Тернопільський національний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка

КАЛАУР Світлана Миколаївна

УДК 378.147:371.279.7.

Підготовка майбутніх учителів до оцінювання навчальних досягнень
школярів з предметів природничого циклу

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Тернопіль — 2004

Дисертацією

є рукопис

Робота виконана

в Тернопільському національному педагогічному університеті імені
Володимира Гнатюка,

Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник

доктор педагогічних наук, професор Романишина Людмила Михайлівна,
Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира
Гнатюка, кафедра педагогічної майстерності та освітніх технологій,
професор.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Ярошенко Ольга Григорівна,

Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова, кафедра
методики викладання природничо-географічних дисциплін, професор;

кандидат педагогічних наук Нінова Тетяна Степанівна,

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, кафедра
загальної і неорганічної хімії, в.о. доцента.

Провідна

установа Житомирський державний педагогічний університет ім.
І. Франка, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України.

Захист відбудеться 26.11. 2004 р. о 12 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д. 58.053.01 у Тернопільському національному
педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка за адресою: вул.
М. Кривоноса, 2, м. Тернопіль, 46027, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Тернопільського
національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка за
адресою: вул. М. Кривоноса, 2, м. Тернопіль, 46027.

Автореферат розісланий 25.10.2004 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради
Чайка В.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Оновлення освітньої галузі відіграє
визначальну роль в інтелектуальному розвитку суспільства. Реформа вищої
школи вимагає суттєвих змін у навчально-виховному процесі, що передбачає
пошук нових технологій, форм і методів підготовки майбутніх фахівців,
які відзначатимуться творчою індивідуальністю, високим рівнем
педагогічної компетенції та загальної культури. Основна мета
функціонування вищого педагогічного навчального закладу полягає у
ґрунтовній підготовці студентів до майбутньої складної та багатогранної
професійної діяльності. Контроль та оцінювання виступають обов’язковими
складовими та посідають важливе місце у структурі педагогічної
діяльності. Щодня вчитель оцінює навчальні досягнення школярів,
витрачаючи на це близько третини свого робочого часу. Протягом останніх
років процес оцінювання результатів навчальної діяльності учнів зазнав
суттєвих змін, що пов’язані із введенням у середні навчальні заклади
12-бальної шкали. У сучасній школі здійснювати оцінювальну діяльність
спроможний лише педагог, який має відповідний рівень підготовки в цій
галузі.

Проблема контролю та оцінювання знань, умінь і навичок суб’єктів
навчальної діяльності завжди була в центрі уваги педагогів. Так,
психологічні механізми цього процесу досліджували Б. Ананьєв, І. Галян,
М. Наумов, І. Якиманська; педагогічні аспекти цієї проблеми вивчали та
аналізували Ш. Амонашвілі, С. Близнюк, К. Делікатний, В. Паламарчук,
В. Полонський, С. Подмазін, Л. Романишина, П. Сікорський; методичні
сторони питань оцінювання навчальних досягнень учнів на уроках хімії та
біології в умовах 12-бальної шкали представлені у працях Н. Буринської,
Л. Величко, М. Козуб, Н. Матяш, Т. Нінової, В. Чернової, Т. Фещенко,
Г. Юзбвашешевої, О. Ярошенко.

Складність та багатоплановість питання оцінювання навчальних досягнень
стимулює науковий пошук нових психолого-педагогічних шляхів до його
розв’язання. Останніми роками зазначену проблему активно вивчають в
контексті підходу до оцінювання як до окремого виду педагогічної
діяльності, що має власну структуру. Такі позиції підтримують
Г. Ксьонзова, Н. Максимова, С. Поздєєва, М. Семко. Заслуговують на увагу
пошуки педагогів щодо виділення вмінь, якими повинен володіти вчитель
для якісного виконання оцінювальної діяльності. Структуру та складові
елементи цих умінь активно досліджували вітчизняні та зарубіжні дидакти
А. Маркова, В. Кочуров, М. Кудайкулов, Н. Кучугурова, А. Реан.

Основні теоретичні засади загальної готовності студентів до майбутньої
професійної діяльності вивчали провідні педагоги та психологи, зокрема
О. Абдуліна, М. Дьяченко, О. Іванців, Л. Кондрашова, Н. Самоукіна,
Г. Скок, В. Сластьонін, А. Щербаков. Можливість та доцільність
формування психологічної готовності до оцінювальної діяльності в
майбутніх учителів відображена в дослідженнях А. Борисової,
О. Погребної, І. Якиманської. Окремі педагогічні аспекти готовності
майбутніх педагогів до організації контролю та оцінювання навчальних
досягнень школярів висвітлені у працях Р. Арендса, В. Завіна,
Л. Наврузової, С. Поздєєвої, М. Семко.

Незважаючи на посилення інтересу науковців до дослідження питань
підготовки студентів до оцінювальної діяльності, ще не достатньо
обґрунтовані нові підходи до цього процесу в зв’язку із переходом
шкільної освіти на 12-бальну шкалу оцінок, не повністю розкриті та
охарактеризовані особливості оцінювання навчальних досягнень школярів з
предметів природничого циклу.

Вивчення результатів педагогічної практики студентів засвідчує, що
майбутні фахівці відчувають суттєві труднощі під час оцінювання
результатів навчальної діяльності учнів, які із введенням 12-бальної
шкали значно загострилися. Такий стан речей суттєво впливає не тільки на
формування знань, умінь та навичок в галузі оцінювання, але й створює
чималі труднощі в професійному становленні молодого вчителя. Підготовка
студентів до оцінювання навчальних досягнень учнів зумовлена
суперечностями між реальним та необхідним рівнем готовності, суттєвими
змінами у змісті та підходах до оцінювання, потребою розробки та
застосування технологічного підходу в процесі підготовки фахівців, а
також недостатньою теоретичною та практичною розробленістю проблеми.
Дослідження має важливе значення як для вдосконалення професійної
підготовки майбутніх учителів хімії та біології, так і для практичної
діяльності педагогів природничих дисциплін. Зазначені аргументи
обумовили вибір теми дисертаційного дослідження: „Підготовка майбутніх
учителів до оцінювання навчальних досягнень школярів з предметів
природничого циклу”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне
дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень
Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира
Гнатюка і є складовою комплексної наукової теми „Нові технології
навчання в системі природничих дисциплін” (№ 0196U012548). Тема
дисертаційної роботи затверджена Вченою радою Тернопільського державного
педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (протокол №6 від
08.02.2000р.) та узгоджена Радою з координації наукових досліджень у
галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №7 від
25.09.2001р.).

