.

Психосоматичні співвідношення у хворих артеріальною гіпертензією із надмірною вагою тіла та їх психотерапевтична корекція: Автореф. дис… канд. мед.

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2491
Скачать документ

Харківський інститут удосконалення лікарів

СЕМКО Олег Борисович

УДК 616.12-008.331.1:616.831-005-08

ПСИХОСОМАТИЧНІ СПІВВІДНОШЕННЯ
У ХВОРИХ АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ ІЗ НАДМІРНОЮ ВАГОЮ ТІЛА
ТА ЇХ ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНА КОРЕКЦІЯ

(14.01.16 — психіатрія)

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук

Харків – 1998

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському інституті удосконалення лікарів

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор
Ахмедов Таріел Іллясович, завідувач кафедри психотерапії Харківського інституту удосконалення лікарів

Офіційні опоненти: — доктор медичних наук, професор Спіріна Ірина Дмитрівна завідувач кафедри психіатрії та медичної психології Дніпропетровської державної медичної академії

-доктор медичних наук, професор Кришталь Валентин Валентинович завідувач кафедри медичної сексології та медичної психології Харківського інституту удосконалення лікарів
Провідна установа Національний медичний університет
ім. акад. О. О. Богомольця МОЗ України, м. Київ, кафедра психіатрії
Захист відбудеться “17” 1999 р. лютого о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 64.609.01 при Харківському інституті удосконалення лікарів за адресою:
310176, м.Харків, вул. Корчагінців, 58.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського інституту удосконалення лікарів за адресою:
310176, м.Харків, вул. Корчагінців, 58.
Автореферат розісланий “ 15” січня 1999 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,
доктор медичних наук, доцент Григорова І. А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Вивчення артеріальної гіпертензії являє особливий інтерес як з точки зору її широкого розповсюдження серед працездатного населення, так із причини супроводжувальних психічних і соматичних розладів [Т. А. Айвазян, 1992—1996; В. Г. Передерий, 1998; В.И. Сухоруков, 1995; В. Arrol, 1996; D.T. Engel, 1998]. Артеріальна гіпертензія (АГ) дуже часто розвивається у людей із надмірною вагою тіла (НВТ), незалежно від основних етіопатогенетичних механізмів [Д. Д. Дроздов, Б. А. Лапин, 1995; О. М. Елисеев, 1994; Л. И. Давыдова, 1997]. У той же час, коли НВТ є фактором ризику, вона й створює додаткове навантаження на функціонування серцево-судинної системи, захворювання якої стабільно займають перше місце в структурі первинної інвалідності населення України, в останні роки складаючи 24—26% [І. М Горбась, 1994; Е. Н. Амосова, 1997]. Проблема лікування АГ, таким чином, стає проблемою соціальною. Одночасно наявність НВТ поглиблює ті нервово-психічні і психосоматичні розлади, які обов’язково присутні у хворих на АГ. Разом з тим, переважаюча кількість препаратів, які використовуються для зниження артеріального тиску при АГ, призводить к зростанню алергійних реакцій та побічних впливів, неминуче втручаясь у діяльність нейрогуморальних механізмів, що в подальшому може бути новим джерелом ініціації АГ [Т. И. Ахмедов 1990-1998]. Тому велику доцільність набуває перевага немедикаментозних механізмів лікування, у тому числі психотерапії, яка відповідає критеріям повної нешкідливості та комплексності впливу [Н.А. Марута, 1996; P.I. Korner, 1994]. Проте відомості про успішне, а також неефективне застосування психотерапії хворих АГ із НВТ суперечливі [Staler, 1998]. На нашу думку, це пов’язано з тим, що автори не завжди враховують преморбідні стані особістості у різні вікові періоди, ії характеріологічні та фрустраційні особливості, стан харчової мотивації, а вибір методу психотерапії здійснюється емпіричним шляхом. При цьому зміни психосоматичних співвідношень в результаті психотерапевтичної корекції осіб, які хворіють на АГ із НВТ, настільки різноманітні, що необхідні нові, цілеспрямовані дослідження, які зможуть внести ясність на механізми реалізації психотерапевтичного впливу при даній патології [P. S. Adler, B. Ditto, 1998].
