих було також проведено стандартизоване клініко-психопатологічне, клініко-психологічне, антропометричне обстеження, досліджувався рівень інтоксикації організму та вивчався морфологічний склад крові. Наведена оцінка клінічних особливостей пацієнтів з інгаляційною токсикоманією в залежності від їх віку, типу вживаного інгалянта та тривалості захворювання. Детально преставлена негативна трансформація характерологічних особливостей та складу периферичної крові, зміна мотивацій вживання інгалянтів та зниження показників психічного та фізичного розвитку у дітей та підлітків, які інгаляційним шляхом вживали леткі розчинники. Розроблено та впроваджено новий метод лікування, оцінена його ефективність. Ключові слова: інгаляційна токсикоманія, леткі розчинники, діти та підлітки. АННОТАЦИЯ Грабарь И.В. Зависимость от летучих растворителей у детей и подростков (клинико-терапевтические аспекты). – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.17 – наркология.- Институт неврологии, психиатрии и наркологии АМН Украины, Харьков, 2005. Диссертация посвящена проблеме комплексной оценки клинико-психопатологических, социально-психологических осо- бенностей, изучения механизмов и закономерностей формирования психических и поведенческих расстройств вследствие употребления летучих растворителей, а также разработке, внедрению и оценке эффективности комплекса мер по их лечению. Всего было обследовано 90 детей и подростков в возрасте 9-16 лет, употребляющих ингаляционным путем летучие растворители, с целью оценки их социально-демографических и клинических особенностей; всем больным было проведено стандартизированное клинико-психопатологическое, клинико-психологическое, антро-пометрическое обследование, исследовался уровень интоксикации организма и морфологический состав крови. Проанализированы различные неблагоприятные социально-демографические факторы, повышающие вероятность употребления подростками ингалянтов, найдены предикторы формирования аддиктивных форм поведения. Разработана специальная карта клинико-социального мониторинга больного с ингаляционной токсикоманией. С ее использованием, на основе многофакторной, индивидуальной оценки социальной, микросоциальной сфер, особенностей наследственности, психологии личности, условий воспитания, предложена система прогнозирования. Установлено, что в данной группе обследуемых основными предикторами формирования психических и поведенческих расстройств вследствие употребления летучих растворителей являются: неполная или асоциальная семья, высокая распространенность алкогольной зависимости среди членов семьи; дисгармоничное воспитание по типу гипоопеки, жестоких взаимоотношений, эмоционального отвержения; преобладающие эпилептоидный и неустойчивый типы акцентуации; нервно-психические расстройства в детском возрасте; раннее табакокурение. Приведена оценка клинических особенностей пациентов с различными формами ингаляционной токсикомании в зависимости от возраста подростков, типа ингалянта и длительности его употребления. Описан ряд клинических феноменов, дополняющих известные, классические описания интоксикации летучими органическими растворителями. Опьянение, вызванное вдыханием паров клея “Момент”, начиналось с эйфории без ярко выраженного двигательного возбуждения, за которой следовало онейроидное состояние с нарастающим оглушением. Психические нарушения от толуола начинались с эйфории и двигательной расторможенности, которые сменялись делирием. Интоксикация бензином характеризовалась появлением головокружения, звона в ушах, тошноты после первых вдохов. Вместе с этими симптомами подростки испытывали состояние опьянения с расстройством сознания по типу оглушения, на фоне которого могли появляться психосенсорные расстройства, гипнагогические и истинные галлюцинации. Детально описана негативная трансформация харак-терологических особенностей пациентов, показателей интеллекта, изменения мотиваций употребления ингалянтов при длительном их использовании в качестве психоделиков. В процессе увеличения длительности заболевания прослеживался рост толерантности к летучим растворителям, что проявлялось в постоянно увеличивающихся дозах ингалянтов. С увеличением “стажа ингаляций” доза, вызывающая опьянение, по усредненным подсчетам, увеличивалась существенно, с 71,0 ? 7,4 до 140,3 ? 16,7 (т.е. в 2 раза, р ? 0,05). Установлено, что длительная интоксикация летучими растворителями в детско-подростковом возрасте вела к задержке физического развития. Также негативное воздействие паров летучих растворителей выражалось в повышении уровня интоксикации организма и изменении морфологического состава крови. Разработан и предложен новый подход к комплексному лечению ингаляционной токсикомании с использованием отечественного энтеросорбента “Силлард П”, эхинацеи пурпурной и витаминно-микроэлементного комплекса “Триовит”. Эффективность предложенного метода состояла в сокращении сроков лечения абстинентного синдрома, сопутствующей патологии. Ключевые слова: ингаляционная токсикомания, летучие растворители, дети и подростки. SUMMARY Grabar I.V. Children’s and teenagers’ dependence on volatile solvents (clinical therapeutical aspects ). - Manuscript. Thesis for competition for scientific degree of Candidate of Medical Science in speciality 14.01.17 – narcology. - Institute of neurology, psychiatry and narcology AMS of Ukraine, Kharkov, 2005. The thesis is devoted to the problem of complex valuation of clinical psychopathological, socio-psychological peculiarities of studying mechanisms and regularities forming mental and behaviour disorders owing to volatile solvents’ usage and also to development, introduction and valuation effectiveness of complex methods of its treatment. 90 childrens and teenagers, age 9-16 years, ill in ingalation toxicomania were examined with the aim to establish their clinical and socio-demographical peculiarities. For all patients the standard clinical psychopathological, clinical psychological, antropometrical examination was carried out, also the level of organism intoxication and the morphological blood structure were investigated. The valuation of clinical peculiarities of patients with inhalation toxicomania depending on their age, type of used ingalers and the duration of the diseases is given. The negative transformation of characterological peculiarities and peripheral blood structure, change in motivation of inhalers’ usage, reduction of psychic and physical development indexes among childrens and teenagers, who abused volatile solvents is given in details. The new method of treatment is carried out and its effectiveness is evaluated. Key words: inhalation toxicomania, volatile solvents, childrens and teenagers. Підписано до друку 28.01.05 Формат 60 * 90 / 16 Обсяг 0,9 ум. друк. арк. Тираж 100 примірників. ПКС зак. № 20604/2 ____________________________________________ Надруковано в ПК “Планета КОПІ”, 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 1а. Тел. 34-44-24. E-mail: planeta @ dsip. net

Похожие записи