.

Мікротопонімія Підгір’я: Автореф. дис… канд. філол. наук / О.І. Михальчук, НАН України. Ін-т мовознав. ім. О.О.Потебні. — К., 1998. — 16 с. — укp.

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
2 2732
Скачать документ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА ім. О. О. ПОТЕБНІ

ÓÄÊ 808. 3. 311 +801. 311

МИХАЛЬЧУК Оксана Іванівна

МІКРОТОПОНІМІЯ ПІДГІР’Я

Спеціальність: 10. 02. 01. – українська мова

А в т о р е ф е р а т
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Київ -1998
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у відділі західно- і південнослов’янських мов Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні Національної Академії наук України

Науковий керівник – академік НАН України,
доктор філологічних наук
Русанівський Віталій Макарович,
Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні
НАН України

Офіційні опоненти – доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри російської мови
як іноземної Київського міжнародного університету цивільної авіації
Лобода Василь Васильович

кандидат філологічних наук, професор кафедри української мови
Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова
Козачук Ганна Олександрівна

Провідна установа – кафедра сучасної української мови Чернівецького державного університету
ім. Ю. Федьковича
Захист відбудеться 15 грудня 1998 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.172.01. для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук при Інституті мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України (252001, Київ – 1, вул. Грушевського, 4).
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні та Інституту української мови НАН України (252001, Київ – 1, вул. Грушевського, 4).
Автореферат розіслано 5 листопада 1998 року.

Учений секретар спеціалізованої ради
доктор філологічних наук, професор Н. Г. Озерова

Топонiмiка – галузь науки, об’єктом дослiдження якої є закономiрностi виникнення, розвитку i функцiонування власних географiчних назв – належить до першорядного кола проблем, якими займається славiстика. Посилений iнтерес до ономастичних студiй зумовлений поглибленим зацiкавленням слов’янським етно- i глотогенезом, особливо карпато-балканського ареалу. У контекстi значного прогресу топонiмiки на загальнослов’янському та мiжнародному рiвнях постає необхiднiсть активiзацiї дослiджень української ономастики взагалi i топонiмiки як її складової зокрема.
Наша робота присвячена системному вивченню мiкротопонiмiї Надвiрнянщини. Актуальнiсть дослiдження визначається багатьма як лiнгвiстичними, так i екстралiнгвiстичними факторами. У розвитку сучасної вiтчизняної топонiмiки виразно простежується увага до регiональної проблематики та маловивчених класiв онiмiв. До цього часу мiкротопонiмiя загалом найбiльш залученого в ономастичних студiях регiону не була предметом системного наукового дослiдження. Мiкротопонiми або залишалася поза увагою дослiдникiв, або залучалися в науковий обiг лише як додатковий матерiал при аналiзi інших класiв географiчних назв. Невiдкладної уваги мiкротопонiми вимагають ще й тому, що значний шар цих найменувань поступово виходить з активного вжитку молодшого поколiння i окремi з них можуть бути безповоротно втраченi. Це зумовлює необхiднiсть укладення регiональних словникiв мiкротопонiмiв, що певною мiрою є важливою ланкою створення Нацiонального iнформацiйного банку географiчних назв України.
Джерельною базою дослiдження є передусiм ономастичнi матерiали, зiбранi нами експедицiйним шляхом у 1995-1997 роках. Пiд час польової роботи нами зафiксовано у 37 населених пунктах та їх околицях близько 1000 найменувань мiкрооб’єктiв. Вибiр основного джерела зумовлений кiлькома чинниками: 1) мiкротопонiми рiдше, порiвняно з iншими класами назв, фiксуються в iсторичних джерелах; 2) зафiксованi на вiйськових та туристичних великомасштабних картах та в атласах, а також у поземельних кадастрах – передусiм маємо на увазi Йосифiнську та Францисканську метрики – часто не вiдтворюють реального звучання, а спотворенi внаслiдок полонiзацiiї, русифiкацї, а також, в окремих випадках, неправильного зведення дiалектних форм до лiтературної норми; 3) вилучення мiкротопонiмiв експедицiйним шляхом дозволяє нам безпосередньо отримати цiнну як лiнґвiстичну (передусiм додаткову ономастичну), так i позамовну (фiзико-географiчнi характеристики, корисну народно-етимологiчну iнтерпретацiю тощо) iнформацiю про назву, а часом i повнiстю вiдтворити iсторiю назви того чи iншого об’єкта. Мiкротопонiми у дисертацiйному дослiдженнi фiксуємо за правилами практичної транскрипцiї з огляду на те, що такий запис не спотворює реального звучання назви і дозволяє точніше з’ясувати її етимологію. При необхiдностi мiкротопонiми подаються у рiзних варiантах його мiсцевої вимови. Важливим додатковим джерелом дослiджуваного матерiалу є адмiнiстративно-територiальнi топографiчнi карти, земельнi планшети окремих сiл, а також вiдомостi про населенi пункти Надвiрнянського району з 26-томної серiї видання “Iсторiя мiст i сiл Української РСР”.
