ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г.С. Костюка

АПН України

КАЛЕНСЬКА ГАЛИНА ЮРІЇВНА

УДК 159.922:616.85

Психологічні детермінанти аутоперцепції якості життя хворими на
невротичні розлади

19.00.04 – медична психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис:

Роботу виконано в Інституті неврології, психіатрії та наркології АМН
України (м. Харків).

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор

Шестопалова Людмила Федорівна,

Інститут неврології, психіатрії та наркології

АМН України (м. Харків),

завідуюча відділом медичної психології.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Чабан Олег Созонтович,

Український науково-дослідний

інститут соціальної і судової
психіатрії та

наркології МОЗ України (м.Київ),

завідувач сектором пограничних станів
та

соматоформних розладів;

кандидат психологічних наук, доцент

Кудріна Тетяна Семенівна,

Київський національний університет

ім.Тараса Шевченко, доцент кафедри

психодіагностики та медичної
психології

Захист дисертації відбудеться “ 6 ” липня 2007 р. о 13°° годині на
засіданні спеціалізованої Вченої Ради К26.453.02 в Інституті психології
ім. Г.С.Костюка АПН України за адресою: м. Київ — 33, вул. Паньківська,
2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології ім.
Г.С.Костюка АПН України.

Автореферат розісланий 5 червня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
Андрієвська В.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Психічне здоров’я населення є важливим
показником розвитку суспільства, рівня його соціального і економічного
благополуччя. В сучасних умовах зберігається тенденція до зростання
кількості психічних розладів в Україні, що зумовлено складними
політичними і соціально-економічними перетвореннями в суспільстві.
Зростає не тільки поширеність психічних захворювань, але вони все
частіше набувають хронічного характеру, мають тенденцію до рецидивів,
призводять до падіння показників працездатності, що, у свою чергу,
знижує якість життя (ЯЖ) хворих. Особливе місце в даному контексті
належить особливостям суб’єктивної оцінки особистістю психотравмуючих
чинників, що може призводити до формування психологічної дезадаптації та
зниження ЯЖ.

Протягом останніх десятиріч у всьому світі визначається зростання
наукових інтересів до питання ЯЖ пацієнтів. Цей показник стає
обов’язковим і надзвичайно важливим компонентом оцінки результатів
лікування, якості допомоги хворим. В сучасній психологічній та медичній
літературі наукові дослідження з цих питань в основному присвячені
розробці різноманітних концепцій ЯЖ (Новік А.А., Попова Т.І.);
визначенню специфіки ЯЖ при різних формах патології (Вассерман Л.І.,
Громов С.О., Марута Н.О., Маскутова А.Я., Atkinson M. Zibin S.);
з’ясуванню особливостей феноменології оцінок (Юр’єва Л.Н., Сємініхіна
В.Є.); організації заходів для покращення соціальної реабілітації та ЯЖ
хворих (Барановська Л.М., Юдін Ю.Б.). Проте залишається практично не
дослідженим питання, які сфери життя особистості в першу чергу зазнають
трансформації внаслідок дії психотравмуючих чинників, також невідомі
психологічні фактори, що детермінують особливості сприйняття якості
свого життя.

Комплексне психодіагностичне дослідження, присвячене вивченню
психологічних особливостей оцінки пацієнтами з невротичними розладами
якості свого життя, має велике медико-соціальне значення, воно необхідне
для розробки адекватних психокорекційних та реабілітаційних заходів,
спрямованих на корекцію особистісних порушень у хворих на невротичні
розлади і підвищення адекватності оцінки ними різних аспектів якості
свого життя.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано
відповідно до плану наукових досліджень Інституту неврології, психіатрії
та наркології АМН України за темами: „Використання інтегративного
показника якості життя в діагностиці, терапії та реабілітації психічно
хворих” (№ держреєстрації: 0100U001636, шифр: IН.3.22.2000) та
“Дослідити клініко – психопатологічні особливості формування
невротичних розладів у жінок” (№ держреєстрації: 0104U002283, шифр:
АМН.НР. 2.04). Тему дисертації узгоджено на Координаційній раді АПН
України (протокол № 9 від 28.11.2006р.).

Мета дослідження: на підставі вивчення психологічних і патопсихологічних
особливостей хворих на невротичні розлади виявити основні психологічні
детермінанти сприйняття ними якості життя.

Для досягнення зазначеної мети вирішувались наступні завдання
дослідження:

Провести теоретичний аналіз стану проблеми якості життя в медичній
психології.

Вивчити рівень оцінки якості життя і суб’єктивного контролю, особливості
ставлення до себе та до хвороби, специфіку ціннісно-смислової сфери,
індивідуально-типологічні та емоційні особливості, провідні механізми
психологічного захисту у хворих на невротичні розлади;

Дослідити зв’язок між сприйняттям якості свого життя та
соціально-психологічними характеристиками пацієнтів;

Виявити основні психологічні фактори та детермінанти аутоперцепції
якості життя у хворих з різними формами невротичних розладів.

Об’єкт дослідження: якість життя хворих на невротичні розлади.

Предмет дослідження: психологічні детермінанти аутоперцепції якості
життя у хворих з різними формами невротичних розладів.

Теоретико-методологічну основу дослідження складають фундаментальні
положення і принципи психології: принцип комплексного підходу до
вивчення особистості (Ананьєв Б.Г., Ломов Б.Ф., Рубінштейн С.Л.),
генетична теорія розвитку психіки (Максименко С.Д.), принцип
особистісного підходу (Лурія О.Р., Мясіщєв В.Н.) та принцип системного
структурно-динамічного вивчення особливостей особистості (Блейхер В.М.,
Бурлачук Л.Ф.); положення про особливі психічні стани та реакції людини,
що спостерігаються при невротичних розладах (Карвасарський Б.Д., Ліпгарт
Н.К., Марута Н.О., Олександровський Ю.О., Чабан О.С.).

Методи дослідження. В процесі виконання дисертаційної роботи
використовувались бесіда, спостереження, анкетування, психодіагностичний
метод. Психодіагностичний метод включав використання методик: «Якість
життя» (Mezzich J.E.), «Індекс життєвого стилю», «Ціннісні орієнтації»
(О.Б.Фанталова), «Тип ставлення до хвороби», «Рівень суб’єктивного
контролю», «Кольоровий тест відносин» (О.М. Еткінд), «16-ти факторний
особистісний опитувальник Р.Кеттелла», «Семантичний диференціал».
Статистичне опрацювання отриманих емпіричних даних відбувалась за
допомогою методів визначення достовірності відмінностей (за t-критерієм
Ст’юдента та ц – критерієм Фішера) і методів багатовимірної статистики
(кореляційний і факторний аналіз).

