.

Наукове обгрунтування організації роботи та оснащення підрозділів для надання медичної допомоги при масових ураженнях сильнодіючими отруйними речовина

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2638
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

УДК 614.88+613.632-06

ІВАНОВ Сергій Володимирович

НАУКОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ ТА ОСНАЩЕННЯ
ПІДРОЗДІЛІВ ДЛЯ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ МАСОВИХ УРАЖЕННЯХ СИЛЬНОДІЮЧИМИ ОТРУЙНИМИ РЕЧОВИНАМИ

Спеціальність: 14.02.03 “Соціальна медицина
та охорона здоров’я”

Автореферат дисертації
на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Київ – 1999
Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українській військово-медичній академії, Міністерство оборони України.

Науковий керівник: кандидат медичних наук, доцент Радиш Ярослав Федорович, Українська військово-медична академія, завідувач кафедри організації медичного забезпечення Збройних Сил.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Криштопа Борис Павлович, Київська медична академія післядипломної освіти ім П.Л. Шупика, завідувач кафедри управління охороною здоров’я;

доктор медичних наук, професор Уваренко Анатолій Радіонович, Український центр наукової медичної інформації, директор.

Провідна установа: Київський науково-дослідний інститут громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України, відділ медико-санітарної допомоги та управління охороною здоров’я.

Захист відбудеться ” 21 ” травня 1999 р. о 13-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.003.01 при Національному медичному університеті імені О.О.Богомольця за адресою: м. Київ-57, пр. Перемоги 34, медико-профілактичний корпус НМУ, аудиторія № 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного університету імені О.О.Богомольця за адресою: 252057, м. Київ, вул. Зоологічна, 3.