Об’єкт дослідження – професійна підготовка майбутніх учителів до
оцінювальної діяльності.

Предмет дослідження – підготовка студентів вищих педагогічних закладів
освіти до оцінювання навчальних досягнень учнів у процесі вивчення
біології та хімії.

Мета дослідження полягає у розробці, теоретичному обґрунтуванні та
експериментальній перевірці технології підготовки майбутніх учителів до
оцінювання навчальних досягнень учнів.

Згідно з предметом та метою, дисертаційне дослідження спрямоване на
розв’язання таких завдань:

На основі аналізу наукової літератури уточнити сутність поняття
„оцінювальна діяльність” та розробити зміст цієї діяльності педагога у
зв’язку із запровадженням 12-бальної шкали оцінювання.

Визначити основні компоненти та рівні сформованості готовності студентів
до оцінювальної діяльності.

Розробити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити
технологію підготовки майбутніх учителів біології та хімії до оцінювання
навчальних досягнень учнів у школі.

Розробити науково-методичні матеріали, що сприяють ефективній підготовці
студентів до оцінювання навчальних досягнень учнів із предметів
природничого циклу.

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять: теорія наукового
пізнання (положення про єдність конкретного та абстрактного, емпіричного
й теоретичного); основні закони та принципи діалектики (причина і
наслідок, загальне і часткове, просте і складне), системний підхід до
опису явищ об’єктивної дійсності, основні принципи дидактики,
професійної підготовки вчителів, нові педагогічні технології (технологія
проблемного навчання), концептуальні положення психолого-педагогічних
підходів до контролю та оцінювання, а також нормативні документи в
галузі освіти.

У роботі ми спиралися на наукові положення й висновки щодо готовності до
педагогічної діяльності в цілому та до оцінювання навчальних досягнень
зокрема (О. Абдуліна, Г. Ксьонзова, Н. Максимова, С. Поздєєва,
В. Сластьонін, Л. Спірін, А. Щербаков); психологічних та педагогічних
особливостей оцінювання знань та вмінь учнів (Б. Ананьєв, С. Близнюк,
М. Борисова, Х. Век, І. Галян, К. Делікатний, В. Завіна, І. Зварич,
Л. Наврузова, М. Наумов, О. Погребна, І. Якиманська); сучасних підходів
до процесу оцінювання результатів навчальної діяльності учнів на уроках
хімії та біології (Н. Буринська, Л. Величко, О. Бобовик, С. Літковець,
Ю. Романенко, О. Ярошенко).

Для реалізації поставлених завдань були використані теоретичні та
емпіричні методи дослідження: теоретичні (аналіз, порівняння, синтез,
систематизація, класифікація, узагальнення, моделювання) з метою
встановлення сутності та структури оцінювальної діяльності, а також для
розробки технології підготовки майбутніх учителів; емпіричні
(педагогічне спостереження, анкетування, інтерв’ювання, бесіди,
опитування, тестування, дискусії, метод експертних оцінок, самооцінка)
для вивчення та діагностики готовності майбутніх фахівців, що пов’язана
із оцінюванням результатів навчальної діяльності; для визначення
достовірності одержаних результатів, а також для якісної та кількісної
обробки отриманих даних були застосовані статистичні методи. Провідним
методом був педагогічний експеримент, що охоплював констатуючий та
формуючий етапи.

Експериментальна база та етапи дослідження.

В експерименті брали участь студенти хіміко-біологічного факультету
Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира
Гнатюка, слухачі Тернопільського обласного комунального інституту
післядипломної педагогічної освіти. Дослідно-експериментальною роботою
на різних етапах було охоплено 339 студентів, 119 кваліфікованих
учителів біології та хімії. Експериментальна апробація розробленої
технології оцінювання навчальної діяльності учнів здійснювалася на базі
різних типів середніх навчальних закладів м. Тернополя (КСЗШ №24, КЗСШ
№23, Галицького коледжу ім. В. Чорновола, Комунального Технічного
ліцею), а також ЗНЗ №1 м. Острога (Рівненська область), в якій взяло
участь 632 учні та 24 досвідчених педагогів.

На першому етапі (1999–2001 рр.) вивчено стан розробленості
досліджуваної проблеми в психолого-педагогічній літературі,
проаналізовано практику оцінювальної діяльності досвідчених педагогів,
обґрунтовано об’єкт, предмет, конкретизовано завдання дослідження,
розроблено методику експериментальної роботи.

На другому етапі (2001–2002 рр.) здійснено констатуючий експеримент, під
час якого узагальнено зібраний фактичний матеріал з питань оцінювання
навчальних досягнень, визначено та обґрунтовано основні показники та
рівні готовності студентів до оцінювальної діяльності, розроблено
технологію підготовки майбутніх фахівців до цього виду діяльності.

На третьому етапі (2002–2004 рр.) проведено формуючий експеримент,
систематизовано та узагальнено результати досліджень, здійснено
математичну та статистичну обробку даних, впроваджено теоретичні та
практичні результати у навчальний процес вищих і середніх навчальних
закладів освіти, оформлено результати наукового пошуку, визначено
перспективи подальших досліджень.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає у тому, що:

вперше розроблено та обґрунтовано технологію підготовки майбутніх
учителів біології та хімії до оцінювання навчальних досягнень учнів у
системі середньої освіти за 12-бальною шкалою, що передбачає
взаємозумовлену діяльність студентів під час аудиторних занять та
педагогічної практики. В основу технології підготовки покладено модель;
практична реалізація здійснювалася шляхом: запровадження в навчальний
процес спецкурсу „Оцінювальна діяльність учителя на сучасному етапі
реформування школи”, використання технології оцінювання різних видів
навчальної діяльності учнів, формування операційного змісту практичних
умінь студентів.

Подальшого розвитку набуло уточнення змісту поняття „готовність
студентів до оцінювання навчальних досягнень учнів” (мотиваційний,
змістовий, процесуальний компоненти та рівні сформованості готовності
студентів до оцінювальної діяльності). Розроблено та апробовано
технологію оцінювання навчальної діяльності учнів, яка передбачає:
узгодження оцінок 4–бальної шкали ВНЗ із 12–бальною; оцінювання
письмових результатів навчальної діяльності учнів з біології та хімії;
оцінювання усних відповідей на основі особистісно–орієнтованого підходу;
тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів. Вдосконалено
операційний зміст оцінювальних умінь, якими повинен володіти майбутній
педагог у процесі професійної діяльності.