Вищезгадані міркування обумовили подальший розвиток концепції, яка лягла в основу даного дослідження, згідно котрої АГ із НВТ утворює єдиний патогенетичний cимптомокомплекс. Зниження артеріального тиску та тривала нормалізація його ефективні тільки у тому випадку, коли психотерапія направлена частково як на нормалізацію психоемоціональної сфери, так і на корекцію харчової мотивації. Вибір методу психотерапії повинен здійснюватися з врахуванням вікових аспектів розвитку особистості.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація є фрагментом планової науково-дослідної роботи “Тривожність, страх і біль у генезі психосоматичних захворювань у дорослих і дітей, їх психотерапевтична та акупунктурна корекція” (шифр УА 01003416Р).
Мета i задачі дослідження. Мета дослідження — подовження тривалості ремісій, та зменшення кількості ускладнень у хворих АГ із НВТ шляхом диференційованого підходу до психотерапевтичної корекції, з використанням класичних методів (гіпносугестія) і т. з. “нових” (гіпноз М. Еріксона, нейролінгвістичне програмування) на основі комплексного аналізу клініко-психологічного, психопатологічного та функціонального стану хворих у різні вікові періоди.
Для досягнення цієї мети необхідно було розв’язати такі задачі:
1. Визначити клінічну картину психопатологічних розладів у хворих АГ із НВТ у різних вікових групах (до 25 років; 26—35 років; 36—45 років).
2. Встановити особистісні особливості та їх зміни у хворих АГ із НВТ різного віку у процесі психотерапії.
3. Дослідити динаміку змін гемодинамічних корелятів і корелятів вищих психічних функцій у хворих АГ із НВТ у процесі психотерапевтичної корекції.
4. Розробити критерії ефективності представлених методів психотерапії у хворих АГ із НВТ для різних вікових груп.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше визначено особливості формування та розвитку психопатологічної симптоматики залежно від віку хворих АГ із НВТ.
Одержано нові фактори, які визначають організацію психосоматичних процесів при АГ в умовах її розвитку у хворих із НВТ.
Розширено існуючи уявлення про персональні фактори, які характерні для різних вікових груп хворих АГ із НВТ.
Обгрунтовано нові можливості застосування психотерапії в лікуванні астенічного синдрому у хворих АГ із НВТ.
Дістало подальший розвиток дослідження механізмів перебудови активності головного мозку та стану гемодинаміки у хворих АГ із НВТ під дією різних видів психотерапії, як класичних (гіпносугестія), так і “нових” (гіпноз М. Еріксона, нейролінгвістичне програмування).
Практичне значення одержаних результатів. Розроблено підхід та показання щодо диференційованого застосування різних методів психотерапії у медичної реабілітації хворих АГ із НВТ.
Показано, що при виборі оптимального методу психотерапії у системі комплексного лікування хворих АГ із НВТ необхідно враховувати особливості особистості пацієнтів у різні вікові періоди.
Виявлений вплив НВТ на психосоматичні співвідношення хворих АГ із НВТ дозволяє віддати перевагу методу НЛП у пацієнтів вікової групи до 25 років, гіпносугестії особам віком від 26 до 45 років.
Одержані під час дослідження клініко-психопатологічні та клініко-психологічні закономірності сприятимуть підвищенню ефективності лікування АГ.
Використання розроблених рекомендацій з оптимізації вибору методу психотерапії дають можливість подовжити час ремісії в 1,5 раза, знизити показники тимчасової непрацездатності, а також запобігти розвиток ускладнень у хворих АГ із НВТ.
Результати дослідження використовуються в практичної роботі кафедрі психотерапії Харківського інституту удосконалення лікарів, відділення кардіології Центральної клінічної лікарні № 5, кабинету психотерапії медико-санітарної частини № 10 ХВО “Радіореле”.
Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно складено та виконано програму дослідження, проведено аналіз даних літератури, зроблено усі необхідні висновки. Увесь блок клінічних, психологічних, інструментальних досліджень, а також статистична обробка отриманих даних, теоретичне узагальнення та інтерпретація результатів дослідження, впровадження основних положень у практику проведені автором самостійно. Розроблено критерії індивідуалізованого вибору методу психотерапії хворих АГ із НВТ.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідались на засіданнях Товариства психотерапевтів Харківського НМТ (1995—1998), на обласній науково-практичній конференції невропатологів і психіатрів (Харків, 1995), на Пленумі правління НМТ невропатологів, психіатрів та наркологів (Харків, 1996), на I Національному конгресі неврологів, психіатрів та наркологів України (Харків, 1997), на науково-практичнiй конференції з проблем пограничної психіатрії, психотерапії та медичної психології (Харків, 1998). Отримані результати використовуються у клінічних закладах України. Теоретичні положення знайшли своє застосування у навчальному процесі та лекційних курсах на кафедрі психотерапії, на кафедрі загальної і дитячої неврології, кафедрі фізіотерапії Харківського інституту удосконалення лікарів.
