.

Організаційно-економічний механізм розвитку інфраструктури аграрного бізнесу: Автореф. дис… канд. екон. наук / С.М. Мороз, Сум. держ. аграр. ун-т. —

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2110
Скачать документ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Мороз Сергій Миколайович

УДК 334.72 : 630

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ РОЗВИТКУ
ІНФРАСТРУКТУРИ АГРАРНОГО БІЗНЕСУ

Спеціальність: 08.06.02 – Підприємництво, менеджмент та маркетинг

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Суми – 1998
Дисертація є рукописом.
Робота виконана в Сумському державному аграрному університеті Міністерства агропромислового комплексу України

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент
Пономаренко Ніна Миколаївна, Сумський
державний аграрний університет, кафедра
організації с.-г. виробництва, основ
підприємництва та агробізнесу

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Поляков
Олександр Максимович, Сумський державний
аграрний університет, кафедра фінансів

кандидат економічних наук, старший науковий
співробітник Зіновчук Віталій Володимирович,
Інститут аграрної економіки УААН, м. Київ,
відділ підприємництва і зовнішньоекономічних
зв’язків

Провідна установа: Харківський державний аграрний університет,
кафедра організації виробництва і агробізнесу

Захист відбудеться “ 25 ” грудня 1998 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.55.815.01 при Сумському державному аграрному університеті, 244021, м. Суми, вул. Кірова, 160, ауд. 334.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Сумського державного аграрного університету, м. Суми, вул. Петропавлівська, 57.

