Луганський національний педагогічний університет

імені Тараса Шевченка

ШУЛЬГА Валерій Володимирович

УДК 37.013.42 (470+571)

Організаційно-педагогічна діяльність соціальних служб для молоді в
російській федерації

13.00.05 – соціальна педагогіка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Луганськ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки і психології професійної освіти
Академії педагогічних наук України.

Науковий керівник:

доктор педагогічних наук, професор,

дійсний член АПН України

Ничкало Нелля Григорівна,

Апарат Президії Академії педагогічних наук України, академік-секретар
відділення педагогіки і психології професійно-технічної освіти, м. Київ.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, старший науковий
співробітник

Звєрєва Ірина Дмитрівна,

Міжнародна благодійна організація “Кожній дитині”, головний консультант,

м. Київ.

кандидат педагогічних наук, доцент

Ковчина Ірина Михайлівна,

Національний педагогічний університет

імені М.П.Драгоманова, доцент кафедри соціальної педагогіки, м. Київ.

Провідна установа: Волинський державний університет імені Лесі
Українки,

кафедра соціальної педагогіки, м. Луцьк,

Міністерство освіти і науки України.

Захист відбудеться 28 вересня 2006 року о 9-30 на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 29.053.01 у Луганському національному
педагогічному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м.
Луганськ, вул. Оборонна, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Луганського національного
педагогічного університету імені Тараса Шевченка (91011, м. Луганськ,
вул. Оборонна, 2).

Автореферат розісланий 26 серпня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л. Л. Бутенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Соціальна робота з молоддю, як
феномен сучасної цивілізації ґрунтується на синтезі концепцій і
практичних підходів, що вирізняються правовими, психологічними,
педагогічними, соціологічними, адміністративними, організаційними та
іншими ознаками. Водночас — це безмежний простір для практичної
діяльності, заснованої на ідеях щодо природи людської поведінки й
соціальних проблем, етичних нормах професій, переліку технологій, послуг
та стратегій втручання, чіткому уявленні про логічну послідовність
процесів соціальної роботи. Найактуальніші методологічні проблеми
соціальної роботи з молоддю стосуються її організації на такому рівні,
який забезпечував би максимальну результативність здійснюваних заходів.
Цим зумовлені чіткі вимоги до організації відповідної діяльності, а
також фахової компетентності та особистісних якостей соціальних
працівників і соціальних педагогів.

Сучасний розвиток суспільних інституцій в Україні зумовив створення
соціальних служб для молоді – спеціальних закладів, уповноважених
державою брати участь у реалізації державної молодіжної політики шляхом
здійснення соціальної роботи з дітьми та молоддю. Однією із важливих
умов забезпечення цієї роботи, на наш погляд, є
організаційно-педагогічна діяльність.

Досвід Російської Федерації у цій галузі має особливе значення для
України, оскільки обидві держави об’єктивно впливають на формування
інваріантних соціально-етичних пріоритетів майбутнього суспільства.
Всебічне вивчення та аналіз цього досвіду — важливий чинник осмислення
процесів взаємодії, взаємозбагачення соціальних систем, пошуку
механізмів стимулювання інтеграційних процесів, адже Україна і Росія
мають спільні джерела та корені соціально-педагогічної теорії і
практичної діяльності.

У цілому проблеми соціально-педагогічної роботи з молоддю активно
досліджуються українськими (О. Безпалько, І. Звєрєва, А. Капська,
Г. Лактіонова, І. Мигович, Л. Міщик, Н. Ничкало, В. Панок,
С. Толстоухова, С. Харченко, І. Цушко ін.) та російськими (Г. Бочарова,
Ю. Василькова, М. Галагузова, В. Курбатов, Ф. Мустаєва, І. Петрова,
С. Тетерський, Є. Холостова, В. Ярська та ін.) дослідниками.
Методологічним підгрунттям організаційно-педагогічної діяльності
соціальних служб для молоді є теоретично обґрунтовані положення щодо
функціонування педагогічної системи (В. Афанас’єв, С. Гончаренко,
В. Давидов, Т. Ільіна, І. Раченко та ін.) та організації педагогічного
процесу (Ю. Бабанський, В. Сластьонин, В. Ягупов та ін.).

Організаційно-педагогічна діяльність (ОПД) як складова педагогічної
діяльності є основним засобом організації педагогічного процесу,
побудови його структури, методичного, технологічного,
матеріально-технічного забезпечення та управління цим процесом, що
здійснюється в умовах різного освітньо-виховного середовища.

Останніми роками дослідження цього феномена особливо активізувались як у
зв’язку з посиленням уваги до вивчення і розв’язання проблем сучасної
молоді (О. Балакірєва, В. Криворученко, В. Лісовський, М. Міщенко,
В. Павловський, О. Яременко та ін.), державної молодіжної політики
(М. Головатий, І. Ільінський, Г. Купріянов, С. Толстоухова та ін.),
проблем формування виховного середовища (М. Боритко, О. Кузьменко,
С. Кульнєвич, С. Пальчевський та ін.), а також теорії і методики
соціальної роботи з молоддю, зокрема, в Російській Федерації
(Т. Нехаєва, О. Татарінов, І. Петрова, В. Ярська та ін.) та Україні
(І. Звєрєва, А. Капська, І. Ковчина, Г. Лактіонова, І. Трубавіна та
ін.). У контексті вивчення зарубіжного досвіду з даної проблематики
цінними є дослідження російських (Т. Волгіна, І. Сізова, Т. Трегубова та
ін.) та українських (І. Козубовська, Н. Лавриненко, В. Поліщук,
Л. Пуховська та ін.) науковців.

Як показало наше дослідження, у сучасних гуманітарних науках проблеми,
пов’язані з вивченням організації соціальної роботи з молоддю,
здебільшого лише окреслені й недостатньо проаналізовані. В Україні
спостерігається певне відставання теоретичного осмислення зарубіжного
досвіду соціальної роботи з молоддю, водночас зазначимо, що вивчення
можливостей вирішення соціальних проблем молоді в інших державах
дозволяє скласти більш точне й адекватне уявлення про світові тенденції,
а також теоретично обґрунтувати перспективи розвитку вітчизняної
системи. Дослідження з цього напряму становлять науковий і практичний
інтерес і мають цінність саме в перехідний період, коли у всьому світі,
у тому числі й в Україні, відбуваються глибокі якісні зміни сутнісних
характеристик, зміна парадигм, бачення завдань і ролі освіти та
виховання, зокрема, глибокого внутрішнього зв’язку соціального
становлення молоді з національною специфікою, культурно-історичною
самобутністю, народною педагогікою. Спостерігається також деяка
невизначеність науково-поняттєвого апарату, який потребує актуального
теоретико-методологічного обґрунтування з урахуванням результатів
досліджень, специфіки і потреб інформаційно-технологічного суспільства.