Автореферат розісланий ” 5 ” квітня 1999 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
д.м.н, професор О.П.Яворовський.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Економічний збиток від великих технологічних катастроф та стихійних лих, кількість людських жертв при них можуть бути порівняні з наслідками локальних воєнних конфліктів (А.В.Овчинніков, 1994, М.І.Хижняк, А.М.Нагорна, 1995).
Однією з причин масового ураження людей при таких надзвичайних ситуаціях є вплив сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) (З.І.Хата, 1990, В.В.Храпак, Т.В.Кулик, 1992, М.І.Бадюк, 1997). Найважливішими особливостями уражень людей при цьому будуть масовість та стрімкий розвиток інтоксикації. Основним фактором, що визначатиме результат отруєння, буде час надання постраждалим медичної допомоги. Проте, медичні проблеми хімічних аварій в існуючих керівництвах щодо їх усунення висвітлюються недостатньо. Наявні організаційно-методичні матеріали з організаціі медичного забезпечення аварій в хімічній промисловості до цього часу, на жаль, маловідомі лікарям (М.І.Бадюк, 1998).
В умовах великомасштабних катастроф потреба потерпілих в силах і засобах щодо надання нагальної медичної допомоги в оптимальні терміни та їх лікування до кінцевого результату, як правило, перевищує можливості закладів місцевої (територіальної) охорони здоров’я (Н.Г.Шилохвостов, 1991, Ю.І.Губський та співавт., 1994).
У зв’язку з вищезазначеним виникла необхідність наукової розробки комплексу заходів оптимізації системи медичної допомоги постраждалим. Вирішення цих питань визначило актуальність і стало основою для проведення даного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відповідності з Програмою фундаментальних та наукових робіт Міністерства оборони (МО) України “Про проведення науково-практичних робіт для створення загальнодержавної системи екстреної медичної допомоги в Україні” в рамках науково-дослідних робіт Української військово-медичної академії (УВМА): “Наукове обгрунтування та розробка системи підготовки студентів, інтернів та курсантів вищих медичних навчальних закладів з питань екстремальної та військової медицини” (шифр “Едельвейс”, N0196U014635) та “Розробка та створення системи військової медицини катастроф, як елементу загальнодержавної системи екстреної медичної допомоги в Україні під час надзвичайних ситуацій” (шифр “Катастрофа”).
Мета дослідження – теоретичне, медико-тактичне та експерементальне обгрунтування організації роботи і оснащення медичних підрозділів для надання медичної допомоги при масових ураженнях СДОР.
Для досягнення мети необхідно було вирішити наступні основні завдання:
1. Проаналізувати існуючі дані про медичні наслідки надзвичайних ситуацій, які супроводжувались викидом СДОР в атмосферу, та медико-тактичні вимоги до організації надання медичної допомоги ураженим.
2. Провести медико-тактичну оцінку наслідків можливих надзвичайних ситуацій на хімічно небезпечних об’єктах (ХНО) великих промислових міст України.
3. Визначити потреби в засобах надання медичної допомоги ураженим СДОР на догоспітальному етапі з урахуванням особливостей перебігу інгаляційних отруєнь.
4. За результатами науково-дослідних тактико-спеціальних медичних навчань з надходженням умовноуражених з осередків СДОР оптимізувати медичні заходи при виникненні масових отруєнь та розробити рекомендації з удосконалення системи надання медичної допомоги ураженим СДОР при надзвичайних ситуаціях на території України.
5. Науково обгрунтувати призначення, структуру і організацію роботи спеціалізованих токсико-терапевтичних бригад постійної готовності.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні:
– визначені нормативні показники потреби у медичному майні для надання першої лікарської допомоги (ПЛД) ураженим найважливішими СДОР тяжкого, середнього та легкого ступенів тяжкості патологічного процесу;
– розроблена система кількісних і якісних критеріїв оцінки ефективності надання першої лікарської допомоги постраждалим при масових інгаляційних отруєннях;
– науково обгрунтовані заходи, що підвищують ефективність організації та якість надання першої лікарської допомоги ураженим в умовах надзвичайних ситуацій хімічної природи;
– науково обгрунтована токсико-терапевтична підсистема Державної служби медицини катастроф.
Теоретична цінність роботи полягає:
– у суттєвому доповненні теорії соціальної медицини та організації охорони здоров’я в частині організації медичного забезпечення і медичного постачання;
– у подальшому розвитку основних положень щодо ліквідації медичних наслідків аварій (руйнувань) хімічно небезпечних об’єктів.
Практичне значення дослідження полягає в розробці:
– нового комплекту лікарських засобів та медичних предметів для надання специфічної, патогенетичної та симптоматичної допомоги при масових інгаляційних отруєннях аміаком, сірчаною кислотою, бензолом, азотною кислотою, хлором, толуолом, соляною кислотою, сірковуглецем, бромметилом та нітрилом акрилової кислоти;
– організаційно-функціональної структури спеціалізованих токсико-терапевтичних бригад постійної готовності.
Впровадження результатів дослідження в практику здійснено на міжгалузевому рівні.
Матеріали дисертаційного дослідження увійшли складовою частиною до концепції створення кафедр екстремальної та військової медицини, введеної в дію спільними наказами Міністерства охорони здоров’я України і Міністра оборони України N233/332 від 15.12.1995 р. і N215/202 від 18.07.1996 р.
