.

Прееклампсія як синдром психоемоційної та вегето – судинної дизадаптації (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 5061
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК:618.3-06:616.8-009.24

ГАЛИЧ СВІТЛАНА РОДІОНІВНА

Прееклампсія як синдром психоемоційної та вегето – судинної дизадаптації

14.01.01 – акушерство та гінекологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Одеса-2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському державному медичному університеті МОЗ
України.

Науковий консультант: академік АМН України, доктор медичних наук,

професор Запорожан Валерій Миколайович,

Одеський державний медичний університет,

завідувач кафедри акушерства та гінекології №1

Офіційні опоненти:

член – кореспондент НАН і АМН України, доктор медичних наук, професор
Степанківська Галина Костянтинівна, Національний медичний університет
ім. О.О.Богомольця МОЗ України, м.Київ, професор кафедри акушерства та
гінекології №1.

член – кореспондент АМН України, доктор медичних наук, професор

Маркін Леонід Борисович, Львівський державний медичний університет ім.
Данила Галицького МОЗ України, м.Львів, завідувач кафедри акушерства та
гінекології №2.

доктор медичних наук, професор Романенко Тамара Григорівна, Київська
медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України,
м.Київ, професор кафедри акушерства, гінекології та перинатології.

Провідна установа:

Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, акушерське
відділення екстрагенітальної патології.

Захист відбудеться 5 липня 2006 року об 11.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 41.600.02 при Одеському державному
медичному університеті МОЗ України (65082, м.Одеса,
пров.Валіховський,2).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеського державного
медичного університету (65082, м.Одеса, пров.Валіховський,3).

Автореферат розісланий 2 червня 2006 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

к.мед.н. О.О.Старець

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Прееклампсія (ПЕ) – одне із грізних ускладнень
вагітності, частота якого складає 1,5 – 23 % та поки що не має тенденції
до зниження (Запорожан В.М., 2000; Коломійцева А.Г., 2001; HYPERLINK
“http://www.medline.ru/medline/head2.phtml?linka=14989695” \t “_blank”
Henness V.A., 2004; HYPERLINK
“http://www.medline.ru/medline/head2.phtml?linka=15284743” \t “_blank”
Haddad B. еt al., 2004 ). ПЕ традиційно займає провідні місця в
структурі причин материнської смертності, приводить до високих
показників перинатальної захворюваності (50,7 ‰) та смертності (23,8 ‰ –
67 ‰) (Венцківський Б.М., Запорожан В.М., Сенчук А.Я., 2000; Репина
М.А., 2000; Комійцева А.Г., 2002; Aali B.S. et al., 2004; HYPERLINK
“http://www.medline.ru/medline/head2.phtml?linka=15071934” \t “_blank”
Liang J. еt al. , 2004; Cedergren M.I., 2004). У пацієнток з
екстрагенітальною патологією ризик виникнення ПЕ та значного погіршення
перинатальних показників зростає (Грищенко В.І., 1992; Шехтман М.М.,
1999; Гутман Л.Б., Дашкевич В.Є., 2000; Ostlund I. et al., 2004). В
останні 30 років фахівці відмічають виразне збільшення питомої ваги
малосимптомних форм ПЕ, що утруднює своєчасну діагностику, правильну
інтерпретацію ступеня тяжкості процесу й загального стану пацієнток
(Степанківська Г.К., 1989; Briones-Garduno J.C., 2003). У зв’язку з цим
адекватне за обсягом та тривалістю лікування нерідко проводиться пізно,
що зменшує його ефективність чи буває неефективним (Венцківський Б.М.,
1999).

Згідно існуючих уявлень, ПЕ є “хворобою теорій”, оскільки відсутня
єдина концепція розвитку даного ускладнення вагітності (Серов В.Н. и
соавт., 1989; Нагорна В.Ф. та співавт., 1995). Сучасна наука перебуває в
стадії накопичення фактичного матеріалу, який відображає участь тієї чи
іншої системи жіночого організму в патогенезі ПЕ. Досить широко вивчені
зміни, що настають в імунній, нейро-ендокринній, калікреїн-кініновій,
симпато-адреналовій, ренін-ангіотензиновій, простагландин – простациклін
– тромбоксановій системах, у системі гемостазу та мікроциркуляції
(Запорожан В.М. і співав., 1992; 2002; Грищенко В.І. і співавт., 1997;
Ліпко О.П., 1997; Рожковська Н.М., 1998; Камінський В.В., 1998; Воронін
К.В. і співав., 1999; Зелинський О.О., 2003). Доведена роль
ендотеліальної дисфункції та первинність неповних гестаційних змін
спіральних артерій матки у патогенезі ПЕ (Серов В.Н. и соавт., 1989;
Супряга О.М., 1995; Нагорная В.Ф., Зелинская Н.Б., 1997; Roes EM, 2004;
Tranquilli A.L., et al., 2004; Wang V, 2004; Campbell S. et al., 2004).