Мета дослiдження полягає в системному лiнгвiстичному аналiзi мiкротопонiмiв даного регiону з огляду на лексико-семантичне значення основ i структурно-словотвiрнi моделi, що передбачає двоаспектне вивчення: 1) аналiз окремо взятих мiкротопонiмiв; 2) аналiз мiкротопонiмiйної сукупностi.
Поставлена мета передбачає розв’язання таких завдань:
– зафiксувати назви малих географiчних об’єктiв на територiї регiону в синхронному зрiзi i вiдповiдно укласти мiкротопонiмiчний словник Надвiрнянського району Iвано-Франкiвської областi;
– розглянути дослiджуваний мiкротопонiмiчний матерiал за основними типами його етимонiв у межах двох лексико-семантичних груп: апелятивної та ономастичної;
– виявити лексико-семантичну базу творення мiкротопонiмiв з огляду на особливостi пiвденно-захiдних говiрок та лексичнi взаємовпливи з мовними системами інших слов’янських та неслов’янських мов;
– виявити особливостi базової лексики в топонiмотворчому процесi;
– проаналiзувати словотвiрно-структурнi особливостi мiкротопонiмiв i визначити продуктивнiсть словотвiрно-структурних моделей та вiдповiдних формантiв;
– встановити зв’язок мiж позалiнгвiстичними – iсторичними, географiчними та iншими – і мовними факторами виникнення власних географiчних назв;
– простежити мотиви пропрiальної номiнацiї в мiкротопонiмiї i виявити її специфiку у зiставленнi з iншими шарами топонiмiї.
Вiдповiдно до цiльових настанов аналiз фактичного матерiалу в дисертацiйнiй роботi передбачає використання цiлого ланцюга методiв. Серед них як стрижневий визначаємо порiвняльний метод, що є особливо важливим для розкриття генези окремих топооснов, формантiв i моделей. Особливе мiсце в роботi посiдає статистичний, яким активно послуговуємося, визначаючи процентнi спiввiдношення мiж лексико-семантичними типами назв, пiдраховуючи продуктивнiсть словотвiрно-структурних моделей i способiв творення назв, топонiмотворчих формантiв. Важливим для отримання повнiшої картини мiкротопонiмiї регiону є лiнгвогеографiчний метод. Для вилучення ономастичного матерiалу та мiсцевої лексики, передусiм народної географiчної термiнологiї, а також для з’ясування особливостей базових апелятивiв послуговуємося соцiолiнгвiстичним методом. При вивченнi дiалектного ландшафту дослiджуваного реґiону нами застосовується метод локалiзацiї мовних явищ. Використовуємо в роботі також методи описовий, системний, зіставно-типологічний тощо.
Отже, методика регiонального дослiдження мiкротопонiмiї передбачає здiйснення аналiзу фактичного матерiалу в межах певних лексико-семантичних типiв та їх пiдгруп, що вимагає етимологiчного i словотвiрного тлумачення назв.
З огляду на сформульованi основнi завдання дисертацiйної роботи i на обрану методику регiонального дослiдження мiкротопонiмiї можна передбачити основнi принципи дослiдження, що полягають у постатейному аналiзi мiкротопонiмiв двох лексико-семантичних типiв з огляду на етимон. З’ясування структурно-словотвiрних особливостей мiкротопонiмiї i їхніх закономiрностей та продуктивностi тих чи iнших моделей i способiв потребує окремих пiдходiв, i тому видiлено в окремий роздiл.