Організація і база дослідження. Дослідження пацієнтів з невротичними
розладами проводилось на базі Інституту неврології, психіатрії та
наркології АМН України.

Наукова новизна та теоретичне значення результатів: вперше

— з’ясовано загальні для всіх груп хворих на невротичні розлади
особливості оцінок ЯЖ: незадоволеність суб’єктивним благополуччям,
особистісною та духовною реалізацією в поєднанні із задоволеністю
життєвими умовами і соціальною підтримкою;

— виділено типові для кожної форми невротичної патології особливості
сприйняття ЯЖ: у пацієнтів з неврастенією найбільш високий рівень
задоволеності відзначався в сфері соціального функціонування та
суб’єктивного благополуччя; у хворих на тривожно-фобічний і
дисоціативний розлад відзначалася задоволеність соціальною підтримкою;

— виокремлено патопсихологічний симптомокомплекс у хворих на невротичні
розлади та визначено його складові, якими є: наявність емоційної
нестабільності і тривожності, значуща дисоціація ціннісно-смислової
сфери, невпевненість у собі, низький рівень суб’єктивного контролю в
різних сферах життя, стереотипність та неадекватність механізмів
психологічного захисту та копінг-стратегій, переважання неврастенічного,
тривожного, сенситивного та егоцентричного типів ставлення до хвороби та
наявність дисгармонійної самооцінки;

— визначено психологічні детермінанти та механізми формування оцінок ЯЖ
у хворих з різними формами невротичних розладів, зокрема незадоволеність
базових потреб сприяли зниженню оцінок ЯЖ; підвищення актуальності
духовних потреб поєднувалося із збільшенням задоволеності ЯЖ; наявність
екстернальності у сфері здоров’я, відсутність фіксованості на соматичних
і психологічних переживаннях, прагнення зберегти свій професійний статус
сприяли підвищенню показників задоволеності ЯЖ; дратівливість, похмурий
настрій, висока тривожність, емоційна нестабільність, спрямованість
інтересів на себе, наявність дисгармонійної самооцінки поєднувалися із
зниженням оцінок ЯЖ; актуалізація «заперечення» і «інтелектуалізації»
сприяли підвищенню, а «регресія», «проекція», «компенсація» і
«заміщення» – зниженню задоволеності основними компонентами ЯЖ.

Практичне значення роботи: полягає в тому, що виявлено патопсихологічні
та психологічні особливості хворих на невротичні розлади, які є новими
диференційно-діагностичними критеріями при різних формах невротичної
патології.

Розроблено комплексний підхід до оцінки аутоперцепції якості життя
хворими на невротичні розлади, зокрема – комплексне оцінювання
ціннісно-смислової сфери, особливостей самооцінки, характеру типів
ставлення до хвороби, індивідуально-типологічних рис, специфіки рівня
суб’єктивного контролю і механізмів психологічного захисту.

Дані щодо психологічних детермінант аутоперцепції якості життя хворими
на невротичні розлади можуть бути використані для розробки принципів і
підходів психокорекційної роботи, а також конкретних технологій та
програм, спрямованих на корекцію особистісних порушень та підвищення
адекватності сприйняття пацієнтами якості життя.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечені
теоретичним обґрунтуванням вихідних положень; використанням комплексу
психологічних методів, адекватних предмету і завданням дослідження;
проведенням змістовного та якісного аналізу даних;
математико-статистичним опрацюванням результатів.

Особистий внесок здобувача. У статтях, написаних у співавторстві,
особистий внесок здобувача полягає в огляді наукової літератури з даної
тематики, проведенні психодіагностичного обстеження, здійсненні
статистичної обробки та інтерпретації отриманих результатів.

Апробація роботи. Основні результати роботи було викладено в доповідях
на Всеукраїнської науково-практичної конференції психіатрів з
міжнародною участю „Нова психофармакологія і програма в психіатрії”
(Львів, 2004), Психолого-педагогічної науково-практичної конференції
“Сім’я & школа” (Харків, 2005), Пленумі і конференції
науково-практичного товариства неврологів, психіатрів і наркологів
України “Сучасні технології профілактики та лікування нервових,
психічних розладів внаслідок вживання психоактивних речовин” (Луганськ,
2005), Пленумі і конференції науково-практичного товариства неврологів,
психіатрів і наркологів України „Пароксизмальні стани в неврології,
психіатрії та наркології” (Одеса, 2006), на засіданнях Харківського
обласного товариства психіатрів (2004, 2005, 2006). Отримані результати
досліджень впроваджені в практику роботи Луганської обласної клінічної
психоневрологічної лікарні, Дніпропетровської обласної клінічної
психоневрологічної лікарні та Харківського психоневрологічного
диспансеру.

Публікації. Зміст і основні результати проведеного дослідження
відображено у 10 публікаціях, в тому числі у 4 статтях, опублікованих у
виданнях, що входять до переліку ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційне дослідження викладено на
181 сторінці машинописного тексту і складається зі вступу, п’яти
розділів, висновків, а також зі списку з 272 використаних джерел (з них
62 джерела — латиницею) та додатків. Додатки містять 43 таблиці і 47
рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми та з’ясовано
ступінь її розробленості в сучасній психології. Визначено об’єкт,
предмет, мету, завдання та методи дослідження. Розкриваються наукова
новизна, теоретичне та практичне значення роботи, наводяться відомості
про особистий внесок здобувача, впровадження та апробацію результатів
дослідження.

Перший розділ – «Сучасний стан досліджень показника якості життя» –
присвячено огляду та аналізу вітчизняних та закордонних наукових
досліджень з питань оцінки показника якості життя хворими з різними
формами психічної та соматичної патології.

Вперше проблема оцінки ЯЖ почала вивчатися в онкології і
транплантаційній медицині. Перша робота, присвячена цьому питанню, була
опублікована D. Karnovsky and J. Burchenal в 1949 р. і відображала
оцінку ЯЖ хворими в процесі хіміотерапії. Пізніше, в 1966 р. J. R.
Elkinton опублікував статтю в “Annals internal Medicine”, де дав
визначення ЯЖ. За визначенням ВООЗ, ЯЖ – це індивідуальне співвідношення
положення індивідуума в житті суспільства в контексті культури, систем
цінностей цього суспільства і мети самого індивіда, його планів,
можливостей і ступеня загальної невлаштованості. Оцінка ЯЖ повністю
залежить від фізичного і психосоціального стану людини, рівня
незалежності, навколишнього середовища і особистісних уявлень індивіда.
В сучасній психологічній та медичній літературі найбільш поширеними
являються дослідження різноманітних концепцій ЯЖ (Новік О.А., Попова
Т.І.); особливостей сприйняття ЯЖ серед пацієнтів з розумовими
відхиленнями (Дем’янов О.В., Зозуля Т.В.), у хворих на епілепсію (Карлов
В.О., Линнік С.Д., Локшина О.Б., Хабібова Л.О.) та пацієнтів з
алкогольною залежністю (Калініченко О.Б.); дослідження оцінок ЯЖ у
лікарів з синдромом емоційного вигорання (Пісаренко В.М., Ряполова Т.Л.,
Юр’єва Л.Н.) та інш.

