.

Наукове обгрунтування потреби в лікарських засобах в управлінні медикаментозним забезпеченням хворих літнього віку в кардіологічних відділеннях (автор

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2913
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

ім. П.Л. ШУПИКА

ГРІНЕНКО ЮРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 473:616.24:615.1.015.154

Наукове обгрунтування потреби в лікарських засобах в управлінні
медикаментозним забезпеченням хворих літнього віку в кардіологічних
відділеннях

14.02.03 – соціальна медицина

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ-2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті геронтології АМН України, м.Київ

Науковий керівник: доктор медичних наук, член-кореспондент

АМН України, професор

Безруков Владислав Вікторович,

Інститут геронтології АМН України, директор,

завідувач лабораторії соціальної геронтології

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Корнацький Василь Михайлович,

Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска АМН України,

головний лікар – заступник директора з клінічної роботи,

завідувач наукового відділу медико-соціальних проблем кардіології

доктор наук з державного управління, доцент

Білинська Марина Миколаївна,

Національна академія державного управління при Президентові України,

професор кафедри управління охороною суспільного здоров’я

Провідна установа: Дніпропетровська державна медична академія МОЗ
України

Захист відбудеться: “_____” ________ 2006 р. о __ годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.613.07 у Національній медичній академії
післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України за адресою 04112
м.Київ-112, вул. Дорогожицька, 9, кафедра управління охороною здоров’я,
аудиторія №46.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної медичної
академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України. (04112
м.Київ-112, вул. Дорогожицька, 9).

Автореферат розісланий: “___ ” ____________ 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради
В.І. Бугро

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Зростання чисельності людей літнього віку в усіх
розвинутих країнах світу визначає необхідність розробки і впровадження
системи комплексних заходів медико-соціальної допомоги людям старших
вікових груп, на що вказується у рекомендаціях Генеральної Асамблеї ООН
(1992) по розробці стратегій розвитку системи геріатричної допомоги
населенню.

В Україні, де чисельніcть людей літнього віку досягла 23,4% всього
населення, організація їм медичної і соціальної допомоги є особливо
актуальною, на що наголошується, зокрема, у Концепції розвитку охорони
здоров’я населення України (2000).

Проблемам аналізу стану здоров’я та надання медичної допомоги особам
літнього віку в Україні присвячені численні дослідження вітчизняних та
інших авторів (Безруков В.В., Вороненко Ю.В., 2004; Чайковская В.В.,
2003). Однак, наголошуючи на її невідповідності сучасному рівню і
потребам даної категорії населення в організаційних заходах щодо її
оптимізації, наукове обгрунтування потреби в лікарських засобах (ЛЗ) для
медикаментозного забезпечення хворих літнього віку в стаціонарних умовах
не знайшло достатнього відтворення.

Вирішення вказаної проблеми в Україні набуває особливої актуальності в
системі госпіталів для інвалідів війни, в яких функціонують 8,5 тис.
лікарняних ліжок і на забезпечення лікарськими засобами щорічно
витрачається понад 30 млн гривень державного та регіонального бюджетів.

На виконання завдань по удосконаленню медичної допомоги інвалідам війни
спрямовані “Державна комплексна програма соціально-медичного
забезпечення ветеранів війни на період до 2005 року” (2000), урядова
постанова “Про збільшення норм грошових витрат на обслуговування
ветеранів війни в лікувально-профілактичних закладах” (2004).

Визнання державою пріоритетності у наданні медичної допомоги хворим
старших вікових груп шляхом гарантування якісного забезпечення потреби в
лікарських засобах (Корнацький В.М., Вікторов О.П., 2001) вимагає
удосконалення управління ним, як підсистемою системи управління
лікувальним процесом, здійснення його в певній послідовності шляхом
виконання таких цільових функцій, як планування, прогнозування,
організація і координація. При цьому важливою ланкою досягнення
необхідного рівня медикаментозного забезпечення та раціонального
використання бюджетних коштів є прогнозування потреби в ліках (Вялков
А.И., 2004; Калашникова Е.Б., Порошина Е.Г. та ін., 2004).