Наукова новизна дисертацiйного дослiдження полягає у здiйсненнi системного опису мiкротопонiмiї своєрiдного прикарпатського регiону. Нами зiбрано фактичний матерiал, який у бiльшостi випадкiв уводиться в науковий обiг вперше. На основi цього фактажу проведено докладний лiнгвiстичний аналiз малодослiдженого шару ономастичної лексики. Це дозволяє певним чином вiдтворити етногенетичну характеристику краю, де домiнує слов’янська мовна лексика, хоча виразно помiтний вплив схiднороманських мов. Часто такi iншомовнi лексеми законсервованi тiльки в мiкротопонiмах i не мають буквальних апелятивних вiдповiдникiв у сучаснiй говiрковiй практицi. Мовна своєрiднiсть i частково лінгвальна неоднорiднiсть регiону дозволяє виявити в топоосновах низку специфiчної апелятивної лексики – предусiм географiчної номенклатури та термiнiв на означення лiсорозробної промисловостi, а також зафiксувати ряд антропонiмiв прiзвиськового характеру. Аналiз сукупностi мiкротопонiмiв дозволяє вiдтворити парадигму словотвiрно-структурних мікротопонімічних моделей в контекстi загальної словотвiрної топонiмiйної системи як своєрiдної ланки словотвору української мови.
Теоретичне значення роботи полягає у доповненнi загальних положень про особливий статус мiкротопонiмiв у топонiмiйнiй системi з огляду на семантичну та деривацiйну специфiку i в уточненнi принципiв лiнгвiстичного аналiзу мiкротопонiмiв певного регiону. Теоретична цiннiсть роботи визначається спробами окреслити окремi особливостi принципiв пропрiальної номiнацiї у мiкротопонiмiї України, а також у виявленнi характерiв взаємозв’язку мiкротопонiмiв з iншими шарами апелятивної та ономастичної лексики.
Практичне значення дисертацiйного дослiдження полягає в тому, що результати лiнгвiстичного аналiзу мiкротопонiмiї Надвiрнянщини можуть бути використанi в системному дослiдженнi мiкротопонiмiкону України взагалi i всiєї пригiрської смуги зокрема. Доцiльним було б врахування зiбраного ономастичного i мовного матерiалу у порiвняльному вивченнi слов’янської ономастики i як важливої ланки в створеннi Загальнослов’янського ономастичного атласу. Спостереження i висновки, одержанi внаслiдок аналiзу ономастичного матерiалу, можуть використовуватися: а) при побудовi лекцiйних i практичних спеціалiзованих курсiв з ономастики у вузах та роботи вiдповiдних факультативiв чи гурткiв у школi; б) для вивчення курсiв з дериватологiї, термiнологiї, дiалектологiї тощо; в) як важливе джерело студiй з iсторiї та теорiї мови. Дослiдження мiкротопонiмiї регiону дає можливiсть отримати також додаткову iнформацiю для iсторичних та географiчних дисциплiн, передусiм для вивчення соцiальної iсторiї, етнографiї. Практична цiннiсть роботи полягає також у можливому використаннi нового фактичного матерiалу для укладання географiчних карт та атласiв великого масштабу. Словник мікротопонімів може бути використаний у створенні Нацiонального iнформацiйного банку географiчних назв України.
Особистий внесок автора – це насамперед укладення реєстру власних назв мiкрооб’єктiв конкретного регiону на матерiалах, зiбраних протягом 1995-1997 рр. безпосередньо пiд час топонiмiчних експедицiй населеними пунктами Надвiрнянського району.
На захист виносяться такi положення:
1. Мiкротопонiми – найчисельнiший пласт топонiмiйної системи, що характеризується сукупнiстю специфiчних ознак.
2. Мiкротопонiмiя Пiдгiр’я формується на слов’янському мовному ґрунтi з незначними чужомовними вкрапленнями, насамперед з боку румунської, нiмецької та угорської мов, про що свiдчить походження та деривацiйна характеристика мiкротопонiмiв.
3. Формування мiкротопонiмiйної системи регiону є наслiдком назвотворчих процесiв протягом багатьох столiть i хронологiя утворень значною мiрою пов’язана з етимоном назви, що вiдповiдає лексико-семантичнiй класифiкацiї, яка передбачає виявлення апелятивної чи онiмної основи з певною семантикою.
4. Мiкротопонiмiя є лiнгвальним вiдображенням iсторико-географiчного середовища i в той же час його продуктом.
5. Мiж визначенням словотвiрної моделi i семантики базової основи наявний тiсний зв’язок, себто обидвi ланки лiнгвiстичного аналiзу є взаємовмотивованими.
6. Мотиви пропрiальної номiнацiї в мiкротопонiмiї пов’язанi безпосередньо з об’єктами називання i випливають насамперед з необхiдностi орiєнтуватися на мiсцевостi.
