ІНСТИТУТ ОЧНИХ ХВОРОБ І ТКАНИННОЇ ТЕРАПІЇ

ІМ. В.П. ФІЛАТОВА АМН УКРАЇНИ

ПАНЧЕНКО

Микола Володимирович

УДК: 617.723-002-06:616.831.45-092:612.015.11]08.039.76

Патогенетичне обгрунтування корекції метаболічних, імунологічних і
нейрогормональних порушень в лікуванні хворих на ускладнені форми
увеїтів

14.01.18 – очні хвороби

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Одеса – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському державному медичному університеті МОЗ
України.

Науковий консультант: доктор медичних наук, професор

Бездітко Павло Андрійович,

Харківський державний медичний університет МОЗ

України, завідувач кафедри офтальмології

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Сергієнко Микола Маркович,

Київська медична академія післядипломної освіти

ім. П.Л. Шупика МОЗ України

завідувач кафедри очних хвороб

доктор медичних наук, старший науковий співробітник

Савко Валентин Владиславович,

Інститут очних хвороб і тканинної терапії

ім.В.П.Філатова АМН України, завідувач відділення

увеїтів та мікрохірургічного лікування їх наслідків

доктор медичних наук, професор

Петруня Андрій Михайлович,

Луганський державний медичний університет МОЗ

України, професор кафедри очних хвороб

Провідна установа: Донецький державний медичний університет
ім.М.Горького

МОЗ України, кафедра очних хвороб, м. Донецьк.

Захист відбудеться “ 27 ” лютого 2004 р. о 10-00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 41.556.01 в Інституті очних хвороб і
тканинної терапії ім. В.П.Філатова АМН України за адресою: 65061,
Україна, м. Одеса, Французький бульвар, 49/51.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту очних хвороб і
тканинної терапії ім. В.П.Філатова АМН України (65061, Україна, м.
Одеса, Французький бульвар, 49/51).

Автореферат розісланий “ 27 ” січня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук,

професор Пономарчук В.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ендогенні запальні захворювання судинної оболонки ока
залишаються однією з найскладніших проблем офтальмології, попри всі
досягнення в їх діагностиці та лікуванні.

Велика питома вага увеїтів серед захворювань очей, хронічний
рецидивуючий перебіг, тру-днощі в прогнозуванні загострень запального
процесу, недостатня ефективність лікування обумов-люють тяжкі наслідки
запальних захворювань судинного тракту ока і високу частоту сліпоти та
інвалідності за зором внаслідок увеїтів (Зайцева Н.С. і співавт., 1984;
Ronday M.J. et al., 1994).

Увеїти та їх наслідки на сьогодняшній день становлять одну з вагомих
причин сліпоти та інвалідності за зором у осіб молодого працездатного
віку і в структурі первинної інвалідності на Україні, за даними Логай
І.М., Сергієнко М.М. (2000), патологія судинної оболонки займає одно з
провідних місць.

Пильна увага офтальмологiв до питань дiагностики i лiкування увеїтiв та
їхнiх ускладнень визначається ще й тим, що в останні десятиріччя
відзначено зростання кількості хворих з увеїтами (Шатилова Р.І. і
співавт., 1993; Яхницька Л.К. і співавт., 1993).

Безперечно, запальний процес в судинній оболонці часто несе в собі
загрозу втрати зорових функцій, але в більшості випадків суттєве
зниження або втрата зорових функцій відбувається внаслідок виникаючих
ускладнень увеїту, таких як вторинна увеальна глаукома, частота якої
складає 17,4 % – 38,1 % (Зайцева Н.С. і співавт., 1984; Кашинцева Л.Т.,
1993; Скрипка В.К., 1990; Forster D.J. et al., 1993; Skolnick C. et al.,
2000; Smith J.R., 1999; Stavrou P. et al., 1999), ускладнена катаракта —
14,9 % – 38 % (Зайцева Н.С. і співавт., 1984; Юшко Н.А. і співавт.,
1993; Foster S. et al., 1999; Holland G. et al., 1999; Moorthy R.S.,
1994), та ураження центральних відділів сітківки, і в першу чергу –
набряк макулярної області (Dick A.D., 1994; Gerkowicz M. et al., 1996;
Okada A. et al., 1998), кожне з яких, навіть взяте окремо, іноді постає
чи не більшою проблемою, ніж сам запальний процес.

Патогенез виникнення і розвитку ускладнених форм увеїтів і на
сьогодняшній день залишається до кінця не вивченим. Одиничні дослідження
(Hikichi T. et al., 1993) свідчать про зв’язок частоти розвитку набряку
макулярної області зі змінами склистого тіла при інтермедіарних увеїтах.
Існує припущення, що набряк макулярної області може виникати внаслідок
змін водянистої вологи (Водовозов А.М., 1989). На думку Черікчи Л.Ю.,
Мальцева Е.В. (1993), ускладнені катаракти та ретинопатії виникають
внаслідок зміни структури склистого тіла, до яких призводить депонування
в ньому продуктів запалення і токсичних речовин, що, згідно Савко В.В.
та співавт. (1988), сприяє виникненню рецидивів захворювання.

Не дивлячись на те, що метаболічні процеси безпосередньо призводять до
структурних змін в тканинах очей, залишається не вивченою роль оксида
азота у взаємозв’язку з активністю перекисного окислення ліпідів в
розвитку метаболічних порушень при увеїтах і формуванні ускладнень
увеїтів.

Дослідженнями Савко В.В. та співавт. (1998, 1999, 2002), Зайцевої Н.С.
та співав. (1984, 1986) показано, що характер, перебіг і вираженність
запального процесу в війковому тілі, а, отже, і характер змін водянистої
вологи і склистого тіла суттєвим чином залежать від порушень імунної
системи.

Не зважаючи на важливу роль імунологічних порушень в патогенезі гострих
і хронічних увеїтів, питанням їх вивчення при увеїтах, ускладнених
набряком макулярної області, увеальною катарактою і увеальною глаукомою
присвячені нечислені роботи, а данні про стан окремих ланок імунної
системи (наприклад, про активність клітин – кіллерів) у хворих з
ускладненими формами увеїтів в доступній літературі майже не висвітлені.

Не вивчена роль нейрогормональних порушень (зокрема тих, що
ви-значаються гормоном епіфіза мелатоніном) в розвитку ускладнених форм
увеїтів.

Саме ускладнення запального процесу, на думку багатьох дослідників,
призводять до грубих структурних змін в тканинах очного яблука та
обумовлюють тяжкі наслідки увеїтів.

Питання лікування хворих з ускладненими формами увеїтів далекі від свого
вирішення, оскільки сама ця проблема багатогранна i включає подальше
вивчення причин i механізмiв виникнення ускладнень запального процесу,
розробку нових методiв їх дiагностики і терапії та пошук нових шляхiв
пiдвищення ефективностi медикаментозно – хірургічного лікування хворих з
ускладненими формами запальних хвороб судинного тракту ока.

Питання хірургічного лікування увеїтів, ускладнених увеальною
катарак-тою, увеальною глаукомою та набряком макулярної області
потребують подаль-шого вдосконалення внаслідок наявності суттєвої
кількості ускладнень (Ram J. et al., 1995) і загострення запального
процесу в післяопераціоному періоді (Akova Y.A. et al., 1994; Drolsum L.
et al., 1994; Stutzer H. et al., 1994), перебіг якого також в значній
мірі визначається імунологічними та гормональними порушеннями.

Вагомий вплив на віддалені результати лікування хворих з ускладненими
формами увеїтів має своєчасна діагностика і профілактика рецидивів
запального процесу, оскільки рецидиви увеїту (Савко В.В. та співавт.,
1996) призводять до грубих органічних змін, що важко піддаються не
тільки медикаментозній терапії, а і хірургічним втручанням.
Недосконалість існуючих способів прогнозування перебігу захворювання та
відсутність методів прогнозування терміну ремісії рецидивуючих увеїтів
значно зменшує ефективність протирецидивних курсів лікування і потребує
подальшого їх вдосконалення.

Не досліджений взаємозв’язок гормональних, імунологічних і метаболічних
зрушень в розвитку ускладнених форм увеїтів.

Не вивчена можливість і ефективність корекції нейрогормональних порушень
в комплексному лікуванні пацієнтів з ускладненими формами увеїтів.

Таким чином, значна питома вага, недостатня ефективність лікування та
висока частота сліпоти та інвалідності обумовлюють актуальність проблеми
дослідження основних механізмів формування та пошук патогенетично
обгрунтованих шляхів підвищення ефективності лікування увеїтів,
ускладнених офтальмогіпертензією та увеальною глаукомою, увеальною
катарактою і набряком макулярної області з наступними хоріоретинальними
дистрофіями.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є частиною,
а автор співвиконавцем науково – дослідницької теми Харківського
державного медичного університету “Вивчення загальних закономірностей
патологічних процесів і розробка способів їх корекції” номер
держреєстрації 0102U001860. Керівник теми – професор, завідувач кафедри
офтальмології П.А.Бездітко, термін виконання 2002 – 2004 роки.

Мета роботи – підвищення ефективності лікування хворих на ускладнені
форми увеїтів шляхом обгрунтування і застосування патогенетично
орієнтованих медикаментозно — хірургічних методів корекції метаболічних,
імунологічних і нейрогормональних порушень.

Задачі дослідження:

Вивчити в експерименті вміст стабільних метаболітів оксида азота в
динаміці запального процесу в судинній оболонці очей та його ускладнень.

Вивчити динаміку вмісту гормона епіфіза — метатоніна — у тварин з
експериментальним бактеріальним увеїтом.

Вивчити динаміку морфо – функціонального стану меланоцитів увеального
тракту при експериментальному увеїті.

Дослідити в експерименті роль простагландинів у формуванні увеїтів,
ускладнених набряком сітківки.

Вивчити роль імунодефіциту у формуванні ускладнень увеїтів і особливості
імунологічних порушень при увеїтах, ускладнених офтальмогіпертензією і
увеальною глаукомою, увеальною катарактою та набряком макулярної
області, і на цій основі вдосконалити методи прогнозування перебігу
запального процесу в судинній оболонці ока.

Вивчити метаболічні порушення у хворих з увеїтами, ускладненими
офтальмогіпертензією і увеальною глаукомою, увеальною катарактою та
набряком макулярної області з наступними хоріоретинальними дистрофіями.

Вивчити нейрогормональні порушення у хворих з увеїтами, ускладненими
офтальмогіпертензією і увеальною глаукомою, увеальною катарактою та
набряком макулярної області з наступними хоріоретинальними дистрофіями.

Дослідити співвідношення метаболічних, гормональних та імунологічних
порушень і визначити їх роль у формуванні таких ускладнень увеїтів, як
офтальмогіпертензія і увеальна глаукома, увеальна катаракта та набряк
макулярної області з наступними хоріоретинальними дистрофіями.

Вивчити ефективність лікування хворих з увеїтами, ускладненими
офтальмогіпертензією і увеальною глаукомою, увеальною катарактою та
набряком макулярної області з наступними хоріоретинальними дистрофіями
на основі корекції метаболічних, гормональних та імунологічних порушень.

Об’єкт дослідження — запальний процес в судинній оболонці очей,
ускладнений офтальмогіпертензією та увеальною глаукомою, увеальною
катарактою і набряком макулярної області з наступними хоріоретинальними
дистрофіями.

Предмет дослідження — патогенетична роль метаболічних, нейрогормональних
та імунологічних порушень при увеїтах і вплив їх корекції на результати
комплексного лікування увеїтів, ускладнених офтальмогіпертензією і
увеальною глаукомою, увеальною катарактою, набряком макулярної області з
наступними хоріоретинальними дистрофіями.

Методи дослідження. Біохімічні: оцінка рівней оксида азота, визначення
концентрації продуктів перекисного окислення ліпідів, антиоксидантних
ферментів та буферних антиоксидантних систем, визначення рівней гормонів
– пролактина та мелатоніна, вмісту амінного азота в елімінаті;

Імунологічні: визначення В- і Т- лімфоцитів та їх субпопуляцій,
цитолітичної активності лімфоцитів, імуноглобулінів, циркулюючих імунних
комплексів, аутоімунних реакцій;

Клінічні: офтальмоскопія, біомікроскопія, гоніоскопія, циклоскопія,
флюоресцентна ангіографія сітківки, ультразвукова доплерографія,
візометрія, периметрія;

Гістологічні дослідження тканин ока в експерименті.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше встановлено, що при
експериментальному бактеріальному увеїті зміни вмісту стабільних
метаболітів оксида азота в крові і в склистому тілі однотипні, а
підвищення метаболітів оксида азота спостерігається в розгарі запального
процесу і при виникненні ускладнень увеїта – підвищенні внутрішньоочного
тиску та формуванні потьмарень в кришталику.

Вперше встановлено, що з розвитком експериментального бактеріального
увеїта спостері-гається підвищення максимального рівня мелатоніна, що
може розцінюватися як прояв адаптацій-них реакцій, а при тяжкому
перебігу і появі ускладнень гіперпродукція мелатоніна змінюється на його
гіпопродукцію, що може свідчити про недостатність компенсаторних
механізмів епіфіза.

Вперше показано, що при експериментальному бактеріальному увеїті
найнижчі рівні мелатоніна спостерігаються при ускладненні запального
процесу підвищенням внутрішньоочного тиску, і вони залишаються зниженими
при затуханні запального процесу на фоні формування потьмарень в
кришталику.

