.

Особливості порушень периферичної гемодинаміки у хворих на гіпертонічну хворобу та їх корекція лізиноприлом і метопрололом (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3185
Скачать документ

Міністерство охорони здоров’я України

Дніпропетровська державна медична академія

Академія медичних наук україни

Інститут гастроентерології

ГеРАСИМЕНКО ЛАРИСА ВІКТОРІВНА

УДК 616.12-008.331.1-073.173-085

Особливості порушень периферичної гемодинаміки у хворих на гіпертонічну
хворобу та їх корекція лізиноприлом і метопрололом

14.01.11 – кардіологія

автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Дніпропетровськ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Запорізькій медичній академії післядипломної освіти
МОЗ України

Науковий керівник:

Заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор
Дейнега Володимир Григорович, Запорізька медична академія
післядипломної освіти МОЗ України, професор кафедри терапії,
фізіотерапії та курортології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Коваль Олена Акіндинівна,
Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, професор кафедри
госпітальної терапії №2

Заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор
Кубишкін Володимир Федорович, Кримський державний медичний університет
ім. С.І. Георгіївського МОЗ України, професор кафедри внутрішньої
медицини №1

Захист дисертації відбудеться “ 18 ” вересня 2007 р. о 13.00 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.601.02 Дніпропетровської
державної медичної академії МОЗ України та Інституту гастроентерології
АМН України (пр. Правди, 96, м. Дніпропетровськ, 49074).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровської
державної медичної академії (вул. Дзержинського, 9, м. Дніпропетровськ,
49044)

Автореферат розісланий “ 06 ” липня 2007р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор М.Б. Щербиніна

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Гіпертонічна хвороба (ГХ) була і залишається найбільш
поширеним захворюванням працездатного населення як в Україні, так і в
більшості розвинених країн світу (Є.П. Свіщенко та ін., 2004; К.
Ленфант, 2005; В.М. Коваленко, 2006; J.G. Fodor et al.,
2004; P.M. Kearney et al., 2005), складаючи 39,2% у 2003 р. (В.М.
Коваленко та ін., 2005). Артеріальна гіпертензія (АГ) є одним з основних
чинників ризику розвитку серцевої недостатності (Л.В. Масляева и др.,
2006), інфаркту міокарда, який в цій популяції пацієнтів виникає в 4
рази частіше, мозкових інсультів (Е.Н. Амосова, 2006), які за наявності
підвищеного артеріального тиску (АТ) спостерігаються частіше в 1,5 раза,
фатальних порушень серцевого ритму і провідності, хронічної ниркової
недостатності (Е.П. Свищенко и др., 2001; В.М. Коваленко 2003, 2005;
Е.А. Коваль, 2005). Державний масштаб організації допомоги хворим АГ в
нашій країні забезпечується “Програмою профілактики і лікування
артеріальної гіпертензії”, яка затверджена Указом Президента України від
4 лютого 1999 р. № 117/99 (В.М. Коваленко та ін., 2005). Невипадково
більша частина багатоцентрових досліджень у всьому світі, на яких
базується доказова медицина, присвячена різним аспектам ГХ (А.И.
Мартынов и др., 2000; С.Ю. Марцевич, 2004; С.Р. Гиляревский, 2006; R.
Hanat et al., 1999). У 2005 р. в світі було зареєстровано 1,08 млрд.
осіб з АГ, за прогнозами фахівців до 2030 р. ця цифра зросте до 1,78
млрд. осіб (К. Ленфант, 2005; P.M. Kearney et al., 2005). Тому вивчення
патогенетичних механізмів ГХ і розробка нових методів лікування є
актуальним питанням сучасної кардіології.

Як відомо, важливу роль у становленні ГХ відіграє підвищення загального
периферичного судинного опору (ЗПСО) і хвилинного об’єму крові (ХОК),
причому для останнього чинника велике значення має венозне повернення
(С.Е. Устинова и др., 1997; О.В. Атаман, 2001; О.Н. Ковалева и др.,
2005; С.А. Бойцов, 2006). На даний час, вивченню венозного відділу
кровообігу при ГХ приділяється недостатньо уваги. Літературні дані про
вплив змін венозної гемодинаміки на функцію серця і артеріальні судини,
а також дії підвищеного АТ на структурно-функціональний стан венозної
системи, суперечливі (Н.Е. Чеберев и др., 1998; О.В. Атаман, 2000;
В.В. Шкарин, 2000; А.В. Туев и др., 2003). З’являються відомості про
вплив підвищеної активності симпатоадреналової системи (САС) на ємнісні
властивості вен у пацієнтів з ГХ (Б.И. Ткаченко и др., 1988). У той же
час, залишаються недостатньо вивченими питання взаємозв’язку між
патологічними змінами венозних судин, а також особливостями
інтракардіальної гемодинаміки, процесами ремоделювання і
структурно-функціональними показниками міокарда. Вимагають удосконалення
показники, що характеризують стан венозної гемодинаміки не тільки у
стані спокою, але і при різних функціональних тестах.