Публікації. По темі дисертації опубліковано 7 друкованих робіт (з них 5 статтей у фахових журналах, 2 тези доповідей).
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів дослідження, чотирьох розділів власних досліджень, заключної частини, висновків та списку використаних джерел, що містить 218 робіт, у тому числі авторів країн СНД — 161 та 57 іноземних авторів. Дисертацію викладено на 187 сторінках машинопису. Робота містить 21 таблицю, які займають 11 сторінок та 13 малюнків на 10 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ I МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ
Під час роботи було обстежено 120 хворих АГ із НВТ та 30 здорових, що складали контрольну групу. Із 120 хворих у 40 була виявлена АГ I стадії, у 80 — АГ II стадії. Жінок серед хворих було 56%, чоловіків — 44%. Кількість хворих у різних вікових групах складало: у віці до 25 років — 25%; у віковій групі 26-35 років — 37,5%; у віковій групі 36-45 років — також 37,5%. Поділ хворих на групи проводилось на основі аналізу вікових “піків”, які відповідали інтенсивним показникам врахованого захворювання та зв’язаного з максимальною соціальною активністю у середньому віці групи [А.А.Чуркин, 1988]. У всіх хворих була встановлена екзогено-конституціональна форма НВТ, згідно класифікації М.Н.Їгорова і Л.М.Левитского [1984]. I ступінь НВТ встановлена у 42 чоловік (35 %), II — у 58 чоловік (48,3 %), III — у 20 чоловік (16,7 %). Тривалість захворювання (з моменту вперше виявленого підвищення АТ) коливалась від 8 місяців до 5 років. Всі хворі на протязі 10 днів до обстеження не приймали протигіпертензивних та седативних препаратів.
Клініко-анамнестичне обстеження передбачало ретельне вивчення скарг хворих, анамнезу, загально-терапевтичне та неврологічне обстеження, вивчення динаміки психопатологічних проявів.
Психологічні методи обстеження. Для аналізу особливостей особистості хворих, куди відноситься загальне самопочуття, функціонування різних систем внутрішніх органів, відношення із навколишніми людьми, особливості самооцінки тощо, використовувався тест ММРI (адаптація Психоневрологічного інституту ім. Бєхтєрєва, 1990): 16-факторний тест Кеттела [R. D. Cattel, R. Dreger, 1972] як найбільш “популярний” метод експрес-діагностики особистості, з метою вивчення її індивідуально-психологічних особливостей; метод семантичного диференціалу [D. Feldes, 1972] — як інструмент квантифікації проективних методик; метод “Тип відношення до хвороби” [Л. И. Вассерман, А. Я. Вукс, 1990] — для визначення варіантів відношення хворих до свого захворювання; метод дослідження фрустраційної толерантності [S. Rozenzweig, 1971] — для основного аналізу здатності особистості до адаптивної оцінки важкої ситуації і для додаткового — методика незавершених речень [Сакс, 1994]; спеціально складені анкети для вивчення відношення хворих до НВТ, як фактору ризику [Л. В. Чазова, 1984], а також для дослідження харчових поведінкових реакцій.
Інструментальні методи обстеження. Вимірювання артеріального тиску (АТ) проводилось на протязі всього курсу лікування за допомогою цифрового вимірювального монітора фірми “Sunbeam” (модель 7621) із точністю до 1 мм рт. ст.
Електроенцефалографія (ЕЕГ). Функціональна активність головного мозку хворих АГ із НВТ у відповідь на проведене лікування досліджувалась за допомогою 16-ти канального електроенцефалографа “ЕЕГ 84-2-5”, приєднаного до персонального комп’ютера IВМ РС АТ. Накладання електродів проводилось по міжнародної системі 10-20.
Реографія (РГ). Вивчення рівня гемодинаміки проводили методом тетраполярної РГ по Cubichek у модифікації Ю. Т. Пушкаря і співавт. (1988). Запис реограми здійснювався за допомогою реоплетизмографа РПГ 2-02 на реєструючому пристрої ЭЛКАР — 6 при швидкості руху стрічки 30 мм/сек. Визначали ударний об’єм крові (УО), частоту серцевих скорочень (ЧСС), хвилинний об’єм крові (ХОК).
Реоенцефалографія (РЕГ). З метою кореляційного аналізу визначалась площа реоенцефалограми, інтегрована за допомогою комп’ютера IВМ РС АТ за кожні 10-ти хвилинні відрізки часу [П. В. Волошин, В.С. Мерцалов, 1985].
Психофізіологічні дослідження. Використовувався набір із наступних тестів: час реакції на зорово-моторні стимули, динамічний і статичний тремор, пам’ять на числа, арифметичні обчислення, кільця Ландольта, червоно-чорні таблиці, теппінг-тест. Всі розрахунки були автоматизовані (комплекс ПФК-1). Для уніфікації результатів дані тестів зводились у т. з. “психофізіологічні портрети” [В. Л. Бакалейникова, 1986].
