.

Профілактика акушерських та перинатальних ускладнень у жінок з гіперандрогенією (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2427
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КИЇВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ім. П.Л. ШУПИКА

АХМАД АЛТУРК

УДК 618.36:612.616.31

Профілактика акушерських та перинатальних ускладнень у жінок з
гіперандрогенією

14.01.01 – акушерство та гінекологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних
наук

Київ – 2005

Дисертацією

є рукопис

Робота виконана

в Київській медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ
України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, доцент

Шадлун Дмитро Ростиславович,

Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ
України, доцент кафедри акушерства, гінекології та перинатології

Офіційні опоненти

доктор медичних наук, професор

Сенчук Анатолій Якович,

Київський медичний інститут Української асоціації народної медицини,
завідувач кафедри акушерства та гінекології

доктор медичних наук, професор

Товстановська Валентина Олександрівна,

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України,
професор кафедри акушерства та гінекології №1

Провідна

установа Одеський державний медичний університет МОЗ України, кафедра
акушерства та гінекології №1

Захист дисертації відбудеться “_25_”_березня_ 2005 року о _12_
годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.02 при
Київській медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ
України в Центрі охорони здоров’я матері та дитини Київської області (за
адресою 04107, м. Київ, вул. Багговутовська, 1; Київський обласний центр
охорони здоров’я матері та дитини, 9 поверх, аудиторія).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київської медичної
академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України (04112, м.
Київ, вул. Дорогожицька, 9).

Автореферат розісланий “_22_”_лютого_2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, доцент Романенко Т.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Антенатальна охорона плода – одна з найактуальніших
задач перинатології, тісно пов’язана зі зниженням перинатальної
смертності і захворюваності в групах високого ризику (В.М. Сидельникова,
1999; В.І. Грищенко та співавт., 2000). У сучасних умовах, серед
факторів, що приводять до перинатальної патології та антенатальної
загибелі плода, зростає роль ендокринопатій різного генезу, у тому числі
і гіперандрогенії (Б.М. Венцківський та співавт., 2000; T. Sato et al.,
2004).

Основним етіологічним фактором розвитку гіперандрогенії є генетично
обумовлена, пов’язана із системою HLA, неповноцінність ферментативних
систем у корі надниркових залоз і/або яєчників; або їхнє одночасне
порушення, обумовлене єдністю ембріонального походження (з єдиного
зачатка целомічного мезотелію) (А.А. Пищулин и соавт., 1997; А.В.
Телунц, 2001). У результаті спостерігається зниження рівня нормальних
продуктів стероїдогенезу (у першу чергу кортизолу) і збільшення
продукції андрогенів.

Гіперандрогенія під час вагітності розглядається як потенційний фактор
ризику розвитку перинатальних ускладнень, що приводить до порушення
взаємин у системі мати-плацента-плід (А.Т. Раисова и соавт., 2000; И.Б.
Манухин и соавт., 2001). Надлишкова кількість андрогенів під час
вагітності веде до стазу і склеротичних змін у руслі мікроциркуляції,
підвищується ламкість судин міометрію і плаценти, що несприятливо
відображається на стані матково-плацентарного кровотоку і приводить, в
свою чергу, до порушення функціонування фетоплацентарної системи,
розвитку плацентарної недостатності (ПН) і стражданню плода (Б.М.
Венцківський та співавт., 2000; Е.С. Ляшко и соавт., 2000).

Незважаючи на значне число наукових публікацій, присвячених проблемі
акушерських і перинатальних ускладнень, не можна вважати всі питання
цілком вирішеними. Однією з таких наукових задач є зниження частоти
ускладнень вагітності і пологів у жінок з гіперандрогенією.

На наш погляд, все вищевикладене є достатнім обґрунтуванням актуальності
обраної наукової задачі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Виконана науково-дослідна робота є фрагментом наукової роботи кафедр
акушерства, гінекології та перинатології Київської медичної академії
післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика “Прогнозування, профілактика,
лікування і реабілітація порушень репродуктивної функції жінок на
сучасному етапі” № держ. реєстрації: 0101 U007154.

Мета та завдання дослідження. Метою дослідження стало зниження частоти
акушерських і перинатальних ускладнень у жінок з гіперандрогенією на
підставі вивчення особливостей гормонального статусу і синтезу
плацентарних білків; функціонального стану фетоплацентарного комплексу
(ФПК), а також розробки і впровадження комплексу
лікувально-профілактичних заходів.

Для реалізації поставленої мети були запропоновані такі завдання:

Вивчити клінічні особливості преморбідного фону, перебігу вагітності,
пологів і стану новонароджених у жінок з гіперандрогенією.

Вивчити особливості вмісту основних гормональних показників і
плацентарних білків у динаміці гестаційного процесу у жінок з
гіперандрогенією.

З’ясувати особливості формування і функціонального стану ФПК у жінок з
гіперандрогенією з використанням ехографічних, кардіотокографічних і
доплерометричних показників.