З метою проведення патогенетичної терапії ГХ на даний час
використовується велика кількість фармакологічних препаратів різних груп
(Г.В. Дзяк и др., 2002; В.Ф. Кубышкин и др., 2003; В.З. Нетяженко и др.,
2003; Е.В. Сорокин, 2006). За даними багатоцентрових досліджень
інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (ІАПФ) і
в-адреноблокатори довели свою ефективність не тільки у зниженні АТ, але
й у процесах зворотного розвитку гіпертрофії міокарда, нефропротекції,
поліпшенні віддаленого прогнозу (Ю.М Сіренко та ін., 2002; А.Е.
Березин, 2006; D.G. Beevers, 2005). У той же час, існують лише поодинокі
повідомлення про вплив антигіпертензивної терапії на стан венозних судин
(Ю.Э. Терегулов, 1995; О.В. Хлынова и др., 2002). Представляє
інтерес питання вивчення впливу різних антигіпертензивних препаратів на
венозний кровообіг та зіставлення їх з динамікою параметрів центральної
гемодинаміки. Відсутні дані про ефективність проведеної терапії у
пацієнтів з різним ступенем вираження патологічних змін венозної
гемодинаміки при ГХ, що стало основою даного дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація має
зв’язок з новими науковими програмами і планами кафедри терапії,
фізіотерапії та курортології Запорізької медичної академії
післядипломної освіти і виконана в руслі наукового напрямку “Особливості
центральної, периферичної гемодинаміки і ліпідного обміну й
обґрунтування ефективної системи медичної реабілітації у хворих
ішемічною хворобою серця з ГХ при включенні комплексів фармакологічного
і відновлювального лікування”. Тема і план-проспект дослідження
затверджені МОЗ України (державний реєстраційний № 0104U002142).

Мета дослідження: підвищити якість діагностики та лікування хворих ГХ
шляхом застосування ІАПФ лізиноприлу і (-адреноблокатора метопрололу на
підставі визначення особливостей порушень венозної гемодинаміки.

Завдання дослідження:

1. Вивчити характер порушень периферичної гемодинаміки ємнісних і
резистивних судин у хворих ГХ залежно від ступеня артеріальної
гіпертензії, стадії та тривалості захворювання.

2. Встановити взаємозв’язок порушень венозного кровотоку зі змінами
центральної гемодинаміки і структурно-функціональними показниками
міокарда.

3. Визначити характер вираження реакції венозного кровотоку хворих ГХ
при проведенні функціональної проби з дозованим м’язовим навантаженням.

4. Вивчити особливості функціонального стану симпатоадреналової і
ренін-ангіотензин-альдостеронової систем у хворих ГХ та їх дію на
ступінь порушення венозної гемодинаміки.

5. Оцінити вплив тривалого застосування ІАПФ лізиноприлу і
(-адреноблокатора метопрололу на нормалізацію венозної гемодинаміки у
хворих ГХ.

Об’єкт дослідження: хворі гіпертонічною хворобою.

Предмет дослідження: показники периферичної та центральної гемодинаміки,
їх зміни під впливом терапії лізиноприлом і метопрололом, а також
функціональний стан нейрогуморальної системи.

Методи дослідження: загальноклінічні методи обстеження для встановлення
діагнозу, електрокардіографія (ЕКГ), ехокардіографія (ЕхоКГ) (М-,
В-режими), доплеркардіографія, периферична реовазоплетизмографія,
оклюзійна венозна електроміоплетизмографія з електроміостимуляцією (ЕМС)
передпліччя, біохімічні методи дослідження добової екскреції
катехоламінів, радіоімунні методи визначення рівня реніну і альдостерону
в плазмі крові.

Наукова новизна отриманих результатів. Встановлені закономірності в
характері порушень венозного кровотоку у хворих ГХ залежно від ступеня,
стадії, тривалості захворювання, виявлений взаємозв’язок із
структурно-функціональними показниками міокарда лівого шлуночка (ЛШ) та
станом САС і ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС).

Вперше розроблений і апробований новий спосіб оцінювання стану венозного
кровотоку у хворих з серцево-судинними захворюваннями на підставі
розрахунку інформативного показника співвідношення додаткової венозної
ємності до і після ЕМС (%ДВЄ). Уточнені якісно різні реакції ємнісних
судин у хворих ГХ і здорових людей на функціональну пробу з дозованим
м’язовим навантаженням під час проведення ЕМС.