Спробою об’єднання фактичних даних була пропозиція розглядати ПЕ з
позицій “синдрому дизадаптації”, який обумовлений нездатністю
материнського організму забезпечити потреби внутрішньоутробного плода
(Серов В.Н., Стрижаков А.Н., Маркин С.А., 1998). Не зважаючи на численні
наукові дослідження, до кінця невирішеними залишається ряд теоретичних і
клінічних питань вказаної проблеми. Так, не дивлячись на очевидність
участі основних регуляторних систем жіночого організму в забезпеченні
адаптації,

дотепер відсутні чіткі відомості про механізми адаптації і дизадаптації
центрального та вегетативного відділів нервової системи (ЦНС та ВНС)
впродовж фізіологічної і ускладненої вагітності. Попередніми науковими
дослідженнями показана роль психоемоційного стресу у виникненні ряду
ускладнень вагітності та пологів (Астахов В.М., 1998; Писарєва С.П. та
співав., 1999; Волков А.Е., 2001; Абрамченко В.В., Каплун И.Б., 2001;
2002). Наявні одиничні відомості щодо впливу депресивності та
тривожності на стан вагітних не дозволяють робити висновки про вплив
означених психоемоційних характеристик на патогенез ПЕ (Kurki T., 2004).
Очевидною стала необхідність визначення особистісних психоемоційних
властивостей пацієнток, які можуть бути факторами ризику виникнення та
прогресування ПЕ. Недостатньо вивчена адаптивна функція ВНС під час
вагітності та динаміка її змін при ПЕ. Класичними дослідженнями
В.Ф.Аліферової (1982) продемонстрована наявність неврологічних
ускладнень при пізньому токсикозі. Пізніше висвітлювалась роль
реактивності ВНС у підтримці вагітності та ефективність вегетокорекції у
пологах (Ващук В.С., Шевченко О.С., 2000; Литвинова О.В., 2003; Fischer
T., 2004). Наукові дослідження щодо ролі фотоперіодизму в ендокринній
функції плаценти при ПЕ та обґрунтування біоритмологічного підходу до
лікування ПЕ дозволяють припустити важливе значення ВНС у регуляції
нейро-ендокринного стану під час вагітності, що потребує детальнішого
вивчення функціонування означеної системи при фізіологічному та
патологічному перебігу гестації (Дашкевич В.Є., 2002; 2003).

Іншим важливим напрямком досліджень є вивчення особливостей розвитку
внутрішньоутробного пацієнта (ВП) в умовах дизадаптації організму матері
(Романенко Т.Г., 2003). Згідно з теорією “перинатальних матриць” усе, що
відчуває ВП, фіксується в його мозку (С.Гроф, 2002). Численні клінічні
дані свідчать про те, що негативна інформація перинатального періоду
реалізується в подальшому житті у вигляді різноманітних психоемоційних
та психосоматичних проявів (Абрамченко В.В., 2003; Барашнев Ю.И., 1994).
За С.Гофом, в антенатальному періоді формується перша з чотирьох базових
перинатальних матриць, коли у мозку ВП, який інтенсивно розвивається,
фіксуються “згадки” про його відчуття та емоції. Згідно з концепцією
“поступового східчастого прояву гіпоксії” (“gradual hypoxia concept”),
при тривалому порушенні стану ВП уражуються ті структури мозку, які
інтенсивно розвиваються (Vintsileos A.M., 1983). Перші спроби оцінки
функціонування мозку ВП виразились у визначенні комплексу показників,
які відображають регуляторну роль ЦНС плода, що отримав назву
“біофізичний профіль плода” (Vintsileos A.M., Campbell W.A., 1983; 1987;
Manning F.A., Menticoglou S., 1987; Маркін Л.Б. та співав., 1990; 1993;
Вдовиченко Ю.П., 1990; Паращук Ю.С., Покришко С.В., 1998). Дослідженнями
О.В.Мерцалової (2002) переконливо продемонстрована можливість
антенатального ураження головного мозку плода, що підтвердило думку
інших дослідників про необхідність подальших пошуків щодо вивчення
патогенетично обумовлених шляхів захисту мозку ВП (Бадалян Л.О., 1989;
Барашнев Ю.И., 1993; 1994). Так як у появі та диференціюванні емоцій
беруть участь “старі” структури мозку (лімбічна система, гіпоталамус) і
неокортекс (лобні долі), наслідком тривалого дистресу ВП, обумовленого
дизадаптацією, може бути порушення формування емоційних реакцій ВП
(Пальчик А.Б., 2002). Вивчення особливостей емоційних реакцій, у межах
визначення біофізичного профілю плоду під час фізіологічної вагітності
та за умови дизадаптації, дозволить здійснювати антенатальне
неврологічне обстеження ВП і проводити диференційоване лікування матері
з урахуванням його стану.

Можливості, що випливають із установлення ролі ЦНС та ВНС у патогенезі
ПЕ, рівно як і вивчення особливостей антенатального функціонування мозку
внутрішньоутробного пацієнта, обумовлюють важливе теоретичне та клінічне
значення обраного напрямку досліджень. Уявлялось доцільним продовжити
пошук шляхів патогенетично обґрунтованої корекції встановлених змін,
визначити терміни, час і спосіб розродження жінок з урахуванням їхніх
індивідуально – психологічних характеристик, особливостей функціонування
ВНС та стану внутрішньоутробного плоду.

Зв’язок роботи з науковими програмами. Робота є фрагментом планової
науково-дослідної теми “Проблеми материнства, дитинства і родини в
сучасних соціально-економічних умовах України” (№ державної реєстрації
0196U018907). Здобувач є співвиконавцем цієї теми.

Мета і задачі дослідження: підвищити ефективність профілактики та
лікування, знизити перинатальну захворюваність і смертність при
прееклампсії шляхом удосконалення ведення вагітності і пологів на
підставі вивчення особливостей психоемоційної та вегето-судинної
дизадаптації у процесі розвитку прееклампсії.

