.

Прогнозування розвитку, діагностика та лікування синдрома подразненого кишечника у дітей (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 4060
Скачать документ

ІНСТИТУТ ПЕДІАТРІЇ, АКУШЕРСТВА ТА ГІНЕКОЛОГІЇ

АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ШАДРІН ОЛЕГ ГЕННАДІЙОВИЧ

УДК 616.34-053.2-036-07-08

Прогнозування розвитку, діагностика та лікування синдрома подразненого
кишечника у дітей

14.01.10 – Педіатрія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педіатрії, акушерства та гінекології АМН
України.

Наукові консультанти:

доктор медичних наук, професор, академік НАН України, АМН України,
Російської АМН Лук`янова Олена Михайлівна Інститут педіатрії,
акушерства та гінекології АМН України, директор, керівник відділу
профілактики та терапії дитячих захворювань

доктор медичних наук, професор Ципкун Анатолій Григорович,

Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, завідуючий
лабораторії клінічної фармакології та патологічної фізіології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор, член-кореспондент АМН України Майданник
Віталій Григорович; Національний медичний університет ім.О.О.Богомольця
МОЗ України (м.Київ), завідувач кафедри педіатрії №4

доктор медичних наук, професор Крючко Тетяна Олександрівна

Українська медична стоматологічна академія МОЗ України (м.Полтава),
завідуюча кафедрою госпітальної педіатрії

доктор медичних наук, професор Вікторов Олексій Павлович

Інститут кардіології ім.Д.І.Стражеско АМН України (м.Київ), завідувач
відділом клінічної фармакології з лабораторією функціональної
діагностики.

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти ім.
П.Л.Шупика МОЗ України, кафедра педіатрії №2

Захист дисертації відбудеться „ 15 ” березня 2005 р. о 13.00 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради із захисту дисертацій на здобуття
наукового ступеня доктора наук за спеціальностями „Педіатрія”,
„Акушерство та гінекологія” Д 26.553.01 при Інституті педіатрії,
акушерства та гінекології АМН України (04050, м. Київ, вул.
Мануїльського, 8)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту педіатрії,
акушерства та гінекології АМН України (04050, м. Київ, вул.
Мануїльського, 8)

Автореферат розісланий 12.02.2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
Квашніна Л.В

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Пріоритетним соціальним завданням суспільства та
держави є збереження та укріплення здоров`я підростаючого покоління.
Вплив комплексу соціально-економічних, медико-біологічних, екологічних
факторів, несприятливі демографічні процеси в суспільстві призводять до
різкого підвищення частки нездорових дітей серед всієї популяції
дитячого населення. За даними МОЗ України розповсюдженість хвороб, в
т.ч. шлунково-кишкового тракту (ШКТ), серед дітей за останні п`ять років
значно збільшилась і досягла 1622 на 1000 дитячого населення
(Р.А.Моисеенко, 2002; О.М.Лук’янова, Л.В.Квашніна, 2004). Це збігається
з даними країн СНД в цілому, де зростання загальної захворюваності
щорічно становить 5-6% (Л.А.Щеплягина, 1999).

Одне з найчастіших функціональних захворювань ШКТ, з яким зустрічаються
гастроентерологи і педіатри, є синдром подразненого кишечника (СПК).
Результати епідеміологічних досліджень свідчать, що на характерні для
СПК симптоми скаржаться від 14% до 48% дорослого населення розвинутих
країн світу (W.G.Thompson, E.J.Irvine, P.Pareу еt al., 2002; M.Baretic,
A.Bilic, D.Jurcic еt al., 2002).

Однак, поширеність СПК серед дітей практично не вивчена. Серед педіатрів
сьогодні немає єдиного розуміння термінології, діагностики і лікування
цієї патології. Неспецифічність клінічних проявів ураження тонкої і
товстої кишки у більшості випадків робить досить складною постановку
діагнозу на нозологічному рівні. Вкрай необхідною є розробка
раціонального клінічного підходу, який би обмежував гіпердіагностику
органічних захворювань шлунково-кишкового тракту у дітей і дозволив
зменшити кількість необґрунтованих, безрезультативних обстежень.

