.

Особливості формування фетоплацентарної недостатності у вагітних з пієлонефритом: Автореф. дис… канд. мед. наук / М.Є. Ящукевич, Київ. мед. акад. пі

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2362
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КИЇВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ

ОСВІТИ ім. П.Л.ШУПИКА

ЯЩУКЕВИЧ МІЛА ЄВГЕНІВНА

УДК 618.3-02:616.61-002.3

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ

ФЕТОПЛАЦЕНТАРНОЇ НЕДОСТАТНОСТІ

У ВАГІТНИХ З ПІЄЛОНЕФРИТОМ

14.01.01 – акушерство та гінекологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата медичних наук

Київ – 1999

Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі акушерства, гінекології та перинатології Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України.
НАУКОВИЙ КЕРІВНИК: доктор медичних наук, професор Вдовиченко Юрій Петрович, завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатології Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика.
ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ:
доктор медичних наук Сенчук Анатолій Якович, завідувач кафедри акушерства та гінекології медичного інституту Української асоціації народної медицини;
доктор медичних наук Франчук Анатолій Юхимович, професор кафедри акушерства та гінекології Тернопільської медичної академії ім. І.Я. Горбачевського.
ПРОВІДНА УСТАНОВА:
Львівський державний медичний університет ім. Данили Галицького, кафедра акушерства та гінекології №1 медичного факультету.
Захист дисертації відбудеться “29“_жовтня_1999 року о_11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради (Д 26.613.02) при Київській медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика за адресою: 254112, м. Київ, вул. Дорогожицька,9.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика за адресою: 254112, м. Київ, вул. Дорогожицька,9.
Автореферат розісланий “24 “_вересня_ 1999 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат медичних наук, доцент Гвоздяк М.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У наш час пієлонефрит залишається одним із поширеніших екстрагенітальних захворювань вагітних жінок. Ця форма ураження нирок займає провідне місце серед причин перинатальних ускладнень, діагностика та лікування яких навіть на сьогоднішній день досить складні [Е.К.Айламазян, 1997; О.М.Єлісеєв, М.М.Шехтман, 1997]. Загальновідомий негативний вплив пієлонефриту на перебіг вагітності, стан плоду та новонародженого. Ураження нирок матері несприятливо відбивається на функції та структурі плаценти, порушується матково-плацентарний кровообіг через дистрофічні та запальні зміни в плацентарній тканині, що призводить до хронічної гіпоксії та гіпотрофії плода. При цьому доведено, що зміни у фетоплацентарному комплексі зустрічаються не тільки при хронічному з важким перебігом пієлонефриті, але й при стертих, асимптомних формах [О.В.Данков,1990].
При пієлонефриті у вагітних спостерігається значне засівання сечовидільних та пологових шляхів патогенною та умовно-патогенною флорою, що створює ризик розвитку гнійно-запальних ускладнень як у матері, так і новонародженого [Л.В.Тимошенко та спіавт.,1996; Л.Є.Туманова та співавт., 1996]. Збудниками пієлонефриту є, насамперед, грам негативні мікроорганізми роду ентеробактерій: кишечна паличка, ентеробактер, клебсієла, протей, а також стафілококи та стрептококи [О.Ф.Возіанов та спіават.,1987; М.И.Петричко,1994]. Однак, дані літератури свідчать про те, що питання етіології пієлонефриту, особливо у вагітних, висвітлені недостатньо. З одного боку, це пояснюється недосконалістю методів клінічної діагностики даного захворювання, частіше при атиповому, стертому його перебігу, а з другого – зміною видового спектру збудників, коли звична мікробіологічна діагностика не дозволяє виявити збудник, не зважаючи на наявність у хворої клінічно вираженого запального процесу. Це логічно пояснити, насамперед, зміною та розширенням видового спектру мікроорганізмів, які раніше не розглядались як можливі етіологічні фактори пієлонефриту, до числа яких належать хламідії, мікоплазми, уреаплазми [Л.Є.Туманова, Н.Я.Скрипченко,1990; Е.Н. Бавина,1991]. Крім того, не встановлена залежність мікробіологічних факторів та механізмів формування фетоплацентарної недостатності у вагітних з пієлонефритом.