Особливого значення проблема ЯЖ набуває відносно захворювань, що мають
чітко виражену соціальну значущість і супроводжуються обмеженням прав
людини в суспільстві. До таких захворювань відноситься весь спектр
психічних розладів ендогенного і екзогенного регістрів (Колесник В.С.,
Орловська Д.Д., Табачников С.І.). При оцінці ЯЖ у психічно хворих,
незалежно від виду патології, частіше за все брались до уваги характер
хвороби, її тривалість, специфіка змін психічних функцій і поведінки,
церебральні механізми патогенезу хвороби (Абрамова І.В., Гойда Н.Г.,
Гуровіч І.Я.). Виявлено певну специфіку оцінювання даного показника у
психічно хворих. Зокрема зниження оцінок якості життя через особливості
стану хворих (Жаріков І.М., Марута Н.О.). Однак, аналіз літературних
джерел свідчить, що практично відсутні дані про вплив психологічних
особливостей особистості на формування оцінок ЯЖ хворими з невротичними
розладами. Для розуміння цього процесу необхідно оцінити
ціннісно-смислову сферу хворих, специфіку їх самооцінки та особливості
характеру, специфіку рівню їх суб’єктивного контролю та механізмів
психологічного захисту. Наявність тих чи інших соціальних та
особистісних факторів та пріоритетів може впливати на оцінку хворими
свого самопочуття, ступіні соціального благополуччя, тяжкості кризових
ситуацій та якості життя взагалі. Комплексне дослідження цих
психологічних утворень, їх ролі та впливу на специфіку оцінки якості
життя пацієнтами з різними формами невротичних розладів, дозволить більш
ефективно здійснювати психокорекційні заходи.

У другому розділі – «Загальна характеристика хворих і методів
дослідження» – описано основні соціально-демографічні особливості
обстежуваних, методичні принципи дослідження та використані методики.

У ході роботи було здійснено комплексне психодіагностичне обстеження 183
осіб. Хворі на невротичні розлади розподілилися на групи за формами
патології: 35 хворих на неврастенію, 38 пацієнтів з тривожно-фобічним
розладом, 35 хворих на дисоціативний розлад та 37 хворих на розлад
адаптації. Групу співставлення склали 38 пацієнтів з емоційно-лабільним
розладом органічного генезу.

Серед обстежених переважали жінки: з дисоціативними розладами – 100 %, з
розладами адаптації – 94,59 %, неврастенією – 77,14 %, тривожно-фобічним
розладом – 52,63 %, (в групі співставлення – 76,31 %). Вік хворих
коливався від 17 до 58 років, переважали особи старші 25 років.
Більшість обстежених були одруженими.

За допомогою спеціальної анкети було отримано додаткові відомості щодо
деяких аспектів ставлення пацієнтів до роботи, хвороби, характеру
психотравмуючих чинників та їх впливу на життя хворих. Хворі на
невротичні розлади за фактором незадоволеності власною роботою
розподілилися у наступному порядку: дисоціативні розлади (65,71 %),
неврастенія (54,28 %), тривожно-фобічні розлади (50,00 %), розлади
адаптації (56,75 %), в групі порівняння — 31,57 %. Більшість хворих на
невротичні розлади відзначали задоволеність соціальним статусом та
соціальними контактами.

Серед факторів психічної травматизації переважали наступні: у хворих на
неврастенію — сімейні конфлікти (45,71 %), психоемоційне перевантаження
(34,28 %) та хвороба чи смерть близької людини (34,28 %); у хворих з
тривожно-фобічними розладами – власна хвороба (36, 84 %) та хвороба чи
смерть близьких (34,21 %); у хворих на дисоціативні розлади – конфлікти
в сім’ї (51, 42 %) та на роботі (28,57 %); у хворих з розладами
адаптації – хвороба чи смерть близьких (70,27 %) та сімейні конфлікти
(40, 54 %); в групі порівняння – власна хвороба (84,21 %) та конфлікти в
сім’ї (28, 94 %)). Більшість хворих відзначали, що хвороба мала великий
вплив на загальний добробут, близьких та сім’ю і помірний – на
міжособистісні стосунки, професійну діяльність та уявлення про майбутнє.

У третьому розділі – «Психологічні особливості хворих з різними формами
невротичних розладів» – розглянуто основні особливості сприйняття ЯЖ,
самооцінки, ціннісно-смислової сфери, рівня суб’єктивного контролю,
типів ставлення до хвороби, індивідуально-типологічних рис, механізмів
психологічного захисту та емоційного ставлення до різних аспектів життя
у пацієнтів з невротичними розладами.

Дослідження особливостей сприйняття ЯЖ показало, що у хворих на
неврастенію відзначалась незадоволеність своїм психоемоційним (4,88±2,62
бала) та фізичним (5,14±2,50) станом, особистісною (5,52±2,71) та
духовною (6,00±2,94) реалізацією, загальним зниженням ЯЖ (5,35±3,09).
Найбільш високо оцінювались самообслуговування й незалежність дій
(7,17±2,59) та міжособистісна взаємодія (7,00±2,42). Хворі на
тривожно-фобічні розлади низько оцінювали психологічне (4,13±1,88),
фізичне (4,72±1,41) благополуччя та працездатність (5,35±2,13), вище за
все – соціо-емоційну підтримку (6,81±2,56) та міжособистісну взаємодію
(6,56±1,95). Хворі на дисоціативні розлади були незадоволені
психологічним (4,30±2,16) і фізичним (4,47±2,11) благополуччям та
задоволені соціо-емоційною підтримкою (6,83±2,22) й міжособистісною
взаємодією (6,44±2,66). Пацієнти з розладом адаптації були незадоволені
психологічним (3,94±2,22) і фізичним (4,29±1,99) станом, службовою та
громадською підтримкою (5,10±2,53); вищим за все був рівень
задоволеності соціо-емоційною підтримкою (7,05±2,15) та міжособистісними
стосунками (6,75±2,53). У групі порівняння (хворі з емоційно-лабільним
розладом органічного генезу) відзначались незадоволеність фізичним
(4,36±2,00) та емоційним (5,25±2,20) станом, працездатністю (6,05±2,50)
та наявність низьких показників загального сприйняття ЯЖ (5,97±2,14).