Поглиблено уяву про зміни в пігментних клітинах судинного тракту при
увеїтах і встановлено, що динаміка морфо – функціонального стану
меланоцитів увеального тракту характеризується короткочасною
гіперпродукцією меланіна в пігментних клітинах в розгарі
експериментального бактеріального увеїта, що змінюється гіпопродукцією
меланіна при ускладненні увеїта підвищенням офтальмотонуса, і синтез
меланіна в пігментних клітинах судинної оболонки не нормалізується при
ускладненні увеїта потьмаренням кришталика.

Показано, що підвищення концентрації простагландинів в тканинах очей є
важливим, але не єдиним фактором розвитку набряку сітківки при увеїтах,
про що свідчить відсутність повного запобігання експериментального
увеїта і набряку сітківки, викликаного введенням аналога простагландина
в передню камеру на фоні блокади циклооксигеназного шляху синтеза
простагландинів.

Вперше встановлено, що у хворих з ускладненими формами увеїтів
відмічається гіперпродукція оксида азота (найбільш виражена при
ускладненні увеїта макулярним набряком і увеальною катарактою) та
інтенсифікація перекисного окислення ліпідів, які в поєднанні є важливим
фактором метаболічної інтоксикації при ускладнених формах увеїтів.

Вперше показано, що у пацієнтів з ускладненими формами увеїтів
відмічається зниження не тільки максимального рівня мелатоніна (найбільш
виражене при увеїтах з увеальною глаукомою і увеальною катарактою), а і
рівня пролактина (найбільш виражене при увеїтах з макулярним набряком),
що свідчить про роль нейрогормональних порушень, які обумовлюють
недостатність адаптаційних реакцій при ускладнених увеїтах.

Поглиблено уяву про механізми розвитку ускладнень при увеїтах і
доведено, що вірогідність виникнення ускладнень багато в чому обумовлено
перевагою та вираженістю метаболічних, нейрогормональних та
імунологічних порушень. Встановлено, що при увеїтах, ускладнених
увеальною глаукомою, переважними є нейрогормональні порушення, а в
патогенезі увеїтів, ускладнених увеальною катарактою, переважають прояви
метаболічної інтоксикації.

Показано, що макулярний набряк з «ексудативним» компонентом, який
частіше виникає при задніх увеїтах, характеризується нейрогормональними
та імунологічними порушеннями. Набряк макулярної області з
«транссудативним» компонентом, що частіше розвивається при передніх
увеїтах, характеризується вираженою метаболічною інтоксикацією.

Доповнено дані про механізми розвитку дистрофічних змін сітківки і
встановлено, що збереження гіперпродукції оксида азота після макулярного
набряку при увеїтах, що призводить до зниження швидкості кровотоку в
задніх коротких війкових артеріях, і виснаження антиоксидантної системи
є факторами формування хоріоретинальних дистрофій внаслідок увеїта,
ускладненого макулярним набряком.

Практичне знчення одержаних результатів. Показано, що увеїти на фоні
екзогенної імунодепресії ускладнюються увеальною катарактою частіше на
18,4 % і набряком макулярної області — на 14,9 %, а на фоні ендогенної
імунодепресії — увеальною катарактою на 42,4 % і увеальною глаукомою на
10,9 %.

Запропоновано спосіб прогнозування перебігу увеїта за станом імунної
системи, що дозволяє прогнозувати з вірогідністю 88,9 % рецидивуючий
перебіг запального процесу (при цитотоксичному індексі 43 % і більше) і
в певній мірі — виникнення ускладнень увеїта (Патент № 45855А).

Показано, що застосування синтетичного аналога гормона епіфіза (віта –
мелатоніна) у хворих з увеїтами, ускладненими офтальмогіпертензією і
увеаль-ною глаукомою, сприяє підвищенню рівней мелатоніна, компенсації
показників гідродинаміки, та дозволяє на 11,8 % покращити результати
лікування хворих.

Застосування віта – мелатоніна у складі традиційної консервативної
терапії та в предопераційній підготовці хворих з увеїтами, ускладненими
увеальною катарактою, дозволяє скоротити термін зникнення активного
запального процесу та післяопераційної ексудативної реакції,
нормалізувати та покращити показники клітинного (92,3 %) і гуморального
(90,4 %) імунітета, та підвищити ефективність лікування на 8,3 %.

Запропоноване використання віта — мелатоніна в комплексному лікуванні
пацієнтів з увеї-тами, ускладненими набряком макулярної області і
дистрофічними змінами сітківки, сприяє регресу макулярного набряку і
дозволяє покращити зорові функції та результати лікування пацієнтів з
макулярним набряком (на 15,7 %) та наступними хоріоретинальними
дистрофіями (на 8,9 %).

Впровадження в практику. Розроблені методи діагностики, прогнозування
перебігу та лікування впроваджені у очних відділеннях для дорослих і для
дітей Харківської обласної клінічної лікарні.

Основні положення роботи включені до програми лекцій і практичних занять
кафедри офтальмології Харківського державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Спосіб прогнозування перебігу увеїта
розроблений спільно з П.А.Бездітко та І.Г.Дурас. Особистим внеском
автора є ідея прогнозування перебігу увеїта на основі визначення
активності К-клітин.

Спосіб моделювання увеїта розроблений спільно з П.А.Бездітко та
І.Г.Дурас. Особистим внеском автора є обгрунтування необхідності
застосування аналога простагландина для моделювання набряку сітківки при
експериментальному увеїті.

Дослідження морфо – функціонального стану меланоцитів судинного тракту
при експериментальному бактеріальному увеїті проведені спільно з
П.А.Бездітко та Г.I.Губiною–Вакулик. Автором самостійно проведені
експериментальні дослідження, зпівставлення та порівняльний аналіз
результатів морфологічних і біохімічних досліджень.

В дисертаційній роботі автором особисто сформована та розроблена
проблема дослідження, особисто визначені мета і основні напрямки
дослідження. Самостійно проведені експериментальні і клінічні
дослідження, проведена статистична обробка матеріалу і аналіз одержаних
результатів, дана їх інтерпретація.

Самостійно розроблена концепція формування ускладнених форм увеїтів,
обгрунтувано та впроваджено метод корекції основних ланок патологічного
процесу при ускладнених формах запальних захворювань судинної оболонки
очей із застосуванням синтетичного аналога гормона епіфіза віта –
мелатоніна, та досліджено його ефективність.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень доповідались і
обговорювались на Х з’їзді офтальмологів України (Одеса, 2002 р.), IV
Українсько–Польській конференції з офтальмології (Київ, 2003 р.), ІІ
конференції дитячих офтальмологів України “Сучасні технології
діагностики та лікування очної патології у дітей” (Судак, 2003), науково
– практичній конференції з міжнародною участю, присвяченії 100-річчю
кафедри та клініки очних хвороб “Досягнення та перспективи розвитку
сучасної офтальмології” (Одеса, 2003), науковій конференції
офтальмологiв, присвяченій 125–річчю з дня народження акад. В.П.Філатова
(Одеса, 2000 р.), науково–практичній конференції з міжнародною участю
“Актуальні питання тканинної терапії та перспективи застосування
природних біологічно активних речовин у сучасній медицині” (Одеса,
2003), I конференції Харківської обласної клінічної лікарні “Актуальні
проблеми медицини” (Харків, 2002 р.), науково–практичній конференції
“Новые препараты компании Новартис Офтальмикс, клинический опыт
применения в Украине” (Харків, 2002 р.), конференції, присвяченої
190-рiччю заснування ХДМУ “Актуальнi проблеми сучасної медицини”
(Харкiв, 1995 р.), конференціях молодих вчених (Харків, 1997, 2002 рр.),
на засіданнях Харківського наукового товариства офтальмологів (2000,
2001, 2002 рр.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 50 робіт. Отримані
результати опубліковані в 25 статях у провідних фахових виданнях,
затверджених ВАК України, з них 16 – без співавторів; решта — в
матеріалах і тезах з’їздів, конференцій, симпозіумів, збірниках наукових
праць. Отримано два патента України на винахід.

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота написана українською
мовою, викладена на 387 сторінках компьютерного тексту (власне тексту –
236 сторінок). Вона складається із вступу, огляду літератури, 6 розділів
власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів дослідження,
висновків, списку використаних джерел та додатків. Дисертація
ілюстрована 65 таблицями та 170 рисунками (126 діаграмами, 34
фотознімками, 10 схемами), які займають 65 окремих сторінок. Список
літератури містить 520 літературних джерел і розміщений на 49 сторінках.
Додатки займають 37 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Експериментальні дослідження проведені
на 104 кролях массою 2,0 — 2.5 кг породи «шиншила» на моделі
бактеріального ускладненого увеїту (72 кролі) та на розробленій нами
(Патент 45856 А) моделі експериментального увеїту, ускладненого набряком
центральних вiддiлiв сiткiвки (32 кролі).

Клінічні дослідження проведено на 543 хворих (595 очей) з увеїтами.
Основну групу складали 370 хворх (416 очей). З них у 289 хворих (327
очей) діагностовано увеїти, ускладнені офтальмогіпертензією і вторинною
увеальною глаукомою (92 хворих, 105 очей), увеальною катарактою (101
пацієнт, 113 очей) та набряком макулярної області (96 хворих, 109 очей)
з наступними хоріоретинальними дистрофіями.

Особливості клініки, перебігу, метаболічних, імуннологічних та
нейрогормональних порушень у хворих з ускладненими формами увеїтів
вивчались в порівнянні з 81 хворим (89 очей) з неускладненими увеїтами.

Результати комплексного лікування основної групи хворих порівнювалися з
результатами лікування контрольної групи, яку складали 173 пацієнта (179
очей) з ускладненими формами увеїтів (з них 46 хворих (47 очей) з
увеїтами, усклад-неними офтальмогіпертензією та увеальною глаукомою, 48
пацієнтів (51 око) з увеїтами, ускладненими увеальною катарактою, 37
хворих (39 очей) з увеїтами, ускладненими набряком макулярної області,
та 42 хворих (42 ока) з увеїтами, ускладненими хоріоретинальними
дистрофіями після макулярного набряку).

З метою вивчення ролі імунодепресії в формуванні ускладнених форм
увеїтів, досліджено особливості клініки, перебігу та імунологічних
порушень у 36 хворих (45 очей) з увеїтами, що зазнали впливу підвищених
рівней радіації внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (як приклад
екзогенної імунодепресії), та у 39 хворих (60 очей) з увеїтами
туберкульозної етіології та туберкульозом легенів (як приклад ендогенної
імунодепресії).

На основі клініко – експериментальних досліджень визначені основні ланки
патогенезу увеїтів, ускладнених офтальмогіпертензією та увеальною
глаукомою, увеальною катарактою і набряком макулярної області з
наступними хоріоретинальними дистрофіями; вивчені патогенетичні аспекти
формування ускладнених форм увеїтів; проаналізовані результати
комплексного лікування хворих з ускладненими формами увеїтів на основі
корекції метаболічних, імунологічних і нейрогормональних порушень.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ МЕТАБОЛІЧНИХ, ГОРМОНАЛЬНИХ ТА ІМУНОЗАЛЕЖНИХ
МЕХАНІЗМІВ ПРИ УСКЛАДНЕНИХ ФОРМАХ УВЕЇТІВ

Нами досліджено вміст стабільних метаболітів оксида азота (по азоту
нітритів/нітратів) при експериментальному бактеріальному увеїті, який
ускладнювався підвищенням внутрішньоочного тиску та формуванням
потьмарень в кришталику.