Для досягнення вказаної мети поетапно вирішувались задачі дослідження:

Встановити вихідні психоемоційні характеристики, дослідити динаміку
психоемоційного стану жінок упродовж фізіологічної вагітності та у
процесі розвитку ПЕ, визначити особистісні психоемоційні критерії
прогнозування виникнення та клінічного перебігу ПЕ.

Вивчити можливість дослідження та динаміку емоційних реакцій
внутрішньоутробних пацієнтів впродовж фізіологічної та ускладненої ПЕ
вагітності.

Дослідити регуляторну роль ВНС упродовж фізіологічної вагітності та
висвітлити її вплив на формування синдрому дизадаптації при ПЕ.

Визначити особливості кровоплину в магістральних судинах голови, шиї,
фето-плацентарного комплексу вагітних жінок та прогностичні критерії
щодо виникнення і прогресування ПЕ.

Встановити роль нейро-ендокринної системи жінок у забезпеченні адаптації
та дизадаптації до вагітності.

Розробити диференційовані методи корекції виявлених порушень у вагітних
жінок з метою профілактики виникнення і прогресування ПЕ.

Оптимізувати існуючі методи ведення пологів у роділь групи ризику та у
пацієнток з ПЕ з урахуванням їхніх індивідуально-особистісних
характеристик, особливостей вегетативного профілю, адаптації системи
кровообігу та стану внутрішньоутробних пацієнтів.

Визначити ефективність запропонованих методів прогнозування,
діагностики, профілактики та лікування ПЕ.

Об’єкт дослідження – стан психоемоційної та вегето – судинної
дизадаптації у вагітних, роділь, породіль, внутрішньоутробних дітей та
новонароджених.

Предмет дослідження – показники психоемоційного стану, вегетативної
нервової системи жінок, внутрішньоутробних дітей та новонароджених.

Методи дослідження – загальні клінічні, клініко – психологічні, клініко
– експериментальні методи дослідження вегетативного відділу нервової
системи, інструментальні, радіоімунологічні, методи варіаційної
статистики.

Наукова новизна роботи. Встановлені нові ланки патогенезу ПЕ, які
обумовлені особливостями психоемоційного стану та діяльності ВНС
вагітних та їхніх внутрішньоутробних дітей. Продемонстровані зміни
окремих показників психоемоційного стану жінок (самовідчуття,
активність, настрій, тривожність, стресостійкість, депресивність)
впродовж фізіологічної вагітності, висвітлена їхня роль у виникненні та
розвитку ПЕ. Показана можливість антенатального дослідження
функціонування мозку ВП шляхом оцінки їхніх емоційних реакцій під час
ультразвукового дослідження. Визначені фізіологічні емоційні реакції,
притаманні певному гестаційному віку плода, ознаки ураження його
емоційної сфери при фето-плацентарній недостатності (ФПН) у пацієнток з
ПЕ. Вивчені особливості функціонування ВНС (вегетативний тонус,
реактивність, вегетативне забезпечення фізичної та емоційної діяльності)
за умови адаптації (фізіологічна вагітність) та дизадаптації
(прееклампсія) в динаміці вагітності. Встановлені особливості
вегетативної регуляції кровоплину у магістральних судинах голови та шиї,
зв’язок цих показників із станом ВНС, вегето-емоційними скаргами
пацієнток. Обґрунтовані методи корекції виявлених порушень під час
вагітності, вибір методу ведення пологів з урахуванням
індивідуально-особистісних характеристик, особливостей діяльності ВНС,
адаптації системи кровообігу та стану ВП.

Практичне значення і впровадження результатів роботи визначається
розробленими алгоритмами ведення вагітності та вибору тактики ведення
пологів, впровадження яких дозволило зменшити частоту прогресування ПЕ,
ускладнень вагітності, пологів, перинатальну захворюваність та
смертність. Визначені фактори ризику виникнення ПЕ, що обумовлені
особистісними властивостями та психоемоційним станом жінок. Обґрунтована
необхідність розпочинати профілактику ПЕ з I триместру вагітності.
Розроблені методи визначення вегетативного забезпечення фізичної та
емоційної діяльності вагітних жінок розширюють арсенал клініко –
експериментальних методів дослідження ВНС, що може бути використано у
подальших наукових доробках. Впровадження поняття “вегетативне
забезпечення вагітності” дозволяє охарактеризувати багатогранну
діяльність ВНС під час вагітності. Показана доцільність і розроблена
методика визначення емоційних реакцій ВП у межах дослідження
біофізичного профілю плода. Запропоновано ряд удосконалень, що
дозволяють оптимізувати розродження пацієнток з ПЕ (фіксатор С.Р.Галич,
пристрій для знеболювання пологів). У пацієнток з ПЕ легкого ступеня
вперше застосовано удосконалений метод інтрапартальної гідротерапії.
Розроблені і апробовані немедикаментозні методи корекції виявлених
порушень та профілактики ПЕ (аквагімнастика, масаж). Продемонстрована
доцільність та ефективність базового застосування препарату магне В6 у
різних схемах профілактики ПЕ. Показана ефективність використання
ніцерголіну (серміону) при лікуванні ФПН та ПЕ. Обґрунтовано
диференційоване застосування вітчизняного транквілізатору гідазепаму, що
володіє переважно анксіолітичною дією, з метою нормалізації стану ЦНС та
профілактики прогресування ПЕ.