Автореферат розісланий “25” грудня 1998 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат економічних наук Нєсвєтов О.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Значне погіршення становища в аграрному виробництві, а також кризові явища, що постійно виникають в грошовій і фінансово-кредитній сферах, позначились на стані і функціях ринкової інфраструктури. В теперішній час відбувається процес формування інституцій, що відповідають реальним економічним процесам. Одна з головних причин необхідності їх запровадження полягає в значній зміні стратегічних орієнтирів стосовно фінансування агросектору.
Актуальність дослідження. В умовах перехідної економіки, незважаючи на багаточисельні перешкоди, труднощі продовжується формування багатосекторного ринку, до складу якого входять ринки товарів, кредитів, засобів виробництва, робочої сили тощо. Характерною рисою сучасного періоду є те, що їх виникнення багато в чому пов’язане з недостатнім розвитком ринкової інфраструктури, низькою результативністю її реформування.
З точки зору задоволення потреб сучасної ринкової економіки, одне з головних місць посідають фінансові інфраструктурні інституції. Разом з тим, як показує наша дійсність, саме вони не отримали, як в кількісному, так і в якісному аспектах, необхідного розвитку.
Раніше, в умовах адміністративно-командної системи проблеми розподілу грошово-кредитних, інвестиційних потоків для підприємств, взагалі не існувало, тому що всі ці питання вирішувалися централізовано. Проте, на сьогодні економічна ситуація кардинально змінилася, і нерозробленість економічною наукою проблеми становлення ринкової інфраструктури створює значні перешкоди для господарчої практики . У зв’язку з тим, що до теперішнього часу належним чином не відпрацьовані грунтовні наукові рекомендації щодо створення адекватної економічним процесам інфраструктури, яка б опиралась на світовий досвід і враховувала вітчизняні особливості, це призвело до складного економічного становища особливо в аграрному секторі.
В зв’язку з цим, актуальність обгрунтування перспективних напрямків розвитку спеціалізованих фінансово-кредитних інституцій, обслуговуючих аграрний бізнес з урахуванням якісно нових стратегічних орієнтирів державної економічної політики не викликає сумнівів.
Слід відзначити, що, враховуючи важливість вирішення цих проблем, питання формування інфраструктури піднімались вже неодноразово, в т.ч. в працях вітчизняних науковців: Алексійчука В.М., Бабічева М.Ю., Бусигіна А.В., Данилова Ю.А., Жукова Є.Ф., Журавльовой Г.П., Кісельова А.П., Колеснікова В.І., Марковой О.М., Міловідова В.В., Москаленка В.П., Пересади А.А., Петюха В.Н., Попова А.А., Радаєва В.В., Романовой Л.В., Сало І.В., Сахаєва В.Г., Селезньова А.В., Харічкова С.К., а серед зарубіжних – Dolan E.I., Kinney J.M. та інших. Проте, проблема формування фінансової інфраструктури саме аграрного бізнесу в економічній літературі висвітлена недостатньо, не існує єдиного, загальновизнаного підходу до визначення її змістовності, відсутні відповідні методичні розробки щодо процедури впровадження інституціональних установ в діючий механізм господарювання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження являють собою складову частину науково-дослідних робіт Сумського державного аграрного університету за держбюджетними темами 1-97, 1-98, 14/1 “Рекомендації по формуванню та реформуванню фінансової інфраструктури Східного регіону України” під №196U017425, які виконувались на замовлення Мінагропрому України.
Об’єктом дослідження являються регіональні бізнесові структури й інституції фінансової сфери, які здійснюють обслуговування аграрного сектору економіки.
Предметом дослідження є фінансова інфраструктура аграрного бізнесу Північно-Східного регіону України.
При виконанні даної наукової роботи використовувались монографічний, економіко-математичний, розрахунково-конструктивний та інші методи дослідження.
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у вивченні специфічних особливостей і закономірностей становлення і розвитку інфраструктури аграрного бізнесу Північно-Східного регіону, пошуку ефективних напрямків інтегрування в агропромисловий комплекс фінансових ресурсів в умовах багатоукладної економіки.
У відповідністю з метою були визначені такі завдання:
дослідити теоретичні передпосилки становлення ринкових інфраструктурних інституцій;
проаналізувати фінансово-економічний стан сільськогосподарських підприємств, рівень їх плато- і кредитоспроможності, інвестиційних процесів;
розглянути загальний стан розвитку інституцій фінансової інфраструктури аграрного бізнесу в досліджуваному регіоні, оцінити рівень їх ефективності, значності впливу на стан виробничо-господарських структур;
розробити сутність організаційно-економічних підходів до вдосконалення системи фінансового менеджменту;
визначити перспективні форми фінансово-кредитного обслуговування агробізнесу;
сформувати стратегічні підходи до інтеграції фінансових ресурсів в АПК.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
вдосконалена сутність понять “аграрний бізнес”, “ринкова інфраструктура”, “фінансова інфраструктура”;
вдосконалена система фінансового аграрного менеджменту в агропромислових підприємствах;
проведене організаційно-економічне обгрунтування створення регіонального земельного (іпотечного) банку, а також розроблені напрямки його запровадження в механізм господарювання;
виконані розрахунки по оцінці прогнозних показників формування агропромислово-фінансової групи;
розроблена блок-схема розподілу отриманого прибутку поміж учасниками агропромислово-фінансової групи;
запропонована блок-схема розподілу фінансових ресурсів з використанням інтегрованого коефіцієнту пріоритетності інвестування.
Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці на організаційно-економічних засадах створення земельних (іпотечних) банків, агропромислово-фінансових груп в Північно-Східному регіоні України з залученням іноземних інвесторів, механізму їх функціонування на міжрегіональному рівні.
Результати досліджень отримали позитивну оцінку в Міністерстві агропромислового комплексу України, управлінні агропромислового комплексу Сумської області, Сумському регіональному відділенні Українського державного фонду підтримки селянських господарств.
Представлені рекомендації можуть бути застосовані при реалізації загальнодержавних і регіональних програм економічного розвитку, для вдосконалення механізмів регулювання агропромислово-фінансової інтеграції, в практичній діяльності сільськогосподарських підприємств, фінансово-кредитних установ. Вони використовуються в учбовому процесі при викладанні курсу “Основи підприємництва та агробізнесу” для студентів економічних спеціальностей Сумського державного аграрного університету.
Особистий внесок здобувача.
Особистий внесок здобувача визначений у розділі автореферату “Наукова новизна одержаних результатів”. Публікації автора підтверджують цей факт. В статті у співавторстві з Пономаренко Н.М. “Розвиток системи земельних банків в аграрному секторі” особистий внесок здобувача полягає в розробці основних напрямків впровадження земельних (іпотечних) банків в діючий механізм господарювання. Всі інші публікації виконані особисто автором і опубліковані у фахових журналах економічного профілю.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи були викладені автором у доповідях на міжнародній інформаційно-практичній конференції “Актуальні проблеми реформування підприємств агропромислового комплексу України” (Київ, 1998 р.), на науково-практичній конференції “Напрямки підвищення продуктивності та якості с.-г. продукції” (Суми, 1995 р.), на наукових конференціях Сумського державного аграрного університету (1995, 1996, 1997, 1998 рр.).
Публікації. За результатами проведених досліджень опубліковано 6 наукових праць, загальним обсягом 2.9 д.а., в т.ч. належить особисто автору 2.8 д.а.
Структура та зміст дисертаційної роботи.
Загальний обсяг роботи становить 160 сторінок машинописного тексту, вона складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що нараховує 156 найменувань, містить 29 таблиць, 29 рисунків, 4 додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обгрунтовується актуальність даного дослідження, визначені його мета і задачі, розкрита наукова новизна та практична значимість отриманих результатів.
У першому розділі “Ринкова інфраструктура аграрного бізнесу як об’єкт економічних досліджень” вказується на те, що агробізнес – це економічна діяльність щодо забезпечення координаційної, інтеграційної й фінансово-інвестиційної взаємодії по виробництву, переробці і торгівлі с.-г. продукцією та одержання цій основі прибутку для сприяння власному економічному розвитку.
Як і всяка інша економічна система, аграрний бізнес має власну інфраструктуру, що є важливим чинником його подальшого розвитку. Під ринковою інфраструктурою слід розуміти сукупність інституцій, а також відносини поміж ними, що активно впливають на формування і розподіл товарних, ресурсних й інформаційних потоків, підтримують еквівалентний обмін і забезпечують нормальне функціонування цілісної економічної системи.
По характеру взаємодії з агробізнесовим середовищем одне з найважливіших місць належить фінансовій інфраструктурі, яка являє собою сукупність фінансових посередників і канали взаємодії поміж ними, що забезпечують мобілізацію капіталів від власників коштів до їх позичальників та їх раціональне інвестування.
Одним з таких напрямків є формування мережі земельних (іпотечних) банків. Необхідність їх розвитку пов’язана зі значним скороченням обсягів сільськогосподарського виробництва, якісною деградацією земель, нестачею фінансових коштів навіть на просте, не говорячи вже про розширене відтворювання, оновлення і модернізацію засобів виробництва.
Значення таких установ також полягає не тільки в можливості розширення бази кредитного обігу, але й у вирішенні важливої проблеми, пов’язаної з переходом землі в приватну форму власності, прискоренням за їхньою допомогою земельного обігу, формуванням раціональної систему землекористування.
Поряд з розвитком земельних банків, іншим перспективним напрямком вважається створення агропромислово-фінансових груп (АПФГ).
Їх формування може відбуватися в таких напрямках:
інтеграція капіталів сучасних агропідприємств з високим рівнем економічного, технологічного розвитку, пристосованих до ринкової кон’юнктури, і банківських установ, створених на основі колишніх спеціалізованих банків;
об’єднання капіталів середніх за рівнем економічного розвитку с.-г. підприємств з комерційними банками, що наближаються по своїх параметрах до колишніх спеціалізованих банків;
об’єднання низькорентабельних і збиткових підприємств, що не мають достатньо розвинутої матеріально – технічної бази, з комерційними банками регіонального значення;
організація транснаціональних АПФГ.
У другому розділі “Науково-практичні основи розвитку фінансової інфраструктури аграрного бізнесу” вказується, що для забезпечення реалізації пріоритетних напрямків діяльності агросектору, відновлення його економічного розвитку необхідно буде створити умови для ефективної діяльності елементів фінансової інфраструктури, суттєво скорегувати грошово-кредитну політику.
У зв’язку з цим буде потрібно:
знизити рівень прибутковості спекулятивних та інших операцій, не пов’язаних безпосередньо з реальним економічним сектором, створити умови для інтеграції агропромислового і фінансового капіталів, усунути необгрунтовані обмеження їх взаємної участі;