В останні роки відмічається суттєва роль екологічних факторів в патогенезі розвитку акушерської та перинатальної патології [Л.І. Голота та співавт.,1992; В.Є. Дашкевич, С.М. Янюта,1997]. Разом з тим, ми не зустріли в літературі даних про вплив екологічних факторів на формування фетоплацентарної недостатності у вагітних з пієлонефритом.
Все вищевказане послужило для нас основою для проведення наукових досліджень, присвячених вивченню мікробіологічних та екологічних аспектів формування фетоплацентарної недостатності у вагітних з пієлонефритом.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Виконана науково-дослідна робота є фрагментом наукової роботи кафедри акушерства, гінекології та перинатології Київскої медичноі академії післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика, № д.р.0196 40 10590.
Мета роботи і задачі дослідження. Мета роботи: розробити практичні рекомендації для зниження частоти плацентарної недостатності у жінок з пієлонефритом на основі вивчення екологічних та мікробіологічних особливостей формування порушень в системі мати-плацента-плід.
Задачі дослідження:
1. Встановити роль екологічних факторів у формуванні фетоплацентарної недостатності у вагітних з пієлонефритом.
2. Вивчити вплив різних видів етіологічного варіанту пієлонефриту на формування фетоплацентарної недостатності у вагітних.
3. З’ясувати взаємозв’язок клінічних, мікробіологічних, ехографічних, доплерометричних та ендокринологічних показників у жінок з пієлонефритом різної етіології, які мешкають в різних екологічних умовах.
4. Розробити практичні рекомендації для профілактики і лікування плацентарної недостатності у вагітних з пієлонефритом з урахуванням мікробіологічних та екологічних особливостей останнього на етапах ведення вагітності.
Наукова новизна отриманих результатів. Вперше встановлено взаємозв’язок між клінічними, мікробіологічними, ехографічними, доплерометричними та ендокринологічними показниками у жінок з пієлонефритом різної етіології, які мешкають в різних екологічних умовах. Це дозволило розширити існуючі дані про патогенез фетоплацентарної недостатності і науково обгрунтувати необхідність використання комплексу діагностичних та лікувально-профілактичних заходів.
Практичне значення отриманих результатів. Деталізовано особливості перебігу вагітності, пологів, післяпологового та неонатального періодів у жінок з пієлонефритом залежно від етіологічного фактора та екологічних особливостей зони проживання. Розроблено практичні рекомендації для профілактики і лікування плацентарної недостатності у вагітних з пієлонефритом з урахуванням мікробіологічних та екологічних особливостей останнього на етапах ведення вагітності.
Особистий внесок здобувача. Планування і проведення всіх досліджень виконано дисертантом за період з 1996 по 1999 р.р. Автором проведено клініко-лабораторне обстеження 228 вагітних з пієлонефритом залежно від екологічної зони їх проживання та 91 вагітної залежно від етіологічного мікробологічного фактору, що викликав пієлонефрит. Самостійно проведено забір та підготовку біологічного матеріалу. Значна частина лабораторних досліджень виконана автором або за його участю. Статистична обробка даних проведена виключно автором.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації викладено та обговорено на засіданні асоціації акушерів-гінекологів Волинської області (вересень, 1998); на засіданні асоціації акушерів-гінекологів Київськоі області (листопад, 1998); на засіданні проблемної комісії “Акушерство та гінекологія” Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика (березень, 1999).