Актуальність раціонального використання ліків в
лікувально-профілактичних установах для хворих літнього віку
обумовлюється також своєрідністю їх патології (високий рівень
захворюваності, поліморбідність, особливості клінічного перебігу);
віковими змінами фармакодинаміки, фармакокінетики і взаємодії ліків, що
визначає значну частоту неефективності лікування та побічних реакцій;
недостатнім фінансуванням, наслідком чого є вимушене застосування
дешевих, але недостатньо ефективних препаратів (Купраш Л.П., 2004;
Ahronheim J.C., 1992).

Наведене визначає специфіку медикаментозного забезпечення хворих старших
вікових груп і свідчить про необхідність розробки стандартів лікування і
створення науково-обгрунтованого прогнозу потреби для них в лікарських
засобах (Безруков В.В., Купраш Л.П., 2001; Сура М.В., Воробьев П.А.,
2004; Lee D., Bergman U., 1994), зокрема, для кардіологічних відділень
лікувальних закладів геріатричного профілю, що обумовлене високим рівнем
поширеності серед старших вікових груп захворювань органів кровообігу
(Безруков В.В. та ін., 2001; Ехнева Т.Л. та ін., 2004; Кульчицька Т.К.
та ін., 2001), тяжким їх перебігом з частими загостреннями хвороби і
значною частотою госпіталізації цих хворих.

Відсутність науково-обгрунтованих прогнозів по визначенню потреби в
лікарських засобах в організації управління медикаментозним
забезпеченням лікувально-профілактичних закладів геріатричного профілю і
обумовили актуальність даного дослідження на прикладі кардіологічних
відділень, визначили його мету і завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Інституту
геронтології АМН України і є фрагментом комплексної теми лабораторії
соціальної геронтології та групи епідеміологічної фармакології
“Розробка стандартів медичних послуг і медикаментозної допомоги
населенню літнього віку в лікувально-профілактичних закладах України”, №
держреєстрації 0103U000653. Дисертант був співвиконавцем теми.

Мета дослідження – наукове обгрунтування прогнозу потреби в лікарських
засобах в управлінні медикаментозним забезпеченням хворих похилого і
старечого віку у кардіологічних відділеннях.

Завдання дослідження, обумовлені поставленою метою, передбачали:

Виявлення особливостей структури та частоти захворювань хворих літнього
віку кардіологічних відділень.

Аналіз характеру та частоти призначення лікарських засобів обстеженим
хворим.

Виявлення факторів впливу на частоту призначення лікарських засобів
окремих фармакотерапевтичних груп у обстежених хворих.

Розробку математичної моделі для прогнозування частоти призначення ліків
по основних фармако-терапевтичних групах лікарських засобів, які
використовуються в геріатричній кардіології, та розрахунок прогнозу
потреби в них.

Обгрунтування системної моделі для прогнозування потреби в лікарських
засобах кардіологічних відділень госпіталів ветеранів війни, як
механізму управління медикаментозним забезпеченням хворих літнього віку
в лікарняних закладах.

Впровадження запропонованої моделі та визначення її медичної, соціальної
та економічної ефективності.

Об’єкт дослідження – система медикаментозної терапії хворих
кардіологічних відділень госпіталів ветеранів війни.

Предмет дослідження – структура і частота захворювань та частота
призначення ліків хворим старших вікових груп – пацієнтам кардіологічних
відділень лікувальних закладів для ветеранів війни.

Методи дослідження: епідеміологічний, фармакоепідеміологічний,
статистичний, аналітичний, математичного моделювання, економічний.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в
Україні:

визначено фактори впливу на частоту призначень ліків пацієнтам літнього
віку в кардіологічних відділеннях лікарняних закладів ветеранів війни;

науково обгрунтовано математичну модель для прогнозування частоти
призначення лікарських засобів;

обгрунтована модель управління медикаментозним забезпеченням
кардіологічних відділень для лікування хворих літнього віку.

Теоретичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні методичного
підходу для прогнозування потреби в лікарських засобах хворих літнього
віку в кардіологічних відділеннях.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони стали
підставою для:

розробки моделі управління медикаментозним забезпеченням кардіологічних
відділень для хворих літнього віку на основі визначення потреби в
лікарських засобах при щорічному плануванні.

Впровадження результатів дослідження здійснено:

на державному та галузевому рівні:

при підготовці проекту постанови Кабінету Міністрів України “Про
збільшення норм грошових витрат на обслуговування ветеранів війни у
лікувально-профілактичних закладах” №477 від 14 квітня 2004 р.

виданням інформаційного листа “Моделювання прогнозу потреби в лікарських
засобах хворих літнього віку в кардіологічних відділеннях лікарняних
закладів” №196 вип. 8 (2005 р.).

На регіональному рівні:

шляхом впровадження в обласних госпіталях для інвалідів війни
запропонованої методики розрахунків потреби у лікарських засобах на
підставі доказової медицини та фармації, зокрема фармакоекономічного
аналізу.

Особистий внесок здобувача. Автор самостійно визначив мету, програму,
обсяг та методи дослідження. Здійснив патентно-інформаційний пошук та
аналіз наукової літератури за темою дисертаційної роботи. Розробив
анкети для реєстрації показників, що характеризують захворюваність і
медикаментозну терапію, здійснив викопіювання з історій хвороб, виконав
статистичну обробку, за допомогою комп’ютерної бази даних, створеної
спільно з канд. техн. наук Ю.І. Забарним (Інститут стратегічних
досліджень України), здійснив науковий аналіз отриманих результатів
дослідження. Обгрунтував моделі розрахунку потреби в лікарських засобах.
Самостійно сформулював висновки та практичні рекомендації. Ідеї і
розробки співавторів публікацій здобувачем не використовувалися.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи
доповідались та обговорювалися:

на міжнародному рівні:

17 Міжнародному конгресі геронтологів (Ванкувер, 2000);

VII Російському національному конгресі “Человек и лекарство” (Москва,
2000);

VIIІ Російському національному конгресі “Человек и лекарство” (Москва,
2001);

ХIІ Російському національному конгресі “Человек и лекарство” (Москва,
2005).

На національному рівні:

ІІІ Національному конгресі геронтологів і геріатрів України (Київ,
2000);

ІV Національному конгресі геронтологів і геріатрів України (Київ, 2005).

На регіональному рівні:

регіональній науково-практичній конференції “Артеріальна гіпертензія:
виявлення, поширеність, диспансеризація, профілактика та лікування”
(Івано-Франківськ, 2004);

наукових конференціях Інституту геронтології АМН України (2005, 2006).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 11 наукових праць,
в т.ч. 3 – у фахових виданнях, які входять до переліку ВАК України (в
одноосібному авторстві – 1), 5 – тези у матеріалах науково-практичних
конференцій та видано інформаційний лист про нововведення в системі
охорони здоров’я.

Структура та обсяг роботи. Дисертація викладена на 155 сторінках
друкованого тексту, складається із вступу, аналітичного огляду
літератури, 3-х розділів власних досліджень, аналізу і обговорення
отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку
використаних джерел літератури. Бібліографічний покажчик з 208
найменувань (105 – вітчизняних, 103 – зарубіжних), ілюстрована 60
таблицями і 23 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Досягнення головної мети дослідження потребувало розробки спеціальної
програми (рис. 1.), складеної нами з використанням системного підходу.
Ії особливістю стало поетапне його проведення, при якому результати,
отримані на попередньому етапі, ставали підгрунтям для наступного, що
дозволяло на кожному з них зробити відповідні висновки, а потім
узагальнити їх і запропонувати науково обгрунтовані рекомендації для
керівників лікувальних закладів.

І

етап Вивчення стану управління медикаментозним забезпеченням лікарняних
закладів для хворих літнього віку в Україні та його досвіду стосовно
закладів та відділень геріатричного профілю за кордоном. Огляд
літератури на 21 ст. – 208 джерел літератури

ІІ

Розробка програми та методів дослідження, вибір його предмету та
об’єкту. Аналіз характеру та частоти захворювань пацієнтів Українського
медико-соціального центру ветеранів війни. Вибір контингенту дослідження

Аналіз історій хвороби за 1996-2004 рр.