Наведене вище дозволяє стверджувати, що розв’язання означеної проблеми
має неабияку актуальність як у теоретичному, так і в практичному
аспекті. Це зумовило вибір теми дослідження -„Організаційно-педагогічна
діяльність соціальних служб для молоді в Російській Федерації”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне
дослідження здійснене в Інституті педагогіки і психології професійної
освіти АПН України відповідно до планів науково-дослідних робіт відділу
порівняльної професійної педагогіки і психології з теми “Професійний
розвиток фахівців у різних освітніх системах: порівняльний аналіз”,
номер державної реєстрації РК0102U000397. Тема дисертації затверджена
вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН
України (протокол № 7 від 27 квітня 2003 р.) та узгоджена у Раді з
координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в
Україні (протокол № 8 від 26 жовтня 2004 р.).

Об’єкт дослідження: соціальна робота з молоддю в Російській Федерації.

Предмет дослідження: система організаційно-педагогічної діяльності
соціальних служб для молоді Російської Федерації.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати положення про
організаційно-педагогічну діяльність соціальних служб для молоді в
Російській Федерації як педагогічну систему; виявити можливості
використання прогресивних ідей російського соціально-педагогічного
досвіду в Україні.

Концептуальна ідея дослідження полягає у здійсненні цілісного наукового
аналізу системи організаційно-педагогічної діяльності соціальних служб
для молоді у Російській Федерації з урахуванням специфіки кожної з
підсистем, що входять до її складу. Організаційно-педагогічна діяльність
розглядається на основі міждисциплінарного підходу, що здійснюється на
різних етапах науково обґрунтованої професійно-педагогічної діяльності,
спрямованої на забезпечення підготовки сучасної молоді до життя і праці.
В умовах соціальної нестабільності в системі організаційно-педагогічної
діяльності доцільно враховувати сукупність різних чинників, зокрема:
вікові та психолого-фізіологічні особливості молодих людей, їх
соціальний і професійний досвід, рівень узалежнення, складність життєвих
ситуацій тощо. Дослідження особливостей створення необхідних умов для
забезпечення якісного виховного процесу в молодіжному середовищі, що
розглядається як педагогічна система, уможливлює методологічне
обґрунтування підходів до соціалізації молодої людини у складних
життєвих ситуаціях й різних освітньо-виховних умовах та систематизацію
педагогічних технологій.

Для досягнення мети дослідження необхідно розв’язати такі завдання:

1. Вивчити вплив міжнародного досвіду соціальної роботи з молоддю на
розвиток досліджень у цій галузі та на пошук підходів, спрямованих на
вдосконалення системи організаційно-педагогічної діяльності в Російській
Федерації та Україні.

2. Проаналізувати концептуальні засади державної молодіжної політики
Російської Федерації щодо організації соціальної роботи з молоддю.

3. На основі аналізу філософських, психологічних, педагогічних і
соціологічних джерел обґрунтувати положення про діяльність соціальних
служб для молоді як педагогічної системи.

4. Виявити й охарактеризувати особливості системи
організаційно-педагогічної діяльності соціальних служб для молоді в
Російській Федерації.

5. Дослідити основні напрями організаційно-педагогічної діяльності
соціальних служб для молоді Російської Федерації та виявити суть їхніх
функцій.

6. Теоретично обґрунтувати й розробити авторську модель
організаційно-педагогічної діяльності з урахуванням світових тенденцій і
прогресивних ідей досвіду соціальної роботи з молоддю у Російській
Федерації.

7. Розробити методичні рекомендації щодо вдосконалення роботи соціальних
служб для молоді України на основі творчого використання досвіду
соціальних служб для молоді Російської Федерації.

Методологічну основу дослідження становлять: провідні положення теорії
наукового пізнання; теорій вікової та педагогічної психології; теорії
конфліктів; принципи культуровідповідності, полікультурності, єдності
національного і загальнолюдського, а також системний та хронологічний
підходи до аналізу педагогічних явищ та процесів; концептуальні ідеї
порівняльної педагогіки; теорії та методики професійної освіти й
часткових методик (викладання соціальної роботи, соціальної педагогіки,
соціальної політики, соціальної психології). На різних етапах наукового
пошуку враховувалися положення декларацій, концепцій і рекомендацій
міжнародних організацій, законодавчих актів, нормативно-правових й
інструктивно-методичних документів і матеріалів Російської Федерації з
питань соціальної роботи та професійної освіти у цій галузі.

Теоретичною основою дослідження стали положення та висновки наукових
праць, що розкривають: методологічні засади філософії освіти
(В. Андрущенко, І. Зязюн, В. Кремень та ін.); основні положення щодо
функціонування педагогічної системи (С. Гончаренко, Н. Ничкало,
В. Сластьонин, В. Ягупов та ін.); концептуальні ідеї порівняльної
педагогіки (З. Малькова, Л. Пуховська, О. Сухомлинська та ін.); основні
положення соціальної педагогіки та соціальної роботи (В. Бочарова,
М. Галагузова, І. Звєрєва, А. Капська, І. Козубовська, Г. Лактіонова,
А. Мудрик, І. Мигович, В. Панок, С. Харченко, Є. Холостова та ін.);
результати окремих досліджень з проблем молоді (М. Головатий,
І. Ільінський, Г. Купріянов, С. Толстоухова, О. Яременко та ін.).
Враховувалися нормативно-правові документи Міністерств освіти і науки
Російської Федерації та України.

Дослідження здійснювалося в три етапи упродовж 1995-2006 рр., зміст
кожного з яких викладено в дисертації.

Для вирішення поставлених завдань було використано такі методи
дослідження: теоретичні — аналіз наукової літератури, що стосується
об’єкта дослідження, порівняння, вивчення та узагальнення
організаційно-педагогічного досвіду, контент-аналіз, обґрунтування та
визначення організаційно-педагогічних форм та методів діяльності
соціальних служб для молоді, узагальнення та формулювання висновків;
емпіричні — вивчення досвіду організаційно-педагогічної діяльності служб
для молоді різних рівнів, бесіди з викладачами і студентами педагогічних
університетів, педагогічне спостереження, прогнозування, самооцінка.