Теоретичні положення і практичні рекомендації дисертаційної роботи
використовуються у навчальному процесі на кафедрі акушерства та
гінекології №1 ОДМУ: в лекціях для лікарів акушерів-гінекологів,
лікарів-інтернів, студентів. Результати досліджень впроваджені в
діяльність родопомічних закладів та жіночих консультацій Одеси, Києва,
Миколаєва, Тернополя, Вінниці, Львова, Чернівців, Донецька.

Особистий внесок автора. Дисертантом самостійно розроблена програма та
методологія дослідження, проведений патентно-інформаційний пошук,
планування і набір клінічного матеріалу. Автором особисто виконана
більшість клінічних та біофізичних досліджень, здійснено ведення
вагітності, лікування та розродження обстежених жінок, аналіз та
статистична обробка отриманих даних, розроблені й сформульовані основні
положення та висновки дисертації.

Апробація результатів дисертації проведена на засіданнях Одеського
обласного відділення Асоціації акушерів-гінекологів України, на 2-й
науково – практичній конференції Асоціації “Кесарів розтин у сучасному
акушерстві” (Євпаторія, 1998); III науково-практичній конференцій
Асоціації акушерів-гінекологів України “Акушерські кровотечі” (Ужгород,
1999); IV науково-практичній конференцій Асоціації акушерів-гінекологів
України “Пізні гестози вагітних” (Івано-Франківськ, 2000); XI з’їзді
акушерів-гінекологів України “Репродуктивне здоров’я населення України:
проблеми та шляхи їх розв’язання” (Київ, 2001); науково-практичних
конференціях “Актуальні питання сучасного акушерства” (Тернопіль, 2002;
2003); науково-практичній конференції “Питання гемотрансфузіології в
акушерстві. Юридичні та медичні аспекти взаємовідносин лікаря та
пацієнта” (Миколаїв, 2002); у науково-практичній конференції “Питання
амбулаторно-клінічної допомоги та реабілітації в акушерстві та
гінекології” (Очаків, 2003).

Публікації. Результати дисертації висвітлені у 42 друкованих наукових
роботах, серед яких 1 монографія (у співавторстві), 19 статей у наукових
фахових виданнях, акредитованих ВАК України (10 з яких – одноосібні), 7
деклараційних патентів України, 1 методичні рекомендації, 14 статей та
тез доповідей в матеріалах конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Текст дисертації викладений на 326
сторінках друкованого тексту, ілюстрований 47 таблицями і 40 рисунками.
Дисертація складається із вступу, огляду літератури, опису матеріалів і
методів досліджень, 4 розділів власних досліджень, аналізу й
узагальнення результатів, висновків та практичних рекомендацій, додатків
та списку використаних джерел, що вміщує 704 роботи (з яких 469 робіт
вітчизняних та російськомовних, 235 – закордонних авторів).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Обстежено 670 жінок репродуктивного
віку. Серед них було 110 осіб, обстеження яких проводилось одноразово
перед вагітністю (у II фазу менструального циклу) та повторювалось у
різні терміни гестації (7-12; 13-21; 22-28; 29-32; 33-36; 37-39).
Базуючись на даних клініко-лабораторного обстеження, усіх жінок
розподіляли на клінічні групи, які уточнювались та поповнювались
впродовж вагітності. Після заключного аналізу було сформовано чотири
клінічні групи: до I увійшли 40 здорових жінок без соматичної патології
та обтяженого анамнезу, до II – пацієнтки групи ризику щодо виникнення
ПЕ (360 жінок), у яких означене ускладнення не розвинулось, до III – 80
пацієнток із гестаційними набряками, до IV – 190 вагітних, у яких на
момент розродження констатовано наявність прееклампсії (ПЕ). Із числа
останніх ПЕ легкого ступеня відзначена у 110 осіб (IV-A група),
середнього ступеня – у 40 жінок (IV-B група), важкого ступеня у 20 жінок
(IV-C група). Групи були рандомізовані за віком та основними
соціально-анамнестичними показниками. Протокол обстеження вміщував
суб’єктивні, об’єктивні, загальні клінічні та спеціальні методи
дослідження. Психоемоційні особливості пацієнток вивчалися за допомогою
клініко-психологічних методів: тестового опитувальника Г.Айзенка (ЕРJ);
хронометричної проби на індивідуальне сприйняття часу (за
Б.Й.Цукановим); методики САН (самовідчуття, активність, настрій);
методики визначення реактивної та особистісної тривожності за
Ч.Д.Спілбергером-Ю.Л.Ханіним; методики визначення стресостійкості
(методика кафедри нервових хвороб ОДМУ); методики вивчення депресивності
за Зунге (у модифікації Т.І.Балашової). Стан вегетативної нервової
системи (ВНС) досліджували за допомогою клініко – вегетологічних
методів, розроблених на кафедрі нервових хвороб ОДМУ (1999). Вивчали
вегетативний тонус (таблиця “24 стигми зовнішніх проявів вегетативного
тонусу”), вегетативну реактивність симпатичного (ортостатична проба
Превеля) та парасимпатичного (очно-серцевий рефлекс Ашнера-Даніньї)
відділів ВНС. Вегетативне забезпечення фізичної (ВЗФД) та емоційної
(ВЗЕД) діяльності визначали за допомогою авторських методик, на які
отримані деклараційні патенти України. Кровоплин у судинах голови, шиї
та у системі мати-плацента-плід вивчали шляхом допплерометричного
дослідження із кольоровим допплерівським картуванням (апарати
Siemens-Elegra; Medison). Визначали швидкості кровоплину (ШК), індекси
резистентності (ІР) в магістральних судинах голови і шиї (загальних,
внутрішніх сонних артеріях; шийному та інтракраніальному відділах
хребтових артерій; надблокових артеріях; передніх, задніх та середніх
мозкових артеріях; основній артерії). Вираховували ІР та
систоло-діастоличне співвідношення (СДС) у маткових, спіральних
артеріях, термінальних гілках артерій пуповини та у артерії пуповини.
Стан внутрішньоутробних пацієнтів оцінювали шляхом проведення
антенатальної, інтранатальної кардіотокографії (КТГ) з інтерпретацією
результатів за шкалами P.Fischer (1976), H.Krebs (1978) за допомогою
фетальних кардіомоніторів (“Hewlett Packard – 50A та Sonicaid –
Оксфорд). Оцінювали біофізичний профіль плода за A.Vintzileos.
Антенатально вивчали мімічні та рухові емоційні реакції ВП у спокої та
після різноманітних впливів (пальпація матки, позитивні емоції матері,
музика). Про стан фето-плацентарного комплексу (ФПК) робили висновки
після здійснення типової ультразвукової фето- та плацентометрії,
визначення об’єму навколоплідних вод. Ендокринний профіль матері та ФПК
вивчали шляхом визначення вмісту естрадіолу, прогестерону, плацентарного
лактогену, пролактину, ФСГ, ЛГ, кортизолу, адреналіну, норадреналіну,
дофаміну, серотоніну, АКТГ методом радіоімунного аналізу. Визначали
сумарний вміст опіоїдного пептиду в-ендорфіну. Аналізували особливості
перебігу вагітності, пологів, характер пологової діяльності. Стан
новонароджених дітей оцінювали за шкалою Апгар через 1 та 5 хвилин після
народження із наступною оцінкою перебігу неонатальної адаптації,
виявлення проявів гіпоксично – ішемічної енцефалопатії (ГІЕ). Вивчали
післяпологову адаптацію породіль: вегетативні реакції (коливання
артеріального тиску, частоти пульсу, виразність цефалгій, транзиторної
гіпертермії); терміни виникнення та тривалість лактації, відновлення
менструацій. Кількісні та якісні показники, отримані під час
дослідження, обробляли на персональному комп’ютері Intel Pentium 4, за
допомогою пакету стандартних статистичних програм “Statistica 5.0”, що
базуються на методах варіаційної статистики. Вираховували середні
арифметичні величини, середнє квадратичне відхилення, стандартну
помилку. Визначали вірогідність різниці р, яку вважали достовірною при
р0,05%), решту склали представниці Ф – психотипу (1,3±0,6 %;
р0,05). Означений факт розцінювали як
адаптацію психоемоційного стану пацієнтки до вагітності.