(2200 одиниць)

Розробка програми дослідження, вибір його предмету і об’єкту

Вибір контингенту хворих літнього віку з захворюваннями органів
кровообігу (1250 осіб)

ІІІ

Вибір історій хвороби пацієнтів літнього віку, які лікувалися в
кардіологічних відділеннях протягом 1996-2004 рр.

(2200 одиниць)

Ретроспективний системний аналіз характеру та частоти основної і
супутньої патології у обстеженого контингенту

(1250 історій хвороб)

Статистичний аналіз характеру та частоти захворювань людей літнього
віку, що лікувалися в кардіологічних відділеннях

ІV

Теоретичне обгрунтування визначення прогнозу потреби в ЛЗ в управлінні
медикаментозним забезпеченням

Розробка математичних моделей для прогнозування частоти призначень ЛЗ
хворим кардіологічних відділень (за основними та супутніми
захворюваннями)

Наукове обгрунтування та розробка організаційно-функціональної моделі
управління медикаментозним забезпеченням кардіологічних відділень
лікарняних закладів для хворих літнього віку

На державному рівні:

при підготовці проекту постанови Кабінету Міністрів України “Про
збільшення норм грошових витрат на обслуговування ветеранів війни в
лікувально-профілактичних закладах”

№ 477 від 14 квітня 2005 року

На регіональному рівні:

Використання моделі для прогнозування потреби в медикаментах в
госпіталях ветеранів війни України

На галузевому рівні:

Інформаційний лист МОЗ.

7 статей (3 з них у фахових наукових журналах, рекомендованих ВАК
України)

Використані методи Етапи дослідження Використані методи Етапи
дослідження

Структуризація цілей 1 Епідеміологічний 3

Статистичний 3-4 Експертиза оцінок 3

Соціологічний 3 Моделювання 4

Системного аналізу 1, 3, 4

Рис. 1. Програмно-цільова структура та обсяг дослідження

Науковою базою дослідження став Український державний медико-соціальний
центр ветеранів війни (УДМСЦВВ) сучасний медичний заклад потужністю 600
ліжок, оснащений лікувально-діагностичним обладнанням та штатом
висококваліфікованих фахівців, у якому проводиться лікування більше 9
тисяч ветеранів війни щорічно. Вибір бази дослідження обумовлений тим,
що за віковим складом його пацієнти належать до категорії людей похилого
та старечого віку з різних регіонів України, що дозволяє нівелювати
регіональні розбіжності в характері захворюваності.

Основними завданнями УДМСЦВВ є надання висококваліфікованої стаціонарної
медичної допомоги ветеранам війни; забезпечення поглибленого обстеження
пацієнтів, удосконалення діагностики із залученням фахівців
науково-дослідних інститутів, провідних науковців медичних закладів
освіти та втілення в практику роботи новітніх технологій і досягнень в
медичній науці.

Як методичний центр МОЗ України, УДМСЦВВ забезпечує координацію
діяльності та вдосконалення роботи обласних госпіталів; проведення збору
та узагальнення інформації щодо діяльності обласних госпіталів,
госпітальних відділень, аналіз роботи по наданню медичної допомоги
ветеранам війни та оцінки кількісних і якісних показників; створення
інформаційно-довідкової бази даних про організацію та надання медичної
допомоги ветеранам війни; участь у розробці Національних програм,
Постанов Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства охорони
здоров’я України в частині організації медико-соціальної допомоги
ветеранам війни та людям похилого віку в державі

Дослідження проводилися в 1996-2004 рр.

У відповідності до мети дослідження, за одиницю спостереження приймався
кожний випадок призначення лікарського засобу при захворюваннях органів
кровообігу.