Практичне значення проведеного дослідження полягає у розробці спецкурсу
„Оцінювальна діяльність учителя на сучасному етапі реформування школи”,
який може використовуватися у навчальному процесі вищих педагогічних
закладів освіти для підготовки учителів природничого циклу, а також на
курсах підвищення кваліфікації вчителів хімії та біології; у розробці
технології оцінювання усних та письмових результатів навчальної
діяльності школярів, що сприяє підвищенню об’єктивності оцінок та
оптимізації оцінювальної діяльності педагога.

Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес
Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира
Гнатюка (довідка № 350–40/03 від 02.06.2004 р.), Прикарпатського
університету імені Василя Стефаника (довідка № 01-08-336 від 14.06.2004
р.), Львівського національного університету імені Івана Франка (довідка
№ 2249–Р4 від 21.06.2004 р.). Результати дослідження реалізовані у
Тернопільському обласному комунальному інституті післядипломної
педагогічної освіти (довідка № 01/254 від 02.06.2004 р.). Практичні
рекомендації та розроблена технологія оцінювання навчальної діяльності
використовувалися педагогами середніх навчальних закладів м. Тернополя:
КСЗШ № 23 (довідка № 213/3 від 26.05.2004 р.), КСЗШ №24 (довідка № 95
від 24.05.2004 р.), Галицького коледжу імені В’ячеслава Чорновола
(довідка № 426/02 від 08.06.2004 р.), Комунального Технічного ліцею
(довідка № 116 від 27.05.2004 р.); ЗНЗ № 1 м. Острога, Рівненської
області (довідка № 164 від 17.05.2004 р.).

Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічною
обґрунтованістю його вихідних положень, використанням комплексу
взаємодоповнюючих методів, які адекватні меті, об’єкту, предмету й
завданням дослідження, застосуванням комплексної методики
теоретико-експериментальної роботи, репрезентативністю вибірки,
об’єктивними результатами експериментальної перевірки розроблених
положень, проведеним моніторингом оцінювальної діяльності, застосуванням
методів математичної статистики для обробки кількісних та якісних
показників, обговоренням отриманих результатів на науково-практичних
конференціях.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення та
результати дослідження обговорювалися та отримали схвальні відгуки на 7
міжнародних наукових конференціях: „Психолого-педагогічні проблеми
підготовки вчительських кадрів в умовах трансформації суспільства”
(Київ, 2000), „Методы совершенствования фундаментального образования в
школах и вузах” (Севастополь, 2002), „Соціально-педагогічні проблеми
підготовки фахівців у вищих навчальних закладах” (Ужгород, 2003),
„Сучасні технології вищої освіти” (Одеса, 2003), „Перші міжнародні
Драгоманівські читання” (Київ, 2003), „Освіта як фактор забезпечення
стабільності сучасного суспільства” (Тернопіль, 2004), „Сучасні
інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці
фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми” (Вінниця, 2004); а
також на всеукраїнській науково-практичній конференції
„Природничо-наукова освіта школярів: реалії та перспективи” (Тернопіль,
2003). Узагальнені результати дослідження доповідалися на засіданнях
кафедри педагогічної майстерності та освітніх технологій Тернопільського
державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображено у
12 одноосібних наукових працях, із них 8 статей у фахових виданнях.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів,
висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних
джерел (288 найменувань на 24 сторінках) та 15 додатків (на 53
сторінках). Загальний обсяг дисертаційного дослідження становить 259
сторінок, з яких 182 – основний текст. Робота містить 21 таблицю, 7
рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт,
предмет, мету, завдання, методологічні та теоретичні засади дослідження,
розкрито його наукову новизну, теоретичне та практичне значення, подано
відомості про експериментальну базу, апробацію і впровадження основних
результатів дослідження.

У першому розділі „Оцінювання навчальних досягнень як складова
професійної діяльності педагога” здійснено історико-педагогічне
дослідження проблеми оцінювання навчальних досягнень учнів, розглянуто
тенденції щодо ролі та місця оцінювання в структурі професійної
діяльності, а також визначено стан готовності до оцінювальної діяльності
досвідчених педагогів та майбутніх учителів хімії та біології.

Дослідження генезису процедури оцінювання підтверджує, що цей вид
діяльності завжди був у центрі уваги педагогічної теорії та практики.
Результати аналізу бібліографічних джерел з питань оцінювання навчальних
досягнень учнів свідчать, що на кожному історичному етапі розвитку школи
цю проблему науковці розглядали фрагментарно. Узагальнивши історичні
дані, було систематизовано матеріал про оцінювальну діяльність
педагогів, починаючи від шкіл „книжного вчення” до сучасної школи ХХІ
століття. Як свідчить проведене історико-педагогічне дослідження, у
теорії та практиці оцінювання відбулося ряд глибоких ароморфозів та
вдосконалень: від простого словесного оцінювання описового характеру до
запровадження у школах числового вираження результатів знань,
запропонованого Ф. Брадке. У дисертаційному дослідженні проаналізовано
результати численних експериментів зі шкалою оцінок та висвітлено
погляди видатних педагогів і науковців на проблему оцінювання.

У психолого-педагогічній літературі процес навчання характеризується як
складна цілісна система, що є сукупністю певних складових. До них
належать цільовий, змістовий, стимулюючо-мотиваційний,
операційно-діяльнісний, конторольно-регулювальний,
оцінювально-результативний компоненти. Навчання має двосторонній
характер і вимагає тісної взаємодії між педагогом та учнями на всіх
етапах навчальної роботи, починаючи від постановки цілей, закінчуючи
оцінюванням навчальних досягнень. Без оцінювально-результативного
компонента процес навчання був би логічно незавершеним. Базуючись на
дослідженнях Г. Ксьонзової, Н. Максимової, С. Поздєєвої, М. Семко, у
дисертаційній роботі оцінювання охарактеризовано як вид педагогічної
діяльності.

Реалізація змісту оцінювальної діяльності залежить насамперед від рівня
готовності педагогічних кадрів до його виконання. Дослідження стану
готовності досвідчених учителів до цього виду діяльності свідчить про
недостатньо глибоке знання ними складових компонентів сучасної системи
оцінювання за 12-бальною шкалою.

На основі аналізу навчальних планів і програм з педагогічних предметів,
методик викладання біології та хімії, підручників і посібників із цих
дисциплін зроблено висновок про те, що в процесі професійної підготовки
майбутніх учителів біології та хімії у вищих педагогічних закладах
освіти не забезпечується належного рівня формування готовності до
оцінювання навчальних досягнень учнів. Як наслідок, у студентів під час
навчальної та виробничої практик у школі виникають труднощі, що
пов’язані саме з процесом оцінювання.