створити механізм диференційованої (селективної) грошово-кредитної політики з метою забезпечення галузей реального сектору достатніми обсягами грошових капіталів, оборотних коштів, запровадити стимулюючий режим для банківських установ й інших представників фінансової інфраструктури, які займатимуться інвестуванням в довгострокові програми, проекти, що будуть пов’язані з підвищенням ефективності діяльності аграрного сектору;
розширити довгострокові джерела кредитування виробництва через розвиток механізмів рефінансування комерційних банків шляхом встановлення економічних нормативів відрахувань у фонд обов’язкових резервів в залежності від певної досягнутої частки довгострокових кредитних вкладень, безпосередньої участі в реалізації інвестиційних проектів, державних програм пріоритетного економічного розвитку;
розробити ефективний механізм страхування інвестиційної діяльності, ризиків, кредитних вкладень;
задіяти систему інвестиційних рахунків або інвестиційних договорів з комерційними банками, забезпечити обов’язкове проходження емітованих грошових коштів через виробничі інвестиції;
перейти від адміністративного розподілу інвестицій на виробничі цілі до їх розміщення на конкурсній основі, розширити практику спільного державно-комерційного фінансування.
Важливе значення для агробізнесових структур матиме запровадження ефективної системи фінансового аграрного менеджменту, реалізація якого може здійснюватись в таких основних напрямках:
оптимізації організаційно-управлінської системи;
залучення альтернативних джерел фінансових ресурсів та їх оптимального використання;
аналізу фінансового стану й оптимізації фінансової стійкості;
оптимізації управління основними і оборотними коштами, дебіторською і кредиторською заборгованостями;
створення інтегрованих багатогалузевих структур.
Для реалізації вказаних напрямків необхідно буде зосередити увагу на впровадженні якісно нових орієнтирів функціонування фінансової інфраструктури, що можливо за умовою прискореного розвитку певних інституцій, в особливості: земельних банків, інвестиційних банків, концернів, холдінгів, агропромислово-фінансових груп, фінансово-розрахункових центрів, фондів підтримки агробізнесу.
Основними напрямками розвитку Земельного банку виступатимуть:
створення відповідних кредитно-інвестиційних умов для забезпечення процесів реформування в агросекторі;
надання довгострокових кредитних послуг суб’єктам агробізнесу;
максимальна диверсифікація земельних операцій, запровадження ефективних механізмів обігу, обліку, зонінгу і моніторингу землі;
використання для всебічного задоволення потреб як окремих клієнтів, так і в цілому банку, відповідної схеми менеджменту, що забезпечуватиме єдність стратегічної політики і шляхів її реалізації;
запровадження новітніх банківських технологій, засобів автоматизації, захисту економічної інформації, надання банківських послуг для клієнтів у найзручніших, найбезпечніших для них формах.
З нашої точки зору, потрібно створення незалежного іпотечного земельного банку (можливі варіанти як за участю, так і без участі державного капіталу), а не філії, відділення або дочірньої установи. Необхідність становлення самостійної банківської установи полягає в тому, що близько 90% загального обсягу кредитування здійснюється комерційними банками, які не мають юридичної особи. Через це значно звужується їх самостійність в сфері залучення та розміщення фінансових ресурсів, з’являються певні обмеження в використанні отриманих доходів (прибутків), ускладнюється схема банківського менеджменту як на поточний момент, так і на тривалу перспективу.
Формування довгострокових кредитних ресурсів земельного банку можливо забезпечити за рахунок використання різних каналів, в т.ч.: цільових кредитів, частки страхових резервів НБУ, отриманих від комерційних банків, відрахування певної частини прибутку, отриманого комерційними банками, які в незначній мірі займаються або, взагалі, не здійснюють довгострокового кредитування, випуску та розповсюдження іпотечних облігацій, особливо серед комерційних фінансово-кредитних установ, як інструменту забезпечення їх ліквідності та платоспроможності, відрахування певної частки коштів, отриманих с.-г. товаровиробниками від виробничо-господарської діяльності, використання частки раніш повернених державних цільових кредитів, коштів приватних інвесторів, іноземних кредитів, частини власного прибутку, отриманого земельним банком.
В становленні земельного банку можливо виділити такі етапи:
1-2 роки діяльності (етап становлення), для якого буде характерним надання максимально розширеного спектру банківських операцій (для цього буде використана концепція фінансово-кредитного “супермаркету”), з подальшою концентрацією на довготермінових операціях, купівлі-продажу цінних паперів, особливо що стосується випуску і розміщення іпотечних облігацій;
2-3 роки діяльності (етап розвитку) будуть безпосередньо пов’язані з розширенням питомої ваги земельного банку на фінансовому ринку через запровадження відомих економічних механізмів залучення клієнтів. Саме в цей період активна наступальна стратегія діяльності банку повинна бути спрямована на наданні більш вигідних умов для клієнтів в порівнянні з діючими банками, точному визначенні необхідних потреб в інвестиційних джерелах, пошуку і оптимізації залучення найдешевших фінансових ресурсів;
4-5 роки діяльності (етап заключного формування і стабілізації) – за наявністю відповідних передумов, земельний банк буде опановувати всі види довготермінових послуг, для того щоб в повній мірі стати універсальною іпотечною фінансово-кредитною установою. Це означатиме модифікацію Земельного банку не тільки з точки зору кількісного спектру надання послуг (це буде властивим йому вже на етапі розвитку), але й якісних його характеристик через універсалізацію сформованих стійких джерел доходів.