Шкірно-гальванічні реакції (ШГР). Реєстрація ШГР проводилась на 16-ти канальному електроенцефалографі “ЕЕГ 84-2-5” по Тарханову (срібні електроди, долоньо-тильне відведення). В експерименті враховувалась амплітуда хвиль ШГР в мм і тривалість латентних періодів (ЛП) за сек.
Статистична обробка результатів дослідження. Результати проведених обстежень було оброблено за допомогою методів математичної статистики. Достовірність отриманих показників перевірялась за допомогою Т-критерія Стьюдента. Обробка проводилась на персональному комп’ютері IBM РС АТ, програмне забезпечення — пакет Statgraf.
Методи психотерапевтичної корекції. До підготовчого етапу входило пояснення хворому цілей і завдань лікувального процесу. Після визначення класичних прийомів міри навіюваністі хворому проводився 30-хвилинний сеанс гіпносугестії. Навіювання були спрямовані на зняття психоемоціональної напруги, на рівномірне розширення кровеносних судин по всій довжині, відчуття легкості у голові, спокою і тепла в тілі. Із 3—4 сеансу застосовувались навіювання спрямовані на корекцію харчової поведінки і зниження надмірної ваги: формування відчуття ситості, нечутливості до окремих видів їжі та негативного відношення до переїдання. Курсове лікування продовжувалось 10—12 сеансів. У комплексі методик М. Еріксона найбільш часто використовувались гіпнотична техніка “розсіювання” та якірні технікі. За принципи організації лікувального процесу з позиції НЛП у цілому, ми брали основні частини мета-моделі, зокрема 1) збір інформації, 2) принципи організації семантики, 3) обмежувачі мовної моделі. Переформувати особистість, використовуючи ресурси позитивного досвіду, нам дозволяли методики “формування ресурсного образу” і феномен дисоціації негативного стану “учасник/спо-стерігач”. Курсове лікування складало 10—12 сеансів, тривалістю 15—20 хвилин кожен. В цілому методиками НЛП було проліковано 66 хворих (55 %), методом гіпносугестії — 54 хворих (45 %).
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЮВАННЯ
Дослідження психопатологічного статусу хворих. Попереднє дослідження дозволило виявити широкий діапазон суміжних неврозоподібних розладів у хворих АГ із НВТ, однак ведучим для усіх вікових груп з’являвся астенічний синдром (94 %). При цьому, якщо у чистому вигляду він зустрічався на початку захворювання (від 8 місяців до 5 років) приблизно у 30 % випадків в кожної вікової групі, то в подальшому відбувалась його трансформація у провідні клінічні синдроми: астено-фобічний (більш характерний для вікової групи до 25 років — 60 %), астено-іпохондрічний (превалюючий у хворих від 26 до 35 років — 75 %), та астено-депресивний (частіше наявній у хворих від 36 до 45 років — 82 %). Аналіз початку захворювання показав, що вирішальне значення мали не стільки гострі психотравми (12 %), скільки хронічні афективні напруження (88 %), зв’язані з соціальними факторами (професіональні, сімейно-побутові та інші).
Під впливом гіпнозу М. Еріксона та НЛП найбільш ефективно піддавалися регресу такі суб’єктивні прояви астенічного синдрому як тривога, різного роду жахи, слабкість млявість, дратівливість. Покращення самопочуття хворих супроводжувалося стабілізуванням емоційного фону. У той же час гипнотерапія значною мірою впливала на іпохондричні та депресивні проявлення астенічного симптомокомплексу: у хворих на фоні зменшення фіксації на різноманітних неприємних відчуттях в різних органах, недомагання відбувалось покращення самочуття і настрою, поліпшувався сон, зростала віра в одужання. Нами також було просліджено виникнення стійкої тенденції до контролю за вагою тіла, особливо під впливом гіпнотерапії у хворих віком від 26 до 45 років. При цьому досягти бажаного результату за допомогою НЛП у хворих віком від 36 до 45 років було важко.
Дослідження особливостей особистості хворих. При вивчені взаємовідношень між окремими шкалами ММРI у хворих АГ із НВТ до лікування відмічався позитивний кореляційний зв’язок між шкалами іпохондрії та істерії, найбільш тісний у віковій групі до 25 років (r=0,741; р0,05) у хворих віком від 26 до 35 років, мабуть свідчив про цілком виявлену потребу цих хворих у медичній допомозі. Одночасно тісний позитивний взаємозв`’язок між шкалами депресії і тривожної помисливості (r=0,601; p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020