До цього часу практично відсутні методи прогнозування можливості
розвитку функціональної патології кишечника у дітей. Потребують більш
широкого та поглибленого вивчення стійкі порушення моторної функції
кишечника, які нерідко є причиною психопатологічної та психосоматичної
патології у дітей та визначають соціальну значимість захворювання
(P.Porcelli, 2004). Найбільш розповсюджена сьогодні біопсихосоціальна
модель розвитку СПК у дорослих ґрунтується на зв’язку основних клінічних
симптомів порушення функції кишечнику з психопатологічними, стресовими
факторами, однак у дітей ці питання практично не розглядалися. Особливої
уваги заслуговує вивчення стану регуляторних пептидів і нітрергічної
системи, які приймають безпосередню участь в процесах
скорочення-розслаблення гладеньких м’язів кишечника.

Останнім часом досягнуті певні успіхи в лікуванні СПК, обумовлені в
першу чергу впровадженням у практику “об’ємних” проносних засобів,
прокінетиків, однак ця терапія, по суті, залишається симптоматичною, у
зв’язку з чим подальша розробка принципів лікування дітей залишається
актуальною.

Існуючий стан цієї проблеми визначив вибір напрямку, мету і задачі
дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконана згідно плану НДР Інституту педіатрії, акушерства та
гінекології АМН України і є фрагментом НДР № держреєстрації
19.00.01.02.U.003482 “Обгрунтування нових патогенетичних підходів до
корекції моторно-евакуаторних порушень при синдромі роз’ятрених кишок у
дітей” та НДР № держреєстрації 01.02.U.001072 “Епідеміологічні
дослідження по вивченню здоров`я школярів перших класів в промислових
містах України та розробка профілактичних заходів по поліпшенню їх
здоров`я в умовах сім`ї”, яка виконується в рамках наукової програми
“Сім`я та діти України”, українського фрагменту Європейського
дослідження ELSPAC (європейське довготривале дослідження вагітності та
дитинства) за участю Центру Великих Озер Іллінойського Університету США
(Чикаго) та за підтримки Міжнародного Центру Фогарті Національних
Інститутів Здоров`я США. .

Мета дослідження. Підвищення ефективності діагностичних і
лікувально-профілактичних заходів у дітей із синдромом подразненого
кишечника на підставі вивчення його розповсюдженості, основних ланок
патогенезу, розробки методів прогнозування розвитку, діагностики,
диференційованих схем терапії та впровадження їх в практику охорони
здоров`я.

Задачі дослідження.

1. Вивчити розповсюдженість та особливості клінічних проявів СПК у дітей
шляхом вибіркових клініко-епідеміологічних досліджень.

2. Дослідити медико-біологічні та соціально-економічні фактори ризику
формування СПК в дитячому віці та розробити математичну модель
прогнозування його розвитку.

3. Визначити діагностичну цінність різних методів обстеження для
верифікації діагнозу СПК у дітей та створити диференційно-діагностичний
алгоритм обстеження хворих з метою ранньої діагностики захворювання.

4. Вивчити особливості психоемоційного статусу та стану вегетативної
нервової системи у дітей з СПК в залежності від форми захворювання та
удосконалити заходи їх психотерапевтичної реабілітації.

5. Оцінити стан нейро-гуморальних факторів, що приймають участь у
формуванні хронічного стресу у дітей з СПК та оцінити його зв`язок з
різними клінічними формами та тривалістю перебігу захворювання.

6. Дослідити особливості функціонування основних нейротрансмітерів
автономної регуляції тонусу та скоротливої активності гладеньком`язової
мускулатури товстого кишечника за показниками вмісту в крові субстанції
Р (СР) і вазоактивного інтестинального поліпептиду (ВІП) та визначити їх
роль у формуванні у хворих з СПК патологічної вісцеральної
гіперчутливості.

7. Оцінити особливості стану гальмівної нітрергічної системи регуляції
моторики кишечника у дітей з СПК за показниками L-аргініну, оксиду азоту
(NO) та нітритредуктази при різних формах захворювання.