Таблиця 1

Аналогічні закономірності були притаманні жінкам II групи. В III групі
РТ достовірно зростала з 29 тижнів (49,8±1,6 балів; р0,05), що співпадало за
часом із виникненням набряків. У жінок IV групи визначались високі
значення РТ упродовж вагітності, які відрізнялись від аналогічних
показників інших груп відповідного терміну гестації (р0,05) з наступним його зниженням у
пізніші терміни і до пологів: 29-32 (49,3 ± 2,01); 33 – 36 тижнів (48,6
± 3,1 балів); 37-39 (50,6 ± 1,0 балів) (р>0,05). Вагітність у пацієнток
IV-B групи прогресувала на тлі зростання РТ, що розпочиналось у 7-12
тижнів (56,8 ± 1,8 балів; р0,05). Наведені факти віддзеркалюють
дизадаптацію психоемоційного стану пацієнток по мірі прогресування ПЕ та
свідчать про неадекватне сприйняття жінками свого стану. Виявлені прямі
кореляційні зв’язки показника самовідчуття із показниками настрою (r =
+0,51); активності (r=+0,48); терміну гестації (r=+0,485); ступенем
тяжкості ПЕ (r=+0,25); ОТ (r=+0,25); частоти ВЕС (r=+0,23). Активність
вагітних залежала від терміну гестації (r=+0,49); показника настрою
(r=+0,42); ОТ (r=+0,17). Не встановлено зв’язку активності вагітних із
ступенем тяжкості ПЕ. Показник настрою залежав від терміну гестації
(r=+0,57); ступеню тяжкості ПЕ (r=+0,55); ОТ (r=+0,49); РТ (r=+0,42) та
частоти ВЕС (r=+0,26).

Пацієнтки I – III груп перед вагітністю продемонстрували високі (від 18
до 29 балів) показники стресостійкості, одночасно жінки IV групи
характеризувались вищою від середньої стресостійкістю (від 30 до 37
балів). Адаптація до фізіологічної вагітності полягала у достовірному
зниженні показнику стресостійкості в критичні терміни вагітності (7-12
тижнів – 28,1±1,36; 29-32 тижні – 28,5±1,37; р>0,05) до середніх значень
показнику впродовж інших термінів вагітності (таблиця 2). Аналогічні
зміни були притаманні жінкам II та III груп.