Результати вивчення ціннісно-смислових утворень показали, що у хворих
на неврастенію, дисоціативні розлади та розлади адаптації відмічалась
дисоціація між найбільш важливими цінностями (щасливе сімейне життя
(р?0,0001), здоров’я (р?0,00001), кохання (р?0,005), впевненість у собі
(р?0,05) та фінансове благополуччя (р?0,01)) та неможливістю їх
реалізації. У хворих на тривожно-фобічні розлади найбільш важливими були
цінності здоров’я (10,32±2,11 бала), щасливої сім’ї (9,86±2,32) та
кохання (8,02±1,43); визначались конфлікти в сфері здоров’я (р?0,0001)
та сім’ї (р?0,0001), а також в сфері фінансів (р?0,0001) та впевненості
у собі (р?0,0001). В групі порівняння визначалися конфлікти в сфері
здоров’я (р?0,0001), сім’ї (р?0,0001) та кохання (р?0,0001).

При дослідженні особливостей суб’єктивного контролю у пацієнтів з
неврастенією визначено низькі показники в різних сферах життя (особливо
в сфері виробництва (3,96±1,79 стена) та невдач (4,30±1,92)). В сфері
досягнень (5,54±2,13) і міжособистісних відносин (5,72±2,54) показники
виявилися вищими. У хворих на тривожно-фобічні розлади практично за
всіма сферами життя (окрім міжособистісних відносин (5,56±1,86))
відзначався низький рівень суб’єктивного контролю. Хворі на дисоціативні
розлади характеризувалися низьким рівнем суб’єктивного контролю у всіх
сферах життя. Пацієнти з розладом адаптації демонстрували високий
рівень суб’єктивного контролю в сім’ї (5,63±2,38), в сфері досягнень
(5,56±2,30) та міжособистісних відносин (5,83±1,69) та низький – в сфері
виробництва (4,58±2,10), невдач (4,50±2,28) та здоров’я (4,66±2,43). В
групі порівняння відзначався низький рівень інтернальності в сфері
невдач (3,57±1,45), хвороби (4,94±2,10) та сім’ї (5,44±2,41).

Серед провідних типів ставлення до хвороби у хворих на неврастенію
переважали «ергопатичний» (17,87±14,36 бала), «гармонічний»
(17,12±20,50), «сенситивний» (16,51±9,93) та «неврастенічний»
(11,51±7,68). У хворих на тривожно-фобічні розлади визначалися
«сенситивний» (19,72±9,44), «тривожний» (19,13±10,66), «ергопатичний»
(14,59±14,77) та «іпохондричний» (14,35±6,93) типи ставлення до хвороби.
У пацієнтів з дисоціативним розладом переважали «егоцентричний»
(15,08±5,92), «іпохондричний» (14,35±9,34) та «сенситивний» (14,21±8,75)
типи ставлення до хвороби. У хворих на розлад адаптації визначалися
«ергопатичний» (19,44±9,30), «сенситивний» (17,94±14,97) та «тривожний»
(14,77±9,38) типи ставлення до хвороби. В групі порівняння переважав
«ергопатичний» (23,77±14,20) та «сенситивний» (17,48±8,45) типи
ставлення до хвороби.

При дослідженні індивідуально-типологічних рис у пацієнтів з
неврастенією переважали недовірливість, роздратованість, внутрішня
напруга, невпевненість у собі, фіксація на невдачах, емоційна
нестабільність. У хворих на тривожно-фобічні розлади були виражені такі
риси як підозрілість, роздратованість, тривожність і залежність.
Пацієнти з дисоціативним розладом характеризувались егоцентричністю,
товариськістю, схильністю до фантазування, зарозумілістю,
самовпевненістю та емоційною нестабільністю. У хворих на розлад
адаптації переважали такі риси, як сильне почуття обов’язку,
стриманість, тривожність, уразливість, емоційна нестабільність, високий
самоконтроль та цілеспрямованість. В групі порівняння були виражені
емоційна нестабільність (4,31±1,54 стена), тривожність, підозрілість
(7,85±1,81 стена), схильність домінувати (6,68±1,52), при вирішенні
конкретних життєвих задач – практичність, надійність, доброзичливість та
активність (4,88±1,65).

Дослідження механізмів психологічного захисту (за методикою «Індекс
життєвого стилю») показало, що найбільш типовим для хворих на
неврастенію був механізм «реактивного утворення» (87,07 %±2,39 %) та
«проекції» (85,53 %±2,03 %), які полягали в неусвідомленому розвитку
протилежних прагнень чи перенесенні своїх негативних думок і почуттів на
інших людей. Найменш типовими для хворих на неврастенію та дисоціативні
розлади були «інтелектуалізація» (57,72 %±1,86 %) та «компенсація»
(43,87 %±2,35 %), що може вказувати на меншу типовість таких механізмів
психологічного захисту, за допомогою яких психотравмуюча інформація або
переосмислюється, або замінюється на більш прийнятну. У хворих на
тривожно-фобічні та дисоціативні розлади переважали «регресія» (82,58
%±1,88 % і 87,99 %±2,40 % відповідно), «реактивне утворення» (77,56
%±1,89 % і 79, 20 %±1,71 % відповідно) та «витіснення» (75,79 %±2,31 % і
80,23 %±1,94 % відповідно), що проявлялося в суб’єктивному спрощенні
фруструючої ситуації, переводженні її в площину підсвідомого та розвитку
протилежних прагнень і, як наслідок, в реалізації більш примітивних
стереотипів копінг-стратегій. У хворих на розлад адаптації переважали
«інтелектуалізація» (83,30 %±2,03 %), «реактивне утворення» (86,94
%±2,63 %), «компенсація» (78,39 %±2,19 %) та «заперечення» (77,55 %±2,33
%), що свідчило про схильність до раціональної переробки, розвитку
протилежних, більш прийнятих прагнень чи заперечення фруструючої
ситуації. В групі порівняння переважали «заперечення» (83,08 %±2,40 %)
та «інтелектуалізація» (81,03 %±1,57 %).

Вивчення особливостей самооцінки у всіх хворих на невротичні розлади та
в групі порівняння продемонструвало наявність дисгармонійної самооцінки:
висока ступінь емоційно позитивної оцінки самого себе не співпадала з
реальними досягненнями (за методикою семантичного диференціалу).

n p v A O p

, f P

v

u

//ii/iiaii/iii/iiiiiii///

$

n

p

a

l E th N

P

?

/iicccccaiiiOeiE3/43/4iaaa

??????????