Результати дослідження вмісту метаболітів оксида азота (NO) при
експериментальному увеїті свідчать, що з розвитком клінічної картини
увеїта відмічається достовірне підвищення вмісту азота нітритів/нітратів
в сироватці крові (26,2 ( 1,4 мкмоль/л) в порівнянні з контролем (11,3 (
1,1 мкмоль/л; p < 0,05), вміст якого потім знижується. Паралельно з достовірним підвищенням внутрішньоочного тиску вміст азота нітратів/нітритів в сироватці крові кролів з експериментальним бактеріальним увеїтом на сьому добу експеримента починає зростати і знову достовірно підвищується в порівнянні з контролем (16,1 ( 1,2 мкмоль/л; p < 0,05). Максимально високі рівні NO в сироватці крові припадають на 10 – 12 добу експеримента (29,7 ( 1,5 мкмоль/л; p < 0,05), що відбувається на фоні вираженого кератоувеїта, а з затуханням запального процесу - в значній мірі знижуються. Починаючи з 17 доби відмічається тенденція до його підвищення, і концентрація азота нітритів/нітратів утримується достовірно вищою, в порівнянні з інтактними тваринами і на 25 добу експеримента (18,5 ( 1,4 мкмоль/л; p < 0,05), що співпадає з періодом формування потьмарень в кришталику. Дослідження вмісту азота нітритів/нітратів в склистому тілі показало його суттєве підвищення на 12 добу експеримента (на фоні вираженого увеїта) в порівнянні з інтактними тваринами (9,4 ( 0,5 мкмоль/л та 7,5 ( 0,4 мкмоль/л відповідно; p < 0,05). На 25 добу експеримента при відсутності проявів активного запального процесу на фоні формування потьмарень кришталика рівні NO в склистому тілі зменшуються, але залишаються достовірно вищими (8,7 ( 0,3 мкмоль/л), ніж в контролі (p < 0,05). Досліджуючи вплив таксичності склистого тіла та водянистої вологи на розвиток ускладнених форм увеїтів, ми вивчили вміст амінного азота в склистому тілі та в елімінаті з очей. Встановлено, що в розгар експериментального бактеріального увеїта, при вираженому запальному процесі в судинній оболонці ока, вміст амінного азота в склистому тілі та в елімінаті з очей кролів достовірно підвищений (p < 0,05) в порівнянні з контролем, та він ще більше зростає на 7 добу, коли у більшості кролів увеїт ускладнювався підвищенням офтальмотонуса. Рівні амінного азота в склистому тілі та в елімінаті залишалися суттєво підвищеними після стихання запального процесу (25 – 50 доба) при формуванні потьмарень кришталика. З метою вивчення ролі нейрогормональних порушень при ускладнених увеїтах, нами дослі-джено вміст основного гормона єпіфіза – мелатоніна, і встановлено, що вже через 12 годин (на стадії розвитку клiнiчної картини експериментального бактеріального увеїта) спостерігається достовірне (p< 0,05) підвищення максимальних рівней мелатоніна - на 49 % в порівнянні з контролем. З третьої доби спостерігається зниження максимальних рівней мелатоніна, найнижчі рівні якого (на 65,6 – 66,5 % в порівнянні з контролем) відмічається на 5 – 7 добу при ускладненні увеїта підвищенням внутрішньоочного тиску. В подальшому спостерігається поступове підвищення максимальних рівней мелатоніна, що може бути обумовлене як стиханням запального процесу в судинній оболонці, так і активацією компенсаторних механізмів його продукції. При затуханні запального процесу на фоні формування потьмареннь кришталика (сімнадцята доба експеримента) максимальні рівні мелатоніна залишаються суттєво (на 23,4 %) зниженими в порівнянні з контролем. Отримані нами дані вказують на важливе значення гормональних порушень в патогенезі експериментального бактеріального увеїта і їх роль у механізмах формування офтальмогіпертензії (а, можливо, і глаукоми) при увеїтах. Зниження максимальних рівней мелатоніна зберігається і при затуханні запального процесу на фоні формування потьмарення кришталика і рогівки, що свідчить про суттєву роль гормональних порушень (зокрема тих, що визначають-ся гормоном епіфіза - мелатоніном) в патогенезі експериментального бактеріаль-ного увеїта і їх роль у механізмах формування ускладненої катаракти при увеїтах. Нами вивчені в експерименті морфо - функціональні особливості меланоцитів увеального тракту в динаміці розвитку ускладненого бактеріального увеїта, зважаючи на те, що динаміка морфо - функціонального стану пігментних клітин війкового тіла і райдужки при експериментальному увеїті тісно пов’язана і в певній мірі може бути відображенням функціонального стану епіфіза мозку, і, зокрема, продукції гормона мелатоніна. Досліджуючи динаміку морфо - функціонального стану пігментних клітин війкового тіла і райдужки при експериментальному бактеріальному увеїті, встановлено, що спочатку спостерігається короткочасна стимуляція синтеза меланіна в меланоцитах на фоні незначної міграції меланосом в навколишні тканини, а потім наступає фаза вираженої міграції меланосом із меланоцитів та зменшення синтеза меланіна. Морфо – функціональний стан пігментних клітин війкового тіла і райдужки при експериментальному бактеріальному увеїті характеризується спочатку короткочасною функціональною стимуляцією, котра змінюється гіпофункцією з можливою наступною їх атрофією. Імунозалежні механізми розвитку ускладнених форм увеїтів і роль простагландинів у виникненні набряку сітківки при увеїтах досліджувались на розробленій нами моделі експериментального увеїта, ускладненого набряком сiткiвки, клінічно і морфологічно подібного до захворювання у людей. Увеїт викликали шляхом пункцiї передньої камери ока i введення в передню камеру 0,2 мл 0,005% розчину аналога простагландина - латанопроста. В усіх очах виник помірно виражений увеїт з набряком центральних вiд-дiлiв сiткiвки, клінічно подібний до такого у людей. При гiстологiчному дослiдженнi енуклейованих очей встановлено наявнiсть запального процесу в райдужцi та вiйковому тiлi, а також наявнiсть набряку центральних вiддiлiв сiткiвки. Морфологічно спостерігався набряк райдужки, розширення її судин, у війковому тілі відмічалась лейкоцитарна інфільтрація з перевагою нейтрофільних гранулоцитів, спостерігався набряк сітківки в зовнішньому сітчастому шарі. Застосування інгібітора циклооксигеназного шляху синтеза простагландинів – діклофенака натрія (до викликання увеїта і в його лікуванні) – зменшувало вираженість клінічних проявів запального процесу, але не дозволяло повністю запобігати виникненню увеїта і набряку сітківки. Отримані дані підтверджують наявність імунозалежних механізмів в патогенезі ускладнених увеїтів та свідчать, що підвищення концентрації простагландинів в тканинах очей є важливим, але не єдиним фактором розвитку набряку сітківки при увеїтах. Таким чином, на моделі експериментального бактеріального увеїта встановлено достовірне підвищення стабільних метаболітів оксида азота в сироватці крові в розгарі запального процесу і при виникненні ускладнень увеїту – підвищенні внутрішньоочного тиску (на 42,5 %) та формуванні потьмарень в кришталику (на 63,7 %). Встановлена однонаправленність змін вмісту оксида азота (по вмісту азота нітритів/нітратів) в сироватці крові та в склистому тілі у кролів з експериментальним ускладненим бактеріальним увеїтом, що свідчить про важливу роль гіперпродукції оксида азота в патогенезі запального процесу в судинній оболонці очей та участь оксида азота в механізмах формування ускладнень при увеїті. Проведені експериментальні дослідження показали збільшення кількості токсичних продуктів запалення в тканинах ока (в першу чергу – в склистому тілі) при формуванні ускладнень запального процесу в судинній оболонці очей, про що свідчить встановлене зростання вмісту амінного азота в склистому тілі та в елімі-наті при ускладненні увеїта підвищенням ВОТ та потьмаренням кришталика. Показано, що підвищення концентрації простагландинів в тканинах очей є важливим, але не єдиним фактором розвитку набряку сітківки при увеїтах, про що свідчить відсутність повного запобігання експериментального увеїта і набряку сітківки, викликаного введенням аналога простагландина в передню камеру на фоні блокади циклооксигеназного шляху синтеза простагландинів. Нами показано, що динаміка морфо – функціонального стану меланоцитів увеального тракту характеризується короткочасною гіперпродукцією меланіна в пігментних клітинах в розгарі експериментального бактеріального увеїта, що змінюється гіпопродукцією меланіна при ускладненні увеїта підвищенням офтальмотонуса. Синтез меланіна в пігментних клітинах судинної оболонки не нормалізується і при ускладненні увеїта потьмаренням кришталика. Встановлено, що з розвитком розгорнутої клінічної картини експеримен-тального бактеріального увеїта спостерігається підвищення максимального рівня мелатоніна (на 49 %), що може розцінюватися як прояв адаптаційних реакцій, а при тяжкому перебігу і розвитку ускладнень гіперпродукція мелатоніна змінюється на його гіпопродукцію, що може свідчить про недостатність компенсаторних механізмів. При експериментальному бактеріальному увеїті найнижчі рівні мелатоніна спостерігаються при ускладненні запального процесу підвищенням внутрішньоочного тиску (на 66,5 %), і вони залишаються зниженими (на 23,4 %) при затуханні запального процесу на фоні формування потьмарень в кришталику. Таким чином, в результаті експериментальних досліджень встановлено, що в патогенезі експериментальних ускладнених форм увеїтів важливе значення відводиться метаболічним, гормональним та імунологічним порушенням. МЕТАБОЛІЧНІ, ГОРМОНАЛЬНІ ТА ІМУНОЛОГІЧНІ ПОРУШЕННЯ ТА ЇХ КОРЕКЦІЯ В ЛІКУВАННІ ХВОРИХ З УВЕЇТАМИ, УСКЛАДНЕНИМИ ОФТАЛЬМОГІПЕРТЕНЗІЄЮ І УВЕАЛЬНОЮ ГЛАУКОМОЮ В гострій стадії захворювання у хворих з увеїтами, ускладненими офтальмогіпертензією (26,1(1,1 мкмоль/л), увеальною глаукомою (28,2(1,2 мкмоль/л), спостерігається гіперпродукція оксида азота, яка при увеальній глаукомі (24,3(1,1 мкмоль/л; p < 0,05) зберігалася і в стадії затухання запального процесу. У пацієнтів з увеїтами, ускладненими офтальмогіпертензією, вміст азота нітритів/нітратів в стадії затухання запального процесу знизився і достовірно не відрізнявся від здорових осіб (19,7(2,1 мкмоль/л; p > 0,05).

У хворих з увеїтами, ускладненими підвищенням внутрішньоочного тиску, в
стадії затухання запального процесу рівні амінного азотf в елімінаті, що
відображають токсичність склистого тіла та внутрішньоочної рідини
підвищені, в порівнянні з неускладненими увеїтами.

При увеїтах, ускладнених офтальмогіпертензією і увеальною глаукомою, на
фоні інтенсифікації вільнорадикального перекисного окислення ліпідів
відбувається зниження вмісту природних антиоксидантів та компенсаторна
активація антиоксидантних ферментів.

У пацієнтів з увеїтами, ускладненими увеальною глаукомою, рівні
природних антиоксидантів нижчі, в порівнянні з увеїтами, ускладненими
офтальмогіпертензією, і активація перекисного окислення ліпідів може
призводити до виснаження антиоксидантної системи.

Ускладнення запального процесу в судинній оболонці підвищенням
внутрішньоочного тиску супроводжується зростанням першого (на 16,9 %) і
зниженням другого типу порушень субпопуляцій Т-лімфоцитів (на 14,5 %),
та підвищенням (на 26,7 %) ЦІК; а для увеїтів, ускладнених увеальною
глаукомою, притаманно також зростання (на 10,1 %) частоти
дисімуноглобулінемій.

Вивчення нейрогормональних змін дозволило встановити зниження рівней
мелатонін сульфата в сечі (59,1(3,4 нг/мл) та пролактина в крові
(7,9(0,9 нг/мл) у хворих з увеїтами, ускладненими підвищенням ВОТ (p < 0,05) в порівнянні з контролем (131,8(5,2 нг/мл та 14,9(1,1 нг/мл відповідно). Рівні мелатонін сульфата в сечі (57,6(3,5 нг/мл) та пролактина в крові (7,75(0,95 нг/мл) у хворих з увеїтами, ускладненими увеальною глаукомою, нижчі в порівнянні з увеїтами, ускладненими офтальмогіпертензія (60,8(3,45 нг/мл та 8,0(1,0 нг/мл відповідно), хоча розбіжності і носили характер тенденції (p > 0,05).

Встановлено, що рівні гормонів мелатоніна (по вмісту мелатонін сульфата
в сечі) та пролактина у хворих з увеїтами, ускладненими підвищенням ВОТ,
достовірно нижчі (p < 0,05) в порівнянні з пацієнтами з неускладненим перебігом увеїту, що підтверджує участь гормональних механізмів у формуванні таких ускладннь увеїту як офтальмогіпертензія і увеальна глаукома. Результати проведених досліджень дозволяють зробити висновок, що головними ланками патогенезу увеїтів, ускладнених офтальмогіпертензією та вторинною увеальною глаукомою, є метаболічні порушення, зміни імунної системи і порушення нейрогормональної регуляції адаптивних процесів. При увеїтах, ускладнених увеальною глаукомою, переважними є нейрогормональні порушення. Лікування хворих на увеїти, ускладнені підвищенням офтальмотонуса, було спрямоване на ліквідацію запального процесу, зменшення вираженості проявів метаболічної інтоксикації, корек-цію наявних імуннологічних і нейрогормональних змін та нормалізацію внутрішньоочного тиску. Імунотропна терапія призначалась в залежності від виявленого типу імунологічних порушень і включала тімоптін, тiмоген, Т - активін, декарiс, кортикостероїди та ін. Разом з протизапальною терапією з метою зменшення токсичності передньокамерної рідини та склистого тіла хворим з увеїтами, ускладненими підвищенням внутрішньоочного тиску, проводився по показанням плазмафарез. Для корекції порушень нейрогормонального статусу застосовували препарат “Віта – мела-тонін”, що є синтетичним аналогом гормона епіфіза – мелатоніна, по 0,003 за 30 хвилин до сну. Комплексне лікування хворих з увеїтами, ускладненими офтальмогіпер-тензією і увеальною глаукомою, дозволило в значній мірі коригувати метаболічні порушення. При аналізі динаміки вмісту амінного азота в елімінаті з очей у хворих з увеїтами, ускладненими офтальмогіпертензією і увеальною глаукомою, встановлено, що завдяки проведеному лікуванню вміст продуктів запального процесу та токсичних речовин в елімінаті з очей в цілому по групі зменшився. У хворих з увеїтами, ускладненими офтальмогіпертензією та увеальною глаукомою, терапія сприяла зниженню вмісту азота нітритів/нітратів, і у віддаленому періоді, завдяки проведеному лікуванню, при офтальмогіпертензії та консервативно лікованій увеальній глаукомі рівні оксиду азота продовжували знижуватися (до 16,9(2,1 мкмоль/л та 18,4(2,2 мкмоль/л відповідно) і суттєво не відрізнялися від здорових осіб (13,8(2,5 мкмоль/л; p > 0,05).

У пацієнтів з увеїтами, ускладненими увеальною глаукомою,
антиглаукоматозні втручання яким були проведені в стадії ремісії, до
операції вміст азота нітритів/нітратів в сироватці крові був суттєво
нижчим (21,3(1,1 мкмоль/л), ніж в активній фазі увеїт (28,4(1,2
мкмоль/л; р < 0,05), одначе він залишався достовірно вищий, ніж у здорових осіб (p > 0,05)

Після оперативного втручання спостерігалося короткочасне підвищення
середніх рівнів оксида азота (до 24,5(0,9 мкмоль/л; p < 0,05), обумовлене вірогід-ніше всього післяопераційною запальною реакцією чи операційною травмою. У віддаленому періоді спостерігалося зниження рівней азота нітритів/нітратів практично до норми (18,9(1,9 мкмоль/л; p > 0,05).