Перший етап дослідження передбачав вивчення стану управління
медикаментозним забезпеченням лікарняних закладів для хворих літнього
віку в Україні, а також аналогічного досвіду закордонних лікарняних
закладів та відділень геріатричного профілю. Матеріал, напрацьований за
даними літератури, використаний в першому розділі в якості інформаційної
бази дослідження.

Завданням другого етапу, крім розробки програми досліджень і вибору його
предмету і об’єкту стали вибірковий аналіз історій хвороб (2200 одиниць)
пацієнтів, що лікувалися в УДМСЦВВ за період 1996-2004 рр., та вибір
контингенту хворих літнього віку з захворюваннями органів кровообігу
(1250 одиниць). Отримані результати використані в розділі 3 для аналізу
структури захворювань, результати якого покладені в основу розробки
регресійних моделей до прогнозу захворювань по найбільш розповсюдженим
хворобам органів кровообігу.

Метою третього етапу стало вивчення особливостей характеру і частоти
захворювань та споживання ліків у людей літнього віку, які лікувалися в
кардіологічних відділеннях УДМСЦВВ. Досягнення цієї мети здійснювалося
на підставі ретроспективного системного аналізу характеру та частоти
основної і супутньої патології у обстеженого контингенту (1250 історій
хвороб) з використанням дисперсійного, кореляційного та регресійного
аналізу. Отримані результати використані в розділах 3 і 4 для
обгрунтування з допомогою математичного методу розробки матриць
прогнозних розрахунків частоти призначень ЛЗ.

Четвертий, заключний етап, присвячений науковому обгрунтуванню
визначення прогнозу потреби в ЛЗ в управлінні медикаментозним
забезпеченням шляхом розробки математичних моделей прогнозу частоти
призначення ЛЗ хворим кардіологічних відділень (по основних та супутніх
захворюваннях), науковому обгрунтуванню, розробці та впровадженню
функціонально-організаційної моделі управління медикаментозним
забезпеченням кардіологічних відділень лікарняних закладів для хворих
літнього віку.

Первинний аналіз характеру захворювань в кардіологічних відділеннях
УДМСЦВВ здійснювався на підставі даних 2200 історій хвороб пацієнтів
віком понад 60 років, що лікувалися за період 1996-2004, а відбір даних
визначався випадковим вибором.

Вивчення частоти захворювань та медикаментозної терапії досліджуваного
контингенту потребувало розробки спеціальних анкет, які містили в собі
17 питань за відповідними ознаками. Отримані результати використані для
обгрунтування та розробки моделі для прогнозування потреби в лікарських
засобах.

Статистичне опрацювання досліджуваного матеріалу проводилось на
персональному комп’ютері з використанням пакетів прикладних програм
STATISTICA, MS EХСЕL у середовищі РС WINDOWS.

В основу комп’ютерної бази даних покладались результати опрацювання 1250
історій хвороби пацієнтів з захворюваннями органів кровообігу (81,2% –
чоловіки, 18,8% – жінки), які лікувалися в кардіологічних відділеннях, а
також відповідні показники медикаментозної терапії. При цьому
застосовувались методи описової статистики, дисперсійного, кореляційного
і багатофакторного регресійного аналізу, математичного моделювання.

Для визначення узагальненої характеристики показників частоти
захворювань та частоти призначення ліків розраховувалися їх середні
значення та статистична похибка (М±m). Визначення наявності
взаємозв’язків між окремими показниками встановлювались з застосуванням
кореляційного аналізу, а з метою виявлення впливу окремих факторів на
досліджувані показники – дисперсійного аналізу.

Математичне моделювання прогнозу захворюваності проводилося за методом
авторегресії, а прогнозу частоти призначення лікарських засобів –
багатофакторного регресійного аналізу, що дозволило виявити
закономірності призначення лікарських засобів окремих
фармако-терапевтичних груп, виявити і вивчити фактори, що визначають
частоту їх призначення і на цій основі науково обгрунтувати математичні
моделі для прогнозування частоти призначення ЛЗ.