Сьогодні у психолого-педагогічній літературі немає однозначного
загальноприйнятого підходу до трактування змісту поняття „готовність”.
Синтезувавши результати наукових пошуків педагогів, ми визначаємо
готовність як складноструктуроване та цілісне утворення, що характеризує
вибіркову активність особистості в процесі підготовки та включення її в
діяльність. Готовність до оцінювання охарактеризовано в дисертаційному
дослідженні як єдність трьох взаємопов’язаних компонентів:
мотиваційного, змістового та процесуального. Мотиваційний компонент
полягає в усвідомленні студентами особистісної, професійної та
суспільної значущості оцінювальної діяльності, необхідності
вдосконалення знань та вмінь у цій галузі. Змістовий компонент
передбачає досконале знання структурних складових оцінювальної
діяльності, а саме: об’єктів, вимог, критеріїв, функцій, тощо;
усвідомлення їхнього конкретного впливу на навчально-виховний процес.
Процесуальний компонент включає уміння проектувати й організовувати
процес оцінювання, грамотно і своєчасно аналізувати позитивні та
негативні результати власної діяльності, вчасно запобігати помилкам.

У дослідженні охарактеризовано готовність студентів у галузі оцінювання
за чотирма рівнями: мінімальний, низький, середній, високий.
Констатуючий експеримент дав змогу встановити, що переважна більшість
студентів перебуває на мінімальному та низькому рівнях готовності.
Зокрема, 34 майбутніх фахівців (29,8%) мають мінімальний рівень
готовності; 64 (56,1%) – низький. Лише 16 студентів (14,1%) можна
вважати готовими до оцінювання навчальних досягнень учнів у школі, тому
що рівень їхніх знань та вмінь відповідав середньому рівню готовності.
Дослідженням не виявлено майбутніх учителів із показниками високого
рівня готовності до оцінювальної діяльності. Самооцінка майбутніми
фахівцями власних знань та вмінь у галузі оцінювання під час анкетування
становила 7,3 бали за 12-бальною шкалою, тоді як за результатами
письмової роботи середній бал – 4,5. Отже, у студентів відсутня
адекватна самооцінка.

Результати констатуючого етапу дозволяють стверджувати про те, що існує
необхідність організації цілеспрямованої підготовки майбутніх учителів
біології та хімії до оцінювання навчальної діяльності учнів. Формування
знань, умінь та навичок педагога як складової готовності здійснюються у
двох напрямках: перший – в процесі теоретичної підготовки (на
лекційно-семінарських заняттях), другий – протягом педагогічної
практики. Отже, чим вищого рівня готовності досягне студент під час
теоретичного навчання, тим легше йому досягнути професійної
компетентності. Аналіз практики роботи ВНЗ у цьому аспекті дозволив
зробити висновок про необхідність підвищення рівня готовності студентів
до оцінювальної діяльності під час навчання у вищих педагогічних
закладах освіти.

У другому розділі „Технологія підготовки майбутніх учителів до
оцінювання навчальних досягнень учнів та її експериментальна перевірка”
теоретично обґрунтовано зміст діяльності вчителя біології та хімії з
урахуванням основних компонентів оцінювання в сучасній школі на основі
12-бальної шкали, представлено модель, що покладена в основу технології
підготовки майбутніх фахівців до оцінювальної діяльності, визначено
етапи організації та методику проведення формуючого експерименту,
здійснено аналіз, систематизацію й узагальнення його результатів.

Результати експериментальних досліджень засвідчили, що основні причини
низького рівня готовності студентів до оцінювальної діяльності
насамперед пов’язані із відсутністю практичного досвіду в галузі
оцінювання як складової професійної діяльності та власного ставлення до
сучасної 12-бальної шкільної системи оцінювання; недостатністю
теоретичних знань основних складових процесу оцінювання із профільних
предметів; дисгармонією між п’ятибальною (фактично – чотирибальною) або
двобальною шкалою у вищому навчальному закладі, та дванадцятибальною, що
введена у закладах середньої освіти; відсутністю у змісті професійної
підготовки окремої навчальної дисципліни, яка б забезпечувала синтез
теоретичних знань, практичних умінь та навичок у сфері оцінювальної
діяльності вчителя на сучасному етапі реформування школи; недосконалістю
технології оцінювання навчальних досягнень учнів через їх уніфікацію та
орієнтацією на „середнього” учня і колективні форми навчальної
діяльності.

З метою визначення необхідної теоретичної бази для формування змісту
оцінювальної діяльності, було здійснено аналіз наукової літератури, який
дозволив виділити основні її компоненти. Було визначено та
проаналізовано об’єкти, функції, вимоги, умови, критерії, рівні
навчальних досягнень учнів. Однак особистий педагогічний досвід та
результати вивчення шкільної практики дали можливість констатувати
суттєвий вплив на процес оцінювання таких аспектів: рівні навчальної
діяльності учнів, рівні навченості, рівні самостійності, ступені
значущості матеріалу. В умовах рівневої диференціації знань важливого
значення набуває об’єктивне оцінювання усних результатів навчальної
діяльності учнів. Беручи до уваги цей чинник, нами введено
особистісно-орієнтований підхід до оцінювання усної відповіді школярів,
що включає: рівні навчальної діяльності та рівні навченості учня,
типологічні особливості нервової системи (типи темпераменту), рівень
інтелектуального розвитку дитини, ступінь позитивної мотивації учня на
навчальну діяльність, здатність педагога подолати негативний стереотип
„невстигаючий учень”. Врахування всіх складових дозволяє розглядати
оцінювальну діяльність як цілісне системне утворення і як складову
професійної діяльності педагога.

Зазначені підходи до змісту оцінювальної діяльності враховані нами при
розробці моделі підготовки студентів до оцінювання навчальних досягнень,
що забезпечує формування середнього та високого рівня готовності
майбутніх фахівців до такого виду професійної роботи ще під час навчання
у вищому педагогічному закладі освіти. Під моделлю ми розуміємо
схематичне зображення систематизованого комплексу основних
закономірностей діяльності викладача та студента (рис. 1.). Всі складові
моделі спрямовані на формування у майбутніх фахівців мотиваційного,
змістового та процесуального компонентів готовності до цієї діяльності.