Оперативне втручання у пацієнтів з увеїтами, ускладненими увеальною
глаукомою, прове-дене на фоні незавершеного запального процесу, не
супроводжувалося різкими змінам вмісту оксида азота в сироватці крові (з
26,7(1,2 мкмоль/л до 24,9(1,1 мкмоль/л; p > 0,05), оскільки підвищений
рівень NO, очевидно, був обумовлений наявним запальним процесом в
судинному тракті. Одначе після оперативного втручання вміст азота
нітритів/нітратів поступово знижувався і у віддаленому періоді суттєво
не відрізнявся від контролю (19,1(2,1 мкмоль/л; p > 0,05).

Завдяки проведеному лікуванню пацієнтів з увеїтами, ускладненими
офтальмогіпертензією і увеальною глаукомою, відмічалося достовірне
зменшен-ня інтенсивності біохемілюмінесценції, проміжних та кінцевих
продуктів ПОЛ.

Показники клітинного імунітета нормалізувалися або покращилися у 89,7 %
пацієнтів. Стан гуморальної ланки імунної системи вдалося нормалізувати
або покращити у 87,2 %.

В цілому по групі хворих з увеїтами, ускладненими підвищенням
внутріш-ньоочного тиску, завдяки застосуванню віта – мелатоніна,
максимальні рівні мелатоніна значно підвищились і достовірно не
відрізнялись від контролю (112,7( 8,7 нг/мл та 131,8(5,2 нг/мл; p >
0,05).

У віддаленому періоді за допомогою консервативної медикаментозної
терапії компенсація внутрішньоочного тиску на рівні не вище 24 мм.рт.ст.
була досягнута в 16 очах (33,3 %).

В 17 очах (35,4 %) компенсація внутрішньоочного тиску забезпечувалася
проведеним оперативним втручанням (без додаткової медикаментозної
терапії). В 11 очах (22,8 %), в яких були проведені хірургічні
втручання, нормалізація внутрішньоочного тиску досягалася з призначенням
гіпотензивних препаратів.

В цілому по групі добрі результати лікування хворих з увеїтами,
ускладненими офтальмогіпертензією та увеальною глаукомою, отримані в 59
очах (56,2 %), задовільні результати – в 36 очах (34,3 %). В 10 очах
(9,5 %) результати визнано незадовільними, що достовірно менше в
порівнянні з контрольною групою (21,3 %; (? = 3,877; p < 0,05). Таким чином, застосування синтетичного аналога гормона епіфіза (віта – мелатоніна) в лікуванні хворих з увеїтами, ускладненими офтальмогіпертензією і увеальною глаукомою, сприяло підвищенню рівней мелатоніна, корекції показників клітинного і гуморального імунітета, ліквідації запального процесу, компенсації показників гідродинаміки, та дозволило на 11,8 % покращити результати лікування. РОЛЬ ПОРУШЕНЬ МЕТАБОЛІЗМУ, НЕЙРОГОРМОНАЛЬНИХ ЗМІН ТА СТАНУ ІМУННОЇ СИСТЕМИ ПРИ УВЕЇТАХ, УСКЛАДНЕНИХ УВЕАЛЬНОЮ КАТАРАКТОЮ, ТА ЇХ КОРЕКЦІЯ При дослідженні токсичності склистого тіла та внутрішньоочної рідини показано, що в активній фазі запального процесу у хворих з увеїтами, ускладненими увеальною катарактою, і з неускладненими формами увеїтів рівні амінного азота в елімінаті з очей майже однакові, що обумовлено вираженістю запального процесу та наявністю ексудативних змін склистого тіла, а в стадії затухання запального процесу при увеїтах, ускладнених увеальною катарактою, вміст амінного азота в елімінаті вищий, ніж при неускладнених увеїтах, що свідчить про важливу роль токсичності водянистої вологи і склистого тіла в патогенезі ускладнень запальних захворювань судинної оболонки. Встановлено достовірне (p < 0,05) підвищення вмісту як проміжних (дієнові коньюгати) так і кінцевих (малоновий диальдегід) продуктів ПОЛ, а також підвищення інтенсивності біохемілюмінесценції сироватки крові (БХЛ) у пацієнтів з увеїтами, ускладненими увеальною катарактою (32,7(0,8 ммоль/л; 4,1(0,14 мкмоль/л; 1348(17 імп/сек відповідно) в порівнянні з контролем. Дослідження показників антиоксидантної системи показало достовірне (p < 0,05) підвищення рівней антиоксидантних ферментів – супероксиддисмутази, церулоплазміна та глутатіонпероксидази - в сироватці крові. Вивчення стану буферних систем, здатних підтримувати прооксидантно – антиоксидантну рівновагу у внутрішньоклітиній та міжклітинній рідині і ліпідних структурах мембран, показало достовірне зменшення концентрації як жиророзчинних (вітаміни А і Е), так і водорозчинних (вітамін С) антиоксидантів. Таким чином встановлено, що у хворих з увеїтами, ускладненими увеальною катарактою, на фоні інтенсифікації вільнорадикального перекисного окислення ліпідів відбувається зниження вмісту природних антиоксидантів та компенсаторна активація антиоксидантних ферментів (що призводить до утворення підвищених рівней супероксидного радикалу). Результати дослідження динаміки вмісту оксида азота (по азоту нітритів/нітратів) в сироватці крові свідчать, що в активній фазі запального процесу в судинному тракті ока спостерігається достовірне його підвищення при увеїтах, ускладнених увеальною катарактою (35,5(1,3 мкмоль/л), в порівнянні зі здоровими донорами (13,8(2,5 мкмоль/л; p < 0,05) В стадії затухання запального процесу при увеїтах, ускладнених увеальною катарактою, вміст азота нітритів/нітратів суттєво зменшився (29,6(1,1 мкмоль/л; p < 0,05), проте він залишався достовірно підвищеним в порівнянні з контролем, що може свідчити про те, що підвищені рівні оксида азота навіть в гострій стадії захворювання можуть бути обумовлені не тільки запальним процесом в судинному тракті, а і наявними метаболічними порушеннями, і є одним з факторів формування ускладнень увеїта. Таким чином встановлено, що у хворих з увеїтами, ускладненими увеальною катарактою, відмічається гіперпродукція оксида азота (на 157 %) і інтенсифікація перекисного окислення ліпідів, які в поєднанні складають основу метаболічної інтоксикації. Зрушення в імунній системі у хворих з увеїтами, ускладненими увеальною катарактою, характеризуються пригнобленням (на 14,9 %) активності супресорів/цитотоксичних лімфоцитів, зниженням активності К–клітин та зростанням рівня імуноглобуліна G. При увеїтах, ускладнених увеальною катарактою відмічається зниження не тільки максимального рівня мелатоніна (на 61 %), а і рівня пролактина, що свідчить про роль нейрогормональних порушень, які обумовлюють недостатність адаптаційних реакцій. Проведені дослідження дозволяють зробити висновок, що головними ланками патогенезу увеїтів, ускладнених увеальною катарактою, є прояви метаболічної інтоксикації з розвитком токсичності передньокамерної рідини і склистого тіла, нейрогормональні та імунологічні порушення. В патогенезі увеїтів, ускладнених увеальною катарактою, переважають прояви метаболічної інтоксикації. Проведення комплексної консервативної терапiї хворим з активною стадією увеїта дозволило досягти ліквідації запального процесу, в значній мірі покращити наявні порушення клітинного та гуморального імунітета та створювало сприятливі умови для проведення хірургічного лікування увеальних катаракт. Хірургічні втручання проведені 52 хворим (57 очей). З них повна увеальна катаракта діагностована в 39 очах (68,4 %), неповна або часткова - в 18 очах (31,6 %). В усіх очах виконана екстракапсулярна екстракція катаракти, в 41 з них – з імплантацією задньокамерної ІОЛ. В 8 очах операція проведена одномоментно з передньою чи субтотальною вітректомією, в двох – з синустрабекулектомією. Вилучення кришталика поєднувалося з сінехіотомією чи розсіченням фібринозних плівок в області зіниці та доповнювалося базальною ірідектомією та введенням дексаметазона в передню камеру чи в супрахоріоідальний простір. В цілому по групі запальні реакції в післяопераційному періоді виникли в 55 очах (96,5 %) 50 хворих (96,2 %). Проведений аналіз показав, що частота та вираженість післяопераційних запальних реакцій після екстракції увеальних катаракт суттєвим чином залежить від наявності до втручання аутоімунних реакцій до антигенів ока. У хворих з увеїтами, ускладненими увеальною катарактою, при відсутності аутоімунних реакцій до антигенів ока частота виникнення після-операційних запальних реакцій становила 89,5 % і була достовірно нижчою, ніж у пацієнтів, у яких перед операцією зберігалися аутоімунні реакції до антигенів очей (100 %; ?? = 3,85; p < 0,05). Результати корекції імунологічних порушень у хворих з увеїтами, ускладне-ними увеальною катарактою, свідчать, що у віддаленому періоді показники клі-тинного імунітета нормалізувалися у 19,2 % та покращилися у 73,1 % пацієнтів. Стан гуморального імунітета вдалося нормалізувати або покращити у 90,4 %. Динаміка вмісту амінного азота в елімінаті у хворих з увеїтами, ускладненими увеальною катарактою, свідчить, що вміст продуктів запального процесу та токсичних речовин в елімінаті з очей в цілому по групі зменшився. Необхідно зазначити, що видалення катаракти забезпечувало достовірно більш виражене зниження амінного азота в елімінаті з очей. У хворих з увеїтами, ускладненими увеальною катарактою, яким проводилась тільки консервативна терапія, вміст проміжних продуктів ПОЛ достовірно зменшився (p < 0,05) вже після лікування і у віддаленому періоді не відрізнявся від рівня здорових осіб (p > 0,05).

У хворих, оперованих з приводу увеальної катаракти, після хірургічного
втручання відмічалось достовірне (p < 0,05) підвищення вмісту дієнових коньюга-тів та тенденція до підвищення малонового диальдегіга, і нормалізація проміжних та кінцевих продуктів ПОЛ була досягнута лише у віддаленому періоді. У пацієнтів даної групи, що лікувались тільки консервативними методами, після проведеної терапії спостерігалося достовірне зниження вмісту азота нітритів/нітратів (29,2 ( 1,1 мкмоль/л; p < 0,05), і у віддаленому періоді він не відрізнявся (19,3(2,1 мкмоль/л) від здорових осіб (p >
0,05).

Вміст оксида азота (по азоту нітритів/нітратів) у хворих з увеїтами,
після екстракції увеальноі катаракти, залежав від перебігу
післяопераційного періоду.

У пацієнтів з увеїтами, ускладненими увеальною катарактою, у яких після
хірургічного втручання відмічалася запальна реакція ІІІ ступеня, вміст
оксида азо-та в сироватці крові достовірно підвищувався (34,2(1,2
мкмоль/л), в порівнянні з показником до операції (29,8(1,1 мкмоль/л; p < 0,05), чого не спостерігалося при відсутності або слабко вираженій запальній реакції. У віддаленому періоді у цих пацієнтів вміст азота нітритів/нітратів продовжував достовірно знижуватися і в середньому знаходився на рівні такого у здорових осіб (p > 0,05).

Після проведеного лікування із застосуванням віта – мелатоніна, у хворих
з увеїтами, ускладненими увеальною катарактою, максимальні рівні
мелатоніна (по вмісту мелатонін сульфата в сечі) значно підвищились і
суттєво не відрізнялись від здорових осіб (110,2(10,3 нг/мл та 131,8(5,2
нг/мл відповідно; p > 0,05).

В результаті проведеного комплексного лікування у віддаленому періоді
після екстракції увеальної катаракти висока гострота зору (0,3 i вище)
досягнена в 40 очах (70,2 %), з них в 26 очах гострота зору була на
рівні 0,5 і вище (45,6 %).

В цілому по групі добрі результати лікування хворих з увеїтами,
ускладненими увеальною катарактою, отримані в 71 оці (62,8 %),
задовільні результати – в 38 очах (33,6 %). І лише в чотирьох очах (3,5
%) результати визнано незадовільними, що достовірно менше в порівнянні з
контрольною групою (11,8 %; (? = 4,187; p < 0,05). Таким чином, медикаментозно – хірургічне лікування хворих з увеїтами, ускладненими увеальною катарактою із застосуванням віта – мелатоніна, поряд з нормалізацією рівней основного гормона епіфіза, дозволяє скоротити сроки зникнення активного запального процесу та післяопераційної ексудативної реакції, нормалізувати та покращити показники клітинного і гуморального імунітета, та підвищити ефективність лікування на 8,3 %. РОЛЬ МЕТАБОЛІЧНИХ, ГОРМОНАЛЬНИХ ТА ІМУНОЛОГІЧНИХ ЗМІН ТА ЇХ КОРЕКЦІЯ В ЛІКУВАННІ ХВОРИХ З УВЕЇТАМИ, УСКЛАДНЕНИМИ НАБРЯКОМ МАКУЛЯРНОЇ ОБЛАСТІ З НАСТУПНИМИ ХОРІОРЕТИНАЛЬНИМИ ДИСТРОФІЯМИ : L f . X Z f ® ae ¦ E I : < >

@

B

D

F

H

J

L

f

. ¦ ae L

¦

„A`„A

&

&

A AiA?APA?CfE¤E’IiissOEiOO1/2±Y±±OOO—

„A`„A

p

*

.

3/4

Ae

E

E

ae

e

oe

u

occccUUIUUccoccoooAccc

O

oioYNEN1/2±±±NNN1/21/21/2oo1/2

„A`„A

0дної локалізації. Очевидно, токсичність склистого тіла та водянистої
вологи відіграє більш важливе значення в розвитку передніх,
інтермедіарних та генералізованих увеїтів, ускладнених набряком
макулярної області.