Ми усвiдомлюємо, що частина етимологiчних арґументацiй базується на суб’єктивних припущеннях i може сприйматися в iншому ракурсi критично. Певна рiч, що дiахронiчне вивчення назв, а також залучення нового ономастичного, дiалектологiчного та iсторичного матерiалiв до вивчення мiкротопонiмiї регiону створить пiдґрунтя для деяких нових iнтерпретацiй. Тому наша робота не претендує на вичерпнiсть, але, сподiваємось, є важливим кроком у заповненнi лакун вивчення української топонiмiї.
Апробацiя дисертацiї. Окремi аспекти та результати дослiдження були оприлюдненi у доповiдях та повiдомленнях на Всеукраїнськiй науково-практичнiй конференцiї з топонiмiки “Створення Нацiонального iнформацiйного банку географiчних назв” (Київ, жовтень-листопад 1995); мiжнароднiй науковiй конференцiї “Писемнi пам’ятки IХ – ХVIII столiття схiднослов’янськими мовами” (м. Умань, травень 1996); II Всеукраїнськiй науковiй конференцiї “Українська термiнологiя i сучаснiсть” (Київ, листопад 1997) та наукових семiнарах з ономастики “Ономастика схiдних слов’ян” (Київ, вересень 1996) і “Проблеми ономастичного словотвору” (Київ, вересень 1997). Повністю дисертацiя обговорювалася на засiданнi Вiддiлу південно- і західнослов’янських мов Iнституту мовознавства iменi О. О. Потебнi за участю представників сектора ономастики Інституту української мови. Основнi положення дослiдження висвiтлено у семи публiкацiях.
Структура дисертацiї. Дисертацiя складається зi вступу, трьох роздiлiв, висновкiв, бiблiографiї і додаткiв, якi представленi “Словником мiкротопонiмiв Надвiрнянського району Iвано-Франкiвської областi”, таблицями продуктивностi кожного структурно-словотвiрного типу мiкротопонiмiв та лiнгвогеографiчними картами, що вiдображають ареальну локалiзацiю деяких лексико-семантичних типiв мiкротопонiмiв.
Зміст роботи
У вступі обґрунтовується вибір теми, актуальність дослідження, визначається його мета і завдання, основні принципи і методи аналізу, розкривається новизна, теоретична і практична цінність роботи, характеризується джерельна основа, формулюються основні положення, які виносяться на захист.
У першому розділі – “Відапелятивні утворення” – здійснено системний лексико-семантичний опис мікротопонімів, базовою основою для утворення яких є апелятивна лексика. У результаті дослідження визначено, що з апелятивною лексикою можна пов’язувати походження майже 80-ти відсотків назв географічних мікрооб’єктів Надвірнянщини. Семантичний зв’язок між апелятивом і топоосновою може бути як безпосереднім – сам об’єкт цілком реально відповідає лексичному значенню апелятива, так і опосередкованим – в основу номінації мікрооб’єкта покладено принцип близькості номінованого мікрооб’єкта до певної реалії. Важливим етапом лексико-семантичного аналізу мікротопонімів є з’ясування можливості участі того чи іншого апелятива у називанні географічного об’єкта.
У підрозділі – “Мікротопоніми, похідні від географічних термінів” – висвітлюється генеза мікротопонімних утворень, похідних від лексем на означення географічних понять. Тісний зв’язок між географічною номенклатурою і мікротопонімами зумовлює те, що географічна лексика складає основну базу для мікротопонімних найменувань. На території Надвірнянщини зі всієї сукупності мікротопонімного матеріалу (понад 1000 найменувань) близько 65-ти відсотків назв можна пов’язувати походженням з географічними термінами, що відповідно становить 80 відсотків усіх відапелятивних утворень. Чисельність географічної номенклатури призводить до того, що в мікротопонімії часто вказується не якась ознака об’єкта, а прямо називається сам об’єкт, себто апелятиви використовуються у функції мікротопонімів без будь-яких словотвірних змін1. Найпоширеніші в цьому випадку дві ситуації: 1) на певній території є тільки один об’єкт такого роду і не потребує вирізнення з-поміж інших, проте номенклатурний термін стає власною назвою; 2) з групи однакових географічних об’єктів для певного поселення набільш істотним є тільки один, тому він не номінується іншою власною назвою, а лише відповідним онімізованим терміном. Оскільки особливість географічного середовища зумовлює виникнення розгалуження лексико-семантичних ознак для позначення у мові географічних понять, виділяємо відповідно кілька лексико-семантичних підгруп, які розглядаємо в окремих параграфах.
