.

Психолого-педагогічні умови формування навичок писемного мовлення у дітей старшого дошкільного віку: Автореф. дис… канд. психол. наук / В.С. Савельє

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3934
Скачать документ

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. Г.С. КОСТЮКА
АПН УКРАЇНИ

С А В Е Л Ь Є В А Валерія Сергіївна

УДК 159.9: 37.015.3

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

19.00.07 – педагогічна та вікова психологія

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Київ 1998
Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті психології ім.Г.С.Костюка АПН України, лабораторія психології навчання.

Науковий керівник – Чепелєва Наталія Василівна, доктор психологічних наук, професор. Інститут психології ім.Г.С.Костюка АПН України, заступник директора з наукової роботи.

Офіційні опоненти – Скрипченко Олександр Васильович,
доктор психологічних наук, професор.
Національний педагогічний університет
ім.М.П.Драгоманова, професор кафедри
психології
– Пенькова Олена Іванівна, кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник. Інститут психології ім.Г.С.Костюка АПН України, старший науковий співробітник, лабораторія психології особистості.

Провідна установа – Прикарпатський університет ім. В.Стефаника, Міністерства освіти України, кафедра психології, м. Івано-Франківськ.

Захист відбудеться ” 7 ” грудня 1998 р. о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 01.48.01 в Інституті психології імені Г.С. Костюка АПН України за адресою: 252033, Київ-33, вул. Паньківська,2.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України за адресою: 252033, Київ-33, вул. Паньківська, 2.