Прогнозування частоти призначення тих чи інших препаратів потребувало
розробки уніфікованої для них матриці вихідних даних, що дозволило
визначити інформаційну здатність кожного з них окремо, виявити
співвідношення між зареєстрованими та прогнозними величинами призначення
препаратів.

Для розрахунку прогнозу потреби в лікарських засобах ( в натуральних
одиницях виміру) на підставі даних, отриманих за допомогою моделей
прогнозу частоти їх призначення, використовувалась рекомендована ВООЗ
методика СТД/АТХ, згідно якої в якості одиниці споживання ЛЗ приймалась
середньодобова терапевтична доза (СТД), тобто середньодобова доза для
кожного лікарського засобу, рекомендована для лікування даного
захворювання у відповідної категорії хворих.

Перерахунок частоти призначення СТД препарату на потребу, виражену в
кількості натуральних одиниць виміру, проводився за формулою:

ПЧП * СТД

ПП = ————-
(1)

D

де ПП – прогноз потреби в препараті на 100 ліжкоднів (в натуральних
одиницях виміру);

ПЧП – прогноз частоти призначень на 100 хворих;

СТД – середньодобова терапевтична доза;

D – вміст препарату в одиниці виміру.

При розрахунку середньодобової терапевтичної дози для хворих похилого і
старечого віку враховувались сучасні рекомендації по застосуванню кожної
групи ЛЗ з урахуванням вікових особливостей щодо їх фармакодинаміки і
фармакокінетики.

Обчислення, проведені за допомогою даної методики, дозволили розрахувати
потребу в лікарських засобах по окремих фармако-терапевтичних групах.

Оцінка достовірності відмінностей між отриманими показниками по роках
проводилася за допомогою параметричних і непараметричних критеріїв
відмінностей (t – критерій Ст’юдента, F – критерій Фішера, ?2 –
Пірсона).

Використання системного підходу та сукупності наведених методів
дослідження на достатньому за кількістю матеріалі дозволило отримати
репрезентативні дані, результати аналізу яких використані при науковому
обґрунтуванні підходів та визначенні прогнозу потреби в лікарських
засобах кардіологічних відділень геріатричного профілю, як важливої
ланки процесу управління медикаментозним забезпеченням лікарняних
закладів.

Результати дослідження. Вибіркове дослідження характеру та частоти
захворювань у обстежених хворих старших вікових груп за 1996-2004 рр.
дозволило встановити у них наявність декількох захворювань – в
середньому 6,39+0,31 на одного хворого. При цьому у віковій групі 60-69
років у одного хворого реєстрували 6,06+0,67 захворювань, в групі 70-79
років – 6,81+0,29, в групі 80-89 років – 6,89+0,36 (P > 0,05).

Аналіз структури захворюваності засвідчив, що на хвороби органів
кровообігу припадало 64,8%, на супутні захворювання – 35,2%. Пріоритетне
місце серед хвороб органів кровообігу займали ішемічна хвороба серця –
(99,9 випадків на 100 хворих), друге місце посідала серцева
недостатність – 70,2. Послідуючі рангові місця займали
церебро-васкулярні хвороби – 63,0, артеріальна гіпертензія – 53,0,
хвороби судин – 31,8, аритмії – 30,3. Інші хвороби органів кровообігу –
ревматичні хвороби серця, легеневе серце, кардіоміопатія та інші
зустрічалися значно рідше і сумарно складали 12,3 випадки на 100 хворих.

Серед супутніх хвороб перше місце за частотою посідали хвороби
кістково-м’язової системи – 65,9 випадків на 100 хворих, друге – хвороби
органів травлення – 52,9, третє – хвороби органів дихання – 36,6,
четверте – хвороби ендокринної системи і порушення обміну речовин – 11,6
на 100 хворих.

Аналіз отриманих даних засвідчив зростання частоти захворювань по всіх
класах хвороб органів кровообігу, дозволив встановити високий рівень
супутніх захворювань у хворих кардіологічних відділень похилого і
старечого віку, що спричиняє негативний вплив на перебіг основного
захворювання, ускладнює вибір адекватної медикаментозної терапії і
впливає на характер та частоту призначення лікарських засобів для
лікування захворювань органів кровообігу в геріатричній клініці.