Домінантними серед відтопографічних утворень є група назв, похідних від термінів на означення рельєфу місцевості. Базовими апелятивами для утворення назв цієї підгрупи є семантичне коло, пов’язане з антонімічними поняттями “верх” -”низ”, що безумовно спричинено фізико-географічним положенням краю. Частина такої термінологічної лексики поширена по всій території України і має прозору семантику у більшості словотвірних моделей. Проте для значної кількості мікротопонімів, похідних від термінів на означення рельєфу місцевості, базовими апелятивами для утворення є місцева географічна термінологія, що інколи не має семантичних аналогів у інших регіонах України або термінам властиві особливі семантичні відтінки. До таких назв, зокрема, належать: Бурти (Середній Майдан), Вікнога (Делятин), Гирка (Черник), Ґропа (Бистриця), Дебриці (Делятин), Жолоб (Гвізд), Звалок (Гвізд), Клива (Пнів, Делятин, Красна), Лобищі (Цуцилів), Маґура (Гвізд), Недея (Бистриця), Облаз (Делятин), Обіч (Саджавка), Обочі (Добротів), Пагиркьи (Пнів), Переніс (Делятин), Причіл (Бистриця), Рипа (Ланчин), Спіжі (Середній Майдан), Стромини (Максимець), Чуга. (Парище) тощо.
Низка мікротопонімів, семантика базових географічних термінів яких відображає специфіку ґрунтів трапляється рідше. Утворення відповідних назв на досліджуваній території спричинено особливостями її ґрунтового покриву. Мікротопоніми цього типу повністю відповідають топографічним прикметам того чи іншого об’єкта. Серед них, насамперед, можемо відзначити ті, що вказують на вологість та колір ґрунтів і специфічні для регіону назви, пов’язані з покладами корисних копалин: Дуднінкьи (с. Середній Майдан), Глинєник (Делятин), Камінище (Верхній Майдан), Мочір (Волосів, Парище), Мочіркьи (Перерісль), Мочєрка (Добротів), Нетечі (Перерісль, Лоєва), Руда (Делятин), Синєчка (Красна), Стрігавиці (Середній Майдан), Солонець, Солонці (Ланчин, Добротів, Лоєва, Делятин), Чирлене (Лоєва).
Серед географічних твірних лексем важливе місце належить гідрографічній номенклатурі. Такі мікротопонімні утворення представлені назвами: Вікнище (Середній Майдан), Ворюк (Ланчин), Коломийкьи (Середній Майдан), Кєрничкьи / Криничкьи (Середній Майдан, Верхній Майдан, Перерісль), Морське Око (Делятин), Поточина (Верхній Майдан), Розливи (Делятин), Ростоки (Добротів, Пасічна), Сировиці (Білі Ослави), Ставище (Цуцилів) і т. п.
У четвертому параграфі першого розділу аналізуються мікротопоніми, похідні від термінів на означення особливостей рослинного світу. Найчисельніша у творенні назв відповідних мікрооб’єктів географічна апелятивна лексика на означення лісу за певною породою дерев: Березина (Добротів, Саджавка, Парище), Березник, Берізник (Парище, Перерісль), Буковина (Парище, Делятин, Тисменичани, Гвізд), Вільшина (Саджавка), Дубина (Середній Майдан), Дубнєк (Парище), Ліщини (Цуцилів), Малинник (Глинки). Аналогічні назви трапляються на всій території України і мотивація їхнього походження прозора. Базова апелятивна лексика меншої частини об’єктів номінації цього типу – терміни на означення інших рослин чи особливостей рослинного покриву: Гачуги (Лоєва), Запуст (Гвізд), Кукільниці (Парище), Липник (Перерісль), Липникьи (Саджавка), Лази (Середній Майдан, Ланчин, Глинки, Добротів, Саджавка, Лісна Тарновиця), Лонки (Верхній Майдан, Гвізд, Кубаївка), Підлісок (Чорні Ослави), Сигли (Молодьків, Стримба).
Мікротопоніми, похідні від термінів на означення форми, лінії, розташування, безпосередньо відображають геометричні характеристики об’єктів, зокрема: Довге (Добротів), Довженець (Бистриця), Клин (Цуцилів), Клинець (Делятин), Криви (Парище), Кривулі (Красна, Парище, Середній Майдан), Круглєк (Саджавка), Кружок (Цуцилів), Стримби (Лоєва, Пнів), Широка (Верхній Майдан).
У другому підрозділі аналізуються назви, пов’язані з культурно-історичними та господарсько-виробничими процесами.