*

,

t – TH -

/////////c///////*EEEEE

,

F

Z

\

~

]„ath

???????????????авчання, принцип неперервного вдосконалення змісту
навчання. Зміст підготовки забезпечував формування системи наукових
знань та пов’язаних з ними практичних умінь і навичок, якими повинні
оволодіти майбутні фахівці в галузі оцінювання. Форми навчання як спосіб
здійснення взаємодії викладача та студентів у межах яких реалізувався
зміст, представлені таким чином: консультація – лекція – практичне
заняття (вправи, лабораторні роботи, семінари, практикум) – самостійна
робота – виробнича практика. На семінарських заняттях для активізації
навчально-пізнавальної діяльності студентів проводилися ділові ігри. Для
ефективної підготовки майбутніх фахівців до оцінювальної діяльності
застосовувалися технічні засоби навчання (відео — та аудіозаписи
фрагментів уроків біології та хімії з процедурою оцінювання). Поряд із
словесними засобами навчання застосовувалася робота з науковою,
методичною літературою, періодичними виданнями та інструктивними
картками.

Зазначена модель покладена в основу технології підготовки студентів до
оцінювання навчальних досягнень, яка передбачає взаємозумовлену
діяльність студентів під час аудиторних занять та педагогічної практики.
Такий підхід дозволяє цілісно охопити процес навчання майбутніх
учителів. Основний акцент практичної реалізації технології підготовки
студентів до цього виду професійної діяльності зроблено на впровадження
в навчальний процес спецкурсу „Оцінювальна діяльність учителя на
сучасному етапі реформування школи”. Під час конструювання його змісту
ми враховували такі чинники: організацію оцінювальної діяльності в
світлі рівневої диференціації; якісні та кількісні зміни в шкалі
оцінювання; застосування досягнень сучасної педагогічної науки та
врахування реальних потреб шкільної практики; врахування психологічних
особливостей сприйняття навчального матеріалу студентами.

Введення спецкурсу передбачало реалізацію таких завдань:

ознайомити студентів із змінами в підходах до процесу оцінювання у
зв’язку з реформуванням системи освіти;

визначити роль та місце оцінювання в професійній діяльності педагога;

з’ясувати зміст та суть компонентів процесу оцінювання;

дослідити психолого-педагогічні умови оцінювання, які сприяють
підвищенню якості навчально-виховного процесу;

розробити технологію оцінювання різних видів навчальної діяльності
учнів;

сформувати практичні вміння, які забезпечать оцінювання навчальних
досягнень учнів з предметів природничого циклу на високому професійному
рівні.

Основна особливість запропонованої технології підготовки студентів до
виконання оцінювальної діяльності полягає у використанні технології
оцінювання результатів навчальної діяльності. Професійно-виважене та
об’єктивне оцінювання навчальної діяльності як складової ланки
навчального процесу можливе за умови відтворення наперед розробленої та
чітко спроектованої технології. За її відсутності можлива ситуація, коли
молодий педагог виявиться неготовим до даного виду діяльності. Під час
розробки технології ми виходили з положення про те, що реалізація такого
підходу призведе до оптимізації процесу оцінювання та підвищить рівень
усіх компонентів (мотиваційного, змістового, процесуального) готовності
майбутнього спеціаліста.

Для з’ясування сутності та доцільності підготовки студентів на основі
застосування під час оцінювання результатів навчальної діяльності учнів
відповідної технології ми провели формуючий експеримент безпосередньо в
умовах середніх навчальних закладів. Під час експериментально-дослідної
роботи було апробовано такі технологічні елементи: узгодження оцінок
4–бальної шкали з 12–бальною (шляхом „індексації”); оцінювання письмових
результатів навчальної діяльності з біології та хімії (практичних та
лабораторних робіт – на основі технологічної карти, самостійних та
контрольних – шляхом поелементного контролю з попереднім встановленням
максимальної кількості балів за кожне завдання, вміння визначати
складність завдань різних варіантів та коефіцієнт доступності
запропонованої письмової роботи, максимальне усунення негативних
факторів, які впливають на оцінку письмових робіт); оцінювання усних
відповідей школярів (на основі особистісно-орієнтованого підходу);
контроль навчальних досягнень учнів (враховуючи коефіцієнт
ефективності). Зростання показників навчальної успішності учнів
експериментального класу (якість знань зросла на 19,6%, а середній бал
підвищився на 0,82, тоді як відповідні показники в контрольному класі
становлять: 7,3%, та 0,5), позитивні відгуки практикуючих педагогів,
моніторингове дослідження та статистична обробка результатів підтвердили
ефективність та доцільність технологічного підходу до оцінювання
навчальних досягнень.

Обґрунтована технологія підготовки майбутніх учителів біології та хімії
перевірялася під час формуючого експерименту, в якому взяли участь 85
студентів експериментальних груп та 29 – контрольної. Підготовка
студентів контрольної групи К здійснювалася традиційно, методом „проб і
помилок”. Навчальна діяльність майбутніх педагогів експериментальної
групи Е1 на семінарських заняттях під час вивчення спецкурсу
„Оцінювальна діяльність учителя на сучасному етапі реформування школи”
здійснювалася на основі традиційного підходу, а студентів
експериментальної групи Е2 – на основі проблемного підходу до навчання.

Особливу увагу в розробленій технології підготовки студентів
експериментальних груп (Е1 та Е2) було приділено формуванню операційного
змісту практичних умінь, а саме: здійснювати відбір матеріалу для
контролю відповідно до поставлених завдань; виявляти причини учнівських
помилок, складати план їх виправлення та подолання; використовувати
технологію оцінювання різних видів навчальної діяльності учнів;
формулювати оцінювальне судження. Структура діяльності студентів
експериментальних груп з оволодіння цими вміннями була представлена
єдністю таких компонентів, як усвідомлення професійної та особистісної
значущості виділеного вміння; цільова установка на оволодіння
зазначеними вміннями; актуалізація теоретичних знань для формування
вмінь; розкриття змісту цього вміння як певної сукупності операцій та
прийомів для їхнього формування; організація практичної діяльності з
оволодіння вміннями; контроль за рівнем сформованості вмінь та їх
оцінка.

Результати формуючого експерименту підтвердили ефективність розробленої
технології підготовки майбутніх учителів біології та хімії до оцінювання
навчальних досягнень учнів. На підставі аналізу отриманих даних
(табл. 1.), можемо констатувати, що в студентів експериментальних груп
відбулися статистично достовірні зміни показників рівнів готовності до
оцінювальної діяльності. У майбутніх фахівців контрольної групи
спостерігалися незначні зміни, зумовлені загальним зростанням
професійної зрілості, однак вони не досягали рівня статистичної
значимості.

Таблиця 1.