:[email protected]????~YYYI

&

F

AE

nBo0o»/°ueiiiiiiiiaOOOaOOaOE?OO

JУ хворих на тривожно-фобічні розлади визначено позитивне ставлення до
матері (2,08±1,44), майбутнього (2,16±1,48) та до себе (2,24±1,40) і
негативне — до хвороби (5,72±2,41), батька (3,92±2,15) та минулого
(3,67±2,12). Пацієнти з дисоціативним розладом позитивно ставились до
себе (1,77±1,45), майбутнього (2,86±1,68) та матері (2,90±1,92) і
негативно – до хвороби (5,13±2,11), минулого (3,94±2,09), батька
(3,80±2,05) та колег по роботі (3,69±2,03). У хворих на розлад адаптації
відзначалось позитивне ставлення до матері (2,38±1,38), сім’ї
(2,72±1,79) та до себе (2,72±1,70) і негативне – до хвороби (5,43±1,86),
сприйняття теперішнього (4,16±2,15) та до чоловіка/жінки (4,09±2,44). В
групі порівняння переважало позитивне ставлення до себе (1,62±1,38),
сім’ї (2,54±1,64) та майбутнього (2,64±1,71), у той час, як негативне
ставлення спостерігалось стосовно хвороби (5,58±2,01) та минулого
(3,86±2,22).

Таким чином, було визначено основні особистісні характеристики, що могли
впливати на сприйняття ЯЖ, знижуючи чи підвищуючи задоволеність різними
її аспектами.

В четвертому розділі – «Співвідношення психологічних особливостей у
хворих з різними формами невротичних розладів» – визначено загальні для
всіх невротичних розладів особливості та наведено специфічні ознаки,
характерні для кожної із форм невротичної патології.

Загальні психологічні особливості хворих на невротичні розлади полягали
у низьких показниках задоволеності фізичним і психологічним
благополуччям, особистісною та духовною реалізацією; у високих
показниках за шкалами самообслуговування та незалежності дій,
міжособистісної взаємодії та соціо-емоційної підтримки; у важливості
цінностей здоров’я, сімейного життя, кохання, фінансового благополуччя і
впевненості в собі; у доступності пізнання, свободи, краси природи і
мистецтва, друзів і активного діяльного життя; у переважанні
екстернальної спрямованості, що особливо виявлялося в сімейній сфері, в
ситуаціях невдачі, на роботі, в хворобі і одужанні; у наявності
дисгармонійної самооцінки реального «Я»; у негативному відношенні до
хвороби та батька, позитивній оцінці себе, матері і майбутнього; у
наявності рис тривожності, стурбованості, дратівливості, невпевненості в
своїх силах та в емоційній нестабільності.

Рис.1. Сприйняття якості життя хворими на невротичні розлади

Результати проведеного аналізу дозволили виокремити достовірні
відмінності між різними формами невротичної патології.

При оцінюванні ЯЖ пацієнти з неврастенією були більше задоволені
самообслуговуванням, незалежністю дій і працездатністю, ніж хворі на
розлад адаптації, тривожно-фобічний і дисоціативний розлад (р?0,05,
р?0,01 і р?0,025 відповідно). Хворі на розлад адаптації та
тривожно-фобічний розлад виявляли більшу незадоволеність фізичним
станом, ніж хворі на неврастенію (р?0,05). Пацієнти з розладами
адаптації виявляли більшу незадоволеність духовною реалізацією, ніж
хворі на тривожно-фобічні розлади (р?0,001).

В структурі ціннісних орієнтацій були виділені відмінності за чинником
важливості: для пацієнтів з тривожно-фобічним розладом цінність здоров’я
була більш важлива, ніж для інших форм невротичної патології (р?0,01);
для хворих на неврастенію була більш важлива цінність цікавої роботи
порівняно з хворими на дисоціативні розлади і розлади адаптації (р?0,025
і р?0,05 відповідно). Цінність кохання була більш доступною для
пацієнтів з розладами адаптації, ніж для хворих на тривожно-фобічні
розлади (р?0,0001) і неврастенію (р?0,001). У хворих на
тривожно-фобічний і дисоціативний розлад більш, ніж у пацієнтів з
неврастенією та розладом адаптації, були виражені конфлікти у сфері
здоров’я (р?0,0025 і р?0,01).

Серед особливостей ставлення до хвороби у пацієнтів з розладом адаптації
був більш виражений «ергопатичний» тип, ніж у хворих інших груп
(р?0,0001); для пацієнтів з дисоціативним розладом був характерний
«егоцентричний тип» відношення до хвороби (р?0,0001), «тривожний» і
«іпохондричний» — для досліджуваних з тривожно-фобічним розладом
(р?0,01), «анозогнозичний» — для хворих на неврастенію (р?0,005).

Серед механізмів психологічного захисту для хворих на неврастенію більш
типовим, ніж для інших форм невротичних розладів, була «проекція»
(р?0,01); при розладах адаптації частіше використовувались
«інтелектуалізація» та «компенсація»(р?0,001), у той час, як для хворих
інших груп більш характерною була «регресія» (р?0,05); для хворих на
тривожно-фобічні розлади і неврастенію більш характерним була
актуалізація «заміщення», ніж для пацієнтів з розладами адаптації та
дисоціативними розладами (р?0,001); пацієнти з дисоціативним розладом
частіше використовували «витіснення», ніж хворі на розлад адаптації
(р?0,05).

При дослідженні індивідуально-типологічних рис виявлено, що хворі на
тривожно-фобічні розлади були більш товариськими, ніж пацієнти з
неврастенією (р?0,05) та більш імпульсивними, ніж пацієнти з розладом
адаптації (р?0,01). Для хворих на дисоціативні розлади були більш
характерні ідеалістичність, мрійливість, неврівноваженість, ніж для
пацієнтів з неврастенією (р?0,025). Пацієнти з розладом адаптації
відрізнялися від пацієнтів інших форм невротичної патології
цілеспрямованістю, точністю і самоконтролем (р?0,01); а такі риси як
наполегливість, рішучість, зібраність були виражені більше, ніж у хворих
на дисоціативні розлади (р?0,01), у яких переважали імпульсивність,
недбалість, захопленість і неуважність (р?0,025).

При вивченні емоційного ставлення встановлено, що пацієнти з
дисоціативним розладом були схильні ставитися до себе більш позитивно,
ніж хворі на тривожно-фобічні розлади (р?0,05) і розлади адаптації
(р?0,025). Пацієнти з розладами адаптації сприймали майбутнє більш
песимістично, ніж хворі на дисоціативні та тривожно-фобічні розлади
(р?0,05 і р?0,01 відповідно). У пацієнтів з тривожно-фобічним розладом
більше було виражене позитивне ставлення до чоловіка/жінки (р?0,01) і
матері (р?0,05) в порівнянні з пацієнтами інших груп.