8. В експерименті дослідити роль оксиду азоту в механізмах спонтанної та
індукованої ацетилхоліном, серотоніном, простагландином F2? скоротливої
активності дистального відділу товстого кишечника щурів.

9. Обґрунтувати, розробити і впровадити в практику охорони здоров`я
систему лікувально-профілактичних заходів по прогнозуванню, ранній
діагностиці та диференційованій терапії СПК, спрямованих на зниження
частоти цього захворювання у дітей, підвищення ефективності їх лікування
та реабілітації.

Об`єкт дослідження – перебіг СПК у дітей різних вікових груп.

Предмет дослідження – психовегетативний стан, стан стрес-реалізуючої,
нітрергічної, ентеринової системи у дітей з СПК та їх динаміка в ході
лікувально-профілактичних заходів; препарати товстої кишки щурів.

Методи дослідження – клінічні, епідеміологічні, анкетно-опитувальні,
психологічне тестування, біохімічні, радіологічні, інструментальні,
експериментальні, математично-статистична обробка отриманих даних.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше шляхом масового
скринінгового клініко-лабораторного обстеження встановлена
розповсюдженість СПК серед дітей молодшого шкільного віку в типовому
міському адміністративному районі, яка складає 21,2% і практично не
відрізняється від такої серед дорослих, що, зважаючи на час прояву
клінічних симптомів та вік обстежених, свідчить про роль генетичної
схильності в розвитку захворювання.

Доведено, що у більшості дітей, хворих на СПК переважно з закрепами і з
больовим абдомінальним синдромом та метеоризмом, мають місце ознаки
хронічного стресу, який сприяє безперервно рецидивуючому та тривалому
(більше 5 років) перебігу захворювання.

Встановлено, що психоемоційний стан 84,1% обстежених дітей з СПК
характеризується дезадаптивною поведінкою з помірним і високим рівнем
особистої тривожності та супроводжується вегетативними дисфункціями,
переважно гіперсимпатико-тонічного, а із зростанням тривалості
захворювання – асимпатикотонічного типу.

Вперше виявлено, що у дітей з СПК має місце порушення стану основних
нейротрансмітерів автономної регуляції гладеньком`язової мускулатури
товстого кишечника у вигляді зниження рівня СР і підвищення рівня ВІП
при закрепах та підвищення рівня СР і зниження рівня ВІП у дітей з
діареєю. Підвищення порогу ректальної чутливості та вмісту СР в
сироватці крові у дітей з підвищеною скоротливою активністю кишечника,
переважно у хворих з діареєю та вираженим больовим абдомінальним
синдромом, свідчить про їх суттєву роль в патогенезі цих форм
захворювання.

В експерименті доведено участь оксиду азоту в механізмах регуляції
скорочення гладеньком`язової мускулатури товстого кишечника та можливу
роль порушень стану системи L-аргінін – NO в механізмах розвитку СПК у
дітей. Вперше встановлено, що стан нітрергічної системи у дітей хворих
на СПК характеризується зменшенням прекурсору оксиду азоту – L-аргініну
в сироватці крові, а у хворих з переважно моторними розладами (закрепами
або діареєю) і підвищеною активністю нітритредуктази. Виявлені зміни
системи L-аргінін – оксид азоту – нітритредуктаза та залежність цих змін
від форми СПК, визначають їх патогенетичну роль у розвитку
функціональних порушень моторно-евакуаторної функції кишечника у дітей.

З урахуванням результатів експериментальних та клініко-лабораторних
досліджень ролі оксиду азоту в патогенезі порушень моторно-евакуаторної
функції кишечника вперше розроблені нові схеми патогенетично
обгрунтованого комплексу лікувально-профілактичних заходів, спрямованих
на підвищення ефективності лікування СПК у дітей з включенням
немедикаментозних засобів седативної і нормалізуючої моторику кишечника
дії та препаратів-прекурсорів оксиду азоту.