Вперше встановлена різна ефективність антигіпертензивних препаратів
лізиноприлу та метопрололу на нормалізацію показників периферичної
гемодинаміки залежно від початкового ступеня вираження патологічних змін
венозного кровотоку за показником %ДВЄ. Виявлені найбільш інформативні
чинники стану серцево-судинної системи, які впливають на ефективність
терапії, що проводиться.

Практичне значення отриманих результатів. Обґрунтована необхідність
проведення дослідження венозного кровотоку методом оклюзійної венозної
електроміоплетизмографії з розрахунком основних швидкісних і ємнісних
показників і визначенням величини %ДВЄ для оцінювання ступеня порушень
периферичної гемодинаміки у хворих ГХ і диференційованого підбору
антигіпертензивної терапії. Виявлені переваги терапії ІАПФ лізиноприлом
порівняно з (-адреноблокатором метопрололом у хворих ГХ з різним
ступенем вираження порушень венозного кровообігу.

Результати дисертаційного дослідження використовуються на практиці
лікарями і науковцями з метою оптимізації діагностики і терапії ГХ і
впроваджені в практичну роботу лікувальних закладів м.Запоріжжя:
санаторію “Великий Луг” ЗАТ “Приазовкурорт” (акти впровадження від
08.04.04, 30.06.04), 9-ої міської клінічної лікарні (акт впровадження
від 07.08.06), КУ медсанчастини “Запоріжсталь” і “Дніпроспецсталь” (акти
впровадження від 20.04.04, 29.09.06); м.Миколаєва: міської лікарні № 1
(акт впровадження від 14.07.04); м.Дніпропетровська: обласний шпиталь
для інвалідів війни (акт впровадження від 27.10.05); м.Тирасполя
(Молдавська республіка): МУП “Фізіотерапевтична поліклініка” (акт
впровадження від 18.06.04). Також результати проведеного дослідження
застосовуються в навчальному процесі кафедри терапії, фізіотерапії та
курортології Запорізької медичної академії післядипломної освіти (акт
впровадження від 26.10.06) й впроваджені на вищому державному рівні у
вигляді 1 інформаційного листа (Герасименко Л.В., Дейнега В.Г., Доценко
С.Я. Метод діагностики функціонального стану ємнісних судин кінцівок з
застосуванням дозованого фізичного навантаження м’язів у хворих на
серцево-судинні захворювання: Інформ. лист про нововведення в системі
охорони здоров’я № 184-2004. – К., 2004. – 4 с. Особистий внесок
дисертанта полягає в клінічному обстеженні хворих, проведенні оклюзійної
венозної електроміоплетизмографії з електроміостимуляцією та
узагальненні отриманих даних) і 1 нововведення (Герасименко Л.В.,
Дейнега В.Г., Доценко С.Я. Спосіб оцінки стану венозного кровотоку
Реєстр. № 262/25/06 // Реєстр галузевих нововведень. – Вип. 24-25. – К.,
2006. – С. 185. Особистий внесок дисертанта полягає в обстеженні хворих,
проведенні оклюзійної венозної електроміоплетизмографії з дозованим
м’язовим навантаженням, здійсненні випробування нового способу оцінки
стану венозного кровотоку).

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно обґрунтовані
актуальність і доцільність проведення дослідження, його мета, завдання,
проведений аналіз наукової літератури, виконаний відбір тематичних
хворих. Дослідник самостійно виконала низку інструментальних досліджень
– ЕКГ, периферичну реовазоплетизмографію, оклюзійну венозну
електроміоплетизмографію з ЕМС, лікування хворих ГХ. ЕхоКГ (М-В-режими),
доплеркардіографія проводилися спільно з доцентом кафедри С.Я. Доценком.
Автор брала безпосередню участь у радіоімунному дослідженні крові
хворих, біохімічному дослідженні добової екскреції катехоламінів.
Особисто автором створена електронна база даних здорових осіб і хворих
ГХ, проведена статистична обробка результатів дослідження, їх аналіз і
узагальнення, сформульовані висновки. Підготовка результатів дослідження
до друку, оформлення всіх розділів дисертаційної роботи проведені
здобувачем самостійно.