Автореферат розіслано ” 6 ” листопада 1998 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Алексєєва М.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
АКТУАЛЬНІСТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ. Проблема становлення мовленнєвих здібностей на етапі раннього онтогенезу дитини визначається їх провідною роллю як в розвитку окремих функцій, так і особистості в цілому (Л.І.Божович, Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, М.І.Лісіна, А.О.Люблінська, В.А.Петровський, М.І Алексєєва, Г.О.Балл, С.Д.Максименко, Н.В.Чепелєва, Скрипченко О.В., Демиденко В.К. та ін. ).
Серед багатьох проблем, спрямованих на удосконалення процесу дошкільного навчання і виховання, однією з найскладніших та актуальних є розвиток мовлення і формування навичок письма.
Процес формування навичок письма і читання складається з системи дій, пов’язаних з перекодуванням слухових образів звуків у зорові образи букв, перекодуванням зорових букв і слів у систему послідовних рухів руки, необхідних для запису, і таке інше. Особливе місце в зазначеній системі займає рухова сфера. Разом з тим дані багатьох досліджень свідчать про недостатність розвитку у дітей зорових, слухових, тактильно-кінестетичних відчуттів (О.С.Бош, М.В.Іпполітова, Є.М.Мастюкова, Т.В.Філичева та ін.), що суттєво позначається на процесі їх мовленнєвого розвитку, здатності до засвоєння відповідних умінь і навичок .
Особливості оволодіння дітьми графічними навичками вимагають пильної уваги до організації підготовчої роботи з дітьми дошкільного віку. Ряд педагогів /Л.К. Кузнецова, Л.А. Горбушина, К.М. Соколова/ вважають, що успіх у цьому плані забезпечують заняття з навчання дітей грамотності. При цьому перешифровка фонем у графеми повинна проходити миттєво, не відвертаючи уваги того, хто пише /60/. Цього ступеня автоматизму графічні навички досягають не одразу, а за допомогою комплексу спеціальних i супутніх вправ. При цьому, як відзначають дослідники, спрямованість рухів передпліччя, кисті, пальців руки під час письма повинна бути такою ж, якою вона буває при письмі: зверху вниз, у нахилі, зліва направо; згинання i розгинання пальців повинно бути точно таким, як при письмі. До моменту ознайомлення з першою рукописною літерою всі елементи рядкових літер будуть вже засвоєні дітьми.
Багато дослідників у галузі мови /А.М. Богуш, О.І. Ісеніна, М.I. Жинкін, М.М. Кольцова, Л.Ф. Спірова та інші/ вважають, що для успішного навчання письму необхідна добра координація між мовленнєвими /артикуляційними/ рухами i рухами руки під час письма. Найпростіша вправа, яка встановлює таку координацію, – лічилки. При цьому кожний ритмічний акцент супроводжується рухами руки. Крім цього, пропонуються такі ігpи та вправи для розвитку руки й окоміру: ігри /дидактичні типу “Знайди очима”, настільні “Рибна ловля”, спортивні “Стрільба по мішені”/; вправи /витирання візерунку, який зображений самою дитиною на дошці; домальовування частин візерунку; графічний диктант/ .
Вчені вважають, що розвиток дрібної моторики пальців рук позитивно впливає на розвиток дитячого мовлення. Встановлено, що розвиток тонких рухів пальців рук позитивно впливає на функціонування мовних зон кори головного мозку. У спеціальній літературі має місце опис ряду прийомів для розвитку моторики пальців рук у дітей з порушенням мови /Н.С. Жукова, М.В. Іпполітова, П.С. Певзнер, Л. І. Ростягайлова та інші/.
Деякі вчені /Н. І. Озерецький, К. В. Щербакова та інші/ при вивченні особливостей формування графічних навичок дітей встановили тісний взаємозв’язок між цими навичками i практичними діями, які виконуються на уроках ручної праці. Ці досліди дають підставу розглядати заняття із різних видів ручної праці як один із способів підготовки руки дошколят до оволодіння письмом у школі. Однак нерозробленими залишилися питання особливостей взаємодії психічних функцій у процесі мовленнєвого розвитку дитини дошкільного віку. Це в свою чергу стає на заваді розробці ефективної системи навчання, спрямованої на підготовку дошколят до оволодіння писемним мовленням.
Як свідчить сучасна практика, традиційна система навчання письму не забезпечує учнів початкових класів належним рівнем сформованості каліграфії, навичок писемного мовлення.
Отже, актуальність дослідження процесу формування навичок писемного мовлення в дошкільному віці обумовлюється сучасними завданнями розбудови освіти на гуманістичних засадах, створення оптимальних умов для найповнішого розкриття потенційних можливостей кожної дитини як суб’єкта власної життєдіяльності.
ТЕМА ДОСЛІДЖЕННЯ входить до комплексної теми лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України “Психологічні аспекти розвиваючого навчання в різних освітніх системах” (№ держреєстрації 01964006951).
ОБ’ЕКТ ДОСЛІДЖЕННЯ – процес мовленнєвого розвитку у старших дошколят.
ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ – психолого-педагогічні умови й особливості формування у дітей старшого дошкільного віку навичок писемного мовлення.
МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ полягала у визначенні психолого-педагогічних умов, змісту й організації навчання, спрямованого на оптимізацію процесу оволодіння старшими дошколятами навичками писемного мовлення
ГІПОТЕЗА ДОСЛІДЖЕННЯ: оптимізація навчання, спрямованого на формування у дітей старшого дошкільного віку навичок писемного мовлення, залежить від організації навчання, що сприяє інтеграції психічних функцій (мовленнєворухових, мовленнєвослухових, зорових, рухових), що складають механізм писемного мовлення.
Для досягнення зазначеної мети дослідження та перевірки гіпотези були поставлені такі ЗАВДАННЯ:
1.Визначити рівень сформованості навичок писемного мовлення дітей старшого дошкільного віку в умовах традиційної системи навчання.
2.Розробити систему якісних і кількісних показників рівня розвитку писемного мовлення.
3. Виявити особливості функціонування міжаналізаторних зв’язків у процесі оволодіння старшими дошколятами графічними уміннями і навичками.
4.Розробити й апробувати методи удосконалення процесу навчання мовленню за умов спеціального навчання.
5.Розробити практичні рекомендації щодо удосконалення методів навчання старших дошколят писемному мовленню.
МЕТОДОЛОГІЧНУ ОСНОВУ ДОСЛІДЖЕННЯ СКЛАЛИ:
– загально-теоретичні положення щодо психічного розвитку дитини, про нерозривний взаємозв’язок мислення і мовлення, можливості дитини в засвоєнні мовного матеріалу;
– положення психологів і мовознавців, педагогів і методистів про мову, мовлення, основні напрямки і методи підготовки до писемного мовлення, ідеї пріоритетної ролі мови як джерела формування особистості.
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ – теоретичний аналіз наукової літератури, психолого-педагогічний експеримент (констатуючий та формуючий), а також низка психодіагностичних методів, аналіз продуктів діяльності, бесіда, спостереження, анкетування. В дослідженні використовувалися прийоми математичної статистики.
НАУКОВА НОВИЗНА дослідження полягає у визначенні психолого-педагогічних особливостей поетапного формування мовлення та письма, у з’ясуванні кількісних і якісних показників рівня розвитку мови та писемного мовлення старших дошколят, а також у розробці програми навчання, яка поєднує розвиток міжаналізаторних зв’язків у дітей старшого дошкільного віку.
ТЕОРЕТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ дослідження полягає у розширенні уявлень про психолого-педагогічні умови удосконалення розвитку мови та писемного мовлення старших дошколят, у науковому обґрунтуванні методів і прийомів, які спрямовані на формування фонематичного сприйняття, розвиток дрібної моторики та зорового координування.
ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ полягає у розробці програми навчання і методичних рекомендацій, що сприяють оптимізації розвитку писемного мовлення дитини і, як наслідок, підвищенню рівня її готовності до навчання письму.
НАДІЙНІСТЬ І ВІРОГІДНІСТЬ результатів дослідження забезпечувалися методологічним обґрунтуванням теоретичних положень у вирішенні завдань емпіричного дослідження, використанням комплексу методів, адекватних його меті і завданням, репрезентативністю вибірки, співвідношенням якісного і кількісного аналізу отриманих результатів, статистичною оцінкою експериментальних даних. Обробка і набір даних здійснені у текстовому редакторі Microsoft Word 8.0 для Windows 95.