Динаміка рівнів готовності студентів контрольної та експериментальних
груп (у %)

Рівні

готовності Констатуючий експеримент Формуючий експеримент

К Е1 Е2 К Е1 Е2

Мінімальний 24,1 28,6 34,9 17,2 – –

Низький 55,2 59,5 53,5 51,7 11,9 9,3

Середній 20,7 11,9 11,6 27,6 57,1 48,8

Високий – – – 3,5 31,0 41,9

Всього 100 100 100 100 100 100

Аналіз результатів дослідження свідчить, що проблемний підхід до
навчання більш ефективний під час формування в майбутніх фахівців
високого рівня готовності до оцінювання. Зокрема кількість студентів
експериментальної групи Е2, які перебували на середньому та високому
рівні готовності становив – 90,7% проти 88,1% студентів, які навчалися в
умовах пояснювально-ілюстративного навчання (Е1). Середній бал
успішності майбутніх учителів експериментальної групи Е1 становив 8,4, а
у студентів експериментальної групи Е2 – 8,8, тоді як у студентів
контрольної групи цей показник лише 5,45. Про доцільність та переваги
використання проблемного підходу в підготовці майбутніх педагогів
свідчать дослідження мотиваційного компонента готовності: приріст
позитивного ставлення студентів експериментальної групи Е1 до
оцінювальної діяльності становив+80,9 проти +86,0 у студентів із
експериментальної групи Е2. У майбутніх фахівців із контрольної групи
приросту в позитивному ставленні ми не спостерігали.

Як свідчать результати порівняльного аналізу, підходи до організації
навчального процесу (традиційний чи проблемний) по-різному вплинули на
якість знань студентів. Зазначимо, що традиційний підхід виявився більш
ефективним для формування знань на достатньому рівні. На високому
(творчому) рівні навчальних досягнень значно кращі здобутки виявили
майбутні педагоги, які займалися на основі проблемного навчання (Е2).

Для встановлення вірогідності отриманих результатів експериментального
дослідження було використано метод педагогічного спостереження за
виробничою практикою, під час якої майбутні фахівці реалізували набуті
знання та вдосконалювали уміння у сфері оцінювальної діяльності.
Дослідження даних „Опитувального листа” (експертами виступали досвідчені
педагоги) дає можливість стверджувати, що у студентів (Е2), які
навчалися на основі проблемного підходу, ступінь прояву показників
оцінювальної діяльності є вищий.

Отже, одержані результати свідчать про ефективність запропонованої
технології підготовки майбутніх учителів до оцінювання навчальних
досягнень учнів, що дозволило сформулювати загальні висновки.

ВИСНОВКИ

Проведене теоретико-експериментальне дослідження дозволило обґрунтувати
оцінювання навчальних досягнень як окремий вид професійної діяльності
вчителя. Враховуючи зміни, які відбулися в середніх загальноосвітніх
навчальних закладах у зв’язку із запровадженням 12-бальної шкали
оцінювання, досліджено та систематизовано зміст основних компонентів
оцінювальної діяльності педагога сучасної школи: об’єкти, функції,
вимоги, умови, відповідні критерії оцінювання, рівні навчальних
досягнень учнів. На основі спостережень за педагогічною діяльністю
досвідчених учителів встановлено, що на оцінювання результатів навчання
мають значний вплив рівні навчальної діяльності, рівні навченості, рівні
самостійності учнів та ступені значущості матеріалу.

Успішному здійсненню майбутніми педагогами оцінювальної діяльності
передує формування відповідного рівня готовності до неї. Дослідженням
уточнено сутність поняття „готовність” як складноструктурованого та
цілісного утворення, що характеризує вибіркову активність особистості в
процесі підготовки та включення її в діяльність. Готовність до
оцінювальної діяльності є складовою професійно-педагогічної готовності
до роботи в школі. Підготовка майбутніх учителів до оцінювання
навчальних досягнень учнів передбачає формування трьох взаємопов’язаних
компонентів готовності: мотиваційного (спонукального), змістового
(інтелектуального) та процесуального (виконавського). Мотиваційний
компонент полягає в усвідомлені особистісної професійної та суспільної
значущості оцінювальної діяльності, позитивній мотивації, необхідності
вдосконалення знань та вмінь у цій галузі. Змістовий компонент
забезпечує оволодіння знаннями структурних складових оцінювальної
діяльності. Процесуальний компонент має на меті практичне виконання
процедури оцінювання, забезпечує оволодіння спеціальними уміннями
проектувати й організовувати процес оцінювання, грамотно і своєчасно
аналізувати позитивні та негативні результати своєї діяльності, вчасно
запобігати помилкам при оцінюванні навчальних досягнень учнів.

Охарактеризовано чотири рівні (мінімальний, низький, середній, високий)
готовності майбутніх спеціалістів вищих педагогічних навчальних закладів
до оцінювальної діяльності. Студенти з мінімальним рівнем готовності не
можуть об’єктивно оцінити результати навчання школярів, у них
недостатньо теоретичних знань, не сформовані уміння та навички, що
необхідні для здійснення цього виду діяльності. Під час педагогічної
практики у них переважає поверхове уявлення про оцінювання навчальних
досягнень учнів за 12-бальною шкалою. Майбутній спеціаліст із низьким
рівнем готовності володіє елементарними знаннями, має недостатньо
сформовані вміння та навички. Студентів характеризує низьке усвідомлення
мотивів оцінювальної діяльності, спостерігається недостатній рівень
рефлексії. У майбутніх педагогів із середнім рівнем готовності знання є
достатніми, проте через недосконалість умінь вони діють лише за певним
стандартом, спостерігається обмеженість форм та шляхів реалізації
оцінювальної діяльності. Їм притаманне прагнення до самовдосконалення та
мобілізація вольових якостей. Студенти з високим рівнем готовності
якісно оволоділи цим видом діяльності, вони уміють ефективно
застосовувати набуті знання в нетипових ситуаціях. Для них властиві
внутрішні потреби у саморозвитку. На основі констатуючого експерименту
визначено, що переважна більшість (85,9%) майбутніх фахівців знаходиться
на мінімальному та низькому рівнях готовності, лише 14,1% студентів
можна вважати готовими об’єктивно здійснювати оцінювальну діяльність
результатів навчання учнів у школі.

Ефективність підготовки майбутніх учителів до оцінювання навчальних
досягнень школярів забезпечується розробленою моделлю –
систематизованого комплексу основних закономірностей діяльності
викладача та студента, що охоплює: мету, організацію навчального процесу
(принципи, зміст, форми, методи та засоби навчання). Вагомим компонентом
моделі підготовки студентів до оцінювальної діяльності виступила
технологія оцінювання результатів навчальної діяльності учнів. Всі
складові розробленої моделі спрямовані на оволодіння майбутніми
фахівцями мотиваційним, змістовим та процесуальним компонентами
готовності.