Відзначено особливості хворих на емоційно-лабільний розлад органічного
генезу (в порівнянні з невротичною патологією): незадоволеність фізичним
станом (при невротичних розладах – психологічним станом) (р?0,05); менш
виражена дисоціація в сфері здоров’я (р?0,05); невпевненість у собі
(р?0,05); більш високий рівень суб’єктивного контролю в сфері
виробництва (р?0,05) та міжособистісних відносин (р?0,05), а також
загальної інтернальності (р?0,05); більш активна позиція щодо одужання
(р?0,005); використання більш «зрілих» механізмів психологічного захисту
(р?0,05) та сприйняття себе як особистостей, що мають сили для
досягнення мети (р?0,01).

Такими виявилися виокремленні нами загальні і специфічні психологічні
особливості хворих з різними формами патології, що можуть бути важливими
в контексті виділення психологічних детермінант аутоперцепції якості
життя.

В п’ятому розділі – «Психологічні детермінанти аутоперцепції ЯЖ хворими
з різними формами невротичних розладів» – висвітлюються основні
результати факторного аналізу, який дозволив визначити низку основних
психологічних характеристик з домінуючими факторними навантаженнями (між
якими існує пряма або зворотна залежність), що сприяли підвищенню чи
зниженню задоволеності ЯЖ.

Виокремлено загальні для всіх форм невротичних розладів психологічні
детермінанти аутоперцепції ЯЖ: такі як незадоволеність потреби у
здоров’ї, любові, щасливому сімейному житті, фінансовому благополуччі, а
також невпевненості в собі знижувало ЯЖ; підвищення актуальності
духовних потреб поєднувалося із збільшенням задоволеності ЯЖ; наявність
екстернальності у сфері здоров’я, відсутність фіксованості на соматичних
і психологічних відчуттях, прагнення зберегти свій професійний статус
сприяли підвищенню задоволеності ЯЖ; дратівливість, зниження настрою,
висока тривожність, емоційна нестабільність, спрямованість інтересів на
себе, наявність дисгармонійної самооцінки поєднувалися зі зниженням
оцінок ЯЖ; актуалізація механізмів «заперечення» і «інтелектуалізації»
сприяли підвищенню, у той час як актуалізація «регресії», «проекції»,
«компенсації» і «заміщення» – зниженню задоволеності основними
компонентами ЯЖ.

Визначено типові для кожної форми невротичної патології психологічні
детермінанти аутоперцепції ЯЖ. Так, сприйняття різних аспектів ЯЖ у
хворих на неврастенію залежало в більшості випадків від їх
незадоволеності реальною самооцінкою (0,726), дисоціації в
ціннісно-мотиваційної сфері (-0,701), зниження рівня суб’єктивного
контролю в сфері здоров’я (-0,836) та актуалізації неадекватних
механізмів психологічного захисту (-0,764). На сприйняття ЯЖ у пацієнтів
з тривожно-фобічним розладом впливали характеристики самооцінок
пацієнтів: емоційно позитивне ставлення до себе (0,747) впливало на
відчуття психологічного і фізичного благополуччя, а сприйняття себе
недостатньо активними (-0,785) і позбавленими сил (-0,697) позначалося
на визнанні своєї пасивності і зниженні працездатності, незалежності
дій, спілкуванні і службової підтримки. При цьому пригніченість
хворобою, невіра в одужання, фіксація на суб’єктивних неприємних
відчуттях (-0,867), а також зниження рівня суб’єктивного контролю у
сфері міжособистісних відносин (0,647) та висока тривожність (-0,835)
знижували основні показники ЯЖ. Для пацієнтів з дисоціативним розладом
на формування оцінок основних компонентів ЯЖ впливала виражена
дисоціація ціннісно-смислової сфери (-0,773) та наявність дисгармонійної
самооцінки (-0,810). При цьому особливості ставлення до власної хвороби
(-0,771) знижували показники фізичного благополуччя, незалежності
власних дій і особистісної реалізації. Для хворих на розлад адаптації
основними детермінантами сприйняття різних аспектів ЯЖ були особливості
ставлення до хвороби (-0,913), специфіка конфліктогених зон в системі
ціннісно-смислової сфери (-0,771), а також актуалізація специфічних
механізмів психологічного захисту (0,867). Сприйняття основних
компонентів ЯЖ у хворих на емоційно-лабільний розлад органічного генезу
залежало, головним чином, від фізичного стану пацієнтів, а також від їх
суб’єктивного контролю у сфері здоров’я (-0,813), емоційної
нестабільності (0,871) та актуалізації механізмів «інтелектуалізації»
(-0,786) і «заперечення» (-0,856).

Таким чином, визначено, що у хворих на невротичні розлади існують
психологічні фактори, які впливають на оцінку ЯЖ, а саме: дисоціація в
ціннісно-смислової сфері, дисгармонійна самооцінка, актуалізація
неадекватних механізмів психологічного захисту, фіксація на власної
хворобі. Ці психологічні особливості можуть являтися мішенями та
напрямками для проведення психокорекційних заходів.

ВИСНОВКИ

Здійснений теоретичний та емпіричний аналіз психологічних чинників, що
впливають на сприйняття пацієнтами з невротичними розладами якості
життя, показав:

1. Загальними особливостями сприйняття ЯЖ пацієнтами з невротичними
розладами є: з одного боку, незадоволеність фізичним і психологічним
благополуччям, особистісною і духовною реалізацією, з іншого —
задоволеність самообслуговуванням і незалежністю дій, міжособистісною
взаємодією і соціо-емоційною підтримкою. Виділено типові для кожної
форми патології особливості сприйняття ЯЖ: так, пацієнти з неврастенією
виявляли більшу задоволеність фізичним, психологічним станом, рівнем
працездатності, самообслуговуванням і незалежністю дій, ніж пацієнти
інших форм патології; пацієнти з тривожно-фобічним і дисоціативним
розладом були більш задоволені рівнем службової і суспільної підтримки,
ніж, скажімо, пацієнти з розладом адаптації.

2. Встановлено, що психологічні детермінанти аутоперцепції якості життя
утворюють складний симптомокомплекс, що включає особливості
ціннісно-смислової сфери, характеристики суб’єктивного контролю,
індивідуально-типологічні риси, специфіку самооцінки, різні варіанти
актуальних механізмів психологічного захисту і характер ставлення до
своєї хвороби пацієнтів з невротичними розладами.