На захист виносяться такі основні ПОЛОЖЕННЯ:
– розвиток писемного мовлення передбачає одночасне застосування сенсо-моторних функцій дитини та інтеграцію таких психічних функцій (мовленнєворухових, мовленнєвослухових, зорових, кінестетичних) у процесі спеціально організованого навчання;
– провідною психолого-педагогічною умовою формування навичок писемного мовлення є організація розвиваючого навчання, що включає створення ігрових і проблемних ситуацій, розвиток і удосконалення пізнавальних завдань та ін.;
– формування у дошкільників навичок писемного мовлення є необхідною умовою їх готовності до шкільного навчання.
ВПРОВАДЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ здійснювалося у дитячих садках № 1, 4, 35, 10, 29 міста Дружківки у підготовчих мовленнєвих групах, дитячому комплексі “Надійка” м.Краматорськ. Рекомендації впроваджувалися на засіданнях міського відділу освіти, запропоновані на факультетах перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів КЕГІ, як методичні поради для вчителів початкових класів та вихователей дитячих закладів.
АПРОБАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ. Результати дослідження були представлені на Міжнародних науково-практичних конференціях: “Культура: освіта: проблеми, пошуки, творчі знахідки” (Вінніця, 1995р.), “Традиції виховання у світовій народній педагогіці” (Рівне, 1995р.), “Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми” (Чернівці, 1996р.). Матеріали були представлені на Міжнародної науково-практичної конференції “Психолого-педагогічні фактори підвищення професійної майстерності вчитель-вихователя” (Житомир, 1995р.), на засіданнях кафедри педагогіки та психології Краматорського економіко-гуманітарного інституту.
ОСОБИСТИЙ ВНЕСОК АВТОРА. Наукові положення дисертації розроблені самостійно. Праці, опубліковані самостійно і в співавторстві стосуються психолого-педагогічних основ формування письма та читання у дошкільників.
ПУБЛІКАЦІЇ. Проблеми і результати дисертаційного дослідження викладені в 7 друкованих працях.
СТРУКТУРА Й ОБСЯГ РОБОТИ.
Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (243), додатка; зміст роботи викладений на 141 сторінках. Матеріали дисертації узагальнено у 17 таблицях, 1 схемі, 1 діаграмі, 7 рисунках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ.
У “ВСТУПІ” обгрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет і мету дослідження, сформульовано гіпотезу і завдання дослідження, розкрита наукова новизна, теоретичне і практичне значення роботи, викладено положення, що виносяться на захист: вказується сфера апробації впровадження результатів дослідження.
У ПЕРШОМУ РОЗДІЛІ “Вузлові питання дослідження проблеми розвитку письма та писемного мовлення на дошкільному етапі онтогенезу” подається огляд проблеми писемного мовлення дитини, аналізуються фактори, що обумовлюють мовленнєвий розвиток старших дошколят, аналізується сучасний стан проблеми.
Проаналізовано погляди на проблему розвитку писемного мовлення, що містяться в працях Я.А. Коменського, К.Д. Ушинського, В.О. Сухомлинського, Я.А.Виготського, С.Л.Рубінштейна, О.Р.Лурія, О.М.Леонтьєва, О.О.Леонтьєва, Г.С.Костюка, І.О.Синиці та інших, розглянуто внесок учених у теорію та практику навчання писемному мовленню.
Проведений аналіз кола літератури, що стосується питань розвитку писемного мовлення свідчить, що ця проблема привертала увагу фахівців різних напрямків, які висували чимало думок і пропозицій. Разом з тим не можна не помітити певну однобічність дослідницької думки, що полягає в домінуючій увазі до загально – теоретичних питань мови і мовлення, взаємозв’язку мовлення з мисленням, класифікації мовлення та характеристики його видів. Проблема розвитку писемного мовлення дошколят у педагогіці та психології розроблена ще недостатньо.
Історія розвитку писемного мовлення включає ряд складних етапів, які мають вирішальне значення як в мовленнєвому, так і в психічному розвитку дитини.
Вивчення передісторії писемного мовлення розпочинається з крику новонародженого. Відомо, що крик як підсвідома біологічна реакція не є засобом комунікації для дитини. Проте він відіграє надзвичайно важливу роль у розвитку її мовно-артикуляційного апарату, без чого неможливий подальший мовленнєвий розвиток людини.
Фізіологічною основою цих досягнень є диференціювання необхідних для письма слухових, зорових та кінестетичних подразників, концентрація збудження та гальмування у відповідних цілях рухової зони кори, урівноваження збудження та гальмування при зображенні найпростіших форм і їх з’єднань та утворення великого числа тимчасових зв’язків.
Характеризуючи ці досягнення з психологічної точки зору, можна сказати, що дитина опановує у дошкільний період вміння ставити перед собою елементарні графічні завдання, навчається контролювати процес їх рішення й, досягаючи успішного виконання їх, оволодіває вмінням управляти не тільки своїми рухами, але й своєю увагою. Інакше кажучи, від рефлекторних рухів на основі наслідування дитина переходить до свідомих цілеспрямованих дій.
Поза сумніву, що процес навчання графічним навичкам письма у школі є продовженням надто складного й різнобічного фізіологічного, психологічного та педагогічного процесу, який починається уже з раннього дитинства. Якими б скромними не були графічні досягнення дошколят з точки зору дорослого, для дитини вони мають велике освітнє та виховне значення.
Наведений в роботі аналіз процесу розвитку графічних умінь на дошкільному етапі онтогенезу дає підстави припустити, що відмінності в успішності виконання перших графічних вправ у школі обумовлюються передусім різницею в зовнішніх умовах розвитку дитини – наявністю або відсутністю прикладу старших, відмінностями в матеріальних засобах та умовах, сприятливих для використання дитиною різноманітних графічних вправ, різним ставленням старших до результатів вправ.
Історія розвитку власне писемного мовлення починається з засвоєння дитиною перших знаків, доступних наочному сприйманню.
Такими знаками є жести. На думку Л.С. Виготського, жест є письмом у повітрі, а письмовий знак – закріпленим жестом. Зв’язок жесту з писемним мовленням доводиться на основі малювання та гри дітей.
Розвиток писемного мовлення іде від малювання речей та “малювання” мовлення. Істотні зміни в розвитку мовлення дитини відбуваються в шкільному віці. Навчання у школі породжує нову потребу в оволодінні мовленням, воно стає основою його вдосконалення.
Таким чином, теоретичний аналіз проблеми дозволив зробити висновок, що необхідною передумовою розвитку писемного мовлення дитини є формування мовленнєвої сфери загалом, а також поєднання міжаналізаторних зв’язків в мовленнєвої діяльності дитини. Особливості писемного мовлення, історія його розвитку дають підставу стверджувати, що цей вид мовлення є вищим рівнем мовленнєвого розвитку людини, показником її розумового розвитку.
ДРУГИЙ РОЗДІЛ “Експериментальне дослідження рівня сформованості у старших дошколят навичок писемного мовлення” присвячено результатам дослідження особливостей розвитку писемного мовлення характеристиці основних його етапів.
Процедура дослідження складалася з трьох етапів.
Мета першого етапу – виявити рівень сформованості навичок писемного мовлення старших дошколят, а також особливості процесу їх засвоєння в умовах традиційної системи навчання у дошкільному закладі. Для зазначеної мети використовувалися різні методи і прийоми.
На ІІ етапі мета полягала в розробці і апробації основних процесів формування навичок письма.
На ІІІ етапі проводився аналіз результатів, складалася програма формуючого експерименту.
Констатуючий експеримент проводився упродовж 1993-1997 рр. у дошкільних закладах № 2, 28, 35 міста Дружківки у підготовчих та старших групах.
Експериментом було охоплено 8 груп дошколят (160 дітей 5 та 6 року життя) по 4 старших та підготовчих груп на констатуючому етапі та дошколят (160 дітей 5 та 6 року життя) в формуючому експерименті. Загальний обсяг дітей констатуючого та формуючого експериментів – 320 осіб. Вибір вікових груп здійснювався у відповідності з дослідженнями Л.С. Виготського, О.В. Запорожця та Т.С. Комарової. Для дослідження були визначені експериментальна та контрольна група дітей, в яких у рівній мірі використовувалися всі способи підготовки дітей до письма, а також просліджувався взаємозв’язок дрібної моторики рук і мовлення. При цьому враховувались індивідуальні особливості та інтереси дітей.