У першому параграфі цього підрозділу розглядається низка утворень, що стосуються розвитку господарської діяльності в регіоні. Домінантними серед них є утворення на базі лісо- і сільськогосподарської термінології. Такі назви свідчать про особливості еволюції землеустрою та землевпорядкування, а також відображають основні принципи лісового і сільського господарювання: Венґєркьи (Середній Майдан), Вуглєрка (Глинки), Віпалена (Білі Ослави), Жереби (Саджавка), Згарі (Середній Майдан, Бистриця), Зруби (Середній Майдан), Кліткьи (Гаврилівка, Перерісль, Верхній Майдан), Колибище (Середній Майдан), Корчунок (Білі Ослави), Кошаркьи (Делятин), Літовище (Делятин), Порташ (Білі Ослави), Поруб (Парище), Поміркьи (Лісна Тарновиця), Посічкьи (Тисменичани), Сегельба (Делятин), Свинарка (Верхній Майдан, Делятин), Стадниці (Саджавка), Чертіж / Черкіш (Парище, Пнів, Верхній Майдан, Білі Ослави, Бистриця), Шублінка (Пнів).
Частина найменувань дає інформацію про розвиток промислів та ремесел протягом певного періоду. Мікротопоніми цього типу вказують на місцезнаходження відповідних об’єктів, а також на способи добування природних ресурсів і самого процесу виробництва: Бані (Глинки), Бані (Ланчин, Гвізд), Банькьи (Красна, Заріччя), Гута (Верхній Майдан, Кубаївка), Цегольні (Гаврилівка, Саджавка), Фірас (Кубаївка, Білі Ослави).
Другий параграф присвячений відповідно мікротопонімам, що утворені від термінів на означення культурно-історичних та політико-адміністративних процесів. Загальний огляд мікротопонімів досліджуваного регіону дозволяє робити висновки про порівняно низьку продуктивність утворень такого типу. Найчастіше такі об’єкти номінуються за принципом близькості до певної координати. Серед таких назв відзначимо: Ворота (Глинки), Городище (Середній Майдан, Пнів), Двір (Перерісль), Камерал (Кубаївка), Келія (Середній Майдан, Верхній Майдан), Колонія (Глинки, Верхній Майдан), Лісничівка (Кубаївка, Середній Майдан), Могилкьи (Цуцилів), Окопище (Ланчин), Підзамче (Пнів), Скарбова (Гвізд), Цісарка (Добротів), Чернече (Красна).
У другому розділі – “Відономастичні утворення” – аналізуються мікротопоніми, походження яких слід пов’язувати з іншими класами власних назв, установлюється зв’язок між мікротопонімами та їхніми твірними основами, вказується на особливості пропріальної номінації в мікротопонімах, утворених від онімних основ. В залежності від онімної основи поділяємо назви на три основні підгрупи.
У підрозділі “Відантропонімні утворення” розглядаємо мікротопоніми, базовими основами для утворення яких є антропонімний матеріал, що виступає практично в усьому спектрі лексико-семантичних та словотвірних різновидів. Найчисельнішими є утворення від прізвищ та прізвиськ (85%): Баранівка (Лісна Тарновиця), Бондарів (Парище, Середній Майдан), Греськова (Ланчин), Гопкова Гора (Середній Майдан), Крістово (Волосів), Кулаковського (Волосів), Мельники (Саджавка), Ціцькачева (Ланчин); рідше – від власних імен людей (10%): Дем’янове (Верхній Майдан), Катеринчине (Молодьків), Остапів Верх (Чорний Потік) та андронімів (5%): Дяченчишине (Делятин), Илчишин (Середній Майдан).
У другому підрозділі розглядаються мікротопоніми, сформовані на базі гідронімів, а також вказується на особливості номінаційної моделі “гідронім – мікротопонім”. Зі всієї сукупності мікротопонімікону Підгір’я до таких зараховуємо близько 2,5 % назв, серед яких Боговець (Делятин), Ворона (Гаврилівка, Парище, Волосів), Зелениці Верхна, Зелениці Нижна (Зелена), Пісковані (Пнів), Стебник (Гаврилівка).
Комплексний підхід до вивчення назв, який передбачає детальне зіставлення назв мікрооб’єктів зі всією топонімною системою реґіону, дозволяє нам встановити мотиваційні ознаки номінації того чи іншого об’єкта, оскільки вони утворюють географічне середовище і зберігають просторову прив’язку. Ця група назв мікрооб’єктів розглядається у третьому підрозділі другого розділу дисертаційного дослідження. Керуючись географічними, історичними та топонімічними фактами, ми можемо близько 3,5 відсотків мікротопонімікону Підгір’я пояснювати як похідні від інших мікротопонімів та ойконімів.