Для широкого впровадження в галузі військової та екстремальної медицини розроблені Методичні рекомендації “Визначення санітарних втрат військ та організація медичної допомоги ураженим при руйнуванні хімічно-небезпечних об’єктів”: Затв. Начальником ГВМУ ГШ ЗС України 6 січня 1997 р./ Уклад.: С.В.Іванов та співавт. – Київ, 1997).
Матеріали з організації надання медичної допомоги ураженим СДОР увійшли в методичний посібник для слухачів УВМА і студентів Національного медичного університету ім. акад. О.О.Богомольця “Сильнодіючі отруйні речовини” (Київ, 1996).
Матеріали за темою дисертації використовуються в навчальних програмах Військово-медичного інституту УВМА з дисциплін “Організація медичного забезпечення ЗС”, “Військова токсикологія, радіологія та медичний захист”, “Військова фармація”, Національного медичного університету ім. акад. О.О.Богомольця з дисципліни “Медицина катастроф” та Української медичної стоматологічної академії з дисципліни “Екстремальна та військова медицина”.
Особистий внесок здобувача. Особиста участь автора при проведенні даного дослідження реалізована у: зборі необхідних даних та їх аналізі; визначенні потреби в засобах надання медичної допомоги ураженим СДОР на догоспітальному етапі; розробці нового комплекту лікарських засобів та медичних предметів для надання першої лікарської допомоги при масових інгаляційних отруєннях; обгрунтуванні організаційно-функціональної структури спеціалізованих токсико-терапевтичних бригад постійної готовності; написанні розділів і висновків роботи; обгрунтуванні положень, що виносяться на захист.
Автором разом з М.І.Бадюком проводилась медико-тактичну оцінка наслідків можливих надзвичайних ситуацій на ХНО великих промислових міст України, розробка альтернативної токсико-терапевтичної підсистеми Державної служби медицини катастроф. Для визначення ефективності медичної допомоги ураженим СДОР застосовувалась методика, розроблена разом з В.П.Філіпішиним. Ідеї співавторів, що виходили за межі дослідження, в роботі не використовувались.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися на науково-практичних конференціях:
– “Актуальні проблеми надання екстреної медичної допомоги при невідкладних станах” (НПО ШМД та МК, Київ, 1995 р.);
– “Современные аспекты военной медицины”, (Ювілейна науково – во-практична конференція присвячена 240-річчю заснування Київського військового госпіталю, Київ, 1995);
– “Актуальні проблеми військової медицини”, (Перша науково – практична конференція УВМА, Київ, 1995);
– “Проблемы военного здравоохранения и пути его реформирования” (Київ, 1996);
– “Экстремальная медицина: современные концепции анестезиологической и хирургической помощи” (Луганськ, 1998).
Публікації. Матеріали дисертації знайшли відображення у 14 друкованих наукових працях, в їх числі – 4 журнальні статті у виданнях, затверджених Постановою ВАК України “Про затвердження переліків наукових видань, в яких можуть публікуватися основні результати дисертаційних робіт”, методичні рекомендації, затверджені Начальником Головного військово-медичного управління Збройних Сил України, 2 журнальні статті у інших наукових фахових виданнях, тези доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура і обсяг дисертації. Основний зміст дисертації викладено на 147 сторінках облікового машинописного тексту, містить 17 таблиць, 7 рисунків. Складається із вступу, огляду літератури, розділу, що висвітлює програму, обсяг і методи дослідження, двох розділів власних досліджень, висновків, списку використаних джерел (170 українсько-російськомовних та 38 зарубіжних), п’яти додатків та матеріалів впровадження результатів у практику.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Перший розділ містить аналіз даних літератури, які відображають стан вивчення організації надання медичної допомоги ураженим СДОР на сучасному етапі розвитку військової та медичної науки.
Дані літератури свідчать про недостатню підготовленість медичних та рятувальних формувань з питань організації, управління і взаємодії їх на догоспітальному етапі, а існуюча доктрина і методи управління цими формуваннями на цей час не відповідають завданням Державної служби медицини катастроф. Показана недосконалість матеріально-технічної бази для надання медичної допомоги ураженим на догоспітальному етапі. Бригади служби швидкої медичної допомоги (ШМД) та реанімаційно-протишокові групи не мають достатньї кількості спеціально обладнаного санітарного автотранспорту, виїзні бригади лікувально-профілактичних закладів не мають належного медичного обладнання і медикаментів для роботи в районі НС, багато часу витрачається на отримання, транспортування, розконсервацію та розподіл майна за функціональними підрозділами та медичними формуваннями, що знижує ефективність медичної допомоги, важливою складовою якої є час початку її надання.
Констатується необхідність наукової розробки комплексу заходів оптимізації медичної допомоги постраждалим на догоспітальному етапі.
Розглянута проблематика визначила мету і завдання дослідження.
У другому розділі подані програма, обсяг і методи дослідження. Програмно-цільова структура роботи (рис. 1) визначалась поставленою метою, колом вирішуваних завдань з позицій системності та сучасних наукових положень.
Об’єктом дослідження обрано токсико-терапевтичну підсистему Державної служби медицини катастроф.