Враховуючи важливу роль оксида азота в регуляції тонуса та проникливості
судин, та як показника “системних” метаболічних зрушень, ми оцінили
рівень азота нітритів/нітратів і встановили, що в активній стадії
захворювання він був найвищим при передніх (37,1(1,2 мкмоль/л) та
генералізованих (37,8(1,3 мкмоль/л) увеїтах і найнижчим – при задніх
увеїтах (27,4(1,1 мкмоль/л; р < 0,05), що може свідчити про те, що в гострій стадії підвищення вмісту оксида азота обумовлюється запальними змінами в судинній оболонці очей. В стадії затухання запального процесу у пацієнтів з передніми та генералізованими увеїтами, ускладненими макулярним набряком, спостерігалося достовірне (р < 0,05) зниження вмісту азота нітритів/нітратів в сироватці крові (28,2(1,1 мкмоль/л та 32,6(1,2 мкмоль/л відповідно), хоча він і залишався значно вищим, в порівнянні зі здоровими людьми (13,8(2,5 мкмоль/л; р < 0,05). При задніх увеїтах, макулярний набряк у яких спостерігався при наявності хоріоретинальних фокусів на очному дні, в стадії затухання запального процесу відмічалася тенденція до підвищення вмісту азота нітритів/нітратів в сироватці крові (з 27,4(1,1 мкмоль/л до 29,9(1,2 мкмоль/л; р > 0,05), що може свідчити
про роль оксида азота у формуванні макулярного набряку при увеїтах.

У пацієнтів з інтермедіарними увеїтами, ускладненими макулярним
набряком, вміст азота нітритів/нітратів в сироватці крові в стадії
затухання запального процесу знизився в порівнянні з показником в
активній стадії захворювання (з 33,9(1,2 мкмоль/л до 31,1(1,25 мкмоль/л;
р > 0,05), хоча і залишався достовірно вищим, ніж в контролі (р < 0,05). Таким чином, в активній фазі увеїту складаються умови (велика кількість вільних радикалів та гіперпродукція оксида азота) для утворення токсичних рівней пероксинітриту – високотоксичної сполуки, що проявляє сильну окислювальну дію на різні мішені s викликає загибель клітин. Гіперпродукція оксида азота призводить до підвищення проникливості стінки судин та набряку тканин, посилення кровотоку зі зниженням або втратою реакції судин на пресорні фактори, що є одним з механізмів виникнення і формування макулярного набряку при увеїтах. Отримані дані також свідчать про роль оксида азота в подальшому розвитку дистрофічних змін в хоріоідеї та сітківці, оскільки гіперпродукція NO призводить до метаболічного стресу, що поглиблює метаболічні порушення в тканинах очей. Імунологічні зрушення у хворих з увеїтами, ускладненими набряком макулярної області, суттєвим чином залежать від локалізації запального процесу. Задні увеїти з макулярним набряком частіше (42,4 %) протікають на фоні другого типу порушень субпопуляцій Т - лімфоцитів, на відмiну від інших локалізацій (розбіжності достовірні з передніми увеїтами - 16,7 %; t=2,215; р < 0,05), та увеїтами, не ускладненими макулярним набряком (12 %; t=3,368; р<0,05), при яких переважає перший тип порушень. При передніх увеїтах, ускладнених макулярним набряком, частота першого типу порушень найбільш близька до такої при увеїтах без набряку макулярної області (62,5 % та 67,6 % відповідно; р >0,05); при інтермедіарних
увеїтах вона трохи нижча (55,6 %; р>0,05). Частота другого типу більш
підвищена при інтермедіарних увеїтах, ніж при передніх (25,9 % і 16,7 %
відповідно; р > 0,05), але вона залишається більш ніж в півтора рази
нижчою, в порівнянні із задніми увеїтами, ускладненими набряком
макулярної області.

Дисімуноглобулінемії виявлені у 93,9 % хворих з задніми увеїтами і у 75
% — з передніми увеїтами. При інтермедіарних увеїтах, ускладнених
макулярним набряком, їх частота складала 87,1 %, а при генералізованих
увеїтах – 83,3 %.

Дослідження частоти аутоімунних реакцій до тканин очей показало, що вона
найнижча при локалізації запального процесу в передньому відділі
судинної оболонки (50 %), а найвища – у пацієнтів з задніми увеїтами
(69,7 %).

Встановлено достовірне зниження максимальних рівней мелатонін сульфата в
сечі (67,4(3,1 нг/мл) та пролактина в крові (7,2(0,9 нг/мл) у хворих з
увеїтами, ускладненими макулярним набряком, в порівнянні зі здоровими
людьми (131,8(5,2 нг/мл і 14,9(1,1 нг/мл відповідно; р <0,05) і в порівнянні з неускладненим перебігом увеїта (93,2(4,1 нг/мл; р < 0,05). Показано, що у хворих з передніми увеїтами, ускладненими набряком макулярної області, максимальна концентрація мелатонін сульфата в сечі була знижена на 38 % в порівнянні з контролем, у хворих з задніми увеїтами - на 49 %, а у пацієнтів з інтермедіарними увеїтами - на 51 %. При генералізованих увеїтах, ускладнених макулярним набряком, вміст мелатонін сульфата був знижений на 44 % в порівнянні зі здоровими людьми. Максимальні концентрації мелатонін сульфата в сечі при задніх увеїтах з макулярним набряком становили 67,2(4,3 нг/мл, при інтермедіарних увеїтах - 64,5(4,5 нг/мл; і були достовірно нижчими, в порівнянні з його концентрацією у пацієнтів з передніми увеїтами (81,7(4,2 нг/мл; р < 0,05). Проведені дослідження вмісту пролактина у хворих увеїтами, ускладненими макулярним набряком свідчать про його достовірне зменшення при інтермедіарних (4,8(1,2 нг/мл), задніх (6,3(1,1 нг/мл) та генералізованих (9,2(1,8 нг/мл) увеїтах не тільки в порівнянні зі здоровими особами (14,9(1,1 нг/мл; р < 0,05), а і з неускладненим перебігом захворювання (13,8(0,8 нг/мл; р < 0,05). В цілому рiвнi пролактина були на 68 % зниженi у хворих з інтермедіарними увеїтами, ускладненими макулярним набряком, та на 48 % - у пацієнтів з задніми увеїтами У хворих з передніми увеїтами, ускладненими набряком макулярної області, вмiст пролактина був знижений на 31 %, при генералізованих – на 38 % в порiвняннi з контролем. Таким чином, грунтуючись на отриманих результатах, в залежності від патогенетичних механізмів розвитку, можна виділити дві основні форми набряку макулярної області при ендогенних увеїтах, тісно пов’язані одна з одною механізмами формування: перша – визначається переважно "ексудативним" компонентом, характеризується певною специфікою порушень імунної системи, наявністю виражених аутоімунних реакцій та супроводжується глибокими порушеннями нейрогормональної регуляції; друга – визначається переважно “транссудативним” компонентом; обумовлена вираженими метаболічними порушеннями з формуванням токсичності склистого тіла та водянистої вологи, протікає на фоні імунологічних порушень, “загальних” для увеїтів в цілому, та “мінімальних” порушень нейрогормональної регуляції. Результати проведених досліджень дозволяють нам розробити схему диференційної діагно-стики форм макулярного набряку при увеїтах за даними лабораторних досліджень (таблиця 1). Таблиця 1. Схема диференційної діагностики форм набряку макулярної області у хворих з ендогенними увеїтами. “Ексудативна” форма набряку макулярної області “Транссудативна” форма набряку макулярної області Імунологічні порушення Переважає другий тип порушень субпопуляцій Т-лімфоцитів (одночасне зниження Т-хелперів та Т-супресорів); часті дисімуноглобулінемії, високі титри антитіл та сенсибілізація лімфоцитів до антигенів сітківки Переважає перший тип порушень субпо-пуляцій Т-лімфоцитів (зниження вмісту Т-хелперів/індукторів при підвищеній кіль-кості Т-супресорів, ізольоване зниження Т-хелперів або ізольоване підвищення Т-супресорів); рідше виявляються дисімуно-глобулінемії та аутоімунні реакції Метаболічні порушення Помірне підвищення продуктів запального процесу і “азотовмісних” субстан-цій в елімінаті і азота нітритів в крові Значне підвищення продуктів запального процесу та “азотовмісних” субстанцій в елімінаті і азота нітритів в крові Нейрогор-мональні порушення Зниження максимальних концентра-цій мелатонін сульфата в сечі і рiв-ней пролактина в кровi в 1,5 - 2 рази чи більше в порівнянні з контролем Зниження максимальних кон-центрацій мелатонін сульфата в сечі і рiвней пролактина в кровi в 1,5 рази чи менше в порівнянні з контролем Необхідно зазначити, що “ексудативна” форма макулярного набряку частіше виникає при задніх увеїтах, а при передніх увеїтах частіше формується “транссудативна” форма макулярного набряку. Перебіг інтермедіарниїх та генералізо-ваних увеїтів може ускладнюватися обома формами макулярного набряку. Правильна діагностика цих форм макулярного набряку у хворих з ендогенними увеїтами дозволяє застосовувати диференційований підхід до вибору методів лікування увеїтів, ускладнених набряком макулярної області. Лікування хворих на увеїти, ускладнені макулярним набряком, поряд із за-гальноприйнятою терапією запальних захворювань судинної оболонки, була спря-мована на ліквідацію проявів метаболічної інтоксикації, корекцію існуючіх змін імунної системи і порушень нейрогормональної регуляції адаптивних процесів. Показано, що завдяки проведеному лікуванню хворих з увеїтами, ускладненими набряком макулярної області, вміст продуктів запального процесу та токсичних речовин в склистому тілі та водянистій волозі (судячі з їх вмісту в елімінаті з очей) достовірно зменшувався. У хворих з увеїтами, в очах яких макулярний набряк не залишив по собі грубих дистрофічних змін сітківки, після проведеного лікування відмічалося зменшення вмісту продуктів ПОЛ і у віддаленому періоді вони достовірно не відрізнялися від рівня здорових осіб (p > 0,05).

У хворих з увеїтами, макулярний набряк в очах яких призвів до грубих
змін в сітківці та формування постувеальних хоріоретинальних дистрофій,
після проведеного лікування вміст проміжних продуктів ПОЛ залишався
вищими, в порівнянні зі здоровими людьми (p < 0,05). А вміст кінцевих продуктів ПОЛ (МДА), не зважаючи на проведене лікування, достовірно підвищився (p < 0,05). Таким чином, встановлено, що у хворих з увеїтами, ускладненими набряком макулярної області, при формуванні дистрофічних змін сітківки спостерігається вторинна активація процесів перекисного окислення ліпідів, що призводить до виснаження антиоксидантної системи, і може бути одним з патогенетичних факторів виникнення постувеальних хоріоретинальних дистрофій. У хворих з увеїтами, в очах яких вдалося досягти повної або майже повної резорбції макулярного набряку та він не залишив по собі грубих дистрофічних змін сітківки, після проведеного лікування вміст оксида азота суттєво знизився (28,6(1,05 мкмоль/л; p < 0,05), хоча і залишався вище, ніж в контролі (p < 0,05). У віддаленому періоді у цих пацієнтів рівні азота нітритів/нітратів продовжували знижуватися (20,2(2,3 мкмоль/л; p < 0,05) і суттєво не відрізнялися від здорових осіб (13,8(2,5 мкмоль/л; p > 0,05).

У хворих з увеїтами, макулярний набряк в очах яких призвів до грубих
змін в сітківці та формування постувеальних хоріоретинальних дистрофій,
спостерігалося незначне (p > 0,05) зниження вмісту азота
нітритів/нітратів і після лікування він залишався достовірно вищим
(31,8(1,1 мкмоль/л) не тільки в порівнянні з контролем (p < 0,05), а і по відношенню до пацієнтів без грубих дистрофічних змін сітківки (p < 0,05), що може свідчити про роль підвищених рів- ней оксида азота у формуванні постувеальних хоріоретинальних дистрофій. У віддаленому періоді показники клітинного імунітета вдалося нормалізува-ти або покращити у 94,8 % пацієнтів. Показники гуморального імунітета норма-лізувались у 29,2 %, покращилися - у 64,6 %. Завдяки проведеному лікуванню із застосуванням віта – мелатоніна, у хворих з увеїтами, ускладненими макулярним набряком, максимальні рівні мелатоніна (по вмісту мелатонін сульфата в сечі) достовірно не відрізнялись від здорових осіб (119,2(9,5 нг/мл та 131,8(5,2 нг/мл відповідно; p > 0,05).

В порівнянні з гостротою зору до лікування, у віддаленому періоді
гострота зору пiдвищилася в 87 очах (79,8 %), залишилася без змiн — в 13
очах (11,9 %). В 9 очах (8,3 %) гострота зору знизилася.

В цілому по групі добрі результати досягнуті в 39 очах (35,8 %),
задовільні – в 48 очах (44,0 %). В 22 очах (20,2 %) результати лікування
визнані незадовільними, що достовірно менше, ніж в контрольній групі
(35,9 %; (? = 3,827; p < 0,05). В результаті комплексного лікування хворих з увеїтами, ускладненими набряком макулярної областi, в 60 очах (55,0 %) на місці набряку утворилися мілкі дегенеративні осередки, в 32 очах (29,4 %) - перерозподіл пiгмента в макулярній області, і лише в 17 очах (15,6 %) набряк пройшов без видимих органiчних змін. Проведене ультразвукове дуплексне дослідження у хворих з увеїтами, ускладненими хоріоретинальними дистрофіями, свідчить про зниження лінійної швидкості кровотоку в центральній артерії сітківки (ЦАС) та задніх коротких війкових артеріях (ЗКВА), більш виражене в задніх коротких війкових артеріях. Так, максимальна систолічна швидкість кровотоку (PS) в даній групі хворих була достовірно нижче в ЗКВА (0,13(0,016 м/с), в порівнянні зі здоровими людьми (0,19(0,02 м/с; t=2,342; р < 0,05), а в ЦАС її зниження носило характер тенденції (0,18(0,011 м/с та 0,22(0,021 м/с відповідно; t=1,607; р > 0,05).