Джерельна база дослідження: законодавчі акти; документи та матеріали
міжнародних організацій, науково-практичних конференцій; поточна
документація соціальних служб для молоді Росії й України; статистичні
дані, які характеризують діяльність зарубіжних та вітчизняних служб для
молоді; наукові праці російських та українських дослідників з проблем
соціальної роботи з молоддю; публікації з питань соціалізації й
соціального виховання молодих людей, соціологічних досліджень з проблем
молоді. На різних етапах наукового пошуку було опрацьовано 294 джерел, з
них 176 російських. Вивчено матеріали 16 науково-практичних конференцій;
опрацьовано документи та матеріали Російської Федерації стосовно
соціальної роботи з молоддю, а саме: 47 федеральних законів, 22 укази
Президента, 45 постанов уряду, 95 документів Міністерства освіти і
науки, а також досвід роботи 36 закладів соціального обслуговування
молоді.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає у тому, що
вперше виявлено й охарактеризовано особливості системи
організаційно-педагогічної діяльності соціальних служб для молоді в
Російській Федерації; обґрунтовано положення про діяльність соціальних
служб для молоді як педагогічної системи; теоретично обґрунтовано й
розроблено авторську модель організаційно-педагогічної діяльності
означених служб з урахуванням світових тенденцій і прогресивних ідей
досвіду соціальної роботи з молоддю в Російській Федерації; вдосконалено
положення щодо врахування особливостей молоді як специфічної
демографічної групи суспільства у визначенні структури, функцій, змісту
й форм організації цієї діяльності соціальними службами для молоді;
набули подальшого розвитку положення щодо аналізу міжнародного досвіду
соціальної роботи з молоддю та вдосконалення організаційно-педагогічної
діяльності у роботі соціальних служб для молоді в умовах соціальної
нестабільності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що: розроблено
методичні рекомендації щодо використання технологій
організаційно-педагогічної діяльності у роботі соціальних служб для
молоді; розроблено й апробовано навчальний модуль „Система
організаційно-педагогічної діяльності соціальних служб для молоді”.
Основі матеріали дослідження використано при розробці “Концепції в
галузі освіти, щодо профілактики залучення дітей до незаконних форм
праці”, затвердженої наказом МОН України від 28 грудня 2002 р. № 762;
“Стратегії МОН України щодо викоренення незаконного використання дитячої
праці в Україні” (2002 р.); під час організації та проведення
моніторингу ефективності спільного проекту МОН України та DFID “Рівний —
рівному” (2003 р.); у підготовці Комплексної програми профілактики
злочинності на 2001 — 2005 роки; матеріалів міжнародних проектів:
”Реформування змісту освіти щодо профілактики ВІЛ/СНІДу” (2004 р.) та
“Науково-організаційне забезпечення профілактики ВІЛ/СНІДу через систему
освіти“ (2005 р.).

Результати дослідження можуть бути використані для розробки навчальних
програм професійної підготовки соціальних педагогів та соціальних
працівників, а також для підвищення кваліфікації фахівців соціальної
роботи системи освіти та системи центрів соціальних служб для молоді в
Україні.

У працях, опублікованих у співавторстві, особистий внесок здобувача
полягає у наступному. В опублікованому у співавторстві з Л. Гриценок
підрозділі тематичної державної доповіді про становище дітей в Україні
(за підсумками 2003 р.) особистий внесок здобувача полягає в
обґрунтуванні положень щодо соціалізації безпритульних та бездоглядних
дітей. В опублікованій у співавторстві з І. Цушком програмі пропаганди
здорового способу життя — в узагальнені польського досвіду попередження
узалежнень для учнів початкової школи.

Наукові положення та матеріали дослідження впроваджено у
навчально-виховний процес Тернопільського експериментального інституту
педагогічної освіти (довідка № 82 від 17.03.2004 р.), Московського
державного відкритого університету „Українсько-Російський інститут
(філіал) МДВУ в м. Чернігові (довідка №15 від 18.01.2005р.),
Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти
(довідка № 26 від 11.01. 2005р.), Київського міського педагогічного
університету ім. Б.Д. Грінченка (довідка № 79 від 11.03.2005р.), у
систему підготовки психологів центрів соціальних служб для молоді
Міністерства України у справах сім’ї, дітей та молоді (довідка № 01/456
від 30.03.2005 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати
дослідження були оприлюднені на: Міжнародних науково-практичних
конференціях „Психологічні та педагогічні умови підготовки спеціалістів
різних професій у світлі визнань ХХІ століття” (Польща, м. Кельце,
2003), V міжнародному „Тижні освіти для дорослих в Україні: „Освіта
дорослих для демократії” (м. Київ, 2004); Першому всеукраїнському
конгресі психологів (м. Київ, 2005), Всеукраїнських науково-практичних
конференціях: „Інноваційна система виховної роботи на основі
проектування соціального розвитку особистості” (м. Луцьк, 2001),
„Психологічній службі системи освіти України 10 років: здобутки,
проблеми і перспективи” (м. Запоріжжя, 2002); на науково-практичній
конференції “Соціальна служба в Україні: соціально-психологічні засади
формування й ефективного функціонування” (м. Черкаси, 2005),
Всеукраїнських науково-практичних семінарах: „Організаційно-методична
діяльність психологічної служби з реалізації Національної програми „Діти
України” (м. Дрогобич, 2001); обласних семінарах-практикумах:
„Менеджмент соціальної роботи” (м. Богуслав, Київська обл., 2001) та
„Організація роботи спеціалізованої служби сім’ї „Родинний дім” (смт.
Пуща-Водиця, Київська обл., 2000).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки висвітлено у 15
наукових працях, з яких 7 статей опубліковано у фахових
науково-методичних виданнях, затверджених ВАК України.