Публікації. За темою кандидатської дисертації опубліковано п’ять друкованих праць.
Структура дисертації. Дисертація викладена на 14 сторінках машинописного тексту, складається з вступу, огляду літератури, розділу методів досліджень, двох розділів власних досліджень, розділу аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків та покажчика використаної літератури, який містить 178 вітчизняних та 100 іноземних джерела. Робота ілюстрована 39 таблицями та 13 малюнками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Об’єкт, методи та методологія досліджень. У відповідності з метою та задачами дисертаційної роботи дослідження були проведені в два етапи.
На І – ми вивчили вплив екологічних факторів на формування фетоплацентарної недостатності у вагітних з пієлонефритом. Для цього провели клініко-статистичні дослідження особливостей перебігу основного захворювання, вагітності, пологів, а також стану новонароджених у 228 жінок, котрі були розділені на дві групи: І – 104 вагітних жінки з пієлонефритом, які мешкають в екологічно-чистих районах Волинської області: Шатський, Любомльський, Горохівський, Іваничівський та інші; ІІ – 124 хворих з пієлонефритом, котрі мешкають в екологічно несприятливих районах Київської області: Поліський, Іванківський, Бородянський, Вишгородський та інші та в м. Києві.
На ІІ етапі ми провели вивчення особливостей фетоплацентарного комплексу у 91 вагітної жінки з пієлонефритом, котрі були розподілені на дві групи залежно від кількості виявлених видів мікроорганізмів в сечовидільних шляхах: І – 37 жінок з моноетіологічним мікробіологічним компонентом пієлонефриту (при бактеріологічному дослідженні у них був виділений тільки один мікроорганізм); ІІ – 54 хворих з поліетіологічним мікробіологічним компонентом пієлонефриту (були висіяні асоціації мікроорганізмів). Усі вагітні жінки – мешканки м.Києва та Київської області.
Як контрольну групу було обстежено 30 здорових жінок з фізіологічним перебігом вагітності.
Крім загальноклінічних методів обстеження, ми проводили мікробіологічні дослідження сечі, відділюваного з піхви та лохій. Досліджувалась середня порція вільно випущеної сечі, взятої в кількості 3-5 мл у стерильний посуд після ретельного туалету зовнішніх статевих органів. Виділення мікроорганізмів з сечі проводилось методом секторних посівів. Мікробіологічні дослідження лохій мають певні труднощі, так як нижні відділи статевого тракту в нормі містять різноманітну мікрофлору. Узяття лохій з матки виконувалось з використанням спеціального шприця-аспіратора. Потім засівали 0,1 мл на щільні поживні середовища, розтираючи матеріал по поверхні середовища шпателем. Використовували кров’яний агар, середовище Ендо та цукровий бульйон. Посіви інкубували при температурі 37С, розглядаючи щоденно. При появі росту на щільних середовищах проводили підрахунок колоній різної морфології, враховуючи їх співвідношення [В.В.Меньшиков,1983; S.Vanderpitte,1994].
Для отримання матеріалу для діагностики хламідій, мікоплазм та уреплазм використовували одноразовий зонд, який має ватний тампон з підвищеною адсорбцією. Матеріал збирали обертальним рухом тампону. Безпосередньо після взяття матеріалу готували мазок-відбиток, багаторазово (до 10-15 разів) торкаючись поверхні лунки предметного скла, цифрове позначення дублювали в журналі. Приготований мазок одразу ж фіксували ацетоном, наносячи на мазок 2-3 краплі ацетону до повного його випаровування. Потім проводили мікроскопіювання мазка. Виявлення хламідій проводили з використанням препаратів “Chlamyset”, “Хламіслайд” або “Хламіскан” [S.Vanderpitte,1994].