В роботі також науково обґрунтований новий напрямок удосконаленої
комплексної допомоги дітям з СПК, для чого на підставі проведеного
покрокового дискримінантного аналізу виявлених факторів ризику створено
математичну модель прогнозування розвитку захворювання та
диференційно-діагностичний алгоритм обстеження хворих, складовими
елементами якого, окрім Римських критеріїв ІІ, є динамічне термографічне
обстеження та визначення порога ректальної чутливості кишечника.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблена система
організаційних та лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на
ранню діагностику СПК у дітей, яка включає програму математичного
прогнозування розвитку та диференційно-діагностичний алгоритм постановки
діагнозу, що дає можливість своєчасно формувати групи ризику зазначеної
патології та проводити профілактичні і необхідні реабілітаційні заходи
на різних етапах медичної допомоги.

Запропоновано та впроваджено в практику охорони здоров`я нову тактику
проведення комплексної терапії порушень моторно-евакуаторної функції
кишечника у дітей з СПК, яка передбачає застосування лікувальних програм
з включенням немедикаментозних засобів седативної і нормалізуючої
моторику кишечника дії та препаратів-прекурсорів оксиду азоту, що
дозволило підвищити ефективність терапевтичних заходів до 80-100% –
залежно від форми захворювання.

Впровадження результатів дослідження. Матеріали дисертації відображені в
методичних рекомендаціях “Фармакотерапія порушень моторно-евакуаторної
функції кишечника у дітей”, Київ, 2004. (Співавт. М.Ф.Денисова). Основні
принципи диференційованої терапії дітей з СПК впроваджені в практику
роботи дитячих лікувально-профілактичних закладів м.Києва, м.Ірпінь,
Донецької, Івано-Франківської, Львівської, Одеської, Полтавської,
Черкаської областей, включені в цикл лекцій курсів інформації та
стажування з актуальних питань педіатрії при ІПАГ АМН України.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно визначено мету, задачі та
напрямок роботи. Проведено клінічне обстеження дітей, проаналізовано
соціально-економічні і медико-біологічні фактори ризику СПК у дітей.
Розроблена математична модель прогнозування виникнення СПК. Визначені
особливості клінічного перебігу цього захворювання та обґрунтована і
розроблена удосконалена за рахунок засобів корекції дієтичних заходів,
психовегетативного статусу та нітрергічної системи терапія СПК у дітей.
Визначена її ефективність на госпітальному та постгоспітальному етапах
реабілітації. Проведений аналіз і статистична обробка отриманих
результатів.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації було викладено на
IX міжнародному конгресі з клінічної патології (Бангкок, Tаіланд, 2004),
ХI конгресі дитячих гастроентерологів Росії (Москва, 2004), ХІІІ з’їзді
педіатрів України (Київ, 2005), Міжнародному науково-практичному
семінарі “Актуальні питання перинаталогії, педіатрії та дитячого
харчування” (Київ, 2002), науково-практичних конференціях: „Актуальні
питання гастроентерології дитячого віку” (Київ, 2004), „Фармакотерапия
гастроинтестинальных заболеваний в детском возрасте” (Киев, 2000),
“Актуальные вопросы детской гастроэнтерологии” (Киев, 2002), ”Нові
аспекти терапії в дитячій гастроентерології” (Вінниця, 2001).

Публікації. За результатами дисертації опубліковано 25 робіт, із них: 22
статті у журналах та збірниках наукових праць, 3 тезів доповідей на
з’їздах та конференціях.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 253
сторінках тексту, включає огляд літератури, 6 розділів власних
досліджень, матеріали і методи, аналіз та узагальнення отриманих
результатів, висновки, практичні рекомендації. Перелік використаних
джерел налічує 341 найменувань та займає 36 сторінок. Робота ілюстрована
28 таблицями і 29 рисунками, які займають 12 сторінок.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Для досягнення поставленої мети
обстежено 624 дитини віком від 5 до 15 років, в тому числі 293 мешканці
Дніпровського району м.Києва, 129 учнів школи-інтернату Шевченківського
району м.Києва та 202 хворих на СПК.