Обсяг та структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох
розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку
використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації – 283
сторінки, основний текст — 188 сторінок, список використаних джерел
становить 294 назви, з них: 176 – російською, 7 – англійською, 9
-польською мовами, 17 – з Іnternet. Дисертація містить 8 малюнків, 20
таблиць, 15 додатків на 70 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження; визначено
об’єкт, предмет, мету, завдання роботи, методологічні та теоретичні
основи, методи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне та
практичне значення роботи; наведено відомості про апробацію та
впровадження в практику результатів, про структуру дисертації

У першому розділі — „Теоретичні засади організаційно-педагогічної
діяльності соціальних служб для молоді” — проаналізовано педагогічні
основи соціальної роботи з молоддю, положення щодо взаємозв’язку
педагогіки та соціальної роботи (В. Біляєв, В. Бочарова, М. Галагузова,
А. Капська, І. Звєрєва, В. Журавльов, Г. Лактіонова, А. Мудрик,
Л. Міщик, І. Мигович, П. Павлєнок, М. Фірсов, Є. Холостова ін.).

Викладений у дисертації порівняльний аналіз теоретичних засад педагогіки
та соціальної роботи доводить тезу про те, що педагогіка є базовою
основою для організації та здійснення соціальної роботи з молоддю, в
умовах педагогізації суспільного життя (В. Біляєв).

Аналіз міжнародного досвіду (К. Валимяки, В. Мошняга, І. Петрова,
М. Столяров, В. Тименко, Т. Трегубова та ін.) соціальної роботи з
молоддю дав змогу дійти висновку, що міжнародне співтовариство у своїй
роботі та політиці все більше уваги приділяє проблемам молоді, з метою
поліпшення її нинішнього й майбутнього становища шляхом розвитку
соціальної роботи, зокрема, створення спеціалізованих служб.

У розділі на основі аналізу філософських (В. Андрущенко, В. Афанасьєв,
В. Бех, Б. Бітінас, І. Зимня, І. Зязюн, В. Кремень та ін.),
психолого-педагогічних (К. Абульханова-Славська, Ю. Бабанський,
В. Давидов, С. Гончаренко, Н. Ничкало, В. Сластьонин, В. Рибалка та
ін.), соціально-педагогічних (Є. Бондарєвська, В. Бочарова, І. Звєрєва,
А. Капська, С.Толстоухова, Є. Холостова та ін.) джерел та системного
підходу в педагогіці (І. Блаумберг, М. Боритко, Е. Недін та ін.)
обґрунтовано положення щодо діяльності соціальних служб для молоді як
педагогічної системи.

З’ясовано, що педагогічна система є суспільною історичною системою, що
відноситься до класу складних, відкритих систем. Вона тісно взаємодіє,
обмінюється інформацією з іншими системами (економічною, політичною,
соціальною, культурною тощо), що виявляється в особливостях змісту,
характеру моделей перебігу педагогічного процесу. Динамічні (В. Ягупов),
або функціональні, характеристики педагогічної системи пов’язані з
особливостями процесу розвитку в різних культурно-історичних умовах, а
статичні (В. Сластьонин), або структурні, визначають її структуру та
рівні. У ході дослідження ми дійшли висновку, що педагогічна система —
це високоорганізована, гуманістична система, яка об’єднує процеси
навчання, виховання та розвитку у тому чи іншому освітньо-виховному
середовищі й разом із сім’єю забезпечує підготовку особистості до
повноцінного життя та творчої праці.

Теоретичний аналіз діяльнісних (О. Асмолов, В. Давидов, М. Каган,
О. Леонтьєв та ін.) та організаційних (О. Безпалько, Т. Зубкова,
В. Курбатов, С. Толстоухова, Є. Холостова та ін.) аспектів соціальної
роботи і соціальної педагогіки та положень що стосуються соціальної
роботи з молоддю як виду професійної діяльності (В. Бочарова,
М. Галагузова, А. Капська, А. Мустаєва, Н. Ничкало Є. Холостова та ін.)
дало змогу обґрунтувати суть поняття організаційно-педагогічна
діяльність. Організаційно-педагогічна діяльність (ОПД) розглядається
нами як різновид педагогічної діяльності, що є основним засобом
організації педагогічного процесу, побудови його структури, методичного,
технологічного, матеріально-технічного забезпечення та управління цим
процесом, що здійснюється у різноманітних освітньо-виховних умовах.

На основі міждисциплінарного та інтегративного підходів теоретично
обґрунтовано та розроблено авторську модель організаційно-педагогічної
діяльності. Основою моделі визначено: 1) особистість, яка потребує
педагогічного втручання, 2) середовище, як загальний чинник та умова
перебігу будь-якого процесу; 3) спеціально-організована діяльність, яку
здійснює підготовлений фахівець, у рамках педагогічної системи.
Відповідно до запропонованої моделі організаційно-педагогічна діяльність
розглядається нами як діяльність з проектування, реалізації,
забезпечення функціонування та коригування педагогічних умов, тобто
відтворювання педагогічної діяльності.

У другому розділі – „Система організаційно-педагогічної діяльності
соціальних служб для молоді Російській Федерації” – викладено суть
сучасних концептуальних підходів до проблем російської молоді,
розглянуто особливості державної молодіжної політики Російської
Федерації щодо соціальної роботи з молоддю, представлено структуру та
з’ясовано функції соціальних служб для молоді Росії, охарактеризовано
основні напрями організаційно-педагогічної діяльності соціальних служб
для молоді та розглянуто систему підготовки фахівців для здійснення
соціальної роботи з молоддю.

У ході теоретичного аналізу з’ясовано, що дослідженням з різних проблем
молоді у Російській Федерації належало одне з провідних місць
(П. Бабочкін, Л. Буєва, С. Іконникова, І. Ільінський, В. Криворученко,
І. Кон, В. Лісовський, В. Павловський та ін.). Вивчення стану сучасних
досліджень проблем молоді в Російській Федерації, дає підстави умовно
поділити їх на три основні напрями. Перший пов’язаний з розробкою нової
теоретичної концепції молоді, виходячи з її ролі в суспільному
відтворенні (В. Чупров). Другий напрям науково-дослідної діяльності
визначається завданнями вивчення проблем життєдіяльності молоді в умовах
соціальної нестабільності. Розробка цілісної концепції соціальної
інтеграції названої групи здійснюється під керівництвом Ю. Зубок. Третій
напрям охоплює дослідження особливостей становища молоді в суспільстві
ризику (співкерівники проекту з російської сторони – В. Чупров і
Ю. Зубок, з британської – Д. Уїльям).