Задачі констатуючого етапу полягали в:
1. Визначенні вихідного рівня розвитку дрібної моторики рук і мовлення у дітей старшого дошкільного віку.
2. Встановленні характеру й особливостей міжаналізаторних зв’язків у дітей старшого дошкільного віку.
3. З’ясуванні залежності між перебігом міжаналізаторних інтегративних процесів і особливостями оволодіння мовленням.
Залежно від мети, завдання, змісту обрані відповідні методи вивчення: інформативний, репродуктивний, розвідувальний, ігровий тощо.
Методичною основою формування рухових передумов письма обрані рекомендації Є.А. Флеріної: образність, послідовність, ігровий характер вправ; Т.С. Комарової: організація орієнтовно – дослідницької діяльності, встановлення єдності зорової та моторної координації, регуляція графічних рухів через моторні відчуття, аналіз рухової поведінки, імітація, повторення словесної інструкції; П.Я. Гальперіна і Н.С. Пантіної: поетапність у розвитку орієнтованих дій малюка, а також медично – профілактичні рекомендації В.Ф. Базарного: періодичне переключення близького зору на дистантний, внесення сенсорного різноманіття та ритмічної зорово-рухливої активності на рівні цілісного організму, а також використовувалися методи вивчення стану усного мовлення – В.І. Селіверстова, М.Ф. Мостюкової та ін.
При застосуванні методу індивідуального лабораторного експерименту враховувалася необхідність перенесення умінь і навичок, вироблених на одному матеріалі, на інші ситуації мовлення. Ефективність нашого дослідження в значній мірі визначилась і тим, як сама дитина бере участь в експерименті, яка їй при цьому відведена роль, який ступінь її ініціативності в цьому процесі. Експериментатор спрямовує психолого – педагогічний процес так, щоб діти все активніше брали участь у комунікативних операціях.
При організації експериментального дослідження керувалися такими рекомендаціями:
– завдання не повинні були тривалими в часі;
– вони повинні проводитися в неспішному темпі, щоб дитина мала можливість зрозуміти завдання, свідомо виправити можливу помилку;
– завдання повинне бути цікавим, захоплювати дитину, тому в мовленні повинен бути присутнім елемент змагання, нагороди за успішне виконання, яскраве й дотепне оформлення;
– завдання, вправи можуть бути частиною загальнонавчального заняття, проводитися в один із режимних моментів (на прогулянці, під час відпочинку тощо);
– у підсумкові виконання завдань експериментатор обов’язково заохочує всіх дітей, відзначає найкращих і обіцяє наступного разу новий варіант гри або зовсім нову гру.
Експеримент проводився у два етапи:
На першому етапі в ході лабораторного експерименту вивчався рівень сформованості навичок мовлення і дрібної моторики рук.
На другому етапі експерименту вивчався характер міжаналізаторних зв’язків.
Для виявлення можливостей дітей даного віку в перекодуванні інформації, сприйнятої на слух, у серії однозначних рухових актів /рухове відтворення ритмічних структур/ використовувалася модифікована методика А.Р.Лурія /1947/ для вивчення слухомоторних координацій. Суть модифікації полягала в такому перетворенні завдань, яке дозволяло б аналізувати результати виконання не лише з якісного, але і з кількісного боку. Кожна ритмічна структура складалася з сегментів – “пачок”, які різнилися кількістю об’єднаних у них сигналів /. …/.. . …/ тощо.
Сутність експериментальної методики полягала, зокрема, в такій психолого-педагогічній організації діяльності дошколят, яка створювала сприятливий грунт для широкого впровадження розвиваючого навчання, в спонуканні дітей до самостійного одержання відповідних знань і умінь.
Було реалізовано ряд методик з метою дослідження індивідуальних особливостей функціонування міжаналізаторних зв’язків у старших дошколят. Провідною методикою стали експериментальні дослідження Лурії, які спиралися на виконання проб з міжаналізаторної взаємодії.
На основі наших досліджень виділено п’ять мовленнєвих рівнів старших дошколят: високий, вищесереднього, середній, нижчесереднього, низький.
У дітей з високими рівнями нема порушень у фонематичній будові мови, мовлення правильне, чітке. Рука розвинена добре: дитина впевнено володіє олівцем, ножицями. Добре орієнтується в просторі, координує рухи, жвава і спритна. Малюк може правильно перенести до зошита найпростіший графічний образ (фігуру, узор), що сприймається зорово на відстані (з класної дошки).
Діти з рівнем вищесереднього роблять незначні помилки при перевірці фонематичного слуху. Інколи спостерігається недорозвиненість дрібної мускулатури пальців на заняттях з малювання або аплікації.
Діти з середніми рівнями роблять помилки у фонематичній будові мови, відмічаються окремі ознаки недорозвинення орієнтації в просторі, координації рухів, недостатньо спритні.
У дітей нижчесереднього рівня сформовані поняття звуковий аналіз та звуковий синтез, але практично діти відчувають труднощі при виділенні окремих звуків. Дрібна моторика рук недостатньо розвинена, що виявляється у неоковирності, недотримуванні ліній при вирізанні фігурок або заштриховуванні їх олівцем. Більш-менш правильно орієнтуються при визначенні геометричних фігур, але трапляються помилки при визначенні таких просторових понять, як праворуч-ліворуч.
До низького рівня належать діти з недорозвиненим мовленням (необхідний догляд логопеда), руки розвинені слабо: олівцем, ножицями працюють слабо. Орієнтація в просторі, координація рухів розвинуті слабо, малюки незграбні, малорухливі. При перенесенні графічного образу, що сприймається зорово на відстані, допускаються грубі перекручування. Обсяг зорового сприймання набагато нижче середніх показників вікової групи.
Таким чином, сформованість навичок писемного мовлення у старших дошколят є важливою передумовою розвитку і готовності до шкільного навчання.
Основними психолого-педагогічними умовами розвитку мови та формування навичок писемного мовлення у дітей старшого дошкільного віку є:
– систематичне вивчення мовленнєвого розвитку дитини дошкільного віку – це оволодіння нормами і правилами рідної мови, які визначаються для кожного вікового етапу;
– постійне удосконалення педагогічної майстерності вихователя;
– володіння вихователем основами психолого-педагогічних знань, врахування фізіологічних та індивідуальних особливостей дитини;
– цілеспрямоване навчання мовлення та формування навичок писемного мовлення;
– залучення дитини до активної мовленнєвої роботи;
– стимулювання дитини до самостійних спостережень над мовою, до саморозвитку писемного мовлення.
Підсумковий аналіз даних дозволив зробити такі висновки:
Одним із недоліків психічної діяльності дітей обстежених категорій є відхилення у здійсненні процесів інтеграції різномодальної перцептивної інформації.
Недостатність процесів інтеграції можна пояснити результатом первинної /тимчасової/ недорозвиненості міжсенсорних зв’язків.
Найбільш виразно недостатність міжсенсорної взаємодії констатується під час самостійного відтворення послідовних рядів ритмічних структур.
Встановлено, що поруч з цим відбувається значне удосконалення інтегративних перцептивних процесів.
З метою отримання більш поглибленої картини на цьому етапі експериментального дослідження з’ясовувалося коло питань щодо можливого співвідношення фактів недостатності міжмодального інтегрування перцептивної інформації з проявами труднощів при засвоєнні навичок письма.
Виявлена кількісна і якісна характеристика недоліків письма не була однорідною. З метою диференціації у всіх цих дітей було проведено вивчення стану сформованості навичок звукового аналізу, оскільки сформованість звукового аналізу є важливим показником готовності до навчання грамоти. Досліджувалися можливості дітей до аналізу звукового і звуко – буквеного складу слів і речень, представлених в усному варіанті.
Як і передбачалося, діти зазнавали найбільших труднощів при виконанні всіх завдань даної серії, про що свідчать невисокі показники, виконання проб, подані у таблиці 1.
Таблиця № 1.
Середні показники виконання проб на міжаналізаторні взаємодії (в %)
Група
дослід-жуваних Слухо-моторні координації Просторове координу-вання Графічна замальовка ритмічних структур Вистукування ритмічних структур за графічним зразком
Контрольна 20 40 40 30