Для оцінки розповсюдженості СПК та вивчення особливостей клінічної
картини різних форм захворювання проведені дослідження, в ході яких були
обстежені всі діти, що народилися в дослідному районі в 1993-1994 роках
і перебувають під систематичним поглибленим наглядом співробітників
Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України. Крім
стандартного запитника “Анкета дитини”, який заповнювався батьками і
висвітлював особливості розвитку дитини, додатково заповнювалась
розроблена спеціальна анкета, що вміщувала питання, які поглиблено
характеризують соціально-гігієнічне середовище дитини, інформацію про
можливі етіологічні фактори СПК та перебіг захворювання. Формування бази
даних проводилось за допомогою програми SPSS for DOS. Статистичний
аналіз даних виконувався за допомогою системи статистичного аналізу SAS
(USA).

Для верифікації діагнозу хворим на СПК у відділенні гастроентерології
Інституту ПАГ АМН України проводилось лабораторно-інструментальне
обстеження (загальноклінічні дослідження крові, сечі, калу,
езофагогастродуоденоскопія, ректоромано- або колоноскопія, ультразвукове
дослідження органів черевної порожнини, за показаннями – іригографія,
біопсія кишечника). Для уточнення функціонального стану жовчовивідних
шляхів проводили багатомоментне фракційне дуоденальне зондування;
функціональний стан печінки вивчали за показниками білоксинтезуючої
функції (протеїнограма), пігментної функції (білірубін), активності
органоспецифічних ферментів (трансамінази – АЛТ, АСТ, лужна фосфатаза),
ліпідного обміну. Зовнішньосекреторну діяльність підшлункової залози
оцінювали за рівнем панкреатичних ферментів – амілази, ліпази в
сироватці крові, результатами копрологічного дослідження.

Поріг ректальної чутливості (ПРЧ) визначали за допомогою
балонно-дилятаційного тесту, який проводили через 1-2 години після
клізменної очистки кишечника.

Термографія проводилась на апараті „Радуга МТ” до вживання їжі в
горизонтальному та вертикальному положенні дитини. Обстежувались
обличчя, кінцівки, грудна клітка, передня черевна стінка. Температурний
фон грудної клітини був прийнятий за базовий. Оцінка показників
засновувалась на різниці температури в ділянках проекції внутрішніх
органів відносно сусідніх анатомічних ділянок і реєструвалась як
градієнт температури (Т).

З метою вивчення рівня спроможності до адаптації організму дитини
досліджувались особливості вегетативного гомеостазу за допомогою методу
кардіоінтервалографії (КІГ) в поєднанні з кліноортостатичною пробою.
Реєстрацію показників здійснювали в динаміці за допомогою триканального
електрокардіографа СЗЧ (Італія) з наступним кореляційно-спектральним
аналізом на ЕОМ – 1840. КІГ проводили ранком, не раніше, ніж через 2
години після їжі: спочатку в лежачому положенні, потім на першій хвилині
ортостазу. По КІГ розраховували: моду (Мо); амплітуду моди (АМо);
варіаційний розмах (?Х); відношення АМо/?Х, а також ряд вторинних
показників: вегетативний показник ритму (ВПР) = 1/(Мо – ?Х); індекс
напруги регуляторних систем (ІН) = АМо%/2Мо?Х. Для визначення
направленості та ступеню змін у функціонуванні вегетативної нервової
системи в момент переходу організму з одного стану в інший, визначали
показники вегетативної реактивності ВР = ІН2/ІН1, де ІН2 – індекс
напруги під час ортопроби, ІН1 – індекс напруги у спокої.

Для визначення психоемоційного стану дітей застосовували клінічну бесіду
з хворими дітьми та батьками, а також психологічне тестування. Ставлення
до хвороби та рівня соціальної дезадаптації визначали за допомогою
опитувача ЛОБИ, розробленого в Санкт-Петербурзькому науково-дослідному
психоневрологічному інституті. Для вивчення тривожного афекту в
структурі особистості дитини з СПК застосовували тест Спілбергера,
адаптований Ханіним Ю.Л. (1976). Методика обстеження включала:
спостереження за поведінкою та реакцією дитини; бесіди з батьками
(матір’ю); врахування психосоціальних факторів розвитку дитини та її
соматичного статусу, тривалості захворювання. Діагностична сума балів
менша 30 вважалась як низька тривожність, від 31 до 45 – помірна, від 46
та більше – висока.