Вивчення особливостей державної молодіжної політики Російської Федерації
(І. Ільінський, Г. Купріянов, І. Нехаєв, В. Татарінов та ін.) дає
підстави стверджувати, що основою соціальної роботи з молоддю є державна
молодіжна політика. Концептуальні засади державної молодіжної політики
Російської Федерації полягають у створенні системи соціальних служб для
молоді (підприємства та заклади незалежно від форм власності, що надають
соціальні послуги, а також громадяни, які займаються підприємницькою
діяльністю із соціального обслуговування населення без створення
юридичної особи), з одного боку, та розвиток дитячого і молодіжного руху
– з іншого. Правовою основою створення системи соціальних служб для
молоді стало прийняття у 1995 році федерального закону „Про основи
соціального обслуговування населення в Російській Федерації”.

I

I

$ складовою державної політики у галузі соціально-економічного,
культурного й національного розвитку Російської Федерації та є цілісною
системою заходів правового, організаційно-управлінського,
фінансово-економічного, наукового, інформаційного, кадрового характеру,
що спрямовані на створення необхідних умов для вибору молодими
громадянами свого життєвого шляху, для відповідальної участі у
відродженні Росії. Відповідно до завдань державної молодіжної політики
формуються основні напрями діяльності соціальних служб для молоді:
соціальне обслуговування; соціальний супровід; соціальна профілактика;
соціальна реабілітація; соціальна адаптація; соціальне інспектування;
соціальний менеджмент. У розділі викладено особливості державної
молодіжної політики щодо соціальної роботи з молоддю, зокрема:
1) створення системи соціального обслуговування молоді як
державно-громадської цілісної системи соціального, педагогічного та
психологічного супроводу молодої людини; 2) виявлення чинників, що
зумовлюють розвиток асоціальної поведінки неповнолітніх та молоді;
3) надання екстреної допомоги неповнолітнім та молоді, яка потрапила у
складні життєві обставини; 4) надання більшої самостійності молодим
людям, можливості контролювати своє життя та більш ефективно вирішувати
складні проблеми; 5) створення умов, за яких молода людина, не зважаючи
на фізичне каліцтво, душевний злам або життєву кризу, може зберігати
відчуття власної гідності та пошани до себе з боку оточуючих; 6)
досягнення такого результату, за якого у клієнта відпадає необхідність
допомоги з боку соціального працівника (кінцева мета).

У ході аналізу структури соціальних служб для молоді Російської
Федерації з’ясовано, що ця структура представлена: 1) обов’язковим
мінімумом закладів для кожного міста, району; 2) додатковою мережею у
містах та районах; 3) республіканськими, крайовими, обласними,
окружними, міжрайонними закладами. Окрім означеної структури закладів
соціального обслуговування молоді існують ще й такі, які виникли у
різних регіонах впродовж останніх десяти років: 1) молодіжні
інформаційні/ресурсні центри; 2) клініки, дружні до молоді; 3) служби
соціально-психологічної підтримки та реабілітації молоді;
4) інформаційна підтримка молодіжних програм та проектів; 5) інноваційні
організаційні форми соціальної роботи з молоддю: мобільна та вулична
соціальна робота; 6) соціокультурна, або дозвіллева робота у
мікрорайонах. Остання стосується створення та діяльності
соціально-педагогічних комплексів – системи спільної діяльності
соціальних служб та школи за єдиним планом виховної роботи та захисту
дитинства.

Результатом пошуків нових підходів до соціальної роботи з молоддю в
Російській Федерації стало створення перспективної моделі
експериментального центру із соціальної та соціокультурної роботі з
молоддю, що зумовило виникнення опорних та експериментальних центрів, як
базових установ для виявлення кращого досвіду та відпрацювання нових
соціально-педагогічних технологій. Однією з інноваційних форм
розгортання соціальної роботи з молоддю російські дослідники та практики
вбачають у розробці системи ресурсного забезпечення діяльності
соціальних служб для молоді.

На основі здійсненого наукового пошуку викладено основні напрями
організаційно-педагогічної діяльності соціальних служб для молоді
Російської Федерації, зокрема: організація соціально-навчальних та
виховних програм для підлітків і молоді незалежно від їх соціального
статусу та місця проживання; для осіб, які переживають конфлікти та
перебувають у психотравмуючих станах, актуалізація їх особистісних
ресурсів для виходу із кризового стану; організація
психолого-педагогічного консультування дітей, підлітків, молоді, батьків
та вихователів з проблем соціалізації та розвитку особистості молодої
людини; організація інформаційного консультування молоді з метою
встановлення зв’язку з іншими соціальними службами та спеціалістами;
виявлення настроїв, конфліктних ситуацій і складних проблем у
молодіжному середовищі; консультування по телефону; організація
змістовного дозвілля.

У третьому розділі – „Можливості використання досвіду
організаційно-педагогічної діяльності соціальних служб для молоді
Російської Федерації в Україні” – розглянуто можливості творчого
використання в Україні прогресивних ідей російського досвіду. Здійснений
аналіз дозволяє обґрунтувати таке:

встановлено, що молода людина виступає не тільки об’єктом та суб’єктом
соціалізації, вона може бути її жертвою. Величина, гострота та прояви
такого конфлікту пов’язані як з типом суспільства (демократичне –
тоталітарне), так і зі стилем виховання, що характерне для суспільства у
цілому, для тих або інших соціокультурних прошарків, конкретних сімей і
виховних організацій, а також з індивідуальними особливостями самої
людини;

обґрунтовано теоретичні засади соціального захисту молоді у сучасних
умовах, який здійснюється за чотирма напрямами: 1) як соціальний захист
процесу формування та розвитку особистості молодої людини; 2) як
соціальний захист середовища формування та розвитку особистості; 3) як
захист прав молодої людини; 4) як цільовий соціальний захист;

з’ясовано, що соціокультурний освітньо-виховний простір – спеціально
організоване педагогічне середовище, структурована система педагогічних
чинників та умов становлення особистості. Характерні ознаки цього
простору – протяжність, структурованість, взаємозв’язок та
взаємозалежність елементів, його виокремлення із середовища, що має
обов’язково сприйматися вихованцем суб’єктивно (як образ простору,
виділеного із середовища);

проаналізовано стратегічну та оперативну мету, способи її досягнення,
розроблення цільових програми з ключових напрямів, пошук традиційних та
створення принципово нових джерел фінансування.

Аналіз основних напрямів організаційно-педагогічної діяльності
соціальних служб для молоді у Російській Федерації засвідчує, що
прогресивні ідеї російського досвіду можуть творчо використовуватися в
Україні. Результати дослідження дають можливість сформулювати пропозиції
та рекомендації щодо вдосконалення системи організаційно-педагогічної
діяльності у роботі соціальних служб для молоді (див. табл. 1). На
таблиці, відповідно до видів соціальної роботи з молоддю, що визначені
українським законодавством, систематизовано основний зміст
організаційно-педагогічних технологій.