У ТРЕТЬОМУ РОЗДІЛІ – “Принципи й організація процедури формуючого експерименту” – описано експериментальну методику формування мовленнєвої діяльності старших дошколят, подано аналіз результатів навчання за експериментальною програмою.
Зі словом як основною значущою одиницею мовлення старші дошколята мають справу з перших днів навчання у дошкільному закладі.
Саме в слові поняття одержує необхідну для спілкування матеріальну оболонку. Значення слова, яке позначає поняття, уможливлює оперування цим поняттям, мислення ним. Понятійне мислення розпочинає формуватися саме у дітей старшого дошкільного віку, розвиваючись та удосконалюючись протягом усього життя людини.
Змістовну базу навчального експерименту склали “Типова програма в дитячому садку”, програма “Дитина в дошкільні роки” /керівництво для вихователів дитячих садків та батьків/.
В експерименті використовувалися такі методи і форми роботи:
n заняття /фронтальні, підгрупові/;
n ігри;
n індивідуальна робота;
n ігрові вправи, завдання;
n робота з батьками.
Мета розробленої програми полягала в формуванні у дітей експериментальної групи:
1. Дрібної моторики рук.
2. Слухового сприйняття.
3. Оптико – просторових уявлень.
4. Гностичних функцій.
5. Фонематичного сприймання.
Заняття з формування слухового і фонематичного сприйняття, оптико – просторових здатностей проводилися тричі на тиждень, а робота з розвитку дрібної моторики рук і підготовки руки дитини до письма велася щодня, тобто п’ять разів на тиждень. Заняття чергувалися між собою, на кожен вид занять була виділена однакова кількість часу.
Аналіз результатів виконання експериментальних проб показав, що між дітьми контрольної і експериментальної груп існують суттєві відмінності.
Все вищесказане дозволило нам зробити висновок про те, що вивчення особливостей функціонування процесів міжаналізаторної інтеграції слухової та зорової інформації і на цій основі оптимізації процесу формування навичок писемного мовлення у дітей дошкільного віку можна використовувати як основу для спеціальної навчальної програми в дошкільних закладах.
У дітей в експериментальній групі у більшості випадків сформовані навички тримання олівця, ручки. Навички малювання ліній – горизонтальних, тонких, товстих – були засвоєні дітьми добре, але недостатньо міцно /70%/. Ці діти довільно могли регулювати силу натискування олівця, ручки. Аналізуючи роботи дітей, було констатовано, що навички припинення руху в потрібній місці засвоєно неміцно, дані навички знаходяться в процесі становлення /50%/, що ж стосується дітей контрольної групи, то у них ці навички майже не сформовані, лише у 30% дані навички знаходяться в процесі становлення. У дітей в експериментальних групах виявлено достатнє засвоєння навичок зміни руху під кутом: в контрольних групах дані навички засвоєні лише наполовину; діти в цих групах не можуть підпорядкувати рух співмірності відрізків за довжиною /прямокутник, квадрат/; діти малюють маленькі хатинки і непропорційно великі вікна, двері; або ж голова у снігової баби більша за тулуб, гудзики відповідають розмірам голови. Усі діти в експериментальних групах співвідносять відрізки за довжиною.
У дітей в експериментальних групах регулювання руху у відповідності до завдань зображення розвинено досить добре /80%/. У дітей в експериментальних групах він розвинений краще, хоча і знаходиться на недостатньому рівні /57%/. Що ж стосується таких завдань, як “Почергове відгинання пальців”, “Зроби грати”, “Шнурування” тощо, то результати тут аналогічні. Сформованість навичок шнурування й уміння застебнути ґудзики у дітей в експериментальних групах становили 90%, а в контрольних – лише 70%.
Серед обстежених дітей експериментальних груп виявлено шестеро дітей з вираженими ускладненнями у слуховому аналізі звукових ритмічних структур. Природно було очікувати у цих дітей прояву труднощів у здійсненні процесів міжаналізаторної взаємодії у пробах, які включали слухову аферентацію. Однак аналіз дозволив встановити відмінності в інтеграції різномодельної перцептивної інформації дітьми досліджуваних груп при недостатності внутрішньосенсорного слухового аналізу і при його достатній сформованості.
Порівняльний аналіз даних обстеження дітей контрольної і експериментальної груп свідчить, що зростання рівня готовності дитини до оволодіння навичками письма в усіх експериментальних групах вище, ніж у контрольних, тобто всі способи, що використовувалися, позитивно впливають на готовність дошколят до письма (таблиця 2).
Таблиця 2
Підсумкові результати обстеження дітей контрольної й експериментальної груп (в %).
Показники Групи
Експериментальна Контрольна
Фонематичний слух 94 57
Фонетичне сприйняття 84 48
Розуміння мови 96 53
Граматичний стрій 86 55
Сприйняття кольорів 94 71
Лічильні операції 87 62
Оптико-просторові операції 72 53
Гностичні операції 78 49
Працездатність 73 41