Вміст субстанції P та ВIП визначали радіоімунологічним методом, за
допомогою наборів фірми EURO-DIAGNOSTICA, SWEDEN та доданими до наборів
відповідних інструкцій.

Продукти метаболізму NO (сумарні нітрати та нітрити) визначали
спектрофотометрично при ?=540 нм із застосуванням реактиву Гріса,
визначення прекурсору NO – вільного L-аргініну проводили класичним
методом Сакагучі на спектрофотометрі при ?=500 нм, нітритредуктазну
активність оцінювали за утворенням Hb-O2 комплексу з реакційної суміші
спектрофотометрично при ?=575 нм і розраховували за формулою та виражали
в мкмоль/хв.г. Hb-О2 (К.Н.Веременко, 1988).

Вивчення функціонального стану стрес-реалізуючих систем організму у
дітей проводилось шляхом дослідження рівня кортизолу в сироватці крові
радіоімунологічним методом за допомогою наборів фірми IMMUNOTECH
(Чехія). Вміст катехоламінів – адреналіну та норадреналіну – визначали в
добовій сечі триоксіндоловим методом.

З метою дослідження ролі оксиду азоту в механізмах спонтанної та
індукованої ацетилхоліном, серотоніном та простагландином F2?
скоротливої активності дистального відділу товстого кишечника щурів була
модифікована методика одинарного сахарозного містка, запропонована
Артеменко Д.П. (1982), яка дозволяє одночасно реєструвати електричні і
скорочувальні реакції гладеньких м‘язів, а також адекватно подразнювати
м’язову смужку. Досліди проведено на гладеньком’язових смужках
сигмоподібної кишки самців щурів лінії Вістар віком 8–10 тиж.
Електричний сигнал запам’ятовувався на комп’ютері в цифровому вигляді.
Результати обробляли за допомогою програм Origin 5.0 та Excel.

Спосіб прогнозування виникнення СПК у дітей створювали шляхом
ретроспективного аналізу 120 факторів навколишнього середовища,
медико-біологічних та соціально-економічних чинників, даних клінічного
дослідження. Вибір ознак для прогнозу був заснований на проведенні
покрокового дискримінантного аналізу та дискримінантного аналізу
факторів ризику (Дж.-О.Ким,У.Мьюллер,У.Р.Клекка и др., 1989).

Для оцінки ефективності терапії симптоми СПК у дітей оцінювали в
динаміці лікування в балах: 0- відсутність ознаки; 1- слабка виразність
ознаки; 2- помірна виразність ознаки; 3-значна виразність ознаки.
Ефективність лікування оцінювали за динамікою больового синдрому,
частоти стільця, діспептичних порушень (почуття тиску і розпирання в
животі, метеоризм, нудота, зниження апетиту), астеноневротичного
синдрому (головні болі, нервозність, підвищена стомлюваність, розлади
сну). Відмінним вважали результат при зникненні больового синдрому і
нормалізації стільця (1-2 рази на день або через день, м’який,
оформлений); зникненні диспептичного і астеноневротичного синдромів.
Добрим вважали результат при зникненні больового синдрому; нормалізації
частоти і консистенції стільця; збереженні, періодично, здуття живота,
головних болів. Задовільним вважали результат при зменшенні болів у
животі і його здуття; поліпшенні консистенції калу при частоті стільця 3
та більше разів на день або 3 та менше разів на тиждень, періодичних
головних болів.

В якості контролю на різних етапах дослідження було залучено 50
практично здорових дітей 5 – 15 років.

Для обробки результатів використовували відповідні
математично–статистичні критерії. Цифрові дані оброблялись методами
варіаційної статистики (Е.В.Гублер, 1978). Вірогідність відмінностей
статистичних показників визначалася за критерієм t по Ст’юденту (оцінка
відмінностей між абсолютними величинами) та методом кутового
перетворення Фішера (оцінка відмінностей між відносними величинами).
Математичні розрахунки проводили на ПК Digital Venturis (i 486 Dx2) за
допомогою програми електронних таблиць MS Excel 7.0.