Таблиця 2

Показник стресостійкості жінок із ПЕ впродовж вагітності

Групи

I IV-A IV-B IV-C

n M±m n M±m n M±m n M±m

До вагітн. 20 23,2±0,64 20 34,4±0,96* 20 35,6±0,40* 10 37,7±0,33*

7-12 20 28,1±1,36# 14 36,7±0,94 15 46,8±2,08* # 5 46,4±1,16* #

13-21 15 41,1±0,77# 16 35,9±1,17 15 47,4±1,08* # 5 50,6±1,08* #

22-28 16 40,5±0,64# 15 28,9±1,70* # 16 49,2±0,86* # 5 51,2±1,02* #

29-32 20 28,5±1,37# 20 26,7±1,22* # 18 47,0±1,00* # 5 51,4±0,87* #

33-36 18 36,5±0,87# 12 27,0±1,59* # 15 47,4±1,08* # 5 46,4±1,32* #

37-39 20 32,8±1,51# 20 27,55±1,1* # 20 46,4±0,98* # 10 51,1±0,82* #

Примітка: *- достовірна різниця із показником у здорових вагітних

відповідного терміну гестації (Р0,05 для усіх
порівнянь). Під час фізіологічної вагітності відмічалось достовірне
посилення депресивності в 7-12; у 29 – 32 тижнів та перед пологами (рис.
3). При цьому кількісне значення депресивності перебувало у межах, що
свідчать про субдепресивний стан (60-69 балів).

бали

бали

Рис.3 Динаміка показника депресивності впродовж вагітності,

ускладненої ПЕ

Найбільш виразна депресивність відмічалась у 7-12 тижнів, дещо менша – в
29-32 тижні і мінімальна – перед пологами. Динаміка показника
депресивності пацієнток IV групи залежала від ступеня важкості ПЕ. У
пацієнток з ПЕ субдепресивний стан наставав не у 7-12, а в 13-21
тиждень. При цьому спрямованість змін означеного показнику в IV-A групі
відповідала такому у здорових вагітних. У IV-B та IV-C групах з 13
тижнів розвивався субдепресивний стан, який з 29-32 тижнів свідчив про
наявність замаскованої депресії.

Під час дослідження внутрішньоутробних пацієнтів (ВП) виділяли рухові
(збільшення кількості рухів у відповідь на різноманітні впливи) та
мімічні (зміна виразу обличчя) реакції. До останніх відносили:
“посмішку” (розтягнення кутів ротику), “насуплення” (зведення надбрівних
дуг), “невдоволення” (опускання кутів ротику) (рис.4). Насамперед
звертав на себе увагу феномен “відвертання” ВП від джерела ультразвуку,
який частіше визначався серед ВП більш раннього гестаційного віку, у
порівнянні з “дорослішими” пацієнтами (95±3,5 % в 22-24 тижні при 20±6,3
% в 38-39 тижнів; р0,05). Отримані дані свідчать про
можливість урахування емоційних реакцій у межах оцінки біофізичного
профілю ВП при фізіологічній вагітності та ПЕ.

Вивчення стану вегетативної нервової системи (ВНС) показало, що
пацієнтки IV групи достовірно частіше відзначали наявність
вегетативно-емоційних скарг (ВЕС) у передгравідарному періоді
(0,36±0,06), ніж жінки інших груп (0,15±0,08 для I групи; р0,05), після чого неухильно зростали з
13-21 тижня (70,0 %; р$ N oe"uuuuuunuuuuuuuuuuuuuuueY AE$ F O cAemoeoenoeoeaUIAAAAAAAA¶¶II & UFUea®aeAaeAEaeEaeEaeIaeIae?aeOaeOaeOeaeOaeUaeUeaeTHaeaaeoaoTHoOE»EEEEEE EEEEEEE0 `„70 0 I Oe ? I ?? TKBBB5 * , 8 >

T

Z

n

t

?

¬

$If

&

,

P

R

T

t

x

z

|

~

?

?

?

?

?

?

¬

®

O

Oe

O

TH

a

ae

ae

e

e

i

o

^JA¬

®

1/4

A

O

TH

o

o

Ff$

ooeaeaeaeaeaeUaeOAE?????¦

?сті (r= – 0,74 при р0,05) та у жінок, що мали різні
психоемоційні характеристики (р>0,05 для усіх порівнянь). Встановлена
наявність прямих кореляційних зв’язків більшості вивчених гормонів із
терміном гестації (норадреналін – r=+0,76; дофамін – r=+0,82; кортизол –
r=+0,62; плацентарний лактоген – r=+0,72; прогестерон – r=+0,84;
естрадіол – r=+0,54; естріол – r=+0,62 при р0,05). За умови проведення
десятиденного курсу масажу в І триместрі вагітності у жінок основної
групи частота розвитку ПЕ та ФПН була меншою, ніж в групі порівняння,
відповідно на 38,5 % та 75,5 %.