Усі етапи формуючого експерименту були взаємопов’язані й послідовно доповнювали один одного. Задля визначення ефективності запропонованої методики навчальної роботи були проведені контрольні зрізи, результати яких засвідчили позитивні зростання рівня як сформоваваності навичок письма в експериментальних групах дітей 6-го року життя, так i за показників загального коефіцієнту засвоєння навичок письма.
Порівняльні дані ефективності засвоєння навичок письма наведені в таблиці 3.
Таблиця 3.
Рівні сформованості (%) та загальний коефіцієнт засвоєння навичок письма дітьми (m)

Рівні Групи
Експериментальна Контрольна
Етапи експерименту Етапи експерименту
констатуючий контрольний констатуючий Контрольний
% m % m % m % m
Високий – – 30,00 0,16 – – – –
Вище-середній 20,00 0,24 52,00 0,60 16,00 0,21 34,00 0,40
Середній 52,00 0,30 18,00 0,21 60,00 0,30 46,00 0,36
Нижче-середній – – – – – – – –
Низький 28,00 0,44 – 0,03 24,00 0,49 20,00 0,24

Таблиця засвідчує зміни величин кожного з рівнів сформованості навичок письма у дітей старшого дошкільного віку, а також зміни загального коефіцієнту засвоєння писемних навичок по кожному рівню.
Як бачимо, високого рівня сформованості навичок письма, за результатами контрольного зрізу, досягли 30% дітей експериментальної групи (у контрольному експерименті таких дітей не було).
Діти високого рівня швидко i безпомилково виконували завдання. Високого рівня досягли 52% дітей експериментальної групи (на початку року ix було 20% ). Діти цього рівня у виконанні завдань допускали лише незначні помилки, які легко за вказівкою педагога виправляли. У контрольній групі до високого рівня піднялось 34% (у контрольному зрізі було 16%). Лише 18% дітей експериментальної групи (було 52%) залишилося на середньому рівні сформованості навичок письма. Водночас ще значна частина дітей контрольної групи (46%) знаходилась на середньому рівні (до початку було 60%). Як засвідчили експериментальні дані, в експериментальній групі після навчання не було дітей з низьким рівнем сформованості навичок письма (до навчання їх було 28%). У контрольній групі на низькому рівні залишилось 20% дітей (було 24%).
Позитивні зміни відбулися в експериментальній групі й за показниками загального коефіцієнту засвоєння навичок письма з кожного рівня. Так, скажімо, на початку року в експериментальній групі m високого рівня дорівнював 0, то в кінці року він становив уже 0.16. Аналогічно m вищесереднього рівня збільшився з 0.24 до 0.6 (на 3.5 позиції). Водночас m середнього рівня в експериментальній групі знизився з 0.З до 0.21; а низького – з 0.44 до 0.03. У контрольній групі також спостерігалося незначне зростання m у дітей з вищесереднім рівнем засвоєння знань (з 0.21 до 0.4) i середнім (з 0.3 до 0.36), а у дітей з низьким рівнем засвоєння знань m знизився з 0.49 лише до 0.24.
Одержані дані також засвідчують, що дітям з експериментальних груп властивий високий рівень сформованості процесів міжаналізаторної інтеграції слухової й зорової інформації. При цьому особливо яскраво несформованість цього виду міжсенсорної взаємодії виступає при ускладненні змісту відповідних завдань.
З метою дослідження індивідуальних особливостей функціонування міжаналізаторних зв’язків у старших дошколят було реалізовано ряд методик, спрямованих на розвиток фонематичного слуху, гнозісу, розуміння мови, зорової координації, дрібної моторики рук.
У ВИСНОВКАХ зроблено підсумки результатів проведеного теоретичного й експериментального дослідження, намічено перспективи подальшої розробки проблеми. Узагальнюючи, можемо зазначити ряд моментів.