Результати досліджень та їх обговорення. Проведене вивчення
розповсюдженості СПК, факторів ризику та прогнозування його розвитку
серед учнів школи-інтернату Шевченківського району м.Києва, у віці 11-15
років показало, що скарги, які відповідали Римським критеріям ІІ щодо
постановки діагнозу СПК, надавали 19,4% обстежених дітей, що практично
відповідає показникам серед дорослого населення і опосередковано
свідчить про більш ранні строки формування захворювання. Поширеність
захворювання серед хлопців складала 13,9%, серед дівчат – 26,3%.

Дослідження розповсюдженості та факторів ризику розвитку СПК у дітей
раннього шкільного віку (8-10 років) показало, що серед обстежених дітей
68% мали скарги на болі в животі. Серед дівчат рецидивуючий больовий
абдомінальний синдром зустрічався частіше (72%), ніж у хлопчиків (62%),
рF2 таку
імовірність вважали відсутньою.

Створена математична модель допомагає поліпшити прогнозування розвитку
захворювання, і відповідно провести корекцію профілактичних заходів.

При дослідженні внутрішньої картини хвороби у дітей з СПК у більшості –
40,1%, переважав чистий тип реагування на хворобу, дифузний відмічався у
26,7% дітей, змішаний – у 33,2% дітей. Найбільш часто чистий тип
реагування на хворобу відмічено серед дітей з закрепами (р?i EHuy ? I O ??????¤?????ання. У більшості дітей з больовим абдомінальним синдромом та метеоризмом і з закрепами рівень адреналіну в добовій сечі був нижчим ніж у здорових дітей, що свідчить про зниження компенсаторно-пристосувальних механізмів у цього контингенту хворих. Аналогічні дані отримані і при вивченні рівня попередника адреналіну – норадреналіну, який здійснює медіаторну функцію в адренергічній реакції нервової системи. У більшості дітей з СПК - 77,7%, на відміну від 33,4% у практично здорових дітей, вміст норадреналіну в добовій сечі був нижчим, ніж у здорових дітей, а хворих з СПК, у яких показники норадреналіну відповідали рівню здорових дітей, було значно менше, ніж серед практично здорових дітей (22,3 та 63,6 % відповідно). Наявність нормального рівня норадреналіну в крові дітей з СПК, що мають підвищені показники рівня кортизолу, є проявом процесу дезадаптації при тривалій дії стресогенних факторів. Слід відзначити, що відсоток дітей з нормальним рівнем норадреналіну в добовій сечі був вищим в групі з діарейною формою захворювання – 54,5%, ніж у групі з закрепами - 21,4% (р0,05), що свідчить про можливо генетично
детермінований індивідуальний характер відповіді нейроендокринної
системи на певний подразник в патологічних умовах.

Відомо, що гладенькі м`язи кишечника поряд із збудливою холінергічною та
гальмівною адренергічною синаптичною передачею мають особливу та доволі
ефективну гальмівну передачу неадренергічної, нехолінергічної (НАНХ)
природи. Найбільш імовірним медіатором, який приймає участь в
НАНХ-нейропередачі у ШКТ є оксид азоту, який постійно синтезується в
організмі із амінокислоти L-аргініну під впливом NО-синтази.

При аналізі вмісту L-аргініну в сироватці крові у дітей з СПК (табл. 3)
звертає увагу його низький рівень при всіх формах захворювання, найбільш
виражений в групі дітей з діареєю та закрепами. Такі результати, більш
за все, можуть бути обумовлені незбалансованим харчуванням обстежених
дітей і недостатнім надходженням аргініну в організм. Зважаючи на те, що
аргінін в фізіологічних умовах є одним із основних джерел синтезу NO,
виявлені зміни у хворих з СПК призводять до порушень нормального
перебігу циклічних реакцій його перетворення.

Про це свідчать і результати вивчення вмісту NO в сироватці крові дітей
з СПК. Тенденція до зменшення NO в сироватці крові хворих з діарейною
формою захворювання (0,05

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020