Таблиця 1

Рекомендації щодо вдосконалення організаційно-педагогічної діяльності у
роботі соціальних служб для молоді

Вид Завдання організаційно-педагогічної діяльності Зміст
організаційно-педагогічної технології

Соціальне обслуговування Організація навчання життєвих навичок (набуття
соціального досвіду) молоді, яка потрапила у складну життєву ситуацію
Створення умов та забезпечення формування чи підтримки життєздатності
особистості, розвиток соціальних знань, ставлень та особистісних
навичок з використанням різноманітних форм навчання, залучення молоді до
участі у процесі засвоєння соціального досвіду

Соціальний супровід Створення умов для прийняття молодою людиною
оптимальних рішень у різних ситуаціях життєвого вибору Створення умов
для спільного визначення з молодою людиною можливостей та шляхів
подолання перешкод що заважають їй зберегти людську гідність та
самостійно досягати бажаних результатів у навчанні, самовихованні,
спілкуванні, способі життя

Соціальна профілактика Робота щодо запобігання потраплянню молодої
людини до складних життєвих обставин у молодіжному середовищі
Організація інформаційно-пропагандистської роботи серед молоді з метою
формування розуміння причин та шляхів потрапляння молодої людини до
складних життєвих обставин; формування правосвідомості та правової
поведінки у молоді, відповідальності за власне життя та стан здоров’я,
розвиток її активності, самостійності, творчої ініціативи, створення
умов для самореалізації.

Соціальна реабілітація Відновлення порушених чи втрачених індивідом
суспільних зв’язків та відносин внаслідок стійкого розладу функцій
організму або зміни соціального статусу Забезпечення належних умов та
добір найбільш ефективних методик, відповідних фахівців для організації
та здійснення навчання й виховання молоді та дітей з особливими
потребами

На нашу думку, організаційно-педагогічну діяльність під час здійснення
соціального обслуговування соціальними службами для молоді
найефективніше будувати як навчання на засадах розвитку навичок.

У соціальному супроводі спеціалістами соціальних служб для молоді,
доцільно розглядати його як метод, що забезпечує створення умов для
прийняття суб’єктом оптимальних рішень у різних ситуаціях життєвого
вибору. Супровід — це взаємодія супроводжуючого й супроводжуваного,
спрямована на вирішення життєвих проблем розвитку останнього. Предметом
організаційно-педагогічної підтримки є процес спільного з молодою
людиною визначення її власних інтересів, мети, можливостей і шляхів
подолання перешкод (проблем), котрі заважають їй зберегти свою людську
гідність і самостійно досягати бажаних результатів у навчанні,
самовихованні, спілкуванні, способі життя. Суб’єктом
організаційно-педагогічного супроводу є молода людина (особа, що
розвивається) з його проблемами.

Соціально-педагогічна профілактика виникнення складних життєвих обставин
у молодіжному середовищі, виходячи з мети та принципів її здійснення,
буде ефективною, якщо ґрунтуватиметься на концепції „допомоги заради
самодопомоги”.

Організаційно-педагогічна діяльність з соціальної реабілітації дітей та
молоді у системі роботи соціальних служб для молоді полягає у тому, щоб
забезпечити належні умови та дібрати найбільш ефективні методики,
запросити відповідних спеціалістів для організації та проведення
навчання та виховання молоді й дітей з особливими потребами.

На основі узагальнення результатів наукового пошуку, спрямованого на
розв’язання визначених дослідницьких завдань, нами обґрунтовано такі
висновки:

1. Проведений аналіз міжнародного досвіду соціальної роботи з молоддю
дав змогу дійти висновку, що міжнародне співтовариство все більше уваги
приділяє проблемам молоді з метою поліпшення її нинішнього й майбутнього
становища шляхом розвитку соціальної роботи, зокрема, створення
спеціалізованих служб. Міжнародний досвід справляє помітний вплив на
розвиток наукових досліджень (педагогічних, психологічних, соціологічних
ін.), активізує пошук шляхів вдосконалення систем
організаційно-педагогічної діяльності в Російській Федерації та Україні.

2. Основні концептуальні засади державної молодіжної політики Російської
Федерації щодо соціальної роботи з молоддю полягають у створенні системи
соціальних служб для молоді з одного боку, та розвиток дитячого і
молодіжного руху – з другого. Основними напрямами діяльності означених
соціальних служб відповідно до завдань державної молодіжної політики
Російської Федерації є: соціальне обслуговування; соціальний супровід;
соціальна профілактика; соціальна реабілітація; соціальна адаптація;
соціальне інспектування; соціальний менеджмент.

3. Система соціальних служб для молоді є складовою загальної
педагогічної системи – високоорганізованої, гуманістичної, — що поєднує
процеси навчання, виховання та розвитку у тому чи іншому
освітньо-виховному середовищі й забезпечує разом із сім’єю та
громадськістю підготовку особистості до повноцінного життя та творчої
праці. Наукове забезпечення організаційно-педагогічної діяльності
соціальних служб для молоді передбачає врахування результатів досліджень
з проблем соціальної педагогіки як науки, що розглядає людину в
особистісно-середовищному контексті як відкриту систему, котра постійно
змінюється, а також обов’язкову наявність певної педагогічної основи,
соціально-педагогічного фундаменту.

4. Соціальними службами для молоді Російської Федерації формується
система організаційно-педагогічної діяльності, яка забезпечує цілісний
та динамічний соціально-педагогічний процес, що здійснюється відповідно
до державної молодіжної політики країни в рамках соціального
обслуговування молоді на основі загальної педагогічної системи.
Особливості системи організаційно-педагогічної діяльності зумовлені:
методологічним обґрунтуванням проблем молоді; рівнем реалізації
державної молодіжної політики (виступає як методологічним та
організаційним підгрунттям даної діяльності); напрямами, структурою та
функціями здійснення соціально-педагогічної роботи з різними категоріями
молоді.