Мету дослідження досягнуто завдяки використанню компонентного, структурного, функціонального, модельного та історичного аспектів системного підходу.
Вирішення поставлених завдань проводили застосовуючи історичний, статистичний, експертний та експериментальний методи досліджень.
Під час першого етапу вивчена та проаналізована існуюча організація надання медичної допомоги ураженим СДОР, зокрема, функціонування етапу медичної евакуації, де надається ПЛД постраждалим, шляхом аналізу досвіду ліквідації медичних наслідків аварій, що супроводжувалися викидом токсичних речовин, за останні 15 років за даними літератури (60 джерел), 370 випадків гострих отруєнь токсичними речовинами, віднесеними до СДОР (за даними облік. ф. ф. 003/у і 114/у) і 140 викликів ШМД (облік. ф. 110/у) хворим з іншими інгаляційними отруєннями.
Для проведення медико-тактичної оцінки наслідків можливих надзвичайних ситуацій на ХНО України (другий етап) за даними звітніх документів Штабу цивільної оборони (ЦО) України (37) визначені об’єми зберігання 10 найпоширеніших СДОР, які при виникненні таких ситуацій зумовлюють найбільшу небезпеку щодо формування великих зон зараження та масових санітарних втрат.
Нормативні показники потреби медичного майна для надання ПЛД ураженим СДОР різного ступеня тяжкості (із розрахунку на 100 чоловік) обґрунтовувались (третій етап) на основі аналізу існуючої системи лікувально-евакуаційних заходів при надзвичайних ситуаціях, синдромологічного принципу і відповідного змісту медичної допомоги на догоспітальному етапі медичної евакуації з використанням розрахункового методу (О.В.Воронков, 1991) і методу експертних оцінок (Є.Н.Шиган, 1986) шляхом послідовного вирішення комплексу взаємопов’язаних завдань: а) розробка переліку клінічних синдромів, що розвиваються при отруєннях СДОР, найбільш небезпечними для населення і військ в Україні; б) розробка анкети опитування експертів про ефективність застосування лікарських засобів; в) відбір та опитування експертів за розробленою анкетою; г) статистична обробка масивів думок експертів та визначення потреби в засобах надання медичної допомоги для кожної однорідної за ступенем тяжкості групи уражених.
При складанні переліку клінічних синдромів уражень використані результати власних досліджень (за даними облік. ф. 003/у) та числені дані літератури про особливості реакцій організму людини на екстремальні хімічні впливи. Необхідність використання літературних даних зумовлена відсутністю достатньої для статистичної обробки кількості випадків інгаляційних отруєнь бензолом, толуолом, соляною кислотою, сірковуглецем, бромметилом та акрилонітрилом.
З метою експериментального вивчення процесу надання ПЛД при масових ураженнях СДОР були проведені науково-дослідні тактико-спеціальні медичні навчання (НДТСМН) із залученням сил та засобів типових лікувально-профілактичних закладів МО України (четвертий етап). В ході експерименту хронометрувались параметри, що характеризують ефективність організації підготовки лікарсько-сестринських бригад (ЛСБ) до роботи на догоспітальному етапі (час, витрачений на прийняття рішення керівником закладу, оповіщення і збір особового складу, одержання бригадами медичного майна та підготовку їх до прийому уражених) та надання ними ПЛД ураженим (час, витрачений на встановлення та уточнення діагнозу, а також на виконання лікарських призначень).
Результати, отримані при проведенні НДТСМН, та їх вирогідність досліджувались за загальноприйнятими методиками варіаційної статистики (Г.К.Максимов, А.Н.Синицин, 1983, В.М.Кант, 1987).
П’ятий етап роботи заключав у собі наукове обгрунтування призначення, структури і організації роботи спеціалізованих токсико-терапевтичних бригад постійної готовності. Для цього використовувались нормативні та директивні документи МО, Штабу ЦО, Міністерства охорони здоров’я України, штатні розклади, табелі до штатів військово-медичних формувань (30), посадові інструкції (118).
На основі структурно-функціонального аналізу існуючої організаційно-штатної структури медичних закладів і формувань з позицій теорії управління автором разом з відділом бойової підготовки Головного військово-медичного управління МО України розроблена альтернативна токсико-терапевтична підсистема Державної служби медицини катастроф. При розробці схеми процесу управління лікувально-евакуаційним забезпеченням були використані методичні прийоми В.І.Журавля (1994).
На шостому етапі досліджували ефективність надання догоспітальної медичної допомоги за комплексом показників, які відображають дві основні кількісні характеристики організації медичного забезпечення у надзвичайних ситуаціях: час початку надання допомоги та перепускну спроможність лікарсько-сестринських бригад, а також показників якості медичної допомоги, яку оцінювали за “Методикой расчста и оценки показателей деятельности станций скорой и неотложной медицинской помощи (1983) ” з нашими доповненнями.
Вивчення впливу різних факторів на ефективність надання ПЛД ураженим проводилось за допомогою методики оцінки медичної ефективності лікувально-евакуаційних заходів, розробленої А.М.Гуровим (1996) з урахуванням подальших модифікацій (Ф.М.Левченко, А.І.Невольниченко, 1996). Для визначення ефективності надання медичної допомоги постраждалим при виникненні надзвичайних ситуацій ця методика застосована вперше.
Розрахунок медичної ефективності заходів оптимізації надання ПЛД здійснювали за формулою:
Ет(с,л) = 100% (t + T) tт(с,л) , (1)
(t’ + Т’) t’т(с,л)
де Ет(с,л) – медична ефективність запропонованих організаційних заходів у системі надання медичної допомоги постраждалим, які мають тяжкий (середній, легкий) ступінь ураження СДОР(%);
t (t’) – час початку надання ПЛД ураженим (год.);
Т (Т’) – час, який витрачає одна ЛСБ для надання ПЛД 100 постраждалим від СДОР (структура уражених та інтенсивність їх надходження для кожної бригади однакова) (год.);
t (t’)т(с,л) – час, який в середньому витрачає одна ЛСБ для надання ПЛД одному ураженому тяжкого (середнього, легкого) ступеню (хв.).
Параметри (t, T, tт(с,л)) у формулі (4.1), які наведені у чисельнику, визначались після впровадження запропонованих організаційних заходів за результатами 2-го етапу НДТСМН.
Фактичні параметри (t’, Т’, t’т (с, л)), використані у формулі (4.1), були отримані за результатами хронометрування в ході першого етапу експерименту.
Якість прийняття управлінських рішень суб’єктом управління у запропонованій токсико-терапевтичній підсистемі Державної служби медицини катастроф оцінювали на засадах, розроблених В.І.Журавлем (1994): при “умовно повному” інформаційному забезпеченні управлінського рішення між порівняльними ознаками виявлений прямий сильний кореляційний зв’язок (r=0,79); при “неповному” – прямий середній кореляційний зв’язок (r = 0,34), а за “відсутності” інформаційного забезпечення – зворотній, сильний кореляційний зв’язок (r = -0,81).
Третій розділ присвячений медико-тактичній оцінці можливих надзвичайних ситуацій на ХНО України. Аналіз фактичного матеріалу дозволив встановити, що найбільшу небезпеку щодо формування великих зон зараження та осередків масових отруєнь зумовлюють аміак, сірчана кислота, бензол, азотна кислота, хлор, толуол, соляна кислота, сірковуглець, бромметил та нітрил акрилової кислоти. В зонах можливого хімічного зараження вказаними речовинами проживають понад 24 млн. чоловік, а це складає 46% населеня України.
Всі адміністративно-територіальні одиниці (АТО) (область, район, місто) за часткою населення, що потрапляє у зону МХЗ, розподіляли за ступенями небезпечності: 1 ступеня – в зону МХЗ потрапляє більше 50% населення АТО; 2 ступеня – від 30 до 50%; 3 ступеня – від 10 до 30%. Встановлено, що в зони МХЗ потрапляють до 100% населення більшості промислових міст України, віднесених до першого ступеню небезпечності.
Розрахунок величини і структури санітарних втрат в осередках хімічного ураження здійснювали на засадах параметричного закону інгаляційного отруєння людей при враховуванні закону атмосферної дифузiї газiв, закономірностей поширення домішок отруйних речовин в атмосфері, методичних пiдходiв загальної теорiї ураження органiзму, ступеней токсичностi речовин і особливостей аварiї.
Застосування параметричного закону (функцiй ураження) дозволило моделювати безпосередній вплив уражаючого фактора на людину i показати залежнiсть імовiрностi ураження з певним ступенем тяжкостi вiд параметрiв уражаючого фактора, яку в загальному вигляді можна подати виразом:
F(z(x,y)) = 1 – exp[- (BY. Ui)Y], (2)
де BY, Y – параметри розподілу Вейбулла, що характеризують рівень (ефект) ураження;
Ui – комплексний нормований параметр визначеного рівня ураження.
Розглядаючи процес iнгаляцiйного ураження газоподiбними отруйними речовинами, за основнi параметри приймали величину ефективної концентрацiї речовини в повiтрi та час її впливу на органiзм.
Встановлено, що при виникненні осередків СДОР у всіх АТО, що досліджувались, переважає імовірність ураження середнього і тяжкого ступенів. Постраждалі цієї категорії потребують невідкладної медичної допомоги і евакуації у першу чергу, 50% тяжкоуражених потребують реанімаційної допомоги, решта цієї групи та уражені середнього ступеня потребують інтенсивної терапії. При цьому доведено, що задоволення потреби в оперативному медичному забезпеченні значно перевищує можливості служби ШМД: показник завантаженості однієї бригади служби ШМД (із розрахунку, що всі виїзні бригади будуть задіяні для ліквідації медичних наслідків НС) перевищує середньодобовий показник завантаженості у містах Запоріжжі, Миколаєві, Симферополі, Житомирі, Чернівцях, Білій Церкві у 8,6 рази; Дніпропетровську, Донецьку, Одесі, Кривому Розі, Львові, Маріуполі, Макіївці, Херсоні, Горлівці, Черкасах, Дніпродзержинську, Ялті, Керчі у 11,8 рази, а у місті Києві у 16,1 рази.
Четвертий розділ присвячений дослідженню факторів, що впливають на діяльність медичної служби в умовах надзвичайних ситуацій хімічної природи, аналізу одержаних результатів та розробці комплексу заходів оптимізації медичної допомоги постраждалим на догоспітальному етапі.
Для визначення потреби в засобах надання першої лікарської допомоги ураженим СДОР складався перелік інформативних клінічних синдромів уражень з подальшим включенням виділених синдромів в анкету опитування експерта про його думку відносно найбільш доцільного вибору лікарських засобів для надання медичної допомоги ураженим по кожному синдрому.
За даними експертного оцінювання (p0,05). В цілому, протягом перших 30 хв. після виклику допомога починає надаватися 80-90% отруєним. Строки госпіталізації з моменту отруєння розрізняються несуттєво (p>0,05) і складають в середньому 75-78 хв.
Вказаний етап дослідження дозволив виявити найбільш доцільні форми організації надання ПЛД і визначити комплекс заходів, виконання яких покращує результати лікування постраждалих від СДОР.