Переваги саме такого підходу до організації банківської діяльності будуть полягати в тому, що кожна запропонована послуга буде мати чітко визначений ринок збуту серед цільової групи клієнтів, тобто їм буде властивий “адресний” характер. Стійкість реалізації цих послуг забезпечуватиме необхідні передумови для стандартизації банківських технологій, дозволятиме підвищити рівень їх ефективності й унікальності, створюватиме своєрідний внутрішній операційний конвейєр. В цьому випадку Земельний банк отримає можливість мінімізації операційних витрат, забезпечення відповідної рентабельності.
Високу конкурентоспроможність земельного банку можливо забезпечити за рахунок:
задоволення попиту підприємств агросектору в довгострокових іпотечних кредитах;
використання на перших етапах діяльності максимально широкого спектру банківських операцій як короткострокового, так і довгострокового характеру для забезпечення можливості ринкового маневрування;
налагодження взаємовигідного співробітництва з діючими банківськими установами;
широкого впровадження нетрадиційних для вітчизняних фінансових установ видів обслуговування;
організації на подальшу перспективу 7-8 філій банку;
відповідної ринкової сегментації.
Формування економічних комплексів у вигляді холдінгів, концернів, консорціумів, агропромислово-фінансових груп, дозволятиме, з одного боку, скоординувати ділові стратегії, реалізувати єдині інтереси в циклі: виробництво  переробка  реалізація  кінцевий споживач, на основі встановлення певного раціонального рівня їх спеціалізації і диверсифікації, а з іншого, надають можливість акумуляції певних фінансових ресурсів, з подальшим їх інвестуванням в пріоритетні сфери діяльності.
Створення АПФГ доцільно здійснювати в таких напрямках:
формування так званих “центрів прибутку”, що означатиме створення окремих підрозділів, які реалізовуватимуть інвестиційні, інноваційні, венчурні програми, матимуть високу економічну результативність, динамічність, забезпечуватимуть швидкий обіг капіталу, технологічного “прориву”, отримання досить високого рівня прибутку;
становлення окремих функціональних підрозділів, насамперед, в виробничому секторі, що будуть зорієнтовані на розвиток стратегічних напрямків діяльності; це в деякій мірі буде призводити до зниження загального рівня прибутковості групи, проте, дозволить: виробничим підприємствам, особливо діючим в агросекторі, сформувати грошові кошти на власне реінвестування, значно підвищити фінансову стійкість; банківським установам – отримати стабільний прибуток в довгостроковому аспекті, можливість вільного і ефективного розпорядження тимчасово вільними коштами підприємств, отримання достатнього обсягу прибутків через інвестування нетрадиційних, новаторських технологій; групі, в цілому, – реалізувати концепцію виробничо-фінансової диверсифікації, можливості випуску і реалізації якісної, конкурентноспроможної і високотехнологічної продукції, встановлення довготермінових, тривалих зовнішньоекономічних зв’язків, створення оптимальних можливостей для залучення іноземних інвестицій технологічного “прориву” в певних секторах діяльності на основі координаційної, інтеграційної взаємодії агропромислового й фінансово-банківського капіталів;
Запропоновані альтернативні шляхи залучення іноземних інвестицій через емітування американських депозитарних розписок, залучення міжнародних облігацій, розповсюдження євробондів, конвертованих облігацій, використання компаній-“оболонок”, придбання так званих “shell”-корпорацій.
В роботі також розглядаються організаційно-методичні підходи до визначення інвестиційної ефективності створення АПФГ, розподілу прибутку поміж її учасниками.
Пропонується блок-схема модель розподілу фінансових (інвестиційних) ресурсів на підставі інтегрованого коефіцієнту пріоритетності інвестування, розрахунок якого здійснюється з урахуванням:
загального коефіцієнта оцінки кредитоспроможності;
коефіцієнту ймовірності банкрутства;
корегуючого коефіцієнту уповільнення обігу капіталу;
індексу прибутковості;
внутрішньої ставки доходу.
У третьому розділі “Стан фінансової інфраструктури аграрного бізнесу” проведені розрахунки дозволяють нам стверджувати про те, що існуючий економічний механізм не створює необхідної бази для адаптивного функціонування аграрного сектору в реальних ринкових умовах, якщо його оцінювати як систему відносин, що повинно забезпечувати підвищення ефективності виробництва і стимулювання продуктивності праці. Це чітко простежується і при оцінці використання ресурсного потенціалу агросектору Сумської області (таблиця 1).
Функціонування і подальший розвиток агросектору неможливо уявити без значних темпів і масштабів накопичення капіталу. Разом з тим, переважна більшість показників, що характеризують стан інвестиційних процесів в агросекторі, мають чітко виражену несприятливу тенденцію. Так, обсяг капіталовкладень по с.-г. підприємствах (в цінах 1996 р.) за 1992-1997 рр. скоротився в 5.8 разів (або на 82.8%). Рівень інвестиційної активності також знаходився не на належному рівні: за 1993-1997 рр. питома вага капітальних вкладень у собівартості валової продукції знизилась з 30.2 до 1.1%.
Інвестиційні можливості підприємств агросектору, поряд з недостатнім обсягом прибутку і високим рівнем оподаткування, суттєво обмежуються зростаючими кредиторською і дебіторською заборгованостями. Так, за 1993-1997 рр. через те, що темпи зростання кредиторської заборгованості постійно перевищували дебіторську, співвідношення поміж ними за відзначений період збільшилося з 1.2 до 5.9 разів. Ще більш швидкими темпами зростала прострочена заборгованість: кредиторська – в 7.0, а дебіторська – в 1.3 разів.
За період дослідження співвідношення загального обсягу заборгованості до виручки від реалізації продукції зросло з 62.0 до 104.2%, тобто в 1997 р. вона майже на 4.2% перевищувала річну виручку від реалізації с.-г. підприємствами виробленої продукції.