У третьому розділі – “Словотвірна структура мікротопонімії Підгір’я” – здійснено дериваційний і структурний аналіз мікротопонімної лексики. Результати цього аналізу свідчать про те, що деривація мікротопонімів Підгір’я в загальних рисах відтворює систему мікротопонімічного словотвору Слов’янщини і цілком закономірно зіставляється з основними принципами і рисами ойконімної деривації. У творенні мікротопонімів зайняті фактично всі відомі способи творення слів. Порівняльне вивчення словотвору мікротопонімів у межах різних лексико-семантичних класів дозволяє визначати продуктивність певної словотвірної моделі у кожному з них. Продуктивність словотвірних моделей у різних класах назв представлено таблицями, що додаються до дисертації.
Лексико-семантичний спосіб охоплює понад 70 відсотків мікротопонімних утворень. Найпродуктивніше ця модель представлена у мікротопонімах, похідних від географічних термінів, назвах, утворених від антропонімів на означення роду, та відгідронімних дериватах. Наявні у відапелятивних утвореннях афікси належать до базових лексем і не відіграють топонімотворчої функції.
Основу мікротопонімів, утворених за морфологічною моделлю, складають суфіксальні деривати. Об’єкти номіновані за приналежністю конкретній особі виражають посесивність за допомогою суфіксів -ин-, -ов- (-ев-, -ів), -ськ- (-зьк-, -цьк-), -івка і у більшості випадків за формою є субстантивованими прикметниками.
Значна частина мікротопонімів за структурою – складені утворення. Чисельні атрибутивні словосполучення з огляду на визначальний за мотивами номінації компонент зараховуємо до тієї чи іншої моделі номінації.
Лексико-синтаксичний та морфолого-синтаксичний спосіб творення слів виступають опосередковано. Лексикалізація виявляється в процесі утворення назв на основі прийменниково-іменникових конструкцій, що вказують на місцерозташування об’єктів відносно інших реалій. Про субстантивацію можна говорити в усіх випадках лексико-семантичних та морфологічних дериватів, що зберігають прикметникову форму і, найчастіше, ад’єктивну словозміну.
У висновках узагальнено результати проведеного дослідження.
Найзагальніший висновок полягає в тому, що процес формування мікротопонімії Надвірнянського Підгір’я загалом не виходить поза межі тих топонімічних закономірностей, які склалися протягом століть на терені України і всієї Слов’янщини. Мікротопонімія вбирає в себе і відбиває тільки те, що найбільше відповідає природно-географічним умовам місцевості, історичним особливостям та економічному укладу.
З огляду на локалізацію певного лексико-семантичного типу мікротопонімів досліджуваний регіон умовно можна поділити на три частини, що визначається кількома об’єктивними чинниками: 1) давність поселення; 2) особливості фізико-географічного середовища; 3) специфіка земельних відносин тощо. Географічно залежність зменшення відантропонімних утворень і збільшення назв, похідних від апелятивів, передусім географічних термінів, простежується в напрямку зі сходу на південний захід, тобто в напрямку до головного пасма Карпатських гір.
Системне вивчення сукупності мікротопонімів регіону дозволило встановити кількісне відношення між дериватами відапелятивними та похідними від інших онімів. Мікротопоніми, похідні від апелятивних основ, охоплюють близько 75 відсотків усіх назв; від онімних основ – 25%.
Найпродуктивніший шар базової лексики для утворення назв мікрооб’єктів – географічна термінологія. Назви мікрооб’єктів, похідні від географічної номенклатури, є важливим джерелом фіксації та реконструкції своєрідної, часто втраченої на апелятивному рівні, термінології. Мікротопонімія Надвірнянщини є також важливою базою для відновлення і становлення лісогосподарської та сільськогосподарської лексики. Апелятивна лексика в мікротопонімії регіону переважно слов’янська за походженням, часто питомо українська, і в багатьох випадках семантика цих апелятивів не потребує окремого пояснення. Однак наявна ціла низка утворень на базі лексем, що за походженням є чужомовними запозиченнями зі східнороманських, німецької та угорської мов. Деякі з цих лексем адаптувалися на україномовному ґрунті і побутують у місцевому мовленні як усталені географічні терміни чи поняття на означення об’єктів господарської діяльності. Семантика окремих таких слів зовсім не відома місцевому населенню і лексеми прижилися тільки в законсервованому вигляді у формі мікротопонімів. Однак число останніх порівняно менше.