Апробація результатів роботи. Основні положення і результати дисертації
були представлені на 64, 65, 67 підсумкових науково-практичних
конференціях Запорізької медичної академії післядипломної освіти
(Запоріжжя, 2003, 2004, 2006), Міжнародній науково-практичній
конференції “Використання природних і преформованих чинників у
відновному лікуванні та реабілітації хворих з серцево-судинними
захворюваннями” (Запоріжжя, 2004), 60 Міжнародній науково-практичній
конференції студентів та молодих учених “Актуальні проблеми сучасної
медицини” (Київ, 2006), LIX підсумковій науково-практичній конференції
“Здобутки клінічної та експериментальної медицини” (Тернопіль, 2006),
III конференції молодих учених “Актуальні питання медицини і фармації”
(Запоріжжя, 2006), Всеукраїнській науково-практичній конференції
“Актуальні питання терапії в практичній роботі сімейного лікаря”
(Запоріжжя, 2006).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 15 робіт, з них 7
статей у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 1 деклараційний
патент України на винахід, 2 статті в фахових виданнях, 5 тез у
матеріалах наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 143 сторінках
комп’ютерного тексту (загальний обсяг 204 сторінки) і складається зі
вступу, 5 розділів (огляд літератури, матеріали і методи дослідження, 3
розділи власних досліджень), аналізу та узагальнення результатів
досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної
літератури, що містить 341 джерело (174 – кирилицею, 167 – латиницею).
Робота ілюстрована 14 рисунками, містить 34 таблиці.

Основний зміст роботи

Матеріали і методи дослідження. Матеріал дисертаційного дослідження
містить результати первинного комплексного обстеження, а також
спостережень у процесі терапії 121 хворого ГХ без супутніх захворювань і
30 практично здорових осіб, які складали контрольну групу. Залучені для
дослідження пацієнти були у віці від 24 до 67 років, середній вік яких
склав 49,8±0,8 років, а контрольної групи 47,3±1,8 року. Діагноз ГХ
виставляли згідно з рекомендаціями Української асоціації кардіологів
(Є.П. Свіщенко та ін., 2004) на підставі детального збору і аналізу
скарг пацієнта, анамнезу захворювання і життя, фізикального обстеження,
лабораторних й інструментальних методів дослідження.

Критерії залучення пацієнтів для даного дослідження були такі:
верифікована ГХ І і ІІ стадії з м’якою, помірною та тяжкою АГ,
відсутність гострих та хронічних, у фазі загострення, захворювань,
наявність інформованої згоди пацієнта щодо участі у дослідженні.

Залежно від ступеня АГ було сформовано три групи. До першої групи було
включено 19 осіб з АГ І ступеня, до другої -50 з ІІ ступенем, третю
групу склали 52 хворі із ІІІ ступенем. Достовірних відмінностей по цим
групам за статтю, віком пацієнтів виявлено не було. У пацієнтів з вищим
ступенем АГ, стадією ГХ і тривалістю захворювання АТ закономірно був
вищим.

З метою вивчення впливу антигіпертензивної терапії на периферичну
гемодинаміку хворі були поділені ще на дві групи в залежності від
призначеного препарату: 61 пацієнту був призначений лізиноприл
(Лізиноприл-ратіофарм, Ратіофарм Інтернешнл ГмбХ, Німеччина) із
середньою добовою дозою 19,5±1,2 мг, 60 пацієнтів приймали метопролол
(метопрололу тартрат) (Егілок, Egis, Угорщина) середня добова доза
становила 119,7±3,8 мг. Пацієнти, які приймали як лізиноприл, так і
метопролол, зіставлялися за клінічними і гемодинамічними
характеристиками, що дозволило провести адекватне порівняння впливу
лізиноприлу і метопрололу на показники гемодинаміки різних басейнів
кровоносного русла.

Для глибшого і детальнішого вивчення залежності основних параметрів
центральної і периферичної гемодинаміки від функціонального стану
венозного відділу судинного русла було здійснено розподіл пацієнтів за
показником %ДВЄ всередині кожної групи терапії на дві підгрупи – з
мінімальними (35 пацієнтів приймали метопролол, 40 – лізиноприл) і більш
вираженими (25 осіб – метопролол, 21 – лізиноприл) патологічними змінами
венозного відділу. Дослідження проводили до початку лікування, а також
через один і шість місяців прийому досліджуваного препарату.