5. Як основні напрями організаційно-педагогічної діяльності соціальних
служб для молоді визначено: а) педагогічне забезпечення мережі закладів
соціальних служб для молоді на різних управлінських рівнях; б)
організацію та створення умов для соціально-педагогічної діяльності та
взаємодії під час здійснення соціальної роботи з молоддю; в) контроль та
оцінку ефективності організованої діяльності. Відповідно до основних
напрямів суть функцій організаційно-педагогічної діяльності
розкривається через формально-описовий та процесуально-дієвий аспекти і
полягає в аналізі, моделюванні, проектуванні й організації певних видів
діяльності, налагодженні взаємодії в освітньо-виховному середовищі,
встановленні причин виникнення проблеми, пошуку ресурсів для їх
розв’язання, створенні педагогічно доцільної мережі підтримки,
здійсненні перевірки та контролю.

6. На основі міждисциплінарного та інтегративного підходів теоретично
обґрунтовано та розроблено авторську модель організаційно-педагогічної
діяльності. Основою моделі визначено: 1) особистість, яка потребує
педагогічного втручання, 2) середовище, як загальний чинник та умова
перебігу будь-якого процесу; 3) спеціально-організована діяльність, яку
здійснює підготовлений фахівець, у рамках педагогічної системи.
Відповідно до запропонованої моделі організаційно-педагогічна діяльність
розглядається нами як діяльність з проектування, реалізації,
забезпечення функціонування та коригування педагогічних умов, тобто
відтворювання педагогічної діяльності.

7. Теоретично обґрунтовано, розроблено й апробовано методичні
рекомендації щодо вдосконалення системи організаційно-педагогічної
діяльності у роботі соціальних служб для молоді в Україні. Вони
стосуються: навчання життєвих навичок; проблем прийняття рішення у
ситуаціях життєвого вибору; запобіганню потрапляння у складні життєві
ситуації; відновлення порушених чи втрачених молодою людиною суспільних
зв’язків.

Означені підходи можуть бути використані для підготовки практичних
психологів, соціальних педагогів системи освіти та системи соціальних
служб для молоді України.

До подальших напрямів досліджень висвітленої проблеми вважаємо за
доцільне віднести: опрацювання теоретичних аспектів
організаційно-педагогічної діяльності як складової частини наукового
апарату соціальної педагогіки і разом з тим як теоретичної основи
обґрунтування підходів до соціалізації молодої людини у складних
життєвих ситуаціях й різних освітньо-виховних умовах; вивчення
особливостей створення необхідних умов для забезпечення якісного
виховного процесу в молодіжному середовищі; подальшу розробку технологій
організаційно-педагогічної діяльності соціальних служб для молоді та їх
апробацію.

Основний зміст дисертації відображено у таких публікаціях:

Статті у фахових науково-методичних виданнях

1. Шульга В.В. Педагогічні засади соціальної роботи з молоддю //
Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2004. – № 1. – С. 168 –
175.

2. Шульга В.В. Самоврядування як фактор соціального становлення молоді
// Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2004. – № 2.– С. 116 –
123.

3. Шульга В.В. Проблеми формування духовних засад особистості в
діяльності соціального педагога навчального закладу // Педагогічний
процес: теорія і практика: Зб. наук. пр. – К.: Вид-во п/п „Екмо”, 2004.
– Вип. 2. – С. 278 – 284.

4. Шульга В.В. Соціально-педагогічні аспекти державної молодіжної
політики в Україні // Проблеми освіти: Наук.-метод. зб. – К.:
Науково-методичний центр вищої освіти, 2004. – Вип. 40. – С. 32 – 40.

5. Шульга В.В. Діяльність соціальних служб для молоді у Російській
Федерації та Україні: порівняльний аналіз // Неперервна професійна
освіта: теорія і практика. – 2005. – Вип.1. – С. 175 – 182.

6. Шульга В.В. Структура системи соціальних служб для молоді Російської
Федерації // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. Національного
педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Том 51. – К.: НПУ
імені М.П. Драгоманова, 2005. – С. 101 – 111.

7. Шульга В.В. Соціалізація особистості та державна молодіжна політика у
Російській Федерації // Соціалізація особистості: Зб. наук. пр. За заг.
ред. проф. А.Й.Капської. Том ХХІV. – К.: Логос, 2005. — С. 217 – 229.

Програми і методичні рекомендації

8. Шульга В.В. Соціальний педагог у загальноосвітньому навчальному
закладі: Методичні рекомендації. – К.: Ніка-Центр, 2004. – 124 с.

9. Шульга В.В. Методичні рекомендації з організації вуличної соціальної
роботи // Психолого-педагогічна реабілітація „дітей вулиці” / За ред.
І.І. Цушка. – К.: Ніка-Центр, 2004. – С. 82 — 110.

10. Цушко І.І., Шульга В.В. Програма пропаганди здорового способу життя
для учнів початкової школи // Профілактика ризикованої поведінки в
учнівському і студентському середовищі: Методичні рекомендації / За ред.
В.Г. Панка. – К.: Ніка-Центр, 2004. – С. 224 – 232.

Публікації в інших виданнях:

11. Шульга В.В. Діти вулиці: від усвідомлення проблеми до її вирішення
// Практична психологія та соціальна робота. – 2002. — № 8. – С. 66 –
69.

12. Шульга В.В. Самоврядування в навчальному закладі, як засіб
формування соціально активної особистості // Психологічній службі
системи освіти України 10 років: здобутки, проблеми і перспективи.
(Матеріали Всеукраїнської ювілейної науково-практичної конференції, м.
Запоріжжя, 22 – 23 жовтня 2001 р.) – К.: Ніка-Центр, 2002. – С.163 –
165.

13. Шульга В.В. Педагогічні аспекти соціальної роботи з молоддю в
діяльності соціальних служб // Соціальна служба в Україні:
соціально-психологічні засади формування й ефективного функціонування:
Матеріали науково-практичної конференції 12 травня 2005 р., м. Черкаси.
/Ред. кол.: В.В.Москаленко, Н.І.Кривоконь, Н.М. Дембицька. — К.: Фенікс,
2005. – С. 197-206.

14. Шульга В.В. Організація реабілітаційної роботи з дітьми вулиці //
Психолого-педагогічна реабілітація дітей, вилучених із праці на вулиці /
За ред О.П. Петращук та І.І. Цушка. – К.: Ніка-Центр, 2003.– С. 41 – 63.

15. Гриценок Л.І., Шульга В.В. Діяльність державних організацій щодо
вирішення проблеми бездоглядності та безпритульності дітей // Проблеми
бездоглядності та безпритульності дітей в Україні: тематична Державна
доповідь про становище дітей в Україні за підсумками 2003 року. – К.:
Державний ін-т проблем сім’ї та молоді, 2004. – С. 141 – 166.