Технологія оцінювання результатів навчальної діяльності учнів із
предметів природничого циклу в умовах 12-бальної шкали сприяє
оптимізації професійної діяльності майбутнього педагога у цій галузі та
підвищує об’єктивність оцінок. Розроблено та експериментально апробовано
такі технологічні елементи:

узгодження оцінок 4–бальної шкали із 12–бальною (шляхом „індексації”);

оцінювання письмових результатів навчальної діяльності з біології та
хімії (практичних та лабораторних робіт на основі технологічної карти;
самостійних та контрольних – поелементним контролем з попереднім
встановленням максимальної кількості балів за кожне завдання, а також
вміння визначати складність завдань різних варіантів та коефіцієнт
доступності запропонованої письмової роботи; усунення негативних
факторів, які суттєво впливають на оцінку письмових робіт);

оцінювання усних відповідей школярів (на основі використання складових
поняття „особистісно-орієнтоване оцінювання усної навчальної діяльності
школярів”);

контроль навчальних досягнень (застосовуючи коефіцієнт ефективності (КЕ)
об’єктів оцінювання).

Зростання показників навчальної успішності учнів експериментальних
класів, моніторингове дослідження засвідчили ефективність такого підходу
до оцінювання результатів навчання.

Формуючий експеримент підтвердив дієвість розробленої технології
підготовки майбутніх учителів біології та хімії до оцінювання навчальних
досягнень учнів у системі середньої освіти за 12-бальною шкалою, що
передбачає взаємозумовлену діяльність студентів під час аудиторних
занять та педагогічної практики. В основу технології підготовки
студентів покладено розроблену модель. Вагомий акцент практичної
реалізації зроблено на впровадженні в навчальний процес спецкурсу
„Оцінювальна діяльність учителя на сучасному етапі реформування школи”,
головною особливістю є використання технології оцінювання навчальної
діяльності учнів. Чільне місце у розробленій технології посідає
формування операційного змісту практичних умінь. Під час дослідження у
студентів експериментальних груп сформовано такі уміння: здійснювати
відбір матеріалу для контролю відповідно до поставлених завдань;
виявляти причини учнівських помилок та складати план їх виправлення;
використовувати технологічний підхід до оцінювання різних видів
навчальної діяльності учнів; формулювати оцінювальне судження. Практична
підготовка майбутніх фахівців до виконання зазначених умінь розглядалася
як цілеспрямована робота із засвоєння сукупності дій, що становили його
структуру, та встановленням операційного змісту та відповідних прийомів.

Серед шляхів підвищення рівня готовності студентів до оцінювальної
діяльності було виділено такі фактори: впровадження в навчальний процес
спецкурсу „Оцінювальна діяльність учителя на сучасному етапі
реформування школи”; застосування технології оцінювання результатів
навчальної діяльності; використання проблемного підходу в навчальній
діяльності студентів. Аналіз результатів дослідження свідчить, що
реалізація розробленої технології підготовки майбутніх фахівців дозволяє
забезпечити переважній більшості (89,4%) студентів експериментальних
груп високий та середній рівні готовності до оцінювальної діяльності.
Кількісні показники розподілу майбутніх фахівців експериментальної групи
(Е2), які навчалися на основі проблемного підходу, за рівнями готовності
такі: 48,8% – середній рівень, 41,9% – високий рівень; середній бал
навчальних досягнень – 8,8. Показники готовності майбутніх педагогів
експериментальної групи (Е1), що навчалися на основі традиційного
підходу інші: 57,1% – середній рівень, 31,0% – високий рівень; середній
бал навчальних досягнень – 8,4. Більшість студентів (79,3%) контрольної
групи мають низький та середній рівень готовності до оцінювання
навчальних досягнень; середній бал навчальних досягнень становить 5,45.
Застосування методу експертних оцінок та статистичні методи обробки
кількісних та якісних змін підтверджують вірогідність та невипадковість
отриманих результатів.

Наше дослідження не вичерпує всіх аспектів підготовки майбутніх фахівців
до оцінювальної діяльності в сучасній школі. Подальшого вивчення
потребують питання підготовки студентів до використання нових
інформаційних технологій у процесі оцінювання. Доцільно спрямувати
дослідження на розробку та обґрунтування процедури самооцінювання та
самоаналізу результатів навчальної діяльності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

Калаур С.М. Психолого-педагогічні умови організації контролю на уроках
хімії на основі особистісно-орієнтованого навчання. // Творча
особистість учителя: проблеми теорії і практики: Зб. наук. праць / Ред.
кол. Гузій Н.В. та інші. – К., НПУ, 2001. – Вип. 5. – С. 234–239.

Калаур С.М. Генезис оцінки та її роль в професійній діяльності вчителя
// Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і
пошуки: Зб. наук. праць / Ред. кол. Т.І. Сущенко (відп. ред.) та ін. –
Київ-Запоріжжя. – 2002. – Вип. 25. – С. 110–114.

Калаур С.М. Оцінювальна діяльність у професійній підготовці майбутніх
вчителів // Вісник Прикарпатського університету. Педагогіка. –
Івано-Франківськ, 2003. – Вип. VIII. – С. 72–76.

Калаур С.М. Особливості оцінювання навчальних досягнень учнів у сучасній
школі // Педагогічні науки. Збірник наукових праць. – Суми: СумДПУ ім.
А.С. Макаренка, 2003. – С. 154–162.

Калаур С.М. Стан та перспективи формування професійної готовності
майбутніх учителів до оцінювальної діяльності в сучасній школі //
Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету.
Серія: Педагогіка. – 2003. – №3. С. 50–55.

Калаур С.М. Технології оцінювання навчальної діяльності учнів з
предметів природничого циклу // Вісник Прикарпатського університету.
Педагогіка. – Івано-Франківськ, 2004. – Вип. X. – С. 7 – 14.

Калаур С.М. Модель підготовки майбутніх вчителів біології та хімії до
оцінювання навчальних досягнень учнів // Сучасні інформаційні технології
та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія,
теорія, досвід, проблеми // Зб. наук. пр. – Вип. 5 / Редкол.: І.Я. Зязюн
(голова) та ін. – Київ-Вінниця: ДОВ Вінниця, 2004. – С. 490 – 495.

Калаур С.М. Оцінювальна діяльність молодого педагога в сучасній школі //
Соціально-педагогічні проблеми підготовки фахівців у вищих навчальних
закладах: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. –
Ужгород: УжНУ, 2003. – С. 100–102.

Калаур С.М. Проблема оцінної діяльності для випускників педагогічних
вищих навчальних закладів // Методы совершенствования фундаментального
образования в школах и вузах: Материалы VIII международной
научно-методической конференции преподавателей Украины, России,
Беларуси. – Севастополь: СевНТУ, 2002. – С. 123–126.