Встановити взаємозв’язок між акушерськими і перинатальними наслідками
розродження, концентрацією основних гормонів і плацентарних білків, а
також функціональними показниками ФПК у жінок з гіперандрогенією.

Розробити та впровадити практичні рекомендації щодо зниження частоти
акушерських і перинатальних ускладнень у жінок з гіперандрогенією на
підставі удосконалення лікувально-профілактичних заходів.

Об’єкт дослідження – акушерські і перинатальні наслідки розродження
жінок з гіперандрогенією.

Предмет дослідження – вміст гормонів і плацентарних білків,
функціональний стан ФПК.

Методи дослідження – клінічні, ехографічні, доплерометричні,
ендокринологічні, біохімічні, морфологічні та статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше встановлено взаємозв’язок
між акушерськими і перинатальними наслідками розродження, концентрацією
гормонів і плацентарних білків і змінами функціональних показників
системи мати-плацента-плід у жінок з гіперандрогенією. Це дозволило
розширити дані, що є, про патогенез початкової ендокринопатії та
порушень у системі мати-плацента-плід.

Показано роль гормональних показників і плацентарних білків у розвитку
ПН і синдрому затримки розвитку плода (СЗРП) у жінок з гіперандрогенією.

Практичне значення одержаних результатів. Визначено основні фактори
ризику і сучасні аспекти клінічного перебігу вагітності, пологів і стан
новонароджених у жінок з гіперандрогенією. Показано роль дисгормональних
і дисметаболічних порушень у різний термін вагітності в генезі
акушерських і перинатальних ускладнень. Запропоновано методи контролю за
клінічним перебігом вагітності та функціональним станом ФПК у жінок з
гіперандрогенією.

Розроблено і впроваджено практичні рекомендації щодо зниження
акушерської і перинатальної патології у жінок з гіперандрогенією на
підставі удосконалення комплексної медикаментозної терапії.

Особистий внесок здобувача. Планування і проведення всіх досліджень
виконано за період з 2001 по 2004 рр. Автором проведено
клініко-лабораторне та функціональне обстеження 150 жінок, 100 із яких
були з гіперандрогенією. Самостійно зроблено забор і підготовку
біологічного матеріалу. Автором розроблені практичні рекомендації щодо
зниження частоти акушерської і перинатальної патології у жінок з
гіперандрогенією. Статистична обробка одержаних результатів виконана
безпосередньо автором.

Апробація результатів роботи. Основні положення та висновки
дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на ХІ з’їзді
акушерів-гінекологів України (Київ, жовтень, 2001 р.); на засіданні
асоціації акушерів-гінекологів Київській області (квітень, 2004) та на
засіданні проблемної комісії ”Акушерство та гінекологія” Київської
медичної академії післядипломнї освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України
(вересень, 2004 р.).

Публікації. За темою кандидатської дисертації опубліковано 5 наукових
робіт у часописах та збірниках, затверджених ВАК України, з них 3 –
самостійні.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 152 сторінках
машинопису, складається зі вступу, огляду літератури, розділу
матеріалів та методів дослідження, трьох розділів власних досліджень, їх
обговорення, висновків, практичних рекомендацій та списку використаних
джерел, який включає 149 першоджерел, з них – 72 вітчизняних та
російськомовних, а також 77 зарубіжних. Робота ілюстрована 53 таблицями
та 19 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Об’єкт, методи та методологія досліджень. Для вирішення поставленої мети
та задач ми проводили наші дослідження в два етапи. На першому – вивчили
особливості преморбідного фону, перебіг вагітності, пологів та стан
новонароджених у 50 жінок із гіперандрогенією в анамнезі, які отримували
загальноприйняті лікувально-профілактичні заходи – І група. Для
порівняння ми використали аналогічні дані у 50 акушерськи та соматично
здорових жінок та їх новонароджених, розроджених через природні пологові
шляхи – контрольна група. На другому етапі ми провели
клініко-лабораторну оцінку ефективності розроблених нами
лікувально-профілактичних заходів у 50 жінок із гіперандрогенією в
анамнезі – ІІ група порівняно з загальноприйнятими методиками ведення
вагітності та пологів, що мало місце в І групі жінок.

Загальноприйняте ведення вагітності та пологів у жінок І групи включало
в себе відповідно з рекомендаціями В.М. Сидельникової (1999) гормональну
корекцію (глюкортикоїди та гестагени), вітамінотерапію (вітаміни С, Є,
Р); антиоксиданти, спазмолітики та антиагреганти. У разі наявності
істміко-цервікальної недостатності (ІЦН) накладався циркулярний шов на
шийку матки в терміни від 16-18 до 22-24 тижнів вагітності.