Аналіз групи показників, які впливають на час початку надання ПЛД, дозволив встановити, що з введенням у систему надання медичної допомоги запропонованих організаційних заходів значно підвищується оперативність управління (у 3,0 рази) та медичного постачання (у 5,5 рази), крім того у 11,5 рази зменшуються витрати часу на розгортання функціонального посту. Витрати часу на оповіщення і збір особового складу зменшились незначно (у 1,2 рази), що пояснюється високим рівнем бойової підготовки військово-медичних підрозділів. В цілому час початку надання ПЛД зменшується в 3,3 рази.
Аналіз групи показників роботи ЛСБ, що характеризують їх перепускну спроможність, дозволив визначити зменшення середньої тривалості встановлення діагнозу ураження у всіх групах, що досліджувались: тяжкоураженим – у 1,2 рази, ураженим середнього ступеня – у 1,5 рази і легкоураженим – у 1,7 рази. Середня тривалість уточнення діагнозу ураження як тяжкого, так і середнього ступенів зменшилась у 1,6 рази. Встановлено зменшення середньої тривалості виконання лікарських призначень усім категоріям постраждалих: з тяжким ступенем ураження – у 1,7 рази, з ураженням середнього ступеня – у 1,6 рази і легкоураженим – у 1,8 рази. З урахуванням змін зазначених показників доведено, що середня тривалість обслуговування одного ураженого тяжкого ступеня зменшується у 1,5, середнього – у 1,6, легкого – у 1,8 рази. За результатами розрахунків якість діагностики та виконання лікарських призначень підвищується відповідно на 9,8%+0,2% та 8,3%+0,2%.
Вибір оптимального варіанту управління і найбільш доцільної схеми організаційної структури токсико-терапевтичної підсистеми Даржавної служби медицини катастроф вирішували як управлінське завдання. Тому, весь комплекс лікувально-евакуаційних заходів і робота структурних підрозділів нами розглядались як управлінська ситуація (операція діяльності), що функціонує за законами системи масового обслуговування. Аналіз процесу управління дозволив встановити основні завдання вищезазначеної підсистеми та намітити шляхи автоматизованої підтримки їх рішення при розгортанні медичних сил і засобів для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (НС):
– адекватна і оперативна реакція підсистеми на сигнал про НС;
– забезпечення раціональних рішень щодо первинного вводу сил та засобів для проведення медичної розвідки, первинного медичного сортування, надання кваліфікованої медичної допомоги за сортувальними групами, здійснення евакуаційно-транспортного сортування та транспортування уражених за сортувальними групами, констатації смерті і доставки трупів у морг, забезпечення госпітальних баз відповідною профілізацією ліжкового фонду, забезпечення безперебійного прийому постраждалих у стаціонари і вторинного медичного сортування, надання спеціалізованої токсикологічної допомоги, проведення судово-медичної експертизи;
– забезпечення оперативних рішень щодо корекції функціонуючої системи в залежності від динаміки ситуації;
– виконання дій щодо координації з іншими службами і передавання їм інформації (ініціативної або згідно запиту);
– своєчасне звільнення підсистеми від діяльності щодо ліквідації наслідків НС.
Удосконалення процесу управління підсистемою досягається створенням системи автоматизованої підтримки рішень відповідних завдань за двома напрямками: автоматизація інформаційно-довідкового забезпечення на основі баз даних і системи управління цими базами; створення експертної системи, що акумулює неформальний досвід і знання щодо типології прогностичних НС хімічної природи, в основі якої будуть як бази даних інформаційно-довідкового забезпечення, так і бази відповідних знань.
Порівняльний аналіз організаційно-функціональної структури існуючих медичних формувань для надання медичної допомоги ураженим СДОР в інших країнах дозволив виявити найбільш доцільні форми організації медичного забезпечення населення у НС на даному етапі розвитку вітчизняної медицини і обгрунтувати створення у Державній службі медицини катастроф нових медичних формувань – спеціалізованих токсико-терапевтичних бригад постійної готовності (СТТБПГ) на базі ЛПЗ АТО, підпорядкованих МОЗ, МО, НГУ, МВС, МНС.
Отримані в результаті дослідження дані дозволили визначити оптимальну структуру СТТБПГ: лікар-реаніматолог – 1, терапевти-токсикологи – 2, фельдшери – 3, медичні сестри – 6, санітари – 2. Оснащення бригади: медична польова хімічна лабораторія “МПХЛ” – 1, комплект медичного майна “СДОР” – 1, ноші – в залежності від евакомісткості транспорту, що придається бригаді, індивідуальні засоби захисту органів дихання і шкіри- 14 комплектів, радіостанція-1.
Отримані результати дозволили систематизувати заходи щодо підвищення ефективності організації і якості надання медичної допомоги постраждалим при виникненні НС на ХНО України, а також процесу управління лікувально-евакуаційним забезпеченням (рис. 2).
Проведені розрахунки показали, що медична ефективність заходів оптимізації надання медичної допомоги постраждалим від СДОР при виникненні НС хімічної природи становить: 39,5%, якщо ПЛД надається тяжкоураженим; 36,8%, якщо ПЛД надається особам з середнім ступенем ураження; 32,9%, якщо ПЛД надається легкоураженим.
Використання інформаційних ресурсів для прийняття управлінських рішень у токсико-терапевтичній підсистемі Державної служби медицини катастроф забезпечує якість управління на 78,8%+3,2%.