Таблиця 1.
Ефективність використання ресурсного потенціалу в с.-г. підприємствах Сумської області
Показники ефективності використання ресурсного потенціалу В середньому за рік
1989-1991 1992-1994 1995-1997
Отримано на 100 га с.-г. угідь, тис. грн.:
– валової продукції у співставних цінах
1996 р. 80.7 64.9 42.2
– валового доходу 60.4 23.4 5.5
– чистого доходу 33.5 14.1 -4.8
– прибутку 19.6 8.7 -4.8
Припадає в розрахунку на 1 грн. основ-
них виробничих фондів, грн.:
– валового доходу 0.35 1.05 0.06
– чистого доходу 0.17 0.57 -0.01
Норма прибутку, % 15.4 56.2 -1.3
Отримано в розрахунку на 1 середньо-річного працівника, грн.:
– валової продукції (в цінах 1996 р.) 8487.9 6466.6 5214.1
– валового доходу 6077.5 1962.6 615.8
– чистого доходу 2853.6 1192.4 -603.2
Рентабельність, %:
– всієї діяльності 42.5 86.9 -12.1
– рослинництва 96.9 203.6 32.7
– тваринництва 24.8 42.0 -45.3

Для оцінки рівня фінансової стійкості с.-г. підприємств Сумської області розглянемо дані таблиці 2.
Практично всі наведені показники вказують на те, що за період дослідження відбулося погіршення стійкості, платоспроможності агропідприємств. До того ж розрахований коефіцієнт прогнозу банкрутств дозволяє стверджувати про реальність, при незастосуванні відповідних заходів, вже в найближчий час масового припинення діяльності переважної більшості з агробізнесових структур.