AE

i

,

\

^

^

`

b

d

f

z

¦

”?I

h

Ae

AE

?????

?????

??

???

FeeeeeeeessOessssEEEEEEssssssss

&

`„A

??

l

4NkPkRk¤[email protected]?l’†yyyyyy

DnFnNn2oPoRo0p\p^pHqtq’†yyyyyyyy

}

THraraer?s?sOetOtBv’†yyyyy

z

¦

41,27 на одну особу), а за період спостереження (з 1996 по 2004 рр.)
відбулось зростання частки пацієнтів, які отримували понад 7 препаратів
(з 17,1% до 35,3%), і зменшення тих, яким призначалось 4-6 препаратів (з
53,8% до 27,6%).

Аналізом лікарських засобів, які призначалися для лікування захворювань
органів кровообігу, встановлено, що 72,3% з них припадало на препарати
восьми основних фармако-терапевтичних груп, частота призначення яких на
100 хворих в 2004 році становила: інгібітори АПФ – 59,7,
бета-адреноблокатори – 17,0, антагоністи кальцію – 45,0, діуретики –
25,4, гіполіпідемічні препарати – 17,9, антиагреганти – 23,7, нітрати –
28,0, серцеві глікозиди – 38,3, периферичні вазодилататори – 33,1. Решта
(27,7%) препаратів відносились до кардіологічної групи С01Е: рибоксин,
АТФ, АТФ лонг, фосфокреатин, камфора, глікозиди глоду, комбіновані
кардіологічні препарати, що включають валеріану, конвалію, беладону
тощо.

Значний відсоток призначення хворим старших вікових груп препаратів
метаболічної дії та симптоматичних засобів обумовлений віковими
особливостями перебігу у них захворювань та змінами фармакодинаміки і
фармакокінетики ліків на фоні структурних, метаболічних та
функціональних зрушень старіючого організму.

Аналіз динаміки структури призначення ЛЗ засвідчив зростання за
1996-2004 рр. обсягу призначень лікарських засобів, які впливають на
ренін-ангіотензинну систему відповідно з 9,5% до 12,6%, блокаторів
бета-рецепторів – з 3,6% до 5,3%, нітратів – з 5,3% до 6,4%,
антитромботичних засобів – з 1,6% до 8,5%, гіполіпідемічних препаратів –
з 1,3% до 5,6%.

В обсязі призначень діуретиків, який становив в 1996 році 9,3% від
загальної кількості кардіологічних препаратів і 9,6% в 2004 році,
антагоністів кальцію – відповідно 9,2% і 8,3% та серцевих глікозидів –
7,9% і 7,9% суттєвих змін не встановлено.

Якщо в 1996 році питома вага препаратів групи С02, до складу якої
входять антиадренергічні засоби з центральним механізмом дії та
комбіновані препарати, що містять алкалоїди раувольфії, становили 9,5%
від загального числа призначень, то в 2004 році їх доля скоротилася до
0,9%, що обумовлено широким використанням нових ефективних і безпечних
ЛЗ.

Об’єм призначень периферичних вазодилататорів, що включають похідні
пурину (пентоксифілін, трентал), серміон, дибазол, папазол, який в 1996
році посідав друге місце (15,8%), в 2004 році скоротився майже вдвічі і
становив 7,1% від загальної кількості препаратів.

Зменшення об’єму використання ЛЗ даної групи відбулося за рахунок
значного зниження частоти призначення дибазолу, папазолу, папаверіну
тощо.

Аналіз динаміки структури і частоти призначень лікарських засобів за
період дослідження засвідчив оптимізацію медикаментозної терапії в
кардіологічних відділеннях, широке впровадження нових ефективних,
безпечних лікарських засобів і відповідність в цілому проведеної
фармакотерапії сучасним рекомендаціям по лікуванню захворювань органів
кровообігу у хворих старших вікових груп.