Відмінною особливістю запропонованої нами методики є додаткове
використання окрім вищеперерахованих моментів препаратів кратал та
гініпрал за запропонованими нами методиками. Терміни використання нового
вітчизняного препарату Кратал склали з 7-8 тиж. вагітності в
загальноприйнятому дозуванні курсом не менш 30 днів. Потім робили
перерву на 15 днів та проводили повторний 30-денний курс. Кількість
проведених курсів складала до 5 за весь гестаційний період. Гініпрал
використовували профілактично в мінімальному дозуванні (5-10 мг)
перорально, починаючи з 28 тижнів вагітності курсом 5-7 днів, котрий
повторювався через 14 днів. Усього було використано 3 курси (до 36-37
тижнів вагітності) препарату гініпрал.

Предметом нашого дослідження є жінки з гіперандрогенією, в основі якого
лежить ферментативний дефект, порушуючий процес стероїдогенезу в корі
наднирокових залоз і/або яєчників та ведучий до надлишку андрогенів.
Згідно загальноприйнятій думці гіперандрогенію ми розглядаємо як прояв
порушення всієї гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи. В залежності
від тривалості захворювання та глибини ураження може спостерігатися
переважання яєчникових і/або надниркових андрогенів.

Під час вивчення анамнестичних даних ми проводили оцінку захворюваності
у дитинстві, становлення менструальної функції, професійні фактори,
шкідливі звички, соціальний та сімейний стан. Оцінюючи репродуктивну
функцію ми звертали увагу на тривалість та методи лікування неплідності,
на закінчення попередніх вагітностей при вторинній неплідності. Крім
того, проводили оцінку наявності супутньої генітальної та соматичної
захворюваності.

Динаміку росту плода під час вагітності вивчали за основними
фетометричними параметрами під час ультразукового сканування на апараті
„Toshiba” (Японія).

Кардіотокографічне (КТГ) дослідження проводилось на апараті „Біомедика”
(Італія) непрямим способом. Для оцінки функціонального стану плода
вивчали його біофізичний профіль (БПП), використовуючи методику
A.M.Vintzileos в модифікації Г.М. Савельєвої (2002).

Доплерометричні дослідження кровообігу у функціональній системі
“мати-плацента-плід” проводили на тому ж ультразвуковом апараті,
використовували якісну оцінку кривих швидкостей кровотоку (КШК), індекс
резистентності (ІР) і систоло-діастолічне відношення (СДВ) в артерії
пуповини (АП), у правій і лівій маткових артеріях (МА), середній
мозковій артерії плода (СМА) (А.Н. Стрижаков, 2001).

У всіх 150 обстежених жінок досліджували вміст в периферичній крові
деяких гормонів: естріолу (Е3); плацентарного лактогену (ПЛ); кортизолу
(К); дегідроепіанандростерон-сульфату (ДГЕА-С); тестостерону (Т);
17-оксипрогестерону (17-ОП) і плацентарних білків: плацентарний ?1
мікроглобулін (ПАМГ-1 або РР12); ?2 мікроглобулін фертильності (АМГФ або
РР14); трофічний ?-глікопротеїд (ТБГ або SP1) та
тестостерон-естрадіолзв’язуючий глобулін (SSBG). Визначення гормонів та
плацентарних білків проводилось як радіоімунологічним, так і
імуноферментним аналізом за загальноприйнятими методиками (Е.М. Вихляева
и соавт., 2001).

Математичні методи дослідження були виконані згідно з рекомендаціями
О.П. Мінцера (2002) з використанням комп’ютера “Pentium-IV”.
Достовірність відміни пар середніх обчислювалась за допомогою критеріїв
Ст’юдента та Фішера. Графіки оформлювали за допомогою програм “Microsoft
Excell 7.0”.

Результати досліджень та їх обговорення. Результати проведених
досліджень свідчать, що середній вік обстежених жінок був достовірно
вище в основних групах (контрольна група – 25,8±2,1 років; І – 28,2±1,4
і ІІ – 28,1±1,6 років; рL‚” ? 1/4 ue F?F?F?F?F?yFng (†” – 1/4 ue & & ae“I?TH 6¤V?c?Ae±Z?"?$AEAaAueEthE?Ie?OeOoeeeeeeeeeeeeeaaaaaa*aaaa `„ жінок з гіперандрогенією. У жодному спостереженні цифри ПЛ не досягають значень, характерних для даного терміну в контрольній групі. Отже, низький рівень ПЛ у І групі, мабуть, свідчить про функціональну неповноцінність плаценти і може вказувати на страждання плода у жінок з гіперандрогенією. Паралелізм, що існує між тяжкістю страждання плода і вмістом естрогенів, дає можливість вважати, що кількісне визначення вмісту естрогенів у матері під час вагітності відображає стан плода і дозволяє визначити страждання, що починається або виражене страждання (Е.С. Ляшко и соавт., 2000; И.Б. Манухин и соавт., 2002). Отримані нами результати свідчать про достовірне зниження вмісту Е3 у І групі в порівнянні з контрольною в усі досліджувані терміни, причому в однаковій мірі (р0,05), а в наступному вміст даного
гормону було достовірно нижче у жінок з гіперандрогенією, причому з
однаковою закономірністю (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020