Мікротопоніми, утворені на ґрунті антропонімних основ, становлять 19 відсотків усієї сукупності мікротопонімів досліджуваного регіону і 76 відсотків відономастичних утворень. Вони є цінним матеріалом для вивчення антропонімії, оскільки аналіз цих назв мікрооб’єктів дозволяє нам сформувати певні положення про поширеність в регіоні того чи іншого типу власних імен та прізвищ, а також зафіксувати низку антропонімів прізвиськового характеру.
Комплексне вивчення мікротопонімії дозволило нам встановити зв’язок між різними класами топонімійної системи і з’ясувати певні закономірності утворення назв від гідронімних, ойконімних та мікротопонімних основ.
Конкретний аналіз словотвору мікротопонімних назв свідчить про те, що система творення назв малих географічних об’єктів займає окреме місце в системі словотвору української мови і цілком закономірно зіставляється з основними принципами і рисами ойконімної деривації. В той же час ми переконуємося, що у мікротопонімії представлені всі традиційні способи словотвору.
Основні положення дисертації відображено в публікаціях:
1. Географічна термінологія в мікротопонімії Підгір’я // Мовознавство. – 1997. – № 2-3. – С. 29-35
2. Врахування особливостей мікротопонімів при укладенні реєстру географічних назв // Вісник геодезії і картографії. – 1996. – № 2. – С. 83-86
3. Ономастика в школі // Українська мова та література. – 1997. – № 14. – С. 10
4. Лісогосподарська термінологія в мікротопонімії Підгір’я // Українська термінологія і сучасність: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції з термінології. – Київ, 1997. – С. 77-79
5. Відображення розвитку промисловості в мікротопонімії Підгір’я// Ономастика східних слов’ян: Тези доповідей наукового семінару. – Київ, 1996. – С. 52-53
6. Словотвірна структура мікротопонімії Підгір’я // Проблеми ономастичного словотвору: Тези доповідей наукового семінару. – Київ, 1997. – С. 37-39
7. Особливості реєстрації мікротопонімів // Створення Національного інформаційного банку географічних назв: Тези доповідей і повідомлень Всеукраїнської науково-практичної конференції з топоніміки. – Київ, 1995. – С.21-22

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10. 02. 01. – українська мова. – Інститут мовознавства імені О. О. Потебні НАН України, Київ, 1998.
Дисертацію присвячено системному вивченню мікротопонімії Підгір’я (Надвірнянського району Івано-Франківської області). У роботі використано понад 1000 назв мікрооб’єктів, більшість з яких зібрано автором і введено в науковий обіг уперше. Мікротопонімія реґіону вивчається з огляду на лексико-семантичне значення основ та специфіку словотвірно-структурної організації, що дозволяє виявити особливості базової лексики в топонімотворчому процесі і простежити основні мотиви пропріальної номінації в мікротопонімії.
Михальчук О. И. Микротопонимия Пидгирья. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10. 02. 01 – украинский язык, Институт языковедения им. А. А. Потебни НАН Украины, Киев, 1998.
Диссертация посвящена системному изучению микротопонимии Пидгирья (Надворнянского района Ивано-Франковской области). В работе использовано сверх 1000 наименований микрообьектов, большинство которых собрано автором и введено в научный оборот впервые. Микротопонимия региона исследуется в связи из лексико-семантическим значением основ и спецификой словообразовательно-структурной организации, что предоставляет возможность установить особенности базовой лексики в процессе топонимообразования и проследить основные мотивы проприальной номинации в микротопонимии.
.Mykhalchuk O. I. The microtoponimy of Pidgirja. – Manuscript.
Thesis for a Candidates Degree in Philological Sciences with the speciality 10. 02. 01. – the Ukrainian language. – The Institute of Linguistics named after O. O. Potebnya NAS of Ukraine, Kyiv, 1998.
The thesis is devoted to the systematical investigation of the microtoponimy of Pidgirja (Nadvirnyanskiy aeria, Ivano-Frankivsk region). If is used over 1000 names of microobjects is this work, most of wich are gathered and introduced into sciency by the author for the first time. The microtoponimy of Pidgirja is studed taking into account lexical and semantic meaning of the stems and the specificity of their wordbuilding organization. It allows to determine the peculiarities of the basis lexic in the process of building of toponims and to observe the main motives of the proprial nomination in microtoponimy.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020