1. Теоретичний аналіз проблеми показав, що необхідною передумовою писемного мовлення дитини є формування мовленнєвої сфери в цілому, а також поєднання міжаналізаторних зв’язків у мовленнєвої діяльності дитини.
2. Традиційна система навчання не забезпечує достатній розвиток дитини до оволодіння писемним мовленням.
3. Провідними психолого-педагогічними умовами формування навичок письма та читання є:
– організація розвиваючого навчання;
– розвиток сенсомоторних функцій дитини та інтеграція її психічних функцій у процесі спеціально організованого навчання;
– інтеграція міжаналізаторних зв’язків у мовленнєвій діяльності дитини;
4. Провідними показниками формування навичок письма та читання є:
А. Фонематичний слух, артикуляційний апарат.
1. Дитина з недорозвиненим мовленням (необхідний догляд логопеда).
2. У фонематичній будові мови в звуковимовлянні є помітні порушення (необхідне обстеження логопеда).
3. Порушення фонематичної будови мови в звукопромовлянні нема, мова правильна, чітка.
Б. Дрібні м’язи руки.
1. Рука розвинена погано: олівцем, ножицями працює погано.
2. Рука розвинута недостатньо добре: олівцем, ножицями дитина працює з напругою.
3. Рука розвинена добре: дитина впевнено володіє олівцем, ножицями.
В. Просторова орієнтація, координація рухів, тілесна спритність.
1. Орієнтація в просторі, координація рухів розвинуті погано, незграбна, малорухлива.
2. Відмічаються окремі ознаки недорозвинення орієнтації в просторі, координації рухів, недостатньо спритна.
3. Достатньо добре орієнтується в просторі, координує рухи, рухлива, спритна.
Г. Координація в системі око-рука.
1. При перенесенні графічного образу, що сприймається зорово на відстані, припускаються грубі перекручування.
2. Графічний образ, що сприймається зорово на відстані, переноситься в зошит із незначними перекручуваннями.
3. Може правильно перенести до зошита найпростіший графічний образ (фігуру, узор), що сприймається зорово на відстані (з класної дошки).
Д. Обсяг зорового сприймання (по кількості відокремлених об’єктів в малюнках – нісенітницях, малюнках з великою кількістю контурів).
1. На багато нижче середніх показників вікової групи.
2. Нижче середніх показників вікової групи.
3. Відповідає середнім показникам вікової групи.
4. В дослідженні виділені п’ять мовленнєвих рівнів старших дошколят: високий, вищесереднього, середній, нижче-середнього, низький.
У дітей з високими рівнями нема порушень у фонематичній будові мови, мовлення правильне, чітке. Рука розвинена добре: дитина впевнено володіє олівцем, ножицями. Добре орієнтується в просторі, координує рухи, жвава і спритна. Малюк може правильно перенести до зошита найпростіший графічний образ (фігуру, узор), що сприймається зорово на відстані (з класної дошки).
Діти з рівнем вищесереднього роблять незначні помилки при перевірці фонематичного слуху. Інколи спостерігається недорозвиненість дрібної мускулатури пальців на заняттях з малювання або аплікації.
Діти з середніми рівнями роблять помилки у фонематичній будові мови, відмічаються окремі ознаки недорозвинення орієнтації в просторі, координації рухів, недостатньо спритні.
У дітей нижчесереднього рівня сформовані поняття звуковий аналіз та звуковий синтез, але практично діти відчувають труднощі при виділенні окремих звуків. Дрібна моторика рук недостатньо розвинена, що виявляється у неоковирності, недотримуванні ліній при вирізанні фігурок або заштриховуванні їх олівцем. Більш-менш правильно орієнтуються при визначенні геометричних фігур, але трапляються помилки при визначенні таких просторових понять, як праворуч-ліворуч.
До низького рівня належать діти з недорозвиненим мовленням (необхідний догляд логопеда), руки розвинені слабо: олівцем, ножицями працюють слабо. Орієнтація в просторі, координація рухів розвинуті слабо, малюки незграбні, малорухливі. При перенесенні графічного образу, що сприймається зорово на відстані, допускаються грубі перекручування. Обсяг зорового сприймання набагато нижче середніх показників вікової групи.
5. Найбільш ефективними прийомами, що збільшують рівень сформованості писемного мовлення, є такі, що розвивають фонематичне сприйняття, оптико-просторове координування, гностичні функції.
Подальше удосконалення дослідження полягає у встановленні зв’язків між мовно-рухомим, мовно-слуховим, зоровим і рухомим аналізаторами; у вивченні індивідуальних можливостей ліворуких дітей при підготовці їх до оволодіння навичками письма в школі.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:
1. Роль фольклору у формуванні мовної культури особистості // Культура: освіта: проблеми, пошуки, творчі знахідки. Матеріали Міжнародної науково – практичної конференції. Вінниця, 1995,
с. 28-30.
2. Психологічні особливості формування навичок писемного мовлення у дошкільному віці //Наукові записки Ніженського державного педагогічного університету ім.М.Гоголя. – Ніжин, 1998, с. 14-18.
3. Історичний аспект формування навичок письма та писемного мовлення // Психологія. Збірник наукових праць, вип ІІІ. Національний педагогічний університет ім.М.П.Драгоманова. –Київ, 1998, с.70-75.
4. Формування соціально – активної особистості майбутнього вчителя в системі вищої освіти // Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми. Матеріали Міжнародної науково – практичної конференції. Чернівці, 1996, с. 286-289.
5. Мовна підготовка дітей до школи. Нові технології навчання: Наук.-метод. зб./Київ,: Інститут змісту і методів навчання, 1997.-Вип.21., с.155-168.
6. Савельєва В.С. Діагностика рівня сформованості у старших дошкільників навичок писемного мовлення. -К.: Центр Міжнародної освіти, 1998, 31с.
7. Розвиток сенсо-моторики у дітей дошкільного віку (науково-практичний посібник). -К.: Центр Міжнародної освіти, 1998, 36с.