Для розшифровки кардіотакограм плода використовували бальну оцінку за шкалою Е.С.Готьє [1985]. Ультразвукова плацентографія та фетометрія проводилась на апараті “Toshiba” (Японія). Ультразвукова плацентографія проводилась на апараті “Toshiba” (Японія). Динаміку внутрішньоутробного росту під час вагітності визначали за основними фетометричними параметрами при ультразвуковому скануванні на тому ж апараті.
Для оцінки матково-плацентарного й плодово-плацентарного кровообігу проведена реєстрація кривих швидкостей кровотоку в матковій артерії, пупковій артерії та вені, аорті плода на апараті складного сканування “Combizon – 250” (Австрія), що оснащений дуплексним імпульсним доплерівським блоком “Doppler – 300”. Для оцінки периферійного судинного опору визначали систоло-діастоличне відношення за методикою D.Stuart та співавт.[1990], індекс пульсації за методикою R.Gosliug, D.King [1988] та індекс резистентності за методикою L.Pourcelot та співавт. [1987].При вивченні гормональних взаємовідношень в системі мати-плацента-плід визначали радіоімунологічним методом в сироватці крові рівень наступних гормонів: естріолу, естрадіолу, прогестерону, пролактину, хоріонічного гонадотропіну та плацентарного лактогену [А.Г.Резнікова,1990].
Математичну обробку отриманих результатів проводили згідно рекомендацій О.П. Мінцера та співавт.[1994]. При цьому використовували комп’ютер “Pentium-150” з програмою “Mikrosoft Word 7.0”. Графіки оформляли за допомогою програми “Microsoft Excel 7.0”.
Результати досліджень та їх обговорення. В останні роки у патогензі акушерської та перинатальної патології відмічається суттєва роль мікробіологічних та екологічних факторів [Л.Є. Туманова та співавт., 1990; В.А.Голота та співавт., 1992; В.О.Кравченко, 1995]. Вирішенню цього питання стосовно формування фетоплацентарної недостатності у вагітних з пієлонефритом і присвячено проведене нами дослідженя.
У сучасній літературі [А.Г. Коломійцева, В.Є. Дашкевич,1992; Л.В. Діденко та співавт.,1992; М.И. Руднев и соавт.,1994] певну роль приділяють питанню вивчення високого рівня генітальної та екстрагенітальної захворюваності у жінок, що мешкають на контрольованих територіях. У своїх дослідженнях ми теж відмітили високий рівень цієй патології у вагітних, які страждають від пієлонефриту і проживають в екологічно несприятливих регіонах. Перенесені до вагітності захворювання геніталій, шлунково-кишкового тракту, органів дихання, в тому числі і тонзиліт, можуть призводити до виникнення запальних захворювань нирок та сечовидільних шляхів [В.В.Аверкина,1987; Г.И. Могучая и соавт.,1993]. Наші дослідження підтверджують це положення, але рівень вказаної патології достовірно вищий у вагітних І групи. У них переважали запальні захворювання геніталій, особливо кольпіти (23,0%; р0,05), що, на нашу думку, свідчить про швидку хронізацію захворювання у цих жінок і підтверджується частотою загострення пієлонефриту під час даної вагітності: 74,9% в І групі проти 98,9% (р0,05) і гестози (25,8% та 32,7%; р>0,05). Цікаві дані ми отримали і стосовно розвитку фетоплацентарної недостатності у вагітних з пієлонефритом: якщо у групі мешканок забруднених районів вона реєструвалась у 62,9% жінок, то в “чистих” – лише у 39,4%( р0,05). На наш погляд, це пояснюється високим рівнем акушерських та перинатальних порушень. Ускладнений перебіг пологів був достовірно частішим у групі жінок, які мешкають у забрудненому регіоні, це підтверджується тим фактом, що у них найчастіше відмічався передчасний розрив плідних оболонок (38,7% проти 26,9%; р0,05). Слід лише зазначити, шо у хворих ІІ групи пієлонефрит загострювався достовірно частіше (64,9% проти 75,9%; р0,05) обстежених виявлено патогенну мікрофлору у виділеннях з піхви, часто без клінічних ознак запального процесу: кольпіт був виявлений тільки у 35,1% в І та 48,1% (р0,05) та маловоддям (5,6%; р0,05) і аномалій пологової діяльності (21,6% та 33,3%; р0,05) та внутрішньоутробного інфікування (13,5% та 18,5%; p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020