Оскільки в регуляції ретинального і хоріоідального кровотоку приймає
участь оксид азота, який є одним з найсильніших ендогенних
вазоділятаторів, на-ми досліджено його вміст в крові хворих з увеїтами,
ускладненими хоріоретинальними дистрофіями, і встановлено, що в стадії
затухання запального процесу відзначається достовірне підвищення вмісту
азота нітритів/нітратів в сироватці крові (31,8(1,1 мкмоль/л) в
порівнянні з контролем (13,8(2,5 мкмоль/л; р < 0,05). В стадії ремісії увеїта на фоні виражених дистрофічних змін в хоріоідеї та сітківці вміст азота нітритів/нітратів в сироватці крові трохи знизився (29,7(1,2 мкмоль/л), але був достовірно вищим, ніж у здорових осіб (р < 0,05). Наведені дані можуть свідчити про роль гіперпродукції NO у формуванні дистрофічних змін в сітківці після увеїта, ускладненого макулярним набряком. Отримані дані свідчать, що максимальні рівні мелатоніна в сироватцi кровi (за даними концентрації мелатонін сульфата в сечі) достовірно знижені (81,5(3,6 нг/мл; р < 0,05), в порівнянні зі здоровими донорами (131,8(5,2 нг/мл) та в порiвняннi з неускладненим перебiгом увеїтiв (93,2(4,1 нг/мл). Завдяки проведеному лікуванню у хворих з увеїтами, ускладненими хоріоретинальними дистрофіями, відмічалось зменшення вмісту амінного азота в елімінаті, більш виражене у пацієнтів, яким були проведені реваскуляризуючі хірургічні втручання. Динаміка показників ПОЛ у хворих з увеїтами, ускладненими хоріоретинальними дистрофіями, характеризувалась достовірним зменшенням (p < 0,05) вмісту продуктів ПОЛ, і у віддаленому періоді їх концентрація не відрізнялася від рівня здорових осіб (p > 0,05).

Після проведеного лікування відмічено зниження рівню оксида азота в
сироватці крові хворих з увеїтами, ускладненими хоріоретинальними
дистрофіями (29,7(1,2 мкмоль/л), хоча його рівень і залишався вищим ніж
в контролі (p < 0,05). У віддаленому періоді при стабілізації дистрофічних змін та відсутності рецидивів запального процесу вміст NO (по вмісту азота нітритів/нітратів) продовжував знижуватися і в середньому знаходився на рівні такого у здорових осіб (20,4(2,6 мкмоль/л; p > 0,05).

Завдяки проведеному лікуванню відмічалось значне зменшення частоти
виявлення аутоімунних реакцій (з 61,3 % до 48,4 %) та частоти виявлення
підвищених рівней циркулюючих імунних комплексів (з 54,8 % до 40,9 %; p
>0,05) у пацієнтів з увеїтами, ускладненими хоріоретинальними
дистрофіями.

В цілому по групі хворих з увеїтами, ускладненими хоріоретинальними
дистрофіями, завдяки застосуванню віта – мелатоніна максимальні рівні
мелатоніна (по вмісту мелатонін сульфата в сечі) достовірно не
відрізнялись від здорових осіб (124,3(8,4 нг/мл; p > 0,05).

При увеїтах, ускладнених хоріоретинальними дистрофіями, гострота зору
пiдвищилася в 69 очах (68,3 %). В 29 очах (28,7 %) гострота зору
залишилася без змiн, в трьох очах (3 %) – знизилась. Позитивна динаміка
поля зору досягнена в 77 очах (76,2 %). В 24 очах (23,8 %) стан поля
зору залишився без змiн.