Рис.5 Динаміка ВЕС під час курсу масажу у пацієнток групи ризику

Вагітним IY групи, в яких виявлені порушення кровоплину в пупкових
судинах (125 жінок), з метою зниження тонусу судин мозку, збільшення
мозкового кровоплину, покращення мікроциркуляції, ангіо- та
нейропротекції призначали ніцерголін (серміон) (ДД – 30 мг; КД – 630
мг). Із них 30 вагітних з ПЕ легкого ступеня (IV-н група) отримували
ніцерголін у ДД 30 мг впродовж 21 дня у поєднанні із спазмолітиком
(еуфілін) та гіпотензивним засобом (ніфедіпін). У групі порівняння 20
вагітних отримували типове лікування ПЕ з інфузією реокоректорів
(реопліглюкін з тренталом). Детальний аналіз ефективності
продемонстрував поступову регресію ВЕС впродовж проведеного лікування,
що не залежало від терміну гестації, відмічалось після тижневого курсу
лікування, набувало стійкого характеру до 21 дня та зберігалось до
терміну пологів. Жінки, які отримували традиційне лікування ПЕ та ФПН із
обов’язковою інфузією реокоректорів, навпаки, частіше скаржились на
виразні ВЕС безпосередньо після інфузійної терапії. Пацієнткам II групи,
що мали порушення кровоплину в пупкових артеріях (35 жінок), призначали
30 мг ніцерголіну на добу разом із базовим прийомом магне В6. Групою
порівняння до цих жінок були 20 пацієнток II групи, що отримували лише
магнезіальну терапію. Побічна дія ніцерголіну була зареєстрована у 2 із
10 пацієнток IV групи в 29-32 тижні та у 1 із 20 вагітних II групи. У
вагітних з IV – н групи виявлена нормалізація артеріального тиску (у 10
із 10 жінок в 29-32 тижні та 19 із 20 у 33-37 тижнів). Використання
ніцерголіну у вагітних II групи на тлі базової терапії магне В6,
забезпечувало тривалий ефект і додаткове зменшення показника РТ на (15
%) у вагітних жінок та збільшення частоти позитивних емоційних реакцій у
внутрішньоутробних дітей на (20 %). Прогресування ПЕ відмічено у 1
пацієнтки із 20 (5 %), ФПН розвинулась у 2 із 20 жінок (10 %).

Вивчали доцільність використання магне В6, як препарату для моно
профілактики ПЕ та як базового засобу в схемах комплексної профілактики
ПЕ. Ефективність монопрофілактики ПЕ препаратом магне В6 переривчастими
курсами (у 10-12; 22-26; 30-32 тижнів) була порівняна з ефективністю
постійного застосування препарату впродовж вагітності (Р>0,05).
Застосування магне В6 не супроводжувалось пригнобленням колінних
рефлексів у вагітних жінок. Використання магне В6 як базового препарату
у комплексі із засобами, що покращують мікроциркуляцію (аспірин,
курантил) чи володіють нейропротекторною дією (ныцерголін), приводило до
посилення ефективності перелічених препаратів у профілактиці ПЕ на 12 %.
Профілактичне застосування магне В6 з I триместру і до 36 тижнів
вагітності у вигляді монотерапії та у комплексі з іншими засобами,
супроводжувалось зменшенням частоти патологічних пологів на (35 %), не
приводило до збільшення крововтрати (193,2±8,7 мл у основній групі при
197,6±6,0 – у групі порівняння та 194,3±5,4 – у контрольній; р0,05) та тривалості II періоду пологів
(1,05±0,4 та 1,35±0,15 відповідно; р>0,05). Ведення пологів із
використанням гідротерапії відрізнялось максимальним психологічним
комфортом для роділлі, що не потребувало додаткової психологічної
підтримки під час пологів. На відміну від цього, у 3 роділей контрольної
групи (5,5 %) пологи спровокували неадекватну поведінку, що потребувало
додаткової психологічної підтримки. З початком родової діяльності, до
застосування інтрапартальної аналгезії (латентна фаза пологів)
відзначалися зміни параметрів кардіотокограми (КТГ), що відповідали
показникам швидкоминучого дистресу плода (латентна фаза пологів –
7,1±0,9 балів). При цьому КТГ характеризувалися зниженням амплітуди
миттєвих осцилляций (АМО), появою одиничних пізніх децелераций типу dip
П. Після початку аналгезії (активна фаза пологів) наставала нормалізація
окремих показників КТГ (підвищення АМО на 10 %, зникнення пізніх
децелераций) у ВП усіх груп. Вищезазначені зміни супроводжувались
підвищенням сумарної оцінки КТГ до нормативних значень (8,0±0,3 бали),
що свідчили про задовільний стан ВП. Початок просування голівки плода по
родовому каналі із положення 3/5 супроводжувався деяким пригнобленням
окремих параметрів КТГ у пацієнток групи порівняння (6,6±0,9 балів). В
інших групах виявлені фізіологічні параметри КТГ. Після настання повного
розкриття шийки матки і розташування голівки плоду в позиції 2/5, у ВП
усіх груп відмічався задовільний стан (8,4±0,3 бали; р>0,05 для усіх
порівнянь), який зберігався до моменту надходження голівки плоду до
широкої частини порожнини таза (8,0±0,0 балів). В положенні голівки 1/5
у ВП контрольної та групи порівняння відзначалась “фізіологічна
брадикардія”, обумовлена максимальним стисненням голівки плоду та
швидкоминучим порушенням серцевого ритму. Це приводило до погіршення
окремих параметрів КТГ (зниження базального ритму до 80-100 уд/хв,
зменшення АМО). Перераховані зміни були виразними у роділь групи
порівняння та контрольної групи, аніж у пацієнток IV-е групи (відповідно
6,4±0,3 і 7,3±0,2). Інтранатальний стан внутрішньоутробних пацієнтів
IV-г групи впродовж пологів не погіршувався і характеризувався як добрий
(8,4±0,4 бали; р0,05). Частота головних болів у емоційно лабільних жінок, які
перенесли ЕДА, була меншою, від аналогічного показнику у інших групах
(0,37±0,1; р0,05). Серед породілей, в яких використовувалась інтрапартальна
гідротерапія (IV-г), мінімальною була кількість жінок, що пам’ятали про
біль (5 %). Тривалість спогадів про пологовий біль відрізнялась у
емоційно стійких (0,4±0,3 діб) та емоційно лабільних осіб (1,9±0,7 діб;
р0,05) та прогресивного зростання вмісту гормонів ФПК у
відповідності із нормативними показниками терміну гестації.