Таблиця 2.
Фінансові показники діяльності с.-г. підприємств Сумської області
Показники фінансової стійкості та платоспроможності Нор- мальне В середньому за рік
значення 1989-1991 1992-1994 1995-1997
Коефіцієнт автономії джерел фор-мування запасів і затрат
0.6
0.77
0.79
0.97
Коефіцієнт використання фінансових ресурсів

0.12
0.27
0.00
Коефіцієнт маневрування >0.4-0.6 0.27 0.35 0.14
Коефіцієнт заборгованості 0.5-1.0 0.17 0.31 0.10
Коефіцієнт ліквідності балансу 0.5 0.93 0.90 0.23
Коефіцієнт абсолютної ліквідності >0.2 0.21 0.05 0.001
Коефіцієнт прогнозу банкрутств >0.2 0.25 0.27 0.11

Проте, на сьогодні, на відміну від країн з розвинутою економікою, у нас лише 20-30% від загальної кількості установ фінансової інфраструктури якимось чином пов’язані з агросектором. До того ж, навіть ці структури здійснюють обслуговування агробізнесових структур на загальних підставах, не враховуючи суттєві особливості процесів відтворення в даній сфері.
З загальної суми кредитних вкладень комерційних банків в Сумській області в 1997 р. лише 7.2% займало довгострокове кредитування. Питома вага кредитних ресурсів, кредитних ресурсів, спрямованих безпосередньо в агросектор за 1992-1997 рр. скоротилась на 5.5% і склала лише 1.6%.
На сьогодні практично монопольною банківською установою, що здійснює обслуговування аграрної сфери, являє собою банк “Україна”. За станом на 1.01.1998 р. його питома вага в загальних кредитних вкладеннях в економіку Сумської області складала 32.1%, в т.ч. 90.6% кредитів, отриманих с.-г. підприємствами даного регіону. Питома вага довгострокового кредитування цього банку по Сумській області залишається дуже незначною (максимально – 6.1%), а основна частка ресурсів спрямовується на видачу короткострокових кредитів під поточну діяльність підприємств, що забезпечує для банку найбільший розмір прибутку.
За 1994-1997 рр. обсяги кредитних операцій скоротились більше, ніж в 5 разів, причому найсуттєвіше зменшення спостерігалося саме по с.-г. підприємствах (в співставних цінах 1996 р.): по довгострокових операціях – на 131.7 тис. грн. (або на 14.7%), по короткострокових – на 7.8 тис. грн. (або на 32.8%).
Незважаючи на те, що за 1993-1996 рр. загальна сума строкової заборгованості по кредитах безпосередньо по с.-г. підприємствах зменшилась в 17.3 разів, прострочена заборгованість зросла за цей же період на 49.9%, а загальна сума несплачених процентів – на 24.9%.
Таким чином, умови кредитування та його обсяги не дозволяють на сьогодні оцінювати банківські кредити, як дійсний засіб вирішення фінансових проблем агропідприємств. Загальне погіршення ситуації з кредитуванням агросектору пов’язане зі сформовано фінансово-кредитною стратегічною концепцією. Формально проголосивши про створення системи, зорієнтованої на наданні кредитів для виробників, реально була запроваджена діюча на інфляційно-спекулятивних засадах модель поведінки на фінансовому ринку. При реалізації даного підходу до формування фінансової інфраструктури, взагалі, не існує можливостей для розвитку виробництва і, навіть, навпаки, відбувається відплив капіталів з реального сектору.
У зв’язку з вищевикладеним, проблема недоступності комерційних кредитів для с.-г. підприємств, як і раніше, залишається дуже гострою. Через це має місце подальше відторгнення фінансово-банківського і виробничого капіталів, відбувається постійне розширення так званого “безкредитного” сектору.
Наростання вищезгаданих тенденцій в аграрному секторі зумовило з’явлення альтернативних економічних механізмів. Насамперед, слід відзначити активізацію в Сумській області в 1995-1997 рр. здійснення лізингових операцій, питома вага яких в загальному обсязі капіталовкладень за відзначений період зросла на 2.9% і склала 38.6%. Проте, їх обсяг так і залишається незначним: в розрахунку на середньостатистичне підприємство вони складають лише 6.8 тис. грн.
В якості іншого альтернативного напрямку кредитування продовжується формування кредитних спілок. Слід відзначити, що, на сьогоднішній час вони не отримали необхідного розповсюдження через недостатній взаємозв’язок цих структур з фінансово-кредитною системою. Тому, поки що не вдалося створити умови для забезпечення стійких надходжень дешевих кредитних ресурсів в необхідних обсягах для реалізації інвестиційних програм, розвитку виробництва і товарно-грошових відносин.
Через скорочення за 1994-1997 рр. обсягів бюджетних надходжень по Сумському регіональному відділенню Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств в 2.4 разів, як основного джерела його фінансування, незадовільний економічний стан, його можливості щодо надання фінансової допомоги на сьогодні значно обмежені, повністю припинилася часткова сплата банківської процентної ставки і кредитів за фермерів, навіть, у вирішенні поточних проблем він також має дуже обмежені можливості; не брав фонд участі й у створенні підприємств по заготівлі, переробці і зберіганню с.-г. продукції.
З 1993 р. по вересень 1998 р. Сумським регіональним представництвом Державного інноваційного фонду, яке здійснює безпроцентне інвестування коштів в різні сфери економіки, всього було профінансовано 44 інноваційних проектів, в т.ч. 19 (43%) – пов’язаних з підприємствами агросектору. Проте, незважаючи на відносно високу питому вагу аграрних структур в загальній кількості профінансованих інвестиційних проектів, їх вартісний обсяг за цей же період в розрахунку на середньостатистичне підприємство дорівнював всього лише 2.3 тис. грн.
Розрахункові дані показують, що за 1994-1997 рр. посилилась ізольованість поміж регіональною Дирекцією Національної страхової компанії “Оранта” і с.-г. підприємствами. Це підтверджується загальним скороченням за період дослідження страхових надходжень в 1.9, страхових відшкодувань – в 1.2, кількості укладених угод – в 2.2 разів, в той же час по інших галузях діяльності спостерігавсь їх приріст, до того ж необхідно відзначити зростання за відзначений період збитковості страхових операцій з +21.8 до -20.0%.
Слід зазначити, що мали місце окремі спроби запровадження інших відомих в світовій практиці елементів фінансової інфраструктури, насамперед, використання факторингових операцій, гарантованих позик, організації інвестиційних компаній, тощо. Проте, всі вони не отримали необхідного розвитку через нестабільність фінансово-економічного стану аграрного сектору, високу ризикованість застосування даних напрямків в умовах інфляції, а крім того, через відсутність конкретних механізмів їх запровадження в діючий господарчий механізм.
ВИСНОВКИ

1. Становлення ринкової інфраструктури відбувається в умовах падіння виробництва, значних ризикових й інфляційних процесів. Діючі фінансово-кредитні установи надають кредитні послуги, в основному, структурам, безпосередньо не пов’язаним з реальним сектором, повільно відбувається їх послугова спеціалізація, не отримали розвитку інтеграційні процеси поміж виробничим і фінансово-банківським капіталом .
2. В умовах, коли ринкова інфраструктура здійснює обслуговування аграрного бізнесу на загальних підставах, не враховуючи особливості даного економічного середовища, конче потрібно її реформування на засадах створення альтернативних ринкових фінансово-кредитних інституцій інвестиційної, довготермінової спрямованості.
3. Реформування взаємодії агробізнесових структур і установ фінансової інфраструктури зумовлює необхідність активізації і широкого застосування різноманітних елементів фінансового менеджменту, з урахуванням особливостей сучасної економічної ситуації в агросекторі, формуючи відповідні передумови для виходу з кризового становища.
4. Створення земельного банку спрямоване на запровадження ефективного механізму акумуляції довгострокових грошових накопичень, їх інвестування під порівняно низьку процентну ставку, пошук реальних джерел для забезпечення економічного відтворення через використання землі в якості основного забезпечуючого каналу надходжень фінансових (інвестиційних) коштів.
5. Створення АПФГ дозволить реалізувати концепцію виробничо-фінансової диверсифікації, надаватиме можливості для випуску якісної конкурентоспроможної і високотехнологічної продукції, своєчасної реалізації перспективних інвестиційно-кредитних проектів.
6. Альтернативні фінансові інституції нададуть новий імпульс для розвитку аграрного бізнесу, забезпечать встановлення оптимальних, паритетних взаємовідносин поміж кредитною системою й агробізнесовими структурами. Вони сприятимуть процесам реформування, розвитку ринкових відносин в аграрному секторі, а також інтегруванню їх в світовий економічний простір.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