Шульга В.В. Організаційно-педагогічна діяльність соціальних служб для
молоді в Російській Федерації. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за
спеціальністю 13.00.05 – соціальна педагогіка. – Луганський національний
педагогічний університет імені Тараса Шевченка. Луганськ, 2006.

Дослідження присвячене вивченню організаційно-педагогічної діяльності
соціальних служб для молоді в Російській Федерації. Доведено, що
ефективна соціальна робота з молоддю має провадитися в рамках
педагогічної системи. Визначено, що державна молодіжна політика є
методологічною та організаційною основою здійснення соціальної роботи з
молоддю. Обґрунтовано та розроблено авторську модель
організаційно-педагогічної діяльності. Проаналізовано структуру та
функції системи соціальних служб для молоді, розкрито зміст і
педагогічні технології організаційно-педагогічної діяльності соціальних
служб для молоді Російської Федерації, обґрунтовано висновки і
рекомендації щодо творчого використання російського досвіду в Україні.

Ключові слова: педагогічна система, організаційно-педагогічна
діяльність, складні життєві ситуації, соціалізація молоді, соціальні
служби для молоді в Російській Федерації, державна молодіжна політика
Російської Федерації.

Шульга В.В. Организационно-педагогическая деятельность социальных служб
для молодежи в Российской Федерации. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата педагогических наук
по специальности 13.00.05 – социальная педагогика. – Луганский
национальный педагогический университет имени Тараса Шевченко. Луганск,
2006.

Исследование посвящено изучению организационно-педагогической
деятельности социальных служб для молодежи в Российской Федерации.
Доказано, что эффективная социальная работа с молодежью должна
осуществляться в рамках педагогической системы. Определено, что
государственная молодежная политика является методологической и
организационной основой проведения социальной работы с молодежью.
Обоснована и разработана авторская модель организационно-педагогической
деятельности. Проанализирована структура и функции системы социальных
служб для молодежи, раскрыто содержание и педагогические технологии
организационно-педагогической деятельности социальных служб для молодежи
в Российской Федерации, обоснованы выводы и рекомендации для творческого
использования российского опыта в Украине.

Организационно-педагогическая деятельность рассматривается как: 1)
деятельность по созданию условий эффективного функционирования
образовательно-воспитательной среды и обеспечения успешного становления
личности в социуме; 2) организационно-педагогическая деятельность в
широком понимании – это организация педагогического процесса и
педагогического пространства. Поэтому она предусматривает планирование,
обеспечение, выбор технологий и организации социального контроля; 3) в
узком понимании организационно-педагогическая деятельность может быть
представлена социально-педагогической технологией, что предусматривает:
а) анализ потребностей клиента или группы; б) определение степени
сложности жизненной ситуации, в которой находится личность или группа;
в) анализ имеющихся ресурсов, необходимых для осуществления успешной
социализации и их распределение; г) определение методов, посредством
которых вмешательство социального педагога обеспечит клиенту доступ к
необходимым ресурсам; д) создание условий для эффективного протекания
социально-педагогического процесса; е) наблюдение, контроль и коррекцию
осуществления социально-педагогического процесса.

Содержание организационно-педагогической деятельности в работе
социальных служб для молодежи раскрывается через: а) создание сети
заведений социальных служб для молодежи на разных уровнях управления; б)
нормативно-правовое, научно-методическое, кадровое и ресурсное
обеспечение видов деятельности; в) организацию деятельности и
взаимодействия (управление); г) контроль и оценку эффективности
деятельности. Главными функциями организационно-педагогической
деятельности можем считать: поиск ресурсов, создания сети поддержки,
организацию взаимодействия, осуществления проверки и контроля.

Важными с точки зрения методологии организационно-педагогической
деятельности есть положение о выработке у молодежи способности
самостоятельно решать свои проблемы; создание возможностей адаптации к
новым социально-экономическим условиям рыночной экономики; создание
условий для стартовой поддержки, а не на решении проблем за молодежь;
развертывание деятельности социальных служб для молодежи, как новейших
общественных институций. Положение в молодежной среде и вокруг нее
убедительно доказывает, что самостоятельно разобраться с большинством
проблем „на входе” во взрослую жизнь многие молодые люди не в состоянии,
поэтому для их решения необходимо качественно новое социальное
образование, обучение и воспитание молодежи.

Среди инновационных технологий организационного обеспечения деятельности
социальных служб для молодежи выделены: деятельность по обеспечению
соответствующих изменений в жизни молодого человека (клиента) и его
социального окружения; технологии обучения методике социальной работы;
терапия кризисных состояний в молодежной среде и предупреждение
девиантного поведения; долгосрочные программы оздоровления молодежной
среды, которые используют опорные и экспериментальные центры.

В результате исследования разработаны рекомендации для повышения
эффективности деятельности социальных служб для молодежи в Украине.

Ключевые слова: педагогическая система, организационно-педагогическая
деятельность, сложная жизненная ситуация, социализация молодежи,
социальные службы для молодежи Российской Федерации, государственная
молодежная политика Российской Федерации.

Shulga V.V. Organizational-pedagogical activity of social services for
youth in Russian Federation. – Manuscript.

Dissertation on goining of scientific degree of candidate of pedagogical
sciences after speciality 13.00.05 – social pedagogics. – The Lugansk
national pedagogical university of the name of Taras Shevchenko.
Lugansk, 2006.

Dissertation research is devoted to the analysis of
organizational-pedagogical activity of social services for young people
in Russian Federation.

It is set, that effective social work with young people must be built
within the framework of the pedagogical system. It is definite, that
young people are specific social-demographic group, which in the first
turn needs teaching, education and direction of personality development.
A state youth policy is the basis of development of social work with
young people. Construction of social work with young people on the basis
of pedagogical process comes forward main essence of
organizational-pedagogical activity. A structure and functions of the
system of social services for young people were analysed, maintenance
and pedagogical technologies of organizational-pedagogical activity of
social services for the young people in Russian Federation were exposed,
conclusions and recommendations in relation to the creative use of
Russian experience in Ukraine were substantiated.

Key words: pedagogical system, organizational-pedagogical activity,
difficult vital situation, socialization, social-pedagogical technology,
socialization of young people, social services for young people in
Russian Federation, state youth policy of Russian Federation.

PAGE 1

Похожие записи