За умови відсутності прогресування ПЕ до спонтанного початку пологів
методом вибору ведення пологів є інтрапартальна гідротерапія, що
характеризується високою ефективністю знеболювання (повне – 88,0 %;
часткове – 12,0 %), не викликає прогресування ПЕ під час пологів,
аномалій родової діяльності, зменшує ризик дискоординації пологової
діяльності, приводить до вкорочення активної фази пологів (5,15±1,35
годин при 9,2±2,05 годин в контрольній групі; р0,05)
и прогрессивного возрастания гормонов ФПК соответственно сроку гестации.

Изучены особенности ведения родов при ПЭ с использованием различных
методов обезболивания (медикаментозное, ЭДА, гидротерапия). Сделан вывод
о том, что методом выбора может быть интрапартальная гидротерапия,
которая характеризуется высокой эффективностью обезболивания (полное –
88,0 %; частичное – 12,0 %). Показано, что метод не вызывает
прогрессирования ПЭ в родах, уменьшает риск дискоординации родовой
деятельности, приводит к укорочению активной фазы родов (5,15±1,35
часов), не влияет на скорость продвижения головки плода (4,1±0,4 часа),
не вызывает изменений состояния ВП, продолжительности ІІ периода родов
(1,05±0,4), не увеличивает кровопотерю, отличается максимальным
психологическим комфортом, способствует уменьшению частоты нарушений
послеродовой адаптации.

Проанализирована эффективность использования немедикаментозных
(аквагимнастика, массаж) и медикаментозных (магне В6, ницерголин)
методов профилактики возникновения и прогрессирования ПЕ, эффективность
дифференцированного применения гидазепама в комплексном лечении ПЭ.
Показана нормализация психоэмоционального состояния, деятельности ВНС,
показателей кровотока в сосудах головы, шеи и ФПК, которые способствуют
уменьшению частоты возникновения ПЭ на (9,7 %), частоты ее
прогрессирования на (12,2%), частоты гипоксически – ишемической
энцефалопатии новорожденных на (6,2 %), перинатальную заболеваемость на
(23,6 %).

Ключевые слова: преэклампсия, синдром дизадаптации, психоэмоциональная
дизадаптация, вегетативная нервная система.

ABSTRACT

Galych S.R. Preeclampsia as a syndrome of psychoemotional and
vegetovascular disadaptation.- A manuscript.

The dissertation for a scientific degree of Doctor of medical sciences
in a speciality 14.01.01 – obstetrics and gynecology. – Odessa state
medical university HM of Ukraine, Odessa, 2006.

It is shown on the basis of examination of 670 patients that personal
characteristics of a woman (psychotype, psychoemotional stability,
anxiety, depression, stress-tolerance) in the pregravida period cause
risk of PE development. There was established dynamics of changes of the
listed parameters during physiological pregnancy and during development
of PE. It is proved that decrease of the intrauterine (by 45 %) and
increased rate of mimic (by 75 %) responses of the fetal patients (FP)
is characteristic of advanced physiological pregnancy. It is ascertained
that a long course of PE and disturbances of blood flow in a
feto-placentar complex is caused by poor emotional responses of FP. It
is shown that progressing of PE is accompanied by stable prevalence of
the sympathetic link of ANS during the whole pregnancy, with exhaustion
of its activity in severe forms, insufficient vegetative maintenance of
pregnancy. The pathogenetic role of disturbances of blood flow is
established in one of the vertebral and internal carotid arteries, which
precede clinical manifestations of PE and intensify at its progress.
Efficiency of application of nonmedicinal (aquaexercises, massage), and
medicinal methods of PE prophylaxis is shown that has allowed to reduce
frequency of PE by 9,7 %, and perinatal morbidity by 23,6 %. There was
investigated the opportunity of the differentiated management of labours
in PE with the use hydrotherapy.

Key words: preeclampsia, a syndrome of disadaptation, psychoemotional
disadaptation, autonomic nervous system.

ПЕРЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АКТГ – адренокортикотропний гормон

АМО – амплітуда миттєвих осциляцій

ВБЦ – великий біологічний цикл

ВЕС – вегетативно-емоційні скарги

ВЗЕД – вегетативне забезпечення емоційної діяльності

ВЗФД – вегетативне забезпечення фізичної діяльності

ВНС – вегетативна нервова система

ВП – внутрішньоутробний пацієнт

ВР – вегетативна реактивність

ВСД – вегето-судинна дистонія

ВТ – вегетативний тонус

Г – гідазепам

ГІЕ – гіпоксично-ішемічна енцефалопатія

ДД – добова доза

ЕДА – епідуральна (перидуральна) анестезія

ЗВУР – затримка внутрішньоутробного розвитку

ІР – індекс резистентності

КД – курсова доза

КТГ – кардіотокограма

ЛГ – лютеїнізуючий гормон

НОЕС – нейрообмінноендокринний синдром

ОДМУ – Одеський державний медичний університет

ОТ – особистісна тривожність

ПВР – парасимпатична вегетативна реактивність

ПЕ – прееклампсія

РТ – реактивна (ситуативна) тривожність

САН – самовідчуття, активність, настрій

СВР – симпатична вегетативна реактивність

СДС – систоло-діастоличне співвідношення

СТ – симпатотонія

УЗД – ультразвукове дослідження

ФПК – фето – плацентарний комплекс

ФПН – фето – плацентарна недостатність

ФСГ – фолікулостимулюючий гормон

ЦНС – центральна нервова система

ЧСС – частота серцевих скорочень

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020