3. Виокремлено типовий патопсихологічний симптомокомплекс у хворих на
невротичні розлади і визначено його складові, якими є: виражена
дисоціація ціннісно-смислової сфери, невпевненість у собі, низький
рівень суб’єктивного контролю в різних сферах життя, стереотипність і
неадекватність механізмів психологічного захисту і копінг-стратегій,
емоційна нестабільність і тривожність, переважання неврастенічного,
тривожного, сенситивного і егоцентричного типів ставлення до хвороби, а
також наявність дисгармонійної самооцінки.

4. У хворих на неврастенію було визначено наступні детермінанти
аутоперцепції ЯЖ: зниження рівня суб’єктивного контролю у сфері
здоров’я, наявність дисоціацій в ціннісно-мотиваційній сфері, виражена
емоційна нестабільність і тривожність, наявність дисгармонійної
самооцінки, актуалізація механізмів «регресії» і «проекції», а також
дезактуалізація «заперечення».

5. У пацієнтів з тривожно-фобічним розладом було виявлено наступні
детермінанти аутоперцепції ЯЖ: зниження рівня суб’єктивного контролю у
сфері міжособистісних відносин, невідповідність емоційно-ціннісних
компонентів реального і ідеального образу «Я», наявність вираженої
дисоціації в ціннісно-мотиваційній сфері, фіксованість на стані
здоров’я, тривожність і недовірливість, сумніви щодо одужання і фіксація
на хворобі.

6. У хворих на дисоціативні розлади було визначено наступні детермінанти
аутоперцепції ЯЖ: зниження рівня суб’єктивного контролю у сфері
міжособистісних відносин і здоров’я, виражена дисоціація в
ціннісно-мотиваційній сфері, незадоволеність операційно-технічними
компонентами реальної самооцінки, дратівливість, демонстрація своїх
страждань, пасивність у процесі лікування і втрата інтересу до життя.

7. У пацієнтів з розладом адаптації було встановлено наступні
детермінанти аутоперцепції ЯЖ: наявність депресивної симптоматики,
песимістичне ставлення до того, що відбувається, зосередженість на
хворобливих і психотравмуючих переживаннях, тривожність, байдуже
ставлення до своєї долі, наявність дисгармонійної самооцінки, зниження
рівня суб’єктивного контролю у сфері здоров’я, виражена дисоціація в
ціннісно-мотиваційній сфері, актуалізація механізмів «інтелектуалізації»
і «реактивного утворення» і наявність самодостатності і
цілеспрямованості.

8. У хворих на емоційно-лабільний розлад органічного генезу було
виокремлено наступні детермінанти аутоперцепції ЯЖ: зниження
суб’єктивного контролю у сфері здоров’я, емоційна нестабільність,
незадоволеність операційно-технічними компонентами самооцінки, конфлікти
у сфері здоров’я, коханні і матеріально-забезпеченого життя, твереза
оцінка стану, прагнення зберегти свій професійний статус, «відхід від
хвороби в роботу», актуалізація механізмів «інтелектуалізації» і
«заперечення».

9. Виявлені психологічні фактори, що впливають на формування оцінок
якості життя, повинні лягти в основу побудови психокорекційних та
психопрофілактичних програм, спрямованих на підвищення адекватності
оцінки хворими з невротичними розладами якості їх життя.

Перспективи дослідження вбачаються нами в подальшій розробці адекватних
підходів до психокорекційної роботи з хворими на невротичні розлади.
Основний зміст психокорекційних заходів має полягати в зниженні
дисоціацій в ціннісно-смислової сфері, підвищенні адекватності
самооцінки, зміні ставлення до хвороби та формуванні адаптивних
механізмів психологічного захисту і копінг-стратегій.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Каленська Г.Ю. Вивчення психологічних детермінант і особливостей
аутоперцепції якості життя у осіб з розладами адаптації //Вісник
Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. Серія
«Психологія».2005. — № 662, Вип.33. — С.57-61.

2. Каленская Г.Ю. Психологические особенности самовосприятия у больных с
диссоцативными расстройствами //Вісник Харківського національного
університету ім. В.Н.Каразіна. Серія «Психологія».2005. — № 718, Вип.35.
— С.157-162.

3. Каленська Г.Ю. Психологічні детермінанти ауто перцепції якості життя
у пацієнтів з дисоціативними розладами //Наукові записки Харківського
університету Повітряних Сил. Соціальна філософія, психологія. – Харків:
ХУПС, 2007. – Вип.- 1(27) – С 207-215.

4. Каленская Г.Ю. Оценка показателя качества жизни и иерархии ценностей
у больных с эмоционально лабильными расстройствами органического генеза
и неврастенией //Журнал психиатрии и медицинской психологи. 2004. — №4
(14). — С.166-168.

5. Марута Н.А., Каленская Г.Ю.Психологические особенности самовосприятия
больных с тревожно-фобичесими расстройствами //Медицинская психология.-
2006. — Том 1, №2. — С.40-45.

6. Критерий качества жизни в психиатрической практике: Монография /
Марута Н.А., Панько Т.В., Явдак И.А., Семикина Е.Е., Колядко С.П.,
Каленская Г.Ю. Под общ. ред. Маруты Н.А. – Харьков: РИФ “Арсис”, ЛТД,
2004. — 240 с.

7. Каленська Г.Ю. Вивчення показника якості життя у хворих на невротичні
розлади //Український вісник психоневрології. – 2006. — Том 14, вип.2
(47). — С.53-56.

8. Каленська Г.Ю. Вивчення особливостей сприйняття якості життя у жінок,
хворих на розлади адаптації //Український вісник психоневрології. –
2006. — Том 14, вип.2 (47) (додаток). — С.181-182.

9. Семікіна О.Є., Каленська Г.Ю., Панько Т.В., Явдак І.О. Методологічні
підходи до оцінки фармако- та психотерапії у хворих на невротичні
розлади //Український вісник психоневрології. – 2006. — Том 14, вип.2
(47) (додаток). — С.185.

10. Каленська Г.Ю. Патопсихологічні особливості хворих на депресивні
розлади невротичного ґенезу //Український вісник психоневрології. –
2003. — Том 11, вип.2 (35). — С.47-49.

АНОТАЦІЇ

Каленська Г.Ю. Психологічні детермінанти аутоперцепції якості життя
хворими на невротичні розлади. – Рукопис. Дисертація на здобуття
наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.04
– медична психологія. Київ, 2007.