Савельєва В.С. Психолого-педагогічні умови формування навичок писемного мовлення у дітей старшого дошкільного віку. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. Інститут психології ім.Г.С.Костюка АПН України, Київ, 1998р.
У дисертації розглядається проблема формування навичок писемного мовлення у дітей старшого дошкільного віку. Експериментальні дослідження довели ефективність системи підібраних методик при формуванні навичок писемного мовлення шляхом інтеграції міжаналізаторних зв’язків.
Ключові слова: писемне мовлення, фонетичний слух, сприйняття, гностичні функції, просторове координування, ритмічні структури, міжаналізаторні зв’язки.

Савельева В.С. Психолого-педагогические условия оптимизации процесса формирования навыков письменной речи у детей старшего дошкольного возраста. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 – педагогическая и возрастная психология. Институт психологии им. Г.С.Костюка АПН Украины, Киев, 1998г.
Исследовался процесс формирования навыков письменной речи у старших дошкольников. Экспериментальная работа показала эффективность подобранной системы методик по обучению навыкам письменной речи путем интеграции межанализаторных связей.
Ключевые слова: письменная речь, фонетический слух, восприятие, гностические функции, пространственная координация, ритмические структуры, межанализаторные связи.

Saveliyeva V.S. Psychological and pedagogical conditions of optimization the process of formation the writing skills of senior preschool age children. – Manucsript.
Thesis for a Candidate is degree in psychological Science by speciality 19.00.07 – Pedagogical and development psychology. The Institute of Psychology by name after G.S.Kostiuk /Academy of Pedagogiakal Sciences of Ukraine, Kyiv, 1998.
The process of writing skills formation of senior preschool children has been investigated. The experiment proved the effeciency of a system of methods in writing skills teaching by means of integration of connections between analysers.
Key words: Writing speach, phonemic ear perception, gnostic functions, space coordination, rythmic structures, connections between analysers.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020