В цілому по групі добрі результати медикаментозно – хірургічного
лікування хворих з увеїтами, ускладненими хоріоретинальними дистрофіями,
отримані в 67 очах (66,3 %), задовільні результати – в 31 оці (30,7 %).
В трьох очах (3 %) результати визнано незадовільними, що достовірно
менше, ніж в контрольній групі (11,9 %; (? = 4,253; p < 0,05). ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРИНЦИПІВ І МЕТОДІВ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА УСКЛАДНЕНІ ФОРМИ УВЕЇТІВ З метою вивчення ролі антитiлозалежної клiтинної цитотоксичності в про-гнозі рецидивуючого перебігу увеїту, активність К - клiтин визначалась при “першій атаці” увеїту та у хворих з рецидивуючими увеїтами. Встановлено, що рецидивуючи увеїти достовiрно рiдше протiкають на фонi зниженої цитолiтичної активності (р < 0,05), в порiвняннi з “першою атакою” увеїту. При рецидивуючих увеїтах нормальнi та пiдвищенi рiвнi цитотоксичного iндекса (ЦІ=43% та бiльше) зустрiчалися в 59,3 % хворих, а при “першій атаці” увеїта - лише в 14,8 % (розбiжностi достовiрнi, р < 0,05). Таким чином, нормальна або пiдвищеноа активнiсть К - клiтин у хворих з увеїтами характерна для рецидивуючого перебiгу увеїта. Нами розроблено спосiб прогнозування перебiгу увеїта (Патент № 45855 А), який дозволяє пiдвищити точність прогнозування. Згідно з запропонованим способом при значенні цитотоксичного індекса 43 % і більше прогнозують рецидивуючий перебiг увеїта, а менше 43 % - благоприємний перебіг (згідно з класифікацією Зайцевої Н.С. і Кацнельсона Л.А., 1984). Нами вивчена можливість застосування даного способу для прогнозу терміну ремісії ускладнених форм хронічних рецидивуючих увеїтів для більш точного визначення сроків проведення їм курсів протирецидивної терапії. За два роки спостереження (без протирецидивних курсів лікування) рециди-ви увеїту відмічені у 17 хворих. З 16 пацієнтів з прогнозом рецидивуючого перебі-гу за два роки рецидиви не наступили у одного чоловіка, з 11 хворих з блаприєм-ним прогнозом перебігу захворювання протягом зазначеного терміну у двох від-булося загострення запального процесу. Таким чином за допомогою даного способу можна прогнозувати термін ремісії у хворих з ускладненими формами рецидивуючих увеїтів. Правильність прогнозу терміну ремісії (більше 2 років або менше 2 років) в цілому по групі складала 88,9 % (значи-мість вибраного критерію достовірна; ?? = 15,99; р < 0,01). Згідно з запропонованим способом прогнозування перебiгу увеїта при значенні цитотоксичного індекса 43 % і більше у хворих з ускладненими формами рецидивуючих увеїтів прогнозують рецидивуючий перебiг увеїта з терміном ремісії менше двох років, а при значенні даного показника менше 43 % прогнозують термін ремісії увеїта більше двох років. Встановлено, що наявність імунодефіцита є важливим фактором патогенезу ускладненого перебігу увеїтів. Увеїти, що протікають на фоні екзогенної імунодепресії, частіше ускладнюються увеальною катарактою (на 18,4 %) та набряком макулярної області (на 14,9 %). Ендогенна імунодепресія супроводжується підвищенням частоти увеальної катаракти (на 42,4 %) і увеальної глаукоми (на 10,9 %). На основі вивчення імунологічних змін у хворих з різним перебігом увеїтів, динаміки іму-нологічних порушень при рецидивах запального процесу в судинному тракті ока, клініко–імуноло-гічних особливостей різних форм увеїтів та результатів корекції імунологічних порушень у хворих з увеїтами ми пропонуємо робочу класифікацію вторинних імунодефіцитних станів при увеїтах. I. За механізмом формування: 1. Імунодефіцитні стани, “первинні” по відношенню до увеїта: а) викликані впливом факторів зовнішнього середовища; б) викликані хронічними інфекційними та іншими захворюваннями. 2. Імунодефіцитні стани, що виникають внаслідок увеїта. 3. Імунодефіцитні стани, що формуються одночасно з увеїтами: а) викликані інфекціями, що становлять причину увеїта; б) сформовані внаслідок генетично обумовленої неадекватної реакції імун- ної системи на перебіг запального процесу. II. За ступенем пригнічення імунної системи: 1. Незначний; 2. Виражений. На основі запропонованої класифікації розроблено принципи корекції імунодефіцитних станів при ускладнених формах увеїтів. Своєчасна діагностика вказаних метаболічних, нейрогомональних та імунологічних порушень може дати можливість прогнозувати, а при певних умовах - і попереджувати виникнення ускладнених форм увеїтів, та суттєвим чином впливає на визначення тактики і стратегії лікування. Для визначення адекватної корекції кожної ланки патологічного процесу та підвищення ефективності комплексного лікування хворих з увеїтами, ускладненими увеальною катарактою, набряком макулярної області з наступними хоріоретинальними дистрофіями, офтальмогіпертензією та увеальною глаукомою, нами запропонована наступна робоча класифікація увеїтів за їх перебігом: I. Увеїти з неускладненим перебігом; II. “Синдромальна стадія” ускладнених форм увеїтів (стадія формування ускладнень): а) стадія доклінічних проявів ускладненого перебігу; б) стадія ранніх та початкових клінічних ознак ускладненого перебігу; III. Стадія розгорнутих клінічних проявів ускладнених форм увеїтів; IV. Стадія “залишкових” клінічних ознак та наслідків ускладнень увеїтів. У хворих з неускладненим перебігом увеїта частіше відсутні або слабше виражені нейрогормональні зрушення, метаболічні порушення та циліотоксикоз визначаються тільки наявним запальним процесом та носять транзиторний характер, вираженість та тип імунологічних порушень визначається механізмом їх формування, і частіше відсутні прояви аутоімунних та імунокомплексних реакцій. Одначе, рецидиви запального процесу в судинній оболонці очей можуть привести до поглиблення порушень імунної системи, формування аутоімунного компоненту, і в подальшому – до грубих структурних змін в тканинах і середовищах ока, що передують виникненню ускладнень. З метою профілактики рецидивів увеїта нами запропоновано спосіб прогнозування перебігу увеїта, що дозволило своечасно проводити курси протирецидивної терапії і попереджувати загострення увеїта або зменшити їх вираженість і сприяло профілактиці формування ускладнень запального процесу. В другій стадії, названій нами “синдромальною стадією” ускладнених форм увеїтів, прохо-дить етап формування ускладнень запального процесу в судинній оболонці очей. На стадії доклі-нічних проявів ускладненого перебігу увеїтів формуються умови, тенденції до виникнення тих чи інших ускладнень запального процесу: виникають порушення нейрогормональної регуляції адаптивних процесів, відбувається поглиблення порушень в імунній системі з формуванням аутоімун-ного компонента, поглиблюються прояви метаболічної інтоксикації з формуванням токсичності передньокамерної рідини та склистого тіла внаслідок накопичення в ньому продуктів запалення та біологічно активних речовин. В подальшому виникають структурні зміни, що можуть привести до виникнення ускладнень запального процесу, та початкові клінічні ознаки ускладнень увеїтів. Своєчасна діагностика цієї стадії запального процесу вкрай важлива, оскільки визначає необхідність проведення лікування, спрямованого на запобігання виникнення ускладнень увеїту або сприянню їх більш легкого перебігу. Описаний комплекс метаболічних, гормональних та імунологічних пору-шень і клінічних проявів, які є факторами ризику ускладненого перебігу увеїта і можуть призвести до виникнення ускладнень запального процесу в судинній обо-лонці ока (зокрема, набряку макулярної області з наступними хоріоретинальними дистрофіями, увеальної катаракти, офтальмогіпертензії та увеальної глаукоми), ми пропонуємо називати “синдромом метаболічної інтоксикації”. Основні ланки запропонованого “синдрому метаболічної інтоксикації” – метаболічні порушення з розвитком токсичності передньокамерної рідини та склистого тіла, зміни імунної системи і порушення нейрогормональної регуляції адаптивних процесів - тісно пов’язані одна з одною, обумовлюють одна одну і складають єдиний комплекс патологічних змін, що призводить до виникнення ускладнених форм увеїтів і в подальшому відповідає за тяжкий перебіг увеїта. На основі вивчення ролі метаболічних порушень з розвитком токсичності передньокамерної рідини та склистого тіла, змін імунної системи і порушень нейрогормональної регуляції адаптивних процесів в патогенезі увеїтів, ускладне-них увеальною катарактою, набряком макулярної області з наступними хоріорети-нальними дистрофіями, офтальмогіпертензією та увеальною глаукомою, нами обгрунтовано необхідність своєчасної діагностики порушень і корекції кожної з цих ланок патологічного процесу у хворих з увеїтами, що забазпечить можливість своєчасної діагностики другої стадії перебігу запального процесу в судинній оболонці очей та зменшить ризик виникнення перелікованих ускладнень увеїту. В стадії розгорнутих клінічних проявів ускладнених форм увеїтів лікування визначається конкретними ускладненнями запального процесу, клінічними особливостями, нейрогормональ-ними та імунологічними порушеннями. Запропонована робоча класифікація увеїтів за їх перебігом дозволяє визначити напрямки, термін проведення і конкретні види лікуванняя хворих з увеїтами, ускладненими увеальною катарактою, набряком макулярної області з наступними хоріоретинальними дистрофіями, офтальмогіпертензією та увеальною глаукомою на різних етапах формування і розвитку цих ускладнень. Таким чином в результаті проведених досліджень показано, що виникнення таких ускладнень увеїтів, як макулярний набряк з наступними дистрофічними змінами хоріоідеї та сітківки, увеальна катаракта, офтальмогіпертензія та увеальна глаукома, обумовлене дією комплексу факторів - проявами метаболічної інтоксикації з розвитком токсичності передньокамерної рідини та склистого тіла, змінами імунної системи і порушеннями нейрогормональної регуляції адаптивних процесів, названого нами “синдромом метаболічної інтоксикації”. На певному етапі захворювання комбінована дія цих факторів, з перевагою тих чи інших порушень гомеостазу, може призвести до виникнення ускладнень запального процесу в судинній оболонці ока. Корекція кожної з ланок “синдрому метаболічної інтоксикації” дає можливість підвищити ефективність комплексного лікування хворих з увеїтами, ускладненими увеальною катарактою, набряком макулярної області з наступними хоріоретинальними дістрофіями, офтальмогіпертензією та увеальною глаукомою. ВИСНОВКИ Увеїти та їх наслідки на сьогодняшній день становлять одну з вагомих причин сліпоти та інвалідності за зором. Недостатня ефективність лікування увеїтів обумовлена рецидивуючим перебігом і виникненням ускладнень запального процесу. Одними з найбільш грізних ускладнень увеїтів є офтальмогіпертензія (до 65,5 %) і вторинна увеальна глаукома (17,4 - 38,1 %), набряк макулярної області (до 65 %) та увеальна катаракта (14,9 - 38 %). Це зумовлює актуальність вирішення наукової проблеми - підвищення ефективності лікування хворих на ускладнені форми увеїтів на основі поглибленого вивчення патогенетичних механізмів і вдосконалення методів лікування. При експериментальному бактеріальному увеїті зміни вмісту стабільних метаболітів оксида азота в крові і в склистому тілі однотипні. Підвищення метаболітів оксида азота спостерігається в розгарі запального процесу і при виникненні ускладнень увеїта – підвищенні внутрішньоочного тиску (на 42,5 %) та формуванні потьмарень в кришталику (на 63,7 %). З розвитком розгорнутої клінічної картини експериментального бактеріального увеїта спостерігається підвищення максимального рівня мелатоніна (на 49 %), що може розцінюватися як прояв адаптаційних реакцій, а при тяжкому перебігу і розвитку ускладнень гіперпродукція мелатоніна змінюється на його гіпопродукцію, що може свідчити про недостатність компенсаторних механізмів. При експериментальному бактеріальному увеїті найнижчі рівні мелатоніна спостерігаються при ускладненні запального процесу підвищенням внутріш-ньоочного тиску (на 66,5 %), і вони залишаються зниженими (на 23,4 %) при затуханні запального процесу на фоні формування потьмарень в кришталику. Динаміка морфо – функціонального стану меланоцитів увеального тракту характеризується короткочасною гіперпродукцією меланіна в пігментних клітинах в розгарі експериментального бактеріального увеїта, що змінюється гіпопродукцією меланіна при ускладненні увеїта підвищенням офтальмотонуса. Синтез меланіна в пігментних клітинах судинної оболонки не нормалізується і при ускладненні увеїта потьмаренням кришталика. Підвищення концентрації простагландинів в тканинах очей є важливим, але не єдиним фактором розвитку набряку сітківки при увеїтах, про що свідчить відсутність повного запобігання експериментального увеїта і набряку сітківки, викликаного введенням аналога простагландина в передню камеру на фоні блокади циклооксигеназного шляху синтеза простагландинів. Увеїти на фоні екзогенної імунодепресії ускладнюються увеальною катарактою частіше на 18,4 % і набряком макулярної області - на 14,9 %, а на фоні ендогенної імунодепресії - увеальною катарактою на 42,4 % і увеальною глаукомою на 10,9 %. За станом імунної системи (при цитотоксичному індексі 43 % і більше) можна прогнозувати рецидивуючий перебіг і в певній мірі – виникнення ускладнень увеїта. У хворих з ускладненими формами увеїтів відмічається гіперпродукція оксида азота (найбільш виражена при ускладненні увеїта макулярним набряком на 152 % і увеальною катарактою – на 157 %) і інтенсифікація перекисного окислення ліпідів, які в поєднанні є важливим фактором метаболічної інтоксикації при ускладнених формах увеїтів. У пацієнтів з ускладненими формами увеїтів відмічається зниження не тільки максимального рівня мелатоніна (найбільш виражене при увеїтах з увеальною глаукомою - на 55 %, і увеальною катарактою - на 61 %), а і рівня пролактина (найбільш виражене при увеїтах з макулярним набряком - на 52 %), що свідчить про роль нейрогормональних порушень, які обумовлюють недостатність адаптаційних реакцій при ускладнених увеїтах. Вірогідність виникнення ускладнень при увеїтах багато в чому обумовлена перевагою та вира-женістю метаболічних, нейрогормональних та імунологіч-них порушень. При увеїтах, усклад-нених увеальною глаукомою, переважними є нейрогормональні порушення. В патогенезі увеїтів, ускладнених увеальною катарактою, переважають прояви метаболічної інтоксикації. Увеїти, ускладнені набряком макулярнї області, можуть відрізнятися перевагою “ексудативного” і “транссудативного” компоненту в їх розвитку і певними порушеннями гомеостазу. Макулярний набряк з "ексудативним" компонентом, який частіше виникає при задніх увеїтах, характеризується нейрогормональними та імунологічними порушеннями. Набряк макулярної області з "транссудативним" компонентом, що частіше развивається при передніх увеїтах, характеризується вираженою метаболічною інтоксикацією. Збереження гіперпродукції оксида азота після макулярного набряку при увеїтах призводить до зниження швидкості кровотоку в задніх коротких війкових артеріях і є фактором формування хоріоретинальних дистрофій. Вірогідність дистрофічних змін сітківки внаслідок увеїта, ускладненого макулярним набряком, також корелює зі ступенем виснаження антиоксидантної системи. На основі отриманих результатів показано застосування у складі комплексного лікування хворих з ускладненими формами увеїтів синтетичного аналога гормона епіфіза - “віта–мелатоніна”, що дозволяє “розірвати” патологічний ланцюг порушень адаптаційних реакцій і пов’язаних з ними імунологічних та обмінних порушень і сприяє стиханню запального процесу, зниженню вира-женості метаболічної інтоксикації, нормалізації або покращенню показників імунної системи і гормонального статуса, та дозволяє підвищити ефективність лікування пацієнтів з офтальмогіпертензією і увеальною глаукомою на 11,8 %, з увеальною катарактою - на 8,3 %, з макулярним набряком (на 15,7 %) і наступними хоріоретинальними дистрофіями (на 8,9 %). СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Панченко Н.В. Противорецидивная иммунотерапия увеитов // Вестник проблем современной медицины. – 1993. - Вып. 1. - C. 25 - 27. Панченко Н.В. Особенности иммунологических нарушений при задних увеитах с поражением центральных отделов сетчатки // Вестник проблем современной медицины. – 1994. - Вып. 2. - C. 40 - 42. Пеньков М.А., Зубарев С.Ф., Панченко Н.В. Особенности клинической картины увеитов у ликвидаторов последствий аварии на Чернобыльской АЭС // Харьковский мед. журн. - 1995. - № 1. - C. 32. Панченко Н.В. Осложнения и исходы увеитов туберкулезной этиологии // Харьковский мед. журн. - 1996. - № 1 - 2. - C. 77 - 78. Пеньков М.А., Зубарев С.Ф., Панченко Н.В. Нарушения клеточного и гуморального иммунитета у больных с увеитами, подвергшихся влиянию повышенных доз радиации вследствие аварии на Чернобыльской АЭС // Офтальмол. журн. - 1997. - № 1. - С. 25 - 27. Панченко М.В. Вiзуальнi результати лiкування увеїтiв, ускладнених набряком макулярної дiлянки // Експериментальна i клiнiчна медицина. - 1998. - № 1. - С. 117 - 120. Панченко Н.В. Зрительные функции после комплексного медикаментозно – хирургического лечения у больных с осложненными формами увеитов туберкулезной этиологии // Медицина сьогоднi i завтра. - 1998. - № 1 (4). - С. 158 - 160. Пеньков М.А., Зубарев С.Ф., Панченко Н.В., Зеленская Н.И., Алексеев А.В., Дурас И.