На підставі дослідження індивідуально-типологічних рис особистості,
специфіки ціннісно-смислової сфери, структури механізмів психологічного
захисту та особливостей самооцінки, ставлення до хвороби та сприйняття
якості життя у 183 осіб (35 хворих на неврастенію, 38 пацієнтів з
тривожно-фобічним розладом, 35 хворих на дисоціативний розлад, 37 хворих
на розлад адаптації та 38 пацієнтів з емоційно лабільним розладом
органічного ґенезу) визначено основні детермінанти аутоперцепції якості
життя. До них відносяться: наявність і посилення рис емоційної
нестабільності і тривожності, виражена дисоціація ціннісно-смислової
сфери, невпевненість в собі, низький рівень суб’єктивного контролю в
різних сферах життя, стереотипність і неадекватність механізмів
психологічного захисту і копінг-стратегій, переважання неврастенічного,
тривожного, сенситивного і егоцентричного типів ставлення до хвороби і
наявність дисгармонійної самооцінки.

Ключові слова: психологічні детермінанти, якість життя, самосприйняття,
невротичні розлади.

Каленская Г.Ю. Психологические детерминанты аутоперцепции качества жизни
больными с невротическими расстройствами. – Рукопись. Диссертация на
соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности
19.00.04 – медицинская психология. Киев, 2007.

В диссертации осуществлено обобщение данных о психологических
особенностях пациентов с невротическими расстройствами, выявлены
основные психологические детерминанты их аутоперцепции качества жизни
(КЖ).

Было обследовано 183 человека. Группы разделялись по формам патологии:
35 больных с неврастенией, 38 пациентов с тревожно-фобическим
расстройством, 35 – с диссоциативным расстройством и 37 – с
расстройством адаптации. Группа сравнения состояла из 38 пациентов с
эмоционально лабильным расстройством органического генеза.

Общими особенностями восприятия КЖ у пациентов с невротическими
расстройствами являются: наличие неудовлетворенности физическим,
психологическим благополучием, личностной и духовной реализацией,
самообслуживанием и независимостью действий, межличностным
взаимодействием и социо-эмоциональной поддержкой. Выделены типичные для
каждой формы патологии особенности восприятия КЖ: так, пациенты с
неврастенией отмечали большую удовлетворенность физическим,
психологическим состоянием, уровнем работоспособности, самообслуживанием
и независимостью действий, нежели пациенты других форм патологии;
пациенты с тревожно-фобическим и диссоциативным расстройством были
больше удовлетворены уровнем служебной и общественной поддержки, нежели
пациенты с расстройством адаптации.

Психологические детерминанты аутоперцепции качества жизни включали в
себя особенности ценностно-смысловой сферы, характеристики субъективного
контроля, индивидуально-типологические черты, специфику самооценки,
варианты актуальных механизмов психологической защиты и типы отношения к
своей болезни пациентов с невротическими расстройствами. Общими
составляющими психологических детерминант восприятия качества жизни у
всех пациентов с невротической патологией являлись: наличие и усиление
черт эмоциональной нестабильности и тревожности, выраженная диссоциация
ценностно-смысловой сферы, неуверенность в себе, низкий уровень
субъективного контроля в разных сферах жизни, стереотипность и
неадекватность механизмов психологической защиты и копинг-стратегий,
преобладание неврастенического, тревожного, сенситивного и
эгоцентрического типов отношения к болезни и наличие дисгармоничной
самооценки.

Были определены типичные для каждой формы патологии психологические
детерминанты аутоперцепции КЖ: у пациентов с неврастенией — снижение
уровня субъективного контроля в сфере здоровья, наличие диссоциаций в
ценностно-мотивационной сфере, выраженная эмоциональная нестабильность и
тревожность, наличие дисгармоничной самооценки, актуализация «регрессии»
и «проекции» и дезактуализация «отрицания»; у пациентов с
тревожно-фобическим расстройством — снижение уровня субъективного
контроля в сфере межличностных отношений, несоответствие
эмоционально-ценностных компонентов реального и идеального образа «Я»,
наличие выраженной диссоциации в ценностно-мотивационной сфере,
фиксированность на состоянии здоровья, тревожность и мнительность,
неверие в выздоровление и «уход в болезнь»; у пациентов с диссоциативным
расстройством — снижение уровня субъективного контроля в сфере
межличностных отношений и здоровья, выраженная диссоциация в
ценностно-мотивационной сфере, неудовлетворенность
операционально-техническими компонентами реально самооценки,
раздражительность, «уход в болезнь», демонстрация своих страданий,
пассивность в процессе лечения и утрата интереса к жизни; у пациентов с
расстройством адаптации — наличие депрессивной симптоматики,
пессимистическое отношение к происходящему, сосредоточенность на
болезненных и психотравмирующих переживаниях, тревожность, безразличное
отношение к своей судьбе, «уход в болезнь», наличие дисгармоничной
самооценки, снижение уровня субъективного контроля в сфере здоровья,
выраженная диссоциация в ценностно-мотивационной сфере, актуализация
механизмов «интеллектуализации» и «реактивного образования», наличие
самодостаточности и целенаправленности. У пациентов с
эмоционально-лабильным расстройством органического генеза были
определены следующие детерминанты аутоперцепции КЖ: снижение
субъективного контроля в сфере здоровья, эмоциональная нестабильность,
неудовлетворенность операционально-техническими компонентами самооценки,
диссоциация в сфере здоровья, любви и материально-обеспеченной жизни,
трезвая оценка состояния, стремление сохранить свой профессиональный
статус, «уход от болезни в работу», актуализация механизмов
«интеллектуализации» и «отрицания».

Таким образом, выявлены психологические факторы, влияющие на
формирование оценок качества жизни, которые должны лечь в основу
построения психокоррекционных и психопрофилактических программ,
направленных на повышение адекватности оценки больными с невротическими
расстройствами качества их жизни.

Ключевые слова: психологические детерминанты, качество жизни,
самовосприятие, невротические расстройства.

Kalenskaya G. Yu. The psychological determinants of autopertseption of
quality of life by patients with neurotic disorders. — Manuscript.
Thesis-work for Candidate of Psychology degree on speciality 19.00.04 –
Clinical Psychology. – Kyiv, 2007.

On the basis of research of psychological and pathopsycologycal features
of personality among 183 persons (there are 35 patients with a
neurasthenia, 38 patients with anxiety-phobic disorders, 35 patients
with dissociative disorders, 37 patients with disorders of adaptation
and 38 patients with emotionally labile disorders of organic genesis)
were defined the basic determinants of autopertception of quality of
life. There are an expressed dissociation in valued-semantic sphere,
emotional instability and anxiety, diffidence, low level of subjective
control in different spheres of life, stereotype and inadequacy of
psychological mechanisms of defence, predominance of neurasthenic,
anxious, sensitive and egocentric types of attitude toward illness and
presence of disharmonious self-appraisal.

Key-words: psychological determinants, quality of life, autoperception,
neurotic disorders.

бали

Похожие записи