За результатами проведених досліджень опубліковано 6 праць, загальним обсягом 2.9 д.а., в тому числі особисто автора 2.8 д.а.
Серед них основні:
1. Мороз С.М. Організаційно-методологічні аспекти створення агропромислово-фінансових груп, Суми: Університетська книга, 1998. – 38 с. – 1.3 д.а.
2. Мороз С.М. Бізнес-план для господарств агропромислового комплексу // Тваринництво України. – 1996. – №4. – с. 25-26. – 0.20 д.а.
3. Пономаренко Н.М., Мороз С.М. Розвиток системи земельних банків в аграрному секторі // Вісник Сумського державного аграрного університету. Серія фінанси і кредит. – 1997. – №2. – с. 153 – 156. – 0.2 д.а., в т.ч. автором – 0.1 д.а.
4. Мороз С.М. Фінансові аспекти розвитку інфраструктури агробізнесу // Вісник Сумського державного аграрного університету. – 1998. – №2. – с. 226 – 231. – 0.5 д.а.
5. Мороз С.М. Промислово-фінансові групи як альтернативні ринкові форми господарювання в аграрному секторі // Вісник Сумського державного аграрного університету. Серія фінанси і кредит. – 1998. – №1. – с. 35 – 41. – 0.6 д.а.
6. Мороз С.М. Організація фінансового підприємництва в інфраструктурі аграрного сектору економіки Сумської області // Наукова конференція “Напрямки підвищення продуктивності та якості с.-г. продукції”. – Суми, 1995. – с. 25-26. – 0.1 д.а.

АНОТАЦІЇ

Мороз С.М. Організаційно-економічний механізм розвитку інфраструктури аграрного бізнесу.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.02 – Підприємництво, менеджмент та маркетинг. – Сумський державний аграрний університет, Суми, 1998.
В роботі розглянуто сутність поняття “ринкової інфраструктури” у контексті формування агробізнесового середовища, виявлені організаційно-економічні підходи до формування альтернативної фінансової інфраструктури, запропоновані моделі створення земельного банку, агропромислово-фінансової групи, визначені напрямки їхнього запровадження в діючий механізм господарювання, представлені методичні схеми розподілу в них прибутку, фінансових ресурсів. Досліджено вплив інституційних установ на розвиток агропідприємств, рівень їх фінансової стійкості, платоспроможності й інвестиційної активності. Представлені методичні рекомендації щодо вдосконалення системи фінансового менеджменту.
Ключові слова: аграрний сектор, аграрний бізнес, ринкова інфраструктура, фінансовий менеджмент, земельні банки, агропромислово-фінансові групи.

Мороз С.Н. Организационно-экономический механизм развития инфраструктуры аграрного бизнеса.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.02 – Предпринимательство, менеджмент и маркетинг. – Сумский государственный аграрный университет, Сумы, 1998.
В работе рассмотрено сущность понятия “рыночной инфраструктуры” в контексте формирования среды агробизнеса, выявлены организационно-экономические подходы к формированию альтернативной финансовой инфраструктуры, предложены модели создания земельного банка, агропромышленно-финансовой группы, определены направления их внедрения в действующий механизм хозяйствования, представлены методические схемы распределения в них прибыли, финансовых ресурсов. Исследовано влияние институциональных учреждений на развитие агропредприятий, уровня их финансовой устойчивости, платежеспособности и инвестиционной активности. Представлены методические рекомендации по усовершенствованию системы финансового менеджмента.
Ключевые слова: аграрный сектор , аграрный бизнес, рыночная инфраструктура, финансовый менеджмент, земельные банки, агропромышленно-финансовые группы.

Moroz S.M. Organizational-economic mechanism of the development of infrastructure of agrarian business.
This is a thesis for candidate’s degree of economic sciences in speciality 08.06.02 – Entrepreneurship, management and marketing. – Sumy state agrarian university, Sumy, 1998.
In the thesis the essence of the concept of “market infrastructure” is considered in the context of creation of the environment for agrobusiness; organizational – economic approaches to creation of an alternative financial infrastructure are determined, models of creation of land bank, of agroindustrial-financial group are offered, directions of their introduction in the operating mechanism of managing are stated, methodical systematic schemes of distribution of profit and financial resources in them are represented. The influence of institutional establishments on development agroenterprises, of the level of their financial stability, of their solvency and of their investment activity is investigated. The methodical systematic recommendations for improvement of the system of financial management are suggested.
Key words: agrarian sector, agrarian business, market infrastructure, and financial management, land banks, agroindustrial-financial groups.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020