Порівняльний аналіз динаміки частоти призначення окремих груп лікарських
засобів при лікуванні найбільш поширених захворювань органів кровообігу
– ішемічної хвороби серця, артеріальної гіпертензії та хронічної
серцевої недостатності – показав, що при їх лікуванні використовувалися
всі основні групи кардіологічних засобів, але частота призначення
окремих з них значною мірою визначалася характером основного
захворювання.

Так, у хворих з ІХС найбільшу питому вагу становило призначення ІАПФ
(15,8%), нітратів (8,8%), антагоністів кальцію (8,5%), антиагрегантів
(8,2%); хворим з АГ призначалися переважно ІАПФ (17,8%), антагоністи
кальцію (13,9%), діуретики (8,6%), бета-адреноблокатори (5,7%), при ХСН
перше місце по частоті призначень також належало ІАПФ (15,9%), далі йшли
серцеві глікозиди (12,1%), діуретики (6,8%), периферичні вазодилататори
(6,8%).

Суттєвого впливу супутніх захворювань органів дихання, травлення та
кістково-м’язової системи на частоту призначення лікарських засобів
окремих фармако-терапевтичних груп не виявлено.

Таким чином, проведений системний аналіз показав, що частота призначення
пацієнтам кардіологічного відділення лікарських засобів окремих
фармако-терапевтичних груп залежала переважно від характеру основного
захворювання, а також наявності супутньої патології і інших факторів,
зокрема, впровадження нових лікарських засобів, рівня інформованості про
них, фахового рівня лікарів, економічних чинників тощо.

Результати оцінки ступеню впливу окремих факторів на частоту призначення
досліджуваним хворим лікарських засобів по окремих фармако-терапевтичних
групах з використанням методу багатофакторного дисперсійного аналізу
засвідчили, що основний внесок в дисперсію їх частоти відводиться
захворюванням органів кровообігу (78,1-92,2%), а супутніх захворювань –
від 1,1% до 7,0%, на долю решти факторів припадає 5,3-16,9%. Застосовані
методи дослідження дозволили також включити до чинників суттєвого впливу
на частоту призначення ЛЗ, як статистично значимі, основні групи
захворювань органів кровообігу – ІХС, ХСН, АГ.

Отримані результати системного аналізу, опрацьовані за допомогою
багатофакторного корелятивно-регресійного аналізу, покладені в основу
розробки моделі для прогнозування частоти призначень лікарських засобів
окремих фармако-терапевтичних груп, зокрема, бета-адреноблокаторів,
антитромботичних засобів, серцевих глікозидів, нітратів, антагоністів
кальцію, інгібіторів АПФ.

Методика розрахунку прогнозування частоти призначення відповідних
препаратів здійснювалася з використанням спеціально розробленої матриці
і наводиться на прикладі регресійної моделі призначення
бета-адреноблокаторів (табл. 1).

Таблиця 1

Матриця вихідних даних для регресійного аналізу

частоти призначення бета-адреноблокаторів

(на 100 хворих)

Роки Параметр Y

(частота призначення) Фактори

(частота захворювань)

Х1

(ІХС) Х2

(ХСН) Х3

(АГ)

1996 12,9 87,1 62,3 50,1

1997 8,0 83,4 62,0 44,0

1998 9,0 87,3 62,3 45,4

1999 11,1 92,3 63,1 47,5

2000 12,1 95,1 67,0 48,1

2001 12,7 97,7 73,8 49,8

2002 13,5 99,8 76,9 53,5

2003 14,1 99,9 94,2 56,7

2004 17,6 99,9 99,5 62,5

Для розрахунку частоти призначення бета-адреноблокаторів на підставі
даних була отримана багатофакторна регресійна модель:

Y = -22,9882 + 0,1529Х1 – 0,1602Х2 + 0,644Х3;

де Y – частота призначення препарату;

Х1 – частота захворювань ІХС;

Х2 – частота захворювань ХСН;

Х3 – частота захворювань АГ.

Верифікація отриманих моделей засвідчила, що всі вони за показниками
інформативності (R2=0,95), статистичної значимості (F=31,22) і
вірогідності (P

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020