Дослідження периферичної гемодинаміки проводили методами
реоплетизмографії і оклюзійної венозної електроміоплетизмографії з ЕМС
за допомогою поліаналізатора “ПА9-01”. Обстеження пацієнтів проводили
відповідно до вимог, які висуваються до плетизмографічних досліджень
(Ю.Т. Пушкарь и др., 1984). Вивчення показників венозної гемодинаміки
проводилося шляхом накладення вимірювальних електродів по тетраполярній
системі і електродів для ЕМС. Розрахунок показників венозного кровотоку
передпліччя проводився на підставі загальноприйнятих змін Z на відрізках
реографічної кривої із визначенням швидкісних (середньої швидкості
наповнення вен під час оклюзії (СШНВ), максимальної швидкості
спорожнення вен (МШСВ)) і ємнісних (додаткової венозної ємності (ДВЄ))
показників за методом Є.О. Лужникова і співав. (1985) та венозного
тонусу і тиску, які оцінювали до і після дозованого фізичного
навантаження м’язів передпліччя в об’ємі 70% від максимального.
Артеріальний кровотік оцінювали за показниками реґіонарного судинного
опору (РСО) і питомого периферичного об’єму крові досліджуваної ділянки.

Дослідження структурно-функціональних показників лівих відділів міокарда
і центральної гемодинаміки проводили ЕхоКГ методом на ультразвуковому
сканері “ALOKA” SSD-630 з доплерехокардіографічним приладом UST-934N,
використовуючи датчик 3,5 МHz. За даними ЕхоКГ визначали анатомічні
розміри ЛШ (кінцево-діастолічний розмір (КДР), кінцево-систолічний
розмір (КСР), задню стінку ЛШ (ЗСЛШ), міжшлуночкову перегородку (МШП)).
На підставі цих визначених показників робилися розрахунки структурних і
функціональних показників ЛШ: кінцево-діастолічний (КДО) і
кінцево-систолічний об’єми (КСО), масу міокарда ЛШ (ММЛШ) розраховували
за формулою R.B. Devereux et al. (1983), визначали скорочувальну
спроможність міокарда (ступінь скорочення передньозаднього розміру ЛШ,
швидкість циркулярного скорочення волокон міокарда, фракцію викиду).
Розраховували деякі показники цетральної гемодинаміки: ХОК, ЗПСО, УО. За
допомогою доплер – ЕхоКГ аналізували трансмітральний потік для оцінки
діастолічної функції ЛШ. Після одержання кривої трансмітрального потоку
вимірювали “швидкісні” та “часові” показники.

Визначення вмісту катехоламінів у добовій сечі оцінювали
спектрофлюорометричним методом за рівнем адреналіну, норадреналіну,
діоксифенілаланіну, дофаміну в одній порції сечі за методикою Е.Ш.
Матліної і співавт. (1966). Визначення активності реніну і альдостерону
плазми крові здійснювали радіоімунним методом за допомогою лічильника
гама-випромінювань “Rack Gamma” і набору реактивів “ІMMUNOTECH” (Чехія).

Досліджувані величини в роботі представлені у вигляді: вибіркове середнє
значення ± стандартна помилка репрезентативності вибіркового середнього
значення. Всі кількісні показники визнавали достовірними при рcEd ? ]„? X ? ? ? ? ’ ” – ? ? ? E o u ?? ??????$ ?? ??????? ???) відповідно, для ДВЄ після ЕМС (r=+0,35, рПерелік умовних скорочень АГ -артеріальна гіпертензія АТ -артеріальний тиск ГХ -гіпертонічна хвороба ДВЄ -додаткова венозна ємність ЗПСО -загальний периферичний судинний опір ІАПФ - -інгібітор ангіотензинперетворювального ферменту ІММЛЖ -індекс маси міокарда лівого шлуночка КДО -кінцево-діастолічний об’єм КДР -кінцево-діастолічний розмір КСО -кінцево-систолічний об’єм КСР -кінцево-систолічний розмір ЛШ -лівий шлуночок МШСВ -максимальна швидкість спорожнення вен РААС -ренін-ангіотензин-альдостеронова система РСО -регіонарний судинний опір САС -симпатоадреналова система СДАТ -середньодинамічний АТ СШНВ -середня швидкість наповнення вен ТЗСЛШ -товщина міокарда задньої стінки лівого шлуночка ТМШП -товщина міжшлуночкової перегородки УО -ударний об’єм ХОК -хвилиний об’єм кровообігу ЕМС -електроміостимуляція ЕКГ -електрокардіографія ЕхоКГ -ехокардіографія %ДВЄ -показник співвідношення додаткової венозної ємності до і після ЕМС Герасименко Лариса Вікторівна Особливості порушень периферичної гемодинаміки у хворих на гіпертонічну хворобу та їх корекція лізиноприлом і метопрололом (Автореферат) Підписано до друку 27.06.2007р. Формат 60х90/16. Папір офсетний. Друк офсетний.Ум. друк. аркушів – 0.9. Тираж 120 примірників. Замовлення № 611 Друкарня ТОВ “Фінвей” 69035, Україна, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 145, тел. 213-29-50 PAGE 24

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020