ВИСНОВКИ
1. Встановлено, що заклади охорони здоров’я та створені формування Державної служби медицини катастроф не відповідають вимогам роботи в надзвичайних ситуаціях: виїзні бригади лікувально-профілактичних закладів не мають належного медичного обладнання, дефектура 19 найменувань необхідних лікарських засобів в комплектах догоспітальної допомоги ураженим СДОР складає 43-97%, а 11 найменувань – 100% (із розрахунку на 100 уражених);
2. Доведено, що персонал існуючих медичних підрозділів недостатньо підготовлений з клінічної токсикології (питома вага невірних або неточних діагнозів в роботі бригад складає в середньому 11,9+0,6%), не має достатнього досвіду роботи в надзвичайних ситуаціях (питома вага невірних або невиконання обов’язкових лікувально-діагностичних маніпуляцій (процедур) складає в середньому 14,6+0,8%), а частота застосування обов’язкових методів детоксикації в роботі бригад ШМД досягає в середньому лише 29,8+1,4% для всіх категорій отруєних.
3. Показано, що зони можливого хімічного зараження найпоширенішими в Україні СДОР охоплюють до 100% населення більшості (55%) промислових міст, віднесених до 1 ступеня хімічної небезпечності, а осередки хімічного зараження характеризуватимуться складною медико-тактичною обстановкою: масовістю санітарних втрат, перевагою тяжкоуражених у структурі санітарних втрат, з яких 50% потребують реанімаційної допомоги, решта цієї групи та уражені середнього ступеню – інтенсивної терапії.
4. Доведена невідповідність потреби в оперативному медичному забезпеченні можливостям служби ШМД вказаних міст: завантаженість однієї бригади ШМД перевищує середньодобовий показник завантаженості у містах Запоріжжі, Миколаєві, Симферополі, Житомирі, Чернівцях, Білій Церкві у 8,6 рази; Дніпропетровську, Донецьку, Одесі, Кривому Розі, Львові, Маріуполі, Макіївці, Херсоні, Горлівці, Черкасах, Дніпродзержинську, Ялті, Керчі – у 11,8 рази, а у місті Києві у 16,1 рази.
5. Аналіз процесу управління і результатів досліджень дозволив визначити основні управлінські завдання, накреслити шляхи автоматизованої підтримки їх рішення, обгрунтувати раціональну структуру токсико-терапевтичної підсистеми Державної служби медицини катастроф, призначення і організаційно-функціональну структуру спеціалізованих токсико-терапевтичних бригад постійної готовності. Використання інформаційних ресурсів для прийняття управлінських рішень у токсико-терапевтичній підсистемі Державної служби медицини катастроф забезпечує якість управління на 78,8+3,2%.
6. Результати досліджень стали підставою для розробки комплекту медичного майна “СДОР” для лікування уражених промисловими отрутами та організаційно-функціональної структури спеціалізованих токсико-терапевтичних бригад постійної готовності, що сприяло підвищенню оперативності медичного постачання в середньому у 5,5 рази, оперативності управління – у 3,0 рази, якості діагностики та виконання лікарських призначень відповідно на 9,8+0,2% та 8,3+0,2%, перепускної спроможність бригад в середньому у 1,6 рази, зменшенню витрат часу на розгортання функціонального посту у 11,5 рази, а часу початку надання лікарської допомоги – у 3,3 рази.
7. Впровадження результатів роботи на міжгалузевому рівні дозволило довести високу, більша ніж у 2,3 рази у порівнянні з існуючою, ефективність заходів оптимізації надання медичної допомоги постраждалим від СДОР при виникненні надзвичайних ситуацій хімічної природи: до 39,5% при тяжких ураженнях, 36,8% при середньому ступені ураження, 32,9% при легких ураженнях, що значною мірою сприяє вирішенню медичних проблем усунення наслідків надзвичайних ситуацій з динамічним уражаючим фактором.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Бадюк М.І., Радиш Я.Ф., Чекман І.С., Іванов С.В. Лікувально-евакуаційні заходи при усуненні наслідків техногенних катастроф // Лікарська справа. Врачебное дело. – 1996.- №3-4.- C.36-41.
2. Бадюк М.І., Іванов С.В., Ліпич В.Г. Математична модель інгаляційного ураження людей при надзвичайних ситуаціях хімічної етіології // Галицький лікарський вісник. – 1997.- Т.4.- ч. 1.С.69-71.
3. Бадюк М.І., Ліпич В.Г., Іванов С.В. Хімічно небезпечні об’єкти та оцінка ризику ураження для населення України // Галицький лікарський вісник. – 1997.- Т.4.- ч. 1.- С. 72-73.
4. Іванов С.В., Ліпич В.Г., Радиш Я.Ф. Соціально-гігієнічні аспекти організації медичної допомоги ураженим промисловими отрутами // Український медичний часопис. – 1998.- №2(4). – С. 151-153.
5. Визначення санітарних втрат військ та організація медичної допомоги ураженим при руйнуванні хімічно-небезпечних об’єктів: методичні рекомендації/ Затв. Начальником ГВМУ ГШ ЗС України 6 січня 1997 р./Уклад.: Іванов С.В., Бадюк М.І., Радиш Я.Ф., Скалецький Ю.М. – Київ, 1997).
6. Іванов С.В., Бадюк М.І., Куций В.Г., Ліпич В.Г. Підвищення ефективності надання першої лікарської допомоги ураженим промисловими отрутами // Практична медицина. – 1997.- №3-4.- C.74-78.
7. Іванов С., Радиш Я., Філіпішин В. Оцінка ефективності медичної допомоги на етапах евакуації // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України.- 1998.- №
8. Иванов С.В. Особенности современной организации медицинской помощи пораженным сильнодействующими ядовитыми веществами // Матер. Межобл. науч. -практ. конф. анестезиологов и хирургов “Экстремальная медицина: современные концепции анестезиологической и хирургической помощи”. – Луганськ. – 1998.- С.134-135.
9. Іванов С.В., Власенко О.В., Демченко П.І., Дідовець Ю.С. До проблеми хімічної безпеки військовослужбовців у мирний час // Тези допов. Першої наук. -практ. конф. УВМА “Актуальні проблеми військової медицини”. – Київ. – 1995.- С.154-155.
10. Бадюк М.И., Иванов С.В. Организационные вопросы в системе лечебно-эвакуационных мероприятий при ликвидации последствий химических катастроф // Тез. докл. Юбил. науч. -практ. конф., посвящ. 240-летию основания Киевского военного госпиталя “Современные аспекты военной медицины”. – Київ. – 1995.- С.19-20.
11. Иванов С.В. Современные подходы к планированию и проведению мероприятий в системе медицинской противохимической и противорадиационной защиты войск // Тез. докл. Юбил. науч. -практ. конф., посвящ. 240-летию основания Киевского военного госпиталя “Современные аспекты военной медицины”. – Київ. – 1995.- С.25-26.
12. Иванов С.В. О необходимости применения экономических расчетных методов при планировании мероприятий по медицинской защите войск // Матер. наук. -практ. конф. 20-21 квітня 1995 р. “Актуальні проблеми подання екстреної медичної допомоги при невідкладних станах”. – Київ: Київське НПО ШМД та МК.- 1995.- С.7.
13. Іванов С.В., Дідовець Ю.С., Скалецький Ю.М., Худецький І.Ю., Барасій М.І., Левченко О.Є., Дмитренко І.П. Щодо вдосконалення системи медичного протихімічного і протирадіаційного захисту військовослужбовців Збройних Сил України // Матер. наук. -практ. конф. “Проблемы военного здравоохранения и пути его реформирования”. – Київ: МО України. – 1996.- С.192-193.
14. Іванов С.В., Дідовець Ю.С. Нормативні показники надання медичної допомоги ураженим сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР) на догоспітальних етапах евакуації // Современные аспекты военной медицины (Сборн. науч. -практ. работ). – Киев. – 1997.- С. 23-24..