Г. Динамика изменений стекловидного тела при лечении осложненных форм увеитов препаратами тимуса по данным двухмерной эхоскопии // Офтальмол. журн. - 1998. - № 3. - С. 192 - 195. Панченко Н.В. Особенности нарушений клеточного иммунитета у больных с увеитами, осложненными отеком макулярной области // Офтальмол. журн. - 1998. - № 4. - С. 299 - 302. Панченко Н.В. Применение дуплексного ультразвукового исследования в диагностике увеитов, осложнившихся помутнением преломляющих сред глаза // Офтальмол. журн. - 1998. - № 6. - С. 438 - 441. Панченко Н.В. Применение актовегина в комплексном лечении постувеальных хориоретинальных дистрофий // Вiсник проблем бiологiї i медицини. - 1998. - № 20. - С. 42 - 44. Панченко Н.В., Дурас И.Г. Отек макулярной области при увеитах и дистрофиях сетчатки у "ликвидаторов" последствий аварии на Чернобыльской АЭС // Медицина сьогоднi i завтра. - 1999. - № 2. - С. 78 - 79. Панченко Н.В. Применение препарата "Ципролет" в лечении осложненных форм увеитов бактериальной этиологии // Експериментальна i клiнiчна медицина. - 1999. - № 4. - С. 82 - 83. Панченко М.В. Корекцiя iмунологiчних показникiв препаратами тімуса в предоперацiйному перiодi у хворих з увеїтами, ускладненими увеальною катарак-тою // Експериментальна i клiнiчна медицина. - 2000. - № 1. - С. 145 - 146. Панченко Н.В. Состояние клеточного иммунитета при эндогенных увеитах, осложненных увеальной катарактой // Офтальмол. журн.-2000.- № 2.- С. 54-57. Панченко Н.В. Функциональные результаты применения актовегина в комплексном лечении увеитов, осложненных увеальной глаукомой и хориоретинальными дистрофиями // Медицина сегодня и завтра. - 2000. - № 2. - С. 115 - 116. Панченко М.В. Корекцiя першого типу порушень субпопуляцiй Т - лiмфоцитiв у хворих з увеїтами, ускладненими пiдвищенням внутрiшньоочного тиску // Медицина сегодня и завтра. - 2000. - № 3. - С. 98 - 99. Панченко Н.В. Хирургическое лечение больных с увеитами, осложненными отеком макулярной области // Експериментальна i клiнiчна медицина. - 2000. - № 3. - С. 137 - 138. Бездетко П.А.,Панченко Н.В.Нарушения клеточного звена иммунной системы при увеитах, ос-ложненных повышением внутриглазного давления // Офтальмол. журн.- 2000.- № 4.- С. 56 -59. Бездетко П.А., Панченко Н.В., Дурас И.Г. Применение препарата "Зокор" в лечении хориоретинальных дистрофий // Офтальмол. журн. - 2000. - № 5. - С. 18 – 21 (проведено обстеження і лікування хворих з постувеальними хоріоретинальними дистрофіями). Панченко Н.В. Дифференцированная коррекция нарушений клеточного имму-нитета в реабилитации больных с осложненными формами увеитов. Сообще-ние I: Выбор показаний и результаты коррекции отдельных типов нарушений // Актуальные проблемы медицины и биологии. – К., 2001. - № 2 - С. 140 - 148. Панченко М.В. Вміст азоту аміногруп в елімінаті з очей хворих з увеїтами, ускладненими увеальною катарактою // Актуальные проблемы медицины и биологии. – К., 2002. - № 2 - С. 307 - 310. Бездітко П.А., Панченко М.В., Дурас І.Г., Савельєва А.Ю. Експериментально – клінічне обгрунтування ролі токсичності склистого тіла та передньокамерної рідини в патогенезі увеїтів, ускладнених підвищенням офтальмотонуса // Експериментальна i клiнiчна медицина. - 2003. – № 2. - С. 153 - 156. Панченко Н.В., Бездетко П.А., Жуков В.И., Нежина М.В., Дурас И.Г. Изучение метаболизма оксида азота при осложненных формах увеитов // Офтальмол. журн. - 2003. - № 3. - С. 38 - 40. Панченко Н.В., Бездетко П.А., Дурас И.Г. Выбор кортикостероидной терапии увеитов, осложненных повышением внутриглазного давления // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології. – Вип. 3 (49). – К. – Луганськ – Харків. - 2003. – С. 315 - 319. Пат. 45855 А Україна, МПК 7 G 01 N 33/00. Спосіб прогнозування перебігу увеїту: Пат. 45855 А Україна, МПК 7 G 01 N 33/00 / М.В.Панченко, П.А.Бездітко, І.Г.Дурас (Україна); Харків-ський державний медичний університет МОЗ України. - № 2001075322; Заявл. 25.07.2001; Опубл. 15.04.2002; Промислова власність. Офіційний бюл. № 4 (книга 1). – C. 4.106. Пат. 45856 А Україна, МПК 7 G 09 B 23/28, G 09 B 23/34. Спосіб моделювання увеїту: Пат. 45855 А Україна, МПК 7 G 09 B 23/28, G 09 B 23/34 / П.А.Без-дітко, М.В.Панченко, І.Г.Дурас (Україна); Харківський державний медичний університет МОЗ України. - № 2001075329; Заявл. 25.07.2001; Опубл. 15.04.2002; Промислова власність. Офіційний бюл. № 4 (книга 1). – C. 4.117. Зубарев С.Ф., Панченко Н.В. Клиника и иммунокорригирующая терапия увеитов при некоторых заболеваниях соединительной ткани // Врачебная практика.- 1997.- № 2-3.- № 2.- C. 51 -53. Зубарев С.Ф., Панченко Н.В. Оперативные методы лечения больных с бактериальными увеитами // Врачебная практика. - 1997. - № 5 - 6. - № 5.- C. 37 - 40. Панченко Н.В., Дурас И.Г. Осложненные катаракты при увеитах и дистрофиях сетчатки у лиц, подвергшихся радиационному воздействию в результате аварии на ЧАЭС // Врачебная практика. - 2000. - № 2. - C. 76 - 78. Панченко Н.В. Применение "Наклофа" в лечении больных с увеитами, осложненными отеком макулярной области // Лекарства - человеку. – Т. 15, № 1 - 2. – Харьков. - 2001. - С. 402 - 408. Панченко Н.В. Тактика применения "Наклофа" в лечении больных с увеитами, осложненными повышением внутриглазного давления // Лекарства - человеку. – Т. 16, № 1 - 2. – Харьков. - 2001. - С. 401 – 407. Пеньков М.О., Зубарєв С.Ф., Панченко М.В. Ускладнення увеїтiв у "лiквiдаторiв" наслiдкiв аварiї на Чорнобильскiй АЕС // Тези доп. мiжнар. симпозiуму “Мiкрохi-рургiя ока. Вплив пiдвищених доз радiацiї на орган зору”.- К., 1994. - C. 104 - 105. Пеньков М.О., Зубарєв С.Ф., Панченко М.В. Клiнiко - iмунологiчнi особливос-тi увеїтiв, ускладнених набряком макулярної областi // Тези доп. конф. присвя-ченої 190 - рiччю заснування ХДМУ “Актуальнi проблеми сучасної медицини” - Харкiв, 1995. - C. 152 – 153. Пеньков М.А., Зубарев С.Ф., Панченко Н.В. Реабилитация больных с рубцовы-ми хориоретинитами, постувеальными хориоретинальными дистрофиями и атрофиями зрительного нерва // Тези доп. дев'ятого з'їзду офтальмологiв України. - Одеса, 1996. - С. 404 - 405. Пеньков М.А., Зубарев С.Ф., Панченко Н.В. Применение иммуностиму-лирующей терапии в активной фазе эндогенних увеитов // Тези доп. Х мiжнар. офтальмологiчного симпозiума “Невiдкладна допомога в офтальмологiї”. - Одеса, 1997. - С. 104 - 105. Панченко Н.В. Иммунокоррекция в стадии ремиссии как один из путей профилактики рецидивов эндогенных увеитов // Мат. наук. праць респ. наук. – практ. конф. “Роль загальнопрактикуючого лiкаря у розв'язаннi проблем профiлактики неiнфекцiйних захворювань”. - Харкiв, 1997. - С. 95 - 96. Панченко Н.В. Фармакотерапия больных с увеитами, осложненными хориоретинальными дистрофиями // Український терапевтичний журнал (додаток): Матеріали наук. – практ. конф. “Новое в патогенезе, диагностике и лечении хронической недостаточности кровообращения”. – Харків, 1999. - № 1 (1). - С. 29 - 32. Бездiтко П.А., Панченко М.В., Губiна-Вакулик Г.I. Морфо - функцiональнi особливостi меланоцитiв i меланофорiв увеального тракту ока в динамiцi роз-витку гострого увеїту // Тези доп. наук. конф. офтальмологiв присвяченої 125-рiччю з дня народження академiка В.П.Фiлатова. – Одеса, 2000. - С. 268 - 269. Панченко Н.В. Применение препарата "Зокор" в лечении хориоретинальных дистрофий, протекающих на фоне ишемической болезни сердца // Мат. III респ. науч. – практ. конф. “Новое в клинической фармакологии и фармакотерапии заболеваний внутренних органов”. - Харьков, 2000. - С. 43 - 44. Панченко М.В. Вмiст пролактину в сироватцi кровi у хворих з ускладненими формами увеїтiв // Тези доп. XII міжнар. симпозіума “Хірургічне та медикаментозне відновлення зору”. - Чернівці, 2001. - С. 179. Панченко Н.В. Фармакотерапия больных с увеитами, осложненными повышением офтальмотонуса // Тези респ. наук. – практ. конф. “Досягнення i перспективи розвитку у клiнiцi внутрiшнiх хвороб”. - Харкiв, 2001. - С. 66 - 67. Панченко Н.В., Дурас И.Г. Лечение "Флюконом" увеитов, осложненных офтальмогипертензией и увеальной глаукомой // Тез. науч. работ первой междунар. конф. “Клинические исследования лекарственных средств”. - М., 2001. - С. 210 - 211. Панченко Н.В., Дурас И.Г. Результаты реабилитации больных с увеитами, осложненными офтальмогипертензией и увеальной глаукомой // Тези доп. Х з’їзду офтальмологів України. – Одеса, 2002. – С. 144. Бездітко П.А., Панченко М.В. Результати комплексної реабілітації хворих з увеїтами, ускладненими увеальною катарактою // Тези доп. I конф. Харківсь-кої обл. клін. лікарні “Актуальні проблеми медицини”.- Харків, 2002.- С. 9 -10. Бездетко П.А., Панченко Н.В., Зубарев С.Ф., Савельева А.Ю., Дурас И.Г. Не-стероидный противовоспалительный препарат “Наклоф” в профилактике “постлазерного синдрома” при YAG-лазерных вмешательствах у больных с увеитами // Мат. науч. - практ. конф. “Новые препараты компании Новартис Офтальмикс, клинический опыт применения в Украине”. - Харьков, 2002. - С. 44 - 45. Панченко М.В. Застосування “Азопта” в лікуванні увеїтів, ускладнених увеальною глаукомою // Мат. всеукраинской науч. – практ. конф. “Новое в клинической фармакологии и фармакотерапии заболеваний внутренних органов”. - Харьков, 2002. – С. 241. Панченко Н.В., Дурас И.Г. Влияние "Наклофа" на течение экспериментального увеита с отеком центральных отделов сетчатки // Мат. второй междунар. конф. “Клинические исследования лекарственных средств”. – М., 2002. - С. 135 - 136. Панченко М.В., Дурас І.Г. Простагландинзалежні механізми набряку сітківки при увеїтах // Тези доп. ІІІ Міжнар. наук. - практ. конф. “Наука і соціальні проблеми суспільства: медицина, фармація, біотехнологія”. - Харків, 2003. - Ч. ІІ. - С. 151. Панченко Н.В., Бездетко П.А., Дурас И.Г. Синергизм фармакологических и клинических эффектов тканевых препаратов по В.П. Филатову и препаратов тимуса при осложненных формах увеитов // Тези наук. – практ. конф. з міжнар. участю “Актуальні питання тканинної терапії та перспективи застосування природних біологічно активних речовин у сучасній медицині”. – Одеса, 2003. – С. 68 - 69. АНОТАЦІЯ Панченко М.В. Патогенетичне обгрунтування корекції метаболічних, імунологічних і нейрогормональних порушень в лікуванні хворих на ускладнені форми увеїтів. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.18 – очні хвороби. - Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П.Філатова АМН України, Одеса, 2004. Дисертація присвячена підвищенню ефективності лікування хворих на ускладнені форми увеїтів шляхом обгрунтування і застосування патогенетично орієнтованих медикаментозно - хірургічних методів корекції метаболічних, імунологічних і нейрогормональних порушень. Вивчено роль метаболічних, нейрогормональних та імунологічних порушень в розвитку увеїтів, ускладнених набряком макулярної області з наступними хоріоретинальними дистрофіями, увеальною катарактою, офтальмогіпертензією та увеальною глаукомою, сформульована концепція формування ускладнених форм увеїтів, розроблені основні напрямки та проаналізовані результати комплексного лікування хворих з увеїтами, ускладненими офтальмогіпертензією та увеальною глаукомою, увеальною катарактою і набряком макулярної області з наступними хоріоретинальними дистрофіями. Ключові слова: увеїт, набряк макулярної області, увеальна катаракта, офтальмогіпертензія, увеальна глаукома, метаболічні, нейрогормональні, імунологічні порушення. АННОТАЦИЯ Панченко Н.В. Патогенетическое обоснование коррекции метаболических, иммунологических и нейрогормональных нарушений в лечении больных осложненными формами увеитов. – Рукопись. Диссертация на соискание научной степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.18 – глазные болезни. - Институт глазных болезней и тканевой терапии им. В.П.Филатова АМН Украины, Одесса, 2003. Диссертация посвящена повышению эффективности лечения больных осложненными формами увеитов путем обоснования и применения патогенетически ориентированных медикаментозно - хирургических методов коррекции метаболических, иммунологических и нейрогормональных нарушений. Изучена роль метаболических, нейрогормональных и иммунологических нарушений в развитии увеитов, осложненных отеком макулярной области, с последующими хориоретинальными дистрофиями, увеальной катарактой, офтальмогипертензией и увеальной глаукомой, сформулирована концепция формировання осложненных форм увеитов, разработаны основные направления и проанализированы результаты комплексного лечения больных с увеитами, осложненными офтальмогипертензией и увеальной глаукомой, увеальной катарактой и отеком макулярной области с последующими хориоретинальными дистрофиями. На модели экспериментального бактериального увеита изучено содержание стабильных метаболитов оксида азота и показано, что при экспериментальном бактериальном увеите изменения содержания стабильных метаболитов оксида азота в крови и в стекловидном теле однотипны. Повышение метаболитов оксида азота наблюдается в разгаре воспалительного процесса и при возникновении осложнений увеита. В эксперименте показано, что с развитием звернутой клинической картины увеита отмечается повышение максимальных уровней мелатонина, что может быть расценено как проявление адаптационных реакций, а при тяжелом течении и формировании осложнений увеита гиперпродукция мелатонина сменяется его гипопродукцией, что может свидетельствовать о недостаточности компенсаторных механизмов. В эксперименте на предложенной нами модели увеита, осложненного отеком сетчатки показано, что повышение концентрации простагландинов в тканях глаза является важным, но не единственным фактором развития отека сетчатки при увеитах. Установлено, что у больных с осложненными увеитами отмечается гиперпродукция оксида азота и интенсификация перекисного окисления липидов, что является важным фактором метаболической интоксикации.. У пациентов с осложненными увеитами отмечается снижение не только максимального уровня мелатонина, но и уровня пролактина, що свидетельствует о роли нейрогормональных нарушений при осложненных формах увеитов. Показано, что вероятность возникновения осложнений увеитов во многом обусловлена преимуществом и выраженостью метаболических, нейрогормональных и иммунологических нарушений. Комплекс метаболических, гормональных и иммунологических нарушений и клинических проявлений, которые являются факторами риска осложненного течения увеита и могут привести к возникновению осложнений воспалительного процесса в сосудистой оболочке глаз (в частности, отека макулярной области с последующими хориоретинальными дистрофиями, увеальной катаракты, офтальмогипертензии и увеальной глаукомы), мы предлагаем называть “синдромом метаболической интоксикации”. Основные звенья поредложенного “синдрома метаболической интоксикации” – метаболические нарушения с развитием токсичности переднекамерной жидкости и стекловидного тела, изменения иммунной системы и нарушения нейрогормональной регуляции адаптационных процессов - тесно связаны друг с другом, обуславливают друг друга и составляют единый комплекс патологических изменений, что приводит к возникновению осложненных форм увеитов и обуславливает тяжелое течение увеита. На основе полученных результатов показано применение в составе комплексного лечения больных с осложненными формами увеитов синтетического аналога гормона эпифиза - “вита–мелатонина”, что позволяет “разорвать” патологическую цепь нарушений адаптационных реакций и связанных с ними иммунологических и обменных нарушений и способствует купированию воспалительного процесса, снижению вираженности метаболической интоксикации, нормализации или улучшению показателей иммунной системы и гормонального статуса, и позволяет повысить эффективность лечения пациентов с офтальмогипертензией и увеальной глаукомой на 11,8 %, с увеальной катарактой - на 8,3 %, с макулярным отеком (на 15,7 %) и последующими хориоретинальными дистрофиями (на 8,9 %). Ключевые слова: увеит, отек макулярной области, увеальная катаракта, офтальмогипертензия, увеальная глаукома, метаболические, нейрогормональные, иммунологические нарушения. SUMMARY Panchenko M.V. Pathogenetic substantiation of correction metabolic, immunological and neurohormonal violations in treatment by the patients with complicated forms uveites. - Manuscript. Thesis for a Doctor’s degree by speciality 14.01.18 - Eye Diseases. – The Filatov Institute of Eye Diseases and Tissue Therapy, Academy of Medical Sience of Ukraine, Odessa, 2004. The thesis is dedicated to increase of efficiency of treatment by the patients with complicated forms uveites by the substantiation and applying pathogenetic oriented medicamental and surgical methods of correction metabolic, immunological and neurohormonal violations. The role metabolic, neurohormonal and immunological violations in development of uveites complicated by a macular edema with subsequent by chorioretinal dystrophias, uveal cataract, ophtalmohypertension and uveal glaucoma is studied, the formation concept of the complicated forms uveites is formulated, the reference directions are designed and the outcomes of complex treatment patients with uveites complicated by ophtalmohypertension and uveal glaucoma, uveal cataract and macular edema with subsequent by chorioretinal dystrophias are parsed. Keywords: uveitis, macular edema, uveal cataract, ophtalmohypertension, uveal glaucoma, metabolic, neurohormonal, immunological violations. PAGE 8

Похожие записи