Калаур С.М. Актуальні проблеми підготовки майбутніх вчителів біології та
хімії до оцінювання навчальних досягнень учнів // Природничо-наукова
освіта школярів: реалії та перспективи / Матеріали Всеукраїнської
науково-практичної конференції. – Тернопіль: Підручники і посібники,
2003. – С. 137–138.

Калаур С.М. Технологія підготовки майбутніх вчителів до оцінювання
навчальних досягнень учнів // Тези доповідей другої міжнародної
науково-методичної конференції “Сучасні технології вищої освіти” –
Одеса, 2003. – С. 27.

Калаур С.М. Підготовка майбутніх учителів до оцінювання навчальних
досягнень школярів з предметів природничого циклу // Освіта як фактор
забезпечення стабільності сучасного суспільства. Матеріали міжнародної
науково-теоретичної конференції. – Тернопіль, 2004. – С. 95–96.

АНОТАЦІЯ

Калаур С.М. Підготовка майбутніх учителів до оцінювання навчальних
досягнень школярів з предметів природничого циклу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за
спеціальністю 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти. –
Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира
Гнатюка, Тернопіль, 2004.

Дисертація присвячена питанням підготовки майбутніх учителів до
оцінювання навчальних досягнень школярів. На основі теоретичного аналізу
та експериментального дослідження розроблено зміст діяльності педагога в
цій галузі, визначено три взаємопов’язані компоненти готовності
(мотиваційний, змістовий та процесуальний). Теоретично обґрунтовано,
розроблено та апробовано технологію підготовки студентів до оцінювання
навчальних досягнень. Одним із шляхів реалізації підготовки студентів до
оцінювальної діяльності було обрано спецкурс „Оцінювальна діяльність
учителя на сучасному етапі реформування школи”, розроблений з
урахуванням змін, що відбулися в наслідок введення у школи 12-бальної
шкали. Під час підготовки студентів до оцінювальної діяльності було
використано проблемний підхід до навчання. Пройшла практичну апробацію
технологія оцінювання різних видів навчальної діяльності школярів, що
сприяє оптимізації цього процесу та росту всіх компонентів готовності
майбутнього спеціаліста.

Ключові слова: оцінювання навчальних досягнень, компоненти діяльності,
рівні готовності, технологія підготовки, спецкурс, технологія оцінювання
навчальної діяльності школярів, формування практичних умінь.

АННОТАЦИЯ

Калаур С.Н. Подготовка будущих учителей к оцениванию учебных достижений
школьников по предметам естественного цикла. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по
специальности 13.00.04 – теория и методика профессионального
образования. – Тернопольский национальный педагогический университет
имени Владимира Гнатюка, Тернополь, 2004.

Диссертация посвящена вопросам подготовки будущих учителей биологии и
химии к оцениванию учебных достижений школьников. Актуальность проблемы
обусловлена количественными и качественными изменениями в области
оценивания, к которым студенты высших учебных заведений оказались
недостаточно подготовленными. На основе обобщения научно-педагогической
литературы осуществлён комплексный историко-педагогический анализ
оценочной деятельности педагога, установлено место и роль оценивания в
структуре педагогической деятельности. Определена сущность понятия
“готовность” к оцениванию, выделены три взаимосвязанных компонента
готовности к этой деятельности: мотивационного, содержательного,
процессуального. В исследовании дана характеристика четырём уровням
(минимальному, низкому, среднему, высокому) готовности будущих
специалистов к оцениванию учебных достижений школьников.
Проанализированы основные трудности, а также типичные ошибки студентов,
выявлены их объективные причины, обусловленные недостатками подготовки в
высшем педагогическом учебном заведении. В диссертации раскрыты
структура и основные компоненты оценочной деятельности педагога.
Проведенное констатирующее исследование установило недостаточный уровень
готовности к оценочной деятельности у будущих педагогов, что
обуславливает необходимость целенаправленной подготовки в процессе
обучения в высшем учебном заведении.

С целью повышения уровня готовности студентов разработана технология
подготовки будущих педагогов к оценочной деятельности. Она разработана
на основании модели, что представляла собой схематическое изображение
систематизированного комплекса основных закономерностей деятельности
преподавателя и студентов. Практическая реализация технологии подготовки
студентов происходила на основании внедрения в учебный процесс спецкурса
“Оценочная деятельность учителя на современном этапе реформирования
школы”. Главной особенностью подготовки студентов является использования
технологии оценивания результатов учебной деятельности.

На основании анализа результатов формирующего эксперимента качество
профессиональной подготовки будущих учителей биологии и химии к
оцениванию учебных достижений в условиях реализации предложенной
технологии подготовки на основании проблемного подхода к организации их
обучения значительно повысилось.

Ключевые слова: оценивание учебных достижений, компоненты деятельности,
уровни готовности, технология подготовки, спецкурс, технология
оценивания учебной деятельности школьников, формирование практических
умений.

SUMMARY

Kalaur S.M. Preparation of future teachers for assessment of pupils’
academic progress in natural sciences. – Manuscript.

Thesis for a candidate degree of pedagogical science in specialty
13.00.04 – theory and methods of professional education. – Ternopil
Volodymyr Hnatyuk National Pedagogical University, Ternopil, 2004.

The thesis is dedicated to the questions of future teachers preparation
for the assessment of pupils’ academic progress. On the basis of
theoretical analysis and experimental investigation there has been
developed the gist of a teacher’s work in this field, determined three
interconnected components of readiness (motivational, contansive and
procedural). There has been theoretically substantiated, worked out and
approved the technology of students preparation for assessment of
academic achievements. As a way of students preparation for assessment
activity there was chosen a special course “Assessment activity of a
teacher on a modern stage of school reforming”, developed with taking
into account the changes, caused by introduction of the 12-point grade
system at school, and the problem approach to teaching students. There
has been approved the technology of different kinds of pupils’ academic
activity assessment that has resulted in the process optimization and
favoured the growth of all the components of future specialist
readiness.

Key words: assessment of academic achievements, components of activity,
levels of readiness, technology of preparation, special course,
assessment technologies of pupils’ academic activity, practical skills
formation.

Підписано до друку 8.10.2004 року.

Папір друкарський. Друк офсетний.

Гарнітура Times New Roman.

Ум. друк. ар. 0,9. Формат 60* 90/16

Наклад 100 прим. Зам. №175

Редакційно-видавничий відділ Тернопільського

національного педагогічного

університету імені Володимира Гнатюка

М.Кривоноса, 2, м. Тернопіль, 46027, Україна

PAGE 1

Похожие записи