Анотація
Іванов С.В. Наукове обгрунтування організації роботи та оснащення підрозділів для надання медичної допомоги при масових ураженнях сильнодіючими отруйними речовинами. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.02.03 – соціальна медицина та охорона здоров’я. – Національний медичний університет імені О.О.Богомольця, Київ, 1999.
Дисертацію присвячено питанням надання першої лікарської допомоги ураженим сильнодіючими отруйними речовинами, накопиченими на території України. На основі сучасних наукових досягнень обгрунтовані снащення медичних підрозділів для надання медичної допомоги при масових ураженнях сильнодіючими отруйними речовинами та комплекс заходів, які підвищують ефективність організації та якість надання першої лікарської допомоги ураженим. Основні результати впроваджені на міжгалузевому рівні.
Ключові слова: сильнодіючі отруйні речовини, лікарсько-сестринська бригада, перша лікарська допомога, комплект медичного майна, ефективність медичної допомоги.

Аннотация
Иванов С.В. Научное обоснование организации работы и оснащения подразделений для оказания медицинской помощи при массовых поражениях сильнодействующими ядовитыми веществами. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.02.03 – социальная медицина и здравоохранение. – Национальный медицинский университет имени А.А.Богомольца, Киев, 1999.
Диссертация посвящена вопросам оказания первой врачебной помощи пораженным сильнодействующими ядовитыми веществами, накопленными на территории Украины.
Актуальность темы обусловлена как значительной насыщеностью административно-территориальных единиц химически опасными объектами и высоким уровнем аварийности на них, так и тем, что в условиях крупномасштабных катастроф потребности пострадавших в силах и средствах оказания медицинской помощи в оптимальные сроки привышают возможности территориального здравоохранения. Констатируется, что возможность возникновения массовых поражений при чрезвычайных ситуациях мирного и военного времени представляет в настоящее время одну из важнейших медико-социальных и организационных проблем.
Автором используются и логически чередуются традиционные,- статистический, исторический, экспертный, методы научных исследований с современными экспериментальными методами – математическим моделированием и проведением научно-исследовательских тактико-специальных медицинских учений. На основании результатов медико-тактической оценки последствий возможных чрезвычайных ситуаций на химически опасных объектах Украины делается вывод, что зоны возможного химического заражения охватывают до 100% населения большинства промышленных городов Украины, отнесённых к первой степени химической опасности, а удовлетворение потребности в оперативном медицинском обеспечении значительно превышает возможности службы скорой медицинской помощи этих городов. Расчёт величины и структуры санитарных потерь в прогнозируемых очагах химического поражения осуществлялся на основе параметрического закона ингаляционного отравления людей с учётом закона атмосферной диффузий газов, закономерностей распространения примесей отравляющих веществ в атмосфере, методических подходов общей теории поражения организма, степеней токсичности веществ и особенностей аварий. Обосновывается, что очаги химического поражения будут характеризоваться сложной медико-тактической обстановкой: массовостью санитарных потерь, преимуществом тяжелопораженных в структуре санитарных потерь, из которых 50% будут нуждаться в реанимационной помощи, остальные этой группы и пораженные средней степени – интенсивной терапии.
Констатируется, что даже с учётом обязательного оснащения выездной врачебной бригады службы скорой медицинской помощи дефектура девятнадцати наименований необходимых лекарственных средств для оказания первой врачебной помощи поражённым наиболее распространёнными в Украине сильнодействующими ядовитыми веществами составляет 43-97%, а одиннадцати наименований – 100% (из расчёта на 100 поражённых). По данным экспертного оценивания (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020